Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Ukrainian Institute of National Memory" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-2 z 2
Tytuł:
DIE UMGESTALTUNG DES KOLLEKTIVEN GEDÄCHNISSES DIE IDEOLOGISCHE FUNKTION DES UKRAINISCHEN INSTITUTS FÜR NATIONALES GEDÄCHNIS IN 2014-2017
TRANSFORMATION OF THE COLLECTIVE MEMORY. THE IDEOLOGICAL FUNCTION OF THE UKRAINIAN INSTITUTE OF NATIONAL MEMORY IN 2014-2017
Autorzy:
Minakov, Minakov
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/911926.pdf
Data publikacji:
2019-06-15
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
Ideologie
ideologisches Monopol
kollektive Erinnerung
Ukraine
Euromaidan
das Ukrainische Institut für Nationales Gedächtnis
postsowjetische Politik
ideology
ideological monopoly
collective memory
Ukrainian Institute of National Memory
post-Soviet politics
Opis:
Mikhail Minakov, DIE UMGESTALTUNG DES KOLLEKTIVEN GEDÄCHNISSES. DIE IDEOLOGISCHE FUNKTION DES UKRAINISCHEN INSTITUTS FÜR NATIONALES GEDÄCHNIS IN 2014-2017. „PORÓWNANIA” 1 (24), 2019. T. XXIV, S. 31-43. ISSN 1733-165X. Nach dem Euromaidan entwickelte sich die Ukraine widersprüchlich. Neben der Demokratisierung und Europäisierung verbreiteten sich auch konservative Ideologien und Einschränkungen der bürgerlichen Freiheiten. Diese letzteren Tendenzen waren mit dem Versuch verbunden, ein ideologisches Monopol (ein System der ideologischen Kontrolle, das in der UdSSR existierte und in den Dekommunisierungsprozessen von 1989-91) im Interesse der heutigen herrschenden Gruppen zu etablieren. Eine der Institutionen, die die Möglichkeit der Wiederbelebung des ideologischen Monopols ergänzen, ist das Ukrainische Institut für Nationales Gedächtnis. In diesem Text argumentiert der Autor, dass sich das Institut nach mehreren Reformen zwischen 2006 und 2018 zu einer staatlichen Einrichtung entwickelt hat, die konservative Kulturpolitik und eine Politik der illiberalen Identität betreibt, die die staatsbürgerliche demokratische Konsolidierung der Ukraine untergräbt. Anhand der Analyse der politischen Rolle und der bisherigen Erfolge des Instituts gelangt der Autor zu dem Schluss, dass die derzeitige Kulturpolitik und die Organisationspraktiken des Instituts ein neues postsowjetisches ideologisches Instrumentarium geschaffen haben, mit dem Machteliten effektiv ein konservatives ideologisches Monopol in der Ukraine aufbauen können.
Mikhail Minakov, TRANSFORMATION OF THE COLLECTIVE MEMORY. THE IDEOLOGICAL FUNCTION OF THE UKRAINIAN INSTITUTE OF NATIONAL MEMORY IN2014-2017. “PORÓWNANIA” 1 (24), 2019. Vol. XXIV, P. 31-43. ISSN 1733-165X. The post-Euromaidan’s Ukraine has developed in a contradictory way: together with democratization and Europeanization, there was also a spread of conservative ideologies and limitation of civic freedoms. The latter tendencies were connected with the attempts at establishing ideological monopoly— a system of ideological control that existed in USSR and disappeared in the decommunization processes of 1989-91—in the interests of nowadays’ ruling groups. One of those institutions adding to the possibility of revival of the ideological monopoly is the Ukrainian Institute of National Memory. In this paper, the author argues that after several reforms between 2006 and 2018, theInstitute evolved into a state body providing conservative cultural policies and illiberal identity policies undermining Ukraine’s civic democratic consolidation. Based on the analysis of the Institute’s political role and achievements so far, the author concludes that the current cultural policies and organizational practices of the Institute (and similar organizations) have created a new post-Soviet ideological toolkit enabling power elites to effectively establish conservative ideological monopoly in Ukraine.
Źródło:
Porównania; 2019, 24, 1; 31-43
1733-165X
Pojawia się w:
Porównania
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Memory Policy and European Integration Aspirations of Ukraine (2014-2019)
ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ І ЄВРОІНТЕҐРАЦІЙНІ ПРАГНЕННЯ УКРАЇНИ (2014-2019 рр.)
Autorzy:
Shapoval, Y.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894239.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
historical memory, European integration, memory studies, memory policy / historical policy, decommunization, transnational forms of cultural (historical) memory, Ukrainian Institute of National Memory, Institute of National Memory of Poland
історична пам’ять, євроінтеґрація, memory studies, політика пам’яті/історична політика, декомунізація, транснаціональні форми культурної (історичної) пам’яті, Український інститут національної пам’яті, Інститут національної пам’яті Польщі
Opis:
У статті проаналізовано особливості політики пам’яті у 2014-2019 рр. у контексті євроінтеґраційних прагнень України. Охарактеризовано особливості політики пам’яті/історичної політики в Україні після драматичних подій кінця 2013-2014 року, що їх оголошено «революцією Гідності» (або «Євромайданом»), з початком російської аґресії на Сході України, з початком «ленінопаду» і форсованої декомунізації і до 2019 р. Тобто до змін у політичному класі України, пов’язаних з обранням 6-го Президента Володимира Зеленського. Безсумнівно, політика пам’яті змінюватиметься і її зміст невдовзі можна буде аналізувати окремо. Автор статті насамперед прагнув стимулювати подальшу дискусію дослідників і всіх осіб, зацікавлених в обговоренні вказаної теми. Сумління науковця вимагає не поспішати з однозначною відповіддю навіть на (здавалося б) прості запитання. Наукова новизна полягає в узагальненні ключових тенденцій політики пам’яті в Україні у 2014-2019 рр. і у визначенні низки проблем, які мають неґативний вплив на процес євроінтеґрації України. Розглянуто український досвід політики пам’яті як механізму впливу на політичну реальність. Політика пам’яті належить до ефективних механізмів впливу на політичну реальність, зокрема, на ступінь консолідації суспільства, самоусвідомлення громадян, формування та зміцнення колективних ідентичностей. Поступове усвідомлення дієвості цих механізмів зумовлювало у 2014-2019 рр. зростання інтересу до питань колективної пам’яті, яке демонстрували очільники держави, політики, політичні партії та структури громадянського суспільства. Формування та реалізація політики пам’яті в Україні відбувалося дедалі більш усвідомлено і спрямовано. Тривав пошук такої моделі політики пам’яті, яка здатна сприяти консолідації цих груп у єдине громадянське суспільство, зробити різноманіття образів минулого в України її ресурсом, а не проблемою. До цього спонукає і російська гібридна аґресія, одним із проявів якої стало перманентне нав’язування українцям з боку пропагандистських структур Російської Федерації імперсько-радянського образу минулого. До цього спонукає і чітко визначена стратегія України на європейську інтеґрацію. Як показав досвід 2014-2019 рр., певними засадами своєї історичної політики Україна достатньо органічно вписується у загальноєвропейську схему (наприклад, посиленням впливу і ролі громадянського суспільства у цій сфері). Водночас у згаданий період виявилися і певні проблеми, насамперед пов’язані з пошуками адекватної викликам моделі колективної пам’яті, яка фокусується на цінності держави як спільної батьківщини і ґаранта прав людини. Важливим кроком стала політика декомунізації, що провадилася в Україні від 2014 р. Засудивши тоталітаризм (нацистського і радянського зразків), вона забезпечила очищення публічного простору України від комуністичної символіки (хоча й не остаточно). Водночас вона породила нові ризики і нові питання, які потребують дискусій і пошуку відповідей за обов’язкової участі експертів-науковців.
The article analyzes peculiarities of Ukraine’s memory policy in 2014-2019 in the context of its European integration aspirations. The features of the politics of memory / historical politics in Ukraine are described after the dramatic events of the end of 2013-2014, which were proclaimed as a “Revolution of Dignity” (or “Euromaidan”). These events were also connected with the beginning of Russian aggression in the East of Ukraine, with the beginning of so called “Leninopad” (demolition of monuments to Lenin) and forced decommunization up until 2019. That is, to the changes in the political class of Ukraine related to the election of the 6-th President Volodymyr Zelensky. Undoubtedly, memory policy will change and its content will receive a separate consideration in the nearest future. The author of this article first of all strived to stimulate broader scholarly discussions on this topic. Scientist’s conscience demands to be modest in answering even those questions that appear simple at first sight. The scientific novelty is to summarize the key trends of the memory policy in Ukraine in 2014-2019 and to identify a number of problems that have a negative impact on Ukraine’s European integration process. The article considers Ukrainian experience of memory policy as a mechanism for influencing political reality. Memory policy refers to effective mechanisms for influencing political reality, in particular, to change the degree of social consolidation, citizens’ self-awareness, the formation and strengthening of collective identities. In 2014-2019 the gradual awareness of the effectiveness of these mechanisms caused the increase of interest in collective memory, which was demonstrated by the leaders of the state, politicians, political parties and civil society structures. The formation and implementation of memory policy in Ukraine were getting increasingly conscious and directed. The search for such a model of memory policy, which would be able to promote the consolidation of these groups into a united civil society, to convert a diversity of the images of the past of Ukraine into its resource, not its problem. This is also encouraged by the ongoing Russian hybrid aggression. One of its manifestations appears a permanent imposing on Ukrainians of the imperial-Soviet image of the past by the propaganda structures of the Russian Federation. This is prompted by a well-defined strategy for Ukraine’s European integration. As the experience of 2014-2019 has shown, Ukraine with some of foundations of its historical policy fits quite organically into the pan-European scheme (for example, by strengthening the influence and role of civil society in this area). At the same time, there were some problems during the mentioned period. First of all, they were related to the search for an adequate model of the collective memory, which focuses on the value of the state as a common homeland and a human rights’ guarantee. An important step was 2014 decommunization policy in Ukraine. By condemning totalitarianism (Nazi and Soviet models), it ensured that Ukraine’s public space was cleansed of communist symbolism (though not definitively). At the same time, it has created new risks and new questions that need to be discussed and answered with the obligatory participation of expert scientists.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 11; 7-24
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-2 z 2

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies