Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "історіографія" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-7 z 7
Tytuł:
The Concept of Modernization of the Ottoman Empire in the XVIII century
Концепція модернізації Османської імперії у XVIII ст.
Autorzy:
Chalyi, A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894315.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
East, Ottoman Empire, modernization theory, historiography, Eastern question, industrial society
Схід, Османська імперія, модернізація, історіографія, Східне питання, індустріальне суспільство
Opis:
Стаття висвітлює процеси реформування Османської імперії впродовж XVIII століття з позицій «теорії модернізації», яка, зважаючи на наукові й ідеологічні позиції другої половини ХХ століття, мала на меті вибудувати уніфікований магістральний шлях розвитку суспільств незалежно від їхньої історико-культурної чи цивілізаційної специфіки – від бідності до багатства, від політичної розпорошеності до створення модерної нації. Робиться спроба змоделювати загальний шаблон розуміння і впровадження владою необхідних реформ для успішної конкуренції Османської держави із європейськими країнами. Робиться наголос на двозначності самої концепції, і що з самого моменту виникнення як дослідницької гіпотези, теорія модернізації увібрала в себе велетенський масив різноманітних ідей, теорій та припущень, суперечливих та все ж існуючих у соціальних науках, зокрема історії, що намагаються дати відповідь на питання як країнам Західної Європи, що загалом були слабшими від своїх неєвропейських суперників, вдалося здійснити комплекс заходів по оновленню, чи то пак створенню нового типу організації суспільства, що дозволило країнам «Заходу» вже в другій половині ХІХ століття бути абсолютними світовими лідерами в усіх можливих галузях. В статті робиться акцент на соціальній видозміні Османської імперії впродовж XVIII-XIX століть, коли численні спроби поступових реформ в окремих сферах, пов`язаних в першу чергу із військовою справою, засвідчили намагання правлячих верхівок османів здійснити системні реформи для надолуження втрачених позицій на геополітичній арені. Робиться спроба обережної оцінки даних явищ для відповіді чи були ці зміни модернізацією чи «вестернізацією» (при відзначенні суперечності даних термінів), аналізуються фактори які сприяли й заважали процесам модернізації та які створювали замкнене коло, без розриву якого будь-які якісні зміни були б неможливі. Наголошується на тому, що загальний напрям реформ зводився до намагання дорівнятись до європейських інституцій, умінь та реалій, зберігаючи османську самобутність.
Article examines views and current conceptions of theory of modernization applied to the so called “Eastern societies” and more to the Ottoman Empire as the most prominent non-European political actor and one of few states that survives the domination of the “West” during XIX century. Due to its origins in 1960’s, theory of modernization encompassed wide and numerous ideas, theories and concepts in desperate attempt to clarify, how backward and generally weak, comparing to its Eastern neighbors-rivals European civilization (mainly Western European) became economically and so force politically stronger and suddenly turned the tables, enslaved almost all the world for century. Europeans created new or renovate old institutions (frequently in spite of themselves) to became fitter than their competitors in worldwide struggle for wealth, both political and economic. Theory of modernization tries to explain when, how and by whom these changes were incentivized. It took a few decades to create various and rarely views depends on scholar’s scientific methodology and research methods, ideological preferences and ethnicity. Simultaneously, such European-based theories were applied to the non-Western societies due to find out the reasons of their second-rate positions, which appeared obvious to anyone in the last quarter of the XIX century. Author tries to apply a methodic instrument given by theory of modernization to analyze the process of reforms in XVIII century Ottoman Empire and what their efforts in political, economical and moreover mental spheres lead them into a trap of vicious circle of reform. The main question, were the innovations, provided by Ottomans a simple westernization (in the meaning of mindless compilation of European-created institutions) or in was straight purpose to emulate “Western” societies – to become stronger and sufficient, using their own resource and methods.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 10; 45-60
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Проблематика історії грецької присутності на українських теренах у сучасній вітчизняній історіографії
Issues of the history of the Greek presence on Ukrainian territory in modern national historiography
Autorzy:
Piskizhova, Vladyslava
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1977999.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Greek presence on the Ukrainian territory
articles
theses
monographs
modern national historiography
грецька присутність на українських теренах
статті
дисертації
монографії
сучасна вітчизняна історіографія
Opis:
Метою розвідки є історіографічний аналіз доробку сучасних вітчизняних істориків із проблематики етнічної історії греків України, які належать до її найбільш давніх і сталих етнічних спільнот. У цьому зв’язку передбачені дослідницькі завдання, серед яких визначення основних тематичних напрямків цих студій. Методологія праці базується на наукових принципах історизму та об’єктивності. Було застосовано конкретнонаукові методи історіографічного аналізу й синтезу, ідеографічний тощо. Наукова новизна визначається насамперед тим, що дотепер заявлена тема в окреслених нею хронологічних межах не стала предметом окремого наукового дослідження. Висновки: Розробка проблематики етнічної історії греків України, яка була започаткована наприкін. XVIII – ХІХ ст. студіями вчених західноєвропейських країн та Російської імперії і значно еволюціонувала завдяки науковому доробку радянських істориків, отримала нового імпульсу на початку 1990-х рр. у працях українських істориків. Поява чергової хвилі наукового інтересу до означеної теми пов’язана з перезавантаженням вітчизняної історичної науки після відновлення незалежності України, імперативами державної етнополітики, запитами української громадськості тощо. Ці напрацювання побудовані на широкому колі нововиявлених джерел і вирізняються сучасними дослідницькими підходами, переосмисленням ключових питань, виробленням нових теорій (насамперед щодо етногенезу урумів та румеїв) тощо. Визначено, що вагомий внесок у вивчення проблематики було здійснено співробітниками Інституту історії України НАН України, зокрема Кабінету українсько-грецьких відносин (з 2007 р. – Центр досліджень українсько-грецьких відносин) на чолі з Н.О. Терентьєвою. На тлі широкого розмаїття питань з етнічної історії українських греків, які мають доволі високий ступінь розробки станом на сьогоднішній день, що насамперед стосується історії греків Ніжина й Надазов’я, їхнє національно-культурне життя в умовах незалежної України є найменш репрезентованим.
The purpose of the study is a historiographical analysis of the works of modern Ukrainian historians on the issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, who belong to its oldest and most stable ethnic communities. In this regard, several tasks are set, one of which is to define main thematic areas of these studies and the degree of their analysis. The methodology is based on the scientific principles of historicism and objectivity. Specific scientific methods of historiographic analysis, synthesis, ideographic and other methods were used. Scientific novelty is determined primarily by the fact that this topic within the outlined chronological boundaries has not become the subject of a separate scientific study so far. Conclusions: Development of issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, which was initiated in the studies of scholars from Western European countries and the Russian Empire at the end of the XVIII – XIX centuries and has evolved significantly thanks to the scientific achievements of Soviet historians, received a new impetus in the early 1990s in the works of Ukrainian historians. The emergence of another wave of scientific interest in this topic is associated with the reset of the national historical science after the proclamation of independence of Ukraine, the imperatives of state ethnopolitics, the demands of the Ukrainian public, etc. These developments are based on a wide range of newly discovered sources and are characterized by modern research approaches, rethinking key issues of the problem, developing new theories (primarily on the ethnogenesis of Urums and Roumeans), etc. It is determined that a significant contribution to the study of the issue was made by the staff of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, in particular the Cabinet of Ukrainian-Greek Relations (since 2007 – Research Center for Ukrainian-Greek Relations) headed by N.O. Terentyeva. Against the background of a wide variety of issues on the ethnic history of Ukrainian Greeks, which have a fairly high level of development today, primarily in the history of the Greeks of Nizhyn and North Azov region, their national and cultural life in independent Ukraine is the least represented.
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 428-450
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Between Two Abysses: Ukraine During the Second World War
МІЖ ДВОМА ПРОВАЛЛЯМИ: УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Autorzy:
Patrylyak, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894391.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
World War II, the concept, historiography, myths, imperialism, Ukrainian liberation movement, Nazism, Bolshevism
Друга світова війна, концепція, історіографія, міфи, імперіалізм, український визвольний рух, нацизм, більшовизм
Opis:
У статті викладено концептуальний підхід до розуміння історії України періоду Другої світової війни. Автор аналізує основні риси української пострадянської історіографії Другої світової війни, вказує на її позитивні та негативні риси, а також пропонує власну схему історії Другої світової війни в Україні. Вона розглядається автором як частина глобального історичного процесу, в ході якого відбувалася боротьба різних конкурентних імперіалістичних проектів метою котрих було включення до своєї орбіти українських етнічних територій. Дослідник також пропонує цілком інакше розглядати український визвольний рух періоду світової війни, репрезентуючи його не як частину антигітлерівського опору, а як окрему альтернативу розвитку для українського народу на тлі конкуруючих імперіалістичних проектів нацистської «нової Європи» та більшовицької «світової революції». Автор статті характеризує Другу світову війну, як «незавершену війну», яка не принесла Україні свободи, незалежності чи звільнення від тиранії, а призвела лише до заміни одного злочинного режиму іншим. Визначаючи статус України в Другій світовій війні, дослідник наголошує на тому, що Україна та український народ не можуть позиціонуватися ні як «переможці», ні як «переможені», а лише як жертви війни.
This article presents a conceptual approach to understanding the history of Ukraine during the Second World War. The author analyzes the main features of the post-Soviet Ukrainian historiography of the Second World War, indicates its positive and negative features, and offers his own scheme of the history of the Second World War in Ukraine. The researcher places the work within a global historical process in which the struggle of various competing imperialist empires whose aims included the inclusion of Ukrainian ethnic territories within their own orbits. The author also offers quite a different view of the Ukrainian liberation movement during the Second World War, representing it not as part of an anti-Nazi resistance, but as a separate alternative development of the Ukrainian people against the backdrop of competing imperialist projects: the Nazi “New Europe” and the Bolshevik “world revolution”. The author describes the Second World War as an “unfinished war” that did not bring Ukraine freedom, independence and liberation from tyranny, but rather led to the replacement of one criminal regime with another. Determining the status of Ukraine during the Second World War, the author stresses that Ukraine and the Ukrainian people can’t be positioned as either “winners” or “losers”, but only as victims of the war.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 169-182
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Károly Grósz: the Main Priorities of the Policy of Reforms (1987-1989)
КАРОЙ ГРОС: ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ РЕФОРМ (1987-1989 рр.)
Autorzy:
Pendzey, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894401.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
K. Grósz, reforms, national minorities, Hungarian historiography, “new regimes”, oneparty socialism, HSWP, HSP, elections
К. Грос, реформи, національні меншини, угорська історіографія, «новорежимники», однопартійний соціалізм, УСРП, УСП, вибори
Opis:
Аналізуються соціально-економічні реформи уряду Кароя Гроса, його діяльність як генсека комуністичної партії. Розкриваються особливості світоглядного бачення угорськими«младореформаторами» назрілих проблем суспільного розвитку країни і пропонованих ними шляхів їх вирішення. Поділяючи поширене в угорській та російській історіографії критичне сприйняття діяльності К. Гроса на найвищому державному і партійному постах, робиться спроба дати збалансованішу оцінку його ролі у здійсненому переході країни до нової суспільної і політичної якості – багатопартійності, парламентської демократії, людських прав, тобто фактичній зміні системи. Висвітлюється міжнародна діяльність К. Гроса, наводяться оцінки його реформ М. Горбачовим і Р. Рейганом. Діяльність К. Гроса характеризується на тлі погіршення основних показників розвитку країни, кризи однопартійного соціалізму, міжнародних викликів. Значна увага надається характеристиці процесу ідейно-організаційного надлому у правлячій партії, діяльності реформістських сил радикального спрямування, які групувались навколо І. Пожгаі, з’ясовуються обставини зниження впливу «младореформаторів» і усунення К. Гроса з політики. Він не зумів подолати спадщину помилок УСРП, відстоював її в оновлених шатах, не підтриманих угорцями на парламентських виборах 1990 р. 
The socio-economic reforms of the government of Károly Grósz, his activities as secretary general of the Communist Party, are analyzed. The peculiarities of the world-view vision of the Hungarian “young reformers” of the urgent problems of social development of the country and the ways of their solution proposed by them are revealed. Sharing the prevalent in Hungarian and Russian historiography of critical perception of K. Grósz’s work at the highest state and party posts, an attempt is made to give a more balanced assessment of his role in the country’s transition to a new social and political phenomenon – multiparty, parliamentary democracy, human rights, that is, the actual change of system. The article illustrates the international activity of K. Grósz, estimates of his reforms by M. Gorbachev and R. Reagan. K. Grósz’s activities are characterized by the deterioration of key indicators of the country’s development, the crisis of one-party socialism, and international challenges. Considerable attention is paid to the characterization of the process of the ideological and organizational breakdown in the ruling party, the activities of radical reformist forces, which were grouped around I. Pozsgay, clarifying the circumstances of reducing the influence of “young reformers” and removing K. Grósz from politics. He failed to overcome the inheritance of the errors of the HSWP, defending it in renewed clothes, not supported by the Hungarians in the 1990 parliamentary elections.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 118-131
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Teoretyczne problemy współczesnej historycznej polityki na Ukrainie
Autorzy:
Zaszkilniak, Leonid Opanas
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/632206.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
historical politics, Ukraine, social functions of history, Ukrainian historiography, myths and stereotypes
polityka historyczna, Ukraina, społeczne funkcje historii, ukraińska historiografia, mity i stereotypy
історична політика, Україна, соціальні функції історії, українська історіографія, міфи і стереотипи
Opis:
The article deals with the theoretical problems of current historical politics in Ukraine. The beginning presents the definition of historical politics as an instrument of state power that works to confirm the dominant interpretations of the past. The author then analyses the theoretical issues relevant to the social functions of historical knowledge and argues that the principal one among them is the social identification of members of the community which seeks to separate itself from other communities. It is emphasised that history acts as a “biography” of a community or person, and historical knowledge functions as a product of the ideologists of this community. The argument references the theory of “cultural imputation” elaborated in detail by the Polish historian Wojciech Wrzosek. The author also introduces his own concept of the historian’s limitations in understanding and explaining the past from contemporary positions, since the current state of knowledge has the ability to rely only on the past models. The subsequent part describes the difficulties of modern Ukrainian historiography in shaping the “normative” image of Ukraine, which would foresee a projection of the subjectivity of the modern state in its past. Ukrainian historians have to cope with numerous anti-Ukrainian myths and stereotypes that have been developed over the centuries by powerful Ukraine’s neighbors, primarily Russia and Poland. The final part of the article provides examples of a gradual re-evaluation by Ukrainian historians of established and widespread stereotypes, in particular on the concept of “Great Patriotic War”, and also analyses the measures taken by the Ukrainian authorities regarding historical policy after the so-called The Revolution of Dignity and the beginning of the Russian-Ukrainian War, in particular regarding de-communization and the return of the fighters for the independence of Ukraine to the social historical discourse.
W artykule rozpatrzono teoretyczne zagadnienia współczesnej polityki historycznej na Ukrainie. Najpierw podano określenie historycznej polityki jako instrumentu władzy państwowej dla poszerzenia i utwierdzenia dominujących interpretacji przeszłości. Następnie zanalizowano teoretyczne kwestie społecznych funkcji wiedzy historycznej i stwierdzono, że najważniejszą z nich jest społeczna tożsamość członków wspólnoty, która pragnie oddzielić się od innych wspólnot. Podkreślono, że historia występuje jako „biografia” wspólnoty lub osoby, a wiedza historyczna jako utwór ideologów tej wspólnoty. Przy tym wykorzystano teorię imputacji kulturowej  polskiego historyka Wojciecha Wrzoska. Autor wprowadza też własną koncepcję ograniczeń historyka w rozumieniu i wyjaśnianiu przeszłości z pozycji współczesności w związku z tym, że bieżący stan poznawania stwarza możliwość oparcia się tylko na minionych wzorcach. W dalszej części scharakteryzowano trudności współczesnej ukraińskiej historiografii w kształtowaniu „normatywnego” obrazu Ukrainy, który przewidywałby projekcję przedmiotowości współczesnego państwa w jego przeszłość. Ukraińscy historycy muszą pokonywać wiele antyukraińskich mitów i stereotypów wytworzonych w ciągu stuleci przez sąsiadów Ukrainy, przede wszystkim Rosję i Polskę. Na końcu podano przykłady stopniowego obalenia przez ukraińskich badaczy ustalonych i poszerzonych historycznych stereotypów, zwłaszcza odnoszących się do konceptu „wielkiej wojny ojczyźnianej” oraz przeanalizowano przedsięwzięcia organów władzy Ukrainy w sprawie prowadzenia polityki historycznej po tzw. rewolucji godności i początku wojny rosyjsko-ukraińskiej, a zwłaszcza te związane z dekomunizacją i przywróceniem do społecznego historycznego dyskursu wojowników o niepodległość Ukrainy.
У статті розглянуто теоретичні проблеми сучасної історичної політики в Українi. На початку подано визначення історичної політики як інструменту державної влади для утвердження домінантних інтерпретацій минулого. Далі Автор аналізує теоретичні питання соціальних функцій історичного знання і стверджує, що головною серед них є соціальна ідентифікація членів спільноти, яка прагне відокремитись від інших спільнот. Підкреслено, що історія виступає як «біографія» спільноти чи особи, а історичне знання – як твір ідеологів цієї спільноти. При цьому використано теорію «культурної імпутації» польського історика Войцєха Вжоска. Автор запроваджує також власну концепцію обмеженості історика у розумінні та поясненні минулого з сучасних позицій, оскільки біжучий стан пізнання має можливість спиратися тільки на минулі взірці. Далі охарактеризовано труднощі сучасної української історіографії у формуванні «нормативного» образу України, який би передбачав проекцію суб’єктності сучасної держави у її минуле. Українським історикам доводиться долати численні антиукраїнські міфи і стереотипи, вироблені впродовж століть сусідами України, насамперед Росією і Польщею. В заключній частині статті подано приклади поступової переоцінки українськими істориками усталених і поширених стереотипів, зокрема щодо концепту «великої вітчизняної війни», а також проаналізовано заходи органів влади України щодо історичної політики після т.зв. pеволюції гідності та початку російсько-української війни, зокрема щодо декомунізації і повернення до суспільного історичного дискурсу борців за незалежність України.
Źródło:
Res Historica; 2018, 46
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Topicality of World History Researches Issues in Contemporary Ukraine
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМАТИКИ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
Autorzy:
Kudryachenko, A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894431.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Ukraine, World History, research paradigm, historiography, international relations, global historical phenomenon, conceptual and applied research and development, European and world civilization
Україна, всесвітня історія, науково-дослідна парадигма, історіографія, міжнародні зв’язки, глобальні історичні явища, концептуальні і прикладні наукові розробки, європейська та світова цивілізація
Opis:
У статті розглядаються питання щодо актуалізації проблематики досліджень із всесвітньої історії в роки незалежності України та на середньострокову перспективу. Автор аналізує науково-організаційні складові поліпшення вітчизняних досліджень у сучасну історичну добу, з’ясовує спеціалізацію на окремих історичних періодах та регіонах створеної у 1990-х рр. низки академічних інститутів, а також резерви, які слід задіяти для нарощування досліджень у даній царині. Пропонує визначення тематики і змістовного наповнення відповідних часових та географічних зрізів студій із всесвітньої історії. Окремо в статті аналізуються відповідні напрями досліджень новоствореної Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», визначаються пріоритети поглибленого вивчення вітчизняними істориками минулого і сьогодення оточуючого світу, з’ясування ролі та місця України і українського народу у розвитку європейського континенту і всесвітньо-історичного процесу минувшини і сучасності. Автор формулює амбітне завдання інтегрування української історії, її відповідного місця у світову не лише в роботах вітчизняних дослідників, а й у працях зарубіжних істориків, висвітлює складові розвитку національної історіографії в контексті імперативів сучасної світової історичної думки та формування вітчизняної науково-дослідницької парадигми у відповідності зі світовою історією. У статті актуалізується вивчення особливостей цивілізаційної структури сучасного світу, передового світового досвіду державотворення, сприяння поширенню в міжнародному інформаційному просторі досліджень про історичну тяглість статусу України як міжнародного актора.
The article examines the questions of world history research actualization in the years of Ukrainian independence, and for the medium term. The author analyzes the scientific and institutional components to improve domestic investigations into the modern historical epoch, finds out the specialization in certain historical periods and regions created in the 1990’s by a number of academic institutions, as well as reserves, which should be used to increase research base in this area. The authour proposes definition of the theme and substantive content of the relevant sections of temporal and geographical studies of world history. Separately, the article analyzes the relevant research areas that are newly created by the State Institution “Institute of World History of NAS of Ukraine”, identifies priorities in-depth study by Russian historians of the past and present of the world, reveals the role and place of Ukraine and the Ukrainian people in the development of the European continent and world-historical past of the process and modernity. The author formulates ambitious goal of integration of Ukrainian history, its appropriate place in the world, not only in the works of local researchers, but also in foreign works of historians, highlights the constituent national historiography development imperatives of the context of the modern world historical thought and the formation of the domestic research paradigm in accordance with the World history. The article updates study of the features of civilizational structure of the modern world, the state of international best practices, promotion of the international information space research about the historical continuity of the status of Ukraine as an international actor.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 12-23
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та контрпам’ять про Другу світову війну в Словаччині
Historical Memory and Counter-memory of the Second World War in Slovakia
Autorzy:
Боровець, I.I.
Віднянський, В.С.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676903.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Словацька держава 1939-1944 рр.
Словацька Республіка
Друга світова війна
історіографія
історична пам’ять і контрпам’ять
Словацьке національне повстання
Голокост
«Мала війна»
«усна історія»
військові мемуари ймеморіали
Slovak state in 1939-1944
Slovak Republic
World War II
historiography
historical memory and counter-memory
Slovak National Uprising
Holocaust
“Little War”
“oral history”
war memoirs and memorials
Opis:
У Словацькій Республіці (СР) після Оксамитової революції 1989 р. в Чехословаччині й розпаду ЧСФР у 1993 р. актуалізувалася проблема створення національного наративу історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, як одного з важливих елементів трансформації словацького суспільства та системних посткомуністичних перетворень у молодій державі. У статті розглянуто офіційну версію збереження й популяризації історичної пам’яті про Другу світову війну в СР, головною державною інституцією для впровадження якої виступає створений у 2002 р. Інститут національної пам’яті, а також різні  інтерпретації словацькими істориками та політиками таких вузлових подій часів Другої світової війни як історія Словацької держави 1939-1944 рр., угорсько-словацької «Малої війни» в березні 1939 р., участі словацьких військових підрозділів у війні на Східному фронті, Словацького національного повстання 1944 р., Голокосту. При цьому використовуються різні джерела: наукова літературай художні твори, продукція кіномистецтва та історичної публіцистики, військові мемуари й меморіали історичної пам’яті, матеріали «усної історії» тощо. Наголошується, що роздвоєність словацької історіографії, історичної пам’яті та й власне суспільства в оцінках та інтерпретаціях подій Другої світової війни в національній історії триває до нині, насамперед як протистояння офіційної/наднаціональної та національної версій історичної пам’яті. Перевага на сучасному етапі спостерігається за наднаціональним підходом, який застосовує інтегральний метод, синтезує погляди, пропонує багаторакурсні бачення, а оцінки історичних фактів, явищ та процесів здійснює на основі критеріїв лібералізму та демократії.
In the Slovak Republic (SR), after the Velvet Revolution of 1989 in Czechoslovakia and the collapse of ČSFR in 1993, the problem of creating a national narrative of historical memory, in particular about the Second World War, as one of the important elements of the transformation of Slovak society and systemic post-communist transformations in the young state, became more urgent. The article deals with the official version of preserving and popularizing the historical memory of the Second World War in the Slovak Republic, the main state institution for the implementation of which is the Institute of National Remembrance established in 2002, as well as various interpretations by Slovak historians and politicians of such key events of the Second World War as the history of the Slovak state in 1939-1944, the Hungarian-Slovak “Little War” in March 1939, the participation of Slovak military units in the war on the Eastern Front, the Slovak National Uprising of 1944, the Holocaust. Various sources are used: scientific literature and fiction, cinema and historical journalism, military memoirs and memorials of historical memory, materials of “oral history”, etc. The authors emphasize that the bifurcation of Slovak historiography, historical memory and society itself in assessments and interpretations of the events of World War II in national history continues to this day, primarily as a confrontation between official/supranational and national versions of historical memory. The supranational approach, which applies an integral method, synthesizes views, offers multidimensional visions, and evaluates historical facts, phenomena and processes based on the criteria of liberalism and democracy, is preferred at the present stage.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 57-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-7 z 7

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies