Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę ""War"" wg kryterium: Wszystkie pola

  Lista filtrów

Dostawca treści

Podbaza

Wyrównaj
Wyświetlanie 1-15 z 6267
Tytuł:
昭和天皇とその時代
Emperor Shōwa and His Times
Autorzy:
Pałasz-Rutkowska, Ewa
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1810801.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Stowarzyszenie Badań Japonistycznych
Tematy:
Emperor Hirohito
Shōwa
Taishō
Meiji
Nogi Maresuke
Tōgō Heihachirō
“war and peace”
occupation
diplomacy
Shōwa genroku
Opis:
Emperor Hirohito (1901–1989) began his reign on December 25th, 1926. It was the beginning of a new era in Japanese history, an era that was named Shōwa (1926–1989; The Illuminated Peace). In all of Japanese history, it was the longest, and yet a very diverse, reign by a single emperor. Japan was undergoing democratization and modernization, then, due to internal crisis opposed to Western influences, led wars. After the wars Japan once again turned towards democratization and development, finally becoming the third largest economic power in the world. The Shōwa period can be divided into three main sub-periods: 1926–1945: democratization, nationalism and war; 1945–1952: occupation; 1952–1989: peace, democratization and economic growth. In a nutshell, the author presents the life and works of Emperor Hirohito along with the main events that took place during his reign.
Źródło:
Analecta Nipponica; 2017, 7; 13-23
2084-2147
Pojawia się w:
Analecta Nipponica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
日本側による戦争責任自主裁判構想
Japanese Initiatives Concerning Voluntary War-responsibility Trials
Autorzy:
Starecka, Katarzyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1810794.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Stowarzyszenie Badań Japonistycznych
Tematy:
war responsibility
voluntary trials
Emperor Shōwa
Higashikuni Naruhiko
Shidehara Kijūrō
Yoshida Shigeru
Opis:
It is common knowledge that the International Military Tribunal for the Far East to Japan was equivalent to the Nuremberg trials to Nazi Germany. However, while Germany is seen to have actively pursued its war criminals, Japan continues to be accused of lacking similar initiative, and failing to fully analyze or take responsibility, morally or politically, for the war. In reality, during the Allies’ conference for the acceptance of the Potsdam Declaration, Japanese Military officials proposed conditions allowing for Japan to carry out its own war criminal trials. Then on September 12, 1945 the Japanese government formulated a declaration of “just trials” for war criminals, independently of the Allies’ war tribunal. However it is worth pointing out that there was also unofficial pressure from General MacArthur’s headquarters to do so. In his opinion, a Japanese initiative in such matters was desirable. Based on this declaration, the Japanese military command began trials of class BC war criminals, but in February 1946 they were suspended at the behest of General Headquarters. It’s also important to mention that there was a plan to release an Imperial Rescript aimed at harsh penalties for individuals who defied the Emperor’s will and led Japan into an aggressive war (hangyakuzai). Additionally, leftist organizations were calling for civil tribunals that would try war criminals, starting with the Emperor. According to Yoshida Shigeru (the Foreign Affairs Minister and later Prime Minister), having the Occupation run the trials was in fact the most favorable outcome for Japan because of the unique connection between the nation and the Emperor, for whom judging his subjects would be especially painful (shinobigatai), it also prevented shedding the blood of kinsmen, saved the Emperor, and contributed to a system of national security. Opinions on the Tokyo Tribunal are divided; in present-day Japan discussions regarding the necessity of evaluating and re-evaluating wartime issues and judgments remain ongoing.
Źródło:
Analecta Nipponica; 2017, 7; 241-265
2084-2147
Pojawia się w:
Analecta Nipponica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
戦争を＜耐え忍ぶ心＞へのアンチテーゼ—秋元松代の戯曲『常陸坊海尊』（1964）を中心にー
The Spirit to “Survive” the War – a Play by Akimoto Matsuyo, Hitachibō Kaison (Kaison, the Priest of Hitachi)
Autorzy:
Tateoka, Kumi
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1810782.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Stowarzyszenie Badań Japonistycznych
Tematy:
Akimoto Matsuyo
Kaison
Yoshitsune
folklore
theater play
myth of the noble exile (kishuryūritan).
Opis:
Akimoto Matsuyo (1911–2001) is one of the few female playwrights of the Shōwa Period. Her master was Miyoshi Jūrō, a renowned figure of the proletarian theater. He taught Akimoto the art of detailed realism. Akimoto’s great fascination with folklore, an obvious influence of Yanagida Kunio, drove her meticulous fieldwork. In places forgotten and irrelevant to the main course of history, she explored the sensitivity of those in deep connection with local traditions and used this research in her plays. Her play Hitachibō Kaison (Kaison, the Priest of Hitachi) is based on a legend that featured Yoshitsune. Kaison first betrays his lord, later changes his life completely – goes about retelling his sins, and in the end refuses to eat and becomes a virtuous living incarnation of Buddha (ikibotoke). The story opens with the scene of Tokyo children being evacuated at the end of the Pacific War. The children unexpectedly become absorbed into the world of Kaison’s legend. The comeback of the folk magic theme, posing a contrast with postwar Japan’s modern rationalization, is a unique phenomenon in the literature of the late 1950’s. It also somehow relates to the interest in Japanese folklore and sensuality present in the works of the playwrights of the 1960’s, like Tarayama Shūji or Kara Jūrō. Akimoto, however, does not see Japanese folklore only in contrast to modernity. In her play Muraoka Iheijiden (The Life of Muraoka Iheiji, 1960) she describes a simple man from the countryside, Muraoka, who initially dedicates himself to helping women sold abroad to China and South-East Asia, but later, due to misguided patriotism, changes his approach and by the end abandons all the “deceived” women. In the play Kasabuta Shikibukō (Meditation on Our Lady of Scabs, 1969) Akimoto deals with the pain and suffering of the common people. Basing her story on folk beliefs glorifying the figure of Izumi Shikibu, Akimoto shows the suffering of a mother and a wife that both long for the recovery of a mentally handicapped man who lost his faculties due to a coal-mining accident. Although not explicitly, the play addresses the topic of the psychological construct of selfish patriotism that throughout the 20th century allowed Japan to slip further and further into military conflict starting with the Russo-Japanese War. After the wars were over it still brought suffering to people, who now became victims of a quasi-war, that is, the rapid economic development. In Muraoka Iheijiden the sincere, whole-hearted modern day love of the common countryside people towards their home areas, the neighborly love, all become abused by the power of the state. In Kasabuta Shikibukō, the anti-modern world of myth and folktale – with all its relations, including male-female relationships, eventually ends up twisted by the greed for power that comes with economic development (the national system). Both on the surface and in the inner depths of society, salvation (meaning to live like a human being) becomes an empty slogan (symbol), repeated by simple people devoid of any escape, whose only rescue is in the faith that salvation will come. The author shows it most vividly in one of the scenes from Hitachibō Kaison. The children who are beingevacuated from Tokyo start evoking the name of “Lord Kaison” (Kaison-sama) unaware of the meaning behind those words. In the article I would like to examine how theater plays portray the similarities between the belief in kishuryūritan tales glorifying the defeated, and the imperial system that supported Japanese wars during the era of militarism.
Źródło:
Analecta Nipponica; 2017, 7; 105-119
2084-2147
Pojawia się w:
Analecta Nipponica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
戦争と平和のモニュメント—近現代における観音像の変容から—
The Monuments of “War and Peace” – the Changes in the Statues of Kannon Bodhisattva from the Perspective of Modern Era Japan
Autorzy:
Kimijima, Ayako
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1810788.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Stowarzyszenie Badań Japonistycznych
Tematy:
peace monument
memorial of the war dead
Kannon (Avalokiteśvara)
modern sculpture in Japan
material religion
Opis:
The focus of the article is to present the changes in Kannon bodhisattva’s statues created before and after the war, and to shed light on the religious aspect of the issue of “war and peace”, based on material culture research. The topic of national monuments catches the attention of Japanese society as well as academic research circles due to the lawsuits regarding cenotaphs commemorating war heroes, often seen as a violation of the separation of religion and state. The most known one being the case of Yasukuni Shrine, therefore the rituals observed to honor the fallen also come into focus. While on the topic of wartime martyrdom, the Buddhist role should be mentioned. For example the monument of Kannon Victorious, erected after the Russo-Japanese war, stands proof to the notion that the cult of this bodhisattva cannot be interpreted from Buddhist teachings perspective only. While mapping the changes in Kannon monuments, the author looks into when, by whom and why the monuments were created, and what form took on. The early Shōwa period witnessed the development of the “World Kannon Movement”. The Kannon statues of the time were dedicated to wartime heroes. In order to stress the friendly relationships between China and Japan at the time, a monument exchange was conducted. The great Higashiyama Kannon statue was transported to Nankin, and in return Japan received a statue of a thousand-handed Kannon. The images of Kannon, the symbol of mercy and brotherhood, are numerous amongst the material cultural heritage. Soldiers would often address Kannon, the Protector from Bullets. Right after the war it was common to give figures of Kannon to the families of the fallen soldiers. Kannon was revered as the patron of the spirits of the soldiers (for example The Kannon of the Kamikaze). On the other hand in the regions especially touched by the war, like Hiroshima or Nagasaki, the statues of Kannon were erected for the memory of the victims or as a prayer for health. The statues of Kannon of Peace mostly show the bodhisattva as female. For the regular honoring of the dead it was customary to use statues of Jizō or Amida Buddha. For the cenotaphs the statue of Kannon seemed more proper. It is mostly Kannon whom we see in monuments of national heroes. At the same time Kannon is considered to be the patron of world peace. The changes in social environment influenced the form of Kannon statues. This influence would reach deeper than the forms of honoring the memory of the dead. The statues of Kannon can be regarded as monuments symbolizing the Buddhist faith since ceremonies for the dead hold a special place in Buddhist belief.
Źródło:
Analecta Nipponica; 2017, 7; 157-186
2084-2147
Pojawia się w:
Analecta Nipponica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
‟Wir Deutschjuden”: The Image of Germans and “Westjuden” in the German-Language Jewish Press of the First World War and the Interwar Period
„Wir Deutschjuden”: obraz Niemców oraz „Westjuden” w niemieckojęzycznej prasie żydowskiej z okresu pierwszej wojny światowej oraz dwudziestolecia międzywojennego
Autorzy:
Olszewska, Izabela
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31339645.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Instytut Slawistyki PAN
Tematy:
język niemiecki
prasa żydowska
stereotyp
„Westjuden”
Niemcy
German-language Jewish press
stereotype
Westjuden
Germany
Opis:
The interwar period was a highly special time in reference to defining and constructing all kinds of cultural identities in Europe. One of the groups building their identity at the time were the so-called Westjuden, a Jewish community culturally defined as Ashkenazi assimilated under the influence of the Jewish Enlightenment (the Haskalah). In German territory, Westjuden considered themselves German citizens of the Jewish faith, thus separating themselves from the remaining groups of Ashkenazi Jews, i.e. the Ostjuden. Also describing themselves as Germans in the German-language Jewish press, Westjuden frequently characterized, analyzed, and searched for confirmation of their belonging to the German cultural circle. The aim of the article is to reconstruct the image of Germans and  Westjuden themselves in the German-language Jewish press at the time of the First World War and in the interwar period.
Okres pierwszej wojny światowej oraz dwudziestolecia międzywojennego był czasem niezwykle specyficznym, jeśli chodzi o określanie i konstruowanie wszelkich ku lturowych tożsamości w Europie. Jedną z takich grup byli Deutschjuden, tj. zasymilowani pod wpływem oświecenia żydowskiego (Haskali) Żydzi niemieccy. Deutschjuden deklarowali się jako „obywatele niemieccy wyznania mojżeszowego”, separując się tym ostentacyjnie od migrujących do Niemiec Żydów z Europy wschodniej – Ostjuden. Na łamach swojej prasy niemieckojęzycznej Żydzi wielokrotnie charakteryzowali, analizowali, szukali potwierdzenia przynależności do niemieckiego kręgu kulturowego, opisując przy tym siebie, jak i Niemców. Celem artykułu jest rekonstrukcja kulturowego obrazu Deutschjuden oraz pośrednio Niemców ze szczególnym uwzględnieniem dyskursu odnoszącego się do języka, religii, kultury historycznej czy tradycji Deutschjuden.
Źródło:
Colloquia Humanistica; 2020, 9; 73-84
2081-6774
2392-2419
Pojawia się w:
Colloquia Humanistica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та практики монументальної комеморації Першої світової війни в Австралії (Частина 2)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 2)
Autorzy:
Зернецька, О.В.
Мирончук, O.A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676579.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять
монументи
Перша світова війна
Австралія
комеморативні практики
historical memory
monuments
World War I
Australia
commemorative practices
Opis:
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 203-221
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична Пам’ять Та Практики Монументальної Комеморації Першої Світової Війни В Австралії (частина 1)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 1)
Autorzy:
Zernetska, O.
Myronchuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070485.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
historical memory
monuments
commemorative practices
World War I
Australia
історична пам’ять
монументи
перша світова війна
австралія
комеморативні практики
Opis:
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 204-220
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та контрпам’ять про Другу світову війну в Словаччині
Historical Memory and Counter-memory of the Second World War in Slovakia
Autorzy:
Боровець, I.I.
Віднянський, В.С.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676903.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Словацька держава 1939-1944 рр.
Словацька Республіка
Друга світова війна
історіографія
історична пам’ять і контрпам’ять
Словацьке національне повстання
Голокост
«Мала війна»
«усна історія»
військові мемуари ймеморіали
Slovak state in 1939-1944
Slovak Republic
World War II
historiography
historical memory and counter-memory
Slovak National Uprising
Holocaust
“Little War”
“oral history”
war memoirs and memorials
Opis:
У Словацькій Республіці (СР) після Оксамитової революції 1989 р. в Чехословаччині й розпаду ЧСФР у 1993 р. актуалізувалася проблема створення національного наративу історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, як одного з важливих елементів трансформації словацького суспільства та системних посткомуністичних перетворень у молодій державі. У статті розглянуто офіційну версію збереження й популяризації історичної пам’яті про Другу світову війну в СР, головною державною інституцією для впровадження якої виступає створений у 2002 р. Інститут національної пам’яті, а також різні  інтерпретації словацькими істориками та політиками таких вузлових подій часів Другої світової війни як історія Словацької держави 1939-1944 рр., угорсько-словацької «Малої війни» в березні 1939 р., участі словацьких військових підрозділів у війні на Східному фронті, Словацького національного повстання 1944 р., Голокосту. При цьому використовуються різні джерела: наукова літературай художні твори, продукція кіномистецтва та історичної публіцистики, військові мемуари й меморіали історичної пам’яті, матеріали «усної історії» тощо. Наголошується, що роздвоєність словацької історіографії, історичної пам’яті та й власне суспільства в оцінках та інтерпретаціях подій Другої світової війни в національній історії триває до нині, насамперед як протистояння офіційної/наднаціональної та національної версій історичної пам’яті. Перевага на сучасному етапі спостерігається за наднаціональним підходом, який застосовує інтегральний метод, синтезує погляди, пропонує багаторакурсні бачення, а оцінки історичних фактів, явищ та процесів здійснює на основі критеріїв лібералізму та демократії.
In the Slovak Republic (SR), after the Velvet Revolution of 1989 in Czechoslovakia and the collapse of ČSFR in 1993, the problem of creating a national narrative of historical memory, in particular about the Second World War, as one of the important elements of the transformation of Slovak society and systemic post-communist transformations in the young state, became more urgent. The article deals with the official version of preserving and popularizing the historical memory of the Second World War in the Slovak Republic, the main state institution for the implementation of which is the Institute of National Remembrance established in 2002, as well as various interpretations by Slovak historians and politicians of such key events of the Second World War as the history of the Slovak state in 1939-1944, the Hungarian-Slovak “Little War” in March 1939, the participation of Slovak military units in the war on the Eastern Front, the Slovak National Uprising of 1944, the Holocaust. Various sources are used: scientific literature and fiction, cinema and historical journalism, military memoirs and memorials of historical memory, materials of “oral history”, etc. The authors emphasize that the bifurcation of Slovak historiography, historical memory and society itself in assessments and interpretations of the events of World War II in national history continues to this day, primarily as a confrontation between official/supranational and national versions of historical memory. The supranational approach, which applies an integral method, synthesizes views, offers multidimensional visions, and evaluates historical facts, phenomena and processes based on the criteria of liberalism and democracy, is preferred at the present stage.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 57-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Інтеграційні процеси в державах Південного Кавказу і вплив воєнних конфліктів на їх перебіг у пострадянський період
Integration Processes in the States of the South Caucasus and the Impact of Military Conflicts on their Course in Post-Soviet time
Autorzy:
Ткаченко, І.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676677.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
розпад СРСР
Європейський Союз
НАТО
воєнні конфлікти
війна за Карабах
інтеграційні процеси на Південному Кавказі
collapse of the USSR
European Union
NATO
military conflicts
war for the Karabakh
integration processes in the South Caucasus
Opis:
Дослідження стосується розгляду ключових аспектів інтеграційних процесів, що відбуваються у державах Південного Кавказу після розпаду СРСР, насамперед воєнних конфліктів, які стали наслідком незбалансованої етнічної політики колишньої метрополії. І власне вони значною мірою обумовлюють перебіг і напрями інтеграції Азербайджану, Вірменії та Грузії. Методологія роботи полягає у застосуванні порівняльно-історичного та проблемно-пошукового методу дослідження у поєднанні з критичним аналізом досліджень, які стосуються перебігу пострадянської трансформації Південного Кавказу. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні наукового розуміння особливостей існування нових незалежних держав Південного Кавказу, визначення міри впливу воєнних конфліктів на інтеграційні перспективи країн регіону. Аналіз досліджень, публікацій у ЗМІ, виступів та заяв лідерів держав дозволяє визначити, яким чином конфлікт за Нагірний Карабах, російсько-грузинські протистояння в Абхазії та Південній Осетії позначаються на зовнішньополітичному курсі та пошуку союзників для їх вирішення. Встановлено, що перебіг інтеграційних процесів на Південному Кавказі й досі перебуває під впливом і серйозним тиском з боку Російської Федерації, яка активно перешкоджає інтеграційним намірам країн регіону. Пошук власного місця у нових реаліях доби незалежності став причиною такого явища, як багатовекторність зовнішньої політики. Разом з тим очевидно, що внаслідок воєнних конфліктів вектор інтеграції Грузії направлений на вступ держави до НАТО як гаранта безпеки від неоімперської агресії Росії. Вірменія як агресор в карабаському конфлікті обрала проросійський вектор інтеграції, а Азербайджан зосередився на альянсі з Туреччиною.
The study examines the key aspects of the integration processes taking place in the states of the South Caucasus after the collapse of the USSR, primarily military conflicts as a result of the unbalanced ethnic policy of the former metropolis. And it is they that largely determine the course and direction of the integration policy of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The methodology of the work is in the use of a comparative-historical and problem-research method of research combined with a critical analysis of researches related to the process of the post-Soviet transformation of the South Caucasus. The scientific novelty of the research lies in expanding the scientific understanding of the peculiarities of the existence of the newly independent states of the South Caucasus, determining the degree of influence of military conflicts on the integration prospects of the countries of the region. Analysis of studies, publications in the media, speeches and statements of the leaders of states allows us to determine how the conflict over Nagorno-Karabakh, the Russian-Georgian confrontations in Abkhazia and South Ossetia are reflected in the foreign policy course and the search for allies to resolve them. It has been established that the course of integration processes in the South Caucasus is still under the influence and serious pressure from the Russian Federation, which actively hinders the integration intentions of the countries of the region. The search for its place in the new realities of the era of independence has become the reason for such a phenomenon as a multi-vector foreign policy. At the same time, it is obvious that as a result of military conflicts, the vector of Georgia's integration is aimed at the state’s entry into NATO as a guarantor of security against Russia's neo-imperial aggression. Armenia, as an aggressor in the Karabakh conflict, chose a generally pro-Russian integration vector, while Azerbaijan focused on an alliance with Turkey.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 143-154
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Эволюция образа женщины в популярной русской и советской песне
The evolution of the image of women in a popular Russian and Soviet song
Ewolucja wizerunku kobiety w popularnej piosence rosyjskiej i radzieckiej
Autorzy:
Zaynuldinov Tiarenkov, Andrey
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/34655855.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Akademia Humanistyczno-Ekonomiczna w Łodzi
Tematy:
image of a woman
Soviet song
Russian folk song
Russian romance
Russian songs of the II World War
mass drinking song
wizerunek kobiety
piosenka radziecka
piosenka rosyjska
pieśń ludowa
folklor
romans rosyjski
pieśni z okresu II wojny światowej
piosenka masowa
piosenka biesiadna
образ женщины
советская песня
русская песня
народная песня
фольклор
русский романс
песни военных лет
массовая, застольная песня
Opis:
Настоящая статья посвящена исследованию эволюции образа женщины в популярных русских и советских песнях. Автор рассматривает русские популярные песни на протяжении более 100 лет истории, подвергая анализу разнообразные жанры: народной, цыганской, эстрадной, а также русского романса. Особое внимание уделяется советскому периоду российской истории, представлены песни 20–30 годов ХХ века, песни военных лет, послевоенной советской эстрады. Подтверждена гипотеза, что образ русской женщины обусловлен временными историческими обстоятельствами и эволюционировал в сторону более свободной современной женщины вне социальных стереотипов и патриархальных предрассудков. Образы женщин в фольклоре и русском романсе остаются неизменными, это идеализированная возлюбленная. Эта тенденция нарушается в советское время, где появляется новая профессиональная сфера деятельности женщины, что связано с эмансипацией. Образ женщины в эстрадной песне становится многообразнее, объемнее, это уже не только возлюбленная, молодая девушка, но и любящая женщина, мать.
Artykuł poświęcony jest badaniu ewolucji wizerunku kobiety w popularnych piosenkach rosyjskich i radzieckich. Autor analizuje popularne piosenki rosyjskie na przestrzeni ponad 100 lat, uwzględniając różne gatunki: ludowy, cygański, pop, a także romans. Szczególną uwagę zwrócono na okres radziecki w historii Rosji, zaprezentowano pieśni z lat dwudziestych i trzydziestych XX wieku, okresu wojennego i powojennej estrady radzieckiej. Potwierdzono hipotezę, że wizerunek Rosjanki był uwarunkowany ówczesnymi okolicznościami historycznymi i ewoluował w kierunku wyzwolonej współczesnej kobiety, wolnej od stereotypów społecznych i patriarchalnych uprzedzeń. Obraz kobiety w folklorze i romansie rosyjskim pozostał niezmieniony – jest to wyidealizowana kochanka. Tendencja ta zmienia się w czasach radzieckich, kiedy pojawia się nowa sfera działalności zawodowej kobiet, co wiąże się z emancypacją. W piosenkach pop wizerunek kobiety staje się bardziej zróżnicowany: to nie tylko ukochana, młoda dziewczyna, ale także kochająca kobieta, matka.
This article considers the evolution of the image of women in popular Russian and Soviet songs. The author examines various Russian popular songs of different genres (folk, gypsy, pop, as well as Russian romance) composed over the last 100 years. Particular attention is paid to the Soviet period of Russian history, songs of the 1920s and 1930s, songs of the Second World War years, and post-war Soviet pop music. The hypothesis that the image of a Russian woman is due to temporary historical circumstances and has evolved towards a freer modern woman outside of social stereotypes and patriarchal prejudices is confirmed. The image of women remains unchanged in folklore and Russian romance – the idealized beloved.  This trend is broken in the Soviet era, where a new professional sphere of activity for women appears, which is associated with emancipation. The image of a woman in pop songs becomes more diverse, more extensive, and she is no longer only a beloved young girl, but also a loving woman, a mother.
Źródło:
Językoznawstwo; 2023, 18, 1; 223-243
1897-0389
2391-5137
Pojawia się w:
Językoznawstwo
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Эволюция военно-исторического романа в российской фантастике 2010-гг. и генезис локального жанра „попаданцы на ВОВ”
Evolution of the Historical Military Novel in Russian Speculative Fiction of the 2010s and Genesis of the Local Genre „Time Travelers to World War II”
Autorzy:
Mikhailovich Lobin, Alexander
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1385251.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
Uniwersytet Zielonogórski. Wydział Humanistyczny
Tematy:
historical military novel
alternate history
speculative fiction
World War II
военно-историческая фантастика
Великая Отечественная война
Opis:
The paper investigates the contemporary Russian historical military novel, which is seen as a highly popular speculative fiction genre of the 2010s. The author focuses on defining the boundaries of the local genre “Time Travelers to World War II”. The popularity of the genre seems to stem from increasing interest to the topic of World War II in the Russian public conscience of XXI century and a call for rethinking Russian and Soviet history and “correcting” historical errors. The author defines ideological and artistic boundaries of the genre, which is considered to have been formed as a merge of military speculative fiction, alternate history and the “time traveler” adventurous plot. Analysis of the evolution of the speculative fiction genres in the Russian literature of XIX-XXI centuries revealed the essential eclecticism and internal inconsistencies of the “Time Traveler to World War II” plot. Three main trends in the development of the local genre were identified. The heroic adventure trend focuses on depicting successful actions of a well-equipped and trained time traveler. The alternative history trend represents possibilities of changing the course of the war through a single person’s efforts. The war history trend aims at providing, as far as possible, an objective description of the war.
Źródło:
International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture; 2020, 1, 2
2658-154X
Pojawia się w:
International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Чи можлива перемога демократії в Росії?
Czy możliwe jest zwycięstwo demokracji w Rosji?
Autorzy:
Doroshko, Mykola
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343691.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
democracy
dictatorship
war in Ukraine
demokracja
dyktatura
wojna w Ukrainie
Opis:
A voice in the discussion that took place in the panel "Democracy vs. dictatorship in the context of Russia's war against Ukraine" organized by the UMCS Center for Eastern Europe as part of the International Scientific Conference "Democracy in the process of change on January 13, 2023." at the Faculty of Political Science and Journalism of Maria Curie-Skłodowska University.
Głos w dyskusji która odbyła się w panelu „Demokracja vs dyktatura w kontekście wojny Rosji przeciwko Ukrainie” organizowanej przez Centrum Europy Wschodniej UMCS w ramach Międzynarodowej Konferencji Naukowej „Demokracja w procesie przemian w dniu 13 stycznia 2023 r.” na Wydziale Politologii i Dziennikarstwa UMCS.
Źródło:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 195-197
2450-4866
Pojawia się w:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Часопіс “Узвышша” 1944 года як архіўны рарытэт
Magazine “Uzvyshsha” (“The Hill”) in 1944 as an Archive Rarity
Czasopismo „Uzwyszsza” 1944 jako unikat archiwalny
Autorzy:
Hardziyenka, Natallya
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1878349.pdf
Data publikacji:
2019-10-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
literatura białoruska
druga wojna światowa
druk periodyczny
Belarusian literature
World War II
periodicals
Opis:
Тэкст артыкула прысвечаны аднаўленню гісторыі стварэння і апісанню адзінага вядомага на сёння асобніка часопіса “Узвышша”, які рыхтаваўся да друку ў Мінску ў 1944 г. у часе нямецкай акупацыі. Стваральнікам гэтага амаль невядомага спецыялістам выдання выступіла Беларускае культурнае згуртаванне, заснаванае ў 1944 г. Галоўным рэдактарам стаў пісьменнік Юрка Віцьбіч, былы сябра літаратурнага аб’яднання “Узвышша”, што дзейнічала ў БССР у 1926—1931 гг. Апошняе і перадвызначыла тое, што адроджаны ў часы акупацыі літаратурны часопіс таксама атрымаў назву “Узвышша” і ўспрымаўся стваральнікам як працяг таго, рэпрэсаванага савецкімі ўладамі таварыства і часопіса. Часопіс “Узвышша” ў 1944 г. не паспеў пабачыць свет. Застаўся толькі адзіны вядомы на сёння няпоўны нумар, прызначаны для карэктуры, які захоўваецца ў Беларускім дзяржаўным архіве-музеі літаратуры і мастацтва. Яго змест дазваляе ацаніць асаблівасці літаратурнага працэсу ў часы нямецкай акупацыі.
Text of the article is dedicated to the history and description of a single known issue of the magazine “Uzvyshsha” which was going to publish in Minsk in 1944, during the German occupation. This almost unknown for specialists periodical was created by Belarusian Cultural Association, founded in 1944. The chief editor of the magazine was a writer Yuri Vitbich, a former member of the Literary Association “Uzvyshsha” acting in the Byelorussian SSR in 1926-1931. That`s why the revived during the occupation literary magazine was also called “Uzvyshsha” and was seen by the creators as a continuation of the periodical had been earlier repressed by the Soviet regime. Magazine “Uzvyshsha” wasn`t published in 1944. There is only one non completed copy assigned for proofreading. It is in Belarusan State Archive-Museum of Literature and Art. The magazine`s content permits to study features of the literary process during the German occupation.
W artykule przedstawiona została historia powstania jedynego znanego dziś egzemplarza czasopisma „Uzwyszsza”, który był przygotowywany do druku w Mińsku  w 1944 roku, w czasie okupacji niemieckiej. Jego inicjatorem było Białoruskie Stowarzyszenie Kulturalne założone w 1944 roku. Głównym redaktorem wydania był pisarz Jurka Wićbicz, były członek stowarzyszenia literackiego „Uzwyszsza”, działającego w BSRR w latach 1926-1931, co wpłynęło na fakt, że odrodzone w czasach okupacji czasopismo literackie także otrzymało nazwę „Uzwyszsza” i było postrzegane przez twórców jako kontynuacja tego represjonowanego przez władze radzieckie ugrupowania i periodyku. Czasopismo „Uzwyszsza” w 1944 roku nie zostało jednak opublikowane. Zachował się tylko jeden znany na dzień dzisiejszy niepełny numer przeznaczony do korekty, który przechowywany jest w Białoruskim Państwowym Archiwum-Muzeum Literatury i Sztuki. Jego treść pozwala ocenić specyfikę procesu literackiego w okresie okupacji niemieckiej.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2017, 65, 7; 149-157
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Ціна безцінного: сучасна Україна в боротьбі за свій демократичний вибір
Cena bezcenna: współczesna Ukraina w walce o swój demokratyczny wybór
Autorzy:
Kruglashov, Anatoliy
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343693.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
democracy
dictatorship
war in Ukraine
demokracja
dyktatura
wojna w Ukrainie
Opis:
A voice in the discussion that took place in the panel "Democracy vs. dictatorship in the context of Russia's war against Ukraine" organized by the UMCS Center for Eastern Europe as part of the International Scientific Conference "Democracy in the process of change on January 13, 2023." at the Faculty of Political Science and Journalism of Maria Curie-Skłodowska University.
Głos w dyskusji która odbyła się w panelu „Demokracja vs dyktatura w kontekście wojny Rosji przeciwko Ukrainie” organizowanej przez Centrum Europy Wschodniej UMCS w ramach Międzynarodowej Konferencji Naukowej „Demokracja w procesie przemian w dniu 13 stycznia 2023 r.” na Wydziale Politologii i Dziennikarstwa UMCS.
Źródło:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 191-193
2450-4866
Pojawia się w:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Художественные функции образа матери в творчестве Михаила Булгакова (на примере избранных произведений)
Artistic functions of the mother figure in the ouevre of Mikhail Bulgakov (on the basis of selected works)
Autorzy:
Stepnowska, Tatiana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/650970.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Uniwersytet Łódzki. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
Tematy:
Михаил Булгаков
Белая гвардия
мотив матери
гражданская война в Киеве 1918–1919
автобиографические мотивы
Mikhail Bulgakov
The White Guard
motif of mother
the 1918–1919 civil war in Kiev
autobiographical motifs
Opis:
The figure of a mother and issues connected with motherhood are themes seldom encountered in Bulgakov’s works. It may be assumed that this is due to the fact that the writer himself did not have children, even though he was married three times and had been brought up in a family of seven children. In fact, Bulgakov was the oldest of them and his younger siblings were growing up in front of his eyes and with his help after their father’s death at the age of 48. These circumstances notwithstanding, the author of The Master and Margarita focused more strongly on creating touching figures of mistresses, women suffering because of love, ready to sacrifice even their lives for the sake of their lovers. One of the most beautiful and best-known mother figures is the mother of the Turbin family in the novel The White Guard. Her prototype was the writer’s mother, Varvara Mikhailovna Pokrovskaya (1869–1922). The novel begins with her illness and death, which forebode the following tragic events and sufferings awaiting the children during the civil war. In Masterand Margarita during Satan’s ball a ghost of a mother who killed her newborn child appears. The drama about Molière, in turn, introduces a traitress mother, who on her deathbed confesses the secret of her daughter’s birth, thus ruining the latter’s family. Viewed against the background of these figures, the mother of the Turbins appears to be an ideal woman and that is why Bulgakov calls her “the bright queen.” Her image provides a key to understanding the essence of the characters of the young Turbins, who inherit from their mother a moral code and an ability to sacrifice themselves for others.
В творчестве Булгакова образ матери и проблемы материнства появляются крайне редко. Возможно, это связанно с тем, что у писателя никогда не было собственных детей, хотя он был три раза женат и рос в многодетной семье. Булгаков был самым старшим ребенком и остальные братья и сестры воспитывались на его глазах и с его помощью после смерти отца, который скончался в возрасте 48 лет. Автор Мастера и Маргариты создал много необыкновенных и трогательных образов любовниц, женщин, страдающих из-за любви, готовых посвятить себя и даже свою жизнь любимому мужчине. Одним из самых прекрасных и наиболее известных образов матери является образ матери семьи Турбиных в романе Белая гвардия. Ее прототипом была мать писателя – Варвара Михайловна в девичестве Покровская (1869–1922). Роман начинается с ее болезни и смерти, что является предвещанием трагических событий и страданий, которые ожидают ее детей во время гражданской войны. В Мастере и Маргарите на балу сатаны появляется душа матери-убийцы только что рожденного ребенка, в драме о Мольере изображена мать-предательница, которая на предсмертной исповеди выявляет тайну рождения своей дочери, чем уничтожает ее семью. На фоне этих образов матерей мать Турбиных является женщиной идеальной, поэтому писатель определяет ее как «светлую королеву». Этот образ становится своеобразным ключом к пониманию сущности образов молодых Турбиных, которые унаследовали у своей матери нравственный кодекс и способность жертвовать собой ради других.
Źródło:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica; 2017, 10
1427-9681
2353-4834
Pojawia się w:
Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-15 z 6267

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies