Temat: політика - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Теоретико-методологічні аспекти поняття міжнародний імідж держави
Theoretical and Methodological Aspects the Concept of International Image of the State
Autorzy:: Єремєєва, Ірина
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2163432.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: nation branding
political marketing
state
globalization
foreign
policy
international state image-making
international relations
національний брендинг
політичний маркетинг
держава
глобалізація
зовнішня політика
міжнародний державний іміджмейкінг
міжнародні відносини
Opis:: The article considers the theoretical and methodological aspects of the formation of the international image of the state through: analysis of conceptual approaches to the concept of international image of the state; identification of factors influencing the formation of an effective image of the state in the international arena; formulation of essential features of the state image and determination of their influence on the international competitiveness of the state; defining criteria for assessing the international image; analysis of areas of international state image-making. The international image of the state is a strategic tool for strengthening the status of the state in the international arena and the main criterion for its effectiveness. The international image is formed under the influence of natural factors and purposeful activity of state and other actors. The author identifies specific features of the international image of the state: compliance with the level of political, socio-economic and cultural development of the state; emphasis on the brightest and specific characteristics of the state; the presence of significant emotional and psychological composition; easy to display object; symbolization of some aspects of state life. The main criterion for the effectiveness of the state image is to strengthen the status of the state in the international arena. The result of the analysis of the main directions of international state image-making is the allocation of three areas: geopolitical direction forms the idea of geographical space as a territory for domestic and foreign policy; marketing direction provides promotion of economic processes of the state on the world stage; branding direction based on the recognizability of formal and informal symbols of the state contributes to the recognizability of the state on the world stage. Thus, the international image is a manageable category that can be built according to the political or economic demands of the state.
У статті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти формування міжнародного іміджу держави через вирішення наступних завдань: аналіз концептуальних підходів до визначення державного іміджу; визначення чинників, що впливають на формування ефективного іміджу держави на міжнародній арені; формулювання основних особливостей державного іміджу та визначення їх впливу на міжнародну конкурентоспроможність держави; визначення критеріїв оцінки та аналіз структури міжнародного іміджу. Імідж є стратегічним інструментом зміцнення позицій і статусу держави та основним критерієм ефективності її діяльності на міжнародній арені. Міжнародний імідж формується під впливом об’єктивних чинників та цілеспрямованої діяльності державних та інших акторів. Автор визначає наступні особливості міжнародного іміджу держави: відображення рівня політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави; акцент на найяскравіших та специфічних характеристиках держави; наявність вагомої емоційної та психологічної складової; символізація деяких аспектів державного життя. Результатом змістовної характеристики іміджу держави є виділення трьох напрямків його формування: геополітичний напрям розглядає географічний простір як територію внутрішньої та зовнішньої політики; маркетинговий напрям забезпечує підтримку зовнішньоекономічної діяльності держави; брендинг сприяє розвитку формальних та неформальних символів держави та її пізнаваності у світі. Таким чином, міжнародний імідж є керованою категорією, що побудована відповідно до національних інтересів держави.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 61-77
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Українська інтелігенція у 1917-1921 рр.: формування громадянської позиції
Ukrainian Intelligence in 1917-1921: Formation of Civil Position
Autorzy:: Шевчук, Т.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676897.pdf
Data publikacji:: 2022-01-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Українська революція
інтелігенція
наука
культура
становлення
розвиток
політика
Ukrainian revolution
intelligentsia
science
culture
formation
development
politics
Opis:: У статті проаналізовано діяльність української інтелігенції у період 1917-1921 рр. Авторка за мету ставить визначення досягнень та втрат, що отримала українська наукова інтелігенція протягом 1917-1921 рр. Досліджено матеріальне забезпечення представників української інтелігенції, які не емігрували за кордон, а залишилися працювати на українських теренах. Звернуто увагу на їхній внесок у розвиток науки, культури періоду, коли в українських землях постійно змінювалися режими та влада переходила від одних до інших. Політика цих режимів кардинально різнилася в залежності від зовнішньополітичної орієнтації та програмних засад їхніх лідерів. До того ж українська інтелігенція по-різному реагувала на зміну влади. Тому зроблено спробу умовного розподілу представників української інтелігенції на групи відповідно до їхніх ідейно-світоглядних переконань. Розглянуто вплив політичних змін на ключові галузі науки і культури та визначено, що, з одного боку, становище наукових інституцій було незадовільним, натомість культурні галузі відроджувалися та розвивали активну діяльність. При написанні статті застосовувався принцип системності, методи порівняння і узагальнення, структуризації та аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні чинників, що впливали на формування наукових, культурних інтерпретацій питання подальшого буття української інтелігенції в умовах Української революції на основі проаналізованих історіографічних напрацювань та архівних матеріалів, виявленні основних досягнень та помилок у цьому інформаційно-світоглядному полі. Авторка вказує на важливість подальшого наукового дослідження проблеми, адже нині, не дивлячись на певний наявний блок напрацювань з теми, є питання, що потребують подальшого вивчення та нової інтерпретації.
The article analyzes the activities of the Ukrainian intelligentsia in 1917-1921. The author aims to determine the achievements and losses received by the Ukrainian scientific intelligentsia during 1917-1921. Attention is paid to their contribution to the development of science and culture of the period when the regimes in the Ukrainian lands were constantly changing and power passed from one to another. At the same time, the policies of these regimes differed radically depending on the foreign policy orientation and program principles of their leaders. At the same time, the Ukrainian intelligentsia reacted differently to the change of government. It was made an attempt to divide representatives of the Ukrainian intelligentsia into groups in accordance with their ideological and ideological orientation. The impact of political changes on key branches of science and culture is explored. It is determined that, on the one hand, the position of scientific institutions was unsatisfactory while cultural branches were revived and developed actively. The article is written using the principle of systematization, methods of comparison and generalization, structuring and analysis. The scientific novelty of the study is justified by the determination of the factors that influenced the formation of scientific and cultural interpretations of the future existence of the Ukrainian intelligentsia during the Ukrainian revolution on the basis of analyzed historiography and archival materials, as well as identifying major achievements and errors in this information and worldview. The author emphasizes the importance of further scientific research of the problem, because today, despite a certain existing block of work on the topic, there are issues that need further study and reinterpretation.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 98-109
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Багатовекторна зовнішня політика Узбекистану як важливий засіб вирішення соціально-економічних проблем країни
Multi-vector Foreign Policy of Uzbekistan as an Important Means of Solving the Socio-economic Problems of the Country
Autorzy:: Фомін, C.C.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676689.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: демографічна проблема
безробіття
трудова міграція
екологічна проблема
багатовекторна зовнішня політика
євразійська економічна інтеграція
зона вільної торгівлі
економічний союз
протекціонізм
demographic problem
unemployment
labour migration
ecological problem
multi-vector foreign policy
Eurasian economic integration
free trade area
economic union
protectionism
Opis:: В статті окреслені внутрішні проблеми Узбекистану, серед яких слід назвати проблему бідності, масового безробіття, нестачі сільськогосподарської землі і водних ресурсів, екологічні проблеми. Значною мірою ці проблеми обумовлені швидким зростанням населення. Узбекистан намагається вирішити ці проблеми шляхом ліберальних ринкових реформ та багатовекторної зовнішньої політики, розвиваючи одночасно політичні та торгово-економічні відносини з різними країнами, зокрема, з Китаєм, США, Євросоюзом, Туреччиною, Південною Кореєю, Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). В статті показано, що обсяги торгівлі Узбекистану із західними країнами, а також обсяги західних інвестицій в економіку цієї країни в цілому залишаються, принаймні зараз, невисокими. Робиться висновок, що для США Узбекистан є цікавим головним чином в геополітичному і військово-стратегічному аспектах, особливо зараз, після виводу американських військ із Афганістану. ЄС значно більше, ніж США, зацікавлений в розвитку торгово-економічних відносин з Узбекистаном. Нова угода між Узбекистаном і ЄС про розширене партнерство і співробітництво створить більш сприятливі умови для економічного співробітництва і торгівлі, зростання європейських інвестицій в економіку Узбекистану. Проте, здається, що фактор географічної віддаленості Узбекистану від Європи не дасть можливості країнам Євросоюзу займати таке ж провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах Узбекистану, яке зараз займають сусідні Китай, Росія та інші країни-члени ЄАЕС. Показано, що найважливішим торгово-економічним партнером Узбекистану є Китай, який розглядає Узбекистан як важливу транзитну країну, через територію якої проходять транспортні коридори для транспортування, перш за все, китайських товарів в країни Європи та інші регіони світу. Китайські інвестиції в економіку Узбекистану невпинно зростають. Євразійський економічний союз (ЄАЕС), зокрема, такі його члени як Росія і Казахстан, також є для Узбекистану найважливішим торгово-економічним партнером. Крім того, Росія є головним ринком праці для мільйонів узбецьких трудових мігрантів. В межах ЄАЕС був створений єдиний ринок праці, трудові мігранти-громадяни країн-членів ЄАЕС користуються соціальними правами країни перебування та можуть вільно пересуватися територією країн-членів ЄАЕС. Ця обставина особливо важлива для Узбекистану, який зацікавлений в покращенні умов перебування своїх трудових мігрантів. Крім того, як свідчать факти, економічна інтеграція в межах ЄАЕС не перешкоджає урядам країн-членів ЄАЕС розвивати інтенсивні політичні і економічні відносини з різними країнами. Враховуючи всю низку гострих соціально-економічних, екологічних і демографічних проблем, які стоять перед Узбекистаном, думається, що в майбутньому неможливо повністю виключати членство Узбекистану в ЄАЕС, особливо, якщо таке членство не завадить узбецькому керівництву й надалі проводити багатовекторну зовнішню політику. Парламент Узбекистану схвалив рішення брати участь в роботі ЄАЕС в якості спостерігача. В грудні 2020 р. ЄАЕС надав Узбекистану такий статус.
The article elucidates the internal problems of Uzbekistan among which one should mention the problem of poverty, mass unemployment, shortage of arable land and water resources, serious ecological problems. To a high degree these problems have been caused by a rapid growth of population. Uzbekistan tries to solve these problems by means of liberal market reforms and the multi-vector foreign policy developing political, economic and trade relations at the same time with different countries, in particular with China, the USA, the EU, Turkey, South Korea, Russia and other countries-members of the Eurasian Economic Union (EAEU). It was shown that volumes of trade of Uzbekistan with the Western countries as well as the level of Western investments remain at least now not high. The conclusion is drawn that for the USA Uzbekistan presents the interest mainly in geopolitical, military and strategic aspects, especially now after the US troops left Afghanistan. The EU is more than the USA interested in developing the trade and economic relations with Uzbekistan. The new agreement between Uzbekistan and the EU on enlarged partnership and cooperation will create more favorable conditions for economic cooperation and trade, growth of European investments into economy of Uzbekistan. Nevertheless it seems that the factor of geographic remoteness of Uzbekistan from Europe will not make it possible for the EU countries to occupy the same place in external economic links of Uzbekistan as the countries-neighbours such as China, Russia and other countries-members of the EAEU. It is shown that China is the most important trade and economic partner of Uzbekistan. China considers Uzbekistan as the important transit country with transport corridors indispensable for transportation first of all of Chinese goods to the countries of Europe and other regions of the world. The Chinese investments into economy of Uzbekistan are constantly growing. The Eurasian Economic Union (EAEU), in particular Russia and Kazakhstan, is also the most important trade and economic partner of Uzbekistan. Besides, Russia is the biggest labour market for millions of Uzbek migrant workers. Within the EAEU the common labour market was created, migrant workers who are citizens of the countries-members of the EAEU enjoy the social rights of the country of stay and may freely move over territories of the countries-members of the EAEU. This fact is especially important for Uzbekistan which is interested in improving living conditions of its migrant workers. Besides, as the facts show, the economic integration within the EAEU does not prevent the governments of the countries-members of the EAEU from developing intensive political and economic relations with different countries. Taking into account the complex of acute socio-economic, ecological and demographic problems facing Uzbekistan it seems that in the future one cannot completely exclude the possibility of membership of Uzbekistan in the EAEU especially if such a membership does not prevent the Uzbek government from pursuing the multi-vector foreign policy. The parliament of Uzbekistan approved the decision to obtain the status of observer at the EAEU. The EAEU granted this status to Uzbekistan in December 2020.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 175-195
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Зигзаги культурной политики Советского Союза эпохи «холодной войны»
Zigzags in Cultural Policy of the Soviet Union in the Cold War Epoch
Autorzy:: Солошенко, В.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676592.pdf
Data publikacji:: 2021-06-10
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: культурна політика
СРСР
УРСР
«холодна війна»
«відлига»
протистояння
українська інтелігенція
національне питання
cultural policy
the USSR
the Ukrainian SSR
the Cold War
the Thaw
confrontation
Ukrainian intelligence
national issue
Opis:: Ця стаття написана на основі доповіді, зробленої під час роботи міжнародного японсько-польсько-українського круглого столу «Культурні і академічні зв’язки між країнами Східного блоку та Заходу в період «холодної війни»», організованого Інститутом соціальних досліджень Охара/Університетом Хосей (Токіо, Японія) в кооперації з ДУ «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України» (Київ, Україна) і Ягелонським університетом (Краків, Польща). З тим, щоб прочитання цієї статті було більш доступним для вчених держав пострадянського простору, дальнього і ближнього зарубіжжя автор, як виключення, обрала саме російську мову, яку японські колеги і професори з Університету Охара/Токіо та інших університетів опановували в період «холодної війни», навчаючись в СРСР. У статті підкреслено, що вхождення в Радянський Союз України, на правах союзної республіки-засновниці і проголошення курсу на створення нового суспільно-економічного ладу, передбачало низку важливих соціальних трансформацій. В СРСР були втілені індустріалізація, колективізація і культурна революція, відкривалися багаточисельні університети, наукові інститути, театри та інші заклади культури. Радянська культура, відповідно до офіційного визначення, слугувала будівництву соціалістичного суспільства. Водночас культурна політика Радянського Союзу пересідувала завдання зміни суспільної свідомості, ліквідації приватної власності, відмови від релігії. Вона, беручи за основу комуністичну ідеологію, покликана була слугувати формуванню «нової радянської людини». Автором показано, яким був вплив «холодної війни» на культуру СРСР. Підкреслено, що розвиток нових галузей промисловості і наукові відкриття світового значення, зроблені радянськими вченими, надавали можливість ширше використовувати досягнення людства для подальшого розвитку і примноження культурних багатств. Також про доягнення і втрати щодо утверждення українського національного питання йдеться в цій статті.
Presented article has been written based on the report, which was delivered at the International Workshop “The Cultural and Academic Relations between the Eastern Bloc Countries and the West during the Cold War Period” organized by the Ohara Institute for Social Research/Hosei University (Tokyo, Japan) in cooperation with the State Institution “Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine” (Kyiv, Ukraine) and Jagielonian University (Krakow, Poland).In order for reading this article to be more accessible for the scholars of post-Soviet countries, far and near abroad, the author, on exceptional basis, used Russian as the language of her research. Because exactly Russian was the language of learning of the author’s Japanese colleagues, professors from the Hosei University / Tokyo and other universities during their studying in the USSR in the Cold War years.The article underlines that accession of Ukraine to the Soviet Union as the Union Republic-co-founder and its commitment to the establishment of the new social and economic system involved a series of public transformations. In the Soviet Union, the industrialization, collectivization, and cultural revolution were conducted, numerous universities, scientific institutions, theatres, and other culture centers were opened. Soviet culture, as officially defined, served the purpose of construction of a socialist society. At the same time, the cultural policy of the Soviet Union had not only the objectives of changing public consciousness, covered the principles of liquidation of private property and repudiation of religion, but also, on the base of communist ideology, it was intended to provide a formation of the «New Soviet Man». The author demonstrated the Cold War influence on the culture of the USSR. The research highlighted that the development of new industries and scientific discoveries of global significance by the Soviet scientists enabled to use to a greater extent of human achievements for further progress and cultural wealth accumulation. The article deals with the achievements and loses in the process of Ukrainian national identity assertion.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 196-208
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Комунікативний вимір формування і просування публічного іміджу держави
Communicative Dimension of Formation and Promotion of the State`s Public Image
Autorzy:: Нагорняк (Nagornyak), Тетяна (Tetyana)
Польовий (Polovyi), Микола (Mykola)
Бондаренко (Bondarenko), Сергій (Sergii)
Осмоловська (Osmolovska), Анна (Anna)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187908.pdf
Data publikacji:: 2022-03-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: інформаційний простір
політика формування іміджу держави
інтегральна модель формування іміджу держави
комунікаційні моделі
держав світу
імідж держави
image of the state
information space
integral model of state’s image
formation
communication models of the states of the world
policy of state’s image formation
Opis:: Within the framework of the author’s scientific research, three types of communicative models of the world’s states were identified, which reflect the basic principles of building state information policy and reflect the key characteristics of the political system. Among them are subsidiary, vertical, and transitional models. The institutional method was used to prove the specifics of the state as a political institution that is the bearer of national images, as well as the role and degree of influence of public policy on the formation of ideas about the state in the external information space, on the policy of promoting and transforming these images, with an emphasis on the actions of those states that shape the global political discourse of today. The authors propose an integral model of state’s public image formation, which provides for the synergy of actors of public diplomacy. The result of its implementation is the formation of the components of the state image (regional, multicultural, culinary, educational, expert) together with official products (national symbols, reputation characteristics, socio-economic development indicators, rating indicators and e-diplomacy products) «from below». Both the central government and local communities in the context of the implementation of «bottom-up» policy should be involved in the realization of a successful image formation policy. The authors emphasize that the policy of state’s image formation in the external information space should be considered as a multifaceted component of the foreign policy of the state. The tools, channels and subjects of formation and adjustment of the stateʼs image should be embedded in each of the vectors of foreign policy- in security, diplomatic, economic, social, legal, and directly information vectors.
У рамках авторських наукових пошуків виділено три типи комунікативних моделей держав світу, що відображають базові принципи побудови державної інформаційної політики та віддзеркалюють найважливіші характеристики політичної системи. Серед них – субсидіарна, вертикальна та перехідна моделі. За допомогою інституційного методу проаналізовано специфіку держави як політичного інституту, що є носієм загальнонаціональних образів, а також роль і ступінь впливу саме державної політики на формування уявлень про державу в зовнішньому інформаційному просторі, на політику просування і трансформації цих іміджів з акцентом на дії тих держав, які формують глобальний політичний дискурс сучасності. Автори пропонують інтегральну модель формування публічного іміджу держави, що передбачає синергію суб’єктів публічної дипломатії. Результатом її має стати формування «знизу» частини складових іміджу держави (регіональних, полікультурних, кулінарних, освітніх, експертних) разом з офіційними продуктами (державними символами, репутаційними характеристиками, соціально-економічними показниками розвитку, рейтинговими індикаторами та продуктами цифрової дипломатії). Для реалізації успішної політики формування іміджу слід залучати і центральну владу, і локальні громади в контексті впровадження політики «знизу». Автори наголошують на тому, що політику формування іміджу держави в зовнішньому інформаційному просторі слід розглядати як багатоаспектний складник зовнішньополітичного курсу держави. Інструменти, канали та суб’єкти формування і коригування іміджу держави мають бути закладені в кожному з векторів зовнішньої політики, а саме в безпековому, дипломатичному, економічному, соціальному, правовому та безпосередньо інформаційному.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 1; 14-27
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Енергетична політика країн Балтії у пострадянський період
Energy Policy of the Baltic States in the Post-Soviet Period
Autorzy:: Мудрієвська, I.I.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676673.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: країни Балтії
ЄС
BEMIP
енергетична політика
енергетична безпека
енергоресурси
диверсифікація
синхронізація
Baltic States
EU
energy policy
energy security
energy resources
diversification
synchronization
Opis:: У статті досліджено енергетичну політику країн Балтії у пострадянський період, яка спрямована на зниження енергетичної залежності від Росії з акцентом на просуванні національних інтересів. Простежено, що процес модернізації енергетичної сфери Литви, Латвії та Естонії направлений на посилення енергетичної безпеки і створення умов для енергетичної незалежності, підвищення енергоефективності економік зазначених держав. Окреслено головні напрями реалізації енергетичної політики країн Балтії. Звернуто увагу на те, що програми модернізації енергетичної галузі включають в себе широке впровадження енергозберігаючих технологій, зокрема,й використання відновлювальних джерел енергії. Розглянуто умови функціонування енергосистем країн Балтії в часи незалежності. Мова йде про енергетичну, сировинну, інфраструктурну залежність від єдиного енергопостачальника – Російської Федерації. Зазначено про План об’єднання Балтійського енергетичного ринку (BEMIP). Наголошено на важливості введення в дію терміналу СПГ у Клайпеді (Литва) і будівництві нових проєктів транспортування блакитного палива – GIPL, Balticconnector. Проаналізовано особливості синхронізації електромереж балтійських країн з континентальною європейською мережею (CEN). Здійснено стислу характеристику стану справ в енергетиці Естонії, Латвії, Литви в умовах незалежності. Зазначено про позицію ЄС щодо питання розвитку енергетичного сектору балтійських країн. Підкреслено, що країни Балтії зуміли заручитися підтримкою ЄС у своїх зусиллях щодо посилення енергетичної безпеки.Зроблено висновок проте, що саме завдяки проявленню стійкої позиції країн Балтії і ЄС у напрямі імплементації нових проєктів щодо постачання енергії та енергоносіїв, країни Балтії частково позбуваються енергетичної залежності з боку Росії. Завдяки сприянню ЄС, впровадженню спільної енергетичної політики, залученню нових партнерів, оновленню маршрутів постачання енергії, диверсифікації джерел постачання енергоресурсів країни Балтії поступово відходять від енергетичної ізоляції.
The energy policy of the Baltic States in the post-Soviet period, which aims to reduce energy dependence on Russia with an emphasis on promoting national interests is studied at the article.It is noted that the process of the energy sector’ modernizationof Lithuania, Latvia and Estonia is aimed at strengthening energy security and creating conditions for energy independence, increasing the energy efficiency of economies of these countries. The main directions of the energy policy’ implementation of the Baltic States are outlined.Attention is paid to the fact that modernization programs of the energy sector include the widespread introduction of energy saving technologies, in particular, the use of renewable energy sources. The conditions of functioning of the Baltic States’ energy systems at the time of independence are considered. We are talking about energy, raw materials, infrastructure dependence on a single energy supplier – the Russian Federation. It is noted about the Baltic energy market interconnection plan (BEMIP).The importance of commissioning the LNG terminal in Klaipeda (Lithuania) and the construction of new projects for the transportation of natural gas – GIPL, Balticconnector іs emphasid.Peculiarities of synchronization of electric networks of the Baltic States with the Continental European Network (CEN) are analyzed.A brief description of the energy sector of Estonia, Latvia, and Lithuania in the conditions of independence has been made. It is noted about the EU’s position on the development of the Baltic States’energy sector.It is emphasized that the Baltic States have managed to get the support of the EU in their efforts to strengthen energy security.It is concluded that due to the stable position of the Baltic States and the EU in the direction of implementing new projects for energy supply and energy sources, the Baltic States are partially getting rid of energy dependence from Russia.Thanks to EU assistance, the implementation of a common energy policy, the involvement of new partners, the renewal of energy supply routes, and the diversification of energy supply sources, the Baltic States are gradually moving away from energy isolation.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 102-123
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря
Latvia – NATO: Integration and Cooperation in the Baltic Sea Region
Autorzy:: Кириченко, О.В.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676665.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Балтія
Латвія
політика євроатлантичної інтеграції
Європа
Європейський Союз
НАТО
США
Росія
Baltic
Latvia
Euro-Atlantic integration policy
Europe
European Union
NATO
USA
Russia
Opis:: У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).
The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 74-101
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Features of the Formation of the Foundations of the Foreign Policy of the Republic of Kazakhstan
Особливості формування засад зовнішньої політики Республіки Казахстан
Autorzy:: Деменко, О.Ф.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676576.pdf
Data publikacji:: 2021-03-18
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: зовнішня політика
стратегічне партнерство
багатовекторність
євразійство
Центральна Азія
Республіка Казахстан
foreign policy
strategic partnership
multi-vector
Eurasianism
Central Asia
Republic of Kazakhstan
Opis:: У статті проаналізовано засади формування зовнішньої політики Республіки Казахстан, на які, у першу чергу, впливають традиції історичного розвитку цієї країни, її геополітичне розташування у центрі Євразійського континенту, транспортно-комунікаційний потенціал та наявність великих запасів природних ресурсів. Підкреслюється, що у сучасному Казахстані поки що відсутнє цілісне сприйняття багатьох історичних подій та процесів, зокрема тих, які замовчувалися під час імперського та радянського періодів. Водночас, у науковому дискурсі країни відбувається переосмислення національної історії через критику попереднього історичного досвіду. Наголошується, що після утворення у середині ХV ст. Казахського ханства поступальний розвиток державності змінився періодом боротьби з іноземними загарбниками – спочатку джунгарами, а потім Російською імперією. Він завершився втратою державності, боротьба за відновлення якої представляється у вигляді телеологічно побудованого наративу героїчної боротьби за незалежність, який поєднав низку історичних подій та періодів. Процес сучасного національно-державного будівництва у Казахстані відбувається з опорою на консолідуючу роль титульної нації, що сприяє зростанню інтересу до історичної проблематики та супроводжується поступовою втратою впливу радянсько-російських наративів у політичному та історичному дискурсі. Особливістю зовнішньої політики Республіки Казахстан є багатовекторність, що склалася історично і має забезпечити балансування між різними геополітичними центрами сили. Пріоритетами зовнішньої політики Казахстану визначені: розвиток союзницьких відносин із РФ, всебічне стратегічне партнерство із КНР, розширене стратегічне партнерство зі США, стратегічні взаємини із державами Центральної Азії, розширене партнерство і співробітництво з Європейським Союзом.
The article analyzes the foundations of the formation of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan, which, first of all, are influenced by the traditions of the historical development of this country, its geopolitical location in the center of the Eurasian continent, transport and communication potential and the presence of large reserves of natural resources. It is emphasized that in modern Kazakhstan there is still no holistic perception of many historical events and processes, in particular those that were hushed up during the imperial and Soviet periods. At the same time, in the scientific discourse of the country, there is a rethinking of national history through criticism of the previous historical experience. It is noted that after the formation in the middle of the fifteenth century. In the Kazakh Khanate, the progressive development of statehood was replaced by a period of struggle against foreign invaders – first the Dzungars, and then the Russian Empire. It ended with the loss of statehood, the struggle for the restoration of which is presented in the form of a teleologically constructed narrative of the heroic struggle for independence, which includes a number of historical events and periods. The process of modern nation-state building in Kazakhstan is based on the consolidating role of the titular nation, which contributes to the growth of interest in historical issues and is accompanied by a gradual loss of the influence of Soviet-Russian narratives in political and historical discourse. A feature of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan is a multi-vector approach, which has developed historically and is designed to ensure a balance between various geopolitical centers of power. The priorities of Kazakhstan’s foreign policy are determined: the development of allied relations with the Russian Federation, a comprehensive strategic partnership with the PRC, an expanded strategic partnership with the United States, strategic relations with the Central Asian states, an expanded partnership and cooperation with the European Union.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 172-189
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Separation of administrative and other legal relations arising during the Implementation of anti-corruption policy
Pозмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики
Autorzy:: Дем’янчук, Віталій Анатолійович
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/951158.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
Tematy:: правові відносини
антикорупційна політика
корупція
антикорупційні заходи
державне управління
anti-corruption policy
corruption
anti-corruption measures
legal relations
public administration
Opis:: The article is focused on the scientific and practical research of the problem of separation of administrative and other legal relations arising during the implementation of anti-corruption policy of the modern legal state. The author has considered the most important features of administrative and legal relations as the main form of the implementation of anti-corruption measures. The author has analyzed the major doctrinal approaches to determining legal content and value of the separation of different types of legal relations in the anti-corruption field to find the best practical ways of counteracting corruption as a negative social phenomena and overcoming corruption in society. It has been noted that the basic form of the practical implementation of anti-corruption regulations is administrative and legal relations, as they occur in the sphere of public administration, cover all major types of anti-corruption measures, are spread to the actions of state officials and are implemented, especially by the executive state authorities through regulative, prescribing, everyday actions and decisions on combating corruption as an extremely dangerous negative social phenomena for normal functioning of the society.
Стаття присвячена науково-практичному дослідженню проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики сучасної правової держави. Розглянуто найважливіші ознаки адміністративно-правових відносин як основної форми реалізації антикорупційних заходів. Проаналізовані найважливіші доктринальні підходи до визначення юридичного змісту та значення розмежування різних видів правовідносин в антикорупційній сфері для пошуку оптимальних практичних шляхів протидії корупції як негативному соціальному явищу та подолання корупційних проявів у суспільстві. Наголошується, що основною формою практичної реалізації антикорупційних норм є адміністративно- правові відносини, оскільки вони відбуваються у сфері державного управління, охоплюють усі основні види антикорупційних заходів, поширюються на дії державних службовців та реалізуються, перш за все, органами державної виконавчої влади шляхом підзаконних, розпорядчих, повсякденних дій та рішень з протидії корупції як вкрай небезпечному для нормальної життєдіяльності суспільства негативному соціальному явищу.
Źródło:: Journal of Modern Science; 2017, 35, 4; 249-264
1734-2031
Pojawia się w:: Journal of Modern Science
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Росія, терор, війна. історіософські меседжі Максиміліана Волошина
Russia, terror, war. the historical philosophical messages of Maksymilian Voloshyn
Autorzy:: Генералюк (Generaliuk), Леся (Lesia)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2177869.pdf
Data publikacji:: 2022-03-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: громадянська поезія
публіцистика
історіософія
провіденціалізм
історичні алгоритми тиранії
деспотизм
рабство
загарбницька політика
більшовицький терор
civic poetry
publicism
historical philosophy
predictions
historical algorithms tyrannies
autocratic slavery
aggressive policy
Bolshevist terror
Opis:: The modern geopolitical situation represents in new light heritage Maksymilian Voloshyn 1917-1924 – his reaction to the tragic events in Russia of the early XX century. He, the poet, the artist, the thinker with the European outlook, has declared own understanding of October revolution and the subsequent Bolshevist terror in the full conceptual text. At the heart of this conceptual text the idea of relationships of cause and effect in history which has caused attempt of logical justification of the systematic destruction of the citizens by fellow citizens. Voloshyn has pointed to spontaneity, cyclic character of the Russian history, exposed the antihuman essence of the state structures at all times. The historical philosophy reflexions of the author, the Ukrainian by origin, who challenged the Russian Empire in his texts, are concentrated in the several given reason messages. These messages where there are parallels with Europe, survey of current events, the analysis of the historical past of Russia, visualisation of persons, it persistently broadcasts to descendants and all civilised world. Its purpose, the philosopher-documentarian in warning the world community against danger, which is represented by the country with «mad and awful destiny», the country-aggressor, bearing to the civilised world terror and wars.
Сучасна геополітична ситуація проявила в новому світлі творчу спадщину Максиміліана Волошина 1917–1924 років, а саме – його реакцію на трагічні події в Росії початку ХХ століття. Він, поет, художник, мислитель з європейським світоглядом представив у масштабному концептуальному тексті персональне розуміння так званої «жовтневої революції» та більшовицького терору, який прийшов після неї. У основу цього широкого тексту закладена ідея причинно-наслідкового зв’язку в історії, котра могла би хоч якось логічно виправдати систематичне руйнування громадянами своєї держави та убивство ними мільйонів своїх же співгромадян. Волошин вказав на хаотичний та спонтанний хід російської історії, на циклічний її характер, показав, що в усі часи державні структури країни мали антигуманну сутність. Історіософські роздуми автора, українця за походженням, який своїми текстами, по суті, кинув виклик Російській імперії, концентруються в декількох аргументованих посланнях. Ці меседжі, де проводяться паралелі з Європою і зафіксовано поточні події, де подано глибокий аналіз минулого Росії з візуалізацією багатьох історичних постатей, Волошин транслює в прийдешнє: нащадкам та всьому цивілізованому світу. Мета його як філософа-документаліста в тому, щоби застерегти світову спільноту від небезпеки загроз, які таїть країна з «безумною й жахливою долею», країна-агресор, яка несе цивілізованому світові терор та війни.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 43-57
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Специфіка міжнародно-політичного становища Австралійського Союзу в першій половині ХХ ст.
Specifics of the International Political Position of the Commonwealth of Australia in the first half of the ХХ-th century
Autorzy:: Вєтринський, I.M.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676572.pdf
Data publikacji:: 2021-03-18
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Австралійський Союз
домініон
міжнародна політика
АНЗАК
Перша світова війна
The Australian Union
dominion
international politics
ANZAC
First World War
Opis:: Робота присвячена початковому етапу становлення Австралійського Союзу, а також процесу його утвердження в якості самостійної держави. Насамперед розглядається міжнародно-політичний контекст розвитку країни, починаючи з періоду утворення федерації і до початку Другої світової війни. Проаналізовано міжнародне становище Австралійського Союзу, його місце й роль в регіональних та глобальних геополітичних процесах початку ХХ ст., зокрема, в контексті його відносин з Великою Британією. Досліджено особливості трансформації британської колоніальної політики напередодні Першої світової війни. Розглянуто систему відносин Великої Британії з домініонами в цілому та Австралією, зокрема. Показано особливості статусу і повноважень домініонів в межах Британської імперії. Аналізується роль домініонів та, зокрема, Австралійського Союзу у процесі підготовки до Першої світової війни, а також особливості його участі у бойових діях. Розкривається значення подій Першої світової війни для внутрішньополітичної ситуації в Австралії та вплив її наслідків на відносини домініонів з Британською імперією. Аналізується історія створення та участь австралійсько-новозеландського армійського корпусу (АНЗАК) у складі імперських сил на фронтах Першої світової війни, здобутки та невдачі його бійців, а також роль АНЗАКу в процесі становлення австралійської політичної нації. Розглянуто економічні, гуманітарні та міжнародно-політичні наслідки Першої світової війни для Австралійського Союзу, а також показано вплив цих наслідків на структуру відносин між домініонами та Британською імперією. Проаналізовано соціально-економічне становище Австралійського Союзу напередодні Другої світової війни, зокрема особливості впливу Великої депресії на розвиток країни в цілому та її внутрішньополітичне становище зокрема. Розглянуто ідеологічні, військово-стратегічні та міжнародно-політичні передумови вступу Австралії до Другої світової війни.
The paper focuses on the initial stage of the formation of the Commonwealth of Australia, and the process of its establishing as an independent State. The international political context for the development of the country, from the period of creation of the Federation to the beginning of the Second World War, is primarily viewed. The Commonwealth’s international position, its place and role in the regional and global geopolitical processes of the early XX century, in particular in the context of its relations with Great Britain, are analyzed. The features of the transformation of British colonial policies on the eve of the First World War are examined. The specifics of the UK system of relations with Australia, as well as other dominions, are being examined. The features of status of the dominions in the British Empire system are shown. The role of the dominions and, in particular, the Commonwealth of Australia in the preparatory process for the First World War, as well as the peculiarities of its participation in hostilities, is analyzed. The significance of the actions of the First World War on the domestic political situation in Australia, as well as its impact on dominions relations with the British Empire, is revealed. The history of the foundation of the Australian-New Zealand Army Corps (ANZAC) and its participation in imperial forces on the frontline of the First World War is analyzed. The success and failure of its fighters, as well as the role of ANZAC, in the process of formation an Australian political nation are analyzed. The economic, humanitarian and international political consequences of the First World War for the Commonwealth of Australia are examined, as well as the influence of these consequences on the structure of relations between the dominions and the British Empire. The socio-economic situation of the Commonwealth of Australia on the eve of World War II, in particular the impact of the Great depression on the development of the country as a whole and its internal political situation in particular, is analyzed. The ideological, military-strategic and international political prerequisites for Australia’s entry into the Second World War are being considered.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 133-149
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Політика країн Центральної Азії та Середнього Сходу щодо Таджикистану
Central Asian and Middle Eastern policy towards Tajikistan
Autorzy:: Бульвінський, А.Г.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676585.pdf
Data publikacji:: 2021-06-10
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Таджикистан
зовнішня політика
Центральна Азія
Афганістан
Іран
Tajikistan
foreign policy
Central Asia
Afghanistan
Iran
Opis:: У статті аналізуються основні напрямки політики щодо Таджикистану сусідніх країн Центральній Азії та культурно споріднених з таджиками країн Середнього Сходу. Громадянська війна у Таджикистані між прихильниками світського та релігійного шляхів розвитку країни (1992-1997 рр.) спричинила неоднозначне ставлення та політику з боку різних державних, політичних та релігійних кіл Афганістану. Однак, після того, як стало зрозуміло, що боротьба між світськими та ісламістськими силами у Таджикистані може зруйнувати країну як таку, культурно та мовно близька таджикам політична еліта Афганістану (Б. Раббані та А. Масуд) та Ірану (А. Рафсанджані) доклала вагомих зусиль для припинення громадянської війни в Таджикистані у статусі посередників та проявила зацікавленість у стабільному розвитку Таджикистану. У 2000-х рр. Іран відмовився від спроб впливати на таджицьку політику з метою сприяння становленню у Таджикистані релігійної держави, перейшовши до співпраці зі світською таджицькою владою в економічній сфері. Важливими питаннями, які ускладнюють відносини Узбекистану та Киргизстану з Таджикистаном є будівництво таджиками великих ГЕС на гірських річках, що в Узбекистані вважають загрозою національній безпеці та невирішені прикордонні суперечки, які є джерелом постійного загострення ситуації на киргизько-таджицькому кордоні. Загалом Таджикистан має складні проблеми різного характеру з більшістю своїх сусідів (з Афганістаном – наркотрафік та ісламіські впливи, з Узбекистаном – водноенергетичні, з Киргизстаном – прикордонні), які перешкоджають виходу двосторонніх відносин на новий якісний рівень.
The article analyzes the main policy directions towards Tajikistan, neighboring countries of Central Asia and culturally related to the Tajiks of the Middle East towards Tajikistan. The civil war in Tajikistan between supporters of the country’s secular and religious paths of development (1992-1997) caused mixed attitudes and policies on the part of various state, political and religious circles in Afghanistan. However, after it became clear that the struggle between secular and Islamist forces in Tajikistan could destroy the country as such, the culturally and linguistically close to the Tajiks political elite of Afghanistan (B. Rabbani and A. Masood) and Iran (A. Rafsanjani) made significant efforts to end the civil war in Tajikistan as mediators and expressed interest in the sustainable development of Tajikistan. In the 2000s, Iran abandoned attempts to influence Tajik policy in order to promote the establishment of a religious state in Tajikistan, turning to cooperation with the secular Tajik authorities in the economic sphere. Important issues complicating relations between Uzbekistan and Kyrgyzstan and Tajikistan are the construction by Tajiks of large hydropower plants on mountain rivers, which Uzbekistan considers a threat to national security, and unresolved border disputes, which are a source of constant aggravation in Kyrgyz-Tajik. In general, Tajikistan has complex problems of various kinds with most of its neighbors (with Afghanistan - drug trafficking and Islamic influences, with Uzbekistan - water energy, with Kyrgyzstan - border), which prevent bilateral relations to reach a new level of quality.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 119-130
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: State and Features of Socio-economic Modernization of the Republic of Belarus
Стан та особливості соціально-економічної модернізації Республіки Білорусь
Autorzy:: Богданович, I.I.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676674.pdf
Data publikacji:: 2021-12-16
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Республіка Білорусь
соціально-економічна модернізація
державні програми
промислова політика
ризики для економіки
зовнішньоекономічна діяльність
інвестиційне співробітництво
Republic Belarus
socio-economic modernization
state programs
industrial policy
risks to the economy
foreign economic activity
investment cooperation
Opis:: Сьогодні питання та проблеми соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь, його модернізації, застосування інструментів реалізації теоретико-методологічних та практичних аспектів розвитку національної економіки, макроекономічного регулювання в країні в контексті виконання завдань соціально-економічного характеру, інституційних механізмів забезпечення стійкого економічного росту Білорусі залишаються вкрай актуальними та містять чималий потенціал подальших наукових досліджень. За 30 років своєї незалежності Республіка Білорусь пройшла спад 90-х рр. ХХ ст., викликаний розривом соціально-економічних зв’язків із іншими складовими колись єдиної держави, а також низка криз, які мали політичне підґрунтя зовнішньої та внутрішньої природи. Виходячи із цього, перед органами законодавчої та виконавчої влади загострилась необхідність модернізації країни. На порядок денний вийшли питання вдосконалення макроекономічного стану в Республіці Білорусь в контексті виконання завдань соціально-економічного розвитку. Продовжують вимагати змін та розвитку інституційні механізми для забезпечення стійкого економічного зростання країни. Одним з головних елементів щодо вирішення комплексу поставлених завдань в Республіці Білорусь визнано програмно-цільовий підхід щодо соціально-економічної модернізації. Зважаючи на вагомість і визначальну роль виробничої сфери у формуванні ВВП країни та роль збалансованості економіки, доводиться необхідність державної підтримки виробництв і об’єктів інфраструктури, які можуть служити основою для швидкого відновлення економіки. На основі проведеного дослідження привернута увага до потенційних ризиків для національної економіки та напрямів їх нейтралізації, розглянуті окремі аспекти зовнішнього партнерства країни, а також демографічного розвитку держави в контексті його впливу на розвиток Білорусії в майбутньому. Відзначені позитивні та негативні сторони розвитку сучасної білоруської держави.
Today the issues and problems of socio-economic development of the Republic of Belarus, its modernization, the use of tools for implementing theoretical, methodological and practical aspects of the national economy development, macroeconomic regulation in the country in the context of performing tasks of a socio-economic nature, institutional mechanisms for ensuring sustainable economic growth of Belarus remain extremely relevant and contain considerable potential for further scientific research. Over the 30 years of its independence, the Republic of Belarus has experienced a decline in the 90s of the twentieth century, caused by the severance of socio-economic ties with other components of the unified state before, as well as a number of crises that had a political basis of external and internal nature. Based on this, the need for modernization of the country became more acute for the legislative and executive authorities. The agenda includes improving the macroeconomic situation in the Republic of Belarus in the context of fulfilling the tasks of socio-economic development. Institutional mechanisms to ensure sustainable economic growth continue to require change and development. A program-based approach to socio-economic modernization is recognized as one of the main elements for solving the set of tasks in the Republic of Belarus. Given the importance and determining role of the manufacturing sector in the formation of the country’s GDP and the role of economic balance, the need for state support for production and infrastructure facilities that can serve as the basis for rapid economic recovery is proved. Based on the conducted research, there is drawn attention to potential risks for the national economy and directions for their neutralization, certain aspects of the country’s external partnership, are considered, as well as demographic development of the state in the context of its impact on the development of Belarus in the future. There are noted positive and negative aspects of the development of the modern Belarusian State.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 124-142
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Место политики в сунне пророка Мухаммада: история вопроса от аль-Карафи до идеологов исламской революции в Иране
The Place of Politics in the Sunnah of the Prophet Muhammad: the History of the Issue from al-Karafi to the Ideologists of the Islamic revolution in Iran
Autorzy:: Амиров, Э.Г.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676615.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Іслам
політика
Коран
одкровення
сунна
пророк Мухаммад
лідерство
умма
Islam
politics
Koran
revelation
sunnah
prophet Muhammad
leadership
ummah
Opis:: У статті аналізується одне з важливих питань ісламської політичної думки – походження військово-політичних дій пророка Мухаммада. Це питання протягом багатьох століть є предметом серйозних дискусій та розбіжностей серед мусульманських мислителів. Автор зіставляє дві протилежні з цього питання погляди мусульманських вчених різних епох. Згідно з першою – політичні рішення пророка Мухаммада необхідно сприймати як плід одкровення, згідно з другою – вони все ж таки є результатом яскравого політичного таланту. Автор визначившись із доводами кожної із сторін і як арбітр, звертається до священного Корану. Різні приклади зі священного писання мусульман дозволяють дійти такого висновку, що політичні та військові рішення, прийняті як наслідок одкровення, займають значне місце в сунні пророка Мухаммада. Проте, автором наводяться приклад випадки, коли пророк Мухаммад приймав важливі військово-політичні рішення на власний розсуд або за результатами наради зі своїми сподвижниками. Узагальнивши приклади з урахуванням уроків ісламської історії та сучасних політичних процесів, автор приходить до висновку, що основоположні принципи ісламського правління, встановлені пророком Мухаммадом, мають коранічне походження, і вони мають для мусульманських лідерів обов’язковий характер. Керуючись цими принципами, мусульманські лідери вільні приймати рішення в тій чи іншій формі залежно від обставин, що склалися. У Корані та сунні пророка Мухаммада відображено принципи та сутність ісламської політики. Зовнішні форми розглядаються у якості мінливого явища й у традиційному ісламському дискурсі інтерес до їх осмислення, зазвичай, не такий великий.
The article analyzes one of the fundamental issues of Islamic political thought - the origin of the military-political actions of the Prophet Muhammad. This is an issue that has been the subject of serious debate and controversy among Muslim thinkers for many centuries. The author compares two opposing points of view of Muslim scholars of different eras on this issue. According to the first – the political decisions of the Prophet Muhammad must be perceived as the fruit of revelation, according to the second – they are still the result of a bright political talent. Having decided on the arguments of each of the parties and as an arbiter, the author turns to the Holy Quran. Various examples from the scriptures of Muslims lead to the conclusion that political and military decisions made as a result of revelation occupy a significant place in the Sunnah of the Prophet Muhammad. However, the author cites the example of a case when the Prophet Muhammad made important military-political decisions at his own discretion or as a result of a meeting with his companions. Summarizing the examples, taking into account the lessons of Islamic history and the modern political process, the author comes to the conclusion that the fundamental principles of Islamic rule established by the Prophet Muhammad are of Quranic origin, and they are mandatory for Muslim leaders. Guided by these principles, Muslim leaders are free to make decisions in one form or another, depending on the prevailing circumstances. The Quran and Sunnah of the Prophet Muhammad reflect the principles and essence of Islamic politics. External forms are seen as a changeable phenomenon, and in traditional Islamic discourse, the interest in understanding them is usually not so great.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 172-192
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Застосування теорії трансакційних витрат у контексті реформування податкової системи України
Применение теории трансакционных издержек в контексте реформирования налоговой системы Украины
Application of the transaction costs theory in the context of the tax system reform in Ukraine
Autorzy:: Zinchenko, O. A.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/692336.pdf
Data publikacji:: 2015
Wydawca:: Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:: неоінституціоналізм
теорія трансакційних витрат
трансакція
податковий менеджмент
податкова система
податкова політика
опортунізм
неоинституционализм
теория трансакционных издержек
трансакция
налоговый менеджмент
налоговая система
налоговая политика
оппортунизм
neoinstytutsionalizm
transaction costs theory
transaction
tax management
tax system
tax policy
opportunism
Opis:: Recently, there has been a rapid development of neoinstitutional economic theory, including, in particular, the theory of transaction costs. In the Western economic science this theory is widely applied for the study of the activities of the public sector. One of the transactions of the public sector includes taxation. The aim of the research is substantiation of the approaches of the theory of transaction costs for fiscal management under conditions of reforming the system of state governance in Ukraine and gradual integration into European structures. We used general scientific methods: cognition, system analysis, analysis and synthesis, as well as comparison. Taxation was studied as a specific act of the agreement between the state and the business. Filling the state budget by tax revenue, the state solves important issues of socio-economic development and has a resource for its own functioning. Entrepreneurs are interested in providing the state with financial resources because the state is the provider of public goods and efficient structure of business activity regulation. It was proved that the relationship between the state and the business have transaction character. In this case, the taxes are considered as certain transaction costs, i.e., the fee for the use of public benefits and the institutions that govern the business relationships and establish "rules of the game” in the market. It was substantiated that the theory of transaction costs allows comprehensive researching into the interaction of state structures with taxpayers given the uncertainty, information asymmetry, limited rationality, opportunistic behavior, specificity of interests, contractual risks, etc. We established that this very theory provides a full description of mutual cooperation between the authorities and the businesses in the process of formation of tax policy and execution of tax management functions. Scientific novelty of the research is provided by the proposed theory of transaction costs for scientific substantiation of tax management in the period of structural transformations of the economy. The practical result is the use of institutional approaches to the formation of the reformation of the tax system in Ukraine and its transition from a purely fiscal to an investment model considering all participants of the process of taxation, as well as assistance in overcoming the contradictions between them and the opportunism in the behavior. A promising direction for further research in this area is the use of neoinstitutional approach at micro–level for the analysis of transactions between taxpayers and government agencies, as well as overcoming information asymmetry in the process of implementing peculiarities of tax management.
Обосновано применение теории трансакционных издержек в разработке научных основ налогового менеджмента, проанализированы особенности взаимодействия государства и налогоплательщиков с позиции неоинституционального подхода, раскрыты причины и последствия конфликтов такого взаимодействия, проанализированы контрактные риски участников налоговых трансакций, сформированы направления реформирования налоговой системы Украины
Останнім часом спостерігається стрімкий розвиток неоінституціональної економічної теорії, що включає, зокрема, теорію трансакційних витрат. У західній економічній науці ця теорія широко застосовується в дослідженні діяльності громадського сектора. До однієї з трансакцій громадського сектора можна віднести й оподаткування. Мета дослідження – обґрунтування підходів теорії трансакційних витрат щодо податкового менеджменту в умовах реформування системи державного урядування України та поступової інтеграції до європейських структур. Використано загальнонаукові методи: пізнання, системного аналізу, аналізу та синтезу, а також порівняння. Досліджено оподаткування як певний акт угоди між державою та бізнесом. Поповнюючи державний бюджет за рахунок податкових надходжень, держава вирішує важливі питання соціально-економічного розвитку та має ресурс для свого функціонування. Підприємці зацікавлені в забезпеченні держави фінансовими ресурсами, оскільки держава – постачальник суспільних благ і ефективна структура регулювання ділової активності. Доведено, що відносини між державою та бізнесом мають трансакційний характер. При цьому податки розглянуто як певні трансакційні витрати, тобто плата за користування суспільними благами й інституціями, що регулюють ділові відносини та встановлюють «правила гри» на ринку. Обґрунтовано, що теорія трансакційних витрат дає змогу комплексно дослідити взаємодію державних структур з платниками податків з урахуванням невизначеності, інформаційної асиметрії, обмеженої раціональності, опортуністичної поведінки, специфічності інтересів, контрактних ризиків тощо. Установлено, що саме ця теорія дає повну характеристику взаємного співробітництва між владою та бізнесом у процесі формування податкової політики та реалізації функцій податкового менеджменту. Наукову новизну дослідження забезпечує запропонована теорія трансакційних витрат для наукового обґрунтування податкового менеджменту в період структурних перетворень економіки. Практичним результатом є застосування інституціональних підходів до формування напрямів реформування податкової системи України та її переходу від суто фіскальної до інвестиційної моделі з урахуванням усіх учасників процесу оподаткування, а також сприянням подоланню суперечностей між ними та опортунізму в поведінці. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є застосування неоінституціонального підходу на мікрорівні для аналізу трансакцій між платниками податків та державними структурами, а також подолання інформаційної асиметрії в процесі реалізації функцій податкового менеджменту.
Źródło:: European Journal of Management Issues; 2015, 5; 37-44
2519-8564
Pojawia się w:: European Journal of Management Issues
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "політика" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język