Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "foreign" wg kryterium: Temat


Tytuł:
Языковые особенности «Дневника» Витольда Цивиньского
Linguistic Features of the Diary of Witold Cywiński
Osobliwości językowe „Dziennika” Witolda Cywińskiego
Autorzy:
Гирининкайте, Вероника
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/38436807.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Instytut Slawistyki PAN
Tematy:
Witold Cywiński
dziennik
idiolekt
wielojęzyczność
przełączanie kodów
uczenie się języków obcych
Vytautas Civinskis
diary
idiolect
multilingualism
code-switching
foreign language learning
Opis:
The diary written by student Witold Cywiński (1887–1910) (or Vytautas Civinskis, as he later signed his work with the Lithuanian version of his name) is a unique multilingual egodocument, now held at the Vilnius University Library and the Wróblewski Library of the Lithuanian Academy of Sciences. Written in Polish, Lithuanian and Russian (with additions in other languages) over the period of six years, it shows the evolution of his linguistic repertoire. Along with the attached letters received by the author and drafts of his own letters, it also reflects his sociolinguistic milieu. Borderland Polish used in the diary represents the sociolect of Polish nobility living on the territory of contemporary Lithuania in the early twentieth century, with cases of local lexis and loanwords from Lithuanian and Russian. The passages written in Lithuanian display features of a local variation of the Aukštaitian (High Lithuanian) dialect, and at the same time are a chronicle of the author’s self-study of the new language. Examples of code-switching observed in his diary lead to some interesting psycholinguistic conclusions, including the possibility that the author intentionally used a “montage” of different languages in pursuit of the expressive and poetic functions of the text.
Дневник, написанный студентом Витольдом Цивиньским (1887–1910) (в более поздний период автор пользуется литовским вариантом имени и фамилии – Витаутас Цивинскис [Vytautas Civinskis]), представляет собой уникальный многоязычный эгодокумент, который хранится в фондах Вильнюсского университета и Библиотеки имени Врублевских Литовской академии наук. Дневник, составлявшийся в течение шести лет на польском, литовском и русском, также с использованием лексики других языков, дополненный приложенными к нему письмами, другими документами и фотографиями, отражает развитие и изменения лингвистического репертуара автора и черты его языковой среды. Польский язык Дневника – это язык Кресов, в котором отражается социолект польской шляхты, проживавшей на территории современной Литвы в начале XX в. В исследуемом источнике можно найти примеры региональной лексики, русизмов и литуанизмов. Кроме того, Дневник дает интересный материал для исследований аукштайтского диалекта литовского языка, которым пользовался Цивиньский, а также хроники освоения автором нового языка. Примеры переключения языковых кодов, которые можно наблюдать в Дневнике, приводят к интересным психолингвистическим выводам касательно двуязычия, а также относительно целесообразности использования нескольких языков для построения поэтической и экспрессивной функции текста. Примеры совмещения автором разных языков в исследуемом источнике предложено называть лингвистическим «монтажом».
Pisany przez studenta Witolda Cywińskiego (1887–1910) Dziennik (podpisywany w późniejszym okresie litewską formą imienia i nazwiska diarysty Vytautas Civinskis) jest unikatowym, wielojęzycznym egodokumentem, zachowanym w zbiorach Biblioteki Uniwersytetu Wileńskiego i Biblioteki Wróblewskich Litewskiej Akademii Nauk. Prowadzony przez sześć lat w językach polskim, litewskim i rosyjskim, także z wykorzystaniem leksyki z innych języków, Dziennik razem z dołączonymi do niego listami, innymi drobnymi dokumentami oraz zdjęciami odzwierciedla rozwój i zmiany językowego repertuaru autora oraz cechy jego lingwistycznego otoczenia. Polszczyzna Dziennika to polszczyzna kresowa, reprezentująca socjolekt szlachty litewskiej początku XX stulecia. Badane źródło dostarcza przykładów leksyki regionalnej, rusycyzmów i lituanizmów. Litewski materiał Dziennika może być również interesującym obiektem badań nad auksztajckim dialektem autora, a także kroniką kształcenia się diarysty w nowym dla niego języku. Obserwowane w Dzienniku przełączenia kodów prowadzą do ciekawych wniosków psycholingwistycznych na temat osoby bilingwalnej, jak i ewentualnej celowości używania kilku języków do budowania poetyckiej i ekspresywnej funkcji tekstu. Przykłady łączenia przez autora różnych języków w badanym źródle zaproponowano nazwać „montażem” językowym.
Źródło:
Acta Baltico-Slavica; 2020, 44; 104-123
2392-2389
0065-1044
Pojawia się w:
Acta Baltico-Slavica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Языковая картина мира при обучении польскому языку как иностранному
A Linguistic Picture of the World in Teaching Polish as a Foreign Language
Językowy obraz świata w nauczaniu języka polskiego jako obcego
Autorzy:
Duda, Henryk
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1886578.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
językowy obraz świata
język a myślenie
nauczanie leksyki
realia i nazwy abstrakcyjne w nauczaniu języka obcego
nauczanie języka polskiego jako obcego
linguistic picture of the world
language vs. thinking
teaching lexis
realities and abstract names in the teaching of a foreign language
teaching Polish as a foreign language
Opis:
Odbity w języku, jego strukturze, leksyce i użyciu (uzusie) obraz otaczającej mówiących rzeczywistości – jak najkrócej można zdefiniować językowy obraz świata (JOŚ) – pełni bardzo ważną rolę w każdym akcie komunikacji. Nie można o nim zapominać również w trakcie uczenia się i nauczania języka obcego. Jest on bowiem źródłem licznych błędów, szczególnie leksykalnych. Autor artykułu pokazuje to na przykładach z literatury przedmiotu oraz z własnej praktyki dydaktycznej. Językoznawcom obserwacja procesu przyswajania języka obcego, błędów popełnianych przez uczących się i nauczycieli, może natomiast wiele powiedzieć nie tylko o językowym obrazie świata w poznawanym języku, lecz także – przez kontrast – w języku ojczystym badacza.
The picture of the reality surrounding us reflected in the language, its structure, lexis and usage – as the linguistic picture of the world may be defined in the shortest way – plays a very important role in any act of communication. It may not be forgotten also in the course of learning and teaching a foreign language. This is because it is the source of numerous mistakes, especially lexical ones. The author of the article shows this on examples taken from the literature of the subject as well as from his own didactic work. Observing the process of acquisition of a foreign language, and of the mistakes made by both learners and teachers, may tell linguists a lot not only about the linguistic picture of the world in the language being learned, but – through contrast – in the researcher’s mother tongue.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2014, 62, 10; 33-43
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Юмор как способ мотивации в процессе изучения иностранного языка
Humor as a method of motivation in the foreign language learning process
Humor jako sposób motywacji w trakcie nauki języka obcego
Autorzy:
Самусенко, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2053467.pdf
Data publikacji:
2021-12-01
Wydawca:
Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:
metodyka nauczania
język rosyjski jako obcy
motywacja
humor
animacja
foreign language teaching
Russian as a foreign language
motivation
humour
animated movies
Opis:
Praca jest poświęcona metodyce nauczania języków obcych, w szczególności zagadnieniom optymalizacji procesu nauczania obcokrajowców języka rosyjskiego. Celem tego artykułu jest badanie tekstów humorystycznych jako jednego ze sposobów motywowania studentów w trakcie procesu opanowywania języka obcego. W badaniu rzeprowadzono analizę materiału edukacyjnego z elementem humorystycznym. Wyjaśniono główne problemy związane z wprowadzaniem tekstów humorystycznych do procesu edukacyjnego cudzoziemców. Szczególną uwagę zwrócono na humor w filmach animowanych. W rezultacie stwierdzono, że odpowiednio dobrany humor motywuje studentów do nauki języka obcego, przyczynia się do kształtowania kompetencji językowych i społeczno-kulturowych, pomaga pokonać barierę komunikacyjną.
The paper deals with foreign language teaching methodology. It especially focuses on the ways of optimization of educational process for foreigners learning the Russian language. The goal of this article is the teaching of humorous texts as one of the ways to motivate students while mastering a foreign language. The paper includes an analysis of Russian educational material with a humorous component. The author explores the main difficulties of implementing humorous texts in the educational process and pays special attention to humour in animated movies. The conclusion is that an appropriately chosen humorous text motivates students to learn a foreign language, contributes to the development of linguistic, sociolinguistic and sociocultural competencies, and helps to overcome the communication barrier.
Źródło:
Linguodidactica; 2021, 25; 239-249
1731-6332
Pojawia się w:
Linguodidactica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Шлях стандартизації навчання української мови як іноземної
Way of Standardization of Teaching Ukrainian Language as a Foreign
Autorzy:
Кушнір, Ірина
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/16644524.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
освітні мігранти
стандарт мовної освіти
мовний стандарт
українська мова як іноземна
educational migrants
language education standard
language standard
Ukrainian language as a foreign
Opis:
The article lights the process of standardization of requirements for the levels of proficiency in Ukrainian as a foreign language and the stages of creating standard requirements and pedagogical conditions for the implementation of the system of language training of educational migrants in Ukraine. Educational services of Ukrainian educational institutions are in demand in the international educational market and receive high ratings. According to the Ministry of Education and Science of Ukraine data 75 500 educational migrants were registered in 2021. In this regard, an important component of the general education of foreigners is their language training, focused on mastering the required level of Ukrainian for a certain stage of education in an educational institution. Therefore, language standards and language education standards are mandatory for Ukraine as a subject of the European educational space. Ukraine has already achieved a certain victory on the difficult path of language standardization and language education standardization and in 2021 the system of State testing and issuance of state certificates on the level of proficiency in the Ukrainian language was launched. Obstacles in this direction were associated with the constant delay in the drafting and adoption of the Law on the State Language, which was adopted only 28 years after the establishment of sovereignty – in 2019, and only in 2020 created the National Commission on State Language Standards. According to the author’s observations, the system of teaching the state language to educational migrants is built in accordance with two standards: language and language education. Language education is considered as one of the subsystems of the field of education, in which language and education appear as complex systemic tools for socializing the student’s personality. Language training involves the unity of three components: language (when the goal and result is the formation of communicative competence); educational-scientific and educational- professional (formation of professional-communicative competence) and adaptive (formation of socio-cultural competence). The article provides a retrospective review and systematizes the chronology of the creation of state standards of the Ukrainian as a foreign language training system for different contingents of educational migrants of Ukrainian educational institutions. The correlation of the stages of language education with the levels of proficiency in Ukrainian as a foreign language is also presented. Standardized descriptors-indicators of Ukrainian as a foreign language proficiency levels are given and structural elements of the future language education standard, which has not yet been approved at the state level, are proposed. The author also emphasizes the problems related to the lack of a language education standard, which can directly affect the quality of language training of many educational migrants in Ukrainian educational institutions.
У статті висвітлено процес стандартизації вимог до рівнів володіння українською мовою як іноземною та етапи створення стандартних вимог і умов реалізації системи мовної підготовки освітніх мігрантів в Україні. Освітні послуги українських освітніх закладів мають попит на міжнародному освітньому ринку і дістають високих рейтингів. За даними Міністерства Освіти й Науки України у 2021 році зареєстровано 75 500 освітніх мігрантів. У цьому зв’язку важливим компонентом загальної освіти іноземців стає їхня мовна підготовка, орієнтована на оволодіння необхідним рівнем української мови для певного етапу навчання в освітньому закладі. Тому мовні і мовноосвітні стандарти є обов’язковими для України як суб’єкта загальноєвропейського освітнього простору. Україна вже досягла певної перемоги на нелегкому для неї шляху мовної та мовноосвітньої стандартизації, і в 2021-ому році запрацювала система Державного тестування та видачі сертифікатів державного зразка про рівень володіння українською мовою. Перепони на цьому шляху були пов’язані з постійним гальмуванням укладання та прийняття Закону про державну мову, який було прийнято тільки через 28 років після затвердження суверенітету – в 2019 році, і лише у 2020-му році створили Національну комісію зі стандартів державної мови. За спостереженнями авторки статті, систему навчання державної мови освітніх мігрантів вибудовують відповідно до двох стандартів – мовних і мовноосвітніх. Мовна освіта розглядається як одна з підсистем сфери освіти, в якій мова й освіта постають як комплексні системні інструменти соціалізації особистості студента. Мовна підготовка передбачає єдність трьох складників: мовного (коли метою та результатом є формування комунікативної компетентності); навчально-наукового та навчально-професійного (формування професійно-комунікативної компетентності) і адаптаційного (формування соціокультурної компетентності). У статті проведено ретроспективний огляд і систематизовано хронологію створення державних стандартів системи навчання УМІ різних контингентів освітніх мігрантів українських ЗВО. Також подано співвіднесення етапів мовної освіти з рівнями володіння українською мовою як іноземною. Наведено стандартизовані дескриптори-показники рівнів володіння УМІ та запропоновано структурні елементи майбутнього мовноосвітнього стандарту, який ще не затверджено на державному рівні. Авторка також акцентує на проблемах, пов’язаних з відсутністю мовноосвітнього стандарту, що безпосередньо може впливати на якість мовної підготовки чисельних освітніх мігрантів в українських ЗВО.
Źródło:
Viae Educationis; 2022, 3; 118-127
2956-2856
Pojawia się w:
Viae Educationis
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Читать или не читать? Чтение как метод изучения иностранного языка в вузе
Autorzy:
Kudlińska, Irena
Mospan, Natalia
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1052496.pdf
Data publikacji:
2019-12-15
Wydawca:
Wyższa Szkoła Gospodarki w Bydgoszczy. Wydawnictwo Uczelniane
Tematy:
reading
university
method of learning
a foreign language
survey
Opis:
The article is coauthored and analyses reading as a method of learning foreign languages and touches upon students’ perception of the issue. To this end the survey was carried out involving the students of Wyższa Szkoła Gospodarki w Bydgoszczy. This paper is based on a brief theoretical overview, the analysis of the questionnaires and their data. The authors analyze the results of the survey and define the prospects for development and use of reading as a means of learning foreign languages in the present paper. The article highlights possible practical use of the findings by means of adjustment of the existing academic curricular, making changes when preparing to university classes, etc.
Źródło:
Heteroglossia- studia kulturoznawczo-filologiczne; 2019, 9; 151-168
2084-1302
Pojawia się w:
Heteroglossia- studia kulturoznawczo-filologiczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Цілі та пріоритети зовнішньополітичної стратегії Нової Зеландії в контексті війни в Україні
Goals and Priorities of New Zealand’s Foreign Policy Strategy in the Context of the War in Ukraine
Autorzy:
Zernetska, O.
Myronchuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51609773.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Нова Зеландія
Україна
зовнішня політика
санкції
міжнародна безпека
зовнішньополітична стратегія
New Zealand
Ukraine
foreign policies
sanctions
international security
foreign policy strategies
Opis:
У статті автори розглядають основні напрями зовнішньої політики Нової Зеландії в контексті повномасштабного російського вторгнення в Україну. Простежено сучасні заходи новозеландського уряду в контексті підтримки України у військовій та гуманітарній сферах. Зазначено, що військова допомога партнерів є однією з ключових для успіхів України на полі бою, а Збройні Сили України є єдиною європейською армією з досвідом повномасштабної війни з Росією, які продемонстрували, що здатні швидко опановувати зброю країн НАТО і використовувати її під час бойових дій. Тож Нова Зеландія надає Україні значну військову допомогу, постачаючи оснащення і зброю та беручи участь у програмах підготовки українських військових. Проаналізовано надане Новою Зеландією з початку війни й до кінця липня 2023 р. військове фінансування, фінансування гуманітарної допомоги Україні, та фінансування, виділене урядом країни на юридичну та адміністративну підтримку Міжнародного кримінального суду та офісу Верховного комісара з прав людини. До переліку основних напрямів підтримки України включено дипломатичні, політичні, військові та гуманітарні заходи. Наголошено, що особливу увагу уряд Нової Зеландії приділяє санкційній політиці щодо Росії та її ефективності. Проаналізовано концептуальні підходи, закладені в Законі Нової Зеландії про санкції – основному документі, який визначає санкційну політику проти Росії. Значну увагу зосереджено на тенденціях посилення та розширення санкційних заходів. У ставленні уряду Нової Зеландії до російсько-української війни зроблено акцент на тому, що за своїм значенням ця проблема виходить за межі європейської безпеки. Наголошено, що стосовно України уряд Нової Зеландії декларує надання і реалізує на практиці всебічну широкомасштабну підтримку. Відзначено рішення уряду Нової Зеландії наприкінці 2022 р., яке унаочнює багатоаспектність додаткової підтримкиУкраїни у таких сферах, як навчання українських воїнів, розвідка, командно-адміністративна підтримка, логістика, зв’язок, підтримка глобальної продовольчої безпеки, Трастовий фонд НАТО і розкрита їх конкретна сутність. Доведено, що дипломатична підтримка Новою Зеландією України здійснюється на різних рівнях та у різних форматах, що сприяє дієвості підтримки України з одного боку і сприяє зростанню міжнародного авторитету Нової Зеландії в світі, яка проводить політику, відстоюючи права України на незалежність – з іншого. Окреслено пріоритети Нової Зеландії у сфері міжнародної безпеки та перелік форм реагування на новітні загрози. Зазначено, що головним пріоритетом стратегії Нової Зеландії в реагуванні на зовнішні виклики є протидія російській агресивній політиці, здатній змінити міжнародний порядок. Нова Зеландія розглядає Росію як безпосередню й постійну загрозу міжнародному миру, яка своїми агресивними діями порушує основні принципи Статуту ООН і має відповідати за свої злочинні дії.
In the article, the authors consider the main directions of New Zealand’s foreign policy in the context of the full-scale Russian invasion of Ukraine. The modern measures of the New Zealand government in the context of support to Ukraine in the diplomatic, military and humanitarian spheres are traced. It was noted that the military assistance of partners is one of the keys to Ukraine’s success on the battlefield. So New Zealand provides significant military aid to Ukraine, supplying equipment and weapons and participating in training programs for the Ukrainian military. Military finding provided by New Zealand from the beginning of the war until the end of July 2023 are humanitarian aid, finding to Ukraine, and finding located by the country’s government for the legal and administrative support of the International criminal Court and the Office of the High Commissioner for human rights. It is emphasised that the New Zealand government pays special attention to the sanctions policy against Russia and its effectiveness. Conceptual approaches which are laid down in the New Zealand Law on Sanctions is the main document that defines sanctions and policy against Russia. The considerable attention was paid to the study of the trend of strengthening and expanding sanctions of these measures. The decision of the court of the New Zealand visualises the solution of additional support is in such areas as training, intelligence, command and administrative support, logistics, communications, global food security, participation in the NATO Trust Fund. How it has been proven New Zealand’s diplomatic support to Ukraine is carried out, is at different levels, and in different format, which contributes to the effectiveness of support to Ukraine on the one hand and the rules of the international authority of New Zealand in the world, which must use a fair policy, defending Ukraine’s right to independence. On the other hand, New Zealand’s priorities are outlined in the list of international security and forms of response to the latest threats. It was noted that New Zealand is considering Russia as a permanent threat to the world with its actions, it violates the main principles of the United States charter and must be held accountable for his criminal actions. Analysing the attitude of the New Zealand government to the Russian Ukrainian war, it was concluded that the importance of this problem goes beyond European security. It is emphasyzed that in relation to Ukraine are they New Zealand government declares, and implementing practice a comprehensive large-scale support.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 23; 94-112
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Характерные черты отношений России с киргизскими племенами в конце XVIII–первой половине XIX века
Characteristics of Russia’s relations with the Kyrgyz tribes in the late 18th and early 19th century
Autorzy:
Яншин (Yansin), Вадим П. (Vadim P.)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2189174.pdf
Data publikacji:
2014-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Central Asia
19th century
Russia
Kyrgyz tribes
international relations
Kyrgyz legations
foreign policy
Azja Centralna
XIX wiek
Rosja
plemiona kirgiskie
stosunki międzynarodowe
polityka międzynarodowa
Opis:
The author of the article describes Russian relations with the Kyrgyz tribes from the late eighteenth to mid-nineteenth century. The main objective of Kyrgyz legations sent at that time to Russia was to acquire certain material goods. In relations with neighbouring powers the elders of the Kyrgyz tribes were guided by several principles. Firstly, they wanted to maintain the position of the only ruler in their tribes and clans. Secondly, to this end, the elders shifted between neighbouring powers (Russia, China and the Khanate of Kokand). Thirdly, the Kyrgyz ensured that no one interfered in their relations with the Kazakhs, with whom they shared common confession (Islam). Up until 1840s Russian politics towards the Kyrgyz tribes essentially focused on protection of merchant caravans which passed through Kirgiz lands on their way to East Turkestan. In later time Russia sought to create from the Kyrgyz territory a buffer zone between itself, China and the Khanate of Kokand.
Artykuł omawia stosunki Rosji z plemionami kirgiskimi od końca XVIII do połowy XIX wieku. Głównym celem kirgiskich poselstw wysyłanych w tym czasie do Rosji było pozyskanie określonych dóbr materialnych. Starszyzna plemion kirgiskich w stosunkach z mocarstwami ościennymi kierowała się kilkoma zasadami. Po pierwsze, zależało jej na zachowaniu pozycji jedynego zarządcy w swoich plemionach i rodach. Po drugie, w tym celu starszyzna lawirowała pomiędzy mocarstwami ościennymi (Rosja, Chiny, Chanat Kokandu). Po trzecie, Kirgizi starali się, aby nikt nie ingerował w ich stosunki z Kazachami, z którymi łączyło ich wspólne wyznanie (islam). Polityka Rosji wobec Kirgizów do lat 40. XIX wieku zasadniczo dotyczyła zabezpieczenia przejazdu karawan kupieckich, które przemierzały tereny Kirgizów, zmierzając do Wschodniego Turkiestanu. Od lat 40. XIX wieku Rosja dążyła do utworzenia z terytoriów kirgiskich strefy buforowej pomiędzy nią, Chinami i Chanatem Kokandu.
Źródło:
Studia Orientalne; 2014, 2(6); 168-181
2299-1999
Pojawia się w:
Studia Orientalne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Фразеологічний мінімум з української мови для слов’яномовних студентів (рубіжний та високий рівні, В1-В2)
Autorzy:
Kuz’, Halyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1788610.pdf
Data publikacji:
2020-08-31
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
phraseological minimum
teaching Ukrainian as a foreign language
linguistic and cultural competence
Slavic audience
фразеологічний мінімум
лінгводидактика української мови як іноземної
лінгвокраїнознавчі компетенції
слов’яномовна авдиторія
Opis:
The article deals with the volume and composition of the phraseological minimum as a necessary and eff ective element of the formation of linguistic and cultural competence in the process of language learning at intermediate and upper intermediate levels, outlines the quantitative and qualitative structure of the phraseological minimum for learning the Ukrainian language by Slavic students, and off ers a list of phraseological units as a component of the described minimum. The material presented in the textbooks of the Ukrainian language as a foreign language was used to form the list of phraseological units, which was minimized according to the criteria of selection of the phraseological minimum for levels B1-B2.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2020, 8; 97-104
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В ІНШОМОВНІЙ АУДИТОРІЇ (доцільність використання й критерії добирання)
FRAZEOLOGY AS THE OBJECT OF STUDY IN FOREIGN AUDIENCE (expediency and selection criteria)
Autorzy:
СЦІРА, МАРІЯ
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1041618.pdf
Data publikacji:
2020-06-30
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
phraseology
learning Ukrainian as a foreign language
specificity
criteria
foreign students
frazeologia
nauka języka ukraińskiego jako obcego
kulturowo-narodowa specyfika
kryteria
studenci obcojęzyczni
Opis:
Artykuł dotyczy problematyki definicji frazeologii oraz klasyfikacji frazeologizmów. Badanie koncentruje się na zasadach nauczania frazeologii w audytorium obcojęzycznym. Celem artykułu jest wytyczenie kryteriów doboru jednostek frazeologicznych do ich zastosowania w procesie nauczania języka ukraińskiego jako obcego w audytorium obcojęzycznym. Przedstawiono zasady prezentacji frazeologizmów w audytorium obcojęzycznym, określono kryteria doboru jednostek frazeologicznych dla studentów obcojęzycznych na poziomie początkowym, takie jak: prosta struktura frazeologiczna (wyrazy w sensie dosłownym, 2-3 elementy, prosta struktura morfemiczna); przejrzysta forma wewnętrzna (motywacja); aspekt badań regionalnych; częstotliwość użycia frazeologizmu. W procesie nauczania nauczyciel musi stworzyć potencj ał j ęzykowy i komunikacyjny, który przede wszystkim zwiększy zdolność studenta do skutecznego postrzegania i przyswajania informacji. Nauczanie języków powinno stanowić część składową kulturowo-narodowego postrzegania nowego środowiska. Tylko wówczas bowiem student obcojęzyczny uzyskuje świadomość językową, która ułatwi mu postrzeganie formuł językowych na tle ogólnej kulturowo-narodowej specyfiki.
The article deals with the issues of the definition of phraseology, classification of phraseologisms, and focuses on the principles of teaching phraseologisms for foreigners. The purpose of the article is to show the criteria of selection of phraseological units for their application in the process of studying Ukrainian as a foreign language, to describe the principles of presenting phraseologisms for a foreign language audience. The criteria of selecting phraseological units for foreign students at the initial level are set out, namely: a simple structure of phraseology (words in the literal sense, 2-3 components, a simple morphemic structure); transparent internal form (motivation); regional studies aspect; frequent use of phraseologism. In the process of learning, the teacher is to form a linguistic and communicative potential, which, first of all, will increase the student’s ability to effectively perceive and master information. Language teaching should form general cultural and national component of the perception of the new environment, since in this way a foreign student forms a linguistic consciousness that facilitates the perception of language formulas against the background of common cultural and national peculiarities.
Źródło:
Studia Ukrainica Posnaniensia; 2020, 8, 1; 157-166
2300-4754
Pojawia się w:
Studia Ukrainica Posnaniensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Формування «особливих» відносин Камбоджі й КНР: двосторонній і регіональний контексти
Shaping Cambodia-China: “Special” Relations: Bilateral and Regional Frameworks
Autorzy:
Gorodnia, N.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51611607.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Камбоджа
КНР
камбоджійсько-китайські відносини
зовнішня політика
міжнародні відносини
Південно-Східна Азія
Cambodia
China
Cambodia–China relations
foreign policy
international relations
Southeast Asia
Opis:
У квітні 2019 р. Камбоджа стала першою державою, яка підписала з КНР План дій про створення «спільноти спільного майбутнього зі стратегічним значенням». У статті комплексно висвітлюються поетапні зміни у відносинах Камбоджі й КНР (з кінця ХХ ст.), унаслідок яких сформувалися їхні «особливі» відносини, і чинники, які на це впливали; оцінюється їхнє двостороннє і регіональне значення. Розвиток відносин розглядається на тлі внутрішніх процесів у Камбоджі, змін у політиці КНР у Південно-Східній Азії, міжнародної ситуації у регіоні. Важливими віхами на шляху формування «особливих» двосторонніх відносин були: події в Камбоджі у липні 1997 р., унаслідок яких уряд одноосібно очолив Хун Сен; перший візит Голови КНР Цзян Цземіня в Камбоджу в листопаді 2000 р.; угоди про «усебічне партнерство співробітництва» (квітень 2008 р.) й «усебічне стратегічне партнерство співробітництва» (грудень 2010 р.); головування Камбоджі в АСЕАН у 2012 р., коли вона повністю підтримала КНР у територіальних диспутах в Південно-Китайському морі, на противагу інтересам окремих держав-членів АСЕАН; політична криза у Камбоджі 2013–2014 рр.; двостороння домовленість 2019 р. про створення «спільноти спільного майбутнього зі стратегічним значенням». Політична підтримка, гранти, пільгові кредити і допомога КНР у реалізації великих інфраструктурних проектів мали суттєвий позитивний вплив на економічний розвиток Камбоджі. Водночас це призвело до залежності Камбоджі від Китаю. На відміну від АСЕАН та держав-членів, які реалізовують стратегію хеджування, Камбоджа зайняла повністю про-китайську позицію. Відносини з КНР стали для неї більш важливими, ніж з іншими державами АСЕАН. Унаслідок цього вона може заблокувати будь-яке рішення АСЕАН, що не відповідає інтересам Китаю. Це підриває єдність АСЕАН і суттєво зміцнює регіональні позиції КНР. Крім того, «особливі» відносини з Камбоджею забезпечують Китаю доступ до важливих стратегічних портів цієї держави в торговельно-економічних і військових цілях для реалізації своїх економічних і стратегічних регіональних інтересів.
In 2019, Cambodia was the first country to sign an Action Plan with China to create a “community of shared future with strategic importance”. The article comprehensively covers the gradual changes in the relations between the Kingdom of Cambodia and the PRC (since 1990s), which resulted in the formation of their “special” relations, and the factors that influenced them. The author assesses bilateral and regional significance of these “special” relations. Their development is considered against the background of internal processes in Cambodia, changes in China’s policy in Southeast Asia, and the international situation in the region. The author has identified the following milestones in the Cambodia–China relations: the July 1997 events in Cambodia, which resulted in establishing undivided governmentauthority by the prime-minister Hun Sen; the first visit of China’s Chairman Jiang Zemin to Cambodia in November 2000; bilateral agreements on Comprehensive Cooperative Partnership (April 2008) and Comprehensive Strategic Cooperative Partnership (December 2010); 2012 Cambodia’s ASEAN chairmanship, when it completely supported China in the South China Sea disputes, despite interests of some ASEAN members; the 2013–2014 political crisis in Cambodia; and, finally, 2019 bilateral agreement to establish “a community of shared destiny with a strategic meaning”. China’s political support, grants, soft loans and assistance in implementation of large infrastructural projects has had positive impact on Cambodia’s economic development. However, they have led to Cambodia’s dependence on China. While ASEAN and its nation-members implement strategies of hedging and balancing to avoid regional domination of any great power, Cambodia completely took China’s side. Relations with China have become more important to Cambodia than relations with other ASEAN nations. Since decisions in ASEAN are taken by consensus, Cambodia may block any one, which does not benefit China. This situation strengthens China’s regional position, but disrupts ASEAN unity that is crucial for regional security in Southeast Asia. Additionally, “special” relations with Cambodiaprovide China with access to its strategic ports in trade and economic, and military purposes to realize its economic and strategic interests.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 23; 113-135
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
Autorzy:
Держалюк, M.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:
У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
Autorzy:
Derzhaliuk, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
trianon peace treaty
titular nation and minority
interethnic problems
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
foreign Hungarians
тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Opis:
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретико-методологічні аспекти поняття міжнародний імідж держави
Theoretical and Methodological Aspects the Concept of International Image of the State
Autorzy:
Єремєєва, Ірина
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163432.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
nation branding
political marketing
state
globalization
foreign
policy
international state image-making
international relations
національний брендинг
політичний маркетинг
держава
глобалізація
зовнішня політика
міжнародний державний іміджмейкінг
міжнародні відносини
Opis:
The article considers the theoretical and methodological aspects of the formation of the international image of the state through: analysis of conceptual approaches to the concept of international image of the state; identification of factors influencing the formation of an effective image of the state in the international arena; formulation of essential features of the state image and determination of their influence on the international competitiveness of the state; defining criteria for assessing the international image; analysis of areas of international state image-making. The international image of the state is a strategic tool for strengthening the status of the state in the international arena and the main criterion for its effectiveness. The international image is formed under the influence of natural factors and purposeful activity of state and other actors. The author identifies specific features of the international image of the state: compliance with the level of political, socio-economic and cultural development of the state; emphasis on the brightest and specific characteristics of the state; the presence of significant emotional and psychological composition; easy to display object; symbolization of some aspects of state life. The main criterion for the effectiveness of the state image is to strengthen the status of the state in the international arena. The result of the analysis of the main directions of international state image-making is the allocation of three areas: geopolitical direction forms the idea of geographical space as a territory for domestic and foreign policy; marketing direction provides promotion of economic processes of the state on the world stage; branding direction based on the recognizability of formal and informal symbols of the state contributes to the recognizability of the state on the world stage. Thus, the international image is a manageable category that can be built according to the political or economic demands of the state.
У статті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти формування міжнародного іміджу держави через вирішення наступних завдань: аналіз концептуальних підходів до визначення державного іміджу; визначення чинників, що впливають на формування ефективного іміджу держави на міжнародній арені; формулювання основних особливостей державного іміджу та визначення їх впливу на міжнародну конкурентоспроможність держави; визначення критеріїв оцінки та аналіз структури міжнародного іміджу. Імідж є стратегічним інструментом зміцнення позицій і статусу держави та основним критерієм ефективності її діяльності на міжнародній арені. Міжнародний імідж формується під впливом об’єктивних чинників та цілеспрямованої діяльності державних та інших акторів. Автор визначає наступні особливості міжнародного іміджу держави: відображення рівня політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави; акцент на найяскравіших та специфічних характеристиках держави; наявність вагомої емоційної та психологічної складової; символізація деяких аспектів державного життя. Результатом змістовної характеристики іміджу держави є виділення трьох напрямків його формування: геополітичний напрям розглядає географічний простір як територію внутрішньої та зовнішньої політики; маркетинговий напрям забезпечує підтримку зовнішньоекономічної діяльності держави; брендинг сприяє розвитку формальних та неформальних символів держави та її пізнаваності у світі. Таким чином, міжнародний імідж є керованою категорією, що побудована відповідно до національних інтересів держави.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 61-77
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Сотрудничество СССР, украинской ССР и белорусской ССР в ООН в период советской перестройки
Cooperation of the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR in the UN during the perestroika period
Autorzy:
Snapkouski, Uladzimir
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1977117.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Soviet Union
Ukrainian SSR
Belarusian SSR
United Nations
perestroika
new thinking
Ministry of foreign affairs
foreign policy
diplomacy
foreign policy activity of the union republics
Советский Союз
Украинская ССР
Белорусская ССР
Организация Объединенных Наций
перестройка
новое мышление
Министерство иностранных дел
внешняя политика
дипломатия
внешнеполитическая деятельность союзных республик
Opis:
В статье исследуются основные направления деятельности и формы взаимодействия СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных учреждениях в годы перестройки (1985–1991). Для раскрытия темы использованы материалы журнала «Международная жизнь» (обзоры МИД СССР о внешнеполитической деятельности СССР, статьи министров иностранных дел союзных республик, в первую очередь Украины и Беларуси), книжные и журнальные публикации союзных/российских, украинских и белорусских ученых, документы ООН и внешней политики СССР, УССР и БССР. Сознательный акцент автора на союзном уровне отражает реальную ситуацию во взаимоотношениях между союзным центром и республиками в СССР в перестроечный период, когда эти отношения быстро эволюционировали от внешнеполитического диктата центра к самостоятельности республик на международной арене, что в конечном счете привело к распаду СССР и провозглашению независимости всех союзных республик. В статье проанализированы такие вопросы, как новый подход Советского Союза к ООН в годы перестройки, формирование новых отношений между союзными республиками и центром, дипломатическое сотрудничество советских делегаций и представителей социалистических стран в ООН, белорусские инициативы на 45-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН (1990). В годы перестройки советское руководство, союзный МИД проделали огромную работу по расчистке завалов «холодной войны», развитию широкого международного сотрудничества и интеграции СССР в мировую экономику. Свой немалый вклад в эту деятельность в рамках ООН и ее специализированных учреждений внесли белорусские и украинские дипломатические службы, получившие значительно более широкие возможности реализации национальных интересов и потребностей своих народов в рамках радикально обновляемых отношений между союзным центром и республиками. Статья является одной из первых попыток в постсоветской историографии исследовать деятельность СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных учреждениях в период перестройки.
The article examines the main directions of activity and forms of interaction between the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR in the UN and its specialized institutions during the years of perestroika (1985 - 1991). To disclose the topic, materials from the journal “International Affair” were used (reviews of the USSR Ministry of Foreign Affairs on the foreign policy of the USSR, articles by the foreign ministers of the Union republics, primarily Ukraine and Belarus), book and journal publications of Union / Russian, Ukrainian and Belarusian scientists, documents of the United Nations and foreign policy of the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR. The author’s conscious emphasis on the union level reflects the real situation in relations between the Union Center and the republics in the Soviet federation during the perestroika period, when these relations rapidly evolved from the foreign policy dictate of the Center to greater autonomy of the republics in the international arena, which ultimately has led to the collapse of the USSR and the proclamation of independence all union republics. The article analyzes such issues as the new approach of the Soviet Union to the UN in the years of perestroika, the formation of new relations between the Union republics and the Center, diplomatic cooperation of Soviet delegations and representatives of socialist countries in the UN, Belarusian initiatives at the 45th session of the UN General Assembly (1990). During the years of perestroika, the Soviet leadership and the union Foreign Ministry did a tremendous job of clearing the rubble of the Cold War, developing broad international cooperation and integration the USSR into the world economy. The Belarusian and Ukrainian diplomatic services have made a significant contribution to this activity within the framework of the UN and its specialized agencies and have received much broader opportunities for realizing the national interests and needs of their peoples within the framework of radically renewed relations between the Union Center and the republics. The article is one of the first attempts in post-Soviet historiography to investigate the activities of the USSR, the Ukrainian SSR and the BSSR in the UN and its specialized institutions during the period of perestroika
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 113-140
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Сопоставительный анализ употребления невербальных средств общения в русской и болгарской культурах
Comparative analysis of the use o f non-verbal means of communication in Russian and Bulgarian cultures
Autorzy:
Kapinova, Elizaveta
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/481303.pdf
Data publikacji:
2013-12-01
Wydawca:
Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
Tematy:
non-verbal elements
communication
comparative analysis
foreign tourism
competence
Russian culture
Bulgarian culture
Opis:
This article investigates the problem of the comparative analysis of the non-verbal means thatboth Bulgarian and Russian native speakers use in business communication in the sphere of international tourism ("server" - customer intercourse). The problem has not been solved to the fulland requires careful, serious and detailed study. It’s the first time such an analysis has been carriedout by the author. The study aimed at finding the differences and similarities between Russian and Bulgarian non-verbal means of communication for educational purposes. The analysis gives grounds for selective and gradual introduction of non-verbal communication techniques into classactivities.
Źródło:
Acta Polono-Ruthenica; 2013, 1, XVIII; 57-65
1427-549X
Pojawia się w:
Acta Polono-Ruthenica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies