Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "права людини" wg kryterium: Wszystkie pola

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-5 z 5
    Tytuł:
    European Parliament’s response to the war in Ukraine
    Stanowisko UE wobec agresji Rosji przeciw Ukrainie
    Позиция ЕС в отношении агрессии России против Украины
    Позиція ЄС щодо агресії Росії проти України
    Autorzy:
    Grądzka, Ilona
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33510815.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    війна
    Україна
    права людини
    резолюції
    Європейський парламент
    война
    Украина
    права человека
    резолюции
    Европарламент
    war
    Ukraine
    human rights
    resolutions
    European Parliament
    wojna
    Ukraina
    prawa człowieka
    rezolucje
    Parlament Europejski
    Opis:
    Napaść zbrojna rosyjskich wojsk, z częściową okupacją suwerennego terytorium Ukrainy jest bezprecedensowym wydarzeniem w skali światowej. Ofiary wśród ludności cywilnej, ignorowanie potrzeby tworzenia korytarzy humanitarnych dla ludności uciekającej z terenów okupowanych przez wrogie wojsko czy przymusowe wysiedlenia można by potraktować jak scenariusz filmu wojennego. Jednak od 24 lutego 2022 r. takie wydarzenia stały się faktem i wymagają zdecydowanej reakcji potępiającej ze strony świata. Celem niniejszego artykułu jest interpretacja rezolucji wydawanych przez Parlament Europejski od momentu zbrojnej agresji Rosji przeciw Ukrainie i ich wpływu na działania instytucji unijnych. Prezentowany wywód koncentruje się wokół najważniejszych zagadnień poruszanych przez Parlament w swoich rezolucjach. Artykuł stanowi analizę prawniczą sporządzoną przy wykorzystaniu metody dogmatyczno-prawnej. Rezolucje, jako akty niewiążące, zaliczane są do tzw. prawa soft law, które wydawane jest w sytuacjach wymagających doraźnych działań lub reakcji ze strony instytucji UE. Parlament poprzez swoje rezolucje pragnie zwrócić uwagę państw członkowskich i społeczności międzynarodowej na skutki, jakie wojna wywołuje w wymiarze gospodarczym i humanitarnym. W niemalże wszystkich rezolucjach Parlament potępia działania Rosji, wskazuje przypadki łamania praw człowieka i podkreśla swoją solidarność z narodem ukraińskim.
    Збройний наступ російських військових з частковою окупацією суверенної території України є безпрецедентною подією світового масштабу. Жертви серед цивільного населення, ігнорування необхідності створення гуманітарних коридорів для населення, яке тікає з окупованих ворожими військовими територій, вимушене переселення – все це можна було б розглядати як сценарій військового фільму. Однак з 24 лютого 2022 року такі події стали реальністю і вимагають рішучої засуджувальної реакції з боку світової спільноти. Метою цієї статті є інтерпретація резолюцій, ухвалених Європейським парламентом після початку збройної агресії Росії проти України, та їхній вплив на дії інституцій ЄС. Представлена аргументація фокусується на найважливіших питаннях, порушених Європарламентом у своїх резолюціях. Стаття є правовим аналізом, виконаним із застосуванням догматико-юридичного методу. Резолюції, як необов’язкові акти, класифікуються як “м’яке право”, які видаються в ситуаціях, що вимагають спеціальних дій або реакції з боку інституцій ЄС. Своїми резолюціями Парламент прагне привернути увагу держав-членів та міжнародної спільноти до економічних та гуманітарних наслідків війни. Майже у всіх резолюціях Парламент засуджує дії Росії, вказує на порушення прав людини та підкреслює свою солідарність з українським народом.
    Вооруженное нападение российских войск с частичной оккупацией суверенной территории Украины – беспрецедентное событие мирового масштаба. Жертвы среди мирного населения, игнорирование необходимости создания гуманитарных коридоров для населения, покидающего оккупированные вражескими военными территории, принудительное выселение – все это можно было бы отнести к сценарию военного фильма. Однако с 24 февраля 2022 года подобные события стали реальностью и требуют решительной осуждающей реакции со стороны всего мира. Цель данной статьи – интерпретация резолюций, принятых Европарламентом после военной агрессии России против Украины, и их влияния на деятельность институтов ЕС. Представленная аргументация сосредоточена на наиболее важных вопросах, затронутых Европарламентом в своих резолюциях. Статья представляет собой юридический анализ, выполненный с использованием догматико-правового метода. Резолюции, как необязательные акты, относятся к категории, так называемого, «soft law» и издаются в ситуациях, требующих специальных действий или реакции со стороны институтов ЕС. С помощью своих резолюций Европарламент стремится привлечь внимание государств-членов и международного сообщества к экономическим и гуманитарным последствиям войны. Практически во всех резолюциях Европарламент осуждает действия России, указывает на нарушения прав человека и подчеркивает свою солидарность с украинским народом.
    The military incursion by the Russian military, with the partial occupation of sovereign Ukrainian territory, is an unprecedented event on a global scale. The civilian casualties, the disregard for the need to create humanitarian corridors for the population fleeing the areas occupied by the enemy military, or the forced displacement could be treated like a war movie scenario. However, as of 24 February 2022, such events have become a reality and require strong condemnation from the world. This article aims to interpret the resolutions issued by the European Parliament since Russia’s military aggression against Ukraine and their impact on the actions of the EU institutions. The exegesis presented here focuses on the most important issues raised by the Parliament in its resolutions. This article is a legal analysis using the dogmatic-legal method. Resolutions, as non-binding acts, represent so-called soft law issued in situations requiring ad hoc action or reaction by the EU institutions. Through its resolutions, Parliament seeks to draw the attention of Member States and the international community to the economic and humanitarian consequences of war. In almost all its resolutions, Parliament condemns Russia’s actions, points out human rights violations and emphasises its solidarity with the Ukrainian people.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 67-80
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    International human rights law in the era of digital disinformation and propaganda: case studies from Myanmar and Ukraine
    Prawo międzynarodowe praw człowieka w dobie cyfrowej dezinformacji i propagandy. Analiza przypadków Mjanmy i Ukrainy
    Международное право в области прав человека в эпоху цифровой дезинформации и пропаганды. Анализ примеров из опыта Мьянмы и Украины
    Міжнародне право прав людини в епоху цифрової дезінформації та пропаганди. Анализ на прикладі М’янми та України
    Autorzy:
    Balcerzak, Michał
    Kapelańska-Pręgowska, Julia
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33510007.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    свобода слова
    дезінформація
    пропаганда
    М’янма
    Україна
    права людини
    дезинформация
    Мьянма
    Украина
    права человека
    wolność słowa
    dezinformacja
    propoaganda
    Mjanma
    Ukraina
    prawa człowieka
    freedom of expression
    disinformation
    propaganda
    Myanmar
    Ukraine
    human rights
    Opis:
    Today, more than ever, the Internet and social media have become our primary sources of information, offering us a window to the world. However, this freedom to access and disseminate information has negative consequences, as it allows for a rapid spread of disinformation, propaganda, and hate speech. From the perspective of international human rights law, questions arise regarding the obligations and responsibilities of states. In this discussion, the authors argue that one of the primary tasks of states is to take necessary and appropriate measures to simultaneously protect the freedom of expression and prevent the spread of propaganda and disinformation. Balancing these conflicting interests is a complex challenge. To better understand them, the authors analyse selected examples from international and domestic jurisprudence and practice, such as the Rohingya genocide in Myanmar and the war in Ukraine. These cases serve to illustrate how state-sponsored propaganda and disinformation can lead to violence and result in grave human rights violations.
    Интернет и социальные сети стали для нас основными источниками информации, открыв нам окно в мир. Однако свобода доступа к информации и возможность ее распространения влекут за собой негативные последствия в виде быстрого распространения дезинформации, пропаганды и языка вражды. С точки зрения международного права в области прав человека возникают вопросы об обязанностях и ответственности государств. В данной статье авторы утверждают, что в обязанности государств входит принятие необходимых и надлежащих мер как для защиты свободы выражения мнений, так и для предотвращения распространения пропаганды и дезинформации. Разграничение между защищаемой речью и речью, выходящей за допустимые пределы свободы выражения мнений, не всегда очевидно и может представлять определенную сложность. Чтобы лучше понять эти вопросы, авторы сосредоточились на анализе двух примеров – геноцида мусульманского меньшинства рохинджа в Мьянме и войны в Украине. Они наглядно показывают, как государственная пропаганда и дезинформация могут приводить к насилию и серьезным нарушениям прав человека.
    Інтернет та соціальні мережі стали нашими основними джерелами інформації, відкриваючи вікно у світ. Однак свобода доступу до інформації та легкість її поширення призводить до негативних наслідків у вигляді швидкого поширення дезінформації, пропаганди та мови ворожнечі. З точки зору міжнародного права прав людини виникають питання щодо обов’язків та відповідальності держав. У цій статті автори стверджують, що саме на державах лежить відповідальність за вжиття необхідних і належних заходів як для захисту свободи вираження поглядів, так і для запобігання поширенню пропаганди та дезінформації. Різниця між захищеним мовленням і мовленням, яке перевищує допустимі межі свободи вираження поглядів, не завжди очевидна і може бути складною. Щоб краще зрозуміти ці питання, автори зосереджуються на аналізі двох прикладів, а саме геноциду мусульманської меншини Рохінджа в М’янмі та війни в Україні. Вони ілюструють, як державна пропаганда та дезінформація можуть призвести до насильства та серйозних порушень прав людини.
    Internet i media społecznościowe stały się naszymi głównymi źródłami informacji, otwierając nam okno na świat. Jednak wolność dostępu do informacji i łatwość jej rozpowszechniania niesie ze sobą negatywne konsekwencje w postaci szybkiego rozprzestrzeniania się dezinformacji, propagandy i mowy nienawiści. Z perspektywy prawa międzynarodowego praw człowieka pojawiają się pytania dotyczące obowiązków i odpowiedzialności państw. W niniejszym artykule autorzy argumentują, że zadaniem państw jest podjęcie niezbędnych i odpowiednich działań zarówno w celu ochrony wolności wypowiedzi, jak i zapobiegania rozprzestrzenianiu się propagandy i dezinformacji. Rozróżnienie wypowiedzi podlegających ochronie od tych przekraczających dopuszczalne granice wolności słowa niekoniecznie jest oczywiste i może stanowić trudne wyzwanie. Aby lepiej zrozumieć te kwestie, autorzy koncentrują się na analizie dwóch przykładów, tj. ludobójstwa muzułmańskiej mniejszości Rohingya w Mjanmie oraz wojny w Ukrainie. Stanowią one ilustrację tego, jak państwowa propaganda i dezinformacja mogą prowadzić do przemocy i poważnych naruszeń praw człowieka.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 7-26
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Zakaz dyskryminacji genetycznej w prawie międzynarodowym publicznym
    Prohibition of genetic discrimination in public international law
    Запрет дискриминации по генетическим признакам в международном публичном праве
    Заборона генетичної дискримінації в міжнародному публічному праві
    Autorzy:
    Kofin-Brończyk, Klaudia
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33353635.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    генетична дискримінація
    генетичні дані
    права людини
    генетическая дискриминация
    генетическая информация
    права человека
    genetic discrimination
    genetic data
    human rights
    dyskryminacja genetyczna
    dane genetyczne
    prawa człowieka
    Opis:
    Dyskryminacja genetyczna oznacza traktowanie kogoś w odmienny sposób ze względu na jego cechy genetyczne, które pozwalają stwierdzić, jakie predyspozycje zdrowotne ma człowiek. Przykładem jest genetyczne uwarunkowanie do zapadnięcia na chorobę Huntingtona czy ryzyko rozwoju raka jelita grubego. Z punktu widzenia prawa pojawia się ważny problem: czy wiedza o danych genetycznych może być wykorzystana w sposób, który będzie dyskryminował jednostkę? Przykładowo problem ten może polegać na tym, że ubezpieczyciel odmówi zawarcia z nami umowy dotyczącej ubezpieczenia na życie lub podwyższy naszą składkę. Pierwszą metodą badawczą jest analiza dogmatyczna, która obejmuje dwa elementy: metodę ilościową i jakościową przeprowadzenia inwentaryzacji prawa międzynarodowego oraz metodę prawnodogmatyczną, tj. krytyczną analizę literatury i orzecznictwa. Drugą metodą badawczą jest analiza prawnoporównawcza, która ma na celu porównanie regulacji występujących w uniwersalnym oraz regionalnym systemie praw człowieka. Celem niniejszego artykułu jest zbadanie, na ile kwestia zakazu dyskryminacji genetycznej jest uregulowa-na w prawie międzynarodowym publicznym. Dlaczego dyskryminacja genetyczna powinna być wyróżniona na tle ogólnych norm dyskryminacyjnych? Wiele aktów prawnych (np. Powszechna Deklaracja Praw Człowieka) zawiera ogólne normy antydyskryminacyjne. Przykłady dyskryminacji genetycznej wskazują jednak, że obecnie istniejące regulacje mogą okazać się niewystarczające. Artykuł jest także próbą odpowiedzi na pytanie, czym jest dyskryminacja genetyczna.
    Генетична дискримінація означає різне ставлення до людини через її генетичні особливості, які дозволяють визначити, яка схильність до здоров’я людини. Приклади включають генетичну структуру хвороби Гентінгтона або ризик розвитку колоректального раку. З юридичної точки зору виникає важлива проблема: чи можна використовувати знання генетичних даних у спосіб, який дискримінує особу? Наприклад, проблема може полягати в тому, що страховик відмовляється укладати з нами договір страхування життя або підвищує наш внесок. Першим методом дослідження є догматичний аналіз, який включає два елементи: кількісний та якісний метод проведення інвентаризації міжнародного права та юридично-догматичний метод, тобто критичний аналіз літератури та юриспруденції. Другим методом дослідження є порівняльно-правовий аналіз, метою якого є порівняння норм в універсальній та регіональній системі прав людини. Метою цієї статті є дослідити, наскільки питання заборони генетичної дискримінації врегульовано міжнародним публічним правом. Чому слід відрізняти генетичну дискримінацію від загальних дискримінаційних норм? Багато правових актів (наприклад Універсальна декларація прав людини) містять загальні антидискримінаційні норми. Однак приклади генетичної дискримінації вказують на те, що чинні правила можуть виявитися недостатніми. Стаття також є спробою відповісти на питання, що таке генетична дискримінація.
    Генетическая дискриминация означает иное отношение к человеку из-за его генетических признаков, которые определяют, какую предрасположенность к заболеваниям имеет человек. В качестве примера можно привести генетическую предрасположенность к болезни Гентингтона или риск развития колоректального рака. С юридической точки зрения возникает важная проблема: можно ли использовать данные о генетической информации таким образом, чтобы дискриминировать человека? Например, проблема может заключаться в том, что страховщик отказывается заключать с нами договор страхования жизни или увеличивает наш страховой взнос. Первый метод исследования – догматический анализ, который включает в себя два элемента: количественный и качественный метод изучения международного права и юридико-догматический метод, т.е. критический анализ литературы и судебной практики. Вторым методом исследования является сравнительно-правовой анализ, целью которого является сравнение положений, содержащихся в универсальной и региональной системе прав человека. Цель данной статьи – изучить, в какой степени запрет дискриминации по генетическим признакам регулируется международным публичным правом. Почему генетическую дискриминацию следует отличать от общих дискриминационных норм? Многие правовые документы (например, Всеобщая декларация прав человека) содержат общие антидискриминационные нормы. Однако примеры генетической дискриминации указывают на то, что существующих в настоящее время норм может быть недостаточно. Статья также является попыткой ответить на вопрос, что такое генетическая дискриминация.
    Genetic discrimination means treating someone differently because of their genetic traits, which make it possible to determine what health predispositions a person has. Examples include a genetic predisposition to Huntington’s disease or the risk of developing colorectal cancer. From a legal perspective, an important issue arises: can knowledge of genetic data be used in a way that is discriminatory towards the individual? For example, the problem may be that the insurer refuses to enter into a life insurance contract with us or increases our premium. The first research method is the dogmatic analysis, which includes two elements: the quantitative and qualitative method of making an inventory of international law and the legal-dogmatic method, i.e. the critical analysis of literature and case law. The second research method is a comparative legal analysis, which aims to compare regulations found in the universal and regional human rights systems. The aim of this article is to examine the extent to which the prohibition of genetic discrimination is regulated in public international law. Why should genetic discrimination be singled out against general anti-discrimination standards? Many legal acts (e.g. the Universal Declaration of Human Rights) contain general anti- -discrimination standards. However, examples of genetic discrimination indicate that current regulations may not be sufficient. This article also attempts to answer the question of what genetic discrimination is.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 1; 165-180
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Методологічні аспекти розуміння верховенства права в Україні
    Methodological Aspects of Understanding the Rule of Law in Ukraine
    Autorzy:
    Бурдоносова (Burdonosova), Марина (Maryna)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2187867.pdf
    Data publikacji:
    2022-06-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    основоположні принципи права
    верховенство
    справедливість
    рівність перед законом
    методологія викладання
    свобода слова
    права людини
    та громадянина
    fundamental principles of law
    rule of law
    justice
    equality before the law
    teaching methodology
    human and civil rights
    freedom of speech
    Opis:
    The ideal of the rule of law has long been an essential component of international legal instruments, especially on human and civil rights and freedoms. Modern realities of 2022 remind the world that without the rule of law at all political and legal levels and in all countries, the world can return to the barbaric way of resolving conflicts “who is stronger, that’s who is right”. The author`s experience of teaching of the discipline “Methodology of application and interpretation of the rule of law” for students of “Master” degree, shows some difficulties in students’ understanding of such a complex phenomenon as “rule of law”. In order to simplify its understanding at the initial stage of study, it proved methodologically appropriate, using the method of structural-genetic analysis and synthesis, to depict the rule of law as a pyramid consisting of principles and elements already studied by junior students. In this way, students systematize knowledge, focus on important aspects of already learned material and realize the need for acquired knowledge, “including” them into new material. One of the leading places is given to the principle of the rule of law in the Constitution of Ukraine (Article 8). Despite the acquisition of the rule of law as a global ideal, its concept, according to many Western jurists, still remains “essentially controversial”. The author presents a visual image of the rule of law, adapted to the Romano-Germanic legal family in the translation of certain terms, which facilitates its understanding. Taking into account the studied principles, the pyramid of the structure of the rule of law consists of the following elements, starting from the basic level, the so-called “foundation”: right to assemble, in Ukraine the freedom of peaceful assembly is analogous; democracy through formal legal processes - democratic procedures; access to justice; freedom of speech / press; right to silence; presumption of innocence; fair trial & independence of judiciary; citizens and government are accountable by the law (responsible before the law); equality before the law. The analysis of structural elements and visual representation of the pyramid of “rule of law” is the purpose of this scientific article. This methodological approach has proven itself in teaching the theoretical foundations of the rule of law and to help students master this complex phenomenon.
    Ідеал верховенства права давно став найважливішим складником міжнародно-правових актів, особливо присвячених правам і свободам людини й громадянина. Сучасні реалії нагадують світу, що без дотримання верховенства права на всіх політико-правових рівнях та всіма країнами світ може повернутися до варварського способу вирішення конфліктів – «хто сильніший, той і правий». Досвід викладання автором дисципліни «Методологія застосування та тлумачення верховенства права» для ОР «Магістр» показує певні складнощі в осягненні студентами такого комплексного явища, як «верховенство права». З метою спрощення його розуміння на початковому етапі вивчення вважаємо методологічно доцільним застосувати метод структурно-генетичного аналізу та синтезу й зобразити верховенство права як піраміду, що складається з принципів та елементів, які студенти вже вивчали на молодших курсах. Таким чином студенти систематизують знання, акцентують увагу на важливих аспектах вже засвоєного матеріалу та усвідомлюють потрібність набутих знань, «вплітаючи» їх у новий матеріал. Одне з провідних місць відведено принципу верховенства права і в Конституції України (ст. 8). Незважаючи на здобуття верховенством права характеру глобального ідеалу, його поняття, на думку багатьох західних правознавців, до цього часу залишається «сутнісно суперечливим». Автор презентує наочне зображення верховенства права, адаптоване до романо-германської правової сім’ї, перекладаючи певні терміни, щоб полегшити його розуміння. З урахуванням досліджених принципів у піраміді структури верховенства права виокремлюємо такі елементи, починаючи з базового рівня, так званого «фундаменту»: right to assemble – право на зібрання, в Україні аналогом виступає свобода мирних зібрань; democracy through formal legal processes – демократичні процедури; аccess to justice – доступ до правосуддя; freedom of speech/press – свобода слова та преси; right to silence – право мовчання; presumption of innocence – презумпція невинуватості; fair trial & independence of judiciary – справедливий суд і незалежність судової влади; citizens and government are accountable by the law – громадяни та уряд (органи влади) відповідальні перед законом; equality before the law – рівність всіх перед законом.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 68-75
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Право на тіло: в полоні соціокультурного та юридичного дискурсів
    A Right for a Body: in Captivity of Socio-Culture and Juristic Discourses
    Autorzy:
    Демичева (Demicheva), Алла (Alla)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2187850.pdf
    Data publikacji:
    2022-06-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    четверте покоління прав людини
    соматичні права
    тілесність
    об’єктивація
    дискурси
    лукізм
    трансгендерність
    евтаназія
    клонування
    тілесна
    дискримінація
    fourth generation of human rights
    bodility
    objectification
    discourse
    lucism
    transgenderism
    euthanasia
    cloning
    bodily discrimination
    somatic rights
    Opis:
    The human body in the conditions of (post) modernity becomes significant both from the point of view of the person and from the regulatory discourses in which this significance is fixed. Therefore, there is talk about having the right to a body, the implementation of which is problematic, because the body is controlled by various discourses, including socio-cultural, economic, media, medical, legal and others. The article deals with the right to a body, which can be considered in the context of the theory of generations of human rights and attributed to the fourth generation of human rights - somatic rights. In the socio-cultural perspective, the right to the body can be seen as the right to free bodily existence outside the controlling gaze, the choice of one’s own appearance (shape, weight, level of care, etc.), one’s own sexuality, marriage partner. At the same time, society has a system of rules that determine bodily norms and deviations, the conditions under which they are formed and exist and the characteristics according to which they are determined, the pool of experts who can dictate and evaluate, and categories of people depending on their compliance to those norms. First of all, such a strict normative view is aimed at women, which leads to a variety of negative consequences, including extreme forms of violation of the right to the body, including severe injuries. The existence of the norm is supported by discrimination against non-compliant social groups or stigmatization of inappropriate bodily practices. However, a person has the inalienable right to choose what to do with his/her own body, to take care of it, to express himself/herself by any means, i.e. he/she has the right to bodily autonomy and non-violence. The quality of his/her life depends on this direction. In Ukrainian society, the exercise of the right to the body is associated with both the existing socio-cultural discourse that legitimizes bodily norms and legal discourse that defines certain bodily practices as significant and therefore regulated by law (this includes birth / reproductive rights, including abortion and artificial insemination, euthanasia, cloning, gender reassignment).
    Тіло людини в умовах (пост)сучасності стає значущим і з погляду самої людини, і з боку регуляційних дискурсів, в яких зафіксована ця значущість. Тому й виникає розмова про право на тіло, реалізація якого є проблематизованою, оскільки тіло контролюється з боку різноманітних дискурсів, зокрема соціокультурного, економічного, медійного, медичного, юридичного та ін. У статті мова про право на тіло, яке можна розглядати в контексті теорії поколінь прав людини та зарахувати до четвертого покоління прав людини – соматичних прав. У соціокультурному ракурсі право на тіло можна розглядати як право на вільне тілесне існування поза контролюючим поглядом, вибір власного зовнішнього вигляду (форм, ваги, рівня доглянутості тощо), власної сексуальності, партнера/ки в шлюбі. При цьому в суспільстві існує система правил, що визначають тілесні норму і відхилення, умови, за яких вони формуються й існують, та характеристики, згідно з якими визначаються; пул експертів, які можуть диктувати та оцінювати; категорії людей залежно від їхньої відповідності нормі. Ці правила реалізуються в сукупності текстів/ дискурсів, які створюються і функціонують у межах різних інституцій (медицини, науки, педагогіки, релігії, державної політики, громадської думки). Цей дискурс про «нормативне тіло» категоризує людей відповідно до канону. Отож все більша кількість людей працює над поліпшенням своєї зовнішності, а власне тіло оголошує невдалим зразком, який необхідно переробити. Насамперед такий жорсткий нормалізаційний погляд спрямований на жінку, що призводить до різноманітних негативних наслідків, зокрема й крайніх форм порушення права на тіло – реального каліцтва. Існування норми підтримується через дискримінацію невідповідних цій нормі соціальних груп чи стигматизацію невідповідних тілесних практик. Проте людина має невід’ємне право вибирати, що робити з власним тілом, як турбуватися про нього, самовиражатися будь-яким засобом, тобто має право на тілесну автономію та ненасильство. Від цього прямо залежить якість її життя. В українському соціумі реалізація права на тіло пов’язана і з наявним соціокультурним дискурсом, що легітимізує тілесні норми, і з юридичним, що визначає певні тілесні практики як значущі і тому врегульовані правом (це стосується народження/репродуктивних прав, зокрема абортів та штучного запліднення, евтаназії, клонування, зміни статі). Дискримінація як обмеження прав людини за будь-якою ознакою в сучасному світі давно зазнає критики, проте в українському науковому дискурсі проблематика права на тіло залишається достатньо маргіналізованою.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 40-48
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-5 z 5

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies