Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "памятник" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-3 z 3
Tytuł:
French Morea Expedition of 1828-1833: the Origins of Colonial Discourse
ФРАНЦУЗЬКА ЕКСПЕДИЦІЯ В МОРЕЮ 1828-1833 РОКІВ: ВИТОКИ КОЛОНІАЛЬНОГО ДИСКУРСУ
Autorzy:
Dobrolyubska, Y.
Prysiazhniuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894311.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
cultural heritage, monument, treasure, Philhellenism, Eurocentrism, colonial discourse, Morea expedition
культурна спадщина, пам’ятник, скарб, філеллінізм, європоцентризм, колоніальний дискурс, експедиція в Морею
Opis:
Філеллінізм існував в європейському суспільства задовго до експедиції в Морею, остання лише посилила цю тенденцію. Експедиція сприяла перетворенню поверхового інтересу на інтерес науковий, оскільки її матеріали сформували науковий та естетичний багаж, який залишався одним з найкращих на багато років для європейських вчених, що не мали змоги особистого відвідування регіону. Античні грецькі руїни викликали захоплення та трепетне поклоніння європейців, які вбачали в них своє в значній мірі романтизоване минуле. Офіцери, солдати та митці стали тією першою групою, в якій формувалася колективна пам’ять про минуле. Для неї ці події були емоційно забарвленими. Повернувшись на батьківщину, вчені, митці та навіть офіцери стануть носіями і трансляторами цієї колективної пам’яті у французькому суспільстві. Ця група виступала носієм інформації про пам’ятники та скарби давніх греків, ключові події, найбільш значущі деталі грецької давнини – колиски європейської цивілізації та її цінностей. Наукова експедиція в Морею мала важливе значення для розширення знань про Грецію як країну та її античну спадщину. В архітектурі, скульптурі, живописі, меблюванні, декоративному мистецтві активно використовувались античні грецькі мотиви – як правило, в значно романтизованому та прикрашеному вигляді. Після експедиції європейські музеї та численні колекціонери стали проявляти підвищений інтерес до грецької культури. Оборотною стороною цього інтересу стало активне розграбування культурної спадщини країни. Ще один з результатів експедиції полягав в тому, що наука стала розглядатися як «політика XIX століття».
Philhellenism existed in European society long before to the Morea expedition, the latter only exacerbated this tendency. The expedition helped to transform the superficial interest into a scientific interest, since its materials formed a scientific and aesthetic luggage, which remained one of the best for many years for European scientists who were unable to visit the region in person. The ancient Greek ruins aroused the admiration and awe of Europeans who saw in them a largely romanticized past. Officers, soldiers and people of art became the first group to form a collective memory of the past. For them, these events were emotionally colored. When they return home, scientists, artists, and even officers will become carriers and translators of this collective memory in French society. This group was the bearer of information about the monuments and treasures of the ancient Greeks, the key events, the most important details of Greek antiquity – the cradle of European civilization and its values. The scientific Morea expedition was important for the expansion of knowledge about Greece as a country and its ancient heritage. In architecture, sculpture, painting, furniture, and decorative art, ancient Greek motives were actively used – usually in a much romanticized and ornate form. After the expedition, European museums and numerous collectors began to show increased interest in Greek culture. The downside of this interest was the active plundering of the country’s cultural heritage. Another result of the expedition was that science began to be regarded as “politics of the XIX century”.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 10; 78-91
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
«Я не забуду своей колыбельной…» Петра Вегина: жанрологический анализ
Autorzy:
Иванюк, Борис
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2034832.pdf
Data publikacji:
2021-12-23
Wydawca:
Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:
русская поэзия ХХ века
П. Вегин
«поэтический памятник»
«последнее стихотворение»
валета
визионерская поэзия
20th-century Russian poetry
Pyotr Vegin
“poetic monument”
“the last poem”
valediction
visionary poetry
Opis:
Текст П. Вегина «Я не забуду своей колыбельной…» соткан из разножанровых моти- вов. Его анализ убеждает в продолжении автором жанровой истории «последнего стихотворе- ния», валеты и визионерской поэзии и в полемическом отношении к горацианской традиции «поэтических памятников». В классических текстах, начиная с «Exegi monumentum…» Го- рация, риторических, открытых для публичного обсуждения и поэтического агона, по- смертная слава поэта сравнивается с сооружениями материальной памяти, умаляемыми для авторского самовозвеличения. «Памятник» П. Вегина – дендронический («тополь пи- рамидальный»), а его поэтический голос – тихий, безадресный и не ожидающий отклика. В сопоставлении же вегинского текста с пушкинским («Я памятник себе воздвиг неру- котворный…») очевидно опрощение романтического образа «лиры» («душа в заветной лире») как знака завещанного поэтическим потомкам творческого наследия, шире – как аллегории поэтической традиции. В отличие от преимущественно иронического переос- мысления этой традиции его современниками, П. Вегин ведет полемику с ней изнутри, с помощью метафорической пересемантизации ее стилевых формул, одновременно созда- вая свою оригинальную версию «поэтического памятника» с общей смысловой установ- кой не на бессмертие авторского наследия, а на индивидуальную реинкарнацию, на вос- крешение, исключающее смерть как таковую ценой собственной смерти поэта, ставшей событием стихотворного текста.
Pyotr Vegin’s text “Ya ne zabudu svoyei kolybelnoi…” [‘I won’t forget my lullaby’] is weaved of multi-genre motives. Its analysis in the paper substantiates the conclusion that the writer continues the genre history of “the last poem”, valediction and visionary poetry, and that he adopts a polemical stance toward the Horatian tradition of “poetic monuments”. In classical texts, starting with Horace’s “Exegi monumentum...”, which are rhetorical and open to public discussion and part of a poetic agon, the poet’s posthumous fame is compared with artifacts of material memory that are being belittled for the sake of the author’s self-aggrandisement. Vegin’s “monument” is, by contrast, dendronic (a ‘Lombardy poplar’) and his poetic voice soft, addressless, and not expecting response. In juxtaposing Vegin’s text with Pushkin’s “Ya pamyatnik sebe vozdvig nerukotvornyi” (‘I’ve raised myself a monument not built by human hands’), what is evident is a lowering down of the romantic image of the lyre (Pushkin’s ‘my soul in the sacred lyre’) as the sign of the creative legacy bequeathed to the scions, or, in a broader sense, as an allegory of the poetic tradition. As distinguished from the mainly ironic revaluation of this tradition by Vegin’s contemporaries, his polemic with it is undertaken, as it were, from inside, by means of a metaphoric resemantisation of its stylistic formulas, while at the same time leads to creating Vegin’s individual version of a “poetic monument”. His is semantically oriented not on the immortality of the author’s artistic legacy but on an individual reincarnation, a resurrection that excludes death as such by dint of the poet’s carnal death, which has served as the event around which the poetic text is build.
Źródło:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica; 2021, 14; 203-213
1427-9681
2353-4834
Pojawia się w:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Волпа. Старая и новая
Volpa. The Old and New
Autorzy:
Смиловицкий, Леонид
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2116659.pdf
Data publikacji:
2020-12-31
Wydawca:
Akademia Zamojska
Tematy:
Vlopa
Belarus
Zionist groups
synagogue
monument
17th century
the Holocaust
Влопа
Беларусь
сионистские группы
синагога
памятник
XVII век
Холокост
Włopa
Białoruś
grupy syjonistyczne
synagoga
zabytek
XVII wiek
Holokaust
Opis:
The article is devoted to the history of the Jewish community in Volpa. Until 1939 the town was the centre of a commune of the Grodno district of the Bialystok voivodeship, and now it is part of the Volkovysk district of the Grodno region of the Republic of Belarus. The article describes the economic, religious, cultural, and national life of Jews, who naturally complemented the life of the Belarusians and Poles in Volpe providing an example of mutual understanding and cooperation. Particular attention is paid to the fate of the unique wooden synagogue of the 17th century and the activities of Zionist groups and clubs. A separate place is given to the story of the tragic death of the community during the Holocaust and the attempts to preserve the memory of their small homeland by the modern generation of Volpa residents. The article was written following the author's visit to Volpa in 2018 and it is based on rare archival data, scholarly publications in Hebrew, English, Polish and Russian, periodicals, and interviews with local residents.
Artykuł poświęcony jest historii społeczności żydowskiej w Wołpie. Do 1939 miasto było centrum gminy powiatu grodzieńskiego województwa białostockiego, a obecnie wchodzi   skład rejonu wołkowyskiego obwodu grodzieńskiego Republiki Białorusi. Artykuł opisuje życie gospodarcze, religijne, kulturalne i narodowe Żydów, którzy w naturalny sposób uzupełniali życie Białorusinów i Polaków w Wołpie, dając przykład wzajemnego zrozumienia i współpracy. Szczególną uwagę zwrócono na losy unikatowej drewnianej synagogi z XVII wieku oraz działalność grup i klubów syjonistycznych. Osobne miejsce zajmuje historia tragicznej śmierci społeczności w czasie Holokaustu oraz próby zachowania pamięci o ich małej ojczyźnie przez współczesne pokolenie mieszkańców Wołpy. Artykuł powstał po wizycie autora w Wołpie w 2018 roku i opiera się na rzadkich danych archiwalnych, publikacjach naukowych w języku hebrajskim, angielskim, polskim i rosyjskim, czasopismach oraz wywiadach z mieszkańcami.
Źródło:
Studia Żydowskie. Almanach; 2020, 10, 9-10; 9-24
2083-5574
Pojawia się w:
Studia Żydowskie. Almanach
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-3 z 3

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies