- Tytuł:
-
Право на тіло: в полоні соціокультурного та юридичного дискурсів
A Right for a Body: in Captivity of Socio-Culture and Juristic Discourses - Autorzy:
- Демичева (Demicheva), Алла (Alla)
- Powiązania:
- https://bibliotekanauki.pl/articles/2187850.pdf
- Data publikacji:
- 2022-06-30
- Wydawca:
- Wydawnictwo Adam Marszałek
- Tematy:
-
четверте покоління прав людини
соматичні права
тілесність
об’єктивація
дискурси
лукізм
трансгендерність
евтаназія
клонування
тілесна
дискримінація
fourth generation of human rights
bodility
objectification
discourse
lucism
transgenderism
euthanasia
cloning
bodily discrimination
somatic rights - Opis:
-
The human body in the conditions of (post) modernity becomes significant both from the point of view of the person and from the regulatory discourses in which this significance is fixed. Therefore, there is talk about having the right to a body, the implementation of which is problematic, because the body is controlled by various discourses, including socio-cultural, economic, media, medical, legal and others. The article deals with the right to a body, which can be considered in the context of the theory of generations of human rights and attributed to the fourth generation of human rights - somatic rights. In the socio-cultural perspective, the right to the body can be seen as the right to free bodily existence outside the controlling gaze, the choice of one’s own appearance (shape, weight, level of care, etc.), one’s own sexuality, marriage partner. At the same time, society has a system of rules that determine bodily norms and deviations, the conditions under which they are formed and exist and the characteristics according to which they are determined, the pool of experts who can dictate and evaluate, and categories of people depending on their compliance to those norms. First of all, such a strict normative view is aimed at women, which leads to a variety of negative consequences, including extreme forms of violation of the right to the body, including severe injuries. The existence of the norm is supported by discrimination against non-compliant social groups or stigmatization of inappropriate bodily practices. However, a person has the inalienable right to choose what to do with his/her own body, to take care of it, to express himself/herself by any means, i.e. he/she has the right to bodily autonomy and non-violence. The quality of his/her life depends on this direction. In Ukrainian society, the exercise of the right to the body is associated with both the existing socio-cultural discourse that legitimizes bodily norms and legal discourse that defines certain bodily practices as significant and therefore regulated by law (this includes birth / reproductive rights, including abortion and artificial insemination, euthanasia, cloning, gender reassignment).
Тіло людини в умовах (пост)сучасності стає значущим і з погляду самої людини, і з боку регуляційних дискурсів, в яких зафіксована ця значущість. Тому й виникає розмова про право на тіло, реалізація якого є проблематизованою, оскільки тіло контролюється з боку різноманітних дискурсів, зокрема соціокультурного, економічного, медійного, медичного, юридичного та ін. У статті мова про право на тіло, яке можна розглядати в контексті теорії поколінь прав людини та зарахувати до четвертого покоління прав людини – соматичних прав. У соціокультурному ракурсі право на тіло можна розглядати як право на вільне тілесне існування поза контролюючим поглядом, вибір власного зовнішнього вигляду (форм, ваги, рівня доглянутості тощо), власної сексуальності, партнера/ки в шлюбі. При цьому в суспільстві існує система правил, що визначають тілесні норму і відхилення, умови, за яких вони формуються й існують, та характеристики, згідно з якими визначаються; пул експертів, які можуть диктувати та оцінювати; категорії людей залежно від їхньої відповідності нормі. Ці правила реалізуються в сукупності текстів/ дискурсів, які створюються і функціонують у межах різних інституцій (медицини, науки, педагогіки, релігії, державної політики, громадської думки). Цей дискурс про «нормативне тіло» категоризує людей відповідно до канону. Отож все більша кількість людей працює над поліпшенням своєї зовнішності, а власне тіло оголошує невдалим зразком, який необхідно переробити. Насамперед такий жорсткий нормалізаційний погляд спрямований на жінку, що призводить до різноманітних негативних наслідків, зокрема й крайніх форм порушення права на тіло – реального каліцтва. Існування норми підтримується через дискримінацію невідповідних цій нормі соціальних груп чи стигматизацію невідповідних тілесних практик. Проте людина має невід’ємне право вибирати, що робити з власним тілом, як турбуватися про нього, самовиражатися будь-яким засобом, тобто має право на тілесну автономію та ненасильство. Від цього прямо залежить якість її життя. В українському соціумі реалізація права на тіло пов’язана і з наявним соціокультурним дискурсом, що легітимізує тілесні норми, і з юридичним, що визначає певні тілесні практики як значущі і тому врегульовані правом (це стосується народження/репродуктивних прав, зокрема абортів та штучного запліднення, евтаназії, клонування, зміни статі). Дискримінація як обмеження прав людини за будь-якою ознакою в сучасному світі давно зазнає критики, проте в українському науковому дискурсі проблематика права на тіло залишається достатньо маргіналізованою. - Źródło:
-
Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 40-48
2720-6998 - Pojawia się w:
- Copernicus Political and Legal Studies
- Dostawca treści:
- Biblioteka Nauki
Artykuł