Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "влада" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-5 z 5
Tytuł:
The Ideal of Western Democracy and Law State as a Conceptual Basis for the Formation of National Political Interests
ІДЕАЛ ЗАХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
Autorzy:
Chmorgun, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894319.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Western democracy, political interest, rule of law, national power
західна демократія, політичний інтерес, правова держава, національна влада
Opis:
Обґрунтовано положення про те, що сучасна західна демократія є своєрідним місцем перетину модерних політичних, економічних і національних інтересів. Зокрема, в процесі становлення капіталістичного суспільства політичні інтереси «середнього класу», що реалізується насамперед через колегіальні законодавчі органи напротивагу інститутам феодального абсолютизму та деспотизму, були нерозривно пов’язані з інтересами економічними, – масовою зацікавленістю у створенні фундаментальних засад вільної конкуренції, як показано у статті, формувало політичні інтереси широких верств населення та стало необхідною передумовою зародження західної політичної демократії, яка виникла за наслідками великих європейських та американської буржуазних соціальних революцій. Водночас, показано, що антимонархічна система поділу влад, базована на механізмі «стримувань та противаг», запровадження принципу рівності перед законом тощо, сприяють реалізації ідеалу держави «нічного сторожа» і, тим самим, активізують процес становлення національних ринків; саме завдяки цим політичним інститутам та виникненню громадянського суспільства, що гарантувало забезпечення невід’ємних прав і свобод та наповнення політичних інтересів демократичним змістом, як одного з найважливіших компонентів сучасної правової держави, відбувся індустріальний ривок передових капіталістичних країн. Саме тому у знаменитій «Декларації прав людини і громадянина», де йдеться про  потужні мотиви діяльності у політичній царині громадян правової держави, головною передумовою можливості реалізації подібних прав і прагнень проголошується те, що «джерелом суверенної влади є нація». Також доведено вкрай негативний вплив на демократизацію української державності та розвиток ринкової економіки, що зробило можливою російську агресію проти України, нинішній демонтаж провідними країнами ЄС і США моделі соціальної держави та «змішаної економіки», безпосереднім наслідком чого стала чергова світова фінансово-економічна криза; своєю чергою, неухильне наростання загальносвітової нестабільності та наявність потужної компрадорської п’ятої колони всередині України, потребують формування політичних інститутів і механізмів в нашій країні, які забезпечують максимальне врахування та реалізацію політичних інтересів національно свідомих громадян за допомогою ефективноїмоделі президенталізму, яка всі ці роки лише імітується в нашій країні. З врахуванням світового досвіду проаналізовано низку системних характеристик подібної форми політичногоправління та послідовного демократичного суспільного ладу.
The proposition that modern western democracy is a point of intersection of modern political, economic and national interests is substantiated. In particular in the process of becoming a capitalistsociety, the political interests of the “middle class”, which are realized primarily through collegial legislative bodies in opposition to the institutions of feudal absolutism and despotism, wereinextricably linked with economic interests – mass interest in the creation of ground foundations of free competition, as shown in the article, formed the political interests of the general population andbecame a necessary prerequisite for the emergence of Western political democracy that arose as a result of great European and American bourgeois social revolutions. At the same time it is shown that the antimonarchical system of separation of powers based on the mechanism of “checks and balances”, the introduction of the principle of equality before the lawcontribute to the realization of the ideal of the state “night watchman” and, thus, activate the process of becoming national markets; it was thanks to these political institutions and the emergence of civilsociety that guaranteed the assertion of inalienable rights and freedoms and the filling of political interests with democratic content as one of the most important components of a modern law state thatthe advanced capitalist countries pushed. That is why the famous “Declaration of the Rights of Freedom of Man and Citizen”, which refers to the powerful motives of activity in the political realm ofcitizens of the law state proclaims that the “source of sovereign power is the nation”. It is also proved that the extremely negative impact on the democratization of the Ukrainian statehood and the development of a market economy, which made possible the Russian aggression against Ukraine, makes the current dismantling by the leading EU and US countries a model of a social state and a “mixed economy”, which has consequently become the next financial world crisis. In turn, the steady increase in global instability and the presence of a powerful comprador fifth column in Ukraine, require the formation of political institutions and mechanisms in our country that ensure maximum consideration and realization of political interests of nationally conscious citizens through an effective model of presidentialism, which all these years is only being imitated in our country. In the light of the world experience, a number of systemic characteristics of such a form of political government and a consistent democratic social order have been analyzed.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 9; 9-33
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Радянське законодавство як складова технологій Голодомору-геноциду 1932–1933 років (на прикладі Півдня України)
Soviet Legislation as a Component of the Technologies of the Holodomor-Genocide of 1932–1933 (on the Example of Southern Ukraine)
Prawodawstwo sowieckie jako składnik technologii Hołodomoru-ludobójstwa z lat 1932–1933 (na przykładzie południowej Ukrainy)
Autorzy:
Kuzovova, Natala
Vodotyka, Serhiy
Ryzhenko, Iryna
Pravotorova, Olga
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33918212.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
Holodomor
UkrSSR
USSR
power
genocide
repression
Hołodomor
ZSRR
UkrSRR
władza
ludobójstwo
represje
Голодомор
СРСР
УСРР
влада
геноцид
репресії
Opis:
Стаття присвячена недостатньо висвітленій у науковій літературі темі – аналізу правових актів СРСР та УСРР кінця 1920-х – початку 1930-х рр. та правовій оцінці дій влади по відношенню до громадян УСРР, що призвели до Голодомору 1932–1933 рр. Така постановка проблеми дозволяє виявити ступінь порушення радянських законів представниками радянської влади, форми репресій проти цивільного населення та застосування технологій геноциду. У статті проаналізовано історіографію питання, починаючи від поглядів Рафаїла Лемкіна до позицій сучасних істориків та правників. Основна увага зосереджена на технологіях геноциду, виділених Лемкіним, та аналізі практик провідних істориків та правників щодо обґрунтування геноцидного характеру голоду 1932–1933 рр. На прикладі конкретних подій, що мали місце на Півдні України, досліджується механізм вчинення дій, які можна класифікувати як геноцид. Застосування інтегрованого міждисциплінарного підходу до вивчення проблеми передбачає дослідження правових норм, якими керувались у своїй діяльності радянські органи влади, та визначення таких, що мають ознаки злочину проти українського народу. Щоб показати, як соціальне явище – голод у 1932–1933 рр., перетворилося на знаряддя умисного вбивства, жертвами якого стали понад 3,9 млн людей в Україні, автори зосередили увагу на комплексі законодавчих та нормативно-правових актів та практиці їхнього застосування в УСРР як складових технологій геноциду.
The article pays attention to a topic insufficiently covered in the scientific literature – the analysis of legal acts of the USSR and the USSR of the late 1920s – early 1930s and the legal assessment of the actions of the authorities in relation to the citizens of the USSR, which led to the Holodomor of 1932–1933. Their study and analysis allow us to reveal the degree of violation of Soviet laws by the Soviet government itself, the forms of repression against the civilian population and the use of genocide technology. The focus is on the technologies of genocide identified by Lemkin and the analysis of the practices of leading historians and jurists regarding the justification of the genocidal nature of the famine of 1932–1933. Using the example of specific events that took place in the South of Ukraine, the mechanism of committing actions that can be classified as genocide is investigated. The application of an integrated interdisciplinary approach to the study of the problem involves the study of legal norms that guided the activities of the Soviet authorities and the identification of those that had signs of a crime against the Ukrainian people. To show how a social phenomenon – the famine of 1932–1933 – turned into a tool of deliberate murder, of which more than 3.9 million people in Ukraine became victims, the authors focused on the complex of legislative and regulatory acts and the practice of their application in the Ukrainian SSR as components of genocide technologies.
W artykule zwrócono uwagę na temat niedostatecznie ujęty w literaturze naukowej – analizę aktów prawnych ZSRR i UkrSRR przełomu lat dwudziestych i trzydziestych XX w. oraz ocenę prawną działań władz w stosunku do obywateli UkrSRR, który doprowadził do Hołodomoru w latach 1932–1933. Ich badanie i analiza pozwala ujawnić stopień łamania prawa sowieckiego przez sam rząd sowiecki, formy represji wobec ludności cywilnej oraz stosowanie technologii ludobójstwa. W artykule dokonano analizy historiografii zagadnienia, począwszy od poglądów Rafaela Lemkina po stanowiska współczesnych historyków i prawników. Główny nacisk położony jest na zidentyfikowane przez Lemkina technologie ludobójstwa oraz analizę praktyk czołowych historyków i prawników w uzasadnianiu ludobójczego charakteru głodu lat 1932–1933. Na przykładzie konkretnych faktów, które miały miejsce na południu Ukrainy, badany jest mechanizm popełniania czynów, które można zakwalifikować jako ludobójstwo. Zastosowanie zintegrowanego, interdyscyplinarnego podejścia do badania problemu polega na badaniu norm prawnych, które kierowały działalnością władz sowieckich i identyfikacji tych, które noszą znamiona zbrodni przeciwko narodowi ukraińskiemu. Aby pokazać, jak zjawisko społeczne – głód lat 1932–1933 – przekształciło się w narzędzie umyślnego mordu, którego ofiarą padło ponad 3,9 mln ludzi na Ukrainie, autorzy skupili się na kompleksie aktów legislacyjnych i wykonawczych oraz praktyce ich zastosowania w Ukraińskiej SRR jako składników technologii ludobójstwa.
Źródło:
Res Historica; 2023, 56; 559-600
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Переломний перiод у життi лiтературного Львова
Critical period in literary life of Lviv
Autorzy:
Poliszczuk, Jarosław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1832512.pdf
Data publikacji:
2019-11-22
Wydawca:
Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
Tematy:
письменник
лiтературне життя
тоталiтарна влада
мемуари
соцреалiзм
writer
literary life
totalitarian power
memoirs
socrealism
Opis:
The article is about special cultural situation, which was in Lviv during 1939–1941 years in connection with liquidation of Polish state and soviet annexation of Galicia. In October 1939 began the process of merger of three ethnic writers’ groups (Polish, Ukrainians and Jewish) in one organization which was called The Union of Soviet Writers. From the other point of view, the main characteristics of the situation was fear, horror and death threat, which each author felt on its own way. Appealing to the memoirs of Ukrainian and Polish writers, we can talk about unexampled moment and also about pressing of creative individuality of author by the totalitarian power.
Źródło:
Studia Wschodniosłowiańskie; 2019, 19; 177-191
1642-557X
Pojawia się w:
Studia Wschodniosłowiańskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тоталітарний характер політичної системи сучасного Туркменістану: історико-політичний аспект
The Totalitarian Character of the Political System of Modern Turkmenistan: Historical and Political Aspect
Autorzy:
Tsapko, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51603771.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Туркменістан
політичний режим
опозиція
тоталітаризм
радянська влада
екстенсивна економіка
інвестиційний клімат
Turkmenistan
political regime
opposition
totalitarianism
Soviet power
extensive economy
investment climate
Opis:
У статті розкриваються основні ознаки сучасної політичної системи Туркменістану, які дають нам підстави стверджувати, що ця система має тоталітарний характер. До таких ознак відносяться наступні: жорстке підпорядкування всіх основних сфер діяльності туркменського суспільства, особливо економіки, тотальному контролю з боку держави; формування культу особи керівників держави; відсутність в країні будь-якої опозиції та ЗМІ, що надавали б суспільству альтернативну інформацію; грубе порушення прав людини;нинішня зовнішня політика нейтралітету, яка з часом перетворилася у політику ізоляції Туркменістану від навколишнього світу. Прикриваючись цією політикою, правлячі кола Туркменістану фактично утаємничують від світової спільноти, зокрема від міжнародних правничих організацій, інформацію про реальний стан в країні. Вищезазначені характеристики політичної системи Туркменістану доповнюються наявністю в ній підривного політичного інституту корупції. Остання має системний характер і від боротьби з якою Туркменістан, на відміну від решти пострадянських держав, фактично відмовився. Окрім того, більш як тридцятилітній період незалежного розвитку Туркменістану засвідчив відсутність поступу країни до демократичних цінностей. Натомість сформувався режим, який ґрунтується на інших ціннісних установках. В країні відсутня реальна демократична конкуренція, яка витіснена переважно конкуренцією кланів. А сам політичний процес у державі, спрямований на задоволення інтересів лише певної частини політичної верхівки країни за рахунок низів. Все це сприяє дедалі більшій зовнішньополітичній відособленості країни від сучасних світових глобалізаційних процесів. Останні президентські вибори в Туркменістані загалом дозволяють нам зробити висновок про те, що в низці пострадянських країн намітилася своєрідна тенденція перетворення посади президента країни у спадкову, яка передається від батька до сина.
The article reveals the main features of the modern political system of Turkmenistan, which give us reasons to assert that this system has a totalitarian character. Such signs include the following: strict subordination of all main spheres of activity of Turkmen society, especially the economy, to total control by the state; the formation of a cult of the personality of state leaders; the absence of any opposition and mass media in the country that would provide society with alternative information; a gross violation of human rights; the current foreign policy of neutrality, which over time turned into a policy of isolating Turkmenistan from the outside world. Under the guise of this policy, the ruling circles of Turkmenistan actually conceal information about the real situation in the country from the world community, in particular from international legal organizations. The above-mentioned characteristics of the political system of Turkmenistan are complemented by the presence in it of the subversive political institution of corruption. The latter has a systemic nature, and Turkmenistan, unlike the rest of the post-Soviet states, has actually abandoned the fight against it. In addition, the more than thirty-year period of independent development of Turkmenistan testified to the country’s lack of progress towards democratic values. Instead, a regime was formed that is based on other values. There is no real democratic competition in the country, which is mostly replaced by clan competition. And the political process in the state itself is aimed at satisfying the interests of only a certain part of the political top of the country at the expense of the grassroots. All this contributes to the ever greater foreign policy isolation of the country from modern world globalization processes. The last presidential elections in Turkmenistan generally allow us to conclude that in a number of post-Soviet countries, a peculiar tendency has emerged to transform the position of the country's president into a hereditary one, which is passed from father to son.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 76-92
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.
Cerkiew prawosławna i władze radzieckie w obwodzie donieckim w latach 1965–1985
Autorzy:
Nikiforow, Карен
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2015083.pdf
Data publikacji:
2021-12-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
державно-церковні відносини
радянська влада
Російська Православна Церква
релігійна політика
“застій”
Донецька область
state-church relations
Soviet power
Russian Orthodox Church
religious policy
“stagnation”
Donetsk region
stosunki państwo-Kościół
władza radziecka
rosyjska Cerkiew prawosławna
polityka religijna
„stagnacja”
obwód doniecki
Opis:
Після короткої антирелігійної кампанії “штурму небес”, інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала змінюватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви.
Po krótkiej kampanii antyreligijnej „szturm nieba” zainspirowanej przez Nikitę Chruszczowa okres zaostrzenia kryzysu ideologicznego w Związku Radzieckim w latach 1965–1985 stał się względnie spokojny dla związków religijnych. Ogólnie w ZSRR, szczególnie w ukraińskiej SRR, a zwłaszcza w regionie donieckim, największą liczbą wspólnot i wierzących posiadała rosyjska Cerkiew prawosławna. Sowiecka polityka religijna, która pozostała jawnie ateistyczna, zaczęła się zmieniać w czasach panowania Leonida Breżniewa przy milczącej akceptacji istnienia Cerkwi. Trend ten był widoczny na poziomie lokalnym. Uwaga autora koncentruje się na regionalnym aspekcie interakcji między władzami sowieckimi a Cerkwią Prawosławną.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 71-82
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-5 z 5

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies