Temat: права - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Источники права и предмет правого регулирования: устоявшиеся подходы и доктринальбые дискусси (на преимере анализа закондательного арсенала противодействия преступности)
The sources of law and the subject of legal regulations: traditional approaches and doctrinal discussion (on the example of the analysis of the legislative crime prevention)
Autorzy:: Bekmagambetov, Alimzhan Baurzhanovich
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/565143.pdf
Data publikacji:: 2018-07-01
Wydawca:: Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:: источники права
доктрина права
преступность
sources of law
doctrine of law
crime
Opis:: Автором рассматриваются проблемные аспекты систематизации законодательного арсенала противодействия организованной преступности и торговле людьми через призму обращения к вопросам доктрины уголовного права и предмета уголовно-правового регулирования. В работе акцентируется внимание на том, что эволюционирующая казахстанская правовая система в данный момент представляет в виде закономерного продукта синтеза доктринальных подходов и правовых традиций обычного (мусульманского), дореволюционного (российско-имперского), советского и современного глобализирующего права. Автор, основываясь на опыте международного сотрудничества по подготовке учебников, обращается к особенностям динамичного развития уголовного права в трех своих взаимосвязанных ипостасях (отрасли законодательства, науки и учебной дисциплины) и своевременного и адекватного доктринального осмысления и отражения в контексте глобализационных, модернизационных и инновационных процессов. На доктрину уголовного права и криминологическую науку в тандеме возлагается особая задача совместной выработки адекватных мер противодействия современным вызовам – организованной, профессиональной, террористической преступности и др. с использованием технологических возможностей четвертой индустриальной революции, в том числе всеобъемлющей цифровизации. Первые результаты налицо: сегодня уголовно-правовое регулирование меняет свою конфигурацию не только за счет привнесения в него норм иных отраслей, но и других правовых систем, что экспертами обозначается как конвергенция. Здесь кроется серьезный потенциал и открываются широкие горизонты развития доктрины уголовного права, законодательства и правоприменительной практики.
The author examines the problematic aspects of systematization of the legislative Arsenal to combat organized crime and trafficking through the lens of raising issues of criminal law doctrine and the subject of criminal law regulation. The article focuses on the fact that the evolving Kazakh legal system at the moment is a logical product of the synthesis of doctrinal approaches and legal traditions of conventional (Muslim), pre-revolutionary (Russian-imperial), Soviet and modern globalizing law. The author, drawing on the experience of international cooperation in the process of preparation of the textbooks, refers to the features of the dynamic development of criminal law in three interrelated stages (the branch of legislation, science and academic discipline) and current and adequate doctrinal reflection in the context of globalization, modernization and innovation processes. The doctrine of criminal law and criminological science operating in tandem are entrusted with aspecial task of joint development of adequate countermeasures against modern challenges - organized, professional, terrorist crime, etc., using the technological capabilities of the fourth industrial revolution, including comprehensive digitalization. The first results can already be perceived: the criminal law regulation changes its configuration not only by bringing in it the norms of other industries, but also separate legal systems, which experts designate as convergence. It entails significant potential which opens wide horizons for the development of the doctrine of criminal law, legislation and law enforcement practice.
Źródło:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności; 2018, 1(4); 9-38
2450-5005
Pojawia się w:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Исследование безопасности как правовой категории
Badanie nad bezpieczeństwem jako kategorią prawną
Autorzy:: Iroshnikov, Deni
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/564961.pdf
Data publikacji:: 2017-12-01
Wydawca:: Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:: zasada prawa
право
безопасность
права человека
функция права
принцип права
нематериальное благо
преступление
prawo
bezpieczeństwo
prawa człowieka
funkcje prawa
dobro niematerialne
przestępstwo
Opis:: В статье представлено комплексное фундаментальное теоретико-правовое исследование безопасности как правовой категории. Автор решил отойти от традиционного изучения категории «национальная безопасности» и рассмотрении безопасности как таковой под иным углом – с точки зрения характеристики действующего права и его регулятивного воздействия. Новизна метода позволила исследовать безопасность не в рамках действия специальных законов, а сквозь призму действующего права в целом, как важнейшую правовую ценность с применением аксиологического подхода. Особое внимание было уделено вопросам обеспечения безопасности как функции права; безопасность, как принцип права; право личности на безопасность; безопасность как нематериальное благо в гражданском праве; безопасность в теории преступления в уголовном праве. Автор пришел к выводу, что категория «безопасность» органически интегрирована в правовую материю, безопасность может рассматриваться в качестве функции и принципа права. Отдельные аспекты взаимоотношения права и безопасности проявляются в отраслях права: конструкционном (право личности на безопасность), гражданском (безопасность как нематериальное благо) и уголовном (безопасность в теории преступления в уголовном праве).
Artykuł poświęcony jest kompleksowemu fundamentalnemu prawno-teoretycznemu badaniu nad bezpieczeństwem jako kategorią prawną. Autor postanowił odejść od tradycyjnego poglądu na kategorię „bezpieczeństwa narodowego” i podjął się wyzwania przeanalizowania bezpieczeństwa z perspektywy holistycznej przez pryzmat charakteru obowiązującego prawa i jego wpływu regulującego. Zastosowana metoda pozwoliła przeanalizować bezpieczeństwo nie pod kątem obowiązywania poszczególnych ustaw, lecz z pozycji całości obowiązującego prawa, jako nadrzędnej wartości prawnej, określonej przez dogmatykę aksjologiczną. Szczególną uwagę poświęca się kwestiom zapewnienia bezpieczeństwa, jako funkcji prawa; bezpieczeństwa jako zasady prawa; prawu jednostki do bezpieczeństwa; bezpieczeństwu jako dobra niematerialnego w prawie cywilnym; oraz bezpieczeństwu w teorii przestępstwa w prawie karnym. Autor dochodzi do wniosku, że kategoria „bezpieczeństwo” jest organicznie wplątana w materię prawną, gdyż może być rozpatrywane jako funkcja i zasada prawa. Poszczególne aspekty wzajemnego oddziaływania między prawem i bezpieczeństwem przejawiają się w poszczególnych dziedzinach prawa: konstytucyjnym (prawo jednostki do bezpieczeństwa), cywilnym (bezpieczeństwo jako dobro niematerialne) i karnym (bezpieczeństwo w teorii przestępstwa w karnistyce).
Źródło:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności; 2017, 2(3); 7-17
2450-5005
Pojawia się w:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Стандарти доказування як складова процесуальної справедливості
Standards of Proof as a Component of Procedural Fairness
Autorzy:: Стоян, Анна
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2163423.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: universal value
principle of law
rule of law
evaluation of evidence
загальнолюдські цінності
принципи права
верховенство
права
оцінка доказів
Opis:: The question of the searching for fairness in the different areas of our life is still being important in modern world. Fairness may have different manifestations, which complicates it’s one unambiguous interpretation. Such situation are needed the endless seek of the practical fairness in the every individual administrative cases for the harmonious development of the entire judicial system, which determines the relevance of the study. The aim of the article to create the knowledge about the role of the standards of proof in it’s ability to get closer to the fairness during the evaluation of the evidence as the last stage of administrative procedural proving . During the research general scientific methods were used, including analysis, synthesis, induction, deduction, abstraction, concretization, analogy, systemstructural method. A number of special methods were also used: the hermeneutic method for understanding and interpreting legal norms ; terminological and systematic methods to characterize the principle of justice; the axiological method helped to analyze justice as a universal value; the functional method helped to identify the function and role of the standards of proof in the way of establishing fairness in the evaluation of evidence in the administrative process. The logic of the presentation of the studied material. The ability of the fairness to correlate with the the principle of pluralism of truth were established. The fact that historical origins of universal values are not important for their consolidation at the level of fundamental principles of law were proved. The importance to adherence of the principle of justice not only in lawmaking but also in law enforcement were researched. The place of the standards of proof to be an important component of procedural (procedural) justice were detected Conclusions. Standards of proof contribute to the achievement of the justice’s ideals as they serve as a guide for the judge in the distribution and execution of the burden of proof. The higher the value of a certain value for society, the higher the standard of proof used and vice versa.
сучасному світі питання пошуку справедливості у найрізноманітніших сферах суспільного життя не втрачає актуальності й сьогодні. Справедливість багатозначна, що ускладнює її перманентне трактування, а тому потребує постійних пошуків принагідно конкретно визначених адміністративних кейсів задля гармонійного розвитку усієї судової системи, що зумовлює актуальність дослідження. Метою статті є формування знання про роль стандартів доказування у прагненні наблизитися до ідеалу справедливості під час останнього етапу адміністративно-процесуального доказування – оцінки доказів. Під час дослідження були використані загальнонаукові методи, серед яких аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, аналогія, метод побудови гіпотез, системно-структурний метод. Також застосовувався ряд спеціальних методів: герменевтичний метод задля розуміння і тлумачення нормативно-правових актів; термінологічний та системний методи задля характеристики принципу справедливості; аксіологічний метод допоміг проаналізувати справедливість як загальнолюдську цінність; функціональний метод сприяв виявленню функції та ролі стандартів доказування на шляху утвердження справедливості під час оцінки доказів в адміністративному процесі. Логіка уявлення дослідженого матеріалу. Встановлено, що справедливість корелює з принципом плюралізму істини. Доведено, що історичні витоки загальнолюдських цінностей не мають значення для їх закріплення на рівні основоположних принципів права. Дотримання принципу справедливості носить архіважливе значення не лише у правотворчій, а й у правозастосовній діяльності. Стандарти доказування є важливою складовою процесуальної (процедурної) справедливості. Висновки. Стандарти доказування сприяють досягненню ідеалів справедливості, адже виконують роль орієнтира для судді при розподіленні та виконанні тягаря доказування. Чим вище значення має певна цінність для соціуму, тим вищий стандарт використовується та навпаки.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 185-200
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Od welfaryzmu do sentiokracji. [Recenzja książki Alasdaira Cochrane’a Should Animals Have Political Rights? Cambridge: Polity Press, 2020]
From Welfarism to Sentiocracy [A Review of Alasdair Cochrane’s Should Animals Have Political Rights? Cambridge: Polity Press, 2020]
От вельфаризма к сентиократии. [Рецензия на книгу Аласдера Кокрейна Should Animals Have Political Rights? Cambridge: Polity Press, 2020]
Autorzy:: Gzyra, Dariusz
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/20874753.pdf
Data publikacji:: 2022-02-14
Wydawca:: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego
Tematy:: права животных
полити ческие права
политический поворот
вельфаризм
сентиократия
prawa zwierząt
prawa polityczne
zwrot polityczny
welfaryzm
sentiokracja
animal rights
political rights
political turn
welfarism
sentiocracy
Opis:: Książka brytyjskiego filozofa polityki i etyka Alasdaira Cochrane’a zatytułowana Should Animals Have Political Rights? została wydana w roku 2019 w serii Political Theory Today przez wydawnictwo Polity Press. Jest to pozycja wpisująca się we współczesny nurt teoretyzowania na temat normatywnych aspektów relacji człowieka z innymi zwierzętami, który bywa określany mianem tak zwanego zwrotu politycznego. W recenzji omówiono strukturę książki i prześledzono Cochrane’owską myśl, która ewaluuje – w kontekście postulatu ochrony zwierząt i międzygatunkowej sprawiedliwości – istniejące instytucje, struktury i procesy polityczne, proponując interesujące ich modyfikacje i uzupełnienia.
Книга британского специалиста в области философии политики и этики Аласдера Кокрейна Should Animals Have Political Rights? была опубликована издательством Polityka Press в 2019 году в серии «Political Theory Today». Эта публикация вписывается в рамки современного течения теоретизирования, касающегося нормативных аспектов отношений человека с другими животными – это течение иногда называют политическим поворотом в этике животных. В рецензии обсуждается структура книги и прослеживается мысль Кокрейна, которая оценивает – в контексте постулата защиты животных и межвидовой справедливости – существующие институты, структуры и политические процессы, предлагая интересные модификации и дополнения.
A book by British political philosopher and ethicist Alasdair Cochrane entitled Should Animals Have Political Rights? was published in 2019 by Polity Press in the Political Theory Today series. This book fits into the contemporary trend of theorizing the normative aspects of the relationship between man and other animals, which is sometimes referred to as the political turn. In his review, Dariusz Gzyra discusses the book’s structure and traces the trajectory of Cochrane’s thought, which evaluates – in the context of the postulate of Animal protection and interspecies justice – the existing institutions, structures and political processes and proposes interesting changes and developments.
Źródło:: Zoophilologica. Polish Journal of Animal Studies; 2022, 2 (10); 1-7
2719-2687
2451-3849
Pojawia się w:: Zoophilologica. Polish Journal of Animal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Реалізація принципу заступництва в міжнародному гуманітарному праві. Особи, що потребують заступництва під час збройних конфліктів
Implementation of the Principle of Advocacy in International Humanitarian Law. Persons in Need of Advocacy during Armed Conflicts
Autorzy:: Сокиринська (Sokyrynska), Оксана (Oksana)
Ковальчук (Kovalchuk), Інна (Inna)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2185482.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: принципи міжнародного права
заступництво
збройний конфлікт
протиборчі сторони
гарантії міжнародного права
комбатанти
principles of international law
intercession
armed conflict
belligerents
guarantees of international law
combatants
Opis:: The article is devoted to the issue of topical issues of implementation and guarantee of the principle of protection of international humanitarian law. Advocacy is seen as protection not from the inevitable violence of war as such, but from arbitrariness caused by one warring party against persons belonging to the other warring party who came under the rule of the former during the war. One of the most important principles of international humanitarian law is that all persons who fall into the power of the enemy have the right to be treated humanely, regardless of their status and previous function or activity. International humanitarian law explicitly authorizes the parties to a conflict to take such control or security measures against persons under their control as may be necessary due to war. The right to protection is absolute and applies not only to persons deprived of their liberty, but also, more broadly, to the inhabitants of the territory under the control of the enemy. For example, the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, we can observe partial or complete disregard for the principle of patronage. If there are problems with the implementation and guarantee of the principles of international humanitarian law, states decide on their interpretation, primarily by international courts (these are special international criminal tribunals organized in connection with specific conflicts, the International Criminal Court and, of course, the International Court of Justice). UN) and tribunals, full-fledged decision-making on cases related to violations of international regulations.
Статтю присвячено розгляду актуальних проблем реалізації та гарантування принципу заступництва міжнародного гуманітарного права. Заступництво розглядаємо як захист не від невідворотного в умовах війни насилля як такого, а від свавілля, що спричинено однією протиборчою стороною щодо осіб, що належать до іншої протиборчої сторони, які під час війни опинилися під владою першої. Один з найважливіших принципів міжнародного гуманітарного права встановлює, що всі особи, які потрапляють у владу ворога, мають право на гуманне поводження незалежно від їхнього статусу та раніше виконуваної функції чи діяльності. Міжнародне гуманітарне право прямо уповноважує сторони конфлікту вжити таких заходів контролю або заходів безпеки щодо осіб, які є під їхньою владою, що може бути необхідним через війну. Право на заступництво є абсолютним і поширюється не лише на осіб, позбавлених волі, але й, ширше, на мешканців території під контролем ворога. На прикладі збройної агресії Російської Федерації щодо України ми можемо спостерігати часткове або повне ігнорування принципу заступництва. За наявності проблем реалізації та гарантування принципів міжнародного гуманітарного права держави вирішують завдання щодо їх трактування, насамперед, міжнародними судовими інстанціями (це спеціальні міжнародні кримінальні трибунали, організовані у зв’язку з конкретними конфліктами, Міжнародний кримінальний суд і, звичайно, Міжнародний суд ООН) і трибуналами, повноцінним винесенням ухвал у справах, пов’язаних з порушеннями міжнародних нормативно-правових актів.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 7-12
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Забезпечувальні речові права: юридична природа, функції, види
Security Proprietary Rights: Legal Nature, Functions, Types
Autorzy:: Ільків (Ilkiv), Олег (Oleh)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2185493.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: забезпечувальні права
речові права
виконання зобов’язань
застава
притримання
право
слідування
security rights
property rights
fulfillment of
engagement
pledge
retention
right of succession
Opis:: The article is devoted to the study of security proprietary rights to ensure the fulfillment of engagements. The institute of security rights, its regulation under the current legislation of Ukraine and individual countries is analyzed. The legal nature and specific features are determined, the functional load of the methods of ensuring the fulfillment of engagements is clarified and the characteristics of the engagement-legal and real-legal types of security are characterized. Material security encumbrances on the debtor’s property rights, resulting in the „right of succession”, which is to accompany the encumbrance on the thing in the event of its transfer to other owners. The elements of the binding legal relationship are described. Civil turnover requires an effective system of precautionary measures of both binding and substantive nature, due to the need for legal remedies aimed at the proper performance of the parties to their contractual engagements. Along with the engagements, an important place is occupied by the material types of securing contractual engagements, where their main purpose is to give the creditor confidence in the satisfaction of their property interests in case of non-performance or improper performance of engagement by the counterparty. The grounds for the right of the creditor to satisfy property claims on the subject of material security are investigated. A pledge or mortgage may arise on the basis of a contract, law or court decision. The creditor’s claims on the mortgaged property can be satisfied in several ways: foreclosure on the mortgaged property through its sale or transfer of ownership of the mortgaged property in case of default by the debtor of the engagement secured by the pledge. The right of retention is considered, which is realized through the incentive of the debtor to fulfill the engagement by lawful possession of the thing by the creditor until the proper performance of the engagement by the debtor. The right of retention as a form of ensuring the proper performance of an engagement is included in the provisions governing the performance of certain contracts, including contract type, provision of services, commissions, etc. Security rights arise before the breach of the engagement and depend on the proper performance of the contractual engagement. The collateral gives the creditor the right to receive property satisfaction from the subject of collateral in case of non-performance of the engagement due to the debtor’s fault. The analysis and brief description of the types of security property rights is carried out. Theoretical conclusions on the researched questions directed on improvement of regulation of the security rights in the civil legislation of Ukraine are formulated.
Статтю присвячено дослідженню забезпечувальних речових прав щодо гарантування виконання зобов’язань. Проаналізовано інститут забезпечувальних прав, його регулювання за чинним законодавством України та деяких інших країн. Визначено правову природу та специфічні ознаки, з’ясовано функціональне навантаження способів забезпечення виконання зобов’язань та здійснено характеристику зобов’язально-правових та речово-правових видів забезпечення. Речові забезпечувальні засоби обтяжують право власності боржника, наслідком чого виникає «право слідування», яке полягає в супроводі обтяження на річ у разі її переходу до інших власників. Здійснено характеристику елементів зобов’язального правовідношення. Досліджено підстави виникнення права на задоволення кредитором майнових вимог з предмету речового забезпечення. Цивільний оборот вимагає ефективної системи забезпечувальних заходів зобов’язально-правового і речово-правового характеру, що зумовлено потребою наявності правових засобів, спрямованих на належне виконання сторонами своїх договірних зобов’язань. Поряд із зобов’язальними важливе місце посідають речові види забезпечення договірних зобов’язань, основною метою яких є створення у кредитора впевненості в задоволенні своїх майнових інтересів у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання контрагентом. Проведено аналіз та коротку характеристику видів забезпечувальних речових прав. Застава або іпотека може виникати на підставі договору, закону чи рішення суду. Задоволення вимог кредитора із заставленого майна може здійснюватися кількома способами: звернення стягнення на заставлене майно шляхом його реалізації або переходу права власності на заставлене майно в разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою. Розглянуто право притримання, яке реалізується через стимулювання боржника до виконання зобов’язання шляхом правомірного володіння річчю кредитором до моменту належного виконання обов’язку боржником. Право притримання як вид забезпечення належного виконання зобов’язання належить до положень, що регулюють виконання деяких договорів, зокрема підрядного типу, надання послуг, комісії тощо. Забезпечувальні речові права виникають до порушення зобов’язання і узалежнені від належного виконання договірного зобов’язання. Речове забезпечення надає кредиторові право отримати майнове задоволення з предмету забезпечення в разі невиконання зобов’язання з вини боржника. Сформульовано теоретичні висновки з досліджених питань, спрямовані на вдосконалення регулювання забезпечувальних прав у цивільному законодавстві України.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 101-108
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Hidżab znaczy wybór? Znaczenie kobiecego stroju w Islamskiej Republice Iranu
Hijab Means Choice? The Importance of Women’s Dress in the Islamic Republic of Iran
Хиджаб означает выбор? Важность женской одежды в Исламской Республике Иран
Autorzy:: Mruk, Marzena
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2176083.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Iran
Islam
hijab
women’s rights
Иран
ислам
хиджаб
права женщин
Opis:: The debate about the planned Islamic costumes of the countries of the Middle Empire, particularly Iran, have been going on for several decades. A Muslim state, a woman’s visit outfit (in Iran, the hijab) presents itself as a symbol of the religious identity of the state, and from the state’s perspective. Besides, Islamic women wear burqa, chak, niqab, or hijab, which are synonymous with something else. It is a serious mistake because each of the Islamic women’s outfits listed has unique characteristics.
Споры о планируемых исламских костюмах стран Средней империи, например Ирана, ведутся уже несколько десятков лет. Мусульманское государство, если вы хотите узнать способ, как одеваются женщины (в Иране это хиджаб), представляет собой символ религиозной идентичности государства. Можно узнать, что исламские женщины носят бурку, чак, никаб или хиджаб и они являются синонимами чего-то другого, но это является серьезной ошибкой. Каждый из перечисленных исламских женских видов одежды имеет уникальные черты и свою характеристику.
Źródło:: Studia Orientalne; 2022, 3(23); 97-113
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Public commercial law and private law rules and values. Remarks in the light of the observable ‘privatization’ of public law
Prawo gospodarcze publiczne a normy i wartości prywatnoprawne. Uwagi na kanwie obserwowanej „prywatyzacji” prawa publicznego
Публичное хозяйственное право и нормы и ценности частного права. Замечания по поводу наблюдаемой «приватизации» публичного права
Публічне господарське право а приватноправові норми і цінності. Зауваження що до «приватизації» публічного права
Autorzy:: Klich, Grzegorz
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33362294.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: приватизація господарського права
цінності господарського права
публічне господарське право
приватизация публичного права
ценности в хозяйственном праве
публичное хозяйственное право
privatization of public law
values in law and economics
public commercial law
prywatyzacja prawa publicznego
wartości w prawie gospodarczym
prawo gospodarcze publiczne
Opis:: Prawo gospodarcze publiczne to gałąź prawa normująca oddziaływanie państwa i jego organów na procesy gospodarcze. Przyjęło się, że jest to element szerszej, kompleksowej dyscypliny – prawa gospo-darczego. W ostatnim czasie coraz częściej daje się zaobserwować posługiwanie się przez prawodawcę prywatnoprawną metodą regulacji także w ramach unormowań tradycyjnie zaliczanych do prawa gospodarczego publicznego. Tego typu praktyka może jednak prowadzić do pewnych komplikacji, w tym również w odniesieniu do wewnętrznej spójności omawianej dyscypliny na płaszczyźnie aksjologicznej.
Публичное хозяйственное право – это отрасль права, которая нормирует влияние государства и его органов на экономические процессы. Предполагается, что оно является частью более широкой, комплексной дисциплины – хозяйственного права. В последнее время все более распространенным становится использование законодателем частноправового метода регулирования и в рамках норм, традиционно относимых к публичному хозяйственному праву. Однако подобная практика может привести к определенным сложностям, в том числе и в отношении внутренней согласованности рассматриваемой дисциплины на аксиологическом уровне.
Public commercial law is a branch of law regulating the influence of the state and its bodies on economic and commercial processes. It is traditionally considered to be a component of a broader, more complex discipline – commercial law. Currently we can observe with an increasing frequency that private law regulations are being applied by the legislator, also within the framework of the regulations traditionally considered as a part of public commercial law. However, this practice may cause certain difficulties and setbacks, also in relation to the internal axiological consistency of the discussed law discipline.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 3; 59-70
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Zakaz dyskryminacji genetycznej w prawie międzynarodowym publicznym
Prohibition of genetic discrimination in public international law
Запрет дискриминации по генетическим признакам в международном публичном праве
Заборона генетичної дискримінації в міжнародному публічному праві
Autorzy:: Kofin-Brończyk, Klaudia
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33353635.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: генетична дискримінація
генетичні дані
права людини
генетическая дискриминация
генетическая информация
права человека
genetic discrimination
genetic data
human rights
dyskryminacja genetyczna
dane genetyczne
prawa człowieka
Opis:: Dyskryminacja genetyczna oznacza traktowanie kogoś w odmienny sposób ze względu na jego cechy genetyczne, które pozwalają stwierdzić, jakie predyspozycje zdrowotne ma człowiek. Przykładem jest genetyczne uwarunkowanie do zapadnięcia na chorobę Huntingtona czy ryzyko rozwoju raka jelita grubego. Z punktu widzenia prawa pojawia się ważny problem: czy wiedza o danych genetycznych może być wykorzystana w sposób, który będzie dyskryminował jednostkę? Przykładowo problem ten może polegać na tym, że ubezpieczyciel odmówi zawarcia z nami umowy dotyczącej ubezpieczenia na życie lub podwyższy naszą składkę. Pierwszą metodą badawczą jest analiza dogmatyczna, która obejmuje dwa elementy: metodę ilościową i jakościową przeprowadzenia inwentaryzacji prawa międzynarodowego oraz metodę prawnodogmatyczną, tj. krytyczną analizę literatury i orzecznictwa. Drugą metodą badawczą jest analiza prawnoporównawcza, która ma na celu porównanie regulacji występujących w uniwersalnym oraz regionalnym systemie praw człowieka. Celem niniejszego artykułu jest zbadanie, na ile kwestia zakazu dyskryminacji genetycznej jest uregulowa-na w prawie międzynarodowym publicznym. Dlaczego dyskryminacja genetyczna powinna być wyróżniona na tle ogólnych norm dyskryminacyjnych? Wiele aktów prawnych (np. Powszechna Deklaracja Praw Człowieka) zawiera ogólne normy antydyskryminacyjne. Przykłady dyskryminacji genetycznej wskazują jednak, że obecnie istniejące regulacje mogą okazać się niewystarczające. Artykuł jest także próbą odpowiedzi na pytanie, czym jest dyskryminacja genetyczna.
Генетична дискримінація означає різне ставлення до людини через її генетичні особливості, які дозволяють визначити, яка схильність до здоров’я людини. Приклади включають генетичну структуру хвороби Гентінгтона або ризик розвитку колоректального раку. З юридичної точки зору виникає важлива проблема: чи можна використовувати знання генетичних даних у спосіб, який дискримінує особу? Наприклад, проблема може полягати в тому, що страховик відмовляється укладати з нами договір страхування життя або підвищує наш внесок. Першим методом дослідження є догматичний аналіз, який включає два елементи: кількісний та якісний метод проведення інвентаризації міжнародного права та юридично-догматичний метод, тобто критичний аналіз літератури та юриспруденції. Другим методом дослідження є порівняльно-правовий аналіз, метою якого є порівняння норм в універсальній та регіональній системі прав людини. Метою цієї статті є дослідити, наскільки питання заборони генетичної дискримінації врегульовано міжнародним публічним правом. Чому слід відрізняти генетичну дискримінацію від загальних дискримінаційних норм? Багато правових актів (наприклад Універсальна декларація прав людини) містять загальні антидискримінаційні норми. Однак приклади генетичної дискримінації вказують на те, що чинні правила можуть виявитися недостатніми. Стаття також є спробою відповісти на питання, що таке генетична дискримінація.
Генетическая дискриминация означает иное отношение к человеку из-за его генетических признаков, которые определяют, какую предрасположенность к заболеваниям имеет человек. В качестве примера можно привести генетическую предрасположенность к болезни Гентингтона или риск развития колоректального рака. С юридической точки зрения возникает важная проблема: можно ли использовать данные о генетической информации таким образом, чтобы дискриминировать человека? Например, проблема может заключаться в том, что страховщик отказывается заключать с нами договор страхования жизни или увеличивает наш страховой взнос. Первый метод исследования – догматический анализ, который включает в себя два элемента: количественный и качественный метод изучения международного права и юридико-догматический метод, т.е. критический анализ литературы и судебной практики. Вторым методом исследования является сравнительно-правовой анализ, целью которого является сравнение положений, содержащихся в универсальной и региональной системе прав человека. Цель данной статьи – изучить, в какой степени запрет дискриминации по генетическим признакам регулируется международным публичным правом. Почему генетическую дискриминацию следует отличать от общих дискриминационных норм? Многие правовые документы (например, Всеобщая декларация прав человека) содержат общие антидискриминационные нормы. Однако примеры генетической дискриминации указывают на то, что существующих в настоящее время норм может быть недостаточно. Статья также является попыткой ответить на вопрос, что такое генетическая дискриминация.
Genetic discrimination means treating someone differently because of their genetic traits, which make it possible to determine what health predispositions a person has. Examples include a genetic predisposition to Huntington’s disease or the risk of developing colorectal cancer. From a legal perspective, an important issue arises: can knowledge of genetic data be used in a way that is discriminatory towards the individual? For example, the problem may be that the insurer refuses to enter into a life insurance contract with us or increases our premium. The first research method is the dogmatic analysis, which includes two elements: the quantitative and qualitative method of making an inventory of international law and the legal-dogmatic method, i.e. the critical analysis of literature and case law. The second research method is a comparative legal analysis, which aims to compare regulations found in the universal and regional human rights systems. The aim of this article is to examine the extent to which the prohibition of genetic discrimination is regulated in public international law. Why should genetic discrimination be singled out against general anti-discrimination standards? Many legal acts (e.g. the Universal Declaration of Human Rights) contain general anti- -discrimination standards. However, examples of genetic discrimination indicate that current regulations may not be sufficient. This article also attempts to answer the question of what genetic discrimination is.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 1; 165-180
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: European Parliament’s response to the war in Ukraine
Stanowisko UE wobec agresji Rosji przeciw Ukrainie
Позиция ЕС в отношении агрессии России против Украины
Позиція ЄС щодо агресії Росії проти України
Autorzy:: Grądzka, Ilona
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510815.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: війна
Україна
права людини
резолюції
Європейський парламент
война
Украина
права человека
резолюции
Европарламент
war
Ukraine
human rights
resolutions
European Parliament
wojna
Ukraina
prawa człowieka
rezolucje
Parlament Europejski
Opis:: Napaść zbrojna rosyjskich wojsk, z częściową okupacją suwerennego terytorium Ukrainy jest bezprecedensowym wydarzeniem w skali światowej. Ofiary wśród ludności cywilnej, ignorowanie potrzeby tworzenia korytarzy humanitarnych dla ludności uciekającej z terenów okupowanych przez wrogie wojsko czy przymusowe wysiedlenia można by potraktować jak scenariusz filmu wojennego. Jednak od 24 lutego 2022 r. takie wydarzenia stały się faktem i wymagają zdecydowanej reakcji potępiającej ze strony świata. Celem niniejszego artykułu jest interpretacja rezolucji wydawanych przez Parlament Europejski od momentu zbrojnej agresji Rosji przeciw Ukrainie i ich wpływu na działania instytucji unijnych. Prezentowany wywód koncentruje się wokół najważniejszych zagadnień poruszanych przez Parlament w swoich rezolucjach. Artykuł stanowi analizę prawniczą sporządzoną przy wykorzystaniu metody dogmatyczno-prawnej. Rezolucje, jako akty niewiążące, zaliczane są do tzw. prawa soft law, które wydawane jest w sytuacjach wymagających doraźnych działań lub reakcji ze strony instytucji UE. Parlament poprzez swoje rezolucje pragnie zwrócić uwagę państw członkowskich i społeczności międzynarodowej na skutki, jakie wojna wywołuje w wymiarze gospodarczym i humanitarnym. W niemalże wszystkich rezolucjach Parlament potępia działania Rosji, wskazuje przypadki łamania praw człowieka i podkreśla swoją solidarność z narodem ukraińskim.
Збройний наступ російських військових з частковою окупацією суверенної території України є безпрецедентною подією світового масштабу. Жертви серед цивільного населення, ігнорування необхідності створення гуманітарних коридорів для населення, яке тікає з окупованих ворожими військовими територій, вимушене переселення – все це можна було б розглядати як сценарій військового фільму. Однак з 24 лютого 2022 року такі події стали реальністю і вимагають рішучої засуджувальної реакції з боку світової спільноти. Метою цієї статті є інтерпретація резолюцій, ухвалених Європейським парламентом після початку збройної агресії Росії проти України, та їхній вплив на дії інституцій ЄС. Представлена аргументація фокусується на найважливіших питаннях, порушених Європарламентом у своїх резолюціях. Стаття є правовим аналізом, виконаним із застосуванням догматико-юридичного методу. Резолюції, як необов’язкові акти, класифікуються як “м’яке право”, які видаються в ситуаціях, що вимагають спеціальних дій або реакції з боку інституцій ЄС. Своїми резолюціями Парламент прагне привернути увагу держав-членів та міжнародної спільноти до економічних та гуманітарних наслідків війни. Майже у всіх резолюціях Парламент засуджує дії Росії, вказує на порушення прав людини та підкреслює свою солідарність з українським народом.
Вооруженное нападение российских войск с частичной оккупацией суверенной территории Украины – беспрецедентное событие мирового масштаба. Жертвы среди мирного населения, игнорирование необходимости создания гуманитарных коридоров для населения, покидающего оккупированные вражескими военными территории, принудительное выселение – все это можно было бы отнести к сценарию военного фильма. Однако с 24 февраля 2022 года подобные события стали реальностью и требуют решительной осуждающей реакции со стороны всего мира. Цель данной статьи – интерпретация резолюций, принятых Европарламентом после военной агрессии России против Украины, и их влияния на деятельность институтов ЕС. Представленная аргументация сосредоточена на наиболее важных вопросах, затронутых Европарламентом в своих резолюциях. Статья представляет собой юридический анализ, выполненный с использованием догматико-правового метода. Резолюции, как необязательные акты, относятся к категории, так называемого, «soft law» и издаются в ситуациях, требующих специальных действий или реакции со стороны институтов ЕС. С помощью своих резолюций Европарламент стремится привлечь внимание государств-членов и международного сообщества к экономическим и гуманитарным последствиям войны. Практически во всех резолюциях Европарламент осуждает действия России, указывает на нарушения прав человека и подчеркивает свою солидарность с украинским народом.
The military incursion by the Russian military, with the partial occupation of sovereign Ukrainian territory, is an unprecedented event on a global scale. The civilian casualties, the disregard for the need to create humanitarian corridors for the population fleeing the areas occupied by the enemy military, or the forced displacement could be treated like a war movie scenario. However, as of 24 February 2022, such events have become a reality and require strong condemnation from the world. This article aims to interpret the resolutions issued by the European Parliament since Russia’s military aggression against Ukraine and their impact on the actions of the EU institutions. The exegesis presented here focuses on the most important issues raised by the Parliament in its resolutions. This article is a legal analysis using the dogmatic-legal method. Resolutions, as non-binding acts, represent so-called soft law issued in situations requiring ad hoc action or reaction by the EU institutions. Through its resolutions, Parliament seeks to draw the attention of Member States and the international community to the economic and humanitarian consequences of war. In almost all its resolutions, Parliament condemns Russia’s actions, points out human rights violations and emphasises its solidarity with the Ukrainian people.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 67-80
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: International human rights law in the era of digital disinformation and propaganda: case studies from Myanmar and Ukraine
Prawo międzynarodowe praw człowieka w dobie cyfrowej dezinformacji i propagandy. Analiza przypadków Mjanmy i Ukrainy
Международное право в области прав человека в эпоху цифровой дезинформации и пропаганды. Анализ примеров из опыта Мьянмы и Украины
Міжнародне право прав людини в епоху цифрової дезінформації та пропаганди. Анализ на прикладі М’янми та України
Autorzy:: Balcerzak, Michał
Kapelańska-Pręgowska, Julia
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510007.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: свобода слова
дезінформація
пропаганда
М’янма
Україна
права людини
дезинформация
Мьянма
Украина
права человека
wolność słowa
dezinformacja
propoaganda
Mjanma
Ukraina
prawa człowieka
freedom of expression
disinformation
propaganda
Myanmar
Ukraine
human rights
Opis:: Today, more than ever, the Internet and social media have become our primary sources of information, offering us a window to the world. However, this freedom to access and disseminate information has negative consequences, as it allows for a rapid spread of disinformation, propaganda, and hate speech. From the perspective of international human rights law, questions arise regarding the obligations and responsibilities of states. In this discussion, the authors argue that one of the primary tasks of states is to take necessary and appropriate measures to simultaneously protect the freedom of expression and prevent the spread of propaganda and disinformation. Balancing these conflicting interests is a complex challenge. To better understand them, the authors analyse selected examples from international and domestic jurisprudence and practice, such as the Rohingya genocide in Myanmar and the war in Ukraine. These cases serve to illustrate how state-sponsored propaganda and disinformation can lead to violence and result in grave human rights violations.
Интернет и социальные сети стали для нас основными источниками информации, открыв нам окно в мир. Однако свобода доступа к информации и возможность ее распространения влекут за собой негативные последствия в виде быстрого распространения дезинформации, пропаганды и языка вражды. С точки зрения международного права в области прав человека возникают вопросы об обязанностях и ответственности государств. В данной статье авторы утверждают, что в обязанности государств входит принятие необходимых и надлежащих мер как для защиты свободы выражения мнений, так и для предотвращения распространения пропаганды и дезинформации. Разграничение между защищаемой речью и речью, выходящей за допустимые пределы свободы выражения мнений, не всегда очевидно и может представлять определенную сложность. Чтобы лучше понять эти вопросы, авторы сосредоточились на анализе двух примеров – геноцида мусульманского меньшинства рохинджа в Мьянме и войны в Украине. Они наглядно показывают, как государственная пропаганда и дезинформация могут приводить к насилию и серьезным нарушениям прав человека.
Інтернет та соціальні мережі стали нашими основними джерелами інформації, відкриваючи вікно у світ. Однак свобода доступу до інформації та легкість її поширення призводить до негативних наслідків у вигляді швидкого поширення дезінформації, пропаганди та мови ворожнечі. З точки зору міжнародного права прав людини виникають питання щодо обов’язків та відповідальності держав. У цій статті автори стверджують, що саме на державах лежить відповідальність за вжиття необхідних і належних заходів як для захисту свободи вираження поглядів, так і для запобігання поширенню пропаганди та дезінформації. Різниця між захищеним мовленням і мовленням, яке перевищує допустимі межі свободи вираження поглядів, не завжди очевидна і може бути складною. Щоб краще зрозуміти ці питання, автори зосереджуються на аналізі двох прикладів, а саме геноциду мусульманської меншини Рохінджа в М’янмі та війни в Україні. Вони ілюструють, як державна пропаганда та дезінформація можуть призвести до насильства та серйозних порушень прав людини.
Internet i media społecznościowe stały się naszymi głównymi źródłami informacji, otwierając nam okno na świat. Jednak wolność dostępu do informacji i łatwość jej rozpowszechniania niesie ze sobą negatywne konsekwencje w postaci szybkiego rozprzestrzeniania się dezinformacji, propagandy i mowy nienawiści. Z perspektywy prawa międzynarodowego praw człowieka pojawiają się pytania dotyczące obowiązków i odpowiedzialności państw. W niniejszym artykule autorzy argumentują, że zadaniem państw jest podjęcie niezbędnych i odpowiednich działań zarówno w celu ochrony wolności wypowiedzi, jak i zapobiegania rozprzestrzenianiu się propagandy i dezinformacji. Rozróżnienie wypowiedzi podlegających ochronie od tych przekraczających dopuszczalne granice wolności słowa niekoniecznie jest oczywiste i może stanowić trudne wyzwanie. Aby lepiej zrozumieć te kwestie, autorzy koncentrują się na analizie dwóch przykładów, tj. ludobójstwa muzułmańskiej mniejszości Rohingya w Mjanmie oraz wojny w Ukrainie. Stanowią one ilustrację tego, jak państwowa propaganda i dezinformacja mogą prowadzić do przemocy i poważnych naruszeń praw człowieka.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 7-26
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Współczesne teorie społeczeństwa obywatelskiego w świetle nowego materializmu
Contemporary theories of civil society with reference to the concept of new materialism
Современные теории гражданского общества через призму нового материализма
Autorzy:: Pietrzak, Edyta
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/691411.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:: общество
гражданские права
новый материализм
гражданское общество
citizenship
civil rights
new materialism
civil society
Opis:: Статья посвящена современным теориям гражданского общества в региональном,глобальном и транснациональном масштабе, что является основой отсылки к одному из наиболее интересных современных направлений в гуманитарных науках - концепции нового материализма. За основу предложенной в статье классификации принят, предложенный Рейнхардтом Косселецким, критерий расширения гражданских прав.
The article discusses contemporary theories of civil society at the local, global and transnational level with reference to one of the most interesting modern trends in humanities – the concept of new materialism. The proposed classification has been based on the criterion of civil rights expansion suggested by Reinhardt Koselleck.
Źródło:: Eastern Review; 2017, 6; 39-52
1427-9657
2451-2567
Pojawia się w:: Eastern Review
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: К вопросу о рецензии права в Российской консервативной правовой идеологии
On the reception of law in the Russian conservative legal ideology
Autorzy:: Vasilyev, Anton
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/564963.pdf
Data publikacji:: 2017-12-01
Wydawca:: Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
Tematy:: право
консерватизм
традиция
рецепция права
культур-национализм
law
conservatism
traditions
law reception
cultural-nationalism
Opis:: Статья посвящена феномену рецепции права в интерпретации российского консерватизма. Отношение российских консерваторов к заимствованию иностранного права диктовалось господством органической методологии в консерватизме. Органицизм консервативной правовой идеологии предполагал с неизбежностью развития права за счет внутренних, имманентных факторов и фактически отрицал возможность рецепции права. Эволюция права для российских консерваторов мыслилась в двух формах: одухотворение старых форм права и имманентное преобразование существующих правовых институтов. В заимствовании зарубежного права российские консерваторы видели опасность вторжения в культурную, духовную сферу правовой действительности.
The article is devoted to the phenomenon of law reception in the interpretation of the Russian conservatism. The attitude of Russian conservatives towards adopting foreign law was dictated by the dominance of organic methodology in conservatism. The organicism of the conservative legal ideology assumed with the inevitability of the development of law at the expense of internal, immanent factors and actually denied the possibility of reception of law. The evolution of law for the Russian conservatives was conceived in two forms: the spiritualization of old forms of law and the immanent transformation of existing legal institutions. In adopting foreign law, Russian conservatives saw the danger of an invasion of the cultural, spiritual sphere of legal reality.
Źródło:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności; 2017, 2(3); 7-17
2450-5005
Pojawia się w:: De Securitate et Defensione. O Bezpieczeństwie i Obronności
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Произведение аудиовизуального искусства
The concept of an audiovisual work
Pojęcie utworu audiowizualnego
Autorzy:: Nowak, Stanisław
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/443271.pdf
Data publikacji:: 2015
Wydawca:: Wyższa Szkoła Humanitas
Tematy:: авторские права
аудиовизуальное произведение
фильм
copyright
audiovisual work
film
prawo autorskie
utwór audiowizualny
Opis:: Закон 4 февраля 1994 г. об авторском праве и смежных правах ввел к польскому правовому порядку понятие аудиовизуальное произведение, которое заменило выступающее в прежнем правовом порядке понятие кинематографическое произведение. В статье указан генезис понятия, как этот род искусства складывался под соображением юридическим и техническим, которые стали причиной обособить его из других родов произведений в ст. 1 закона.
Act from 4 February 1994 about the copyright and related rights entered the notion audiovisual work into the Polish system of law of the intellectual property, which replaced the concept cinematographic work. e author of the article considers the genesis of the notion, by pointing and describing the forming audiovisual work both in technical issues and legal which caused singling out it from other types of works mentioned in art. 1 Copyright Act.
Ustawa z dnia 4 lutego 1994 r. o prawie autorskim i prawach pokrewnych wprowadziła do polskiego systemu prawa własności intelektualnej pojęcie „utwór audiowizualny”, któ- re zastąpiło występujące w poprzednim porządku prawnym pojęcie „utwór kinematograficzny”. W artykule przedstawiona została geneza pojęcia, poprzez wskazanie i opisanie kształtowania się utworu audiowizualnego w kwestiach technicznych oraz prawnych, które spowodowały wyodrębnienie go spośród innych rodzajów utworów wymienionych w art. 1 u.p.a.p.p.
Źródło:: Roczniki Administracji i Prawa; 2015, 15/2; 179-186
1644-9126
Pojawia się w:: Roczniki Administracji i Prawa
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Ocena wiedzy mieszkańców Trójmiasta na temat prawa do reklamacji – badania pilotażowe
Evaluation of the Knowledge of Tricity Inhabitans about Their Right to Make a Complaint - a Pilot Study
Оценка знаний жителей Труймяста в отношении права на рекламацию - пилотажные обследования
Autorzy:: Wierzowiecka, Joanna
Specht, Agnieszka
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/562357.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Polski Instytut Ekonomiczny
Tematy:: konsument
prawa konsumenta
ochrona konsumenta
consumer
consumer rights
consumer protection
потребитель
права потребителя
зашита потребителя
Opis:: Celem pracy jest wstępna ocena poziomu świadomości klientów na temat praw konsumentów dotyczących reklamacji. Badanie pilotażowe zostało przeprowadzone na terenie Trójmiasta na grupie 113 respondentów w formie sondażu diagnostycznego z wykorzystaniem kwestionariusza ankietowego. Z badań wynika, iż 74,3% konsumentów rynku trójmiejskiego deklaruje, że poziom ich wiedzy kształtuje się na poziomie przeciętnym, słabym lub deklaruje brak wiedzy. Jedynie 12,4% konsumentów jest świadomych tego, do jakich działań mają prawo po dokonaniu zakupu w sklepie i czego mogą żądać od sprzedawcy w przypadku produktu wadliwego. Wiedza konsumentów Trójmiasta na temat przysługujących im uprawnień do reklamacji jest na poziomie niedostatecznym. Wielu konsumentów nie dochodzi swoich praw z powodu braku ich znajomości. Należy prowadzić w większym stopniu akcje promocyjne mające na celu zwiększenie świadomości konsumentów w zakresie ich praw do reklamacji. Artykuł ma charakter badawczy.
The aim of the thesis is to conduct a preliminary evaluation of the level of customer awareness of consumer rights concerning complaints. The pilot study was conducted in the form of a diagnostic survey with the use of a questionnaire in Tricity (Gdansk, Gdynia, Sopot), Poland, where a group of 113 respondents were examined. The research indicated that 74.3% of consumers of the Tricity market declared that their knowledge was at an average, low, or virtually non-existent level; only 12.4% of consumers were aware of what activities they could undertake after making a purchase and what they could demand from the seller in case of a defective product being sold. The knowledge of Tricity consumers about the right to make a complaint, to which they are entitled, is insufficient; as a result, many consumers do not pursue their rights due to their lack of knowledge about this subject. The conclusion is that promotional campaigns should be conducted on a greater scale that would seek to increase consumers’ awareness of their right to make a complaint. The article is of the research nature.
Цель работы – дать вступительную оценку уровня сознательности клиентов в отношении прав потребителей на рекламацию. Пилотажное обследование провели на территории Труймяста (Троегорода) на группе 113 респондентов в форме диагностического зондажа с использованием анкетного вопросника. Из обследований вытекает, что 74,3% потребителей на троегородском рынке заявляют, что уровень их знаний находится на среднем или низком уровне, или же они декларируют нехватку знаний. Лишь 12,4% потребителей знают, на какие действия у них есть право после совершения покупки в магазине, и чего они могут требовать от продавца в случае продукта с изъяном. Знания потребителей из Труймяста в отношении прав на рекламацию, которыми они наделены, находятся на недостаточном уровне. Многие потребители не добиваются своих прав из-за нехватки знания их. Следует проводить в большей степени пропагандистские акции, направленные на повышение сознательности потребителей в отношении их прав на рекламацию. Статья имеет исследовательский характер.
Źródło:: Handel Wewnętrzny; 2017, 1 (366); 387-400
0438-5403
Pojawia się w:: Handel Wewnętrzny
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "права" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język