Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Political-military alliances" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-4 z 4
Tytuł:
Działania Polski na rzecz modyfikacji dowodzenia siłami zbrojnymi państw stron Układu Warszawskiego
Poland’s efforts to modify the command of the armed forces of the states parties to the Warsaw Pact
Autorzy:
Będźmirowski, Jerzy
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/21151024.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Geopolityczne
Tematy:
zimna wojna
sojusze polityczno-militarne
bezpieczeństwo w Europie
Układ Warszawski
Polska
Cold War
political-military alliances
security in Europe
Warsaw Pact
Polska
Opis:
Wraz z zakończeniem wojny, nastąpił kres współpracy dotychczasowych sojuszników. Przystąpiono do realizowania podziałów stref wpływów w Europie, zgodnie z ustaleniami konferencji „Wielkiej Trójki”. Państwa Europy Wschodniej zostały włączone w strefę wpływów Związku Radzieckiego. Po drugiej stronie tzw. żelaznej kurtyny, państwa zachodnie doprowadziły do powstania Niemieckiej Republiki Federalnej, która w bardzo krótkim czasie stała się pełnoprawnym uczestnikiem międzynarodowej sceny politycznej, czego potwierdzeniem było włączenie jej do istniejącego już od 1949 roku, sojuszu polityczno-militarnego NATO. W odpowiedzi na to wydarzenie strona radziecka powołała do życia Układ Warszawski, którego celem, jak podkreślano, będzie obrona przed ekspansjonizmem niemieckim. Zgodnie z decyzją Kremla, wszystkie najważniejsze stanowiska w systemie dowodzenia były zarezerwowane dla marszałków, admirałów i generałów Związku Radzieckiego. Strona polska uważała, że „obsadzanie” tych stanowisk powinno być rotacyjne. Byłoby to potwierdzeniem odpowiedzialności wszystkich państw za stan i jakość poziomu gotowości bojowej wydzielonych sił. Niestety strona radziecka nie akceptowała tych propozycji.
With the end of the war, there was an end to cooperation between the existing allies. The division of spheres of influence in Europe, as agreed at the "Big Three" conference, began. The countries of Eastern Europe were incorporated into the sphere of influence of the Soviet Union. On the other side of the Iron Curtain, the Western countries led to the establishment of the German Federal Republic, which soon became a full participant on the international political scene, as was confirmed by its inclusion in the NATO political and military alliance, existing since 1949. In response to this event, the Soviet side established the Warsaw Pact, whose purpose, it was emphasized, would be defense against German expansionism. In accordance with the Kremlin's decision, all major positions in the command system were reserved for marshals, admirals, and generals of the Soviet Union. The Polish side believed that the "filling" of these positions should be rotational. This would confirm the responsibility of all states for the state and quality of the level of combat readiness of the assigned forces. Unfortunately, the Soviet side did not accept these proposals.
Źródło:
Przegląd Geopolityczny; 2022, 40; 134-156
2080-8836
2392-067X
Pojawia się w:
Przegląd Geopolityczny
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Aspekty polityczne kształcenia oficerów Polskiej Marynarki Wojennej w zagranicznych ośrodkach szkoleniowych i ich rola w budowaniu systemu bezpieczeństwa morskiego państwa w XX wieku. Część I: Dwudziestolecie międzywojenne
Political Aspects of the Education of Polish Navy Officers in Foreign Training Centers and their Role in Building the Maritime Safety System of the State in the 20th Century. Part I: Interwar Period
Autorzy:
Będźmirowski, Jerzy
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/953920.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
Krakowska Akademia im. Andrzeja Frycza Modrzewskiego
Tematy:
political-military alliances in the Baltic Sea
political-military situation in Europe in the years 1919–1939
training of personnel of the Polish Navy at foreign military schools
sojusze polityczno-militarne na Bałtyku
sytuacja polityczno-militarna w Europie w latach 1919–1939
szkolenie kadr PMW w zagranicznych szkołach wojskowych
Opis:
This article presents, in summary form, the process of education and training of the personnel of the Polish Navy in training centers of the British and French navy in the interwar period. Thanks to the personnel of the Polish Navy – comprised of graduates of the training centers based in Great Britain and (above all) France – it was possible to swiftly prepare teaching staff for the Officer School of the Navy, later known as the Cadet School of the Navy, to educate ship specialists, commanders of ships and staff, as well as to develop the Polish maritime military thought. Many of them confirmed their high level of command and expert qualifications during World War II.
W artykule zaprezentowano, w formie skrótowej, proces kształcenia i szkolenia kadr Polskiej Marynarki Wojennej w brytyjskich i francuskich ośrodkach szkoleniowych w okresie międzywojennym. Dzięki kadrze PMW – absolwentom ośrodków szkoleniowych w Wielkiej Brytanii i (przede wszystkim) Francji – udało się w krótkim czasie przygotować kadrę dydaktyczną dla Oficerskiej Szkoły Marynarki Wojennej, późniejszej Szkoły Podchorążych MW, wykształcić specjalistów okrętowych, dowódców okrętów i sztabów, a także wypracować polską morską myśl wojskową. Wielu z nich potwierdziło wysokie kwalifikacje dowódcze i specjalistyczne w czasie II wojny światowej.
Źródło:
Bezpieczeństwo. Teoria i Praktyka; 2019, 3; 213-230
1899-6264
2451-0718
Pojawia się w:
Bezpieczeństwo. Teoria i Praktyka
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Poland in NATO – Some Geopolitical and Praxiological Remarks
Autorzy:
Szałek, Benon Zbigniew
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2031829.pdf
Data publikacji:
2014-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
praxiology
geopolitics
NATO
military alliances
political and military forecasting
Opis:
This paper presents some remarks on the situation of Poland in NATO. The problem of ‘predictability’ is analysed on the basis of a simple scheme (system, its environment, their interactions). The geopolitical analysis of this dynamic model leads to the conclusion that the future cannot be described as highly predictable, although some long-term scenarios seem to be relatively plausible and may be used in the construction of more realistic global and national/ regional strategies. The results of this analysis suggest global cooperation and regional integration.
Źródło:
Reality of Politics; 2014, 5; 95-121
2082-3959
Pojawia się w:
Reality of Politics
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Повертаючись До Питання Про Причини Великої Війни Хх Ст.
Coming Back to the Problem of the Causes of the Great War of the ХХ-th Century
Autorzy:
Klymenko, Y.
Potiekhin, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070506.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
1914
national interests
economic factors
colonies
dilemma “offence-defense”
empire
military-political alliances
Great War
велика війна
1914 р.
національні інтереси
економічні фактори
колонії
дилема «наступ-захист»
імперія
військово-політичні союзи
Opis:
At the beginning of the twentieth century, among the European ruling elites, military circles and imperial non-governmental organizations, the force-based approach to the resolution of international conflicts dominated. The emphasis was on the irreconcilable struggle for the so-called “national interests”, the need to change the world for the better, the undoubted advantage of interstate competition over cooperation and the use of force, primarily military. The unconditional priority of the state was the ability to mobilize national resources to protect its “interests”. The Great War to realize geopolitical dreams was a waste of available resources. Its initiators, primarily Germany, were guided by ideological rather than pragmatic considerations, and obtained results that directly contradicted the calculations of their grand strategies. Among the reasons for the war there were no rational ones that solved basic economic, security, social or any other problems. But there were those, who made money in preparation for the war. The decisive factor that triggered the war was the adherence to myths: about exaggerated or fictitious “national grievances”; “the discrepancy between the obtained share of colonial seizures and the weight in the world economy and politics”; “insignificant nations, incapable of contributing to civilizational progress, their destructive nationalism”; “cultural superiority, which, if necessary, must be extended by force”; “windows of vulnerability that should be closed immediately”; “the call of blood, will and fate”, etc. The origins of war are to be found in the views of the rulers, representatives or servants of the old regimes of the dynastic aristocracy. The ruling imperial class was in crisis, it was threatened by social and national upheavals, which is why it was inclined to seek salvation in a victorious war at a “low cost”. But how did the parties to the conflict hope for a quick victory? Indeed, regardless of the type of regime – an absolute or constitutional monarchy, a democratic or an authoritarian state – too often their top leadership was deeply mistaken, in particular in such matters as entering the war, choosing allies and forms, methods and degree of interaction with them. Note that the war in Europe could have happened earlier, because the states constantly threatened each other, and repeated attempts to eliminate the threat of aggression blew up international stability. The efforts of European leaders were not aimed at creating sustainable military capabilities of the allies united by a common strategy to achieve agreed goals. But diplomatic games prevailed: the sides bluffed, tried to play trump cards, which they actually did not have. As a result of the Great War, four empires collapsed: the Austro-Hungarian, Russian, German and Ottoman and the explosion of two of the largest totalitarian revolutions in Europe in the XX-th century – Russian (Bolshevik) and German (Nazi).
На початку ХХ ст. серед європейських правлячих еліт, військових кіл та імперських неурядових організацій домінував силовий підхід щодо вирішення міжнародних конфліктів. Наголос робився на непримиренній боротьбі за так звані «національні інтереси», необхідності змінити світ на краще, безсумнівній перевазі міждержавної конкуренції над співпрацею і застосуванні сили, перш за все військової. Безумовним пріоритетом держави була здатність мобілізувати національні ресурси для захисту своїх «інтересів». Велика війна за здійснення геополітичних мрій була безглуздим витрачанням наявних ресурсів. Її ініціатори, в першу чергу Німеччина, керувалися скоріше ідеологічними, ніж прагматичними міркуваннями, й отримали результати, які прямо суперечили розрахункам їх великих стратегій. Серед причин війни не було раціональних, які б вирішували основні економічні проблеми, проблеми безпеки, соціальні або будь-які інші. Натомість, були ті, хто заробляв гроші на підготовці до війни. Вирішальним фактором, який викликав війну, була прихильність міфам: про перебільшені або вигадані «національне образи»; «невідповідність отриманої частки колоніальних захоплень вазі у світовій економіці та політиці»; «меншовартісні народи, нездатні до внеску у цивілізаційний поступ, їхній руйнівний націоналізм»; «культурну перевагу, яка за необхідності має бути поширена силою»; «вікна вразливості, які варто закрити негайно»; «поклик крові, волі і долі» тощо. Витоки війни варто шукати в поглядах правителів, представників або служителів старих режимів династичної аристократії. Правлячий імперський клас знаходився в кризі, йому загрожували соціальні і національні потрясіння, власне тому він був схильний шукати порятунок у переможній війні «малою ціною». Але, яким чином сторони конфлікту сподівалися на швидку перемогу? Адже, незалежно від типу режиму – абсолютна або конституційна монархія, демократична чи авторитарна держава – занадто часто їх вище керівництво глибоко помилялось, зокрема у таких питаннях як вступ у війну, вибір союзників та форм, методів і ступеня взаємодії з ними. Зазначимо, що війна в Європі могла статися раніше, адже держави постійно погрожували одна одній, а неодноразові спроби ліквідувати загрозу агресії підірвали міжнародну стабільність. Зусилля європейських лідерів не були спрямовані на створення стійкого військового потенціалу союзників, об’єднаних загальною стратегією для досягнення узгоджених цілей. Натомість, переважали дипломатичні ігри: сторони блефували, намагалися розіграти козирі, яких у них насправді не було. В результаті Великої війни стався крах чотирьох імперій: Австро-Угорської, Російської, Німецької та Османської і вибух двох найбільших тоталітарних революцій в Європі ХХ ст. – Російської (більшовицької) та Німецької (нацистської).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 100-117
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-4 z 4

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies