Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "інститути" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-4 z 4
    Tytuł:
    Ruch po okręgu, czy wyjście z pułapki?
    Autorzy:
    Мацієвський, Юрій
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/686946.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
    Tematy:
    Ukraine, political regime, hybrid regime, institutional trap, systemic vulnerability, informal institutions
    Україна, політичний режим, гібридний режим, інституційна пастка, системна уразливість, неформальні інститути
    Opis:
    This paper examines the changes within the political regime and the state two years after the revolutionary changes of government. There are three questions in focus: whether the regime has changed, whether there has been a renewal of elites and what are the prospects of slipping out of the institutional trap, where Ukraine had fallen in the mid 90's. The analysis shows that the institutional core of the regime has hardly changed, meaning that the regime remains hybrid. Despite greater than in 2004 quantitative renewal of elites, qualitative change has not occurred again. Preserving informal institutional core of the regime and the lack of a genuine elite renewal are the two critical factors that impede the Ukraine’s movement towards sustainable development. One strategy to help Ukraine to start moving forward would be a closer institutional "binding" of Ukraine to the Western institutions and structures.
    Метою статті є аналіз політикуму й держави через два роки після революційної зміни влади. У фокусі уваги три питання: чи змінився режим, чи відбулося оновлення еліт і чи здатна країна вислизнути з інституційної пастки, куди вона потрапила ще в середині 90-их років. Проведений аналіз свідчить, що інституційне ядро режиму майже не змінилося, тобто режим як був, так і залишається гібридним. Попри більше ніж у 2004 р. кількісне оновлення еліт, якісного оновлення знову не відбулося. Збереження неформального інституційного ядра режиму і відсутність глибокого оновлення еліт є двома вирішальними чинниками, що гальмують рух України на шляху до сталого розвитку. Виправити ситуацію могла б тісніша інституційна «прив’язка» України до західних структур і інститутів.
    Źródło:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2016, 2, 1
    2450-4866
    Pojawia się w:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Activities of civil society institutions in the context of the concept of political participation: New challenges and additional features
    Działania instytucji społeczeństwa obywatelskiego w kontekście koncepcji partycypacji politycznej: Nowe wyzwania i dodatkowe cechy
    Діяльність інституцій громадянського суспільства у контексті концепції політичної участі: нові виклики та додаткові можливості
    Autorzy:
    Dreval, Vitaly
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/30145263.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-31
    Wydawca:
    Collegium Witelona Uczelnia Państwowa
    Tematy:
    democracy
    participatory democracy
    public sphere
    institutions
    civil
    society institutions
    demokracja
    demokracja uczestnicząca
    sfera publiczna
    instytucje
    instytucje społeczeństwa obywatelskiego
    демократія
    демократія участі
    публічна сфера
    інститути
    інсти-
    тути громадянського суспільства
    Opis:
    This paper is devoted to the peculiarities of the relationship between civil society institutions and public authorities under the current complicated circumstances. It is noted that civil society is characterised by clear functional or ‘activity’ distinguishing features, representing the dynamic system of interaction between people in the process of aggregation and upholding of certain important issues. It is in this sense that the problem of participation and, in a more specific sense, political participation becomes especially relevant. Such participation is the substantive basis of the concept of participatory democracy, which refers to the ability of citizens not only to participate in elections, referendums and plebiscites, but also directly in the political process – in the preparation, adoption and implementation of government decisions. Today, the complex problematics of civil society institutions in the context of the concept of political participation is gaining additional relevance. This is primarily due to two important factors: firstly, the in-depth understanding of the essence of representative democracy with the emphasis on the involvement of citizens in participation in the government; secondly, the significant opportunities of the use of Internet resources. Moreover, in this case, the principle is that participatory democracy does not replace, but complements representative democracy in its classical sense (mechanisms and principles of these two forms do not coincide, so they may not replace but complement each other). In our opinion, purely practical importance in the implementation of the concept of participatory democracy should be given to managerial, administrative and actually participatory models. Moreover, in practice, these models cannot be implemented in their pure forms and are embodied in a kind of hybrid form with a combination, depending on the current situation and different components of the outlined models. In this case, we should talk about updating the entire system of power, abandoning some traditional forms of work and mastering new mechanisms in the implementation of the idea that “the state is the civil society”!
    Artykuł poświęcony jest specyfice relacji między instytucjami społeczeństwa obywatelskiego a władzami publicznymi w obecnych trudnych warunkach. Zauważa się, że społeczeństwo obywatelskie wyróżnia się wyraźnymi cechami funkcjonalnymi lub „aktywnościowymi”, reprezentującymi dynamiczny system interakcji między ludźmi w procesie agregacji i podtrzymującymi pewne ważne kwestie. Właśnie w tym sensie problem partycypacji, a bardziej konkretnie partycypacji politycznej, staje się szczególnie istotny. Takie uczestnictwo jest materialną podstawą koncepcji demokracji uczestniczącej, która zapewnia obywatelom możliwość nie tylko udziału w wyborach, referendach i plebiscytach, ale także bezpośrednio w procesie politycznym – w przygotowywaniu, przyjmowaniu i wdrażaniu decyzji rządowych. Dziś złożona problematyka instytucji społeczeństwa obywatelskiego w kontekście koncepcji partycypacji politycznej nabiera dodatkowego znaczenia. Wynika to przede wszystkim z dwóch ważnych czynników: po pierwsze, dogłębnego zrozumienia istoty demokracji przedstawicielskiej z naciskiem na zaangażowanie obywateli w udział w rządzie; po drugie, ze znacznymi możliwościami wykorzystania zasobów Internetu. Co więcej, zasadą jest w tym przypadku, że demokracja uczestnicząca nie zastępuje, ale uzupełnia demokrację przedstawicielską w jej klasycznym sensie (mechanizmy i zasady tych dwóch form nie pokrywają się, więc mogą nie zastępować, lecz uzupełniać się). Naszym zdaniem czysto praktyczne znaczenie we wdrażaniu koncepcji demokracji uczestniczącej należy nadać modelom menedżerskim, administracyjnym i faktycznie partycypacyjnym. Co więcej, w praktyce modele te nie mogą być zaimplementowane w czystej postaci i są ucieleśniane w swoistej formie hybrydowej z kombinacją, w zależności od aktualnej sytuacji i różnych składowych zarysowanych modeli. W tym przypadku powinniśmy mówić o aktualizacji całego systemu władzy, porzuceniu niektórych tradycyjnych form pracy i opanowaniu nowych mechanizmów realizacji relacji „państwo to społeczeństwo obywatelskie!”.
    Статтю присвячено особливостям взаємозв’язків інституцій громадянського суспільства та органів державної влади у складних умовах сьогодення. Відзначено, що громадянське суспільство відзначається чіткими функціональними чи «діяльнісними» характеристиками, являючи собою динамічну систему взаємодії людей у процесі агрегації та відстоювання певних важливих питань. Якраз у цьо мусенсі і набуває особливої актуальності проблема участі та в більш конкретному розумінні, політичної участі. Така участь складає змістовну основу концепту демократії участі, який передбачає здатність громадян не лише брати участь у виборах, референдумах та плебісцитах, але і безпосередньо у політичному процесі – у підготовці, прийнятті та впровадженні владних рішень. На сьогодні ж комплексна проблематика діяльності інституцій громадянського суспільства у контексті концепції політичної участі набуває додаткової актуальності. Це насамперед пов’язується з двома важливими обставинами: по-перше, з поглибленим розумінням сутності представницької демократії з акцентуванням уваги на причетності громадян до участі у державному владарюванні; по-друге, зі значними можливостями у справі використання інтернет-ресурсу. Причому, принциповим у даному разі є те, що демократія участі не заміняє, а доповнює представницьку демократію в її класичному розумінні (механізми та принципи дії цих двох форм не збігаються, відтак вони можуть не заміняти, а доповнювати одна іншу). За нашою оцінкою, суто практичне значення у реалізації концепції демократії участі має відводитися управлінській, адміністративній та власне учасницькій моделям. Причому, на практиці ці моделі не можуть бути реалізовані у чистому вигляді і втілюються у своєрідній гібридній формі з поєднанням залежно від поточної ситуації різні компоненти окреслених моделей. У даному разі взагалі має йтися про оновлення усієї системи владарювання, відмови від деяких традиційни форм роботи та опанування нових механізмів у реалізації взаємозв’язку «держава – громадянське суспільство»!
    Źródło:
    Zeszyty Naukowe Collegium Witelona; 2022, 4, 45; 73-84
    2956-302X
    2956-3208
    Pojawia się w:
    Zeszyty Naukowe Collegium Witelona
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Ukrainian Way from the Privatized Statehood to the Legal One
    УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ: ВІД ДЕРЖАВНОСТІ ПРИВАТИЗОВАНОЇ – ДО ПРАВОВОЇ
    Autorzy:
    Tkachenko, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894269.pdf
    Data publikacji:
    2018
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Ukrainian experience, illegal statehood, rule of law, post-Soviet corrupt system, clancorporate relations, specialized anti-corruption institutions, judicial reform
    український досвід, неправова державність, верховенство права, пострадянська корупційна система, кланово-корпоративні зв’язки, спеціалізовані антикорупційні інститути, судова реформа
    Opis:
    Стаття присвячена огляду та аналізу книги І. Клямкіна «Яка дорога веде до права?». Вона є щоденником, який вів автор у «Фейсбуці» у 2014-2017 рр., в центрі уваги якого – ключові подіїцих років в Україні та реакція на них російської влади та суспільства, а також їх відображення у політиці інших держав, насамперед США та ЄС. Розмірковуючи над цими подіями через їх бачення в елітарній та масовій свідомості, автор описує два різноспрямованих вектори – український та російський – пострадянської історичної еволюції в їх співвідношенні з ідеєю права. Україна переживає епоху змін. Це не означає, що процеси переходу – від державності приватизованої до державності правової – неодмінно закінчаться досягненням вихідних цілей в повному обсязі. Але, як вважає І. Клямкін, все, що відбувається в Україні, могло б становити інтерес для тих, хто бажає системних змін і в Росії.
    The article is devoted to the review and analysis of I. Klyamkin’s book “Which way leads to the law?”. It’s a diary written by the author on Facebook in 2014-2017, focusing on the key events of these years in Ukraine and the reaction of Russian authorities and society to them, as well as their reflection in the policies of other states, primarily the United States and the EU. Reflecting on these events through their vision in elite and mass consciousness, the author describes two differently directed vectors – Ukrainian and Russian – of post-Soviet historical evolution in their relation to the idea of law. Ukraine is experiencing an era of change. This does not mean that the transition processes – from the privatized statehood to the legal one – will inevitably result in the achievement of the initial goals in full. But, according to I. Klyamkin, everything that happens in Ukraine could be of interest to those who want system changes in Russia.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 196-210
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Австралія У Пошуку Власної Багатопартійної Системи (кінець Хіх – Початок Хх Ст.)
    An Australia`s Quest For Own Political Diversity: An Inside View (late the XIX-th – early the XX-th Centuries)
    Autorzy:
    Khyzhnyak, I.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070511.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    liberals
    laborites
    conservatives – the leading fractions of conterminous parliament of australia
    formal and unformal institutions
    cultural and civilized determining elements
    Constitution of Australia
    Australian Laboure Party
    конституція австралії
    ліберали
    лейбористи
    консерватори – основні фракції тогочасного парламенту австралії
    формальні і неформальні інститути країни
    культурно-цивілізаційні чинники
    австралійська лейбористська партія
    Opis:
    The publication consists of the two parts. The first one has the characteristic features of the premier Constitution of Australia, which at that historical period, had to be considered as an intervening stage to obtain targeting independence and sovereignty so urgently strived for by that country. The key purpose for the country forming matter of the foregoing basic statute book was to ensure a juridical versatility of the machinery of the new state. The main plot of this principal legal document seemed to point out the presence of a certain dilemma along with its subjectly indexed initially forming constituents. Their first part was of an juridical content. The Constitution of Switzerland was chosen as an optional example and exposed it in the form of a full-scaled replica for the basic principal law of the above-mentioned country. The second part of it was lavishly marked with its clear-cut specific and historical character and called upon to faithfully reproduce a certain «safety cushion» to ensure successfully achieved harmony in operating the whole mechanism of the State government. The second part of the publication is dedicated to the historical activity of forming and developing of a certain rationally consistent formal and informal institutions as well as their impact on specific and historical determining elements to construct a new country in the Southern continent. So, as it is known, politics as a fundamental stuff of art gatherings inside all possible potentials define primarily means and resources of an entire compromise. And due to that its basic political model preferred by authoritative commanding establishment appeared to be as a perfect tool for veritable consensus. So, the mentioned pattern had been originated and settled with “a political treasure house” as well as being received by the Australian liberals as an inheritage from their British counterparts. And starting from that historical period and onwards among other rhetorical earnings of the local authoritative officers there had been occurring a firm political credo: “We’re always ready to make a compromise!”. And therefore the whole number of parties as well as the entire Australian political milieu, over the first decade of the XX-th century, inspite of all rather sharp confrontations among liberals, laborites, conservatives, social reformers, socialists and others, had also been keeping on to follow almost half of a century long historically lasted tour. And all that was performed to the key official political course responsive to the State’s national interests.
    Публікація складається з двох частин. Перша, містить характеристику прем’єрної Конституції Австралії, яку на цьому історичному етапі слід розглядати лише як проміжну сходинку для одержання цією країною незалежності і суверенітету. Базовою державотворчою настановою вказаного Основного закону було забезпечення юридичної гнучкості та державної стабільності функціонування всього механізму державного апарату нової країни. В основній частині цього головного правового документа країни спостерігалась присутність дилеми її предметно окреслених вихідних складових. Першої – юридичної. Тут за зразок була обрана конституція Швейцарії, яка практично була повномасштабною реплікою базового закону цієї країни. Друга ж – позначена чітким конкретно-історичним характером і була покликана на відтворення еволюційної ролі певної «подушки безпеки» та забезпечення успішного спрацювання всього механізму управління новою державою. Друга частина публікації присвячена історичній дії створення і розвитку формальних і неформальних інститутів, а також впливу культурно-цивілізаційних чинників на побудову країни на Південному континенті. Як відомо, політика є мистецтвом можливого і насамперед компромісів. Тому, та її модель, що була обрана провладним істеблішментом, стала мистецтвом консенсусу. Це відтворилось у «політичній скарбниці», що була одержана у спадок австралійськими лібералами власне від їх британських візаві. І з цього історичного періоду саме серед риторичних напрацювань місцевих провладних мужів стало базовим політичне кредо: «До компромісів, завжди готові!». Тому весь партійно-політичний простір Австралії першої декади ХХ ст., хоча і був позначений досить жорстким протистоянням лібералів, лейбористів, консерваторів, соціал-реформістів, соціалістів, незважаючи ні на що, продовжував слідувати офіційно визнаним політико-державним інтересам.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 87-99
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-4 z 4

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies