Temat: революція - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Відлуння Угорської революції 1956 року в Польщі
The 1956 Hungarian Revolution Echoes in Poland
Autorzy:: Antypova, Olena
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1976214.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Polska
Hungary
socio-political crisis
revolution
humanitarian aid
Польща
Угорщина
суспільно-політична криза
революція
гуманітарна допомога
Opis:: The article highlights the reaction of Polish society and government to the Hungarian Revolution of 1956. It is emphasized that the history of Poland and Hungary was closely intertwined in 1956 and reflected in the course of political events of that time. Poznan workers' uprising in June 1956 caused a great resonance in Hungary and the Hungarian authorities intended to use the events in Poznan as a pretext for resolving the political crisis in Hungary. Hungarian protesters, expressing solidarity with the Polish people and supporting change in Poland, demanded a "Hungarian path to socialism". The Hungarian revolution, which had a bloody and tragic character, had a lively response in Polish society. The activity of Polish information publications and the ways in which information about the Hungarian revolution reached Poland are described. It is emphasized that the speeches and publications of journalists had a significant impact on the attitude of Polish society to the Hungarian Revolution. The activity of the new Polish government in search of like-minded people and allies among the countries of "people's democracy" is analyzed. It is noted that the Polish leader V. Gomulka, proclaiming the "Polish road to socialism", took into account the analogies and similarities between the events and changes that took place in Poland and Hungary. The Polish authorities realised the catastrophe from which their country and the party, which managed to resolve the socio-political crisis in a bloodless way, escaped. Gomulka was convinced that only by resolving the Polish-Soviet problems it was possible to avoid a repeat of Poznan and Budapest. The process of providing humanitarian aid to Hungary by Poland is analyzed. It is noted that the greatest assistance to the Hungarians during the revolution was provided by Poland. The position of the radio station "Free Europe" and the editorial board of "Voice of Free Poland" is revealed. It is noted that the RWE editorial board felt responsible for the accuracy of the information provided, and deeply understood the impact of its broadcasts on the mood of Polish society. It is emphasized that the events of 1956 in Poland and Hungary marked the beginning of the collapse of pro-Soviet totalitarian regimes in Europe.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 342-362
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Українська інтелігенція у 1917-1921 рр.: формування громадянської позиції
Ukrainian Intelligence in 1917-1921: Formation of Civil Position
Autorzy:: Шевчук, Т.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676897.pdf
Data publikacji:: 2022-01-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Українська революція
інтелігенція
наука
культура
становлення
розвиток
політика
Ukrainian revolution
intelligentsia
science
culture
formation
development
politics
Opis:: У статті проаналізовано діяльність української інтелігенції у період 1917-1921 рр. Авторка за мету ставить визначення досягнень та втрат, що отримала українська наукова інтелігенція протягом 1917-1921 рр. Досліджено матеріальне забезпечення представників української інтелігенції, які не емігрували за кордон, а залишилися працювати на українських теренах. Звернуто увагу на їхній внесок у розвиток науки, культури періоду, коли в українських землях постійно змінювалися режими та влада переходила від одних до інших. Політика цих режимів кардинально різнилася в залежності від зовнішньополітичної орієнтації та програмних засад їхніх лідерів. До того ж українська інтелігенція по-різному реагувала на зміну влади. Тому зроблено спробу умовного розподілу представників української інтелігенції на групи відповідно до їхніх ідейно-світоглядних переконань. Розглянуто вплив політичних змін на ключові галузі науки і культури та визначено, що, з одного боку, становище наукових інституцій було незадовільним, натомість культурні галузі відроджувалися та розвивали активну діяльність. При написанні статті застосовувався принцип системності, методи порівняння і узагальнення, структуризації та аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні чинників, що впливали на формування наукових, культурних інтерпретацій питання подальшого буття української інтелігенції в умовах Української революції на основі проаналізованих історіографічних напрацювань та архівних матеріалів, виявленні основних досягнень та помилок у цьому інформаційно-світоглядному полі. Авторка вказує на важливість подальшого наукового дослідження проблеми, адже нині, не дивлячись на певний наявний блок напрацювань з теми, є питання, що потребують подальшого вивчення та нової інтерпретації.
The article analyzes the activities of the Ukrainian intelligentsia in 1917-1921. The author aims to determine the achievements and losses received by the Ukrainian scientific intelligentsia during 1917-1921. Attention is paid to their contribution to the development of science and culture of the period when the regimes in the Ukrainian lands were constantly changing and power passed from one to another. At the same time, the policies of these regimes differed radically depending on the foreign policy orientation and program principles of their leaders. At the same time, the Ukrainian intelligentsia reacted differently to the change of government. It was made an attempt to divide representatives of the Ukrainian intelligentsia into groups in accordance with their ideological and ideological orientation. The impact of political changes on key branches of science and culture is explored. It is determined that, on the one hand, the position of scientific institutions was unsatisfactory while cultural branches were revived and developed actively. The article is written using the principle of systematization, methods of comparison and generalization, structuring and analysis. The scientific novelty of the study is justified by the determination of the factors that influenced the formation of scientific and cultural interpretations of the future existence of the Ukrainian intelligentsia during the Ukrainian revolution on the basis of analyzed historiography and archival materials, as well as identifying major achievements and errors in this information and worldview. The author emphasizes the importance of further scientific research of the problem, because today, despite a certain existing block of work on the topic, there are issues that need further study and reinterpretation.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 98-109
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Vaclav Havel: A Symbol of Democratic Change in Central and Eastern Europe (to the 30th Anniversary of the Velvet Revolution in Czechoslovakia)
ВАЦЛАВ ГАВЕЛ: СИМВОЛ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ (ДО 30-РІЧЧЯ «ОКСАМИТОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ» У ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ)
Autorzy:: Vidnianskyi, S.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894351.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Vaclav Havel, Central-Eastern Europe, Czechoslovakia, Velvet Revolution, Czech Republic
Вацлав Гавел, Центрально-Східна Європа, Чехословаччина, оксамитова революція, Чеська республіка
Opis:: Стаття присвячена постаті видатного чеського культурного та політичного діяча Вацлава Гавела. Автор розкриває основні етапи біографії відомого політика від дитинства до доби президентства. Охарактеризовано літературну, просвітницьку, дисидентську, правозахисну та політичну діяльність В. Гавела. Автором здійснено узагальнення щодо ролі та впливу особистості чеського лідера посткомуністичної Чехословаччини та згодом Чеської республіки у справі повернення країни до сім’ї європейських держав. Сторінки біографії В. Гавела розкриваються на фоні основних процесів транзиту Чехії до демократії, а саме у зв’язку із успішними процесами євроатлантичної та європейської інтеграції. Підкреслюється значна роль постаті першого президента Чеської республіки у її міжнародному визнанні та налагодженні міжнародних відносин, проєвропейської зовнішньої політики. У статті також охарактеризовано налагодження українсько-чеського діалогу.
