Temat: демократія - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: TRENDS AND PROSPECTS OF THE DEVELOPMENT OF DEMOCRACY IN THE MODERN WORLD
Тенденції та перспективи розвитку демократії у сучасному світі
Autorzy:: Lakishyk, Dmytro
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894267.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: democracy, non-liberal democracy, the USA, Europe, Ukraine, the “third world”
демократія, неліберальна демократія, США, Європа, Україна, «третій світ»
Opis:: У статті досліджуються сучасні проблеми розвитку демократії. Аналізуються причини несприйняття євро-американських демократичних принципів у світі та майбутні сценарії розвитку демократії в контексті світового поступу. Перспективи глобальної демократизації значно ускладнює нинішня трансформація структури міжнародних відносин та асиметричність її процесів в різних регіонах світу. Виявлено, що з теоретичних позицій можливі варіативні «сценарії майбутнього демократії»: принципово нові фази демократичного процесу в одних регіонах і його стагнація в інших; переплетіння і взаємне збагачення різних його векторів. Ключовими факторами, від яких у майбутньому залежатимуть стабільність і поширення демократії, є економічний розвиток та політичний менеджмент. Також, розглядаються тенденції та перспективи майбутнього української демократії в глобалізованому світі.
The article studies modern problems of the development of democracy. The reasons for rejection of Euro-American democratic principles in the world and future scenarios for the development ofdemocracy in the context of world development are analyzed. The prospects for global democratization are greatly complicated by the current transformation of the structure of international relations and the asymmetry of its processes in various regions of the world. It is revealed that from the theoretical standpoint different “scenarios of the future of democracy” are possible: fundamentally new phases of the democratic process in some regions and its stagnation in others; interweaving and mutual enrichment of its various vectors. The key factors that will in the future determine the stability and spread of democracy are economic development and political management. The trends and prospects of the future of Ukrainian democracy in the global world are also examined.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 183-195
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Activities of civil society institutions in the context of the concept of political participation: New challenges and additional features
Działania instytucji społeczeństwa obywatelskiego w kontekście koncepcji partycypacji politycznej: Nowe wyzwania i dodatkowe cechy
Діяльність інституцій громадянського суспільства у контексті концепції політичної участі: нові виклики та додаткові можливості
Autorzy:: Dreval, Vitaly
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/30145263.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Collegium Witelona Uczelnia Państwowa
Tematy:: democracy
participatory democracy
public sphere
institutions
civil
society institutions
demokracja
demokracja uczestnicząca
sfera publiczna
instytucje
instytucje społeczeństwa obywatelskiego
демократія
демократія участі
публічна сфера
інститути
інсти-
тути громадянського суспільства
Opis:: This paper is devoted to the peculiarities of the relationship between civil society institutions and public authorities under the current complicated circumstances. It is noted that civil society is characterised by clear functional or ‘activity’ distinguishing features, representing the dynamic system of interaction between people in the process of aggregation and upholding of certain important issues. It is in this sense that the problem of participation and, in a more specific sense, political participation becomes especially relevant. Such participation is the substantive basis of the concept of participatory democracy, which refers to the ability of citizens not only to participate in elections, referendums and plebiscites, but also directly in the political process – in the preparation, adoption and implementation of government decisions. Today, the complex problematics of civil society institutions in the context of the concept of political participation is gaining additional relevance. This is primarily due to two important factors: firstly, the in-depth understanding of the essence of representative democracy with the emphasis on the involvement of citizens in participation in the government; secondly, the significant opportunities of the use of Internet resources. Moreover, in this case, the principle is that participatory democracy does not replace, but complements representative democracy in its classical sense (mechanisms and principles of these two forms do not coincide, so they may not replace but complement each other). In our opinion, purely practical importance in the implementation of the concept of participatory democracy should be given to managerial, administrative and actually participatory models. Moreover, in practice, these models cannot be implemented in their pure forms and are embodied in a kind of hybrid form with a combination, depending on the current situation and different components of the outlined models. In this case, we should talk about updating the entire system of power, abandoning some traditional forms of work and mastering new mechanisms in the implementation of the idea that “the state is the civil society”!
Artykuł poświęcony jest specyfice relacji między instytucjami społeczeństwa obywatelskiego a władzami publicznymi w obecnych trudnych warunkach. Zauważa się, że społeczeństwo obywatelskie wyróżnia się wyraźnymi cechami funkcjonalnymi lub „aktywnościowymi”, reprezentującymi dynamiczny system interakcji między ludźmi w procesie agregacji i podtrzymującymi pewne ważne kwestie. Właśnie w tym sensie problem partycypacji, a bardziej konkretnie partycypacji politycznej, staje się szczególnie istotny. Takie uczestnictwo jest materialną podstawą koncepcji demokracji uczestniczącej, która zapewnia obywatelom możliwość nie tylko udziału w wyborach, referendach i plebiscytach, ale także bezpośrednio w procesie politycznym – w przygotowywaniu, przyjmowaniu i wdrażaniu decyzji rządowych. Dziś złożona problematyka instytucji społeczeństwa obywatelskiego w kontekście koncepcji partycypacji politycznej nabiera dodatkowego znaczenia. Wynika to przede wszystkim z dwóch ważnych czynników: po pierwsze, dogłębnego zrozumienia istoty demokracji przedstawicielskiej z naciskiem na zaangażowanie obywateli w udział w rządzie; po drugie, ze znacznymi możliwościami wykorzystania zasobów Internetu. Co więcej, zasadą jest w tym przypadku, że demokracja uczestnicząca nie zastępuje, ale uzupełnia demokrację przedstawicielską w jej klasycznym sensie (mechanizmy i zasady tych dwóch form nie pokrywają się, więc mogą nie zastępować, lecz uzupełniać się). Naszym zdaniem czysto praktyczne znaczenie we wdrażaniu koncepcji demokracji uczestniczącej należy nadać modelom menedżerskim, administracyjnym i faktycznie partycypacyjnym. Co więcej, w praktyce modele te nie mogą być zaimplementowane w czystej postaci i są ucieleśniane w swoistej formie hybrydowej z kombinacją, w zależności od aktualnej sytuacji i różnych składowych zarysowanych modeli. W tym przypadku powinniśmy mówić o aktualizacji całego systemu władzy, porzuceniu niektórych tradycyjnych form pracy i opanowaniu nowych mechanizmów realizacji relacji „państwo to społeczeństwo obywatelskie!”.
Статтю присвячено особливостям взаємозв’язків інституцій громадянського суспільства та органів державної влади у складних умовах сьогодення. Відзначено, що громадянське суспільство відзначається чіткими функціональними чи «діяльнісними» характеристиками, являючи собою динамічну систему взаємодії людей у процесі агрегації та відстоювання певних важливих питань. Якраз у цьо мусенсі і набуває особливої актуальності проблема участі та в більш конкретному розумінні, політичної участі. Така участь складає змістовну основу концепту демократії участі, який передбачає здатність громадян не лише брати участь у виборах, референдумах та плебісцитах, але і безпосередньо у політичному процесі – у підготовці, прийнятті та впровадженні владних рішень. На сьогодні ж комплексна проблематика діяльності інституцій громадянського суспільства у контексті концепції політичної участі набуває додаткової актуальності. Це насамперед пов’язується з двома важливими обставинами: по-перше, з поглибленим розумінням сутності представницької демократії з акцентуванням уваги на причетності громадян до участі у державному владарюванні; по-друге, зі значними можливостями у справі використання інтернет-ресурсу. Причому, принциповим у даному разі є те, що демократія участі не заміняє, а доповнює представницьку демократію в її класичному розумінні (механізми та принципи дії цих двох форм не збігаються, відтак вони можуть не заміняти, а доповнювати одна іншу). За нашою оцінкою, суто практичне значення у реалізації концепції демократії участі має відводитися управлінській, адміністративній та власне учасницькій моделям. Причому, на практиці ці моделі не можуть бути реалізовані у чистому вигляді і втілюються у своєрідній гібридній формі з поєднанням залежно від поточної ситуації різні компоненти окреслених моделей. У даному разі взагалі має йтися про оновлення усієї системи владарювання, відмови від деяких традиційни форм роботи та опанування нових механізмів у реалізації взаємозв’язку «держава – громадянське суспільство»!
Źródło:: Zeszyty Naukowe Collegium Witelona; 2022, 4, 45; 73-84
2956-302X
2956-3208
Pojawia się w:: Zeszyty Naukowe Collegium Witelona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Зарубіжний досвід закріплення права народу на участь у законотворчості
Foreign Experience of Establishing the Right of the People to Participate in Legislation
Autorzy:: Голдовський (Holdovskyi), Андрій (Andrii)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187858.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: референдум
народне вето
конституційне право
пряма демократія
законотворчість
referendum
popular veto
constitutional law
direct democracy
lawmaking
Opis:: The article analyzes the foreign experience of consolidating the right of the people to participate in lawmaking. The following conclusions were made in the course of the research: in general, there are two common approaches to determining the minimum number of persons (only citizens who have the right to vote): proportional (the proportion of the total number of voters is set); quantitative (a clear number of voters is determined, whose initiative is sufficient to be considered “popular”. Foreign experience in the forms of people’s participation in law-making is extremely multifaceted, as it provides a wide variety of forms, which we think should be classified according to the criterion of bilateral obligations and the level of inclusiveness of Parliament in relations with the people. It should be noted that we see the greatest efficiency in the implementation of such forms of direct participation of the people in lawmaking, namely: legislative initiative; referendum; activity of consultative and advisory bodies, and the people’s veto should be considered as a kind of referendum, with a complex structure and mechanism for implementation. The existence of the limits of people’s access to participation in law-making is analyzed and it is determined that most of the Constitutions of states declare the inadmissibility of putting to a referendum issues related to: tax and budget system, international activities, amnesty. Instead, we believe that the wording of the Swiss Constitution is extremely accurate. The first set of issues on which the people have the right to initiate legislation is identical to the range of issues considered by Parliament. As for the Swiss Constitution, it gives extremely broad initiatives to the people not only at the level of the state as a whole, but also at the level of the cantons. Thus, we conclude that the right of the people to participate in lawmaking is an integral part of the system of democratic rights and freedoms, and the trend we see based on the analysis of the Constitutions of democracies shows a trend towards expanding models and forms of such participation. what should be taken into account during the constitutional and legal regulation of this issue in Ukraine.
У статті проаналізовано закордонний досвід закріплення права народу на участь у законотворчості. У процесі дослідження зроблено такі висновки: загалом поширеним є два підходи до визначення мінімально граничної кількості осіб (виключно громадян, що мають право голосу): пропорційний (встановлюється пропорція від загальної чисельності виборців); кількісний (визначається чітка чисельність виборців, ініціатива яких є достатньою для того, щоби вважатися «народною»). Закордонний досвід щодо форм участі народу в законотворчості є надзвичайно багатогранним, оскільки передбачає велике різноманіття форм, які нам уявляється за доцільне класифікувати за критерієм набуття двосторонніх зобов’язань та рівнем залученості парламенту у відносини з народом як суб’єктом законотворчого процесу. Зазначимо, що найбільшу ефективність ми вбачаємо в реалізації таких форм безпосередньої участі народу в законотворчості, як-от: законодавча ініціатива; референдум; діяльність консультаційно-дорадчих органів; народне вето доцільно розглядати як різновид референдуму, воно має складну структуру та механізм реалізації. Проаналізовано наявність меж доступу народу до участі в законотворчості та визначено, що більшість Конституцій держав проголошують недопустимість винесення на референдум питань, пов’язаних із податковою та бюджетною системою, міжнародною діяльністю, амністією. Натомість, вважаємо, що надзвичайно влучними є формулювання щодо цього Конституції Швейцарії. Якщо зазвичай коло питань, щодо яких народ має право на законодавчу ініціативу, тотожне з колом питань, що їх розглядає парламент, то Конституція Швейцарії наділяє надзвичайно широкими ініціативами народ не лише на рівні держави в цілому, але і на рівні кантонів. Отож ми доходимо висновку про те, що право на участь народу в законотворчості є невід’ємним елементом системи демократичних прав і свобод, а та тенденція, яку ми спостерігаємо на підставі аналізу Конституцій демократичних країн, демонструє тренд до розширення моделей і форм такої участі, що потрібно враховувати під час конституційно-правового врегулювання цього питання в Україні.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 49-56
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: The Ideal of Western Democracy and Law State as a Conceptual Basis for the Formation of National Political Interests
ІДЕАЛ ЗАХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
Autorzy:: Chmorgun, O.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894319.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Western democracy, political interest, rule of law, national power
західна демократія, політичний інтерес, правова держава, національна влада
Opis:: Обґрунтовано положення про те, що сучасна західна демократія є своєрідним місцем перетину модерних політичних, економічних і національних інтересів. Зокрема, в процесі становлення капіталістичного суспільства політичні інтереси «середнього класу», що реалізується насамперед через колегіальні законодавчі органи напротивагу інститутам феодального абсолютизму та деспотизму, були нерозривно пов’язані з інтересами економічними, – масовою зацікавленістю у створенні фундаментальних засад вільної конкуренції, як показано у статті, формувало політичні інтереси широких верств населення та стало необхідною передумовою зародження західної політичної демократії, яка виникла за наслідками великих європейських та американської буржуазних соціальних революцій. Водночас, показано, що антимонархічна система поділу влад, базована на механізмі «стримувань та противаг», запровадження принципу рівності перед законом тощо, сприяють реалізації ідеалу держави «нічного сторожа» і, тим самим, активізують процес становлення національних ринків; саме завдяки цим політичним інститутам та виникненню громадянського суспільства, що гарантувало забезпечення невід’ємних прав і свобод та наповнення політичних інтересів демократичним змістом, як одного з найважливіших компонентів сучасної правової держави, відбувся індустріальний ривок передових капіталістичних країн. Саме тому у знаменитій «Декларації прав людини і громадянина», де йдеться про потужні мотиви діяльності у політичній царині громадян правової держави, головною передумовою можливості реалізації подібних прав і прагнень проголошується те, що «джерелом суверенної влади є нація». Також доведено вкрай негативний вплив на демократизацію української державності та розвиток ринкової економіки, що зробило можливою російську агресію проти України, нинішній демонтаж провідними країнами ЄС і США моделі соціальної держави та «змішаної економіки», безпосереднім наслідком чого стала чергова світова фінансово-економічна криза; своєю чергою, неухильне наростання загальносвітової нестабільності та наявність потужної компрадорської п’ятої колони всередині України, потребують формування політичних інститутів і механізмів в нашій країні, які забезпечують максимальне врахування та реалізацію політичних інтересів національно свідомих громадян за допомогою ефективноїмоделі президенталізму, яка всі ці роки лише імітується в нашій країні. З врахуванням світового досвіду проаналізовано низку системних характеристик подібної форми політичногоправління та послідовного демократичного суспільного ладу.
The proposition that modern western democracy is a point of intersection of modern political, economic and national interests is substantiated. In particular in the process of becoming a capitalistsociety, the political interests of the “middle class”, which are realized primarily through collegial legislative bodies in opposition to the institutions of feudal absolutism and despotism, wereinextricably linked with economic interests – mass interest in the creation of ground foundations of free competition, as shown in the article, formed the political interests of the general population andbecame a necessary prerequisite for the emergence of Western political democracy that arose as a result of great European and American bourgeois social revolutions. At the same time it is shown that the antimonarchical system of separation of powers based on the mechanism of “checks and balances”, the introduction of the principle of equality before the lawcontribute to the realization of the ideal of the state “night watchman” and, thus, activate the process of becoming national markets; it was thanks to these political institutions and the emergence of civilsociety that guaranteed the assertion of inalienable rights and freedoms and the filling of political interests with democratic content as one of the most important components of a modern law state thatthe advanced capitalist countries pushed. That is why the famous “Declaration of the Rights of Freedom of Man and Citizen”, which refers to the powerful motives of activity in the political realm ofcitizens of the law state proclaims that the “source of sovereign power is the nation”. It is also proved that the extremely negative impact on the democratization of the Ukrainian statehood and the development of a market economy, which made possible the Russian aggression against Ukraine, makes the current dismantling by the leading EU and US countries a model of a social state and a “mixed economy”, which has consequently become the next financial world crisis. In turn, the steady increase in global instability and the presence of a powerful comprador fifth column in Ukraine, require the formation of political institutions and mechanisms in our country that ensure maximum consideration and realization of political interests of nationally conscious citizens through an effective model of presidentialism, which all these years is only being imitated in our country. In the light of the world experience, a number of systemic characteristics of such a form of political government and a consistent democratic social order have been analyzed.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2019, 9; 9-33
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Cena wolności: konflikt na Ukrainie i jego skutki geopolityczne
Autorzy:: Климончук, Василь
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/687205.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: freedom, geopolitics, democracy, conflict, international security
wolność, geopolityka, demokracja, konflikt, bezpieczeństwo międzynarodowe
свобода, геополітика, демократія, конфлікт, міжнародна безпека
Opis:: The article analyzes the peculiarities of the conflict in Ukraine, its preconditions and geopolitical consequences. It provides the examples and numbers, which show the low level of trust to government institutions, law enforcement agencies, judicial system and a much higher level of trust to non-governmental organizations. It covers the issue of democracy condition or, to be more precise, the lack of democracy, which causes the society’s tendency to protest. It is stated that the public’s discontent was with the oligarchs’ influence on the country, with the corruption on all the levels of social relations, with the pressure on small and medium enterprises, and ambiguity about the strategic course of the state’s development (European Union, Customs Union). The article defines the issues connected with the beginning and reasons, which made the people go out to the Maidan. The most prevailing causes include the severe beating of the demonstrators on the Maidan overnight into November 30, repressions, Viktor Yanukovych’s refusal to sign an EU association agreement, and the desire to change life in Ukraine. There was also a great wish to change the authorities in Ukraine. The article analyzes the Russian Federation’s armed aggression against Ukraine, which became a long-term factor of influence on the Ukrainian political, economical, military and social reality. It is stated that due to the RF actions within 2014-2015, the system of global and regional security and the current system of international law have been deformed. Almost all international security assurances for Ukraine (the Budapest Memorandum, in particular) proved to be deprived of legal capacity in conditions when the aggressor is one of the guarantors – Russian Federation. It is demonstrated that the Russian invasion and seizure of the part of the Eastern-Ukrainian region, the Crimea became a direct challenge both to the European system of security and Ukraine.
W artykule przeanalizowano сechy konfliktu na Ukrainie, jego uwarunkowania oraz konsekwencje geopolityczne. Autor podaje przykłady, dane, które wskazują na niski poziom zaufania do instytucji rządowych, sił bezpieczeństwa, wymiaru sprawiedliwości i znacznie wyższy poziom zaufania do instytucji pozarządowych. Rozważane jest pytanie o stan demokracji, a raczej jej braku, co tworzy w społeczeństwie tendencję do protestu. Powszechne niezadowolenie ludności skierowane było przeciwko rosnącemu wpływowi oligarchów w kraju, korupcji na wszystkich poziomach relacji społecznych, naciskowi na małe i średnie przedsiębiorstwa, niepewności kursu strategicznego państwa (Unia Europejska, Euroazjatycka Unia Celna). Autor określa zagadnienia związane z początkiem i motywami, które doprowadziły ludzi do Rewolucji godności. Główne przyczyny niezadowolenia: ciężkie pobicie demonstrantów na Placu Niepodległości w noc na 30 listopada, represje, odmowa Wiktora Janukowycza podpisania umowy stowarzyszeniowej z UE oraz pragnienie zmiany stanu życia na Ukrainie.Również dość wyraźne było pragnienie zmiany władzy na Ukrainie. Przeanalizowano zbrojną agresję Rosji przeciwko Ukrainie, która stała się długoterminowym czynnikiem wpływającym na rzeczywistość polityczną, gospodarczą, wojskową i społeczną. Z powodu działań Federacji Rosyjskiej w latach 2014–2015 był zniekształcony system globalnego i regionalnego bezpieczeństwa oraz obecny system prawa międzynarodowego. Prawie wszystkie międzynarodowe gwarancje bezpieczeństwa dla Ukrainy (w tym w ramach Memorandum Budapesztańskiego) okazały się niezdolne w sytuacji, gdy agresorem został jeden z gwarantów – Federacja Rosyjska. Udowodniono, że rosyjska inwazja i zajęcie części wschodniego regionu Ukrainy oraz Krymu było bezpośrednim wyzwaniem dla bezpieczeństwa europejskiego i państwa ukraińskiego.
Проаналізовано особливості конфлікту в Україні, його передумови та геополітичні наслідки. Наводяться приклади, цифри, які свідчать про низький рівень довіри до інститутів влади, силових структур, судової системи і значно вищий рівень довіри до недержавних інституцій. Розглядаються питання стану демократії, а точніше її відсутність, що породжує у суспільстві схильність до протестних акцій. Стверджується, що невдоволення населення було спрямоване проти посилення впливу олігархів у країні, корупції на всіх рівнях суспільних взаємовідносин, тиск на малий і середній бізнес, невизначеність із стратегічним курсом розвитку держави (Європейський Союз, Митний Союз). Окреслюються питання, пов’язані з початком і мотивами, що спонукали людей вийти на Майдан, серед яких найбільш поширеними виявилися: жорстоке побиття демонстрантів на Майдані у ніч на 30 листопада, репресії, відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом та прагнення змінити життя в Україні. Достатньо вираженими виявилися також прагнення змінити владу в Україні. Здійснено аналіз збройної агресії Російської Федерації проти України, яка стала довгостроковим чинником впливу на українську політичну, економічну, військову та соціальну реальність. Зазначено, що внаслідок дій РФ впродовж 2014–2015 рр. було деформовано систему глобальної та регіональної безпеки, а також чинну систему міжнародного права. Майже всі міжнародні гарантії безпеки для України (зокрема в межах Будапештського меморандуму) виявилися недієздатними в умовах, коли агресором виступив один із гарантів - Російська Федерація. Доведено, що російське вторгнення Ціна свободи: конфлікт в Україні та його геополітичні наслідки 99 та захоплення частини Східноукраїнського регіону, Криму, стало безпосереднім викликом і європейській системі безпеки, і українській державі.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2016, 2, 1
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Завдання України на шляху до впровадження інформаційної демократії
Ukraine objectives in the implementation of information democracy
Autorzy:: Mytko, Antonina
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/26850844.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: Akademia Zamojska
Tematy:: information democracy
information and communication technologies
tasks
legislation
information space improvements
інформаційна демократія
інформаційно-комунікаційні технології
завдання
законодавство
інформаційний простір
покращення
Opis:: У статті розглянуто завдання для органів влади та місцевого самоврядування на шляху добудови інформаційної демократії. Зазначено які першочергові кроки необхідно вжити. Серед них: надавати населенню інтегровані інформаційно-комунікаційні послуги; перебудувати відносини з громадськістю; побороти інформаційне відставання та цифрову нерівність; забезпечити громадянам можливість навчатися протягом усього життя; розробляти ефективні нормативно-правові акти; створити форми управління з активним залученням громадськості й ін.
The article considers the problem of ensuring information democracy in Ukraine by both the government and local authorities. It is indicated that immediate steps should be taken. Among them: providing people with integrated information and communication services, rebuilding relations with the public, overcoming the backlog information and digital division, developing effective regulations.
Źródło:: Facta Simonidis; 2016, 9, 1; 203-213
1899-3109
Pojawia się w:: Facta Simonidis
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Парламентаризм в умовах політичного транзиту: досвід Чеської Республіки
Parliamentarism in the Context of Political Transit: The Czech Republic’s Experience
Autorzy:: Марадик, Наталія
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2163415.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: parliamentary democracy
democratization
House of Representatives
the Senate
government
parliamentary elections
political pluralism
парламентська демократія
демократизація
Палата представників
Сенат
уряд
парламентські вибори
політичний плюралізм
Opis:: For the first time in the Ukrainian political science, considers the development of parliamentarism in the Czech Republic in a context of political transit in a comprehensive manner. It indicates the ambiguity and complexity of the process of parliamentary democracy’s functioning in the country. The main stages of the Czech parliamentary institutions’ establishment have been identified. The key tendencies and the peculiarities of the current Czech parliamentarism modernisation have been defined. The constitutional and legal status of the Parliament of the Czech Republic has been outlined and its place in the existing checks and balances system determined; the Czech Parliament party structuring characteristics have been determined and the most important factors of the coalition formation potential of parliamentary fractions have been revealed; based on the empirical indicators, the party system’s stability and efficiency in the Czech Republic have been investigated. The fundamental principles of the liberal parliamentarism concept (Ch.L.Montesquieu, John Locke, John Mill) have served as the theoretical and methodological basis for these article, which considers the power division to be the main principle of the state system, in which the executive power is accountable and subject to the legislative power. In order to achieve the tasks, the author used general scientific methods (analysis, synthesis, induction, deduction) as well as special politilogical methods. The methods of induction and deduction have been used in formulating the concept of “political transit” and its constituent elements. The comparativehistorical method gave the defender of the thesis the opportunity to understand the main directions of parliamentary institutions’ development at different historical stages of the Czech statehood and identify the factors that influenced the change in their status. The system method allowed to assess the constitutional and legal status of the Parliament of the Czech Republic, primarily its place and role in the political system of society and the relationship with other bodies of state power. On the whole, we can assume that the experience of the parliamentarism functioning in the Czech Republic is of great practical significance for Ukraine and other post-communist states, since it gives a stimulus to the society and ruling elites of these countries to further improve and develop their political institutions.
У статті комплексно розглянуто розвиток парламентаризму в Чеській Республіці в умовах політичного транзиту, вказано на неоднозначність та складність процесу функціонування парламентської демократії в даній країні. Виділено основні етапи становлення чеських парламентських установ; встановлено ключові тенденції та особливості модернізації сучасного чеського парламентаризму; окреслено конституційно-правовий статус Парламенту ЧР та визначено його місце в існуючій системі стримувань та противаг; з’ясовано специфіку партійної структуризації чеського Парламенту та виявлено найважливіші чинники формування коаліційного потенціалу парламентських фракцій; Підтверджено гіпотезу про те, що у тих посткомуністичних країнах, де перехід до демократії мав еволюційний (Польща, Угорщина) або змішаний характер (Чехія, Словаччина), процес інституційного дизайну та формування громадянського суспільства і правової держави має відносно послідовний характер і більш виразні тенденції до стабілізації демократичного політичного режиму. І навпаки – там, де транзитний процес мав революційний характер (Болгарія, Румунія), консолідація нової політичної системи характеризується високим ступенем невизначеності. Доведено, що формування в країнах Центрально-Східної Європи, і в Чехії зокрема, парламентських республік можна розглядати як одну з форм політичного транзиту, а парламентаризм – як певну сукупність політико-правових гарантій від «скочування» до недемократичних політичних режимів. Здійснено періодизацію чеських представницьких установ, яка корелюється з історичними етапами розвитку чеської держави. Відповідно виділено досоціалістичний, соціалістичний та постсоціалістичний період. Запропоновано посилити контрольну функцію Парламенту ЧР через визначення на законодавчому рівні індивідуальної політичної відповідальності членів уряду перед коаліційною більшістю. Визначено ключові чинники, що здійснюють вплив на партійну структуризацію чеського Парламенту і сприяють формуванню коаліційного потенціалу парламентських фракцій в Чеській Республіці. Встановлена тісна взаємообумовленість форми державного правління, типу виборчої системи та стану розвитку політичних партій. Доведено, що стабільне функціонування парламентської демократії в ЧР визначається відносною стійкістю партійно-політичної системи і насамперед високим коаліційним потенціалом політичних партій, позитивний ефект від яких найбільш чітко проявляється при виході з парламентських і урядових криз. Аргументовано, що ефективність парламентаризму та урядова стабільність в чеському соціумі зростає у випадках спаду показників індексів ефективного числа парламентських партій, фракціоналізації партійних систем, електоральної нестійкості та диспропорційності.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 302-316
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Ліванська республіка: між політичним конфесіоналізмом і політичним прагматизмом
Lebanese Republic: between Political Confessionalism and Political Pragmatism
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676605.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська республіка
консоціативна демократія
політичний конфесіоналізм
Національний пакт
Хартія національної згоди
Кедрова революція
Lebanese Republic
consociational democracy
political confessionalism
National Pact
National accord charter
Cedar Revolution
Opis:: Одним з найцікавіших явищ, пов’язаних з функціонуванням ліванських владних структур виступає діючий у країні принцип консоціативної (Консоціональної) демократії, вираженої у формі політичного конфесіоналізму. Разом з цим, протягом майже 80-річної історії Ліванської республіки принципи функціонування її політичної системи зазнавали й надалі продовжують зазнавати істотних змін. Розуміння сутності й визначення стадіальності зазначеної еволюції дозволить скласти уяви про перспективи подальшого політичного розвитку цієї важливої у масштабах близькосхідного регіону країни. Автор статті поділяє думку дослідників, які вважають, що Ліван поступово перетворюється з консоціативної на мажоритарну демократію. Вже на момент утворення Ліванської республіки поряд з превалюванням конфесіоналістичних засад мало місце декларативне визнання тимчасового характеру цього явища. Поправки, зроблені до ліванської конституції у 1990 р. містять положення, що створюють реальні можливості для здійснення курсу на деконфесіоналізацію. У 2005 р. на хвилі Кедрової революції сформувалася кардинально нова політична система Лівану. Вона, хоча й зберігає базовий конфесіональний аспект, проте полягає у протистоянні двох поліконфесійних політичних блоків. У нинішньому (2021) році, на хвилі масового невдоволення існуючим політичним ладом у лівані сформувався дуже нечисленний, проте реальний антиконфесіоналістичний опозиційний політичний блок, котрий планує взяти участь у парламентських виборах 2022 р. Паралельно у вищих політичних колах країни нерідко практикується використання антиконфесіоналістської риторики, що свідчить на користь зростання її популярності. Нарешті, вплив зовнішніх чинників нерідко призводить до подолання міжконфесійних бар’єрів місцевими політичними елітами. Нині ліванське суспільство опинилося на півдорозі між традиційним політичним конфесіоналізмом і позаконфесійним політичним прагматизмом. Цей політичний modus vivendi можна окреслити як прагматичний конфесіоналізм.
One of the most interesting phenomena, that were associated with the functioning of the Lebanese power structures, is the principle of consociative (consociational) democracy in the country. It is expressed in the form of political confessionalism. At the same time, the principles of the functioning of political system of Lebanon have experienced and continue to experience significant changes during the almost 80 years of the history of Lebanese Republic. The understanding of the nature and the definition of the stages of this evolution will allow us to get the understanding of the prospects for further political development of this country, which is important for a Middle East region. The author of the articles hares the opinion of the researchers who believe that Lebanon is gradually transforming from a consociational to a majority democracy. Already at the time of the formation of the Lebanese Republic on the basis of a confessional principle, a declarative recognition of the temporary nature of the using of this principle was announced. In 1990, the amendments made to the Lebanese constitution contained provisions that are creating real opportunities for the implementation of the course of the deconfessionalization. In 2005, a radically new political system of Lebanon was formed on the wave of the Cedar Revolution. Although in the basis, it retains a confessional aspect, however, at the same time it represents a confrontation between wopoly-confessional political blocs. This (2021) year, a very small, but real, anti-confessional opposition political bloc has formed on the wave of mass dissatisfaction with the existing political system in Lebanon. This block plans to take part in the parliamentary elections in 2022. At the same time, the use of a anti-confessional rhetoric is often practiced in the highest political circles of the country. This phenomenon testifies to the growth of the popularity of a above-stated rhetoric. Finally, the influence of the external factors often promotes the overcoming the interfaith barriers by local political elites. Today, a Lebanese society finds itself half way between a traditional political confessionalism and a non-confessional political pragmatism. This political modus vivendi can be defined as a pragmatic confessionalism.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 151-171
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Політичні династії Лівану: «тонке налаштування»
The Lebanese Political Dynasties: “the fine-tuning”
Autorzy:: Зелінський, А.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676743.pdf
Data publikacji:: 2022-01-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ліванська республіка
кланова структура
політичні династії
заїми (зуама)
нова еліта
«мафіозна демократія»
Lebanese Republic
a clan structure
the political dynasties
zaims (zuama)
a new elite
“a mafia democracy”
Opis:: Невелика за розміром Ліванська республіка вирізняється конфесійною сегментованістю, клановою орієнтованістю й переважною спадковістю місцевої політичної еліти. Олігархічний характер політичного режиму країни кедрів обумовлено традиційною клановою структурою ліванського суспільства. Протягом століть провідну роль у Лівані відігравали територіально-конфесійні клани на чолі з шейхами–заїмами (зуама). Ця система перекочувала у сучасний ліванський політикум. До того ж, вона знаходить підтримку як серед старої, так і серед нової еліти. Тому, чітке уявлення про причетність керівників владних структур Ліванської республіки до тієї чи іншої політичної династії є необхідним для розуміння сучасного стану речей у країні, а також для прогнозування характеру її подальшого політичного розвитку. Найважливішим критерієм послідовності висвітлення діяльності політичних династій країни кедрів виступає ступінь впливу того чи іншого з нинішніх «Заїмів» на нинішні ліванські реалії. З огляду на це, мова піде про родинно-клановий контекст перших трьох осіб держави: Прем’єр-міністра, президента (спікера) національної асамблеї і президента Ліванської республіки, а також про низку неохоплених вище лідерів впливових чи бодай знакових політичних сил, представлених у парламенті, обраному у 2018 році (за винятком Х. Насралли і С. Джааджі). Зокрема, стаття містить аналіз можливостей створення політичних династій діючим прем’єр-міністром Н. Мікаті та спікером парламенту Н. Беррі, перспектив для подальшого існування нещодавно заснованих політичних династій Аунів і аль-Харірі, а також причин політичного виживання родин спадкових ліванських заїмів Джумблатів і Франж’є. Головний висновок публікації полягає у констатації перспективи тотального збереження принципу сімейності у ліванській політиці бодай на найближчі десятиліття.
A small in size, Lebanese Republic is known for it’s a confessional segmentation, a clan orientation and a predominant heredity of the local political elite. A oligarchic nature of a political regime of the country of cedars is due to a traditional clan structure of a lebanese society. For centuries, a leading role in Lebanon was played by the territorial-confessional clans, that wereheaded by the sheikhs–zaims (zuama). This system has migrated to a modern lebanese politics. At the same time, it has the support among both a old one and a new one elite. Therefore, a clear understanding of the involvement of the leaders of the power structures of the Lebanese Republic in a certain political dynasty is necessary for understanding a current state of affairs in the country, as well as to predict the nature of its further political development. So, the primary criterion, which was determines the sequence of the coverage of the activity of the political dynasties of the country of cedars is the degree of the influence on a today’s Lebanese realities of one or another of the current “zaims”. Based on this principle, we will talk about a a family-clan context of the first three persons of the state: the Prime Minister, the President (Speaker) of the National Assembly and the President of Lebanese Republic, as well as a few of the other leaders of the influential or at least the appreciable political forces, that are represented in parliament, which was elected in 2018 (except of H. Nasrallah and S. Geagea). In particular, the article contains an analysis of the possibilities of the creating the political dynasties by the current Prime Minister N. Mikati and Speaker of Parliament N. Berri, the prospects for a further existence of the newly founded political dynasties of the families of Aoun and al-Hariri, as well as the reasons for a political survival of the hereditary Lebanese zaim families Jumblatt and Frangieh. The main conclusion of this publication is the statement about a prospect of a total preservation of the principle of the nepotism in a lebanese politics for at least the coming decades.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 122-157
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Роль і місце опозиції в політичній системі Швейцарії
The Role and Place of the Opposition in the Political System of Switzerland
Autorzy:: Рудич, С.Ф.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676906.pdf
Data publikacji:: 2022-10-27
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Швейцарська Конфедерація
політична система
опозиція
конкорданс
магічна формула
референдум
пряма демократія
народна ініціатива
консолідоване суспільство
Swiss Confederation
political system
opposition
concordance
magic formula
referendum
direct democracy
people’s initiative
consolidated society
Opis:: У статті розглядається роль та спосіб функціонування опозиції в політичній системі Швейцарської Конфедерації. Показано, що відсутність опозиції в політичному житті країни в традиційному розумінні пояснюється, у першу чергу, досягнутим між головними політичними силами згодою або конкордансом, оформленим офіційно у вигляді так званої “магічної формули”. Функціонуючий за цим принципом федеральний уряд у поєднанні з чітко відпрацьованим механізмомпрямої, а точніше сказати, напівпрямої референдумної демократії: з одного боку дозволяє ефективно реалізувати конституційне право громадян брати участь у політичному житті країни, а з іншого – уникати перманентних парламентських та урядових криз. У статті досить докладно описується політична система Конфедерації. Окрему увагу приділено Швейцарській народній партії, потужній політичній силі, яка протягом останніх десяти років стабільно досягала високих результатів на парламентських виборах та з повним правом вважати себе опозиційною. У цьому зв’язку автором ставиться питання щодо можливості використання існуючої нині в Швейцарії політичної системи, а, тим більше, способу функціонування опозиції, як моделі для інших країн? В публікації докладно розкрито, як діє на практиці інститут прямої демократії. Наголошується на тому, щонародна ініціатива та референдум дають громадянину можливість постійно впливати на конституційний процес у державі та виносити розроблені урядом проекти на суд народу. Часте звернення у такий спосіб до виборців примушує суспільство постійно перейматися актуальними політичними питаннями. При цьому, великі авторитетні партії користуються цим правом рідше, ніж дрібні суспільні організації або позапарламентські опозиційні групи. Крім того, швейцарцям вдається таким чином постійно тримати під контролем політичний курс уряду, і Федеральна рада згідно конституції країни має постійно радитись з народом, який свою думку щодо політичних пропозицій висловлює, опускаючи бюлетені до скриньок для голосування. При цьому підкреслюється, що головний виклик швейцарському федералізмові полягає не в мультикультуралізмі нації, який склався не в наслідок імміграції громадян, як, наприклад, у в США, Канаді або Австралії, а навпаки, сягає своїм корінням у вікову історію спільнот, які споконвічно мешкали в Швейцарії. Коротко охарактеризовані відносини Швейцарії з Європейським Союзом протягом останнього двадцятиріччя. Характеризуючи українсько-швейцарські відносин, автор робить акцент на значенні, яке має Швейцарія для нашої держави, зокрема в контексті війни Росії проти України. Аналізуються переваги та недоліки прямої референдумної демократії. Робляться певні висновки щодо можливості використання швейцарського досвіду у політичному житті інших країн.
The article considers the role and the way of functioning of the opposition in the political system of the Swiss Confederation.It is shown that the absence of an opposition in the political life of the country in the traditional sense is explained by the agreement or concordance between the main political forces, drawn up officially in the form of the so-called “magic formula”. A federal government functioning according to this principle in combination with a well-developed mechanism of direct, or more precisely, semi-direct referendum democracy: on the one hand, it allows the effective implementation of the constitutional right of citizens to participate in the political life of the country, and on the other hand, it allows to avoid permanent parliamentary and governmental crises. Particular attention is paid to the Swiss People’s Party, a powerful political force that has consistently achieved high results in parliamentary elections over the past ten years and has every right to consider itself as opposition party. In this connection, the author raises the question of the possibility of using the political system existing today in Switzerland, and, even more so, the way the opposition functions, as a model for other countries? The publication reveals in detail how the institution of direct democracy works in practice. It is emphasized that the people’s initiative and the referendum give the citizen the opportunity to constantly influence the constitutional process in the state and bring projects developed by the government to the people’s court. Frequent appeals to voters in this way forces society to constantly worry about topical political issues. At the same time, large authoritative parties use this right less often than small social organizations or extra-parliamentary opposition groups. In addition, the Swiss manage in this way to constantly keep the political course of the government under control, and the Federal Council, according to the country’s constitution, must constantly consult with the people, who express their opinion on political proposals by dropping ballots into the voting baskets. At the same time, it is emphasized that the main challenge to Swiss federalism lies not in the multiculturalism of the nation, which did not develop as a result of the immigration of citizens, as, for example, in the USA, Canada or Australia, but on the contrary, has its roots in the age-old history of the communities that originally lived in Switzerland. Switzerland’s relations with the European Union during the last twenty years are briefly described. Characterizing Ukrainian-Swiss relations, the author emphasizes the importance that Switzerland has for our country, particularly in the context of Russia’s war against Ukraine. The advantages and disadvantages of direct referendum democracy are analyzed. Certain conclusions are drawn regarding the possibility of using Swiss experience in the political life of other countries.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 82-97
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Динаміка розгортання деліберативих практик моделювання процесу відновлення України
Dynamika wdrażania deliberatywnych praktyk modelowania procesu odbudowy Ukrainy
Autorzy:: Rotar, Natalii
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343701.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: Russian aggression
restoration of Ukraine
deliberative democracy
deliberation
subjects of deliberation
consensus
rosyjska agresja
odbudowa Ukrainy
demokracja deliberatywna
deliberacja
tematy deliberacji
konsensus
російська агресія
відбудова України
дорадча демократія
обговорення
обговорювальні теми
консенсус
Opis:: У статті досліджено дискусійний процес, тематичне поле якого сформувалося навколо проблеми подолання деструктивних наслідків російського агресора в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства, який у лютому 2022 р. здійснив повномасштабне вторгнення на Україну. Встановлено, що сьогодні буде створено впізнавану та визнану систему індикаторів ефективного обговорення, наслідком чого може стати потенційна розробка консолідованого, узгодженого, систематизованого бачення відбудови України та поетапного плану його реалізації. Доведено, що сформувався інституціоналізований простір міркувань щодо відбудови України, структурно представлений площиною національних міркувань і площиною міжнародних міркувань, які перебувають у постійній комунікаційній взаємодії, що забезпечує, серед іншого, нормативні принципи їх функціонування. Обґрунтовано, що в інституціоналізованому просторі УРК коло активних суб’єктів (Українська держава, Європейський Союз, Світовий банк, міжнародні організації, країни-партнери) та коло потенційних суб’єктів (громадські організації, приватний бізнес, міста і регіони ЄС) були чітко визначені, обговорення принципів реконструкції України. Під час зустрічі були консолідовані позиції учасників цього процесу щодо визначення умов початку відбудови, яка має розпочатися в умовах воєнного стану та широкомасштабної агресії Росії проти України, але сформульовано ряд позицій щодо визначення етапів та їх сутність. Кожна сторона процесу обговорення зберігає свою позицію щодо лідерства в процесі. Відповідно до офіційно зафіксованої позиції ЄС, відновлення такого масштабу на європейському континенті вимагає лідерства ЄС у співпраці з міжнародними партнерами. Луганська декларація, яка стала результатом першого раунду обговорень, встановила, що процес реконструкції очолює та спрямовує Україна. Натомість експерти GMF наголошують, що лідерським ядром процесу відбудови України мають стати країни G7, які разом з Україною виділять потужного координатора – США, пояснюючи свою позицію відсутністю необхідних політичних і фінансових ресурсів у державі. Було встановлено, що основні висновки консенсусу в процесі обговорення питань відновлення України стосуються зобов’язань учасників обговорення, як це відображено в Луганській декларації та відповідних керівних принципах: партнерство; спрямованість на реформи; прозорість, підзвітність і верховенство права; демократична участь; залучення всіх зацікавлених сторін; гендерна рівність та інклюзія; cталий розвиток. Також важливо досягти консенсусу щодо того, що процес відновлення не має пріоритету над процесом реформ, боротьбою з корупцією, забезпеченням прозорості здійснення влади та створенням незалежної системи правосуддя, оскільки ці два процеси взаємозалежні.
The article studies the deliberative process, the subject field of which was formed around the problem of overcoming the devastating consequences inflicted on all areas of the functioning of Ukrainian society by the Russian aggressor, who launched a large-scale armed aggression against a sovereign democratic state in February 2022. It is established that today a system of markers of effective deliberation has been formed, the result of which could be the potential development of a consolidated, agreed, systematized vision of the update and a step-by-step plan for its implementation. It has been proved that an institutionalized space of deliberation of recovery of Ukraine was formed, structurally represented by the level of the national plane of deliberation and the level of the international plane of deliberation, which are in constant communication interaction, which is ensured by the normative principles of their functioning. It is substantiated that within the framework of the institutionalized space of the URC, a circle of active subjects (the Ukrainian state, the European Union, the World Bank, international organizations, partner states) and a circle of potential subjects (public organizations, private business, cities and regions of the European Union) of deliberation of the principles of Ukraine’s recovery. In the process of deliberation, there was a consolidation of the positions of the participants in this process in terms of determining the timing of the start of recovery, which should begin under martial law and russia's aggression against Ukraine, but a number of positions were formulated regarding the stages and their essence. Each of the parties to the process of deliberation adheres to its own position regarding leadership in this process. According to the official position of the EU, a recovery of this magnitude, taking place on the European continent, needs EU leadership, implemented in cooperation with international partners. The Lugano Declaration, which is the result of the first round of deliberation, determined that the recovery process is led and directed by Ukraine. At the same time, GMF experts note that the leadership core of managing the recovery process of Ukraine should be formed by the G7 countries, which, together with Ukraine will appoint a powerful coordinator – the United States, explaining their position by the lack of necessary political and financial resources in the EU. It has been established that the basic consensus decisions in the process of deliberation of recovery of Ukraine relate to the obligations of the subjects of deliberation, reflected in the Lugano Declaration and the relevant guidelines: partnership; focus on reform; transparency, accountability and the rule of law; democratic participation; involvement of all stakeholders; gender equality and inclusion; sustainable development. The consensus reached is also important that the reconstruction process does not take priority over the reform process, the fight against corruption, ensuring the transparency of the exercise of power and the creation of an independent judiciary, since two processes are interconnected.
Artykuł bada proces deliberatywny, którego pole tematyczne ukształtowało się wokół problemu przezwyciężenia destrukcyjnych konsekwencji, jakie we wszystkich sferach funkcjonowania społeczeństwa ukraińskiego wyrządził rosyjski agresor, który w luty 2022 r. napadł na Ukrainę. Planowane jest powstanie rozpoznawalnego i uznanego systemu wskaźników skutecznej deliberacji, którego wynikiem może być potencjalne wypracowanie skonsolidowanej, uzgodnionej, usystematyzowanej wizji odbudowy Ukrainy i stopniowego –etapowy plan jego realizacji. Udowodniono, że ukształtowała się zinstytucjonalizowana przestrzeń rozważań nad odbudową Ukrainy, reprezentowana strukturalnie przez płaszczyznę rozważań narodowych i płaszczyznę rozważań międzynarodowych, które pozostają w ciągłej interakcji komunikacyjnej, co zapewnia m.in. normatywne zasady ich funkcjonowania. Uzasadnione jest, że w ramach zinstytucjonalizowanej przestrzeni URC krąg podmiotów aktywnych (państwo ukraińskie, Unia Europejska, Bank Światowy, organizacje międzynarodowe, państwa partnerskie) oraz krąg podmiotów potencjalnych (organizacje publiczne, prywatne biznes, miasta i regiony UE) zostały jasno określone, toczone są obrady nad zasadami odbudowy Ukrainy. Podczas obrad skonsolidowano stanowiska uczestników tego procesu w kwestii określenia warunków rozpoczęcia odbudowy, która powinna rozpocząć się w warunkach stanu wojennego i agresji Rosji na wielką skalę na Ukrainę, ale szereg stanowisk sformułowano w odniesieniu do definicji etapów i ich istoty. Każda ze stron procesu deliberacji obstaje przy swoim stanowisku dotyczącym przywództwa w tym procesie. Zgodnie z oficjalnie zapisanym stanowiskiem UE, przywrócenie takiej skali na kontynencie europejskim wymaga przywództwa UE realizowanego we współpracy z partnerami międzynarodowymi. Deklaracja z Lugano, będąca wynikiem pierwszej rundy obrad, ustaliła, że proces odbudowy jest prowadzony i kierowany przez Ukrainę. Zamiast tego eksperci GMF podkreślają, że trzon przywódczy procesu odbudowy Ukrainy powinny stanowić kraje G7, które wraz z Ukrainą wyznaczą potężnego koordynatora – USA, tłumacząc swoje stanowisko brakiem niezbędnych środków politycznych i finansowych w UE. Ustalono, że podstawowe ustalenia konsensusu w procesie obrad nad odbudową Ukrainy dotyczą zobowiązań podmiotów obrad, odzwierciedlonych w Deklaracji Lugano i odpowiednich przewodnich zasadach: partnerstwo; skupić się na reformach; przejrzystość, odpowiedzialność i praworządność; udział demokratyczny; zaangażowanie wszystkich zainteresowanych stron; równouprawnienie i włączenie płci; zrównoważony rozwój. Istotne jest również osiągnięcie konsensusu, że proces naprawczy nie ma pierwszeństwa przed procesem reform, walką z korupcją, zapewnieniem przejrzystości sprawowania władzy i utworzeniem niezależnego wymiaru sprawiedliwości, gdyż te dwa procesy są współzależne
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 11-35
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Особливості історичного розвитку Венесуели: минуле і сучасність
Features of Historical Development of Venezuela: Past and Present
Autorzy:: Романюк, В.О.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676569.pdf
Data publikacji:: 2021-03-18
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: регіон Латинської Америки та Карибського басейну
Венесуела
нафтоетатична модель
трансформація політичних процесів
доктрина «боліваріанської революції»
«венесуельський антиамериканізм»
партисипаторна демократія
the region of Latin America and the Caribbean
Venezuela
oil-containing model
transformation of political processes
the doctrine of the “Bolivarian revolution”
“Venezuelan anti-аmericanism”
participatory democracy
Opis:: У статті розглянуто особливості історичного розвитку Венесуели від часу проголошення незалежності на початку ХІХ ст. до періоду правління президентів Уго Чавеса та Ніколаса Мадуро. Окрему увагу приділено важливій в історії Венесуели події – відкриттю в 1914 р. гігантського родовища нафти в районі озера Маракайбо, запровадженню та подальшому розвитку так званої нафтоетатичної моделі, впливу нафтогазового видобутку і переробки вуглеводних ресурсів на суспільно-політичне становище країни. Досліджено період правління президента Венесуели У. Чавеса (1998-2013 рр.), розглянуто загальні тези доктрини «боліваріанської революції» та програми побудови «боліваріанського соціалізму», визначено надбання та проблеми реалізації у Венесуелі партисипаторної демократії, проаналізовано окремі зовнішньополітичні ініціативи президента та кроки, спрямовані на лідерство в регіоні Латинської Америки та Карибського басейну. У статті проаналізовано антиамериканізм, як характерний напрям зовнішньої політики У. Чавеса та настроїв венесуельського суспільства, досліджено особливості розвитку венесуело-українських двосторонніх відносин. Зроблено узагальнення досвіду державотворення та проведення реформ у Венесуелі та використання окремих підходів щодо лідерства в регіоні Латинської Америки та Карибського басейну для активізації та посилення ролі України в європейському регіональному співробітництві.
The article examines the features of historical development of Venezuela since the proclamation of the country’s independence at the beginning of the 19th century up to the modern period of governing by the Venezuelan presidents Hugo Chavez and Nicolas Maduro. The article pays a special attention to an important event in the history of Venezuela - the 1914 discovery of a giant oil field in the region of Maracaibo Lake, Venezuela’s implementation and further development of the so-called oil-containing model and the impact of the oil and gas production and processing of carbon resources on the socio-political situation in the country and well-being of the Venezuelan people. The period of the reign of Venezuelan President Hugo Chavez (1998-2013) has been studied in more detail. The general thesis of the doctrine of the “Bolivarian revolution” have been considered and certain provisions end attainments of the program to construct the “Bolivarian socialism”, have been detected certain achievements and problems of implementing the participatory democracy in Venezuela. Certain foreign policy initiatives of the president and specific steps aimed at achieving the leading role in the region of Latin America and the Caribbean have been analyzed. The article highlights anti-Americanism as a peculiar trend of Hugo Chavez’s foreign policy and the sentiments of Venezuelan society, the peculiarities of Venezuela-Ukraine bilateral relations development have been emphasized. It has been concluded that it is advisable to further study the experience of creating the state and carrying out reforms in Venezuela for its possible further use in the development of our state, as well as using certain Venezuelan approaches regarding its leadership in the region of Latin America and the Caribbean in order to enhance and strengthen the role of Ukraine in the European regional cooperation.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 107-132
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "демократія" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język