Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "відносини" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-30 z 30
    Tytuł:
    “Younger Brother” Status in Oriental Diplomatic History
    СТАТУС «МОЛОДШОГО БРАТА» В ІСТОРІЇ СХІДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ
    Autorzy:
    Rozumjuk, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894457.pdf
    Data publikacji:
    2017
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    “brotherhood”, international relation, status, diplomacy, treaty
    «братство», міжнародні відносини, статус, дипломатія, угода
    Opis:
    Стаття присвячена дослідженню феномену «братерства» у міжнародних відносинах. Аналізується зміст поняття «братство» в дипломатичній історії країн Стародавнього Сходу і середньовічного Китаю, наводяться конкретні приклади «братських» договорів. На багатьох прикладах автор демонструє, що сімейна термінологія («батько», «син», «дід», «онук», «дядько», «племінник», «брат») часто використовувались в хроніках різних цивілізацій та епох для визначення певного статусу держави в системі міжнародних відносин та позначення різних нюансів відносин політичної залежності, васалітету та гегемонії. Екстраполюючи досвід історії східної дипломатії на сучасну систему міжнародних відносин, автор робить висновок, що традиційні гасла російської пропаганди про «один народ» та «одвічне братерство» російського та українського народів означають лише ствердження нерівноправності та залежності української держави від «старшого брата», другорядний статус українців як нації, а не відчуття взаємної приязні і родинні зв’язки.
    The article is devoted to research of “brotherhood” phenomenon in international relations. The meaning of the term “brotherhood” in diplomatic history of the Ancient East and medieval China is analyzed. Some “brotherhood” treaties are given. The author demonstrates with many examples that a family terminology (“father”, “son”, “grandfather”, “grandson”, “uncle”, “nephew”, “brother”) was often used in chronicles of many epochs and civilizations to determine the state status in the system of international relations and for a designation of various nuances of relations of a political dependence, vassalage and hegemony. Extrapolating experience of the history of Eastern diplomacy at the modern system of international relations, the author concludes that traditional slogans of Russian propaganda about “one nation” and “eternal brotherhood” of Russian and Ukrainian nations mean only the assertion of an inequality and dependence of Ukrainian state from the “elder brother”, the second-class status of Ukrainians as a nation, but not a feeling of a mutual affection and family ties.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2017, 3; 52-62
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    1991 рік: у джерел розбудови угорсько-українських міждержавних зв’язків
    1991: At the origin of building Hungarian-Ukrainian inter-state relations
    Autorzy:
    Paladi, Renata
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1976873.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Hungary
    Ukraine
    Soviet Union
    bilateral relations
    diplomacy
    Угорщина
    Україна
    СРСР
    двосторонні відносини
    дипломатія
    Opis:
    31 травня 1991 р. в рамках триденного візиту керівництва Української РСР до Будапешта було підписано дев’ять документів, що в підсумку мали вирішальне значення для розбудови угорсько-українських двосторонніх відносин. Робочому візиту української делегації на чолі з головою Верховної Ради УРСР Леонідом Кравчуком передувала багатомісячна інтенсивна підготовча робота з обох сторін. У цій статті автор здійснює спробу дати огляд цього процесу на основі розсекречених архівних документів Міністерства закордонних справ Угорщини та, насамперед, посилаючись на угорську бібліографію. На початку дослідження автор дає коротку характеристику зовнішньополітичних цілей Угорської Республіки щодо Української РСР на межі 90-х років. Далі подається короткий опис змісту основних зустрічей угорської та української сторін, а також висвітлюється реакція керівництва СРСР на взаємне зближення двох сусідніх держав. На основі аналізу архівних матеріалів автор акцентує особливу увагу на питаннях, що мали велике значення в розвитку і регулюванні угорсько-українських двосторонніх відносин, а саме: 1) Договір про добросусідство та співробітництво, 2) Декларація про національні меншини та 3) Консульська конвенція. Завершується розвідка коротким оглядом і оцінкою візиту української делегації у Будапешт у травні–червні 1991 року, також подається короткий контент та умови всіх дев’яти підписаних документів.
    On 31 May 1991, during the three-day visit of the leadership of the Ukrainian SSR to Budapest, there were signed nine documents, which ultimately were crucial for the development of Hungarian-Ukrainian bilateral relations. The working visit of the Ukrainian delegation, headed by the Speaker of the Ukrainian Parliament Leonid Kravchuk, was preceded by many months of intensive preparatory work on both sides. In this study, the author tries to give an overview of this process based on declassified archival documents of the Ministry of Foreign Affairs of Hungary and primarily referring to the Hungarian bibliography. At the beginning of the study, the author gives a brief description of the foreign policy goals of the Republic of Hungary to the Ukrainian SSR on the verge of the 90s. Then will be given a brief description of the content of the main meetings that were organized between the Hungarian and Ukrainian sides, as well as the reaction of the Soviet leadership to the mutual rapprochement of the two neighbouring states. Based on archival materials, the author pays special attention to issues that were of great importance in the development and regulation of Hungarian-Ukrainian bilateral relations, namely 1) the Treaty of Good Neighborliness and Cooperation, 2) the Declaration on National Minorities and 3) the Consular Convention. The paper concludes with a brief review and assessment of the visit of the Ukrainian delegation to Budapest in May-June 1991 and gives a summary of the content and the terms of all nine signed documents.
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 141-155
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Рецепція філософсько-педагогічної спадщини Я.А. Коменського у сковородинівській традиції української культури: парадокси і суперечності
    Autorzy:
    Kultaieva, Maria
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1194847.pdf
    Data publikacji:
    2017
    Wydawca:
    Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
    Tematy:
    рецепція
    ідеї Коменського
    сковородинівська традиція
    школа
    дидактика
    виховання
    дитина
    свобода
    шлях світла
    педагогічні відносини
    Opis:
    Стаття присвячена розгляду рецепції філософсько-педагогічних ідей Яна Амоса Коменського у культурній традиції, започаткованої видатним українським філософом Григорієм Сковородою (1722-1794). Розкриваються суперечливі моменти філософсько-педагогічних настанов Коменського, які визначили логіку їхньої селекції на різних етапах еволюції сковородинівської традиції, де перевага надається трансформаціям платонізму, перед усім концептам удосконалення світу і шляху світла, а також принципам «Великої дидактики». Показано, що парадокси і суперечності рецепції ідей Коменського в Україні обумовлені ситуативними переходами від середньовічних уявлень про смисл і призначення освіти до їх модерних модифікацій і навпаки, але з акцентуванням свободи і нового культурного статусу дитини. Взаємопроникнення засадничих ідей Коменського і збережених смислів сковородинівської традиції сприяло створенню внутрішньої опозиції навіть усередині теорії комуністичного виховання. Різні версії такого явного і неявного спротиву розглядаються на матеріалі філософсько-педагогічних теорій Г. Ващенка, А. Макаренка і В. Сухомлинського, які відстоювали діаметрально протилежні шляхи удосконалення світу. Пропонується нове прочитання теорії пансофійної школи у сучасних соціокультурних контекстах як можливих орієнтирів у сучасних інституціональних трансформаціях шкільної освіти та оновлення її змісту.
    Źródło:
    Siedleckie Zeszyty Komeniologiczne. Seria pedagogika; 2017, 4; 253-276
    2450-7245
    2658-1973
    Pojawia się w:
    Siedleckie Zeszyty Komeniologiczne. Seria pedagogika
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Peloponnesian War: Domestic Policy Determinants of Foreign Policy
    ПЕЛОПОННЕСЬКА ВІЙНА: ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
    Autorzy:
    Rozumyk, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894429.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Peloponnesian War, Athens, Sparta, foreign policy, international relations
    Пелопоннеська війна, Афіни, Спарта, зовнішня політика, міжнародні відносини
    Opis:
    Стаття присвячена дослідженню загальних аспектів проблеми внутрішньополітичних детермінант зовнішньої політики. Визначено, що перед сучасною політологією міжнародних відносин постає питання щодо можливості загострення геополітичного протистояння в процесі формування альтернативних моделей світоустрою загалом, і впливу внутрішньополітичної гетерогенності провідних держав світу на становлення нової системи міжнародних відносин зокрема. На прикладі Пелопоннеської війни розглянуто і проаналізовано внутрішні чинники міжнародних відносин, продемонстровано неадекватність та помилковість багатьох стереотипів теорії міжнародних відносин, навіяних ліберальною пропагандою. Доведено хибність положень про вроджену агресивність авторитарних режимів, спростовано твердження про іманентний пацифізм демократій.
    The article investigates the common aspects of home policy determinants of foreign policy. The author argues that before the modern political science international relations raises questions about the possibility of aggravation of geopolitical confrontation in the process of alternative models of world order and the impact of the internal heterogeneity of the leading countries in the world in the development of a new system of international relations. On the example of the Peloponnesian War, the internal factors of international relations are reviewed and analyzed, the inadequacy and inaccuracy of many of the stereotypes of the theory of international relations, inspired liberal propaganda are clearly demonstrated. Falseness of the statements about the innate aggressiveness of authoritarian regimes is proved, the position about an inherent pacifism of democracies is refuted.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 52-63
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    PECULIARITIES OF THE US-EU RELATIONS: EVOLUTION AND PROSPECTS
    Особливості відносин США та ЄС: еволюція та перспективи
    Autorzy:
    Lakishyk, D.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894445.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    USA, EU, US-European relations, foreign policy, partnership
    США, ЄС, американо-європейські відносини, зовнішня політика, партнерство
    Opis:
    Аргументовано, що американо-європейські відносини, незалежно від позиції США як єдиної глобальної держави, базуються на принципах взаємозалежності. Суперечності, що виникають з окремих питань, не мають стратегічного і тим більше вирішального характеру. Вони не можуть спровокувати фундаментальний конфлікт, передусім через аналогічні ціннісні і цільові орієнтири в проведенні зовнішньої політики. Зміна статусу ЄС з «традиційного союзника» на статус «необхідного партнера» зумовлюється потребою чіткого визначення європейських інтересів у трансатлантичному співробітництві. Відносини між ЄС і США будуються на захисті інтересів і пріоритетів кожної зі сторін на додаток до політики компромісу. Нині формат трансатлантичного співробітництва залишається багаторівневим, переговорна основа зовнішньополітичної практики США поєднана зі співпрацею з ЄС, що засвідчує практичний перехід Вашингтона до поновлення колективних дій. Наповнення американо-європейських відносин «глобальним контекстом» змінює практику трансатлантичного партнерства і за змістом, і за формою. США і ЄС продовжують залишатися одними з лідерів світової політики, які отримують додаткові можливості для формування та реалізації спільної позиції з багатьох питань глобальної проблематики завдяки стратегічному партнерству.
    It is argued that the US-European relations, regardless of the position of the US as a single global state, are based on the principles of interdependence. Conflicts that arise on specific issues are not of strategic and decisive character. They cannot provoke fundamental conflict, primarily because of similar values and targets in the conduct of foreign policy. Changing the status of the EU “traditional ally” into the status of “essential partner” is caused by the need to clearly define European interests in transatlantic cooperation. Relations between the EU and the US are based on protecting the interests and priorities of each party, in addition to the policy of compromise. Now the format of transatlantic cooperation is multilateral, negotiation basis of US foreign practices is combined with cooperation with the EU, confirming the practical transition of Washington to renovation of collective action. Filling the US-European relations with “global context” changes transatlantic partnership both in content and in form. The US and EU continue to be among the leaders in world politics that get additional opportunities for development and implementation of a common position on many global issues thanks to strategic partnership.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 153-174
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Розвиток земельних відносин у системі реформування національної економіки
    Развитие земельных отношений в системе реформирования национальной экономики
    Development of land relations in the system of reform of national economy
    Autorzy:
    Steblianko, I. O.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/692364.pdf
    Data publikacji:
    2015
    Wydawca:
    Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
    Tematy:
    земельні відносини
    національна економіка
    розвиток
    реформування
    земельные отношения
    национальная экономика
    развитие
    реформирование
    land relations
    national economy
    development
    reform
    Opis:
    According to the Land Code of Ukraine, the land is the main national wealth, which is under special protection of the State. As a result of the land reforms in Ukraine, the private ownership of land is renewed, restrictions on granting the land plots to citizens are removed, but the rational highly–efficient land use and agriculture growth in the trajectory of sustainable development is not provided. One should also point to the lack of a comprehensive approach to determine the place of the land reform in the system of transformation of the national economy. The purpose of the article is to substantiate the principles of the land reform and determine its dialectic link to other reforms of the national economy. To achieve this goal we applied system approach, general scientific methods of analysis and synthesis. The information basis of the research is the legal regulating data of Ukraine and the reporting data of the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre. The main scientific result of the paper is substantiation of principles of land reform and determining of its dialectic link to other reforms of the national economy, namely, decentralization of management of the national economy; environmental reform, reform of agriculture and forestry. The following principles and guidelines must underlie the land reform in accordance with a system approach: inventory and delimitation of agricultural lands, conducting their financial evaluation and regular re–evaluation, creation of a civilized land market and the right of rental of land plots for agricultural purposes on a competitive basis, stimulation of medium–term and long–term lease relations, decentralization and eco–friendliness of land relations, etc. The scientific novelty of the work is defining the principles of land reform in Ukraine, which includes identification of its dialectic unity with other reforms in the national economy.  Practical significance of the results of this work consists in identifying specific measures for reforming land relations with regard to causal relationships of economic reforms in Ukraine.  The prospect of further research on the topic of the work is the development of proposals to improve the taxation of land relations.
    Проанализирована динамика состава и структуры земельного фонда Украины. Обоснованы принципы проведения земельной реформы и определена ее диалектическая связь с другими реформами национальной экономики
    Згідно із Земельним Кодексом України земля – це основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. У результаті реалізації в Україні земельних реформ відновлено приватну власність на землю, усунено обмеження на надання земельних ділянок громадянам, проте раціональне високоефективне землекористування та вихід агросфери на траєкторію сталого розвитку не забезпечено. Також слід указати на відсутність комплексного підходу до визначення місця земельної реформи в системі трансформації національної економіки. Метою статті є обґрунтування принципів проведення земельної реформи та визначення її діалектичного зв’язку із іншими реформами національної економіки. Для досягнення поставленої мети було застосовано системний підхід, загальнонаукові методи аналізу і синтезу. Інформаційною основою дослідження є нормативно-правова база України та звітні дані Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Головний науковий результат статті полягає в обґрунтуванні принципів проведення земельної реформи та визначенні її діалектичного зв’язку із іншими реформами національної економіки, а саме: децентралізація керування національним господарством; екологічна реформа, реформа сільського і лісового господарства. В основі земельної реформи відповідно до системного підходу повинні бути такі засади і принципи: інвентаризація та розмежування земель сільськогосподарського призначення, проведення їх грошової оцінки і регулярної переоцінки, формування цивілізованого ринку земель і права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на конкурентних засадах,  стимулювання середньострокових і довгострокових орендних відносин, децентралізація і екологізація земельних відносин тощо. Наукова новизна роботи ‑ визначення принципів земельної реформи в Україні, що передбачає ідентифікацію її діалектичної єдності з іншими реформами в національній економіці. Практичне значення результатів роботи полягає у визначенні конкретних заходів реформування земельних відносин з урахування причинно-наслідкових зв’язків економічних реформ в Україні. Перспектива подальших досліджень за темою роботи – розробка пропозицій щодо вдосконалення оподаткування земельних відносин. 
    Źródło:
    European Journal of Management Issues; 2015, 5; 100-107
    2519-8564
    Pojawia się w:
    European Journal of Management Issues
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Dziesięć lat później. Ukraińskie życie polityczne Lwowa w 1928 roku
    Ten years after. Ukrainian political life in Lviv in 1928
    Десять років згодом: украінське політичне життя Львова у 1928 р.
    Autorzy:
    Gaczkowski, Marcin
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2178882.pdf
    Data publikacji:
    2015-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    Lviv
    interwar period
    Ukrainian–Polish relations
    image of the city
    Львів
    міжвоєнний період
    українсько-польські відносини
    образ міста
    Opis:
    During tne mid-war period Lviv was a leading centre of Ukrainian cultural and political life in Polish state. Despite the untavourable political situation Ukrainian elites tried to create mythologized image of the city as a ”heart and brain” of West Ukraine. In 1928 the opportunities for such actions were, among others, parliamentary elections in March, and - in November - 1st anniversary of the outbreak of the Ukrainian-Polish war.
    У міжвоєнний період м. Львів виступало центром українсыкого політичного та культурного жкиття Польщі. Незважаючи на непрості політичні обставини, українсыкі еліти намагалися формулювати образ міста як „серця й мозку" західної України. У 1928 р. нагодою до цього стали, зокрема, березневі вибори до парламенту та листопадові святкування десятої річниці спалаху українсыко-польської війни.
    Źródło:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2015, 1; 39-55
    2543-9227
    Pojawia się w:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Separation of administrative and other legal relations arising during the Implementation of anti-corruption policy
    Pозмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики
    Autorzy:
    Дем’янчук, Віталій Анатолійович
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/951158.pdf
    Data publikacji:
    2017
    Wydawca:
    Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
    Tematy:
    правові відносини
    антикорупційна політика
    корупція
    антикорупційні заходи
    державне управління
    anti-corruption policy
    corruption
    anti-corruption measures
    legal relations
    public administration
    Opis:
    The article is focused on the scientific and practical research of the problem of separation of administrative and other legal relations arising during the implementation of anti-corruption policy of the modern legal state. The author has considered the most important features of administrative and legal relations as the main form of the implementation of anti-corruption measures. The author has analyzed the major doctrinal approaches to determining legal content and value of the separation of different types of legal relations in the anti-corruption field to find the best practical ways of counteracting corruption as a negative social phenomena and overcoming corruption in society. It has been noted that the basic form of the practical implementation of anti-corruption regulations is administrative and legal relations, as they occur in the sphere of public administration, cover all major types of anti-corruption measures, are spread to the actions of state officials and are implemented, especially by the executive state authorities through regulative, prescribing, everyday actions and decisions on combating corruption as an extremely dangerous negative social phenomena for normal functioning of the society.
    Стаття присвячена науково-практичному дослідженню проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики сучасної правової держави. Розглянуто найважливіші ознаки адміністративно-правових відносин як основної форми реалізації антикорупційних заходів. Проаналізовані найважливіші доктринальні підходи до визначення юридичного змісту та значення розмежування різних видів правовідносин в антикорупційній сфері для пошуку оптимальних практичних шляхів протидії корупції як негативному соціальному явищу та подолання корупційних проявів у суспільстві. Наголошується, що основною формою практичної реалізації антикорупційних норм є адміністративно- правові відносини, оскільки вони відбуваються у сфері державного управління, охоплюють усі основні види антикорупційних заходів, поширюються на дії державних службовців та реалізуються, перш за все, органами державної виконавчої влади шляхом підзаконних, розпорядчих, повсякденних дій та рішень з протидії корупції як вкрай небезпечному для нормальної життєдіяльності суспільства негативному соціальному явищу.
    Źródło:
    Journal of Modern Science; 2017, 35, 4; 249-264
    1734-2031
    Pojawia się w:
    Journal of Modern Science
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Global Trend of Individualization as a Factor of Social Transformation
    Глобальний тренд індивідуалізації як фактор трансформації соціального характеру
    Autorzy:
    Nastoiashcha, Kateryna
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/469900.pdf
    Data publikacji:
    2019-03-01
    Wydawca:
    Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
    Tematy:
    individualization
    global trend
    social character
    social relations
    emancipation values
    postmaterialism
    індивідуалізація
    глобальний тренд
    соціальний характер
    суспільні відносини
    емансипаційні цінності
    постматеріалізм
    Opis:
    The article is dedicated to individualization, which is considered as a globalization trend that affects all spheres of life of modern person, causing the transformation of social relations and social character. In particular, individualization as a trend has also caused some relevant accompanying tendencies such as atomization, alienation of personality, depersonalized communication and "colonization of the future" (Giddens) which changes the norms, rules of conduct and customs of a modern person. While market orientation (according to E. Fromm) has made a person pragmatic, cynical and commercialized all spheres of life, the rationalization with the domination of individualization as a global trend has redirected the vector to individual, personal rationalization, as a reflection on existential issues. The collected data also clearly indicates how quickly changes towards individualization in basic social values spread, transforming the social nature of postmodern society into a post-material one which transforms the system of everyday practices of the modern person. Purpose. To analyze how individualization as a global trend has influenced the transformation of the social nature, outline the main vectors of changes in social relations. Methods. The methods involved have been philosophical, general scientific and special sociological methods, in particular methods of analysis, synthesis, comparison, reasoning by analogy, theoretical modeling, and the like. The author relies on the process and activity approaches, the theory of globalization and the sociology of social changes. Also data from world sociological studies has been applied to the analysis. Results. Individualization as a global trend has been proved to have influenced the transformation of the social character of modern society, in particular, in the formation of new value priorities and life goals of the individual, the emergence of new standards of conduct and daily practices. It can be assumed that the growth in the future of social responsibility and ecological consciousness will be positive in this context. At the same time, the growth of the role of the individual and his activity in the political and social sphere will lead to an increase in the "aggressiveness" of citizens and an increase in the conflict-related nature of social relations. Conclusions. The formation of a new social character, the emergence of new forms of social organization and communication (social networks, etc.) along with the strengthening of the vector of individualism will enhance the ability and ability of civil society to influence the power (new modern ways of organizational and technological influence). This will lead to the emergence of a new class – creative. The emergence of modern ideologies on the basis of communication, information and multimedia revolutions determines transformation of the society communicative space, which will further multiply new life styles based on practices of civic activity.
    Стаття присвячена індивідуалізації, яка розглядається як глобалізаційний тренд, якій впливає на всі сфери життя сучасної людини, викликаючи трансформацію соціальних відносин і соціального характеру. Зокрема індивідуалізація як тренд викликає і відповідні супутні тенденції – такі як атомізація, відчуження особистості, знеособлена комунікація, “колонізація майбутнього” (Гідденс), що змінює норми, правила поведінки, звичаєву культуру сучасної людини. Якщо ринкова орієнтація (за Е. Фромом) зробила людину прагматичною, цинічною і комерціалізувала всі сфери життя, то раціоналізація за домінування індивідуалізації як глобального тренду змінила вектор на індивідуальну, особистісну раціоналізацію, як рефлексію над екзенстенційними питаннями. Також зібрані дані чітко вказують, як швидко поширюються зміни в бік індивідуалізації в основних суспільних цінностях, трансформуючи соціальний характер постмодерного соціуму в пост матеріальний, що трансформує систему повсякденних практик сучасної людини. Мета. Проаналізувати яким чином індивідуалізація як глобальний тренд вплинула на трансформацію соціального характеру, окреслити основні вектори змін соціальних відносин. Методи. Задіяними методами є філософські, загальнонаукові і спеціальні соціологічні методи, зокрема методи аналізу, синтезу, порівняння, міркування за аналогією, теоретичного моделювання тощо. Автор спирається на процесний і діяльнісний підходи, залучає напрацювання теорії глобалізації і соціології соціальних змін. Для аналізу залучаються данні світових соціологічних досліджень. Результати. Доведено що індивідуалізація як глобальний тренд вплинула на трансформацію соціального характеру сучасного суспільства, зокрема в частині формування нових ціннісних пріоритетів і життєвих цілей особистості, появі нових норм поведінки і повсякденних практик. Можна припустити, що позитивним в цьому контексті буде зростання в подальшому соціальної відповідальності та екологічної свідомості. Разом з тим зростання ролі індивідуальної особистості і її активність в політичній та соціальній площині призведе до підвищення "агресивності" громадян і збільшення конфліктогенності суспільних відносин. Висновки. Формування нового соціального характеру, поява нових форм соціальної організації і комунікації (соціальні мережі тощо) разом з посиленням вектору індивідуалізму сприятиме підвищенню змоги та вміння громадянського суспільства чинити вплив на владу (нові сучасні способи організаційного та технологічного впливу). Це призведе до появи нового класу – креативного. Поява сучасних ідеологій на базі комунікаційної, інформаційної та мультимедійної революцій детермінує трансформацію комунікативного простору суспільства, що множитиме далі нові життєві стилі на основі практик громадянської активності.
    Źródło:
    Intercultural Communication; 2019, 6, 1; 141-159
    2451-0998
    Pojawia się w:
    Intercultural Communication
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    проблема Українсько-Польського співіснування в Українській консервативній політичній думці міжвоєнної доби: Липинський versus Томашівський у контексті епохи
    The problem of Ukrainian-Polish coexistence in the Ukrainian conservative political thought of the interwar period: Lypynskyi versus Tomashivskyi in the framework of epoch
    Autorzy:
    Potulnytskyi, Volodymyr
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1977301.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Ukrainian-Polish relations
    Ukrainian Conservatism
    Lypynskyi
    Tomashivskyi
    the Annales school
    українсько-польські відносини
    український консерватизм
    Липинський
    Томашівський
    школа Анналів
    Opis:
    Автор статті, спираючись на джерела та методологію школи Анналів, вирізняє позиції двох провідних представників українського традиційного консерватизму як істориків, з одного боку, та політиків, з іншого, щодо ролі Польщі в історії українського народу та окреслення ними перспективи українсько-польських відносин. Автор виводить те спільне, що єднало обох мислителів у осмисленні ролі та місця Польщі в історії України та проєктуванні перспективи взаємин між обома народами, так і акцентує увагу на тому відмінному, що в цьому питанні розводило обох монархістів по різні сторони дискурсу. Автор визначає, що єднала обох мислителів як істориків насамперед визначена ними амбівалентна роль Польщі в історії українського народу. Польща, з одного боку, стала прикладом для України на шляху європеїзації та сприяла утворенню козацтва та гетьманства, а, з іншого, принесла Україні такі явища, як Гадяцька унія, шляхетська демократія та Варшавське перемир’я, які відіграли, на думку обох мислителів, негативну роль в історії України. Автор статті визначає і спільні погляди обох мислителів як чільних політиків монархічного напряму на конструктивну роль ідеології українського консерватизму, який сприяв встановленню рівності у відносинах між обома народами. Спільні погляди обидва діячі виявили і на необхідність створення в Галичині консервативної територіальної групи, складеної з поляків та українців, що була би покликана сприяти налагодженню дружніх відносин між обома народами. Серед відмінного в історичних позиціях обох українських мислителів щодо Польщі автор статті виділяє їхню характеристику польської політики українських гетьманів, зокрема Хмельницького. Відмінним для обох мислителів як політиків стало трактування ними доречності орієнтації України на Польщу. Тут Липинський врівноважував роль Польщі та Москви, а Томашівський виразно протиставляв конструктивну, на його переконання, пропольську орієнтацію України усім іншим орієнтаційним напрямам. Автор відзначає, що Липинський пропонував сепарацію України від Польщі як ключову засаду української політики, в той час як Томашівський ставив Польщу Україні у приклад успішної реалізації прозахідного напряму державної політики.
    While studying Polish-Ukrainian relations, outstanding Ukrainian conservative thinkers, namely Vjacheslav Lypynskyi and Stepan Tomashivskyi, focused mainly on the problem of distinguishing the role of Poland in the history of the Ukrainian people and on the issue of orientation towards Poland as a factor in the emergence of the Ukrainian state. The role of Poland in the history of the Ukrainian people, according to conservatives, was twofold. On the one hand, it was Poland that paved the way for Ukraine to Europeanization, providing examples of state-style literature and culture. This constructive role of Poland was especially fruitful in comparison with the Asian influences of Moscow. In this context, the conservatives emphasized that these were the Poles who played a key role in the process of separating Ukrainians from Russia, promoting the rise and establishment of the Cossacks and the Hetmanate, as well as creating the very name “Ukraine”. Conversely, the conservatives negatively assessed the Treaty of Hadiach for Ukraine, which, in their opinion, was very rational, on the one hand, and contributed, on the other hand, to the extermination of the elite and aristocratic democracy, and which disorganized the nobility and made it republican by eliminating its chivalrous essence and adding destructive anarchism instead. The conservatives also sharply assessed the Treaty of Warsaw between Petliura and Pilsudski. Simultaneously, Ukrainian monarchists did not consider Poland a force that could play a role in the creation of the Ukrainian state, although they considered the territorial autonomy of Halychyna under Poland as the first stage in educating the citizens of Western Ukraine in the spirit of the state monarchical idea. They took the position of mutual understanding between Ukrainian conservatives and Halychyna Poles in achieving the autonomy of Ukrainian lands under Poland, although they condemned the concept of a federation of Poland and Ukraine in Halychyna under the conditions put forward by Halychyna Ukrainian National Democrats. Conservatives considered such a strategy doomed to failure without the creation of a conservative territorial group in Halychyna composed of local Poles and Ukrainians. Relying heavily on local Poles not affiliated with metropolitan Warsaw, they placed the main emphasis on the internal organization of the monarchists rather than on external allies, including Poland.
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 67-84
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    ZUNR in the Struggle for Independence of the Paris Peace Conference in 1919
    ЗУНР У БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НА ПАРИЗЬКІЙ МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ 1919 Р.
    Autorzy:
    Datskiv, I.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894415.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    ZUNR, Galicia, Antanta, Paris Conference, diplomatic relations, the delegation, the diplomatic mission
    ЗУНР, Галичина, Антанта, Паризька конференція, дипломатичні відносини, делегація, дипломатична місія
    Opis:
    У статті досліджуються події, що відбувались після Першої світової війни та безпосередньо впливали на долю Західноукраїнської Народної Республіки. Особлива увага приділяється глибокому переосмисленню зовнішньополітичних чинників визвольних змагань у 1918-1921 рр. Аналізуються дипломатичні заходи ЗУНР в обороні державності на Паризькій мирній конференції. Детально розглянуто діяльність українських дипломатів на конференції, їх намагання захистити право галицьких українців на самовизначення. Це був перший вихід дипломатії ЗУНР на міжнародну арену й активна участь української делегації в роботі конференції поряд із провідними державами світу. Підкреслено, що в Парижі держави-переможниці розглядали українську проблему в антибільшовицькому аспекті, покладаючись здебільшого на Польщу, Румунію та білу Росію, ніж на ЗУНР.
    The article investigates the events that took place after World War I, and directly affect the fate of the West Ukrainian People's Republic. Particular attention is paid to foreign factors profound rethinking of the liberation struggle in 1918-1921. ZUNR diplomatic action in defense of statehood at the Paris Peace Conference is analyzed. The activities of Ukrainian diplomats at the conference, their attempts to protect the right to self-determination of the Galician Ukrainian are considered in details. It was the first outing ZUNR diplomacy on the international scene and the active participation of the Ukrainian delegation at the conference, along with the leading states of the world. It is noticed that in Paris the victorious powers regarded Ukrainian problem in the anti-Bolshevik aspect, relying mainly on Poland, Romania and Russia white than ZUNR.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 147-168
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Міжпартійні відносини в Галичині у 1920-х рр. (на прикладі комуністичних та соціалістичних партій)
    Inter-party relations in Eastern Galicia in the 1920s (the example of communist and socialist parties)
    Autorzy:
    Behej, Ihor
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/488011.pdf
    Data publikacji:
    2015
    Wydawca:
    Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
    Tematy:
    partia komunistyczna
    Galicja Wschodnia
    stosunki międzypartyjne
    Communist Party
    Eastern Galicia
    inter-party relations
    комуністичнa партія, Східнa Галичинa, міжпартійні
    відносини
    Opis:
    The article outlines the relations between the political parties in Eastern Galicia in the 1920s in the context of the activities of Ukrainian leftist parties. Characterized development and the program of the Communist parties: the Communist Party of Eastern Galicia, then the Communist Party of Western Ukraine. Also discussed pro-Communist parties: Ukrainian Social Democratic Party and “Sel-Rob”. We analyzed their relationship to pro-Soviet Ukrainian Labour Party and national Ukrainian Social Radical Party.
    Źródło:
    Komunizm: system – ludzie - dokumentacja; 2015, 4; 19-30
    2299-890X
    Pojawia się w:
    Komunizm: system – ludzie - dokumentacja
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Управління дебіторською заборгованістю та фактори впливу на її якість
    Receivables management and factors influencing its quality
    Управление дебиторской задолженностью и факторы влияния на ее качество
    Autorzy:
    Yeliseyeva, Oksana
    Belozertsev, Vasiliy
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1011928.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-25
    Wydawca:
    Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
    Tematy:
    дебіторська заборгованість
    боргові відносини
    інфляція
    резерв сумнівних боргів
    дебиторская задолженность
    долговые отношения
    инфляция
    резерв сомнительных долгов
    receivables
    debt relations
    inflation
    reserve for doubtful debts
    Opis:
    Мета роботи – науково обґрунтувати фактори впливу на якість управління дебіторською заборгованістю. Дизайн/Метод/Підхід дослідження. Застосовано системний підхід та методи синтезу, семантичного аналізу, історичного аналізу,  аналогій,  узагальнення, пояснення, класифікації та графічній. Результати дослідження. Управління боргами покупців, які для підприємства продавця є дебіторською заборгованістю, – це один зі складників сучасних відносин між підприємствами. Обмеженість ресурсів вимушує управлінців добирати інструменти і джерела фінансування продажу з відстроченням платежу, а також аналізувати фактори, які впливають на якісні характеристики управління таким відстроченням. Наведено та проаналізовано підсистему управління дебіторською заборгованістю, у якій виділено значущі для ефективного управління в системі менеджменту підприємств фактори (елементи), що зазвичай аналізують та корегують під час управління рівнем дебіторської заборгованості. Доведено, що ця підсистема потребує уточнення з урахуванням факторів макросередовища. Наголошено, що фактори впливу доречно виокремити для підприємств оптової торгівлі, оскільки у ланцюгу оптових продажів порівняно з роздрібною торгівлею націнка вартості товару зменшена та необхідно фінансово забезпечити реалізацію товарів із відстроченням платежу. Управління дебіторською заборгованістю вважається якісним та ефективним, коли внаслідок такого управління підприємства стають фінансово стійкими. Удосконалено систему факторів, де головна роль належить економічним факторам, запропоновано підхід до їх кількісної оцінки. Теоретичне значення дослідження. Запропоновано теоретичну дворівневу математичну модель кількісної оцінки факторів впливу на якість управління дебіторською заборгованістю підприємств. Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані в управлінні дебіторською заборгованістю підприємств, формуванні інструментів оцінювання якості дебіторської заборгованості та виділенні основних факторів впливу на якість дебіторської заборгованості. Оригінальність / цінність / наукова новизна дослідження. Узагальнено, структуровано та досліджено зміст окремих факторів впливу на якість управління дебіторською заборгованістю. Перспективи подальших досліджень – розробка комплексного прикладного механізму управління дебіторською заборгованістю з урахуванням факторів впливу на її якість та галузевих особливостей підприємств. Тип статті – теоретичний.
    Цель работы – научно обосновать факторы, влияющие на качество управления дебиторской задолженностью. Дизайн / Метод / Подход исследования. Применены системный подход, методы синтеза, семантического анализа, исторического анализа, аналогий, обобщения, объяснения, классификации, графический. Результаты исследования. Управление дебиторской задолженностью, которая для предприятия продавца является долгами покупателей, – это один из компонентов современных отношений между предприятиями. Ограниченность ресурсов вынуждает управленцев подбирать инструменты и источники финансирования продаж с отсрочкой платежа, а также анализировать факторы, влияющие на качественные характеристики управления такой отсрочкой. Приведена и проанализирована подсистема управления дебиторской задолженностью, в которой выделены значимые для эффективного управления в системе менеджмента предприятий факторы (элементы), которые обычно анализируют и корректируют при управлении уровнем дебиторской задолженности. Доказано, что эта подсистема требует уточнения с учетом факторов макросреды. Отмечено, что факторы влияния целесообразно выделить для предприятий оптовой торговли, поскольку в цепи оптовых продаж по сравнению с розничной торговлей наценка стоимости товара уменьшена и необходимо финансово обеспечить реализацию товаров с отсрочкой платежа. Управление дебиторской задолженностью считается качественным и эффективным, когда в результате такого управления предприятия становятся финансово устойчивыми. Усовершенствована система факторов, где главная роль принадлежит экономическим факторам, предложен подход к их количественной оценке. Теоретическое значение исследования. Предложена теоретическая двухуровневая математическая модель количественной оценки факторов влияния на качество управления дебиторской задолженностью предприятий. Практическое значение исследования. Результаты исследования могут быть использованы в управлении дебиторской задолженностью предприятий, формировании инструментов оценки качества дебиторской задолженности и выделении основных факторов влияния на качество дебиторской задолженности. Оригинальность/Ценность/Научная новизна исследования. Обобщенно, структурировано и исследовано содержание отдельных факторов влияния на качество управления дебиторской задолженностью. Перспективы дальнейших исследований – разработка комплексного прикладного механизма управления дебиторской задолженностью с учетом факторов влияния на ее качество и отраслевых особенностей предприятий. Тип статьи – теоретический.
    Purpose –  to scientifically substantiate the factors influencing the quality of receivables management. Design/Method/Research approach. This study uses a systematic approach and methods of synthesis, semantic analysis, historical analysis, analogies, generalization, explanation, classification and graphic are applied. Findings. Management of receivables, which for the seller's company are the debts of buyers - is one of the components of modern relations between enterprises. Limited resources force managers to select tools and sources of financing sales with deferred payment, as well as to analyze the factors that affect the quality of management of such deferred payment. The subsystem of receivables management is presented and analyzed, in which the factors (elements) important for effective management in the enterprise management system are highlighted, which are usually analyzed and corrected during the management of the level of receivables. It is proved that this subsystem needs to be refined taking into account the factors of the macroenvironment. It is emphasized that the factors of influence should be singled out for wholesalers, as in the wholesale chain compared to retail trade, the markup on the value of goods is reduced and it is necessary to financially ensure the sale of goods with deferred payment. Accounts receivable management is considered to be high quality and efficient when, as a result of such management, enterprises become financially stable. The system of factors, where the main role belongs to economic factors, is improved, the approach to their quantitative estimation is offered. Theoretical implications. The theoretical two-level mathematical model of quantitative estimation of factors of influence on quality of management of receivables of the enterprises is offered. Practical implications. The results of the study can be used in the management of receivables of enterprises, the formation of tools for assessing the quality of receivables and identify the main factors influencing the quality of receivables. Originality/Value. The scientific novelty of the research is the content of separate factors of influence on the quality of receivables management is generalized, structured and investigated. Research limitations/Future Research. Prospects for further research is the development of a comprehensive application mechanism for managing receivables, taking into account the factors influencing its quality and industry characteristics of enterprises. Paper type – theoretical.
    Źródło:
    European Journal of Management Issues; 2021, 29, 1; 3-11
    2519-8564
    Pojawia się w:
    European Journal of Management Issues
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Теоретичні основи розвитку економічних відносин між країнами в умовах транснаціоналізації світової економіки
    Theoretical basis of economic relations between the countries in terms of the world economy transnationalization
    Autorzy:
    Prysvitla, O. V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/692390.pdf
    Data publikacji:
    2014
    Wydawca:
    Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
    Tematy:
    транснаціоналізація
    економічні відносини
    розвиток
    критерії оцінки
    економічні ризики
    позитивний вплив
    стратегія
    trance nationalization
    economic relations
    development
    criteria of estimation
    economic risks
    positive influence
    strategy
    Opis:
    Theoretical approaches are analysed in relation to determination of influence of транснаціоналізації of world economy on development of economic relations between countries, the necessity of forming of strategy of support of national corporations is reasonable for the context of providing of innovative development of countries with a transitional economy
    Узагальнено теоретичні основи розвитку економічних відносин між країнами підвпливом діяльності ТНК, обґрунтовано необхідність формування стратегії підтримки національних корпорацій в контексті забезпечення інноваційного розвитку країн з перехідною економікою.
    Źródło:
    European Journal of Management Issues; 2014, 3; 74-82
    2519-8564
    Pojawia się w:
    European Journal of Management Issues
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    ДИСПОЗИТИВНІСТЬ НОРМ ЯК ОСНОВА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН
    Dispositivenes Of Norms As A Basis Of Contractual Regulation Of Economic Procedural Relations
    Autorzy:
    Puzanova, Galyna
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1932010.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    диспозитивність
    диспозитивна норма
    імперативна норма
    договірне регулювання
    процесуальні відносини
    автономія волі
    dispositiveness
    dispositive norm
    imperative norm
    contractual
    regulation
    procedural relations
    autonomy of will
    Opis:
    The article considers the dispositiveness of the norm of economic procedural law as a basis for the application of contractual regulation of economic procedural relations. Consideration of this issue is caused by the need to increase the effectiveness of legal regulation of procedural relations on a contractual basis. In particular, the peculiarity of dispositiveness of norms in procedural law is considered, which shows that the structure of such a norm is incomplete, and dispositiveness is associated with the presence of a unilateral or bilateral legal order, which differs from the general rule established by the legislator. It is established that dispositiveness in the economic process is limited in comparison with dispositiveness in substantive law, as it acts not as a generally established principle, but as a rule of conduct, which can be allowed within clearly defined limits. Restriction of dispositiveness in commercial proceedings is based on two parameters: the parties to the relationship and the subject matter of the dispute. Dispositive rules in procedural law, albeit to a limited extent, allow the parties to a commercial proceeding to exercise their subjective rights at their own discretion by determining the direction of the trial. Thus, the parties independently determine whether to protect their rights and interests in the application of contractual principles based on the dispositiveness of procedural rules, or to comply with the provisions of the mandatory rules of procedural law. At the same time, in implementing the chosen course of action, both the parties and the court must follow the procedure established by procedural law, which is clearly spelled out in the provisions of mandatory rules and is binding.
    В статті розглядається диспозитивність норм господарського процесуаль- ного права як підстави застосування договірного регулювання господар- ських процесуальних відносин. Розгляд даної проблематики викликаний необхідністю підвищення ефективності правового регулювання процесу- альних відносин на договірній основі. Зокрема, розглядається особливість диспозитивності норм в процесуальному праві, яка полягає в тому, що структура такої норми є неповною, а диспозитивність пов’язується із на- явністю одностороннього чи двостороннього правонаділяючого припису, який відрізняється від загального правила встановленого законодавцем. Встановлено, що диспозитивність в господарському процесі є обмеже- ною порівняно із диспозитивністю в матеріальному праві, оскільки діє не як загальновстановлений принцип, а як правило поведінки, що може допу- скатись в чітко встановлених межах. Обмеження диспозитивності в госпо- дарському судочинстві відбувається за двома параметрами: за учасниками відносин та предметом спору. Диспозитивні норми в процесуальному праві, хоч і в обмежених обся- гах, дозволяють сторонам господарського процесу на свій розсуд здійсню- вати свої суб’єктивні права визначаючи напрямок судового розгляду. Таким чином, сторони самостійно визначаються чи захищати свої права та інте- реси із застосування договірних начал заснованих на диспозитивності про- цесуальних норм, чи підпорядкуватись положенням імперативних норм процесуального законодавства. Водночас, реалізовуючи обраний варіант поведінки і сторони, і суд мають дотримуватись порядку встановленого процесуальним законодавством, який чітко прописаний в положеннях ім- перативних норм і є обов’язковим до виконання.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 25-40
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    „Przecież ja nie jestem taki głupi, jak wyglądam”
    Листи Станіслава Вінценза до Івана (Яна) Сеньківа
    Autorzy:
    Bembenek, Zofia Małgorzata
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2015117.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-23
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    Станіслав Вінценз
    Іван Сеньків
    листування
    польсько-українські відносини
    Vincenz Stanisław
    Senkiv Ivan
    correspondence
    polish-ukrainian relations
    Stanisław Vincenz
    Iwan Senʹkiw
    korespondencja
    polsko-ukraińskie relacje
    Opis:
    Przedmiotem pracy jest opracowanie edytorskie korespondencji Stanisława Vincenza i Iwana Senʹkiwa. Jego podstawą są skany mikrofilmów pochodzące z Archiwum Stanisława Vincenza w Zakładzie Narodowym im. Ossolińskich we Wrocławiu. Stanisław Vincenz (1888–1971) był pochodzącym z Huculszczyzny pisarzem i eseistą. Ukraiński etnograf – Iwan Senʹkiw (1913–?) poznał go w 1934 roku w Słobodzie Rungurskiej w czasie spotkania pasjonatów panidealizmu szwajcarskiego filozofa i psychologa Rudolfa Marii Holzapfla. Wspólne zainteresowania stały się spoiwem przyjaźni korespondentów. Łączyła ich także bliska więź z Jerzym Stempowskim. Pierwszą część pracy poświęcono opisowi relacji korespondentów, a zwłaszcza roli, jaką w życiu Iwana Senʹkiwa odegrał Stanisław Vincenz. Podjęto próbę scharakteryzowania najważniejszych wątków poruszanych w listach oraz stylu epistolograficznego Stanisława Vincenza. W nocie edytorskiej przedstawiono podstawowe problemy, jakie stwarzają listy Stanisława Vincenza. Kolejna część pracy zawiera transkrypcję korespondencji z lat 1951–1965. Listy opatrzono niezbędnymi objaśnieniami.
    Станіслав Вінценз (1888–1971) — письменник і есеїст Гуцульщини. Український етнограф – Іван Сеньків (1913–?) познайомився з ним у 1934 році на Слободі Рунгурській під час зустрічі ентузіастів панідеалізму швейцарського філософа і психолога Рудольфа Марії Гольцапфля. Спільні інтереси стали зв'язком дружби між кореспондентами. Також у них були близькі стосунки з Єжи Стемповським. Перша частина опрацювання присвячена опису стосунків кореспондентів, а особливо ролі, яку відіграв Станіслав Вінценц у житті Івана Сеньківа. Зроблено спробу охарактеризувати найважливіші теми, порушені в листах, та епістолографічний стиль Станіслава Вінценца. У редакційній примітці представлені основні проблеми, поставлені листами Станіслава Вінценца. Наступна частина роботи містить стенограму листування 1951–1965 років. Списки були надані з необхідними поясненнями.
    The subject of the article is editorial elaboration of correspondence between Stanisław Vincenz and Ivan Senkiv as a special case of Polish-Ukrainian relations. It is based on microforms’ scans from Stanisław Vincenz Archive in National Ossoliński Department located in Wrocław. The first part portrays the relation between friends with special emphasis on the role of Vincenz in Senkiv’s life. The paper makes an attempt to describe, characterize and name the most important issues, which were brought up in the letters, as well as epistolographical style of Stanisław Vincenz. The editorial note presents the basic problems posed by Stanisław Vincenz’s letters. The next part of the work contains a transcription of the correspondence from the years 1951–1965. The letters are provided with the necessary explanations.
    Źródło:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 137-172
    1733-2249
    Pojawia się w:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Теоретико-методологічні аспекти поняття міжнародний імідж держави
    Theoretical and Methodological Aspects the Concept of International Image of the State
    Autorzy:
    Єремєєва, Ірина
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2163432.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    nation branding
    political marketing
    state
    globalization
    foreign
    policy
    international state image-making
    international relations
    національний брендинг
    політичний маркетинг
    держава
    глобалізація
    зовнішня політика
    міжнародний державний іміджмейкінг
    міжнародні відносини
    Opis:
    The article considers the theoretical and methodological aspects of the formation of the international image of the state through: analysis of conceptual approaches to the concept of international image of the state; identification of factors influencing the formation of an effective image of the state in the international arena; formulation of essential features of the state image and determination of their influence on the international competitiveness of the state; defining criteria for assessing the international image; analysis of areas of international state image-making. The international image of the state is a strategic tool for strengthening the status of the state in the international arena and the main criterion for its effectiveness. The international image is formed under the influence of natural factors and purposeful activity of state and other actors. The author identifies specific features of the international image of the state: compliance with the level of political, socio-economic and cultural development of the state; emphasis on the brightest and specific characteristics of the state; the presence of significant emotional and psychological composition; easy to display object; symbolization of some aspects of state life. The main criterion for the effectiveness of the state image is to strengthen the status of the state in the international arena. The result of the analysis of the main directions of international state image-making is the allocation of three areas: geopolitical direction forms the idea of geographical space as a territory for domestic and foreign policy; marketing direction provides promotion of economic processes of the state on the world stage; branding direction based on the recognizability of formal and informal symbols of the state contributes to the recognizability of the state on the world stage. Thus, the international image is a manageable category that can be built according to the political or economic demands of the state.
    У статті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти формування міжнародного іміджу держави через вирішення наступних завдань: аналіз концептуальних підходів до визначення державного іміджу; визначення чинників, що впливають на формування ефективного іміджу держави на міжнародній арені; формулювання основних особливостей державного іміджу та визначення їх впливу на міжнародну конкурентоспроможність держави; визначення критеріїв оцінки та аналіз структури міжнародного іміджу. Імідж є стратегічним інструментом зміцнення позицій і статусу держави та основним критерієм ефективності її діяльності на міжнародній арені. Міжнародний імідж формується під впливом об’єктивних чинників та цілеспрямованої діяльності державних та інших акторів. Автор визначає наступні особливості міжнародного іміджу держави: відображення рівня політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави; акцент на найяскравіших та специфічних характеристиках держави; наявність вагомої емоційної та психологічної складової; символізація деяких аспектів державного життя. Результатом змістовної характеристики іміджу держави є виділення трьох напрямків його формування: геополітичний напрям розглядає географічний простір як територію внутрішньої та зовнішньої політики; маркетинговий напрям забезпечує підтримку зовнішньоекономічної діяльності держави; брендинг сприяє розвитку формальних та неформальних символів держави та її пізнаваності у світі. Таким чином, міжнародний імідж є керованою категорією, що побудована відповідно до національних інтересів держави.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 61-77
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Відносини Угорщини з сусідніми країнами у ХХ – на початку ХХІ ст.
    Hungary Relations with Neighboring Countries in the XX – early XXI Century
    Autorzy:
    Перга, Т.Ю.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676598.pdf
    Data publikacji:
    2021-09-14
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Угорщина. Словаччина
    Україна
    міжнародні відносини
    етнічна меншина
    конфлікт
    Перша світова війна
    Друга світова війна
    Hungary
    Slovakia
    Ukraine
    international relations
    ethnic minority
    conflict
    World War I
    World War II
    Opis:
    У статті акцентується на відносинах Угорщини зі Словаччиною та Україною. Зроблено висновок про радикалізацію зовнішньої політики Угорщини на початку ХХI ст., що проявляється в зростаючому тиску на сусідні країни, зокрема Україну, з метою надання представникам угорської етнічної меншини автономії. З’ясовано, що це відбувається в рамках впровадження ідеї «Великої Угорщини», яка полягає у забезпеченні домінування об’єднавчих і реасиміляційних процесів та інтеграції угорської нації у Східній Європі навколо Будапешта. Доведено, що передумови для її розвитку були закладені Тріанонським договором, у результаті якого країна втратила дві третини території і третину населення. Виявлено, що антогонізм, закладений у результаті неврахування етнічного принципу під час встановлення кордонів після Першої світової війни спонукав Угорщину вдатися до силового сценарію вирішення територіальних суперечностей, який домінував у першій половині ХХ ст. З’ясовано, що зміна геополітичної ситуації у другій половині ХХ ст. унеможливили його реалізацію, що привело до зміни стратегії і тактики Угорщини щодо повернення втрачених у результаті Першої і Другої світових воєн територій, що полягає у перенесенні вирішення узгодження суперечностей з сусідніми країнами у правове поле, на двосторонню основ. Угорщина зробила ставку на культурологічне та мовне об’єднання нації, засноване на збереженні національних традицій. Автор прийшов до висновку, що, не дивлячись на відмінність ситуації з угорською спільнотою в Словаччині та Україні, Угорщина використовує подібні інструменти просування своїх інтересів і тиску на країни – сусіди. Політика Угорщини створює загрозу національній безпеці України, а методи, якими вона впроваджується, призводять до періодичного втручання в політику сусідніх держав. Їх варто розглядати як один із елементів політики «м’якого приєднання» угорськомовної частини Закарпаття до Угорщини, що можна розцінити як елемент гібридних воєн початку ХХI ст., спрямованих на перегляд встановлених після Другої світової війни кордонів мирним шляхом.
    The article focuses on Hungary’s relations with Slovakia and Ukraine. It is concluded that the foreign policy of Hungary is radicalized at the beginning of the XXI century, which is manifested in the growing pressure on neighboring countries, in particular Ukraine, in order to provide autonomy to members of the Hungarian ethnic minority. It was found that this policy implements the idea of “Greater Hungary”, which must ensure the dominance of the unification and re-assimilation processes and the integration of the Hungarian nation in Eastern Europe around Budapest. It is proved that the preconditions for its development established the Treaty of Trianon, as a result of which the country lost two thirds of its territory and one third of its population. It was found that the antagonism inherent in the disregard of ethnic principle during the establishment of borders after the World War I prompted Hungary to resort to a forceful scenario of resolving territorial disputes, which dominated in the first half of the XX century. It was revealed that the change in the geopolitical situation in the second half of the XX century made it impossible to implement thus scenario, which led to a change in Hungary’s strategy and tactics to return the territories lost as a result of the World War I, II,. So Hungary transfers the solving of disputes with neighboring countries in the legal field, on a bilateral basis. Hungary has relied on the cultural and linguistic unification of the nation, based on the preservation of national traditions. The author concludes that, despite the differences in the situation with the Hungarian community in Slovakia and Ukraine, Hungary uses similar tools to promote the idea of a “Greater Hungary” and pressure on neighboring countries. Hungary’s policy poses a threat to Ukraine’s national security. Its methods lead to periodic interference in the policies of neighboring countries. This should be considered as one of the elements of the policy of “soft accession” of the Hungarian-speaking part of Transcarpathia to Hungary, which can be regarded as one of the elements of hybrid wars of the early XXI century.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 74-91
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Чеські воїни на полі Ґрюнвальдської битви: участь та пошуки контактів із Польщею та Литвою-Руссю
    Czech Warriors on the Field of the Battle of Grunwald: Participation and Search for Contacts with Polond and Lithuania-Rus’
    Autorzy:
    Козак, С.Я.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676720.pdf
    Data publikacji:
    2022-01-27
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Ґрюнвальдська битва
    Тевтонський орден
    Богемія
    чеські найманці
    Ян Жижка
    Зиґмунд Корибутович
    чесько-руські відносини
    Battle of Grunwald
    Teutonic Order
    czech mercenaries
    Jan Žižka
    Zygmunt Korybutovych
    Czech-Rus’ relations
    Opis:
    У статті досліджується проблема участі воїнів з Богемії у подіях Ґрюнвальдської битви як на боці польсько-литовських сил, так і на боці Тевтонського ордену. Окреслено стан дослідження теми, її місце у вивченні Ґрюнвальду. Наголошено на актуальності вивчення чеської військової складової у військах обох сторін з огляду на потребу подальшого розвінчання міфу про німецьку небезпеку та панславістський союз. Автором проаналізовано, у складі яких хоругв – польсько-литовських та орденських – воювали чеські найманці та названо імена відомих із джерел їхніх очільників. Проаналізовано «чеські» епізоди у творі Яна Длуґоша, відзначено, що версія участі найманців з Богемії у битві відображає негативне ставлення польського хроніста до Чехії. Піднято питання участі у подіях війни з Орденом майбутнього провідника гуситів Яна Жижки, відстоюється думка, що він воював у лавах польсько-литовського війська. Звернено увагу на причетність до Ґрюнвальдської битви литовсько-руського князя Зиґмунда Корибутовича, а також на його подальшу роль у чесько-руських відносинах у вирі гуситських подій. Наголошується, що Ґрюнвальдська битва була вирішальною подією, яка вплинула на поступовий відхід Богемії від союзу з Орденом, принаймні, для тих її сил, які згодом брали участь у гуситських подіях та налагоджували контакт із Владиславом ІІ Ягайлом та Вітовтом. Згадується епізод листування Яна Гуса з польським королем у контексті того, як польська пропаганда витворювала міф власної миротворчої перемоги одразу після війни. Автор дійшов висновку, що події Ґрюнвальдської битви частково визначили для Богемії її подальшу геополітичну взаємодію у Центрально-Східній Європі та сприяли відновленню комунікації із Литвою, Польщею та Руссю. Водночас, наголошено, що Ґрюнвальд не став остаточним розривом відносин із Орденом, із яким у Богемії, як і в королівства Русі, впродовж минулих століть були доволі міцні зв’язки.
    The article examines the problem of the participation of soldiers from Bohemia in the events of the Battle of Grunwald, both on the side of the Polish-Lithuanian forces and on the side of the Teutonic Order. The state of research of the topic, its place in the study of Grunwald is outlined. The urgency of studying the Czech military component in the armies of both sides was emphasized, given the need to further debunk the myth of the German danger and the pan-Slavic alliance. The author analyzes which Polish-Lithuanian and Order banners fought Czech mercenaries and names the names of their leaders known from sources. The “Czech” episodes in the work of Jan Dlugosz are analyzed, it is noted that the version of the participation of mercenaries from Bohemia in the battle reflects the negative attitude of the Polish chronicler to the Czech Republic. The issue of participation in the events of the war with the Order of the future leader of the Hussites Jan Žižka was raised, the opinion is defended that he fought in the ranks of the Polish-Lithuanian army. Attention is drawn to the involvement of Lithuanian-Rus’ Prince Zygmunt Korybutovych in the Battle of Grunwald, as well as to his further role in Czech-Rus’ relations in the wake of Hussite events. It is noted that the Battle of Grunwald was a decisive event that influenced the gradual withdrawal of Bohemia from the alliance with the Order, at least for those of its forces who later participated in the Hussite events and established contact with Wladyslaw II Jagiello and Vytautas. An episode of Jan Hus's correspondence with the Polish king is mentioned in the context of how Polish propaganda created the myth of its own peace victory immediately after the war. The author concludes that the events of the Battle of Grunwald partly determined for Bohemia its further geopolitical cooperation in Central and Eastern Europe and contributed to the restoration of communication with Lithuania, Poland and Rus’. At the same time, it was emphasized that Grunwald did not become the final severance of relations with the Order, with which Bohemia, like the Kingdom of Rus’, had had strong ties for centuries.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 85-97
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Ukrainian-US Relations in the Context of U.S. Foreign Policy Priorities
    УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ В КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ США
    Autorzy:
    Tolstov, S.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894419.pdf
    Data publikacji:
    2019
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    foreign policy, bilateral relations, conflict in Donbas, military assistance, deterrence, crisis, European security
    зовнішня політика, двосторонні відносини, конфлікт в Донбасі, військова допомога, стримування, криза, європейська система безпеки
    Opis:
    Після обрання Д. Трампа президентом США в українсько-американських відносинах спостерігалися суттєві зміни, зокрема скасування ембарго на поставки летальних озброєнь і відновлення засідань Комісії стратегічного партнерства Україна-США. Всуперечвисловлюваній Д. Трампом готовності до укладення «Великої угоди» між Росією і США, республіканці і демократи в Конгресі дотримувалися двопартійної позиції по Україні, підтримуючи розширення санкцій з різних приводів – від триваючого конфлікту в Донбасі і спроб російського втручання у виборчу кампанію 2016 року до створення перешкод для поставок російських озброєнь у треті країни.Утім, аналіз оцінок у дослідженнях американських академічних фахівців і коментарях політичних експертів не дає підстав вважати, що політичні кола США готові перейти від дистанційної підтримки України в дусі довгострокової доктрини стримування до більш інтенсивних форм військової та військово-політичної участі. Констатуючи неприйняття російським керівництвом євроатлантичної системи безпеки, що склалася після закінчення холодної війни, американські дослідники висловлюють сумніви в можливості остаточноговрегулювання конфлікту в Донбасі. В разі його заморожування, ситуація в Донбасі становитиме потенційну та реальну загрозу для економіки і безпеки України. За такого перебігу подій Україна відіграватиме роль одного з важливих джерел напруженості і розбіжностей в економічних і військових відносинах між Росією і Заходом.
    After Donald Trump was elected as the American president, significant changes were observed in the Ukrainian-American relations. These especially included the lifting of embargo on lethal arms supply and the resumption of meetings of the Ukraine-US Strategic Partnership Commission. Contrary to D. Trump’s desire to conclude a U.S. - Russia “Big Deal”, Republicans and Democrats in the U.S. Congress held a bipartisan position on Ukraine supporting the expansion of sanctions on various occasions – from the on-going conflict in Donbas and Russian attempts to influence the 2016 election campaign to imposing obstacles for the supply of Russian weapons to the third countries. Assessments of American academic and political experts do not give reason to believe that the U.S. political circles are ready to move from remote support of Ukraine in the mood of long-term deterrence doctrine to intensive forms of military and military-political participation. Acknowledging Russia’s rejection of the post-Cold War Euro-Atlantic security order, American observers are inclined to suppose that the conflict in Donbas is unlikely to be finally settled. In case of its freezing, this conflict will pose potential or acute threats to the economy and security of Ukraine. Within such a trend Ukraine will play the role of one of the major subjects of long-term tensions and discord in economic and military relations between Russia and the West. 
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 117-143
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Участь Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Університету Марії КюріСклодовської у Любліні у міжнародних проєктах
    Udział Czerniowieckiego Uniwersytetu Narodowego im. Jurija Fedkowicza i Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie w projektach międzynarodowych
    Autorzy:
    Shorodok, Oksana
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/31343699.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
    Tematy:
    international project
    bilateral relations between universities
    grants for education
    międzynarodowy projekt
    dwustronne relacje między uniwersytetami
    dotacje na edukację
    міжнародний проєкт
    двосторонні відносини між університетами
    гранди для освіти
    Opis:
    Участь університетів у міжнародних проєктах на сьогоднішній день є пріоритетним напрямком розвитку університетів. Безперечно, є низка переваг у реалізації таких проєктів – це і підвищення наукової діяльності університетів, обмін досвідом та набуття нових знань, підвищення іміджу університету. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та Університет Марії-Кюрі Склодовської в Любліні мають великий досвід впровадження міжнародних проєктів. На майбутнє є потенціал впровадження спільного міжнародного проєкту.
    Participation of universities in international projects is currently a priority direction for their development. Undoubtedly, there are a number of advantages in implementing such projects - this includes an increase in the scientific activity of universities, exchange of experience and acquisition of new knowledge, and an improvement in the university's image. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University and Maria Curie-Sklodowska University in Lublin have extensive experience in implementing international projects. There is potential for the implementation of a joint international project in the future.
    Udział uniwersytetów w międzynarodowych projektach jest obecnie priorytetowym kierunkiem rozwoju uczelni. Niewątpliwie istnieje wiele korzyści z realizacji takich projektów - to podniesienie aktywności naukowej uniwersytetów, wymiana doświadczeń i zdobycie nowych umiejętności, a także podniesienie wizerunku uniwersytetu. Czerniowiecki Narodowy Uniwersytet imienia Jurija Fedkowycza oraz Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej posiadają duże doświadczenie w wdrażaniu międzynarodowych projektów. W przyszłości istnieje potencjał do realizacji wspólnego międzynarodowego projektu.
    Źródło:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 205-216
    2450-4866
    Pojawia się w:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Ethnic Germans of Ukraine in the Context of Soviet-German Relations (1920-1950s)
    ЕТНІЧНІ НІМЦІ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ВІДНОСИН (1920-1950-і рр.)
    Autorzy:
    Chirko, B.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894255.pdf
    Data publikacji:
    2017
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Ethnic Germans, Ukraine, the USSR, Germany, international relations, the Stalinist regime, repressions, terror, deportations, repatriations
    етнічні німці, Україна, СРСР, Німеччина, міждержавні відносини, сталінський режим, репресії, терор, депортації, репатріації
    Opis:
    Метою публікації є дослідження етнополітичних, соціально-економічних, демографічних та інших процесів, які відбувалися у середовищі німецької етнічної групи України в контексті радянсько-німецьких міждержавних відносин у 1920-1950-х рр. Автор аналізує ставлення органів державної влади до німецької етнічної спільноти, причини, механізми реалізації, демографічні та соціально-політичні наслідки політичних репресій сталінського режиму щодо етнічних німців, масові депортації німецького населення з регіонів традиційного проживання у міжвоєнний період. Автор підкреслює, що репресивні акції були зумовлені і тісно пов’язані з адміністративно-наказовими методами здійснення внутрішньої політики, мілітаризацією економіки, колективізацією села, насильницькими хлібозаготівлями, антирелігійними кампаніями тощо. Репресії щодо «націоналістів» (німецьких, польських та інших) пов’язувалися й з міжнародним фактором – загостренням становища у світі. Погіршення відносин СРСР з Німеччиною та Польщею і відповідне посилення антинімецької та антипольської пропагандистської кампаній зумовили, зокрема, особливу упередженість радянських владних структур щодо німецького та польського населення, що розглядалося як потенційна база «фашистської» діяльності у країні. В публікації аналізується соціальний й правовий статус «фольксдойче» у роки Великої вітчизняної війни та ставлення до «етнічних німців» України з боку нацистського окупаційного режиму. Розглядаються статус та характер перебування етнічних німців у режимі спецпоселень, репатріації та проблеми роз’єднаних сімей у повоєнні часи. Особливу увагу автор приділяє проблемам зняття обмежень у правовому становищі більшості німецького населення СРСР у результаті німецько-радянських переговорів в Москві 1955 р., спроби етнічних німців та органів державної влади України забезпечити етносоціальні, культурні, релігійні та духовні запити німецької етнічної спільноти в умовах сучасного українського державотворення та поглиблення демократичних процесів в українському суспільстві.
    The aim of the publication is the study of ethno-political, socio-economic, demographic and other processes taking place in the environment of the German ethnic group of Ukraine in the context of the Soviet-German inter-state relations during 1920-1950s. The author analyzes the attitude of governmental bodies to the German ethnic community, causes, mechanisms of realization, demographic, social and political consequences of political repressions of the Stalinist regime against ethnic Germans, mass deportation of the German population from the regions of traditional accommodation in the interwar period. The author emphasizes that the repressive actions were caused by and closely related to administrative-imperative methods of implementation of domestic policies, the militarization of the economy, collectivization of village, violent grain procurements, antireligious campaigns etc. Repressions of the “nationalists” (German, Polish, etc.) were linked with the international factor - the aggravation of the situation in the world. The deterioration of relations between the USSR and Germany and Poland as well as the corresponding strengthening of anti-German and anti-Polish propaganda campaign led in particular to a special bias of Soviet authorities towards the German and Polish population, which was considered as a potential base for “Nazi” activities in the country. This publication analyzes the social and legal status of “volksdeutsche” during World War II, the attitude towards “ethnic Germans” of Ukraine from Nazi occupation regime. The status and nature of ethnic Germans staying in the mode of special settlements, repatriation and problems of separated families in the postwar years have been considered. The author has paid  special attention to the problems of lifting restrictions in the legal status of the majority of the German population of the USSR as a result of the German-Soviet negotiations in Moscow in 1955, the attempts of ethnic Germans and the government of Ukraine to ensure ethnic, social, cultural, religious and spiritual needs of the German ethnic community under conditions of modern Ukrainian state – building and deepening of democratic processes in Ukrainian society.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2017, 3; 166-182
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС
    Development and problematic issues of Ukraines partnership with the neighbouring EU member states
    Autorzy:
    Vidnyanskyj, Stepan
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1976786.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Ukraine
    Polska
    Slovakia
    Hungary
    Romania
    relations
    neighbourhood problems
    conflict situations
    national minorities
    historical memory
    European integration
    Україна
    Польща
    Словаччина
    Угорщина
    Румунія
    відносини
    проблеми добросусідства
    конфліктні ситуації
    національні меншини
    історична пам’ять
    європейська інтеграція
    Opis:
    У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.
    The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 156-176
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Munich Crisis and Collapse of the Versailles System on the Eve of World War II
    МЮНХЕНСЬКА КРИЗА І КРАХ ВЕРСАЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
    Autorzy:
    Pavlenko, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894365.pdf
    Data publikacji:
    2019
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    the Versailles system, international relations, the Munich Agreement, appeasement policy, security, crisis occasions, dictatorial regime, Western democracies
    Версальська система, міжнародні відносини, Мюнхенська угода, політика умиротворення, безпека, кризові явища, диктаторський режим, західні демократії
    Opis:
    У статті досліджується процес розвитку кризових явищ Версальської системи напередодні Другої світової війни. Особлива увага надається тому, як і за яких обставин йшла підготовка та підписання Мюнхенської угоди. Зазначається, що поява на авансцені європейської політики нацистської  Німеччини, без сумніву, стимулювало весь комплекс міждержавних протиріч. Це призвело до  зниження стабільності Версальської системи. Аналізуються прояви реакції великих держав на агресивну політику Берліна та наголошується на тому, що політика умиротворення була хибною і призвела до поглиблення кризи Версальської системи в кінці 30-х рр. ХХ ст.  В даному дослідженні робиться наголос на тому, що в результаті політики умиротворення кардинально змінюється баланс сил на континенті, а підписання Мюнхенської угоди у вересні 1938 р. стало вирішальним у розвитку кризи Версальської системи і поклало початок розпаду даної моделі міжнародних відносин.Констатовано, що західні демократії так і не зрозуміли суті диктаторських режимів, а таке нерозуміння призвело не тільки до руйнації міжнародної системи, але й до початку Другої світової війни.
    The article examines the development of the crisis manifestations of the Versailles system on the eve of World War II. Special attention is paid to how and under what circumstances the preparation and signing of the Munich Agreement took place. It is noted that the emergence of Nazi Germany’s European politics at the forefront undoubtedly stimulated a whole range of interstate contradictions. This led to a decrease in the stability of the Versailles system. The manifestations of the reaction of the great powers to the aggressive policy of Berlin are analyzed and attention is focused on the fact that the policy of appeasement was erroneous and led to the aggravation of the Versailles system crisis in the late 30s XX century. This study emphasizes that as a result of the policy of appeasement, the balance of forces on the continent changes dramatically, and the signing of the Munich Agreement in September 1938 was decisive in the development of the Versailles system crisis and determined the beginning of the collapse of this model of international relations. It was stated that the Western democracies did not understand the essence of dictatorial regimes, and such a misunderstanding led not only to the collapse of the international system, but also to the beginning of the World War II
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 20-31
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин (Частина 1)
    Results of Parliamentary Elections in Hungary on April 3, 2022 and Prospects of Ukrainian-Hungarian Relations (Part 1)
    Autorzy:
    Держалюк, M.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676893.pdf
    Data publikacji:
    2022-11-08
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Угорщина
    вибори 2022 р.
    правляча коаліція
    російська агресія
    Україна
    двосторонні відносини
    угорська спільнота Закарпаття
    врегулювання проблеми
    Hungary
    the 2022 elections
    the ruling coalition
    Russian aggression
    Ukraine
    bilateral relations
    the Hungarian community of Transcarpathia
    settlement of the problem
    Opis:
    Стаття присвячена виборам до Державних Зборів Угорщини 3 квітня 2022 р., які завершилися перемогою і здобуттям конституційної більшості нині правлячою коаліцією Фідесу-Угорського громадянського союзу та Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) - (Fidesz–KDNP). Аналізується її виборча платформа «Війна або мир», центром якої було ставлення до російсько-української війни. Вказується, що ця війна розділа політичні сили Угорщини на два табори – прихильників нейтралітету (миру) або прихильників підтримки України (війни). Правляча коаліція відстоювала нейтралітет, невтручання у війну, що гарантувало збереження миру і спокою для громадян Угорщини. Усі опозиційні сили демонстрували прихильність до України проти Росії. Влада звинувачувала останніх у тому, що їхня проукраїнська і антипутінська діяльність складала небезпеку і загрозу поширення війни на територію Угорщини. Наголошується, що завдяки такій позиції Фідес-ХДНР в цілому по Угорщині і особливо серед закордонних угорських спільнот здобув переконливу перемогу, а опозиційний блок із шести партій, хоч і переконливо переміг у 17 з 18 округів Будапешта, в цілому по країні зазнав значної поразки. Висвітлюються основні причини неочікуваної перемоги правлячої коаліції Фідес – ХДНП на цих виборах. Серед них: коаліція гнучко поєднала центристські і правоцентристські цінності, синтезувала їх і вивищилася над вузькопартійними інтересами, перетворилася на широкий народний фронт угорської нації. Зазначається й те, що упродовж 12-ти річного перебування при владі в країні було завершено трансформаційні перетворення: прийнято новий Основний закон (конституцію), сформовано відповідне законодавство, запроваджено національно-демократичну модель політичної і економічної влади, що відповідала державним і єесевським стандартам. Внутрішня політика спрямовувалася на розвиток традиційних галузей економіки і формування сучасних форм господарювання. Відносно високий економічний розвиток країни було забезпечено завдяки ефективному використанню іноземних інвестицій, міжнародних ринків, які далеко не обмежуються країнами ЄС. Угорщина розвиває тісне співробітництво з країнами усіх регіонів, якщо забезпечуються її національні інтереси. Велика увага приділяється підтримці і захисту угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні). На законодавчому рівні статус закордонних угорців у порівнянні з угорцями самої країни практично прирівнюється. Політика національного єднання, визнання угорців, незалежно від країни їхнього проживання, членами єдиної угорської нації, набула загального схвалення. Сконцентрованість внутрішньої та зовнішньої політики на пріоритеті угорських інтересів допомогла Фідесу перетворитися на авторитетну і надійну політичну силу країни, яка цивілізованими методами бореться за майбутнє Угорщини, всебічний розвиток її народу, збереження ідентичності угорських закордонних спільнот, недопущення асиміляції, масової еміграції та обмеження їх прав за національними ознаками. Крім того, правлячій коаліції вдалося сформувати надійний фінансовий, кадровий, медійний потенціал, значною мірою розширити електоральне поле своєї діяльності, з яким жодна опозиційна політична сила конкурувати не в змозі, особливо під час виборів до Державних Зборів. Проаналізовано якісний склад нового парламенту. Висвітлюється перебіг обрання нового Президента Угорщини 9 березня, спікера новообраного парламенту, його заступників та керівників парламентських фракцій 2 травня, і насамкінець – Прем’єр-міністра Угорщини 16 травня та затвердження нового уряду країни на чолі з Віктором Орбаном 24 травня. Велика увага приділяється формуванню угорсько-українських відносин. Аналіз політичних процесів під час виборчої кампанії та у перші місяці після завершення виборів, зокрема ставлення Будапешта до агресії РФ проти України, до формування угорсько-українських взаємин, дозволив зробити висновки, що пріоритети міжнародної діяльності правлячої коаліції Угорщини залишатимуться незмінними: служіння інтересам угорської нації на усіх територіях її проживання, зокрема підтримка, захист і надання допомоги угорським національним спільнотам у Румунії, Словаччині, Сербії та Україні. Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. підтвердили, що ці принципи є незмінними і продовжують носити зобов’язальний характер у діяльності владних інституцій Угорщини. Підкреслюється, що рівень розвитку двосторонніх відносин Угорщини із сусідніми державами узалежнюватиметься від того, наскільки будуть забезпечуватися інтереси угорських закордонних спільнот (надання подвійного громадянства, статусу автономії для спільноти, формування умов культурно-освітнього розвитку на національній мові і традиціях). У такому ж стані перебуватимуть і угорсько-українські відносини. Угорщина підтримує територіальну цілісність України, її європейський вибір, засуджує російську агресію, підтримує санкційну політику ЄС проти РФ, надала притулок для 800 тис. біженців з України. Понад 100 тисяч осіб з України перебуває в Угорщині нелегально. Угорщина дозволила з 19 липня транзит зброї інших держав через її територію до України. Але вона продовжує зберігати нейтралітет у російсько-українській війні, підтримує енергетичні санкції ЄС проти РФ у такий спосіб, щоб це не зашкодило її економічним іитересам. Водночас вона не погоджується на застосування щодо угорської спільноти Закарпаття низки положень законів про освіту та порядок застосування української мови як державної на території України, що набули чинності в 2017 та 2019 рр. Наголошується, що врегулювання культурно-освітніх питань угорської спільноти Закарпаття має стати пріоритетним завданням для обох країн.
    The article is dedicated to the elections to the State Assembly of Hungary on April 3, 2022, which ended with the victory and acquisition of a constitutional majority by the now ruling coalition of Fidesz-Hungarian Civil Union and the Christian Democratic People’s Party (KDNP) - (Fidesz–KDNP). It analyzes its electoral platform “War or Peace”, the center of which was the attitude to the Russian-Ukrainian war. It is indicated that this war divided the political forces of Hungary into two camps – supporters of neutrality (peace) or supporters of Ukraine (war). The ruling coalition advocated neutrality, non-intervention in the war, which guaranteed the preservation of peace and tranquility for the citizens of Hungary. All the opposition forces showed support for Ukraine against Russia. The authorities accused the latter of the fact that their pro-Ukrainian and anti-Putin activities posed a danger and threatened the spread of the war to the territory of Hungary. It is emphasized that thanks to this position, Fidesz–KDNP won a convincing victory in Hungary as a whole and especially among the Hungarian communities abroad, while the six-party opposition bloc, although it won convincingly in 17 of Budapest’s 18 districts, suffered a significant defeat in the country as a whole. The main reasons for the unexpected victory of the ruling coalition Fidesz - HDNP in these elections are highlighted. Among them: the coalition flexibly combined centrist and center-right values, synthesized them and rose above narrow party interests, turning into a broad popular front of the Hungarian nation. It is also noted that during the 12-year remaining stay in power in the country, transformations were completed, namely, a new Basic Law (constitution) was adopted, relevant legislation was formed, and a national democratic model of political and economic power was introduced according both to the state and EU standards that complies with state and EU standards. The internal policy was aimed at the development of traditional branches of the economy and the formation of modern forms of management. Relatively high economic development of the country was ensured thanks to by the effective use of foreign investments, international markets, which are far from being limited to EU countries. Hungary develops close cooperation with countries of all regions, if its national interests are ensured. Great attention is paid to the support and protection of Hungarian communities living in countries neighboring Hungary (Romania, Slovakia, Serbia, Ukraine). At the legislative level, the status of Hungarians abroad is almost equal to that of Hungarians in the country itself. The policy of national unity, the recognition of Hungarians, regardless of their residency country of residence, as members of a united single Hungarian nation, gained general approval. The concentration of domestic and foreign policy on the priority of Hungarian interests helped Fidesz to turn into an authoritative and reliable political force of the country, which, using civilized methods, fights for the future of Hungary, the comprehensive development of its people, the preservation of the identity of Hungarian communities abroad, the prevention of assimilation, mass emigration and the restriction of their rights along national lines. In addition, the ruling coalition managed to form a reliable financial, personnel, and media potential, to significantly expand the electoral field of its activities, which no opposition political force is able to compete with, especially during the elections to the State Assembly. The qualitative composition of the new parliament was analyzed. The progress of the election of the new President of Hungary on March 9, the speaker of the newly elected parliament, his deputies and heads of parliamentary factions on May 2, and finally the Prime Minister of Hungary on May 16 and the approval of the country’s new government headed by Viktor Orbán on May 24, is highlighted. Great attention is paid to the formation of Hungarian-Ukrainian relations. The analysis of political processes during the election campaign and in the first months after the end of the elections, in particular the attitude of Budapest to the aggression of the Russian Federation against Ukraine, to the formation of Hungarian-Ukrainian relations, allowed us to draw conclusions that the priorities of the international activities of the ruling coalition of Hungary will remain unchanged: serving the interests of the Hungarian nation on in all territories of its residence, in particular support, protection and assistance to Hungarian national communities in Romania, Slovakia, Serbia and Ukraine. The results of the parliamentary elections in Hungary on April 3, 2022 confirmed that these principles are unchanged and continue to be binding in the activities of the Hungarian government institutions. It is emphasized that the level of development of Hungary's bilateral relations with neighboring states will depend on ensuring the Hungarian foreign communities interests how the interests of the Hungarian foreign communities will be ensured (granting dual citizenship, autonomy status for the community, creating conditions for cultural and educational development based on in the national language and traditions). Hungarian-Ukrainian relations will be in the same condition state. Hungary supports the territorial integrity of Ukraine, its European choice, condemns Russian aggression, supports the EU’s sanctions policy against the Russian Federation, and provided shelter for 800,000 refugees from Ukraine. More than 100,000 people from Ukraine stay are in Hungary illegally. Since July 19, Hungary has allowed the transit of weapons from other countries through its territory to Ukraine. Yet But it continues to maintain neutrality in the Russian-Ukrainian war, supports EU energy sanctions against the Russian Federation in such a way that it does not harm its economic interests. At the same time, it does not agree to the application of certain legal provisions on education the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, that came into force in 2017 and 2019 to the Hungarian community of Transcarpathia of a number of provisions of the laws on education and the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, which came into force in 2017 and 2019. It is emphasized that the settlement of cultural and educational issues of the Hungarian community of Transcarpathia should become a priority task for both countries.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 144-186
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин (Частина 2)
    Results of Parliamentary Elections in Hungary on April 3, 2022 and Prospects of Ukrainian-Hungarian Relations (Part 2)
    Autorzy:
    Держалюк, М.С.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22681262.pdf
    Data publikacji:
    2022-10-27
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Угорщина
    вибори 2022 р.
    правляча коаліція
    російська агресія
    Україна
    двосторонні відносини
    угорська спільнота Закарпаття
    врегулювання проблеми
    Hungary
    the 2022 elections
    the ruling coalition
    Russian aggression
    Ukraine
    bilateral relations
    the Hungarian community of Transcarpathia
    settlement of the problem
    Opis:
    Стаття присвячена виборам до Державних Зборів Угорщини 3 квітня 2022 р., які завершилися перемогою і здобуттям конституційної більшості нині правлячою коаліцією Фідесу-Угорського громадянського союзу та Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) - (Fidesz–KDNP). Аналізується її виборча платформа «Війна або мир», центром якої було ставлення до російсько-української війни. Вказується, що ця війна розділа політичні сили Угорщини на два табори – прихильників нейтралітету (миру) або прихильників підтримки України (війни). Правляча коаліція відстоювала нейтралітет, невтручання у війну, що гарантувало збереження миру і спокою для громадян Угорщини. Усі опозиційні сили демонстрували прихильність до України проти Росії. Влада звинувачувала останніх у тому, що їхня проукраїнська і антипутінська діяльність складала небезпеку і загрозу поширення війни на територію Угорщини. Наголошується, що завдяки такій позиції Фідес-ХДНР в цілому по Угорщині і особливо серед закордонних угорських спільнот здобув переконливу перемогу, а опозиційний блок із шести партій, хоч і переконливо переміг у 17 з 18 округів Будапешта, в цілому по країні зазнав значної поразки. Висвітлюються основні причини неочікуваної перемоги правлячої коаліції Фідес – ХДНП на цих виборах. Серед них: коаліція гнучко поєднала центристські і правоцентристські цінності, синтезувала їх і вивищилася над вузькопартійними інтересами, перетворилася на широкий народний фронт угорської нації. Зазначається й те, що упродовж 12-ти річного перебування при владі в країні було завершено трансформаційні перетворення: прийнято новий Основний закон (конституцію), сформовано відповідне законодавство, запроваджено національно-демократичну модель політичної і економічної влади, що відповідала державним і єесевським стандартам. Внутрішня політика спрямовувалася на розвиток традиційних галузей економіки і формування сучасних форм господарювання. Відносно високий економічний розвиток країни було забезпечено завдяки ефективному використанню іноземних інвестицій, міжнародних ринків, які далеко не обмежуються країнами ЄС. Угорщина розвиває тісне співробітництво з країнами усіх регіонів, якщо забезпечуються її національні інтереси. Велика увага приділяється підтримці і захисту угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні). На законодавчому рівні статус закордонних угорців у порівнянні з угорцями самої країни практично прирівнюється. Політика національного єднання, визнання угорців, незалежно від країни їхнього проживання, членами єдиної угорської нації, набула загального схвалення. Сконцентрованість внутрішньої та зовнішньої політики на пріоритеті угорських інтересів допомогла Фідесу перетворитися на авторитетну і надійну політичну силу країни, яка цивілізованими методами бореться за майбутнє Угорщини, всебічний розвиток її народу, збереження ідентичності угорських закордонних спільнот, недопущення асиміляції, масової еміграції та обмеження їх прав за національними ознаками. Крім того, правлячій коаліції вдалося сформувати надійний фінансовий, кадровий, медійний потенціал, значною мірою розширити електоральне поле своєї діяльності, з яким жодна опозиційна політична сила конкурувати не в змозі, особливо під час виборів до Державних Зборів. Проаналізовано якісний склад нового парламенту. Висвітлюється перебіг обрання нового Президента Угорщини 9 березня, спікера новообраного парламенту, його заступників та керівників парламентських фракцій 2 травня, і насамкінець – Прем’єр-міністра Угорщини 16 травня та затвердження нового уряду країни на чолі з Віктором Орбаном 24 травня. Велика увага приділяється формуванню угорсько-українських відносин. Аналіз політичних процесів під час виборчої кампанії та у перші місяці після завершення виборів, зокрема ставлення Будапешта до агресії РФ проти України, до формування угорсько-українських взаємин, дозволив зробити висновки, що пріоритети міжнародної діяльності правлячої коаліції Угорщини залишатимуться незмінними: служіння інтересам угорської нації на усіх територіях її проживання, зокрема підтримка, захист і надання допомоги угорським національним спільнотам у Румунії, Словаччині, Сербії та Україні. Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. підтвердили, що ці принципи є незмінними і продовжують носити зобов’язальний характер у діяльності владних інституцій Угорщини. Підкреслюється, що рівень розвитку двосторонніх відносин Угорщини із сусідніми державами узалежнюватиметься від того, наскільки будуть забезпечуватися інтереси угорських закордонних спільнот (надання подвійного громадянства, статусу автономії для спільноти, формування умов культурно-освітнього розвитку на національній мові і традиціях). У такому ж стані перебуватимуть і угорсько-українські відносини. Угорщина підтримує територіальну цілісність України, її європейський вибір, засуджує російську агресію, підтримує санкційну політику ЄС проти РФ, надала притулок для 800 тис. біженців з України. Понад 100 тисяч осіб з України перебуває в Угорщині нелегально. Угорщина дозволила з 19 липня транзит зброї інших держав через її територію до України. Але вона продовжує зберігати нейтралітет у російсько-українській війні, підтримує енергетичні санкції ЄС проти РФ у такий спосіб, щоб це не зашкодило її економічним іитересам. Водночас вона не погоджується на застосування щодо угорської спільноти Закарпаття низки положень законів про освіту та порядок застосування української мови як державної на території України, що набули чинності в 2017 та 2019 рр. Наголошується, що врегулювання культурно-освітніх питань угорської спільноти Закарпаття має стати пріоритетним завданням для обох країн.
    The article is dedicated to the elections to the State Assembly of Hungary on April 3, 2022, which ended with the victory and acquisition of a constitutional majority by the now ruling coalition of Fidesz-Hungarian Civil Union and the Christian Democratic People’s Party (KDNP) - (Fidesz–KDNP). It analyzes its electoral platform “War or Peace”, the center of which was the attitude to the Russian-Ukrainian war. It is indicated that this war divided the political forces of Hungary into two camps – supporters of neutrality (peace) or supporters of Ukraine (war). The ruling coalition advocated neutrality, non-intervention in the war, which guaranteed the preservation of peace and tranquility for the citizens of Hungary. All the opposition forces showed support for Ukraine against Russia. The authorities accused the latter of the fact that their pro-Ukrainian and anti-Putin activities posed a danger and threatened the spread of the war to the territory of Hungary. It is emphasized that thanks to this position, Fidesz–KDNP won a convincing victory in Hungary as a whole and especially among the Hungarian communities abroad, while the six-party opposition bloc, although it won convincingly in 17 of Budapest’s 18 districts, suffered a significant defeat in the country as a whole. The main reasons for the unexpected victory of the ruling coalition Fidesz - HDNP in these elections are highlighted. Among them: the coalition flexibly combined centrist and center-right values, synthesized them and rose above narrow party interests, turning into a broad popular front of the Hungarian nation. It is also noted that during the 12-year remaining stay in power in the country, transformations were completed, namely, a new Basic Law (constitution) was adopted, relevant legislation was formed, and a national democratic model of political and economic power was introduced according both to the state and EU standards that complies with state and EU standards. The internal policy was aimed at the development of traditional branches of the economy and the formation of modern forms of management. Relatively high economic development of the country was ensured thanks to by the effective use of foreign investments, international markets, which are far from being limited to EU countries. Hungary develops close cooperation with countries of all regions, if its national interests are ensured. Great attention is paid to the support and protection of Hungarian communities living in countries neighboring Hungary (Romania, Slovakia, Serbia, Ukraine). At the legislative level, the status of Hungarians abroad is almost equal to that of Hungarians in the country itself. The policy of national unity, the recognition of Hungarians, regardless of their residency country of residence, as members of a united single Hungarian nation, gained general approval. The concentration of domestic and foreign policy on the priority of Hungarian interests helped Fidesz to turn into an authoritative and reliable political force of the country, which, using civilized methods, fights for the future of Hungary, the comprehensive development of its people, the preservation of the identity of Hungarian communities abroad, the prevention of assimilation, mass emigration and the restriction of their rights along national lines. In addition, the ruling coalition managed to form a reliable financial, personnel, and media potential, to significantly expand the electoral field of its activities, which no opposition political force is able to compete with, especially during the elections to the State Assembly. The qualitative composition of the new parliament was analyzed. The progress of the election of the new President of Hungary on March 9, the speaker of the newly elected parliament, his deputies and heads of parliamentary factions on May 2, and finally the Prime Minister of Hungary on May 16 and the approval of the country’s new government headed by Viktor Orbán on May 24, is highlighted. Great attention is paid to the formation of Hungarian-Ukrainian relations. The analysis of political processes during the election campaign and in the first months after the end of the elections, in particular the attitude of Budapest to the aggression of the Russian Federation against Ukraine, to the formation of Hungarian-Ukrainian relations, allowed us to draw conclusions that the priorities of the international activities of the ruling coalition of Hungary will remain unchanged: serving the interests of the Hungarian nation on in all territories of its residence, in particular support, protection and assistance to Hungarian national communities in Romania, Slovakia, Serbia and Ukraine. The results of the parliamentary elections in Hungary on April 3, 2022 confirmed that these principles are unchanged and continue to be binding in the activities of the Hungarian government institutions. It is emphasized that the level of development of Hungary's bilateral relations with neighboring states will depend on ensuring the Hungarian foreign communities interests how the interests of the Hungarian foreign communities will be ensured (granting dual citizenship, autonomy status for the community, creating conditions for cultural and educational development based on in the national language and traditions). Hungarian-Ukrainian relations will be in the same condition state. Hungary supports the territorial integrity of Ukraine, its European choice, condemns Russian aggression, supports the EU’s sanctions policy against the Russian Federation, and provided shelter for 800,000 refugees from Ukraine. More than 100,000 people from Ukraine stay are in Hungary illegally. Since July 19, Hungary has allowed the transit of weapons from other countries through its territory to Ukraine. Yet But it continues to maintain neutrality in the Russian-Ukrainian war, supports EU energy sanctions against the Russian Federation in such a way that it does not harm its economic interests. At the same time, it does not agree to the application of certain legal provisions on education the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, that came into force in 2017 and 2019 to the Hungarian community of Transcarpathia of a number of provisions of the laws on education and the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, which came into force in 2017 and 2019. It is emphasized that the settlement of cultural and educational issues of the Hungarian community of Transcarpathia should become a priority task for both countries.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 143-175
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.
    Cerkiew prawosławna i władze radzieckie w obwodzie donieckim w latach 1965–1985
    Autorzy:
    Nikiforow, Карен
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2015083.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-23
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    державно-церковні відносини
    радянська влада
    Російська Православна Церква
    релігійна політика
    “застій”
    Донецька область
    state-church relations
    Soviet power
    Russian Orthodox Church
    religious policy
    “stagnation”
    Donetsk region
    stosunki państwo-Kościół
    władza radziecka
    rosyjska Cerkiew prawosławna
    polityka religijna
    „stagnacja”
    obwód doniecki
    Opis:
    Після короткої антирелігійної кампанії “штурму небес”, інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала змінюватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви.
    Po krótkiej kampanii antyreligijnej „szturm nieba” zainspirowanej przez Nikitę Chruszczowa okres zaostrzenia kryzysu ideologicznego w Związku Radzieckim w latach 1965–1985 stał się względnie spokojny dla związków religijnych. Ogólnie w ZSRR, szczególnie w ukraińskiej SRR, a zwłaszcza w regionie donieckim, największą liczbą wspólnot i wierzących posiadała rosyjska Cerkiew prawosławna. Sowiecka polityka religijna, która pozostała jawnie ateistyczna, zaczęła się zmieniać w czasach panowania Leonida Breżniewa przy milczącej akceptacji istnienia Cerkwi. Trend ten był widoczny na poziomie lokalnym. Uwaga autora koncentruje się na regionalnym aspekcie interakcji między władzami sowieckimi a Cerkwią Prawosławną.
    Źródło:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 71-82
    1733-2249
    Pojawia się w:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Західна Євразія: пошук регіональної безпекової парадигми
    Western Eurasia: the Search for a Regional Security Paradigm
    Autorzy:
    Bevzyuk, Evgen
    Kotlyar, Olga
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/21151169.pdf
    Data publikacji:
    2023-11-20
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    США
    ЄС
    Китай
    Росія
    Україна
    Азія
    ОДКБ
    НАТО
    геополітика
    імперія
    регіон
    конфлікт
    безпека
    Радянський Союз
    війна
    агресія
    міжнародні відносини
    пострадянській простір
    корупція
    зовнішня політика
    USA
    EU
    China
    Russia
    Ukraine
    Asia
    CSTO
    NATO
    geopolitics
    empire
    region
    conflict
    security
    Soviet Union
    war
    aggression
    international war
    post-traditional expanse
    corruption
    foreign policy
    Opis:
    У статті проаналізовано обставини формування нової безпекової парадигми у країнах Азії (колишні Радянські республіки – Вірменія, Киргизстан, Туркменістан, Таджикистан, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан). Сутінки біполярності, на жаль, не відкрили нової якісної сторінки в системі регіональної безпеки. Глобальні соціально-економічні трансформації і політичні потрясіння додали політичної нестабільності й невизначеності. На цьому історико-політичному тлі війна Росії проти України стала точкою біфуркації для такого регіону, як Західна Євразія. Актуальність теми дослідження обумовлена міжнародно-політичними процесами, які сьогодні відбуваються на території колишнього Радянського Союзу. Безпековий формат колишніх республік Союзу за традицією розглядають переважно в регіональному – пострадянському геополітичному контексті. Тому при аналізі зовнішньополітичних особливостей регіону слід враховувати факт тривалого перебування азійських республік у складі СРСР. При цьому процес розпаду Радянського Союзу принципово не змінив специфічного статусу Росії у євразійському «Хартленді». Росію з південними республіками колишнього Союзу впродовж тривалого часу пов’язували узи загальної імперської історії, культури та цінностей. Утім, факт багаторічного перебування Азії під політичним дахом Російської імперії визначив парадигму патерналістського ставлення Росії до країн регіону та на багато років означив рамки регіональної безпекової парадигми. Регіональні політичні процеси є актуальною проблемою в системі дослідження процесів та явищ на пострадянському просторі, викликаючи зіткнення різних поглядів і практики. У центрі дослідження – проблема минулого та сучасності у країнах Азії (колишніх радянських республік) як міжнародних регіональних акторів та визначення можливих перспектив розвитку їхнього зовнішньополітичного сценарію. Мета дослідження – з’ясувати роль та місце країн Азії (колишніх республік СРСР) у процесі формування нової регіональної безпекової парадигми від моменту початку активної фази військової агресії Росії проти України. Об’єкт дослідження – Західна Євразія як сучасний регіональний феномен геополітики. Предмет дослідження – зовнішня політика сучасних країн Азії (колишніх Радянських республік) в умовах становлення нової парадигми міжнародних відносин та зростаючої конкуренції світових акторів у регіоні (США, ЄС, Китай, Росія).
    The paper analyzes the circumstances of the formation of a new security paradigm in Asian countries (former Soviet republics - Armenia, Kyrgyzstan, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Uzbekistan, Kazakhstan). The twilight of bipolarity, unfortunately, did not open a new qualitative page in the system of regional security. Global socio-economic transformations and political upheavals have added to political instability and uncertainty. Against this historical and political background, Russia's war against Ukraine became a bifurcation point for such a region as Western Eurasia. The relevance of the research topic is determined by the international political processes that are taking place today in the territory of the former Soviet Union. The security format of the former republics of the Union is traditionally considered mainly in the regional - post-Soviet geopolitical context. Therefore, when analyzing the foreign policy features of the region, one should take into account the fact that the Asian republics were part of the USSR for a long time. At the same time, the process of the collapse of the Soviet Union did not fundamentally change the specific status of Russia in the Eurasian “Heartland”. For a long time, Russia and the southern republics of the former Soviet Union were bound by ties of common imperial history, culture and values. However, the fact that Asia has been under the political roof of the Russian Empire for many years has determined the paradigm of Russia's paternalistic attitude towards the countries of the region and for many years defined the framework of the regional security paradigm. Regional political processes are an urgent problem in the system of researching processes and phenomena in the post-Soviet space, causing a clash of different points of view and practice. The focus of the research is the problem of the past and present in the countries of Asia (former Soviet republics) as international regional actors and the determination of possible prospects for the development of their foreign policy scenario. The purpose of the study is to clarify the role and place of Asian countries (former republics of the USSR) in the process of forming a new regional security paradigm from the moment of the beginning of the active phase of Russia's military aggression against Ukraine. The object of research is Western Eurasia as a modern regional phenomenon of geopolitics. The subject of the study is the foreign policy of modern Asian countries (former Soviet republics) in the conditions of the formation of a new paradigm of international relations and the growing competition of world actors in the region (USA, EU, China, Russia).
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 81-105
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Актуальна проблематика реалізації спадкових прав
    Current Problems of Inheritance Rights Realization
    Autorzy:
    Косяченко (Kosiachenko), Ксенія (Kseniia)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2185492.pdf
    Data publikacji:
    2022-09-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    спадок
    спадкоємець
    спадкодавець
    спадкові відносини
    презумпція прийняття спадщини
    право на спадкування
    заява про прийняття спадщини
    спадкове майно
    прийняття спадщини
    відмова від
    спадщини
    поділ спадщини
    перерозподіл спадщини
    inheritance
    heir
    testator
    inheritance relations
    presumption of acceptance of inheritance
    right to inheritance
    application for acceptance of inheritance
    inherited property
    acceptance of inheritance
    renunciation of inheritance
    division of inheritance
    redistribution of heritage
    Opis:
    This scientific article examines current practical and theoretical issues related to the exercise of the right to inherit. Particular attention is paid to the study of the development of legal bases and research on the exercise of the right to inheritance. The exercise of the right to inherit is considered as a complex concept that provides ways to exercise the right to inherit, reflecting the dynamics of inheritance and deepening the relationship between the rules of substantive and procedural law. This article focuses on the study of ways to exercise the right to inherit. The peculiarities of the procedure for exercising the right to inherit by submitting an application for acceptance of the inheritance, by applying to notaries, are analyzed. Particular attention is paid to the need to distinguish between the legal nature of the application for a certificate of inheritance and the application for acceptance of the inheritance. The article defines the essence and purpose of establishing the conditions and forms of inheritance, as well as the types and procedure for refusing to accept the inheritance. It is emphasized that established by the Civil Code of Ukraine, that the forms and conditions of acceptance of inheritance to protect the rights and legitimate interests of heirs, and do not provide an alternative method of acceptance of inheritance. Particular attention is also paid to the exercise of the right to renounce the inheritance by the heirs, who are subject to the presumption of acceptance of the inheritance. Through scientific analysis of judicial and notarial practice concerning the adoption of measures for the protection of hereditary property, which is in the individual legal orders of an individual, it is argued that in the case of storage of property in a bank safe there is no purpose to perform this notarial act. The legal nature of the term for acceptance of the inheritance is determined, and the legal consequences of missing the term for acceptance of the inheritance are clarified. The procedure and grounds for division (allocation) and redistribution of inheritance are revealed. As a result of the analysis of judicial and notarial practice, a number of proposals were developed to improve notarial proceedings in inheritance cases, including inheritance, consent of heirs who inherited, acceptance of inheritance by heir who missed the deadline for acceptance of inheritance, withdrawal of applications for inheritance and renunciation of inheritance. On the basis of this study, some theoretical conclusions and proposals for improving the current legislation have been formulated.
    У цій науковій статті досліджено актуальні практичні й теоретичні проблеми, пов’язані із здійсненням права на спадкування. Окрему увагу приділено дослідженню розвитку правових засад та наукових досліджень здійснення права на спадкування. Здійснення права на спадкування розглядаємо як комплексне поняття, що передбачає способи реалізації права на спадкування, відображаючи динаміку спадкових правовідносин та поглиблюючи зв’язок між нормами матеріального та процесуального права. Значну увагу відведено дослідженню способів здійснення права на спадкування. Проаналізовано особливості процедури здійснення права на спадкування шляхом подання заяви про прийняття спадщини, за допомогою звернення в нотаріальні органи. Окрему увагу приділено потребі розмежувати правову природу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та заяви про прийняття спадщини. У статті визначено сутність та мету встановлення умов і форм прийняття спадщини, а також види та порядок відмови від прийняття спадщини. Акцентовано, що Цивільним кодексом України встановлено форми та умови прийняття спадщини для охорони прав та законних інтересів спадкоємців і не передбачено альтернативних способів прийняття спадщини. Звернено увагу також на реалізацію права на відмову від спадщини спадкоємцями, на яких поширюється дія презумпції прийняття спадщини. Шляхом наукового аналізу судової та нотаріальної практики, яка стосується вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, що перебуває в індивідуальних правових розпорядженнях фізичної особи, аргументовано, що в разі зберігання майна в банківському сейфі відсутня мета вчинення цієї нотаріальної дії. Визначено юридичну природу терміну для прийняття спадщини, а також з’ясовано правові наслідки пропущення терміну для прийняття спадщини. Розкрито порядок та підстави поділу (виділу) та перерозподілу спадщини. У результаті аналізу судової та нотаріальної практики розроблено низку пропозицій щодо вдосконалення нотаріального провадження в спадкових справах, зокрема в частині прийняття спадщини, надання згоди спадкоємцями, які прийняли спадщину, на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив термін для прийняття спадщини, відкликання заяв про прийняття спадщини та відмову від спадщини. На основі проведеного дослідження сформульовано певні теоретичні висновки й пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 94-100
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Autonomia woli w stosunkach cywilnoprawnych ze szczególnym uwzględnieniem umów konsumenckich
    Autonomy of will in civil-law relationships with particular emphasis on consumer contracts
    Современное значение принципа автономии воли в гражданско-правовых отношениях
    Автономія волі в цивільно-правових відносинах з особливою увагою до споживчих договорів
    Autorzy:
    Haponiuk, Dorota
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33352017.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    автономія волі сторін
    цивільно-правові відносини
    принцип рівності
    справедливий договір
    споживче право
    рівність сторін
    autonomy of will of a party
    civil-law relationships
    the principle of equality
    fair contract
    consumer law
    equality of parties
    автономия воли
    гражданское правоотношение
    принцип равенства
    справедливый договор
    потребительское право
    равноправие сторон
    autonomia woli stron
    stosunek cywilnoprawny
    zasada równości
    sprawiedliwa umowa
    prawo konsumenckie
    równorzędność stron
    Opis:
    Tekst prezentuje znaczenie i funkcje jednej z podstawowych zasad prawa cywilnego, jaką jest autonomia woli stron. Artykuł wskazuje obecne przemiany tej zasady prawa, służące odchodzeniu od czysto formalnego założenia gwarantującego w równym stopniu wpływ na kształtowanie treści stosunków prawnych, zwłaszcza w obrocie masowym, gdzie aktualnie jest ona najbardziej narażona na utratę swojego znaczenia. Zwrócono uwagę przede wszystkim na zmiany ilościowe i jakościowe jej zastosowania. Ponadto dokonano analizy przemian w podejściu prawodawcy do kształtowania autonomii woli podmiotów prywatnych. Oprócz opisania charakteru prawnego autonomii, wskazano współczesne funkcje autonomii woli oraz jej związek z zasadą równości. Szczególną uwagę poświęcono zagadnieniu współczesnego znaczenia autonomii woli na przykładzie umowy konsumenckiej i wiążącej się z tym pozorności swobody umów. Rozważania oparto głównie na metodzie empirycznej. Kluczową konkluzją jest spostrzeżenie na temat obecnych oczekiwań w stosunku do autonomii woli. Zaobserwowano również kryzys relacji między zasadą autonomii woli stron stosunku prawnego a zasadą równości (pochodną autonomii).
    У тексті представлено значення та функції одного з основних принципів цивільного права, яким є автономія волі сторін. Метою статті є вказати сучасні зміни цього принципу права, спрямовані на відхід від суто формального припущення, що гарантує однаковий вплив на формування змісту правовідносин, особливо в масовій торгівлі, де наразі існує найбільший ризик втрати його значення. Звернено увагу насамперед на кількісні та якісні зміни в його застосуванні. Крім того, проведено аналіз змін у підходi законодавця до формування автономії волі приватних суб’єктів. Окрім опису правового характеру автономії, було представлено сучасні функції автономії волі та її зв’язок із принципом рівності. Особливу увагу було виділено питанню сучасного значення автономії волі на прикладі споживчого договору та пов’язаної з цим зовнішністi свободи договорів. Міркування ґрунтуються переважно на емпіричному методі. Ключовим висновком є спостереження що до поточних очікувань відносно автономії волі. Спостерігається також криза у співвідношенні принципу автономії волі учасників правовідносин і принципу рівності (похідного автономії).
    В тексте представлены значение и функции одного из основополагающих принципов гражданского права – автономии воли сторон. Цель статьи – обозначить современные трансформации этого принципа права, которые служат отходу от чисто формального убеждения, гарантирующего равное влияние на формирование содержания правоотношений, особенно в массовой торговле, где он в настоящее время наиболее подвержен риску утраты своего значения. Внимание было уделено в первую очередь количественным и качественным изменениям в его применении. Кроме того, проводится анализ изменений в подходе законодателя к формированию автономии воли частных субъектов. Помимо описания правовой природы автономии, были отмечены современные функции автономии воли и ее связь с принципом равенства. Особое внимание было уделено вопросу современного значения автономии воли на примере потребительского договора и связанной с ним мнимой свободы договоров. Соображения в основном основаны на эмпирическом методе. Ключевым выводом является заключение о нынешних ожиданиях в отношении автономии воли. Отмечен также кризис в соотношении принципа автономии воли сторон правоотношения и принципа равенства (производного от автономии).
    The text presents the meaning and functions of one of the fundamental principles of civil law, which is the autonomy of will of parties. The purpose of the article is to indicate the current changes to that principle of law, the goal of which is to depart from a purely formal presumption that guarantees an equal impact on shaping the content of legal relations, especially in mass trade, where, today, it is most exposed to losing its significance. Attention is paid primarily to the quantitative and qualitative changes in its application. Moreover, the changes in the legislator’s approach to shaping the autonomy of will of private entities are analysed. In addition to describing the legal nature of autonomy, the contemporary functions of the autonomy of will and its correlation with the principle of equality are pointed out. Extra attention is paid to the issue of the contemporary meaning of the autonomy of will, using the example of a consumer contract and the associated apparent freedom of contracts. The considerations are based mainly on the empirical method. A key conclusion is an observation of the current expectations related to the autonomy of will. Additionally, the crisis in the correlation between the principle of autonomy of will of the parties to a legal relationship and the principle of equality (derived from autonomy) is also revealed.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 1; 147-163
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-30 z 30

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies