Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "корупція" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-4 z 4
    Tytuł:
    Separation of administrative and other legal relations arising during the Implementation of anti-corruption policy
    Pозмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики
    Autorzy:
    Дем’янчук, Віталій Анатолійович
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/951158.pdf
    Data publikacji:
    2017
    Wydawca:
    Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
    Tematy:
    правові відносини
    антикорупційна політика
    корупція
    антикорупційні заходи
    державне управління
    anti-corruption policy
    corruption
    anti-corruption measures
    legal relations
    public administration
    Opis:
    The article is focused on the scientific and practical research of the problem of separation of administrative and other legal relations arising during the implementation of anti-corruption policy of the modern legal state. The author has considered the most important features of administrative and legal relations as the main form of the implementation of anti-corruption measures. The author has analyzed the major doctrinal approaches to determining legal content and value of the separation of different types of legal relations in the anti-corruption field to find the best practical ways of counteracting corruption as a negative social phenomena and overcoming corruption in society. It has been noted that the basic form of the practical implementation of anti-corruption regulations is administrative and legal relations, as they occur in the sphere of public administration, cover all major types of anti-corruption measures, are spread to the actions of state officials and are implemented, especially by the executive state authorities through regulative, prescribing, everyday actions and decisions on combating corruption as an extremely dangerous negative social phenomena for normal functioning of the society.
    Стаття присвячена науково-практичному дослідженню проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики сучасної правової держави. Розглянуто найважливіші ознаки адміністративно-правових відносин як основної форми реалізації антикорупційних заходів. Проаналізовані найважливіші доктринальні підходи до визначення юридичного змісту та значення розмежування різних видів правовідносин в антикорупційній сфері для пошуку оптимальних практичних шляхів протидії корупції як негативному соціальному явищу та подолання корупційних проявів у суспільстві. Наголошується, що основною формою практичної реалізації антикорупційних норм є адміністративно- правові відносини, оскільки вони відбуваються у сфері державного управління, охоплюють усі основні види антикорупційних заходів, поширюються на дії державних службовців та реалізуються, перш за все, органами державної виконавчої влади шляхом підзаконних, розпорядчих, повсякденних дій та рішень з протидії корупції як вкрай небезпечному для нормальної життєдіяльності суспільства негативному соціальному явищу.
    Źródło:
    Journal of Modern Science; 2017, 35, 4; 249-264
    1734-2031
    Pojawia się w:
    Journal of Modern Science
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Історична ретроспектива феномену популізму та політичної демагогії
    Historical Retrospective of the Phenomenon of Populism and Political Demagogy
    Autorzy:
    Цапко, O.M.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676559.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-18
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    популізм
    політична демагогія
    апризм
    жетулізм і піронізм
    політична система
    політиканство
    корупція
    націоналізм
    populism
    political demagoguery
    aprism
    jetulism and pyronism
    political system
    politicking
    corruption
    nationalism
    Opis:
    У статті дається узагальнююча характеристика феномену популізму та політичної демагогії через призму їхнього історичного розвитку. Автор звертає особливу увагу на розкритті сутності понять «популізм» та «політична демагогія», визначаючи при цьому їхні як спільні риси так і відмінності. Зокрема зазначається, що незважаючи на свою зовнішню схожість, популізм та демагогія не є тотожними. Так популізм передбачає значно менш негативний спосіб отримання популярності серед мас, ніж демагогія, оскільки демагоги спекулюють реальними проблемами своєї аудиторії, представляють події, погляди опонента у фальшивому світлі, вдаються до фальсифікації фактів. У сучасній політичній практиці популізм виступає набагато складнішим та неоднозначним явищем, а демагогія є лише одним із багатьох його інструментів і стратегій. У цьому аспекті близьким за змістом є поняття «політиканство», яке, разом із демагогією, є одним з негативних проявів популізму. У статті також здійснюється одна з перших спроб визначити основні періоди історичного розвитку популізму та політичної демагогії, визначаючи при цьому основні напрямки їхньої еволюції. Поряд з цим, досліджуючи популізм та політичну демагогію в історичній ретроспективі, можна також зробити висновок, що об’єктивні умови виникнення цих суспільно-політичних явищ були пов’язані із соціальною тенденцією, у відповідності до якої маси є лише об’єктом політики. Суб’єктивні передумови для виникнення та поширення популізму викликані недосконалістю відносин «панування-підпорядкування», домінуванням масового суспільства. В досліджені робиться узагальнюючий висновок, що функціонування та поширеність популізму і політичної демагогії у сучасних політичних системах характеризується його детермінованістю культурними, історичними, політичними особливостями країн.
    The article gives a general description of the phenomenon of populism and political demagoguery through the prism of their historical development. The author pays special attention to the disclosure of the essence of the concepts of “populism” and “political demagoguery”, while defining their common features and differences. In particular, it is noted that despite their outward resemblance, populism and demagoguery are not identical. Thus, populism provides a much less negative way of gaining popularity among the masses than demagoguery, because demagogues speculate on the real problems of their audience, present events, views of the opponent in a false light, resort to falsification of facts. In modern political practice, populism is a much more complex and ambiguous phenomenon, and demagoguery is only one of its many tools and strategies. In this aspect, the concept of “politicking” is close in meaning, which, along with demagoguery, is one of the negative manifestations of populism. The article also makes one of the first attempts to identify the main periods of historical development of populism and political demagoguery, while determining the main directions of their evolution. At the same time, examining populism and political demagoguery in historical retrospect, we can also conclude that the objective conditions for the emergence of these socio-political phenomena were related to the social trend, according to which the masses are only the object of politics. Subjective preconditions for the emergence and spread of populism are caused by the imperfection of the relationship “domination – subordination”, the dominance of mass society. In general, the study concludes that the functioning and prevalence of populism and political demagoguery in modern political systems is characterized by its determinism of cultural, historical, political characteristics of countries.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 10-23
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Західна Євразія: пошук регіональної безпекової парадигми
    Western Eurasia: the Search for a Regional Security Paradigm
    Autorzy:
    Bevzyuk, Evgen
    Kotlyar, Olga
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/21151169.pdf
    Data publikacji:
    2023-11-20
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    США
    ЄС
    Китай
    Росія
    Україна
    Азія
    ОДКБ
    НАТО
    геополітика
    імперія
    регіон
    конфлікт
    безпека
    Радянський Союз
    війна
    агресія
    міжнародні відносини
    пострадянській простір
    корупція
    зовнішня політика
    USA
    EU
    China
    Russia
    Ukraine
    Asia
    CSTO
    NATO
    geopolitics
    empire
    region
    conflict
    security
    Soviet Union
    war
    aggression
    international war
    post-traditional expanse
    corruption
    foreign policy
    Opis:
    У статті проаналізовано обставини формування нової безпекової парадигми у країнах Азії (колишні Радянські республіки – Вірменія, Киргизстан, Туркменістан, Таджикистан, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан). Сутінки біполярності, на жаль, не відкрили нової якісної сторінки в системі регіональної безпеки. Глобальні соціально-економічні трансформації і політичні потрясіння додали політичної нестабільності й невизначеності. На цьому історико-політичному тлі війна Росії проти України стала точкою біфуркації для такого регіону, як Західна Євразія. Актуальність теми дослідження обумовлена міжнародно-політичними процесами, які сьогодні відбуваються на території колишнього Радянського Союзу. Безпековий формат колишніх республік Союзу за традицією розглядають переважно в регіональному – пострадянському геополітичному контексті. Тому при аналізі зовнішньополітичних особливостей регіону слід враховувати факт тривалого перебування азійських республік у складі СРСР. При цьому процес розпаду Радянського Союзу принципово не змінив специфічного статусу Росії у євразійському «Хартленді». Росію з південними республіками колишнього Союзу впродовж тривалого часу пов’язували узи загальної імперської історії, культури та цінностей. Утім, факт багаторічного перебування Азії під політичним дахом Російської імперії визначив парадигму патерналістського ставлення Росії до країн регіону та на багато років означив рамки регіональної безпекової парадигми. Регіональні політичні процеси є актуальною проблемою в системі дослідження процесів та явищ на пострадянському просторі, викликаючи зіткнення різних поглядів і практики. У центрі дослідження – проблема минулого та сучасності у країнах Азії (колишніх радянських республік) як міжнародних регіональних акторів та визначення можливих перспектив розвитку їхнього зовнішньополітичного сценарію. Мета дослідження – з’ясувати роль та місце країн Азії (колишніх республік СРСР) у процесі формування нової регіональної безпекової парадигми від моменту початку активної фази військової агресії Росії проти України. Об’єкт дослідження – Західна Євразія як сучасний регіональний феномен геополітики. Предмет дослідження – зовнішня політика сучасних країн Азії (колишніх Радянських республік) в умовах становлення нової парадигми міжнародних відносин та зростаючої конкуренції світових акторів у регіоні (США, ЄС, Китай, Росія).
    The paper analyzes the circumstances of the formation of a new security paradigm in Asian countries (former Soviet republics - Armenia, Kyrgyzstan, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Uzbekistan, Kazakhstan). The twilight of bipolarity, unfortunately, did not open a new qualitative page in the system of regional security. Global socio-economic transformations and political upheavals have added to political instability and uncertainty. Against this historical and political background, Russia's war against Ukraine became a bifurcation point for such a region as Western Eurasia. The relevance of the research topic is determined by the international political processes that are taking place today in the territory of the former Soviet Union. The security format of the former republics of the Union is traditionally considered mainly in the regional - post-Soviet geopolitical context. Therefore, when analyzing the foreign policy features of the region, one should take into account the fact that the Asian republics were part of the USSR for a long time. At the same time, the process of the collapse of the Soviet Union did not fundamentally change the specific status of Russia in the Eurasian “Heartland”. For a long time, Russia and the southern republics of the former Soviet Union were bound by ties of common imperial history, culture and values. However, the fact that Asia has been under the political roof of the Russian Empire for many years has determined the paradigm of Russia's paternalistic attitude towards the countries of the region and for many years defined the framework of the regional security paradigm. Regional political processes are an urgent problem in the system of researching processes and phenomena in the post-Soviet space, causing a clash of different points of view and practice. The focus of the research is the problem of the past and present in the countries of Asia (former Soviet republics) as international regional actors and the determination of possible prospects for the development of their foreign policy scenario. The purpose of the study is to clarify the role and place of Asian countries (former republics of the USSR) in the process of forming a new regional security paradigm from the moment of the beginning of the active phase of Russia's military aggression against Ukraine. The object of research is Western Eurasia as a modern regional phenomenon of geopolitics. The subject of the study is the foreign policy of modern Asian countries (former Soviet republics) in the conditions of the formation of a new paradigm of international relations and the growing competition of world actors in the region (USA, EU, China, Russia).
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 81-105
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    VIRTUES AND VICES OF THE EUROMAIDAN’S LESSONS: THE SECOND STAGE OF “STATE DEFIANCE” AFTERWARDS
    Чесноти і вади Євромайдану: другий етап феномена «держави всупереч»
    Autorzy:
    Khyzhnyak, I.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894443.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    imperatives, “state defiance”, Ukraine, national identity, the union of the Ukrainian society, civil society, legitimacy and trust, ethics of the new type, transparty corruption, changes of elites, Maidan’s agenda, “the Russian-speaking Ukrainian nationalism”, “civil nationalism”
    імперативи, «держава всупереч», національна ідентичність, єдність українського соціуму, громадянське суспільство, легітимність і довіра, етика нового типу, транспартійна корупція, зміна еліт, порядок денний Євромайдану, «український націоналізм російськомовного походження», «громадянський націоналізм»
    Opis:
    Розглядаються специфічні риси другого етапу феномена «держави всупереч» та його наслідкового чинника – Євромайдану, а також їх обопільний вплив на перебіг історичних подій в Україні після відлучення від президенства адміністрації Януковича. Першою ознакою змін всієї політичної архітектоніки в Україні стала теза про те, що влада виборюється насамперед легітимністю довіри народу, а не тільки виборами. Єврореволюція на Майдані є революція людської гідності. Євромайдан у Києві – це Майдан нового покоління українців другої декади ХХІ ст. і стояв він за Європейські цінності. Він є також чинником реформування системи, що вичерпала себе – це конфлікт суспільства, а не опозиції зі владою. На ньому почала формуватись соціальність, що будується на засадах етики нового типу. Безроздільне правління латентної системи транспартійної корупції протягом майже чверті століття було однією з вражаючих рис категорії «держави всупереч». Тому нові політичні еліти, що з’являються, обов’язково мають уникати конструкцій, які роз’єднують суспільство, роблять його дезінтегрованою, апатичною, етнічною спільністю. Одне з важливих досягнень Євромайдану може атрибуватись як запит на нових людей у політиці, але не просто виконавців, а на тих, хто, головним чином, принципово виступає за зміну правил гри та всієї системи влади. Євромайдан можна вважати яскравим прикладом не тільки різноформатного діалогу, а головне і дійсної демократичної легітимності. Після зміни пріоритетних позицій категорії «держави всупереч» однією з найбільших несподіванок Євромайдану стала поява зовсім неочікуваного тренду, який можна інтерпретувати як «український націоналізм російськомовного походження». Такий політичний оксіморон починає виникати як ідеологічна течія і оформлюватись в певний політичний рух, що має специфічне забарвлення, заснований на досить стійкому патріотизмі, зародженому в російськомовних регіонах і розташованих в центральній та південно-східній частині України. Базовими причинами його виникнення є анексія Криму з боку Росії, а також створення нею незаконних терористичних формувань ДНР і ЛНР. Оксіморон являє собою особливий етно-політичний різновид, що виступає в якості альтернативи традиційному т.зв. «західному націоналізму». Певним чином цей інноваційний феномен можна також розглядати у значенні «громадянський націоналізм».
    The article presents an innovative fusion of the approaches to specific features of “State Defiance” second stage and as of its consequence factor the EuroMaidan`s phenomenon as well as their mutual impact on the main historical events and fundamental problems in Ukraine after president Yanukovich’s ousting. The first sign of drastic changes in political architecture of Ukraine was expressed in the thesis that power may be also fought for peoples’ craving for social legitimate trust but not only by means of universal suffrage. The Maidan’s Eurorevolution is a Revolution of Human Dignity. The Maidan in Kyiv is a new generation Maidan of the second decade in the XXI-st century. Still it is after the European values. It is a reforming factor of obsolete system and is a conflict inside the society but not that traditional one of opposition vs high-ranking state authorities. A new type of ethics has just started forming a new sociality in the country. The time of ruling of transparty corruption over almost a quarter of the century marked a visible sign of “state defiance.” Due to that, incorrigibility the newly formed political elites have to avoid the extremes of society’s reunifying shortcomings and disintegration as well as ethical apathy and false community. To the definite essentials among the EuroMaidan’s attainments one may attribute the rising requirements for the new figures in politics. However, these are not to be simple doers of the deliberately assigned tasks. The figures in need have to stand primarily for the abilities that drastically change the rules in the political games and the original system of state power fraudulently imposed by former high-ranking state authorities. The EuroMaidan may also be accounted for its polyvectorial nature not only as a critical model to be followed but foremost to be consolidated at a remarkable pace for true democratic legitimacy. After changes in setting up priorities over “state defiance” category one registers emergence of the unexpected “Russian-speaking Ukrainian nationalism”. The essentials of such an oxymoron picks up the pace as an ideological stream and instinctive political movement with full colors of special sort of firm patriotism born in the Central and Southeast regions of Ukraine. As the critical reason for its coming up serves the perfidious annexation of Crimea by Russia and her illegal “invention” of the so-called terroristic “DPR” and “LPR”. It takes root as a special ethnic and political variety and embraces alternative to the traditional “Western nationalism”. In a certain sense, the oxymoron may be practiced in defining as “civil nationalism”.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 175-186
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-4 z 4

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies