Temat: держави - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Комунікативний вимір формування і просування публічного іміджу держави
Communicative Dimension of Formation and Promotion of the State`s Public Image
Autorzy:: Нагорняк (Nagornyak), Тетяна (Tetyana)
Польовий (Polovyi), Микола (Mykola)
Бондаренко (Bondarenko), Сергій (Sergii)
Осмоловська (Osmolovska), Анна (Anna)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187908.pdf
Data publikacji:: 2022-03-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: інформаційний простір
політика формування іміджу держави
інтегральна модель формування іміджу держави
комунікаційні моделі
держав світу
імідж держави
image of the state
information space
integral model of state’s image
formation
communication models of the states of the world
policy of state’s image formation
Opis:: Within the framework of the author’s scientific research, three types of communicative models of the world’s states were identified, which reflect the basic principles of building state information policy and reflect the key characteristics of the political system. Among them are subsidiary, vertical, and transitional models. The institutional method was used to prove the specifics of the state as a political institution that is the bearer of national images, as well as the role and degree of influence of public policy on the formation of ideas about the state in the external information space, on the policy of promoting and transforming these images, with an emphasis on the actions of those states that shape the global political discourse of today. The authors propose an integral model of state’s public image formation, which provides for the synergy of actors of public diplomacy. The result of its implementation is the formation of the components of the state image (regional, multicultural, culinary, educational, expert) together with official products (national symbols, reputation characteristics, socio-economic development indicators, rating indicators and e-diplomacy products) «from below». Both the central government and local communities in the context of the implementation of «bottom-up» policy should be involved in the realization of a successful image formation policy. The authors emphasize that the policy of state’s image formation in the external information space should be considered as a multifaceted component of the foreign policy of the state. The tools, channels and subjects of formation and adjustment of the stateʼs image should be embedded in each of the vectors of foreign policy- in security, diplomatic, economic, social, legal, and directly information vectors.
У рамках авторських наукових пошуків виділено три типи комунікативних моделей держав світу, що відображають базові принципи побудови державної інформаційної політики та віддзеркалюють найважливіші характеристики політичної системи. Серед них – субсидіарна, вертикальна та перехідна моделі. За допомогою інституційного методу проаналізовано специфіку держави як політичного інституту, що є носієм загальнонаціональних образів, а також роль і ступінь впливу саме державної політики на формування уявлень про державу в зовнішньому інформаційному просторі, на політику просування і трансформації цих іміджів з акцентом на дії тих держав, які формують глобальний політичний дискурс сучасності. Автори пропонують інтегральну модель формування публічного іміджу держави, що передбачає синергію суб’єктів публічної дипломатії. Результатом її має стати формування «знизу» частини складових іміджу держави (регіональних, полікультурних, кулінарних, освітніх, експертних) разом з офіційними продуктами (державними символами, репутаційними характеристиками, соціально-економічними показниками розвитку, рейтинговими індикаторами та продуктами цифрової дипломатії). Для реалізації успішної політики формування іміджу слід залучати і центральну владу, і локальні громади в контексті впровадження політики «знизу». Автори наголошують на тому, що політику формування іміджу держави в зовнішньому інформаційному просторі слід розглядати як багатоаспектний складник зовнішньополітичного курсу держави. Інструменти, канали та суб’єкти формування і коригування іміджу держави мають бути закладені в кожному з векторів зовнішньої політики, а саме в безпековому, дипломатичному, економічному, соціальному, правовому та безпосередньо інформаційному.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 1; 14-27
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Збройні конфлікти та невизнані «республіки» як інструменти впливу Росії на пострадянські країни
Armed Conflicts and Unrecognized “republics” as Instruments of Russia’s Influence on Post-Soviet Countries
Autorzy:: Кордун, O.O.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676660.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: пострадянський простір
Росія
вплив
невизнані держави
збройні конфлікти
post-Soviet space
Russia
influence
unrecognized states
armed conflicts
Opis:: Дослідження є спробою узагальнення практики реалізації Росією своїх впливів на пострадянському просторі в контексті гібридної агресії як суті міжнародної політики РФ в цьому регіоні. Основне вістря цієї агресії спрямоване проти тих країн з числа республік колишнього СРСР, які задекларували свій чіткий курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію (Україна, Грузія і Молдова) та таким чином стоять на заваді реалізації імперських амбіцій Росії. Задля здійснення своїх планів Росія комплексно використовує широкий спектр інструментів та методів впливу як невійськового («soft power»), так і військового («hard power») характеру. Такий вплив здійснюється системно, протягом багатьох років та має комплексний і всеосяжний характер у різних сферах. До того ж методи і способи впливу, як і їх пріоритетність, не є сталими і різняться залежно від країни їх застосування. Серед них не останнє місце відведене Росією маніпуляціям збройними конфліктами, що є частиною добре відпрацьованого цією країною механізму ведення т.зв. гібридних воєн з метою зміцнення свого геополітичного впливу. Підтримка чи використання певних сил у активних збройних конфліктах або ж загроза відновлення активної фази «заморожених» збройних конфліктів можуть виступати серйозним інструментом зовнішньополітичного тиску та надають Москві реальні військово-політичні переваги в регіоні. Такі конфлікти справляють вирішальний вплив на порядок денний країн їх локалізації та приносять колосальні збитки для їх економічного та людського потенціалу. «Заморожені» конфлікти в Грузії та Молдові, як і досі активний конфлікт на сході України, стали явними перешкодами для швидкого просування цих країн на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції та створюють вкрай негативне тло для їх демократичного та економічного розвитку. Оскільки Росія наразі не досягла своїх цілей в зонах конфліктів в Україні, Грузії та Молдові, найбільш ймовірно, що у найближчий перспективі не варто очікувати суттєвих позитивних змін у їх врегулюванні. Одним з найбільш ефективних механізмів убезпечення від експансіоністських зазіхань Росії для цих країн може стати максимальне зближення з ЄС та НАТО, а в перспективі – і вступ до цих організацій. Такий крок стане й своєрідною перемогою у гібридній війні з Росією. Адже саме заради недопущення такого варіанту Росією були створені та/або підтримуються згадані вище зони нестабільності.
The study is an attempt to generalize the practice of Russia’s implementation of its influence in the post-Soviet space in the context of hybrid aggression as the essence of Russia’s international policy in the region. The main focus of this aggression is directed against those countries of the former Soviet republics that have declared their clear course of European and Euro-Atlantic integration (Ukraine, Georgia and Moldova) and thus stand in the way of Russia’s imperial ambitions. In order to implement its plans, Russia comprehensively uses a wide range of tools and methods of influence of both non-military (“soft power”) and military (“hard power”) nature. Such influence is carried out systematically, for many years and has a complex and comprehensive character in various spheres. Moreover, the methods and ways of influence, as well as their priority, are not stable and differ depending on the country of their application. Among them, not the least place is given by Russia to the manipulation of armed conflicts, which is part of the well-established mechanism of the so called hybrid wars in order to strengthen its geopolitical influence. Supporting or using certain forces in active armed conflicts or threatening to resume the active phase of “frozen” armed conflicts can be a serious tool of foreign policy pressure and give Moscow real military-political advantages in the region. Such conflicts have a decisive impact on the agenda of their localization countries and bring enormous damage to their economic and human potential. The “frozen” conflicts in Georgia and Moldova, as well as the still active conflict in eastern Ukraine, have become clear obstacles to the rapid progress of these countries on the path to European and Euro-Atlantic integration and create a very negative background for their democratic and economic development. As Russia has not yet achieved its goals in the conflict zones in Ukraine, Georgia and Moldova, it is most likely that no significant positive changes in their settlement should be expected in the near future. One of the most effective mechanisms to protect Russia from expansionist encroachments for these countries may be maximum rapprochement with the EU and NATO, and in the long run – accession to these organizations. Such a step will be a kind of victory in the hybrid war with Russia. After all, it is precisely in order to prevent such an option that Russia has created and / or maintains the above-mentioned zones of instability.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 54-73
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: The Crusader States in the Foreign Policy of the First Mamluks’ State (1248/1250-1260)
Держави хрестоносців у зовнішній політиці держави перших мамлюків (1248/1250-1260 рр.)
Autorzy:: Filippau, A.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894375.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: mamluks, Crusader States, mamluks’ foreign policy, War of St. Sabas
мамлюки, держави хрестоносців, зовнішня політика мамлюків, Війна Св. Сави
Opis:: У статті розглядається трансформація зовнішньої політики Єгипту щодо держав хрестоносців в початковий період правління мамлюків. Через низку певних причин дана політика до приходу до влади аз-Захіра Бейбарса (1260-1277 рр.) розглядається в наукових роботах фрагментарно (це пов’язано, перш за все, зі специфікою джерел, а також невисоким інтересом світової науки до, здавалося б, незначних подій , які мають виключно регіональний вимір). Метою статті є визначення причин і характеру цієї трансформації. Об’єктом статті є зовнішня політика перших мамлюків до приходу до влади аз-Захіра Бейбарса. Монгольське вторгнення, попередня спроба Людовика IX атакувати Каїр, а також конфлікт між Венецією і Генуєю призвели до прийняття мамлюками рішення про необхідність повного знищення держав хрестоносців на Близькому Сході.
The article considers transformation of the Egyptian foreign policy towards the Crusader States in the first years after mamluks’ coming to power. Due to different reasons the previous academic papersconsidered this policy to sufficient extent only after the beginning of the reign of al-Zahir Baybars (1260-1277) (this is primarily due to the specifics of the sources, as well as the low interest of theworld science to seemingly minor events that having a purely regional dimension). The aim of the article is to identify the reasons and nature of this transformation. The object of the research is theforeign policy of the first mamluks before al-Zahir Baybars’s reign. Mongol invasion, the previous attempt of Louis IX to attack Cairo, as well as the conflict between Genoa and Venice resulted inmamluks’ decision to eliminate completely the Crusader States in the Middle East.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 43-52
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Does Putin have immunity from criminal liability before Ukrainian court?
Czy Putin posiada immunitet karny przed ukraińskim sądem?
Обладает ли Путин иммунитетом от уголовного преследования перед украинским судом?
Чи має Путін імунітет від кримінальної відповідальності перед українським судом?
Autorzy:: Navrotskyy, Vyacheslav
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511222.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: кримінальна відповідальність
імунітет
керівник держави
агресія
уголовная ответственность
иммунитет
глава государства
агрессия
odpowiedzialność karna
immunitet
głowa państwa
agresja
criminal liability
immunity
head of state
aggression
Opis:: The question about criminal liability for waging this cruel war has been actualized since the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014, and especially since the large-scale Russian invasion of Ukraine in 2022. It is commonly recognized that such acts are crimes according to international criminal law and that liability must come under international judiciary bodies. By the same token, Ukrainian national legislation also provides for liability for those acts. At the same time, there are attempts to prove the fact that Putin and othersenior officials are not liable under Ukrainian criminal law since allegedly they have functional immunity and ordinary perpetrators of the aggression are not personally liable under Ukrainian law due to the so-called functional immunity. The publication aims to prove the wrongfulness of the statement that the abovementioned immunity status prevents criminal prosecution in Ukraine, as in the state against which the aggression was committed. The arguments of “immunity theory” supporters are analyzed and counter-arguments are presented that such immunity is not valid in Ukraine and does not prevent prosecution under Ukrainian law. It is concluded that, regarding the aggressive war in Ukraine, the functional immunity of senior officials of the Russian Federation does not have any moral, social or legal grounds and the individuals who allegedly have such immunities are criminally liable not only under international criminal law but also Ukrainian law as well.
Питання кримінальної відповідальності за розв’язання та ведення агресивної війни актуальне від початку російсько-української війни у 2014 році, а, особливо, від 2022 році, коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну. Відповідно до міжнародного кримінального права такі діяння є міжнародними злочинами та підлягають юрисдикції міжнародних судових органів. Українське законодавство також передбачає кримінальну відповідальність за вказані діяння. Водночас є спроби довести, що Путін та інші вищі керівники російської федерації не підлягають кримінальній відповідальності за українським кримінальним правом, оскільки ніби-то наділені функціональним імунітетом. Метою цієї публікації є доведення помилковості тези про те, що вказаний імунітет перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності в Україні як державі, проти якої вчинена агресія. Розглянуті доводи прихильників «теорії імунітету» та наведені аргументи щодо того, що він не діє в Україні щодо вищих керівників держави-агресора та не перешкоджає притягненню їх до відповідальності за українським кримінальним правом. Зроблений висновок, що щодо агресивної війни в Україні функціональний імунітет вищих керівників російської федерації не має моральних, соціальних та юридичних підстав, а вказані особи підлягають кримінальній відповідальності не лише за міжнародним кримінальним правом, але й за правом України.
Вопрос об уголовной ответственности за ведение непрекращающегося жестокого конфликта актуален с начала российско-украинской войны, начавшейся в 2014 году, и особенно после полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году. Согласно международному уголовному праву, такие действия являются преступлениями по международному праву и подпадают под юрисдикцию международных судебных органов. Внутреннее законодательство Украины также предусматривает уголовную ответственность за указанные деяния. В то же время предпринимаются попытки доказать, что Путин и другие высшие должностные лица не подпадают под юрисдикцию украинских судов в силу украинского уголовного законодательства, поскольку якобы обладают функциональным иммунитетом, а рядовые участники вооруженной агрессии также не несут персональной ответственности в силу украинского законодательства, поскольку обладают функциональным иммунитетом. Цель статьи – доказать ошибочность утверждения о том, что вышеуказанные иммунитеты не позволяют привлекать таких лиц к уголовной ответственности в судах Украины – государства, против которого была совершена вооруженная агрессия. Были проанализированы аргументы сторонников «теории иммунитета» и приведены аргументы в пользу того, что указанные категории лиц не обладают иммунитетом на территории Украины, а значит, их можно привлечь к ответственности в силу законодательства Украины. Сделан вывод о том, что применительно к вооруженной агрессии против Украины функциональный иммунитет высших должностных лиц Российской Федерации не имеет моральных, общественных и правовых оснований, а названные лица, якобы обладающие таким иммунитетом, несут уголовную ответственность не только в силу международного уголовного права, но и по украинскому законодательству.
Kwestia odpowiedzialności karnej za prowadzenie trwającego, okrutnego konfliktu jest aktualna od początku wojny rosyjsko-ukraińskiej rozpoczętej w 2014 r., a zwłaszcza od 2022 r., czyli od inwazji na Ukrainę na pełną skalę. Zgodnie z międzynarodowym prawem karnym takie czyny stanowią zbrodnie prawa międzynarodowego i podlegają jurysdykcji międzynarodowych organów sądowych. Ukraińskie ustawodawstwo krajowe również przewiduje odpowiedzialność karną za rzeczone czyny. Jednocześnie podejmowane są próby udowodnienia, że Putin i inni wysocy urzędnicy nie podlegają orzecznictwu sądów ukraińskich na mocy ukraińskiego prawa karnego, ponieważ rzekomo posiadają immunitet funkcjonalny, a zwykli uczestnicy agresji zbrojnej również nie ponoszą osobistej odpowiedzialności na mocy prawa ukraińskiego z powodu posiadania immunitetu funkcjonalnego. Celem publikacji jest udowodnienie niesłuszności twierdzenia, że wyżej wymienione immunitety uniemożliwiają pociągnięcie takich osób do odpowiedzialności karnej przez sądy w Ukrainie, czyli państwie, przeciwko któremu rozpoczęto agresję zbrojną. Przeanalizowano zarówno argumenty zwolenników „teorii immunitetu”, jak i przedstawiono argumenty przemawiające za tym, że wskazane kategorie osób nie posiadają immunitetu na terytorium Ukrainy, a zatem możliwe jest ich ściganie na mocy prawa ukraińskiego. Stwierdzono, że w odniesieniu do agresji zbrojnej przeciwko Ukrainie immunitet funkcjonalny wyższych urzędników Federacji Rosyjskiej nie ma żadnych podstaw moralnych, społecznych i prawnych, a wymienione osoby, które rzekomo posiadają taki immunitet, ponoszą odpowiedzialność karną nie tylko na mocy międzynaro-dowego prawa karnego, lecz także prawa ukraińskiego.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 117-133
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Леон Василевський на переговорах у Ризі: до сторіччя Ризького мирного договору 1921 р.
Leon Wasilewski at the treaty of Riga negotiations: to the centenary of the peace of Riga (1921)
Autorzy:: Vialova, Iuliia
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1977411.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Leon Wasilewski
The Treaty of Riga (1921)
The Eastern Border of the Second Polish Republic
Леон Василевський
Ризький мирний договір 1921 р.
східний кордон Польської держави
Opis:: Стаття присвячена 100-річчю підписання Ризького мирного договору 1921 р., дискусії щодо наслідків якого не припиняються і сьогодні. Яке значення мав цей договір для історії Європи, а особливо для її політичної архітектури міжвоєнного періоду? Які наслідки цей договір мав для поляків, росіян, українців і білорусів? Оцінки підписаного сто років тому договору досі розходяться – одні вважають, що документ, який встановив кордони Польщі майже в межах другого поділу Речі Посполитої (1793 р.) був поразкою тогочасної польської еліти, інші – що він був виразом реального стану речей. У цій статті акцентовано увагу на перебігу польсько-радянських переговорів під час підписання трактату, боротьбі всередині польської делегації між прихильниками двох державних геополітичних концепцій («ендецької» інкорпоративної та «федералістичної» Ю. Пілсудського) та встановленні східного кордону Польської держави. Відомий польський дипломат і політичний діяч Л. Василевський відіграв одну з ключових ролей під час цих переговорів, дослідження його діяльності сприятиме з’ясуванню декількох спірних моментів під час переговорів. Ризький мирний договір 1921 р. поставив крапку в польсько-більшовицькій війні, визначив польський кордон на сході і водночас перекреслив Варшавську угоду Петлюра-Пілсудський, що засвідчило крах федералістичної програми Ю. Пілсудського. Ба більше, політика польської влади щодо національних меншин у подальшому виявилася майже дискримінаційною, що послаблювало Поль ську державу зсередини. Для України та Білорусі цей договір виявився національною катастрофою, позбавивши їх перспектив державності. Цей мир можна назвати «ситуативним компромісом», який у короткотривалій перспективі розв’язував проблему закінчення війни, але не розв’язував жодної із геополітичних проблем Польщі: не гарантував безпеки, як і не гарантував стійкості східного кордону Польщі. Порушення цього миру з боку радянської Росії було питанням часу, що і сталося в 1939 році.
The article is dedicated to the 100th anniversary of the signing of the Treaty of Riga (1921), discussions about the significance of which do not stop today. What significance did this treaty have for the history of Europe, and especially for its political architecture of the interwar period? What were the consequences of this agreement for Poles, Russians, Ukrainians and Belarusians? Estimated of the agreement signed a hundred years ago still differ – some believe that the document then established the borders of Poland almost within the Second Partition of Poland (1793) was the defeat of the then Polish elite, others – that it was an expression of the real state of affairs. This article focuses on the course of Polish-Soviet negotiations during the signing of the treaty, the struggle within the Polish delegation between supports of two state geopolitical concepts (National Democracy “incorporative” and “federal” J. Pilsudski) and establishment of the Eastern border of the Polish state. The well-known Polish diplomat and politician Leon Wasilewski played one of the key roles during these negotiations, and the study of his activities will help to clarify several controversial points during the negotiations. The Treaty of Riga (1921) put an end to the Polish-Bolshevik war, defined the Polish border in the East and the same time cancelled the Petliura-Pilsudski Agreement, which testified to the defeat of the federalist program of J. Pilsudski. Further, the Polish government’s policy towards national minorities later proved to be almost discriminatory, weakening the Polish state from within. For Ukraine and Belarus, this agreement proved to be a national catastrophe, depriving them of the prospects of statehood. This peace can be called a “situational compromise”, which in the short term solved the problem of ending the war, but did not solve any of the geopolitical problems of Poland: neither guaranteed security nor guaranteed the stability of Poland’s Eastern border. The violation of this peace by Soviet Russia was a matter of time, as it happened in 1939.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 45-66
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: The Yalta Conference of the “Big Three” in 1945 and Ukraine’s Appearance on the International Stage
ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ДЕРЖАВ «ВЕЛИКОЇ ТРІЙКИ» 1945 Р. І ВИХІД УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНУ АРЕНУ
Autorzy:: Kudryachenko, A.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894459.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: International Conference, big states’ coalition, arrangement of Europe and the world, unconditional surrender, UN, Ukraine
міжнародна конференція, великі держави, антигітлерівська коаліція, облаштування Європи і світу, беззастережна капітуляція, ООН, Україна
Opis:: У статті здійснено аналіз рішень Ялтинської міжнародної конференції лідерів трьох союзницьких держав СРСР, США і Великої Британії щодо розв’язання ключових питань завершального етапу війни із нацистською Німеччиною і її сателітами: координації воєнних заходів, створення чотирьох окупаційних зон на її території, задекларованої спільної мети щодо беззастережної капітуляції і принципів повоєнної демілітаризації та денацифікації Німеччини, справедливого покарання всіх воєнних злочинців, відшкодування збитків, заподіяних гітлерівцями і створення Міжсоюзної контрольної комісії у Москві. У статті розглядаються узгоджені рішення стосовно створення постійного механізму для регулярних консультацій між трьома міністрами закордонних справ союзних держав, відносно повоєнного облаштування Європи і світу, засад політики союзників на визволених територіях. З’ясовуються умови cтворення нової системи взаємовідносин і сфер впливу великих держав у світі. Окремо аналізуються рішення союзників відносно створення ООН і включення України до країн-засновниць цієї міжнародної організації, а також розкриваються питання її міжнародної правосуб’єктності у повоєнні десятиліття.
The article analyzes the decisions of the Yalta international conference of the leaders of the Allied States, i.e. USSR, USA and UK, aimed at solving the key issues of the final stage of war with Nazi Germany and its satellites: coordination of military activities, creation of four occupation zones on German territory, declared common goal of unconditional surrender as well as the principles of the post-war demilitarization and denazification of Germany, just punishment of war criminals, compensation for damages caused by the Nazis and creation of the inter-Alliance Control Commission in Moscow. The article considers the agreed decisions on establishing a permanent mechanism for regular consultations among the three Foreign Ministers of the Allied States related to post-war arrangement and order in Europe and the world as well as the Allies’ policy on liberated territories. The author analyses the conditions leading to creation of the new system of relations and spheres of influence of the great powers in the world. The article contains a special analysis of Allies’ decisions regarding creation of the UN and inclusion of Ukraine into the number of states-founders of this international organization. The issues related to legal capacity of Ukraine in the post-war decades are also considered.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 97-121
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Інноваційні підходи до управління розвитком олімпійського спорту (на прикладі маркетингової компанії олімпіади в Сочі)
Innovative approaches to control the development of Olympic sports
Autorzy:: Savchenko, V.G.
Sazonets, V.I.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/692415.pdf
Data publikacji:: 2013
Wydawca:: Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:: досвід
держави
аналіз
економічна ситуація
олімпійські види спорту
менеджери
маркетологи
спонсорські кошти
інновації
Сочі-2014
experience
states
analysis
economic situation
Olympic sports
managers
marketing
sponsorship
innovation
Sochi 2014
Opis:: The experience is studied of the world’s leading sports and is analyzed the economicsituation in Ukraine, which has a significant impact on the operation and developmentof Olympic sports and the sports industry. The importance of optimally using funds ofsports organizations is revealed. The directions of cooperation of managers and marketers in the sport, on raising sponsorship funds for innovative approaches are considered. The experience of preparing for the Olympics in Sochi in 2014 is studied
Вивчено досвід провідних спортивних держав світу і проаналізовано економіч-ну ситуацію в Україні, яка істотно впливає на функціонування та розвиток олім-пійських видів спорту й індустрії спорту в цілому. Виявлено значення оптимального використання наявних коштів, що є у спортивних організацій. Розглянуто напрями співпраці менеджерів та маркетологів у спорті з питань залучення спонсорських коштів на інноваційних підходах. Вивчено досвід підготовки до проведення Олімпіади в Сочі-2014.
Źródło:: European Journal of Management Issues; 2013, 2; 24-32
2519-8564
Pojawia się w:: European Journal of Management Issues
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Дружина консула – авторка роману про українських дипломатів
The consul’s wife – the author of a novel about Ukrainian diplomats
Autorzy:: Matiash, Iryna
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/32062733.pdf
Data publikacji:: 2022-12-28
Wydawca:: Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:: роман про українських дипломатів
Валерія О’Коннор-Вілінська
Генеральне консульство Української Держави в Цюріху
novel about Ukrainian diplomats
Valeria O’Connor-Vilinska
Consulate General of the Ukrainian State in Zurich
Opis:: У статті окреслено основні віхи долі української письменниці, перекладачки, громадської діячки Валерії О’Коннор-Вілінської та шлях до читача її роману „На еміграції”. Дослідження про дружину генерального консула як авторку роману про українських дипломатів є складовою частиною проєкту „Жіноче обличчя української дипломатії”. Його ініціювало Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин 2021 року на відзначення 30-ліття відновлення державної незалежності України. Опублікований через 75 років після смерті авторки літературний твір привернув увагу читачів до маловідомих подій дипломатичної історії. Водночас твір містив суголосні висловленим у спогадах сучасників оцінки болючих проблем молодої дипломатії. Відзначено, що особливість роману полягає в тому, що в його основу було покладено дійсну історію українського Генерального консульства в Цюріху, власний життєвий досвід дружини генерального консула як безпосередньої учасниці відтворених подій.
The article outlines the main stages of the fate of the Ukrainian writer, translator and public figure Valeria O’Connor-Vilinska and the path of her novel „In Emigration” to the reader. The research on the Consul General’s wife as the author of a novel about Ukrainian diplomats is a part of the Women’s Face of Ukrainian Diplomacy project. It was initiated by the Scientific Society for the History of Diplomacy and International Relations in 2021 to mark the 30th anniversary of the restoration of state independence of Ukraine. Being published 75 years after the author’s death the literary work drew readers’ attention to little-known events in diplomatic history. At the same time the work contained consonant assessments of the painful problems of young diplomacy expressed in the memoirs of contemporaries. It is noted that the peculiarity of the novel is that it was based on the true history of the Ukrainian Consulate General in Zurich, her own life experience of the Consul General’s wife as a direct participant in the events.
Źródło:: Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 197-211
2299-7237
Pojawia się w:: Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Культурна дипломатія як інструмент сприяння розвитку відносин між Україною та Румунією в культурно-гуманітарній сфері
Dyplomacja kulturalna jako narzędzie promocji rozwoju stosunków Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej
Autorzy:: Melnychuk, Liubov
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343700.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: cultural diplomacy
cultural communication
foreign policy of the state
Cultural and Information Centеr
Ukraine
Romania
dyplomacja kulturalna
komunikacja kulturalna
polityka zagraniczna państwa
Centrum Kulturalno-Informacyjne
Ukraina
Rumunia
культурна дипломатія
культурна комунікація
зовнішня політика держави
Культурно-інформаційний центр
Україна
Румунія
Opis:: В статті аналізується культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної держави. Визначено сутнісні характеристики та особливості культурної дипломатії. Характеризується її місце та значення у зовнішній політиці держави. Висвітлено особливості розвитку міжнародної культурної комунікації України. Розкрито особливості культурної взаємодії України з Румунією. Зазначено, що культурно-інформаційний центр у складі Посольства України в Румунії є одним з осередків співпраці України та Румунії в культурно-гуманітарній сфері. За роки роботи центру його діяльність спрямовувалася на зміцнення двосторонніх відносин між Україною та Румунією, поглиблення співпраці у культурній, гуманітарній, інформаційній сферах; поширення в Румунії інформації про Україну, її історію і культуру, туристичні можливості і привабливість; зміцнення зв’язків з українською меншиною, сприяння задоволенню її національно-культурних потреб.
In the article cultural diplomacy is analysed as an instrument of foreign policy of the modern state. The essence and features of cultural diplomacy are defined. It is characterized its place and importance in the foreign policy of the state. Specificities of the development of international cultural communication in modern Ukraine are highlighted. The peculiarities of cultural interaction between Ukraine and Romania are described. It is noted that the cultural and information centеr within the Embassy of Ukraine in Romania is one of the centеrs of cooperation between Ukraine and Romania in the cultural and humanitarian sphere. Over the years of the centеr’s work, its activities have been aimed at strengthening bilateral relations between Ukraine and Romania, deepening mutual cooperation in the cultural, humanitarian and informational spheres. The centеr promotes spreading of information in Romania about Ukraine, its history and culture, tourist opportunities and attractiveness, strengthening ties with the Ukrainian minority, helping to satisfy its national and cultural needs.
W artykule podjęto analizę dyplomacji kulturalnej jako instrumentu polityki zagranicznej współczesnego państwa. Określono istotę i cechy dyplomacji kulturalnej. Scharakteryzowano jego miejsce i znaczenie w polityce zagranicznej państwa. Podkreślono specyfikę rozwoju międzynarodowej komunikacji kulturalnej we współczesnej Ukrainie. Opisano specyfikę interakcji kulturowych pomiędzy Ukrainą i Rumunią. Należy zauważyć, że centrum kulturalno-informacyjne Ambasady Ukrainy w Rumunii jest jednym z ośrodków współpracy Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej. Przez lata działalności centrum jego działania miały na celu wzmocnienie dwustronnych relacji między Ukrainą a Rumunią, pogłębienie wzajemnej współpracy w sferze kulturalnej, humanitarnej i informacyjnej. Centrum promuje rozpowszechnianie w Rumunii informacji o Ukrainie, jej historii i kulturze, możliwościach i atrakcyjności turystycznej, wzmacnianie więzi z mniejszością ukraińską, pomagając w zaspokajaniu jej potrzeb narodowych i kulturalnych.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 139-160
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Uzasadnienie kryminalizacji znieważenia wartości państwowych z perspektywy informacyjnych zagrożeń bezpieczeństwa narodowego
Justification for the criminalisation of insulting national values from the perspective of informational threats to national security
Обоснование криминализации надругательства над государственными ценностями с точки зрения информационных угроз национальной безопасности
Обґрунтування криміналізації наруги над державними цінностями з точки зору інформаційних загроз національній безпеці
Autorzy:: Ciepły, Filip
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33513558.pdf
Data publikacji:: 2024
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: наругa над нацією
наруга над державними символами
інформаційна боротьбa
національна безпека
злочини проти держави
оскорбление народа
надругательство над государственными символами
информационная война
национальная безопасность
преступления против государства
insult to the nation
insult to the state symbols
information warfare
international security
crimes against the state
znieważenie narodu
znieważenie symboli państwowych
walka informacyjna
bezpieczeństwo narodowe
przestępstwa przeciwko państwu
Opis:: Celem artykułu jest przedstawienie argumentów uzasadniających kryminalizację znieważenia wartości państwowych z perspektywy informacyjnych zagrożeń bezpieczeństwa narodowego. Zaprezentowanie tego ujęcia ma wyznaczyć nowe pole dyskusji w kwestii zasadności kryminalizacji znieważenia narodu, państwa oraz osób i symboli reprezentujących państwo polskie. W pierwszej kolejności przedstawiony został przedmiot ochrony najważniejszych z tego punktu widzenia typów przestępstw, następnie istota walki informacyjnej w obszarach bezpieczeństwa politycznego i bezpieczeństwa kulturowego państwa oraz odniesienie jej do ochrony wartości stanowiących przedmiot omawianych przestępstw.
Метою статті є викладення аргументів на користь криміналізації наруги над державними цінностями з точки зору інформаційних загроз національній безпеці. Представлення цього погляду має на меті визначити нове поле для дискусії щодо доцільності криміналізації наруги над нацією, державою, особами та символами, які представляють польську державу. Спочатку представлено предмет захисту найбільш важливих з цієї точки зору видів злочинів, а потім розкрито сутність інформаційної боротьби у сферах політичної та культурної безпеки держави та її зв’язок із захистом цінностей, що становлять предмет обговорюваних злочинів.
Цель данной статьи – представить аргументы, обосновывающие криминализацию надругательства над государственными ценностями с точки зрения информационных угроз национальной безопасности. Изложение данного подхода призвано очертить новое поле дискуссии о правомерности криминализации надругательства над народом, государством, а также лицами и символами, представляющими польское государство. Сначала излагается предмет защиты наиболее важных с этой точки зрения видов преступлений, затем сущность информационной войны в сферах политической безопасности и культурной безопасности государства и ее связь с защитой ценностей, являющихся предметом рассматриваемых преступлений.
The aim of the article is to present arguments justifying the criminalization of the defamation of state values from the perspective of informational threats to national security. Introducing this approach is intended to open up a new field of discussion regarding the justification of criminalizing the defamation of the nation, the state, and individuals and symbols representing the Polish state. Firstly, the focus is on presenting the object of protection, which includes the most significant types of crimes from this point of view. Subsequently, the essence of the informational struggle in the areas of political security and cultural security of the state is presented, along with its relevance to the protection of values that are the subject of the discussed crimes.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2024, 1; 39-52
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "держави" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język