Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "Historiography" wg kryterium: Wszystkie pola

  Lista filtrów

Dostawca treści

Podbaza

Wyrównaj
Wyświetlanie 1-15 z 753
Tytuł:
Історична пам’ять та контрпам’ять про Другу світову війну в Словаччині
Historical Memory and Counter-memory of the Second World War in Slovakia
Autorzy:
Боровець, I.I.
Віднянський, В.С.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676903.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Словацька держава 1939-1944 рр.
Словацька Республіка
Друга світова війна
історіографія
історична пам’ять і контрпам’ять
Словацьке національне повстання
Голокост
«Мала війна»
«усна історія»
військові мемуари ймеморіали
Slovak state in 1939-1944
Slovak Republic
World War II
historiography
historical memory and counter-memory
Slovak National Uprising
Holocaust
“Little War”
“oral history”
war memoirs and memorials
Opis:
У Словацькій Республіці (СР) після Оксамитової революції 1989 р. в Чехословаччині й розпаду ЧСФР у 1993 р. актуалізувалася проблема створення національного наративу історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, як одного з важливих елементів трансформації словацького суспільства та системних посткомуністичних перетворень у молодій державі. У статті розглянуто офіційну версію збереження й популяризації історичної пам’яті про Другу світову війну в СР, головною державною інституцією для впровадження якої виступає створений у 2002 р. Інститут національної пам’яті, а також різні  інтерпретації словацькими істориками та політиками таких вузлових подій часів Другої світової війни як історія Словацької держави 1939-1944 рр., угорсько-словацької «Малої війни» в березні 1939 р., участі словацьких військових підрозділів у війні на Східному фронті, Словацького національного повстання 1944 р., Голокосту. При цьому використовуються різні джерела: наукова літературай художні твори, продукція кіномистецтва та історичної публіцистики, військові мемуари й меморіали історичної пам’яті, матеріали «усної історії» тощо. Наголошується, що роздвоєність словацької історіографії, історичної пам’яті та й власне суспільства в оцінках та інтерпретаціях подій Другої світової війни в національній історії триває до нині, насамперед як протистояння офіційної/наднаціональної та національної версій історичної пам’яті. Перевага на сучасному етапі спостерігається за наднаціональним підходом, який застосовує інтегральний метод, синтезує погляди, пропонує багаторакурсні бачення, а оцінки історичних фактів, явищ та процесів здійснює на основі критеріїв лібералізму та демократії.
In the Slovak Republic (SR), after the Velvet Revolution of 1989 in Czechoslovakia and the collapse of ČSFR in 1993, the problem of creating a national narrative of historical memory, in particular about the Second World War, as one of the important elements of the transformation of Slovak society and systemic post-communist transformations in the young state, became more urgent. The article deals with the official version of preserving and popularizing the historical memory of the Second World War in the Slovak Republic, the main state institution for the implementation of which is the Institute of National Remembrance established in 2002, as well as various interpretations by Slovak historians and politicians of such key events of the Second World War as the history of the Slovak state in 1939-1944, the Hungarian-Slovak “Little War” in March 1939, the participation of Slovak military units in the war on the Eastern Front, the Slovak National Uprising of 1944, the Holocaust. Various sources are used: scientific literature and fiction, cinema and historical journalism, military memoirs and memorials of historical memory, materials of “oral history”, etc. The authors emphasize that the bifurcation of Slovak historiography, historical memory and society itself in assessments and interpretations of the events of World War II in national history continues to this day, primarily as a confrontation between official/supranational and national versions of historical memory. The supranational approach, which applies an integral method, synthesizes views, offers multidimensional visions, and evaluates historical facts, phenomena and processes based on the criteria of liberalism and democracy, is preferred at the present stage.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 57-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Французька революція кінця XVIII століття в історіографії останньої третини XIX – початку XXI ст.
The French Revolution of the End of the XVIII Century in the Historiography of the Last Third of the XIX – the Beginning of the XXI Century
Autorzy:
Taran, L.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51608618.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Французька революція кінця XVIII ст.
“російсько-українська історична школа”
соціалістична
ліберальна та марксистська історіографія революції
сучасні концепції революції
French Revolution of the end of the XVIII century
“Russian-Ukrainian historical school”
liberal
socialist
Marxist historiography
modern concepts of revolution
Opis:
У статті простежуються методологічні основи вивчення Французької революції кінця ХVIII століття та концептуальні зміни в її трактуванні з останньої третини XIX – початку ХХІ ст. В останній третині XIX ст. у французькій історичній науці запанував позитивізм, принадами якого були сформульовані О. Контом ще у 30-х роках. Під його впливом історики почали звертатися до вивчення архівів, відроджувалися університети, історична періодика. Вивчення Великої французької революції велося школою А. Олара, який має великі заслуги у розробці її політичної історії. Російська й українська історіографія цієї революції теж у цей час набувала професіоналізму на засадах позитивізму і прославилася створенням «російсько-української історичної школи» –М.І. Карєєв, І.В. Лучицький, М.М. Ковалевський, Є.В. Тарле. Школа під впливом реалій життя та марксизму зробила значний внесок у розробку аграрного аспекту революції. З кінця ХІХ ст. світова історіографія відчула могутній вплив неокантіанства, особливо баденської школи – В. Віндельбанд та Г. Ріккерт. У підсумку це привело у Франції до створення широковідомої школи «Анналів». Вона вважала історичні факти фактами психологічними. Перехід же до вивчення психології маси під час революції був у Франції здійснений істориками соціалістичного напрямку – передусім Ж. Лефевром – послідовником Ж. Жореса. У статті простежуються концептуальні зміни у трактуванні революції – зміни як у французькій історіографії, так і у російській, українській, радянській. Визначним етапом у формуванні нового концептуального образу революції були її ювілеї – 190, 200-ліття, та світові дискусії з приводу кардинальних її питань. В статті дається огляд поглядів французьких, американських та російських вчених і робиться невтішний висновок про те, що за останні десятиліття вивчення революції в Україні зійшло нанівець.
The article traces the methodological foundations of the study of the French Revolution at the end of the XVIII century and conceptual changes in its interpretation from the last third of the XIX to the beginning of the XXI century. In the last third of the XIX century in French historiography, positivism occupied a dominant position, the principles of which were outlined by A. Comte back in the 30s. Under his influence, historians began to turn to the study of archives, universities and historical periodicals were revived. The study of the Great French Revolution was carried out by the school of A. Aulard, who is credited with developing its political history. The Russian and Ukrainian historiography of this revolution also acquired a professional appearance, based on the same principles of positivism and became famous for the creation of the “Russian-Ukrainian historical school” – N.I. Kareev, I.V. Luchitsky, M.M. Kovalevsky, E.V. Tarle. The school, influenced by the realities of Russian reality and Marxism, made an important contribution to the development of the agrarian aspect of the revolution. From the end of the XIX century world historiography was strongly influenced by neo-Kantianism, especially by the Baden school of W. Windelband and H. Rickert. As a result, this led to the creation of the well-known Annales school. The school considered historical facts to be psychological facts. The transition to the study of the psychology of the masses during the revolution was carried out in France by historians of the socialist direction - the pioneer was J. Lefebvre. These historians were followers of J. Jaurès. The article traces conceptual changes in the interpretation of the French Revolution at the end of the XVIII century – changes in both French and Russian, Ukrainian, Soviet historiography. It is noted that an important stage in the formation of a new conceptual image of the revolution was its anniversaries – the 190th, 200th anniversary, and world discussions around its cardinal problems. The article provides an overview of the points of view of French, American, Russian scientists and makes a sad conclusion that over the past decades, the study of the revolution in Ukraine has come to naught.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 16-29
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретико-методологические основы педагогической историографии
Autorzy:
Молоков, Дмитрий
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/466502.pdf
Data publikacji:
2013
Wydawca:
Towarzystwo Naukowe Płockie
Tematy:
педагогическая историография
история историко-педагогической науки
историографический образ
интерпретация историко-педагогических фактов
historiography of pedagogics
history of pedagogics
pedagogical methodology
Opis:
В статье представлены теоретико-методологические основы педагогической историографии. Эта область научных знаний направлена на повышение качества историко-педагогических исследований, ведь ее суть заключается в обоснованной интерпретации фактов и явлений в истории воспитания, а также поиск источников, отражающих объективные историко- педагогические процессы. В работе раскрыты понятие и предмет, принципы и методы педагогической историографии, дана попытка классифицировать типы исследований в этой области знаний.
The article presents theoretical and methodological basis of pedagogical historiography.
Źródło:
Rocznik Towarzystwa Naukowego Płockiego; 2013, 5; s. 127-133
0860-5637
Pojawia się w:
Rocznik Towarzystwa Naukowego Płockiego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Сэр Бернард Пэрс и Школа славянских исследований в Лондоне
Sir Bernard Pares and the School of Slavonic Studies in London
Autorzy:
Nekrasov, Andrei
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1754071.pdf
Data publikacji:
2021-08-11
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
Bernard Pares
The Slavonic Review
studia rosjoznawcze
Uniwersytet Londyński
historiografia brytyjska
ZSRR
Russian studies
University of London
British historiography
USSR
Opis:
This article covers the diverse activities of the renowned British historian Sir Bernard Pares on the development of Russian and Slavic studies in the first half of the 20th century. He was the author of several books and a fair number of articles on Russia, edited the journals The Russian Review and The Slavonic Review. Pares also founded the first School of Russian Studies at the University of Liverpool (1907) and served for twenty years as Director of the School of Slavonic and East European Studies at the University of London (1919-1939). Due to his interest in Russian politics, history and culture, frequent and lengthy visits to Russia from 1906 to 1919 and close friendship with many Russian liberals, his appointment as an official observer to the Russian army in 1915 and as a British representative to Kolchak’s army during the Civil War, Pares became one of the most authoritative British experts on Russia and rightfully assumed the position of Director of the School of Slavonic Studies. This article pays close attention to various financial and administrative problems that Pares had to cope with as the Director of the School. The author concludes that Bernard Pares’ role as a promoter of all things Russian, a translator of Russian poetry and prose, a researcher into Russian history and an organiser of Russian and Slavonic studies in Britain was indispensable.
Sir Bernard Pares i szkoła studiów słowińskich w Londynie W artykule omówiono różnorodne działania wybitnego brytyjskiego historyka Sir Bernarda Paresa na rzecz rozwoju studiów rosjoznawczych i słowianoznawczych w pierwszej połowie XX wieku. Pares był autorem kilku książek i wielu artykułów o Rosji, a także redaktorem czasopism The Russian Review i The Slavonic Review. Założył również pierwszą Szkołę Studiów Rosjoznawczych na Uniwersytecie w Liverpoolu (1907) i przez dwadzieścia lat był dyrektorem Szkoły Studiów Słowiańskich i Wschodnioeuropejskich na Uniwersytecie Londyńskim (1919-1939). Ze względu na jego zainteresowanie polityką, historią i kulturą Rosji, częste i długie wizyty w Rosji w latach 1906-1919 oraz bliską przyjaźń z wieloma rosyjskimi liberałami, nominację na oficjalnego obserwatora w armii rosyjskiej w 1915 r. i na przedstawiciela Wielkiej Brytanii w armii Kołczaka podczas wojny domowej, Pares stał się jednym z najbardziej szanowanych brytyjskich ekspertów spraw rosyjskich i słusznie objął stanowisko dyrektora Szkoły Slawistyki. Ten artykuł zwraca szczególną uwagę na różne problemy finansowe i administracyjne, z którymi borykał się Pares jako dyrektor szkoły. Autor konkluduje, że Bernard Pares był niezastąpionym ambasadorem wszystkiego, co rosyjskie, tłumaczem rosyjskiej poezji i prozy, badaczem historii Rosji oraz organizatorem studiów rosyjsko-słowiańskich w Wielkiej Brytanii.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2021, 69, 7; 77-90
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Становление теории реформирования образования в российской педагогике: историография вопроса
Formation of education reforming theory in Russian pedagogics: historiography
Autorzy:
Данилова (Danilova), Лариса Николаевна (Larisa)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/466421.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Towarzystwo Naukowe Płockie
Tematy:
теории реформирования
образовательные реформы
реформирование
reform theories
education reforms
educational change
Opis:
В статье рассматривается историография вопроса изучения реформирования образования в контексте возникновения нового раздела педагогической науки – теории реформирования.
The article deals with historiography of studying education reforming in the context of an education reforming theory as a new section in Russian pedagogics.
Źródło:
Rocznik Towarzystwa Naukowego Płockiego; 2014, 6; s. 239-247
0860-5637
Pojawia się w:
Rocznik Towarzystwa Naukowego Płockiego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Ссыльные поляки в Вологодской губернии в 19 веке: российская историография и перспективы исследования
Polish deportation in the Vologda province (Vologodskaya gubernia) in the XIXth century: Russian historiography and research perspectives
Polscy zesłańcy w guberni wołogodzkiej w XIX wieku. Rosyjska historiografia i perspektywy badawcze
Autorzy:
Liutynski, Anton
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/687693.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:
wołogodzka gubernia
Polacy zesłańcy
rosyjska historiografia
perspektywy badawcze
Vologda province
Polish exile
Russian historiography
research perspectives
Opis:
Gubernia wołogodzka, region Imperium Rosyjskiego (w latach 1796–1917), był wykorzystywany przez rząd carski w XIX – początkach XX wieku, jako miejsce zsyłek politycznych. Pewna liczba uczestników ruchu rewolucyjnego w Królestwie Polskim w XIX wieku została zesłana na tę prowincję. Rosyjska historiografia polskich zesłańców odnosi się głównie do regionów syberyjskich, gdzie wygnańców było znacznie więcej. Istnieją interesujące i szczegółowe opracowania dotyczące polskich zesłańców w sąsiednich guberniach archangielska, wiatska i nowogrodzka. O zesłanych do Wołogdy uczestnikach powstań w Królestwie Polskim powstało kilku wydawnictw lokalnych naukowców (Бонфельд, Голикова и др.): o wysokiej rangi dowódcach wojskowych powstania listopadowego, o zesłańcach konspiracji Konarskiego i o ponad 80 uczestnikach powstania styczniowego. Na podstawie danych archiwalnych badane są epizody z życia codziennego, dane biograficzne, uogólnienia. Tematami istotnymi badawczo pozostają następujące obszary: szczegółowa analiza biografii, publikacja źródeł archiwalnych, badanie źródeł osobowych: wspomnienia zesłańców i mieszkańców.
Vologda Province, the region of the Russian Empire (1796–1917), was used in the XIX – early XX century by the tsarist government as a place of political exile. A certain number of participants in the revolutionary movement in the Kingdom of Poland in the 19th century was exiled to the province. The Russian historiography of the Polish exile mainly refers to the Siberian regions, where exiles were much larger. There are interesting and detailed studies of Polish exiles in the neighboring Arkhangelsk, Vyatka and Novgorod provinces. Several publications of local researchers (Bonfeld, Golikova, etc.) about the exiled Poles in Vologda from the Kingdom of Poland have been made: about high-ranking commanders of the November uprising, about exiles after Konarsky case and more than 80 participants of the January uprising. On the basis of archival data, episodes of everyday life, biographical data, generalizations are studied. The topic remains relevant for research in the following areas: detailed analysis of biographies, publication of archival sources, study of personal sources: memories of exiles and local residents
Źródło:
Studia z Historii Społeczno-Gospodarczej XIX i XX Wieku; 2017, 17; 91-102
2450-6796
Pojawia się w:
Studia z Historii Społeczno-Gospodarczej XIX i XX Wieku
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Современные украинские историки о Судебной реформе 1864 года в Российской империи
Modern Ukrainian historians on the Judicial Reform of 1864 in the Russian Empire
Autorzy:
Ivannikov, Ivan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1931247.pdf
Data publikacji:
2021
Wydawca:
Krakowska Akademia im. Andrzeja Frycza Modrzewskiego
Tematy:
Judicial Reform of 1864
counter-reform
Ukrainian historians of law
Ukrainian historiography of Judicial Reform of 1864
Судебная реформа 1864 года
контрреформа
украинские историки права
украинская историография
Opis:
Не все аспекты Судебной реформы еще изучены, особенно на землях, которые ранее входили в состав Российской империи, где она вводилась несколько позже. На польских землях Судебную реформу ввели только в 1876 году. Статья посвящена новейшей украинской историографии Судебной реформы 1864 года. Отмечается, что в украинской литературе последних лет уделено внимание реализации Судеб- ной реформы на землях, которые входят в состав современной Украины. Как в рос- сийской, так и в украинской исторической литературе, Судебная реформа 1864 года получила положительную оценку. Положительную оценку Судебная реформа полу- чила и в польских исследованиях
The article is devoted to the latest Ukrainian historiography of the Judicial Reform of 1864. It is noted that in Ukrainian literature of recent years, attention has been paid to the implementation of the Judicial Reform on the lands that are part of modern Ukraine. In both Russian and Ukrainian historical literature, the Judicial Reform of 1864 received only a positive assessment.
Źródło:
Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego; 2021, XXIV, 24; 165-172
1733-0335
Pojawia się w:
Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Современная российская историография советско-польских отношений 1921–1933 гг.
Contemporary Russian Historiography of the Soviet-Polish Relations 1921–1933
Autorzy:
Baranow, Andriej W.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/52429049.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polska Akademia Umiejętności
Tematy:
historiografia
stosunki polsko-radzieckie
historiography
Soviet-Polish relations
Opis:
The purpose of the article is to explore the current trends in the development of the historiography of Soviet-Polish relations in 1921–1933 in Russia and is based on  the sources that have only recently been made available. The main trends in the development of Russian historiography at the beginning of the XXI century are: the development of a geopolitical approach to the analysis of Soviet-Polish relations and focus on the mutual influence of domestic and foreign policy of the two countries. Particularly noteworthy is the problem of the Russian-Ukrainian community in interwar Poland and anti-Bolshevik emigration. The research on the history of the interwar period and the history of secret services is very popular and is conducted with wider access to documents and taking into account new scientific methods.
Artykuł traktuje o współczesnych orientacjach historiografii radziecko-polskich stosunków w latach 1921 – 1933 w Rosji. Autor opiera się na nowo udostępnionych źródłach. Omawia nowe kierunki rozwoju rosyjskiej historiografii na początku XXI w., wykorzystanie geopolitycznego punktu widzenia do analizy polsko-rosyjskich stosunków: zwrócenie uwagi na wzajemne wpływy w dziedzinie zagranicznej i wewnętrznej polityki obu państw. Na szczególną uwagę zasługuje problem rosyjsko-ukraińskiej społeczności w Polsce międzywojennej i emigracji antybolszewickiej. Duża popularnością cieszą się badania historii międzywojennej i historii służb specjalnych. Badania prowadzone są na bazie szerszego dostępu do dokumentów i z uwzględnieniem nowych metod badawczych.
Źródło:
Kultura Słowian. Rocznik Komisji Kultury Słowian PAU; 2020, XVI; 99-111
2451-4985
2543-9561
Pojawia się w:
Kultura Słowian. Rocznik Komisji Kultury Słowian PAU
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Рижский мирный договор в советской и современной белорусской историографии
The Treaty of Riga in Soviet and modern Belarusian historiography
Autorzy:
Огородников, Александр
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/27311760.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Uniwersytet Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie
Tematy:
Riga Peace Treaty
historiography
Soviet historiography
modern Belarusian historiography
Soviet-Polish war
Traktat Pokojowy w Rydze
wojna radziecko-polska
historiografia
historiografia radziecka
współczesna historiografia białoruska
Opis:
The Riga Peace Treaty was a very important political fact for the whole of Eastern Europe and for this reason it began to figure in Soviet historiography almost immediately after its signing. This interest on the part of the Soviet government in the treaty was justified by the desire to ‘soften’ the results and ‘explain’ the reasons for the defeat in the Soviet-Polish war. The war, which was very important from an ideological point of view for Soviet Russia and was initially presented as ‘the victorious march of bolshevism to the West’. At the same time, despite the ideologization of Soviet historiography on the issue of the Riga Peace Treaty, these works contain factual material and also deserve critical analysis. In modern Belarusian historiography, despite the enormous importance of issues related to the Riga Peace Treaty, there are still no elaborated and generalizing research works of an encyclopedic and dissertation nature that consider this issue from a critical and non-ideologized point of view. Such works should be based on the achievements of global scholarship, take into account different points of view and reveal the true reasons, conditions and consequences of the conclusion of the Riga Peace Treaty between Poland and Soviet Russia for Belarusians and Belarusian lands. At the same time, modern Belarusian historiography is in continuous development and, of course, in the near future, it will be replenished with new scientific works, including those revealing the problems of the Riga Peace Treaty.
Źródło:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne; 2022, 14; 232-242
2450-4475
Pojawia się w:
Res Gestae. Czasopismo Historyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Реформация в Польше и ВКЛ в оценке русской историографии второй половины xix – начала хх века (на примере оценочных подходов Н.Н. Любовича, П.Н. Жуковича и Н.И. Кареева)
The reformation in Poland and the Grand Duchy of Lithuania in the assessment of Russian historiography of the second half of the 19th - beginning of the 20th centuries (by the example of the valuation approaches N.N. Lyubovich, P.N. Zhukovich and N.I. Kareev)
Reformacja w Polsce i Wielkim Księstwie Litewskim w ocenie rosyjskiej historiografii drugiej połowy XIX - początku XX wieku(na przykładzie ocen N. N. Lybowicza, P. N. Żukowicza i N. I. Kariejewa)
Autorzy:
Kruczkowski, Tadeusz
Kotusiew, Ewgienij
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2168092.pdf
Data publikacji:
2020-12-15
Wydawca:
Ostrołęckie Towarzystwo Naukowe
Tematy:
русская историческая полонистика
Польша
Литва
русские православные земли Литвы
Реформация
контрреформация
russian historical polonistics
Polska
Lithuania
the Russian Orthodox
lands of Lithuania Reformation
counterreformation
rosyjska polonistyka historyczna
Polska
Litwa
prawosławne
ziemie litewskie
reformacja
kontrreformacja
Opis:
Выявлены основные оценочные позиции по данной проблематике и их отличия в русской либеральной и консервативной традиции на примере оценочных подходов Н.Н. Любовича, П.Н. Жуковича и Н.И. Кареева. Выделены два основные оценочные подходы к заявленной проблематике – это либеральная и консервативная традиции. Определено, что данная проблематика не являлась приоритетной для русской исторической науки исследуемого периода. Исследования русских историков истории реформационного движения в Польше касались (за исключением Н.И. Кареева), прежде всего, последствий этого явления для собственно Польши и православных территорий Литвы. Установлено, что если Н.И. Кареев рассматривал Реформацию, прежде всего, в контексте истории собственно Польши, то Н.Н. Любович и П.Н. Жукович значительно больше уделяли внимания этому процессу в отношении Великого княжества Литовского и его православных территорий. Определены общие, характерные черты оценочных подходов и наиболее принципиальные отличительные черты характеристики истории реформации в Польше и Великом княжестве Литовском в оценке названных историков.
The main assessing positions on this issue and their differences in the Russian liberal and conservative tradition are revealed by the example of N.N. Lyubowicz, P.N. Żukowicz and N.I. Kariejewa. Two main evaluation approaches to identified problems were highlighted - these are liberal and conservative traditions. It was established that this issue was not a priority for Russian historical science of the period considered. The studies of Russian historians of the history of the reform movement in Poland concerned (with the exception of N.I. Kariejew) primarily the consequences of this phenomenon for Poland itself and the Orthodox territories of Lithuania. It was established that if N.I. Kariejew considered the reformation primarily in the context of the history of Poland itself, N.N. Lubowicz and P.N. Żukowicz devoted much more attention to this process in relation to the Grand Duchy of Lithuania and its Orthodox territories. The general, characteristic features of assessment methods and the most fundamental characteristic features of the history of the Reformation in Poland and the Grand Duchy of Lithuania are determined in the assessment of these historians.
Główne stanowiska oceniające w tej kwestii i ich różnice w rosyjskiej tradycji liberalnej i konserwatywnej ujawniono na przykładzie N.N. Lyubowicza, P.N. Żukowicza i N.I. Kariejewa. Podkreślono dwa główne podejścia ewaluacyjne do stwierdzonych problemów – są to tradycje liberalne i konserwatywne. Ustalono, że kwestia ta nie była priorytetem dla rosyjskiej nauki historycznej badanego okresu. Studia rosyjskich historyków historii ruchu reformatorskiego w Polsce dotyczyły (z wyjątkiem N.I. Kariejewa) przede wszystkim konsekwencji tego zjawiska dla samej Polski i prawosławnych terytoriów Litwy. Ustalono, że jeśli N.I. Kariejew rozważał reformację przede wszystkim w kontekście historii samej Polski, to N.N. Lubowicz i P.N. Żukowicz poświęciły znacznie więcej uwagi temu procesowi w odniesieniu do Wielkiego Księstwa Litewskiego i jego prawosławnych terytoriów. Określane są ogólne, charakterystyczne cechy metod oceny oraz najbardziej fundamentalne cechy charakterystyczne historii reformacji w Polsce i Wielkim Księstwie Litewskim w ocenie tych historyków.
Źródło:
Zeszyty Naukowe Ostrołęckiego Towarzystwa Naukowego; 2020, Zeszyt, XXXIV; 119-138
0860-9608
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe Ostrołęckiego Towarzystwa Naukowego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
РАННИЕ СЛАВЯНЕ В ПОВЕСТИ ВРЕМЕННЫХ ЛЕТ МИФЫ ЛЕТОПИСЦЕВ И ИСТОРИОГРАФИИ
EARLY SLAVS IN THE PRIMARY CHRONICLE . MYTHS OF THE CHRONICLERS AND HISTORIOGRAPHY
Autorzy:
Фонт, Марта
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1037758.pdf
Data publikacji:
2020-11-04
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
origin of Slavs
Primary Chronicle
authenticity of chronicletexts
critical method
Opis:
The author of the Primary Chronicle (PC) had a dual purpose of proving the legitimacy of the dynasty of Scandinavian origin and recording the traditions of the ethnic Scandinavian and Slavic populations. The author of this paper endeavours to analyse the authenticity of information provided in the PC concerning the origin of early Slavs. Before a critical method of studying medieval narrative texts was developed in the late 19th and the early 20th century, the authenticity of medieval chronicles had not been questioned. Therefore, the 19th century historiography treated all the information from medieval texts as authentic. In Russian historiography it was A.A. Shakhmatov who while dealing with the PC, laid down the foundations of the critical method in dealing with chronicles. He was the founder of the famous school of historical philology which has placed text analysis at its centre. Despite this approach, a “new hypothesis” appeared in the last decades of the 20th century (see the linguistic theory of O.N. Trubachev) gained wide publicity both in Russia and abroad. Trubachev’s theory did not take into conssideration the results of either text analysis or the findings of archaeology and was a return to the position from the 19th century. The author of the paper shows that this theory was a blind alley.
Źródło:
Slavia Antiqua: rocznik poświęcony starożytnościom słowiańskim; 2020, 61; 53-65
0080-9993
Pojawia się w:
Slavia Antiqua: rocznik poświęcony starożytnościom słowiańskim
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Проблематика історії грецької присутності на українських теренах у сучасній вітчизняній історіографії
Issues of the history of the Greek presence on Ukrainian territory in modern national historiography
Autorzy:
Piskizhova, Vladyslava
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1977999.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Greek presence on the Ukrainian territory
articles
theses
monographs
modern national historiography
грецька присутність на українських теренах
статті
дисертації
монографії
сучасна вітчизняна історіографія
Opis:
Метою розвідки є історіографічний аналіз доробку сучасних вітчизняних істориків із проблематики етнічної історії греків України, які належать до її найбільш давніх і сталих етнічних спільнот. У цьому зв’язку передбачені дослідницькі завдання, серед яких визначення основних тематичних напрямків цих студій. Методологія праці базується на наукових принципах історизму та об’єктивності. Було застосовано конкретнонаукові методи історіографічного аналізу й синтезу, ідеографічний тощо. Наукова новизна визначається насамперед тим, що дотепер заявлена тема в окреслених нею хронологічних межах не стала предметом окремого наукового дослідження. Висновки: Розробка проблематики етнічної історії греків України, яка була започаткована наприкін. XVIII – ХІХ ст. студіями вчених західноєвропейських країн та Російської імперії і значно еволюціонувала завдяки науковому доробку радянських істориків, отримала нового імпульсу на початку 1990-х рр. у працях українських істориків. Поява чергової хвилі наукового інтересу до означеної теми пов’язана з перезавантаженням вітчизняної історичної науки після відновлення незалежності України, імперативами державної етнополітики, запитами української громадськості тощо. Ці напрацювання побудовані на широкому колі нововиявлених джерел і вирізняються сучасними дослідницькими підходами, переосмисленням ключових питань, виробленням нових теорій (насамперед щодо етногенезу урумів та румеїв) тощо. Визначено, що вагомий внесок у вивчення проблематики було здійснено співробітниками Інституту історії України НАН України, зокрема Кабінету українсько-грецьких відносин (з 2007 р. – Центр досліджень українсько-грецьких відносин) на чолі з Н.О. Терентьєвою. На тлі широкого розмаїття питань з етнічної історії українських греків, які мають доволі високий ступінь розробки станом на сьогоднішній день, що насамперед стосується історії греків Ніжина й Надазов’я, їхнє національно-культурне життя в умовах незалежної України є найменш репрезентованим.
The purpose of the study is a historiographical analysis of the works of modern Ukrainian historians on the issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, who belong to its oldest and most stable ethnic communities. In this regard, several tasks are set, one of which is to define main thematic areas of these studies and the degree of their analysis. The methodology is based on the scientific principles of historicism and objectivity. Specific scientific methods of historiographic analysis, synthesis, ideographic and other methods were used. Scientific novelty is determined primarily by the fact that this topic within the outlined chronological boundaries has not become the subject of a separate scientific study so far. Conclusions: Development of issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, which was initiated in the studies of scholars from Western European countries and the Russian Empire at the end of the XVIII – XIX centuries and has evolved significantly thanks to the scientific achievements of Soviet historians, received a new impetus in the early 1990s in the works of Ukrainian historians. The emergence of another wave of scientific interest in this topic is associated with the reset of the national historical science after the proclamation of independence of Ukraine, the imperatives of state ethnopolitics, the demands of the Ukrainian public, etc. These developments are based on a wide range of newly discovered sources and are characterized by modern research approaches, rethinking key issues of the problem, developing new theories (primarily on the ethnogenesis of Urums and Roumeans), etc. It is determined that a significant contribution to the study of the issue was made by the staff of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, in particular the Cabinet of Ukrainian-Greek Relations (since 2007 – Research Center for Ukrainian-Greek Relations) headed by N.O. Terentyeva. Against the background of a wide variety of issues on the ethnic history of Ukrainian Greeks, which have a fairly high level of development today, primarily in the history of the Greeks of Nizhyn and North Azov region, their national and cultural life in independent Ukraine is the least represented.
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 428-450
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Преславский собор 893 г. в современной историографии
Autorzy:
Николов, Ангел
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/686329.pdf
Data publikacji:
2013
Wydawca:
Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie
Tematy:
The Preslav Council
Regino of Prüm
Vladimir Rasate
historiography
Преславский собор
Регино Прюмский
Владимир-Расате
историография
Opis:
In this paper the events that took place in Bulgaria in the first years after the removal of the monastery old prince Boris Michael, during the reign of his son Vladimir Rasate are discussed. The events are difficult to reconstruction and their interpretation often caused controversies and contradictions in historiography. The only detailed testimony concerning the policy of Vladimir Rasate and his dethronement in 893 is placed in the German chronicle compiled around 908 by Regino the abbot of the Prüm monastery in Lorraine which is the subject of the analysis.
В статье рассматриваются события, разыгравшиеся в Болгарии в первые годы после удаления в монастырь постаревшего князя Бориса-Михаила при правлении его сына Владимира-Расате. Обсуждаемые события трудно поддаются реконструкции и их интерпретация часто вызывала споры и противоречия в историографии. Единственное более подробное свидетельство относительно политики Владимира-Расате и его детронизации в 893 г., помещенное в составленной ок. 908 г. хронике немецкого летописца Регино, игумена Прюмского монастыря в Лотарингии, является предметом анализа данной статьи.
Źródło:
Orientalia Christiana Cracoviensia; 2013, 5
2450-2936
2081-1330
Pojawia się w:
Orientalia Christiana Cracoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Постать Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного) у спогадах і історичних дослідженнях XX – поч. XXI ст.
Postać Wilhelma von Habsburga (Wasyla Wyszywanego) we wspomnieniach i badaniach historycznych XX – początku XXI wieku
The figure of Wilhelm von Habsburg / Vasyl` Vyshivanyj / in memoirs and historical studies of XX – ear. XXI cen.
Autorzy:
Лазурко, Лідія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2077242.pdf
Data publikacji:
2021-12-29
Wydawca:
Uniwersytet Rzeszowski. Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego
Tematy:
historiografia
obraz historiograficzny
Wilhelm von Habsburg
Wasyl Wyszywany
tożsamość narodowa
historiography
historiographic image
Vasyl Vyshyvanyi
identity
national identification
Opis:
W artykule przedstawiono, jak rozwijała się i nabrała charakteru legendy historia austriackiego arcyksięcia Wilhelma von Habsburga, znanego jako pułkownik Wasyl Wyszywany, który zdecydował się zmienić własną tożsamość narodową i wybrał wizerunek bojownika o wolność Ukrainy. Ukazano, w jaki sposób ewoluował obraz samego bohatera: od poznania okoliczności zmiany tożsamości narodowej do badania motywów tego kroku. Na podstawie źródeł pochodzenia osobistego i materiałów historiograficznych powstałych w XX w. pokazano, w jaki sposób konstruowano historiograficzny wizerunek tej postaci.
The purpose of the research – is to demonstrate how the historiographic image of Wilhelm von Habsburg, known as Colonel Vasyl Vyshyvanyi, was constructed on the basis of sources of personal origin and historiography materials that were deposited during the XX century. In the first time in historiography shown as the as the story of the Austrian archduke, who decided to change his national identity and chose for himself the image of a fighter for the will of Ukraine, unfolded and mythologized. The history of the life of the Austrian Archduke Wilhelm von Habsburg-Lötringen has in recent years been enriched by a number of thorough studies. The main issue of this research was the question of choosing a Ukrainian national identity. The construction of the Ukrainian legend Vasyl Vyshyvany in the historiography began, based on his own autobiography. As the accumulation of source and scientific material, the question of the vision of the hero evolved: from explaining the circumstances of change of national self-identification to exploring the motives of this step. Changes in the interpretation of this issue were also outlined and brought to the cultural and philosophical research field.
Źródło:
Galicja. Studia i materiały; 2021, 7; 316-326
2450-5854
Pojawia się w:
Galicja. Studia i materiały
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Польский вопрос накануне первой мировой войны и его решение в оценке н.и. Kареева
Polish question on the eve of the first world war and his decision in the evaluation N. I. Kareeva
Kwestia Polska w przededniu pierwszej wojny światowej oraz jej rozwiązanie w ocenie. N. I. Karajewa
Autorzy:
Kruczkowski, Tadeusz
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2167953.pdf
Data publikacji:
2018-12-15
Wydawca:
Ostrołęckie Towarzystwo Naukowe
Tematy:
польский вопрос
история Польши
Первая мировая война
российская историография
российская историческая полонистика
Н. И. Кареев
the Polish question
the history of Poland
the First World War
Russian
historiography
Russian historical polonistics
N. I. Kariejew
polskie pytanie
historia Polski
pierwsza wojna światowa
rosyjska
historiografia
rosyjska polonistyka historyczna
Opis:
Н. И. Кареев известный русский либеральный историк второй половины XIX – начала XX века. Он известен так же как историк-полонист. В статье рассмотрена проблематика польского вопроса в России второй половины XIX – начала XX века в оценке Н.И. Кареева. Развитием этой проблематики в творчестве историка стали его исследования рассматривающие восстановление независимой Польши в контексте территориальных изменений в Центрально-Восточной Европе после Первой мировой войны. Взгляды Н.И. Кареева по польскому вопросу показаны на фоне общих позиций российской историографии к истории Польши.
N. I. Kariejew is a famous Russian liberal historian of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. He is also known as a Polonnik historian. In the article the problems of the Polish question in Russia of the second half of the XIX – the beginning of the XX century in the estimation of N. I. Kariejew are considered. The development of this problem in the work of the historian was his research examining the restoration of independent Poland in the context of territorial changes in Central and Eastern Europe after the First World War. Views of N. I. Kariejew on the Polish question are shown against the background of the common positions of Russian historiography to the history of Poland.
N.I. Karejew jest wiadomym rosyjskim liberalnym historykiem drugiej połowy XIX i początku XX wieku. Jest również znany jako historyk polonista. Artykuł dotyczy problemów polskiej kwestii w Rosji w drugiej połowie XIX oraz na początku XX wieku w ocenie N. I. Karejewa. Rozwinięciem tego problemu w pracach historyka było jego badanie odrodzenia niepodległej Polski w kontekście zmian terytorialnych w Europie Środkowej i Wschodniej po I wojnie światowej. Poglądy N. I. Karejewa w sprawie polskiej ukazano na tle ogólnych stanowisk rosyjskiej historiografii na temat historii Polski.
Źródło:
Zeszyty Naukowe Ostrołęckiego Towarzystwa Naukowego; 2018, Zeszyt, XXXII; 351-372
0860-9608
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe Ostrołęckiego Towarzystwa Naukowego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-15 z 753

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies