Károly Grósz: the Main Priorities of the Policy of Reforms (1987-1989)

Аналізуються соціально-економічні реформи уряду Кароя Гроса, його діяльність як генсека комуністичної партії. Розкриваються особливості світоглядного бачення угорськими«младореформаторами» назрілих проблем суспільного розвитку країни і пропонованих ними шляхів їх вирішення. Поділяючи поширене в угорській та російській історіографії критичне сприйняття діяльності К. Гроса на найвищому державному і партійному постах, робиться спроба дати збалансованішу оцінку його ролі у здійсненому переході країни до нової суспільної і політичної якості – багатопартійності, парламентської демократії, людських прав, тобто фактичній зміні системи. Висвітлюється міжнародна діяльність К. Гроса, наводяться оцінки його реформ М. Горбачовим і Р. Рейганом. Діяльність К. Гроса характеризується на тлі погіршення основних показників розвитку країни, кризи однопартійного соціалізму, міжнародних викликів. Значна увага надається характеристиці процесу ідейно-організаційного надлому у правлячій партії, діяльності реформістських сил радикального спрямування, які групувались навколо І. Пожгаі, з’ясовуються обставини зниження впливу «младореформаторів» і усунення К. Гроса з політики. Він не зумів подолати спадщину помилок УСРП, відстоював її в оновлених шатах, не підтриманих угорцями на парламентських виборах 1990 р. 

The socio-economic reforms of the government of Károly Grósz, his activities as secretary general of the Communist Party, are analyzed. The peculiarities of the world-view vision of the Hungarian “young reformers” of the urgent problems of social development of the country and the ways of their solution proposed by them are revealed. Sharing the prevalent in Hungarian and Russian historiography of critical perception of K. Grósz’s work at the highest state and party posts, an attempt is made to give a more balanced assessment of his role in the country’s transition to a new social and political phenomenon – multiparty, parliamentary democracy, human rights, that is, the actual change of system. The article illustrates the international activity of K. Grósz, estimates of his reforms by M. Gorbachev and R. Reagan. K. Grósz’s activities are characterized by the deterioration of key indicators of the country’s development, the crisis of one-party socialism, and international challenges. Considerable attention is paid to the characterization of the process of the ideological and organizational breakdown in the ruling party, the activities of radical reformist forces, which were grouped around I. Pozsgay, clarifying the circumstances of reducing the influence of “young reformers” and removing K. Grósz from politics. He failed to overcome the inheritance of the errors of the HSWP, defending it in renewed clothes, not supported by the Hungarians in the 1990 parliamentary elections.