The article is dedicated to the figure of the prominent Czech cultural and political figure Vaclav Havel. The author reveals the main stages of the biography of this famous personality from childhoodto the presidency. The literary, educational, dissident, human rights and political activities of V. Havel are characterized. The author summarizes the role and influence of the personality of the Czech leaderof post-communist Czechoslovakia and subsequently of the Czech Republic in the matter of returning the country to the community of European states. The pages of V. Havel’s biography are revealed onthe background of the main processes of Czech transit to democracy, namely in connection with the successful processes of Euro-Atlantic and European integration. The importance of the figure of thefirst President of the Czech Republic in its international recognition and the establishment of international relations and the pro-European foreign policy is emphasized. The article also describes the establishment of Ukrainian-Czech dialogue.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 159-184
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Еволюції становища жінок у Тунісі (до 75-річчя проголошення незалежності Тунісу)
The Evolution of the Status of Women in Tunisia (On the 75th Anniversary of Tunisia’s Declaration of Independence)
Autorzy:: Гладченкo, С.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22679951.pdf
Data publikacji:: 2022-10-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Туніс
емансипація жінок
Хабіб Бургіба
Бен Алі
Друга жасминова революція
Tunisia
women’s emancipation
Habib Bourguiba
Ben Ali
Second Jasmine Revolution
Opis:: У статті, у контексті визнання соціокультурних детермінантів ґендерної історії та критичного аналізу зарубіжних досліджень автором, було зроблено спробу узагальненої характеристики еволюції становища жінок у Тунісі у ХХ – початку ХХІ ст. Саме туніський варіант вирішення проблеми емансипації жінок більшість сучасних дослідників розглядають як найвдаліший приклад для ісламського світу. Представлено погляди як відомих феміністок так і представниць ісламського світу щодо актуалізації проблеми. Показано вплив французської влади на прояви ідей західного фемінізму, а такжо вплив ісламських реформістів на проблеми жіночої освіти та участі жінок у суспільно-політичному житті. Під час дослідження автором обґрунтовуються наступні висновки, а саме: протягом століття соціальна еволюція туніського суспільства детермінувалася процесом адаптації та зміни традиційних соціокультурних засад до нових історичних умов. Світський режим, що встановився, після проголошення Республіки протягом десятиліття зазнавав тиску з боку ісламської опозиції, яка спочатку існувала в культурно-просвітницькій формі, а в останнє десятиліття ХХ століття оформилося як політичне. Історія останнього десятиліття Республіки свідчить про те, що соціокультурні традиції стали найважливішим механізмом формування інтелектуальних та політичних цінностей, що сприяють національній єдності. Цей процес визначив як характер, так і етапи жіночого руху, що пройшло становлення в період національно-визвольної боротьби, будучи його складовою. Після проголошення незалежності туніські жінки де-юре отримали політичні та соціальні права. Відбувся процес організаційного оформлення жіночого руху, проте цей рух відчував на собі десятиліття патерналістського контролю під час правління Хабіба Бургіби. Якісно новий етап пов’язаний із президентством Бен Алі та його політикою: від «керованої демократії» до тоталітарного режиму, що призвело до формування жіночої політичної опозиції. Як зазначалося вище, події 2010-х рр. відкрили перспективи у питаннях подолання ґендерної асиметрії.
In the article, in the context of the recognition of socio-cultural determinants of gender history and critical analysis of foreign studies by the author, an attempt was made to generalize the evolution of the position of women in Tunisia in the 20th and early 21st centuries. It is the Tunisian version of solving the problem of women’s emancipation that most modern researchers consider as the most successful example for the Islamic world. The views of well-known feminists and representatives of the Islamic world regarding actualization of the problem are presented. The influence of the French authorities on the manifestations of the ideas of Western feminism, as well as the influence of Islamic reformists on the problems of women’s education and women’s participation in social and political life, is shown. In the course of the research, the author substantiates the following conclusions, namely: during the century, the social evolution of Tunisian society was determined by the process of adaptation and change of traditional socio-cultural foundations to new historical conditions. The established secular regime, after the proclamation of the Republic, for a decade was under pressure from the Islamic opposition, which initially existed in a cultural and educational form, and in the last decade of the 20th century took shape as a political one. The history of the last decade of the Republic shows that socio-cultural traditions have become the most important mechanism for the formation of intellectual and political values that contribute to national unity. This process determined both the nature and the stages of the women’s movement, which was formed during the period of the national liberation struggle, being its component. After the declaration of independence, Tunisian women de jure received political and social rights. There was a process of organizational design of the women’s movement, but this movement experienced decades of paternalistic control during the rule of Habib Bourguiba. A qualitatively new stage is associated with the presidency of Ben Ali and his politics: from “managed democracy” to a totalitarian regime, which led to the formation of a female political opposition. As mentioned above, the events of the 2010s opened perspectives in the issues of overcoming gender asymmetry.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 114-122
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Luzhitsky Ethnosaving Movement in the Revolution of 1848-1849
ЛУЖИЦЬКИЙ ЕТНОЗБЕРІГАЮЧИЙ РУХ В РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр.
Autorzy:: Bevzyuk, E.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894385.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Lusatian Serbs, revolution, Germany, ideology, patriotism, ethnos, nation, revival, culture
лужицькі серби, революція, Німеччина, ідеологія, патріотизм, етнос, нація, відродження, культура
Opis:: Національно-культурна діяльність лужицьких слов’ян періоду революції 1848-1849 рр. – одна з найяскравіших та найсуперечливіших сторінок минулого цього малочисельного слов’янськогонароду Німеччини. Під час революції лужицькі серби через своїх ідеологів, з їхнім локальнопровінційним патріотизмом, були зорієнтовані на підтримку патерналістських відносин ізкоролівською владою. До головних чинників участі найнечисленнішого слов’янського народу у революційних подіях середини XIX ст. необхідно віднести національно-культурні та етнополітичні. Протягом революції 1848-1849 рр. серби з широкої демократичної програми обрали шлях гуманізації та поміркованої суспільної лібералізації. Перше відповідалонаціональним та культурним потребам народу, а друге не ставило етнос в опозицію до монархічної влади та демократичних сил Німеччини. Припущення щодо можливого отримання етноменшиною ширших національних прав або автономії за умови рішучіших дій під час революції, на нашу думку, є безпідставними. Вже на початку XIX ст. серболужицький етнос був статистичною меншістю у своєму етнічному районі, який поділявся між двома європейськими державами (Пруссією та Саксонією), тому заклики до рішучіших національних вимог у етнічно змішаних районах не мали поширення, а радикалізація національного руху могла призвести до етнолетальних наслідків.
The national and cultural activities of the Lusatian Serbs in the period of the revolution of 1848-1849 are one of the brightest and most controversial pages of the past of this small Slavic people ofGermany. During the revolution, the Lusatian Serbs, through their ideologues, with their locallyprovincial patriotism, were oriented towards supporting paternalistic relations with the royal authorities. To the main factors of the participation of the least numerous Slavic people in the revolutionary events of the middle of the XIX century national-cultural and ethnopolitical should be considered. During the revolution of 1848-1849, Serbs from the broad democratic program chose the path of humanization and moderate social liberalization. The first met the national and cultural needs of the people, and the second did not set the ethnic group in opposition to the monarchical power and democratic forces of Germany. In our opinion, the assumption of a possible ethnic minority of wider national rights or autonomy, subject to decisive action during the revolution, is unfounded. Already at the beginning of the XIX century the Lusatian Serbs ethnic group was a statistical minority in its ethnic region, which was divided between the two European states (Prussia and Saxony), therefore calls for more determined national requirements in ethnically mixed areas were not widespread, and the radicalization of thenational movement could lead to ethno-lateral consequences.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 80-94
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Wspomnienia ks. Teofila Skalskiego na tle memuarystyki Podola, Wołynia i Kijowszczyzny
Memoirs of Rev. Teofil Skalski on the Background of Podolia, Volhynia and Kiev Region Memoir Writing
Спогади отця Теофіла Скальського на тлі мемуаристики Поділля, Волині та Київщини
Autorzy:: Ołdakowska-Kuflowa, Mirosława
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1048642.pdf
Data publikacji:: 2019-12-05
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: спогади
Поділля
Волинь
Київщина
революція
радянський терор
wspomnienia
Podole
Wołyń
Kijowszczyzna
rewolucja
sowiecki terror
memoire
Podolia
Volhynia
Kiev Region
revolution
Soviet terror
Opis:: Wspomnienia ks. Teofila Skalskiego Terror i cierpienie wyróżniają się spośród memuarystyki innych polskich autorów – z reguły zamożnych ziemian urodzonych na ziemiach Ukrainy, wcielonych do Imperium Rosyjskiego po pierwszym rozbiorze Rzeczpospolitej, a potem należących do Związku Sowieckiego. Autor Terroru i cierpienia, jako wywodzący się ze zubożałej szlachty duchowny pełniący wiele ważnych funkcji kościelnych, ale także jako człowiek o wyrazistej osobowości, obserwuje i przedstawia rzeczywistość przełomu XIX i XX wieku z odmiennego punktu widzenia, wiele uwagi poświęcając relacjom władz – najpierw carskich, potem sowieckich – do Kościoła katolickiego oraz jego działalności duszpasterskiej, charytatywnej i społecznej prowadzonej wśród wiernych, którymi na tamtych terenach byli przede wszystkim Polacy. Ksiądz Teofil Skalski w sobie właściwy sposób reaguje na wydarzenia polityczne, reprezentując odmienną od typowej wrażliwość na literaturę, kulturę i przyrodę. Należy do nielicznych Polaków, którzy we wspomnieniach mogli dać świadectwo o aresztowaniu i przejściu przez śledztwo, o latach przeżytych w sowieckim więzieniu jeszcze przed II wojną światową, gdyż – przeżywszy komunistyczny terror i więzienie w 1932 roku – z nielicznymi rodakami wydostał się ze Związku Sowieckiego. Odmienność dzieła od typowego wzorca literatury pamiętnikarsko-wspomnieniowej dopełnia bogactwa memuarystyki tamtych terenów.
Спогади отця Теофіла Скальського Терор і страждання виділяються із спогадів інших польських авторів – зазвичай заможних землевласників, народжених в Україні, включених до складу Російської імперії після першого поділу Польщі, а потім громадян Радянського Союзу. Автор Терору і страждань, це священнослужитель, який народився в сім’ї збіднілої шляхти. Як особа, що виконує багато важливих церковних функцій, але також як людина з виразною особистістю, він спостерігав та представляв реальність рубежу ХІХ-ХХ століть з іншої точки зору, приділяючи багато уваги відносинам влади – спочатку царської, потім радянської, – до Католицької Церкви та її пастирської, благодійної та громадської діяльності, що проводилася серед віруючих, якими в тих районах були насамперед поляки. Отець Теофіл Скальський у дуже характерний собі спосіб реагує на політичні події, представляючи іншу, ніж типова, чутливість до літератури, культури та природи. Він належить до небагатьох поляків, які у своїх спогадах могли свідчити про арешт, про проходження розслідування, про роки, проведені в радянській в’язниці ще до Другої світової війни, оскільки – переживши комуністичний терор і тюрму в 1932 році, – він, разом із небагатьма земляками, втік із Радянського Союзу. Різниця між твором і типовою щоденниковою та мемуарною літературою доповнює багатство мемуаристики цих земель.
Memoirs of Rev. Teofil Skalski Terror and Suffering stand out from memoire writing of other Polish authors, usually rich landlords, born on the territory of Ukraine annexed to the Russian Empire after the first partition of Poland and later comprising a part of the Soviet Union. The author, a clergyman hailing from the pauperised landed gentry and performing several important functions in the Church, charts the reality of the land at the turn of the 19th and 20th century from a different point of view, paying special attention to the attitude of the authorities, first Tsarist, then Soviet, to the Roman Catholic Church and its pastoral, charitable and social activities among the local Catholics, who were mostly Polish. Skalski in his own peculiar style reacts to political developments and his response to literature, culture and nature is also characteristic. Skalski is among the few who could testify about going through Soviet arrest, interrogation and 6-year imprisonment, already before World War II. In 1932 he was exchanged with a group of Poles for Soviet prisoners released from Polish prisons and returned to Poland. The uniqueness of his experience and peculiarity of his style complements the very rich memoir writing relating to the region.
Źródło:: TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2018, 5, 13; 141-158
1733-2249
Pojawia się w:: TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: The Revolt of 1916 and its Influence on the Formation of Kazakh Nation Identity
ПОВСТАННЯ 1916 РОКУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ КАЗАХСЬКОГО НАРОДУ
Autorzy:: Demenko, O.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894321.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: World War I, Russian Empire, Central Asia, a revolt, National Liberation Revolution
Перша світова війна, Російська імперія, Центральна Азія, Казахстан, повстання, національно-визвольна революція
Opis:: У статті досліджується повстання казахського народу проти російської колоніальної політики, яке відбулося під час Першої світової війни в 1916 році. Аналізуються головні причини повстання, серед яких визначаються фактори як соціально-економічного, так і політичного характеру. Незважаючи на те, що повстання 1916 року, яке набуло форми національно-визвольної революції, в цілому зазнало поразки, воно призвело до зростання національної самосвідомості, збільшення політичної активності та сформувало певний досвід самостійного державного будівництва казахського народу. Повстання охопило майже всю територію сучасного Казахстану та набуло неймовірного для Російської імперії масштабу і жорстокості. У результаті були понесені значні втрати, а сотні тисяч людей змушені були покинути свої землі. Ці події стали прямим наслідком колоніальної політики Російської імперії щодо поневолених народів.
The article explores the revolt of Kazakh people against the Russian colonial policy which took place during World War I in 1916. There are analyzed the main reasons of the revolt, amongst whichsocio-economic factors as well as political factors are determined. In spite of the fact that the revolt of 1916, which had taken the form of National Liberation Revolution, generally was defeated, it causedthe growth of national self-determination, the increase in political participation and also formed certain experience of independent Kazakh people’s state-building. The revolt swept almost the whole territory of modern Kazakhstan and took an unprecedented scale and cruelty within the Russian empire. In consequence, the significant losses were incurred and hundreds of thousands of people were forced to leave their homelands. These events are considered to be the direct consequence of the colonial police of the Russian Empire towards the subdue peoples.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 55-66
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Ліванська республіка: між політичним конфесіоналізмом і політичним прагматизмом
Lebanese Republic: between Political Confessionalism and Political Pragmatism
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676605.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська республіка
консоціативна демократія
політичний конфесіоналізм
Національний пакт
Хартія національної згоди
Кедрова революція
Lebanese Republic
consociational democracy
political confessionalism
National Pact
National accord charter
Cedar Revolution
Opis:: Одним з найцікавіших явищ, пов’язаних з функціонуванням ліванських владних структур виступає діючий у країні принцип консоціативної (Консоціональної) демократії, вираженої у формі політичного конфесіоналізму. Разом з цим, протягом майже 80-річної історії Ліванської республіки принципи функціонування її політичної системи зазнавали й надалі продовжують зазнавати істотних змін. Розуміння сутності й визначення стадіальності зазначеної еволюції дозволить скласти уяви про перспективи подальшого політичного розвитку цієї важливої у масштабах близькосхідного регіону країни. Автор статті поділяє думку дослідників, які вважають, що Ліван поступово перетворюється з консоціативної на мажоритарну демократію. Вже на момент утворення Ліванської республіки поряд з превалюванням конфесіоналістичних засад мало місце декларативне визнання тимчасового характеру цього явища. Поправки, зроблені до ліванської конституції у 1990 р. містять положення, що створюють реальні можливості для здійснення курсу на деконфесіоналізацію. У 2005 р. на хвилі Кедрової революції сформувалася кардинально нова політична система Лівану. Вона, хоча й зберігає базовий конфесіональний аспект, проте полягає у протистоянні двох поліконфесійних політичних блоків. У нинішньому (2021) році, на хвилі масового невдоволення існуючим політичним ладом у лівані сформувався дуже нечисленний, проте реальний антиконфесіоналістичний опозиційний політичний блок, котрий планує взяти участь у парламентських виборах 2022 р. Паралельно у вищих політичних колах країни нерідко практикується використання антиконфесіоналістської риторики, що свідчить на користь зростання її популярності. Нарешті, вплив зовнішніх чинників нерідко призводить до подолання міжконфесійних бар’єрів місцевими політичними елітами. Нині ліванське суспільство опинилося на півдорозі між традиційним політичним конфесіоналізмом і позаконфесійним політичним прагматизмом. Цей політичний modus vivendi можна окреслити як прагматичний конфесіоналізм.
One of the most interesting phenomena, that were associated with the functioning of the Lebanese power structures, is the principle of consociative (consociational) democracy in the country. It is expressed in the form of political confessionalism. At the same time, the principles of the functioning of political system of Lebanon have experienced and continue to experience significant changes during the almost 80 years of the history of Lebanese Republic. The understanding of the nature and the definition of the stages of this evolution will allow us to get the understanding of the prospects for further political development of this country, which is important for a Middle East region. The author of the articles hares the opinion of the researchers who believe that Lebanon is gradually transforming from a consociational to a majority democracy. Already at the time of the formation of the Lebanese Republic on the basis of a confessional principle, a declarative recognition of the temporary nature of the using of this principle was announced. In 1990, the amendments made to the Lebanese constitution contained provisions that are creating real opportunities for the implementation of the course of the deconfessionalization. In 2005, a radically new political system of Lebanon was formed on the wave of the Cedar Revolution. Although in the basis, it retains a confessional aspect, however, at the same time it represents a confrontation between wopoly-confessional political blocs. This (2021) year, a very small, but real, anti-confessional opposition political bloc has formed on the wave of mass dissatisfaction with the existing political system in Lebanon. This block plans to take part in the parliamentary elections in 2022. At the same time, the use of a anti-confessional rhetoric is often practiced in the highest political circles of the country. This phenomenon testifies to the growth of the popularity of a above-stated rhetoric. Finally, the influence of the external factors often promotes the overcoming the interfaith barriers by local political elites. Today, a Lebanese society finds itself half way between a traditional political confessionalism and a non-confessional political pragmatism. This political modus vivendi can be defined as a pragmatic confessionalism.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 151-171
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Ліван і Сирія – «сеамські близнюки» Леванту: стан речей на сучасному етапі
Lebanon and Syria – the “Siamese twins” of the Levant: a Current Situation
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22679034.pdf
Data publikacji:: 2022-10-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Левант
Велика Сирія
Сирійська Арабська Республіка
Кедрова революція
Хезболла
Башар аль-Асад
Ліванська Республіка
the Levant
Great Syria
Syrian Arabian Republic
Lebanese Republic
Hezbollah
Bashar al-Assad
Cedar revolution
Opis:: Сирійська Арабська та Ліванська Республіки це – дві сусідні держави, розташовані у межах одного з близькосхідних субрегіонів, що традиційно носить назву Левант. Тісне сусідство обох країн спричинило до збереження давніх та виникнення нових спільних знаменників у соціально-економічній, суспільно-політичній та релігійній сферах. У сучасній історіографії існують розбіжності стосовно ступеня збереженості й визначення характеру сьогоднішніх зв’язків між двома державами. Йдеться про визнання чи невизнання наявності виняткового характеру сучасних сирійсько-ліванських відносин. Водночас, серед дослідників, котрі визнають факт збереження багатьох спільних знаменників для обох країн, головним залишається питання позитивної чи негативної інтерпретації зазначеного явища. Слід усвідомлювати, що більшість тісних зв’язків між Сирією та Ліваном недетермінованих безпосереднім географічним сусідством обох країн являють собою наслідки зовнішнього втручання до справ субрегіону. Йдеться про довільний територіально-адміністративний поділ, здійснюваний Османською імперією, штучну ідею «Великої Сирії», популяризовану вихідцем з Мекки – Фейсалом бін Хусейном аль-Хашимі і французькі експерименти часів підмандатного періоду історії обох країн. У результаті вищезгаданих втручань, посилених географічним чинником виникло усталене прагнення Сирії інкорпорувати до свого складу Ліванську Республіку, підтримуване частиною населення самого Лівану. Навіть після завершення періоду сирійської окупації Лівану (1990-2005 роки) у наслідок Кедрової революції, небезпека поглинення країни кедрів сусідньою державою нікуди не зникла. На це вказує наявність у Ліванських владних колах широкого спектру просирійськи налаштованих політиків і роль, яку відіграла ліванська шиїтська воєнізована організація Хезболла для урятування режиму Б. аль-Асада під час незавершеної громадянської війни у Сирії.
The Syrian Arab and Lebanese Republics are two neighboring states located in the Middle Eastern subregions, traditionally called the Levant. The close neighborhood of both countries led to the preservation of old and the emergence of new common denominators in the socio-economic, socio-political and religious spheres. In modern historiography, there are disagreements regarding the degree of preservation and definition of the nature of today’s relations between the two states. It is about the recognition or non-recognition of the existence of the exceptional character of the modern Syrian-Lebanese relations. At the same time, among researchers who recognize the fact of preserving many common denominators for both countries, the main issue remains the positive or negative interpretation of the mentioned phenomenon. It should be realized that most of the close ties between Syria and Lebanon, which are not determined by the immediate geographical proximity of both countries, are as the result of external interference in the affairs of the subregion. It is about the arbitrary territorial-administrative division carried out by the Ottoman Empire, the artificial idea of “Greater Syria”, which was popularized by a native of Mecca - Faisal bin Hussein al-Hashimi, and French experiments during the mandated period of the history of both countries. As a result of the above-mentioned interventions, reinforced by the geographical factor, there was an established desire of Syria to incorporate the Lebanese Republic into its structure, supported by a part of the population of Lebanon itself. Even after the end of the period of Syrian occupation of Lebanon (1990-2005) as a result of the Cedar Revolution, the danger of the absorbing the country of cedarsby neighbor state has not disappeared. This is indicated by the presence of a wide range of pro-Syrian politicians in the Lebanese ruling circles and the role played by the Lebanese Shiite militia organization Hezbollah in saving the B. al-Assad regime during the ongoing civil war in Syria.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 98-113
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: The Hungarian Revolution of 1956: Causes, Effects and Lessons (Part 2).
УГОРСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1956 РОКУ: ПРИЧИНИ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА УРОКИ (ЧАСТИНА 2)
Autorzy:: Derzhaliuk, M.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894279.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Hungary, personality cult, dictatorship, National Revolution, counterrevolution, occupation, invasion, popular uprising, socialism and reformation, democratic system
Угорщина, культ особи, диктатура, національна революція, контрреволюція, окупація, народне повстання, соціалізм і реформація, демократичний устрій
Opis:: Висвітлюються об’єктивні й суб’єктивні, внутрішні та міжнародні причини Угорської революції 1956 р., її основні рушійні сили та наслідки. Звертається увага на те, що її головною метою було не повалення, а удосконалення соціалістичного устрою, подолання культу особи М. Ракоші, виправлення помилок, притягнення до відповідальності злочинців. Показано, що демократичні сили Угорщини у мирний спосіб започаткували демонтаж сталінської моделі державного устрою, формування демократичного соціалізму з національними особливостями. Зазначається, що провокації та військове втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини були основними причинами масового збройного повстання з боку цивільного населення. Наголошується на тому, що лідери Революції рахувалися з інтересами СРСР, постійно перебували з радянським керівництвом у переговорному процесі, запобігли втягненню силових структур країни (армії, поліції, органів державної безпеки), за виключенням окремих керівників та підрозділів, до бойових дій проти окупації Угорщини. Зауважується, що жодна країна світу не виступила на захист та підтримку Угорщини. Підкреслюється, що ідеї Революції 1956 р. були втілені в життя еволюційним шляхом упродовж 70-80-х рр. ХХ ст.
Objective and subjective, interior and international causes of the Hungarian Revolution of 1956, its drivers and consequences are highlighted in the article. The author pays attention to the fact that the major goal of the uprising was not to overthrow, but to improve the socialist order, turn down Matyas Rakosi’s personality cult, correct hard mistakes and bring perpetrators to justice. The article shows that democratic forces of Hungary gave rise to peaceful removal of Stalin’s state structure and to formation of the democratic socialism with national features. The author states that provocations and military interference of the USSR into home affairs of Hungary were the principal cause of mass uprising of civil population. He also underlines that the Revolution leaders took into account interests of the USSR, they were constantly holding talks with Soviet management, and avoided involving power structures (army, police, security forces), except some certain commanders and units into combat actions against occupation of Hungary. The author points out that not a single country in the world stood up to defend and support Hungary, and stresses that the Revolution ideas were put into practice in evolution way during 70-80s of the XX century.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2017, 4; 110-137
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: The Hungarian Revolution of 1956: Causes, Effects and Lessons (Part 1)
УГОРСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1956 РОКУ: ПРИЧИНИ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА УРОКИ (ЧАСТИНА 1)
Autorzy:: Derzhaliuk, M.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894471.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Hungary, personality cult, dictatorship, National Revolution, counterrevolution, occupation, invasion, popular uprising, socialism and reformation, democratic system
Угорщина, культ особи, диктатура, національна революція, контрреволюція, окупація, народне повстання, соціалізм і реформація, демократичний устрій
Opis:: Висвітлюються об’єктивні й суб’єктивні, внутрішні та міжнародні причини Угорської революції 1956 р., її основні рушійні сили та наслідки. Звертається увага на те, що її головною метою було не повалення, а удосконалення соціалістичного устрою, подолання культу особи М. Ракоші, виправлення помилок, притягнення до відповідальності злочинців. Показано, що демократичні сили Угорщини у мирний спосіб започаткували демонтаж сталінської моделі державного устрою, формування демократичного соціалізму з національними особливостями. Зазначається, що провокації та військове втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини були основними причинами масового збройного повстання з боку цивільного населення. Наголошується на тому, що лідери Революції рахувалися з інтересами СРСР, постійно перебували з радянським керівництвом у переговорному процесі, запобігли втягненню силових структур країни (армії, поліції, органів державної безпеки), за виключенням окремих керівників та підрозділів, до бойових дій проти окупації Угорщини. Зауважується, що жодна країна світу не виступила на захист та підтримку Угорщини. Підкреслюється, що ідеї Революції 1956 р. були втілені в життя еволюційним шляхом упродовж 70-80-х рр. ХХ ст.
Objective and subjective, interior and international causes of the Hungarian Revolution of 1956, its drivers and consequences are highlighted in the article. The author pays attention to the fact that the major goal of the uprising was not to overthrow, but to improve the socialist order, turn down Matyas Rakosi’s personality cult, correct hard mistakes and bring perpetrators to justice. The article shows that democratic forces of Hungary gave rise to peaceful removal of Stalin’s state structure and to formation of the democratic socialism with national features. The author states that provocations and military interference of the USSR into home affairs of Hungary were the principal cause of mass uprising of civil population. He also underlines that the Revolution leaders took into account interests of the USSR, they were constantly holding talks with Soviet management, and avoided involving power structures (army, police, security forces), except some certain commanders and units into combat actions against occupation of Hungary. The author points out that not a single country in the world stood up to defend and support Hungary, and stresses that the Revolution ideas were put into practice in evolution way during 70-80s of the XX century.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2017, 3; 109-139
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Ліванська Республіка у 2005-2023 рр.: здобутки Кедрової революції та спадщина сирійської окупації (Частина І)
The Republic of Lebanon during 2005-2023: the Achievements of Cedar Revolution and a Heritage of the Syrian Occupation (Part 1)
Autorzy:: Zelinskyi, A.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/51607321.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська Республіка
Кедрова революція
Коаліція 14 березня
Коаліція 8 березня
Мустакбаль
Хезболла
Вільний патріотичний рух
The Republic of Lebanon
The Cedar revolution
Coalition of 14 march
Coalition of 8 march
Mustaqbal
Hezbollah
the Free Patriotic Movement
Opis:: На момент завершення Кедрової революції у червні 2005 р., остаточно визначилися як основні її здобутки, так і основні пережитки часів сирійської гегемонії. У першому випадку йдеться про виведення сирійських військ з території Ліванської Республіки, відродження демократичного ладу в країні та часткове подолання політичного конфесіоналізму; у другому – про збереження політичного фронту орієнтованого на авторитарні Сирію та Іран, подальше функціонування воєнізованого крила Хезболли, а також збереження впливу Сирії та Ірану на ліванське внутрішньополітичне життя. Усі ці явища й нині є невід’ємними складовими ліванських реалій. До того ж відсутність сирійської окупації та недоторканість демократичного ладу можна пояснити як сприятливою зовнішньополітичною ситуацією, так і зацікавленістю у збереженні status quo з боку більшості ліванських політичних сил з Хезболлою й Амаль включно. Набули подальшого розвитку тенденції до подолання характерного для Лівану політичного конфесіоналізму. Зокрема, починаючи з середини минулого десятиліття, у Лівані розвивається новий позаконфесійний політичний рух так званого Громадянського суспільства. Протягом 2005-2023 рр. зазнали змін і дореволюційні пережитки. Відбулося посилення просирійсько-проіранського політичного табору, котрий, щоправда нині почав дещо здавати свої позиції. Вищезгадане посилення слід пов’язувати зі збереженням воєнізованих формувань Хезболли, котрі безпосередньо чи опосередковано використовуються з метою досягнення політичних цілей цієї партії. Нарешті, не залишалася статичною й ситуація з опосередкованою сирійською та іранською політичною присутністю. Якщо до 2011 р. першість у цьому питанні належала Сирії, то за подальшого розвитку подій вона перейшла до Ірану, котрий діє через Хезболлу. Водночас, спадковий сирійський диктатор Б. аль-Асад, по мірі зміцнення становища у власній країні, намагається поновити вплив на ліванські справи.
At the end of the Cedar Revolution in June 2005, the main its achievements and the main remnants of the Syrian hegemony were finally determined. In the first case, these are the withdrawal of the Syrian troops from the territory of the Republic of Lebanon, the revival of a democratic order in the country and a partial overcoming of a political sectarianism; in the second –the preservation of a political front, which was oriented towards the authoritarian Syria and Iran, the further functioning of the paramilitary wing of Hezbollah, as well as the preservation of the influence of Syria and Iran on Lebanese domestic political life. All these phenomena exist as the integral components of the Lebanese realities even today. At the same time, the absence of a Syrian occupation and the inviolability of the democratic system can be explained both by a favorable foreign policy situation and by the interest in preserving the status quo on the part of most Lebanese political forces, including Hezbollah and Amal. The tendency to the overcome a Lebanese political sectarianism has gained a further development; In particular, since the middle of the last decade, a new non-sectarian political movement (so-called the Civil society) has been developing in Lebanon. During 2005-2023, the pre-revolutionary relics underwent changes too. There was a strengthening of the pro-Syrian/pro-Iranian political camp; but today, this camp has begun to surrender its positions. The above-mentioned strengthening should be associated with the preservation of the Hezbollah's paramilitary formations, these are used to the achieve the political goals of this party directly or indirectly. Finally, the situation with the mediated a Syrian and Iranian political presence didn’t remain as static too. So, until 2011, the primacy in this matter belonged to Syria, but in the further development of the events it passed to Iran, which acts through Hezbollah. At the same time, the hereditary Syrian dictator B. al-Assad, is trying to renew his influence on Lebanese affairs, as the his position in his own country strengthens.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2023, 21; 176-195
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Французька революція кінця XVIII століття в історіографії останньої третини XIX – початку XXI ст.
The French Revolution of the End of the XVIII Century in the Historiography of the Last Third of the XIX – the Beginning of the XXI Century
Autorzy:: Taran, L.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/51608618.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Французька революція кінця XVIII ст.
“російсько-українська історична школа”
соціалістична
ліберальна та марксистська історіографія революції
сучасні концепції революції
French Revolution of the end of the XVIII century
“Russian-Ukrainian historical school”
liberal
socialist
Marxist historiography
modern concepts of revolution
Opis:: У статті простежуються методологічні основи вивчення Французької революції кінця ХVIII століття та концептуальні зміни в її трактуванні з останньої третини XIX – початку ХХІ ст. В останній третині XIX ст. у французькій історичній науці запанував позитивізм, принадами якого були сформульовані О. Контом ще у 30-х роках. Під його впливом історики почали звертатися до вивчення архівів, відроджувалися університети, історична періодика. Вивчення Великої французької революції велося школою А. Олара, який має великі заслуги у розробці її політичної історії. Російська й українська історіографія цієї революції теж у цей час набувала професіоналізму на засадах позитивізму і прославилася створенням «російсько-української історичної школи» –М.І. Карєєв, І.В. Лучицький, М.М. Ковалевський, Є.В. Тарле. Школа під впливом реалій життя та марксизму зробила значний внесок у розробку аграрного аспекту революції. З кінця ХІХ ст. світова історіографія відчула могутній вплив неокантіанства, особливо баденської школи – В. Віндельбанд та Г. Ріккерт. У підсумку це привело у Франції до створення широковідомої школи «Анналів». Вона вважала історичні факти фактами психологічними. Перехід же до вивчення психології маси під час революції був у Франції здійснений істориками соціалістичного напрямку – передусім Ж. Лефевром – послідовником Ж. Жореса. У статті простежуються концептуальні зміни у трактуванні революції – зміни як у французькій історіографії, так і у російській, українській, радянській. Визначним етапом у формуванні нового концептуального образу революції були її ювілеї – 190, 200-ліття, та світові дискусії з приводу кардинальних її питань. В статті дається огляд поглядів французьких, американських та російських вчених і робиться невтішний висновок про те, що за останні десятиліття вивчення революції в Україні зійшло нанівець.
The article traces the methodological foundations of the study of the French Revolution at the end of the XVIII century and conceptual changes in its interpretation from the last third of the XIX to the beginning of the XXI century. In the last third of the XIX century in French historiography, positivism occupied a dominant position, the principles of which were outlined by A. Comte back in the 30s. Under his influence, historians began to turn to the study of archives, universities and historical periodicals were revived. The study of the Great French Revolution was carried out by the school of A. Aulard, who is credited with developing its political history. The Russian and Ukrainian historiography of this revolution also acquired a professional appearance, based on the same principles of positivism and became famous for the creation of the “Russian-Ukrainian historical school” – N.I. Kareev, I.V. Luchitsky, M.M. Kovalevsky, E.V. Tarle. The school, influenced by the realities of Russian reality and Marxism, made an important contribution to the development of the agrarian aspect of the revolution. From the end of the XIX century world historiography was strongly influenced by neo-Kantianism, especially by the Baden school of W. Windelband and H. Rickert. As a result, this led to the creation of the well-known Annales school. The school considered historical facts to be psychological facts. The transition to the study of the psychology of the masses during the revolution was carried out in France by historians of the socialist direction - the pioneer was J. Lefebvre. These historians were followers of J. Jaurès. The article traces conceptual changes in the interpretation of the French Revolution at the end of the XVIII century – changes in both French and Russian, Ukrainian, Soviet historiography. It is noted that an important stage in the formation of a new conceptual image of the revolution was its anniversaries – the 190th, 200th anniversary, and world discussions around its cardinal problems. The article provides an overview of the points of view of French, American, Russian scientists and makes a sad conclusion that over the past decades, the study of the revolution in Ukraine has come to naught.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 16-29
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Ліванська республіка у 2005-2023 рр.: здобутки Кедрової революції та спадщина сирійської окупації (частина ІІ)
The Republic of Lebanon during 2005-2023: the Achievements of Cedar Revolution and a Heritage of the Syrian Occupation (Part II)
Autorzy:: Zelinskyi, A.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/51608741.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська Республіка
Кедрова революція
Коаліція 14 березня
Коаліція 8 березня
Мустакбаль
Хезболла
Вільний патріотичний рух
The Republic of Lebanon
The Cedar revolution
Coalition of 14 march
Coalition of 8 march
Mustaqbal
Hezbollah
the Free Patriotic Movement
Opis:: На момент завершення Кедрової революції у червні 2005 р., остаточно визначилися як основні її здобутки, так і основні пережитки часів сирійської гегемонії. У першому випадку йдеться про виведення сирійських військ з території Ліванської Республіки, відродження демократичного ладу в країні та часткове подолання політичного конфесіоналізму; у другому – про збереження політичного фронту орієнтованого на авторитарні Сирію та Іран, подальше функціонування воєнізованого крила Хезболли, а також збереження впливу Сирії та Ірану на ліванське внутрішньополітичне життя. Усі ці явища й нині є невід’ємними складовими ліванських реалій. До того ж відсутність сирійської окупації та недоторканість демократичного ладу можна пояснити як сприятливою зовнішньополітичною ситуацією, так і зацікавленістю у збереженні status quo з боку більшості ліванських політичних сил з Хезболлою й Амаль включно. Набули подальшого розвитку тенденції до подолання характерного для Лівану політичного конфесіоналізму. Зокрема, починаючи з середини минулого десятиліття, у Лівані розвивається новий позаконфесійний політичний рух так званого Громадянського суспільства. Протягом 2005-2023 рр. зазнали змін і дореволюційні пережитки. Відбулося посилення просирійсько-проіранського політичного табору, котрий, щоправда нині почав дещо здавати свої позиції. Вищезгадане посилення слід пов’язувати зі збереженням воєнізованих формувань Хезболли, котрі безпосередньо чи опосередковано використовуються з метою досягнення політичних цілей цієї партії. Нарешті, не залишалася статичною й ситуація з опосередкованою сирійською та іранською політичною присутністю. Якщо до 2011 р. першість у цьому питанні належала Сирії, то за подальшого розвитку подій вона перейшла до Ірану, котрий діє через Хезболлу. Водночас, спадковий сирійський диктатор Б. аль-Асад, по мірі зміцнення становища у власній країні, намагається поновити вплив на ліванські справи.
At the end of the Cedar Revolution in June 2005, the main its achievements and the main remnants of the Syrian hegemony were finally determined. In the first case, these are the withdrawal of the Syrian troops from the territory of the Republic of Lebanon, the revival of a democratic order in the country and a partial overcoming of a political sectarianism; in the second –the preservation of a political front, which was oriented towards the authoritarian Syria and Iran, the further functioning of the paramilitary wing of Hezbollah, as well as the preservation of the influence of Syria and Iran on Lebanese domestic political life. All these phenomena exist as the integral components of the Lebanese realities even today. At the same time, the absence of a Syrian occupation and the inviolability of the democratic system can be explained both by a favorable foreign policy situation and by the interest in preserving the status quo on the part of most Lebanese political forces, including Hezbollah and Amal. The tendency to the overcome a Lebanese political sectarianism has gained a further development; In particular, since the middle of the last decade, a new non-sectarian political movement (so-called the Civil society) has been developing in Lebanon. During 2005-2023, the pre-revolutionary relics underwent changes too. There was a strengthening of the pro-Syrian/pro-Iranian political camp; but today, this camp has begun to surrender its positions. The above-mentioned strengthening should be associated with the preservation of the Hezbollah's paramilitary formations, these are used to the achieve the political goals of this party directly or indirectly. Finally, the situation with the mediated a Syrian and Iranian political presence didn’t remain as static too. So, until 2011, the primacy in this matter belonged to Syria, but in the further development of the events it passed to Iran, which acts through Hezbollah. At the same time, the hereditary Syrian dictator B. al-Assad, is trying to renew his influence on Lebanese affairs, as the his position in his own country strengthens.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 114-136
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "революція" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język