Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "память" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
Wyświetlanie 1-50 z 65
Tytuł:
Blokada Leningradu i postpamięć w powieści Jeleny Czyżowej "Город, написанный по памяти"
THE SIEGE OF LENINGRAD AND POSTMEMORY IN THE NOVEL "CITY WRITTEN FROM MEMORY" BY YELENA CHIZHOVA
БЛОКАДА ЛЕНИНГРАДА В РОМАНЕ ЕЛЕНЫ ЧИЖОВОЙ "ГОРОД, НАПИСАННЫЙ ПО ПАМЯТИ"
Autorzy:
Komisaruk, Ewa Grażyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605179.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Елена Чижова, блокада Ленинграда, пост-память, коллективная память, индивидуальная память, становление пост-памяти
Jelena Czyżowa
Oblężenie Leningradu
postpamięć
pamięć kolektywna
pamięć indywidualna
kształtowanie postpamięci
Yelena Chizhova, siege of Leningrad, postmemory, collective memory, individual memory, postmemory formation
Opis:
Эва Комисарук «ЭТО ГОВОРЮ НЕ Я, А ОНИ, МОИ БЛОКАДНЫЕ ГЕНЫ». БЛОКАДА ЛЕНИНГРАДА В РОМАНЕ ЕЛЕНЫ ЧИЖОВОЙ ГОРОД, НАПИСАННЫЙ ПО ПАМЯТИ  Резюме  В опубликованном в 2019 году романе Город, написанный по памяти блокада Ленинграда вписана в несколько тематических линий. Определяет судьбу семьи, становится точкой соотнесения для многих ситуаций, событий и фактов. Статья посвящена процессу формирования в сознании субъекта, авторского «я», индивидуальной пост-памяти блокады. Анализ текста романа показывает, что этот процесс никогда не имел однородного характера, а состоял из нескольких этапов, разнообразные черты которых обусловлены, между прочим, такими факторами, как возраст субъекта, внешние обстоятельства (культурные, социально-политические условия), семейные отношения, готовность носителей памяти делиться своим опытом, умение выразить словами полученное от них наследие. В статье основное внимание уделяется вопросам, связанным с особенностями отдельных фаз пост-памяти, а также с ее влиянием на личность субъекта, который становится ее владельцем. Ключевые слова: Елена Чижова, блокада Ленинграда, пост-память, коллективная память, индивидуальная память, становление пост-памяти
  In the novel published in 2019 by Yelena Chizhova, City Written from Memory, the siege of Leningrad is inscribed in several different thematic lines. It determines the fate of the family, becomes a reference point for many situations, events and facts. The article is devoted to the process of constitution and slow formation  of separate, individual postmemory of  the siege in the consciousness of the author’s subject. The analysis of the novel's text shows that this process was never uniform, but consisted of several phases, the diversity of which resulted from the factors such as i.a. the age of the post-remembering subject, external (cultural, socio-political) circumstances, family relationships, readiness of memory bearers to share their experience, the ability to express in words the heritage received from them. The article focuses primarily on issues related to the distinctive features of individual phases of postmemory, as well as its impact on the personality of the subject being its owner.
  W opublikowanej w 2019 roku powieści Jeleny Czyżowej Miasto napisane z pamięci blokada Leningradu wpisana jest w kilka różnych linii tematycznych. Determinuje losy rodziny, staje się punktem odniesienia dla wielu sytuacji, wydarzeń i faktów. Artykuł poświęcony jest procesowi konstytuowania się, powolnego formowania się w świadomości podmiotu autorskiego jednostkowej, indywidualnej postpamięci o blokadzie. Z analizy tekstu powieści wynika, że proces ten nigdy nie miał jednolitego charakteru, lecz składał się z kilku faz, których zróżnicowanie wynikało z takich, między innymi, czynników jak: wiek postpamiętającego podmiotu, okoliczności zewnętrzne (kulturowe, społeczno-polityczne), relacje rodzinne, gotowość nosicieli pamięci do dzielenia się swym doświadczeniem, umiejętność wyrażenia w słowach otrzymanego od nich dziedzictwa. W artykule uwaga skupiona jest przede wszystkim na kwestiach, dotyczących cech dystynktywnych poszczególnych faz postpamięci, a także jej wpływu na osobowość podmiotu, będącego jej właścicielem.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Пам’ять про ІІ Світову Війну в романах Кейт Аткінсон
Memory of world war II in the novels of Kate Atkinson
Autorzy:
Белімова (Belimova), Тетяна (Tetiana)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177871.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
«Місце пам’яті»
«рана часу»
архів
колективна пам’ять
індивідуальна пам’ять
травма
«Place of remembrance»
«wound of time»
archive
collective memory
individual memory
trauma
Opis:
The article analyzes Kate Atkinson’s novels «Life after Life», «Ruins of God» and «Transcription» in terms of memory studies. The current objectives of the study were: 1) to outline private memories in the textual structure (these are the main correlates of individual and collective memory); 2) revealing the relationship between the injuries suffered by the heroes and the «wounds of time» inflicted by World War II; 3) understanding the mechanism of «crystallization» of collective memory in a particular cell («place of remembrance» in novels); 4) delineation of the boundaries of the cultural archive, which is reproduced by the author. The study found that the main message of the novels is focused on the theme of World War II, its understanding and reflection in the collective memory of the British. Through the images of the main characters, the author recreates the memories of wartime. It is noticed that in all novels the chaotic, instead of chronological principle of reproduction of the past is applied: the plot acquires cyclic character. This image principle mimics the work of the human brain, which sporadically emits layers of memory. This kaleidoscope of memories follows the author’s logic: the scattered fragments of memory form a coherent history, correlated with the national archive. Teddy Todd is a survivor who survived to preserve the memory of his fallen comrades («places of remembrance») and to testify about war crimes, as well as to nurture a new generation of Britons. At the same time, Ursula Todd and Juliet Armstrong present a feminine but polar experience of war. At first glance, there are no significant differences between the heroines: both work for secret military departments, contributing to the approach of victory, both took the place of men who went to the front. At the same time, Juliet Armstrong is a double agent recruited for espionage in favor of the Soviet Union, who, through her own betrayal, separates herself from the collective memory. Miss Armstrong’s memoirs do not correlate with the National Archives, but are the antithesis of the British collective consciousness, constituting an unexplored «white spot» (the phenomenon of betrayal is indeed something of a native «stain»). The post-war duty of Teddy and Ursula Todd, the true heirs of national values, is to heal the «place of remembrance» and to preserve the memory of the fallen. Todd’s memories should be embodied in «places of remembrance» (monuments, museums, military burials, works of art, etc.). The conditional archive of the novel, the «place of remembrance» recreated in it, correlate with the collective memory of the peoples of Britain, thus encouraging the understanding of the traumatic experience of World War II.
У статті проаналізовано романи К. Аткінсон «Життя за життям», «Руїни бога» та «Розшифровку» із погляду memory studies. Актуальні завдання дослідження полягали в: 1) в окресленні приватних спогадів у текстовій структурі (ідеться про основні кореляти індивідуальна та колективної пам’яті); 2) оприявленні співвідношення між травмами, що їх зазнали герої, і «ранами часу», завданими ІІ світовою війною; 3) осягненні механізму «кристалізації» колективної пам’яті в певному осередку («місця пам’яті» в романах); 4) окресленні межі культурного архіву, що його відтворює авторка. У студії спостережено, що основний авторський посил романів зосереджений на темі ІІ світової війни, її осмисленні й відображенні в колективній пам’яті британців. Через образи головних героїв авторка відтворює спогади воєнного часу. Завважено, що у всіх романах застосовано хаотичний, а не хронологічний принцип відтворення минулого: фабула набуває циклічного характеру. Такий принцип зображення наслідує роботу людського мозку, яка спорадично видає на поверхню пласти пам’яті. Зазначений калейдоскоп спогадів підпорядковується авторській логіці: розрізнені фрагменти пам’яті складають цілісну історію, співвідносну з національним архівом. Тедді Тодд – уцілілий, той хто вижив задля збереження пам’яті загиблих побратимів (створення «місць пам’яті») та свідчення про воєнні злочини, а також задля плекання нового покоління британців. Воднораз Урсула Тодд і Джульєтта Армстронґ презентують фемінний, проте полярний досвід участі у війні. На перший погляд між героїнями немає суттєвих розбіжностей: обидві працюють на секретні військові відомства, роблячи свій внесок у наближення перемоги, обидві заступили на місця чоловіків, котрі пішли на фронт. Воднораз Джульєтта Армстронґ – подвійна агентка, завербована заради шпигування на користь Радянського Союзу, яка через власну зраду від’єднується від колективної пам’яті. Спогади міс Армстронґ не корелюють із національним архівом, а є певним антиподом до колективної свідомості британців, становлять недосліджену «білу пляму» (феномен зради – це й справді щось із рідні «заплямованості»). Повоєнний обов’язок Тедді й Урсули Тоддів – справжніх спадкоємців національних цінностей – полягає в заліковуванні «ран часу», у збереженні пам’яті про полеглих. Спогади Тоддів мають утілитися в «місця пам’яті» (монументи, музеї, військові поховання, художні твори тощо). Умовний архів роману, відтворені в ньому «місця пам’яті» корелюють із колективною пам’яттю народів Британії, відтак спонукають до осмислення травматичного досвіду, завданого ІІ світовою війною.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 69-80
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Историческая память южнорусского казачества и народов Северного Кавказа: проблемы, параллели, точки соприкосновения
Historical memory of the South Russian Cossacks and the peoples of the Caucasus: problems, Parallels, points of contact
Autorzy:
Дюкарев, Андрей
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/969471.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
Tematy:
историческая память
казачество
народы Северного Кавказа
«травматическая» память
historical memory
Cossacks
peoples of the North Caucasus
«traumatic» memory
pamięć historyczna
Kozacy
ludy Północnego Kaukazu
«traumatyczna» pamięć
Opis:
W artykule omówiono ogólne i szczególne wątki historycznego rozwoju kozaków południoworosyjskich i ludów Północnego Kaukazu, które współdziałały we wspólnej przestrzeni historycznej i geograficznej, co doprowadziło do obecności problematycznych węzłów, równoległych wektorów i punktów styku w procesie kształtowania ich pamięci historycznej. Analiza kluczowych wydarzeń historycznych XIX-XX wieku, które stanowiły szkielet pamięci historycznej kozaków południoworosyjskich i ludów Północnego Kaukazu, wyróżnia się «traumatyczne» węzły pamięci historycznej, które określają ostrość relacji etnospołecznych.
Źródło:
Wschodni Rocznik Humanistyczny; 2020, XVII, 4; 179-188
1731-982X
Pojawia się w:
Wschodni Rocznik Humanistyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Эсхатологический характер памяти в прозе Владимира Шарова
The eschatological nature of memory in the prose of Vladimir Sharov
Eschatologiczny charakter pamięci w prozie Władimira Szarowa
Autorzy:
Camagni, Filippo
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605091.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
память
бессмертие
текст
Шаров
pamięć
nieśmiertelność
tekst
Szarow
memory
immortality
text
Sharov
Opis:
Celem artykułu jest analiza kategorii pamięci w najbardziej znanych powieściach Władimira Szarowa: Próby (1992), Przed i podczas (1992), Stara dziewczynka (1998), Wskrzeszenie Łazarza (2002) oraz Bądźcie jak dzieci (2008). Jak się okazuje, Szarow opisuje rzeczywistość, w której poprzez przenoszenie osobistych wspomnień, skrystalizowanych w tekst i przekazywanych z pokolenia na pokolenie przez wieczność, można przedłużyć życie jednostki właściwie do nieśmiertelności. Od papierowego pamiętnika, zawierającego wszystkie najmniejsze szczegóły z czyjegoś doświadczenia życiowego w porządku chronologicznym, po protokoły przesłuchań, przechowywane w archiwach NKWD: tekst staje się w powieściach Szarowa najważniejszym repozytorium pamięci, dzięki któremu staje się możliwe nie tylko „wskrzeszenie”, ale także przeżycie wszystkiego na nowo. Dlatego w pracach Szarowa daje się dostrzec znaczenie komponentu eschatologicznego: pamięć można utożsamiać z nieśmiertelnością, a zapomnienie - ze śmiercią. 
The purpose of the article is to analyze the category of memory in some of Vladimir Sharov’s most famous novels, such as: The Rehearsals (1992), Before and During (1992), The Old Girl (1998),Raising Lazarus (2002) and Be Like Children (2008). As it turns out, Sharov describes a reality in which, through the transmission of personal memories, crystallized into text and passed from generations to generations throughout eternity, can extend life of the individuum to the point of practical immortality.From a paper diary, containing all the smallest details from somebody’s life experience in chronological order, to the interrogation protocols, which are stored in the archives of the NKVD: text becomes in Sharov’s novels the most important repository of memory, through which it becomes possible not only to «resurrect», but also to relive everything anew. Therefore it can be noticed the prominence of the eschatological component in Sharov’s works: memory can be identified with immortality, and oblivion with death.
В настоящей статье подвергается критическому анализу категория памяти в романах Владимира Шарова, таких как: Репетиции (1992), До и во время (1992), Старая девушка (1998), Воскрешение Лазаря (2002) и Будь как дети (2008). Шаров описывает «неомифическую» реальность, в которой художественные герои посредством передачи личных воспоминаний, запечатленных в тексте и передаваемых из поколения в поколение, обретают возможность не только продлить память о себе, но и достичь практического бессмертия. От бумажного дневника, содержащего все мельчайшие детали из жизненного опыта, описанные в хронологическом порядке, до протоколов допросов, которые хранятся в архивах НКВД - текст становится самым важным хранилищем памяти, благодаря которому герои шаровских романов «возвращают к жизни». Анализ произведений Владимира Шарова позволяет подчеркнуть важную эсхатологическую составляющую, на основе которой память отождествлена с бессмертием, а забвение (то есть, полное исчезновение индивидуума из социума) - со смертью.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Growing Up and Memory of the Margins in Patricia Nell Warren’s (Patricia Kilina’s) "Billy’s Boy"
Dorastanie i pamięć marginesów w powieści "Billy’s Boy" Patricii Nell Warren (Patricii Kiliny)
Дорослішання і памʼять периферії у романі "Хлопчик Біллі" ("Billy’s Boy") Патриції Нелл Воррен (Патриції Килини
Autorzy:
Świetlicki, Mateusz
Mętrak, Justyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1048469.pdf
Data publikacji:
2020-12-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
дорослішання, памʼять, постпамʼять, американська література, українська література, памʼять периферії
dorastanie, pamięć, postpamięć, literatura amerykańska, literatura ukraińska, pamięć marginesów
coming-of-age, memory, postmemory, American Literature, Ukrainian Literature, queer memory
Opis:
While numerous news outlets in Ukraine reported about the passing of Patricia Nell Warren, as of 2019, none of her anglophone works has been translated into Ukrainian. This fact seems surprising because Warren, the first wife of George Tarnawsky, disenchanted with the lack of success with her work in English, in the 1960s published a few volumes of poetry in Ukrainian under the pen name Patricia Kilina and hence has a strong link to the Ukrainian literary process. Although a few scholarly articles have been published about Warren’s most popular novel, The Front Runner (1974), its sequels have not been studied yet. The aim of this article is to fill this gap by analyzing Billy’s Boy (1997) in the perspective of memory studies. Analyzing Billy’s Boy, the authors of this article want to argue that by depicting the coming-of-age experience of John William, the twelve-year-old son of Billy Sive who tries to find his own identity and find out more about his father, Warren manages to not only show that cultivating the postmemory of Billy and trying to understand his roots are crucial in the process of William’s maturation, but also portrays social changes happening in America in the late 1990s.
Попри те, що багато українських інформаційних порталів розмістило інформацію про смерть Патриції Нелл Воррен, жоден із її англомовних романів не був перекладений українською. Цей факт видається несподіваним, оскільки перша дружина Юрія Тарнавського, опублікувала у 1960-х роках кілька поетичних збірок українською мовою під псевдонімом Патриція Килина і має тісний звʼязок українським літературним процесом. Хоча було опубліковано кілька наукових статей про найпопулярніший роман Воррен Лідер забігу (The Front Runner, 1974)), її продовження досі не були належним чином досліджені. Мета статті –  заповнити ці лакуни шляхом аналізу роману Хлопчик Біллі (Billy’s Boy, 1997) з перспективи студій над пам’яттю. Досліджуючи цей твір, автори статті хочуть довести, що показуючи досвід дорослішання Джона Вільяма, дванадцятирічного сина Біллі Сайва, який намагається віднайти свою ідентичність і більше довідатися про батька, Воррен вдалося не лише продемонструвати, що культивування постпамʼяті про померлого батька і намагання зрозуміти власні корені є ключовими у процесі дозрівання Вільяма, але вказує також на суспільні зміни, що  відбувалися у США наприкінці 1990-х років. Крім того, письменниця показала значення збереження памʼяті про боротьбу і досягнення попередніх поколінь ЛГБТ спільноти.
Chociaż wiele serwisów informacyjnych na Ukrainie zamieściło wiadomość o śmierci Patricii Nell Warren, na chwilę obecną żaden z jej anglojęzycznych utworów nie został przetłumaczony na język ukraiński. Fakt ten wydaje się zaskakujący, ponieważ Warren, pierwsza żona Jurija Tarnawskiego, opublikowała w latach 60. kilka tomików poezji w języku ukraińskim pod pseudonimem Patricia Kilina, a tym samym ma silny związek z ukraińskim procesem literackim. Choć opublikowano kilka artykułów naukowych na temat najpopularniejszej powieści Warren pt. The Front Runner (1974), jej kontynuacje nie zostały jeszcze odpowiednio przebadane. Celem artykułu jest wypełnienie tej luki poprzez analizę powieści Billy’s Boy (1997) w perspektywie studiów nad pamięcią. Analizując ten utwór, autorzy artykułu chcą argumentować, że przedstawiając doświadczenia związane z dorastaniem Johna Williama, dwunastoletniego syna Billy’ego Sive’a, który próbuje odnaleźć własną tożsamość i dowiedzieć się więcej o swoim ojcu, Warren udaje się nie tylko pokazać, że kultywowanie postpamięci o zmarłym ojcu i próba zrozumienia własnych korzeni są kluczowe w procesie dojrzewania Williama, ale także ukazuje zmiany społeczne zachodzące w Stanach Zjednoczonych pod koniec lat 90. oraz znaczenie zachowania pamięci o zmaganiach i osiągnięciach poprzednich pokoleń społeczności LGBTQ.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2019, 5, 14; 169-183
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Персоналії і простір пам’яті про голокост у сучасній українській літературі
The personalities and the space of memory about the holocaust in a modern Ukrainian literature
Autorzy:
Горбач (Horbach), Наталія (Nataliia)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177870.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Голокост
українська література
пам’ять
персонаж
прототип
Holocaust
Ukrainian literature
memory
character
prototype
Opis:
The Holocaust theme was concealed and falsified for a long time because of non-literary reasons. Therefore, only when our country got its independence, a lot of aspects became clarified – especially the increasing of geographical markers of the Shoah, the aspect of memory and traumas of its victims and witnesses, the aspects of a woman history of the Holocaust etc. One of actual problems of nowadays is the problem of personalization of the Holocaust history with including the names of victims, saved and saviors for extending the space of memory about the tragedy of European Jews in the times of WWII. Literature, as well as historical science and commemorative practices, actively participates in this. The object of our attention in the following article is modern Ukrainian prose – novels “Sonya” (2013) by K. Babkina, “Me, You, And Our Drawn And Undrawn God” (2016) by T. Pakhomova, “A Story Worthy of a Whole Apple Orchard” (2017) by M. Dupeshko, “The Beech Land” (2019) by M. Matios. The aim of investigation is the characters of victims and saviors who have real prototypes: an icon of the Holocaust in Poland and Liublin, 9-years-old Henio (Henryk Zhytomirski), Righteous Among the Nations Maria and Stepan Vrublevski (Maria and Stepan Sichevliuk-Vrublevski), the Chernivtsi poet Selma Meerbaum- Eisinger, the mayor of Chernivtsi Traian Popovici, the diplomats Grzegorz Szymonowicz and Fritz Schellhorn. Implementation the life stories of real personalities into fictional form leads to expanding the memory about the Holocaust in Ukraine, and it’s also a way of creating a modern culture of memory, that is particularly important in a context of the international tendencies of finding the common understanding through awareness of a personal responsibility of others’ lives, and non-admission of repeating the tragic pages of the XX ct. history, one of those was the Holocaust. Since the long-term silence of the traumatic experience of the Holocaust victims didn’t create an intergenerational connection in the process of transmitting the memory of the Holocaust, modern literature, with its artistic construction of the past, becomes not only a tool for spreading knowledge about the Shoah, but also a way of creating the cultural memory about this tragedy. The prospect of further research of the following aspect is seen in a deep analysis of new examples of both Ukrainian and translated literature, including novels written by authors that are biographically related to Ukraine.
Тривалий час тема Голокосту в українському письменстві через причини позалітературного характеру замовчувалася та піддавалася викривленням. Унаслідок цього численні її аспекти, зокрема розширення географічних маркерів Катастрофи, питання пам’яті і травми її жертв та свідків, аспекти жіночої історії Голокосту тощо, почали знаходити достотне висвітлення лише зі здобуттям нашою країною незалежності. На сьогодні актуальною залишається проблема персоналізації історії Голокосту через введення в публічний дискурс імен жертв, врятованих і рятівників як чинник розширення просторів пам’яті про трагедію європейського єврейства в часи Другої світової війни. До цього процесу, поряд з історичною наукою, комеморативними практиками долучається й художня література. Об’єктом нашої уваги в запропонованій статті є прозові твори сучасної української літератури – романи К. Бабкіної «Соня» (2013), Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» (2016), М. Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду» (2017), М. Матіос «Букова земля» (2019). А метою дослідження стали образи-персонажі жертв та рятівників, котрі мали реальних прототипів: символ Голокосту в Польщі і Любліні девятирічний Хеньо (Генрик Житомирський), Праведники народів світу Марія та Степан Врублевські (Марія та Степан Січевлюки-Врублевські), чернівецька поетеса Зельма Меербаум-Айзінґер, мер Чернівців Траян Попович, дипломати Ґжеґож Шиманович та Фріц Шелльгорн. Оприявнення у художній формі життєвих історій цих реальних осіб сприяє розширенню пам’яті про війну і Голокост в Україні, є засобом формування сучасної культури пам’яті, що сьогодні є особливо важливим у контексті загальносвітових тенденцій пошуку порозуміння, з точки зору усвідомлення власної відповідальності за життя інших, недопущення повторення трагічних сторінок історії ХХ століття, однією з яких став Голокост. Оскільки через тривале замовчування травматичного досвіду жертв Голокосту не витворилося міжгенераційного зв’язку у процесах передачі пам’яті про нього, то література сьогодні через художнє конструювання минулого стає не лише інструментом поширення знань про Катастрофу, а й засобом формування культурної пам’яті про трагічні події минулого. Перспектива подальшого дослідження обраного аспекту вбачається в залученні до аналізу нових творів як вітчизняного, так і перекладного письменства, зокрема, автори яких біографічно пов’язані з Україною.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 59-67
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Коллективная память молодёжи в эпоху коммемораций
Collective memory of youth in the era of commemoration
Zbiorowa pamięć młodzieży w epoce komemoracji
Autorzy:
Грошева, Ирина
Грошев, Игорь
Грошева, Любовь
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1814036.pdf
Data publikacji:
2021-03-16
Wydawca:
Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:
молодёжь
коллективная память
коллективная
идентичность
общество
постмодернизм
коммеморативные практики
поколение
миллениалы
postmodernism
społeczeństwo
Opis:
The lack of consensus in society on the most important problems of history negatively affects the formation of the collective memory of the younger generation. The socialization of millennials (in the terms of N. Howe and W. Strauss) has specific features that become the main tool for the formation of a new collective identity. The purpose of this article is to reveal the features of the collective memory of student youth on the example of the perception of the events of the Great Patriotic War (WWII) in the conditions of a super-tolerant postmodern society. The following concepts were chosen as the methodological basis of the research: social construction (P. Berger, T. Luckmann), the concept of collective memory (M. Halbwachs, P. Nora, A. Assman), as well as the poststructuralist direction of postmodernism (Z. Bauman, J. Baudrillard). The empirical base of the study was formed by the results of a large-scale research project of the Russian Society of Sociologists "Russian Students on the Great Patriotic War". To study the peculiarities of young people's perception of the events of the war years, problematic issues, actualized by modern socio-political processes, were selected. The novelty of the results was predetermined by the identification of young people's opinions about controversial issues of history and about the modern portrait of a patriot. The results obtained during the research may be of interest to researchers studying youth problems.
Brak konsensusu społecznego dotyczącego najważniejszych problemów historii negatywnie wpływa na kształtowanie pamięci zbiorowej. Socjalizacja milenialsów (w ujęciu N. Howe i W. Straussa) ma specyficzne cechy, które zaczynają formować nową tożsamość zbiorową. Celem artykułu jest ukazanie cech pamięci zbiorowej młodzieży studenckiej na przykładzie wydarzeń Wielkiej Wojny Ojczyźnianej (II wojny światowej) w warunkach tolerancyjnego społeczeństwa ponowoczesnego. Metodologiczną podstawę badań stanowiły: koncepcja konstrukcji społecznej (P. Berger, T. Luckmann), koncepcja pamięci zbiorowej (M. Halbwachs, P. Nora, A. Assman) oraz poststrukturalistyczny kierunek postmodernizmu (Z. Bauman, J. Baudrillard). Podstawę empiryczną stanowiły wyniki szeroko zakrojonego projektu badawczego Rosyjskiego Towarzystwa Socjologów „Rosyjscy studenci o Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej”. Do badania postrzegania przez młodych ludzi wydarzeń lat wojny wybrano zagadnienia problematyczne, aktualizowane przez współczesne procesy społeczno-polityczne. O nowatorstwie wyników przesądziło zidentyfikowanie opinii młodych ludzi na kontrowersyjne zagadnienia historii i nowoczesności.
Отсутствие согласия в обществе по важнейшим проблемам истории негативно сказывается на формировании коллективной памяти молодого поколения. Социализация миллениалов (в терминах Н. Хоува и У. Штрауса) имеет специфические особенности, которые становятся главным инструментом формирования новой коллективной идентичности. Цель данной статьи – выявить особенности коллективной памяти студенческой молодёжи на примере восприятия событий Великой Отечественной войны (ВОВ) в условиях сверхтолерантного постмодернистского общества. В качестве методологической основы исследования были избраны концепции: социального конструирования (П. Бергер, Т. Лукман), концепция коллективной памяти (М. Хальбвакс, П. Нора, А. Ассман), а также постструктуралистское направление постмодернизма (З. Бауман, Ж. Бодрийяр). Эмпирическую базу исследования составили результаты масштабного научно-исследовательского проекта Российского общества социологов «Российское студенчество о Великой Отечественной войне». Для изучения особенностей восприятия молодыми людьми событий военных лет выбраны проблемные вопросы, актуализированные современными социально-политическими процессами. Новизну результатов предопределило выявление мнений молодёжи о спорных вопросах истории и о современном портрете патриота. Полученные результаты могут представлять интерес для исследователей, занимающихся изучением проблем молодёжи.
Źródło:
DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne; 2020, 17, 17; 257-280
1730-0274
Pojawia się w:
DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Сучасна українська література в об’єктиві студій пам’яті: жіночі виміри
Contemporary ukrainian literature in the objective of memory studies: Women’s dementions
Autorzy:
Pukhonska, Oksana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343312.pdf
Data publikacji:
2021-12-31
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
література
пам’ять
жінка
травма
історія
Україна
literature
memory
woman
trauma
history
Ukraine
Opis:
У запропонованій статті дослідницьку увагу зосереджено на багатоаспектній проблемі, яку розглядаємо не лише в контексті літератури, а ширше, залучаючи історію, культуру й суспільно-політичні процеси в Україні. Поняття пам’яті ґрунтується на національному досвіді минулого, яке дуже часто впливає на основні аспекти розвитку сучасності. Особливо такий підхід актуальний у випадку травматичного досвіду історії. Своєчасно він не був переосмисленим і не став частиною суспільно-культурного дискурсу. В контексті цієї проблеми закцентовано також на аспекті жіночого виміру травматичної пам’яті історії, відображеного в окремих мистецьких творах. Саме цей досвід є чи не найменш проговореним в українській культурі, у чому суттєво переконує і здебільшого чоловічоцентрична література. Втім сучасні художні тексти пробують урівноважити ґендерний підхід до репрезентації минулого, досвід якого залишається суттєвим у посттоталітарній самосвідомості українців.
The article is dedicated to a very important topic, which belongs not only to literature but also to Ukrainian history, culture and social life. Speaking about memory, we mean the experience of the past, which very often influences the main aspects of our modernity, in particular, if we are talking about traumatic experience of the history, which was not rethought and did not become a socio-cultural discourse. In the context of the mentioned research problem, the fact that women experience cruelty, humiliation, and injustice is one of those questions, which were not solved during the last decades of developing of democratic societies. Contemporary Ukrainian literature tries to find a solution of unfair reception of the past using a very important method of rethinking traumatic memory. That is why it becomes the subject of different researches, one of which is in the suggested article.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2021, 9; 113-123
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Смерть в географии, или память похоронена в земле («Предел забвения» Сергея Лебедева)
Śmierć w geografii, czyli pamięć przekazana ziemi („Granica zapomnienia Siergieja Lebiediewa)
Death in geography – a memory passed on to the Earth (“Oblivion” by Sergei Lebedev)
Autorzy:
Zilborowicz, Bożena Zoja
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2085386.pdf
Data publikacji:
2021-10-22
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
память
пустота
смерть
след
лагерь
pamięć
pustka
śmierć
ślad
łagier
memory
emptiness
death
trace
Gulag
Opis:
Цель статьи - анализ топографии романа С. Лебедева "Предел забвения", понимаемой как цельная система природных компонентов, актуализирующих вопрос о заброшенном и забытом постсуществовании советских лагерей. Природа представляется как разрушительная стихия, превращающая Гулаговскую Атлантиду в мир абстрактных смертей, лишенных культурно-общественного значения.  Природный ландшафт не является носителем исторической памяти, напротив - это свидетель, молчание которого ставит под вопрос само существование Гулага как места преступления.
The objective of this article is to analyse the topography of the novel “Oblivion”, understood as the comprehensive system of nature’s components by which the writer rises the question about the lost and forgotten post-existence of the Soviet Gulags. In Lebedev’s work, the nature appears as a destructive element, transforming the Gulag’s Atlantis into the world of abstract deaths, performed in a physical dimension, however, devoted of a socio-cultural dimension. The natural landscape does not act as a bearer of a historical memory; conversely, it is a silent witness whose silence calls into question the very existence of the concentration camp as a crime scene
Celem artykułu jest analiza topografii powieści "Granica zapomnienia", rozumianej jako całościowy system komponentów przyrodniczych, za pomocą których pisarz aktualizuje pytanie о zagubione i zapomniane post-istnienie sowieckich GUŁAG-ów. Przyroda jawi sie w utworze jako żywioł destrukcyjny, antymemorialny, przekształcający Atlantydę GUŁAG-u w świat abstrakcyjnych śmierci, dokonanych w wymiarze fizycznym, jednakże pozbawionych wymiaru kulturowo-społecznego. Pejzaż przyrodniczy nie występuje w roli nosiciela pamięci historycznej, pzreciwnie, to niemy świadek, którego milczenie stawia pod znakiem zapytania samo istnienie łagru jako miejsca zbrodni.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2021, 4 (176); 31-46
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Memory Studies: Від Пам’яті До Забуття
Memory studies: from memory to oblivion
Autorzy:
Ilin, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070523.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
memory studies
memory
history
society
tradition
genealogy
culture
пам’ять
історія
суспільство
традиція
генеалогія
культура
Opis:
The article examines the concept of memory studies, which is a separate discipline that studies and analyzes memory issues. The phenomenon of memory is an important part of life, although not presented as a necessary condition of mental activity. Memory, the author notes, is a way for people to construct their past through books, movies, documents, ceremonies, and so on. In memory studies, memory arises in various aspects – collective, social, cultural, genetic, and historical. The reason for claiming a worldwide "memory age" is criticism of official versions of history, the return of memory to communities and peoples whose history has been ignored, the activation of various memorial events, and more. It is shown that a social and cultural construct collective memory retains the authentic past as its version and serves as a means to achieve certain goals. Collective memory is in constant change, which is nonlinear, irrational, and not always subject to logical analysis. New events and ideas affect the perception of the past, and patterns of interpretation of the past determine the understanding of the present. The relation between collective and individual memory appears as the relation between memory and history. The primary function of historical memory is to form an identity. The development of memory studies distinguishes the political, functional, cumulative memory that use the past to shape national identity. The context of historical memory includes the concepts of "oblivion", "custom" and "tradition" that help to identify the turning points of history as they are indicators of the emergence of a new society. Historical memory is a tool for using the past to achieve goals dictated by the current situation. Mobilizing memory and collective perceptions of the past has been an integral part of the political process in recent centuries.
У статті досліджується поняття memory studies в якості окремої дисципліни, в якій вивчається й аналізується проблематика пам’яті. Феномен пам’яті складає важливу частину життя людини, хоча і не є необхідною умовою розумової діяльності. Пам’ять, зазначає автор, це спосіб конструювання людьми свого минулого через книги, фільми, документи, церемонії тощо. В memory studies пам’ять вивчається в різних аспектах – колективна, соціальна, культурна, генетична, історична пам’ять. Ствердження всесвітньої «епохи пам’яті» обумовлено критикою офіційних версій історії, поверненням пам’яті спільнотам і народам, чиє минуле ігнорувалося, активізацією різних меморіальних заходів. Показано, що в якості соціально-культурного конструкту колективна пам’ять зберігає аутентичне минуле в якості його версії і слугує засобом досягнення певних цілей. Колективна пам’ять перебуває в постійних змінах, які нелінійні, ірраціональні і не завжди підлягають логічному аналізу. Нові події та ідеї впливають на сприйняття минулого, а схеми інтерпретації минулого визначають розуміння теперішнього. Співвідношення колективної та індивідуальної пам’яті постає як співвідношення пам’яті та історії. Основна функція історичної пам’яті полягає у формуванні ідентичності. Розвиток memory studies виокремлює політичну, функціональну, накопичувальну пам’ять, які використовують минуле для формування національної ідентичності. В контекст історичної пам’яті включені поняття «забуття», «звичаю» і «традиції». Вони допомагають виявити переломні моменти історії, котрі є індикаторами становлення нового суспільства. Історична пам’ять є інструментом використання минулого для досягнення цілей, що диктуються сучасною ситуацією. Мобілізація пам’яті і колективних уявлень про минуле є невід’ємною частиною політичного процесу впродовж останніх століть.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 26-40
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
«Дожити до ста»: моделювання героя в романі Володимира Лиса Століття Якова
"Survive to the hundred": modeling a hero in Vladimir Lis’s novel The age of Jacob
Autorzy:
Krupka, Liubomir
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/916193.pdf
Data publikacji:
2019-12-20
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
Ukrainian literature
family memory
host
history
Zagoryany
Українська література
родинна пам’ять
господар
історія
Загоряни
Opis:
The article is devoted to the study of the novel by Vladimir Fox, The Age of Jacob. The main purpose is to analyze ways of modeling identity in the context of the axiological priorities of the protagonist as a collective image of the Ukrainian peasant in the 20th century.
Źródło:
Kultury Wschodniosłowiańskie – Oblicza i Dialog; 2019, 9; 59-65
2391-470X
Pojawia się w:
Kultury Wschodniosłowiańskie – Oblicza i Dialog
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Zaniki pamięci a los w dramacie Asi Wołoszyny "Пациенты"
Memory loss and fate in the Asya Voloshina’s "Patients"
Потеря памяти и рок в пьесе Аси Волошиной "Пациенты"
Autorzy:
Tyczko, Krzysztof
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605144.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
театр
память
судьба
нейрология
кино
teatr
pamięć
los
neurologia
film
theater
memory
fate
neurology
cinema
Opis:
Потеря памяти и рок в пьесе Аси Волошиной Пациенты В основу пьесы Аси Волошиной Пациенты легли болезни, описанные английским нейрологом Оливером Саксом, а также элементы художественного мира испанского режиссера Луиса Бунюэля. Объединяя научную и художественную рефлексии в некий гибрид, Волошина создает свой нарратив о Боге, свободе, судьбе, личности и творчестве. Цель настоящей статьи - дать характеристику теряемой героями памяти в связи с присутствием в художественном мире понятия рока и в контексте заявленной Волошиной богооставленности.  Потеря памяти означает для персонажей потерю личности, что, в свою очередь, влечет за собой потерю воли. И лишь благодаря большому творческому усилию Маши, способствующей созданию Ионом последнего, правда, ужасного, фильма, возможным становятся высвобождение забытых героями травм и катарсис. Данная установка сделана с отсылкой к рассуждениям Николая Бердяева о судьбе, религии и свободе (по книге Эксизтенциальная диалектика Божественного и человеческого).
Memory loss and fate in the Asya Voloshina’s Patients Asya Voloshina’s Patients are based on illnesses described by the British neurologist Oliver Sacks and on elements of the artistic world of the Spanish director Luis Buñuel. Combining scientific and artistic reflection, Voloshina creates his own narrative of God, freedom, fate, personality and creativity.  The purpose of this article is to characterize the phenomenon of memory loss by the characters in connection with the concept of fate and in the context of the forsake by God. Memory loss means for the characters a personality loss, which entails a will loss. Thanks to the great creative effort of Masha, contributing to the creation of the last film by Ion, the release of injuries forgotten by the heroes and catharsis become possible. This conclusion is made with reference to the arguments of Nikolai Berdyaev about fate, religion and freedom (according to the book The Divine and the Human).
Sztuka Asi Wołoszyny Pacjenci nawiązuje do chorób, opisanych przez angielskiego neurologa Olivera Sachsa, a także do elementów świata artystycznego hiszpańskiego reżysera Luisa Bunuela. Łącząc naukową i artystyczną refleksję, Wołoszyna tworzy własną narrację o Bogu, wolności, losie, osobowości i kreatywności.Celem niniejszego artykułu jest scharakteryzowanie traconej przez bohaterów pamięci w związku z obecnością w świecie sztuki pojęcia losu oraz w kontekście zadeklarowanego przez Wołyszynę stanu porzucenia przez Boga. Utrata pamięci oznacza dla bohaterów utratę osobowości, co z kolei pociąga za sobą utratę woli. Tylko dzięki wielkiemu twórczemu wysiłkowi Maszy, która przyczynia się do stworzenia ostatniego, choć strasznego, filmu Iona, staje się możliwe uwolnienie zapomnianych przez bohaterów traum i katharsis. Powyższa konstatacja została powiązana z rozważaniami Nikołaja Berdiajewa o losie, religii i wolności (według książki Egzystencjalna dialektyka Boga i człowieka).
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Національна пам’ять в контексті дискурсу «забуття»: історико-методологічний аспект
National Memory in the Context of the Discourse “forgetting”: a Historical and Methodological Aspect
Autorzy:
Ільїн, В.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676898.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
пам’ять
забуття
нація
національна ідентичність
уявлена спільнота
memory
forgetting
nation
national identity
imagined community
Opis:
У статті поставлена проблема пам’яті у співмірності з феноменом забуття, що постає важливою умовою формування нації, національної пам’яті, національної ідентичності та національного характеру. Нація являє собою солідарність, засновану на демократичному волевиявленні. Як духовний принцип, нація складається з двох елементів: один – в минулому, другий – в майбутньому. Підкреслюється, що саме забуття, а не прагнення до істини, складає основу конструювання національної пам’яті. Аналізується думка, що нація є «уявленою спільнотою», котра мислиться як міцне, горизонтально організоване товариство. Саме почуття братерської єдності змушувало мільйони й мільйони людей не лише вбивати, а йти на смерть заради уявлених витворів. Уявлення себе нацією є результатом масштабної історіографічної кампанії, яку проводить держава, і механізмом конструювання національних генеалогій. Вимога «забути» свідчить про те, що людина «пам’ятає» і здатна до «спогадів». Стверджується, що для існування нації «братовбивства» також важливі, як і наративи про минуле мирне співіснування. Виділено сім типів забуття, три з яких розглядаються як позитивні практики «успішного забуття»: «забуття по розпорядженню»; «амністія»; «установче забуття». До негативних типів відносяться: «анулювання»; «репресивне знищення»; «заплановане устаріння»; «мовчання приниження і сорому». Виділяють два контрагенти пам’яті і забуття: державу і суспільство. Державна пам’ять культивує секретність і захищає основи свого існування за допомогою забуття. Пам’ять суспільства перебуває в постійному русі і завжди прагне до безпам’ятства. Елемент забуття в історичній пам’яті обумовлює процес формування національної свідомості як умови національної ідентичності. Важливим є не імператив «пам’яті», а її зміст. Саме в такому контексті формується і стверджується національна пам’ять народу.
The article presents the problem of memory in relevance to the phenomenon of forgetting, which appears to be an important condition for the formation of a nation, national memory, national identity and national character. The nation is a solidarity based on democratic expression of will. As a spiritual principle, the nation consists of two elements: one in the past, the other in the future. It is emphasized that it is forgetting, not the intention to the truth, forms the basis of the construction of national memory. The idea that the nation is an “imagined community”, which is thought of as a strong, horizontally organized society, is analyzed. It was the feeling of fraternal unity that compelled millions and millions of people not only to kill, but to die for the sake of imagined creations. Self-image as a nation is the result of a large-scale historiographical campaign conducted by the state and a mechanism for constructing national genealogies. The requirement to “forget” indicates that a person “remembers” and is capable of “memories”. It is argued that “fratricides” are as important to the nation’s existence as narratives of past peaceful coexistence. Seven types of forgetting are distinguished, three of which are considered positive practices of “successful forgetting”: “forgetting by order”; “amnesty”; “institutional oblivion”. Negative types include: “cancellation”; “repressive destruction”; “planned obsolescence”; “silence of humiliation and shame”. There are two counterparties of memory and forgetting: the state and society. State memory cultivates secrecy and protects the foundations of its existence through oblivion. Society’s memory is in constant motion and always strives for oblivion. The element of forgetting in historical memory determines the process of formation of national consciousness as a condition of national identity. What is important is not the imperative of “memory”, but its content. It is in this context that the national memory of the people is formed and affirmed.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 7-13
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Muzeum jako nośnik pamięci zbiorowych. Kazus Sarajewa
Museum as a Medium of Collective Memory. The Case of Sarajevo
Музей как носитель коллективной памяти. Пример Сараева
Autorzy:
Wasiak, Katarzyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2121763.pdf
Data publikacji:
2022-06-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
memory
museum
Bosnia and Herzegovina
identity
war
policy
память
музей
Босния и Герцеговина
идентичность
война
политика
Opis:
This article explores the relationships between memory politics and museums. It shows the institutionalisation of the past, which supports both the creation of historical narratives and the visibility of national identity. Analysing the Sarajevo museums dedicated to the 1992–1995 war in Bosnia and Herzegovina, the author shows how contemporary institutions have become carriers of collective memory and incubators of the national identity of Bosnian Muslims.
Цель данной статьи – показать процесс институционализации памяти о прошлом, который способствует как созданию исторических нарративов, так и проявлению национальной идентичности. На основе анализа сараевских музеев, посвященных войне 1992–1995 годов в Боснии и Герцеговине, автор попытается показать, как современные учреждения стали носителями коллективной памяти и инкубаторами национальной идентичности боснийцев, то есть боснийских мусульман.
Źródło:
Studia Orientalne; 2022, 2(22); 133-151
2299-1999
Pojawia się w:
Studia Orientalne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Ludzie w zawieszeniu (Siergiej Lebiediew, Dzieci Kronosa)
People Everywhere Are Strangers (Sergei Lebedev, The Goose Fritz)
Люди всюду чужие (Сергей Лебедев, Гусь Фриц)
Autorzy:
Zywert, Aleksandra
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1035644.pdf
Data publikacji:
2020-12-29
Wydawca:
Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego
Tematy:
Сергей Лебедев
Гусь Фриц
русские немцы
история
память
Sergey Lebedev
The Goose Fritz
Russian Germans
history
memory
Opis:
In the novel The Goose Fritz, Sergei Lebedev puts the spotlight on the still-relevant problem of the history of Russian Germans, a question which adds depth to discussion about the complex past of the country. Russian Germans, as the author portrays them, live in a state of suspension, bearing a mark of foreignness in both Russia and Germany. Functioning almost from the very beginning between two totalitarian regimes (tsarist and then Soviet regimes on one side, and on the other, fascism), each of which forces people to divest themselves of their own past in favor of an identity aligned with the more “correct” politics of the time and place, Russian Germans have lost the memory of generations and remain “an uprooted people”. In this context, Lebedev’s story concerns human nature as such, as well as a problem of great importance for contemporary Russia: the status of the German minority and the prospect of their migration to Germany.
В романе Гусь Фриц Сергей Лебедев ставит в центре внимания проблему истории русских немцев, вопрос до сих пор актуальный, плавно вписывающийся в дискуссию о сложном прошлом страны. Русские немцы, как показывает автор — это типичные люди промежутка: до сих пор чужие и в России, и в Германии. Функционируя практически с самого начала между двумя тоталитарными режимами (с одной стороны, сначала царский, потом советский, с другой, с какого-то момента, фашистский), принуждающими людей лишаться собственного прошлого и идентифицироваться с актуально политически верной идентичностью, русские немцы потеряли память поколений и до сих пор остаются «людьми в пути». В этом контексте рассказываемая Лебедевым история касается и человеческой натуры как таковой, и проблемы очень важной для современной России — статуса немецкого меньшинства и его миграционных перспектив в Германию.
Źródło:
Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze; 2020, 30; 11-28
0208-5038
2353-9674
Pojawia się w:
Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Концепция времени и события в романе Григория Служителя Дни Савелия
The concept of time and event in the Grigoriy Sluzhitel’s novel The Savely’s days
Autorzy:
Pavlenko, Svetlana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/29519418.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:
chronotope
Modern Russian Literature
Grigoriy Sluzhitel
the Past
memory
хронотоп
современная русская литература
Григорий Служитель
память
прошлое
Opis:
The aim of this article is to study the chronotope (relation between time and space) and literary time diversity in contemporary Russian literature on the basis of Grigoriy Sluzhitel’s The Savely’s Days. Martin Heidegger’s concept of event (Ereignis) related to the temporal structure of the text is analysed as well. Different configurations of literature time were described. The author examined: 1) real historical time on a social scale; 2) lifetime of a particular person; 3) time of everyday life divided into periods of work and recovery; 4) idyllic time as well as a period of crisis; 5) one’s inner perception of time, including memories and the oneiric time. It was discovered that the borders between different layers of time in The Savely’s Days, Sluzhitel’s first novel, are conditional and permeable. Time in the novel is not only a category of literature, but one of the most significant concepts, as it becomes an object of the main character’s (cat Savely’s) reflection. In addition, the issue of memory and memories as well as literary time-space relations was analysed.
Źródło:
Studia Wschodniosłowiańskie; 2022, 22; 99-115
1642-557X
Pojawia się w:
Studia Wschodniosłowiańskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Pamięć o Holokauście na Podkarpaciu na początku XXI wieku na przykładzie obchodów rocznicowych
Remembrance of the Holocaust in Podkarpacie at the beginning of the 21st century exemplified by anniversary celebrations
Память о Холокосте на Подкарпатье в начале ХХI века на примере ежегодных празднований
Autorzy:
Prokopowicz, Magdalena
Wierzbieniec, Wacław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/953394.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:
collective memory
the Holocaust
anniversary celebrations
pamięć zbiorowa
holokaust
podkarpacie
obchody rocznicowe
общенародная память
холокост
подкарпатье
ежегодные празднования
Opis:
The article analyses how the Holocaust is becoming an element of collective memory of today’s residents of Podkarpacie. On the basis of the typology of widely understood collective memory and the presentation of sociological research results indicating how in practice the remembrance of the Holocaust functions in the awareness of Podkarpacie selected social groups, an attempt has been made at the analysis of ways of commemorating the Holocaust and its victims on the basis of local anniversary celebrations: the March of the Living (Rzeszów), Days of Memory of Rymanów Jews (Rymanów) and International Day of Commemoration in Memory of the Victims of the Holocaust (Rzeszów, Jarosław, Lubaczów, Krosno and Kolbuszowa). On the basis of the analysis, it may be claimed that the memory of the Holocaust in Podkarpacie is an important manifestation of the existence of the past in the public discourse. It is mainly grassroots and social memory which somehow encloses centralized memory developed by state and local government institutions. It is generally the memory of the Polish nation that has been most severely persecuted by the Germans during World War II as well as the memory of the Poles helping persecuted Jews.
Статья анализирует причину, по которой Холокост становится әлементом общенародной памяти жителей Подкарпатья. Основываясь на типологии общенародной памяти, в широком понимании әтого слова, и результатах социологического исследования, указывающего на то, как на практике функционирует память о Холокосте в сознании общественных групп Подкарпатья, авторы проанализировали причины, благодаря которым жива память о Холокосте и его жертвах. Доказательством памяти о Холокосте являются: Марш Живых (Жешов), Дни памяти еврейской общины Рымянова (Рымянув), Международный день памяти о жертвах Холокоста (Жешув, Ярослав, Любачув, Кросно, Колбушова). Анализируя әто, авторы пришли к выводу, что память о Холокосте на Подкарпатье является важным доказательством того, что прошлое до сих пор сохранилось в публичном дискурсе. Әто общенародная память, к которой как будто присоединяется память централизованная, сформированная под влиянием государственных и муниципальных учреждений. В основном, әто память о польском народе, сильно пострадавшем во время Второй Мировой войны, о поляках, которые помогали евреям, подвергавшимся преследованиям.
Źródło:
Studia Podlaskie; 2016, 24
0867-1370
Pojawia się w:
Studia Podlaskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
УКРАИНСКО-ПОЛЬСКИЕ МУЗЫКАЛЬНЫЕ КОНТАКТЫ В КОНТЕКСТЕ КУЛЬТУРНОЙ МНОГОСОСТАВНОСТИ АВСТРО-ВЕНГЕРСКОЙ МОНАРХИИ
UKRAINIAN-POLISH MUSICAL CONTACTS IN THE CONTEXT OF THE CULTURAL DIVERSITY OF THE AUSTRO-HUNGARIAN MONARCHY
Autorzy:
Новакович, Мирослава
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/566450.pdf
Data publikacji:
2018-12-14
Wydawca:
Akademia Pomorska w Słupsku
Tematy:
музыкальная культура национальная идентичность «галицкий музыкальный диалект» культурная память
musical culture
national identity
“Galician musical dialect”
cultural memory
Opis:
The article touches upon the problem of Ukrainian-Polish musical contacts in the context of the cultural diversity of the Austro-Hungarian monarchy. It is confirmed that the complexity of the topic lies in the need to comprehend two different cultural traditions and their contexts, as well as in an attempt to discover the true structures of these relationships. It is noted that the defining feature of Ukrainian-Polish cultural relations in the first half of the nineteenth century were not professional contacts between Polish and Ukrainian music, but the connection of culture with culture and Polish music with Ukrainian culture. The result of these contacts was the use of Ukrainian folklore by Polish composers. Particular attention in the article is drawn to the fact that the Galician burgher culture formed the same lifestyle and common values, and was also a homogenizing factor among the heterogeneous population of the region. This gives grounds to speak of the existence of a layer of musical unconscious common to the peoples of Galicia, which was spontaneously used in the then composer’s practice. It was borrowed mainly from German and Polish cultures, which music, due to certain circumstances became an integral part in the system of musical thinking of Galician amateur composers. In this context, the patriotic choral works of Ukrainian music by M. Verbytsky are considered, in which he often uses intonations and rhythms borrowed from the Polish music.
Źródło:
Ars inter Culturas; 2018, 7; 89-102
2083-1226
Pojawia się w:
Ars inter Culturas
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Культурний спротив як стратегія київських неокласиків
Cultural resistance as a strategy of Kyiv neoclassics
Autorzy:
Ageyeva, Vira
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32062484.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
ідентичність
культурний спротив
київські неокласики
урбанізм
колективна пам’ять
identity
cultural resistance
Kyiv neo-classics
urbanism
collective memory
Opis:
Стаття присвячена проблемі культурного спротиву та модернізації української національної ідентичности за умов посилення імперського тиску в постуенерівський період. Ідеться про стратегії співіснування з переможцями, вироблені в колі київських неокласиків, про настанови на збереження культурного суверенітету попри демонстрування політичної лояльности до режиму. Поняття культурного спротиву виробляється у цій статті з допомогою аналітичного інструментарію постколоніалізму та студій пам’яти. Неокласики, зокрема Микола Зеров, зосередилися на простеженні європеїстських інтенцій вітчизняної літератури. Упривілейованим місцем спогаду стає у поезії Зерова та Рильського Київ. Для цієї мистецької спільноти він завжди зоставався культурною столицею, а реваншистське позбавлення міста столичного маєстату вони завжди сприймали як наругу переможців. Сам літературний побут неокласиків був інваріантом внутрішньої еміграції. Адресатом їхніх текстів бачився свій упривілейований читач, що також означало протистояння панівним концепціям масового, пролетарського мистецтва.
The article is devoted to the problem of cultural resistance and modernization of Ukrainian national identity in the conditions of intensification of imperial grip in the post-UNR period, after national revolution. It deals with the strategies of coexistence with the winners, which were developed in the community of neoclassics in Kyiv, about the preservation of cultural sovereignty while demonstrating political loyalty to the regime. The concept of cultural resistance is interpreted with the additional analytical tools of post-colonial studies and memory studies. Neoclassicists, especially Mykola Zerov, focused on the Europecentered trends in the country’s literature. Kyiv became a place of privilege in the poetry of Zerov and Rylskyi. For this creative community the city was still the cultural capital, and the revanchist divestiture of the city’s capital status was perceived as an act of victors’ revenge. The literary life itself appears to be an invariant of the inner emigration of neoclassics. The addressee of their texts was imagined as a privileged reader, which also meant resistance to dominant concepts of mass, proletarian art.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 125-146
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична Пам’ять Та Практики Монументальної Комеморації Першої Світової Війни В Австралії (частина 1)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 1)
Autorzy:
Zernetska, O.
Myronchuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070485.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
historical memory
monuments
commemorative practices
World War I
Australia
історична пам’ять
монументи
перша світова війна
австралія
комеморативні практики
Opis:
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 204-220
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Воєнне кіно в об’єктиві Дельозіанської часової тріади: Війна як память, подія та образ
War cinema through Deleuze’s time triad lens: war as memory, an event and a picture
Autorzy:
Serhiivna Honcharenko, Kateryna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1385282.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Uniwersytet Zielonogórski. Wydział Humanistyczny
Tematy:
war movie
event
memory
time
actuality
actualization
virtual
reality.
воєнне кіно
подія
пам'ять
час
актуальність
актуалізація
віртуальне
реальність
Opis:
War cinema occupies a special place in the structure of cinematography. Its specificity lies in the subject matter itself, which is the basis of the plot, idea, expression, namely war. Modern cinema with its advanced technical means with the ability to create special effects, additional means of expression tries to convince the viewer that the concept of war is transformed, changed. In this article we will try to show that, first of all, the concept of war itself remains unchanged. Thanks to J. Deleuze's „time triad”, we will try to unravel the specifics of war film by integrating each film concepts: event, memory, time. And so, let's try to come to the conclusion that war is always an event that happends in time and which the viewer actualizes by watching, and the film maker - shooting a movie about war. Accordingly, each of them triggers the memory of a historical or individual, but one that shapes the duration of the event. War cinema is an actualization of some specific event in the memory matrix. An event that does not disappear in the past but unfolds into a permanent future through reminiscences and images of it. Thus, war cinema is a circulation of images of individual war events, as well as the unfolding and proclamation of all the diversity and multiplicity of variations of the war itself.
Źródło:
International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture; 2020, 1, 2
2658-154X
Pojawia się w:
International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Collective Memory on the First World War as Component of Transformation in Eastern Europe (on the example of Ukraine and Russia)
КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ ПРО ПЕРШУ СВІТОВУ ВІЙНУ – СКЛАДОВА ПЕРЕТВОРЕНЬ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ)
Autorzy:
Soloshenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894339.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
collective memory, First World War, Eastern Europe, Ukraine, Russia
колективна пам’ять, Перша світова війна, Східна Європа, Україна, Росія
Opis:
У статті проаналізовано проблему відтворення та збереження колективної пам’яті про Першу світову війну в країнах Східної Європи. Наголошується про різні підходи раніше і насучасному етапі до цієї проблеми на офіційному та загальнолюдському рівнях. З’ясовано якою була Перша світова війна в пам’яті російського та українського народів, підкреслюютьсяскладові та чинники змін, а також вказано на уроки, які повинні винести нинішні покоління, щоб унеможливити подібні катастрофи в майбутньому.
The article analyzes the problem of reproduction and preservation of collective memory about the First World War in the countries of Eastern Europe. There has been an emphasis on differentapproaches, which exist both earlier and at the present stage, at the formal and human levels. It identifies the First World War in the memory of the Russian and Ukrainian peoples, emphasizes thecomponents and factors of change, and outlines the lessons that current generations must take to prevent such disasters in the future.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 121-132
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та практики монументальної комеморації Першої світової війни в Австралії (Частина 2)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 2)
Autorzy:
Зернецька, О.В.
Мирончук, O.A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676579.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять
монументи
Перша світова війна
Австралія
комеморативні практики
historical memory
monuments
World War I
Australia
commemorative practices
Opis:
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 203-221
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Theoretical and Methodological Foundations of the Memory Policy in the Global Context: History and Modernity
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИКИ ПАМ’ЯТІ У СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
Autorzy:
Metelyova, T.
Soloshenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894377.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
memorial research, collective memory, memory policy, cultural trauma, identity
меморіальні дослідження, колективна пам’ять, політика пам’яті, культурна травма, ідентичність
Opis:
Стаття є аналітичним оглядом еволюції проблематики історичної й колективної пам’яті та розвитку меморіальних досліджень. Аналіз наукових здобутків меморіальних досліджень виявив неусувно селективний характер колективної пам’яті, за якого її робота з відновлення минулого здійснюється за законами сучасного і відповідно до його потреб. Таким чином, політизація минулого залишається невід’ємним складником його функціонування в сучасному. У країнах молодої демократії підвищення ступеню політизації минулого зумовлено ще й логікою розгортання націєтворчих процесів. Виявлено, що сакрально-міфологічна природа «героїчного наративу», який слугує ідентифікаційною основою для спільноти, і пов’язаної з ним «точкивідліку», того моменту, коли «все почалося» зумовлює розгортання навколо них «війн пам’яті». В умовах глобалізації «війни пам’яті» виходять за національні межі й перетворюються начинник міждержавних відносин. Встановлено, що в сучасному світі в царині політики пам’яті уже сформовано глобальний консенсус, в основі якого – принципи універсальності прав людини,свободи і демократії. Останнє зумовлює зміну панівних раніше наративів пам’яті, заснованих на образах перемог і тріумфів, наративами історичної травми й жертовності.
The article is an analytical review of the evolution of historical and collective memory issues and of the development of memory studies. The analysis of the scientific achievements in the field ofmemory studies has revealed the ineffably selective nature of collective memory, in which its work for restoration of the Past is carried out according to the laws and needs of the Modernity. Thus, thepoliticization of the Past is an integral part of its functioning in the Present. In the countries of young democracy the increase of the degree of politicization of the Past is also determined by the logic of the nation-building processes. It was revealed that sacred and mythological nature of the “heroic narrative” is serving as the identification basis for the community and the “reference point” is associated with it. That is why very often the moment when “everything began” causes the deployment of “wars of memory” around them. In the context of globalization the “war of memory” goes beyondnational borders and turns into a factor of interstate relations. It is found that in the modern world in the field of memory politics a global consensus has already been formed, and it is based on theprinciples of the universality of human rights, freedom and democracy. This causes a change in the earlier memory narratives, which were based on images of victories and triumphs, by the narratives ofhistorical trauma and sacrifice.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 25-42
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Историческая память как фактор жизнестойкости
Historical Memory as a Factor of Resilience
Pamięć historyczna jako czynnik wytrwałości życiowej
Autorzy:
Посадский, Антон
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1816984.pdf
Data publikacji:
2021-09-01
Wydawca:
Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:
Россия
Гражданская война
историческая память
локальная история
Russia
civil war
historical memory
local history
Rosja
wojna domowa
pamięć historyczna
historia lokalna
Opis:
Статья посвящена сохранению исторической памяти об эпохеГражданской войны в России. Автор показывает рост интереса к тематикеисторической памяти в последние десятилетия. Память о событияхГражданской войны оказывается очень неравномерной. Памятьпобежденных, но не ушедших в эмиграцию, оказывается практическиневостребованной. Данная ситуация дает искаженную картину событий1917-1922 гг. в современном массовом сознании. Автор обращаетвнимание на особенности локальной памяти о событиях Гражданскойвойны и оценивает исследовательские возможности по востребованиюпамяти о событиях столетней давности
Artykuł poświęcony jest zachowaniu pamięci historycznej o okresie wojny domowej w Rosji. Autor ukazuje wzrost zainteresowania tą tematykąw ostatnich dziesięcioleciach. Pamięć o wydarzeniach wojny domowej jest jednak bardzo nierównomierna. Pamięć o zwyciężonych, którzy nie wyemigrowali,okazuje się niepożądana. Przyczynia się to do formowania zniekształconegoobrazu wydarzeń z lat 1917-1922 we współczesnej świadomości. Autor zwracauwagę na specyfikę lokalnej pamięci o dziejach wojny domowej i ocenia możliwości badawcze, sprzyjające pobudzeniu zainteresowania wydarzeniami sprzedstu lat.
The article is devoted to preserving the historical memory of the civilwar in Russia. The author shows the growing interest in the subject of historicalmemory in recent decades. The memory of the events of the civil war is veryuneven. The memory of those who were defeated, but did not go into exile, isalmost unclaimed. This situation gives a distorted picture of the events of 1917-1922 in the modern mass consciousness. The author draws attention to the peculiarities of local memory of the events of the civil war and evaluates theresearch opportunities for the demand for memory of events of a century ago.
Źródło:
DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne; 2021, 18, 18; 189-202
1730-0274
Pojawia się w:
DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Из опыта анализа гражданской лирики (Остров Змеиный Дмитрия Быкова)
An Experience in Analyzing Civil Lyrics (“Snake Island” by Dmitry Bykov)
Autorzy:
Степанов, Александр
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22446740.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:
поэтика
3-ст. анапест
память метра
Дмитрий Быков
гражданская лирика
poetics
three-foot anapest
meter’s memory
Dmitry Bykov
civil lyrics
Opis:
В статье анализируется стихотворение Дмитрия Быкова Остров Змеиный – пример актуальной гражданской лирики. Текст появился на сайте «Новой газеты» 26 февраля 2022 г., спустя два дня после вторжения российских войск на Украину и захвата острова Змеиный. Создавая стихотворение, автор исходил из первоначальных (к счастью, ошибочных) сведений о гибели защитников острова. Это определило героическое звучание произведения (оно задается эпиграфом, отсылающим к одному из эпизодов сражения при Ватерлоо во второй части Отверженных Виктора Гюго) и его антиимперскую направленность. Семантические ассоциации мотивированы интонацией 3-ст. анапеста с рифмовкой АбАб. Стихотворение обнаруживает переклички с текстами Николая Огарева, Николая Некрасова, Николая Гумилева, Осипа Мандельштама, Тимура Кибирова. Имя-топоним «остров Змеиный» подсказывает ключевую зоологическую метафору, чья негативная семантика восходит к библейско-христианским представлениям о змее как воплощении сатаны. Отсюда монструозность хтонического существа, покончить с которым можно только броском в зев гранаты. Отказ лирического «я» от родины, захваченной змеями, сопровождается идентификацией себя с защитниками острова – украинскими пограничниками. Пограничник – маргинал с точки зрения охраняемой территории (латин. marginalis – находящийся на краю). И если его родина становится объектом нападения «сверхдержавы», чей образ маркирован «бляхой, папахой и плахой», то ответом на вторжение будет императивное высказывание с непечатным словом на ту же рифму. При этом если на протяжении почти всего текста сохраняется разграничение субъектов, то в финальном катрене наблюдается субъектный синкретизм. Отчуждаемый идеологически и стилистически, российский военный корабль назван «моим». Отсюда сочетание гражданской позиции и личной интонации, которые наполняют лирическое высказывание сознанием нравственной правоты.
The article analyses Dmitry Bykov’s poem “Snake Island”, an example of essential civil lyrics. The text was first published on the “Novaya Gazeta” website on February 26, 2022, two days after the Russian army’s intrusion to Ukraine and seizure of Snake Island. Writing his poem, the author proceeded from the early (luckily wrong) info on the death of the island’s defenders. This defined the heroic ring of the piece (which is determined by the epigraph alluding to an episode of the Waterloo battle described in Part 2 of “Les Misérables” by Victor Hugo) and its anti-emperial focus. The semantic associations are motivated by the intonation of the three-foot anapest with the AbAb rhyming scheme. The poem shows similarities with the texts written by Nikolay Ogarev, Nikolay Nekrasov, Nikolay Gumilev, Osip Mandelstam, Timur Kibirov. The toponym “Snake Island” hints on the key zoological metaphor whose negative sense traces back to the biblical Christian concept of the snake as an embodiment of Satan. Hence the monstrosity of this chthonic creature that can only be terminated if you throw a shell to its open mouth. Persona’s rejection of the motherland captured by snakes goes along with self-identification with the island’s defenders, Ukrainian border guards. A border guard is a maverick with regard to the protected area (Lat. marginalis – standing on the edge). And if his homeland is attacked by a “superpower” whose image is labeled by “a nameplate, a sheepskin hat and a scaffold”, then the reaction to this intrusion will only be an imperative utterance containing an obscene rhyming word. Moreover, if almost the whole text retains demarcation of the subjects, the final quatrain reveals subject syncretism. Alienable both ideologically and stylistically, a Russian man-of-war is attributed as “my”. Hence combination of a civic stance and a personal intonation, both filling the text of poetry with the consciousness of moral rightness.
Źródło:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica; 2022, 15; 9-21
1427-9681
2353-4834
Pojawia się w:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Ilja Erenburg — fajczarz
Ilya Ehrenburg — pipe smoker
Илья Эренбург — курильщик трубки
Autorzy:
Osiewicz, Bartosz
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/20311884.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Илья Эренбург
курительная трубка
табак
автобиография
память
письмо
Ilja Erenburg
fajka
tytoń
autobiografia
pamięć
list
Ilya Ehrenburg
pipe
tobacco
autobiography
memory
letter
Opis:
The aim of the article is to look at the figure of Ilya Ehrenburg (1891–1967) through the prism of auto/biographical writing, which is a sketch for a literary portrait of the artist. This perspective will allow us to present the creative profile of Ehrenburg the pipe smoker, which emerges both from the texts of his contemporaries’, as well as from the writer's correspondence with friends and acquaintances. Ehrenburg's epistolary legacy introduced into the scientific circulation and the letters he received will make it possible to reconstruct his creative personality and artistic strategy, built largely on the influence of broadly understood European culture. For Ehrenburg, a pipe was not only a utilitarian object, but the expression of passion. In Russia, the pipe had mostly a European origin and for the writer it remained mainly a visible sign of life philosophy. Thanks to it, Ehrenburg successfully managed to attract the attention of the environment. What is more, the pipe taught him patience, favored self-reflection and helped measure the rhythm of the passing time.
Целью статьи является попытка взглянуть на Илью Эренбурга (1891–1967) через призму авто/биографического письма, создающего набросок к литературному портрету художника слова. Такой ракурс даст возможность раскрыть творческую личность Эренбурга–курильщика трубки, которая появляется как в текстах его современников, так и в переписке писателя с друзьями и знакомыми. Введенное в научный оборот эпистолярное наследие Эренбурга и полученные им письма, позволяют реконструировать его творческую личность и художественную стратегию, во многом ориентирующиеся на влияние широко понимаемой европейской культуры. Для Эренбурга трубка была не только практичным предметом, но и увлечением. В России трубка имела, прежде всего, европейское происхождение и для писателя оставалась, в основном, заметным знаком жизненной философии. Благодаря трубке писателю удавалось успешно привлечь к себе внимание окружения. Трубка учила его терпению, способствовала самоанализу, помогала измерять ритм протекающего времени.
Celem artykułu jest spojrzenie na postać Ilji Erenburga (1891–1967) przez pryzmat pisarstwa auto/biograficznego, które stanowi szkic do literackiego portretu twórcy. Taka perspektywa pozwoli na zaprezentowanie sylwetki twórczej Erenburga-fajczarza, jaka wyłania się zarówno z tekstów jemu współczesnych, jak i z korespondencji prowadzonej przez pisarza z przyjaciółmi i ze znajomymi. Wprowadzona do obiegu naukowego epistolarna spuścizna Erenburga oraz otrzymywane przez niego listy umożliwią zrekonstruowanie jego osobowości twórczej i strategii artystycznej, budowanej w dużej mierze w oparciu o wpływy szeroko rozumianej kultury europejskiej. Dla Erenburga fajka nie była wyłącznie przedmiotem użytkowym, lecz wyrazem pasji. W Rosji fajka posiadała głównie europejski rodowód i dla pisarza pozostawała przede wszystkim widocznym znakiem filozofii życiowej. Dzięki fajce udawało się pisarzowi skutecznie przyciągać uwagę otoczenia. Fajka uczyła go cierpliwości, sprzyjała autorefleksji, pomagała odmierzać rytm upływającego czasu.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2023, 3 (183); 166-196
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Pamięć, mnemonic turn, literatura. Uwagi wstępne
MEMORY, MNEMONIC TURN, LITERATURE. INTRODUCTORY REMARKS
ПАМЯТЬ, MNEMONIC TURN, ЛИТЕРАТУРА. ВСТУПИТЕЛЬНЫЕ ЗАМЕЧАНИЯ
Autorzy:
Komisaruk, Ewa Grażyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605346.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
память, литература, литературоведение, русская литература, memory studies
pamięć
literatura
literaturoznawstwo
literatura rosyjska
memory studies
memory, literature, literature studies, russian literature, memory studies
Opis:
  В статье называются главные проблемы, рассматриваемые в настоящее время в рамках так называемых memory studies, а также указываются те ведущие темы и публикации, которые активно используются в литературоведческих исследованиях, посвященных проблематике памяти.
  The article is an attempt of synthetic look about the most important problems raised as part of the so-called memory studies, the author highlights those topics and presents  lectures that are used in literary studies that are present in the framework of memory turn.  
Artykuł jest próbą syntetycznego spojrzenia na najważniejsze problemy podejmowane w ramach memory studies oraz określenia i wskazania tych tematów i publikacji, które wykorzystywane są przez wpisujące się w zakres mnemonic turn literaturoznawstwo.  
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Bitwa pod Mątwami, albo Czy niepamięć jest etnolingwistycznie relewantna?
Autorzy:
Chlebda, Wojciech Michał
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/34670871.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
collective memory
non-memory
collective narcissism
Romantic paradigm
pamięć wspólnotowa
niepamięć
narcyzm grupowy
paradygmat romantyczny
общественная память
непамять
групповой нарциссизм
романтическая парадигма
Opis:
Przez „niepamięć (zbiorową)” rozumie się tu sferę faktów (zdarzeń, miejsc, postaci itp.) z określonych przyczyn wypartych z pamięci zbiorowej albo do niej przez daną wspólnotę niedopuszczonych. Etnolingwistyka bada zazwyczaj dane (systemowe, tekstowe, ankietowe) o faktach danych, natomiast zawartość niepamięci nie jest nam dana wprost, trzeba do niej dotrzeć przy pomocy specjalnych metod analizy. Badanie treści niepamięci musi odpowiedzieć na pytanie, z jakich przyczyn dana wspólnota usunęła pewne fakty poza ramy swojej pamięci (lub ich do nich nie dopuściła). Autor przeanalizował cztery fakty spoza ram polskiej pamięci wspólnotowej (bitwę pod Mątwami z 1666 r., zbrodnię w Jedwabnem, I wojnę światową, polskich jeńców w niewoli niemieckiej) i doszedł do wniosku, że ich obecność w sferze niepamięci zbiorowej ma swoje źródło w presji kodu kulturowego związanego z paradygmatem romantycznym, w którego centrum leży przekonanie o wyjątkowości, niewinności i nietykalności narodu polskiego. Kod ten blokuje dostęp do pamięci zbiorowej tych faktów, które ów paradygmat naruszają czy podważają.
The notion of “(collective) non-memory” is understood here as facts (events, places, people, etc.) that have been for some reason removed from collective memory or disallowed by a given community to find their way to it. Ethnolinguistics usually deals with (systemic, textual, questionnaire-elicited) positive data, concerning facts, whereas the content on non-memory is not provided directly – it can only be arrived at with the use of special methodology. This kind of research must answer the question why a given community has removed certain facts beyond the boundaries of its memory (or has decided not to allow them in). Four facts from beyond the Polish collective memory are analyzed here: the battle of Mątwy (1666), the Jedwabne pogrom, World War I, and the fate of Polish prisoners in German captivity (WWII). It is concluded that the reason why they have been relegated to the sphere of non-memory results from the pressure of the cultural code based on the Romantic paradigm: the paradigm is centred around the idea of the Polish nation being exceptional, innocent, and inviolable. The code thus prevents that paradigm from being violated or questioned by facts that do not align with it.
Под «(коллективной) непамятью» понимается здесь область фактов (событий, мест, людей и т.п.), по определенным причинам вытесненных из коллективной памяти или к ней данной общностью не допущенных. Как правило, этнолингвистика исследует системную, текстовую и анкетную информацию об объектах данных, в то время как содержание непамяти непостредственно нам не дано и требует специальных методов анализа. Изучение содержания непамяти нуждается в ответе на вопрос, по каким причинам данная общность вытеснила определенные факты из своей памяти (или почему их в рамки своей памяти не включила). Автор проанализировал четыре факта, найденные в польской коллективной непамяти (сражение при Монтвах 1666 г., убийство евреев в г. Едвабне, Первую мировую войну и польских солдат в немецком плену), и пришел к выводу, что их присутствие в сфере коллективной непамяти берет свое начало в воздействии культурного кода, связанного с романтической парадигмой польской культуры, центр которой определяется убеждением об исключительности, невиновности и неприкосновенности польского народа. Этот код блокирует доступ к коллективной памяти всем фактам, которые данную парадинму нарушают или хотя бы ставят под сомнение.
Źródło:
Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury; 2022, 34; 95-124
0860-8032
Pojawia się w:
Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Формы памяти и память формы в романе Михаила Шишкина Взятие Измаила
The forms of memory and the memory of forms in Mikhail Shishkin’s novel The Taking of Izmail
Formy pamięci oraz pamięć formy w powieści Michaiła Szyszkina Zdobycie twierdzy Izmaił
Autorzy:
Raspapou, Aliaksandr
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/603898.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Михаил Шишкин
автобиографический рассказ
культурная память
мнемические образ
Michaił Shishkin
narracja autobiograficzna
pamięć kulturowa
obrazy mnemiczne
Mikhail Shishkin, autobiographical narrative, cultural memory, mnemonics
Opis:
Niniejszy artykuł poświęcony zagadnieniu pamięci w powieści Michaiła Szyszkina Zdobycie twierdzy Izmaił. Celem opracowania jest włączenie powieści Szyszkina do nurtu badań nad pamięcią. Punktem wyjścia do rozważań jest stwierdzenie Renate Lachmann, że „literatura jest jedną z mnemicznych konstrukcji świata”. Analiza zagadnienia pamięci w powieści wskazuje na autorski, złożony i niejednorodny, model narracyjnego konstruowania zarówno tożsamości, jak i zewnętrznego wobec niej świata.
The article is devoted to the issue of memory in Mikhail Shishkin’s novel The Taking of Izmail. The main purpose of the present research is to include Shishkin’s novel into memory studies. The approach to the memory aspect of the novel is based on Renate Lachmann conclusion that the literature is one of the mnemonic construction of the world. The analysis of memory issue in Shishkin’s novel indicates the author’s compound and heterogeneous model of narrative identity and external reality construction.  
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2019, 2019, 4
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Память из гипса. О хрупкости традиции и моделировании прошлого-будущего в позднем творчестве Виктора Пелевина
Memory made of plaster. On the fragility of tradition and modelling of the past-future in the late works of Viktor Pelevin
Pamięć z gipsu. O kruchości tradycji i modelowaniu przeszłości-przyszłości w późnej twórczości Wiktora Pielewina
Autorzy:
Jaworski, Mateusz
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605177.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Пелевин, время-пространство, хронотоп, память, путешествия во времени, традиция
Pielewin, czasoprzestrzeń, pamięć, podróże w czasie, tradycja
Pelevin, time-space, memory, time travel, tradition
Opis:
Pamięć z gipsu. O kruchości tradycji i modelowaniu przeszłości-przyszłości w późnej twórczości Wiktora Pielewina Celem niniejszego artykułu jest próba interpretacji dwóch późnych powieści Wiktora Pielewina – Lampy Mafusaila i iPhuck 10– w kontekście czasoprzestrzeni, pamięci i zapomnienia. Przeprowadzona analiza wyjawiła niezwykłe zainteresowanie rosyjskiego pisarza fizycznymi i filozoficznymi teoriami, aspirującymi do zrozumienia prawdziwej natury Wszechświata. Czas i przestrzeń w analizowanych utworach stanowią nierozerwalną całość, tworząc skomplikowaną sieć równoległych światów. Co więcej, te światy nie funkcjonują w linearny sposób, do jakiego przywykło ludzkie poznanie. W Lampie Mafusaila podróże w czasie są możliwe, ale wprowadzenie zmian/ulepszeń w strukturę przeszłości sprawia, że przyszłość ulega całkowitemu zniszczeniu (w rzeczywistości zmiana przeszłości prowadzi do zupełnie innej czasoprzestrzeni). Z drugiej strony podróże w czasie w iPhuck 10 przybierają oryginalną formę aktu Demiurga (w tym wypadku stworzony świat jest pełen tęsknoty i walki o zanikłe wartości duchowe), jako że pamięć w danej powieści równoznaczna jest tworzeniu nowej materialnej rzeczywistości. W tym świetle podróże w czasie są niezwykle utrudnione i pozbawione sensu – wszystkie możliwe światy istnieją przecież równolegle.
Memory made of plaster. On the fragility of tradition and modeling the past-future in the late works of Viktor Pelevin The paper aims at interpreting two recent novels by Viktor Pelevin –  Mafusail's Lamp and iPhuck 10 in the context of time-space, remembrance and oblivion. The analysis revealed the Russian writer’s vast interest in the physical and philosophical theories related to the true nature of the Universe. Therefore, time and space are inextricably connected in the relevant novels as they form a whole network of parallel realities. Moreover, the realities do not function in the linear way, as human beings would like to perceive them.  In Mafusail’s Lamp time travel is possible, but the introduce modifications of the past make the future impossible (in fact, the amendment of the past leads to an utterly new time-space). On the other hand, time travel in iPhuck 10  takes an unorthodox form of world creation (in this case – a world struggling to revive traditional spiritual values), as remembrance in the novel calls for constructing a whole new world. Thus, time travel hardly makes any sense, as all possible worlds exist simultaneously.
Память из гипса. О хрупкости традиции и моделировании прошлого-будущего в позднем творчестве Виктора Пелевина Целью нынешней статьи является попытка интерпретации двух поздних романов Виктора Пелевина – Лампы Мафусаилаи iPhuck 10– к ключе хронотопа, памяти и забвения. Проведенный анализ выявил несомненную заинтересованность русского писателя в физических и философских теориях, пытающихся разгадать истинную природу Вселенной. Время и пространство в анализированных произведениях неразделимы, так как создают сложную сеть параллельных миров. К тому же эти новые реальности не функционируют линейным, привычным для человеческого познания образом. В Лампе Мафусаила путешествия во времени возможны, но введение модификаций/улучшений в структуре прошлого полностью уничтожает будущее (в сущности изменение прошлого становится путем в другое пространство-время). С другой стороны, вiPhuck 10 путешествие во времени приобретает оригинальную форму демиургического акта (в данном случае созданный таким образом мир полон тоски и ностальгии по исчезнувшим духовным ценностям). В таком ракурсе путешествия во времени трудны и лишены смысла, так как все возможные реальности существуют и материализируются, будучи параллельными действительностями.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
O tożsamości i pamięci kulturowej w "Szkicach dagestańskich" Alisy Ganijewej
On identity and cultural memory in "Dagestani essays" by Alisa Ganieva
Об чувстве идентитета и культурной памяти в "Дагестанских очерках" Алисы Ганиевой
Autorzy:
Kula, Joanna Maria
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/20311919.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
oчерк
эссе
Ганиева
Дагестан
культурная память
szkic literacki
esej
Ganijewa
Dagestan
pamięć kulturowa
tożsamość
literary sketch
essay
Alisa Ganieva
culture memory
identity
Opis:
The aim of the article is to analyze and interpret a series of ten sketch stories by Alisa Ganieva titled Dagestani Essays (2010). The starting point for the conducted analysis is the classical theory of communication and the genre characteristics of the sketch and the essay. A significant criterion is the strong position of the author's narration. The thesis presented in this article assumes that the chosen form of expression allows Ganieva to achieve two goals: firstly, to show the reader a picture of the unknown Dagestan, and secondly, to highlight the common experiences of the inhabitants of Russia. The unspoken aim of Dagestani Essays is to determine one's own „self” thanks to a journey to the place of one's childhood.
Celem artykułu jest analiza i interpretacja cyklu dziesięciu utworów Alisy Ganijewej zebranych pod wspólnym tytułem Szkice dagestańskie (2010). Punktem wyjścia do przeprowadzonej analizy jest klasyczna teoria komunikacji oraz kryteria gatunkowe szkicu i eseju, a mianowicie silna pozycja autorskiej narracji. Teza przedstawiona w niniejszym artykule zakłada, że wybrana forma wypowiedzi pozwala Ganijewej zrealizować dwa cele: po pierwsze, pokazać czytelnikowi obraz nieznanego mu Dagestanu, po drugie, uwydatnić wspólne doświadczenia mieszkańców Rosji. Niewypowiedzianym celem nadrzędnym staje się poznanie własnego „ja” dzięki podróży do kraju dzieciństwa.
Целью статьи является анализ и интерпретация десяти миниатюр Алисы Ганиевой, собранных под общим названием Дагестанские очерки (2010). Теоретической основой проведенного анализа являются классическая теория коммуникации и жанровые черты очерка и эссе, прежде всего ярко выраженная авторская позиция. Тезис, представленный в данной статье, предполагает, что выбранная форма выражения позволяет Ганиевой достичь двух целей: во-первых, показать читателю картину неизведанного Дагестана, во-вторых, осветить общие судьбы и переживания жителей России. Главным, хотя и неозвученным, предположением считается попытка определить собственное „я” благодаря путешествию в страну детства.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2023, 4 (184); 78-96
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Национализация памяти о Великой Отечественной войне в исторической политике постсоветских государств
Nacjonalizacja pamięci o Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej w polityce historycznej państw postkomunistycznych
Nationalization of Great Patriotic War remembrance in the historical policy of post-communist states
Autorzy:
Петровская, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/953418.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:
Советский Союз
Россия
Великая Отечественная война
историческая память
Związek Radziecki
Rosja
Wielka Wojna Ojczyźniana
pamięć historyczna
Soviet Union
Russia
Great Patriotic War
historical memory
Opis:
Artykuł dotyczy zmieniającego się obrazu pamięci o Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej. Jednolity jej obraz ukształtował się w czasach Związku Radzieckiego, natomiast po jego upadku zmienił się też obraz Wielkiej Wojny. Zdaniem autorki zniszczenie pamięci o wojnie szło wraz z zniszczeniem pamięci o ZSRR. Z drugiej strony, ogromne straty, jakie poniosły narody ZSRR nie zważając na politykę władz i apele opozycji uniemożliwiają eliminację pamięci o niej. W warunkach konstruowania tradycji narodowej, nacjonalizacji przeszłości, powstania nowych mitologii narodowych (rosyjskich, ukraińskich, kazachskich, etc.) w niepodległych państwach daje się zaobserwować swoistą „nacjonalizację” pamięci o Wielkiej Ojczyźnianej. Następuje ponowna ocena najważniejszych wydarzeń, aktorów i wyników wojny w celu kształtowania nowej tożsamości narodowej. Szczególny symboliczny sens Wielkiej Wojny Ojczyźnianej sprzyjał przekształceniu jej w mit polityczny, i pozwolił na rozmaitą interpretację jej doświadczeń.
The article concerns a changing memory of Great Patriotic War. Its uniform pattern developed during the time of the Soviet Union whereas after its collapse the image of Great Patriotic War changed too. The author believes that the memory about the war and the memory about the USSR were destroyed together. On the other hand, regardless of the authorities policy and opposition’s appeals, enormous losses suffered by the USSR peoples make it impossible to eliminate the memory about the war. In the conditions of establishing national tradition, nationalization of the past and creation of new national mythologies (Russian, Ukrainian, Kazakh, etc.) in independent countries, we can observe a peculiar “nationalization” of the memory about Great Patriotic War. Renewed evaluation of the most important actors and results of the war is carried out in order to develop a new national identity. A special symbolic sense of Great PatrioticWar favored its transformation into a political myth and permitted various interpretations of its experiences.
Статья посвящена меняющемуся образу памяти о Великой Отечественной войне. Ее целостный образ сформировался в период Советского Союза, в свою очередь, после его упадка изменился также и образ Великой войны. По мнению автора, уничтожение памяти о войне шло параллельно с уничтожением памяти о СССР. С другой стороны, огромные потери, которые потерпел народ СССР, независимо от политики власти и призывов оппозиции, не дают возможности стереть память о войне. В условиях формирования народных традиций, национализации прошлого, появления новой национальной мифологии (русской, украинской, казахской и т.д.) в независимых государствах замечается своеобразная «национализация» памяти о Великой войне. Появляется переоценка самых главных событий, участников и результатов войны с целью формирования нового национального сознания. Особенный символический смысл Великой Отечественной войны благоприятствовал ее преобразованию в политический миф и дал возможность появления разносторонней интерпретации ее последствий.
Źródło:
Studia Podlaskie; 2016, 24
0867-1370
Pojawia się w:
Studia Podlaskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Поэтика мифической памяти в творчестве Ивана Жданова
Poetyka pamięci mitycznej w twórczości Iwana Żdanowa
Poetics of mythical memory in Ivan Zhdanov works
Autorzy:
Fedorushkov, Edyta Anna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/604085.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
myth, mythical memory, mythical consciousness, Ivan Zhdanow, metarealism
миф, мифическая память, мифическое сознание, Иван Жданов, метареализм
mit, pamięć mityczna, świadomość mityczna, Iwan Żdanow, metarealizm
Opis:
Poetics of mythical memory in Ivan Zhdanov works In the article we analizes Ivan Zhdanov poem More, čto zažato v klûvah ptic, - dožd’ in the context of mythical memory which is interpreted by us as a component of mythical consciousness. As the theoretical and methodological basis served premises of culture and literature specialists primarily Olga Freidenberg’s, Northrop Frye’s, Vladimir Toporov’s, Eleazar Meletinsky’s. Our aim was to demonstrate of analogy and interdependence of co-called order of words and order of nature (by N. Frye).
Poetyka pamięci mitycznej w twórczości Iwana Żdanowa W artykułe poddano strukturalno-semantycznej analizie utwór Iwana Żdanowa More, čto zažato v klûvah ptic, - dožd’… w kontekście pamięci mitycznej rozumianej przez nas jako składowa świadomości mitycznej. Podstawą teoretyczno-metodologiczną posłużyły założenia kulturologów i literaturoznawców, przede wszystkim Olgi Freidenberg, Northropa Frye’a, Władimira Toporowa, Eleazara Mieletinskiego. Naszym celem było wykazanie analogii i wzajemnego uwarunkowania tak zwanego porządku słów i porządku przyrody (za N. Frye’em).
Поэтика мифической памяти в творчестве Ивана Жданова Статья посвящена структурно-семантическому анализу стихотворения алтайского поэта (представителя так называемого метареализма) в контексте широко понимаемой мифической памяти (производной и, одновременно, составной частью – по-нашему – мифического сознания). Теоретико-методологической матрицей для нашего анализа послужат положения культурологов (и в то же время миф(олог)ически ориентированных литературоведов): Нортропа Фрая, Ольги Фрейденберг, Алексея Лосева. Ожидаемым результатом мы считаем предположение об аналогии и взаимной обусловленности двух порядков (за Н. Фраем) – порядка слов и порядка природы, – в поэтическом мире Ивана Жданова, освобождающих в памяти потенциал мифического сознания.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Боль памяти в повести Юрия Трифонова "Другая жизнь"
Ból pamięci w powieści Jurija Trifonowa "Drugie życie"
Painful memory in Yuri Trifov’s "Another Life"
Autorzy:
Boginskaya, Anna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/603976.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Боль, память, Юрий Трифонов, Другая жизнь, боль памяти
pamięć, ból, Jurij Trifonow, Drugie życie, ból straty
memory, pain, Yurii Trifonov, Another Life, pain of loss
Opis:
Painful memory in Yuri Trifov’s Another Life   The motives of memory and pain are the key motives in Yuri Trifonov’s Another life. The main character of the story “accumulates memory” that is very important ability for Trifonov. A deep and honest analysis of the past allows her to understand herself and her dead spouse better. The heroine at the same time acts as the one who evaluates the past and the one who is valued; she makes an accurate diagnosis of her soul’s disease and understands the reason of the discord with her husband. The pain of loss, which permeates memories, allows her to learn how to understand the Other, and makes her free from mental blindness and impatience. Deep reasoning, introspection and the hard work of memory bring the heroine deliverance from the past. On the one hand, Trifonov makes his heroine feel the destructive force of time; on the other hand, the active work of memory allows her to realize and accept the past, giving the heroine the hope to start another life.
Ból pamięci w powieści Jurija Trifonowa Drugie życie   Motyw pamięć oraz motyw bólu można uznać za najbardziej istotne w utworze Jurija Trifonowa pt. Drugie życie. Główna bohaterka, Olga Wasiliewna, posiada umiejętność „gromadzenia pamięci”, a głęboka i szczera analiza przeszłości pozwala jej lepiej zrozumieć siebie i zmarłego męża. Bohaterka działa zarówno jako osoba, która ocenia przeszłość, jak i osoba, która jest oceniana, dokonuje dokładnej diagnozy choroby swojej duszy i przyczyny niezgody z mężem. Ból utraty stale towarzyszy wspomnieniom bohaterki, pozwala jej nauczyć się rozumieć Innego i uwalnia ją od mentalnej ślepoty i niecierpliwości. Głębokie rozumienie przeszłości, introspekcja i ciężka praca pamięci Olgi Wasiliewny przynoszą jej wyzwolenie od przeszłości. Trifonow pozwala swojej bohaterce poczuć, z jednej strony, destrukcyjną pracę czasu, z drugiej zaś strony, aktywna praca pamięci pozwala jej zaakceptować przeszłość, dając nadzieję na inne życie.
Боль памяти в повести Юрия Трифонова Другая жизнь   Мотивы памяти и боли являются ключевыми в повести Другая жизнь Юрия Трифонова. Главная героиня Ольга Васильевна обладает способностью «накапливать память», честный анализ и кропотливая работа души позволяют ей лучше понять себя и умершего супруга. Героиня одновременно выступает в роли того, кто оценивает прошлое, и того, кого оценивают (психотерапевта и скорбящего). Через боль и умение «накапливать память» главная героиня исцеляется от болезни «недочеловечности» и «недочувствия», неотделимой в прозе Трифонова от беспамятства и анестезии чувств. Писатель дает своей героине ощутить, с одной стороны, разрушительную, истачивающую, погребающую прошлое стихию времени. С другой стороны, активная работа памяти позволяет осознать и принять прошлое, дает надежду на другую жизнь.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Concept of Historical Memory in Great Britain
КОНЦЕПЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ
Autorzy:
Zernetska, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894293.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
concept, history, historical memory, Great Britain, traditions, rituals, values, First World War
концепція, історія, історична пам’ять, Велика Британія, традиції, ритуали, цінності, Перша світова війна
Opis:
Велика Британія – це країна, в якій концепція історичної пам’яті підтримується впродовж тривалого часу. Ось чому особливо цікаво дізнатися, як це робиться у ХХІ ст. У статті досліджується, як традиції, ритуали та цінності були збережені у Великій Британії впродовж багатьох століть, і як водночас народжувалися нові протягом останніх десятиліть. Це кейсстудія, в якій аналізується увічнення у Великій Британії видатної дати – століття початку Першої світової війни; досліджені старі та нові традиції, ритуали, події та перфоманси, що зберігають і розвивають історичну пам’ять британського суспільства.
Great Britain is a country where the concept of historical memory has been sustained for a long time. It is especially interesting, how it has been done in the XXIst century. This article investigates,how traditions, rituals and values have been saved in Great Britain for many centuries and at the same time, how new ones have been born for last decades. This is a case-study in which the perpetuation inGreat Britain of a great date – the century from the date of the outbreak of the First World War; old and new traditions, rituals, events, performances that preserve and develop the historical memory ofBritish society are researched.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 122-133
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Pamięć o Wielkim Terrorze we współczesnej literaturze dziecięcej (na przykładzie Breaking Stalin’s "Nose Eugena" Yelchina)
The memory of the Great Terror in contemporary children's literature (based on the Eugen Yelchin's story "Breaking Stalin's Nose")
Память о Большом терроре в современной литературе для детей (на материале "Сталинского носа" Евгения Ельчина)
Autorzy:
Kamińska-Maciąg, Sylwia
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605103.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Память
постпамять
Литература для детей
Русская литература
Большой террор
pamięć
postpamięć
literatura dziecięca
literatura rosyjska
Wielki Terror
memory
postmemory
children's literature
Russian literature
The Great Terror
Opis:
Память о Большом терроре в современной литературе для детей (на материале Сталинского носа Евгения Ельчина) Мотив Большого террора присутствует в произведениях русской литературы для детей и молодежи (не только в современных, но также изданных в советское время). После падения коммунистического режима возросла потребность в новой оценке и ревизии прошлого, появилось желание прислушаться к голосам жертв сталинского режима. Однако, когда книга Евгения Ельчина Сталинский нос (изначально издана на английском языке в США), была переведена на русский и опубликована в России в 2013 году, она вызвала громкую, не утихающую до сегодняшнего дня публичную дискуссию, в которой слышались голоса, называющие книгу «антироссийской». В статье обращается внимание на способ освещения в русской литературе для детей темы Большого террора, которая анализируется с перспективы теории памяти и постпамяти. Предпринята попытка ответить на вопрос, почему небольшая по объему книга спровоцировала немало споров и полярных мнений среди взрослых читателей в России.
The memory of the Great Terror in contemporary children's literature (based on the Eugen Yelchin's story Breaking Stalin's Nose) Even though the motif of the Great Terror is present in Russian literature for children and the youth (not only contemporary, but also that published during the period of the Soviet Union), one could assume that after the fall of communism the need to re-evaluate and revalue the past, and at the same time giving a literary voice to the victims of the Stalinist regime, will increase. However, when Eugen Yelchin's book Breaking Stalin's Nose, first released in English in the USA, was translated and made available in print in Russia in 2013, its reading triggered a loud and ongoing public discussion, including voices calling it "anti-Russian". Therefore, in this article I draw the reader's attention to how the subject of the Great Terror was and is present in Russian children's literature. Analyzing it (using the motifs from Breaking Stalin's Nose as an example) from the perspective of memory and post-memory theory, I would like to point out why one short novel for children provoked so many extreme opinions among adult readers around the world.
Pomimo, że motyw Wielkiego Terroru obecny jest w rosyjskiej literaturze dla dzieci i młodzieży (nie tylko współczesnej, ale również tej wydawanej w okresie istnienia Związku Radzieckiego), to można by przypuszczać, że po upadku komunizmu potrzeba ponownej weryfikacji oraz rewaloryzacji przeszłości, a przy tym oddania literackiego głosu ofiarom stalinowskiego reżimu, wzrośnie. Jednakże, kiedy książka Eugena Yelchina pod tytułem Breaking Stalin’s Nose, oryginalnie wydana w języku angielskim w USA, została przetłumaczona i udostępniona drukiem w Rosji w 2013 roku, jej lektura wywołała głośną i trwającą do dnia dzisiejszego publiczną dyskusję, pośród której pojawiły się głosy nazywające powieść „antyrosyjską”. Dlatego też, w niniejszym artykule zwracam uwagę czytelnika na to, w jaki sposób temat Wielkiego Terroru był i jest obecny w rosyjskiej literaturze dziecięcej. Analizując go (na przykładzie motywów zawartych w powieści Breaking Stalin’s Nose) z perspektywy teorii pamięci i postpamięci pragnę wskazać dlaczego jedna krótka powieść dla dzieci, sprowokowała tak wiele skrajnych opinii pośród dorosłych czytelników na całym świecie.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять у процесі формування та відтворення модерної національної ідентичності: французький досвід (Частина 1)
Historical Memory in the Process of Formation and Reproduction of Modern National Identity: the French Experience (Part 1)
Autorzy:
Шморгун, O.O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676595.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять Франції
патріотична мотивація
голлізм як авторитаризм
небезпека етнофундаменталізму
historical memory of France
patriotic motivation
holism Gaullism as an authoritarianism
danger of the ethno fundamentalism
Opis:
Стаття присвячена дослідженню ролі історичної традиції та національної пам’яті у формуванні модерних типів етнонаціональної ідентичності та механізмів консолідації громадян на етапі становлення французької держави сучасного типу. В цьому зв’язку проаналізовано різноманітні версії французької історії у представників історичних та історіографічних шкіл, що і в наш час взаємно конкурують за статус творців загальновизнаного тлумачення важливих історичних подій. З’ясовано, що послідовно патріотична мотивація, завдяки якій забезпечуються формування та реалізація інноваційного потенціалу народу й соціальна активність цього орієнтованого на подолання будь-яких кризових викликів креативного ядра нації, постає лише шляхом максимального змістовного синтезу наявних трактувань французької історії. Зокрема ефективність політики пам’яті забезпечується завдяки тому, що символи, традиції та історичні пам’ятки, які позитивно впливають на динаміку національно-патріотичних мотивацій та почуттів, неминуче (і часто цілком свідомо) наповнюються якісно новими смислами та цінностями, на основі яких формуються вже модерні уявлення щодо сумлінного виконання свого національного обов’язку, самовідданості і навіть жертовності у служінні вищим ідеалам Батьківщини. Доведено цілковиту неспроможність неоліберальної та ліворадикальної критики теорії та практики голлізму, консервативні елементи якого, зокрема апелювання до героїчного минулого, зовсім не тотожні як виявам середньовічної архаїки, так і мало не неонацистським політичним уподобанням. Навпаки, типологічна подібність бонапартизму та голлізму обумовлена якраз їхньою здатністю до ефективного протистояння однаково руйнівним для національної держави реакційній та революційній версіям екстремізму. Відтак, розкрито виняткову актуальність використання історичної пам’яті задля формування власної традиціоналістської та авторитарної харизми (у їхньому взаємозв’язку) творцем і першим президентом П’ятої республіки Ш. де Голллем в процесі його протистояння антинаціональним провокаціям ультраправого та ультралівого ґатунку.
The complete failure of neoliberal and left-wing radical critiques of Holism's theory and practice has been proved, the conservative elements of which, in particular the appeal to the heroic past, are not at all identical with medieval archaism and almost neo-Nazi political preferences. On the contrary, the typological similarity of Bonapartism and Hollism is due precisely to their ability to effectively oppose reactionary and revolutionary extremism, which is equally destructive to the nation-state. In this regard, the exceptional relevance of the use of historical memory to form their own traditionalist and authoritarian charisma (in their relationship) by the creator and first president of the Fifth Republic Charles de Gaulle in the process of his opposition to anti-national provocations of far-right and far-left.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 9-52
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять у процесі формування та відтворення модерної національної ідентичності: французький досвід (Частина 2)
Historical Memory in the Process of Formation and Reproduction of Modern National Identity: the French Experience (Part 2)
Autorzy:
Шморгун, O.O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676657.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять Франції
патріотична мотивація
голлізм як авторитаризм
небезпека етнофундаменталізму
historical memory of France
patriotic motivation
holism Gaullism as an authoritarianism
danger of the ethno fundamentalism
Opis:
Стаття присвячена дослідженню ролі історичної традиції та національної пам’яті у формуванні модерних типів етнонаціональної ідентичності та механізмів консолідації громадян на етапі становлення французької держави сучасного типу. В цьому зв’язку проаналізовано різноманітні версії французької історії у представників історичних та історіографічних шкіл, що і в наш час взаємно конкурують за статус творців загальновизнаного тлумачення важливих історичних подій. З’ясовано, що послідовно патріотична мотивація, завдяки якій забезпечуються формування та реалізація інноваційного потенціалу народу й соціальна активність цього орієнтованого на подолання будь-яких кризових викликів креативного ядра нації, постає лише шляхом максимального змістовного синтезу наявних трактувань французької історії. Зокрема ефективність політики пам’яті забезпечується завдяки тому, що символи, традиції та історичні пам’ятки, які позитивно впливають на динаміку національно-патріотичних мотивацій та почуттів, неминуче (і часто цілком свідомо) наповнюються якісно новими смислами та цінностями, на основі яких формуються вже модерні уявлення щодо сумлінного виконання свого національного обов’язку, самовідданості і навіть жертовності у служінні вищим ідеалам Батьківщини. Доведено цілковиту неспроможність неоліберальної та ліворадикальної критики теорії та практики голлізму, консервативні елементи якого, зокрема апелювання до героїчного минулого, зовсім не тотожні як виявам середньовічної архаїки, так і мало не неонацистським політичним уподобанням. Навпаки, типологічна подібність бонапартизму та голлізму обумовлена якраз їхньою здатністю до ефективного протистояння однаково руйнівним для національної держави реакційній та революційній версіям екстремізму. Відтак, розкрито виняткову актуальність використання історичної пам’яті задля формування власної традиціоналістської та авторитарної харизми (у їхньому взаємозв’язку) творцем і першим президентом П’ятої республіки Ш. де Голллем в процесі його протистояння антинаціональним провокаціям ультраправого та ультралівого ґатунку.
The article is devoted to the study of the role of historical tradition and national memory in the formation of modern types of ethno-national identity and mechanisms of consolidation of citizens at the stage of formation of the French state of the modern type. In this regard, various versions of French history were analyzed by representatives of historical and historiographical schools, which still compete with each other for the status of creators of a generally accepted interpretation of important historical events. It was found that consistently patriotic motivation, which ensures the formation and realization of the innovative potential of the people and social activity of this creative core of the nation, aimed at overcoming any crisis challenges, is formed only on the basis of maximum meaningful synthesis of existing interpretations of French history. In particular, the effectiveness of memory policy is ensured by the fact that symbols, traditions and historical monuments that positively influence the dynamics of national-patriotic motivations and feelings are inevitably (and often, quite consciously) filled with qualitatively new meanings and values. The complete failure of neoliberal and left-wing radical critiques of Holism’s theory and practice has been proved, the conservative elements of which, in particular the appeal to the heroic past, are not at all identical with medieval archaism and almost neo-Nazi political preferences. On the contrary, the typological similarity of Bonapartism and Hollism is due precisely to their ability to effectively oppose reactionary and revolutionary extremism, which is equally destructive to the nation-state. In this regard, the exceptional relevance of the use of historical memory to form their own traditionalist and authoritarian charisma (in their relationship) by the creator and first president of the Fifth Republic Charles de Gaulle in the process of his opposition to anti-national provocations of far-right and far-left.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 7-53
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Пейзажі (не)пам’яті в сучасній українській літературі
Krajobrazy (nie) pamięci we współczesnej literaturze ukraińskiej
Autorzy:
Poliszczuk, Ярослав
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2015674.pdf
Data publikacji:
2021-12-14
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
місця пам’яті
не-місця
` ідентичність
колективна пам’ять
роман
герой
place of memory
non-place
identity
collective memory
novel
hero
miejsce pamięci
nie-miejsce
tożsamość
pamięć zbiorowa
powieść
Opis:
Предметом рефлексії у статті є способи присвоєння або ревізії пам’яті, що практиковані в сучасній українській літературі, зокрема в популярній романістиці. Вибрані приклади – це художні тексти останніх років авторства Володимира Лиса, Оксани Забужко, Василя Шкляра, Софії Андрухович, Сергія Жадана, Володимира Рафеєнка та ін. Вони репрезентують різні меморіастичні опції й таким чином засвідчують різнорідність літературних пошуків “віднайдення” традиції, яка стала би ідентичнісним опертям для людини нашого часу. Автор використовує теоретичні концепції місць пам’яті Пєра Нора та не-місць Марка Оже. Українські письменники найчастіше апелюють до освоєних місць, знаковість яких була призабута чи штучно викреслена з колективної пам’яті, – Волині, Галичини, Буковини, Київщини. Простір Сходу (зокрема в контексті війни на Донбасі), навпаки, маркується в популярних романах як набір не-місць, що знеособлюють та деморалізують людину. Однак у романах Сергія Жадана та Володимира Рафеєнка є не тільки констатація фатального впливу не-місць, а й спроби моделювання місць пам’яті, які творять історичний наратив там, де досі його не було.
Przedmiotem rozważań w tym artykule są metody przyswojenia lub rewizji pamięci miejsca praktykowane we współczesnej literaturze ukraińskiej, w szczególności w powieści popularnej. Jako materiał egzemplifikacyjny służą ostatnio opublikowane utwory Wołodymyra Łysa, Oksany Zabużko, Sofiji Andruchowycz, Serhija Żadana, Wołodymyra Rafiejenki etc. Reprezentują one bowiem rozmaite opcje pamięci, a tym samym świadczą o różnorodności literackich intencji wobec prób odzyskania tradycji, która stałaby się oparciem tożsamościowym dla współczesnego człowieka. Autor wykorzystuje teoretyczne koncepcje pamięci Pierre’a Nory i nie-miejsca Marca Augé. Ukraińscy pisarze najczęściej odwołują się do miejsc ustabilizowanych i dobrze oswojonych w pamięci zbiorowej, są to Wołyń, Galicja, Bukowina, Kijowszczyzna. Z drugiej strony przestrzeń Wschodu (Donbas) w literaturze popularnej jest opisywana jako zbiór nie-miejsc, które powodują wydziedziczenie i demoralizację człowieka. Trzeba jednakże zauważyć, że Żadan i Rafiejenko nie tylko konstatują fatalny wpływ nie-miejsc na człowieka, lecz próbują zbudować narrację historyczną wobec miejsc, które jej wcześniej nie posiadały.
The paper deals with the research of the revision of memory which are practiced in the contemporary Ukrainian literature, especially in the novels. Suggested examples are the literary texts written during the last decade by such authors as Volodymyr Lys, Oksana Zabuzhko, Vasyl Shkliar, Sofia Andrukhovych, Serhii Zhadan, Volodymyr Rafeienko and others. These texts represent different options of memory searching the tradition, which would become a productive foothold for a person of our time. The author of the article uses two theoretical conceptions of French scientists: the places of memory of Pierre Nora and non-places of Marc Augé. Ukrainian writers often appeal to places that have been forgotten or artificially crossed out of collective memory. These are traditional settlements of Ukrainian life in Volhynia, Galicia, Bukovina, and Kyiv region. The space of the East (Donbas), on the contrary, is labeled in popular novels as a set of non-places that personify and demoralize man.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2020, 6, 15; 83-93
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Memory and the Splitting of the Self in John Banville’s The Sea
Autorzy:
Kucała, Bożena
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605984.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
John Banville
The Sea (Die See)
Gedächtnis
Selbstheit
Identität
The Sea
memory
selfhood
identity
la mer
la mémoire
la personnalité
l’identité
Джон Бэнвилле
Море
память
личность
идентичность
Opis:
Der Band enthält die Abstracts ausschließlich in englischer Sprache.
This article explores the problem of the self in The Sea by John Banville. The narrator’s professed lack of a stable identity coexists with a multiplication of his different “selves.” It is argued that the splitting of the self in Banville’s novel is more complicated than the split between a narrating self and the subject of narration, common to retrospective first-person narratives. Due to the intensely visual and time-defying nature of his memory, the protagonist seems to revive the past and achieves the sense of a simultaneous existence as two beings. The narrator’s need to locate himself at a fixed point in his narrative, combined with his inability to adopt a definitive perspective, results in a permanent erosion of identity.
Le numéro contient uniquement les résumés en anglais.
Том содержит аннотацию только на английском языке.
Źródło:
Lublin Studies in Modern Languages and Literature; 2016, 40, 1
0137-4699
Pojawia się w:
Lublin Studies in Modern Languages and Literature
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко: візія національної ідентичності, місце в літературному каноні
Adam Mickiewicz, Alexander Pushkin, Taras Shevchenko: Vision of National Identity and Place in the Literature Canon
Adam Mickiewicz, Aleksander Puszkin, Taras Szewczenko: wizja tożsamości narodowej i ich miejsce w kanonie literackim
Autorzy:
Kovbasenko, Jurij
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1048571.pdf
Data publikacji:
2019-12-05
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
канон літературний
історична пам’ять
національна ідентичність
функції художньої літератури
kanon literacki
pamięć historyczna
tożsamość narodowa
funkcje literatury pięknej
literary canon
historical memory
national identity
functions of fiction
Opis:
У статті розглянуто ключові моменти життєвих і творчих шляхів трьох центральних постатей слов’янських літератур: Адама Міцкевича (Польща), Олександра Пушкіна (Росія) і Тараса Шевченка (Україна). Акцент зроблений на засадничо-концептуальних (часто маловідомих) параметрах їхнього світогляду та творчості, зокрема – на візії національної і/або державної ідентичності, що ретельно ретушувалося літературознавством СРСР та соціалістичних країн. Зокрема, зроблено висновок про центральне місце творчості А. Міцкевича і Т. Шевченка відповідно в польському і українському літературних канонах, а також про певні “ідеологічні преференції” у випадку з “канонізацією” творчості О. Пушкіна в Росії.
W niniejszym artykule autor analizuje kluczowe momenty w biografii oraz twórczości trzech centralnych postaci literatur słowiańskich: Adama Mickiewicza (Polska), Aleksandra Puszkina (Rosja) i Tarasa Szewczenki (Ukraina). Uwaga badacza skupia się wokół zasadniczych konceptualnych (najczęściej mało znanych) kwestii światopoglądu i twórczości wspomnianych twórców, a zwłaszcza – na wizji tożsamości narodowej i/lub państwowej, którą gruntownemu retuszowi poddawali literaturoznawcy z ZSRR i innych krajów socjalistycznych. Autor podkreśla fakt, że o ile twórczość Mickiewicza i Szewczenki zajmuje centralne miejsce w polskim i ukraińskim kanonie literackim, to twórczość Puszkina charakteryzuje się „określonymi preferencjami” „kanonizowania” w literaturoznawstwie rosyjskim
The article considers the key moments of the life and creative path of the three central figures of Slavonic literatures: Adam Mickiewicz (Poland), Alexander Pushkin (Russia) and Taras Shevchenko (Ukraine). The emphasis is on the fundamentally (and often little-known) parameters of their outlook and creativity, in particular on its state-building potential, which was thoroughly retouched by literary scholars of the USSR and socialist countries. In particular, it was concluded that A. Mickiewicz and T. Shevchenko were central to the works of art in the Polish and Ukrainian literary canons, as well as certain “ideological preferences” in the case of “canonization” of O. Pushkin’s work in Russia.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2018, 5, 13; 33-52
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Проблеми розмивання та деструкції національної ідентичності
Problems of Building and Destruction of National Identity
Autorzy:
Шершова, Тетяна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163433.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
самоідентифікація
національно-культурна ідентичність
фальшива історична пам’ять
народно-пісенні практики
фольклор
народна пісня
self-identification
national and cultural identity
false historical
memory
folk song practices
folklore
folk song
Opis:
The article analyzes different types of identity and finds that both regional, ethnic and national, belong to the territorial identity, and regional is more volatile and unstable iv contrast to ethnic, which, in addition to territoriality involves in its consideration of historical component – memories, memory of ancestors. The article also traces the influence of cultural memory on the formation of national identity. Studies of cultural memory are interdisciplinary in nature and are the subject of reflection in various scientific discourses (historical (F. Aries, J. Lefebvre, P. Nora, F. Fure), culturological (F. Yates, M. Foucault), sociological (M. Halbwax), philosophical (A. Bergson, E. Durkheim, A. Mole), psychological (W. Wordsworth, Z. Freud), etc.). Cultural memory is formed over the centuries and transmits cultural content in the form of texts, images, inscriptions, monuments, rituals, all indicators of tradition. It is a prerequisite for self-identification, as it connects knowledge about the past and present life situation of a particular social group. The issue of cultural memory is an important research issue. Songwriting transforms the cultural memory of Ukrainians and through the emotional component of the song (folklore) forms different types of identity. Mnemics of modus, decoded and incorporated into regional culture, are stable guardians of traditions that are broadcast not only limited territories, but are able to spread to unlimited areas. Thus, regional culture penetrates into various layers of national culture, supplementing and enriching it with cultural meanings. Cultural memory is most vividly formed in the Diasporas, which is explained by the desire to preserve national identity outside the homeland. The ways of expressing identity by folk songs are outlined. National-cultural identity is defined as a sense of belonging to a national community, consideration of one’s personality through the prism of identification with its symbols, values, history and culture. The significance of folk song practices for the formation of national identity is substantiated. Cultural regional identity in modern conditions is characterized. The region covers the history of Ukrainian culture in a new perspective and contributes to the study of individual territorial centers as unique and inimitable units in not only historical, geographical and art aspects, but also is important in cultural discourse. The appeal to primary source, in particular the folk song, makes a mechanism for the preservation of national integrity, transforming through the emotional component of song performance into cultural memory, which forms the identity itself. Cultural memory combined with historical experience will result in national identity and conscious being.
У статті проаналізовано різні види ідентичності та з’ясовано, що як регіональна, так і етнічні та національна, відносяться до територіальної ідентичності, при чому, регіональна виявляється більш мінливою та нестійкою на відміну від етнічної, яка, окрім територіальності залучає до свого розгляду ще історичний компонент – спогади, пам’ять про пращурів. У статті простежуємо також вплив культурної пам’яті на формування національної ідентичності. Дослідження культурної пам’яті мають міждисциплінарний характер і є предметом осмислення у різних наукових дискурсах (історичному (Ф. Ар’єс, Ж. Лефевр, П. Нора, Ф. Фюре), культурологічному (Ф. Йейтс, М. Фуко), соціологічному (М. Хальбвакс), філософському (А. Бергсон, Е. Дюркгайм, А. Моль), психологічному (У. Вордсворт, З. Фрейд) та ін.). Культурна пам’ять формується століттями та транслює культурний зміст у вигляді текстів, зображень, надписів, монументів, ритуалів, тобто всіх показників традицій. Вона є обов’язковою умовою самоідентифікації, так як пов’язує знання про минуле та сучасну життєву ситуацію певної соціальної групи. Питання формування культурної пам’яті – важлива дослідницька проблема. Пісенна творчість трансформує культурну пам’ять українців і через емоційну складову пісні (фольклору) формує різні типи ідентичності. Мнемотичні модуси, розкодовані та інкорпоровані до регіональної культури, являються стійкими охоронцями традицій, які транслюються не лише на обмежені території, а здатні поширюватися на необмежені ділянки. Так, регіональна культура проникає у різні прошарки національної культури, доповнюючи та збагачуючи її культурними смислами. Найяскравіше культурна пам’ять формується у діаспорах, що пояснюється прагненням до збереження національної ідентичності за межами Батьківщини. Окреслено способи вираження ідентичності народно-пісенними засобами. Національно-культурна ідентичність визначається як відчуття приналежності до національної спільності, розгляд своєї особистості крізь призму ототожнення з її символами, цінностями, історією та культурою. Обґрунтовано значущість народно-пісенних практик для формування національної ідентичності. Охарактеризовано культурну регіональну ідентичність в умовах сучасності. Регіоніка висвітлює історію культури України у новому ракурсі та сприяє вивченню окремих територіальних осередків як унікальних і неповторних одиниць не лише в історичному, географічному та мистецтвознавчому аспектах, а також має вагоме значення в культурологічному дискурсі. Звернення до першоджерел, зокрема народної пісні, уможливлює механізм збереження національної цілісності, трансформуючись через емоційну складову пісенного виконавства в культурну пам’ять, яка формує власне ідентичність. Культурна пам’ять у поєднанні з історичним досвідом в результаті становитимуть національну ідентичність та усвідомлене буття.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 44-60
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток публічної історії в Австралії
Development of Public History in Australia
Autorzy:
Орлова, Т.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676617.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Австралія
історична пам’ять
ідентичність
публічна історія
комеморації
локальна історія
сімейна історія
історична реконструкція
Australia
historic memory
identity
public history
commemoration
local history
family history
historiсal reconstruction
Opis:
Пропонована до уваги розвідка має на меті продемонструвати важливість нового для української історіографії напрямку публічної історії для розвитку країни і для зміцнення її позицій на міжнародній арені. В якості прикладу обрано Австралію, яка перетворилася із колись віддаленої Terra Incognita на одну з провідних держав сучасного світу. Акцентовано на тому, що попри досягнуті успіхи, проблема ідентичності стоїть так само гостро, як і перед іншими країнами в умовах глобальної кризи. З’ясовуються витоки тренду публічної історії, пояснюються фактори, що сприяти його поширенню планетою, звертається увага, що цей тренд став закономірним результатом розвитку історичної науки західної цивілізації, яка обіймає країни Європи, Америки, Австралії. Остання, є відгалуженням західної цивілізаційної гілки, сприйняла орієнтири, накреслені американськими науковцями, здійснені на прагматичних засадах. Визначено кроки в інституціоналізації названого напрямку, характеризується діяльність Австралійського центру публічної історії при Сіднейському технологічному університеті, часопису «Огляд публічної історії», а також особливості їхньої роботи у діджитальну еру під гаслом: «Історія для публіки, про публіку, разом із публікою». Під цим же гаслом публічні історики працюють з локальною і сімейною історією, співробітничають з державою у сенсі комеморації, для якої важливі музеї, меморіали, пам’ятники. При розгляді національних свят, особлива увага приділена Національному дню вибачень, що є віддзеркаленням складності австралійської історії. Подібно до американської публічної історії, австралійська також велику увагу стала приділяти тим групам населення, які раніше не входили до кола інтересів дослідників, а саме аборигенам. Робиться висновок щодо значення історії в цілому і публічної історії зокрема для здійснення політики національної ідентичності – важливої запоруки стабільного і успішного розвитку держави.
The present article is aimed at demonstrating the importance of new for Ukrainian historiography direction of public history, for the country’s development and for strengthening its stance at the international arena. Australia is taken for an example, as it has turned from once remote Terra Incognita into one of the leading nations of the modern world. It is emphasized that, regardless of attainments, the identity issue is still as urgent as to other countries in the conditions of a global crisis. The sources of the public history trend are revealed, explained are the factors conducive to its spread planet-wise, attention is brought to the fact that this trend has become a natural result of developments in the science of history in the Western civilization, encompassing countries of Europe, the Americas, and Australia. The latter, being a ramification of the Western civilization branch, has adopted the guidelines outlined by American scholars, driven by pragmatic considerations. Steps are determined in the institutionalization of the said direction, a characteristic is given to the activities of the Australian Center of Public History at Sydney Technology University, of the journal “Public History Survey”, as well as to the specifics of their work in the digital era under the motto: “History for the public, about the public, together with the public”. The same motto is leading the historians working with local and family history, cooperating with the State in the field of commemoration, placing great importance on museums, memorials, monuments. Considering national holidays, particular attention is given to the National Day of Apology, reflecting the complications of Australian history. Like American public history, the Australian one began to give much attention to those groups of population that were previously omitted by the focus of research, namely, the aborigines. A conclusion is made regarding the importance of history in general and public history in particular for the implementation of the national identity policy – an important token of the nation’s stable and successful progress.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 193-208
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Жест палача, или тело клейменное историей (Предел забвения Сергея Лебедева)
The executioners gesture, i.e. body marked by the history (Oblivion by Sergei Lebedev)
Gest kata, czyli ciało naznaczone historią (Granica zapomnienia Siergieja Lebiediewa)
Autorzy:
Zilborowicz, Bożena Zoja
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/20311700.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Сергей Лебедев
Зигмунд Фрейд
Элиас Канетти
палач
память тела
язык тела
Siergiej Lebiediew
Zygmunt Freud
Elias Canetti
kat
pamięć ciała
język ciała
Sergei Lebedev
Sigmund Freud
executioner
body memory
body language
Opis:
The novel Oblivion (2010) by Sergei Lebedev (born in 1981) - the subject of our analysis - is one of the first literary examples of a new trend in a Russian memorial discourse, so far focused solely on commemorating the victims of the Stalinist regime and ignoring the figures of executioners in a complete silence. By breaking the social and cultural taboos, the writer creates a hero - a former torturer of the regime whose criminal nature is revealed through the practices of a bodily memory. The purpose of this article is to semantically analyse the executioner's body language (i.e., gestures, facial expressions, eyesight,silence). Lebedev's concentration on bodily and physiological aspects makes it possible to unmask a carefully hidden biography of the torturer.
Powieść Granica zapomnienia (2010) Siergieja Lebiediewa (ur. 1981) – przedmiot naszej analizy – to jednen z pierwszych literackich przykładów nowego nurtu w rosyjskim dyskursie memorialnym, dotychczas koncentującym się wyłącznie na upamiętnieniu ofiar rezimu stalinowskiego i pomijającym całkowitym milczeniem postacie katów. Przełamując społeczno-kulturowe tabu pisarz kreuje bohatera – byłego oprawcę rezimu, którego zbrodnicza natura ujawnia się poprzez cielesne praktyki pamięci. Celem artykułu jest analiza semantyczna języka ciała kata (gesty, mimika, wzrok, milczenie). Koncentracja Lebiediewa na aspektach cielesno-fizjologicznych pozwala zdemaskować skrzętnie skrywaną biografię oprawcy.
Роман Предел забвения (2010) Сергея Лебедева (р. 1981) – предмет нашего анализа – справедливо можно назвать одним из первых явлений, поспособствовавших открытию новых граней мемориального дискурса в России; доныне сфокусированного прежде всего на увековечении памяти жертв и одновременно полностью замалчивающего авторов насилия. Сделать бывшего начальника лагеря – и ему подобных, спрятавшихся под разными масками и личинами – видимым, значит материализовать его, наделить его тело личным языком, что и заложено в основу идеологической концепции романа.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2022, 4; 114-133
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ИСТОРИЧЕСКАЯ ПАМЯТЬ КАК ТРАВМА В КРЕСТЬЯНСКИХ АВТОБИОГРАФИЧЕСКИХ НАРРАТИВАХ
PAMIĘĆ HISTORYCZNA JAKO TRAUMA W CHŁOPSKICH NARRACJACH AUTOBIOGRAFICZNYCH
HISTORICAL MEMORY AS A TRAUMA IN THE PEASANT AUTOBIOGRAPHIC NARRATIVES
Autorzy:
Levkievskaya, Elena Evgenjevna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/604375.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
устная история,
нарратив,
народная традиция, восточные славяне, травматическая память,
иография
historia ustna, biografia, narracja, tradycja ludowa, Słowianie wschodni, pamięć traumatyczna
oral history, biography, narrative, folk tradition, Eastern Slavs, traumatic memory
Opis:
The article is devoted to the representations in the modern Eastern Slavic peasant autobiographical narratives about XX-th century history. Peasant biographies, diary records, oral peasant tales about the life are the materials of this work. Eastern Slavic autobiographical texts are based on traumatic interpretation of history. The main composition of cultural indices in such narratives about the past coincides with the collection of personal and collective disasters including revolution, Civil War, collectivization, dekulakization, repressions, Great Domestic War and postwar hunger. The article analyzes traumatic memory as such type of memory which interprets the past as a set of personal and general traumas and failures.
W artykule podjęto próbę analizy wyobrażeń współczesnych Słowian wschodnich o historii wieku XX w narracjach autobiograficznych. Jako materiały do pracy posłużyły autobiografie chłopskie, notatki pamiętnikarskie, narracje ustne chłopów o życiu. U podstaw wschodniosłowiańskich opowiadań o przeszłości leży traumatyczna interpretacja historii. W opowiadaniach o przeszłości zasadnicze treści relacji kulturowych są zbieżne z zestawem osobistych i zbiorowych katastrof, mówiącym o rewolucji, wojnie domowe, kolektywizacji, represjach, Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej i powojennym głodzie. Taki typ pamięci, który interpretuje przeszłość jako jedność osobistych i ogólnonarodowych urazów, w artykule uważa się za pamięć traumatyczną.  
В статье сделана попытка проанализировать воображения современных восточных славян об истории XX века в автобиографических повествованиях. В качестве материалов использовались крестьянские автобиографии, дневники, устные рассказы крестьян о жизни. В основе восточнославянских рассказов о прошлом лежит травматическая интерпретация истории. В рассказах о прошлом основное содержание культурных отношений соответствует совокупности личных и коллективных катастроф, говорящих о революции, гражданской войне, коллективизации, репрессиях, Великой Отечественной войне и послевоенном голоде. Этот тип памяти, интерпретирующий прошлое как единство личных и национальных травм, рассматривается в статье как травматическая память.  
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 172, 4
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Wołyńskie wspomnienia w opowiadaniu "W złym towarzystwie" Władimira Korolenki
Volyn memories in the story of Volodimir Korolenko "In a bad society"
Волынские воспоминания в рассказе "В дурном обществе" Володимира Короленко
Autorzy:
Nowakowska-Ozdoba, Joanna Izabela
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/605105.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:
Короленко, Волынь, типы памяти, образ места, автобиографическая память автора
Korolenko, Wołyń, rodzaje pamięci, obraz miejsca, pamięć autobiograficzna autora
Korolenko, Volhynia, types of memory, image of a place, author’s autobiographical memory
Opis:
ВОЛЫНСКИЕ ВОСПОМИНАНИЯ В РАССКАЗЕ ВОЛОДИМИРА КОРОЛЕНКО В ДУРНОМ ОБЩЕСТВЕ Статья посвящена воспоминаниям героя-рассказчика в рассказе Володимира Короленко В дурном обществе. Целью анализа является определение, как память героя формирует образ мира, какие типы памяти помогают воссоздать прошлое, а также ответ на вопрос, участвует ли автобиографическая память автора в создании образа места в тексте. Представлена в произведении действительность является образом событий, ситуаций, людей, мест, минувших эмоций и чувств сохранившихся в памяти героя-рассказчика. В воссоздании образа прошлого принимают участие разные типы памяти: память местa, память зрителиная, эмоциональная, интеллектуальная, а также автобиографическая память автора. Образ прошлого в значительной степени является результатом личной встречи Короленко с пространством Волыни.    
VOLYN MEMORIES IN THE STORY OF VOLODIMIR KOROLENKO IN A BAD SOCIETY The article is dedicated to the recollections of the main character - narrator in the story of Volodimir Korolenko In a bad society. The purpose of the analysis is to determine how the character’s memory forms the image of the world, what types of memory help to recreate the past, as well as to answer the question of whether the author’s autobiographical memory is involved in creating the image of the place in the text. Presented in the work, reality is the image of events, situations, people, past emotions and feelings preserved in the memory of the narrator. Different types of memory take part in the reconstruction of the image of the past: memory of places, visual memory, emotional memory, intellectual memory, as well as autobiographical memory of the author. The image of the past is largely the result of a personal meeting of Korolenko with the space of Volhynia.   
Wołyńskie wspomnienia w opowiadaniu "W złym towarzystwie" Włodzimierza Korolenki Artykuł poświęcony jest wspomnieniom bohatera-narratora w opowiadaniu Włodzomierza Korolenki W złym towarzystwie. Celem analizy jest określenie, w jaki sposób pamięć bohatera kształtuje obraz świata, jakie rodzaje pamięci pozwalają odtworzyć przeszłość, a także odpowiedź na pytanie czy pamięć autobiograficzna autora bierze udział w tworzeniu obrazu miejsca w tekście. Rzeczywistość przedstawiona w utworze jest obrazem zapisanych w pamięci narratora-bohatera zdarzeń, sytuacji, ludzi, miejsc, dawnych emocji i uczuć. W odtwarzaniu przeszłości biorą udział różne formy pamięci: „pamięć widząca miejsca”, pamięć wizualna, uczuciowa (mimowolna), intelektualna, a także  pamięć autobiograficzna autora. Tworzą one obraz będący sumą doznań sensorycznych i uczuciowych przywoływanych we wspomnieniach bohatera.
Źródło:
Przegląd Rusycystyczny; 2020, 3 (171)
0137-298X
Pojawia się w:
Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Фразеологічні одиниці з ойконімним і відойконімним компонентами як свідчення історичної пам’яті українців
Autorzy:
Hnatyuk, Lidiya
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1788599.pdf
Data publikacji:
2020-08-31
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
phraseological items
paroemias
oikonyms
deoikonym adjectives
the 19th c. Ukrainians’ world picture
historical memory
фразеологічні одиниці
паремії
ойконіми
відойконімні прикметники
мовна картина світу українців XIX ст.
історична пам’ять
Opis:
The paper’s subject is tracing the historical memory of the Ukrainian people as evidenced in (broadly understood) phraseological items that contain oikonyms as well as adjectives derived from oikonyms, and refl ect the 19th c. Ukrainians’ perception of their history and neighbouring countries, and also their everyday life, local customs and memorable occurrences related to some inhabited places both in Dnieper Ukraine, then belonging to the Russian Empire, and in Western Ukraine, then part of the Austrian (after 1867, Austrian-Hungarian) Empire. Some of the phraseological units discussed in the paper and drawn from M. Nomys’ 1864 collection “Ukrainian sayings, proverbs and the like” are recorded in modern dictionaries, while the others are only found in the 19th - early 20th c. dictionaries. The author attempts to elucidate the origin and meaning of phraseologisms that are incomprehensible for Present-day Ukrainian speakers. In her reconstruction of relevant fragments of the 19th c. Ukrainians’ world picture, she uses the methods of historical-linguistic and linguistic-cultural analysis, also taking into account extralinguistic data.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2020, 8; 21-28
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Great War of 1914-1918 and Ukraine: Historical Memory and Commemoration
ВЕЛИКА ВІЙНА 1914-1918 рр. І УКРАЇНА: ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА КОМЕМОРАЦІЯ
Autorzy:
Shevchenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894335.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
First World War, Great War of 1914-1918, Ukraine, historical memory, commemoration, «sites of memory»
Перша світова війна, Велика війна 1914-1918 рр., Україна, історична пам’ять, комеморація, місця пам’яті
Opis:
Перша світова війна стала переломною подією у розвитку цивілізації. Україна опинилися в центрі цього глобального конфлікту. На її землях (Східна Галичина, Буковина, Волинь)відбулися одні з найбільших і найкривавіших наступальних операцій, а населення змушене було воювати по обидві сторони фронту. Попри це впродовж багатьох років війна залишалася позаувагою вітчизняної громадськості та професійних дослідників. У пропонованій статті Велику війну 1914-1918 рр. розглянуто крізь призму історичної пам’яті українського суспільства та комеморативних практик. Встановлено, що у Східній Галичині, котра після війни відійшла до Польщі, проводилися посильні роботи по збереженню та упорядкуванню поховань жертв війни. В українській державі перші кроки з увічнення пам’яті загиблих було здійснено за гетьмана П. Скоропадського. Радянська влада планомірно «витісняла» пам’ять про Першу світову війну з масової свідомості, внаслідок чого вона стала «забутою». Зі зміною підходів до висвітлення історичного минулого в незалежній Україні зросло зацікавлення подіями 1914-1918 рр., активізувався процес увічнення і вшанування пам’яті про них. Нині відновлення історичної правди про Першу світову війну та її збереження потребує конструктивної взаємодії держави, громадських організацій, фахівців із різних галузей знань. 
The First World War was a turning point in the development of civilization. Ukraine was at the center of this global conflict. Some of the largest and bloodiest offensive operations took place on itslands (East Halychyna, Bukovyna, Volyn), and the population was forced to fight on both sides of the front. Nevertheless, for many years the national public and professional researchers has beenoverlooked the War. In this paper, the Great War of 1914-1918 was been considered in the light of the historical memory of Ukrainian society and commemorative practices. In Eastern Halychyna, which was part of Poland after the War, there were intensive efforts to preserve the burials of war victims. In the Ukrainian state, the first steps to perpetuate the memory of the victims were made under the Hetman P. Skoropadskyi. Soviet authorities systematically «supplanted» the memory of the First World War from the mass consciousness, so that it was «forgotten».With changing approaches to the coverage of the historical past in independent Ukraine, interest towards the events of 1914-1918 has increased, and the process of perpetuating and commemoratingthem was intensified. Now, the restoration of the historical truth about the First World War and its preservation require the constructive interaction of the state, public organizations, specialists fromdifferent fields of knowledge.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 133-139
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС
Development and problematic issues of Ukraines partnership with the neighbouring EU member states
Autorzy:
Vidnyanskyj, Stepan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1976786.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Ukraine
Polska
Slovakia
Hungary
Romania
relations
neighbourhood problems
conflict situations
national minorities
historical memory
European integration
Україна
Польща
Словаччина
Угорщина
Румунія
відносини
проблеми добросусідства
конфліктні ситуації
національні меншини
історична пам’ять
європейська інтеграція
Opis:
У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.
The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 156-176
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-50 z 65

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies