Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "peace;" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów

Dostawca treści

Podbaza

Wyrównaj
Wyświetlanie 1-15 z 867
Tytuł:
Литовский фактор в советско-польской войне
The Lithuanian factor in the Soviet-Polish War
Autorzy:
Шубин, Александр
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/27311710.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie
Tematy:
Советско-польская война 1919–1920 гг.
советско-литовский конфликт 1919–1920 гг.
советско-литовский мир 1920 г.
Литбел
«срединная Литва»
Ленин
Иоффе
Вольдемарас
Нарушевичюс
Пилсудский
Soviet-Polish War of 1919–1920
Soviet-Lithuanian conflict of 1919–1920
Soviet-Lithuanian peace of 1920
Litbel
Ioffe
Voldemaras
Narushevicius
Pilsudski
"Central Lithuania"
Lenin
wojna polsko-sowiecka 1919–1921
pokój sowiecko-litewski z 1920 r.
Litbieł
Litwa Środkowa
Piłsudski
Joffe
konflikt sowiecko-litewski z lat 1919–1920
Opis:
The article examines the role of Lithuania in the struggle for the Eastern European region during the Soviet-Polish War of 1919–1920. The author shows that from the very beginning, from the first days of January 1919 and later until the autumn of 1920, the military conflict in the space between Warsaw, Kaunas and Minsk was trilateral, as Lithuania actively participated in it (not counting the participation of other forces north and south of the specified region). In 1919, Lithuanian troops acted against the Reds in a de facto alliance with the Poles. Soviet Russia pretended that it was not waging war with Poland and Lithuania, hiding behind formally independent Soviet Lithuania and Belarus, which in February 1919 were united into a single republic, abbreviated as Litbel; it was supposed to play the role of a “buffer” between Russia and Poland. The existence of Litbel excluded the recognition of a separate Lithuania by Soviet Russia. The Soviet-Polish-Lithuanian conflict developed in a territory where the formation of modern nations was far from complete, the borders were still plastic and ethnic interstices prevailed. There was a struggle of incompatible projects on this territory. The Soviet Federation opposed the federation project centered on Warsaw. But even in Poland, the desire to create a state with a Polish majority and non-Polish minorities without any federation or national autonomies was influential. The Lithuanian leadership in Kaunas sought to implement a similar project. At the same time, there was an irreconcilable contradiction between the national Polish and Lithuanian projects – the question of Vilna (Vilnius). The disappearance of the Soviet-Lithuanian front in January 1920 opened the possibility for the conclusion of the Soviet-Lithuanian peace. But its specific parameters depended on the course of the Soviet-Polish war. Under the conditions of the Red Army’s offensive on Vilna (Vilnius), the Lithuanian side agreed to sign peace on July 12, 1920, which was advantageous from a territorial point of view and actually turned Lithuania into a military ally of Soviet Russia. As a result of the defeat of the Red Army near Warsaw, Lithuania could not hold Vilnius, which, due to the position of the Entente, required a complex solution with the formation of a “Central Lithuania” joining Poland. But the Soviet side continued to support Lithuania’s claims to Vilnius, which determined the relatively warm Soviet-Lithuanian relations in the interwar period.
Źródło:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne; 2022, 14; 215-231
2450-4475
Pojawia się w:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Рижский мирный договор в советской и современной белорусской историографии
The Treaty of Riga in Soviet and modern Belarusian historiography
Autorzy:
Огородников, Александр
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/27311760.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie
Tematy:
Riga Peace Treaty
historiography
Soviet historiography
modern Belarusian historiography
Soviet-Polish war
Traktat Pokojowy w Rydze
wojna radziecko-polska
historiografia
historiografia radziecka
współczesna historiografia białoruska
Opis:
The Riga Peace Treaty was a very important political fact for the whole of Eastern Europe and for this reason it began to figure in Soviet historiography almost immediately after its signing. This interest on the part of the Soviet government in the treaty was justified by the desire to ‘soften’ the results and ‘explain’ the reasons for the defeat in the Soviet-Polish war. The war, which was very important from an ideological point of view for Soviet Russia and was initially presented as ‘the victorious march of bolshevism to the West’. At the same time, despite the ideologization of Soviet historiography on the issue of the Riga Peace Treaty, these works contain factual material and also deserve critical analysis. In modern Belarusian historiography, despite the enormous importance of issues related to the Riga Peace Treaty, there are still no elaborated and generalizing research works of an encyclopedic and dissertation nature that consider this issue from a critical and non-ideologized point of view. Such works should be based on the achievements of global scholarship, take into account different points of view and reveal the true reasons, conditions and consequences of the conclusion of the Riga Peace Treaty between Poland and Soviet Russia for Belarusians and Belarusian lands. At the same time, modern Belarusian historiography is in continuous development and, of course, in the near future, it will be replenished with new scientific works, including those revealing the problems of the Riga Peace Treaty.
Źródło:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne; 2022, 14; 232-242
2450-4475
Pojawia się w:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Філософсько-релігійний та політологічний виміри витоків наук про мир і врегулювання етнополітичних конфліктів
Wymiar filozoficzno-religijny i politologiczny początków nauk o pokoju i uregulowaniu konfliktów etnopolitycznych
Autorzy:
Маруховська-Картунова, Ольга
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489259.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
eirenology,
sciences about peace,
war,
and ethnopolitical conflicts,
ethnopolitical conflicts,
peace and conflict studies,
ethnopolitical conflict studies
Opis:
The article is devoted to the analysis of the origin of sciences on peace, war, and ethnopolitical conflicts in philosophical, religious and political dimensions. Views and ideas of Ancient Eastern philosophers marked the beginning of future sciences on analysis of the origin of sciences on peace, war, and ethnopolitical conflicts. Subsequently, Ancient Greek and Roman philosophers took up these ideas. Beginning and development of these sciences started in the Middle Ages and in the Renaissance. The Middle Ages witnessed the birth of a number of projects related to achieving and maintaining permanent peace. These projects were based on religious principles. Some of them are of scientific interest to this day. Thus, the treatise of George of Poděbrady was republished several times in English, German, Czech and other languages and had an influence on the development of ideas on war, armed conflict, and peace. Erasmus of Rotterdam, the brightest representative of the Renaissance, became well-known due to his exposure of the true causes of wars and armed conflicts. The fundamental work of the prominent Dutch lawyer and political thinker at the turn of the Renaissance and the Modern Era Hugo Grotius made a significant contribution to the study of the issues identified in the article, predominantly from the political and legal viewpoint. A notable contribution to the further development of the sciences on peace, war, and armed ethnopolitical conflicts was made by the eminent English philosopher and lawyer Jeremy Bentham. An outstanding German philosopher Immanuel Kant made a huge contribution to the formation of a new field of knowledge on peace and ethnopolitical conflicts. From a political perspective, it's worth to mention the contribution of the distinguished Austrian-German thinker and politician Friedrich von Gentz to the development of sciences on peace, war, and armed conflicts. The science of peace is called "eirenology" (from Greek "eirnene" – peace). However, this relatively unknown and incomprehensible term due to various reasons has been popular among most foreign researchers, not to mention domestic researchers who are engaged in the study of this problem. In Western corresponding academic literature in 1960–1970 this term was known as "Peace Studies". Nevertheless, since the mid-1980s issues related to it had been investigated mainly within the framework of a new field of scientific knowledge called "Peace and Conflict Studies". In the West today, it is quite known and influential scientific trend. This is demonstrated by the training at many Universities of bachelors, masters and even PhDs in this field and publishing scientific journal "Peace and Conflict Studies". However, in the author's view, this field should be divided into 2 separate ones, namely a) science of peace and b) science of conflicts. The author of the article offers to introduce a new concept "mirology" into the corresponding Ukrainian political and conflict literature, which should be interpreted as the science of peace as the eternal and highest all-human value. Speaking of science aimed at studying conflicts in ethnopolitical sphere of social life. in the West it is known as "Ethnic Conflict Studies". But given that the global ethnopolitical conflicts explosion has occurred at the turn of the millennia, in our opinion, a new branch of scientific knowledge of these conflicts deserves a more correct and adequate name - "Ethnopolitical Conflict Studies".
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2017, 7; 10-19
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 3)
Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 3)
Autorzy:
Держалюк, M.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676582.pdf
Data publikacji:
2021-06-10
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:
У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 26-106
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
Autorzy:
Держалюк, M.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:
У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Spokój wewnętrzny – wyznacznik bezpieczeństwa zbiorowego
INNER PEACE – A DETERMINANT OF COLLECTIVE SAFETY
Autorzy:
Żywczok, Alicja
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/418531.pdf
Data publikacji:
2012
Wydawca:
Akademia Marynarki Wojennej. Wydział Nauk Humanistycznych i Społecznych
Tematy:
PEACE
INNER PEACE
FEELING SAFE
CULTURE OF PEACE
PEACEFUL UPBRINGING
Opis:
This thesis is a result of a careful thought on what peace is and what its essential features, aims and necessary conditions are. I have proposed a notion that inner peace of individuals making up a given community (especially of leadership elites) is conducive to collective safety, while significant disturbance of the inner peace of a certain group of individuals results in a global unrest, often on an international scale. In an attempt to approach the subject in a comprehensive manner I justified that inner peace of individuals leads to global inner and outer peace. I also conducted lexical analyses aimed at identifying identical, synonymous and antonymous terms with the word, „peace”. I indicated the main reasons for war and the conditions for keeping peace, emphasizing the significance of pedagogics in the prophylaxis of war and in the spreading of the culture of peace. I also proposed a classification of philosophical and pedagogical attitudes of intellectuals devoting their efforts to the concept of peace throughout the history of humankind and in the world of today. I presented argumentation confirming the assumption that the culture of peace results from a certain upbringing process based on a democratic existence of parents with their child. My praxeological propositions include the educational and prophylactic function of biographies of individuals commonly recognized as promoters of peace. I also provided an outline of the upbringing programs aimed at children and the youth, and serving the role of strengthening peace and public safety.
Źródło:
Colloquium; 2012, 4, 4; 171-188
2081-3813
2658-0365
Pojawia się w:
Colloquium
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Chrześcijanin „człowiekiem pokoju” (Ps 37,37) w tradycji Ojców Kościoła okresu przedkonstantyńskiego
„Man of Peace” (Ps 37:37) in the Exegesis of the pre-Constantinian Church Fathers
Autorzy:
Żurek, Antoni
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1621513.pdf
Data publikacji:
2016-12-01
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
Klemens Rzymski
Klemens Aleksandryjski
Orygenes
pokój
spokój
porządek
ład
Clement of Rome
Clement of Alexandria
Origen
peace
calm
order
Opis:
Zagadnienie pokoju było poruszane przez autorów patrystycznych w różnorodnych kontekstach. Jednym z nich jest interpretacja określenia „człowiek pokoju” (Ps 37,37) i bliskiego mu treściowo błogosławieństwa dla ludzi „zaprowadzających pokój” (Mt 5,9). Analiza tekstów Ojców Kościoła okresu przedkonstantyńskiego dowodzi, że określenia te miały przede wszystkim znaczenie moralne, bo pokój miał stanowić element osobowości chrześcijanina. Pokój rozumiany jako wewnętrzny ład i harmonia, miał cechować każdego wyznawcę Chrystusa. Tym wewnętrznym pokojem chrześcijanin promieniuje na otoczenie. W tej koncepcji pokoju uderza brak odniesień do życia państwowego, co można tłumaczyć sytuacją chrześcijan w okresie przedkonstantyńskim. Wraz ze zmianą tej sytuacji, zmieniło się tez podejście autorów chrześcijańskich do pokoju, czego żywym dowodem jest św. Augustyn.
The issue of peace was mentioned by patristic authors in various contexts. One of them is an interpretation of the expression "man of peace" (Ps 37:37) and, strictly connected to this expression, the blessing upon "peacemakers" (Matt 5:9). The textual analysis of the Pre-Constantinian Church Fathers proves that the above terms had a mainly moral meaning. Peace, conceived as internal order and harmony, had to be an element of the Christian personality,  an attribute of every follower of Christ. Every Christian should radiate this internal peace. In this conception, peace did not refer to the political realm, and that can be explained by the situation and status of Christian believers in the pre-Constantinian period. Once that situation was changed, the Christian authors’ approach to peace was changed as well, with St. Augustine being a good example and proof of that altered viewpoint.
Źródło:
Verbum Vitae; 2016, 30; 213-229
1644-8561
2451-280X
Pojawia się w:
Verbum Vitae
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Kwestie bezpieczeństwa w polityce zagranicznej RPA po 1994 roku - wybrane problemy
Security issues in the foreign policy of the RSA after 1994: selected problems
Autorzy:
Żukowski, Arkadiusz
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/566678.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie. Instytut Nauk Politycznych
Tematy:
Republika Południowej Afryki
securit
polityka zagraniczna
misje pokojowe
Unia Afrykańska
stosunki międzynarodowe
Republic of South Africa
security
foreign policy
peace missions
African Union
International Relations
Opis:
At the beginning of the paper very brief history of contemporary South African foreign policy is presented (period of apartheid and transition) and fundamental changes of the goals of South African foreign policy after 1994 are also depicted. The analysis is focused on engagement of the RSA in Africa and especially in Southern Africa in the context of peace and security. Special attention is drawn into South African activities in the United Nation's and African Union's peace-making and peace-building operations as well as peace negotiations of the South African presidents: Nelson Mandela, Thabo Mbeki and Jacob Zuma. Also the RSA efforts for global peace and security are taken into account.
Źródło:
Forum Politologiczne; 2014, 17 - Konteksty bezpieczeństwa w Afryce. Konflikty, wojny, polityki bezpieczeństwa; 279-300
1734-1698
Pojawia się w:
Forum Politologiczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Józef Rotblat – polski współtwórca bomby atomowej i laureat Pokojowej Nagrody Nobla
Józef Rotblat – a polish copcreator of an atomic bomb and a Peace Nobel Prize laureate
Autorzy:
Znajdek, Jan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1938579.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
Polski Uniwersytet na Obczyźnie w Londynie
Tematy:
Józef Rotblat
co-creator of an atomic bomb
Pugwash peace movement
the laureate of Peace Nobel Prize
Opis:
The article describes the life of Józef Rotblat (1908–2005) – a Polish Nobel Prize laure ate who was of Jewish origin and had a British passport. He spent his childhood andadolescence in Warsaw, where he became a Master of Physics and later a PhD at Warsaw University. He was awarded a scholarship in London where he became a student, and later a colleague, of a world famous English Nobel laureate and physicist – James Chadwick. He was engaged in „Manhattan Project”, i.e. an American project of constructing an atomic bomb. He withdrew from it in 1944 when he realised what was the real intended use for the weapon. He received British citizenship in 1946. Year 1957 was a breaking point in his biography, since that year he, together with a famous English philosopher – Bertrand Russel, created a peace movement called Pugwash whose followers were scientists aiming at the liquidation of mass destruction weapons. In 1995, 50 years aer Americans dropped the bomb on Hiroshima, Józef Rotblat, together with the whole Pugwash movement, was awarded a Peace Nobel Prize. In 1998 he received British Knighthood.
Źródło:
Zeszyty Naukowe PUNO; 2019; 197-206
2052-319X
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe PUNO
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Jan Paweł II – Pontifex Maximus dialogu międzyreligijnego
John Paul II – Pontifex Maximus of interreligious dialogue
Autorzy:
Żmudziński, Marek
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/558677.pdf
Data publikacji:
2012
Wydawca:
Gdańskie Seminarium Duchowne
Tematy:
dialog
Jan Paweł II
Kościół
kultura
pokój
religia
zbawienie
Church
culture
dialogue
John Paul II
peace
religion
salvation
Opis:
Dialog jest pojęciem, które po Soborze Watykańskim II wyznaczyło kierunki poszukiwań teologicznych i duszpasterskich. Pontyfikat Jana Pawła II był z całą pewnością czasem, w którym szeroko pojęty dialog stał się codziennym wymiarem eklezjalnej aktywności. Użyta w tytule niniejszego artykułu nazwa Pontifex Maximus, (Najwyższy Budowniczy mostów) wskazuje na najwyższą godność Biskupa Rzymu w wymiarze kapłańskim, ale też na jego zdeterminowanie w dialogu międzyludzkim, rozumianym jako dialog ekumeniczny, międzyreligijny i kulturowy. Papież Jan Paweł II był więc kontynuatorem soborowego dynamizmu, dając jednocześnie pogłębione podstawy dialogu oraz dyskredytując wszystkie jego wypaczenia. Wskazywał właściwe formy dialogu i wyznaczał zadania poszczególnym członkom wspólnoty Kościoła. Wobec przedstawicieli innych religii wysuwał propozycje płaszczyzn spotkania i je inicjował. Świadczą o tym chociażby najbardziej spektakularne wydarzenia, jak wizyta w rzymskiej synagodze czy Światowy Dzień Modlitwy o Pokój w Asyżu.
Dialogue is the conception which determined the ways of theological and priestly searching made after the Vatican Council II. The pontificate of John Paul II was the time in which the dialogue happened to be the daily measurement of the ecclesiological activity. The name Pontifex Maximus (The Most Important Bridge Builder), that was used in the title of that article, shows the greatest dignity of the Bishop of Rome in the priestly measurement. Hence John Paul II is the continuator of the Council’s dynamism simultaneously giving the dialogue’s bases and discrediting all its distortions. He showed the correct dialogue forms and pointed jobs to the particular members of the Church’s communion. He gave the propositions of meeting and initiated them, to representatives of other religions. The most spectacular events that show it are: the visit to the synagogue of Rome or The World’s Prayer for peace in Assisi.
Źródło:
Studia Gdańskie; 2012, 30; 175-186
0137-4338
Pojawia się w:
Studia Gdańskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
„Sprawa Ussasa”. Przyczynek do dziejów Mieszanych Komisji Reewakuacyjnej i Komisji Specjalnej 1922-1924
“Ussas’s case”. From the History of the Joint Reevacuation Committee and Special Committee in 1922-1924
Autorzy:
Ziółek, Ewa M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1826645.pdf
Data publikacji:
2021-10-12
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
traktat ryski 1921 r.
rewindykacje polskich dóbr kultury
ks. Bronisław Ussas
the Peace of Riga in 1921
claiming of Polish cultural goods
rev. Bronisław Ussas
Opis:
Artykuł poświęcony jest wkładowi ks. Bronisława Ussasa w prace Mieszanych Komisji Reewakuacyjnej i Specjalnej mających za zadanie rewindykowanie z Rosji sowieckiej polskich zbiorów bibliotecznych, archiwalnych i muzealnych po zawarciu traktatu ryskiego, kończącego wojnę polsko-bolszewicką. Zakończenie prac komisji względnym sukcesem przy całkowitej obstrukcji ze strony władz sowieckich było zasługą ludzi oddanych sprawie, ale jednocześnie posiadających ogromną wiedzę na temat polskich zbiorów zrabowanych przez Rosję w okresie zaborów. Jednym z takich ludzi był ks. Ussas.
The article discusses the contribution of rev. Bronisław Ussas to the Joint Reevacuation Committee and Special Committee intended to claim book collections, archives, and museum items from the Soviet Russia after the Peace of Riga ending the Polish-Bolshevik war. The work of the Committee ended with relative success due to committed members struggling against the resistance of the Soviet authorities. The members of the Committee had extensive knowledge about the Polish goods stolen by Russia during the partitions. Rev. Ussas was one of them.
Źródło:
Teka Komisji Historycznej Towarzystwa Naukowego KUL; 2021, 18; 159-175
2658-1175
2719-3144
Pojawia się w:
Teka Komisji Historycznej Towarzystwa Naukowego KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Some New Suggestions for Solving the Israeli–Palestinians Disputes
Autorzy:
Zielińska, Karolina
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/594827.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Israel
Palestine
enclave
national state
citizenship
peace agreement
Opis:
The paper reports from the proceedings of the 6th Annual Conference on Israeli Studies Israeli Identities: Past, Present and Future which took place at the University of Wrocław on September 10–12, 2017. The report reflects on the discussions which took place during plenary sessions of the conference and on the contents of the conference panels. Furthermore, it assesses the importance of this international event for the field of Israeli studies.
Źródło:
Polish Political Science Yearbook; 2018, 2 (47); 448-449
0208-7375
Pojawia się w:
Polish Political Science Yearbook
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-15 z 867

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies