Temat: геноцид - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Страдания Сербской Православной Церкви
Сierpienia Serbskiej Cerkwi Prawosławnej
Autorzy:: Неделькович, Зоран
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2171296.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Akademia Supraska
Tematy:: Сербская Православная Церковь
геноцид
Первая мировая
война
Вторая мировая война
Югославия
Косово и Метохия
Opis:: Autor, wspominając trudne czasy Cerkwi serbskiej w czasie niewoli tureckiej, koncentruje się na prześladowaniach prawosławnej ludności w czasie obu wojen światowych, w czasach reżimu komunistycznego, podczas wojny domowej, a zwłaszcza na tragedii Serbów w Kosowie i Metochii i na bombardowaniu Serbii przez NATO.
Źródło:: Latopisy Akademii Supraskiej; 2017, Cerkiew a asymilacja- swój i obcy, 8; 75-84
2082-9299
Pojawia się w:: Latopisy Akademii Supraskiej
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Polityka eksterminacji obywateli Drugiej Rzeczypospolitej przez Trzecią Rzeszę i Związek Sowiecki w latach 1939–1945 Część I: Polityka Trzeciej Rzeszy
Autorzy:: Matelski, Dariusz
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/568820.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Poles
Gypsies
Jews
German occupation
extermination
genocide
поляки
цыгане
евреи
немецкая оккупация
истребление
геноцид
Opis:: The Third Reich’s attack on Poland on September 1, and the Soviet Union’s on September 17, 1939 – without declaring of war – was another attempt to erase the Polish state from the map of Europe. Both the invaders justified their actions, with persecution of national minorities by Polish authorities. Under the German-Soviet agreement of September 28, 1939, the Polish lands were divided between the two states as a part of a secret protocol to the non-aggression treaty between Berlin and Moscow (23 August 1939), known as the Ribbentrop–Molotov Pact. Both totalitarian ideological systems: Stalinism and Nazism began to execute extermination policy against the citizens of the Republic of Poland. This policy was aimed at destroying the leadership layers of the nation, separation from national culture and tradition (in the case of Poles, also from the Roman Catholic religion) and transforming into Knechte, a cheap working-class – in the case of Germans, and a free labour force – in the case of Soviet Union. One of the basic instruments in the implementation of anti-Polish policy was an unprecedented on such a scale forced displacement of the population. As far as Germany is concerned, so far no such manifestations of anti-Polish policy has ever taken place. During the reign of the Hohenzollern (until November 28, 1918), ethnic assimilation was accomplished by the Germanisation of the population, while in Nazi rule (starting January 30, 1933) it was decided to demote the land and to displace or to murder the population. In total, during the occupied of Poland, about 1.71 million Polish citizens have been displaced by the German authorities, more than 3 million Jews were killing, as well as 0.5 a million ethnic Poles and more than 20,000 Gypsies.
Нападение Третьего Рейха 1 сентября и Советского Союза 17 сентября 1939 г. – без объявления войны – на Польшу был очередной попыткой смести польское государство с карты Европы. Оба захватчика обосновывали свое поведение в том числе притеснением польскими властями национальных меньшинств. В силу немецко-советского соглашения от 28 сентября 1939 г. польские земли поделили между собой оба государства агрессора, как воплощение в жизнь тайного протокола к договору о ненападении, подписанного Берлином и Москвой 23 августа 1939 г., известного как пакт Риббен-тропа – Молотова. Обе тоталитарные идеологические системы – сталинизм и гитлеризм приступили к реализации политики истребления населения Речи Посполитой. Эта политика была направлена на уничтожение ее правящих слоев, отмежевание от национальной культуры и традиции (в случае поляков также от римо-католической религии), превращение в батраков (Knechte) и дешевую рабочую силу – в случае Рейха и на русификацию и превращение в бесплатную рабочую силу – в случае Советского Союза. Одним из основных инструментов осуществления антипольской этнической политики были не встречавшиеся до сих пор в таком масштабе принудительные переселения и выселения населения. Если речь идет о Германии, то до того времени не наблюдались такого рода проявления антипольской политики. В период господства Гогенцоллернов (до 28 ноября 1918 г.) этническая ассимиляция проводилась прежде всего путем онемечения, а от 1871 г. – германизации населения. В период правления нацистов (от 30 января 1933 г.) было принято решение германизировать землю, а население выселить или истребить. Всего в оккупированной Польше немецкая власть выселила около 1,71 млн польских граждан и уничтожила свыше трех миллионов евреев, пол миллиона этнических поляков и свыше 20 тыс. цыган.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2017, 3(14); 145-165
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: К вопросу о геноциде боснийских мусульман
An Overview of the Problem of Genocide of Bosnian Muslims
Autorzy:: Мустафазаде, Парвана
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/28853028.pdf
Data publikacji:: 2023-03-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: genocide
Bosnian Muslims
Yugoslavia
convention
international law
геноцид
боснийские мусульмане
Югославия
Конвенция
международное право
Opis:: The article deals with the problem of genocide of Bosnian Muslims, its main causes and consequences. It analyses international judicial decisions adopted in international practice, specifically the decision of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia (1993–2017). The relevance of this topic is associated with the growing aggressiveness of the subjects of international relations, lack of principles for international legal responsibility and a mechanism for resolving such actions. The purpose of this article is to conduct a comprehensive study and analysis of the phenomenon of genocide drawing on the examples of the events in the former Yugoslavia, specifically the problem of genocide of Bosnian Muslims in international legal practice.
В данной статье рассматривается проблема геноцида боснийских мусульман, основные причины и последствия. Анализируются международные судебные решения, принятые в международной практике, в частности решение Международного уголовного трибунала по бывшей Югославии (1993–2017 гг.). Актуальность данной темы связана с ростом агрессивности субъектов международных отношений, отсутствием четкой международно-правовой ответственности и механизма разрешения подобных действий. Целью данной статьи является проведение всестороннего изучения и анализа феномена геноцида на примере событий в бывшей Югославии, в частности проблемы геноцида боснийских мусульман в международно-правовой практике.
Źródło:: Studia Orientalne; 2023, 1(25); 58-71
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Polityka eksterminacji obywateli Drugiej Rzeczypospolitej przez Trzecią Rzeszę i Związek Sowiecki w latach 1939–1945 Część II: Polityka Związku Sowieckiego
Autorzy:: Matelski, Dariusz
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/568512.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Poles
Jews
Ukrainians
Belarusians
Soviet occupation
extermination
genocide
поляки
евреи
украинцы
белорусы
советская оккупация
истребление
геноцид
Opis:: One of the basic instruments in the implementation of an anti-Polish nation policy was an unprecedented on such a scale forced displacement of population. In the case of Moscow, it was a reference to the tsarist policy of mixing the peoples of the empire. It has been systematically implemented since the days of Tsar Ivan the Terrible (1530–1584), and under Joseph Stalin’s rule, it has grown into the official ethnicity policy of the Soviet state. The extermination policy of the Soviet Union was aimed at full unification of the looted territories with the rest of the Soviet empire. It was realized through physical liquidation of Polish intelligentsia, officials of Polish state administration, police and army. Already on September 18th, right after the invasion of Poland, several thousand Poles were shot by Soviet soldiers and military police; without a trial. Forced deportations, public executions, mass murders and concentration camps are a common feature of both murderous systems: Nazism and Stalinism. Except for the gas chambers, all methods of destroying humans were already earlier applied in the East (since November 1917), and later in Nazi Germany (since January 1933). The only difference was that from June 22, 1941, Stalin was counting on emergence of a territorially unspecified Polish state, which Hitler had never planned. Poland as the only member of the Allied side in World War II was shifted territorial (and reduced by 100 thousand sq. Km compared to August 31, 1939) and forced to exchange population, and became a satellite of the Soviet Union for 45-year – all at the request of Moscow.
Одним из основных инструментов реализации антипольской этнополитики были не встречавшиеся до сих пор в таком масштабе принудительные пере- селения и выселения жителей. В случае Москвы это перекликалось с царской политикой смешивания народов империи; она систематически проводилась со времен царя Ивана Грозного (1530-1584), а период правления Иосифа Сталина стала официальной этнической политикой советского государства. Политика истребления Советской Союза была направлена на полную уни- фикацию захваченных земель с остальной территорий советской империей. Ее воплощение проводилось путем физической ликвидации польской ин- теллигенции, служащих польской государственной администрации, поли- ции и армии. Уже 18 сентября, то есть непосредственно после нападения на Польшу от пуль советских солдат и военных жандармов погибло несколько тысяч поляков. Расстреливали их без судов. Принудительные переселения, депортации, публичные экзекуции, мас- совые расстрелы и концлагеря – это общая черта обеих губительных систем: гитлеризма и сталинизма. За исключением газовых камер, все методы и спо- собы уничтожения людей были применены раньше на востоке (от ноября 1917 г.), а лишь позже в нацистской Германии (от января 1933 г.). Единствен- ная разница заключалась в том, что от 22 июня 1941 г. Сталин допускал воз- можность возникновения ближе неопределимого территориально польско- го государства, чего Гитлер никогда не планировал. Польша как единственный союзник альянтов во II мировой войне – по требованию Москвы – была территориально перемещена (и уменьшена на 100 тыс. км2 сравнительно с 31 августом 1939 г.) и была вынуждена пойти на обмен населения, а также на 45 лет стала страной, зависимой от СССР.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2017, 4(15); 205-226
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Радянське законодавство як складова технологій Голодомору-геноциду 1932–1933 років (на прикладі Півдня України)
Soviet Legislation as a Component of the Technologies of the Holodomor-Genocide of 1932–1933 (on the Example of Southern Ukraine)
Prawodawstwo sowieckie jako składnik technologii Hołodomoru-ludobójstwa z lat 1932–1933 (na przykładzie południowej Ukrainy)
Autorzy:: Kuzovova, Natala
Vodotyka, Serhiy
Ryzhenko, Iryna
Pravotorova, Olga
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33918212.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: Holodomor
UkrSSR
USSR
power
genocide
repression
Hołodomor
ZSRR
UkrSRR
władza
ludobójstwo
represje
Голодомор
СРСР
УСРР
влада
геноцид
репресії
Opis:: Стаття присвячена недостатньо висвітленій у науковій літературі темі – аналізу правових актів СРСР та УСРР кінця 1920-х – початку 1930-х рр. та правовій оцінці дій влади по відношенню до громадян УСРР, що призвели до Голодомору 1932–1933 рр. Така постановка проблеми дозволяє виявити ступінь порушення радянських законів представниками радянської влади, форми репресій проти цивільного населення та застосування технологій геноциду. У статті проаналізовано історіографію питання, починаючи від поглядів Рафаїла Лемкіна до позицій сучасних істориків та правників. Основна увага зосереджена на технологіях геноциду, виділених Лемкіним, та аналізі практик провідних істориків та правників щодо обґрунтування геноцидного характеру голоду 1932–1933 рр. На прикладі конкретних подій, що мали місце на Півдні України, досліджується механізм вчинення дій, які можна класифікувати як геноцид. Застосування інтегрованого міждисциплінарного підходу до вивчення проблеми передбачає дослідження правових норм, якими керувались у своїй діяльності радянські органи влади, та визначення таких, що мають ознаки злочину проти українського народу. Щоб показати, як соціальне явище – голод у 1932–1933 рр., перетворилося на знаряддя умисного вбивства, жертвами якого стали понад 3,9 млн людей в Україні, автори зосередили увагу на комплексі законодавчих та нормативно-правових актів та практиці їхнього застосування в УСРР як складових технологій геноциду.
The article pays attention to a topic insufficiently covered in the scientific literature – the analysis of legal acts of the USSR and the USSR of the late 1920s – early 1930s and the legal assessment of the actions of the authorities in relation to the citizens of the USSR, which led to the Holodomor of 1932–1933. Their study and analysis allow us to reveal the degree of violation of Soviet laws by the Soviet government itself, the forms of repression against the civilian population and the use of genocide technology. The focus is on the technologies of genocide identified by Lemkin and the analysis of the practices of leading historians and jurists regarding the justification of the genocidal nature of the famine of 1932–1933. Using the example of specific events that took place in the South of Ukraine, the mechanism of committing actions that can be classified as genocide is investigated. The application of an integrated interdisciplinary approach to the study of the problem involves the study of legal norms that guided the activities of the Soviet authorities and the identification of those that had signs of a crime against the Ukrainian people. To show how a social phenomenon – the famine of 1932–1933 – turned into a tool of deliberate murder, of which more than 3.9 million people in Ukraine became victims, the authors focused on the complex of legislative and regulatory acts and the practice of their application in the Ukrainian SSR as components of genocide technologies.
W artykule zwrócono uwagę na temat niedostatecznie ujęty w literaturze naukowej – analizę aktów prawnych ZSRR i UkrSRR przełomu lat dwudziestych i trzydziestych XX w. oraz ocenę prawną działań władz w stosunku do obywateli UkrSRR, który doprowadził do Hołodomoru w latach 1932–1933. Ich badanie i analiza pozwala ujawnić stopień łamania prawa sowieckiego przez sam rząd sowiecki, formy represji wobec ludności cywilnej oraz stosowanie technologii ludobójstwa. W artykule dokonano analizy historiografii zagadnienia, począwszy od poglądów Rafaela Lemkina po stanowiska współczesnych historyków i prawników. Główny nacisk położony jest na zidentyfikowane przez Lemkina technologie ludobójstwa oraz analizę praktyk czołowych historyków i prawników w uzasadnianiu ludobójczego charakteru głodu lat 1932–1933. Na przykładzie konkretnych faktów, które miały miejsce na południu Ukrainy, badany jest mechanizm popełniania czynów, które można zakwalifikować jako ludobójstwo. Zastosowanie zintegrowanego, interdyscyplinarnego podejścia do badania problemu polega na badaniu norm prawnych, które kierowały działalnością władz sowieckich i identyfikacji tych, które noszą znamiona zbrodni przeciwko narodowi ukraińskiemu. Aby pokazać, jak zjawisko społeczne – głód lat 1932–1933 – przekształciło się w narzędzie umyślnego mordu, którego ofiarą padło ponad 3,9 mln ludzi na Ukrainie, autorzy skupili się na kompleksie aktów legislacyjnych i wykonawczych oraz praktyce ich zastosowania w Ukraińskiej SRR jako składników technologii ludobójstwa.
Źródło:: Res Historica; 2023, 56; 559-600
2082-6060
Pojawia się w:: Res Historica
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Судьбы караимов в период оккупации в 1941-1944 гг. и их участие в движении Сопротивления в Крыму в 1941-1944 гг..
The fates of the Karaims during the Nazi occupation of 1941–1944 and their participation in partisan movement in Crimea
Losy karaimów w okresie okupacji i ich uczestnictwo w ruchu oporu na Krymie (w latach 1941-1944)
Autorzy:: Поляков, Владимир
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/440353.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: Związek Karaimów Polskich. Karaimska Oficyna Wydawnicza Bitik
Tematy:: Crimea
partisans
war
karaims
Crimean Tatars
krymchaks
genocide
deportation
Jewry
Крым
партизаны
война
караимы
евреи
крымские татары
крымчаки
геноцид
депортация
Opis:: Even though the Karaims constitute a small community on the multicultural map of the Crimean Peninsula, they remain a frequent topic of interest for historians. In this paper, the author describes the fate of the Karaims during the dramatic years of the Occupation (1941–1944) as well as their participation in the partisan movement in Crimea.
В многонациональном Крыму такой реликтовый народ как караимы, не смотря на свою малочисленность, всегда был интересен вниманию историков. В драматические годы оккупации полуострова его судьба постоянно находилась под угрозой. Участие караимов в движении Сопротивления одна из самых неизученных страниц истории Крыма.
Źródło:: Almanach Karaimski; 2018, 7; 99-108
2300-8164
Pojawia się w:: Almanach Karaimski
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: The validity of R. Lemkin’s notion of genocide in the context of Russia’s war in Ukraine
Aktualność pojęcia ludobójstwa Rafała Lemkina w kontekście działań Rosji w Ukrainie
Актуальность понятия геноцида Рафаэля Лемкина в контексте действий России в Украине
Актуальність поняття геноциду Рафалa Лемкіна в контексті дій Росії в Україніаине
Autorzy:: Tarczyński, Dominik
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511263.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: геноцид
Рафал Лемкін
міжнародне право
збройний конфлікт
Рафаэль Лемкин
международное право
вооружённый конфликт
genocide
Lemkin
international law
Russia
armed conflict
ludobójstwo
Rafał Lemkin
prawo międzynarodowe
konflikt zbrojny
Opis:: W artykule przedstawiono sylwetkę wybitnego prawnika Rafała Lemkina. Skupiono się na jego działalności w II Rzeczypospolitej, na forum międzynarodowym do roku 1939 oraz działalności po roku 1940 poza granicami Polski. Rafał Lemkin uważany jest za twórcę pojęcia i terminu „ludobójstwa” oraz głównego animatora Konwencji Organizacji Narodów Zjednoczonych z dnia 9 grudnia 1948 r. w sprawie zapobiegania i karania zbrodni ludobójstwa. W tekście omówiono proces ewolucji pojęcia „ludobójstwa” z uwzględnieniem aspektu wrażliwości społecznej Rafała Lemkina. Poruszono kwestię wpływu dzieł tego autora na końcowy kształt definicji ludobójstwa. Wskazano analogię między zdefiniowaniem ludobójstwa przez Lemkina a trwającą wojną na Ukrainie, podkreślono aktualność jego dzieł w kontekście współczesności, uwzględniając zagrożenia nowych technologii oraz przemian kulturowych. Przywołano nowatorskie i odbierane jako kontrowersyjne w niektórych kręgach podejście Lemkina do przestępstwa zbrodni ludobójstwa. Zwrócono także uwagę na konieczność dalszego prowadzenia studiów nad pracami Lemkina oraz rozwijania badań nad nowymi obszarami, które mogą stać się „zbrodnią zbrodni” w obecnych czasach.
У статті представлено образ видатного правника Рафала Лемкіна. Основна увага приділяється його діяльності у Другій Речі Посполитій, на міжнародній арені до 1939 року та діяльності після 1940 року за межами Польщі. Рафал Лемкін вважається творцем поняття та терміну “геноцид” і головним натхненником Конвенції Організації Об’єднаних Націй від 9 грудня 1948 року про запобігання та покарання злочину геноцидy. У тексті розглядається процес еволюції поняття “геноцид”, беручи до уваги аспект соціальної чутливості Рафалa Лемкіна. Порушується питання про вплив праць цього автора на остаточний вигляд визначення геноциду. Вказано на аналогію між визначенням геноциду Лемкіна та війною, що триває в Україні, а також підкреслено актуальність його праць у сучасному контексті з огляду на загрози нових технологій та культурних трансформацій. Згадано про новаторський і сприйнятий як суперечливий у деяких колах підхід Лемкіна до злочину геноциду. Також звертається увага на необхідність подальшого вивчення творчості Лемкіна та розвитку досліджень у нових сферах, які можуть стати “злочином злочину” в сучасному світі.
В данной статье представлена личность выдающегося юриста Рафаэля Лемкина. Основное внимание уделено его деятельности во Второй Речи Посполитой, на международной арене до 1939 г., а также его деятельности после 1940 г. за пределами Польши. Рафаэль Лемкин считается создателем понятия и термина «геноцид» и главным инициатором принятия Конвенции ООН от 9 декабря 1948 г. о предупреждении преступления геноцида и наказании за него. В тексте рассматривается процесс эволюции понятия «геноцид» с учетом аспекта социальной чувствительности Рафаэля Лемкина. Рассматривается вопрос о влиянии работ этого автора на окончательное формирование определения геноцида. Отмечена аналогия между определением геноцида Лемкина и продолжающейся войной в Украине, подчеркнута актуальность его работ в современном контексте, с учетом угроз новых технологий и культурных трансформаций. Напоминается о новаторском и, как считают некоторые, спорном подходе Лемкина к преступлению геноцида. Также обращается внимание на необходимость дальнейшего изучения трудов Лемкина и развития исследований в новых областях, которые могут стать «преступлением преступлений» в наши дни.
The article presents the figure of the outstanding lawyer Rafał Lemkin. It focuses on his work in the Second Polish Republic, on the international forum until 1939, and outside Poland after 1940. Rafał Lemkin is recognised as the author of the concept and the term ‘genocide’ and the main animator of the United Nations Convention of December 9, 1948 on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. The text discusses the evolution of the concept of ‘genocide’ taking into account Lemkin’s social sensitivity. Not only does it cover the influence of Rafał Lemkin’s works on the final shape of the definition of genocide but also indicates an analogy between the definition of genocide and the ongoing war in Ukraine, as well as the relevance of his canon to the current times taking into account the threats of new technologies and cultural transformations. Attention was also drawn to his approach to the crime of genocide, which is perceived as controversial in some circles. It was written in response to the need for further exploration of Lemkin’s work and with the view to developing research on new areas that may become “crime of crimes” in the present day.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 151-164
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Assessment the effectiveness of international legal instruments in interpreting and developing the definition of genocide
Ocena skuteczności międzynarodowych instrumentów prawnych w interpretowaniu i rozwijaniu definicji ludobójstwa
Оценка эффективности международных правовых инструментов в толковании и разработке определения понятия геноцида
Оцінка ефективності міжнародно-правових інструментів у тлумаченні та вдосконаленні визначення геноциду
Autorzy:: Gugulan, Evghenia
Slisarenco, Ion
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511223.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: міжнародні злочини
геноцид
війна
міжнародні інструменти
управління
международные преступления
война
международные инструменты
государственное управление
zbrodnie międzynarodowe
ludobójstwo
wojna
instrumenty międzynarodowe
rządzenie
international crimes
genocide
war
international instruments
one-tier model of governance
Opis:: The issues of the most serious national and international crimes committed in human history and the political and legal measures taken by states to prevent their commission, as well as the question of the justice system responsible for these acts have been discussed by countless authors. However, there has been no attempt to present a set of interdependent elements that make it possible to organise this topic. The validity of the proposed research is based on the opinion that has been formulated after reviewing extensive documentation and supported by research already conducted, that the crime of genocide is usually committed by the ruling elite against the ruled, regardless of whether the ruling elite has the support of the majority of a given society. On the other hand, the authors of the article propose to examine the effectiveness of international legal instruments in the interpretation and development of the definition of genocide
Питання про найтяжчі національні та міжнародні злочини, скоєні в історії людства, політичнi і правовi заходи, вжитi державами для запобігання їх вчиненню, а також питання про систему правосуддя, відповідальну за ці діяння, обговорювалося незліченною кількістю авторів, але не було спроби представити сукупність взаємозалежних елементів, які б упорядкували цю тему. Актуальність пропонованого дослідження ґрунтується на думці, сформульованій після вивчення великої кількості документації та підтвердженій вже проведеними дослідженнями, що злочин геноциду, як правило, вчиняється правлячою елітою проти керованих, незалежно від того, чи мають ці правителі підтримку більшості суспільства, про яке йде мова. З іншого боку, автори статті пропонують дослідити ефективність міжнародно-правових інструментів у тлумаченні та вдосконаленні визначення геноциду.
Вопрос о самых тяжких национальных и международных преступлениях, совершенных в истории человечества, о политических и правовых мерах, предпринимаемых государствами в целях предотвращения их совершения, и о системе правосудия, устанавливающей ответственность за эти деяния, обсуждался многочисленными авторами, однако до сих пор не было предпринято попытки представить совокупность взаимозависимых элементов для придания порядка в данной предметной области. Обоснованность предлагаемого исследования базируется на мнении, сформулированном после изучения обширной документации и подкрепленном уже проведенными исследованиями, что преступление геноцида обычно совершается правящей элитой против управляемых, независимо от того, пользуются ли эти правители поддержкой большинства данного общества. С другой стороны, авторы статьи предлагают изучить эффективность международных правовых инструментов в толковании и разработке определения понятия геноцида.
Kwestia najpoważniejszych zbrodni krajowych i międzynarodowych popełnionych w historii ludzkości, podejmowanych przez państwa działań o charakterze politycznym i prawnym w celu zapobieżenia ich popełnieniu oraz kwestia wymiaru sprawiedliwości odpowiedzialnego za te czyny była dyskutowana przez niezliczonych autorów, lecz nie podjęto próby przedstawienia zespołu współzależnych elementów, które pozwalają uporządkować tę tematykę. Aktualność proponowanych badań opiera się na opinii, sformułowanej po zapoznaniu się z obszerną dokumentacją i popartej prowadzonymi już badaniami, że zbrodnia ludobójstwa jest zwykle popełniana przez elitę władzy przeciwko rządzonym, niezależnie od tego, czy rządzący mają poparcie większości danego społeczeństwa. Z drugiej strony, autorzy artykułu proponują zbadanie skuteczności międzynarodowych instrumentów prawnych w interpretacji i rozwoju definicji ludobójstwa.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 137-150
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Проблемні питання у визнанні Республікою Хорватія Голодомору геноцидом українського народу
Problematic Issues in the Recognition of the Holodomor by the Republic of Croatia as Genocide of the Ukrainian People
Autorzy:: Sagan, Galyna
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676883.pdf
Data publikacji:: 2023-11-20
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Голодомор 1932-1933 років
українсько-хорватські зв’язки
визнання Голодомору
геноцид
українці Хорватії
діаспора
громадська діяльність
The Holodomor of 1932-1933
Ukrainian-Croatian relations
recognition of the Holodomor
genocide
Ukrainians in Croatia
diaspora
public activity
Opis:: У статті проаналізовано п`ятнадцятирічний шлях Республіки Хорватія з визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу. Зазначається, що впродовж тривалого часу стратегічне партнерство, яке розвивалося між нашими країнами, на жаль, мало вплинуло на те, аби Хорватія на офіційному рівні висловила своє ставлення до жахливого злочину комуністичного режиму. У цьому випадку, на жаль, недопрацьовувала Україна. Зазначено, що за часів президентства В. Януковича в Україні не лише практично не приділялася увага міжнародній роботі із роз’яснень питань Голодомору, але й сам В. Янукович зробив протиправну заяву про те, що визнавати Голодомор 1932–1933 рр. як факт геноциду українців є неправильним і несправедливим. Ця заява не лише продемонструвала зневагу В. Януковича до мільйонів невинних жертв геноциду українців, але й перекреслила вже наявні напрацювання, у т. ч. й у РХ. В. Янукович фактично здійснив злочин – порушив Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». Наголошується, що найбільших зусиль в інформуванні хорватської громадськості, політичної еліти в РХ доклали активісти української діаспори. Їхніми стараннями з початку 1990-х років регулярно проводилися заходи із вшанування пам’яті загиблих у роки Голодомору. Українські культурно-просвітні товариства видавали книжки, брошури, організовували виставки, підтримували міжнародну акцію «Незгасима свічка» тощо. Причому робота велася у двох напрямах – для широкого загалу громадян РХ та для українців Хорватії. Акцентується, що значні зусилля наших діаспорян були спрямовані на роботу із хорватськими парламентарями, від яких у кінцевому рахунку й залежало офіційне визнання Голодомору геноцидом. Зазначається, що до цієї роботи також активно долучалися представники українського Посольства, які були співорганізаторами заходів із вшанування жертв Голодомору, працювали на поширення інформації про цей злочин комуністичного режиму. Вказано, що повномаштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року та нові злочини проти людяності, здійснені російськими солдатами, стали тим вирішальним аргументом, який переконав політичну еліту Республіки Хорватія визнати Голодомор геноцидом українського народу.
The article analyses the fifteen-year journey of the Republic of Croatia to recognise the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine as genocide of the Ukrainian people. It is noted that, unfortunately, the long-term strategic partnership that developed between our countries had little effect on Croatia expressing its attitude to the terrible crime of the communist regime at the official level. In this case, as a rule, the Ukrainian State did not do enough. It is noted that during the presidency of V. Yanukovych in Ukraine, not only practically no attention was paid to the international work on clarifying the issues of the Holodomor, but also V. Yanukovych himself made an illegal statement that recognizing the Holodomor of 1932-1933 as a fact of genocide of Ukrainians is wrong and unfair. This statement not only demonstrated V. Yanukovych's disdain for millions of innocent victims of the Ukrainian genocide, but also crossed out already existing developments, including and in the Republic of Croatia. V. Yanukovych actually committed a crime - he violated the Law of Ukraine “On the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine”. It is emphasized that the greatest efforts in informing the Croatian public and the political elite in the Republic of Croatia were made by activists of the Ukrainian diaspora. Due to their efforts, since the beginning of the 1990s, events were regularly held to honor the memory of those who died during the Holodomor. Ukrainian cultural and educational societies published books, brochures, organized exhibitions, supported the international campaign “Unquenchable Candle”, etc. Moreover, the work was carried out in two directions - for the general public of citizens of the Republic of Croatia and for Ukrainians in Croatia. It is emphasized that significant efforts of our diaspora were directed to work with Croatian parliamentarians, on whom the official recognition of the Holodomor as genocide ultimately depended. It is noted that representatives of the Ukrainian Embassy, who were co-organizers of events honoring the victims of the Holodomor, were also actively involved in this work, and worked to spread information about this crime of the communist regime. It is indicated that the full-scale invasion of Russia into Ukraine on February 24, 2022 and the new crimes against humanity committed by Russian soldiers became the decisive argument that convinced the political elite of the Republic of Croatia to recognize the Holodomor as a genocide of the Ukrainian people.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 220-243
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Деятельность Международного трибунала по бывшей Югославии: незакрытое досье криминальной войны в Боснии и Герцеговине
Autorzy:: Aliev, Oktajj
Abdullaev, Mekhti
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/568794.pdf
Data publikacji:: 2014
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia
post-Yugoslav space
war criminals
ethnic cleansing and genocide
the ICTY exit strategy
Международный уголовный трибунал по быв-
шей Югославии (МТБЮ) постюгославское пространство военные преступники
этнические чистки и геноцид
стратегии выхода МТБЮ
Opis:: The article examines the work of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia (ICTY) over twenty years. It shows the internal conflicts of the ICTY relating to the different positions of countries which had influence on the judicial investigation of war crimes committed during the wars in the post-Yugoslav space. Special role of the USA in creating financing and follow-up activities of the ICTY is noted. The attention is paid to the political importance of the ICTY. Attention is also paid to the political importance of the ICTY as a factor in preventing crime and the international community – ethnic cleansing and genocide in the future. The ICTY’s activity in the context of search and punishment of the major war criminals of the Bosnian – Radovan Karadzic and Radco Mladic is discussed. The article also tells about the so-called "exit strategy” of the ICTY, that is the completion time of its activities.
В статье анализируется деятельность Международного трибунала по бывшей Югославии (МТБЮ) за двадцатилетний период. Показаны внутренние коллизии МТБЮ, связанные с различными позициями стран, имеющими влияние на ход судебного расследования военных преступлений, совершенных в период войн на постюгосласвском пространстве. Отмечается особая роль США в создании, финансировании и последующей деятельности МТБЮ. Обращено внимание на политическое значение работы МТБЮ как фактора предотвращения международным сообществом преступлений – этнических чисток и геноцида в будущем. Освещаются вопросы деятельности МТБЮ в контексте поиска и наказания главных преступников боснийской войны – Р. Караджича и Р. Младича. В статье отмечается так называемая «стратегия выхода» МТБЮ, то есть сроки завершения ее деятельности.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2014, 2(7); 53-74
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Unveiling the necessity for a new international criminal court (ICC). A personal perspective amidst 21st century international law crimes in Ukraine linked to Russian Federation aggression
O zasadności powołania nowego MTK. Zarys stanowiska własnego na tle zbrodni prawa międzynarodowego popełnionych na terytorium Ukrainy w XXI w. w związku z agresją Federacji Rosyjskiej
О целесообразности создания нового Международного уголовного суда (МУС). Изложение собственной позиции на фоне преступлений международного права, совершенных на территории Украины в XXI веке в связи с агрессией Российской Федерации
Щодо доцільності створення нового МКС. Зазначення власної позиції на тлі злочинів міжнародного права, скоєних на території України у 21 столітті у зв’язку з агресією Російської Федерації
Autorzy:: Berent, Marcin
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510372.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: війна
Росія
Україна
злочин міжнародного права
геноцид
міжнародний кримінальний суд
война
Россия
Украина
преступление международного права
международный уголовный суд
war
Russia
Ukraine
crime under international law
genocide
international criminal court/ICC
wojna
Rosja
Ukraina
zbrodnia prawa międzynarodowego
ludobójstwo
międzynarodowy trybunał karny
Opis:: W dniu 24 lutego 2022 r. wojska Federacji Rosyjskiej przekroczyły granice Ukrainy, suwerennego i samodzielnego państwa europejskiego. Wojna, która przyszła po pandemii COVID-19, wstrząsnęła podwalinami całego świata, który nagle przestał istnieć w takim wymiarze, w jakim współczesne społeczeństwa znały go wcześniej. Agresja rosyjska przyniosła nie tylko pełnoskalową wojnę, lecz także nieznane od 1945 r. okrucieństwa, obejmujące masowo popełniane zbrodnie prawa międzynarodowego, w tym zbrodnię ludobójstwa, a w każdym razie – uzasadnione podejrzenie ich popełnienia. Nad światem znów zawisło widmo globalnego konfliktu, a przed cywilizowaną jego częścią stanęło wyzwanie rozliczenia bezmiaru krzywd i nieszczęść wyrządzonych przez funkcjonariuszy Federacji Rosyjskiej i sił z nimi sprzymierzonych. Odpowiedzią na zbrodnie popełniane w Ukrainie stało się wydanie przez Międzynarodowy Trybunał Karny w Hadze nakazu aresztowania osób bezsprzecznie za nie odpowiedzialnych. Trybunał ten podjął stanowcze działania, są one jednak ograniczone prawnymi ramami wyznaczonymi dla jego kompetencji. Niemniej ramy te zdają się niewystarczające dla ścigania winnych pożogi wojennej w Europie. Z tego powodu konieczne jest powołanie międzynarodowego trybunału karnego dla osądzenia zbrodni prawa międzynarodowego popełnionych w Ukrainie, który zostałby wyposażony w uprawnienia służące skuteczniejszemu ściganiu zbrodni inspirowanych przez Kreml i zajmujących go przedstawicieli reżimu Władimira Putina. To właśnie tym zbrodniom oraz potrzebom efektywniejszego ich zwalczania i przeciwdziałania poświęcony jest tekst niniejszy. Przedmiotem badań jest zatem przeprowadzenie analizy aktualnego stanu międzynarodowego sądownictwa w sprawach karnych, ustalenia ich skuteczności i przydatności dla osądzenia zbrodni popełnionych w Ukrainie oraz przedstawienie podstawowych pojęć, w tym pojęcia ludobójstwa, tytułem rozważań wstępnych. Celem artykułu jest wykazanie konieczności powołania nowego trybunału karnego. W studium zastosowano metodę historycznoprawną z elementami metody historyczno-filozoficznej, metodę analizy logicznej i pojęciowej instytucji prawnych (z uwzględnieniem eksplanacji funkcjonalnej), metodę aksjologiczną (z uwzględnieniem eksplanacji teleologicznej) oraz metodę systemową. Ze względu na charakter pracy metoda dogmatyczna (formalno-prawna) wykorzystana została w ograniczonym, lecz wystarczającym dla osiągnięcia celów badawczych zakresie.
24 лютого 2022 року війська Російської Федерації перетнули кордони України, суверенної та незалежної європейської держави. Війна, що послідувала за пандемією COVID-19, похитнула основи всього світу, який раптово перестав існувати в тому вигляді, в якому сучасні суспільства знали його раніше. Російська агресія принесла не лише повномасштабну війну, але й небачені з 1945 року звірства, що включають масові злочини міжнародного права, у тому числі злочин геноциду, або, в усякому разі, обґрунтовану підозру в їх скоєнні. Над світом знову нависла примара глобального конфлікту, а перед цивілізованою частиною світу постало завдання відповісти за незмірну шкоду і страждання, заподіяні посадовими особами Російської Федерації та союзними з ними силами. Реакцією на злочини, скоєні в Україні, стала видача Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордеру на арешт осіб, які несуть за них беззаперечну відповідальність. Суд вдався до рішучих дій, але вони обмежені правовими рамками, встановленими для його компетенції. Однак ці рамки не видаються достатніми для притягнення до відповідальності винних у розпалюванні війни в Європі. З цієї причини необхідно створити міжнародний кримінальний суд для розгляду злочинів за міжнародним правом, скоєних в Україні, який був би наділений повноваженнями для більш ефективного переслідування злочинів, інспірованих Кремлем і представниками режиму Володимира Путіна, що окупували її. Саме цим злочинам і необхідності більш ефективної боротьби та протидії їм присвячено цей текст. Об’єктом дослідження є, таким чином, аналіз сучасного стану міжнародного кримінального правосуддя, встановлення його ефективності та можливості засудження злочинів, скоєних в Україні, а також попередній розгляд основних визначень, зокрема геноциду. Мета статті – продемонструвати необхідність створення нового кримінального суду. У дослідженні використано історико-правовий метод з елементами історико-філософського методу, метод логіко-концептуального аналізу правових інститутів (у тому числі функціональний), аксіологічний метод (у тому числі телеологічний) та системний метод. Догматичний (формально-юридичний) метод використовувався обмежено, але в достатній мірі для досягнення поставлених завдань дослідження
24 февраля 2022 года войска Российской Федерации пересекли границы Украины, суверенного и независимого европейского государства. Война, последовавшая за пандемией COVID-19, потрясла основы всего мира, который внезапно перестал существовать в том виде, в каком его знали современные общества. Российская агрессия принесла не только полномасштабную войну, но и невиданные с 1945 года жестокие преступления, влекущие за собой массовые преступления по международному праву, в том числе преступление геноцида, или, во всяком случае, обоснованные подозрения в их совершении. Над миром вновь нависла угроза глобального конфликта, и перед цивилизованными его частям встал вызов привлечения к ответственности за неизмеримый вред и страдания, причиненные должностными лицами Российской Федерации и союзных ей сил. Ответом на преступления, совершенные в Украине, стала выдача Международным уголовным судом в Гааге ордера на арест тех, кто без сомнений несет за них ответственность. Этот суд предпринял решительные действия, но они ограничены правовыми рамками, установленными для его компетенции. Однако этих рамок, как представляется, недостаточно для привлечения к ответственности лиц, виновных в развязывании войны в Европе. Поэтому для рассмотрения преступлений по международному праву, совершенных в Украине, необходимо создать международный уголовный суд, который был бы наделен полномочиями для более эффективного преследования преступлений, инспирированных Кремлем и занимающими его представителями режима Владимира Путина. Именно этим преступлениям и необходимости более эффективного противодействия им и борьбы с ними посвящен настоящий текст. Таким образом, объектом исследования является анализ современного состояния международного уголовного правосудия, установление его эффективности и полезности для осуждения преступлений, совершенных в Украине, а также представление основных понятий, включая понятие геноцида – в качестве вступительных соображений. Цель статьи - показать необходимость создания нового уголовного суда. В исследовании использован историко-правовой метод с элементами историко-философского метода, а также метод логико-смыслового анализа правовых институтов (включая функциональное толкование), аксиологический метод (включая телеологическое толкование) и системный метод. В силу характера работы догматический (формально-юридический) метод использовался в ограниченном, но достаточном для достижения целей исследования объеме.
On 24 February 2022, troops of the Russian Federation crossed the borders of Ukraine, a sovereign and independent European country. The war that followed the coronavirus pandemic shook the foundations of the entire world, which suddenly ceased to exist in the way modern societies had known it by then. Russian aggression brought not only full-scale war, but also atrocities unknown since 1945 involving mass crimes under international law, including the crime of genocide – or at least a reasonable suspicion of its commitment. The spectre of a global conflict hung over the world again and the civilised part of it was faced with the challenge to account for the immeasurable harm and misery caused by officials of the Russian Federation and its allied forces. The response to the crimes committed in Ukraine was the issuing by the International Criminal Court in The Hague of an arrest warrant against those indisputably responsible for them. The Court took decisive action, but it is limited by the legal framework established for its competence. That framework; however, appears to be insufficient to prosecute those responsible for the war in Europe. For that reason, it is necessary to establish an international criminal court to try the crimes under international law committed in Ukraine, which would have the power to prosecute the crimes inspired by the Kremlin and the representatives of Vladimir Putin’s regime more effectively. It is those crimes and the need to eradicate and counteract them more efficiently that this study is devoted to. Therefore, the subject of the research is the analysis of the current state of international criminal justice to determine its effectiveness and usefulness for judging the crimes committed in Ukraine and to present basic concepts, including the concept of genocide, as preliminary considerations. The purpose of the article is to demonstrate the need to establish a new criminal court. To achieve the research goal, the historical-legal method with elements of the historical-philosophical method, the method of logical and conceptual analysis of legal institutions (including functional exploration), the axiological method (including teleological exploration) and the systemic method were used. Due to the nature of the work, the dogmatic (formal-legal) method was applied to a limited extent, but sufficiently enough to achieve the research goals.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 27-48
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Some legal aspects of Russian policy towards neighbouring countries
Wybrane aspekty prawne rosyjskiej polityki wobec państw sąsiednich
Отдельные правовые аспекты политики России в отношении соседних государств
Окремі правові аспекти російської політики щодо сусідніх держав
Autorzy:: Goradze, George
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510541.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: Росія
нацизм
геноцид
етнічні чистки
кримінальна відповідальність
Україна
Грузія
Абхазія
Південна Осетія
Россия
этнические чистки
ответственность
Украина
Грузия
Абхазия
Южная Осетия
Rosja
nazim
ludobójstwo
czystki etniczne
odpowiedzialność
Ukraina
Gruzja
Abchazja
Osetia Południowa
Russia
Nazi
ethnic cleansing
responsibility
Ukraine
Georgia
Abkhazia
South Ossetia
Opis:: Russia’s policy towards neighbouring countries and nations has always been dictated by imperialist and expansionist goals. To achieve them, Russia used brutal methods, including direct military aggression, inciting ethnic conflicts, genocide and ethnic cleansing. There are many examples of this in history in the form of the genocide of the Caucasian nations in the 19th century, the Holodomor against Ukrainian people, Soviet repressions, the ethnic cleansing of Georgians in the Abkhazia and Tskhinvali region at the end of the 20th and the beginning of the 21st century, and others. Nevertheless, Russia has not been held accountable for its actions. The war against Ukraine, which started in February 2022, dispelled all illusions of the democratic world towards Russia. Today, the democratic world is united, and the primary basis of this unity is the values, which it must bear responsibility for protecting. For this purpose, all international legal levers and institutions should be used. Russia’s leadership must be brought to justice, and the country must be held financially accountable. The only way for peace between Russia and the world is the democratisation of Russia, which is only possible through international legal coercion, as happened in the case of Nazi Germany. This article is an attempt to present the specific facts of Russia’s aggressive and imperialist policy towards neighbouring countries, especially towards Georgia, the specific legal levers for combating this policy, and future perspectives.
Політика Росії щодо сусідніх держав і народів завжди була продиктована імперіалістичними та експансіоністськими цілями. Для досягнення цих цілей Росія використовувала жорстокі методи, включаючи пряму збройну агресію, розпалювання міжнаціональних конфліктів, геноцид та етнічні чистки. Існує багато прикладів з історії, таких як геноцид кавказьких народів у 19-му столітті, Голодомор в Україні, радянські репресії та етнічні чистки грузинів в Абхазії та Цхінвальському регіоні наприкінці 20-го та на початку 21-го століть. Росія ніколи не була притягнута до відповідальності за свої дії. Війна проти України, що розпочалася в лютому 2022 року, зруйнувала будь-які ілюзії демократичного світу щодо Росії. Сьогодні демократичний світ єдиний, і головною основою цієї єдності є цінності, за захист яких він має взяти на себе відповідальність. Для цього мають бути задіяні всі міжнародні інституції та правові інструменти. Винні керівники Росії мають бути притягнуті до відповідальності, а держава – нести фінансову відповідальність. Єдиний спосіб досягти миру в Росії та світі – це демократизація Росії, яка можлива лише через міжнародно-правовий примус, як це було у випадку з нацистською Німеччиною. Ця стаття є спробою представити окремі факти агресивної та імперіалістичної політики Росії по відношенню до сусідніх країн, особливо до Грузії, та конкретні правові інструменти боротьби з цією політикою, а також перспективи на майбутнє.
Политика России в отношении соседних государств и народов всегда диктовалась империалистическими и экспансионистскими целями. Для достижения этих целей Россия использовала жестокие методы, в том числе прибегала к прямой вооруженной агрессии, разжиганию межнациональных конфликтов, геноциду и этническим чисткам. Примеров тому из истории много: геноцид кавказских народов в XIX веке, Голодомор на Украине, советские репрессии, этнические чистки грузин в Абхазии и Цхинвальском регионе в конце XX – начале XXI века. Россия никогда не была привлечена к ответственности за свои действия. Война против Украины, начавшаяся в феврале 2022 года, разрушила все иллюзии демократического мира в отношении России. Сегодня демократический мир объединен, и главной основой этого единства являются ценности, за защиту которых он должен взять на себя ответственность. Для этого должны быть задействованы все международные институты и правовые инструменты. Виновные руководители России должны быть привлечены к ответственности, а государство – нести финансовую ответственность. Единственным путем достижения мира в России и во всем мире является демократизация России, которая возможна только путем международного правового принуждения, как это было в случае с нацистской Германией. Данная статья является попыткой представить отдельные факты агрессивной и империалистической политики России в отношении соседних стран, особенно Грузии, и конкретные правовые инструменты противодействия этой политике, а также перспективы на будущее.
Polityka Rosji wobec sąsiednich państw i narodów zawsze była podyktowana imperialistycznymi i ekspansjonistycznymi celami. Aby osiągnąć te cele, Rosja stosowała brutalne metody, w tym uciekała się do bezpośredniej agresji zbrojnej, podżegania do konfliktów etnicznych, ludobójstwa i czystek etnicznych. Jest na to wiele przykładów z historii, takich jak ludobójstwo narodów kaukaskich w XIX w., Holodomor na Ukrainie, represje sowieckie, czystki etniczne Gruzinów w Abchazji i regionie Cchinwali pod koniec XX i na początku XXI w. Rosja nigdy nie została pociągnięta do odpowiedzialności za swoje działania. Wojna przeciwko Ukrainie, która rozpoczęła się w lutym 2022 r., rozwiała wszelkie złudzenia demokratycznego świata wobec Rosji. Dziś demokratyczny świat jest zjednoczony, a główną podstawą tej jedności są wartości, za których ochronę musi wziąć odpowiedzialność. W tym celu należy wykorzystać wszystkie międzynarodowe instytucje i instrumenty prawne. Winni przywódcy Rosji muszą zostać postawieni przed sądem, a państwo musi zostać pociągnięte do odpowiedzialności finansowej. Jedynym sposobem na osiągnięcie pokoju w Rosji i na świecie jest demokratyzacja Rosji, która jest możliwa tylko za sprawą międzynarodowego przymusu prawnego, tak jak to miało miejsce w przypadku nazistowskich Niemiec. Artykuł jest próbą przedstawienia poszczególnych faktów agresywnej i imperialistycznej polityki Rosji wobec państw sąsiednich, zwłaszcza wobec Gruzji, oraz konkretnych instrumentów prawnych służących zwalczaniu tej polityki, jak również perspektyw na przyszłość.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 49-65
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Use of genocide by the Russian Federation in the conduct of hybrid activities and warfare in Ukraine
Stosowanie ludobójstwa przez Federację Rosyjską w ramach prowadzenia działań hybrydowych i wojny na Ukrainie
Использование геноцида Российской Федерацией в рамках гибридных действий и войны в Украине
Застосування геноциду Російською Федерацією під час проведення гібридних операцій та війни в Україні
Autorzy:: Jakubczak, Ryszard
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511166.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: геноцид
гібридна війна
гібридні операції
когнітивна війна
війна в Україні
Російська Федерація
гибридная война
гибридные действия
когнитивная война
война в Украине
Российская Федерация
ludobójstwo
wojna hybrydowa
działania hybrydowe
wojna kognitywna
wojna w Ukrainie
Federacja Rosyjska
genocide
hybrid activities
hybrid warfare
cognitive warfare
the war in Ukraine
Russian Federation
Opis:: Both the Russian hybrid activities and warfare include the use of genocide to strengthen the Kremlin’s position and overcome Ukrainians. It can be observed within many spheres, but mainly as the Russian Federation falsely accuses Ukraine of committing genocide against Russians and claims that the West supports it. Russians commit war crimes that fulfil all the requirements to be considered genocide. The Kremlin uses genocide as a part of cognitive warfare, trying to influence not only the way the Ukrainians are thinking but also how they are behaving. In unofficial channels, there is much content showing Russian violence to generate fear and diminish the resilience of Ukrainians. Bearing in mind how much Russia has already lost with respect to the hybrid war in Ukraine, it is more and more likely that the Kremlin will focus in the future on hybrid activities and will try to exploit the potential of the threats that have already materialised. Principally, the hybrid warfare potential of genocide has been explored by Russians to various extend. This work addresses chosen aspects of the use of genocide by the Russian Federation in the conduct of hybrid activities and warfare in Ukraine from 2022, as well as the motivation behind it.
Як російські гібридні операції, так і гібридна війна передбачають використання геноциду для посилення влади Кремля та перемоги над Україною. Це можна побачити на багатьох рівнях, але головним чином у неправдивих російських звинуваченнях України у вчиненні геноциду проти росіян, а Заходу – у підтримці цього, а також у фактах вчинення росіянами воєнних злочинів, які відповідають усім передумовам, щоб вважатися геноцидом. Крім того, Кремль використовує геноцид як частину когнітивної війни, намагаючись вплинути не лише на мислення українців, але й на їхню поведінку. Зокрема, на неофіційних каналах з’являється багато контенту, який показує злочини, скоєні росіянами, щоб посіяти страх і знизити стійкість українців. З огляду на те, якої шкоди Росія зазнала від гібридної війни в Україні, стає все більш імовірним, що Кремль зосередиться на гібридних діях у майбутньому і намагатиметься використати потенціал загроз, які вже матеріалізувалися. По суті, з огляду на це, корисність використання злочину геноциду в проведенні гібридних операцій використовувалася росіянами в різному ступені. У цьому дослідженні розглядаються окремі аспекти використання Російською Федерацією геноциду під час проведення гібридних операцій та війни в Україні з 2022 року і далі, а також мотивація, що стоїть за цим.
Как российские гибридные действия, так и гибридная война России предполагают использование геноцида для укрепление позиций Кремля и поражения Украины. Это проявляется на многих уровнях, но главным образом в ложных обвинениях России в адрес Украины в геноциде россиян и Запада в поддержке этого, но также в том, что россияне совершают военные преступления, которые отвечают всем требованиям, чтобы считаться геноцидом. Кроме того, Кремль использует геноцид как часть когнитивной войны, пытаясь повлиять не только на мышление украинцев, но и на их поведение. В частности, на неофициальных каналах появляется множество материалов, показывающих преступления, совершенные россиянами, чтобы посеять страх и снизить сопротивляемость украинцев. Учитывая, какой большой ущерб Россия понесла в связи с гибридной войной в Украине, становится все более вероятным, что в будущем Кремль сосредоточится на гибридных действиях и попытается использовать потенциал уже реализовавшихся угроз. По сути, с учетом вышесказанного, целесообразность использования преступления геноцида в рамках проведения гибридных действий в том или ином объеме была исследована россиянами. В данном исследовании рассматриваются отдельные аспекты использования Российской Федерацией геноцида в ходе гибридных действий и войны в Украине, начиная с 2022 года, а также мотивации, лежащей в его основе.
Zarówno rosyjskie działania hybrydowe, jak i wojna hybrydowa obejmują wykorzystanie ludobójstwa w celu wzmocnienia pozycji Kremla i pokonania Ukrainy. Można to zaobserwować na wielu płaszczyznach, ale głównie w fałszywych rosyjskich oskarżeniach Ukrainy o popełnienie ludobójstwa na Rosjanach i Zachodu o wspieranie tego, również w faktach, że Rosjanie popełniają zbrodnie wojenne, które spełniają wszystkie przesłanki, aby uznać je za ludobójstwo, dodatkowo Kreml wykorzystuje ludobójstwo jako część wojny kognitywnej, próbując wpłynąć nie tylko na sposób myślenia Ukraińców, lecz także na ich zachowanie. W szczególności w nieoficjalnych kanałach pojawia się wiele treści pokazujących zbrodnie dokonane przez Rosjan w celu wywołania strachu i zmniejszenia odporności Ukraińców. Biorąc pod uwagę, jak wielkie straty Rosja poniosła w związku z wojną hybrydową na Ukrainie, jest coraz bardziej prawdopodobne, że Kreml skupi się w przyszłości na działaniach hybrydowych i spróbuje wykorzystać potencjał zagrożeń, które już się zmaterializowały. Zasadniczo, z uwzględnieniem powyższego, przydatność wykorzystania zbrodni ludobójstwa przy prowadzeniu działań hybrydowych była eksplorowana przez Rosjan w różnym zakresie. Niniejsze opracowanie dotyczy wybranych aspektów stosowania ludobójstwa przez Federację Rosyjską w ramach prowadzenia działań hybrydowych i wojny na Ukrainie od 2022 r., a także motywacji, która za tym stoi.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 81-99
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "геноцид" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język