Temat: „Republic” - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Социально-культурное партнерство органов власти гродненской области и религиозных организаций
Social-cultural partnership of the authorities and religious organizations of Grodno region
Autorzy:: Ярмусик, Э.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/398968.pdf
Data publikacji:: 2014
Wydawca:: Politechnika Białostocka. Oficyna Wydawnicza Politechniki Białostockiej
Tematy:: религиозная деятельность
религиозное пространство
партнерство
областные и местные органы власти
политика
законодательство Республики Беларусь о религиозных культах
национальные и религиозные отношения
religious activity
religious space
cooperation
officials local and provincial
church
legislation of the Republic of Belarus
religious and national relations
Opis:: В статье автор сосредотачивает внимание на исторических, национальных, политиче-ских и общественно-политических факторах, которые оказывали влияние на религиозные организации и нынешнюю конфессиональную ситуацию в Гродненской области. Автор отмечает, что в современном религиозном пространстве региона существенную роль играют христианские Церкви – православная, католическая, проте-стантская. Сохраняется высокий уровень религиозности населения. По данным мониторинга, проведенного в 2012 году, 72,3% респондентов считали себя верующими, в то время как республиканский показатель составлял около 50%. В области 471 религиозная община, из них 194 православных, 1 древне-православная, 176 католических, 2 греко-католические, 4 иудейские, 8 мусульманских, 85 протестантских, 1 сознания Кришны (Власти и основные …). Существенное влияние на религиозную ситуацию оказывает национальный состав населения области. В 2009 году, согласно переписи населения, на Гродненщине проживало 1 072 381 человек, из них белорусы составляли 715 249 (66,7%), поляки 230 810 (21,5%), русские 87 451 (8,2%), украинцы 14 983 (1,4%), литовцы 2 153 (0,2%), татары 1 710 (0,2%), другие национальности – 0,1% (Национальный статистический …). В Гродненской области, в отличие от других регионов Беларуси, национальная принадлежность тесно идентифицирована с религиозной (поляки с католицизмом, белорусы, русские с православием). Исходя из вышеизложенного, а также в соответствии с законодательством Республики Беларусь о религиозных организациях, органы власти – областные, городские и районные выработали систему взаимоотношений с различными конфессиями. В статье показаны направления и формы этого партнерства, роль религиозных организаций в духовной, нравственной, образовательной и благотворительной сферах. В свою очередь, органы власти оказывают содействие в ремонте ранее изъятых в советский период сакральных зданий, помогают в проведении мероприятий религиозного характера. Вся система партнерства органов власти и религиозных организаций ставит целью удовлетворение духовных потребностей людей, вовлечение духовенства и светских верующих в общественную и культурную жизнь.
This article focuses his on the historical, ethnic, political and social factors which have had impact on religious organisations and the current confessional situation in Grodno area. It is noted that in the contemporary religious expansion of Christian churches – Orthodox, Roman Catholic and Protestant – play an important role. The religiosity level of the population is high. According to the monitoring carried out in 2012 72.3% of respondents consider themselves believers while the national indicator is about 50%. There are 471 religious communities in Grodno area, 194 of them Orthodox, 176 Roman Catholic, 2 Greek Catholic, 4 Jewish, 8 Muslim, 85 Protestant, 1 Krsna consciousness. Religious situation is essentially determined by the ethnic composition of the district. According to the 2009 census Grodno area was inhabited by 1 072 381 people, 715 249 (66.7%) being Belarusian, 230 810 (21.5%) Poles, 87 451 (8.2%) Russians, 14 983 (1.4%) Ukrainians, 2 153 (0.2%) Lithuanians, 1 710 (0.2%) Tatars and 0,1% declaring other nationality. In Grodno area – in contrast to another regions of the Republic – national identity is closely identified with the religious affiliation (Poles with Catholicism, Belarusians, Russians with the Orthodox Church). As per the legislation of the Republic of Belarus about religious organizations local authorities elaborate a system of relations with churches of various confessions. The article defines the directions and forms of this cooperation and describes the educational, charitable and religious dimensions of the religious bodies. Authorities also help with the renovation of the sacral buildings confiscated during the Soviet period and offer services in conducting events of the religious character. The whole system of cooperation of the authorities and religious organizations aims at catering for the spiritual needs of the people and at fostering the involvement of clergy and laity in society and culture.
Źródło:: Ekonomia i Zarządzanie; 2014, 6, 4; 196-205
2080-9646
Pojawia się w:: Ekonomia i Zarządzanie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Організація та функціонування Залізничних військ Західно-Української Народної Республіки в 1918–1919 рр.
Organizacja Wojsk Kolejowych Zachodnioukraińskiej Republiki Ludowej 1918–1919
The organization of the Galician Army’s railway troops 1918–1919
Autorzy:: Рутар, Володимир
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/436982.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: Uniwersytet Warszawski. Wydział Lingwistyki Stosowanej. Katedra Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej
Tematy:: wojska kolejowe
infrastruktura kolejowa
ZURL
Armia Halicka
pociągi opancerzone
railway troops
railway infrastructure
ZUNR (West Ukrainian People’s Republic)
Galician Army
armoured trains
Opis:: W artykule poruszono kwestie dotyczące stworzenia i rozwoju wojsk kolejowych ZURL. Opisano działalność struktur kolejowych (Kolejowy Urząd Wojskowy, Kolejowy kureń – później warsztat (ukr. Depo), dokonano analizy najważniejszych problemów organizacji służby kolejowej zarówno w Galicji, jak i na Nadnieprzu: problem powojennej odbudowy infrastruktury kolejowej, problem transportowania wojsk byłej rosyjskiej i austro-węgierskiej armii, brak kwalifikowanych pracowników, węgla i drewna, problemy z zaopatrzeniem. Istotnym elementem struktury wojsk kolejowych były siły opancerzone, a mianowicie pociągi opancerzone. W większości wypadków własnością Armii Halickiej w Galicji były pociągi opancerzone o prymitywnej konstrukcji. Na Naddnieprzu udało się zdobyć rosyjskie wzorce fabryczne. Pociągi opancerzone brały udział zarówno w operacjach ofensywnych, jak i obronnych.
The creation and the development of the Galician Army’s railway troops are described. Activity of the railway structures is considered (Railway Military Council, Railway Kuren, afterwards – Depot). Main problems, which railroads had to solve during organization of their service in the Galicia and Naddniprianschyna (Great Ukraine) are analysed. Among them: problems with the post-war renewal of the railway infrastructure, lack of skilled workers, coal and wood, problems with food providing. Armoured railroad cars, especially armoured trains, were an important part of the railway troops. Galician Army in Galicia mostly had an armoured trains of primitive construction, produced by their own. In the Naddniprianschyna it was succeded to take Russian plant samples. Armoured trains were used to support offensive and defensive operations.
Źródło:: Przegląd Środkowo-Wschodni; 2016, 1; 125-159
2545-1324
Pojawia się w:: Przegląd Środkowo-Wschodni
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Contractive Practices in History of Serbo-Croatian Relations
Контроверсійні практики в історії сербо-хорватських відносин
Autorzy:: Розумюк, В.М.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676600.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Хорватія
республіка Сербська Країна
війна
конфлікт
незалежність
Croatia
Republic of Serbian Krajina
war
conflict
independence
Opis:: У статті досліджується сербо-хорватський конфлікт в ХХ – на початку ХХІ ст. Проаналізовано історію становлення сербської і хорватської державності; визначено причини конфронтації між двома близькими слов’янськими народами та висвітлено еволюцію їх взаємовідносин; з’ясовано детермінанти, які обумовлюють антагоністичний характер і демонстративну жорстокість сербо-хорватського протистояння. Вказано на формування після «Вітчизняної війни» 1991-1995 рр. двох паралельних «світів», внаслідок чого хорватська та сербська общини майже не перетинаються у повсякденному житті. Констатовано, що постійні сварки та бійки на національному ґрунті, спалення прапорів і паплюження державної символіки як були, так і залишаються буденними явищами від самого початку реінтеграції, а засуджені міжнародним трибуналом військові злочинці сприймаються обома громадами як національні герої та захисники Батьківщини. Акцентовано увагу на поступовому загостренні міжнаціонального протистояння в Хорватії та зростанні ксенофобських настроїв, що спостерігається останнім часом. Обґрунтовано висновок про безуспішність давніх і сучасних спроб налагодити сербсько-хорватське співробітництво у побудові спільного майбутнього. Наголошується, що сербсько-хорватський конфлікт не виглядає вичерпаним не лише через важкий тягар минулого, який зумовлює взаємні звинувачення і застарілу ненависть. Підкреслюється, що в цьому протистоянні нині мова йде, передусім, про майбутнє – про долю різних національних проектів. Міраж «Великої Сербії» й досі спокушає значну частину сербського суспільства, що плекає реваншистські настрої, тоді як хорвати сповнені рішучості захистити завойовану незалежність. Відповідно, за певних міжнародних умов, протистояння політичних амбіцій на Балканах може легко знову спалахнути з новою силою, в черговий раз підтвердивши реноме цього регіону як «порохової діжки» Європи.
The article examines Serbo-Croatian conflict in the XX - early XXI centuries. The history of the formation of the Serbian and Croatian statehood is analyzed; the reasons for the confrontation between two close Slavic peoples are determined and the evolution of their relationship is highlighted; clarified the determinants that determine the antagonistic nature and demonstrative cruelty of the Serbo-Croatian confrontation. The formation after the “Patriotic War” of 1991-1995 of two parallel “worlds” was stated, as a result of which the Croatian and Serbian communities hardly intersect in everyday life. Constant quarrels and fights on ethnic grounds, burning of flags and desecration of state symbols have been and remain daily occurrences from the very beginning of reintegration, and war criminals convicted by an international tribunal are perceived by the two communities as national heroes and defenders of the Motherland. It points to the gradual aggravation of interethnic confrontation in Croatia and the growth of xenophobic sentiments, which has been observed recently. The conclusion about the failure of past and modern attempts to establish Serbo-Croatian cooperation in building a common future has been substantiated. It is emphasized that the Serbo-Croatian conflict does not look exhausted, not only because of the heavy burden of the past, which causes mutual accusations and long-standing hatred. Attention is drawn to the fact that this confrontation is primarily about the future - about the fate of various national projects. The mirage of “Greater Serbia” still tempts a significant part of the Serbs, who are hatching revanchist intentions, while the Croats are determined to defend their won independence. Accordingly, under certain international conditions, the confrontation of political ambitions in the Balkans can easily flare up with renewed vigor, once again confirming the reputation of this region as a “powder keg” of Europe.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 92-105
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Нове тристороннє партнерство в галузі безпеки між Австралією, Великою Британією та США – AUKUS: причини створення, наслідки для міжнародної безпеки
A New Enhanced Trilateral Security Partnership between Australia, the United Kingdom, and the USA (AUKUS): Reasons for Creation, Consequences for International Security
Autorzy:: Пошедін, О.І.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22680679.pdf
Data publikacji:: 2022-10-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: AUKUS
Індо-Тихоокеанський регіон
Китайська Народна Республіка
міжнародна безпека
: AUKUS
Indo-Pacific region
People’s Republic of China
International Security
Opis:: У статті досліджуються причини створення нового тристороннього партнерства в галузі безпеки між Австралією, Великою Британією та США (AUKUS) і робиться прогноз щодо впливу створення AUKUS на міжнародну безпеку. Аналізуються стратегічні політичні й оборонні документи держав AUKUS на предмет їх політики в Індо-Тихоокеанському регіоні, а також документи Китайської Народної Республіки щодо її політики в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Встановлено, що Індо-Тихоокеанський регіон має важливе значенняяк для держав AUKUS, так і для всього світу. Під час заяви про створення AUKUS лідери держав нового тристороннього партнерства не згадували Китай, наголошуючи на необхідності збереження безпеки та стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні. Проте очевидно, що причиною створення AUKUS є агресивна політика Китайської Народної Республіки, яка коливається від економічного примусу до безпосередніх погроз застосування сили проти Тайваню. Основні напрями співробітництва визначені в межах AUKUS сприятимуть підвищенню оборонних спроможностей кожної з трьох держав. Ключовий проєкт AUKUS – будівництво Австралією флоту атомних підводних човнів є важливим інструментом стримування Китаю та забезпечення балансу сил в Індо-Тихоокеанському регіоні. У статті прогнозується, що створення AUKUS позитивно впливатиме не тільки на безпеку в Індо-Тихоокеанському регіоні, але й на міжнародну безпеку загалом. Зазначене партнерство не створить геополітичну напругу і не приведе до гонитви озброєнь в регіоні. Китай і до створення AUKUS здійснював мілітаризацію Індо-Тихоокеанського регіону, відкидав залучення міжнародних організацій до розв’язання спірних питань з сусідніми державами, трактуючи всі суперечки на свою користь. Не зашкодить створення AUKUS і єдності НАТО через скасування Австралією контракту з Францією на будівництво дизельних підводних човнів. Фінансові проблеми з французькою фірмою врегульовані, зміцнюється оборонна співпраця між двома державами.
The article examines the reasons for creating a new trilateral security partnership between Australia, the United Kingdom, and the United States (AUKUS) and predicts the impact of AUKUS on international security. The strategic political and defense documents of the AUKUS states regarding their policies in the Indo-Pacific region are analyzed. China’s policy in the Asia-Pacific region is also analyzed. It has been established that the Indo-Pacific region plays an important role both for the AUKUS states and for the whole world. During the remarks on the creation of AUKUS, the leaders of the states of the new trilateral partnership did not mention China, emphasizing the need to maintain security and stability in the Indo-Pacific region. However, the reason for creating AUKUS is the aggressive policy of the People’s Republic of China in the region, which ranges from economic coercion to direct threats to use force against Taiwan. The main areas of cooperation identified by AUKUS will enhance the defense capabilities of each of the three states. A key project of AUKUS – to deliver a nuclear-powered submarine fleet for Australia is an important tool for deterring China and maintaining a balance of power in the Indo-Pacific region. The article predicts that the creation of AUKUS will have a positive impact on security in the Indo-Pacific region and international security in general. This partnership will not create geopolitical tension and will not lead to an arms race in the region. China, even before the creation of AUKUS, carried out the militarization of the Indo-Pacific region and rejected the involvement of international organizations in resolving disputes with neighboring states, interpreting all disputes in its favor. Will not undermine the creation of AUKUS and the unity of NATO due to the cancellation by Australia of the contract with France for the construction of diesel submarines. The financial dispute with French submarine maker has been settled, and defense cooperation between the two states is being strengthened.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 123-142
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Представництво національних меншин Польщі в органах державної влади
Representation of National Minorities of Poland in the Bodies of State Power
Autorzy:: Матвієнків, Світлана
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2163416.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: national minorities
the Republic of Poland
parliament
national legislation
electoral process
politicization of ethnicity
національні меншини
Республіка Польща
парламент
законодавство країни
виборчий процес
політизація етнічності
Opis:: The question of the participation of all the public groups of the country in representative bodies of all levels is relevant to any state. However, the most difficult task is to represent the representative body of interests of national minorities. Different countries have come up with a different solution to this issue. The problem of the representation of national minorities in the authorities is for both traditionally multi-ethnic states and for countries that are reasonably homogeneous in the ethnic plan. This problem will persist as long as there are nations, nationalities, national minorities. People always seek to identify themselves with a particular community, and national identification is the most acceptable. The threat of assimilation of national minorities greatly enhances the desire to preserve its national identity, which always goes into the area of political relations and the need for political decision-making. This article analyzes the current problem of representation of national minorities in the legislative bodies of the Republic of Poland. The aim of the study was to analyze the participation of minority groups in the political (in particular, electoral) process of the state through the formation of ethnic elites and ethnopolitical parties. To complete the selected topic, the following tasks were set: to substantiate the place and the role of national minorities in the socio-political life of the state, to analyze the creation of political parties by individual national minorities and their participation in parliamentary and municipal elections. It is concluded that at the present stage all nationalities living in Poland are disproportionately represented in the state legislative bodies.
Питання участі всіх суспільних груп країни в представницьких органах влади усіх рівнів є актуальним для будь-якої держави. Однак чи не найскладнішим є завдання відображення в представницькому органі інтересів національних меншин. Різні країни по-різному приходять до вирішення цього питання. Проблема представництва національних меншин в органах влади існує як для традиційно поліетнічних держав, так і для досить однорідних в етнічному плані держав. Ця проблема буде існувати доти, поки існуватимуть нації, народності, національні меншини. Люди завжди прагнуть ідентифікувати себе з певною спільнотою, а національна ідентифікація є найбільш прийнятною. Загроза асиміляції національних меншин значно посилює прагнення до збереження своєї національної ідентичності, що завжди переходить у площину політичних відносин та необхідності прийняття політичних рішень. У цій статті проаналізована актуальна проблема представництва національних меншин у законодавчих органах Республіки Польща. Метою дослідження став аналіз участі меншинних груп населення у політичному (зокрема, виборчому) процесі держави через формування етнічних еліт та етнополітичних партій. Для повноти розкриття обраної теми були поставлені завдання: обґрунтувати місце і роль національних меншин у суспільно-політичному житті держави; проаналізувати створення політичних партій окремими національними меншинами та їх участь у парламентських та муніципальних виборах. Зроблено висновки, що на сучасному етапі в законодавчих органах влади непропорційно представлені всі національності, які проживають у Польщі.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 281-301
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Reforma podziału administracyjno-terytorialnego i samorządu lokalnego w Republice Mołdawii
Reform of the administrative-territorial division and local government in the Republic of Moldova: between institutional theory and political practice
Реформа административно-территориального деления и местного самоуправления в Республике Молдова: между институциональной теорией и политической практикой
Autorzy:: Макухин, Александр
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/691423.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:: Republika Mołdawii
Gagauzja
reformy instytucjonalne
podział administracyjno-terytorialny
samorząd lokalny
partie polityczne Mołdawii
parlament Mołdawii
Republic of Moldova
Gagauzia
institutional reform
administrative-territorial division
local government
political parties in Moldova
Moldovan Parliament
Opis:: The problem of formation of state institutions in the post-Soviet states is one of the most pressing issues in modern political science study of the region of Eastern Europe. However, very often the problems related to the reform of such an important part of state institutions as the administrative-territorial division and the system of local authorities is guided by populist policies, without taking into account objective economic and social realities of certain regions. In this case, the most important issues related to the functioning of the whole system of the state are considered by the leading political forces exclusively in terms of electoral appeal or the professed political doctrine. The article presents a comparative analysis of the relation of the basic approaches to institutional reforms in the Republic of Moldova to political ideology of the main Moldovan political forces represented in the Parliament at different stages of its development. Typically for post-Soviet republics, in the conditions of high fragmentation of political space and low level of culture of political compromise and consensus, the most important institutional reforms are often carried out for the sake of short-term interests of certain political parties and movements. Thus, a change in the political landscape and the balance of power in the Moldovan Parliament, inevitably leads to a change in the program of institutional reforms. In fact, the policies and reform ideology at different stages may be contrary to the whole previous experience and achievements, which leads to the actual resetting of the entire institutional design of the most important Moldovan state institutions.
Zagadnienie budowy instytucji państwowych w regionie poradzieckim pozostaje jednym z najbardziej aktualnych problemów w literaturze dotyczącej przemian politycznych w regionie Europy Wschodniej. Autor konstatuje, iż zagadnienia podziału administracyjno-terytorialnego i systemu organizacji samorządu lokalnego są przedmiotem działań populistycznych, w tym braku nieuwzględniania społeczno-gospodarczych realiów regionów. W wielu przypadkach kluczowe zagadnienia dotyczące funkcjonowania systemu politycznego państw są postrzegane przez głównych aktorów politycznych w kategoriach przedmiotu przedwyborczej rozgrywki politycznej lub też pozostają zakładnikiem ich postaw ideologicznych. W artykule rozważany jest problem reform instytucjonalnych w Republice Mołdawii z uwzględnieniem istniejących teorii politologicznych w tym obszarze, a także preferencji programowo-ideologicznych głównych sił politycznych w Mołdawii. W analizowanym przypadku reformom instytucjonalnym towarzyszą uwarunkowania charakterystyczne zarówno dla regionu poradzieckiego, jak i endemiczne dla Mołdawii, tj. wysoki poziom fragmentaryzacji przestrzeni politycznej i niski poziom kultury politycznej, w tym skłonności do kompromisu i działań konsensualnych. Realizowane reformy podporządkowane są doraźnym interesom głównych grup politycznych, a zmiana układu sił w mołdawskim parlamencie skutkuje radykalną zmianą kierunku reform instytucjonalnych – w niektórych przypadkach anulowaniem dotychczasowych osiągnięć.
Źródło:: Eastern Review; 2017, 6; 129-142
1427-9657
2451-2567
Pojawia się w:: Eastern Review
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Інфармацыйна-выдавецкая дзейнасць Рады і ўрада Беларускай Народнай Рэспублікі ў 1918–1925 гадах
Aktywność informacyjno-wydawnicza Rady i rządu Białoruskiej Republiki Ludowej w latach 1918–1925
The information and public information activity of the Council and the government of the Belarusian People’s Republic in the years 1918–1925
Autorzy:: Ляхоўскі, Уладзімір
Чарнякевіч, Андрэй
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/437058.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: Uniwersytet Warszawski. Wydział Lingwistyki Stosowanej. Katedra Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej
Tematy:: Białoruska Republika Ludowa
wydawnictwa
prasa
ulotki
propaganda
Belarusian People’s Republic
publishing houses
press
leaflets
Opis:: W artykule poruszone są zagadnienia związane z informacyjno-wydawniczą aktywnością oficjalnych instytucji Białoruskiej Republiki Ludowej – Rady i rządu, oraz innych organizacji politycznych i kulturalnych powiązanych z BRL w latach 1918–1925. Badanie obejmuje okres działalności instytucji BRL zarówno na terytorium Białorusi, jak i na emigracji.
The article discusses issues related to information and publishing activity of official institutions of the Belarusian People’s Republic – the Council and government and other political and cultural organizations associated with BPR in 1918–1925. The survey covers the period of activity of the BPR institutions both on the territory of Belarus and on emigration.
Źródło:: Przegląd Środkowo-Wschodni; 2019, 4; 37-75
2545-1324
Pojawia się w:: Przegląd Środkowo-Wschodni
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Азербайджанська Республіка: засади успішних трансформаційних перетворень
Azerbaijan Republic: Foundations of Successful Transformational Reformations
Autorzy:: Кудряченко, А.І.
Солошенко, В.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676683.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Республіка Азербайджан
незалежність
трансформаційні перетворення
система реформ
консолідуюча стратегія
національна єдність
соціально-економічне зростання
територіальна цілісність
Republic of Azerbaijan
independence
transformational reformations
reform system
consolidation strategy
national unity
socio-economic growth
territorial integrity
Opis:: У статті ґрунтовно аналізується непроста тридцятирічна практика розвитку Азербайджанської Республіки у контексті розгляду засадничих складових, які уможливили подолання величезних кризових явищ та викликів, що ставили під питання саме існування держави у перші пострадянські роки, та виходу на траєкторію соціально-економічного розвитку і піднесення. Автори доводять, що саме зміцнення всіх державних інститутів, виважена консолідуюча стратегія азербайджаністики, уміло і швидко проведенні широкі економічні реформи, раціональні підходи щодо залучення прямих іноземних інвестицій і створення належного підприємницького клімату були і залишаються рушіями позитивних соціально-економічних перетворень. Припинення воєнного протистояння, відхід від настанов крайнього націоналізму, як і непопулярні інші заходи, які здійсненні за твердого керівництва Гейдара Алієва, були використанні для подолання сепаратизму і дезінтеграційних явищ, натомість час, кадрові та організаційні ресурси підпорядковувалися збереженню національної самобутності Азербайджану та зростанню суспільної свідомості його соціуму. Відновлення зростання економіки пострадянського Азербайджану нерозривно пов’язане з освоєнням нафтових ресурсів на шельфі Каспійського моря. Цьому сприяла стабільна внутрішня і зовнішня політика, конституційно-правові засади розвитку підприємництва, що дозволяють залучати прямі іноземні інвестиції на довготривалу перспективу. На сучасному етапі офіційний Баку сповідує стратегічні цілі щодо формування соціально-орієнтованої, диверсифікованої національної економіки, зміцнення її вільних ринкових відносин і здатності до саморозвитку в контексті тенденцій світового господарства. Цьому сприяють заходи по реалізації Довгострокової стратегії з управління нафтовими і газовими доходами та програми соціально-економічного розвитку регіонів Азербайджанської Республіки. Відтак національна консолідація, економічне зростання Азербайджану разом із розбудовою збройних сил стали дієвими чинниками відновлення територіальної цілісності і повернення непідконтрольних територій та їх сучасної відбудови.
The article deeply analyzes the difficult thirty-year practice of the development of the Republic of Azerbaijan in the context of considering the main components that made it possible to overcome the huge crisis phenomena and challenges that called into question the very existence of the state in the first post-Soviet years, and entering the trajectory of socio-economic development and recovery. The authors argue that it is the strengthening of all state institutions, a balanced consolidating strategy of Azerbaijan studies, skillfully and quickly carried out broad economic reforms, rational approaches to attracting foreign direct investment and creating an appropriate business climate that have been and remain the engines of positive socio-economic transformations. The end of the military confrontation, the departure from the attitudes of extreme nationalism, as well as a number of unpopular measures that were taken under the firm leadership of Heydar Aliyev, were used to overcome separatism and disintegration phenomena, at the same time, human and organizational resources were subordinated to the preservation of Azerbaijan’s national identity and growth public consciousness of its society. The recovery of economic growth in post-Soviet Azerbaijan is inextricably linked with the development of oil resources on the shelf of the Caspian Sea. This was facilitated by a stable domestic and foreign policy, constitutional and legal framework for the development of entrepreneurship, which allows attracting foreign direct investment in the long term. At the present stage, official Baku professes strategic goals for the formation of a socially-oriented, diversified national economy, strengthening its free market relations and the ability to self-development in the context of trends in the world economy. This is facilitated by measures to implement a long-term strategy for the management of oil and gas revenues and a program for the socio-economic development of the regions of the Republic of Azerbaijan. Consequently, the national consolidation, economic growth of Azerbaijan along with the development of the armed forces have become effective factors in the restoration of territorial integrity and the return of uncontrolled territories and their modern restoration.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 155-174
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Формирование и развитие органов местного управления и самоуправления в Беларуси
Autorzy:: Колесников, Валерий В.
Крастина, Анжелика Ч.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/621587.pdf
Data publikacji:: 2012
Wydawca:: Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:: Grand Duchy of Lithuania, law of magdeburg, self-government, Polish Second Republic
Opis:: As is the case in the majority of modern states, the formation of local management and self- management in Belarus is an inevitable process. During the economic and political reforms required for this purpose, there are necessary preconditions. Historically, local government has passed through a long and difficult process of development in Belarus. In working out modern concepts of local government, it is necessary to consider the evolution of the machinery of government and the historical development of most legal regulations of mutual relations between the state as a whole and its parts. Actually, the first forms of self- -management in its modern understanding began to arise in the territory of modern Byelorussia since the XIVth century. In the present legal and historical scientific literature, there was no uniform representation about the stages of formation of local governments in the territory of Belarus. It is represented that these or any other processes are always conditional; nevertheless, in this work, one of the variants of classification and a periodization of the process of formation and the development of local management and self-management in the territory of Belarus is offered.
Źródło:: Miscellanea Historico-Iuridica; 2012, 11; 115-128
1732-9132
2719-9991
Pojawia się w:: Miscellanea Historico-Iuridica
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Взаємовідносини по лінії Москва – Мінськ у рамках енергетичного сектору
Stosunki wzajemne na linii Moskwa-Miński w ramach sektora energetycznego
Autorzy:: Клачиньскі, Роберт
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/489237.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:: petrol
natural gas
energy sector
pipelines
Russian Federation
Republic of Belarus
Opis:: A paper entitled Cooperation between Moskow and Minsk in the energy sector describes the most important problems of gas and petrol market at the European part of former USSR. It is an attempt to answer questions aroused by the situation at the post-soviet petrol market. Its analytical part is based on statistical data, analytical papers of the most important think-tanks in that matter, books and papers together with internet resources. All above mentioned contribute to an author`s proper arguments which are focused on abilities and limitations of petrol and gas sector of Russian Federation and Republic of Belarus. The paper provides an information about bilateral relations of these countries, describes Russian energy strategy towards pos-soviet area, especially towards the Belarus` role. It also describes Russian-Belarusian relations in broad international context and also Belarusian dilemmas while Minsk does refuse Russians to obtain strategic importance in the country`s energy sector on the one hand, but also must strictly cooperate with Moscow while Belarusian economy is unable to function without cheap petrol and gas supplies from Russia. An author focuses also on Yamal pipeline and the eventual threat from the Nord-Stream project and also describes the meaning of BTS1 and BTS2 installations which virtually are the pressure tools on Belarus. He characterizes the background of past and current energy conflicts in bilateral relations and indicates the role of petrol and gas as political tools at Russian disposal, towards Belarus. He also formulate prognosis, based on his past analyzes. According to an author Belarus must solve the problem of its own dependency on Moscow in the energy area. Without it she won`t be a clearly independent state. In the same time Russia is using all possible tools and strengths it monopoly on the Belarusian petrol market. This kind of policy is a step in Russian Federation`s policies aimed at regaining imperial role again in the post-soviet area.
Źródło:: Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 71-76
2312-8933
Pojawia się w:: Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Ліван і Сирія – «сеамські близнюки» Леванту: стан речей на сучасному етапі
Lebanon and Syria – the “Siamese twins” of the Levant: a Current Situation
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22679034.pdf
Data publikacji:: 2022-10-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Левант
Велика Сирія
Сирійська Арабська Республіка
Кедрова революція
Хезболла
Башар аль-Асад
Ліванська Республіка
the Levant
Great Syria
Syrian Arabian Republic
Lebanese Republic
Hezbollah
Bashar al-Assad
Cedar revolution
Opis:: Сирійська Арабська та Ліванська Республіки це – дві сусідні держави, розташовані у межах одного з близькосхідних субрегіонів, що традиційно носить назву Левант. Тісне сусідство обох країн спричинило до збереження давніх та виникнення нових спільних знаменників у соціально-економічній, суспільно-політичній та релігійній сферах. У сучасній історіографії існують розбіжності стосовно ступеня збереженості й визначення характеру сьогоднішніх зв’язків між двома державами. Йдеться про визнання чи невизнання наявності виняткового характеру сучасних сирійсько-ліванських відносин. Водночас, серед дослідників, котрі визнають факт збереження багатьох спільних знаменників для обох країн, головним залишається питання позитивної чи негативної інтерпретації зазначеного явища. Слід усвідомлювати, що більшість тісних зв’язків між Сирією та Ліваном недетермінованих безпосереднім географічним сусідством обох країн являють собою наслідки зовнішнього втручання до справ субрегіону. Йдеться про довільний територіально-адміністративний поділ, здійснюваний Османською імперією, штучну ідею «Великої Сирії», популяризовану вихідцем з Мекки – Фейсалом бін Хусейном аль-Хашимі і французькі експерименти часів підмандатного періоду історії обох країн. У результаті вищезгаданих втручань, посилених географічним чинником виникло усталене прагнення Сирії інкорпорувати до свого складу Ліванську Республіку, підтримуване частиною населення самого Лівану. Навіть після завершення періоду сирійської окупації Лівану (1990-2005 роки) у наслідок Кедрової революції, небезпека поглинення країни кедрів сусідньою державою нікуди не зникла. На це вказує наявність у Ліванських владних колах широкого спектру просирійськи налаштованих політиків і роль, яку відіграла ліванська шиїтська воєнізована організація Хезболла для урятування режиму Б. аль-Асада під час незавершеної громадянської війни у Сирії.
The Syrian Arab and Lebanese Republics are two neighboring states located in the Middle Eastern subregions, traditionally called the Levant. The close neighborhood of both countries led to the preservation of old and the emergence of new common denominators in the socio-economic, socio-political and religious spheres. In modern historiography, there are disagreements regarding the degree of preservation and definition of the nature of today’s relations between the two states. It is about the recognition or non-recognition of the existence of the exceptional character of the modern Syrian-Lebanese relations. At the same time, among researchers who recognize the fact of preserving many common denominators for both countries, the main issue remains the positive or negative interpretation of the mentioned phenomenon. It should be realized that most of the close ties between Syria and Lebanon, which are not determined by the immediate geographical proximity of both countries, are as the result of external interference in the affairs of the subregion. It is about the arbitrary territorial-administrative division carried out by the Ottoman Empire, the artificial idea of “Greater Syria”, which was popularized by a native of Mecca - Faisal bin Hussein al-Hashimi, and French experiments during the mandated period of the history of both countries. As a result of the above-mentioned interventions, reinforced by the geographical factor, there was an established desire of Syria to incorporate the Lebanese Republic into its structure, supported by a part of the population of Lebanon itself. Even after the end of the period of Syrian occupation of Lebanon (1990-2005) as a result of the Cedar Revolution, the danger of the absorbing the country of cedarsby neighbor state has not disappeared. This is indicated by the presence of a wide range of pro-Syrian politicians in the Lebanese ruling circles and the role played by the Lebanese Shiite militia organization Hezbollah in saving the B. al-Assad regime during the ongoing civil war in Syria.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 98-113
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Ліванська республіка: між політичним конфесіоналізмом і політичним прагматизмом
Lebanese Republic: between Political Confessionalism and Political Pragmatism
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676605.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська республіка
консоціативна демократія
політичний конфесіоналізм
Національний пакт
Хартія національної згоди
Кедрова революція
Lebanese Republic
consociational democracy
political confessionalism
National Pact
National accord charter
Cedar Revolution
Opis:: Одним з найцікавіших явищ, пов’язаних з функціонуванням ліванських владних структур виступає діючий у країні принцип консоціативної (Консоціональної) демократії, вираженої у формі політичного конфесіоналізму. Разом з цим, протягом майже 80-річної історії Ліванської республіки принципи функціонування її політичної системи зазнавали й надалі продовжують зазнавати істотних змін. Розуміння сутності й визначення стадіальності зазначеної еволюції дозволить скласти уяви про перспективи подальшого політичного розвитку цієї важливої у масштабах близькосхідного регіону країни. Автор статті поділяє думку дослідників, які вважають, що Ліван поступово перетворюється з консоціативної на мажоритарну демократію. Вже на момент утворення Ліванської республіки поряд з превалюванням конфесіоналістичних засад мало місце декларативне визнання тимчасового характеру цього явища. Поправки, зроблені до ліванської конституції у 1990 р. містять положення, що створюють реальні можливості для здійснення курсу на деконфесіоналізацію. У 2005 р. на хвилі Кедрової революції сформувалася кардинально нова політична система Лівану. Вона, хоча й зберігає базовий конфесіональний аспект, проте полягає у протистоянні двох поліконфесійних політичних блоків. У нинішньому (2021) році, на хвилі масового невдоволення існуючим політичним ладом у лівані сформувався дуже нечисленний, проте реальний антиконфесіоналістичний опозиційний політичний блок, котрий планує взяти участь у парламентських виборах 2022 р. Паралельно у вищих політичних колах країни нерідко практикується використання антиконфесіоналістської риторики, що свідчить на користь зростання її популярності. Нарешті, вплив зовнішніх чинників нерідко призводить до подолання міжконфесійних бар’єрів місцевими політичними елітами. Нині ліванське суспільство опинилося на півдорозі між традиційним політичним конфесіоналізмом і позаконфесійним політичним прагматизмом. Цей політичний modus vivendi можна окреслити як прагматичний конфесіоналізм.
One of the most interesting phenomena, that were associated with the functioning of the Lebanese power structures, is the principle of consociative (consociational) democracy in the country. It is expressed in the form of political confessionalism. At the same time, the principles of the functioning of political system of Lebanon have experienced and continue to experience significant changes during the almost 80 years of the history of Lebanese Republic. The understanding of the nature and the definition of the stages of this evolution will allow us to get the understanding of the prospects for further political development of this country, which is important for a Middle East region. The author of the articles hares the opinion of the researchers who believe that Lebanon is gradually transforming from a consociational to a majority democracy. Already at the time of the formation of the Lebanese Republic on the basis of a confessional principle, a declarative recognition of the temporary nature of the using of this principle was announced. In 1990, the amendments made to the Lebanese constitution contained provisions that are creating real opportunities for the implementation of the course of the deconfessionalization. In 2005, a radically new political system of Lebanon was formed on the wave of the Cedar Revolution. Although in the basis, it retains a confessional aspect, however, at the same time it represents a confrontation between wopoly-confessional political blocs. This (2021) year, a very small, but real, anti-confessional opposition political bloc has formed on the wave of mass dissatisfaction with the existing political system in Lebanon. This block plans to take part in the parliamentary elections in 2022. At the same time, the use of a anti-confessional rhetoric is often practiced in the highest political circles of the country. This phenomenon testifies to the growth of the popularity of a above-stated rhetoric. Finally, the influence of the external factors often promotes the overcoming the interfaith barriers by local political elites. Today, a Lebanese society finds itself half way between a traditional political confessionalism and a non-confessional political pragmatism. This political modus vivendi can be defined as a pragmatic confessionalism.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 151-171
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Політичні династії Лівану: «тонке налаштування»
The Lebanese Political Dynasties: “the fine-tuning”
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676743.pdf
Data publikacji:: 2022-01-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська республіка
кланова структура
політичні династії
заїми (зуама)
нова еліта
«мафіозна демократія»
Lebanese Republic
a clan structure
the political dynasties
zaims (zuama)
a new elite
“a mafia democracy”
Opis:: Невелика за розміром Ліванська республіка вирізняється конфесійною сегментованістю, клановою орієнтованістю й переважною спадковістю місцевої політичної еліти. Олігархічний характер політичного режиму країни кедрів обумовлено традиційною клановою структурою ліванського суспільства. Протягом століть провідну роль у Лівані відігравали територіально-конфесійні клани на чолі з шейхами–заїмами (зуама). Ця система перекочувала у сучасний ліванський політикум. До того ж, вона знаходить підтримку як серед старої, так і серед нової еліти. Тому, чітке уявлення про причетність керівників владних структур Ліванської республіки до тієї чи іншої політичної династії є необхідним для розуміння сучасного стану речей у країні, а також для прогнозування характеру її подальшого політичного розвитку. Найважливішим критерієм послідовності висвітлення діяльності політичних династій країни кедрів виступає ступінь впливу того чи іншого з нинішніх «Заїмів» на нинішні ліванські реалії. З огляду на це, мова піде про родинно-клановий контекст перших трьох осіб держави: Прем’єр-міністра, президента (спікера) національної асамблеї і президента Ліванської республіки, а також про низку неохоплених вище лідерів впливових чи бодай знакових політичних сил, представлених у парламенті, обраному у 2018 році (за винятком Х. Насралли і С. Джааджі). Зокрема, стаття містить аналіз можливостей створення політичних династій діючим прем’єр-міністром Н. Мікаті та спікером парламенту Н. Беррі, перспектив для подальшого існування нещодавно заснованих політичних династій Аунів і аль-Харірі, а також причин політичного виживання родин спадкових ліванських заїмів Джумблатів і Франж’є. Головний висновок публікації полягає у констатації перспективи тотального збереження принципу сімейності у ліванській політиці бодай на найближчі десятиліття.
A small in size, Lebanese Republic is known for it’s a confessional segmentation, a clan orientation and a predominant heredity of the local political elite. A oligarchic nature of a political regime of the country of cedars is due to a traditional clan structure of a lebanese society. For centuries, a leading role in Lebanon was played by the territorial-confessional clans, that wereheaded by the sheikhs–zaims (zuama). This system has migrated to a modern lebanese politics. At the same time, it has the support among both a old one and a new one elite. Therefore, a clear understanding of the involvement of the leaders of the power structures of the Lebanese Republic in a certain political dynasty is necessary for understanding a current state of affairs in the country, as well as to predict the nature of its further political development. So, the primary criterion, which was determines the sequence of the coverage of the activity of the political dynasties of the country of cedars is the degree of the influence on a today’s Lebanese realities of one or another of the current “zaims”. Based on this principle, we will talk about a a family-clan context of the first three persons of the state: the Prime Minister, the President (Speaker) of the National Assembly and the President of Lebanese Republic, as well as a few of the other leaders of the influential or at least the appreciable political forces, that are represented in parliament, which was elected in 2018 (except of H. Nasrallah and S. Geagea). In particular, the article contains an analysis of the possibilities of the creating the political dynasties by the current Prime Minister N. Mikati and Speaker of Parliament N. Berri, the prospects for a further existence of the newly founded political dynasties of the families of Aoun and al-Hariri, as well as the reasons for a political survival of the hereditary Lebanese zaim families Jumblatt and Frangieh. The main conclusion of this publication is the statement about a prospect of a total preservation of the principle of the nepotism in a lebanese politics for at least the coming decades.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 122-157
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Features of the Formation of the Foundations of the Foreign Policy of the Republic of Kazakhstan
Особливості формування засад зовнішньої політики Республіки Казахстан
Autorzy:: Деменко, О.Ф.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676576.pdf
Data publikacji:: 2021-03-18
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: зовнішня політика
стратегічне партнерство
багатовекторність
євразійство
Центральна Азія
Республіка Казахстан
foreign policy
strategic partnership
multi-vector
Eurasianism
Central Asia
Republic of Kazakhstan
Opis:: У статті проаналізовано засади формування зовнішньої політики Республіки Казахстан, на які, у першу чергу, впливають традиції історичного розвитку цієї країни, її геополітичне розташування у центрі Євразійського континенту, транспортно-комунікаційний потенціал та наявність великих запасів природних ресурсів. Підкреслюється, що у сучасному Казахстані поки що відсутнє цілісне сприйняття багатьох історичних подій та процесів, зокрема тих, які замовчувалися під час імперського та радянського періодів. Водночас, у науковому дискурсі країни відбувається переосмислення національної історії через критику попереднього історичного досвіду. Наголошується, що після утворення у середині ХV ст. Казахського ханства поступальний розвиток державності змінився періодом боротьби з іноземними загарбниками – спочатку джунгарами, а потім Російською імперією. Він завершився втратою державності, боротьба за відновлення якої представляється у вигляді телеологічно побудованого наративу героїчної боротьби за незалежність, який поєднав низку історичних подій та періодів. Процес сучасного національно-державного будівництва у Казахстані відбувається з опорою на консолідуючу роль титульної нації, що сприяє зростанню інтересу до історичної проблематики та супроводжується поступовою втратою впливу радянсько-російських наративів у політичному та історичному дискурсі. Особливістю зовнішньої політики Республіки Казахстан є багатовекторність, що склалася історично і має забезпечити балансування між різними геополітичними центрами сили. Пріоритетами зовнішньої політики Казахстану визначені: розвиток союзницьких відносин із РФ, всебічне стратегічне партнерство із КНР, розширене стратегічне партнерство зі США, стратегічні взаємини із державами Центральної Азії, розширене партнерство і співробітництво з Європейським Союзом.
The article analyzes the foundations of the formation of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan, which, first of all, are influenced by the traditions of the historical development of this country, its geopolitical location in the center of the Eurasian continent, transport and communication potential and the presence of large reserves of natural resources. It is emphasized that in modern Kazakhstan there is still no holistic perception of many historical events and processes, in particular those that were hushed up during the imperial and Soviet periods. At the same time, in the scientific discourse of the country, there is a rethinking of national history through criticism of the previous historical experience. It is noted that after the formation in the middle of the fifteenth century. In the Kazakh Khanate, the progressive development of statehood was replaced by a period of struggle against foreign invaders – first the Dzungars, and then the Russian Empire. It ended with the loss of statehood, the struggle for the restoration of which is presented in the form of a teleologically constructed narrative of the heroic struggle for independence, which includes a number of historical events and periods. The process of modern nation-state building in Kazakhstan is based on the consolidating role of the titular nation, which contributes to the growth of interest in historical issues and is accompanied by a gradual loss of the influence of Soviet-Russian narratives in political and historical discourse. A feature of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan is a multi-vector approach, which has developed historically and is designed to ensure a balance between various geopolitical centers of power. The priorities of Kazakhstan’s foreign policy are determined: the development of allied relations with the Russian Federation, a comprehensive strategic partnership with the PRC, an expanded strategic partnership with the United States, strategic relations with the Central Asian states, an expanded partnership and cooperation with the European Union.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 172-189
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Проблеми соціально-економічної модернізації Казахстану
Problems of Social and Economic Modernization of Kazakhstan
Autorzy:: Деменко, О.Ф.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676693.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Республіка Казахстан
Центральна Азія
соціально-економічна модернізація
прямі іноземні інвестиції
зовнішня торгівля
енергетичний сектор
Republic of Kazakhstan
Central Asia
socio-economic modernization
foreign direct investment
foreign trade
energy sector
Opis:: У статті проаналізовано особливості соціально-економічного розвитку Республіки Казахстан після здобуття незалежності у 1991 р. Зазначається, що історично економіка Казахстану протягом багатьох десятиліть формувалася як сировинна база єдиного народногосподарського комплексу СРСР. В умовах незалежності сировинні галузі, у першу чергу паливно-енергетичний та гірничо-металургійний комплекси, стали основою соціально-економічного розвитку Казахстану, завдяки яким країна здійснила економічний прорив та глибоко інтегрувалася у світову економіку. Казахстан є лідером серед пострадянських країн за обсягом залучених прямих іноземних інвестицій, які сприяли нарощуванню видобутку природних ресурсів, будівництву нових промислових підприємств та об’єктів інфраструктури. Найважливішими торгівельними та інвестиційними партнерами Казахстану є Європейський Союз, Російська Федерація, Китай та США. До того ж, незважаючи на географічну близькість, спільні соціальні й етнокультурні риси, тільки 4,9% зовнішньої торгівлі Казахстану припадає на сусідні по регіону країни Центральної Азії. Залежність Казахстану від продажу сировинних ресурсів, низька інвестиційна привабливість обробних галузей промисловості залишають економіку країни вразливою до змін кон’юнктури на сировинних ринках, періодично призводять до загострення соціально-економічної ситуації. У структурі казахстанського експорту близько 70% складає продукція видобувної промисловості. Проблемою для розвитку енергетичного сектору є обмеженість маршрутів постачання енергоносіїв на світові ринки. Вкрай актуальним є питання щодо зміни моделі економічного зростання шляхом розвитку високотехнологічних секторів промисловості, підтримки малого та середнього бізнесу. Потребує підвищення ефективності й система державного управління, яка є занадто забюрократизованою та громіздкою. Також назріла реформа соціальної політики, яка має бути спрямована на збільшення соціальної підтримки громадян. Необхідна зміна стратегії розвитку регіонів, у першу чергу щодо забезпечення робочих місць та зниження регіональних диспропорцій.
The article analyzes the features of the socio-economic development of the Republic of Kazakhstan after gaining independence in 1991. It is noted that historically the economy of Kazakhstan for many decades was formed as a raw material base for the unified national economic complex of the USSR. Under the conditions of independence, the raw materials industries, primarily the fuel and energy and mining and metallurgical complexes became the basis for the socio-economic development of Kazakhstan, thanks to which the country made an economic breakthrough and deeply integrated into the world economy. Kazakhstan is the leader among the post-Soviet countries in terms of the volume of attracted foreign direct investment, which contributed to the increase in the extraction of natural resources, the construction of new industrial enterprises and infrastructure facilities. The most important trade and investment partners of Kazakhstan are the European Union, the Russian Federation, China and the United States. At the same time, despite the geographical proximity, common social and ethnocultural features, only 4.9% of Kazakhstan’s foreign trade falls on the neighboring countries of Central Asia. The dependence of Kazakhstan on the sale of raw materials, the low investment attractiveness of the manufacturing industries make the country’s economy vulnerable to changes in the situation in the commodity markets, periodically lead to an aggravation of the socio-economic situation. In the structure of Kazakhstani exports, about 70% are products of the extractive industry. A problem in the development of the energy sector is the limited supply routes for energy carriers to world markets. The issue of changing the model of economic growth through the development of high-tech sectors of industry and support for small and medium-sized businesses is extremely relevant. The system of public administration, which is too bureaucratic and cumbersome, also needs to improve efficiency. Also, a reform of social policy is ripe, which should be aimed at increasing social support for citizens. It is necessary to change the strategy for the development of regions, primarily with regard to the creation of jobs and the reduction of regional imbalances.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 213-232
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "„Republic”" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Podbaza

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język