Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "політика" wg kryterium: Temat


Tytuł:
Німецька східноєвропейська політика і «політика пам’яті» (1969-2022 рр.): непорозуміння із Східною Європою
German Eastern European Policy and the “Policy of Memory” (1969-2022): Misapprehension of Eastern Europe
Autorzy:
Stelmakh, S.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51606820.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
ФРН
«нова східна політика»
«політика пам’яті»
Східна Європа
зовнішня політика
російсько-українська війна
Federal Republic of Germany
“new Eastern policy”
“policy of memory”
Eastern Europe
foreign policy
Russian-Ukrainian war
Opis:
Стаття присвячена еволюції німецької «нової східної політики» (1969-2022 рр.), яка визначала її зовнішньополітичні орієнтири в останні десятиліття і вважалася одним із найуспішніших проектів з моменту приходу до влади СДПН. Розглянуто зовнішні та внутрішні умови для її реалізації у 60-70-х рр. ХХ ст. Виявлено, що ця політика мала два етапи, які відрізнялися тим, що на першому етапі її головним пріоритетом була спроба вирішення «німецько-німецького» питання, а на другому, який почався з 80-х рр. ХХ ст. вона перетворилася на консервативну Realpolitik, яка зосереджувалася на вирішенні національних питань, що призводило до співпраці з комуністичними режимами в Східній Європі, нехтуванні демократичними та опозиційними рухами. Після об’єднання Німеччини і розпаду СРСР у 1991 р. ця політика не зазнала суттєвих змін і була автоматично перенесена на сучасну Росію. Раціоналізм, де на першому плані була вигідна торгівля, призвів до економічної залежності Німеччини від Росії. Доведено, що Ostpolitik була тісно пов’язана із німецькою «політикою пам’яті» в частині її відповідальності за жертви Другої світової війни.Ігнорування східноєвропейських країн у зовнішній політиці призводило до релятивації відповідальності перед їхніми жертвами, а компенсаторні практики поширювалися на сучасну Росію, яка ототожнювалася з колишнім СРСР. Це створило «білі плями» в «політиці пам’яті» і суспільному просторі.
The article is dedicated to the evolution of the German “new Eastern policy” (1969-2022), which determined its foreign policy guidelines in recent decades and was considered one of the most successful projects after the SPD came to power. The external and internal conditions for the implementation of the “new Eastern policy” in the 1960s and 1970s were considered. It was found that this policy had two stages. At first, its main priority was an attempt to solve the “German-German” question. Later, the “new Eastern policy” turned into a conservative “Realpolitik”, which focused on solving national issues in its second stage from the 1980s. This resulted in cooperation with communist regimes in Eastern Europe and neglect of democratic and opposition movements. After the unification of Germany and the collapse of the USSR in 1991, this policy did not undergo significant changes and was automatically transferred to modern Russian Federation. Rationalism, which prioritized profitable trade, led Germany to economic dependence on Russia. The article proves that Ostpolitik was closely related to the German “politics of memory” in terms of its responsibility for the victims of the World War II. Ignoring Eastern European countries in foreign policy led to the relativization of responsibility for their victims, and compensatory practices were extended to modern Russia, which was identified with the former USSR. This created “white spots of the gap” in the “politics of memory” and public space.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 21; 128-153
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Стратегії Міграційної Політики Австралії: Етапи Становлення, Нові Виклики Та Відповіді На Сучасні Загрози
Strategies of Australia’s Migration Policy: the Stages of Becoming, New Challenges and Responses to Today’s Threats
Autorzy:
Romanenko, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070496.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
migration policy
assimilation
integration
multiculturalism
Australia
австралія
міграційна політика
асиміляція
інтеграція
мультикультуралізм
Opis:
The article examines the Australia’s migration policy, the stages of its formation and development, the current situation. There are three stages of Australia’s post-World War II migration strategy: assimilation policy, integration policy, and a policy of cultural diversity and multiculturalism. This policy is regulated by the Australian Department of Immigration. Since its inception, the name of the Department has been changed more than ten times, reflecting the main directions of its activities and functions during these periods. Summing up the results of the article, it can be said that the first head of the Department of Immigration in 1945 had promoted mass British immigration, proclaiming the slogan “Populate or Perish”, however the policy on immigrants and the name of the Department changed over time. In March 1996, the name of the institution had changed to the Department of Immigration and Multicultural Affairs, whose slogan was “Enriching Australia through migration”. The main idea of immigration strategy was to create a multicultural country with strong potential due to its diversity. In 2007, the concept of multiculturalism was excluded from the name of the structure; more emphasis in the work of the Department was placed on the recognition of national identity, based on a number of core values, which still contribute to the development of a multicultural society. And in 2017 Department of Home Affairs was officially established, which today deals with all migration issues. The country has an Australian migration program at the beginning of the XXI century, which provides several main reasons why citizens of another country can enter the continent for long-term residence: student’s, qualified immigration (taking into account the professional experience, skills or qualifications required by Australian economy at the time), family reunification (family members living in Australia), special circumstances (return of Australian citizens who have previously left the country). There is also a humanitarian program for refugee’s migration and adaptation to Australian life.
У статті розглядається Австралійська міграційна політика, етапи її становлення та розвитку, сучасний стан справ. Можна виділити три етапи міграційної політики Австралії в період після Другої світової війни: політика асиміляції, політика інтеграції та політика культурного різноманіття і мультикультуралізму. Дана політика регулюється Міністерством імміграції Австралії. З моменту створення назва Міністерства була змінена більше десяти разів, що відображало основні напрями діяльності установи та функції за ці періоди. Підсумовуючи результати, отримані внаслідок роботи над статтею, можна сказати, що, якщо перший очільник Міністерства імміграції у 1945 р. пропагував масову британську імміграцію, проголошуючи гасло «Заселити або загинути», то з плином часу назва Міністерства та політика щодо іммігрантів змінювалася. У березні 1996 р. назва установи змінилася на Міністерство імміграції та мультикультурних питань, чиїм гаслом було «Збагачення Австралії шляхом міграції». Головною ідеєю міграційної стратегії стало створення мультикультурної країни з сильним потенціалом завдяки її різноманітності. У 2007 р. поняття «мультикультуралізм» виключено з назви структури; більший акцент у роботі Міністерства було зроблено на визнанні національної ідентичності, заснованої на низці основних цінностей, які все ще сприяють розвитку мультикультурного суспільства. 2017 р. було офіційно створено Міністерство внутрішніх справ, що сьогодні займається імміграцією. На початку ХХІ ст. в країні діє Австралійська міграційна програма, що передбачає декілька основних причин, за якими громадяни іншої держави можуть здійснювати в’їзд на довготривале проживання в країну: студентська, кваліфікована імміграція (враховується професійний досвід, навички або кваліфікація, які потребує на момент дії програми економіка Австралії), возз’єднання сім’ї (члени сім’ї, які проживають в Австралії), особливі обставини (повернення громадян Австралії, які раніше покинули країну). Також є гуманітарна програма по міграції та адаптації у австралійське життя біженців.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 152-167
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Політика країн Центральної Азії та Середнього Сходу щодо Таджикистану
Central Asian and Middle Eastern policy towards Tajikistan
Autorzy:
Бульвінський, А.Г.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676585.pdf
Data publikacji:
2021-06-10
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Таджикистан
зовнішня політика
Центральна Азія
Афганістан
Іран
Tajikistan
foreign policy
Central Asia
Afghanistan
Iran
Opis:
У статті аналізуються основні напрямки політики щодо Таджикистану сусідніх країн Центральній Азії та культурно споріднених з таджиками країн Середнього Сходу. Громадянська війна у Таджикистані між прихильниками світського та релігійного шляхів розвитку країни (1992-1997 рр.) спричинила неоднозначне ставлення та політику з боку різних державних, політичних та релігійних кіл Афганістану. Однак, після того, як стало зрозуміло, що боротьба між світськими та ісламістськими силами у Таджикистані може зруйнувати країну як таку, культурно та мовно близька таджикам політична еліта Афганістану (Б. Раббані та А. Масуд) та Ірану (А. Рафсанджані) доклала вагомих зусиль для припинення громадянської війни в Таджикистані у статусі посередників та проявила зацікавленість у стабільному розвитку Таджикистану. У 2000-х рр. Іран відмовився від спроб впливати на таджицьку політику з метою сприяння становленню у Таджикистані релігійної держави, перейшовши до співпраці зі світською таджицькою владою в економічній сфері. Важливими питаннями, які ускладнюють відносини Узбекистану та Киргизстану з Таджикистаном є будівництво таджиками великих ГЕС на гірських річках, що в Узбекистані вважають загрозою національній безпеці та невирішені прикордонні суперечки, які є джерелом постійного загострення ситуації на киргизько-таджицькому кордоні. Загалом Таджикистан має складні проблеми різного характеру з більшістю своїх сусідів (з Афганістаном – наркотрафік та ісламіські впливи, з Узбекистаном – водноенергетичні, з Киргизстаном – прикордонні), які перешкоджають виходу двосторонніх відносин на новий якісний рівень.
The article analyzes the main policy directions towards Tajikistan, neighboring countries of Central Asia and culturally related to the Tajiks of the Middle East towards Tajikistan. The civil war in Tajikistan between supporters of the country’s secular and religious paths of development (1992-1997) caused mixed attitudes and policies on the part of various state, political and religious circles in Afghanistan. However, after it became clear that the struggle between secular and Islamist forces in Tajikistan could destroy the country as such, the culturally and linguistically close to the Tajiks political elite of Afghanistan (B. Rabbani and A. Masood) and Iran (A. Rafsanjani) made significant efforts to end the civil war in Tajikistan as mediators and expressed interest in the sustainable development of Tajikistan. In the 2000s, Iran abandoned attempts to influence Tajik policy in order to promote the establishment of a religious state in Tajikistan, turning to cooperation with the secular Tajik authorities in the economic sphere. Important issues complicating relations between Uzbekistan and Kyrgyzstan and Tajikistan are the construction by Tajiks of large hydropower plants on mountain rivers, which Uzbekistan considers a threat to national security, and unresolved border disputes, which are a source of constant aggravation in Kyrgyz-Tajik. In general, Tajikistan has complex problems of various kinds with most of its neighbors (with Afghanistan - drug trafficking and Islamic influences, with Uzbekistan - water energy, with Kyrgyzstan - border), which prevent bilateral relations to reach a new level of quality.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 119-130
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історичні, Соціокультурні Та Міжнародно-політичні Передумови Виникнення І Становлення Австралійського Союзу
Historical, Socio-cultural and International Political Preconditions for the Emergence and Formation of the Australian Union
Autorzy:
Vietrynskyi, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070512.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
colonialism
international policy
Australia
England
New South Wales
австралія
колоніалізм
англія
міжнародна політика
новий південний уельс
Opis:
The article examines the prerequisites for the creation and early stages of development of the Commonwealth of Australia from the founding of the first European colonies prior to the legal formalization of the federation. Also mentioned are the variability of approaches to the development of Australia’s historiography, in particular from the positions of classical English and modern Australian views. Also, the early stages of the development of the continent that preceded the discovery of Australia by Europeans are considered. It analyzes the wide context of geopolitical processes in Europe in the era of imperialism (XVI-XIX centuries), as well as the circumstances of the formation of large colonial empires. In particular, features of the status, place and role of England in the international political processes of the XVIІ and XVIII centuries are shown, and the stages of the formation of the British colonial empire are also considered. The complex of internal socio-economic as well as foreign policy prerequisites for the beginning of the colonization of Australia by Great Britain is analyzed, in particular the attention paid to the consequences of the British Industrial Revolution XVIII. The stages of formation of the British colonies in Australia, as well as the development of the mainland from the establishment of the first settlement - New South Wales until full control of the continent are investigated. The characteristics of the economic, social, political, demographic and other aspects of the development of Australian colonies are analyzed. The article discusses the evolution of trade and administrative relations between individual colonies, as well as the stages of preparation for the creation of a federation, which was called the Commonwealth of Australia and changed the country's colonial position to the dominion status in the British Empire. Particular attention is paid to the international political processes that accompanied the development of the Australian continent, as well as the role of colonial administrations in regional geopolitical processes, in particular the colonization of New Guinea.
У статті досліджуються передумови утворення та ранні етапи розвитку Австралійського Союзу від заснування перших європейських колоній до юридичного оформлення федерації. Окремо розглянуто варіативність підходів до формування історіографії Австралії, зокрема з позицій класичного англійського та сучасного австралійського поглядів. Приділено увагу раннім етапам розвитку континенту, що передували відкриттю Австралії європейцями. Проаналізовано широкий контекст геополітичних процесів у Європі в епоху імперіалізму (XVI-XІX ст.) та обставини формування великих колоніальних імперій. Зокрема, показано особливості статусу, місця й ролі Англії в міжнародно-політичних процесах XVII і XVIII ст., а також розглянуто етапи становлення британської колоніальної імперії. Проаналізовано комплекс внутрішніх соціально-економічних та зовнішньополітичних передумов початку колонізації Австралії Великою Британією, зокрема приділено увагу наслідкам англійської промислової революції XVIIІ ст. Досліджено етапи формування системи британських колоній в Австралії та освоєння материка від створення першого поселення – Нового Південного Уельсу до набуття повного контролю над континентом. Аналізуються особливості економічного, соціального, політичного, демографічного та ін. аспектів розвитку австралійських колоній. Розглянуто еволюцію торгівельних та адміністративних відносин між окремими колоніями, а також етапи підготовки до утворення федерації, яка отримала назву Австралійський Союз і змінила колоніальне положення країни на статус домініону Британської імперії. Особливу увагу приділено міжнародно-політичним процесам, які супроводжували освоєння австралійського континенту, а також ролі колоніальних адміністрацій в регіональних геополітичних процесах, зокрема колонізації Нової Гвінеї.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 64-86
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Суб’єкти муніципально-правової політики як різновиду правової політики держави
Subjects of Municipal Legal Policy as a Type of Legal Policy of the State
Autorzy:
Marchenko, Volodymyr
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2120249.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Subjects
legal policy
municipal legal policy
state structures
local self-government
local community
authorities
non-state structures
Суб’єкти
правова політика
муніципально-правова політика
державні структури
недержавні структури
місцеве самоврядування
місцева громада
органи влади
Opis:
The article is devoted to the study of the issue of subjects of municipal legal policy. The author made a thorough analysis of approaches to the definition of legal policy, municipal legal policy and gives his own vision on this issue, based on scientific literature and the provisions of Ukrainian and foreign legislation. The article considers two approaches (activity and institutional) to the understanding of the concept of «legal policy» in the scientific literature and analyzes the approaches to the definition of «legal policy». Thus, the paper presents the scientific developments of the representatives of the activity approach, in which the main subject of legal policy is the state bodies, it is concluded that such an approach narrows the understanding of the subjects of legal policy. The opinions of the representatives of the institutional approach are studied and it is noted that their understanding of legal policy without the allocation of subjects is quite controversial. The paper singles out the scientific approach, according to which the subjects are understood as state and municipal bodies, it is said that such an approach also narrows the understanding of the subjects. The author concludes that the subjects of legal policy can include government agencies and non-governmental organizations (political parties, NGOs, citizens, the scientific community). Regarding the definition of subjects of municipal legal policy, the author analyzes the approach to which the subjects are public authorities, local governments and the local community. It is noted that this definition of subjects in terms of separate allocation of the local community is fully consistent with the provisions of Art. 140 of the Constitution of Ukraine. The approach to the selection of subjects of municipal legal policy, according to which the subject is local government, is studied. The author believes that this position should be criticized because the municipal legal policy is formed and implemented not only at the local but also at the national level. The results of the study conclude that the allocation of state and non-state structures as subjects is the most balanced position in the scientific literature. The author concludes that the subjects of municipal legal policy should be understood as state and non-state (political parties, public organizations, etc.) structures, as well as individual citizens, scientists. The separation of state and non-state structures as groups of subjects of municipal legal policy is substantiated, as well as their division into a number of smaller subgroups.
Стаття присвячена дослідженню питання суб’єктів муніципально-правової політики. На основі наукових досліджень та положень вітчизняного та зарубіжного законодавства автором здійснено ґрунтовний аналіз підходів до визначення суб’єктів правової політики, муніципально-правової політики та наведено власне бачення з цього питання. У статті розглядається два підходи (діяльнісний та інституційний) до розуміння поняття «правова політика» у науковій літературі та на основі проведеного розподілу аналізуються підходи до визначення суб’єктів правової політики. Так, у роботі наведено наукові розробки представників діяльнісного підходу, у яких основним суб’єктом правової політики вважаються органи держави, висновується, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів правової політики. Досліджуються думки представників інституційного підходу та зазначається, що їх розуміння правової політики без виділення суб’єктів є досить спірним. У роботі окремо виділено науковий підхід, за яким під суб’єктами розуміються державні та муніципальні органи, сказано, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів. На підставі проведеного аналізу автор робить висновок, що до суб’єктів правової політики можна віднести органи держави та недержавні утворення (політичні партії, громадські організації, громадяни, наукове співтовариство). Звертаючись до визначення суб’єктів муніципально-правової політики автор аналізує підхід, за яким суб’єктами є органи державної влади, місцевого самоврядування та місцева громада (власне населення). Зазначається, що таке визначення суб’єктів в аспекті окремого виділення місцевої громади повністю відповідає положенням ст. 140 Конституції України. Досліджується підхід до виділення суб’єктів муніципально-правової політики, за яким суб’єктом є органи місцевого самоврядування. Автор вважає, що до такої позиції слід ставитися критично через те, що муніципально-правова політика формується та реалізується не лише на місцевому, а й на загальнодержавному рівні. За результатами проведеного дослідження висновується, що виділення державних та недержавних структур як суб’єктів є найбільш виваженою позицією у науковій літературі. На підставі проведеного аналізу наукової літератури та законодавчих актів автор доходить висновків, що під суб’єктами муніципально-правової політики необхідно розуміти державні і недержавні (політичні партії, громадські організації тощо) структури, а також окремих громадян, учених. Обґрунтовується виділення державних та недержавних структур як окремих груп суб’єктів муніципально-правової політики, а також їх поділ на низку менших підгруп.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 122-135
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Formation and Development of the Policy of “Overcoming the Past” in the National Memory of the FRG
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИКИ «ПОДОЛАННЯ МИНУЛОГО» В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПАМ’ЯТІ ФРН
Autorzy:
Kudryachenko, A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894291.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
memory policy, commemoration, national identity, the Holocaust, FRG
політика пам’яті, комеморація, національна ідентичність, Голокост, ФРН
Opis:
У статті аналізуються процеси повоєнного поступу Німеччини під кутом зору здійснення заходів щодо денацифікації й дискваліфікації осіб, що заплямували себе під час гітлерівськогорежиму, та особливостей становлення і етапів формування політики «подолання минулого» в національній пам’яті повоєнної Німеччини. Автор, виділяючи чотири різні за часом таглибиною осмислення етапи, з’ясовує проблеми формування та розвитку цієї політики від постановки «проблеми вини», диференціації її типів щодо спільного і відмінного політик двох німецьких держав, ролі міжнародного політичного контексту та відтворення історичної правди щодо Третього рейху і умов формування культури пам’яті у сучасній ФРН. Аналізуються сильні й уразливі сторони двоїстої політики Західної Німеччини щодо її самоідентифікації завдяки чіткому відмежуванню від нацистського минулого, а з іншого боку – широкої інтеграції колишніх нацистів до нових суспільних інститутів як варіанту домогтися перемоги демократії у ФРН усупереч повоєнним настроям більшості громадян. Підкреслюється безпосереднє значення зміни поколінь на політичній арені, публічного опрацювання нацистського минулого та утвердження у суспільному дискурсі нової політичної культури. Її головними елементами стали пам’ять і відповідальність поколінь за Голокост та зміцнення національної ідентичності німців шляхом «конституційного патріотизму». У об’єднаній Німеччині осмислення тоталітарного минулого, що проходило доволі інтенсивно і виливалося не лише у публічні дискусії, але й сприяло мемореалізації та комеморації історичної пам’яті, відшкодуванню жертвам нацизму та примусовим робітникам Третього рейху із різних країн й відновлення справедливості щодо усіх постраждалих від так званої політики «аризації» і заходам щодо повернення майна та культурних цінностей їх спадкоємцям, є досить результативним. Політика «подолання минулого» сприяла досягненню громадського консенсусу в національній пам’яті сучасної ФРН щодо визнання злочинівнацистського періоду і винесення уроків з минулого. Як і в будь-якому іншому західному суспільстві, у Німеччині ставлення до Голокосту є наріжним каменем пам’яті про Другу світову війну і символом злочинів нацизму та центральною історичною подією ХХ ст.
The article analyzes the processes of postwar development of Germany from the point of view of implementing measures to denazify and disqualify persons who have tarnished themselves under theHitler regime, the specifics of the formation and stages of the formation of the policy of “overcoming the past” in the national memory of postwar Germany. The author, singling out four different stagesand depths of understanding, clarifies the problems of the formation and development of this policy from posing the “problem of guilt”, the differentiation of its types with respect to the common andexcellent policies of the two German states, the role of the international political context and the reconstruction of the historical truth regarding the Third Reich and conditions for the formation ofculture of memory in modern Germany. The strengths and weaknesses of West Germany’s ambivalent policy with regard to its identity are analyzed through clear disassociation from the Nazi past and, on the other hand, the broad integration of former Nazis into new public institutions as an option to win democracy in Germany despite the post-war moods of most of its citizens. The immediate significance of the succession of generations in the political arena, the public study of the Nazi past and the establishment of a new political culture in public discourse are underlined. Its main elements were the memory and responsibility of generations for the Holocaust and the strengthening of the national identity of the Germans through “constitutional patriotism”. In the united Germany, the comprehension of the totalitarian past, which took place quite intensively and resulted not only in public discussions, but also contributed to the memorialization and commemoration of historical memory, the reparation to victims of Nazism and forced workers of the Third Reich from different countries and the restoration of justice to all those affected by the so-called policy “Arization” and measures to return property and cultural values to their heirs, is fairly effective. The policy of “overcoming the past” contributed to the achievement of a public consensus of the national memory of the modern FRG regarding the recognition of the crimes of the Nazi period and the making of lessons from the past. As in any other Western society, in Germany the attitude towards the Holocaust is the cornerstone of the memory of the Second World War and the symbol of the crimes of Nazism, as well as the central historical event of the XX century.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 96-121
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
MAIN FOREIGN POLICY CHALLENGES OF ISLAMIC REPUBLIC OF IRAN IN THE CAUCASUS (IN IRANIAN HISTORIOGRAPHY)
Основні проблеми зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран на Кавказі (в іранській історіографії)
Autorzy:
Eftekhari, Arash
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894347.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Iran, foreign policy, Caucasus countries, national interests, conflicts
Іран, зовнішня політика, країни Кавказу, національні інтереси, конфлікти
Opis:
Після розпаду СРСР регіональні держави Кавказу зіткнулися з серйозними політичними і економічними проблемами. Слід зазначити, що деякі фундаментальні проблеми, що існують врегіоні, можуть бути пов’язані з різними історичними і соціальними чинниками, які можна аналізувати в рамках проблем, пов’язаних з країнами третього світу. Останні події в регіоні,включаючи територіальні суперечки, економічні та військові кризи, безпеку і стратегічні інтереси в регіоні, привернули увагу великих регіональних і глобальних гравців, таких як США,ЄС, Російська Федерація, Туреччина, Іран, Ізраїль, Пакистан, Чечня і Саудівська Аравія. Наприклад, США розглядають регіон Кавказу і Каспійського моря як область своїхстратегічних, економічних і життєво важливих інтересів. Ісламська Республіка Іран (ІРІ) як південний сусід країн Кавказу вважається одним з головних регіональних гравців. Історичні,політичні, культурні та географічні зв’язки з країнами регіону, крім першорядних і нагальних питань, є найбільш фундаментальними факторами регіональної політики Ірану. Більш того, засновані на ідеології і засади внутрішньої і зовнішньої політики ІРІ підготували грунт дляподальших відносин, конфронтації, конфліктів і коаліцій з країнами регіону.
Following the collapse of the USSR, regional states of the Caucasus faced serious political and economic problems. It needs to be mentioned that some of the fundamental problems existing in the region can be traced back to various historical and social factors that can be analyzed under the issues related with the Third world countries. Recent developments in the region including territorial disputes, economic and military crisis, security and strategic vacancy in the region has caught the attention of major regional and global players like the USA, EU, Russian Federation, Turkey, Iran, Israel, Pakistan, Chechnya and Saudi Arabia. For instance, the USA see the Caucasus and Caspian Sea region as its strategic economic interests, and vital areas. The Islamic Republic of Iran (IRI) as the southern neighbor of Caucasus countries is considered as one of the major regional players. Historical, political, cultural and geographical links with regional countries beside prime and vital issues is of the most fundamental effective factors in regional policies of Iran. Furthermore based ideologies and principals over IRI’s domestic and foreign policies have paved the ground for further relationships, confrontation, conflicts and coalitions with regional countries.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 200-211
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Ukrainian Diaspora of the USA in the Formation of International Image of Ukraine (1991-2018)
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА США У ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНОГО ІМІДЖУ УКРАЇНИ (1991-2018 рр.)
Autorzy:
Nedoshytko, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894425.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
foreign policy, bilateral cooperation, strategic partnership, international organizations
зовнішня політика, двостороннє співробітництво, стратегічне партнерство, міжнародні організації
Opis:
Досліджено внесок діаспори у визнання Сполученими Штатами Америки незалежності України, з’ясовано вплив діаспори на розвиток міждержавного співробітництва, визначено їїроль у захисті національних зовнішніх і внутрішніх інтересів й утвердженні Української держави на світовій арені. Проаналізовано результати участі діаспори у зовнішньополітичній діяльності Української держави. У 2008 р. договірна база між Україною та США поповнилася надзвичайно важливим документом – Хартією про стратегічне партнерство та безпеку. За підтримки СШАукраїнська сторона досягла прогресу у відносинах з НАТО, отримавши в квітні 2008 р. перспективу для членства, у грудні того самого року – аналогічний до ПДЧ формат подальшої підготовки до вступу в НАТО – Річні національні програми. Наголошено, що основні напрями співпраці української діаспори з офіційними установами США відповідають внутрішнім і зовнішнім інтересам України. Конгресовий український кокус, Українська національна інформаційна служба, Український конгресовий комітет Америки, мережа інших організацій проводять активну діяльність, спрямовану на висвітлення основних проблем українців, забезпечення міжнародного іміджу України.
The article is dedicated to the research of contribution of diaspora to recognition of Ukrainian independency by the United States of America. The influence of diaspora on the development of international cooperation is clarified; its role on protection of national internal and external interests and consolidation of Ukraine on the world stage are highlighted. The results of diaspora participation in the foreign policy activity of the Ukrainian state are analyzed. In 2008, the contractual framework between Ukraine and the USA was supplemented by an extremely important document – the Strategic Partnership and Security Charter. With the support of the United States, the Ukrainian side has made progress in its relations with NATO, receiving the prospect of membership in April 2008, in December of the same year – a similar format to the MAP for further preparation for NATO membership – Annual National Programs. It is emphasized that the main directions of cooperation of the Ukrainian Diaspora with official institutions of the USA correspond to the internal and external interests of Ukraine. Congress Ukrainian Caucus, Ukrainian National Information Service, Ukrainian Congressional Committee of America, a network of other organizations are active in covering major problems of the Ukrainians, ensuring the international image of Ukraine.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 9; 175-193
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Peloponnesian War: Domestic Policy Determinants of Foreign Policy
ПЕЛОПОННЕСЬКА ВІЙНА: ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Autorzy:
Rozumyk, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894429.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Peloponnesian War, Athens, Sparta, foreign policy, international relations
Пелопоннеська війна, Афіни, Спарта, зовнішня політика, міжнародні відносини
Opis:
Стаття присвячена дослідженню загальних аспектів проблеми внутрішньополітичних детермінант зовнішньої політики. Визначено, що перед сучасною політологією міжнародних відносин постає питання щодо можливості загострення геополітичного протистояння в процесі формування альтернативних моделей світоустрою загалом, і впливу внутрішньополітичної гетерогенності провідних держав світу на становлення нової системи міжнародних відносин зокрема. На прикладі Пелопоннеської війни розглянуто і проаналізовано внутрішні чинники міжнародних відносин, продемонстровано неадекватність та помилковість багатьох стереотипів теорії міжнародних відносин, навіяних ліберальною пропагандою. Доведено хибність положень про вроджену агресивність авторитарних режимів, спростовано твердження про іманентний пацифізм демократій.
The article investigates the common aspects of home policy determinants of foreign policy. The author argues that before the modern political science international relations raises questions about the possibility of aggravation of geopolitical confrontation in the process of alternative models of world order and the impact of the internal heterogeneity of the leading countries in the world in the development of a new system of international relations. On the example of the Peloponnesian War, the internal factors of international relations are reviewed and analyzed, the inadequacy and inaccuracy of many of the stereotypes of the theory of international relations, inspired liberal propaganda are clearly demonstrated. Falseness of the statements about the innate aggressiveness of authoritarian regimes is proved, the position about an inherent pacifism of democracies is refuted.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 52-63
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
PECULIARITIES OF THE US-EU RELATIONS: EVOLUTION AND PROSPECTS
Особливості відносин США та ЄС: еволюція та перспективи
Autorzy:
Lakishyk, D.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894445.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
USA, EU, US-European relations, foreign policy, partnership
США, ЄС, американо-європейські відносини, зовнішня політика, партнерство
Opis:
Аргументовано, що американо-європейські відносини, незалежно від позиції США як єдиної глобальної держави, базуються на принципах взаємозалежності. Суперечності, що виникають з окремих питань, не мають стратегічного і тим більше вирішального характеру. Вони не можуть спровокувати фундаментальний конфлікт, передусім через аналогічні ціннісні і цільові орієнтири в проведенні зовнішньої політики. Зміна статусу ЄС з «традиційного союзника» на статус «необхідного партнера» зумовлюється потребою чіткого визначення європейських інтересів у трансатлантичному співробітництві. Відносини між ЄС і США будуються на захисті інтересів і пріоритетів кожної зі сторін на додаток до політики компромісу. Нині формат трансатлантичного співробітництва залишається багаторівневим, переговорна основа зовнішньополітичної практики США поєднана зі співпрацею з ЄС, що засвідчує практичний перехід Вашингтона до поновлення колективних дій. Наповнення американо-європейських відносин «глобальним контекстом» змінює практику трансатлантичного партнерства і за змістом, і за формою. США і ЄС продовжують залишатися одними з лідерів світової політики, які отримують додаткові можливості для формування та реалізації спільної позиції з багатьох питань глобальної проблематики завдяки стратегічному партнерству.
It is argued that the US-European relations, regardless of the position of the US as a single global state, are based on the principles of interdependence. Conflicts that arise on specific issues are not of strategic and decisive character. They cannot provoke fundamental conflict, primarily because of similar values and targets in the conduct of foreign policy. Changing the status of the EU “traditional ally” into the status of “essential partner” is caused by the need to clearly define European interests in transatlantic cooperation. Relations between the EU and the US are based on protecting the interests and priorities of each party, in addition to the policy of compromise. Now the format of transatlantic cooperation is multilateral, negotiation basis of US foreign practices is combined with cooperation with the EU, confirming the practical transition of Washington to renovation of collective action. Filling the US-European relations with “global context” changes transatlantic partnership both in content and in form. The US and EU continue to be among the leaders in world politics that get additional opportunities for development and implementation of a common position on many global issues thanks to strategic partnership.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 153-174
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Українська інтелігенція у 1917-1921 рр.: формування громадянської позиції
Ukrainian Intelligence in 1917-1921: Formation of Civil Position
Autorzy:
Шевчук, Т.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676897.pdf
Data publikacji:
2022-01-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Українська революція
інтелігенція
наука
культура
становлення
розвиток
політика
Ukrainian revolution
intelligentsia
science
culture
formation
development
politics
Opis:
У статті проаналізовано діяльність української інтелігенції у період 1917-1921 рр. Авторка за мету ставить визначення досягнень та втрат, що отримала українська наукова інтелігенція протягом 1917-1921 рр. Досліджено матеріальне забезпечення представників української інтелігенції, які не емігрували за кордон, а залишилися працювати на українських теренах. Звернуто увагу на їхній внесок у розвиток науки, культури періоду, коли в українських землях постійно змінювалися режими та влада переходила від одних до інших. Політика цих режимів кардинально різнилася в залежності від зовнішньополітичної орієнтації та програмних засад їхніх лідерів. До того ж українська інтелігенція по-різному реагувала на зміну влади. Тому зроблено спробу умовного розподілу представників української інтелігенції на групи відповідно до їхніх ідейно-світоглядних переконань. Розглянуто вплив політичних змін на ключові галузі науки і культури та визначено, що, з одного боку, становище наукових інституцій було незадовільним, натомість культурні галузі відроджувалися та розвивали активну діяльність. При написанні статті застосовувався принцип системності, методи порівняння і узагальнення, структуризації та аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні чинників, що впливали на формування наукових, культурних інтерпретацій питання подальшого буття української інтелігенції в умовах Української революції на основі проаналізованих історіографічних напрацювань та архівних матеріалів, виявленні основних досягнень та помилок у цьому інформаційно-світоглядному полі. Авторка вказує на важливість подальшого наукового дослідження проблеми, адже нині, не дивлячись на певний наявний блок напрацювань з теми, є питання, що потребують подальшого вивчення та нової інтерпретації.
The article analyzes the activities of the Ukrainian intelligentsia in 1917-1921. The author aims to determine the achievements and losses received by the Ukrainian scientific intelligentsia during 1917-1921. Attention is paid to their contribution to the development of science and culture of the period when the regimes in the Ukrainian lands were constantly changing and power passed from one to another. At the same time, the policies of these regimes differed radically depending on the foreign policy orientation and program principles of their leaders. At the same time, the Ukrainian intelligentsia reacted differently to the change of government. It was made an attempt to divide representatives of the Ukrainian intelligentsia into groups in accordance with their ideological and ideological orientation. The impact of political changes on key branches of science and culture is explored. It is determined that, on the one hand, the position of scientific institutions was unsatisfactory while cultural branches were revived and developed actively. The article is written using the principle of systematization, methods of comparison and generalization, structuring and analysis. The scientific novelty of the study is justified by the determination of the factors that influenced the formation of scientific and cultural interpretations of the future existence of the Ukrainian intelligentsia during the Ukrainian revolution on the basis of analyzed historiography and archival materials, as well as identifying major achievements and errors in this information and worldview. The author emphasizes the importance of further scientific research of the problem, because today, despite a certain existing block of work on the topic, there are issues that need further study and reinterpretation.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 98-109
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Peculiarities of Ukrainian-British Diplomatic Relations During the Ukrainian Revolution (1917-1921)
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНО-БРИТАНСЬКИХ ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН У ПЕРІОД УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 рр.)
Autorzy:
Datskiv, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894261.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Ukraine, Great Britain, diplomacy, the Entente, foreign policy, government
Україна, Велика Британія, дипломатія, Антанта, зовнішня політика, уряд
Opis:
У статті проаналізовано зовнішню політику Великої Британії щодо України у 1917-1921 рр. Показано особливості відносин між Англією та українськими урядами за доби національно-визвольних змагань. Розкрито вплив політики Великої Британії на становлення та розвиток української державності. З’ясовано міжнародні, політичні та військові передумови українсько-британського зближення у революційну добу. Зазначено, що важливим чинником зміщення орієнтації зовнішньої політики у бік Антанти була участь української делегації під керівництвом І. Коростовця у конференції країн Антанти у Яссах на початку листопада 1918 р. Встановлено, що інтерес до України та її боротьби за державність виявляли закордонні дипломати, акредитовані урядом УНР. В Україні продовжували свою діяльність консульські установи як країн Антанти (зокрема, Великої Британії), так і нейтральних держав. Показано, що Велика Британія, як і інші держави Антанти, проігнорували законне право українського народу на державну самостійність і соборність його земель.
This article analyzes the foreign policy of Great Britain to Ukraine in 1917-1921 years. Features of relations between England and the Ukrainian governments during national liberation movement are shown. The impact of Great Britain on the political formation and the development of Ukrainian statehood is revealed International, political and military background of the Ukrainian-British rapprochement in revolutionary days is clarified . It is indicated that an important factor shifted foreign policy orientation towards the Entente was the participation of the Ukrainian delegation under the leadership of I. Korostovetzin in the conference of Entente states in Iasi in early November 1918. It is established that interest in Ukraine and its struggle for statehood was shown by foreign diplomats accredited to the government of UРR. Consular offices of the Entente (including Great Britain) and neutral states continued their activities in Ukraine. It is shown that Great Britain and other Entente powers ignored the legitimate right of the Ukrainian people for national independence and the unity of its lands.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2017, 4; 155-169
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Polityka w muzyce, muzyka w polityce. Przypadek zespołu Hucuł Kalipso
Autorzy:
Ksenicz, Igor
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2015116.pdf
Data publikacji:
2021-12-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
популярна культура, популярна музика,
політика
Україна
popular culture
pop music
politics
Ukraine
kultura popularna
muzyka popularna
polityka
Ukraina
Opis:
Artykuł stanowi próbę odpowiedzi na pytanie o zaangażowanie polityczne ukraińskiej muzyki popularnej na przykładzie zespołu Hucuł Kalipso (HK). Grupa z Czerniowców wykonuje „hucuł-hop”, czyli połączenie muzyki afroamerykańskiej z folklorem huculskim. W swoich tekstach HK porusza przede wszystkim tematykę społeczną, której istotną część stanowi polityka. Zawarty w utworach żartobliwy komentarz można uznać za krytykę zastanych na Ukrainie patologii: paternalizmu, korupcji, kumoterstwa i populizmu. HK należy do grupy świadomych społecznie popularnych artystów ukraińskich promujących nowoczesny patriotyzm.
Стаття є спробою відповіді на запитання про політичну заангажованість української популярної музики на прикладі гурту Гуцул Каліпсо (ГК). Група з Чернівців виконує "гуцул-хоп", тобто суміш афроамериканської музики і гуцульського фолклору. У своїх текстах ГК порушує в першу чергу суспільну тематику, якої важливою частиною є політика. Жартібливий коментар присутній у творах можна сприйняти як критику патологій, з якими стикається Україна: патерналізму, корупції, кумівства та популізму. ГК можна віднести до групи суспільно свідомих популярних українських артистів, які просувають сучасний патріотизм.
The aim of the article is to answer the question of political involvement of Ukrainian pop music, on the example of Gutsul Calipso (GC) band. Group from Chernivtsi performs “Hutsul-hop”, meaning mix of Afroamerican music with Hutsuls folklore. GC lyrics raise social issues mainly, politics being an important part. Humorous commentary included in songs may be considered as critics of pathologies existing in Ukraine: paternalism, corruption, favoritism and populism. GC belongs to the group of socially aware Ukrainian popular artists, promoting modern patriotism.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 97-109
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Науково-методологічні засади дослідження спеціалізації у високотехнологічних галузях
Scientific and methodological principles of research in high-tech industries specialization
Autorzy:
Fedonenko, M. E.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/692445.pdf
Data publikacji:
2013
Wydawca:
Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:
спеціалізація
високі технології
інновації
міжнародна торгівля
експорт
економічна політика
specialization
high technology
innovation
international trade
export
economic policy
Opis:
Specialization in hi-tech branches is a constant subject of a political, economic and scientific discourse at national and international level. Generalization of results of theoretical approaches concerning hi-tech specialization gives the chance to expand toolkit of carrying out of such research and methodological base for development of a national policy concerning technological specialization
Спеціалізація у високотехнологічних галузях є постійним предметом політичних,економічних та наукових дискурсів на національному та міжнародному рівні. Узагальнення результатів теоретичних підходів до високотехнологічної спеціалізації дає можливість розширити інструментарій проведення таких досліджень та методологічну базу для вироблення національної політики щодо технологічної спеціалізації.
Źródło:
European Journal of Management Issues; 2013, 2; 66-72
2519-8564
Pojawia się w:
European Journal of Management Issues
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Theodore Roosevelt’s Policy in the Field of Ecology: Conservation Natural Resources
ПОЛІТИКА ТЕОДОРА РУЗВЕЛЬТА У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ: КОНСЕРВАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
Autorzy:
Perga, T.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894461.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
United States, T. Roosevelt, conservation, nature conservation, environmental policy
США, Т. Рузвельт, консервація, охорона природи, екологічна політика
Opis:
У статті досліджуються засади та напрямки державної політики США з охорони природи на початку ХХ ст., яка отримала назву консервації. Визначено, що її передумовами є зростання уваги до дикої природи американських філософів, художників, письменників, науковців, які сприяли формуванню екологічної свідомості в суспільстві. Проаналізовано роль президента США Т. Рузвельта у розвитку цієї політики та її головні напрямки: створення державного земельного резерву, включаючи національні ліси та парки, збереження лісів, водних ресурсів, меліорація посушливих територій, ініціювання різних комісій, що мали провести ревізію природних ресурсів США. Розглянуто роль Наради губернаторів (1908 р.) та Національного конгресу з консервації (1909 р.) в активізації руху за консервацію природних ресурсів у США. Доведено, що президент Т. Рузвельт сформулював в американському суспільстві ідеали збереження природи, засновані на цінностях цивілізації, патріотизму та суспільної моралі, які було покладено в основу розвитку екологічної політики кінця XX – початку XXI ст.
The article examines the principles and directions of the state policy of the USA on the nature protection in the early XX century, which is named conservation. It was determined that its precondition is the growing attention to wildlife of American philosophers, artists, writers, scientists who contributed to the formation of ecological consciousness in society. The article analyses the role of the USA President T. Roosevelt in development of conservation policy and its main areas: creation of public land reserve, including national forests and parks, forest conservation, water resources, reclamation of arid areas, initiating of various commissions that have to audit  natural resources of the USA. The role of Governors’ Meeting (1908) and the National Congress on Conservation (1909) in the activization of the movement for conservation of natural resources in the United States is considered. It is proved that President Т. Roosevelt formulated the ideals of the American society on nature conservation, based on the values of civilization, patriotism and social morality, which became the basis of environmental policy in late XX – early XXI century.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 82-96
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies