Temat: NATO - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Періодизація московсько-української війни ХХІ ст. і ймовірні сценарії її розвитку й завершення
Periodization of the great Moscow-Ukrainian War in the XXI century and probable scenarios of its development and completion
Autorzy:: Ховрич, Сергій
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/28407843.pdf
Data publikacji:: 2023-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: periodization
Moscow-Ukrainian war
mutiny
UN
NATO
слова: періодизація
московсько-українська
війна
заколот
ООН
НАТО
Opis:: Зазначено, що наукова періодизація дозволяє досліднику визначити хронологію подій, означити суть проблеми, сформувати певне уявлення про об’єкт дослідження, від чого залежать результати розвідки. Мета дослідження: охарактеризувати суть сучасної московсько-української війни (триває з 2014 р.) і сформулювати авторські варіанти наукової періодизації та прогнози щодо завершення цієї війни. Розвідка ґрунтується на системному підході. У дослідженні автор використав метод періодизації історичного процесу, а також загальнонауковий (історичний підхід) і спеціально-наукові історичні (порівняльно-історичний, ретроспективний, типологічний) методи. Під час опису сценаріїв завершення війни широко використано метод теоретичного моделювання. Зроблений акцент на тому, що будь-яка періодизація повинна відповідати певним критеріям (наприклад, при її складанні має бути врахований світовий контекст). Для глибшого розуміння проблеми проведено відповідні історичні паралелі. Виокремлено й охарактеризовано оприлюднені деякими науковцями варіанти періодизації московсько-української війни. Здійснено критичний аналіз терміну «АТО», а також оціненно його вплив на розвиток історичної думки. Запропоновано кілька авторських варіантів періодизації цієї війни: «детальний» і «оптимальний». Сформульова но й систематизова но різноманітні варіанти завершення названої війни, а також її наслідки в контексті майбутніх міжнародних відносин. Оцінено вплив, зокрема, «дивного» військового заколоту (червень 2023 р.) на суспільно-політичну ситуацію в Московії (історична назва: РФ), що дозволило автору сформулювати деякі ймовірні сценарії закінчення даної війни.
The study aims to characterize the essence and content of the ongoing Moscow-Ukrainian war since 2014, providing the author’s options for scientific periodization and forecasts for its conclusion. The research methodology adopts a systematic approach, relying on the method of periodization in historical analysis. General scientific methods, such as historical and logical approaches, along with specific scientific historical methods like comparative-historical and retrospective analyses, are employed. The method of theoretical modeling is extensively used to describe potential scenarios for the war’s end. The study emphasizes that any periodization should meet specific criteria, like the global context. Historical parallels are drawn to enhance the understanding of the problem, and various options for the periodization of the MoscowUkrainian war proposed by other scholars are critically analyzed. The term “ATO” (Anti-Terrorist Operation) is subject to a critical analysis, assessing its impact on historical thought about the conflict. The author presents several options for the periodization of the war, categorized as “detailed” and “optimal.” The study also formulates and systematizes various scenarios for ending the war and explores its potential consequences in the context of future international relations. The research assesses the influence of the “strange” military mutiny in June 2023 on the socio-political situation in Muscovy (historical name for the Russian Federation). This assessment allows the author to formulate probable scenarios for the war’s conclusion.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2023, 2, 2; 33-46
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Інтеграційні процеси в державах Південного Кавказу і вплив воєнних конфліктів на їх перебіг у пострадянський період
Integration Processes in the States of the South Caucasus and the Impact of Military Conflicts on their Course in Post-Soviet time
Autorzy:: Ткаченко, І.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676677.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: розпад СРСР
Європейський Союз
НАТО
воєнні конфлікти
війна за Карабах
інтеграційні процеси на Південному Кавказі
collapse of the USSR
European Union
NATO
military conflicts
war for the Karabakh
integration processes in the South Caucasus
Opis:: Дослідження стосується розгляду ключових аспектів інтеграційних процесів, що відбуваються у державах Південного Кавказу після розпаду СРСР, насамперед воєнних конфліктів, які стали наслідком незбалансованої етнічної політики колишньої метрополії. І власне вони значною мірою обумовлюють перебіг і напрями інтеграції Азербайджану, Вірменії та Грузії. Методологія роботи полягає у застосуванні порівняльно-історичного та проблемно-пошукового методу дослідження у поєднанні з критичним аналізом досліджень, які стосуються перебігу пострадянської трансформації Південного Кавказу. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні наукового розуміння особливостей існування нових незалежних держав Південного Кавказу, визначення міри впливу воєнних конфліктів на інтеграційні перспективи країн регіону. Аналіз досліджень, публікацій у ЗМІ, виступів та заяв лідерів держав дозволяє визначити, яким чином конфлікт за Нагірний Карабах, російсько-грузинські протистояння в Абхазії та Південній Осетії позначаються на зовнішньополітичному курсі та пошуку союзників для їх вирішення. Встановлено, що перебіг інтеграційних процесів на Південному Кавказі й досі перебуває під впливом і серйозним тиском з боку Російської Федерації, яка активно перешкоджає інтеграційним намірам країн регіону. Пошук власного місця у нових реаліях доби незалежності став причиною такого явища, як багатовекторність зовнішньої політики. Разом з тим очевидно, що внаслідок воєнних конфліктів вектор інтеграції Грузії направлений на вступ держави до НАТО як гаранта безпеки від неоімперської агресії Росії. Вірменія як агресор в карабаському конфлікті обрала проросійський вектор інтеграції, а Азербайджан зосередився на альянсі з Туреччиною.
The study examines the key aspects of the integration processes taking place in the states of the South Caucasus after the collapse of the USSR, primarily military conflicts as a result of the unbalanced ethnic policy of the former metropolis. And it is they that largely determine the course and direction of the integration policy of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The methodology of the work is in the use of a comparative-historical and problem-research method of research combined with a critical analysis of researches related to the process of the post-Soviet transformation of the South Caucasus. The scientific novelty of the research lies in expanding the scientific understanding of the peculiarities of the existence of the newly independent states of the South Caucasus, determining the degree of influence of military conflicts on the integration prospects of the countries of the region. Analysis of studies, publications in the media, speeches and statements of the leaders of states allows us to determine how the conflict over Nagorno-Karabakh, the Russian-Georgian confrontations in Abkhazia and South Ossetia are reflected in the foreign policy course and the search for allies to resolve them. It has been established that the course of integration processes in the South Caucasus is still under the influence and serious pressure from the Russian Federation, which actively hinders the integration intentions of the countries of the region. The search for its place in the new realities of the era of independence has become the reason for such a phenomenon as a multi-vector foreign policy. At the same time, it is obvious that as a result of military conflicts, the vector of Georgia's integration is aimed at the state’s entry into NATO as a guarantor of security against Russia's neo-imperial aggression. Armenia, as an aggressor in the Karabakh conflict, chose a generally pro-Russian integration vector, while Azerbaijan focused on an alliance with Turkey.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 143-154
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Виклики у сфері безпеки в регіоні Калінінградської oбласті
Security Challenges of the Kaliningrad Region
Autorzy:: Рослонь (Roslon), Домініка (Dominika)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2185174.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: регіональна безпека
військовий
конфлікт
НАТО
Калінінград
військова загроза
геополітика
regional defense
military conflict
NATO
Kaliningrad
military threat
geopolitics
Opis:: Attention is focused on the issues of national security of the state, taking into account the general development of the country and the realization of its national interests. It is noted that the interpretation of the essence of current threats and challenges optimizes the methodological substantiation of the tasks of guaranteeing the provision of national security. The characteristics of regional security are presented. Attention is focused on the peculiarities of the European region. The emergence of significant exogenous challenges in the 21st century, which represented a serious threat to the security of the member states of the European Union, was noted. The problems of ensuring regional security are outlined. Indicators are presented that have led to a significant increase in the risks of security instability in the European region and provide an opportunity for an uncontrolled arms race. The list of factors that cause the decline of the region is considered. Changes in the political situation of the United States of America and their impact on the situation in the European Union are characterized. The activation of the United Kingdom in matters of ensuring security in Europe in the context of NATO and due to the activation of bilateral relations with European countries was determined. It was noted that the aggressive position of the Russian Federation led to a significant deterioration of the security situation around Ukraine and directly in the region. Attention is focused on issues of national security of Poland in the current political situation. The cooperation of Ukraine, Lithuania and Poland to contain the military threat from Russia was noted. The aggravation of the confrontation between Lithuania and Russia regarding the provision of Kaliningrad was emphasized. It is indicated that NATO representatives are significantly concerned about the strategic Kaliningrad region of Russia. It is noted that Russia is actively engaged in strengthening its military presence. Options for actions of the NATO army in the event of an escalation of the military conflict and expansion of the coverage area were considered. It is indicated that a possible option of escalation around Kaliningrad will cause the situation to worsen. Options for confronting the aggressor country in the short term and in the format of coexistence for a longer term are considered. The influence of Belarus on the situation in the region due to the growth of migration was noted. This leads to the discrediting of Poland and Lithuania for supporting Belarusian dissidents who seek to avoid political repression. It is stipulated that the Baltic and Polish political leaders analyze the crisis through the prism of national security. The position of Poland in the settlement of regional conflicts is considered. It is indicated that the political position of Poland should be aimed at preventing the realization of an unfavorable scenario. It is noted that the priority should be the expansion of ground forces and aviation, which ensure reliable deterrence of the Russian Federation.
Акцентовано увагу на проблематиці національної безпеки держави з урахуванням загального розвитку країни та реалізації її національних інтересів. Зазначено, що трактування суті актуальних загроз і викликів оптимізує методологічне обґрунтування завдань гарантування національної безпеки. Подано характеристику регіональної безпеки. Акцентовано увагу на особливостях європейського регіону. Відзначено появу значних екзогенних викликів у ХХІ столітті, що становили серйозну загрозу для безпеки держав-членів Європейського Союзу. Окреслено проблематику забезпечення регіональної безпеки. Сформульовано показники, що призвели до значного збільшення ризиків нестабільности в європейському регіоні та створюють передумови для неконтрольованої гонки озброєнь. Розглянуто перелік факторів, які спричинюють занепад регіону. Охарактеризовано зміни в політичній кон’юнктурі Сполучених Штатів Америки та їхній вплив на ситуацію в Європейському Союзі. Визначено активізацію Сполученого Королівства в питаннях гарантування безпеки в Європі в контексті НАТО та за рахунок активізації двосторонніх відносин з європейськими країнами. Зазначено, що агресивна позиція Російської Федерації призвела до суттєвого погіршення безпекової ситуації навколо України та загалом у регіоні. Акцентовано увагу на питаннях національної безпеки Польщі в сучасній політичній ситуації. Відзначено взаємодію України, Литви та Польщі для стримування військової загрози з боку Росії. Наголошено на загостренні протистояння Литви та Росії в питаннях забезпечення Калінінграда. Вказано, що представники НАТО значно стурбовані стратегічним Калінінградським регіоном Росії. Зазначено, що Росія активно посилює свою військову присутність. Розглянуто варіанти дій армії НАТО в разі загострення військового конфлікту та розширення території охоплення. Вказано, що можливий варіант ескалації навколо Калінінграда спричинить погіршення ситуації. Розглянуто варіанти протистояння країні-агресору в короткотерміновій перспективі та у форматі співіснування на більш тривалу перспективу. Відзначено вплив Білоруси на ситуацію в регіоні за рахунок зростання міграції. Це призводить до дискредитації Польщі та Литви за підтримку білоруських дисидентів, які прагнуть уникнути політичних репресій. Констатовано, що балтійські та польські політичні лідери аналізують кризу крізь призму національної безпеки. Розглянуто позицію Польщі в урегулюванні регіональних конфліктів. Вказано, що політична позиція цієї держави має бути спрямована на недопущення реалізації несприятливого сценарію. Зазначено, що пріоритетом повинно стати розширення наземних сил і авіації, які забезпечують надійне стримування Російської Федерації.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 4; 115-123
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Геополітичні стратегії парламенту Польщі у контексті набуття членства в ЄС та НАТО
Strategie geopolityczne parlamentu polskiego w kontekście przystąpienia Polski do UE i NATO
Autorzy:: Нечипоренко, Юлія
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/489293.pdf
Data publikacji:: 2014
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:: parliament of Poland,
coalition government,
EU,
NATO
Opis:: Poland came up to the EU membership gradually, reorientation on the West in trade and economic sphere was accompanied by desire of establishing with them close political relations. After the Warsaw Pact expiration polish leaders had to decide also the question of safety concerning the incorporation in NATO, at that membership in EU and NATO was considered as the related key objectives of the foreign policy. In 1988-1993 years the democratic reform of the armed forces of Poland was characterized by the political forces unsuccessful attempts to achieve a certain visibility of macro-stablity and come to an agreement concerning control of the armed forces. Poland received an offer of cooperation with NATO within the program «Partnership for the sake of peace» in January 1994 at the summit in Brussels with other CEE countries. In 1999 year the Polish Parliament ratified the North Atlantic Treaty, demonstrating consolidated position of the political forces concerning that question. To the Council of Europe took a decision for the start of negotiations concerning the accession to the EU, Poland had to satisfy the political criteria, for execution of which, the consolidated position of the political forces concerning eurointegrational question had to exist. The application for membership in EU was made then, when the majority of places in parliament belonged to the political party, which had been created before the parliamentary elections in 1991 year from the political forces connected with the previous system. Already on July 16 of the 1997 year the „Agenda 2000”, which was presented at the meeting of European parliament, denoted that, the political institutes of Poland function stably and consistently, and the parliamentary elections in 1991 and 1993 years had been free. Poland was recommended to negotiations concerning its membership, and its accession to the European Union took place while the fourth parliament cadence was functioning, when the majority belong to leftist forces.
Źródło:: Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 78-85
2312-8933
Pojawia się w:: Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря
Latvia – NATO: Integration and Cooperation in the Baltic Sea Region
Autorzy:: Кириченко, О.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676665.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Балтія
Латвія
політика євроатлантичної інтеграції
Європа
Європейський Союз
НАТО
США
Росія
Baltic
Latvia
Euro-Atlantic integration policy
Europe
European Union
NATO
USA
Russia
Opis:: У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).
The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 74-101
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki