Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "кримінальна відповідальність" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-3 z 3
Tytuł:
Правові аспекти легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії Російської Федерації
Legal Aspects of Legalization of Circulation and Use of Firearms by Civilians in order to Repel Armed Aggression of the Russian Federation
Autorzy:
Kuznetsov, Vitaliy
Syiploki, Mykola
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2120251.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
firearms
criminalization
Criminal Code
criminal liability
legislative acts
вогнепальна зброя
криміналізація
кримінальний кодекс
кримінальна відповідальність
законодавчі акти
Opis:
The current aggression of the Russian Federation (RF) against Ukraine has highlighted various actual socio-political and criminal issues. It was established that the problem of legalization of circulation and use of firearms by civilians to repel the armed aggression of the Russian Federation arouses the greatest interest in society. The analysis of normative acts allows determining two levels of civilians’ accessing to firearms to repel the armed aggression of the Russian Federation: general and special. The general level is determined by the laws of Ukraine «On Ensuring the Participation of Civilians in the Defense of Ukraine» from 03.03.2022 № 2114-IX and «On Amendments to the Criminal Code of Ukraine and other Laws of Ukraine to Determine the Circumstances that Exclude Criminal Misconduct and Provide Combat Immunity Actions in the conditions of martial law» from 15.03.2022 № 2124-IX. Special one is defined by the Law of Ukraine «On Fundamentals of National Resistance» of 16.07.2021 № 1702-IX and the Procedure for the use of personal hunting weapons and ammunition by members of voluntary formations of territorial communities in the performance of territorial defense tasks, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 29, 2021 № 1448. The analysis of normative acts at the general level allows to determine the gaps in the Law of Ukraine № 2114-IX, such as: the lack of clear correspondence with the Law of Ukraine № 1702-IX; incorrect reference to the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 828; lack of clear conditions for the use of weapons. The positive aspects are: expanding opportunities not only for the citizens of Ukraine, but also for foreigners and stateless persons to obtain and use firearms; de facto exclusion of criminal liability for the use of firearms. It is established that the Law of Ukraine № 2124-IX provides for a new circumstance that excludes the criminal illegality of the act, that is «Fulfillment of the Duty to Protect the Fatherland, Independence and Territorial Integrity of Ukraine» (Article 43–1 of the Criminal Code), which determines, on the one hand, rather wide opportunities for Ukraine protection; on the other hand, it provides a number of conditions for the legality of the act, which significantly complicate such activities. It is proved that regulations at the special level are designed more for the peaceful period of life (it is complicated by conditions that are difficult to comply with in a particular period), subjects and means of protection are clearly defined, time limits are defined, and that is the period of territorial defense tasks performing. A discrepancy was established between the list of remedies defined by the Law of Ukraine № 1702-IX and the Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution № 1448. It was stated that these regulations do not apply to all civilians and do not provide more opportunities for defense.
Сучасна агресія Російської Федерації (РФ) проти України актуалізувала різні актуальні соціально-політичні та кримінально-правові проблеми. Встановлено, що найбільший інтерес у суспільства викликала проблема легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ. Аналіз нормативних актів дозволив визначити два рівні доступу цивільних осіб до вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ: загальний та спеціальний. Загальний визначений законами України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 03.03.2022 № 2114-IX та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану» від 15.03.2022 № 2124-ІХ. Спеціальний визначений Законом України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р. № 1702-IX та Порядком застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448. Аналіз нормативний актів на загальному рівні дозволив визначити, що прогалинами Закону України № 2114-IX є: відсутність чіткої кореспонденції з Законом України № 1702-IX; невірне посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 828; відсутність чітких умов щодо застосування зброї. Позитивними моментами є: розширення можливостей не тільки для громадян України, а також для іноземців та осіб без громадянства, щодо отримання та застосування вогнепальної зброї; фактичне виключення кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї. Встановлено, що Закон України № 2124-ІХ передбачив нову обставину, що виключає кримінальну протиправність діяння – «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України» (ст. 43–1 КК України), яка визначає, з одного боку, досить широкі можливості для захисту України; з іншого – передбачає низку умов правомірності діяння, які значно ускладнюють таку діяльність. Доведено, що нормативні акти на спеціальному рівні розраховані більше на мирний період життя (він ускладнений умовами, які в особливий період важко дотримуватися), чітко визначені суб’єкти та засоби захисту, визначені часові межі – під час виконання завдань територіальної оборони. Встановлено невідповідність між переліком засобів захисту, який визначений Законом України № 1702-IX та Постановою Кабінету Міністрів України № 1448. Констатовано, що вказані нормативні акти не мають поширення на всіх цивільних осіб та не дають більш широких можливостей для необхідної оборони.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 102-121
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Does Putin have immunity from criminal liability before Ukrainian court?
Czy Putin posiada immunitet karny przed ukraińskim sądem?
Обладает ли Путин иммунитетом от уголовного преследования перед украинским судом?
Чи має Путін імунітет від кримінальної відповідальності перед українським судом?
Autorzy:
Navrotskyy, Vyacheslav
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33511222.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
кримінальна відповідальність
імунітет
керівник держави
агресія
уголовная ответственность
иммунитет
глава государства
агрессия
odpowiedzialność karna
immunitet
głowa państwa
agresja
criminal liability
immunity
head of state
aggression
Opis:
The question about criminal liability for waging this cruel war has been actualized since the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014, and especially since the large-scale Russian invasion of Ukraine in 2022. It is commonly recognized that such acts are crimes according to international criminal law and that liability must come under international judiciary bodies. By the same token, Ukrainian national legislation also provides for liability for those acts. At the same time, there are attempts to prove the fact that Putin and othersenior officials are not liable under Ukrainian criminal law since allegedly they have functional immunity and ordinary perpetrators of the aggression are not personally liable under Ukrainian law due to the so-called functional immunity. The publication aims to prove the wrongfulness of the statement that the abovementioned immunity status prevents criminal prosecution in Ukraine, as in the state against which the aggression was committed. The arguments of “immunity theory” supporters are analyzed and counter-arguments are presented that such immunity is not valid in Ukraine and does not prevent prosecution under Ukrainian law. It is concluded that, regarding the aggressive war in Ukraine, the functional immunity of senior officials of the Russian Federation does not have any moral, social or legal grounds and the individuals who allegedly have such immunities are criminally liable not only under international criminal law but also Ukrainian law as well.
Питання кримінальної відповідальності за розв’язання та ведення агресивної війни актуальне від початку російсько-української війни у 2014 році, а, особливо, від 2022 році, коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну. Відповідно до міжнародного кримінального права такі діяння є міжнародними злочинами та підлягають юрисдикції міжнародних судових органів. Українське законодавство також передбачає кримінальну відповідальність за вказані діяння. Водночас є спроби довести, що Путін та інші вищі керівники російської федерації не підлягають кримінальній відповідальності за українським кримінальним правом, оскільки ніби-то наділені функціональним імунітетом. Метою цієї публікації є доведення помилковості тези про те, що вказаний імунітет перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності в Україні як державі, проти якої вчинена агресія. Розглянуті доводи прихильників «теорії імунітету» та наведені аргументи щодо того, що він не діє в Україні щодо вищих керівників держави-агресора та не перешкоджає притягненню їх до відповідальності за українським кримінальним правом. Зроблений висновок, що щодо агресивної війни в Україні функціональний імунітет вищих керівників російської федерації не має моральних, соціальних та юридичних підстав, а вказані особи підлягають кримінальній відповідальності не лише за міжнародним кримінальним правом, але й за правом України.
Вопрос об уголовной ответственности за ведение непрекращающегося жестокого конфликта актуален с начала российско-украинской войны, начавшейся в 2014 году, и особенно после полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году. Согласно международному уголовному праву, такие действия являются преступлениями по международному праву и подпадают под юрисдикцию международных судебных органов. Внутреннее законодательство Украины также предусматривает уголовную ответственность за указанные деяния. В то же время предпринимаются попытки доказать, что Путин и другие высшие должностные лица не подпадают под юрисдикцию украинских судов в силу украинского уголовного законодательства, поскольку якобы обладают функциональным иммунитетом, а рядовые участники вооруженной агрессии также не несут персональной ответственности в силу украинского законодательства, поскольку обладают функциональным иммунитетом. Цель статьи – доказать ошибочность утверждения о том, что вышеуказанные иммунитеты не позволяют привлекать таких лиц к уголовной ответственности в судах Украины – государства, против которого была совершена вооруженная агрессия. Были проанализированы аргументы сторонников «теории иммунитета» и приведены аргументы в пользу того, что указанные категории лиц не обладают иммунитетом на территории Украины, а значит, их можно привлечь к ответственности в силу законодательства Украины. Сделан вывод о том, что применительно к вооруженной агрессии против Украины функциональный иммунитет высших должностных лиц Российской Федерации не имеет моральных, общественных и правовых оснований, а названные лица, якобы обладающие таким иммунитетом, несут уголовную ответственность не только в силу международного уголовного права, но и по украинскому законодательству.
Kwestia odpowiedzialności karnej za prowadzenie trwającego, okrutnego konfliktu jest aktualna od początku wojny rosyjsko-ukraińskiej rozpoczętej w 2014 r., a zwłaszcza od 2022 r., czyli od inwazji na Ukrainę na pełną skalę. Zgodnie z międzynarodowym prawem karnym takie czyny stanowią zbrodnie prawa międzynarodowego i podlegają jurysdykcji międzynarodowych organów sądowych. Ukraińskie ustawodawstwo krajowe również przewiduje odpowiedzialność karną za rzeczone czyny. Jednocześnie podejmowane są próby udowodnienia, że Putin i inni wysocy urzędnicy nie podlegają orzecznictwu sądów ukraińskich na mocy ukraińskiego prawa karnego, ponieważ rzekomo posiadają immunitet funkcjonalny, a zwykli uczestnicy agresji zbrojnej również nie ponoszą osobistej odpowiedzialności na mocy prawa ukraińskiego z powodu posiadania immunitetu funkcjonalnego. Celem publikacji jest udowodnienie niesłuszności twierdzenia, że wyżej wymienione immunitety uniemożliwiają pociągnięcie takich osób do odpowiedzialności karnej przez sądy w Ukrainie, czyli państwie, przeciwko któremu rozpoczęto agresję zbrojną. Przeanalizowano zarówno argumenty zwolenników „teorii immunitetu”, jak i przedstawiono argumenty przemawiające za tym, że wskazane kategorie osób nie posiadają immunitetu na terytorium Ukrainy, a zatem możliwe jest ich ściganie na mocy prawa ukraińskiego. Stwierdzono, że w odniesieniu do agresji zbrojnej przeciwko Ukrainie immunitet funkcjonalny wyższych urzędników Federacji Rosyjskiej nie ma żadnych podstaw moralnych, społecznych i prawnych, a wymienione osoby, które rzekomo posiadają taki immunitet, ponoszą odpowiedzialność karną nie tylko na mocy międzynaro-dowego prawa karnego, lecz także prawa ukraińskiego.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 117-133
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Some legal aspects of Russian policy towards neighbouring countries
Wybrane aspekty prawne rosyjskiej polityki wobec państw sąsiednich
Отдельные правовые аспекты политики России в отношении соседних государств
Окремі правові аспекти російської політики щодо сусідніх держав
Autorzy:
Goradze, George
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33510541.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
Росія
нацизм
геноцид
етнічні чистки
кримінальна відповідальність
Україна
Грузія
Абхазія
Південна Осетія
Россия
этнические чистки
ответственность
Украина
Грузия
Абхазия
Южная Осетия
Rosja
nazim
ludobójstwo
czystki etniczne
odpowiedzialność
Ukraina
Gruzja
Abchazja
Osetia Południowa
Russia
Nazi
ethnic cleansing
responsibility
Ukraine
Georgia
Abkhazia
South Ossetia
Opis:
Russia’s policy towards neighbouring countries and nations has always been dictated by imperialist and expansionist goals. To achieve them, Russia used brutal methods, including direct military aggression, inciting ethnic conflicts, genocide and ethnic cleansing. There are many examples of this in history in the form of the genocide of the Caucasian nations in the 19th century, the Holodomor against Ukrainian people, Soviet repressions, the ethnic cleansing of Georgians in the Abkhazia and Tskhinvali region at the end of the 20th and the beginning of the 21st century, and others. Nevertheless, Russia has not been held accountable for its actions. The war against Ukraine, which started in February 2022, dispelled all illusions of the democratic world towards Russia. Today, the democratic world is united, and the primary basis of this unity is the values, which it must bear responsibility for protecting. For this purpose, all international legal levers and institutions should be used. Russia’s leadership must be brought to justice, and the country must be held financially accountable. The only way for peace between Russia and the world is the democratisation of Russia, which is only possible through international legal coercion, as happened in the case of Nazi Germany. This article is an attempt to present the specific facts of Russia’s aggressive and imperialist policy towards neighbouring countries, especially towards Georgia, the specific legal levers for combating this policy, and future perspectives.
Політика Росії щодо сусідніх держав і народів завжди була продиктована імперіалістичними та експансіоністськими цілями. Для досягнення цих цілей Росія використовувала жорстокі методи, включаючи пряму збройну агресію, розпалювання міжнаціональних конфліктів, геноцид та етнічні чистки. Існує багато прикладів з історії, таких як геноцид кавказьких народів у 19-му столітті, Голодомор в Україні, радянські репресії та етнічні чистки грузинів в Абхазії та Цхінвальському регіоні наприкінці 20-го та на початку 21-го століть. Росія ніколи не була притягнута до відповідальності за свої дії. Війна проти України, що розпочалася в лютому 2022 року, зруйнувала будь-які ілюзії демократичного світу щодо Росії. Сьогодні демократичний світ єдиний, і головною основою цієї єдності є цінності, за захист яких він має взяти на себе відповідальність. Для цього мають бути задіяні всі міжнародні інституції та правові інструменти. Винні керівники Росії мають бути притягнуті до відповідальності, а держава – нести фінансову відповідальність. Єдиний спосіб досягти миру в Росії та світі – це демократизація Росії, яка можлива лише через міжнародно-правовий примус, як це було у випадку з нацистською Німеччиною. Ця стаття є спробою представити окремі факти агресивної та імперіалістичної політики Росії по відношенню до сусідніх країн, особливо до Грузії, та конкретні правові інструменти боротьби з цією політикою, а також перспективи на майбутнє.
Политика России в отношении соседних государств и народов всегда диктовалась империалистическими и экспансионистскими целями. Для достижения этих целей Россия использовала жестокие методы, в том числе прибегала к прямой вооруженной агрессии, разжиганию межнациональных конфликтов, геноциду и этническим чисткам. Примеров тому из истории много: геноцид кавказских народов в XIX веке, Голодомор на Украине, советские репрессии, этнические чистки грузин в Абхазии и Цхинвальском регионе в конце XX – начале XXI века. Россия никогда не была привлечена к ответственности за свои действия. Война против Украины, начавшаяся в феврале 2022 года, разрушила все иллюзии демократического мира в отношении России. Сегодня демократический мир объединен, и главной основой этого единства являются ценности, за защиту которых он должен взять на себя ответственность. Для этого должны быть задействованы все международные институты и правовые инструменты. Виновные руководители России должны быть привлечены к ответственности, а государство – нести финансовую ответственность. Единственным путем достижения мира в России и во всем мире является демократизация России, которая возможна только путем международного правового принуждения, как это было в случае с нацистской Германией. Данная статья является попыткой представить отдельные факты агрессивной и империалистической политики России в отношении соседних стран, особенно Грузии, и конкретные правовые инструменты противодействия этой политике, а также перспективы на будущее.
Polityka Rosji wobec sąsiednich państw i narodów zawsze była podyktowana imperialistycznymi i ekspansjonistycznymi celami. Aby osiągnąć te cele, Rosja stosowała brutalne metody, w tym uciekała się do bezpośredniej agresji zbrojnej, podżegania do konfliktów etnicznych, ludobójstwa i czystek etnicznych. Jest na to wiele przykładów z historii, takich jak ludobójstwo narodów kaukaskich w XIX w., Holodomor na Ukrainie, represje sowieckie, czystki etniczne Gruzinów w Abchazji i regionie Cchinwali pod koniec XX i na początku XXI w. Rosja nigdy nie została pociągnięta do odpowiedzialności za swoje działania. Wojna przeciwko Ukrainie, która rozpoczęła się w lutym 2022 r., rozwiała wszelkie złudzenia demokratycznego świata wobec Rosji. Dziś demokratyczny świat jest zjednoczony, a główną podstawą tej jedności są wartości, za których ochronę musi wziąć odpowiedzialność. W tym celu należy wykorzystać wszystkie międzynarodowe instytucje i instrumenty prawne. Winni przywódcy Rosji muszą zostać postawieni przed sądem, a państwo musi zostać pociągnięte do odpowiedzialności finansowej. Jedynym sposobem na osiągnięcie pokoju w Rosji i na świecie jest demokratyzacja Rosji, która jest możliwa tylko za sprawą międzynarodowego przymusu prawnego, tak jak to miało miejsce w przypadku nazistowskich Niemiec. Artykuł jest próbą przedstawienia poszczególnych faktów agresywnej i imperialistycznej polityki Rosji wobec państw sąsiednich, zwłaszcza wobec Gruzji, oraz konkretnych instrumentów prawnych służących zwalczaniu tej polityki, jak również perspektyw na przyszłość.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 49-65
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-3 z 3

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies