Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "intégration" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów

Dostawca treści

Podbaza

Wyrównaj
Wyświetlanie 1-15 z 2074
Tytuł:
Євроінтеграційні процеси як суттєвий чинник професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у контексті полікультурного спрямування
Autorzy:
Якса, Наталія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2158743.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Instytut Studiów Międzynarodowych i Edukacji Humanum
Tematy:
professional training for teachers
future teachers
European integration processes
multicultural education
post-industrial information society
Opis:
The peculiarities of orientation of professional and pedagogical multicultural training of the prospect teachers on the Euroinstegration processes are outlined. It is emphasized that in the condition of expanding of globalization and Eurointegration processes the role of ethnocultural factor grows that gains some specific feathers in the period of postindustrial and informative society.
Źródło:
Prosopon. Europejskie Studia Społeczno-Humanistyczne; 2014, 1(7); 135-141
1730-0266
Pojawia się w:
Prosopon. Europejskie Studia Społeczno-Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Інтеграційно-дезінтеграційні процеси у Молдові
Integracyjno-dezyntegracyjne procesy w Mołdowie
Autorzy:
Явір, Віра
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489446.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
ethnopolitical disintegration
ethnopolitical integration
Transnistria
ethnopolitical conflict
Opis:
Moldova had to deal with the disintegration-integration challenges from the very beginning of the formation of an independent state unlike Ukraine, which at the early stages of independence did not recognize the urgency of ethnonational problems at the state level, did not pay attention to ethnopolitical threats. Issues of ethnopolitical integration and disintegration are among the most important in the field of ethnopolitical security and ethnonational policy of this multiethnic state with very complicated ethnopolitical heritage. Ukraine did not take advantage of the ethnopolitical experience of Georgia and Moldova in the past, now all three post-Soviet states (Ukraine, Moldova and Georgia) are at the post-desintegration stage of development, which means the presence of self-proclaimed republics in their territorial composition, the settlement of armed ethnicpolitical conflicts and the policy of reintegration of the occupied territories. In fact Moldova’s disintegration began before the formation of an independent state in the course of the collapse of the USSR. Its cause was the Transnistrian ethnopolitical conflict, which is considered one of the most controversial in the post-Soviet space, although the ethnic factor did not play a decisive role in it. In the late 1980s, the nationalist movement for the restoration of the state gained popularity in the Moldavian Soviet Socialist Republic. The Moldovan elite tried to build the state around the formation of the national-linguistic identity of its citizens. An important element in the restoration of Moldavian identity was the political course of ethnopolitical, ethnolinguistic integration of Moldova with ethnic, linguistic and historically close country - Romania. This triggered the separation of Transnistria. The Transnistrian conflict has been under regulation for more than 25 years, but the prospects for restoring the territorial integrity of Moldova and the Transnistria reintegration are very small. During numerous talks with Russia, Ukraine and the OSCE, it was not possible to reach agreement on the status of Transnistria. The Moldovan leadership refused to conduct direct talks with leaders of the unrecognized republic, stressing that it is necessary to negotiate with Russia, which writes the script of the negotiation process and manipulates leaders of self-proclaimed state. The regulation of the Transnistrian conflict was significantly hampered by the integration trends between Moldova and Romania, which did not lead to the ethnopolitical integration of both states, but became a hindrance to the reintegration of Transnistria into Moldova. Moldova balances between an association with Romania and an orientation towards Russia, depending on which political forces - pro-Russian or pro-Romanian gained power in the state. Ethnopolitical integration with Romania meant a loss of statehood and a lasting loss of hope in resolving the Transnistria conflict by returning the territory of an unrecognized republic to Moldova. Moldova is an example of an unstable post-Soviet state, an ethno-political system that contains many ethnic and territorial contradictions, are dependent on foreign policy players, in which disintegration-integration processes balance each other, preventing the state from advancing in any direction of integration/disintegration. The political course on the ethnopolitical integration of Moldova with Romania hinders the resolution of the Transnistrian conflict, the reintegration of the territories of an unrecognized republic into Moldova and threatens further disintegration - the secession of Gagauzia. Therefore, this post-Soviet state, full of internal contradictions, has not succeeded in any direction - both integration with Romania and overcoming the consequences of disintegration. But, despite the fact that Moldova did not restore territorial integrity, it retained statehood and sovereignty.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 77-81
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Багатовекторна зовнішня політика Узбекистану як важливий засіб вирішення соціально-економічних проблем країни
Multi-vector Foreign Policy of Uzbekistan as an Important Means of Solving the Socio-economic Problems of the Country
Autorzy:
Фомін, C.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676689.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
демографічна проблема
безробіття
трудова міграція
екологічна проблема
багатовекторна зовнішня політика
євразійська економічна інтеграція
зона вільної торгівлі
економічний союз
протекціонізм
demographic problem
unemployment
labour migration
ecological problem
multi-vector foreign policy
Eurasian economic integration
free trade area
economic union
protectionism
Opis:
В статті окреслені внутрішні проблеми Узбекистану, серед яких слід назвати проблему бідності, масового безробіття, нестачі сільськогосподарської землі і водних ресурсів, екологічні проблеми. Значною мірою ці проблеми обумовлені швидким зростанням населення. Узбекистан намагається  вирішити ці проблеми шляхом ліберальних ринкових реформ та багатовекторної зовнішньої політики, розвиваючи одночасно політичні та торгово-економічні відносини з різними країнами, зокрема, з Китаєм, США, Євросоюзом, Туреччиною, Південною Кореєю, Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). В статті показано, що обсяги торгівлі Узбекистану із західними країнами, а також обсяги західних інвестицій в економіку цієї країни в цілому залишаються, принаймні зараз, невисокими. Робиться висновок, що для США Узбекистан є цікавим головним чином в геополітичному і військово-стратегічному аспектах, особливо зараз, після виводу американських військ із Афганістану. ЄС значно більше, ніж США, зацікавлений в розвитку торгово-економічних відносин з Узбекистаном. Нова угода між Узбекистаном і ЄС про розширене партнерство і співробітництво створить більш сприятливі умови для економічного співробітництва і торгівлі, зростання європейських інвестицій в економіку Узбекистану. Проте, здається, що фактор географічної віддаленості Узбекистану від Європи не дасть можливості країнам Євросоюзу займати таке ж провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах Узбекистану, яке зараз займають сусідні Китай, Росія та інші країни-члени ЄАЕС. Показано, що найважливішим торгово-економічним партнером Узбекистану є Китай, який розглядає Узбекистан як важливу транзитну країну, через територію якої проходять транспортні коридори для транспортування, перш за все, китайських товарів в країни Європи та інші регіони світу. Китайські інвестиції в економіку Узбекистану невпинно зростають. Євразійський економічний союз (ЄАЕС), зокрема, такі його члени як Росія і Казахстан, також є для Узбекистану найважливішим торгово-економічним партнером. Крім того, Росія є головним ринком праці для мільйонів узбецьких трудових мігрантів. В межах ЄАЕС був створений єдиний ринок праці, трудові мігранти-громадяни країн-членів ЄАЕС користуються соціальними правами країни перебування та можуть вільно пересуватися територією країн-членів ЄАЕС. Ця обставина особливо важлива для Узбекистану, який зацікавлений в покращенні умов перебування своїх трудових мігрантів. Крім того, як свідчать факти, економічна інтеграція в межах ЄАЕС не перешкоджає урядам країн-членів ЄАЕС розвивати інтенсивні політичні і економічні відносини з різними країнами. Враховуючи всю низку гострих соціально-економічних, екологічних і демографічних проблем, які стоять перед Узбекистаном, думається, що в майбутньому неможливо повністю виключати членство Узбекистану в ЄАЕС, особливо, якщо таке членство не завадить узбецькому керівництву й надалі проводити багатовекторну зовнішню політику. Парламент Узбекистану схвалив рішення брати участь в роботі ЄАЕС в якості спостерігача. В грудні 2020 р. ЄАЕС надав Узбекистану такий статус.
The article elucidates the internal problems of Uzbekistan among which one should mention the problem of poverty, mass unemployment, shortage of arable land and water resources, serious ecological problems. To a high degree these problems have been caused by a rapid growth of population. Uzbekistan tries to solve these problems by means of liberal market reforms and the multi-vector foreign policy developing political, economic and trade relations at the same time with different countries, in particular with China, the USA, the EU, Turkey, South Korea, Russia and other countries-members of the Eurasian Economic Union (EAEU). It was shown that volumes of trade of Uzbekistan with the Western countries as well as the level of Western investments remain at least now not high. The conclusion is drawn that for the USA Uzbekistan presents the interest mainly in geopolitical, military and strategic aspects, especially now after the US troops left Afghanistan. The EU is more than the USA interested in developing the trade and economic relations with Uzbekistan. The new agreement between Uzbekistan and the EU on enlarged partnership and cooperation will create more favorable conditions for economic cooperation and trade, growth of European investments into economy of Uzbekistan. Nevertheless it seems that the factor of geographic remoteness of Uzbekistan from Europe will not make it possible for the EU countries to occupy the same place in external economic links of Uzbekistan as the countries-neighbours such as China, Russia and other countries-members of the EAEU. It is shown that China is the most important trade and economic partner of Uzbekistan. China considers Uzbekistan as the important transit country with transport corridors indispensable for transportation first of all of Chinese goods to the countries of Europe and other regions of the world. The Chinese investments into economy of Uzbekistan are constantly growing. The Eurasian Economic Union (EAEU), in particular Russia and Kazakhstan, is also the most important trade and economic partner of Uzbekistan. Besides, Russia is the biggest labour market for millions of Uzbek migrant workers. Within the EAEU the common labour market was created, migrant workers who are citizens of the countries-members of the EAEU enjoy the social rights of the country of stay and may freely move over territories of the countries-members of the EAEU. This fact is especially important for Uzbekistan which is interested in improving living conditions of its migrant workers. Besides, as the facts show, the economic integration within the EAEU does not prevent the governments of the countries-members of the EAEU from developing intensive political and economic relations with different countries. Taking into account the complex of acute socio-economic, ecological and demographic problems facing Uzbekistan it seems that in the future one cannot completely exclude the possibility of membership of Uzbekistan in the EAEU especially if such a membership does not prevent the Uzbek government from pursuing the multi-vector foreign policy. The parliament of Uzbekistan approved the decision to obtain the status of observer at the EAEU. The EAEU granted this status to Uzbekistan in December 2020.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 175-195
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретико-методологічні аспекти регіоналізму: проблеми взаємодії прикордонних регіонів
Theoretical and Methodological Aspects of Regionalism: Problems of Interaction of Border Regions
Autorzy:
Толстов, С.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676708.pdf
Data publikacji:
2022-01-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
регіоналізм
глобалізація
інтеграція
міжрегіональне співробітництво
прикордонне співробітництво
трансрегіональне співробітництво
regionalism
globalization
integration
interregional cooperation
cross-border cooperation
trans-regional cooperation
Opis:
В науковій літературі зустрічаються різні визначення понять «регіоналізм», «регіоналізація» та «міжрегіональна взаємодія». Процеси, пов’язані з глобалізацією та інтеграцією, знайшли втілення в ущільненні макрорегіональних зв’язків. Формування великих макроекономічних зон пріоритетного співробітництва охоплює сусідні і територіально близькі країни. Формування великих економічних просторів супроводжується створенням регіональних економічних організацій та інтеграційних об’єднань, спрямованих на поглиблення торговельно-економічної співпраці та регіонального поділу праці. Паралельно зі становленням великих економічних і політичних регіональних об’єднань на макрорівні, під впливом глобалізації прискорився процес диверсифікації функцій територіального управління всередині окремих держав. Перерозподіл владних повноважень усередині окремих країн розглядається як паралельний процес регіоналізації. До ознак регіоналізму на мікрорівні належать підвищення ролі субнаціональних територіальних спільнот, зростання їх зацікавленості в налагодженні тіснішої взаємодії з прикордонними територіями сусідніх країн. В найбільш загальному сенсі автор цієї статті розглядає регіоналізм як динамічну ознаку міжнародних політико-економічних процесів, позначених диверсифікацією функцій управління на різних рівнях суспільно-політичної організації. Методологія політичних наук розрізняє прояви регіоналізму на макро- та мікрорівнях. Різноманітні прояви регіоналізму знаходять втілення в оформленні великих економічних просторів, перерозподілі владних повноважень усередині окремих країн, підвищенні рівня регіонального самоуправління, розвитку міжрегіональних контактів та міжрегіональних інтеграційних зв’язків між сусідніми та /або територіально близькими країнами. Найбільш вдало практика міжрегіональної взаємодії застосовується у межах багатосторонніх інтеграційних об’єднань, насамперед у ЄС та ширшому європейському просторі, охопленому сферою дії європейських конвенцій та рішень у сфері просторового співробітництва територіальних співтовариств і влад, включно з органами місцевого і регіонального самоврядування. Взаємодія між субнаціональними регіонами включає укладенні угод між територіальними громадами сусідніх країн, створення міжрегіональних об’єднань і договірних структур міжрегіональної співпраці.
The scientific literature presents various definitions of the concepts of ‘regionalism’, ‘regionalization’ and ‘interregional interaction’. The processes associated with globalization and integration manifest themselves in the form of consolidation of macro-regional ties. The formation of big macroeconomic zones of priority cooperation covers neighbouring and geographically close countries. The consolidation of large economic spaces is accompanied by the creation of regional economic organizations and integration communities aimed at deepening trade, economic cooperation and regional division of labour. In parallel with the formation of large economic and political regional associations at the macro level, globalization has accelerated the process of diversification of territorial administration functions within individual states. The redistribution of power within individual countries is seen as a parallel process of regionalization at the grassroots level. The signs of regionalism at the micro level include the increasing role of subnational territorial communities, the growth of their interest in establishing closer cooperation with the border territories of neighboring countries. In the most general sense, the author considers regionalism as a dynamic feature of international political and economic processes, indicated by the diversification of management functions at different levels of socio-political organization. The methodology of political science distinguishes the manifestations of regionalisms at the macro and micro levels. Various manifestations of regionalism are embodied in the design of large economic spaces, the redistribution of power within individual countries, increasing the level of regional self-government, development of interregional contacts and interregional integration ties between neighbouring and/or geographically close countries. The practice of interregional cooperation is most successfully applied within the framework of multilateral integration associations, primarily in the EU and in the wider European space covered by the scope of European conventions and decisions in the field of spatial cooperation of territorial communities and authorities, including local and regional self-government. Interaction between subnational regions includes the conclusion of agreements between territorial communities of neighbouring countries, the creation of interregional associations and contractual networks of interregional cooperation.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 7-41
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Інтеграційні процеси в державах Південного Кавказу і вплив воєнних конфліктів на їх перебіг у пострадянський період
Integration Processes in the States of the South Caucasus and the Impact of Military Conflicts on their Course in Post-Soviet time
Autorzy:
Ткаченко, І.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676677.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
розпад СРСР
Європейський Союз
НАТО
воєнні конфлікти
війна за Карабах
інтеграційні процеси на Південному Кавказі
collapse of the USSR
European Union
NATO
military conflicts
war for the Karabakh
integration processes in the South Caucasus
Opis:
Дослідження стосується розгляду ключових аспектів інтеграційних процесів, що відбуваються у державах Південного Кавказу після розпаду СРСР, насамперед воєнних конфліктів, які стали наслідком незбалансованої етнічної політики колишньої метрополії. І власне вони значною мірою обумовлюють перебіг і напрями інтеграції Азербайджану, Вірменії та Грузії. Методологія роботи полягає у застосуванні порівняльно-історичного та проблемно-пошукового методу дослідження у поєднанні з критичним аналізом досліджень, які стосуються перебігу пострадянської трансформації Південного Кавказу. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні наукового розуміння особливостей існування нових незалежних держав Південного Кавказу, визначення міри впливу воєнних конфліктів на інтеграційні перспективи країн регіону. Аналіз досліджень, публікацій у ЗМІ, виступів та заяв лідерів держав дозволяє визначити, яким чином конфлікт за Нагірний Карабах, російсько-грузинські протистояння в Абхазії та Південній Осетії позначаються на зовнішньополітичному курсі та пошуку союзників для їх вирішення. Встановлено, що перебіг інтеграційних процесів на Південному Кавказі й досі перебуває під впливом і серйозним тиском з боку Російської Федерації, яка активно перешкоджає інтеграційним намірам країн регіону. Пошук власного місця у нових реаліях доби незалежності став причиною такого явища, як багатовекторність зовнішньої політики. Разом з тим очевидно, що внаслідок воєнних конфліктів вектор інтеграції Грузії направлений на вступ держави до НАТО як гаранта безпеки від неоімперської агресії Росії. Вірменія як агресор в карабаському конфлікті обрала проросійський вектор інтеграції, а Азербайджан зосередився на альянсі з Туреччиною.
The study examines the key aspects of the integration processes taking place in the states of the South Caucasus after the collapse of the USSR, primarily military conflicts as a result of the unbalanced ethnic policy of the former metropolis. And it is they that largely determine the course and direction of the integration policy of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The methodology of the work is in the use of a comparative-historical and problem-research method of research combined with a critical analysis of researches related to the process of the post-Soviet transformation of the South Caucasus. The scientific novelty of the research lies in expanding the scientific understanding of the peculiarities of the existence of the newly independent states of the South Caucasus, determining the degree of influence of military conflicts on the integration prospects of the countries of the region. Analysis of studies, publications in the media, speeches and statements of the leaders of states allows us to determine how the conflict over Nagorno-Karabakh, the Russian-Georgian confrontations in Abkhazia and South Ossetia are reflected in the foreign policy course and the search for allies to resolve them. It has been established that the course of integration processes in the South Caucasus is still under the influence and serious pressure from the Russian Federation, which actively hinders the integration intentions of the countries of the region. The search for its place in the new realities of the era of independence has become the reason for such a phenomenon as a multi-vector foreign policy. At the same time, it is obvious that as a result of military conflicts, the vector of Georgia's integration is aimed at the state’s entry into NATO as a guarantor of security against Russia's neo-imperial aggression. Armenia, as an aggressor in the Karabakh conflict, chose a generally pro-Russian integration vector, while Azerbaijan focused on an alliance with Turkey.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 143-154
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці
Consequences of a full-scale Russian-Ukrainian war for the positioning of the «Three Seas Initiative» in global politics
Autorzy:
Тишкун, Юрій
Лопата, Мар’ян
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/16538506.pdf
Data publikacji:
2023-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
регіональна інтеграція
КНР
США
Європейські Співтовариства
Центрально-Східна Європа
regional integration
China
USA
European Communities
Central-Eastern Europe
Opis:
The article discusses the term “Three Seas Initiative” – a product of the adaptation of the philosophical and geographical category “Intermarium” to the description of Central-Eastern and South-Eastern Europe. The thesis is substantiated that the application of the category “Intermarium” to Central-Eastern and South-Eastern Europe is due not only to the “mental geography” of Polish political thought and the practical needs of Polish geopolitics of the 20th and 21st centuries but also to the objectively existing general characteristics of the region (its buffer status between geopolitical powers of Germany and Russia, the lower level of prosperity of this region compared to Western Europe, its predominantly Slavic character, which repeatedly pushes the implementation of pan-Slavist projects in the Central-Eastern and South-Eastern Europe, the trends in social, in particular, cultural, economic and political, which are observed at least since the late 1980s). It is argued that the project “Three Seas Initiative” by A. Duda is a modern reincarnation of the idea of the Prometheists – “Intermarium”, created between the two world wars on the basis of the Jagiellonian idea of the Early Modern Age. This project arose as an opposition of rightwing conservative, poorer EU members to its left-liberal, rich participants with external support from the Eurosceptic, right-wing populist government of D. Trump in the USA. However, the evolution of the Three Seas Initiative finally led it to institutionalization as one of the cores of integration in the modern European Union at different speeds, with an emphasis on the development of cross-border communication and infrastructure projects in the region with the cooperation of the EU and the USA. It is emphasized that after the start of the Russian- Ukrainian war, the threat of its spread to the territory of the “Three Seas Initiative”, which the EU cannot overcome, forces the members of the initiative to seek direct military support from the United States in exchange for Washington’s support in its opposition to Beijing, an ally of Moscow. “Three Seas Initiative” could be perceived as an activation of the role of the region as one of the outposts of opposition to Chinese influence on the planet. In addition, the Russian- Ukrainian war involuntarily led to the achievement of one of the goals of the Three Seas Initiative - the development of the logistics infrastructure of its participants, due to the need to serve large-scale land and air movements of troops and the functioning of “grain” and humanitarian corridors from the European Union to Ukraine. Also, a full-scale Russian-Ukrainian war caused the resuscitation and development of the military-industrial complex of the Three Seas Initiative countries, its integration within the region and the rest of the EU, as well as with Ukraine, the USA, and South Korea, which gives a chance for high-tech economic growth of the participants of the project.
У статті проаналізовано термін «Тримор’я» – продукт адаптації філософсько-географічної категорії «Міжмор’я» до опису Центрально-Східної і Південно-Східної Європи. Обґрунтовано тезу про те, що застосування категорії «Міжмор’я» до регіону ЦСЄ-ПСЄ зумовлено не лише «ментальною географією» польської політичної думки і практичними потребами польської геополітики ХХ-ХХІ ст., але й об’єктивно наявними спільними характеристиками регіону (його буферним статусом між геополітичними потугами Німеччини та Росії; нижчим рівнем добробуту цього регіону порівняно із Західною Європою; його переважно слов’янським характером, який неодноразово підштовхував реалізацію в ЦСЄ-ПСЄ панславістських проєктів; тенденціями в соціальному, зокрема культурному, економічному і політичному житті регіону, помітні принаймні з кінця 1980-х років). Констатовано, що проєкт «Тримор’я» А. Дуди – сучасна реінкарнація ідеї прометеїстів – «Міжмор’я», створеної між двома світовими війнами на основі ягеллонської ідеї Раннього Нового часу. Цей проєкт виник як фронда правоконсервативних, бідніших членів ЄС щодо його ліволіберальних, багатих учасників за зовнішньої підтримки євроскептичного, правопопулістського уряду Д. Трампа в США. Втім, еволюція «Тримор’я» врешті-решт привела його до інституалізації як одного з ядер інтеграції в сучасному Європейському Союзі різних швидкостей, з акцентом на розвитку транскордонних комунікаційних, інфраструктурних проєктів в регіоні за співпраці ЄС та США. Підкреслено, що після початку російсько-української війни загроза її поширення на територію «Тримор’я», яку ЄС подолати не може, змушує членів ініціативи звертатись по пряму військову підтримку до США в обмін на надання Вашингтону підтримки в його протистоянні Пекіну – союзникові Москви, активізуючи роль регіону як одного з форпостів протистояння китайському впливу на планеті. Окрім того, російсько-українська війна мимоволі привела до досягнення однієї з цілей проєкту «Тримор’я» – розвитку логістичної інфраструктури його учасників через необхідність обслуговувати масштабні сухопутні й авіаційні переміщення військ та функціонування «зернових» і гуманітарних коридорів з Євросоюзу до України. Також повномасштабна російсько-українська війна викликала реанімацію і розвиток ВПК країн «Тримор’я», його інтеграцію всередині регіону і решти ЄС, а також з Україною, США і Південною Кореєю, що дає шанс на високотехнологічне економічне зростання учасників проєкту.
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2023, 5; 18-29
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Позиция ЕС относительно неподписания Украиной Соглашения об Ассоциации в 2013 году как предпосылка украинского кризиса
Autorzy:
Сорока, Светлана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/944325.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
Association Agreement
European integration
Ukrainian crisis
Euro-Maidan
Opis:
It took the European Union several years to negotiate the Association Agreement with Ukraine, the signing of which was planned for November 2013. Although the Agreement might have had an adverse impact on the Ukrainian economy and society, the government pursued European integration and did not stress these aspects. The Europe-oriented standpoint of President Victor Yanukovych secured support from the majority of Ukrainians. The refusal to sign the Association Agreement triggered social outrage, a sentiment encouraged by the European Union (which was interested in bringing Ukraine into the EU’s sphere of influence). In this way, harsh criticism from the EU of Ukraine’s failure to sign the Agreement became the precursor to the Ukrainian crisis which subsequently ensued.
Źródło:
Środkowoeuropejskie Studia Polityczne; 2018, 4; 172-191
1731-7517
Pojawia się w:
Środkowoeuropejskie Studia Polityczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Основные аспекты экологизации экономического образования молодежи
Highlights of ecological orientation of economic education of young people
Autorzy:
Саламатов, Артем
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/443135.pdf
Data publikacji:
2011
Wydawca:
ADVSEO
Tematy:
ECOLOGICAL ORIENTATION OF EDUCATION
ECONOMIC EDUCATION
INTEGRATION OF EDUCATION
THE PRINCIPLE OF ECO-SYNERGISM IN EDUCATION
Opis:
Ecological orientation of economic education is aimed at solving the major task of the new stage of education development – overcoming the historical dissociation of two components of culture – natural-science and humanitarian – by their mutual enrichment and search of its integrity at the present stage of societal development. It represents a specific kind of education which provides formation of knowledge, skills, such as thinking and orientation of personality, based on understanding of interrelation and interdependence of a person’s economic activity and its consequences for nature and living conditions, as well as the need for its realization within the framework of ecological and economic balance.
Źródło:
General and Professional Education; 2011, 2; 47-52
2084-1469
Pojawia się w:
General and Professional Education
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Внесок країн Веймарського трикутника у систему європейської безпеки
Wkład państw trójkąta weimarskiego w system bezpieczeństwa europejskiego
Autorzy:
Русова, Ольга
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489267.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
European Union,
Weimar triangle states,
Common Foreign and Security policy,
European integration
Opis:
“Weimar triangle” has appeared as a political and diplomatic configuration in 1991, reflecting the new geopolitical situation in the region of Central and Eastern Europe after the ending of so-called “velvet revolutions”. After the collapse of the Soviet camp and the USSR, all these countries had to seek the new partners and alternative forms of interaction. The main foreign reference-point was the political integration with EU states. The active engagement of Poland into these processes, as one of the biggest countries of “new Europe” according to a number of population and a scale of territory, became the main task of Europe. The appearance of the new geopolitical formation, gave the opportunity to the Germans and French to keep the Poles within the bounds of the negotiation process and constant dialogue, exercising control of the reforms in the fields of Warsaw foreign and international policy in the 90s. The main goal was reached and Poland became a full-right member of the EU in May 2004. Due to the strengthening of french-german-polish ties, the project “Weimar triangle” gradually is asserting itself as the subregional actor, which can exert the influence on the politics of the EU. This is proved by the enlargement of form of the triangle interaction, and its transformation into “Weimar triangle+” with the participation of Spain and Italy. Taking into account the political heft of “Weimar triangle”, the cooperation of these three states in the defence area raised in importance. During last ten years Poland, France and Germany initiated a great number of the different project in this direction: “Weimar brigade” – organized with the aim to carry out the joint EU operations and the coordination of the civil and military components; the constant negotiations with Russia, discussing its role in the system of the European security and other European integration processes; the collaboration with Northern European states (Ghent initiative) and the setting up of the project “Polling and Sharing” in order to use the finances for the military needs. But one of the main obstacles on the way of realization of all its projects is that all EU member-states now came very close to the creation of the collective military potential and have to delegate some of their sovereign rights to the competence of the specialized EU institutions. As a consequence, it can lead to the split between the opponents and supporters of the Common Foreign and Security Police and could temporary suspend the integration processes in this sphere.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 39-45
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Про зовнішньополітичні концепції українського неоконсерватизму (в контексті проблеми євроінтеграції)
O koncepcjach zewnątrzpolitycznych neokonserwatyzmu ukraińskiego (w kontekście problemu integracji europejskiej)
Autorzy:
Перегуда, Євген
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489422.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
neoconservatism, traditional conservatism,
European integration,
civilizational choice,
European values,
institutional dimension,
national pragmatism,
economic crisis,
national identity
Opis:
The foreign policy concepts of neoconservative groups of the Party of Regions and its leaders іn the context of European integration are researched in the article. The ideological basis of the Ukrainian foreign policy are reflecting the domestic political realities. The foreign policy concepts of the Party of Regions are contradictory, as its program declares a course on the EU membership. Party leaders emphasise that European integration is the civilizational choice of Ukraine.Its institutional dimension is aimed at the implementation of the reforms of the European standards. On other hand party is proclaiming limitations of the European integration. Their nomination is due to the traditional conservative values, that proclaim that integration should take place simultaneously with the «preserving of the historical, national and cultural uniqueness», and to the social basis of the party, which is grounded on the idea that European integration should not be harmful for the cooperation with Russia, and to the interests of companies for whom FTA with the EU is dangerous. The tendency to protectionism indicates the great weight of the traditional conservatism’s component. It is also due to the economic situation, particularly to the crisis in the EU. Some ideologues are considering that this crisis is not limited to economy and that future development will lead to the collapse of political institutions and values of the EU. It can be concluded that the party ideologues often emphasize that the national pragmatism is more suitable for Ukraine. The European integration should take place not by joining the European institutions.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 115-122
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
МІЖГАЛУЗЕВІ ТА МІЖГОСПОДАРСЬКІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ АГРАРНО- ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
INTER - BRANCH AND INTER - ECONOMIC INTERACTION OF THE SUBJECTS OF AGRO – INDUSTRIAL PRODUCTION
Autorzy:
Нестерчук, Юлія
Новицький, Ігор
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/446771.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Mazowiecka Uczelnia Publiczna w Płocku
Tematy:
аграрно-промислове виробництво
інтеграція
продуктовий підкомплекс
міжгалузеві взаємодії
мі- жгосподарські взаємодії
agro-industrial production
integration
food sub-complex
inter-sectoral cooperation
inter-economic cooperation
Opis:
Обґрунтовано мультирівневу струк- туру системи аграрно-промислового виробництва, виокремлюючи функціо- нально-галузевий, сировинно-продук- товий, регіональний, соціально-еконо- мічний, організаційно-управлінський рівні. Охарактеризовано функціональні зв’язки та синергічні взаємодії у вироб- ничо-технологічній системі АПК. До- ведено трансформування міжгалузевих та міжгосподарських трансакції в ме- жах АПК з ринкових форм до інтегра- ційних з організаційним оформленнямсистеми господарюючих суб’єктів у різні за масштабом аграрно-про- мислові формування. Проаналізовано об’єктивні передумови виникнення інтеграційних взаємодій в аграрному секторі, що дозволяють тлумачити їх як інструмент реалізації стратегії стало- го інноваційного розвитку. Дано нове тлумачення інтегрованого розвитку підприємств продуктових підкомплек- сів аграрного сектору, що є наслідком розширення взаємодій суб’єктів госпо- дарювання в межах послідовних стадій виробничо-розподільчого процесу за певними видом інтеграційних процесів під впливом специфічних груп факто- рів.
The multilevel structure of the system of agro – industrial production was grounded, pointing out the functional and branch, raw and product, regional, socio – economic as well as organizational and managerial levels. The functional relationships and synergistic interactions in the industrial and technological system of AIC were characterized. The transformation of inter - branch and inter – economic transactions from the market forms into the integration ones with the organizational design of the business entities system into the agro - industrial formations of different scale within the AIC was proved. The objective prerequisites of the integration interactions emergence in agriculture, that allow interpret them as a tool to implement the strategy of sustainable innovation, were analyzed. The new interpretation of the integrated development of enterprises of food sub-complexes of the agricultural sector was given, resulting from the expansion of the interactions of entities within the successive stages of the production and distribution process for specific type of integration process influenced by the specific groups of factors.
Źródło:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne; 2017, 2(26); 119-131
1644-888X
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Направления исследований отечественной аграрной науки в условиях евроинтеграционных процессов
The trends of research of national agricultural science in conditions of european integration processes
Autorzy:
Непочатенко, Е. А.
Мудрак, Р. П.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/447067.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Mazowiecka Uczelnia Publiczna w Płocku
Tematy:
agricultural science
European integration
association
deep free -trade zone
experience
advantages and disadvantages
strengths and weaknesses
opportunities and threats
agrifood system
sustainable development
the trends of research
theoretical and methodological basis
аграрная наука
евроинтеграция
ассоциация
углубленная зона свободной торговли
преимущества и недостатки
сильные и слабые стороны
возможности и угрозы
гропродовольственная система
устойчивое развитие
опыт
направления исследований
Opis:
The article is devoted to searching of the trends of research of national agricultural science in conditions of European integration processes. Authors attract our attention to the fact that the benefits of liberalization of the external sector can be entirely felt only in condition of painstaking, deliberate, systematic and complex preparatory work. Authors emphasize that in a complex geopolitical challenges the main goal of Ukrainian science in general and scientists of Uman National University of Horticulture in particular is to conduct a thorough analysis of the strengths and weaknesses of the existing experience of international integration, to identify strengths and weaknesses, opportunities and threats to the sustainable development of the national agrifood system, and this background will help to create a reliable theoretical and methodological basis for management decisions related to the European integration processes.
Статья посвящена поиску направлений исследований отечественной аграрной науки в условиях интеграционных процессов. Обращается внимание на то, что преимущества от либерализации внешнего сектора экономики в полной мере можно ощутить только при условии проведения кропотливой, целенаправленной, системной и комплексной подготовительной работы. Отмечается, что в условиях сложных геополитических вызовов роль украинской науки в целом и ученых Уманского НУС в частности заключается в проведении тщательного анализа преимуществ и недостатков существующего опыта международной интеграции, идентификации сильных и слабых сторон, возможностей и угроз устойчивому развитию национальной агропродовольственной системы, и на этой основе создания надежной теоретико-методологической базы для принятия управленческих решений, связанных с евроинтеграционными процессами.
Źródło:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne; 2016, 2(24); 99 - 111
1644-888X
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Концепция участия Украины в интеграционных проектах на постсоветском пространстве как предпосылка и фактор эскалации российско-украинского конфликта
Participation of Ukraine in Integration Projects on the Post-Soviet Space: Precondition and Impact of the Escalation of the Russian-Ukrainian Conflict
Autorzy:
Кучик, Александр
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/521562.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Wrocławski. Wydział Nauk Społecznych. Instytut Studiów Międzynarodowych
Tematy:
concept of integration
post-soviet space
foreign policy
Russia-
Ukraine conflict
international organization
Opis:
The article deals with of integration processes on the post-sovet space. Consideration of the role of integration projects in the post-Soviet space allows us to make the following generalizations. From the geopolitical point of view, the Eurasian region, which basically coincides with the post-Soviet space, cannot be considered as a heterogeneous complex. In view of this, integration associations, created as region-wide in their development, meet with various kinds of problems of a functional, civilizational nature, etc. Ukraine, proceeding from the peculiarities of the geopolitical position, which is characterized by a unique use of „bridge status”, „buffer zone”, „barrier”, aims to develop an effective model of cooperation with countries of the post-Soviet space in different areas. Such cooperation develops taking into account the need to develop bilateral relations as a foreign policy priority. At the same time, not excluding multilateral cooperation models, Ukraine adheres to the principle of limiting participation in integration structures with supranational authorities. As can be seen from the analysis, integration projects based on the principles of „deep integration” are considered by Ukraine as a kind of forums for the development of mutually bene' cial contacts, usually on a bilateral basis. An alternative can be those regional formations, which are considered by Ukraine as consulting forums for discussion, solving common problems and resolving contradictions. An analysis of the geopolitical and civilizational contradictions between Ukraine and Russia leads to a clash of interests and conceptual approaches to the integration of the post-Soviet space. In this sense, Ukraine’s approaches to integration processes in the post-Soviet space have become a prerequisite for the aggravation of the Russian-Ukrainian confrontation and a factor in the escalation of the Russian-Ukrainian armed conflict. Dynamic changes in the emerging international order allow us to express a judgment about the need for further in-depth theoretical development and modeling of Ukraine’s foreign policy activities in the context of our state’s participation in integration processes at the regional and global levels. At the same time, emphasis should be placed on a comprehensive analysis of the geopolitical aspirations of the countries of the region and actors of global politics.
Źródło:
Wschodnioznawstwo; 2018, 12; 11-26
2082-7695
Pojawia się w:
Wschodnioznawstwo
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ИНТЕГРАЦИЯ УКРАИНЫ В МИРОВУЮ ЭКОНОМИКУ
Integrating Ukraine into the World Economy
Integracja Ukrainy z gospodarką światową
Autorzy:
Коломиец, Виктория
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/549488.pdf
Data publikacji:
2015
Wydawca:
Uniwersytet Rzeszowski. Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego
Tematy:
интеграция
мироваяэкономика
impoert и экспорт
Украина
integration
world economy
international trade
Ukraine
integracja
gospodarka światowa
handel zagraniczny
Ukraina
Opis:
Целью исследования является анализ текущего положения Украины и определение перспектив ее интеграции в мировую экономику. Согласно определенной цели поставлена задача проанализироватьфактическоеположение Украины на мировом рынке товаров и рабочей силы, рассмотреть перспективы интеграции. Украина осталась в значительной степени экспортером сырья и полуфабрикатов, и не смогла увеличить долю промышленных товаров в общем объеме экспорта. Постепенно расширяется география внешней торговли Украины, обеспечиваются новые рынки. Сегодня страны СНГ являются основными торговыми партнерами Украины. Анализ динамики, структуры и географической направленности украинской внешней торговли, позволяет выделить следующие ее основные особенности: рост роли внешней торговли для экономики Украины; нестабильность внешней торговли и существенные колебания объемов экспорта и импорта; дисбаланс в товарной структуре; ориентация на рынки СНГ, что позволяет России, основному поставщику в Украине, диктовать украинск-ому государству условия торговли данными видами товаров, а иногда и использовать эту зависимость в политических целях; усиление сырьевого перекоса в структуре экспорта; увеличение разрыва между экспортом и импортом. Исследование привело к следующим выводам.Наиболее приемлемым для Украины является путь увеличения экспорта готовой высокотехнологичной продукции с постепенным снижением экспорта сырья. Для интеграции с экономикой европейских и других стран Украине необходимо максимально использовать преимущества международного разделения труда и расположения в центре Европы, создать благоприятный климат для привлечения иностранного капитала и зарубежных инвестиций, использовать богатые природные ресурсы, квалифицированную и сравнительно дешевую рабочую силу высокие технологии, науку и свою эффективную систему образования.
The aim of the study is to analyze the current position of Ukraine and the determination of the prospects of its integration into the world economy. Ukraine has remained largely exporter of raw materials and semi-finished and was not able to increase the portion of manufactured goods in total exports. Today, the CIS countries are major trading partners of Ukraine. Analysis of the dynamics, structure and geographical orientation of Ukrainian foreign trade, it reveals the following main features: the role of foreign trade growth for the economy of Ukraine; volatility of foreign trade and significant fluctuations in the volume of exports and imports; imbal-ance in the commodity structure; focus on the markets of the CIS, which allows Russia, a major supplier in Ukraine, the Ukrainian state to dictate the terms of trade in these types of goods and sometimes use this dependence for political purposes; strengthening commodity bias in the structure of exports; widening gap between exports and imports. The study led to the following conclusions. The most acceptable for Ukraine is the way to in-crease exports of finished high-tech products with a gradual decrease in the export of raw materials. To integrate the economies of European and other countries Ukraine needs to take maximum advantage of the international division of labor and location in the heart of Europe, to create a favorable climate for attracting foreign capital and foreign investment, abundant natural resources, skilled and relatively cheap labor high technology, science, and its effective education system.
Celem pracy jest analiza aktualnej pozycji Ukrainy na światowym rynku dóbr oraz świa-towym rynku pracy i określenie perspektyw jej integracji z gospodarką światową. Ukraina pozostaje w dużej mierze eksporterem surowców i półproduktów i nie była w stanie zwiększyć udziału towarów przetworzonych w eksporcie ogółem. Obecnie głównymi partnerami handlowymi Ukrainy są kraje WNP. Analiza dynamiki oraz struktury towarowej i geograficznej ukraińskiego handlu zagra-nicznego wskazuje na: rolę wzrostu handlu zagranicznego dla gospodarki Ukrainy, zmienność handlu zagranicznego i znaczne wahania w wielkości eksportu i importu, brak równowagi w struk-turze towarowej, coraz większą lukę pomiędzy eksportem a importem, koncentrację na rynkach WNP, co pozwala Rosji być głównym eksporterem na Ukrainie i dyktować warunki handlu stronie ukraińskiej, a czasem użyć tej zależności dla celów politycznych. Przeprowadzone badania wskazują, że najlepszą drogą dla Ukrainy jest zwiększanie eks-portu gotowych wyrobów high-tech ze stopniowym spadkiem eksportu surowców. Integracja Ukrainy z gospodarkami europejskimi i z innymi krajami wymaga, aby Ukraina poprawiła swą pozycję w międzynarodowym podziale pracy i wykorzystała lokalizację w samym sercu Europy, w celu stworzenia korzystnych warunków dla przyciągania kapitału zagranicznego i inwestycji zagranicznych. Atutami Ukrainy są: bogate zasoby naturalne, wykwalifikowana i relatywnie tania siła robocza, nauka i efektywny system kształcenia.
Źródło:
Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy; 2015, 43; 343-351
1898-5084
2658-0780
Pojawia się w:
Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря
Latvia – NATO: Integration and Cooperation in the Baltic Sea Region
Autorzy:
Кириченко, О.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676665.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Балтія
Латвія
політика євроатлантичної інтеграції
Європа
Європейський Союз
НАТО
США
Росія
Baltic
Latvia
Euro-Atlantic integration policy
Europe
European Union
NATO
USA
Russia
Opis:
У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).
The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 74-101
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-15 z 2074

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies