Temat: война - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: Ustawa o specjalnym statusie obywateli Rzeczypospolitej Polskiej na Ukrainie – porównanie polskich i ukraińskich przepisów o szczególnych prawach obywateli obu państw
The law on the special status of the citizens of the Republic of Poland in Ukraine – a comparison of Polish and Ukrainian provisions on the special rights of citizens of the two countries
Закон об особом статусе граждан Республики Польша в Украине – сравнение польских и украинских положений об особых правах граждан обеих стран
Закон про особливий статус громадян Республіки Польща в Україні – порівняння польських та українських положень про особливі права громадян обох країн
Autorzy:: Diachenko, Veronika
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33518627.pdf
Data publikacji:: 2024
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: особливі права для громадян Польщі
польский спеціальний закон
війна в Україні
тимчасовий захист
українське законодавство
порівняльне право
особые права польских граждан
польский специальный закон
война в Украине
временная защита
украинское законодательство
сравнительное право
specjalne prawa dla obywateli Polski
polska specustawa
wojna na Ukrainie
ochrona czasowa
prawo ukraińskie
prawo porównawcze, analiza porównawcza, interpretacja prawa
special rights for Polish citizens
Polish special act
war in Ukraine
temporary protection
Ukrainian law
comparative law
Opis:: Przedmiotem niniejszego opracowania jest analiza i porównanie ukraińskiej ustawy z dnia 28 lipca 2022 r. o ustanowieniu dodatkowych gwarancji prawnych i socjalnych dla obywateli Rzeczypospolitej Polskiej przebywających na terytorium Ukrainy z polską ustawą z dnia 12 marca 2022 r. o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa. Autorka posłużyła się metodą dogmatyczno-prawną oraz komparatystyką prawniczą i przeanalizowała kluczowe zagadnienia obu aktów normatywnych w celu odpowiedzi na główne pytanie badawcze: czym de facto jest uzasadniona odmienność kształtu przepisów i obszerność regulacji tych dwóch ustaw oraz jakie zastosowanie praktyczne dla obywateli Rzeczypospolitej Polskiej może mieć ustawa ukraińska. Szczególną uwagę zwrócono na odmienności występujące w ustawie ukraińskiej oraz rozwiązania nietypowe dla prawa polskiego. Podniesiono także, iż różnice w analizowanych ustawach w znacznej mierze wynikają z celów i okoliczności powstania obu aktów prawnych.
The subject of this study is the analysis and comparison of the Ukrainian Law of 28 July 2022 on the establishment of additional legal and social guarantees for citizens of the Republic of Poland residing on the territory of Ukraine with the Polish law of 12 March 2022 on assistance to citizens of Ukraine in connection with the armed conflict on the territory of that country. The author used the dogmatic-legal and the comparative law methods and analysed the key issues of both normative acts in order to answer the main research question: what, in fact, is the justified difference in the shape of the provisions and the comprehensiveness of the regulation of these two laws and what practical application the Ukrainian law may have for the citizens of the Republic of Poland. Particular attention was paid to the dissimilarities present in the Ukrainian law and solutions that are atypical for Polish law. It was also pointed out that the differences in the analysed laws are largely due to the purposes and circumstances of the creation of both legal acts.
Предметом даного дослідження є аналіз та порівняння Закону України від 28 липня 2022 року «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України» з Законом Польщі від 12 березня 2022 року «Про допомогу громадянам України у зв’язку із збройним конфліктом на території тієї держави». Автор, використовуючи догматично- правовий метод та юридичну компаративістику, проаналізував ключові положення обох нормативно- правових актів для того, щоб відповісти на головне питання дослідження: чим de facto зумовлена різниця у формі положень та повноті регулювання цих двох актів і яке практичне застосування для громадян Республіки Польща може мати український Закон. Особливу увагу було приділено розбіжностям, присутнім в українському Законі, і рішенням, які є нетиповими для польського законодавства. Було також зазначено, що відмінності в аналізованих Законах значною мірою зумовлені цілями та обставинами створення обох нормативно-правових актів.
Предметом настоящего исследования является анализ и сравнение Закона Украины от 28 июля 2022 г. «Об установлении дополнительных правовых и социальных гарантий для граждан Республики Польша, находящихся на территории Украины» и Закона Польши от 12 марта 2022 г. «О помощи гражданам Украины в связи с вооруженным конфликтом на территории этого государства». Автор, используя догматико-правовой метод и юридическую компаративистику, проанализировал ключевые моменты обоих нормативных актов, чтобы ответить на основной вопрос исследования: чем de facto обосновано различие в форме положений и полноте регулирования этих двух законов и какое практическое применение для граждан Республики Польша может иметь украинский закон. Особое внимание было уделено различиям, присутствующим в украинском законе, и решениям, нетипичным для польского законодательства. Также было отмечено, что различия в анализируемых законах во многом обусловлены целями и обстоятельствами создания обоих правовых актов.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2024, 1; 105-121
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Uzasadnienie kryminalizacji znieważenia wartości państwowych z perspektywy informacyjnych zagrożeń bezpieczeństwa narodowego
Justification for the criminalisation of insulting national values from the perspective of informational threats to national security
Обоснование криминализации надругательства над государственными ценностями с точки зрения информационных угроз национальной безопасности
Обґрунтування криміналізації наруги над державними цінностями з точки зору інформаційних загроз національній безпеці
Autorzy:: Ciepły, Filip
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33513558.pdf
Data publikacji:: 2024
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: наругa над нацією
наруга над державними символами
інформаційна боротьбa
національна безпека
злочини проти держави
оскорбление народа
надругательство над государственными символами
информационная война
национальная безопасность
преступления против государства
insult to the nation
insult to the state symbols
information warfare
international security
crimes against the state
znieważenie narodu
znieważenie symboli państwowych
walka informacyjna
bezpieczeństwo narodowe
przestępstwa przeciwko państwu
Opis:: Celem artykułu jest przedstawienie argumentów uzasadniających kryminalizację znieważenia wartości państwowych z perspektywy informacyjnych zagrożeń bezpieczeństwa narodowego. Zaprezentowanie tego ujęcia ma wyznaczyć nowe pole dyskusji w kwestii zasadności kryminalizacji znieważenia narodu, państwa oraz osób i symboli reprezentujących państwo polskie. W pierwszej kolejności przedstawiony został przedmiot ochrony najważniejszych z tego punktu widzenia typów przestępstw, następnie istota walki informacyjnej w obszarach bezpieczeństwa politycznego i bezpieczeństwa kulturowego państwa oraz odniesienie jej do ochrony wartości stanowiących przedmiot omawianych przestępstw.
Метою статті є викладення аргументів на користь криміналізації наруги над державними цінностями з точки зору інформаційних загроз національній безпеці. Представлення цього погляду має на меті визначити нове поле для дискусії щодо доцільності криміналізації наруги над нацією, державою, особами та символами, які представляють польську державу. Спочатку представлено предмет захисту найбільш важливих з цієї точки зору видів злочинів, а потім розкрито сутність інформаційної боротьби у сферах політичної та культурної безпеки держави та її зв’язок із захистом цінностей, що становлять предмет обговорюваних злочинів.
Цель данной статьи – представить аргументы, обосновывающие криминализацию надругательства над государственными ценностями с точки зрения информационных угроз национальной безопасности. Изложение данного подхода призвано очертить новое поле дискуссии о правомерности криминализации надругательства над народом, государством, а также лицами и символами, представляющими польское государство. Сначала излагается предмет защиты наиболее важных с этой точки зрения видов преступлений, затем сущность информационной войны в сферах политической безопасности и культурной безопасности государства и ее связь с защитой ценностей, являющихся предметом рассматриваемых преступлений.
The aim of the article is to present arguments justifying the criminalization of the defamation of state values from the perspective of informational threats to national security. Introducing this approach is intended to open up a new field of discussion regarding the justification of criminalizing the defamation of the nation, the state, and individuals and symbols representing the Polish state. Firstly, the focus is on presenting the object of protection, which includes the most significant types of crimes from this point of view. Subsequently, the essence of the informational struggle in the areas of political security and cultural security of the state is presented, along with its relevance to the protection of values that are the subject of the discussed crimes.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2024, 1; 39-52
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: Assessment the effectiveness of international legal instruments in interpreting and developing the definition of genocide
Ocena skuteczności międzynarodowych instrumentów prawnych w interpretowaniu i rozwijaniu definicji ludobójstwa
Оценка эффективности международных правовых инструментов в толковании и разработке определения понятия геноцида
Оцінка ефективності міжнародно-правових інструментів у тлумаченні та вдосконаленні визначення геноциду
Autorzy:: Gugulan, Evghenia
Slisarenco, Ion
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511223.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: міжнародні злочини
геноцид
війна
міжнародні інструменти
управління
международные преступления
война
международные инструменты
государственное управление
zbrodnie międzynarodowe
ludobójstwo
wojna
instrumenty międzynarodowe
rządzenie
international crimes
genocide
war
international instruments
one-tier model of governance
Opis:: The issues of the most serious national and international crimes committed in human history and the political and legal measures taken by states to prevent their commission, as well as the question of the justice system responsible for these acts have been discussed by countless authors. However, there has been no attempt to present a set of interdependent elements that make it possible to organise this topic. The validity of the proposed research is based on the opinion that has been formulated after reviewing extensive documentation and supported by research already conducted, that the crime of genocide is usually committed by the ruling elite against the ruled, regardless of whether the ruling elite has the support of the majority of a given society. On the other hand, the authors of the article propose to examine the effectiveness of international legal instruments in the interpretation and development of the definition of genocide
Питання про найтяжчі національні та міжнародні злочини, скоєні в історії людства, політичнi і правовi заходи, вжитi державами для запобігання їх вчиненню, а також питання про систему правосуддя, відповідальну за ці діяння, обговорювалося незліченною кількістю авторів, але не було спроби представити сукупність взаємозалежних елементів, які б упорядкували цю тему. Актуальність пропонованого дослідження ґрунтується на думці, сформульованій після вивчення великої кількості документації та підтвердженій вже проведеними дослідженнями, що злочин геноциду, як правило, вчиняється правлячою елітою проти керованих, незалежно від того, чи мають ці правителі підтримку більшості суспільства, про яке йде мова. З іншого боку, автори статті пропонують дослідити ефективність міжнародно-правових інструментів у тлумаченні та вдосконаленні визначення геноциду.
Вопрос о самых тяжких национальных и международных преступлениях, совершенных в истории человечества, о политических и правовых мерах, предпринимаемых государствами в целях предотвращения их совершения, и о системе правосудия, устанавливающей ответственность за эти деяния, обсуждался многочисленными авторами, однако до сих пор не было предпринято попытки представить совокупность взаимозависимых элементов для придания порядка в данной предметной области. Обоснованность предлагаемого исследования базируется на мнении, сформулированном после изучения обширной документации и подкрепленном уже проведенными исследованиями, что преступление геноцида обычно совершается правящей элитой против управляемых, независимо от того, пользуются ли эти правители поддержкой большинства данного общества. С другой стороны, авторы статьи предлагают изучить эффективность международных правовых инструментов в толковании и разработке определения понятия геноцида.
Kwestia najpoważniejszych zbrodni krajowych i międzynarodowych popełnionych w historii ludzkości, podejmowanych przez państwa działań o charakterze politycznym i prawnym w celu zapobieżenia ich popełnieniu oraz kwestia wymiaru sprawiedliwości odpowiedzialnego za te czyny była dyskutowana przez niezliczonych autorów, lecz nie podjęto próby przedstawienia zespołu współzależnych elementów, które pozwalają uporządkować tę tematykę. Aktualność proponowanych badań opiera się na opinii, sformułowanej po zapoznaniu się z obszerną dokumentacją i popartej prowadzonymi już badaniami, że zbrodnia ludobójstwa jest zwykle popełniana przez elitę władzy przeciwko rządzonym, niezależnie od tego, czy rządzący mają poparcie większości danego społeczeństwa. Z drugiej strony, autorzy artykułu proponują zbadanie skuteczności międzynarodowych instrumentów prawnych w interpretacji i rozwoju definicji ludobójstwa.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 137-150
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Czynniki determinujące kontynuowanie wojny rosyjsko-ukraińskiej
Factors determining the continuation of the Russian-Ukrainian war
Факторы предопределяющие продолжение российско-украинской войны
Autorzy:: Koczan, Marcin
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/24988501.pdf
Data publikacji:: 2023-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Ukraine
Russia
Russian-Ukrainian war
regional security
Украина
Россия
российско-украинская война
региональная безопасность
Opis:: On February 24, 2022, Russian troops attacked the territory of Ukraine, starting a new phase of the conflict that has been ongoing since 2014. Due to the difference in potential between Russia and Ukraine, most analysts expected a relatively quick end of military operation. Although several months have passed since the attack, there are no signs that the war will end soon. On the contrary, most indications indicate that the conflict will not end any time soon. The authorities of both sides declare their willingness to start peace negotiations, but they set preconditions unacceptable to the other side. Societies seem determined to continue the war, or at least there are no widespread symptoms of defeatism. Russia’s military potential has not reached a critical level that would make it impossible to wage a full-scale war, and the economic situation is better than predicted a few months ago. Ukraine’s continued resistance depends on the extent of assistance it receives from its allies. The article describes the factors that prove the continuation of military operations, but also the reasons for ending the war.
24 февраля 2022 г. российские войска напали на территорию Украины, положив начало новой фазе конфликта, который продолжается с 2014 г. Из-за разницы потенциалов между Россией и Украиной большинство аналитиков ожидали относительно быстрого прекращения боевых действий. Хотя с момента нападения прошло несколько месяцев, мало признаков того, что война скоро закончится. Власти обеих сторон заявляют о готовности начать мирные переговоры, но выдвигают условия, неприемлемые для другой стороны. Общества, похоже, полны решимости продолжать войну, или, по крайней мере, в них нет широко распространенных признаков пораженчества. Военный потенциал России не достиг критического уровня, который предотвратил бы полномасштабную войну, а экономическая ситуация лучше, чем представляли прогнозы несколько месяцев тому. Дальнейшее сопротивление Украины зависит от уровня помощи, которую она получает от своих союзников. В статье описаны факторы, определяющие затягивание военных действий, а также обозначены условия прекращения войны.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2023, 2(37); 110-124
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Dezinformacja Rosji przeciwko Ukrainie w XXI wieku
Russia’s Disinformation against Ukraine in the 21st Century
Autorzy:: Sukach, Alina
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343689.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: information war
hybrid war
information policy
Russian-Ukrainian war
wojna informacyjna
wojna hybrydowa
polityka informacyjna
rosyjsko-ukraińska wojna
информационная война
гибридная война
информационная политика
русско-украинская война
Opis:: В статье автор анализирует сущность и специфику информационных войн, которые как явление существовали с древних времен и сегодня являются глобальным ресурсом. Методы и средства информационного противоборства являются неотъемлемым элементом современных вооруженных конфликтов, которые могут привести к трагическим последствиям.В статье раскрываются причины агрессивной информационной политики Российской Федерации в отношении Украины. Обращается внимание на некоторые исторические предпосылки информационного противостояния России и Украины. Описаны основные инструменты и методы ведения информационной войны со стороны Российской Федерации, определены основные технологии психоинформационного манипулирования, которые используются для формирования определенных ментальных установок, как в российском обществе, так и в украинском обществе. Обращено внимание на деятельность российских спутниковых каналов и радиостанций, которые транслируют российскую кинопродукцию и передачи с искаженной идеологией, направленные на подрыв европейских ценностей и разжигание межнациональной вражды, в том числе языковые манипуляции, религиозные и экономические проблемы.
W artykule autorka analizuje istotę i specyfikę wojny informacyjnej, która jako zjawisko istnieje od czasów starożytnych i jest dziś zasobem globalnym. Metody i środki walki informacyjnej są nieodłącznym elementem współczesnych konfliktów zbrojnych, które mogą prowadzić do tragicznych skutków. Artykuł ujawnia przyczyny agresywnej polityki informacyjnej Federacji Rosyjskiej wobec Ukrainy. Zwrócono uwagę na pewne historyczne przesłanki konfrontacji informacyjnej między Rosją a Ukrainą. Opisano główne narzędzia i metody prowadzenia wojny informacyjnej ze strony Federacji Rosyjskiej, zdefiniowano główne psychoinformacyjne technologie manipulacyjne, które są wykorzystywane w celu kształtowania określonych postaw psychicznych, zarówno wśród społeczeństwa własnego, jak i ukraińskiego. Zwrócono uwagę na kwestię działalności rosyjskich kanałów satelitarnych, rozgłośni radiowych, emisji rosyjskich produkcji filmowych, programów z ich wypaczoną ideologią, mających na celu podważanie wartości europejskich i podżeganie do wrogości międzyetnicznej, w tym manipulację językową, religijną i problemy ekonomiczne.
In the article, the author analyzes the essence and specificity of information warfare, which as a phenomenon has existed since ancient times and is today a global resource. The methods and means of information warfare are an inseparable element of modern armed conflicts, which can lead to tragic consequences. The article reveals the reasons for the aggressive information policy of the Russian Federation towards Ukraine. Attention is drawn to some historical premises of the information confrontation between Russia and Ukraine. The main tools and methods of conducting the information war on the part of the Russian Federation are described, the main psychoinformation manipulation technologies are defined, which are used to shape specific mental attitudes, both among our own and Ukrainian society. Attention was drawn to the activity of Russian satellite channels, radio stations, broadcasts of Russian film productions, programs with their distorted ideology, aimed at undermining European values and inciting interethnic hostility, including language manipulation, religious and economic problems.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 79-90
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: European Parliament’s response to the war in Ukraine
Stanowisko UE wobec agresji Rosji przeciw Ukrainie
Позиция ЕС в отношении агрессии России против Украины
Позиція ЄС щодо агресії Росії проти України
Autorzy:: Grądzka, Ilona
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510815.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: війна
Україна
права людини
резолюції
Європейський парламент
война
Украина
права человека
резолюции
Европарламент
war
Ukraine
human rights
resolutions
European Parliament
wojna
Ukraina
prawa człowieka
rezolucje
Parlament Europejski
Opis:: Napaść zbrojna rosyjskich wojsk, z częściową okupacją suwerennego terytorium Ukrainy jest bezprecedensowym wydarzeniem w skali światowej. Ofiary wśród ludności cywilnej, ignorowanie potrzeby tworzenia korytarzy humanitarnych dla ludności uciekającej z terenów okupowanych przez wrogie wojsko czy przymusowe wysiedlenia można by potraktować jak scenariusz filmu wojennego. Jednak od 24 lutego 2022 r. takie wydarzenia stały się faktem i wymagają zdecydowanej reakcji potępiającej ze strony świata. Celem niniejszego artykułu jest interpretacja rezolucji wydawanych przez Parlament Europejski od momentu zbrojnej agresji Rosji przeciw Ukrainie i ich wpływu na działania instytucji unijnych. Prezentowany wywód koncentruje się wokół najważniejszych zagadnień poruszanych przez Parlament w swoich rezolucjach. Artykuł stanowi analizę prawniczą sporządzoną przy wykorzystaniu metody dogmatyczno-prawnej. Rezolucje, jako akty niewiążące, zaliczane są do tzw. prawa soft law, które wydawane jest w sytuacjach wymagających doraźnych działań lub reakcji ze strony instytucji UE. Parlament poprzez swoje rezolucje pragnie zwrócić uwagę państw członkowskich i społeczności międzynarodowej na skutki, jakie wojna wywołuje w wymiarze gospodarczym i humanitarnym. W niemalże wszystkich rezolucjach Parlament potępia działania Rosji, wskazuje przypadki łamania praw człowieka i podkreśla swoją solidarność z narodem ukraińskim.
Збройний наступ російських військових з частковою окупацією суверенної території України є безпрецедентною подією світового масштабу. Жертви серед цивільного населення, ігнорування необхідності створення гуманітарних коридорів для населення, яке тікає з окупованих ворожими військовими територій, вимушене переселення – все це можна було б розглядати як сценарій військового фільму. Однак з 24 лютого 2022 року такі події стали реальністю і вимагають рішучої засуджувальної реакції з боку світової спільноти. Метою цієї статті є інтерпретація резолюцій, ухвалених Європейським парламентом після початку збройної агресії Росії проти України, та їхній вплив на дії інституцій ЄС. Представлена аргументація фокусується на найважливіших питаннях, порушених Європарламентом у своїх резолюціях. Стаття є правовим аналізом, виконаним із застосуванням догматико-юридичного методу. Резолюції, як необов’язкові акти, класифікуються як “м’яке право”, які видаються в ситуаціях, що вимагають спеціальних дій або реакції з боку інституцій ЄС. Своїми резолюціями Парламент прагне привернути увагу держав-членів та міжнародної спільноти до економічних та гуманітарних наслідків війни. Майже у всіх резолюціях Парламент засуджує дії Росії, вказує на порушення прав людини та підкреслює свою солідарність з українським народом.
Вооруженное нападение российских войск с частичной оккупацией суверенной территории Украины – беспрецедентное событие мирового масштаба. Жертвы среди мирного населения, игнорирование необходимости создания гуманитарных коридоров для населения, покидающего оккупированные вражескими военными территории, принудительное выселение – все это можно было бы отнести к сценарию военного фильма. Однако с 24 февраля 2022 года подобные события стали реальностью и требуют решительной осуждающей реакции со стороны всего мира. Цель данной статьи – интерпретация резолюций, принятых Европарламентом после военной агрессии России против Украины, и их влияния на деятельность институтов ЕС. Представленная аргументация сосредоточена на наиболее важных вопросах, затронутых Европарламентом в своих резолюциях. Статья представляет собой юридический анализ, выполненный с использованием догматико-правового метода. Резолюции, как необязательные акты, относятся к категории, так называемого, «soft law» и издаются в ситуациях, требующих специальных действий или реакции со стороны институтов ЕС. С помощью своих резолюций Европарламент стремится привлечь внимание государств-членов и международного сообщества к экономическим и гуманитарным последствиям войны. Практически во всех резолюциях Европарламент осуждает действия России, указывает на нарушения прав человека и подчеркивает свою солидарность с украинским народом.
The military incursion by the Russian military, with the partial occupation of sovereign Ukrainian territory, is an unprecedented event on a global scale. The civilian casualties, the disregard for the need to create humanitarian corridors for the population fleeing the areas occupied by the enemy military, or the forced displacement could be treated like a war movie scenario. However, as of 24 February 2022, such events have become a reality and require strong condemnation from the world. This article aims to interpret the resolutions issued by the European Parliament since Russia’s military aggression against Ukraine and their impact on the actions of the EU institutions. The exegesis presented here focuses on the most important issues raised by the Parliament in its resolutions. This article is a legal analysis using the dogmatic-legal method. Resolutions, as non-binding acts, represent so-called soft law issued in situations requiring ad hoc action or reaction by the EU institutions. Through its resolutions, Parliament seeks to draw the attention of Member States and the international community to the economic and humanitarian consequences of war. In almost all its resolutions, Parliament condemns Russia’s actions, points out human rights violations and emphasises its solidarity with the Ukrainian people.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 67-80
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Mechanisms for the Protection of Ukrainian Refugees in the EU Member States
Механизмы защиты украинских беженцев в странах ЕС
Autorzy:: Ivasechko, Olha
Turchyn, Yaryna
Astramowicz-Leyk, Teresa
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/28408705.pdf
Data publikacji:: 2023-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: refugees
European Union
Ukraine
war
temporary protection mechanism
Russian Federation
беженцы
Евросоюз
Украина
война
механизм временной защиты
Российская Федерация
Opis:: The article considers the issue of the migration crisis of Ukrainian refugees to EU member states caused by Russia’s full-scale invasion of Ukraine on February 24, 2022. An elucidation was made as to the quantity of Ukrainian refugees taken in by European states since the Russia’s full-scale military invasion of Ukraine commenced. An analysis of forms of protection for individuals in the European Union is conducted, including refugee status and temporary protection. The legislation of refugee status in the EU is represented through the prism of the analysis of the Council Directive 2001/55/EC on temporary protection. The key difference between temporary protection and refugee status is defined. The key problems faced by European countries are highlighted; concurrently, the obstacles experienced by Ukrainian refugees are presented, namely, obtaining housing and employment. Special attention was paid to the issue of “fatigue” and exhaustion of social systems and ordinary citizens in EU countries. The authors present the results of the study on the mechanisms of providing protection and asylum to Ukrainian refugees in the EU. Furthermore, the 10-point strategy suggested by the European Commission to the European Council and the Justice and Home Affairs Council in order to support EU countries in their endeavor of admitting Ukrainian refugees has been duly given attention. The core research objectives revolve around the effectiveness of protection mechanisms for Ukrainian refugees in the EU, and any consequences said system may bring about for both the EU and Ukraine.
В статье рассмотрен вопрос миграционного кризиса украинских беженцев в страны-члены ЕС, вызванного полномасштабным вторжением России в Украину 24 февраля 2022 года. Выяснено количество украинских беженцев, принятых европейскими государствами с момента вступления России в силу. началось полномасштабное военное вторжение в Украину. Проводится анализ форм защиты физических лиц в Европейском Союзе, включая статус беженца и временную защиту. Законодательство о статусе беженца в ЕС представлено через призму анализа Директивы Совета 2001/55/EC о временной защите. Определено ключевое различие между временной защитой и статусом беженца. Выделены ключевые проблемы, с которыми сталкиваются европейские страны; Одновременно представлены препятствия, с которыми сталкиваются украинские беженцы, а именно: получение жилья и трудоустройства. Особое внимание было уделено проблеме «усталости» и истощения социальных систем и простых граждан в странах ЕС. Авторы представляют результаты исследования механизмов предоставления защиты и убежища украинским беженцам в ЕС. Кроме того, должное внимание было уделено стратегии из 10 пунктов, предложенной Европейской комиссией Европейскому совету и Совету юстиции и внутренних дел с целью поддержки стран ЕС в их стремлении принять украинских беженцев. Основные цели исследования вращаются вокруг эффективности механизмов защиты украинских беженцев в ЕС, а также любых последствий, которые эта система может вызвать как для ЕС, так и для Украины.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2023, 3(38); 15-37
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Rola Republiki Turcji w procesie mediacji między Ukrainą a Rosją
The Role of Republic of Türkiye in the Mediation between Ukraine and Russia
Роль Турецкой Республики в посредническом процессе между Украиной и Россией
Autorzy:: Kumelska-Koniecko, Magdalena
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/28850078.pdf
Data publikacji:: 2023-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Republic of Türkiye
mediation
soft power
Russian-Ukrainian war
Турецкая Республика
посредничество
мягкая сила
российско-украинская война
Opis:: Since the armed attack of the Russian Federation on Ukraine on February 24, 2022, the Republic of Türkiye has been to mediate between the conflicting parties as a part of extensive diplomatic activities, the primary goal of which is to induce the parties to a ceasefire, work out peace terms, and, finally, end the war. Although Ankara’s mediation has not yet led to the expected breakthrough, it has managed to reach an agreement on grain exports and exchange prisoners of war. The paper aims to analyse the role of Türkiye as a mediator in Russia’s war against Ukraine, indicating the conditions of Türkiye ‘s involvement in the mediation, and verify the effects of Turkish diplomacy in the short and long-term. Regarding the defined objectives, the following research assumptions were adopted. First, in the face of Russian aggression against Ukraine, Türkiye adopted the ‘strategic autonomy’, which allowed it to maintain its credibility in mediations between the parties and to take care of vital interests in the area of security and economy. Second, Türkiye’s involvement in the mediation has contributed to the country’s increased importance and prestige in the international arena, which is an important element of President Recep Tayyip Erdoğan’s neo-Ottoman strategy that has been implemented for two decades. Third, Ankara’s diplomatic offensive contributed to the warming of Turkish-American relations, which have been in deep crisis since 2016. The following research instruments were used in the preparation of the text: analysis, synthesis, and inference.
Турецкая Республика с момента вооруженного нападения Российской Федерации на Украину 24 февраля 2022 года осуществляет посредническую деятельность между конфликтующими сторонами в рамках широкой дипломатической деятельности, основной целью которой является побуждение сторон к прекращению огня, выработке условий мира и окончательного завершения войны. Хотя посредничество Анкары пока не привело к ожидаемому прорыву, достигнута договоренность об экспорте зерна и обмене военнопленными. Цель рассуждений, предпринятых в тексте, — проанализировать роль Турции как посредника в войне России против Украины, обозначить условия вовлечения Турции в процесс посредничества и проверить эффекты действия турецкой дипломатии в краткосрочной и долгосрочной перспективе. В связи с поставленными задачами были приняты следующие гипотезы исследования. Во-первых, перед лицом российской агрессии против Украины Турция заняла позицию «стратегической автономии», которая позволяла ей сохранять авторитет при посредничестве между сторонами и заботиться о жизненно важных интересах в сфере безопасности и экономики. Во-вторых, участие Турции в посредническом процессе способствовало повышению позиций и престижа страны на международной арене, что является важным элементом неоосманской стратегии президента Реджепа Тайипа Эрдогана, реализуемой на протяжении двух десятилетий. В-третьих, дипломатическое наступление Анкары способствовало потеплению турецко-американских отношений, которые с 2016 года находятся в глубоком кризисе. При подготовке текста использовались следующие инструменты исследования: анализ, синтез и вывод.
Źródło:: Studia Orientalne; 2023, 3(27); 7-29
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: The Grand Strategy of President Ilham Aliyev as the Foreign Policy Foundation of Azerbaijan’s Victory in the Second Karabakh War
Гранд стратегия президента Ильхама Алиева как внешнеполитический фундамент победы Азербайджана во второй карабахской войне
Autorzy:: Akbarova, Aygun Famil
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/28855811.pdf
Data publikacji:: 2023-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: South Caucasus
Azerbaijan
geopolitical tension
Second Karabakh War
Grand Strategy
Южный Кавказ
Азербайджан
геополитическая напряженность
Вторая Карабахская война
Великая стратегия
Opis:: The growing geopolitical dynamics in the South Caucasus and the Caspian Black Sea basin region and the role of Azerbaijan as an undisputed regional leader in this space appear to be an urgent trend in international relations. Azerbaijan is not a member of either NATO or the CSTO, fighting for leadership in this region. But at the same time, Azerbaijan is successfully developing bilateral and multilateral relations with the participating states of these military-political alliances. Armenia, as a member of the CSTO, and Georgia, which has officially included the goal of joining NATO in the Basic Laws of their country, to a certain extent, can produce a degree of inter-bloc competition to solve their own problems. Azerbaijan can objectively reduce the risks of geopolitical tension in the region by promoting a peaceful cooperation agenda through inter-block communication. Under the leadership of the President of Azerbaijan, Supreme Commander-in-Chief Ilham Aliyev, Azerbaijan was the first in the post-Soviet space to resolve an interstate conflict within the framework of international law. Systemic and structural-functional methods are used in the geopolitical, geostrategic and geo-economic analysis of the role of Azerbaijan in the studied region, the development and implementation of the Grand Strategy of President Ilham Aliyev and the main directions of national geoengineering at the present stage of development of Azerbaijan. The comparative method is used to analyse the main trends in international relations based on the study of international, international legal, and foreign documents and materials.
Нарастающая геополитическая динамика в регионе Южного Кавказа и Каспийско-Черноморского бассейна и роль на этом пространстве Азербайджана как неоспоримого регионального лидера, предстает актуальным трендом международных отношений. Азербайджан не является членом ни НАТО, ни ОДКБ, которые борются за лидерство в этом регионе. Но при этом Азербайджан успешно развивает двусторонние и многосторонние отношения с государствами-участниками этих военно-политических альянсов. Армения как член ОДКБ и Грузия, официально включившая в Основной закон своей страны цель вступления НАТО, в определенной мере могут продуцировать градус межблоковой конкуренции для решения собственных задач. Снижать риски геополитической напряженности в регионе объективно может Азербайджан, продвигая мирную повестки сотрудничества посредством содействия межблоковой коммуникации. Под руководством Президента Азербайджана Верховного главнокомандующего Ильхама Алиева Азербайджан первым на постсоветском пространстве решил межгосударственный конфликт в рамках норм международного права. Системный и структурно-функциональный методы используются в геополитическом, геостратегическом и геоэкономическом анализе роли Азербайджана в изучаемом регионе разработке и реализации Гранд-стратегии Президента Ильхама Алиева и основных направлений национального геоинжиниринга на современном этапе развития Азербайджана. Компаративный метод применяется при анализе основных тенденций в международных отношениях на основе изучения международных, международно-правовых, зарубежных документов и материалов.
Źródło:: Studia Orientalne; 2023, 2(26); 60-71
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: The importance of the United States in Poland’s military security policy in the context of the war in Ukraine
Значение США в политике военной безопасности Польши в контексте войны на Украине
Autorzy:: Jureńczyk, Łukasz
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/15832286.pdf
Data publikacji:: 2023-03-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Polish-American relations
war in Ukraine
Russian aggression
security and defense policy
Польско-американские отношения
война в Украине
российская агрессия
политика безопасности и обороны
Opis:: The subject of the article is the importance of the United States in Poland’s military security policy in relation to the war in Ukraine. The article begins with an introduction discussing its main assumptions and a synthetic historical background of the importance of the US for Poland and its security. The main part of the article is divided into two parts, the first one discussing the importance of the US in Poland’s military security policy after the Cold War. The second part is devoted to the change in the importance of the US in this policy in connection with the outbreak of the war in Ukraine and the main factors that determine this change. The aim of the article is to identify and analyze the changes in the importance of the United States in the Polish military security policy as a result of the outbreak of the war in Ukraine in 2022. The main research problem is whether the importance of the US in Poland’s military security policy increased as a result of the war, and if so, because of what main factors? The thesis of the article states that the war in Ukraine increased the importance of the US as the main external guarantor of Poland’s security and defense. This is due to the leading role played by the United States in military support for Ukraine and strengthening NATO’s eastern flank, including Poland, in the absence of leadership from Western European powers. The research included interviews with scientists and analysts from research centers in Washington and New York.
Предметом статьи является значение США в политике военной безопасности Польши в связи с войной на Украине. Статья начинается с введения, в котором обсуждаются ее основные положения и в синтетической форме представлена историческая подоплека важности США для Польши и ее безопасности. Основная часть статьи разделена на две части, в первой из которых обсуждается значение США в политике военной безопасности Польши после холодной войны. Вторая часть посвящена изменению значения США в этой политике в связи с началом войны на Украине и основным факторам, определяющим это изменение. Цель статьи – выявить и проанализировать изменение значения США в польской политике военной безопасности в результате начала войны на Украине в 2022 году. Основная проблема исследования заключается в том, возросло ли в результате войны значение США в политике военной безопасности Польши, и если да, то за счет каких основных факторов? Тезис статьи заключается в том, что война на Украине повысила значение США как основного внешнего гаранта безопасности и обороны Польши. Это связано с ведущей ролью США в оказании военной поддержки Украине и укреплении восточного фланга НАТО, включая Польшу, в отсутствие лидерства со стороны западноевропейских держав. В рамках исследования были проведены интервью с учеными и аналитиками исследовательских центров Вашингтона и Нью-Йорка.
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2023, 1(36); 56-68
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Turkey forever balances between East and West
Турция навсегда балансирует между Востоком и Западом
Autorzy:: Olszowska, Karolina Wanda
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/24988519.pdf
Data publikacji:: 2023-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Turkey
Cold War
Soviet Union
United States
Russia
Турция
холодная война
СССР
США
Россия
Opis:: When looking at contemporary Turkish politics, an incorrect notion is often circulated that Turkey has only in recent years, as far back as under Recep Tayyip Erdoğan, begun a policy of balancing between East and West. The purpose of this article is to analyze Turkey’s posture – in terms of balancing between spheres of influence – after the end of World War II until Turkey joined NATO and then compare it with Turkey’s stance during the Justice and Development Party government in the context of relations with the United States and Russia. This will help answer the question: to what extent is Ankara’s current balkanizing attitude something surprising? Aren’t specific patterns of the 1945–1952 period similar to those of the 21st century, and the differences are the attitudes of Washington and Moscow rather than Ankara?
При взгляде на современную турецкую политику часто бытует неверное представление о том, что Турция только в последние годы, еще при Реджепе Тайипе Эрдогане, начала политику балансирования между Востоком и Западом. Цель этой статьи – проанализировать позицию Турции – с точки зрения балансирования между сферами влияния – после окончания Второй мировой войны до вступления Турции в НАТО, а затем сравнить ее с позицией Турции во время правления Партии справедливости и развития в контексте отношений с США и Россией. Это поможет ответить на вопрос: насколько нынешняя балканизирующая позиция Анкары является чем-то удивительным? Разве конкретные закономерности периода 1945–1952 гг. не аналогичны таковым в 21 веке, а различия заключаются в отношении Вашингтона и Москвы, а не Анкары?
Źródło:: Nowa Polityka Wschodnia; 2023, 2(37); 239-255
2084-3291
Pojawia się w:: Nowa Polityka Wschodnia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Unveiling the necessity for a new international criminal court (ICC). A personal perspective amidst 21st century international law crimes in Ukraine linked to Russian Federation aggression
O zasadności powołania nowego MTK. Zarys stanowiska własnego na tle zbrodni prawa międzynarodowego popełnionych na terytorium Ukrainy w XXI w. w związku z agresją Federacji Rosyjskiej
О целесообразности создания нового Международного уголовного суда (МУС). Изложение собственной позиции на фоне преступлений международного права, совершенных на территории Украины в XXI веке в связи с агрессией Российской Федерации
Щодо доцільності створення нового МКС. Зазначення власної позиції на тлі злочинів міжнародного права, скоєних на території України у 21 столітті у зв’язку з агресією Російської Федерації
Autorzy:: Berent, Marcin
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33510372.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: війна
Росія
Україна
злочин міжнародного права
геноцид
міжнародний кримінальний суд
война
Россия
Украина
преступление международного права
международный уголовный суд
war
Russia
Ukraine
crime under international law
genocide
international criminal court/ICC
wojna
Rosja
Ukraina
zbrodnia prawa międzynarodowego
ludobójstwo
międzynarodowy trybunał karny
Opis:: W dniu 24 lutego 2022 r. wojska Federacji Rosyjskiej przekroczyły granice Ukrainy, suwerennego i samodzielnego państwa europejskiego. Wojna, która przyszła po pandemii COVID-19, wstrząsnęła podwalinami całego świata, który nagle przestał istnieć w takim wymiarze, w jakim współczesne społeczeństwa znały go wcześniej. Agresja rosyjska przyniosła nie tylko pełnoskalową wojnę, lecz także nieznane od 1945 r. okrucieństwa, obejmujące masowo popełniane zbrodnie prawa międzynarodowego, w tym zbrodnię ludobójstwa, a w każdym razie – uzasadnione podejrzenie ich popełnienia. Nad światem znów zawisło widmo globalnego konfliktu, a przed cywilizowaną jego częścią stanęło wyzwanie rozliczenia bezmiaru krzywd i nieszczęść wyrządzonych przez funkcjonariuszy Federacji Rosyjskiej i sił z nimi sprzymierzonych. Odpowiedzią na zbrodnie popełniane w Ukrainie stało się wydanie przez Międzynarodowy Trybunał Karny w Hadze nakazu aresztowania osób bezsprzecznie za nie odpowiedzialnych. Trybunał ten podjął stanowcze działania, są one jednak ograniczone prawnymi ramami wyznaczonymi dla jego kompetencji. Niemniej ramy te zdają się niewystarczające dla ścigania winnych pożogi wojennej w Europie. Z tego powodu konieczne jest powołanie międzynarodowego trybunału karnego dla osądzenia zbrodni prawa międzynarodowego popełnionych w Ukrainie, który zostałby wyposażony w uprawnienia służące skuteczniejszemu ściganiu zbrodni inspirowanych przez Kreml i zajmujących go przedstawicieli reżimu Władimira Putina. To właśnie tym zbrodniom oraz potrzebom efektywniejszego ich zwalczania i przeciwdziałania poświęcony jest tekst niniejszy. Przedmiotem badań jest zatem przeprowadzenie analizy aktualnego stanu międzynarodowego sądownictwa w sprawach karnych, ustalenia ich skuteczności i przydatności dla osądzenia zbrodni popełnionych w Ukrainie oraz przedstawienie podstawowych pojęć, w tym pojęcia ludobójstwa, tytułem rozważań wstępnych. Celem artykułu jest wykazanie konieczności powołania nowego trybunału karnego. W studium zastosowano metodę historycznoprawną z elementami metody historyczno-filozoficznej, metodę analizy logicznej i pojęciowej instytucji prawnych (z uwzględnieniem eksplanacji funkcjonalnej), metodę aksjologiczną (z uwzględnieniem eksplanacji teleologicznej) oraz metodę systemową. Ze względu na charakter pracy metoda dogmatyczna (formalno-prawna) wykorzystana została w ograniczonym, lecz wystarczającym dla osiągnięcia celów badawczych zakresie.
24 лютого 2022 року війська Російської Федерації перетнули кордони України, суверенної та незалежної європейської держави. Війна, що послідувала за пандемією COVID-19, похитнула основи всього світу, який раптово перестав існувати в тому вигляді, в якому сучасні суспільства знали його раніше. Російська агресія принесла не лише повномасштабну війну, але й небачені з 1945 року звірства, що включають масові злочини міжнародного права, у тому числі злочин геноциду, або, в усякому разі, обґрунтовану підозру в їх скоєнні. Над світом знову нависла примара глобального конфлікту, а перед цивілізованою частиною світу постало завдання відповісти за незмірну шкоду і страждання, заподіяні посадовими особами Російської Федерації та союзними з ними силами. Реакцією на злочини, скоєні в Україні, стала видача Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордеру на арешт осіб, які несуть за них беззаперечну відповідальність. Суд вдався до рішучих дій, але вони обмежені правовими рамками, встановленими для його компетенції. Однак ці рамки не видаються достатніми для притягнення до відповідальності винних у розпалюванні війни в Європі. З цієї причини необхідно створити міжнародний кримінальний суд для розгляду злочинів за міжнародним правом, скоєних в Україні, який був би наділений повноваженнями для більш ефективного переслідування злочинів, інспірованих Кремлем і представниками режиму Володимира Путіна, що окупували її. Саме цим злочинам і необхідності більш ефективної боротьби та протидії їм присвячено цей текст. Об’єктом дослідження є, таким чином, аналіз сучасного стану міжнародного кримінального правосуддя, встановлення його ефективності та можливості засудження злочинів, скоєних в Україні, а також попередній розгляд основних визначень, зокрема геноциду. Мета статті – продемонструвати необхідність створення нового кримінального суду. У дослідженні використано історико-правовий метод з елементами історико-філософського методу, метод логіко-концептуального аналізу правових інститутів (у тому числі функціональний), аксіологічний метод (у тому числі телеологічний) та системний метод. Догматичний (формально-юридичний) метод використовувався обмежено, але в достатній мірі для досягнення поставлених завдань дослідження
24 февраля 2022 года войска Российской Федерации пересекли границы Украины, суверенного и независимого европейского государства. Война, последовавшая за пандемией COVID-19, потрясла основы всего мира, который внезапно перестал существовать в том виде, в каком его знали современные общества. Российская агрессия принесла не только полномасштабную войну, но и невиданные с 1945 года жестокие преступления, влекущие за собой массовые преступления по международному праву, в том числе преступление геноцида, или, во всяком случае, обоснованные подозрения в их совершении. Над миром вновь нависла угроза глобального конфликта, и перед цивилизованными его частям встал вызов привлечения к ответственности за неизмеримый вред и страдания, причиненные должностными лицами Российской Федерации и союзных ей сил. Ответом на преступления, совершенные в Украине, стала выдача Международным уголовным судом в Гааге ордера на арест тех, кто без сомнений несет за них ответственность. Этот суд предпринял решительные действия, но они ограничены правовыми рамками, установленными для его компетенции. Однако этих рамок, как представляется, недостаточно для привлечения к ответственности лиц, виновных в развязывании войны в Европе. Поэтому для рассмотрения преступлений по международному праву, совершенных в Украине, необходимо создать международный уголовный суд, который был бы наделен полномочиями для более эффективного преследования преступлений, инспирированных Кремлем и занимающими его представителями режима Владимира Путина. Именно этим преступлениям и необходимости более эффективного противодействия им и борьбы с ними посвящен настоящий текст. Таким образом, объектом исследования является анализ современного состояния международного уголовного правосудия, установление его эффективности и полезности для осуждения преступлений, совершенных в Украине, а также представление основных понятий, включая понятие геноцида – в качестве вступительных соображений. Цель статьи - показать необходимость создания нового уголовного суда. В исследовании использован историко-правовой метод с элементами историко-философского метода, а также метод логико-смыслового анализа правовых институтов (включая функциональное толкование), аксиологический метод (включая телеологическое толкование) и системный метод. В силу характера работы догматический (формально-юридический) метод использовался в ограниченном, но достаточном для достижения целей исследования объеме.
On 24 February 2022, troops of the Russian Federation crossed the borders of Ukraine, a sovereign and independent European country. The war that followed the coronavirus pandemic shook the foundations of the entire world, which suddenly ceased to exist in the way modern societies had known it by then. Russian aggression brought not only full-scale war, but also atrocities unknown since 1945 involving mass crimes under international law, including the crime of genocide – or at least a reasonable suspicion of its commitment. The spectre of a global conflict hung over the world again and the civilised part of it was faced with the challenge to account for the immeasurable harm and misery caused by officials of the Russian Federation and its allied forces. The response to the crimes committed in Ukraine was the issuing by the International Criminal Court in The Hague of an arrest warrant against those indisputably responsible for them. The Court took decisive action, but it is limited by the legal framework established for its competence. That framework; however, appears to be insufficient to prosecute those responsible for the war in Europe. For that reason, it is necessary to establish an international criminal court to try the crimes under international law committed in Ukraine, which would have the power to prosecute the crimes inspired by the Kremlin and the representatives of Vladimir Putin’s regime more effectively. It is those crimes and the need to eradicate and counteract them more efficiently that this study is devoted to. Therefore, the subject of the research is the analysis of the current state of international criminal justice to determine its effectiveness and usefulness for judging the crimes committed in Ukraine and to present basic concepts, including the concept of genocide, as preliminary considerations. The purpose of the article is to demonstrate the need to establish a new criminal court. To achieve the research goal, the historical-legal method with elements of the historical-philosophical method, the method of logical and conceptual analysis of legal institutions (including functional exploration), the axiological method (including teleological exploration) and the systemic method were used. Due to the nature of the work, the dogmatic (formal-legal) method was applied to a limited extent, but sufficiently enough to achieve the research goals.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 27-48
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Use of genocide by the Russian Federation in the conduct of hybrid activities and warfare in Ukraine
Stosowanie ludobójstwa przez Federację Rosyjską w ramach prowadzenia działań hybrydowych i wojny na Ukrainie
Использование геноцида Российской Федерацией в рамках гибридных действий и войны в Украине
Застосування геноциду Російською Федерацією під час проведення гібридних операцій та війни в Україні
Autorzy:: Jakubczak, Ryszard
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/33511166.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:: геноцид
гібридна війна
гібридні операції
когнітивна війна
війна в Україні
Російська Федерація
гибридная война
гибридные действия
когнитивная война
война в Украине
Российская Федерация
ludobójstwo
wojna hybrydowa
działania hybrydowe
wojna kognitywna
wojna w Ukrainie
Federacja Rosyjska
genocide
hybrid activities
hybrid warfare
cognitive warfare
the war in Ukraine
Russian Federation
Opis:: Both the Russian hybrid activities and warfare include the use of genocide to strengthen the Kremlin’s position and overcome Ukrainians. It can be observed within many spheres, but mainly as the Russian Federation falsely accuses Ukraine of committing genocide against Russians and claims that the West supports it. Russians commit war crimes that fulfil all the requirements to be considered genocide. The Kremlin uses genocide as a part of cognitive warfare, trying to influence not only the way the Ukrainians are thinking but also how they are behaving. In unofficial channels, there is much content showing Russian violence to generate fear and diminish the resilience of Ukrainians. Bearing in mind how much Russia has already lost with respect to the hybrid war in Ukraine, it is more and more likely that the Kremlin will focus in the future on hybrid activities and will try to exploit the potential of the threats that have already materialised. Principally, the hybrid warfare potential of genocide has been explored by Russians to various extend. This work addresses chosen aspects of the use of genocide by the Russian Federation in the conduct of hybrid activities and warfare in Ukraine from 2022, as well as the motivation behind it.
Як російські гібридні операції, так і гібридна війна передбачають використання геноциду для посилення влади Кремля та перемоги над Україною. Це можна побачити на багатьох рівнях, але головним чином у неправдивих російських звинуваченнях України у вчиненні геноциду проти росіян, а Заходу – у підтримці цього, а також у фактах вчинення росіянами воєнних злочинів, які відповідають усім передумовам, щоб вважатися геноцидом. Крім того, Кремль використовує геноцид як частину когнітивної війни, намагаючись вплинути не лише на мислення українців, але й на їхню поведінку. Зокрема, на неофіційних каналах з’являється багато контенту, який показує злочини, скоєні росіянами, щоб посіяти страх і знизити стійкість українців. З огляду на те, якої шкоди Росія зазнала від гібридної війни в Україні, стає все більш імовірним, що Кремль зосередиться на гібридних діях у майбутньому і намагатиметься використати потенціал загроз, які вже матеріалізувалися. По суті, з огляду на це, корисність використання злочину геноциду в проведенні гібридних операцій використовувалася росіянами в різному ступені. У цьому дослідженні розглядаються окремі аспекти використання Російською Федерацією геноциду під час проведення гібридних операцій та війни в Україні з 2022 року і далі, а також мотивація, що стоїть за цим.
Как российские гибридные действия, так и гибридная война России предполагают использование геноцида для укрепление позиций Кремля и поражения Украины. Это проявляется на многих уровнях, но главным образом в ложных обвинениях России в адрес Украины в геноциде россиян и Запада в поддержке этого, но также в том, что россияне совершают военные преступления, которые отвечают всем требованиям, чтобы считаться геноцидом. Кроме того, Кремль использует геноцид как часть когнитивной войны, пытаясь повлиять не только на мышление украинцев, но и на их поведение. В частности, на неофициальных каналах появляется множество материалов, показывающих преступления, совершенные россиянами, чтобы посеять страх и снизить сопротивляемость украинцев. Учитывая, какой большой ущерб Россия понесла в связи с гибридной войной в Украине, становится все более вероятным, что в будущем Кремль сосредоточится на гибридных действиях и попытается использовать потенциал уже реализовавшихся угроз. По сути, с учетом вышесказанного, целесообразность использования преступления геноцида в рамках проведения гибридных действий в том или ином объеме была исследована россиянами. В данном исследовании рассматриваются отдельные аспекты использования Российской Федерацией геноцида в ходе гибридных действий и войны в Украине, начиная с 2022 года, а также мотивации, лежащей в его основе.
Zarówno rosyjskie działania hybrydowe, jak i wojna hybrydowa obejmują wykorzystanie ludobójstwa w celu wzmocnienia pozycji Kremla i pokonania Ukrainy. Można to zaobserwować na wielu płaszczyznach, ale głównie w fałszywych rosyjskich oskarżeniach Ukrainy o popełnienie ludobójstwa na Rosjanach i Zachodu o wspieranie tego, również w faktach, że Rosjanie popełniają zbrodnie wojenne, które spełniają wszystkie przesłanki, aby uznać je za ludobójstwo, dodatkowo Kreml wykorzystuje ludobójstwo jako część wojny kognitywnej, próbując wpłynąć nie tylko na sposób myślenia Ukraińców, lecz także na ich zachowanie. W szczególności w nieoficjalnych kanałach pojawia się wiele treści pokazujących zbrodnie dokonane przez Rosjan w celu wywołania strachu i zmniejszenia odporności Ukraińców. Biorąc pod uwagę, jak wielkie straty Rosja poniosła w związku z wojną hybrydową na Ukrainie, jest coraz bardziej prawdopodobne, że Kreml skupi się w przyszłości na działaniach hybrydowych i spróbuje wykorzystać potencjał zagrożeń, które już się zmaterializowały. Zasadniczo, z uwzględnieniem powyższego, przydatność wykorzystania zbrodni ludobójstwa przy prowadzeniu działań hybrydowych była eksplorowana przez Rosjan w różnym zakresie. Niniejsze opracowanie dotyczy wybranych aspektów stosowania ludobójstwa przez Federację Rosyjską w ramach prowadzenia działań hybrydowych i wojny na Ukrainie od 2022 r., a także motywacji, która za tym stoi.
Źródło:: Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 81-99
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:: Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Zmiany w dyskursie prezydenckim w świetle estetyki mediów (ostatnie orędzie noworoczne rosyjskiego przywódcy)
Current changes in presidential discourse in the light of media aesthetics: a case study of Vladimir Putin’s new year’s Address for 2023
Изменения в президентском дискурсе в свете эстетики (последнее новогоднее обращение российского лидера)
Autorzy:: Noińska, Marta
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/20311897.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Rusycystyczne
Tematy:: медиаэстетика
общественный дискурс
новогоднее обращение
война
президент
Россия
estetyka mediów
dyskurs publiczny
orędzie noworoczne
wojna
prezydent
Rosja
public discourse
New Year's address
war
president
Russia
media aesthetics
Opis:: The aim of the article is a media aesthetic analysis of Vladimir Putin’s New Year’s address for 2023. The changes observed in the speech are symptomatic of the transformations within the presidential discourse that occurred during the Russian-Ukrainian war. In Vladimir Putin’s address for 2023, language, imagery, and music interact with the senses of the audience and complement each other to reinforce the message. The use of a new spatial arrangement and a change in linguistic aesthetics closer to antagonistic discourses make the armed conflict central to the entire speech. The address exhibits characteristic features of the current official Russian public discourse: a clear depiction of the enemy, explicit use of Us vs Them and binary oppositions, division of Russian society into loyal citizens and traitors who do not support the offensive in Ukraine, hyperbolization of Western actions and euphemization of military actions of the Russian Federation, and the combination of religious, Soviet, and military symbols.
Целью статьи является медиаэстетический анализ новогоднего обращения Владимира Путина на 2023 год. Изменения, замеченные в обращении, свидетельствуют о трансформации президентского дискурса, произошедшей во время российско-украинской войны. В анализируемом медиатексте язык, образы и музыка дополняют друг друга, чтобы усилить персуазивный потенциал сообщения . Использование нового пространственного оформления и изменение лингвистической эстетики, более близкой к антагонистическим дискурсам, ставят вооруженный конфликт в центре внимания. В обращении присутствуют характерные черты современного официального российского публичного дискурса: явное изображение врага, эксплицитное использование оппозиции свои-чужие и бинарных оппозиций, разделение российского общества на верных граждан и предателей, гиперболизация действий Запада и эвфемизация военных действий Российской Федерации, а также сочетание религиозных, советских и военных символов.
Celem artykułu jest medioestetyczna analiza przemówienia noworocznego Władimira Putina na rok 2023. Zmiany zaobserwowane w przemówieniu są symptomatyczne dla przemian w dyskursie prezydenckim, które nastąpiły podczas wojny rosyjsko-ukraińskiej. W analizowanym przemówieniu Władimira Putina język, obrazy i muzyka oddziałują na zmysły odbiorców i uzupełniają się nawzajem, wzmacniając przekaz. Wykorzystanie nowej aranżacji przestrzeni oraz zmiana estetyki językowej na bliższą antagonistycznym dyskursom sprawiają, że konflikt zbrojny staje się centralnym dla całego przemówienia. W orędziu obecne są charakterystyczne cechy aktualnego oficjalnego rosyjskiego dyskursu publicznego: wyraźny obraz wroga, eksplicytne stosowanie opozycji swój-obcy i opozycji binarnych, podział rosyjskiego społeczeństwa na lojalnych obywateli i zdrajców, którzy nie popierają ofensywy na Ukrainie, hiperbolizacja działań Zachodu i eufemizacja działań wojskowych Federacji Rosyjskiej, oraz kombinacja symboli religijnych, sowieckich i wojskowych.
Źródło:: Przegląd Rusycystyczny; 2023, 3 (183); 72-92
0137-298X
Pojawia się w:: Przegląd Rusycystyczny
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Działania lądowe pod Portem Artura pod koniec lipca 1904 roku podczas wojny japońsko-rosyjskiej na łamach „Gońca Porannego” i „Gońca Wieczornego
Land Operations at Port Artur at the End of July 1904 During the Japanese- Russian War in “Goniec Poranny” and “Goniec Wieczorny”
Сухопутные операции в Порт-Артуре в конце июля 1904 года во время русско-японской войны на страницах журналов «Гонец-Поранный» и «Гонец-Вечерний»
Autorzy:: Janczurewicz, Marek
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2121764.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Japan
Russia
XIX century
Russo-Japanese War
Port Arthur
Япония
Россия
XIX век
русско-японская война
Порт-Артур
Opis:: The paper discusses ground troops’ actions during the Russo-Japanese War’s siege of Port Arthur, as shown in “Goniec Poranny” [Morning Messenger] and “Goniec Wieczorny” [Evening Messenger]. First, the author presents the conflict’s background and the aspects he will discuss. Then, he presents what could be learned from the newspaper about Japanese assaults taking place in July 1904. The author highlights disinformation present in the newspaper, especially concerning the battle course. Following that, the author describes casualties of both sides of the conflict – noting that these are not in line with what historians found out, often being times higher than in reality, although there are some exceptions on the Russian side. Following that, the author discusses civilian escape attempts during the siege – a matter not present in the literature. Due to the inclusion of this section, the reader can take a look at the battle from a different perspective. In the article’s final part, the author summarises opinions of the people of conflicted sides. They often presented themselves as superior, not considering the actual strength of the armies. For example, a Japanese professor mentions prohibitive demands of the Russian side in the plan of a peace treaty. In reality, even after multiple lost battles and defeats of tzar Nikolai II, the demands were never considered. In the conclusion, the author presents how reliable was the information from the Messenger, compared to the subject literature.
В статье автор обсуждает тему, относящуюся к фрагменту сухопутных операций, проведенных при осаде Порт-Артур во время русско-японской войны, представленной на страницах «Гонец Поранны» и «Гонец Вечерний». Писатель сначала излагает предысторию конфликта и проблемы, с которыми он будет иметь дело. Затем он рассказывает о том, что газета могла рассказать о нападениях японцев в конце июля 1904 года. Он обращает внимание на возникающие там искажения, особенно если речь идет об общем ходе боев. Далее он описывает потери воюющих сторон с соответствующим различием между японцами и русскими. Он подчеркивает, что они также противоречат выводам историков, во многих случаях более крупным, чем реальные, хотя в отношении царских – есть исключения. Затем автор обращается к вопросу, который не упоминается в литературе по данной теме, а именно к побегу прохожих – мирных жителей во время осады. Благодаря включению этого события в произведение читатель может взглянуть на бои под крепостью с несколько иной точки зрения. В последней части статьи цитируются мнения людей, принадлежащих к национальностям, ведущим эту битву друг с другом. Неоднократно случалось, что они демонстрировали свое превосходство по отношению к противнику, не обращая внимания на реальное положение вещей. Например, один японский профессор сообщает в телеграмме об очень непомерных, невозможных условиях, наложенных на Россию в рамках планируемого мира. Фактически, даже после падения цитадели и последующих поражений царя Николая II вышеупомянутые постулаты даже не принимались во внимание. В заключении писатель резюмирует свои соображения. Более того, он пытается ответить на вопрос, насколько достоверной была информация, опубликованная в «Гонце», по сравнению с литературой по этой теме.
Źródło:: Studia Orientalne; 2022, 2(22); 117-132
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "война" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język