Temat: the foreign - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Языковая картина мира при обучении польскому языку как иностранному
A Linguistic Picture of the World in Teaching Polish as a Foreign Language
Językowy obraz świata w nauczaniu języka polskiego jako obcego
Autorzy:: Duda, Henryk
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1886578.pdf
Data publikacji:: 2014
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:: językowy obraz świata
język a myślenie
nauczanie leksyki
realia i nazwy abstrakcyjne w nauczaniu języka obcego
nauczanie języka polskiego jako obcego
linguistic picture of the world
language vs. thinking
teaching lexis
realities and abstract names in the teaching of a foreign language
teaching Polish as a foreign language
Opis:: Odbity w języku, jego strukturze, leksyce i użyciu (uzusie) obraz otaczającej mówiących rzeczywistości – jak najkrócej można zdefiniować językowy obraz świata (JOŚ) – pełni bardzo ważną rolę w każdym akcie komunikacji. Nie można o nim zapominać również w trakcie uczenia się i nauczania języka obcego. Jest on bowiem źródłem licznych błędów, szczególnie leksykalnych. Autor artykułu pokazuje to na przykładach z literatury przedmiotu oraz z własnej praktyki dydaktycznej. Językoznawcom obserwacja procesu przyswajania języka obcego, błędów popełnianych przez uczących się i nauczycieli, może natomiast wiele powiedzieć nie tylko o językowym obrazie świata w poznawanym języku, lecz także – przez kontrast – w języku ojczystym badacza.
The picture of the reality surrounding us reflected in the language, its structure, lexis and usage – as the linguistic picture of the world may be defined in the shortest way – plays a very important role in any act of communication. It may not be forgotten also in the course of learning and teaching a foreign language. This is because it is the source of numerous mistakes, especially lexical ones. The author of the article shows this on examples taken from the literature of the subject as well as from his own didactic work. Observing the process of acquisition of a foreign language, and of the mistakes made by both learners and teachers, may tell linguists a lot not only about the linguistic picture of the world in the language being learned, but – through contrast – in the researcher’s mother tongue.
Źródło:: Roczniki Humanistyczne; 2014, 62, 10; 33-43
0035-7707
Pojawia się w:: Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
Autorzy:: Держалюк, M.C.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
Data publikacji:: 2021-03-18
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:: У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
Autorzy:: Derzhaliuk, M.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
Data publikacji:: 2020-09-29
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: trianon peace treaty
titular nation and minority
interethnic problems
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
foreign Hungarians
тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Opis:: The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Сотрудничество СССР, украинской ССР и белорусской ССР в ООН в период советской перестройки
Cooperation of the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR in the UN during the perestroika period
Autorzy:: Snapkouski, Uladzimir
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1977117.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Soviet Union
Ukrainian SSR
Belarusian SSR
United Nations
perestroika
new thinking
Ministry of foreign affairs
foreign policy
diplomacy
foreign policy activity of the union republics
Советский Союз
Украинская ССР
Белорусская ССР
Организация Объединенных Наций
перестройка
новое мышление
Министерство иностранных дел
внешняя политика
дипломатия
внешнеполитическая деятельность союзных республик
Opis:: В статье исследуются основные направления деятельности и формы взаимодействия СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных учреждениях в годы перестройки (1985–1991). Для раскрытия темы использованы материалы журнала «Международная жизнь» (обзоры МИД СССР о внешнеполитической деятельности СССР, статьи министров иностранных дел союзных республик, в первую очередь Украины и Беларуси), книжные и журнальные публикации союзных/российских, украинских и белорусских ученых, документы ООН и внешней политики СССР, УССР и БССР. Сознательный акцент автора на союзном уровне отражает реальную ситуацию во взаимоотношениях между союзным центром и республиками в СССР в перестроечный период, когда эти отношения быстро эволюционировали от внешнеполитического диктата центра к самостоятельности республик на международной арене, что в конечном счете привело к распаду СССР и провозглашению независимости всех союзных республик. В статье проанализированы такие вопросы, как новый подход Советского Союза к ООН в годы перестройки, формирование новых отношений между союзными республиками и центром, дипломатическое сотрудничество советских делегаций и представителей социалистических стран в ООН, белорусские инициативы на 45-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН (1990). В годы перестройки советское руководство, союзный МИД проделали огромную работу по расчистке завалов «холодной войны», развитию широкого международного сотрудничества и интеграции СССР в мировую экономику. Свой немалый вклад в эту деятельность в рамках ООН и ее специализированных учреждений внесли белорусские и украинские дипломатические службы, получившие значительно более широкие возможности реализации национальных интересов и потребностей своих народов в рамках радикально обновляемых отношений между союзным центром и республиками. Статья является одной из первых попыток в постсоветской историографии исследовать деятельность СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных учреждениях в период перестройки.
The article examines the main directions of activity and forms of interaction between the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR in the UN and its specialized institutions during the years of perestroika (1985 - 1991). To disclose the topic, materials from the journal “International Affair” were used (reviews of the USSR Ministry of Foreign Affairs on the foreign policy of the USSR, articles by the foreign ministers of the Union republics, primarily Ukraine and Belarus), book and journal publications of Union / Russian, Ukrainian and Belarusian scientists, documents of the United Nations and foreign policy of the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR. The author’s conscious emphasis on the union level reflects the real situation in relations between the Union Center and the republics in the Soviet federation during the perestroika period, when these relations rapidly evolved from the foreign policy dictate of the Center to greater autonomy of the republics in the international arena, which ultimately has led to the collapse of the USSR and the proclamation of independence all union republics. The article analyzes such issues as the new approach of the Soviet Union to the UN in the years of perestroika, the formation of new relations between the Union republics and the Center, diplomatic cooperation of Soviet delegations and representatives of socialist countries in the UN, Belarusian initiatives at the 45th session of the UN General Assembly (1990). During the years of perestroika, the Soviet leadership and the union Foreign Ministry did a tremendous job of clearing the rubble of the Cold War, developing broad international cooperation and integration the USSR into the world economy. The Belarusian and Ukrainian diplomatic services have made a significant contribution to this activity within the framework of the UN and its specialized agencies and have received much broader opportunities for realizing the national interests and needs of their peoples within the framework of radically renewed relations between the Union Center and the republics. The article is one of the first attempts in post-Soviet historiography to investigate the activities of the USSR, the Ukrainian SSR and the BSSR in the UN and its specialized institutions during the period of perestroika
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 113-140
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Россия и Центральная Европа: метаморфозы отношений На фоне трансформаций и глобального кризиса
Autorzy:: Shishelina, Lyubov N.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/568522.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Russia
Central Europ
the bilateral and regional relations
basis of the foreign policy
Россия
Центральная Европа
двусторонние и региональные
отношения
основы внешней политики
Opis:: Relations between Russia and Central European countries at the background of domestic transformations and global crisis have passed several stages of development: their almost complete breakdown in the mid 1990-ies, had improved during the 2000-ies, but after the crisis in Ukraine has returned back towards the lowest point of the last 25 years. If in 1990-ies the state of relations had been largely determined by the countries themselves, now, in the absence of subjective reasons for their decline, they are forced to obey the new commitments dictated from Brussels. Against this background, the bilateral relations continue to influence the circumstances that can be associated rather with the formation of the foundations of the new policy and its ideological basis. The current situation, and mainly the crisis in Ukraine, as the country situated between us, had put a real call to our relationship. The ability to give an adequate answer to it would prove the maturity of our relations.
Отношения России и стран Центральной Европы на фоне внутренних трансформаций и глобального кризиса прошли несколько этапов: от их практически полного разрыва в середине 90-х годов, до улучшения в пер- вом десятилетии 2000-ых, но после кризиса на Украине вновь вернулись на низший за 25 лет уровень. Если в 90-е годы состояние отношений опре- деляли сами страны, то ныне, при отсутствии субъективных причин к их снижению, они вынуждены подчиняться новым союзническим обязатель- ствам, диктуемым из Брюсселя. К тому же, на двусторонние отношения продолжают влиять обстоятельства, которые можно связать скорее с раз- работкой самой формулы новой внешней политики, ее идеологических составляющих. Нынешняя ситуация, кризис в находящейся между нами Украине, ставят наши отношения перед реальным вызовом времени. Возможность совместными усилиями найти выход из этой ситуации будетсвидетельствовать о зрелости взаимоотношений России и стран Центральной Европы.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2017, 1(12); 14-26
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Проблемные точки «украинского вектора» внешней политики России в 2013/2014 годах
Autorzy:: Савенков, Роман
Куманичкин, Павел
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/686942.pdf
Data publikacji:: 2015
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: the foreign policy of the Russian Federation, “Ukrainian vector”
внешняя политика Российской Федерации, «украинский вектор».
Opis:: Ukraine is a key area for the European countries. The specifics of Ukraine’s geopolitical position is the so-called its “middle” position: between Europe and Russia. Official statements by the Russian leadership show a very negative perception of the events in Ukraine. It seems obvious that Vladimir Putin will leave for political activities, resource and information-ideological support of separatist entities of South-East of Ukraine and will use any mistakes and failures of the Ukrainian political and military leadership.
Artykuł zawiera abstrakt w języku rosyjskim oraz angielskim.
Аннотация. Украина расположена на ключевой для европейских государств территории. Специфика геополитической позиции Украины состоит в т.н. ее «срединном» положении: между Европой и Россией. Официальные заявления российского руководства свидетельствуют о крайне негативном восприятии событий в Украине. Представляется очевидным, что В. Путин не оставит действия по политической, ресурсной и информационно-идеологической поддержке сепаратистских образований юго-востока Украины и будет использовать любые ошибки и промахи украинского политического и военного руководства.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2015, 1, 1
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Подьячий Никифор Иванов сын Шипулин на русскопольских переговорах в мае – начале июня 1619 г.: материалы к биографии
Poddjaczy Nikofor Iwanow syna Szyplina na rosyjsko-polskich rozmowach w maju – na pocz. czerwca 1619 r.: materiały do biografii
Autorzy:: Małow, Aleksandr
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/969592.pdf
Data publikacji:: 2020
Wydawca:: Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
Tematy:: Россия
XVII в.
Смута
русско-польские отношения
Деулинского перемирие
приказная бюрократия
российская дипломатия
Посольский приказ
Russia
XVII century
Smuta
Russian-Polish relations
Deulin peace Treaty
Prikazy`s bureaucracy
Russian diplomacy
the Foreign prikaz
Rosja
XVII wiek
smuta
stosunki polsko-rosyjskie
rozejm dywiliński
biurokracja przykazowa
dyplomacja rosyjska
przykaz poselski
Opis:: Artykuł jest poświęcony rekonstrukcji biografii poddjaczego, późniejszego - diaka Nikifora (Mikifora) Iwanowa syna Szipulina, który postawił pierwsze ważne kroki w swojej karierze znanego urzędnika przykazów, w trakcie pertraktacji rosyjsko-polskich w 1619 r. Przede wszystkim zaś praca traktuje o jego roli i zasługach na tych rozmowach, tej niełatwej akcji dyplomatycznej, w której się znalazł ten młody urzędnik. Opracowanie oparte jest na dokumentach z archiwum Poselskiego Przykazu, a także na materiałach z archiwum przykazów: Razrjadnego, Skarnowego, Pomiestnego, Drukarskiego, Ustinskoj czetii i kilku innych urzędów oraz archiwów klasztornych. Część wykorzystanych materiałów dokumentowych nie była opublikowana i jest przechowywana w zespołach Rosyjskiego Państwowego Archiwum Akt Starych w Moskwie i Rosyjskiej Bibliotece Narodowej w Petersburgu. Nazwisko bohatera pracy pojawia się w klasycznych pracach dotyczących biurokracji przykazowej S.K. Bogojawlenskiego, S. B. Weselowskogo i N.F. Demidowej jednak osobnej pracy poświęconej jego osobie nie ma w historiografii.
Źródło:: Wschodni Rocznik Humanistyczny; 2020, XVII, 3; 97-119
1731-982X
Pojawia się w:: Wschodni Rocznik Humanistyczny
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Нина Орлова, Проектная деятельность в обучении русскому языку как иностранному (культурно-переводческий проект «Кухня народов Северного Кавказа». Из опыта международного сотрудничества ВМУ и ПГУ)
Autorzy:: Ndiaye, Iwona Anna
Орлова, Нина
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2057431.pdf
Data publikacji:: 2021-09-30
Wydawca:: Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
Tematy:: project forms of education
project activities
Russian as a foreign language
interactive forms of education
project method
cuisine of the peoples of the North Caucasus
Opis:: This article deals with the project method as one of the universal modern teaching technologies in literature classes in the audience of foreigners studying Russian. The implementation of the Polish-Russian cultural and translation project “The Cuisine of the Peoples of the North Caucasus” is discussed. Using this particular example, the goals, sequence of actions, forms and results of the didactic process are described, and recommendations are given as regards working with students-philologists.
Źródło:: Acta Polono-Ruthenica; 2021, 3, XXVI; 207-220
1427-549X
Pojawia się w:: Acta Polono-Ruthenica
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Культурна дипломатія як інструмент сприяння розвитку відносин між Україною та Румунією в культурно-гуманітарній сфері
Dyplomacja kulturalna jako narzędzie promocji rozwoju stosunków Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej
Autorzy:: Melnychuk, Liubov
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343700.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: cultural diplomacy
cultural communication
foreign policy of the state
Cultural and Information Centеr
Ukraine
Romania
dyplomacja kulturalna
komunikacja kulturalna
polityka zagraniczna państwa
Centrum Kulturalno-Informacyjne
Ukraina
Rumunia
культурна дипломатія
культурна комунікація
зовнішня політика держави
Культурно-інформаційний центр
Україна
Румунія
Opis:: В статті аналізується культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної держави. Визначено сутнісні характеристики та особливості культурної дипломатії. Характеризується її місце та значення у зовнішній політиці держави. Висвітлено особливості розвитку міжнародної культурної комунікації України. Розкрито особливості культурної взаємодії України з Румунією. Зазначено, що культурно-інформаційний центр у складі Посольства України в Румунії є одним з осередків співпраці України та Румунії в культурно-гуманітарній сфері. За роки роботи центру його діяльність спрямовувалася на зміцнення двосторонніх відносин між Україною та Румунією, поглиблення співпраці у культурній, гуманітарній, інформаційній сферах; поширення в Румунії інформації про Україну, її історію і культуру, туристичні можливості і привабливість; зміцнення зв’язків з українською меншиною, сприяння задоволенню її національно-культурних потреб.
In the article cultural diplomacy is analysed as an instrument of foreign policy of the modern state. The essence and features of cultural diplomacy are defined. It is characterized its place and importance in the foreign policy of the state. Specificities of the development of international cultural communication in modern Ukraine are highlighted. The peculiarities of cultural interaction between Ukraine and Romania are described. It is noted that the cultural and information centеr within the Embassy of Ukraine in Romania is one of the centеrs of cooperation between Ukraine and Romania in the cultural and humanitarian sphere. Over the years of the centеr’s work, its activities have been aimed at strengthening bilateral relations between Ukraine and Romania, deepening mutual cooperation in the cultural, humanitarian and informational spheres. The centеr promotes spreading of information in Romania about Ukraine, its history and culture, tourist opportunities and attractiveness, strengthening ties with the Ukrainian minority, helping to satisfy its national and cultural needs.
W artykule podjęto analizę dyplomacji kulturalnej jako instrumentu polityki zagranicznej współczesnego państwa. Określono istotę i cechy dyplomacji kulturalnej. Scharakteryzowano jego miejsce i znaczenie w polityce zagranicznej państwa. Podkreślono specyfikę rozwoju międzynarodowej komunikacji kulturalnej we współczesnej Ukrainie. Opisano specyfikę interakcji kulturowych pomiędzy Ukrainą i Rumunią. Należy zauważyć, że centrum kulturalno-informacyjne Ambasady Ukrainy w Rumunii jest jednym z ośrodków współpracy Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej. Przez lata działalności centrum jego działania miały na celu wzmocnienie dwustronnych relacji między Ukrainą a Rumunią, pogłębienie wzajemnej współpracy w sferze kulturalnej, humanitarnej i informacyjnej. Centrum promuje rozpowszechnianie w Rumunii informacji o Ukrainie, jej historii i kulturze, możliwościach i atrakcyjności turystycznej, wzmacnianie więzi z mniejszością ukraińską, pomagając w zaspokajaniu jej potrzeb narodowych i kulturalnych.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 139-160
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Діяльність консульських установ соціалістичних країн у Києві (кінець 1940-х – 1980-ті рр.)
Activities of consulates of socialist countries in Kyiv (late 1940s - 1980s)
Autorzy:: Matiash, Iryna
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1977124.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: foreign mission
Kyiv
Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR
ноземне представництво
генеральне консульство
Київ
МЗС УРСР
Opis:: Мета дослідження полягає в з’ясуванні основних напрямів діяльності іноземних консульських установ у Києві в період після Другої світової війни до відновлення державної незалежності України 1991 року та визначенні особливостей їхньої взаємодії з органами державної влади і громадськими організаціями УРСР. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності. Використано загальнонаукові та спеціальнонаукові методи, зокрема архівної евристики, потестарної імагології, просопографії. Наукова новизна результатів дослідження полягає в реконструкції на підставі виявленої автором у опублікованих і неопублікованих джерелах архівної інформації діяльності іноземних консульських установ у Києві в досліджуваний період, створенні колективного портрета іноземних представників у Києві, з’ясуванні персоналій генконсулів та особливостей їхньої взаємодії з органами державної влади і громадськими організаціями УРСР. Висновки: Право Української РСР на зовнішньополітичну діяльність було відновлено 1 лютого 1944 р., однак радянське керівництво не мало намірів давати республіці реальні повноваження. Таке рішення зумовлювалося прагненням СРСР отримати можливість максимально численного представництва у створюваній ООН. Центром формування організаційних і правових засад взаємодії українського зовнішньополітичного відомства був апарат радянського наркомату (згодом – міністерства) зовнішніх справ, контроль за виконанням рішень центру здійснював Центральний Комітет КПУ. У містах призначення іноземні представництва перебували під потрійним наглядом зовнішньополітичного відомства, партійних органів та радянських спецслужб, що зумовлювало їх балансування між офіційною співпрацею та завуальованим ідеологічним протистоянням. З огляду на підпорядкований статус УРСР у її політико-адміністративному центрі Києві створювалися не дипломатичні представництва (посольства), а консульські установи (генеральні консульства і консульства). Іноземні консули були переважно кар’єрними дипломатами з досвідом роботи або навчання в СРСР або партійними працівниками.
The purpose of the study is to clarify the main activities of foreign consulates in Kyiv in the period after World War II to the restoration of state independence of Ukraine in 1991 and to determine the features of their interaction with public authorities and NGOs of the Ukrainian SSR. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism, systematization. General scientific and special scientific methods are used, in particular archival heuristics, potestar imagology, prosopography. The scientific novelty of the research results consists in the reconstruction of activities of foreign consulates in Kyiv during the researched period, the creation of a collective portrait of foreign representatives in Kyiv, the clarification of the personalities of consuls general and features of their interaction with the state government and public organizations of the Ukrainian SSR based on the archival information found in published and unpublished sources by the author. Conclusions: The right of the Ukrainian SSR to foreign policy was restored on February 1, 1944, but the Soviet leadership did not intend to give the republic real powers. This decision was due to the desire of the USSR to get the opportunity for the largest possible representation in the emerging UN. The center of the formation of organizational and legal bases of the interaction of the Ukrainian foreign policy department was the Soviet People's Commissariat (later - the Ministry of Foreign Affairs), the Central Committee of the CPU exercised control over the implementation of the center's decisions. In the cities of destination, foreign missions were under the triple supervision of the foreign ministry, party bodies and the soviet KGB structures, which led to their balancing between official cooperation and veiled ideological confrontation. Given the subordinate status of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, there were established not diplomatic missions (embassies), but consular offices (consulates general and consulates) in its administrative center Kyiv. Foreign consuls were mostly career diplomats with work or study experience in the USSR or party workers.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 85-112
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Дослідження з всесвітньої історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики України в Інституті Історії України НАН України: традиції та сучасний розвиток
Studies on world history, international relations and foreign policy of Ukraine at the Institute of History of Ukraine of the NAS of Ukraine: traditions and contemporary development
Autorzy:: Vidnyanskyj, Stepan
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1977930.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Institute of History of Ukraine
National Academy of Sciences of Ukraine
Department of the History of International Relations and Foreign Policy of Ukraine
world history
coordination of scientific activities
international relations
Інститут історії АН УРСР (Інститут історії України НАН України)
відділ історії країн народної демократії (відділ історії
міжнародних відносин і зовнішньої політики України)
наукові кадри
всесвітня історія
проблематика та результати досліджень
координація наукової діяльності
міжнародні наукові зв’язки
Opis:: У статті узагальнюються результати майже 75-річної діяльності одного з провідних відділів Інституту історії України НАН України з дослідження питань всесвітньої історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики України. Розглядаються історія структурних реорганізацій інституту та відділу, формування й характеристика його кадрового складу, проблематика та інноваційний характер багатьох праць наукових співробітників відділу радянського періоду з проблем історії зарубіжних країн та міжнародних зв’язків України, незважаючи на політичну й ідеологічну заангажованість історичної науки в СРСР, а також зміна методологічної та історіографічної парадигм і проблематики досліджень відділу після повалення комуністичних режимів у Європі, розпаду Радянського Союзу й соціалістичного блоку та закінчення «холодної війни» і проголошення незалежності України. Зокрема наголошується, що за 30 років української незалежності науковими співробітниками відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України підготовлено й опубліковано понад 100 оригінальних наукових видань (індивідуальних і колективних монографій, тематичних збірників наукових праць, історичних хронік, збірників документів і матеріалів тощо), що є значним творчим здобутком відділу загалом і суттєвим внеском у розвиток вітчизняної історичної науки на сучасному етапі. Вагомим є також внесок відділу в підготовку висококваліфікованих наукових кадрів зі всесвітньої історії, підтвердженням чого є підготовка в ньому й успішний захист близько 50 докторських і кандидатських дисертацій, у розвиток міжнародних наукових зв’язків істориків та координацію наукових досліджень зі всесвітньої історії і міжнародних відносин в Україні.
The article summarises the results of almost 75-year old research activities on world history, international relations and foreign policy of Ukraine by one of the leading departments of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. The history of structural reorganizations of the institute and department, its staff composition, research problems and innovative manner of many scholarly works of the department in the Soviet period on the history of foreign countries and international relations of Ukraine, despite the political and ideological engagement of historical science in the USSR, are investigated. The author focuses on changes in methodological and historiographical paradigm, in the department's research issues following the crash of Communist regimes in Europe, the collapse of the Soviet Union and the break-up of the socialist camp, the end of the Cold War, Ukraine’s declaration of independence. The paper emphasises that for thirty years of Ukrainian independence the researchers of the Department of the History of International Relations and Foreign Policy of Ukraine have prepared over 100 original scholarly publications (individual and collective monographs, thematic collections of scientific papers, historical chronicles, collections of documents and materials, etc.). These scholarly works are a significant achievement of the department and a substantial contribution to the development of national historiography at the present time. The department’s participation is also crucial in training of highly qualified professionals in world history, as evidenced by the preparation and successful defence of about 50 pre-doctoral dissertations and doctoral theses, as well as in developing international scholarly relations among historians and coordination of scientific activities in Ukraine focusing on world history and international relations.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 451-476
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Геополітичний Статус України: Історіографія Та Методологічний Дискурс
Geopolitical Status of Ukraine: Historiography and Methodological Discourse
Autorzy:: Kondratenko, O.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1070516.pdf
Data publikacji:: 2020-09-29
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: methodology
geopolitics
foreign policy
the Baltic-Black Sea project
geopolitical status of Ukraine
методологія
геополітика
зовнішня політика
геополітичний статус україни
міжмор’я
Opis:: The issue of Ukraine’s geopolitical status through the prism of historiography and methodological discourse of domestic and foreign scholars is revealed. It is established that in the vast majority of scientific works the geopolitical status of Ukraine is defined as extremely low with a further tendency to deteriorate. It is found out that the decline of Ukraine’s geopolitical status in the international arena began immediately after it acquired non-nuclear status under pressure from Russia and the United States. In the end, the “cassette” and “Kolchuga” scandals caused only a deterioration of both the international image and the geopolitical status of Ukraine. According to the works of leading Ukrainian scholars, the crisis of foreign policy and the decline of geopolitical status of the state were also caused by internal factors. These included the demographic crisis, large-scale corruption and falling GDP, which in turn led to an increase in Ukraine’s negative trade balance. A significant number of scholars link the weakness of Ukraine’s geopolitical status with its complicated geographical location. Thus, we can agree with the most authors that Ukraine is geographically located between the West and the East, as well as at the intersection of strategic interests of three civilizations: Euro-Atlantic, Eurasian and Islamic. It is this factor, along with Ukraine’s internal problems, that determines the peripherality of Ukraine’s geopolitical position as that of a buffer state. In order to finally transform Ukraine into a “gray” security zone and prevent its rapprochement with the EU and NATO, Russia launched a hybrid war in 2014, as a result of which it annexed Crimea and caused an armed conflict in Donbas. Such actions of Russia led to further weakening of the geopolitical status of Ukraine and its final transformation into an object of policy of powerful international players. In the current circumstances and forecasts, we increasingly share the idea of intensifying the Euro-Atlantic vector of Ukraine’s foreign policy and establishing a strategic security dialogue to strengthen relations with Eastern European neighbors in the framework of the possible implementation of the Baltic-Black Sea project.
Розкрито питання геополітичного статусу України через призму історіографії та методологічного дискурсу вітчизняних та зарубіжних науковців. Встановлено, що у абсолютній більшості наукових праць геополітичний статус України визначений як вкрай низький з подальшою тенденцією до погіршення. З’ясовано, що зниження геополітичного статусу України на міжнародній арені розпочалося одразу після набуття нею без’ядерного статусу під тиском Росії та США. Врешті «касетний» та «кольчужний» скандали зумовили лише погіршення як міжнародного іміджу, так і геополітичного статусу України. Згідно праць провідних українських вчених, криза зовнішньої політики та зниження геополітичного статусу держави були також зумовлені й внутрішніми чинниками. Серед них: демографічна криза, масштабна корупція та падіння рівня ВВП, що у свою чергу стало причиною зростання від’ємного торговельного сальдо України. Значна кількість науковців пов’язує слабкість геополітичного статусу України з її складним географічним положенням. Адже, варто погодитися з більшістю авторів, Україна географічно знаходиться між Заходом і Сходом, а також на перетині стратегічних інтересів трьох цивілізацій: євроатлантичної, євразійської та ісламської. Саме цей фактор, поряд із внутрішніми українськими проблемами, зумовлює периферійність геополітичного положення України як буферної держави. З метою остаточного перетворення України на «сіру» безпекову зону та унеможливлення зближення її з ЄС та НАТО, РФ у 2014 р. розпочала гібридну війну унаслідок чого анексувала Крим та спричинила збройний конфлікт на Донбасі. Такі дії Росії зумовили подальше ослаблення геополітичного статусу України та остаточне перетворення її на об’єкт політики потужних міжнародних гравців. За нинішніх обставин і прогнозів дедалі розділяємо думку про активізацію євроатлантичного вектору зовнішньої політики України та налагодження стратегічного безпекового діалогу про зміцнення відносин зі східноєвропейськими сусідніми країнами у рамках можливої реалізації проекту Балто-Чорноморської співдружності (Міжмор’я).
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 41-63
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Використання інноваційних технологій у процесі професійно орієнтованого навчання іноземних студентів економічних спеціальностей
Use of Innovative Technologies in the Process of Professionally Oriented Education of Foreign Students Majoring in Economics
Autorzy:: Гейна, Оксана
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/16647641.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: іншомовна підготовка
інтерактивні форми навчання
міжкультурна комунікація
комунікативно-орієнтоване навчання
навчання мовленнєвої діяльності зі спеціальності
інформаційна переробка тексту
компресія наукового тексту
intercultural communication
communicative-oriented learning
interactive forms of learning
foreign language training
training of speech activity in the specialty
information processing of the text
compression of scientific text
Opis:: The rapid development of the society requires changes in technologies and methods of the educational process. Therefore, the implementation of innovative technologies aimed at individual approach, mobility and distance in education is necessary and inevitable. In this regard, modern higher education institutions must radically change their educational objectives, update the content of education, implement innovative technologies in the development of student personality as a subject aimed at developing a competent person who is creative in solving problems. Nowadays, the students and teachers are the most important figures in educational institutions who should work creatively, learn, improve themselves as well as the teachers must work to develop and improve methods of teaching and education, including interactive ones. The article is devoted to the problem of preparing foreign students of specialized specialties for professionally oriented innovative technologies. Problems related to various methods and techniques of innovative technologies are highlighted. Emphasis is placed on the process of professional foreign language training, which should be aimed at the development of creative personality, its self-improvement, the formation of socially active and independent people in the context of intercultural dialogue, the disclosure of creative potential. The basic principles of realization of the communicative approach as a communicative method of teaching speech activity in the specialty in foreign language classes (Ukrainian) are formulated. The main features of the presentation as one of the types of information processing of the text as a practical result of research conducted in the framework of interactive forms of learning. The stages of preparation of foreign students to create and conduct a presentation on the specialty in foreign language classes (Ukrainian) are considered. The importance of formation of foreign language communicative competence in the context of professional training of future specialists is proved, attention is focused on one of the main types of information processing of professional text – compression. The list of features of presentation as one of the types of compression of a scientific text is given, the main stages of preparation of foreign students for creating and conducting a presentation in the specialty in foreign language classes (Ukrainian) are analyzed. It is proved that teaching compression is the formation of students’ culture of working with scientific text, improving skills and abilities of understanding, analysis of scientific text and writing a secondary scientific text based on the disclosure of the semantic structure of the original text.
Стрімкий розвиток суспільства вимагає необхідності змін у технологіях та методиках навчального процесу. Тому впровадження інноваційних технологій, спрямованих на індивідуальний підхід, мобільність та дистанційність в освіті, є необхідним і неминучим. У зв’язку з цим сучасні заклади вищої освіти повинні докорінно змінити освітні завдання, актуалізувати зміст навчання, застосовувати інноваційні технології у розвитку індивідуальності студента як суб’єкта, спрямованого на розвиток компетентної особистості, яка підходить творчо до вирішення проблем. На сьогодні головними фігурами в освітніх закладах є студент і викладач, які повинні творчо працювати, вчитися, самовдосконалюватися, останні мають працювати над виробленням і вдосконаленням методів навчання і виховання, зокрема інтерактивних. У статті розглянуто особливості реалізації інноваційних технологій в освітній практиці та вихованні. Вказано особливості використання інтерактивних форм навчання. Висвітлено проблеми, повязані з різними методами та прийомами іноваційних технологій. Акцентовано увагу на процесі професійної іншомовної підготовки, який має бути спрямованим на розвиток творчої особистості, ії самовдосконалення, на формування соціально активної і самостійної людини в контексті діалогу культур, на розкриття творчого потенціалу. Сформульовано основні принципи реалізації комунікативного підходу як комунікативного методу навчання мовленнєвої діяльності зі спеціальності на заняттях з іноземної мови (української). Зазначено основні ознаки презентації як одного з видів інформаційної переробки тексту, як практичного результату досліджень, що проводяться в рамках інтерактивних форм навчання. Розглянуто етапи підготовки іноземних студентів до створення та проведення презентації зі спеціальності на заняттях з іноземної мови (української). Доведено важливість застосування інноваційних технологій у контексті професійної підготовки майбутніх фахівців; акцентовано увагу на одному з основних видів інформаційної переробки фахового тексту – компресії. Надано перелік ознак презентації як одного з видів компресії наукового тексту, проаналізовано основні етапи підготовки іноземних студентів до створення і проведення презентації за фахом на заняттях з іноземної мови (української). Доведено, що навчання компресії є формуванням у студентів культури роботи з науковим текстом, вдосконалення навичок та умінь розуміння, аналізу наукового тексту та написання вторинного наукового тексту, заснованого на розкритті смислової структури тексту-першоджерела.
Źródło:: Viae Educationis; 2022, 4; 59-64
2956-2856
Pojawia się w:: Viae Educationis
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Блиияние знергетических факторов на формирование внешней политики США
The impact of energy factors on the US foreign policy development
Wpływ czynników energetycznych na kształtowanie polityki zagranicznej USA
Autorzy:: Ratnikov, Maxim
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/565168.pdf
Data publikacji:: 2017-12-01
Wydawca:: Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:: внешняя политика США
энергетическая политика
Ближний Восток
международная энергетическая система
проблемы Персидского залива
US foreign policy
energy policy
Middle East
international energy system
problems of the Persian Gulf
polityka zagraniczna USA
polityka energetyczna
Środkowy Wschód
międzynarodowy system energetyczny
problemy w Zatoce Perskiej
Opis:: Цель настоящей работы заключается в определении влияния энергетических факторов на внешнюю политику США. В рамках материала описывается современная энергетическая система и энергетическая составляющая безопасности. Показано как контроль над энергетикой дает США политические преимущества.
The aim of this article is to determine the impact of the energy factors on the US foreign policy. The article raises the issues of the modern energy system and energy security. The author demonstrates how the control over energy resources ensures the US political befefits.
Celem niniejszej pracy jest określenie wpływu czynników energetycznych na amerykańską politykę zagraniczną. W artykule omawiane są kwestie współczesnego systemu energetycznego oraz bezpieczeństwa energetycznego. Autor wykazuje w jaki sposób kontrola nad surowcami energetycznymi przynosi Stanom Zjednoczonym polityczne korzyści.
Źródło:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności; 2017, 2(3); 131-150
2450-5005
Pojawia się w:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Zwrot ku Azji – wizja i strategia polityki Federacji Rosyjskiej
Autorzy:: Kozłowski, Stanisław Czesław
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/568251.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Russian Federation
policy strategy
foreign policy
retreat from the West
turn towards Asia
Россия,
стратегия
политика, внешняя политика
отступление от Запада
поворот в сторону Азии
Opis:: The author addresses an important question of transformation in the field of foreign policy priorities made by Russian Federation, indicating both the causes, assumptions and ad hoc and prospective objectives of the newly announced strategy, which is a retreat from the West and the intensification of relations with the countries of Asia. This was largely a consequence of the crisis in the relations with the West, due to the annexation of the Crimea and the conflict in the east of Ukraine. However, explaining the motives of this policy, the Russian side tried to ignore the true impact of the Ukrainian crisis. As a whole, this new national strategy has been dubbed PovorotnaVostok. This strategy should boost economic growth, and above all play the role of the one of key instruments restoring Russia’s lost position as a global power. More broadly, the Russian shift towards Asia is based on the assumption that the long-term factor affecting the international situation will be strategic competition between China and United States, and that Asia in the near future will not be able to create of a coherent system of security. With this in mind, the Kremlin is trying to find a place for the realization of its vision of a new multipolar world order and actually is trying to play one state against another one. The leaders of Kremlin are of course aware of the shifting of the global economic balance of power towards Asia – Pacific, and they understand that Russia’s economic integration with the region has an essential importance for successful longterm development.
В статье рассматривается вопрос недавних преобразований в области внешнеполитических приоритетов Российской Федерации. Автор показывает, так причины, как и допущения специальных и перспективных целей стратегии, что фактически означает отход от сотрудничества с Западом c одновременной интенсификацией отношений со странами Азии. Во многом этобыло следствием кризиса в отношениях с Западом, в связи с аннексией Крыма и конфликта на востоке Украины. Тем не менее, объясняя мотивы этой политики, русская сторона пыталась игнорировать истинное влияние украинского кризиса. В целом, эта новая национальная стратегия получила название Пoвoрoт на вocтoк. Эта стратегия должна стимулировать экономический рост, и в первую очередь играть роль одного из ключевых инструментов восстановления утраченные позиции России как мировой державы. В более широком смысле, русский сдвиг в сторону Азии основывается на предположении, что в долгосрочной перспективе фактором, оказывающим влияние на международную обстановку будет стратегическое соперничество между Китаем и Соединенными Штатами, и что Азия в ближайшее время не сможет создать когерентной системы безопасности. Имея это в виду, Кремль пытается найти место для реализации своего видения нового мирового порядка, и на самом деле пытается играть одно государство против другого. Лидеры Кремля, конечно, осведомлены о перекладывание баланса мировой экономической власти в сторону Азии – Тихого океана, и они понимают, что экономическая интеграция России с регионом имеет важность, необходимую для успешного долгосрочного развития.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2017, 1(12); 60-78
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "the foreign" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język