Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "пам'ять" wg kryterium: Temat


Tytuł:
Національна пам’ять в контексті дискурсу «забуття»: історико-методологічний аспект
National Memory in the Context of the Discourse “forgetting”: a Historical and Methodological Aspect
Autorzy:
Ільїн, В.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676898.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
пам’ять
забуття
нація
національна ідентичність
уявлена спільнота
memory
forgetting
nation
national identity
imagined community
Opis:
У статті поставлена проблема пам’яті у співмірності з феноменом забуття, що постає важливою умовою формування нації, національної пам’яті, національної ідентичності та національного характеру. Нація являє собою солідарність, засновану на демократичному волевиявленні. Як духовний принцип, нація складається з двох елементів: один – в минулому, другий – в майбутньому. Підкреслюється, що саме забуття, а не прагнення до істини, складає основу конструювання національної пам’яті. Аналізується думка, що нація є «уявленою спільнотою», котра мислиться як міцне, горизонтально організоване товариство. Саме почуття братерської єдності змушувало мільйони й мільйони людей не лише вбивати, а йти на смерть заради уявлених витворів. Уявлення себе нацією є результатом масштабної історіографічної кампанії, яку проводить держава, і механізмом конструювання національних генеалогій. Вимога «забути» свідчить про те, що людина «пам’ятає» і здатна до «спогадів». Стверджується, що для існування нації «братовбивства» також важливі, як і наративи про минуле мирне співіснування. Виділено сім типів забуття, три з яких розглядаються як позитивні практики «успішного забуття»: «забуття по розпорядженню»; «амністія»; «установче забуття». До негативних типів відносяться: «анулювання»; «репресивне знищення»; «заплановане устаріння»; «мовчання приниження і сорому». Виділяють два контрагенти пам’яті і забуття: державу і суспільство. Державна пам’ять культивує секретність і захищає основи свого існування за допомогою забуття. Пам’ять суспільства перебуває в постійному русі і завжди прагне до безпам’ятства. Елемент забуття в історичній пам’яті обумовлює процес формування національної свідомості як умови національної ідентичності. Важливим є не імператив «пам’яті», а її зміст. Саме в такому контексті формується і стверджується національна пам’ять народу.
The article presents the problem of memory in relevance to the phenomenon of forgetting, which appears to be an important condition for the formation of a nation, national memory, national identity and national character. The nation is a solidarity based on democratic expression of will. As a spiritual principle, the nation consists of two elements: one in the past, the other in the future. It is emphasized that it is forgetting, not the intention to the truth, forms the basis of the construction of national memory. The idea that the nation is an “imagined community”, which is thought of as a strong, horizontally organized society, is analyzed. It was the feeling of fraternal unity that compelled millions and millions of people not only to kill, but to die for the sake of imagined creations. Self-image as a nation is the result of a large-scale historiographical campaign conducted by the state and a mechanism for constructing national genealogies. The requirement to “forget” indicates that a person “remembers” and is capable of “memories”. It is argued that “fratricides” are as important to the nation’s existence as narratives of past peaceful coexistence. Seven types of forgetting are distinguished, three of which are considered positive practices of “successful forgetting”: “forgetting by order”; “amnesty”; “institutional oblivion”. Negative types include: “cancellation”; “repressive destruction”; “planned obsolescence”; “silence of humiliation and shame”. There are two counterparties of memory and forgetting: the state and society. State memory cultivates secrecy and protects the foundations of its existence through oblivion. Society’s memory is in constant motion and always strives for oblivion. The element of forgetting in historical memory determines the process of formation of national consciousness as a condition of national identity. What is important is not the imperative of “memory”, but its content. It is in this context that the national memory of the people is formed and affirmed.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 7-13
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять у процесі формування та відтворення модерної національної ідентичності: французький досвід (Частина 1)
Historical Memory in the Process of Formation and Reproduction of Modern National Identity: the French Experience (Part 1)
Autorzy:
Шморгун, O.O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676595.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять Франції
патріотична мотивація
голлізм як авторитаризм
небезпека етнофундаменталізму
historical memory of France
patriotic motivation
holism Gaullism as an authoritarianism
danger of the ethno fundamentalism
Opis:
Стаття присвячена дослідженню ролі історичної традиції та національної пам’яті у формуванні модерних типів етнонаціональної ідентичності та механізмів консолідації громадян на етапі становлення французької держави сучасного типу. В цьому зв’язку проаналізовано різноманітні версії французької історії у представників історичних та історіографічних шкіл, що і в наш час взаємно конкурують за статус творців загальновизнаного тлумачення важливих історичних подій. З’ясовано, що послідовно патріотична мотивація, завдяки якій забезпечуються формування та реалізація інноваційного потенціалу народу й соціальна активність цього орієнтованого на подолання будь-яких кризових викликів креативного ядра нації, постає лише шляхом максимального змістовного синтезу наявних трактувань французької історії. Зокрема ефективність політики пам’яті забезпечується завдяки тому, що символи, традиції та історичні пам’ятки, які позитивно впливають на динаміку національно-патріотичних мотивацій та почуттів, неминуче (і часто цілком свідомо) наповнюються якісно новими смислами та цінностями, на основі яких формуються вже модерні уявлення щодо сумлінного виконання свого національного обов’язку, самовідданості і навіть жертовності у служінні вищим ідеалам Батьківщини. Доведено цілковиту неспроможність неоліберальної та ліворадикальної критики теорії та практики голлізму, консервативні елементи якого, зокрема апелювання до героїчного минулого, зовсім не тотожні як виявам середньовічної архаїки, так і мало не неонацистським політичним уподобанням. Навпаки, типологічна подібність бонапартизму та голлізму обумовлена якраз їхньою здатністю до ефективного протистояння однаково руйнівним для національної держави реакційній та революційній версіям екстремізму. Відтак, розкрито виняткову актуальність використання історичної пам’яті задля формування власної традиціоналістської та авторитарної харизми (у їхньому взаємозв’язку) творцем і першим президентом П’ятої республіки Ш. де Голллем в процесі його протистояння антинаціональним провокаціям ультраправого та ультралівого ґатунку.
The complete failure of neoliberal and left-wing radical critiques of Holism's theory and practice has been proved, the conservative elements of which, in particular the appeal to the heroic past, are not at all identical with medieval archaism and almost neo-Nazi political preferences. On the contrary, the typological similarity of Bonapartism and Hollism is due precisely to their ability to effectively oppose reactionary and revolutionary extremism, which is equally destructive to the nation-state. In this regard, the exceptional relevance of the use of historical memory to form their own traditionalist and authoritarian charisma (in their relationship) by the creator and first president of the Fifth Republic Charles de Gaulle in the process of his opposition to anti-national provocations of far-right and far-left.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 9-52
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять у процесі формування та відтворення модерної національної ідентичності: французький досвід (Частина 2)
Historical Memory in the Process of Formation and Reproduction of Modern National Identity: the French Experience (Part 2)
Autorzy:
Шморгун, O.O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676657.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять Франції
патріотична мотивація
голлізм як авторитаризм
небезпека етнофундаменталізму
historical memory of France
patriotic motivation
holism Gaullism as an authoritarianism
danger of the ethno fundamentalism
Opis:
Стаття присвячена дослідженню ролі історичної традиції та національної пам’яті у формуванні модерних типів етнонаціональної ідентичності та механізмів консолідації громадян на етапі становлення французької держави сучасного типу. В цьому зв’язку проаналізовано різноманітні версії французької історії у представників історичних та історіографічних шкіл, що і в наш час взаємно конкурують за статус творців загальновизнаного тлумачення важливих історичних подій. З’ясовано, що послідовно патріотична мотивація, завдяки якій забезпечуються формування та реалізація інноваційного потенціалу народу й соціальна активність цього орієнтованого на подолання будь-яких кризових викликів креативного ядра нації, постає лише шляхом максимального змістовного синтезу наявних трактувань французької історії. Зокрема ефективність політики пам’яті забезпечується завдяки тому, що символи, традиції та історичні пам’ятки, які позитивно впливають на динаміку національно-патріотичних мотивацій та почуттів, неминуче (і часто цілком свідомо) наповнюються якісно новими смислами та цінностями, на основі яких формуються вже модерні уявлення щодо сумлінного виконання свого національного обов’язку, самовідданості і навіть жертовності у служінні вищим ідеалам Батьківщини. Доведено цілковиту неспроможність неоліберальної та ліворадикальної критики теорії та практики голлізму, консервативні елементи якого, зокрема апелювання до героїчного минулого, зовсім не тотожні як виявам середньовічної архаїки, так і мало не неонацистським політичним уподобанням. Навпаки, типологічна подібність бонапартизму та голлізму обумовлена якраз їхньою здатністю до ефективного протистояння однаково руйнівним для національної держави реакційній та революційній версіям екстремізму. Відтак, розкрито виняткову актуальність використання історичної пам’яті задля формування власної традиціоналістської та авторитарної харизми (у їхньому взаємозв’язку) творцем і першим президентом П’ятої республіки Ш. де Голллем в процесі його протистояння антинаціональним провокаціям ультраправого та ультралівого ґатунку.
The article is devoted to the study of the role of historical tradition and national memory in the formation of modern types of ethno-national identity and mechanisms of consolidation of citizens at the stage of formation of the French state of the modern type. In this regard, various versions of French history were analyzed by representatives of historical and historiographical schools, which still compete with each other for the status of creators of a generally accepted interpretation of important historical events. It was found that consistently patriotic motivation, which ensures the formation and realization of the innovative potential of the people and social activity of this creative core of the nation, aimed at overcoming any crisis challenges, is formed only on the basis of maximum meaningful synthesis of existing interpretations of French history. In particular, the effectiveness of memory policy is ensured by the fact that symbols, traditions and historical monuments that positively influence the dynamics of national-patriotic motivations and feelings are inevitably (and often, quite consciously) filled with qualitatively new meanings and values. The complete failure of neoliberal and left-wing radical critiques of Holism’s theory and practice has been proved, the conservative elements of which, in particular the appeal to the heroic past, are not at all identical with medieval archaism and almost neo-Nazi political preferences. On the contrary, the typological similarity of Bonapartism and Hollism is due precisely to their ability to effectively oppose reactionary and revolutionary extremism, which is equally destructive to the nation-state. In this regard, the exceptional relevance of the use of historical memory to form their own traditionalist and authoritarian charisma (in their relationship) by the creator and first president of the Fifth Republic Charles de Gaulle in the process of his opposition to anti-national provocations of far-right and far-left.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 7-53
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Проблеми розмивання та деструкції національної ідентичності
Problems of Building and Destruction of National Identity
Autorzy:
Шершова, Тетяна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163433.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
самоідентифікація
національно-культурна ідентичність
фальшива історична пам’ять
народно-пісенні практики
фольклор
народна пісня
self-identification
national and cultural identity
false historical
memory
folk song practices
folklore
folk song
Opis:
The article analyzes different types of identity and finds that both regional, ethnic and national, belong to the territorial identity, and regional is more volatile and unstable iv contrast to ethnic, which, in addition to territoriality involves in its consideration of historical component – memories, memory of ancestors. The article also traces the influence of cultural memory on the formation of national identity. Studies of cultural memory are interdisciplinary in nature and are the subject of reflection in various scientific discourses (historical (F. Aries, J. Lefebvre, P. Nora, F. Fure), culturological (F. Yates, M. Foucault), sociological (M. Halbwax), philosophical (A. Bergson, E. Durkheim, A. Mole), psychological (W. Wordsworth, Z. Freud), etc.). Cultural memory is formed over the centuries and transmits cultural content in the form of texts, images, inscriptions, monuments, rituals, all indicators of tradition. It is a prerequisite for self-identification, as it connects knowledge about the past and present life situation of a particular social group. The issue of cultural memory is an important research issue. Songwriting transforms the cultural memory of Ukrainians and through the emotional component of the song (folklore) forms different types of identity. Mnemics of modus, decoded and incorporated into regional culture, are stable guardians of traditions that are broadcast not only limited territories, but are able to spread to unlimited areas. Thus, regional culture penetrates into various layers of national culture, supplementing and enriching it with cultural meanings. Cultural memory is most vividly formed in the Diasporas, which is explained by the desire to preserve national identity outside the homeland. The ways of expressing identity by folk songs are outlined. National-cultural identity is defined as a sense of belonging to a national community, consideration of one’s personality through the prism of identification with its symbols, values, history and culture. The significance of folk song practices for the formation of national identity is substantiated. Cultural regional identity in modern conditions is characterized. The region covers the history of Ukrainian culture in a new perspective and contributes to the study of individual territorial centers as unique and inimitable units in not only historical, geographical and art aspects, but also is important in cultural discourse. The appeal to primary source, in particular the folk song, makes a mechanism for the preservation of national integrity, transforming through the emotional component of song performance into cultural memory, which forms the identity itself. Cultural memory combined with historical experience will result in national identity and conscious being.
У статті проаналізовано різні види ідентичності та з’ясовано, що як регіональна, так і етнічні та національна, відносяться до територіальної ідентичності, при чому, регіональна виявляється більш мінливою та нестійкою на відміну від етнічної, яка, окрім територіальності залучає до свого розгляду ще історичний компонент – спогади, пам’ять про пращурів. У статті простежуємо також вплив культурної пам’яті на формування національної ідентичності. Дослідження культурної пам’яті мають міждисциплінарний характер і є предметом осмислення у різних наукових дискурсах (історичному (Ф. Ар’єс, Ж. Лефевр, П. Нора, Ф. Фюре), культурологічному (Ф. Йейтс, М. Фуко), соціологічному (М. Хальбвакс), філософському (А. Бергсон, Е. Дюркгайм, А. Моль), психологічному (У. Вордсворт, З. Фрейд) та ін.). Культурна пам’ять формується століттями та транслює культурний зміст у вигляді текстів, зображень, надписів, монументів, ритуалів, тобто всіх показників традицій. Вона є обов’язковою умовою самоідентифікації, так як пов’язує знання про минуле та сучасну життєву ситуацію певної соціальної групи. Питання формування культурної пам’яті – важлива дослідницька проблема. Пісенна творчість трансформує культурну пам’ять українців і через емоційну складову пісні (фольклору) формує різні типи ідентичності. Мнемотичні модуси, розкодовані та інкорпоровані до регіональної культури, являються стійкими охоронцями традицій, які транслюються не лише на обмежені території, а здатні поширюватися на необмежені ділянки. Так, регіональна культура проникає у різні прошарки національної культури, доповнюючи та збагачуючи її культурними смислами. Найяскравіше культурна пам’ять формується у діаспорах, що пояснюється прагненням до збереження національної ідентичності за межами Батьківщини. Окреслено способи вираження ідентичності народно-пісенними засобами. Національно-культурна ідентичність визначається як відчуття приналежності до національної спільності, розгляд своєї особистості крізь призму ототожнення з її символами, цінностями, історією та культурою. Обґрунтовано значущість народно-пісенних практик для формування національної ідентичності. Охарактеризовано культурну регіональну ідентичність в умовах сучасності. Регіоніка висвітлює історію культури України у новому ракурсі та сприяє вивченню окремих територіальних осередків як унікальних і неповторних одиниць не лише в історичному, географічному та мистецтвознавчому аспектах, а також має вагоме значення в культурологічному дискурсі. Звернення до першоджерел, зокрема народної пісні, уможливлює механізм збереження національної цілісності, трансформуючись через емоційну складову пісенного виконавства в культурну пам’ять, яка формує власне ідентичність. Культурна пам’ять у поєднанні з історичним досвідом в результаті становитимуть національну ідентичність та усвідомлене буття.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 44-60
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток публічної історії в Австралії
Development of Public History in Australia
Autorzy:
Орлова, Т.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676617.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Австралія
історична пам’ять
ідентичність
публічна історія
комеморації
локальна історія
сімейна історія
історична реконструкція
Australia
historic memory
identity
public history
commemoration
local history
family history
historiсal reconstruction
Opis:
Пропонована до уваги розвідка має на меті продемонструвати важливість нового для української історіографії напрямку публічної історії для розвитку країни і для зміцнення її позицій на міжнародній арені. В якості прикладу обрано Австралію, яка перетворилася із колись віддаленої Terra Incognita на одну з провідних держав сучасного світу. Акцентовано на тому, що попри досягнуті успіхи, проблема ідентичності стоїть так само гостро, як і перед іншими країнами в умовах глобальної кризи. З’ясовуються витоки тренду публічної історії, пояснюються фактори, що сприяти його поширенню планетою, звертається увага, що цей тренд став закономірним результатом розвитку історичної науки західної цивілізації, яка обіймає країни Європи, Америки, Австралії. Остання, є відгалуженням західної цивілізаційної гілки, сприйняла орієнтири, накреслені американськими науковцями, здійснені на прагматичних засадах. Визначено кроки в інституціоналізації названого напрямку, характеризується діяльність Австралійського центру публічної історії при Сіднейському технологічному університеті, часопису «Огляд публічної історії», а також особливості їхньої роботи у діджитальну еру під гаслом: «Історія для публіки, про публіку, разом із публікою». Під цим же гаслом публічні історики працюють з локальною і сімейною історією, співробітничають з державою у сенсі комеморації, для якої важливі музеї, меморіали, пам’ятники. При розгляді національних свят, особлива увага приділена Національному дню вибачень, що є віддзеркаленням складності австралійської історії. Подібно до американської публічної історії, австралійська також велику увагу стала приділяти тим групам населення, які раніше не входили до кола інтересів дослідників, а саме аборигенам. Робиться висновок щодо значення історії в цілому і публічної історії зокрема для здійснення політики національної ідентичності – важливої запоруки стабільного і успішного розвитку держави.
The present article is aimed at demonstrating the importance of new for Ukrainian historiography direction of public history, for the country’s development and for strengthening its stance at the international arena. Australia is taken for an example, as it has turned from once remote Terra Incognita into one of the leading nations of the modern world. It is emphasized that, regardless of attainments, the identity issue is still as urgent as to other countries in the conditions of a global crisis. The sources of the public history trend are revealed, explained are the factors conducive to its spread planet-wise, attention is brought to the fact that this trend has become a natural result of developments in the science of history in the Western civilization, encompassing countries of Europe, the Americas, and Australia. The latter, being a ramification of the Western civilization branch, has adopted the guidelines outlined by American scholars, driven by pragmatic considerations. Steps are determined in the institutionalization of the said direction, a characteristic is given to the activities of the Australian Center of Public History at Sydney Technology University, of the journal “Public History Survey”, as well as to the specifics of their work in the digital era under the motto: “History for the public, about the public, together with the public”. The same motto is leading the historians working with local and family history, cooperating with the State in the field of commemoration, placing great importance on museums, memorials, monuments. Considering national holidays, particular attention is given to the National Day of Apology, reflecting the complications of Australian history. Like American public history, the Australian one began to give much attention to those groups of population that were previously omitted by the focus of research, namely, the aborigines. A conclusion is made regarding the importance of history in general and public history in particular for the implementation of the national identity policy – an important token of the nation’s stable and successful progress.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 193-208
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та практики монументальної комеморації Першої світової війни в Австралії (Частина 2)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 2)
Autorzy:
Зернецька, О.В.
Мирончук, O.A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676579.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять
монументи
Перша світова війна
Австралія
комеморативні практики
historical memory
monuments
World War I
Australia
commemorative practices
Opis:
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 203-221
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Персоналії і простір пам’яті про голокост у сучасній українській літературі
The personalities and the space of memory about the holocaust in a modern Ukrainian literature
Autorzy:
Горбач (Horbach), Наталія (Nataliia)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177870.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Голокост
українська література
пам’ять
персонаж
прототип
Holocaust
Ukrainian literature
memory
character
prototype
Opis:
The Holocaust theme was concealed and falsified for a long time because of non-literary reasons. Therefore, only when our country got its independence, a lot of aspects became clarified – especially the increasing of geographical markers of the Shoah, the aspect of memory and traumas of its victims and witnesses, the aspects of a woman history of the Holocaust etc. One of actual problems of nowadays is the problem of personalization of the Holocaust history with including the names of victims, saved and saviors for extending the space of memory about the tragedy of European Jews in the times of WWII. Literature, as well as historical science and commemorative practices, actively participates in this. The object of our attention in the following article is modern Ukrainian prose – novels “Sonya” (2013) by K. Babkina, “Me, You, And Our Drawn And Undrawn God” (2016) by T. Pakhomova, “A Story Worthy of a Whole Apple Orchard” (2017) by M. Dupeshko, “The Beech Land” (2019) by M. Matios. The aim of investigation is the characters of victims and saviors who have real prototypes: an icon of the Holocaust in Poland and Liublin, 9-years-old Henio (Henryk Zhytomirski), Righteous Among the Nations Maria and Stepan Vrublevski (Maria and Stepan Sichevliuk-Vrublevski), the Chernivtsi poet Selma Meerbaum- Eisinger, the mayor of Chernivtsi Traian Popovici, the diplomats Grzegorz Szymonowicz and Fritz Schellhorn. Implementation the life stories of real personalities into fictional form leads to expanding the memory about the Holocaust in Ukraine, and it’s also a way of creating a modern culture of memory, that is particularly important in a context of the international tendencies of finding the common understanding through awareness of a personal responsibility of others’ lives, and non-admission of repeating the tragic pages of the XX ct. history, one of those was the Holocaust. Since the long-term silence of the traumatic experience of the Holocaust victims didn’t create an intergenerational connection in the process of transmitting the memory of the Holocaust, modern literature, with its artistic construction of the past, becomes not only a tool for spreading knowledge about the Shoah, but also a way of creating the cultural memory about this tragedy. The prospect of further research of the following aspect is seen in a deep analysis of new examples of both Ukrainian and translated literature, including novels written by authors that are biographically related to Ukraine.
Тривалий час тема Голокосту в українському письменстві через причини позалітературного характеру замовчувалася та піддавалася викривленням. Унаслідок цього численні її аспекти, зокрема розширення географічних маркерів Катастрофи, питання пам’яті і травми її жертв та свідків, аспекти жіночої історії Голокосту тощо, почали знаходити достотне висвітлення лише зі здобуттям нашою країною незалежності. На сьогодні актуальною залишається проблема персоналізації історії Голокосту через введення в публічний дискурс імен жертв, врятованих і рятівників як чинник розширення просторів пам’яті про трагедію європейського єврейства в часи Другої світової війни. До цього процесу, поряд з історичною наукою, комеморативними практиками долучається й художня література. Об’єктом нашої уваги в запропонованій статті є прозові твори сучасної української літератури – романи К. Бабкіної «Соня» (2013), Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» (2016), М. Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду» (2017), М. Матіос «Букова земля» (2019). А метою дослідження стали образи-персонажі жертв та рятівників, котрі мали реальних прототипів: символ Голокосту в Польщі і Любліні девятирічний Хеньо (Генрик Житомирський), Праведники народів світу Марія та Степан Врублевські (Марія та Степан Січевлюки-Врублевські), чернівецька поетеса Зельма Меербаум-Айзінґер, мер Чернівців Траян Попович, дипломати Ґжеґож Шиманович та Фріц Шелльгорн. Оприявнення у художній формі життєвих історій цих реальних осіб сприяє розширенню пам’яті про війну і Голокост в Україні, є засобом формування сучасної культури пам’яті, що сьогодні є особливо важливим у контексті загальносвітових тенденцій пошуку порозуміння, з точки зору усвідомлення власної відповідальності за життя інших, недопущення повторення трагічних сторінок історії ХХ століття, однією з яких став Голокост. Оскільки через тривале замовчування травматичного досвіду жертв Голокосту не витворилося міжгенераційного зв’язку у процесах передачі пам’яті про нього, то література сьогодні через художнє конструювання минулого стає не лише інструментом поширення знань про Катастрофу, а й засобом формування культурної пам’яті про трагічні події минулого. Перспектива подальшого дослідження обраного аспекту вбачається в залученні до аналізу нових творів як вітчизняного, так і перекладного письменства, зокрема, автори яких біографічно пов’язані з Україною.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 59-67
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та контрпам’ять про Другу світову війну в Словаччині
Historical Memory and Counter-memory of the Second World War in Slovakia
Autorzy:
Боровець, I.I.
Віднянський, В.С.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676903.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Словацька держава 1939-1944 рр.
Словацька Республіка
Друга світова війна
історіографія
історична пам’ять і контрпам’ять
Словацьке національне повстання
Голокост
«Мала війна»
«усна історія»
військові мемуари ймеморіали
Slovak state in 1939-1944
Slovak Republic
World War II
historiography
historical memory and counter-memory
Slovak National Uprising
Holocaust
“Little War”
“oral history”
war memoirs and memorials
Opis:
У Словацькій Республіці (СР) після Оксамитової революції 1989 р. в Чехословаччині й розпаду ЧСФР у 1993 р. актуалізувалася проблема створення національного наративу історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, як одного з важливих елементів трансформації словацького суспільства та системних посткомуністичних перетворень у молодій державі. У статті розглянуто офіційну версію збереження й популяризації історичної пам’яті про Другу світову війну в СР, головною державною інституцією для впровадження якої виступає створений у 2002 р. Інститут національної пам’яті, а також різні  інтерпретації словацькими істориками та політиками таких вузлових подій часів Другої світової війни як історія Словацької держави 1939-1944 рр., угорсько-словацької «Малої війни» в березні 1939 р., участі словацьких військових підрозділів у війні на Східному фронті, Словацького національного повстання 1944 р., Голокосту. При цьому використовуються різні джерела: наукова літературай художні твори, продукція кіномистецтва та історичної публіцистики, військові мемуари й меморіали історичної пам’яті, матеріали «усної історії» тощо. Наголошується, що роздвоєність словацької історіографії, історичної пам’яті та й власне суспільства в оцінках та інтерпретаціях подій Другої світової війни в національній історії триває до нині, насамперед як протистояння офіційної/наднаціональної та національної версій історичної пам’яті. Перевага на сучасному етапі спостерігається за наднаціональним підходом, який застосовує інтегральний метод, синтезує погляди, пропонує багаторакурсні бачення, а оцінки історичних фактів, явищ та процесів здійснює на основі критеріїв лібералізму та демократії.
In the Slovak Republic (SR), after the Velvet Revolution of 1989 in Czechoslovakia and the collapse of ČSFR in 1993, the problem of creating a national narrative of historical memory, in particular about the Second World War, as one of the important elements of the transformation of Slovak society and systemic post-communist transformations in the young state, became more urgent. The article deals with the official version of preserving and popularizing the historical memory of the Second World War in the Slovak Republic, the main state institution for the implementation of which is the Institute of National Remembrance established in 2002, as well as various interpretations by Slovak historians and politicians of such key events of the Second World War as the history of the Slovak state in 1939-1944, the Hungarian-Slovak “Little War” in March 1939, the participation of Slovak military units in the war on the Eastern Front, the Slovak National Uprising of 1944, the Holocaust. Various sources are used: scientific literature and fiction, cinema and historical journalism, military memoirs and memorials of historical memory, materials of “oral history”, etc. The authors emphasize that the bifurcation of Slovak historiography, historical memory and society itself in assessments and interpretations of the events of World War II in national history continues to this day, primarily as a confrontation between official/supranational and national versions of historical memory. The supranational approach, which applies an integral method, synthesizes views, offers multidimensional visions, and evaluates historical facts, phenomena and processes based on the criteria of liberalism and democracy, is preferred at the present stage.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 57-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Пам’ять про ІІ Світову Війну в романах Кейт Аткінсон
Memory of world war II in the novels of Kate Atkinson
Autorzy:
Белімова (Belimova), Тетяна (Tetiana)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177871.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
«Місце пам’яті»
«рана часу»
архів
колективна пам’ять
індивідуальна пам’ять
травма
«Place of remembrance»
«wound of time»
archive
collective memory
individual memory
trauma
Opis:
The article analyzes Kate Atkinson’s novels «Life after Life», «Ruins of God» and «Transcription» in terms of memory studies. The current objectives of the study were: 1) to outline private memories in the textual structure (these are the main correlates of individual and collective memory); 2) revealing the relationship between the injuries suffered by the heroes and the «wounds of time» inflicted by World War II; 3) understanding the mechanism of «crystallization» of collective memory in a particular cell («place of remembrance» in novels); 4) delineation of the boundaries of the cultural archive, which is reproduced by the author. The study found that the main message of the novels is focused on the theme of World War II, its understanding and reflection in the collective memory of the British. Through the images of the main characters, the author recreates the memories of wartime. It is noticed that in all novels the chaotic, instead of chronological principle of reproduction of the past is applied: the plot acquires cyclic character. This image principle mimics the work of the human brain, which sporadically emits layers of memory. This kaleidoscope of memories follows the author’s logic: the scattered fragments of memory form a coherent history, correlated with the national archive. Teddy Todd is a survivor who survived to preserve the memory of his fallen comrades («places of remembrance») and to testify about war crimes, as well as to nurture a new generation of Britons. At the same time, Ursula Todd and Juliet Armstrong present a feminine but polar experience of war. At first glance, there are no significant differences between the heroines: both work for secret military departments, contributing to the approach of victory, both took the place of men who went to the front. At the same time, Juliet Armstrong is a double agent recruited for espionage in favor of the Soviet Union, who, through her own betrayal, separates herself from the collective memory. Miss Armstrong’s memoirs do not correlate with the National Archives, but are the antithesis of the British collective consciousness, constituting an unexplored «white spot» (the phenomenon of betrayal is indeed something of a native «stain»). The post-war duty of Teddy and Ursula Todd, the true heirs of national values, is to heal the «place of remembrance» and to preserve the memory of the fallen. Todd’s memories should be embodied in «places of remembrance» (monuments, museums, military burials, works of art, etc.). The conditional archive of the novel, the «place of remembrance» recreated in it, correlate with the collective memory of the peoples of Britain, thus encouraging the understanding of the traumatic experience of World War II.
У статті проаналізовано романи К. Аткінсон «Життя за життям», «Руїни бога» та «Розшифровку» із погляду memory studies. Актуальні завдання дослідження полягали в: 1) в окресленні приватних спогадів у текстовій структурі (ідеться про основні кореляти індивідуальна та колективної пам’яті); 2) оприявленні співвідношення між травмами, що їх зазнали герої, і «ранами часу», завданими ІІ світовою війною; 3) осягненні механізму «кристалізації» колективної пам’яті в певному осередку («місця пам’яті» в романах); 4) окресленні межі культурного архіву, що його відтворює авторка. У студії спостережено, що основний авторський посил романів зосереджений на темі ІІ світової війни, її осмисленні й відображенні в колективній пам’яті британців. Через образи головних героїв авторка відтворює спогади воєнного часу. Завважено, що у всіх романах застосовано хаотичний, а не хронологічний принцип відтворення минулого: фабула набуває циклічного характеру. Такий принцип зображення наслідує роботу людського мозку, яка спорадично видає на поверхню пласти пам’яті. Зазначений калейдоскоп спогадів підпорядковується авторській логіці: розрізнені фрагменти пам’яті складають цілісну історію, співвідносну з національним архівом. Тедді Тодд – уцілілий, той хто вижив задля збереження пам’яті загиблих побратимів (створення «місць пам’яті») та свідчення про воєнні злочини, а також задля плекання нового покоління британців. Воднораз Урсула Тодд і Джульєтта Армстронґ презентують фемінний, проте полярний досвід участі у війні. На перший погляд між героїнями немає суттєвих розбіжностей: обидві працюють на секретні військові відомства, роблячи свій внесок у наближення перемоги, обидві заступили на місця чоловіків, котрі пішли на фронт. Воднораз Джульєтта Армстронґ – подвійна агентка, завербована заради шпигування на користь Радянського Союзу, яка через власну зраду від’єднується від колективної пам’яті. Спогади міс Армстронґ не корелюють із національним архівом, а є певним антиподом до колективної свідомості британців, становлять недосліджену «білу пляму» (феномен зради – це й справді щось із рідні «заплямованості»). Повоєнний обов’язок Тедді й Урсули Тоддів – справжніх спадкоємців національних цінностей – полягає в заліковуванні «ран часу», у збереженні пам’яті про полеглих. Спогади Тоддів мають утілитися в «місця пам’яті» (монументи, музеї, військові поховання, художні твори тощо). Умовний архів роману, відтворені в ньому «місця пам’яті» корелюють із колективною пам’яттю народів Британії, відтак спонукають до осмислення травматичного досвіду, завданого ІІ світовою війною.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 69-80
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Concept of Historical Memory in Great Britain
КОНЦЕПЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ
Autorzy:
Zernetska, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894293.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
concept, history, historical memory, Great Britain, traditions, rituals, values, First World War
концепція, історія, історична пам’ять, Велика Британія, традиції, ритуали, цінності, Перша світова війна
Opis:
Велика Британія – це країна, в якій концепція історичної пам’яті підтримується впродовж тривалого часу. Ось чому особливо цікаво дізнатися, як це робиться у ХХІ ст. У статті досліджується, як традиції, ритуали та цінності були збережені у Великій Британії впродовж багатьох століть, і як водночас народжувалися нові протягом останніх десятиліть. Це кейсстудія, в якій аналізується увічнення у Великій Британії видатної дати – століття початку Першої світової війни; досліджені старі та нові традиції, ритуали, події та перфоманси, що зберігають і розвивають історичну пам’ять британського суспільства.
Great Britain is a country where the concept of historical memory has been sustained for a long time. It is especially interesting, how it has been done in the XXIst century. This article investigates,how traditions, rituals and values have been saved in Great Britain for many centuries and at the same time, how new ones have been born for last decades. This is a case-study in which the perpetuation inGreat Britain of a great date – the century from the date of the outbreak of the First World War; old and new traditions, rituals, events, performances that preserve and develop the historical memory ofBritish society are researched.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 122-133
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична Пам’ять Та Практики Монументальної Комеморації Першої Світової Війни В Австралії (частина 1)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 1)
Autorzy:
Zernetska, O.
Myronchuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070485.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
historical memory
monuments
commemorative practices
World War I
Australia
історична пам’ять
монументи
перша світова війна
австралія
комеморативні практики
Opis:
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 204-220
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС
Development and problematic issues of Ukraines partnership with the neighbouring EU member states
Autorzy:
Vidnyanskyj, Stepan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1976786.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Ukraine
Polska
Slovakia
Hungary
Romania
relations
neighbourhood problems
conflict situations
national minorities
historical memory
European integration
Україна
Польща
Словаччина
Угорщина
Румунія
відносини
проблеми добросусідства
конфліктні ситуації
національні меншини
історична пам’ять
європейська інтеграція
Opis:
У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.
The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 156-176
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
About the “Historical Truth” in Time and Space
ПРО «ІСТОРИЧНУ ІСТИНУ» В ЧАСІ І ПРОСТОРІ
Autorzy:
Tkachenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894479.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
temporality, discrete time, subjective time, presentism, provincialism, “history for the sake of history”, “historical memory of generations”
темпоральність, дискретність часу, суб’єктивний час, презентизм, провінціалізм, «історія заради історії», «історична пам’ять поколінь»
Opis:
Проаналізовано «кризу часу» в осмисленні історичного процесу, що виявляється у розриві зв’язку між минулим, сучасним та майбутнім. В центрі уваги автора – культ презентизму, коли виклад подій минулого і майбутнього підпорядковується нинішній кон’юнктурі, яка самостійно формує комфортне минуле й визначає таке ж комфортне майбутнє. В основі цього явища – розчарування у всіх ілюзіях та ідеалах минулого, коли на особистісному рівні не залишилося віри ні у революційну ідею, ні у соціалістичне суспільство, ні у перспективи євроінтеграції, а в суспільстві запанувало прагнення до багатства, комфорту й спокусливої миттєвості відчуттів. Автор акцентує увагу на необхідності активізації українських інтелектуалів у пошуках адекватних відповідей на виклики часу, на необхідності запропонувати нові і переконливі способи пояснення всього, що відбувається навколо. Час невідкладно вимагає віднайдення зримої історичної перспективи виходу із ситуації «повсякденності виживання», пошуку шляхів зміцнення віри у торжество соціальної справедливості. В іншому випадку німота інтелектуалів лише підсилює розрив між історичним досвідом соціуму і його здатністю осмислення того, що відбувається, бачення майбутнього.
The article analyses the“crisis of time” in understanding of the historical process, which reveals itself in breaking the link between the past, present and future. The author concentrates his attention on the cult of presentism when the exposition of events of the past and future is subordinated to current conjuncture and on its own creates a comfortable past and determines the same comfortable future. This phenomenon is based on the disappointment with illusions and ideals of the past, when on the personal level there is no any faith  in revolutionary ideas, socialist society and the prospects of European integration, and the desire for wealth, comfort and tempting opportunities prevails in society. The author emphasizes the necessity of intensification of Ukrainian intellectuals’ activities in search of adequate answers to the challenges of the present time, the need to propose new and convincing ways to explain everything that happens around. Time urgently requires finding historical perspective of way out  of the situation of “everyday survival”, finding the ways to strengthen faith in the triumph of social justice. Otherwise silence of the intellectuals only increases the gap between the historical experience of the society and its ability to understand what is going on now and  what will happen in the future.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 11-29
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Collective Memory on the First World War as Component of Transformation in Eastern Europe (on the example of Ukraine and Russia)
КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ ПРО ПЕРШУ СВІТОВУ ВІЙНУ – СКЛАДОВА ПЕРЕТВОРЕНЬ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ)
Autorzy:
Soloshenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894339.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
collective memory, First World War, Eastern Europe, Ukraine, Russia
колективна пам’ять, Перша світова війна, Східна Європа, Україна, Росія
Opis:
У статті проаналізовано проблему відтворення та збереження колективної пам’яті про Першу світову війну в країнах Східної Європи. Наголошується про різні підходи раніше і насучасному етапі до цієї проблеми на офіційному та загальнолюдському рівнях. З’ясовано якою була Перша світова війна в пам’яті російського та українського народів, підкреслюютьсяскладові та чинники змін, а також вказано на уроки, які повинні винести нинішні покоління, щоб унеможливити подібні катастрофи в майбутньому.
The article analyzes the problem of reproduction and preservation of collective memory about the First World War in the countries of Eastern Europe. There has been an emphasis on differentapproaches, which exist both earlier and at the present stage, at the formal and human levels. It identifies the First World War in the memory of the Russian and Ukrainian peoples, emphasizes thecomponents and factors of change, and outlines the lessons that current generations must take to prevent such disasters in the future.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 121-132
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Great War of 1914-1918 and Ukraine: Historical Memory and Commemoration
ВЕЛИКА ВІЙНА 1914-1918 рр. І УКРАЇНА: ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА КОМЕМОРАЦІЯ
Autorzy:
Shevchenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894335.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
First World War, Great War of 1914-1918, Ukraine, historical memory, commemoration, «sites of memory»
Перша світова війна, Велика війна 1914-1918 рр., Україна, історична пам’ять, комеморація, місця пам’яті
Opis:
Перша світова війна стала переломною подією у розвитку цивілізації. Україна опинилися в центрі цього глобального конфлікту. На її землях (Східна Галичина, Буковина, Волинь)відбулися одні з найбільших і найкривавіших наступальних операцій, а населення змушене було воювати по обидві сторони фронту. Попри це впродовж багатьох років війна залишалася позаувагою вітчизняної громадськості та професійних дослідників. У пропонованій статті Велику війну 1914-1918 рр. розглянуто крізь призму історичної пам’яті українського суспільства та комеморативних практик. Встановлено, що у Східній Галичині, котра після війни відійшла до Польщі, проводилися посильні роботи по збереженню та упорядкуванню поховань жертв війни. В українській державі перші кроки з увічнення пам’яті загиблих було здійснено за гетьмана П. Скоропадського. Радянська влада планомірно «витісняла» пам’ять про Першу світову війну з масової свідомості, внаслідок чого вона стала «забутою». Зі зміною підходів до висвітлення історичного минулого в незалежній Україні зросло зацікавлення подіями 1914-1918 рр., активізувався процес увічнення і вшанування пам’яті про них. Нині відновлення історичної правди про Першу світову війну та її збереження потребує конструктивної взаємодії держави, громадських організацій, фахівців із різних галузей знань. 
The First World War was a turning point in the development of civilization. Ukraine was at the center of this global conflict. Some of the largest and bloodiest offensive operations took place on itslands (East Halychyna, Bukovyna, Volyn), and the population was forced to fight on both sides of the front. Nevertheless, for many years the national public and professional researchers has beenoverlooked the War. In this paper, the Great War of 1914-1918 was been considered in the light of the historical memory of Ukrainian society and commemorative practices. In Eastern Halychyna, which was part of Poland after the War, there were intensive efforts to preserve the burials of war victims. In the Ukrainian state, the first steps to perpetuate the memory of the victims were made under the Hetman P. Skoropadskyi. Soviet authorities systematically «supplanted» the memory of the First World War from the mass consciousness, so that it was «forgotten».With changing approaches to the coverage of the historical past in independent Ukraine, interest towards the events of 1914-1918 has increased, and the process of perpetuating and commemoratingthem was intensified. Now, the restoration of the historical truth about the First World War and its preservation require the constructive interaction of the state, public organizations, specialists fromdifferent fields of knowledge.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 133-139
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies