Temat: відповідальність - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Співвідношення понять організатор та володілець атракціону як суб’єкта відповідальності в деліктних зобов’язаннях
The Correlation between the Manager and the Owner of the Attractions as a Subject of Responsibility in Tort Legal Relations
Autorzy:: Бабійчук (Babiichuk), Володимир (Volodymyr)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187862.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: експлуатація
володіння
утримання
атракціони
організація
відповідальність
exploitation
possession
maintenance
the attractions
organization
liability
Opis:: The article focused on the subject of tort liability for damage caused by the activities of the attractions. Particular attention is paid to the history of the concept of «owner of a source of increased danger» in the context of the owner of the attractions. Fundamental historical monuments of civil law of Ukraine have been studied. Documents such as Russ’ka Pravda; The Six Books of Constantine Armenopoulos in 1345; Lithuanian statutes; Cathedral Act of 1649; «The Rights of the Malorussian People» of 1743; Galician Civil Code of 1797; Napoleon’s Civil Code of 1804; The Collection of Malorussian Rights of 1807; Code of Civil Laws (as amended by the Law of June 4, 1912); Civil Code of the Russian Empire; Civil Code of the Ukrainian SSR of 1963; Fundamentals of the civil legislation of the USSR in 1991; current Civil Code of Ukraine were analyzed. Approaches to the understanding of the owner of the attractions as a person who: operates the source of the damage; owns the source of the damage; is obliged to maintain the source of the damage. The owner of the attractions is considered outside the legal framework of «the owner of the thing». There is a statement that human activity in the form of highly dangerous mobile environment is the basis for the formation of the source of harm – the attractions. It is concluded that the inseparable link between the activities of economic entities and the attractions, allows you to identify the responsible person of such a source through the entity that operates. There is a statement that the concept of «owner of the attractions» does not correspond to the modern realities of civil law, so there is a need to introduce into the conceptual apparatus of a specialized subject of liability for damage caused by the attractions. It is noted that the basis of the subject’s activities in relation to the activities of the attractions is not the ownership of the attractions and not its management, but the organization of its activities, namely the establishment of all processes since the creation of a legal entity or individual entrepreneur; development of plans and projects of attractions; installation of the attractions, its testing; selection and cohesion of personnel (operators); security; establishing a clear workflow of the attractions. The interpretation of the word «organize» is analyzed, and it is suggested that the special subject of responsibility for the damage caused by the attractions to determine «the organizer of the attractions». It is noted that the actual ownership of the attractions is carried out by persons who can be divided into two categories: the owner of the attractions and the organizer of the attractions. At the same time, when the owner uses the attractions in his activities, he also becomes the organizer. The features of the attractions organizer are highlighted and the author’s definition of the term «the attractions organizer » is proposed.
Статтю присвячено дослідженню суб’єкта деліктної відповідальності за шкоду, завдану діяльністю атракціону. Особливу увагу приділено історії становлення поняття «володілець джерела підвищеної небезпеки» в контексті володільця атракціону. Досліджено основоположні історичні пам’ятки цивільного права України. Проаналізовано такі документи, як Руська правда; «Синтагми» Матфія Властиря 1335 року; Шестикнижжя Константина Арменопула 1345 року; Литовські статути; Соборне уложення 1649 року; «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року; Галицький цивільний кодекс 1797 року; Цивільний кодекс Наполеона 1804 року; Зібрання малоросійських прав 1807 року; Звід законів цивільних (в ред. Закону від 4 червня 1912 р.); Цивільне Уложення Російської Імперії; Цивільний кодекс Української РСР 1963 року; Основи цивільного законодавства СРСР 1991 року; чинний Цивільний кодекс України. Виділено підходи до розуміння володільця атракціону, як особи, що а) здійснює експлуатацію джерела завдання шкоди; б) володіє джерелом завдання шкоди; в) зобов’язана до утримання джерела завдання шкоди. Розглянуто володільця атракціону за рамками правової конструкції «володілець речі». Сформовано твердження, що людська діяльність у вигляді підвищено небезпечного рухливого середовища виступає основою для формування джерела завдання шкоди – атракціону. Зроблено висновок, що нерозривний зв’язок діяльності господарчих суб’єктів і атракціону дає змогу ідентифікувати відповідальну особу такого джерела через суб’єкт, який здійснює діяльність. Констатовано, що поняття «володілець атракціону» не відповідає сучасним реаліям цивільних правовідносин, тому виникає потреба ввести в поняттєвий апарат спеціалізований суб’єкт відповідальності за шкоду, завдану атракціоном. Відзначено, що основою діяльності суб’єкта щодо функціонування атракціонів є не володіння атракціоном і не управління ним, а організація його діяльності, тобто налагодження всіх процесів від моменту створення юридичної особи або фізичної особи-підприємця; розробки планів та проєктів діяльності атракціонів; встановлення атракціону, його випробування; добору та згуртовування персоналу (операторів); гарантування безпеки; налагодження чіткого робочого процесу діяльності атракціонів. Проаналізовано тлумачення слова «організовувати» та запропоновано спеціальним суб’єктом відповідальності за шкоду, завдану атракціоном, визначити саме «організатора атракціону». Зауважено, що фактичне володіння атракціоном здійснюють особи, яких умовно можна поділити на дві категорії: володілець атракціону та організатор атракціону. Водночас, коли володілець використовує атракціон у своїй діяльності, він одночасно стає організатором. Виділено ознаки організатора атракціону та запропоновано авторську дефініцію поняття «організатор атракціону».
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 57-67
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Особливості материнства та дитинства у період війни: соціально-філософський аналіз
Problems of motherhood and childhood during the war: socio-philosophical analysis
Autorzy:: Лугова (Luhova), Марія (Mariia)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2179035.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Батьківство
ПТСР
смерть
стрес
відповідальність
піклування
інстинкти
виховання
Parenthood
PTSD
death
stress
responsibility
care
instincts
upbringing
Opis:: Mother and child are unique structures whose connection is socially and biologically determined, as well as necessary for their full existence. The article considers the peculiarities of the situation of motherhood and childhood during the war, from the point of view of philosophical science, on the example of the war in Ukraine in 2022. An analysis of the literature on the location of the studied objects during the First and Second World Wars. The peculiarities of women’s reproductive health during the war have been studied on the example of historical references from the siege of Leningrad. The peculiarities of the psychological state of children who have experienced war have been identified, and the prospects for the development of such children have been described. Categories of children who received «war trauma» have been developed. The family in wartime is a mirror of the dynamic processes in society. Parental or maternal instinct – is essential in ensuring the viability of children. Mature maternal identity is able to ensure the harmonious existence of two personalities – mother and child. The concept of PTSD is studied. The mechanisms of stress on the human body as a balanced biological system are described. Philosophical approaches to the issue of death and war are studied. Death is considered the most mysterious phenomenon of philosophical thought, which is considered taboo in society. In terms of historical retrospect, the attitude to death is changing, which is a natural result of the development of science. War is seen as a controversial component of society, but with mostly negative consequences in both social and economic aspects. Paying attention to the devastating consequences of any war, both material and psycho-emotional, one can find archaic origins. The fear of war is a reflection of the deep fear of death. Peculiarities of philosophical concepts concerning the phenomenon of care are analyzed. Recommendations for the upbringing of a positive personality of a child during the war are given. Conclusions are drawn about the consequences of each war for any community. War, in a broad sense, is an instantaneous start of dynamic processes in society, which is expressed in all areas of human life. The worst damage to war is to children. From an early age, children can store and interpret memories of past events, and thus become aware of the surrounding reality. The mother is a key resource for the child’s sense of security, as well as a guarantee of its comprehensive and harmonious development, even in times of war.
Мати та дитина є унікальними структурами, чий зв’язок є соціально та біологічно обумовленим, а також необхідним для їх повноцінного існування. В статті розгля- даються особливості становища материнства та дитинства в період війні, з точки зору філософської науки, на прикла- ді війни в Україні 2022 року. Проведено аналіз літератури з приводу становища досліджуваних об’єктів у періоди Першої та Другої Світових війн. Досліджено особливості ре- продуктивного здоров’я жінки у період війни на прикладі історичних довідок з блокадного Ленінграду. Виявлено осо- бливості психологічного стану у дітей, що отримали досвід війни, а також описано перспективи розвитку таких дітей. Розроблено категорії дітей, що отримали «травму війни». Сім’я у воєнний час є дзеркалом динамічних процесів в су- спільстві. Батьківський або материнський інстинкт – є ос- новним в забезпеченні життєздатності дітей. Зріла материн- ська ідентичність здатна забезпечити гармонійне існування двох особистостей – мами та дитини. Досліджено поняття ПТСР. Описано механізми дії стресу на організм людини, як на збалансовану біологічну систему. Досліджено філософ- ські підходи до питання смерті та війни. Смерть розгляда- ється як найзагадковіший феномен філософської думки, який у суспільстві прийнято вважати за табу. У розрізі істо- ричної ретроспективи відношення до смерті змінюється, що є закономірним результатом розвитку науки. Війна роз- глядається як суперечливий компонент суспільства, однак із переважно негативними наслідками як у соціальному, так і в економічному аспектах. Звертаючи увагу на руйнівні на- слідки будь-якої війни, як матеріальні, так і психо-емоційні, можна знайти архаїчні витоки. Страх війні є відображенням глибинного страху смерті. Проаналізовано особливості фі- лософських концепцій щодо феномену піклування. Надано рекомендації щодо виховання позитивної особистості ди- тини під час війни. Зроблено висновки з приводу наслідків кожної війни для будь-якої спільноти. Війна, у широкому сенсі, є миттєвим запуском динамічних процесів у суспіль- стві, який виражений у всіх напрямах життєдіяльності лю- дини. Найстрашнішу шкоду війна завдає саме дітям. Почи- наючи з молодшого віку, діти можуть зберігати та інтерпре- тувати спогади про пережиті події, а отже і усвідомлювати навколишню реальність. Мати є ключовим ресурсом для почуття дитини у безпеці, а також запорука її всебічному та гармонійному розвитку навіть у часи війни.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 5(2); 107-116
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Правові аспекти легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії Російської Федерації
Legal Aspects of Legalization of Circulation and Use of Firearms by Civilians in order to Repel Armed Aggression of the Russian Federation
Autorzy:: Kuznetsov, Vitaliy
Syiploki, Mykola
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2120251.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: firearms
criminalization
Criminal Code
criminal liability
legislative acts
вогнепальна зброя
криміналізація
кримінальний кодекс
кримінальна відповідальність
законодавчі акти
Opis:: The current aggression of the Russian Federation (RF) against Ukraine has highlighted various actual socio-political and criminal issues. It was established that the problem of legalization of circulation and use of firearms by civilians to repel the armed aggression of the Russian Federation arouses the greatest interest in society. The analysis of normative acts allows determining two levels of civilians’ accessing to firearms to repel the armed aggression of the Russian Federation: general and special. The general level is determined by the laws of Ukraine «On Ensuring the Participation of Civilians in the Defense of Ukraine» from 03.03.2022 № 2114-IX and «On Amendments to the Criminal Code of Ukraine and other Laws of Ukraine to Determine the Circumstances that Exclude Criminal Misconduct and Provide Combat Immunity Actions in the conditions of martial law» from 15.03.2022 № 2124-IX. Special one is defined by the Law of Ukraine «On Fundamentals of National Resistance» of 16.07.2021 № 1702-IX and the Procedure for the use of personal hunting weapons and ammunition by members of voluntary formations of territorial communities in the performance of territorial defense tasks, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 29, 2021 № 1448. The analysis of normative acts at the general level allows to determine the gaps in the Law of Ukraine № 2114-IX, such as: the lack of clear correspondence with the Law of Ukraine № 1702-IX; incorrect reference to the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 828; lack of clear conditions for the use of weapons. The positive aspects are: expanding opportunities not only for the citizens of Ukraine, but also for foreigners and stateless persons to obtain and use firearms; de facto exclusion of criminal liability for the use of firearms. It is established that the Law of Ukraine № 2124-IX provides for a new circumstance that excludes the criminal illegality of the act, that is «Fulfillment of the Duty to Protect the Fatherland, Independence and Territorial Integrity of Ukraine» (Article 43–1 of the Criminal Code), which determines, on the one hand, rather wide opportunities for Ukraine protection; on the other hand, it provides a number of conditions for the legality of the act, which significantly complicate such activities. It is proved that regulations at the special level are designed more for the peaceful period of life (it is complicated by conditions that are difficult to comply with in a particular period), subjects and means of protection are clearly defined, time limits are defined, and that is the period of territorial defense tasks performing. A discrepancy was established between the list of remedies defined by the Law of Ukraine № 1702-IX and the Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution № 1448. It was stated that these regulations do not apply to all civilians and do not provide more opportunities for defense.
Сучасна агресія Російської Федерації (РФ) проти України актуалізувала різні актуальні соціально-політичні та кримінально-правові проблеми. Встановлено, що найбільший інтерес у суспільства викликала проблема легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ. Аналіз нормативних актів дозволив визначити два рівні доступу цивільних осіб до вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ: загальний та спеціальний. Загальний визначений законами України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 03.03.2022 № 2114-IX та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану» від 15.03.2022 № 2124-ІХ. Спеціальний визначений Законом України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р. № 1702-IX та Порядком застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448. Аналіз нормативний актів на загальному рівні дозволив визначити, що прогалинами Закону України № 2114-IX є: відсутність чіткої кореспонденції з Законом України № 1702-IX; невірне посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 828; відсутність чітких умов щодо застосування зброї. Позитивними моментами є: розширення можливостей не тільки для громадян України, а також для іноземців та осіб без громадянства, щодо отримання та застосування вогнепальної зброї; фактичне виключення кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї. Встановлено, що Закон України № 2124-ІХ передбачив нову обставину, що виключає кримінальну протиправність діяння – «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України» (ст. 43–1 КК України), яка визначає, з одного боку, досить широкі можливості для захисту України; з іншого – передбачає низку умов правомірності діяння, які значно ускладнюють таку діяльність. Доведено, що нормативні акти на спеціальному рівні розраховані більше на мирний період життя (він ускладнений умовами, які в особливий період важко дотримуватися), чітко визначені суб’єкти та засоби захисту, визначені часові межі – під час виконання завдань територіальної оборони. Встановлено невідповідність між переліком засобів захисту, який визначений Законом України № 1702-IX та Постановою Кабінету Міністрів України № 1448. Констатовано, що вказані нормативні акти не мають поширення на всіх цивільних осіб та не дають більш широких можливостей для необхідної оборони.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 102-121
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ ДОСЯГНЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ АВІАПІДПРИЄМСТВА ЗА ЦІЛЬОВИМ ПІДХОДОМ НА ОСНОВІ BSC
Autorzy:: Petro, Gudz,
Artem, Kunaiev,
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/898022.pdf
Data publikacji:: 2019-02-27
Wydawca:: Kujawsko-Pomorska Szkoła Wyższa w Bydgoszczy
Tematy:: ефективність управління
авіаційне підприємство
цільовий підхід
система збалансованих показників підприємства
стратегія
соціальна відповідальність бізнесу
карта цілей
Opis:: Висвітлено сучасні тенденції на ринку авіабудування та актуалізовано необхідність трансформації системи менеджменту від індустріальної до партнерської моделі виробництва авіа продукції. Обґрунтовано передумови використання цільового підходу до оцінювання ефективності менеджменту. Запропоновано методику досліджень на основі використання системи збалансованих показників BSC та адаптовану автором модель ключових показників ефективності компанії для оцінювання ефективності менеджменту авіапідприємства. Таким показником визначено соціальну відповідальність бізнесу – інтегрований показник цінності підприємства для суспільства з метою покращення якості життя. За критеріями фінансової та клієнтської складової, розвитку та навчання, соціальної відповідальності, а також внутрішніх процесів на досягнення стратегічної мети діяльності авіабудівного підприємства визначено тенденції змін та встановлено глибину детермінантного впливу показників ефективності і побудовано карту (дерево) цілей ПАТ «Мотор Січ». Карта цілей дозволяє візуалізувати ключові проблеми діяльності компанії, що потребують управлінських впливів у стислий термін.
Źródło:: Roczniki Ekonomiczne Kujawsko-Pomorskiej Szkoły Wyższej w Bydgoszczy; 2018, -(11); 281-304
1899-9573
Pojawia się w:: Roczniki Ekonomiczne Kujawsko-Pomorskiej Szkoły Wyższej w Bydgoszczy
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Експериментальне дослідження професійних якостей майбутніх у медичних психологів
Experimental study of future professional qualities of medical psychologists
Autorzy:: Прудка (Prudka), Лілія (Liliіa)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2177539.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: медичний психолог
відповідальність
креативність
рефлексія
комунікативні здібності
професійна компетентність
medical psychologist
responsibility
reflection
communicative abilities
professional competence
creativity
Opis:: The article analyzes the experimental study of professional qualities of future medical psychologists. Considering professional qualities as multi-vector personality characteristics that include: personality orientation (goals, motives, interests, needs); ability to perform their duties (intellectual, emotional, organizational, communicative), professional competencies (socio-personal, general scientific, instrumental, general-professional, specialized-professional) and professional competencies formed on their basis (political, sociopolitical, informational, moral and ethical, cultural); skills that show the ability of the individual to make independent decisions and appropriate actions in unpredictable new situations, and based on this was determined by a set of criteria (valuesemantic, communicative, psychological, professional), which allow, in our opinion, to determine the level of professional qualities future medical psychologists. The main attention was paid to the following issues: awareness of the peculiarities of the professional activity of future medical psychologists; diagnosing professionally important qualities. In the process of conducting experimental research using psychological techniques, the main focus was on communicative and organizational skills. In addition, it is determined that an integral feature of the personality of a medical psychologist is not only reflection but also creativity, which is manifested in the student’s ability to non-standard thinking and behavior, as well as awareness and development of professional and life experience. It also defines such a quality as the responsibility of future medical psychologists for professional activities. Comparative characteristics of the results of the study of future medical psychologists of NMU named after OO Bogomolets and Bukovynian State Medical University are presented in the form of a table. In addition, among the personal and professional qualities, professional competence was identified as an important condition for the success of the professional activity of a medical psychologist and an indicator of his capabilities, integrating knowledge, experience, personal qualities that ensure social responsibility for the results of decisions. After analyzing the above results, we conclude that the development of personal and professional qualities of future medical psychologists and their professional competence is important for their professional development. In addition, the main for professional development is the acceptance of future medical psychologists responsibility for their own development for further professional activities. It is determined that the development of professional qualities in future medical psychologists is possible with the right organization of training, but the main thing is the awareness of future professionals of the peculiarities of their future profession, which will ensure the formation of professional competence.
У статті проаналізовано експериментальне дослідження професійних якостей у майбутніх медичних психологів. Розглянуто професійні якості, як багатовекторні характеристики особистості що включають в себе: спрямованість особистості (цілі, мотиви, інтереси, потреби); здібності до виконання своїх обов’язків (інтелектуальні, емоційні, організаційні, комунікативні), професійні компетенції (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні, загально-професійні, спеціалізовано-професійні) та сформовані на їх основі професійні компетентності (політичні, соціально-політичні, інформаційні, морально-етичні, культурологічні); уміння, що показують здатність особистості приймати самостійні рішення і відповідні дії в непередбачуваних нових ситуаціях, і на основі цього було визначено сукупність критеріїв (ціннісно-смисловий, комунікативний, психологічний, професійний), які дають змогу, визначити рівень сформованості професійних якостей у майбутніх медичних психологів. Основна увага приділялась таким питанням: усвідомленню особливостей професійної діяльності майбутніми медичними психологами; діагностуванню професійно-важливих якостей. У процесі проведення експериментального дослідження за допомогою психологічних методик основну увагу було спрямовано на комунікативні та організаційні здібності. Крім того, визначено, що невід’ємною рисою особистості медичного психолога є не лише рефлексія, а й креативність, що проявляється у здатності студента до нестандартного мислення та поведінки, а також до усвідомлення та розвитку професійного і життєвого досвіду. Також визначено таку якість, як відповідальність майбутніх медичних психологів щодо професійної діяльності. Порівняльна характеристика результатів дослідження майбутніх медичних психологів НМУ імені О.О. Богомольця та Буковинського державного медичного університету представлено у вигляді таблиці. Окрім того серед особистісно-професійних якостей було визначено професійну компетентність, як важливу умову успіху професійної діяльності медичного психолога та показник його можливостей, інтегруючи знання, досвід, особистісні якості, що забезпечують соціальну відповідальність за результати прийнятих рішень. Проаналізувавши викладені вище представлені результати, зроблено висновок: розвиненість особистісно-професійних якостей майбутніх медичних психологів та їх професійна компетентність важлива для їх професійного становлення. Крім того, основним для професійного становлення є прийняття майбутніми медичними психологами відповідальності за власний розвиток для подальшої професійної діяльності. Визначено, що розвиток професійних якостей у майбутніх медичних психологів можливо за допомогою правильній організації навчального, але головним при цьому є усвідомлення майбутніми фахівцями особливостей власної майбутньої професії, що забезпечить формуванню професійної компетентності.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 7(4); 131-139
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Обмежувальний припис як справа окремого провадження у цивільному процесі україни
Restricting Instruction as a Case of Separate Proceedings in the Civil Procedure of Ukraine
Autorzy:: Andriievska, Liudmyla
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2076582.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: responsibility
domestic violence
abuse
child
law enforcement
special measures
відповідальність
насильство в сім’ї
жорстоке поводження
дитина
органи внутрішніх справ
спеціальні заходи
Opis:: The article is devoted to a study on the new institute of civil justice in Ukraine - a restrictive regulation, which is defined as a form of protection of any person from domestic violence. The research analyzes statistics on appeals to law enforcement agencies with allegations of domestic violence, the number of open criminal proceedings on these facts and reports of suspicion, the number of cases of administrative offenses, the trend of increasing applications, because in 2019 the National Police In Ukraine, 141 814 allegations and reports of offenses and other events related to domestic violence were registered, and in 2020 this figure increased by a third to 208 784. The case law on the procedure for consideration by courts of applications for issuance and extension of a restrictive order, on the amount of evidence submitted in a particular case has been studied separately; requirements for the application for the issuance or extension of a restrictive order, the terms of consideration of such applications, the procedure for their appeal. The paper identifies the legal features and shortcomings of the restrictive order, the period for which such an order is issued, the measures in accordance with which (which) the person of the offender may be assigned certain responsibilities. The aim of the article is to discuss current issues in the field of law enforcement response to cases of domestic violence and the use of restrictive regulations as a measure to combat this phenomenon in civil proceedings. The concept of responsibility for domestic violence and abuse of family members has been studied. The Law of Ukraine “On Preventing and Combating Domestic Violence”, the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence was opened for signature in Istanbul (Turkey) on May 11, 2011 and an explanatory report. Based on the analysis of theoretical views of scientists and current legislation of Ukraine, a description of special measures to prevent domestic violence. The author suggested the possibility of issuing a restraining order at the stage when the offender has not yet been prosecuted (criminal or administrative) for domestic violence, simplified the list and requirements for evidence to be submitted to the court together with the application for continuation of the restrictive prescription. General scientific research methods were used in the work, namely empirical - description, and theoretical - analysis, generalization.
Стаття присвячена дослідженню відносно нового інституту цивільного судочинства України – обмежувального припису, який визначається як форма захисту будь-якої особи від домашнього насильства. В науковій роботі проаналізована статистика щодо звернень до правоохоронних органів з заявами про вчинене насильство в сім’ї, кількість відкритих кримінальних проваджень за даними фактами та повідомлень про підозру, кількість справ про адміністративні правопорушення, досліджена тенденція зростання заяв, адже в 2019 р. Національною поліцією України було зареєстровано 141 814 заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, а у 2020 р. цей показник зріс на третину та склав 208 784. Окремо досліджена судова практика щодо порядку розгляду судами заяв про винесення і продовження обмежувального припису, про обсяг доказів, які подавались в тій, чи іншій справі; вимоги до заяви про видачу чи продовження обмежувального припису, строки розгляду таких заяв, порядок їх оскарження. В роботі визначені юридичні особливості та недоліки обмежувального припису, строки на який такий припис видається, заходи, відповідно до якого (яких) на особу кривдника можуть бути покладені певні обов›язки. Метою статті є обговорення актуальних проблем, що існують у сфері реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та застосування обмежувального припису як заходу протидії даному явищу в цивільному процесі. Досліджено поняття відповідальності за вчинення насильства в сім’ї та жорстокого поводження членів сім`ї один до одного. Проаналізований Закон України «Про запобігання і протидію домашньому насильству», Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами відкрита для підпису в Стамбулі (Туреччина) 11 травня 2011 р. та пояснювальна доповідь до неї. На основі аналізу теоретичних поглядів науковців і чинного законодавства України надано характеристику спеціальних заходів щодо попередження насильства в сім’ї. Автором запропоновано можливість видачі обмежувального припису саме на стадії, коли особу кривдника ще не притягнуто до певного виду відповідальності (кримінальної або адміністративної) за вчинене домашнє насильство, запропоновано спростити перелік та вимоги щодо доказів, які повинні бути надані до суду разом з заявою про винесення чи продовження обмежувального припису. У роботі були використані загальнонаукові методи дослідження, а саме емпіричні – опис, та теоретичні – аналіз, узагальнення.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 2(34); 99-112
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Правовий статус митного брокера (адміністративно-правовий та господарсько-правовий аспекти)
Administrative Legal and Economic and Legal Status ofCustoms Broker (Theoretical and Legal Analysis)
Autorzy:: Мілімко (Milimko), Лариса (Larysa)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2185168.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: митний брокер
правовий статус
адміністративно-правовий статус
господарсько-правовий
статус
адміністративні правовідносини
господарські
правовідносини
адміністративна відповідальність митного брокера
господарсько-правова відповідальність
митного брокера
customs broker
legal status
administrative-legal
status
economic-legal status
administrative legal relations
economic legal relations
administrative responsibility of
the customs broker
economic-legal responsibility of the
Opis:: In the article the author analyzes the legal status of the customs broker as a subject of administrative-legal and economic-legal relations. The author establishes that the customs broker enters into administrative and legal relations with the State Customs Service of Ukraine, the State Tax Service of Ukraine, the State Treasury Service of Ukraine and other public authorities. Based on a comprehensive analysis, the imperfection of the concept of “customs broker” was established, which is enshrined in Article 416 of the Customs Code of Ukraine, as this concept does not take into account that currently customs brokerage services are provided by a natural person-entrepreneur. object of both economic and legal and administrative and legal relations. It is established that in most countries a customs broker is always a natural person with whom the subject of foreign economic activity or his representative, who agrees on all essential terms of the contract for the provision of customs brokerage services, such person is liable for any breach of contract. The article proposes the author’s definition of “customs broker”, which is an enterprise or individual entrepreneur registered in the register of customs brokers, received a certificate of customs broker, provides services for declaring goods, commercial vehicles moving across the customs border of Ukraine, who conducts customs brokerage activities in any customs authority of Ukraine and is responsible for its activities before the customs authorities and individuals or legal entities whose interests it represents in the customs authorities. The author proposes to enshrine this concept in the Customs Code of Ukraine. Features of administrative and economic-legal responsibility of the customs broker are established. In particular, it was found that the main sanctions for administrative offenses are provided by the Customs Code of Ukraine, but some sanctions are established by the Code of Ukraine on Administrative Offenses. When bringing to administrative responsibility, there are often problems in determining the subjective side of the offense, as evidenced by examples of case law. Within the framework of economic and legal liability, all types of economic sanctions can be applied to the customs broker: compensation of losses; penalties; operational and economic sanctions.
У статті здійснено аналіз правового статусу митного брокера як суб’єкта адміністративно-правових та господарсько-правових відносин. Встановлено, що митний брокер вступає в адміністративно-правові відносини з Державною митною службою України, Державною податковою службою України, державною казначейською службою України та іншими органами державної влади. На основі комплексного аналізу було виявлено недосконалість поняття «митний брокер», що закріплено статтею 416 Митного кодексу України, позаяк у цьому понятті не враховано, що нині митні брокерські послуги здійснюють і фізичні особи-підприємці, а також те, що митний брокер є суб’єктом і господарсько-правових, і адміністративно-правових відносин. Встановлено, що в більшості країн митним брокером завжди є фізична особа, з якою суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності або його представник, який узгоджує всі істотні умови договору про надання митно-брокерських послуг, і ця особа несе відповідальність за будь-яке порушення договірних зобов’язань. У статті пропонуємо авторське визначення поняття «митний брокер» – підприємство або фізична особа-підприємець, що зареєстрований в реєстрі митних брокерів, отримав свідоцтво митного брокера, надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, який провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України і несе відповідальність за свою діяльність перед митними органами та фізичними чи юридичними особами, інтереси яких він представляє в митних органах. Це поняття автор пропонує закріпити в Митному кодексі України. Встановлено особливості адміністративної та господарсько-правової відповідальності митного брокера. Зокрема, з’ясовано, що основні санкції за адміністративні правопорушення передбачено Митним кодексом України, але окремі санкції встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі притягнення до адміністративної відповідальності часто виникають проблеми з визначенням суб’єктивної сторони правопорушення, що підтверджено прикладами судової практики. У рамках господарсько-правової відповідальності до митного брокера можуть бути застосовані всі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 4; 85-93
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Гарантії дотримання норм професійної етики суддею, прокурором і адвокатом (на прикладі України)
Guarantees of Compliance with Professional Ethics by Judge, Prosecutor and Barrister (on the Example of Ukraine)
Autorzy:: Лапкін, Андрій
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187873.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: професійна етика
правові гарантії
суддя
прокурор
адвокат
етичний кодекс
юридична
відповідальність
professional ethics
legal guarantees
judge
prosecutor
lawyer
ethical code
legal liability
Opis:: The scientific article is devoted to guarantees of compliance with professional ethics by judges, prosecutors and lawyers. The purpose of the article is the scientific development of the problems of guarantees of compliance with the professional ethics of the judge, prosecutor and lawyer by defining the concept of guarantees of compliance with professional ethics, defining the main varieties of these guarantees, as well as providing their general characteristics. The scientific article formulates the concept of guarantees of compliance with professional ethics as special legal means aimed at ensuring compliance of professional activity and out-of-service behavior of representatives of relevant legal professions with ethical requirements, prevention of violations of professional ethics and elimination of their negative consequences. The main types of guarantees of compliance with professional ethics by judges, prosecutors and lawyers, namely: ethical selection; making an oath; development and approval of codes of ethics; study of ethics; activities of the relevant authorized bodies; responsibility for ethics violations. It is concluded that these guarantees are typical for representatives of various legal professions, due to the unified legal nature of the rules of professional ethics for lawyers. In view of this, the further development of such guarantees is seen in their unification and improvement of the regulatory regulation of the professional ethics of judges, prosecutors and lawyers, as well as the practice of its application. It is proved that these guarantees constitute an orderly system, that in unity and interconnection allows to establish certain ethical rules and norms, to bring them to the attention of interested persons, to determine the state of their observance and to ensure the most complete implementation in professional activity. Based on the analysis of the current legislation of Ukraine on the judiciary and the status of judges, the prosecutor’s office and the bar examined in detail the content of each of these guarantees. Their influence on the observance of professional ethics of judges, prosecutors and lawyers is determined.
Наукову статтю присвячено гарантіям дотримання норм професійної етики суддями, прокурорами та адвокатами. Метою статті є наукова розробка проблематики гарантій дотримання норм професійної етики судді, прокурора та адвоката шляхом визначення поняття гарантій дотримання норм професійної етики, окреслення основних різновидів цих гарантій, а також надання їх загальної характеристики. У науковій статті сформульовано визначення поняття гарантій дотримання норм професійної етики як особливих правових засобів, що спрямовані на забезпечення відповідності професійної діяльності та позаслужбової поведінки представників відповідних юридичних професій етичним вимогам, що до неї висуваються, запобігання порушенням норм професійної етики та усунення їхніх негативних наслідків. Виокремлено основні різновиди гарантій дотримання норм професійної етики суддями, прокурорами та адвокатами, а саме: етичний відбір; складання присяги; розробка й затвердження кодексів етики; вивчення етики; діяльність відповідних уповноважених органів; відповідальність за порушення етики. На підставі аналізу чинного законодавства України про судоустрій та статус суддів, прокуратуру та адвокатуру детально досліджено зміст кожної з цих гарантій. Визначено їхній вплив на дотримання норм професійної етики суддів, прокурорів та адвокатів. Доведено, що ці гарантії становлять впорядковану систему, що в єдності та взаємозв’язку дає змогу встановити певні етичні правила та норми, довести їх до відома зацікавлених осіб, визначити стан їх дотримання та забезпечити якомога більш повне втілення у професійну діяльність. Зроблено висновок, що ці гарантії є типовими для представників різних юридичних професій, що зумовлено єдиною правовою природою правил професійної етики для юристів. З огляду на це подальший розвиток таких гарантій вбачаємо в їх уніфікації та вдосконаленні нормативно-правового регулювання норм професійної етики суддів, прокурорів та адвокатів, а також практики застосування їх.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 76-85
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Внесок Нюрнберзького трибуналу у формування норм міжнародного права щодо злочинних організацій
The Contribution of the Nuremberg Tribunal to the Formation of the Standards of International Law on Criminal Organizations
Autorzy:: Ковалів (Kovaliv), Мирослава (Myroslava)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187810.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: недержавні організації
юридична відповідальність
міжнародне кримінальне право
міжнародний злочин
нюрнберзькі принципи
non-governmental organizations
legal responsibility
international criminal law
international crime
Nuremberg principles
Opis:: The article examines the contribution of the Nuremberg tribunal in the formation of modern international law on criminal organizations. The methodological basis of the study is a systematic analysis of international law on liability for international crimes, the use of comparative law, formal law and other methods, historical analysis of the origin and development of liability for international crimes, generalization of a wide range of normative and practical materials. The evolution of the responsibility of non-governmental organizations that committed international crimes in the period after the Nuremberg Trials is analyzed, in particular the trends and factors that influenced the development of the concept of international criminal responsibility. In characterizing evolution in international law, it is advisable to consider not all changes in international law, but only those that indicate qualitative improvement. The evolution of international law, like all development, is always objective. The enshrinement of the principle of international criminal responsibility in the Statute of the Nuremberg Tribunal constitutes a protective function, which is expressed in the direct application of the norms of international criminal law and international humanitarian law. The development of international law governing the jurisdiction of criminal organizations does not stop. It is noted that with the development of legal certainty of the status of non-governmental organizations, the principles set out in the decisions of the Nuremberg Tribunal on the responsibility of individuals and legal entities under public law for crimes against humanity are developing. The main trends in the development of international criminal law, including the liability of non-state legal entities under public and private law. It is determined that in the period after the Nuremberg Trials, the main direction in the legal definition of liability for war crimes was the development of norms and mechanisms of criminal liability. Criticism of Russian researchers’ views on the responsibility for international crimes of non-governmental organizations committed in other countries, who believe that non-governmental organizations in this case can not be recognized as criminal organizations. It is stated that international law does not contain a clear line between formally defined organizations - legal entities recognized as subjects of national law, and criminal groups, whose legal status can be recognized from the standpoint of the decisions of the Nuremberg tribunal. International legal norms on this issue should be devoted to identifying the criminal nature of the group and the establishment of criminal consequences for members of the criminal group. Dissemination of international legal responsibility for war crimes, crimes against humanity committed during armed conflicts of international and non-international nature, the modern concept of international humanitarian law.
У статті досліджено внесок Нюрнберзького трибуналу у формування норм сучасного міжнародного права щодо злочинних організацій. Методологічною основою дослідження є системний аналіз міжнародно-правових норм про відповідальність за скоєння міжнародних злочинів, застосування порівняльно-правового, формально-юридичного та інших методів, історичний аналіз виникнення та розвитку відповідальності за скоєння міжнародних злочинів, узагальнення широкого кола нормативних та практичних матеріалів. Проаналізовано еволюцію відповідальності недержавних організацій, які вчинили міжнародні злочини в період після Нюрнберзького процесу, зокрема тенденції та чинники, що вплинули на розвиток концепції міжнародної кримінальної відповідальності. Характеризуючи еволюцію міжнародного права, вважаємо за доцільне розглядати не всі зміни міжнародного права, а лише ті, які вказують на якісне вдосконалення. Еволюція міжнародного права, як і весь розвиток, завжди є об’єктивною. Закріплення принципу міжнародної кримінальної відповідальності у Статуті Нюрнберзького трибуналу виконує охоронну функцію, що виражається в безпосередньому застосуванні норм міжнародного кримінального права та міжнародного гуманітарного права. Розвиток норм міжнародного права, що регулюють юрисдикцію злочинних організацій, не зупиняється. Зазначено, що з розвитком правової визначеності статусу недержавних організацій розвиваються принципи, визначені в рішеннях Нюрнберзького трибуналу щодо відповідальності фізичних і юридичних осіб публічного права за злочини проти людяності. Визначено основні тенденції розвитку міжнародного кримінального права, зокрема щодо відповідальності недержавних юридичних осіб публічного та приватного права. Констатовано, що в період після Нюрнберзького процесу основним напрямом у правовій визначеності відповідальності за військові злочини було розроблення норм і механізму кримінальної відповідальності. Піддано критиці погляди російських дослідників щодо відповідальності за міжнародні кримінальні злочини недержавних організацій, вчинених на території інших країн, позаяк вони вважають, що недержавні організації у такому випадку не можна визнати злочинними організаціями. Вказано, що міжнародне право не містить чіткої межі між формально визначеними організаціями – юридичними особами, визнаними суб’єктами національного права, та злочинними угрупованнями, правовий статус яких може бути визнаний з позиції рішень Нюрнберзького трибуналу. Міжнародно-правові норми з цього питання мають бути присвячені виявленню злочинного характеру діяльності угруповання та встановлення кримінально-правових наслідків для учасників злочинного угруповання. Поширення міжнародно-правової відповідальності за військові злочини, злочини проти людяності, що скоються в період збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру, сучасна концепція міжнародного гуманітарного права.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 33-39
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Corporate Social Responsibility Practices during COVID-19 Crisis: a Critical Review
Практики корпоративної соціальної відповідальності під час кризи COVID-19: критичний огляд
Autorzy:: Sekkiou, Amani
Azouaou, Lamia
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/21294304.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:: Corporate Social Responsibility (CSR)
Covid-19 Pandemic
Sustainable Business Model
Companies’ Organizational Practices
корпоративна соціальна відповідальність
пандемія Covid-19
стійка бізнес-модель
організаційні практики компаній
Opis:: Purpose: This article aims to identify CSR activities undertaken by companies during Covid-19 in terms of environmental, social, and economic dimensions as well as the responsibility toward employees and customers, using a “systematic literature review method” in order to outline the perceived challenges in terms of companies’ organizational practices. Findings: This study shows that the Covid-19 pandemic has forced a redefinition of the norms of social responsibility and created significant challenges to companies that required difficult decisions to be made regarding the safety of employees, the economic viability of the company, and its dedication to CSR efforts. Materially, the pandemic directs researchers towards different ways of conceptualizing CSR, yet the existing literature on CSR and the Covid-19 pandemic has focused on the social responsibility without taking into account the challenges faced by companies during this transition in terms of companies’ organizational practices. Theoretical Implications: This study provides a comprehensive framework of CSR practices in times of the crisis and underlines the changes in companies’ organizational practices in order to implement a sustainable business model not only to tackle this ongoing crisis but also to resist future crises by balancing economic performance and social responsibility. Practical Implications: The article reflects the importance of delimitating the major factors that help companies overcome new challenges such as resilience, supply chains, public health and corporate responsibility at a new juncture. Originality/Value: The relevance of this study is the discussion of CSR during the Covid-19 pandemic and its Impact on the organizational practices that have been changed and which should exist to ensure future effective CSR practices. Research Limitations/Future Research: As in all studies, this research has some limitations. The most important one is that it addresses the topic by referring to a defined literature base. It would be more useful for future comparative research to use other literature bases to assess the robustness of our results. In addition, this paper offers important implications for future empirical researches in order to investigate the impact of each factor highlighted in our study and to explore how CSR can help to address challenges such as public health, supply chains, corporate governance, and corporate responsibility at a new juncture.
Мета роботи: Ця стаття має на меті визначити діяльність компаній у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) під час Covid-19 з точки зору екологічних, соціальних та економічних аспектів, а також відповідальності перед працівниками та клієнтами, використовуючи «метод систематичного огляду літератури» для того, щоб окреслити виклики, які сприймаються компаніями з точки зору організаційних практик. Результати дослідження: Результати дослідження показують, що пандемія Covid-19 змусила переосмислити норми соціальної відповідальності та створила значні виклики для компаній, які вимагали прийняття складних рішень щодо безпеки працівників, економічної життєздатності компанії та її відданості зусиллям з КСВ. По суті, пандемія спрямовує дослідників до різних способів концептуалізації КСВ, проте існуюча література про КСВ та пандемію Covid-19 зосереджується на соціальній відповідальності, не беручи до уваги виклики, з якими стикаються компанії під час цього переходу з точки зору організаційних практик компаній. Теоретична цінність дослідження: Це дослідження надає комплексну картину практик КСВ під час кризи та підкреслює зміни в організаційних практиках компаній з метою впровадження стійкої бізнес-моделі не лише для подолання поточної кризи, але й для протистояння майбутнім кризам шляхом збалансування економічних показників та соціальної відповідальності. Практична цінність дослідження: Стаття відображає важливість розмежування основних факторів, які допомагають компаніям долати нові виклики, такі як стійкість, ланцюги поставок, громадське здоров'я та корпоративна відповідальність на новому етапі. Оригінальність / Цінність дослідження: Актуальність цього дослідження полягає в обговоренні КСВ під час пандемії Covid-19 та її впливу на організаційні практики, які були змінені і які повинні існувати для забезпечення ефективних практик КСВ у майбутньому. Обмеження дослідження / Майбутні дослідження: Як і всі дослідження, це дослідження має певні обмеження. Найважливішим з них є те, що воно розглядає тему, посилаючись на визначену літературну базу. Для майбутніх порівняльних досліджень було б корисніше використовувати інші літературні джерела, щоб оцінити надійність наших результатів. Крім того, ця стаття пропонує важливі висновки для майбутніх емпіричних досліджень з метою вивчення впливу кожного фактору, виокремленого в нашому дослідженні, та вивчення того, як КСВ може допомогти у вирішенні таких проблем, як громадське здоров'я, ланцюги поставок, корпоративне управління та корпоративна відповідальність на новому етапі.
Źródło:: European Journal of Management Issues; 2023, 31, 1; 14-26
2519-8564
Pojawia się w:: European Journal of Management Issues
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Does Putin have immunity from criminal liability before Ukrainian court?
Czy Putin posiada immunitet karny przed ukraińskim sądem?
Обладает ли Путин иммунитетом от уголовного преследования перед украинским судом?
Чи має Путін імунітет від кримінальної відповідальності перед українським судом?
Autorzy:: Navrotskyy, Vyacheslav
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511222.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: кримінальна відповідальність
імунітет
керівник держави
агресія
уголовная ответственность
иммунитет
глава государства
агрессия
odpowiedzialność karna
immunitet
głowa państwa
agresja
criminal liability
immunity
head of state
aggression
Opis:: The question about criminal liability for waging this cruel war has been actualized since the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014, and especially since the large-scale Russian invasion of Ukraine in 2022. It is commonly recognized that such acts are crimes according to international criminal law and that liability must come under international judiciary bodies. By the same token, Ukrainian national legislation also provides for liability for those acts. At the same time, there are attempts to prove the fact that Putin and othersenior officials are not liable under Ukrainian criminal law since allegedly they have functional immunity and ordinary perpetrators of the aggression are not personally liable under Ukrainian law due to the so-called functional immunity. The publication aims to prove the wrongfulness of the statement that the abovementioned immunity status prevents criminal prosecution in Ukraine, as in the state against which the aggression was committed. The arguments of “immunity theory” supporters are analyzed and counter-arguments are presented that such immunity is not valid in Ukraine and does not prevent prosecution under Ukrainian law. It is concluded that, regarding the aggressive war in Ukraine, the functional immunity of senior officials of the Russian Federation does not have any moral, social or legal grounds and the individuals who allegedly have such immunities are criminally liable not only under international criminal law but also Ukrainian law as well.
Питання кримінальної відповідальності за розв’язання та ведення агресивної війни актуальне від початку російсько-української війни у 2014 році, а, особливо, від 2022 році, коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну. Відповідно до міжнародного кримінального права такі діяння є міжнародними злочинами та підлягають юрисдикції міжнародних судових органів. Українське законодавство також передбачає кримінальну відповідальність за вказані діяння. Водночас є спроби довести, що Путін та інші вищі керівники російської федерації не підлягають кримінальній відповідальності за українським кримінальним правом, оскільки ніби-то наділені функціональним імунітетом. Метою цієї публікації є доведення помилковості тези про те, що вказаний імунітет перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності в Україні як державі, проти якої вчинена агресія. Розглянуті доводи прихильників «теорії імунітету» та наведені аргументи щодо того, що він не діє в Україні щодо вищих керівників держави-агресора та не перешкоджає притягненню їх до відповідальності за українським кримінальним правом. Зроблений висновок, що щодо агресивної війни в Україні функціональний імунітет вищих керівників російської федерації не має моральних, соціальних та юридичних підстав, а вказані особи підлягають кримінальній відповідальності не лише за міжнародним кримінальним правом, але й за правом України.
Вопрос об уголовной ответственности за ведение непрекращающегося жестокого конфликта актуален с начала российско-украинской войны, начавшейся в 2014 году, и особенно после полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году. Согласно международному уголовному праву, такие действия являются преступлениями по международному праву и подпадают под юрисдикцию международных судебных органов. Внутреннее законодательство Украины также предусматривает уголовную ответственность за указанные деяния. В то же время предпринимаются попытки доказать, что Путин и другие высшие должностные лица не подпадают под юрисдикцию украинских судов в силу украинского уголовного законодательства, поскольку якобы обладают функциональным иммунитетом, а рядовые участники вооруженной агрессии также не несут персональной ответственности в силу украинского законодательства, поскольку обладают функциональным иммунитетом. Цель статьи – доказать ошибочность утверждения о том, что вышеуказанные иммунитеты не позволяют привлекать таких лиц к уголовной ответственности в судах Украины – государства, против которого была совершена вооруженная агрессия. Были проанализированы аргументы сторонников «теории иммунитета» и приведены аргументы в пользу того, что указанные категории лиц не обладают иммунитетом на территории Украины, а значит, их можно привлечь к ответственности в силу законодательства Украины. Сделан вывод о том, что применительно к вооруженной агрессии против Украины функциональный иммунитет высших должностных лиц Российской Федерации не имеет моральных, общественных и правовых оснований, а названные лица, якобы обладающие таким иммунитетом, несут уголовную ответственность не только в силу международного уголовного права, но и по украинскому законодательству.
Kwestia odpowiedzialności karnej za prowadzenie trwającego, okrutnego konfliktu jest aktualna od początku wojny rosyjsko-ukraińskiej rozpoczętej w 2014 r., a zwłaszcza od 2022 r., czyli od inwazji na Ukrainę na pełną skalę. Zgodnie z międzynarodowym prawem karnym takie czyny stanowią zbrodnie prawa międzynarodowego i podlegają jurysdykcji międzynarodowych organów sądowych. Ukraińskie ustawodawstwo krajowe również przewiduje odpowiedzialność karną za rzeczone czyny. Jednocześnie podejmowane są próby udowodnienia, że Putin i inni wysocy urzędnicy nie podlegają orzecznictwu sądów ukraińskich na mocy ukraińskiego prawa karnego, ponieważ rzekomo posiadają immunitet funkcjonalny, a zwykli uczestnicy agresji zbrojnej również nie ponoszą osobistej odpowiedzialności na mocy prawa ukraińskiego z powodu posiadania immunitetu funkcjonalnego. Celem publikacji jest udowodnienie niesłuszności twierdzenia, że wyżej wymienione immunitety uniemożliwiają pociągnięcie takich osób do odpowiedzialności karnej przez sądy w Ukrainie, czyli państwie, przeciwko któremu rozpoczęto agresję zbrojną. Przeanalizowano zarówno argumenty zwolenników „teorii immunitetu”, jak i przedstawiono argumenty przemawiające za tym, że wskazane kategorie osób nie posiadają immunitetu na terytorium Ukrainy, a zatem możliwe jest ich ściganie na mocy prawa ukraińskiego. Stwierdzono, że w odniesieniu do agresji zbrojnej przeciwko Ukrainie immunitet funkcjonalny wyższych urzędników Federacji Rosyjskiej nie ma żadnych podstaw moralnych, społecznych i prawnych, a wymienione osoby, które rzekomo posiadają taki immunitet, ponoszą odpowiedzialność karną nie tylko na mocy międzynaro-dowego prawa karnego, lecz także prawa ukraińskiego.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 117-133
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Я-концепція як чинник формування ставлення особистості до здоров’я: емпіричне дослідження
Self-concept as a factor of forming the person`s health attitude: empirical research
Autorzy:: Гресько (Hresko), Інна (Inna)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2179038.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Я-концепція
особистість
відповідальність
здоров’я
ставлення до здоров’я
здоровий спосіб життя
студентська молодь
Self-concept
personality
responsibility
health
health attitude
healthy lifestyle
student youth
Opis:: The article highlights the results of an empirical research of the Self-concept as a factor of forming the health attitude of the individual. The theoretical foundations of the concept of responsible health attitude as a position of the individual, which determines the reactions and volitional actions of a person to health factors to optimally combine his personal capabilities and the environment to achieve general well-being. The paper also mentions three levels of person`s health attitude, namely: individual level, health attitude at the group level and at the level of society. Thus, the highlighted research is aimed at exploration the individual`s health attitude, which includes the assessment of the subject`s own health, his/her actions aimed at health, and so on. In addition, the theoretical part of the article contains an overview of the phenomenon of Self-concept of personality, which is a set of all person ideas about themselves, its two poles – positive (harmonious) and negative (non-harmonious) Self-concept. It is emphasized that such a sum of all ideas of a person affects his functioning in all spheres of life, which, as a consequence, determine the quality of his/her life, establish habits and patterns of thinking, including about health and lifestyle. The results of the empirical research of the Self-concept of personality as a factor in shaping the health attitude of the individual are presented in this article. The research was conducted on the basis of several higher education institutions in Vinnytsia among student youth. The sample of the research was 226 of higher education applicants. For this purpose, psychodiagnostic techniques were used: «Individual typological questionnaire by L. Sobchik (ITQ)»; «Self-concept clarity» by J. Campbell (SCC); «Test-questionnaire of self-attitude» by V. Stolin, S. Panteleev»; questionnaires «Health Attitude Index» by S. Deriabo, V. Yasvin and «Attitude to health» (author R. Berezovskaya). The results of the formative experiment with the main group of applicants showed that with help of a specially designed program for the development of a positive Self-concept of personality, it is possible promote the formation of a responsible health attitude. While the results of the ascertaining experiment of the 1st and 2nd order with the control group of applicants were without significant changes. In particular, the training program helped to harmonize the personality of applicants, increase their self-esteem and increase the level of clarity of self-concept, which, in turn, affected their attitude to themselves, their health, increased responsibility not only for their psychological well-being, but also for somatic health, which depends on a person`s lifestyle.
У статті висвітлені результати емпіричного дослідження Я-концепції як чинника формування ставлення особистості до здоров’я. Розглянуто теоретичні засади поняття відповідального ставлення до здоров’я як позиції особистості, що визначає реакції та вольові дії людини щодо факторів здоров’я для оптимального поєднання її особистих можливостей і можливостей навколишнього середовища для досягнення стану загального благополуччя. Також у роботі висвітлено три рівня прояву ставлення людини до здоров’я, а саме: індивідуальний рівень, ставлення до здоров’я на рівні групи і на рівні суспільства. Так, представлене дослідження спрямоване на вивчення ставлення індивіда до здоров’я, що включає оцінку власного здоров’я суб’єктом, його дії, направлені на стан здоров’я тощо. Крім того, теоретична частина роботи містить огляд феномену Я-концепції особистості, що є сукупністю всіх уявлень людини про себе, її двох полюсів – позитивної (гармонійної) та негативної (негармонійної) Я-концепції. Підкреслюється, що така сума всіх уявлень людини про себе впливає на її функціонування у всіх сферах життя, які, як наслідок, обумовлюють якість її життя, закладають звички та патерни мислення, в тому числі щодо сфери здоров’я і способу життя людини. Представлені в даній статті результати емпіричного дослідження Я-концепції особистості як чинника формування ставлення особистості до здоров’я проводилося на базі декількох закладів вищої освіти м. Вінниці серед студентської молоді. Вибірка дослідження складала 226 здобувачів вищої освіти. Для реалізації поставленої мети були використані психодіагностичні методики: «Індивідуально-типологічний опитувальник Л. М. Собчик (ІТО)»; «Шкала ясності Я-концепції Дж. Кемпбел»; «Тест-опитувальник самоставлення» (В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв); опитувальники «Індекс ставлення до здоров’я» (С. Д. Дерябо, В. А. Ясвіна) та «Ставлення до здоров’я» (автор Р. А. Березовська). Результати формуючого експерименту з основною групою здобувачів показали, що за допомогою спеціально розробленої програми на розвиток позитивної Я-концепції особистості можна сприяти формуванню відповідального ставлення до здоров’я. В той час, як результати констатуючого експерименту 1-го і 2-го порядку з контрольною групою здобувачів були без суттєвих змін. Зокрема, тренінгова програма сприяла гармонізації особистості здобувачів, підвищенню рівня їх самооцінки та зростанню рівня ясності Я-концепції, що як наслідок, вплинуло на їх ставлення до себе, свого здоров’я, підвищенню рівня відповідальності не тільки за своє психологічне благополуччя, а й за соматичне здоров’я, яке залежить від способу життя людини.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 5(2); 75-82
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Dopuszczalność stosowania podstępu przez rzecznika dyscyplinarnego podczas przesłuchania obwinionego w postępowaniu dyscyplinarnym policjantów
The admissibility of the use of deception by the disciplinary ombudsman during the interrogation of the accused in the disciplinary proceedings of police officers
Допустимость использования дисциплинарным уполномоченным уловки в ходе допроса обвиняемого в дисциплинарном производстве в отношении сотрудников полиции
Допустимість застосування підступу дисциплінарним речником під часдопиту обвинувачених у дисциплінарному провадженні поліцейських
Autorzy:: Jasińska, Marta
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33533862.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: podstęp
odpowiednie stosowanie
postępowanie karne
odpowiedzialność dyscyplinarna
deception
appropriate application
criminal proceedings
disciplinary responsibility
уловка
надлежащее применение
уголовное разбирательство
дисциплинарная ответственность
підступ
відповідне використання
кримінальне провадження
дисциплінарна відповідальність
Opis:: Przedmiotem artykułu jest przedstawienie zagadnienia możliwości zastosowania podstępu podczas przesłuchania policjanta przez rzecznika dyscyplinarnego w ramach prowadzonego postępowania dyscyplinarnego. Kwestia odpowiedzialności dyscyplinarnej policjantów nie budzi wątpliwości, gdyż Policja jako zawód zaufania publicznego musi spełniać wyższe standardy moralne. Dlatego też występowanie tego rodzaju odpowiedzialności jest zasadne. Należy jednak pamiętać, że prowadzenie postępowania dyscyplinarnego nie może być dowolne, musi podlegać gwarancjom konstytucyjnym. Pierwszą kwestią, która została zbadana, jest możliwość odpowiedniego zastosowania przepisów Kodeksu postępowania karnego dotyczących warunków przesłuchania obwinionego, jako że ustawa resortowa w tym zakresie milczy, a odesłanie w niej zawarte do przepisów K.p.k. jest ograniczone i nie zawiera uregulowań w tym zakresie. Posłużono się metodą dogmatyczno-prawną, która doprowadziła do sformułowania wniosku, że na zasadach analogii legis dopuszczalne jest odpowiednie stosowanie przepisów o przesłuchaniu obwinionego z K.p.k. do postępowania dyscyplinarnego policjantów, a co za tym idzie, zdaniem autorki, możliwe jest stosowanie podstępu w sposób limitacyjny, uzależniony od indywidualnej sprawy.
The subject of this article revolves around the issue of the admissibility of the use of deception during the interrogation of a police officer by a disciplinary ombudsman in the course of disciplinary proceedings. The issue of the disciplinary responsibility of police officers is not in question, as the police – as a profession of public trust – must meet higher moral standards. Therefore, the existence of this type of accountability is justified. Nevertheless, it is important to remember that the conduct of disciplinary proceedings cannot occur on a discretionary basis and must be subject to constitutional guarantees. The first aspect examined was the possibility of the application of appropriate provisions of the Code of Criminal Procedure, which relate to the conditions of interrogation of the accused, as the ministerial act does not provide any information in this respect and the reference to the provisions of the aforementioned Code is limited and does not contain any regulations in this respect. The use of a dogmatic-legal method led to the conclusion that based on the principles of the legis analogy, it is permissible to appropriately apply the provisions on the interrogation of the accused contained in the Code of Criminal Procedure during the disciplinary proceedings of police officers. According to the author, it is consequently possible to apply deception in a limiting manner, depending on the individual case.
Предметом настоящей статьи является изложение вопроса о возможности использования уловки в ходе допроса сотрудника полиции дисциплинарным уполномоченным в рамках дисциплинарного производства. Вопрос о дисциплинарной ответственности в данном случае не вызывает сомнений, поскольку сотрудники полиции, как представители профессии общественного доверия, должны соответствовать более высоким моральным стандартам. Поэтому существование данного вида ответственности является законным. Однако следует помнить, что ведение дисциплинарного производства не может быть произвольным и должно подчиняться конституционным гарантиям. Первый вопрос, который был рассмотрен – это возможность надлежащего применения положений Уголовно-процессуального кодекса об условиях допроса обвиняемого, поскольку ведомственный закон в этом отношении ничего не говорит, а содержащаяся в нем ссылка на положения Уголовно-процессуального кодекса ограничена и не содержит норм относительно этой области. В статье использован догматико-правовой метод, который позволил сформулировать вывод о том, что согласно принципам аналогии legis допустимо надлежащее применение положений о допросе обвиняемого из Уголовно-процессуального кодекса также к дисциплинарным производствам в отношении сотрудников полиции, и поэтому, по мнению автора, можно применять уловку в ограничительном порядке, в зависимости от конкретного случая.
Предметом статті є представлення питання про можливість застосування підступу під час допиту поліцейського дисциплінарним речником у рамках дисциплінарного провадження. Питання дисциплінарної відповідальності поліцейських не викликає жодних сумнівів, адже Поліція, як професія, яка користується суспільною довірою, має відповідати вищим моральним стандартам. Тому наявність такого виду відповідальності є виправданою. Проте слід пам’ятати, що здійснення дисциплінарного провадження не може бути свавільним і відбуватися з урахуванням конституційних гарантій. Перше питання, яке розглядалося, це можливість належного застосування положень Кримінально-процесуального кодексу щодо умов допиту обвинувачених, оскільки відомчий акт про це нічого не говорить, а посилання в ньому на положення Кримінально-процесуального кодексу є обмеженим і нерегульованим у цьому відношенні. Використано догматично-правовий метод, який допоміг сформулювати висновок про допустимість на підставі законодавчої аналогії належного застосування положень КПК про допит обвинуваченого до дисциплінарного провадження поліцейських, і, таким чином, на думку автора, можна обмежено використовувати підступ, залежно від конкретної справию.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 2; 27-42
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Защита прав человека в контексте событий которые происходили в Yкраине на евромайдане
Human rights protection in the context of events in Ukraine related to so called euromaidan
Ochrona praw człowieka w kontekście wydarzeń na Ukrainie w ramach tzw. euromajdanu
Autorzy:: Sadowy, Wiktor
Należyta, Maria
Labycz, Julia
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/443472.pdf
Data publikacji:: 2014
Wydawca:: Wyższa Szkoła Humanitas
Tematy:: права и свободы человека порушення прав
відповідальність
способи
вирішення
мирні протести в Україні Євромайдан
human rights and freedom
violation of rights
responsibility
Euromaidan
prawa i wolności człowieka naruszenie praw
odpowiedzialność
pokojowe
zgromadzenia (protesty) na Ukrainie Euromajdan
Opis:: В данной научной статье исследуется вопрос прав человека, а именно их со- блюдение и нарушения. На сегодня существует большое количество законодательных ак- тов, положений, конвенций, которые четко устанавливают и регулируют права и свободы человека. Также ими устанавливается ответственность за их нарушение, но события, которые происходили в Украине во время мирного протеста людей на Евромайдане по- казали всему миру, что данный вопрос еще недостаточно урегулирован. Это проявляется именно в таких сложных ситуациях, как в Украине во время Евромайдана. Поэтому в дан- ной статье исследуется вопрос, касающийся прав человека, их нарушение и восстановление на примере Украины.
In the following article, an analysis of human rights has been made – speci$cally, following and violating them based on example of freedom of congregation and speci$c events in Ukraine. Currrently, there are many normative acts – international conventions, as well as inner country legislations guaranteeing human rights and de$ning responsibility for their viloation.
W niniejszym artykule dokonano analizy zagadnienia praw człowieka – a konkretnie ich przestrzegania i naruszania na przykładzie wolności zgromadzeń i konkretnych wydarzeń na Ukrainie. Obecnie obowiązuje wiele aktów normatywnych – konwencji międzynarodowych, jak i legislacji krajowej gwarantujących prawa człowieka oraz określających kwestię odpowiedzialności za ich naruszenie. Przykład wydarzeń na Ukrainie pokazuje jednak, że pomimo wiążących norm prawnych prawa człowieka nie są „dane raz na zawsze” w żadnym państwie i społeczeństwie, lecz wymagają permanentnych wysiłków na rzecz standardów ich przestrzegania.
Źródło:: Roczniki Administracji i Prawa; 2014, 14/2; 97-110
1644-9126
Pojawia się w:: Roczniki Administracji i Prawa
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Some legal aspects of Russian policy towards neighbouring countries
Wybrane aspekty prawne rosyjskiej polityki wobec państw sąsiednich
Отдельные правовые аспекты политики России в отношении соседних государств
Окремі правові аспекти російської політики щодо сусідніх держав
Autorzy:: Goradze, George
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510541.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: Росія
нацизм
геноцид
етнічні чистки
кримінальна відповідальність
Україна
Грузія
Абхазія
Південна Осетія
Россия
этнические чистки
ответственность
Украина
Грузия
Абхазия
Южная Осетия
Rosja
nazim
ludobójstwo
czystki etniczne
odpowiedzialność
Ukraina
Gruzja
Abchazja
Osetia Południowa
Russia
Nazi
ethnic cleansing
responsibility
Ukraine
Georgia
Abkhazia
South Ossetia
Opis:: Russia’s policy towards neighbouring countries and nations has always been dictated by imperialist and expansionist goals. To achieve them, Russia used brutal methods, including direct military aggression, inciting ethnic conflicts, genocide and ethnic cleansing. There are many examples of this in history in the form of the genocide of the Caucasian nations in the 19th century, the Holodomor against Ukrainian people, Soviet repressions, the ethnic cleansing of Georgians in the Abkhazia and Tskhinvali region at the end of the 20th and the beginning of the 21st century, and others. Nevertheless, Russia has not been held accountable for its actions. The war against Ukraine, which started in February 2022, dispelled all illusions of the democratic world towards Russia. Today, the democratic world is united, and the primary basis of this unity is the values, which it must bear responsibility for protecting. For this purpose, all international legal levers and institutions should be used. Russia’s leadership must be brought to justice, and the country must be held financially accountable. The only way for peace between Russia and the world is the democratisation of Russia, which is only possible through international legal coercion, as happened in the case of Nazi Germany. This article is an attempt to present the specific facts of Russia’s aggressive and imperialist policy towards neighbouring countries, especially towards Georgia, the specific legal levers for combating this policy, and future perspectives.
Політика Росії щодо сусідніх держав і народів завжди була продиктована імперіалістичними та експансіоністськими цілями. Для досягнення цих цілей Росія використовувала жорстокі методи, включаючи пряму збройну агресію, розпалювання міжнаціональних конфліктів, геноцид та етнічні чистки. Існує багато прикладів з історії, таких як геноцид кавказьких народів у 19-му столітті, Голодомор в Україні, радянські репресії та етнічні чистки грузинів в Абхазії та Цхінвальському регіоні наприкінці 20-го та на початку 21-го століть. Росія ніколи не була притягнута до відповідальності за свої дії. Війна проти України, що розпочалася в лютому 2022 року, зруйнувала будь-які ілюзії демократичного світу щодо Росії. Сьогодні демократичний світ єдиний, і головною основою цієї єдності є цінності, за захист яких він має взяти на себе відповідальність. Для цього мають бути задіяні всі міжнародні інституції та правові інструменти. Винні керівники Росії мають бути притягнуті до відповідальності, а держава – нести фінансову відповідальність. Єдиний спосіб досягти миру в Росії та світі – це демократизація Росії, яка можлива лише через міжнародно-правовий примус, як це було у випадку з нацистською Німеччиною. Ця стаття є спробою представити окремі факти агресивної та імперіалістичної політики Росії по відношенню до сусідніх країн, особливо до Грузії, та конкретні правові інструменти боротьби з цією політикою, а також перспективи на майбутнє.
Политика России в отношении соседних государств и народов всегда диктовалась империалистическими и экспансионистскими целями. Для достижения этих целей Россия использовала жестокие методы, в том числе прибегала к прямой вооруженной агрессии, разжиганию межнациональных конфликтов, геноциду и этническим чисткам. Примеров тому из истории много: геноцид кавказских народов в XIX веке, Голодомор на Украине, советские репрессии, этнические чистки грузин в Абхазии и Цхинвальском регионе в конце XX – начале XXI века. Россия никогда не была привлечена к ответственности за свои действия. Война против Украины, начавшаяся в феврале 2022 года, разрушила все иллюзии демократического мира в отношении России. Сегодня демократический мир объединен, и главной основой этого единства являются ценности, за защиту которых он должен взять на себя ответственность. Для этого должны быть задействованы все международные институты и правовые инструменты. Виновные руководители России должны быть привлечены к ответственности, а государство – нести финансовую ответственность. Единственным путем достижения мира в России и во всем мире является демократизация России, которая возможна только путем международного правового принуждения, как это было в случае с нацистской Германией. Данная статья является попыткой представить отдельные факты агрессивной и империалистической политики России в отношении соседних стран, особенно Грузии, и конкретные правовые инструменты противодействия этой политике, а также перспективы на будущее.
Polityka Rosji wobec sąsiednich państw i narodów zawsze była podyktowana imperialistycznymi i ekspansjonistycznymi celami. Aby osiągnąć te cele, Rosja stosowała brutalne metody, w tym uciekała się do bezpośredniej agresji zbrojnej, podżegania do konfliktów etnicznych, ludobójstwa i czystek etnicznych. Jest na to wiele przykładów z historii, takich jak ludobójstwo narodów kaukaskich w XIX w., Holodomor na Ukrainie, represje sowieckie, czystki etniczne Gruzinów w Abchazji i regionie Cchinwali pod koniec XX i na początku XXI w. Rosja nigdy nie została pociągnięta do odpowiedzialności za swoje działania. Wojna przeciwko Ukrainie, która rozpoczęła się w lutym 2022 r., rozwiała wszelkie złudzenia demokratycznego świata wobec Rosji. Dziś demokratyczny świat jest zjednoczony, a główną podstawą tej jedności są wartości, za których ochronę musi wziąć odpowiedzialność. W tym celu należy wykorzystać wszystkie międzynarodowe instytucje i instrumenty prawne. Winni przywódcy Rosji muszą zostać postawieni przed sądem, a państwo musi zostać pociągnięte do odpowiedzialności finansowej. Jedynym sposobem na osiągnięcie pokoju w Rosji i na świecie jest demokratyzacja Rosji, która jest możliwa tylko za sprawą międzynarodowego przymusu prawnego, tak jak to miało miejsce w przypadku nazistowskich Niemiec. Artykuł jest próbą przedstawienia poszczególnych faktów agresywnej i imperialistycznej polityki Rosji wobec państw sąsiednich, zwłaszcza wobec Gruzji, oraz konkretnych instrumentów prawnych służących zwalczaniu tej polityki, jak również perspektyw na przyszłość.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 49-65
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "відповідальність" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język