Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "minority problems" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-6 z 6
    Tytuł:
    Mniejszości rosyjskojęzyczne w polityce zagranicznej Federacji Rosyjskiej – przykład Estonii
    „Compatriots” in the foregin policy of the Russia Federation – Estonia’s example
    Autorzy:
    Baraniuk, Kamil
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/521556.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    Uniwersytet Wrocławski. Wydział Nauk Społecznych. Instytut Studiów Międzynarodowych
    Tematy:
    Estonia
    Russian-speaking minority
    ethnic policy
    minority problems
    Opis:
    The paper focuses on the problem of Russian-speaking minorities in the foreign policy of the Russian Federation on the example of Estonia as one of the Baltic states. The article contains the genesis and the concept of the policy of the Russian authorities towards these communities, and also discusses the issue of the presence, size of population and status of Russians in Estonia. The next section shows the dimensions of the cultural and the political use of Russian-speaking minority, and examples of such activities on the national and international level.
    Źródło:
    Wschodnioznawstwo; 2016, 10; 289-298
    2082-7695
    Pojawia się w:
    Wschodnioznawstwo
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    A Duet on Engagement: Challenges and Dilemmas of the Researcher of Ethnicities in Poland in the Early 1990s
    Dwugłos o zaangażowaniu. Wyzwania i dylematy badacza etniczności w Polsce na początku lat dziewięćdziesiątych XX wieku
    Autorzy:
    Warmińska, Katarzyna
    Michna, Ewa
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1372860.pdf
    Data publikacji:
    2020-06-25
    Wydawca:
    Polska Akademia Nauk. Czytelnia Czasopism PAN
    Tematy:
    history of anthropology in Poland
    ethnographic research
    engagement of the researcher
    advocacy / support for minority groups
    political problems of minority groups
    historia antropologii w Polsce
    badania etnograficzne
    zaangażowanie badacza
    poparcie grup mniejszościowych
    problemy polityczne w grupach mniejszościowych
    Opis:
    This article is a retrospective look at the research experiences of the two authors, who began their study of ethnic issues in Poland at the beginning of the 1990s. They discuss the place and role of the anthropologist in the research process, the social and political context of activities in the field, the researcher’s position in relation to the research subjects, power relations, positioning, and the prevailing forms of discourse. Their aim is to show the challenges and dilemmas facing a researcher of ethnic minorities, with the necessity of choosing a strategy of engagement or distance and the consequences of that choice.
    Artykuł jest próbą retrospektywnego spojrzenia na doświadczenia badawcze dwóch autorek, które rozpoczęły swe badania nad problematyką etniczną w Polsce na początku lat dziewięćdziesiątych XX wieku. W centrum ich uwagi znajduje się namysł nad miejscem i rolą antropolożki/antropologa w procesie badawczym, społecznymi i politycznymi uwarunkowaniami działań podejmowanych w „terenie”, usytuowaniem w relacji do badanych, pozycjonowaniem, relacjami władzy czy też  obowiązującymi formacjami dyskursywnymi. Kluczowe jest ukazanie wyzwań i dylematów, przed jakimi staje badaczka/badacz mniejszości etnicznych — w obliczu wyboru strategii zaangażowania bądź zdystansowania podczas badań oraz konsekwencji dokonywanych wyborów.
    Źródło:
    Kultura i Społeczeństwo; 2020, 64, 2; 99-118
    2300-195X
    Pojawia się w:
    Kultura i Społeczeństwo
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Problem ochrony polskiego dziedzictwa kulturowego na Litwie
    The Problem of Protecting Polish Cultural Heritage in Lithuania
    Autorzy:
    Lis, Wojciech
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1964037.pdf
    Data publikacji:
    2019-07-29
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
    Tematy:
    polskie dziedzictwo kulturowe
    tożsamość kulturowa
    Kresy Wschodnie
    relacje polsko-litewskie
    lituanizowanie historii
    problemy polskiej mniejszości narodowej
    Polish cultural heritage
    cultural identity
    Eastern Borderlands
    Polish-Lithuanian relations
    lithuanization of history
    problems of the Polish national minority
    Opis:
    Następujące po sobie pokolenia przemijają, ale będące świadectwem ich życia i działalności osiągnięcia kultury materialnej i niematerialnej trwają. Świadczą o ich twórcach, ale również o państwie, którego społeczność tworzyli. Ta spuścizna przeszłych pokoleń ma ogromne znaczenie dla obecnych i przyszłych pokoleń. Określa człowieka, chroni jego tożsamość, daje poczucie przynależności, integruje z innymi członkami danej społeczności, buduje wspólną pamięć i społeczną wrażliwość. Obowiązkiem państwa jest strzeżenie dziedzictwa kulturowego, będącego znakiem obecności ludzi zamieszkujących na przestrzeni dziejów ziemie Rzeczypospolitej Polskiej. Ogromna część tego dziedzictwa znajduje się na terytorium kresów dawnej Rzeczypospolitej Polskiej, które dzisiaj należą do suwerennych państw z nią sąsiadujących. Państwo Polskie jest zainteresowane utrzymaniem w należytym stanie tych swoistych świadków historii i wspólnie z rządami sąsiadujących z nim państw podejmuje inicjatywy, których celem jest przywrócenie im dawnej świetności. Ma do tego moralne prawo, a nawet obowiązek wobec przeszłych pokoleń, które przez wieki tworzyły kulturę polską na tych ziemiach, kształtując postawy i wartości patriotyczne. To potężne wyzwanie i jednocześnie zadanie, by przekazać przyszłym pokoleniom to wszystko, co cenne z ponad tysiącletniego dorobku.
    Successive generations go by, yet there remain the accomplishments of their material and non-material culture, bearing testimony to their life and activity. They speak about their creators but also about the state they were citizens of. This heritage of past generations has great importance for present and future generations. It defines a human, protects his or her identity, gives the feeling of belonging, integrates him or her with other members of the community, creates common memory and social sensitivity. It is the duty of the state to protect cultural heritage, which is a token of presence of people who lived in the territory of the Republic of Poland over centuries. A huge amount of that heritage lies within the areas of the Marches of the old Commonwealth of Poland, which now belong to neighbouring sovereign states. The Polish state is interested in keeping in good condition its witnesses of history and, together with its neighbouring counties, it takes up initiatives which aim to restore their past glory. It has a moral right to do it, and even a duty towards past generations, which for centuries have created Polish culture in those areas, shaping patriotic attitudes and values. This also poses a huge challenge and at the same time is a task to pass on to future generations everything that is valuable from the more-than-one-thousand-year-old heritage.
    Źródło:
    Studia Polonijne; 2017, 38; 115-127
    0137-5210
    Pojawia się w:
    Studia Polonijne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 3)
    Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 3)
    Autorzy:
    Держалюк, M.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676582.pdf
    Data publikacji:
    2021-06-10
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Trianon Peace Treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    foreign Hungarians
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    Opis:
    У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 26-106
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
    Autorzy:
    Derzhaliuk, M.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    trianon peace treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    foreign Hungarians
    тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Opis:
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
    У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
    Autorzy:
    Держалюк, M.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-18
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Trianon Peace Treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    foreign Hungarians
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    Opis:
    У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-6 z 6

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies