Temat: відносини - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: „Przecież ja nie jestem taki głupi, jak wyglądam”
Листи Станіслава Вінценза до Івана (Яна) Сеньківа
Autorzy:: Bembenek, Zofia Małgorzata
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2015117.pdf
Data publikacji:: 2021-12-23
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: Станіслав Вінценз
Іван Сеньків
листування
польсько-українські відносини
Vincenz Stanisław
Senkiv Ivan
correspondence
polish-ukrainian relations
Stanisław Vincenz
Iwan Senʹkiw
korespondencja
polsko-ukraińskie relacje
Opis:: Przedmiotem pracy jest opracowanie edytorskie korespondencji Stanisława Vincenza i Iwana Senʹkiwa. Jego podstawą są skany mikrofilmów pochodzące z Archiwum Stanisława Vincenza w Zakładzie Narodowym im. Ossolińskich we Wrocławiu. Stanisław Vincenz (1888–1971) był pochodzącym z Huculszczyzny pisarzem i eseistą. Ukraiński etnograf – Iwan Senʹkiw (1913–?) poznał go w 1934 roku w Słobodzie Rungurskiej w czasie spotkania pasjonatów panidealizmu szwajcarskiego filozofa i psychologa Rudolfa Marii Holzapfla. Wspólne zainteresowania stały się spoiwem przyjaźni korespondentów. Łączyła ich także bliska więź z Jerzym Stempowskim. Pierwszą część pracy poświęcono opisowi relacji korespondentów, a zwłaszcza roli, jaką w życiu Iwana Senʹkiwa odegrał Stanisław Vincenz. Podjęto próbę scharakteryzowania najważniejszych wątków poruszanych w listach oraz stylu epistolograficznego Stanisława Vincenza. W nocie edytorskiej przedstawiono podstawowe problemy, jakie stwarzają listy Stanisława Vincenza. Kolejna część pracy zawiera transkrypcję korespondencji z lat 1951–1965. Listy opatrzono niezbędnymi objaśnieniami.
Станіслав Вінценз (1888–1971) — письменник і есеїст Гуцульщини. Український етнограф – Іван Сеньків (1913–?) познайомився з ним у 1934 році на Слободі Рунгурській під час зустрічі ентузіастів панідеалізму швейцарського філософа і психолога Рудольфа Марії Гольцапфля. Спільні інтереси стали зв'язком дружби між кореспондентами. Також у них були близькі стосунки з Єжи Стемповським. Перша частина опрацювання присвячена опису стосунків кореспондентів, а особливо ролі, яку відіграв Станіслав Вінценц у житті Івана Сеньківа. Зроблено спробу охарактеризувати найважливіші теми, порушені в листах, та епістолографічний стиль Станіслава Вінценца. У редакційній примітці представлені основні проблеми, поставлені листами Станіслава Вінценца. Наступна частина роботи містить стенограму листування 1951–1965 років. Списки були надані з необхідними поясненнями.
The subject of the article is editorial elaboration of correspondence between Stanisław Vincenz and Ivan Senkiv as a special case of Polish-Ukrainian relations. It is based on microforms’ scans from Stanisław Vincenz Archive in National Ossoliński Department located in Wrocław. The first part portrays the relation between friends with special emphasis on the role of Vincenz in Senkiv’s life. The paper makes an attempt to describe, characterize and name the most important issues, which were brought up in the letters, as well as epistolographical style of Stanisław Vincenz. The editorial note presents the basic problems posed by Stanisław Vincenz’s letters. The next part of the work contains a transcription of the correspondence from the years 1951–1965. The letters are provided with the necessary explanations.
Źródło:: TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 137-172
1733-2249
Pojawia się w:: TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: “Younger Brother” Status in Oriental Diplomatic History
СТАТУС «МОЛОДШОГО БРАТА» В ІСТОРІЇ СХІДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ
Autorzy:: Rozumjuk, V.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894457.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: “brotherhood”, international relation, status, diplomacy, treaty
«братство», міжнародні відносини, статус, дипломатія, угода
Opis:: Стаття присвячена дослідженню феномену «братерства» у міжнародних відносинах. Аналізується зміст поняття «братство» в дипломатичній історії країн Стародавнього Сходу і середньовічного Китаю, наводяться конкретні приклади «братських» договорів. На багатьох прикладах автор демонструє, що сімейна термінологія («батько», «син», «дід», «онук», «дядько», «племінник», «брат») часто використовувались в хроніках різних цивілізацій та епох для визначення певного статусу держави в системі міжнародних відносин та позначення різних нюансів відносин політичної залежності, васалітету та гегемонії. Екстраполюючи досвід історії східної дипломатії на сучасну систему міжнародних відносин, автор робить висновок, що традиційні гасла російської пропаганди про «один народ» та «одвічне братерство» російського та українського народів означають лише ствердження нерівноправності та залежності української держави від «старшого брата», другорядний статус українців як нації, а не відчуття взаємної приязні і родинні зв’язки.
The article is devoted to research of “brotherhood” phenomenon in international relations. The meaning of the term “brotherhood” in diplomatic history of the Ancient East and medieval China is analyzed. Some “brotherhood” treaties are given. The author demonstrates with many examples that a family terminology (“father”, “son”, “grandfather”, “grandson”, “uncle”, “nephew”, “brother”) was often used in chronicles of many epochs and civilizations to determine the state status in the system of international relations and for a designation of various nuances of relations of a political dependence, vassalage and hegemony. Extrapolating experience of the history of Eastern diplomacy at the modern system of international relations, the author concludes that traditional slogans of Russian propaganda about “one nation” and “eternal brotherhood” of Russian and Ukrainian nations mean only the assertion of an inequality and dependence of Ukrainian state from the “elder brother”, the second-class status of Ukrainians as a nation, but not a feeling of a mutual affection and family ties.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2017, 3; 52-62
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: 1991 рік: у джерел розбудови угорсько-українських міждержавних зв’язків
1991: At the origin of building Hungarian-Ukrainian inter-state relations
Autorzy:: Paladi, Renata
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1976873.pdf
Data publikacji:: 2021-11-01
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:: Hungary
Ukraine
Soviet Union
bilateral relations
diplomacy
Угорщина
Україна
СРСР
двосторонні відносини
дипломатія
Opis:: 31 травня 1991 р. в рамках триденного візиту керівництва Української РСР до Будапешта було підписано дев’ять документів, що в підсумку мали вирішальне значення для розбудови угорсько-українських двосторонніх відносин. Робочому візиту української делегації на чолі з головою Верховної Ради УРСР Леонідом Кравчуком передувала багатомісячна інтенсивна підготовча робота з обох сторін. У цій статті автор здійснює спробу дати огляд цього процесу на основі розсекречених архівних документів Міністерства закордонних справ Угорщини та, насамперед, посилаючись на угорську бібліографію. На початку дослідження автор дає коротку характеристику зовнішньополітичних цілей Угорської Республіки щодо Української РСР на межі 90-х років. Далі подається короткий опис змісту основних зустрічей угорської та української сторін, а також висвітлюється реакція керівництва СРСР на взаємне зближення двох сусідніх держав. На основі аналізу архівних матеріалів автор акцентує особливу увагу на питаннях, що мали велике значення в розвитку і регулюванні угорсько-українських двосторонніх відносин, а саме: 1) Договір про добросусідство та співробітництво, 2) Декларація про національні меншини та 3) Консульська конвенція. Завершується розвідка коротким оглядом і оцінкою візиту української делегації у Будапешт у травні–червні 1991 року, також подається короткий контент та умови всіх дев’яти підписаних документів.
On 31 May 1991, during the three-day visit of the leadership of the Ukrainian SSR to Budapest, there were signed nine documents, which ultimately were crucial for the development of Hungarian-Ukrainian bilateral relations. The working visit of the Ukrainian delegation, headed by the Speaker of the Ukrainian Parliament Leonid Kravchuk, was preceded by many months of intensive preparatory work on both sides. In this study, the author tries to give an overview of this process based on declassified archival documents of the Ministry of Foreign Affairs of Hungary and primarily referring to the Hungarian bibliography. At the beginning of the study, the author gives a brief description of the foreign policy goals of the Republic of Hungary to the Ukrainian SSR on the verge of the 90s. Then will be given a brief description of the content of the main meetings that were organized between the Hungarian and Ukrainian sides, as well as the reaction of the Soviet leadership to the mutual rapprochement of the two neighbouring states. Based on archival materials, the author pays special attention to issues that were of great importance in the development and regulation of Hungarian-Ukrainian bilateral relations, namely 1) the Treaty of Good Neighborliness and Cooperation, 2) the Declaration on National Minorities and 3) the Consular Convention. The paper concludes with a brief review and assessment of the visit of the Ukrainian delegation to Budapest in May-June 1991 and gives a summary of the content and the terms of all nine signed documents.
Źródło:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 141-155
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:: The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Autonomia woli w stosunkach cywilnoprawnych ze szczególnym uwzględnieniem umów konsumenckich
Autonomy of will in civil-law relationships with particular emphasis on consumer contracts
Современное значение принципа автономии воли в гражданско-правовых отношениях
Автономія волі в цивільно-правових відносинах з особливою увагою до споживчих договорів
Autorzy:: Haponiuk, Dorota
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33352017.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: автономія волі сторін
цивільно-правові відносини
принцип рівності
справедливий договір
споживче право
рівність сторін
autonomy of will of a party
civil-law relationships
the principle of equality
fair contract
consumer law
equality of parties
автономия воли
гражданское правоотношение
принцип равенства
справедливый договор
потребительское право
равноправие сторон
autonomia woli stron
stosunek cywilnoprawny
zasada równości
sprawiedliwa umowa
prawo konsumenckie
równorzędność stron
Opis:: Tekst prezentuje znaczenie i funkcje jednej z podstawowych zasad prawa cywilnego, jaką jest autonomia woli stron. Artykuł wskazuje obecne przemiany tej zasady prawa, służące odchodzeniu od czysto formalnego założenia gwarantującego w równym stopniu wpływ na kształtowanie treści stosunków prawnych, zwłaszcza w obrocie masowym, gdzie aktualnie jest ona najbardziej narażona na utratę swojego znaczenia. Zwrócono uwagę przede wszystkim na zmiany ilościowe i jakościowe jej zastosowania. Ponadto dokonano analizy przemian w podejściu prawodawcy do kształtowania autonomii woli podmiotów prywatnych. Oprócz opisania charakteru prawnego autonomii, wskazano współczesne funkcje autonomii woli oraz jej związek z zasadą równości. Szczególną uwagę poświęcono zagadnieniu współczesnego znaczenia autonomii woli na przykładzie umowy konsumenckiej i wiążącej się z tym pozorności swobody umów. Rozważania oparto głównie na metodzie empirycznej. Kluczową konkluzją jest spostrzeżenie na temat obecnych oczekiwań w stosunku do autonomii woli. Zaobserwowano również kryzys relacji między zasadą autonomii woli stron stosunku prawnego a zasadą równości (pochodną autonomii).
У тексті представлено значення та функції одного з основних принципів цивільного права, яким є автономія волі сторін. Метою статті є вказати сучасні зміни цього принципу права, спрямовані на відхід від суто формального припущення, що гарантує однаковий вплив на формування змісту правовідносин, особливо в масовій торгівлі, де наразі існує найбільший ризик втрати його значення. Звернено увагу насамперед на кількісні та якісні зміни в його застосуванні. Крім того, проведено аналіз змін у підходi законодавця до формування автономії волі приватних суб’єктів. Окрім опису правового характеру автономії, було представлено сучасні функції автономії волі та її зв’язок із принципом рівності. Особливу увагу було виділено питанню сучасного значення автономії волі на прикладі споживчого договору та пов’язаної з цим зовнішністi свободи договорів. Міркування ґрунтуються переважно на емпіричному методі. Ключовим висновком є спостереження що до поточних очікувань відносно автономії волі. Спостерігається також криза у співвідношенні принципу автономії волі учасників правовідносин і принципу рівності (похідного автономії).
В тексте представлены значение и функции одного из основополагающих принципов гражданского права – автономии воли сторон. Цель статьи – обозначить современные трансформации этого принципа права, которые служат отходу от чисто формального убеждения, гарантирующего равное влияние на формирование содержания правоотношений, особенно в массовой торговле, где он в настоящее время наиболее подвержен риску утраты своего значения. Внимание было уделено в первую очередь количественным и качественным изменениям в его применении. Кроме того, проводится анализ изменений в подходе законодателя к формированию автономии воли частных субъектов. Помимо описания правовой природы автономии, были отмечены современные функции автономии воли и ее связь с принципом равенства. Особое внимание было уделено вопросу современного значения автономии воли на примере потребительского договора и связанной с ним мнимой свободы договоров. Соображения в основном основаны на эмпирическом методе. Ключевым выводом является заключение о нынешних ожиданиях в отношении автономии воли. Отмечен также кризис в соотношении принципа автономии воли сторон правоотношения и принципа равенства (производного от автономии).
The text presents the meaning and functions of one of the fundamental principles of civil law, which is the autonomy of will of parties. The purpose of the article is to indicate the current changes to that principle of law, the goal of which is to depart from a purely formal presumption that guarantees an equal impact on shaping the content of legal relations, especially in mass trade, where, today, it is most exposed to losing its significance. Attention is paid primarily to the quantitative and qualitative changes in its application. Moreover, the changes in the legislator’s approach to shaping the autonomy of will of private entities are analysed. In addition to describing the legal nature of autonomy, the contemporary functions of the autonomy of will and its correlation with the principle of equality are pointed out. Extra attention is paid to the issue of the contemporary meaning of the autonomy of will, using the example of a consumer contract and the associated apparent freedom of contracts. The considerations are based mainly on the empirical method. A key conclusion is an observation of the current expectations related to the autonomy of will. Additionally, the crisis in the correlation between the principle of autonomy of will of the parties to a legal relationship and the principle of equality (derived from autonomy) is also revealed.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 1; 147-163
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Dziesięć lat później. Ukraińskie życie polityczne Lwowa w 1928 roku
Ten years after. Ukrainian political life in Lviv in 1928
Десять років згодом: украінське політичне життя Львова у 1928 р.
Autorzy:: Gaczkowski, Marcin
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2178882.pdf
Data publikacji:: 2015-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Lviv
interwar period
Ukrainian–Polish relations
image of the city
Львів
міжвоєнний період
українсько-польські відносини
образ міста
Opis:: During tne mid-war period Lviv was a leading centre of Ukrainian cultural and political life in Polish state. Despite the untavourable political situation Ukrainian elites tried to create mythologized image of the city as a ”heart and brain” of West Ukraine. In 1928 the opportunities for such actions were, among others, parliamentary elections in March, and - in November - 1st anniversary of the outbreak of the Ukrainian-Polish war.
У міжвоєнний період м. Львів виступало центром українсыкого політичного та культурного жкиття Польщі. Незважаючи на непрості політичні обставини, українсыкі еліти намагалися формулювати образ міста як „серця й мозку" західної України. У 1928 р. нагодою до цього стали, зокрема, березневі вибори до парламенту та листопадові святкування десятої річниці спалаху українсыко-польської війни.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2015, 1; 39-55
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Ethnic Germans of Ukraine in the Context of Soviet-German Relations (1920-1950s)
ЕТНІЧНІ НІМЦІ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ВІДНОСИН (1920-1950-і рр.)
Autorzy:: Chirko, B.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894255.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Ethnic Germans, Ukraine, the USSR, Germany, international relations, the Stalinist regime, repressions, terror, deportations, repatriations
етнічні німці, Україна, СРСР, Німеччина, міждержавні відносини, сталінський режим, репресії, терор, депортації, репатріації
Opis:: Метою публікації є дослідження етнополітичних, соціально-економічних, демографічних та інших процесів, які відбувалися у середовищі німецької етнічної групи України в контексті радянсько-німецьких міждержавних відносин у 1920-1950-х рр. Автор аналізує ставлення органів державної влади до німецької етнічної спільноти, причини, механізми реалізації, демографічні та соціально-політичні наслідки політичних репресій сталінського режиму щодо етнічних німців, масові депортації німецького населення з регіонів традиційного проживання у міжвоєнний період. Автор підкреслює, що репресивні акції були зумовлені і тісно пов’язані з адміністративно-наказовими методами здійснення внутрішньої політики, мілітаризацією економіки, колективізацією села, насильницькими хлібозаготівлями, антирелігійними кампаніями тощо. Репресії щодо «націоналістів» (німецьких, польських та інших) пов’язувалися й з міжнародним фактором – загостренням становища у світі. Погіршення відносин СРСР з Німеччиною та Польщею і відповідне посилення антинімецької та антипольської пропагандистської кампаній зумовили, зокрема, особливу упередженість радянських владних структур щодо німецького та польського населення, що розглядалося як потенційна база «фашистської» діяльності у країні. В публікації аналізується соціальний й правовий статус «фольксдойче» у роки Великої вітчизняної війни та ставлення до «етнічних німців» України з боку нацистського окупаційного режиму. Розглядаються статус та характер перебування етнічних німців у режимі спецпоселень, репатріації та проблеми роз’єднаних сімей у повоєнні часи. Особливу увагу автор приділяє проблемам зняття обмежень у правовому становищі більшості німецького населення СРСР у результаті німецько-радянських переговорів в Москві 1955 р., спроби етнічних німців та органів державної влади України забезпечити етносоціальні, культурні, релігійні та духовні запити німецької етнічної спільноти в умовах сучасного українського державотворення та поглиблення демократичних процесів в українському суспільстві.
The aim of the publication is the study of ethno-political, socio-economic, demographic and other processes taking place in the environment of the German ethnic group of Ukraine in the context of the Soviet-German inter-state relations during 1920-1950s. The author analyzes the attitude of governmental bodies to the German ethnic community, causes, mechanisms of realization, demographic, social and political consequences of political repressions of the Stalinist regime against ethnic Germans, mass deportation of the German population from the regions of traditional accommodation in the interwar period. The author emphasizes that the repressive actions were caused by and closely related to administrative-imperative methods of implementation of domestic policies, the militarization of the economy, collectivization of village, violent grain procurements, antireligious campaigns etc. Repressions of the “nationalists” (German, Polish, etc.) were linked with the international factor - the aggravation of the situation in the world. The deterioration of relations between the USSR and Germany and Poland as well as the corresponding strengthening of anti-German and anti-Polish propaganda campaign led in particular to a special bias of Soviet authorities towards the German and Polish population, which was considered as a potential base for “Nazi” activities in the country. This publication analyzes the social and legal status of “volksdeutsche” during World War II, the attitude towards “ethnic Germans” of Ukraine from Nazi occupation regime. The status and nature of ethnic Germans staying in the mode of special settlements, repatriation and problems of separated families in the postwar years have been considered. The author has paid special attention to the problems of lifting restrictions in the legal status of the majority of the German population of the USSR as a result of the German-Soviet negotiations in Moscow in 1955, the attempts of ethnic Germans and the government of Ukraine to ensure ethnic, social, cultural, religious and spiritual needs of the German ethnic community under conditions of modern Ukrainian state – building and deepening of democratic processes in Ukrainian society.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2017, 3; 166-182
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: PECULIARITIES OF THE US-EU RELATIONS: EVOLUTION AND PROSPECTS
Особливості відносин США та ЄС: еволюція та перспективи
Autorzy:: Lakishyk, D.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894445.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: USA, EU, US-European relations, foreign policy, partnership
США, ЄС, американо-європейські відносини, зовнішня політика, партнерство
Opis:: Аргументовано, що американо-європейські відносини, незалежно від позиції США як єдиної глобальної держави, базуються на принципах взаємозалежності. Суперечності, що виникають з окремих питань, не мають стратегічного і тим більше вирішального характеру. Вони не можуть спровокувати фундаментальний конфлікт, передусім через аналогічні ціннісні і цільові орієнтири в проведенні зовнішньої політики. Зміна статусу ЄС з «традиційного союзника» на статус «необхідного партнера» зумовлюється потребою чіткого визначення європейських інтересів у трансатлантичному співробітництві. Відносини між ЄС і США будуються на захисті інтересів і пріоритетів кожної зі сторін на додаток до політики компромісу. Нині формат трансатлантичного співробітництва залишається багаторівневим, переговорна основа зовнішньополітичної практики США поєднана зі співпрацею з ЄС, що засвідчує практичний перехід Вашингтона до поновлення колективних дій. Наповнення американо-європейських відносин «глобальним контекстом» змінює практику трансатлантичного партнерства і за змістом, і за формою. США і ЄС продовжують залишатися одними з лідерів світової політики, які отримують додаткові можливості для формування та реалізації спільної позиції з багатьох питань глобальної проблематики завдяки стратегічному партнерству.
It is argued that the US-European relations, regardless of the position of the US as a single global state, are based on the principles of interdependence. Conflicts that arise on specific issues are not of strategic and decisive character. They cannot provoke fundamental conflict, primarily because of similar values and targets in the conduct of foreign policy. Changing the status of the EU “traditional ally” into the status of “essential partner” is caused by the need to clearly define European interests in transatlantic cooperation. Relations between the EU and the US are based on protecting the interests and priorities of each party, in addition to the policy of compromise. Now the format of transatlantic cooperation is multilateral, negotiation basis of US foreign practices is combined with cooperation with the EU, confirming the practical transition of Washington to renovation of collective action. Filling the US-European relations with “global context” changes transatlantic partnership both in content and in form. The US and EU continue to be among the leaders in world politics that get additional opportunities for development and implementation of a common position on many global issues thanks to strategic partnership.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 153-174
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Peloponnesian War: Domestic Policy Determinants of Foreign Policy
ПЕЛОПОННЕСЬКА ВІЙНА: ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Autorzy:: Rozumyk, V.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894429.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Peloponnesian War, Athens, Sparta, foreign policy, international relations
Пелопоннеська війна, Афіни, Спарта, зовнішня політика, міжнародні відносини
Opis:: Стаття присвячена дослідженню загальних аспектів проблеми внутрішньополітичних детермінант зовнішньої політики. Визначено, що перед сучасною політологією міжнародних відносин постає питання щодо можливості загострення геополітичного протистояння в процесі формування альтернативних моделей світоустрою загалом, і впливу внутрішньополітичної гетерогенності провідних держав світу на становлення нової системи міжнародних відносин зокрема. На прикладі Пелопоннеської війни розглянуто і проаналізовано внутрішні чинники міжнародних відносин, продемонстровано неадекватність та помилковість багатьох стереотипів теорії міжнародних відносин, навіяних ліберальною пропагандою. Доведено хибність положень про вроджену агресивність авторитарних режимів, спростовано твердження про іманентний пацифізм демократій.
The article investigates the common aspects of home policy determinants of foreign policy. The author argues that before the modern political science international relations raises questions about the possibility of aggravation of geopolitical confrontation in the process of alternative models of world order and the impact of the internal heterogeneity of the leading countries in the world in the development of a new system of international relations. On the example of the Peloponnesian War, the internal factors of international relations are reviewed and analyzed, the inadequacy and inaccuracy of many of the stereotypes of the theory of international relations, inspired liberal propaganda are clearly demonstrated. Falseness of the statements about the innate aggressiveness of authoritarian regimes is proved, the position about an inherent pacifism of democracies is refuted.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 52-63
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Separation of administrative and other legal relations arising during the Implementation of anti-corruption policy
Pозмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики
Autorzy:: Дем’янчук, Віталій Анатолійович
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/951158.pdf
Data publikacji:: 2017
Wydawca:: Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
Tematy:: правові відносини
антикорупційна політика
корупція
антикорупційні заходи
державне управління
anti-corruption policy
corruption
anti-corruption measures
legal relations
public administration
Opis:: The article is focused on the scientific and practical research of the problem of separation of administrative and other legal relations arising during the implementation of anti-corruption policy of the modern legal state. The author has considered the most important features of administrative and legal relations as the main form of the implementation of anti-corruption measures. The author has analyzed the major doctrinal approaches to determining legal content and value of the separation of different types of legal relations in the anti-corruption field to find the best practical ways of counteracting corruption as a negative social phenomena and overcoming corruption in society. It has been noted that the basic form of the practical implementation of anti-corruption regulations is administrative and legal relations, as they occur in the sphere of public administration, cover all major types of anti-corruption measures, are spread to the actions of state officials and are implemented, especially by the executive state authorities through regulative, prescribing, everyday actions and decisions on combating corruption as an extremely dangerous negative social phenomena for normal functioning of the society.
Стаття присвячена науково-практичному дослідженню проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації антикорупційної політики сучасної правової держави. Розглянуто найважливіші ознаки адміністративно-правових відносин як основної форми реалізації антикорупційних заходів. Проаналізовані найважливіші доктринальні підходи до визначення юридичного змісту та значення розмежування різних видів правовідносин в антикорупційній сфері для пошуку оптимальних практичних шляхів протидії корупції як негативному соціальному явищу та подолання корупційних проявів у суспільстві. Наголошується, що основною формою практичної реалізації антикорупційних норм є адміністративно- правові відносини, оскільки вони відбуваються у сфері державного управління, охоплюють усі основні види антикорупційних заходів, поширюються на дії державних службовців та реалізуються, перш за все, органами державної виконавчої влади шляхом підзаконних, розпорядчих, повсякденних дій та рішень з протидії корупції як вкрай небезпечному для нормальної життєдіяльності суспільства негативному соціальному явищу.
Źródło:: Journal of Modern Science; 2017, 35, 4; 249-264
1734-2031
Pojawia się w:: Journal of Modern Science
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: The Global Trend of Individualization as a Factor of Social Transformation
Глобальний тренд індивідуалізації як фактор трансформації соціального характеру
Autorzy:: Nastoiashcha, Kateryna
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/469900.pdf
Data publikacji:: 2019-03-01
Wydawca:: Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
Tematy:: individualization
global trend
social character
social relations
emancipation values
postmaterialism
індивідуалізація
глобальний тренд
соціальний характер
суспільні відносини
емансипаційні цінності
постматеріалізм
Opis:: The article is dedicated to individualization, which is considered as a globalization trend that affects all spheres of life of modern person, causing the transformation of social relations and social character. In particular, individualization as a trend has also caused some relevant accompanying tendencies such as atomization, alienation of personality, depersonalized communication and "colonization of the future" (Giddens) which changes the norms, rules of conduct and customs of a modern person. While market orientation (according to E. Fromm) has made a person pragmatic, cynical and commercialized all spheres of life, the rationalization with the domination of individualization as a global trend has redirected the vector to individual, personal rationalization, as a reflection on existential issues. The collected data also clearly indicates how quickly changes towards individualization in basic social values spread, transforming the social nature of postmodern society into a post-material one which transforms the system of everyday practices of the modern person. Purpose. To analyze how individualization as a global trend has influenced the transformation of the social nature, outline the main vectors of changes in social relations. Methods. The methods involved have been philosophical, general scientific and special sociological methods, in particular methods of analysis, synthesis, comparison, reasoning by analogy, theoretical modeling, and the like. The author relies on the process and activity approaches, the theory of globalization and the sociology of social changes. Also data from world sociological studies has been applied to the analysis. Results. Individualization as a global trend has been proved to have influenced the transformation of the social character of modern society, in particular, in the formation of new value priorities and life goals of the individual, the emergence of new standards of conduct and daily practices. It can be assumed that the growth in the future of social responsibility and ecological consciousness will be positive in this context. At the same time, the growth of the role of the individual and his activity in the political and social sphere will lead to an increase in the "aggressiveness" of citizens and an increase in the conflict-related nature of social relations. Conclusions. The formation of a new social character, the emergence of new forms of social organization and communication (social networks, etc.) along with the strengthening of the vector of individualism will enhance the ability and ability of civil society to influence the power (new modern ways of organizational and technological influence). This will lead to the emergence of a new class – creative. The emergence of modern ideologies on the basis of communication, information and multimedia revolutions determines transformation of the society communicative space, which will further multiply new life styles based on practices of civic activity.
Стаття присвячена індивідуалізації, яка розглядається як глобалізаційний тренд, якій впливає на всі сфери життя сучасної людини, викликаючи трансформацію соціальних відносин і соціального характеру. Зокрема індивідуалізація як тренд викликає і відповідні супутні тенденції – такі як атомізація, відчуження особистості, знеособлена комунікація, “колонізація майбутнього” (Гідденс), що змінює норми, правила поведінки, звичаєву культуру сучасної людини. Якщо ринкова орієнтація (за Е. Фромом) зробила людину прагматичною, цинічною і комерціалізувала всі сфери життя, то раціоналізація за домінування індивідуалізації як глобального тренду змінила вектор на індивідуальну, особистісну раціоналізацію, як рефлексію над екзенстенційними питаннями. Також зібрані дані чітко вказують, як швидко поширюються зміни в бік індивідуалізації в основних суспільних цінностях, трансформуючи соціальний характер постмодерного соціуму в пост матеріальний, що трансформує систему повсякденних практик сучасної людини. Мета. Проаналізувати яким чином індивідуалізація як глобальний тренд вплинула на трансформацію соціального характеру, окреслити основні вектори змін соціальних відносин. Методи. Задіяними методами є філософські, загальнонаукові і спеціальні соціологічні методи, зокрема методи аналізу, синтезу, порівняння, міркування за аналогією, теоретичного моделювання тощо. Автор спирається на процесний і діяльнісний підходи, залучає напрацювання теорії глобалізації і соціології соціальних змін. Для аналізу залучаються данні світових соціологічних досліджень. Результати. Доведено що індивідуалізація як глобальний тренд вплинула на трансформацію соціального характеру сучасного суспільства, зокрема в частині формування нових ціннісних пріоритетів і життєвих цілей особистості, появі нових норм поведінки і повсякденних практик. Можна припустити, що позитивним в цьому контексті буде зростання в подальшому соціальної відповідальності та екологічної свідомості. Разом з тим зростання ролі індивідуальної особистості і її активність в політичній та соціальній площині призведе до підвищення "агресивності" громадян і збільшення конфліктогенності суспільних відносин. Висновки. Формування нового соціального характеру, поява нових форм соціальної організації і комунікації (соціальні мережі тощо) разом з посиленням вектору індивідуалізму сприятиме підвищенню змоги та вміння громадянського суспільства чинити вплив на владу (нові сучасні способи організаційного та технологічного впливу). Це призведе до появи нового класу – креативного. Поява сучасних ідеологій на базі комунікаційної, інформаційної та мультимедійної революцій детермінує трансформацію комунікативного простору суспільства, що множитиме далі нові життєві стилі на основі практик громадянської активності.
Źródło:: Intercultural Communication; 2019, 6, 1; 141-159
2451-0998
Pojawia się w:: Intercultural Communication
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: The Munich Crisis and Collapse of the Versailles System on the Eve of World War II
МЮНХЕНСЬКА КРИЗА І КРАХ ВЕРСАЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Autorzy:: Pavlenko, V.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894365.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: the Versailles system, international relations, the Munich Agreement, appeasement policy, security, crisis occasions, dictatorial regime, Western democracies
Версальська система, міжнародні відносини, Мюнхенська угода, політика умиротворення, безпека, кризові явища, диктаторський режим, західні демократії
Opis:: У статті досліджується процес розвитку кризових явищ Версальської системи напередодні Другої світової війни. Особлива увага надається тому, як і за яких обставин йшла підготовка та підписання Мюнхенської угоди. Зазначається, що поява на авансцені європейської політики нацистської Німеччини, без сумніву, стимулювало весь комплекс міждержавних протиріч. Це призвело до зниження стабільності Версальської системи. Аналізуються прояви реакції великих держав на агресивну політику Берліна та наголошується на тому, що політика умиротворення була хибною і призвела до поглиблення кризи Версальської системи в кінці 30-х рр. ХХ ст. В даному дослідженні робиться наголос на тому, що в результаті політики умиротворення кардинально змінюється баланс сил на континенті, а підписання Мюнхенської угоди у вересні 1938 р. стало вирішальним у розвитку кризи Версальської системи і поклало початок розпаду даної моделі міжнародних відносин.Констатовано, що західні демократії так і не зрозуміли суті диктаторських режимів, а таке нерозуміння призвело не тільки до руйнації міжнародної системи, але й до початку Другої світової війни.
The article examines the development of the crisis manifestations of the Versailles system on the eve of World War II. Special attention is paid to how and under what circumstances the preparation and signing of the Munich Agreement took place. It is noted that the emergence of Nazi Germany’s European politics at the forefront undoubtedly stimulated a whole range of interstate contradictions. This led to a decrease in the stability of the Versailles system. The manifestations of the reaction of the great powers to the aggressive policy of Berlin are analyzed and attention is focused on the fact that the policy of appeasement was erroneous and led to the aggravation of the Versailles system crisis in the late 30s XX century. This study emphasizes that as a result of the policy of appeasement, the balance of forces on the continent changes dramatically, and the signing of the Munich Agreement in September 1938 was decisive in the development of the Versailles system crisis and determined the beginning of the collapse of this model of international relations. It was stated that the Western democracies did not understand the essence of dictatorial regimes, and such a misunderstanding led not only to the collapse of the international system, but also to the beginning of the World War II
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 20-31
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Ukrainian-US Relations in the Context of U.S. Foreign Policy Priorities
УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ В КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ США
Autorzy:: Tolstov, S.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894419.pdf
Data publikacji:: 2019
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: foreign policy, bilateral relations, conflict in Donbas, military assistance, deterrence, crisis, European security
зовнішня політика, двосторонні відносини, конфлікт в Донбасі, військова допомога, стримування, криза, європейська система безпеки
Opis:: Після обрання Д. Трампа президентом США в українсько-американських відносинах спостерігалися суттєві зміни, зокрема скасування ембарго на поставки летальних озброєнь і відновлення засідань Комісії стратегічного партнерства Україна-США. Всуперечвисловлюваній Д. Трампом готовності до укладення «Великої угоди» між Росією і США, республіканці і демократи в Конгресі дотримувалися двопартійної позиції по Україні, підтримуючи розширення санкцій з різних приводів – від триваючого конфлікту в Донбасі і спроб російського втручання у виборчу кампанію 2016 року до створення перешкод для поставок російських озброєнь у треті країни.Утім, аналіз оцінок у дослідженнях американських академічних фахівців і коментарях політичних експертів не дає підстав вважати, що політичні кола США готові перейти від дистанційної підтримки України в дусі довгострокової доктрини стримування до більш інтенсивних форм військової та військово-політичної участі. Констатуючи неприйняття російським керівництвом євроатлантичної системи безпеки, що склалася після закінчення холодної війни, американські дослідники висловлюють сумніви в можливості остаточноговрегулювання конфлікту в Донбасі. В разі його заморожування, ситуація в Донбасі становитиме потенційну та реальну загрозу для економіки і безпеки України. За такого перебігу подій Україна відіграватиме роль одного з важливих джерел напруженості і розбіжностей в економічних і військових відносинах між Росією і Заходом.
After Donald Trump was elected as the American president, significant changes were observed in the Ukrainian-American relations. These especially included the lifting of embargo on lethal arms supply and the resumption of meetings of the Ukraine-US Strategic Partnership Commission. Contrary to D. Trump’s desire to conclude a U.S. - Russia “Big Deal”, Republicans and Democrats in the U.S. Congress held a bipartisan position on Ukraine supporting the expansion of sanctions on various occasions – from the on-going conflict in Donbas and Russian attempts to influence the 2016 election campaign to imposing obstacles for the supply of Russian weapons to the third countries. Assessments of American academic and political experts do not give reason to believe that the U.S. political circles are ready to move from remote support of Ukraine in the mood of long-term deterrence doctrine to intensive forms of military and military-political participation. Acknowledging Russia’s rejection of the post-Cold War Euro-Atlantic security order, American observers are inclined to suppose that the conflict in Donbas is unlikely to be finally settled. In case of its freezing, this conflict will pose potential or acute threats to the economy and security of Ukraine. Within such a trend Ukraine will play the role of one of the major subjects of long-term tensions and discord in economic and military relations between Russia and the West.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 117-143
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: ZUNR in the Struggle for Independence of the Paris Peace Conference in 1919
ЗУНР У БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НА ПАРИЗЬКІЙ МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ 1919 Р.
Autorzy:: Datskiv, I.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/894415.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: ZUNR, Galicia, Antanta, Paris Conference, diplomatic relations, the delegation, the diplomatic mission
ЗУНР, Галичина, Антанта, Паризька конференція, дипломатичні відносини, делегація, дипломатична місія
Opis:: У статті досліджуються події, що відбувались після Першої світової війни та безпосередньо впливали на долю Західноукраїнської Народної Республіки. Особлива увага приділяється глибокому переосмисленню зовнішньополітичних чинників визвольних змагань у 1918-1921 рр. Аналізуються дипломатичні заходи ЗУНР в обороні державності на Паризькій мирній конференції. Детально розглянуто діяльність українських дипломатів на конференції, їх намагання захистити право галицьких українців на самовизначення. Це був перший вихід дипломатії ЗУНР на міжнародну арену й активна участь української делегації в роботі конференції поряд із провідними державами світу. Підкреслено, що в Парижі держави-переможниці розглядали українську проблему в антибільшовицькому аспекті, покладаючись здебільшого на Польщу, Румунію та білу Росію, ніж на ЗУНР.
The article investigates the events that took place after World War I, and directly affect the fate of the West Ukrainian People's Republic. Particular attention is paid to foreign factors profound rethinking of the liberation struggle in 1918-1921. ZUNR diplomatic action in defense of statehood at the Paris Peace Conference is analyzed. The activities of Ukrainian diplomats at the conference, their attempts to protect the right to self-determination of the Galician Ukrainian are considered in details. It was the first outing ZUNR diplomacy on the international scene and the active participation of the Ukrainian delegation at the conference, along with the leading states of the world. It is noticed that in Paris the victorious powers regarded Ukrainian problem in the anti-Bolshevik aspect, relying mainly on Poland, Romania and Russia white than ZUNR.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 147-168
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Актуальна проблематика реалізації спадкових прав
Current Problems of Inheritance Rights Realization
Autorzy:: Косяченко (Kosiachenko), Ксенія (Kseniia)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2185492.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: спадок
спадкоємець
спадкодавець
спадкові відносини
презумпція прийняття спадщини
право на спадкування
заява про прийняття спадщини
спадкове майно
прийняття спадщини
відмова від
спадщини
поділ спадщини
перерозподіл спадщини
inheritance
heir
testator
inheritance relations
presumption of acceptance of inheritance
right to inheritance
application for acceptance of inheritance
inherited property
acceptance of inheritance
renunciation of inheritance
division of inheritance
redistribution of heritage
Opis:: This scientific article examines current practical and theoretical issues related to the exercise of the right to inherit. Particular attention is paid to the study of the development of legal bases and research on the exercise of the right to inheritance. The exercise of the right to inherit is considered as a complex concept that provides ways to exercise the right to inherit, reflecting the dynamics of inheritance and deepening the relationship between the rules of substantive and procedural law. This article focuses on the study of ways to exercise the right to inherit. The peculiarities of the procedure for exercising the right to inherit by submitting an application for acceptance of the inheritance, by applying to notaries, are analyzed. Particular attention is paid to the need to distinguish between the legal nature of the application for a certificate of inheritance and the application for acceptance of the inheritance. The article defines the essence and purpose of establishing the conditions and forms of inheritance, as well as the types and procedure for refusing to accept the inheritance. It is emphasized that established by the Civil Code of Ukraine, that the forms and conditions of acceptance of inheritance to protect the rights and legitimate interests of heirs, and do not provide an alternative method of acceptance of inheritance. Particular attention is also paid to the exercise of the right to renounce the inheritance by the heirs, who are subject to the presumption of acceptance of the inheritance. Through scientific analysis of judicial and notarial practice concerning the adoption of measures for the protection of hereditary property, which is in the individual legal orders of an individual, it is argued that in the case of storage of property in a bank safe there is no purpose to perform this notarial act. The legal nature of the term for acceptance of the inheritance is determined, and the legal consequences of missing the term for acceptance of the inheritance are clarified. The procedure and grounds for division (allocation) and redistribution of inheritance are revealed. As a result of the analysis of judicial and notarial practice, a number of proposals were developed to improve notarial proceedings in inheritance cases, including inheritance, consent of heirs who inherited, acceptance of inheritance by heir who missed the deadline for acceptance of inheritance, withdrawal of applications for inheritance and renunciation of inheritance. On the basis of this study, some theoretical conclusions and proposals for improving the current legislation have been formulated.
У цій науковій статті досліджено актуальні практичні й теоретичні проблеми, пов’язані із здійсненням права на спадкування. Окрему увагу приділено дослідженню розвитку правових засад та наукових досліджень здійснення права на спадкування. Здійснення права на спадкування розглядаємо як комплексне поняття, що передбачає способи реалізації права на спадкування, відображаючи динаміку спадкових правовідносин та поглиблюючи зв’язок між нормами матеріального та процесуального права. Значну увагу відведено дослідженню способів здійснення права на спадкування. Проаналізовано особливості процедури здійснення права на спадкування шляхом подання заяви про прийняття спадщини, за допомогою звернення в нотаріальні органи. Окрему увагу приділено потребі розмежувати правову природу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та заяви про прийняття спадщини. У статті визначено сутність та мету встановлення умов і форм прийняття спадщини, а також види та порядок відмови від прийняття спадщини. Акцентовано, що Цивільним кодексом України встановлено форми та умови прийняття спадщини для охорони прав та законних інтересів спадкоємців і не передбачено альтернативних способів прийняття спадщини. Звернено увагу також на реалізацію права на відмову від спадщини спадкоємцями, на яких поширюється дія презумпції прийняття спадщини. Шляхом наукового аналізу судової та нотаріальної практики, яка стосується вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, що перебуває в індивідуальних правових розпорядженнях фізичної особи, аргументовано, що в разі зберігання майна в банківському сейфі відсутня мета вчинення цієї нотаріальної дії. Визначено юридичну природу терміну для прийняття спадщини, а також з’ясовано правові наслідки пропущення терміну для прийняття спадщини. Розкрито порядок та підстави поділу (виділу) та перерозподілу спадщини. У результаті аналізу судової та нотаріальної практики розроблено низку пропозицій щодо вдосконалення нотаріального провадження в спадкових справах, зокрема в частині прийняття спадщини, надання згоди спадкоємцями, які прийняли спадщину, на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив термін для прийняття спадщини, відкликання заяв про прийняття спадщини та відмову від спадщини. На основі проведеного дослідження сформульовано певні теоретичні висновки й пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства.
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 94-100
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Відносини Угорщини з сусідніми країнами у ХХ – на початку ХХІ ст.
Hungary Relations with Neighboring Countries in the XX – early XXI Century
Autorzy:: Перга, Т.Ю.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676598.pdf
Data publikacji:: 2021-09-14
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Угорщина. Словаччина
Україна
міжнародні відносини
етнічна меншина
конфлікт
Перша світова війна
Друга світова війна
Hungary
Slovakia
Ukraine
international relations
ethnic minority
conflict
World War I
World War II
Opis:: У статті акцентується на відносинах Угорщини зі Словаччиною та Україною. Зроблено висновок про радикалізацію зовнішньої політики Угорщини на початку ХХI ст., що проявляється в зростаючому тиску на сусідні країни, зокрема Україну, з метою надання представникам угорської етнічної меншини автономії. З’ясовано, що це відбувається в рамках впровадження ідеї «Великої Угорщини», яка полягає у забезпеченні домінування об’єднавчих і реасиміляційних процесів та інтеграції угорської нації у Східній Європі навколо Будапешта. Доведено, що передумови для її розвитку були закладені Тріанонським договором, у результаті якого країна втратила дві третини території і третину населення. Виявлено, що антогонізм, закладений у результаті неврахування етнічного принципу під час встановлення кордонів після Першої світової війни спонукав Угорщину вдатися до силового сценарію вирішення територіальних суперечностей, який домінував у першій половині ХХ ст. З’ясовано, що зміна геополітичної ситуації у другій половині ХХ ст. унеможливили його реалізацію, що привело до зміни стратегії і тактики Угорщини щодо повернення втрачених у результаті Першої і Другої світових воєн територій, що полягає у перенесенні вирішення узгодження суперечностей з сусідніми країнами у правове поле, на двосторонню основ. Угорщина зробила ставку на культурологічне та мовне об’єднання нації, засноване на збереженні національних традицій. Автор прийшов до висновку, що, не дивлячись на відмінність ситуації з угорською спільнотою в Словаччині та Україні, Угорщина використовує подібні інструменти просування своїх інтересів і тиску на країни – сусіди. Політика Угорщини створює загрозу національній безпеці України, а методи, якими вона впроваджується, призводять до періодичного втручання в політику сусідніх держав. Їх варто розглядати як один із елементів політики «м’якого приєднання» угорськомовної частини Закарпаття до Угорщини, що можна розцінити як елемент гібридних воєн початку ХХI ст., спрямованих на перегляд встановлених після Другої світової війни кордонів мирним шляхом.
The article focuses on Hungary’s relations with Slovakia and Ukraine. It is concluded that the foreign policy of Hungary is radicalized at the beginning of the XXI century, which is manifested in the growing pressure on neighboring countries, in particular Ukraine, in order to provide autonomy to members of the Hungarian ethnic minority. It was found that this policy implements the idea of “Greater Hungary”, which must ensure the dominance of the unification and re-assimilation processes and the integration of the Hungarian nation in Eastern Europe around Budapest. It is proved that the preconditions for its development established the Treaty of Trianon, as a result of which the country lost two thirds of its territory and one third of its population. It was found that the antagonism inherent in the disregard of ethnic principle during the establishment of borders after the World War I prompted Hungary to resort to a forceful scenario of resolving territorial disputes, which dominated in the first half of the XX century. It was revealed that the change in the geopolitical situation in the second half of the XX century made it impossible to implement thus scenario, which led to a change in Hungary’s strategy and tactics to return the territories lost as a result of the World War I, II,. So Hungary transfers the solving of disputes with neighboring countries in the legal field, on a bilateral basis. Hungary has relied on the cultural and linguistic unification of the nation, based on the preservation of national traditions. The author concludes that, despite the differences in the situation with the Hungarian community in Slovakia and Ukraine, Hungary uses similar tools to promote the idea of a “Greater Hungary” and pressure on neighboring countries. Hungary’s policy poses a threat to Ukraine’s national security. Its methods lead to periodic interference in the policies of neighboring countries. This should be considered as one of the elements of the policy of “soft accession” of the Hungarian-speaking part of Transcarpathia to Hungary, which can be regarded as one of the elements of hybrid wars of the early XXI century.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 74-91
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "відносини" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język