Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "foreign policy." wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-14 z 14
    Tytuł:
    Польське питання і слов’янська проблема у зовнішньополітичних планах Адама Чарторийського
    Kwestia polska i problem słowiański w planach zewnątrzpolitycznych Adama Czartoryskiego
    Autorzy:
    Павлюк, Віктор
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/489367.pdf
    Data publikacji:
    2014
    Wydawca:
    Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
    Tematy:
    foreign policy,
    diplomacy,
    coalition,
    Polish question,
    Slavic problem
    Opis:
    The article deals with theoretical views and practical steps of the prominent Polish politician Adam Czartoryski on Polish question and problem of the Slavic peoples during his service in the diplomatic office of the Russian Empire. It is proved that Adam Czartoryski made comprehensive drafts of changes in international relations as opposed to the policy of Napoleon Bonaparte. The Prince was an adversary of the Napoleon’s political system and political structure which had been imposed to Europe by the French Emperor. The projects of A. Czartoryski raised many questions and looked forward; they were directed at limiting and reducing the influence of France and created conditions that prevented from reorganising the Europe’s political structure for the convenience of the one state. A. Czartoryski developed comprehensive plans for a Federal Europe in 1802-1805. In contrast to the Napoleonic politics, he sought to build an international policy based upon international law, rational and moral principles which would have guaranteed a lasting peace, security and justice to all the nations and peoples. Prince wanted freedom and independence for his people. Nonetheless, as the representative of the Foreign Ministry of the Russian Empire, he failed to embody the plan either in practical action, or clearly explicit in his political projects. The famous «Puławy Plan» provided for annexation of Polish lands from Prussia to Russia as part of the Empire without any possibilities of establishing an independent state.
    Źródło:
    Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 255-262
    2312-8933
    Pojawia się w:
    Studia Politologica Ucraino-Polona
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Політика країн Центральної Азії та Середнього Сходу щодо Таджикистану
    Central Asian and Middle Eastern policy towards Tajikistan
    Autorzy:
    Бульвінський, А.Г.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676585.pdf
    Data publikacji:
    2021-06-10
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Таджикистан
    зовнішня політика
    Центральна Азія
    Афганістан
    Іран
    Tajikistan
    foreign policy
    Central Asia
    Afghanistan
    Iran
    Opis:
    У статті аналізуються основні напрямки політики щодо Таджикистану сусідніх країн Центральній Азії та культурно споріднених з таджиками країн Середнього Сходу. Громадянська війна у Таджикистані між прихильниками світського та релігійного шляхів розвитку країни (1992-1997 рр.) спричинила неоднозначне ставлення та політику з боку різних державних, політичних та релігійних кіл Афганістану. Однак, після того, як стало зрозуміло, що боротьба між світськими та ісламістськими силами у Таджикистані може зруйнувати країну як таку, культурно та мовно близька таджикам політична еліта Афганістану (Б. Раббані та А. Масуд) та Ірану (А. Рафсанджані) доклала вагомих зусиль для припинення громадянської війни в Таджикистані у статусі посередників та проявила зацікавленість у стабільному розвитку Таджикистану. У 2000-х рр. Іран відмовився від спроб впливати на таджицьку політику з метою сприяння становленню у Таджикистані релігійної держави, перейшовши до співпраці зі світською таджицькою владою в економічній сфері. Важливими питаннями, які ускладнюють відносини Узбекистану та Киргизстану з Таджикистаном є будівництво таджиками великих ГЕС на гірських річках, що в Узбекистані вважають загрозою національній безпеці та невирішені прикордонні суперечки, які є джерелом постійного загострення ситуації на киргизько-таджицькому кордоні. Загалом Таджикистан має складні проблеми різного характеру з більшістю своїх сусідів (з Афганістаном – наркотрафік та ісламіські впливи, з Узбекистаном – водноенергетичні, з Киргизстаном – прикордонні), які перешкоджають виходу двосторонніх відносин на новий якісний рівень.
    The article analyzes the main policy directions towards Tajikistan, neighboring countries of Central Asia and culturally related to the Tajiks of the Middle East towards Tajikistan. The civil war in Tajikistan between supporters of the country’s secular and religious paths of development (1992-1997) caused mixed attitudes and policies on the part of various state, political and religious circles in Afghanistan. However, after it became clear that the struggle between secular and Islamist forces in Tajikistan could destroy the country as such, the culturally and linguistically close to the Tajiks political elite of Afghanistan (B. Rabbani and A. Masood) and Iran (A. Rafsanjani) made significant efforts to end the civil war in Tajikistan as mediators and expressed interest in the sustainable development of Tajikistan. In the 2000s, Iran abandoned attempts to influence Tajik policy in order to promote the establishment of a religious state in Tajikistan, turning to cooperation with the secular Tajik authorities in the economic sphere. Important issues complicating relations between Uzbekistan and Kyrgyzstan and Tajikistan are the construction by Tajiks of large hydropower plants on mountain rivers, which Uzbekistan considers a threat to national security, and unresolved border disputes, which are a source of constant aggravation in Kyrgyz-Tajik. In general, Tajikistan has complex problems of various kinds with most of its neighbors (with Afghanistan - drug trafficking and Islamic influences, with Uzbekistan - water energy, with Kyrgyzstan - border), which prevent bilateral relations to reach a new level of quality.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 119-130
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Військова і безпекова складові внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації у 2007–2014 рр.
    Składniki wojskowe i bezpieczeniowe wewnętrznej i zewnętrznej polityki Federacji Rosyjskiej w latach 2007–2014
    Autorzy:
    Демартино, Андрій
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/489524.pdf
    Data publikacji:
    2018
    Wydawca:
    Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
    Tematy:
    internal politics
    foreign policy
    geopolitical space
    political radicalism
    Munich speech V. Putin
    military reform
    strategic decisions
    international relations
    Opis:
    The radical actions of the Kremlin, which led to the annexation of the Crimea and the support of the separatists in the East of Ukraine, were conditioned by fundamental changes in Russia’s domestic and foreign policy, which began much earlier and were connected with the historically determined irrational aspirations of Russians to territorial expansion. The turning point of radical changes in Russia’s domestic and foreign policy can be considered the famous speech of Putin, which he spoke at the Munich Security Conference on February 10, 2007, and openly said that he «really thinks about the problems of international security.» The main points of this report are the following: the unacceptability and impossibility for a modern world of a unipolar model of international relations; the need to find a reasonable balance between the interests of all actors in international politics; the inadmissibility of the invasion of the United States of America in all spheres of world development and the imposition of rules of the game to other states; the admissibility of the use of military force as the last argument only on the basis of the UN Charter; termination of the provocative NATO expansion to the East as reducing the level of mutual trust in the world; the hopelessness of the West’s economic policy towards the Third World countries; stopping the process of transforming the OSCE into a tool for securing the foreign policy interests of one or a group of countries relative to other countries; the formation of a just, democratic world order capable of ensuring prosperity not only for the elected but for all. Putin’s speech served as an occasion for controversy in the Western political circles to restore the «cold» war. By the Russian side, the Munich speech of Putin was seen as a further program of foreign policy of Russia in the late 2000’s - early 2010’s. External causes of radical change in the course of the Russian Federation: 1) the enlargement of NATO and the EU to the east in 2004, which took place without taking into account the interests of the Russian Federation, and this is against the backdrop of the intensified declaration of Putin after the terrorist attacks of September 11, 2001 supporting the American strategy to combat terrorism; 2) «color revolutions» that took place in 2003-2005 in Georgia, Ukraine and Kyrgyzstan, and were actively supported by the United States and the leading European countries. The conservative part of the Russian elite perceived them as an offensive against Russia’s interests in the post-Soviet space. Internal reasons: 1) the rise in oil prices on the world market since the early 2000’s, accompanied by a surge of foreign direct investment and a cessation of capital outflow. In conjunction with the dependence of European countries on the supply of Russian energy resources, all this generated in the higher political elite a sense of Russia’s new status as an «energy superpower» and claims to restore its role in world politics; 2) the defeat of the big business (Berezovsky, Khodorkovsky) in the struggle for power in the Russian Federation and the growing influence of the federal bureaucracy and security forces, which led by Putin to gain mass support in the parliamentary and presidential elections of 2003-2004. After Munich in Russia, a whole series of conceptual, legislative, structural changes and organizational measures aimed at adapting state institutions and politics under new conditions was launched. The preparation and conduct of the presidential elections in Russia, which resulted in the «return» of Putin to a senior position in the state, finally severed the Kremlin, even with the possibility of establishing a pragmatic cooperation with the West, which attempts were made during the reign of D. Medvedev within the framework of the «reboot» from the United States and «Partnership for Modernization» programs with Germany and the EU. Thus, the evolution of the domestic and foreign policy of the Russian Federation in 2007-2014 is largely due to the imperial essence of the state and society of this country, due to all its historical historical development. In addition, the subjective factor associated with the activities of the President of the Russian Federation, Vladimir Putin and his oligarchic leadership headed by his desire for personal enrichment and indivisible domination in the post-Soviet geopolitical space, played a role in changing the country’s political course. Accordingly, Russian aggression against Ukraine, which began in February 2014, should be considered a natural result of the expansionist aspirations of the ruling class in Russia.
    Źródło:
    Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 28-34
    2312-8933
    Pojawia się w:
    Studia Politologica Ucraino-Polona
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Словацьке питання в зовнішньополітичній візії владних кіл І Речі Посполитої (1938 – березень 1939 р.)
    The Slovak question in foreign policy vision of the Second Rzeczpospolita authorities (1938 – march 1939)
    Autorzy:
    Borovets, Ivan
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1976077.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Second Rzeczpospolita
    Czechoslovak Republic
    Glinka Slovak People’s Party
    foreign policy
    diplomatic sondage
    autonomy
    union
    revindication
    separatism
    secession
    Opis:
    Тогочасна польська влада негативно ставилася до центрального уряду Чехословацької республіки. Тому вона активно контактувала з опозиційною Глінковою словацькою народною партією, з якою мала низку спільних ідеологічних цінностей: слов’янська взаємність, католицизм, антибільшовизм, позитивне ставлення до авторитаризму. Польські діячі запевняли, що Варшава підтримує державотворчі плани словацьких лідерів, урочисто вітали їх делегацію в Польщі у травні 1938 р. Під час та відразу після мюнхенської кризи польсько-словацькі взаємини відзначалися суперечністю. Словаки запропонували державне об’єднання і представили декларацію про польсько-словацьку унію. Проте, не отримавши відповіді, домовилися з празьким урядом про надання Словаччині автономії. Польська сторона очікувала від словаків більш вираженого сепаратизму. Аби підштовхнути нерішучих опозиціонерів Варшава висунула територіальні претензії на словацькі землі в районі Спіша та Орави. Ультимативний характер вимог та силові дії польської влади продемонстрували дійсний характер її політики щодо Словаччини. Це мало наслідком покращення чесько-словацьких відносин у рамках помюнхенської Чехо-Словаччини, а також зумовило звернення поглядів словацьких політиків до Німеччини. Взимку 1938-1939 рр. обидві сторони намагалися поліпшити атмосферу двосторонніх взаємин. Відбувалися зустрічі делегацій, на яких обговорювалися шляхи активізації позитивної співпраці. Головним чинником польсько-словацького зближення в цей час було усвідомлення небезпеки з боку Німеччини, яка збільшувала свій вплив у регіоні. На початку березня Берлін організував кампанію тиску на словацьких діячів, схиляючи їх до сецесії, водночас вони марно намагалися висунути цьому польську противагу. Проголошення незалежності Словаччини за німецьким сценарієм ознаменувало стратегічну невдачу польської зовнішньої політики, адже південний кордон держави ставав зоною потенційної небезпеки.
    The Polish authorities had a negative attitude towards the central government of the Czechoslovak Republic at that time. Therefore, the Polish reprezentatives were in active contact with the opposition Glinka Slovak People’s Party. They had a number of common ideological values such as Slavic reciprocity, Catholicism, Anti-Bolshevism, and positive assessment of authoritarianism. The Polish politics assured that Warsaw supports state-building plans of the Slovak leaders and solemnly welcomed their delegation to Poland in May 1938. Polish-Slovak relations were marked by contradictions during and shortly after the Munich crisis. The Slovaks suggested state association and submitted a declaration on the Polish-Slovak union. But they did not receive an answer, so they agreed with the Prague government about granting Slovakia autonomy. The Polish authorities expected more pronounced separatism from the Slovaks. Warsaw made territorial claims for Slovak lands in the area of Spis and Orava because Poles wanted to push indecisive oppositionists. The ultimate form of the demands and the forceful nature of Polish actions demonstrated the real content of Warsaw’s policy towards Slovakia. These events resulted to the improvement of Czech-Slovak relations within the framework of Post Munich Czechoslovakia and also led to the appeal of Slovak politicians to Germany. Both sides tried to improve the atmosphere of bilateral relations during the winter of 1938-1939. Meetings of delegations were organized for discuss different ways to intensify positive cooperation. An influence of Nazi Germany was increasing in the region at that time. So, the realization of the danger, posed by Germans, was the main factor to Polish-Slovak rapprochement. In early March, Berlin organized a campaign to put pressure on Slovak politicians and persuaded them to secession. They tried in vain to put forward a Polish counterweight. The declaration of independence of Slovakia according to the German scenario marked the strategic failure of Polish foreign policy, because the southern border of the state became a zone of potential danger
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 284-303
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Серія «The Foreign Relations of the United States» (FRUS) як приклад офіційної документальної історії
    The Foreign Relations of the United States (FRUS) Series as an Example of Official Documentary History
    Autorzy:
    Klynina, Тetiana
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676892.pdf
    Data publikacji:
    2023-11-20
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    FRUS
    Державний департамент
    США
    прозорість
    Державний секретар
    зовнішня політика
    State Department
    USA
    transparency
    Secretary of State
    foreign policy
    Opis:
    Мета статті полягає в розкритті ідеї виникнення та еволюції видання FRUS як золотого стандарту офіційної документальної історії, аналізі основних періодів розвитку збірки, акцентуванні уваги на законодавчому підґрунті видання серії та проблемах розуміння серії FRUS як прикладу прозорості американського уряду. Аналізуючи науковий доробок із теми дослідження, авторка звертає увагу на два аспекти: відсутність інтересу до цієї збірки в українській історіографії та достатньо обмежену зацікавленість серед світової наукової спільноти. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системному підході й відповідних загальнонаукових методах, таких як проблемно-хронологічний і метод інформаційного аналізу. Наукова новизна визначається розкриттям еволюції збірки, її функціональної спрямованості, а також пропонується періодизація розвитку видання. Висновки: Видання збірки розпочалося в 1861 році й розцінювалося Конгресом не лише як засіб інформування громадськості, але й як інструмент контролю над виконавчою владою. Також не було оприлюднено жодних чітких критеріїв для видання, вилучення матеріалів, хоча загальний консенсус підтримувався щодо того, які матеріали не слід оприлюднювати, а саме ті, «які погано вплинуть на суспільне благо». Видання періоду 1861 – 1905 років не брали до уваги факт незручності для іноземних урядів, американських дипломатів або президентів США. Наголошується, що видання періоду 1920 – 1945 років зазнали глибоких змін у меті, виробництві, процедурах оформлення та цільовій аудиторії. Цей період пов'язаний із появою першого офіційного наказу, який передбачав обов’язкову історичну «об’єктивність» і слугував статутом для серії (із незначними змінами) до 1991 року. Вказується, що зміст збірки та швидкість її появи розцінювалися як прямий доказ дотримання урядом США політики прозорості й підзвітності. Як результат, між 1920 і 1945 роками Державний департамент випустив 56 томів, що охоплювали період між 1913 і 1930 роками. Зазначається, що поступово баланс між прозорістю та національною безпекою ставав дедалі складнішим. Серія FRUS була й залишається життєво важливим ресурсом для громадськості, наукової спільноти, політологів, тощо. Після закінчення Другої світової війни Державний департамент переосмислив парадигми прозорості ХХ століття. З 1950-х до 1980-х років імперативи «холодної війни» вплинули на своєчасність видання, а також на ухвалення рішень щодо розсекречення документів уряду США. З початком «холодної війни» видання серії FRUS відставало в середньому на 15 років; до 1980-х років це відставання подвоїлося приблизно до 30 років. Перед оприлюдненням томи також піддавалися більшій перевірці в уряді США. Частково це було наслідком розширення бюрократичних рамок, частково – наслідком «холодної війни». Видання другої половини ХХ – початку ХХІ століття відійшли від функціональної складової ХІХ століття, й натомість стали засобом певної історичної прозорості. Видання FRUS дозволять проаналізувати не лише еволюцію дипломатичної майстерності США, а й політики відкритості як ключового елемента демократичного розвитку.
    The purpose of the article is to reveal the idea of the emergence and evolution of the FRUS publication as the gold standard of official documentary history, to analyze the main periods of the collection's development, focus on the legislative basis for the publication of the series and the problems of understanding the FRUS series as an example of the transparency of the American government. Analyzing the scientific work on the topic of the study, the author draws attention to two aspects: the lack of interest in this collection in the Ukrainian scientific community and the rather limited interest among the world scientific community. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, a systematic approach, and relevant general scientific methods such as problem-chronological and information analysis. The scientific novelty is determined by showing the evolution of the collection, its functional orientation, and the proposed periodization of the publication's development. Conclusions: The publication of the collection began in 1861 and was viewed by Congress not only as a means of informing the public but also as a tool to control the executive branch. No clear criteria for publishing or removing materials were made public, although there was a consensus on which materials should not be published, namely those “that would be detrimental to the public good”. The publications of the period 1861-1905 did not take into account the fact of inconvenience to foreign governments, American diplomats, or US presidents. It is emphasized that the publications of the period 1920-1945 underwent profound changes in purpose, production, design procedures, and target audience. This period is associated with the appearance of the first official order that provided for mandatory historical “objectivity” and served as a charter for the series (with minor changes) until 1991. It is pointed out that the content of the collection and the speed of its appearance were seen as direct evidence of the US government's adherence to the policy of transparency and accountability. As a result, between 1920 and 1945, the State Department released 56 volumes, covering the years between 1913 and 1930. It is noted that gradually the balance between transparency and national security became increasingly difficult. The FRUS series has been and remains a vital resource for the public, academia, political scientists, and others. After the end of World War II, the State Department redefined the transparency paradigms of the 20th century. From the 1950s to the 1980s, the imperatives of the Cold War affected the timeliness of publication, as well as the decision-making process for declassifying U.S. government documents. At the beginning of the Cold War, the FRUS series was 15 years behind on average; by the 1980s, this gap had doubled to about 30 years. The volumes were also subjected to greater scrutiny by the U.S. government before being released. This was partly a result of expanding bureaucratic frameworks and partly a consequence of the Cold War. The publications of the second half of the twentieth and early twenty-first centuries moved away from the functional component of the nineteenth century and instead became a means of a certain historical transparency. The FRUS publications will allow us to analyze not only the evolution of US diplomatic skill but also the policy of openness as a key element of democratic development.
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 262-280
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Проблеми всесвітньо-історичного процесу й участі в ньому України на сторінках збірника збірника наукових праць «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки» (огляд змісту випусків 1-29 за 1991-2020 рр.)
    Issues of world history and Ukraines role in it on the pages of “The international relations of Ukraine: scientific searches and findings” (a content review of issues 1-29 from 1991 to 2020)
    Autorzy:
    Ivanenko, Oksana
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1977892.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    international relations of Ukraine
    world history
    foreign policy
    periodical
    міжнародні зв’язки України
    всесвітня історія
    зовнішня політика
    періодичне видання
    Opis:
    У статті здійснено огляд змісту випусків 1-29 за 1991–2020 роки збірника «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки». Наголошується, що після відновлення незалежності України 1991 року відбулося становлення широкої мережі вітчизняних періодичних видань із гуманітарних наук, що виконують важливу координаційну функцію, акумулюючи зусилля авторів, редакторів і рецензентів із різних регіонів України й зарубіжжя та об’єднуючи їх у єдині колективи, а також відображають тенденції розвитку наукової думки, надають майданчики для обговорення актуальних проблем і дискусій, впливають на динаміку концептуального оновлення української соціогуманітаристики. 1991 року засновано перше в незалежній Україні спеціалізоване періодичне видання зі всесвітньої історії – міжвідомчий збірник наукових праць «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки». На цей щорічник покладено завдання координації досліджень представників школи української історичної європеїстики, фундаторами якої є члени-кореспонденти Національної академії наук України Ф.П. Шевченко (1914–1995), І.М. Мельникова (1918–2010) та П.С. Сохань (1926–2013), а з 1991 р. її очолює завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин (з 2012 року – відділ історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України), член-кореспондент НАН України С.В. Віднянський, який є відповідальним редактором згаданого збірника від 1993 року. Загалом опубліковані впродовж 1991–2020 рр. у 29 випусках «Міжнародних зв’язків України: наукових пошуків і знахідок» матеріали в комплексі допомагають відтворити багатовимірну панораму міжнародних зв’язків на теренах сучасної України від часів Київської Русі до початку ХХІ ст. на тлі всесвітньоісторичного процесу. За свою майже 30-річну історію щорічник «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки» здобув авторитет впливового центрально-східноєвропейського наукового періодичного видання, що здійснює внесок у координацію теоретико-методологічних пошуків у галузі всесвітньої історії, осмислення ключових проблем всесвітньо-історичного процесу й місця в ньому України.
    The paper presents a content review of “the International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings” (issues 1-29 from 1991 to 2020). The author highlights that after Ukraine regained its independence in 1991, a wide network of Ukrainian periodicals in the humanities was established. These periodicals perform an important coordinating function, accumulate the efforts of authors, editors and reviewers from different regions of Ukraine and foreign countries and unite them into united teams, as well as reflect trends in scientific development, provide an opportunity to discuss topical issues, influence the dynamics of conceptual updating of socio-humanitarian disciplines in Ukraine. In 1991, the first specialised periodical on world history in independent Ukraine – the Yearbook "International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings" – was created. The purpose of this Yearbook is to coordinate research carried out by representatives of "the Historical European Studies" Ukrainian academic school. The founders of this school are corresponding members of the NAS of Ukraine F.P. Shevchenko (1914-1995), I.M. Mel'nykova (1918-2010) and P.S. Sokhan' (1926-2013). Since 1991, corresponding member of the NAS of Ukraine S.V. Vidnyanskyj heads the Department of World History and International Relations (since 2012 the Department of the History of International Relations and Foreign Policy of Ukraine) and leads the aforementioned academic school. In general, the papers published in “the International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings” from 1991 to 2020 contribute to the reconstruction of a broad panorama of international relations in the lands of Ukraine from the times of Kyivan Rus' until the early 21st century. During its almost thirty-year history, the Yearbook has become an influential periodical of Central and Eastern Europe, contributing to the coordination of fundamental research on world history and the understanding of key issues in world history and Ukraine's place in it.
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 477-494
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Геополітичний Статус України: Історіографія Та Методологічний Дискурс
    Geopolitical Status of Ukraine: Historiography and Methodological Discourse
    Autorzy:
    Kondratenko, O.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070516.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    methodology
    geopolitics
    foreign policy
    the Baltic-Black Sea project
    geopolitical status of Ukraine
    методологія
    геополітика
    зовнішня політика
    геополітичний статус україни
    міжмор’я
    Opis:
    The issue of Ukraine’s geopolitical status through the prism of historiography and methodological discourse of domestic and foreign scholars is revealed. It is established that in the vast majority of scientific works the geopolitical status of Ukraine is defined as extremely low with a further tendency to deteriorate. It is found out that the decline of Ukraine’s geopolitical status in the international arena began immediately after it acquired non-nuclear status under pressure from Russia and the United States. In the end, the “cassette” and “Kolchuga” scandals caused only a deterioration of both the international image and the geopolitical status of Ukraine. According to the works of leading Ukrainian scholars, the crisis of foreign policy and the decline of geopolitical status of the state were also caused by internal factors. These included the demographic crisis, large-scale corruption and falling GDP, which in turn led to an increase in Ukraine’s negative trade balance. A significant number of scholars link the weakness of Ukraine’s geopolitical status with its complicated geographical location. Thus, we can agree with the most authors that Ukraine is geographically located between the West and the East, as well as at the intersection of strategic interests of three civilizations: Euro-Atlantic, Eurasian and Islamic. It is this factor, along with Ukraine’s internal problems, that determines the peripherality of Ukraine’s geopolitical position as that of a buffer state. In order to finally transform Ukraine into a “gray” security zone and prevent its rapprochement with the EU and NATO, Russia launched a hybrid war in 2014, as a result of which it annexed Crimea and caused an armed conflict in Donbas. Such actions of Russia led to further weakening of the geopolitical status of Ukraine and its final transformation into an object of policy of powerful international players. In the current circumstances and forecasts, we increasingly share the idea of intensifying the Euro-Atlantic vector of Ukraine’s foreign policy and establishing a strategic security dialogue to strengthen relations with Eastern European neighbors in the framework of the possible implementation of the Baltic-Black Sea project.
    Розкрито питання геополітичного статусу України через призму історіографії та методологічного дискурсу вітчизняних та зарубіжних науковців. Встановлено, що у абсолютній більшості наукових праць геополітичний статус України визначений як вкрай низький з подальшою тенденцією до погіршення. З’ясовано, що зниження геополітичного статусу України на міжнародній арені розпочалося одразу після набуття нею без’ядерного статусу під тиском Росії та США. Врешті «касетний» та «кольчужний» скандали зумовили лише погіршення як міжнародного іміджу, так і геополітичного статусу України. Згідно праць провідних українських вчених, криза зовнішньої політики та зниження геополітичного статусу держави були також зумовлені й внутрішніми чинниками. Серед них: демографічна криза, масштабна корупція та падіння рівня ВВП, що у свою чергу стало причиною зростання від’ємного торговельного сальдо України. Значна кількість науковців пов’язує слабкість геополітичного статусу України з її складним географічним положенням. Адже, варто погодитися з більшістю авторів, Україна географічно знаходиться між Заходом і Сходом, а також на перетині стратегічних інтересів трьох цивілізацій: євроатлантичної, євразійської та ісламської. Саме цей фактор, поряд із внутрішніми українськими проблемами, зумовлює периферійність геополітичного положення України як буферної держави. З метою остаточного перетворення України на «сіру» безпекову зону та унеможливлення зближення її з ЄС та НАТО, РФ у 2014 р. розпочала гібридну війну унаслідок чого анексувала Крим та спричинила збройний конфлікт на Донбасі. Такі дії Росії зумовили подальше ослаблення геополітичного статусу України та остаточне перетворення її на об’єкт політики потужних міжнародних гравців. За нинішніх обставин і прогнозів дедалі розділяємо думку про активізацію євроатлантичного вектору зовнішньої політики України та налагодження стратегічного безпекового діалогу про зміцнення відносин зі східноєвропейськими сусідніми країнами у рамках можливої реалізації проекту Балто-Чорноморської співдружності (Міжмор’я).
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 41-63
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Внесок країн Веймарського трикутника у систему європейської безпеки
    Wkład państw trójkąta weimarskiego w system bezpieczeństwa europejskiego
    Autorzy:
    Русова, Ольга
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/489267.pdf
    Data publikacji:
    2014
    Wydawca:
    Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
    Tematy:
    European Union,
    Weimar triangle states,
    Common Foreign and Security policy,
    European integration
    Opis:
    “Weimar triangle” has appeared as a political and diplomatic configuration in 1991, reflecting the new geopolitical situation in the region of Central and Eastern Europe after the ending of so-called “velvet revolutions”. After the collapse of the Soviet camp and the USSR, all these countries had to seek the new partners and alternative forms of interaction. The main foreign reference-point was the political integration with EU states. The active engagement of Poland into these processes, as one of the biggest countries of “new Europe” according to a number of population and a scale of territory, became the main task of Europe. The appearance of the new geopolitical formation, gave the opportunity to the Germans and French to keep the Poles within the bounds of the negotiation process and constant dialogue, exercising control of the reforms in the fields of Warsaw foreign and international policy in the 90s. The main goal was reached and Poland became a full-right member of the EU in May 2004. Due to the strengthening of french-german-polish ties, the project “Weimar triangle” gradually is asserting itself as the subregional actor, which can exert the influence on the politics of the EU. This is proved by the enlargement of form of the triangle interaction, and its transformation into “Weimar triangle+” with the participation of Spain and Italy. Taking into account the political heft of “Weimar triangle”, the cooperation of these three states in the defence area raised in importance. During last ten years Poland, France and Germany initiated a great number of the different project in this direction: “Weimar brigade” – organized with the aim to carry out the joint EU operations and the coordination of the civil and military components; the constant negotiations with Russia, discussing its role in the system of the European security and other European integration processes; the collaboration with Northern European states (Ghent initiative) and the setting up of the project “Polling and Sharing” in order to use the finances for the military needs. But one of the main obstacles on the way of realization of all its projects is that all EU member-states now came very close to the creation of the collective military potential and have to delegate some of their sovereign rights to the competence of the specialized EU institutions. As a consequence, it can lead to the split between the opponents and supporters of the Common Foreign and Security Police and could temporary suspend the integration processes in this sphere.
    Źródło:
    Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 39-45
    2312-8933
    Pojawia się w:
    Studia Politologica Ucraino-Polona
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Багатовекторна зовнішня політика Узбекистану як важливий засіб вирішення соціально-економічних проблем країни
    Multi-vector Foreign Policy of Uzbekistan as an Important Means of Solving the Socio-economic Problems of the Country
    Autorzy:
    Фомін, C.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676689.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-16
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    демографічна проблема
    безробіття
    трудова міграція
    екологічна проблема
    багатовекторна зовнішня політика
    євразійська економічна інтеграція
    зона вільної торгівлі
    економічний союз
    протекціонізм
    demographic problem
    unemployment
    labour migration
    ecological problem
    multi-vector foreign policy
    Eurasian economic integration
    free trade area
    economic union
    protectionism
    Opis:
    В статті окреслені внутрішні проблеми Узбекистану, серед яких слід назвати проблему бідності, масового безробіття, нестачі сільськогосподарської землі і водних ресурсів, екологічні проблеми. Значною мірою ці проблеми обумовлені швидким зростанням населення. Узбекистан намагається  вирішити ці проблеми шляхом ліберальних ринкових реформ та багатовекторної зовнішньої політики, розвиваючи одночасно політичні та торгово-економічні відносини з різними країнами, зокрема, з Китаєм, США, Євросоюзом, Туреччиною, Південною Кореєю, Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). В статті показано, що обсяги торгівлі Узбекистану із західними країнами, а також обсяги західних інвестицій в економіку цієї країни в цілому залишаються, принаймні зараз, невисокими. Робиться висновок, що для США Узбекистан є цікавим головним чином в геополітичному і військово-стратегічному аспектах, особливо зараз, після виводу американських військ із Афганістану. ЄС значно більше, ніж США, зацікавлений в розвитку торгово-економічних відносин з Узбекистаном. Нова угода між Узбекистаном і ЄС про розширене партнерство і співробітництво створить більш сприятливі умови для економічного співробітництва і торгівлі, зростання європейських інвестицій в економіку Узбекистану. Проте, здається, що фактор географічної віддаленості Узбекистану від Європи не дасть можливості країнам Євросоюзу займати таке ж провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах Узбекистану, яке зараз займають сусідні Китай, Росія та інші країни-члени ЄАЕС. Показано, що найважливішим торгово-економічним партнером Узбекистану є Китай, який розглядає Узбекистан як важливу транзитну країну, через територію якої проходять транспортні коридори для транспортування, перш за все, китайських товарів в країни Європи та інші регіони світу. Китайські інвестиції в економіку Узбекистану невпинно зростають. Євразійський економічний союз (ЄАЕС), зокрема, такі його члени як Росія і Казахстан, також є для Узбекистану найважливішим торгово-економічним партнером. Крім того, Росія є головним ринком праці для мільйонів узбецьких трудових мігрантів. В межах ЄАЕС був створений єдиний ринок праці, трудові мігранти-громадяни країн-членів ЄАЕС користуються соціальними правами країни перебування та можуть вільно пересуватися територією країн-членів ЄАЕС. Ця обставина особливо важлива для Узбекистану, який зацікавлений в покращенні умов перебування своїх трудових мігрантів. Крім того, як свідчать факти, економічна інтеграція в межах ЄАЕС не перешкоджає урядам країн-членів ЄАЕС розвивати інтенсивні політичні і економічні відносини з різними країнами. Враховуючи всю низку гострих соціально-економічних, екологічних і демографічних проблем, які стоять перед Узбекистаном, думається, що в майбутньому неможливо повністю виключати членство Узбекистану в ЄАЕС, особливо, якщо таке членство не завадить узбецькому керівництву й надалі проводити багатовекторну зовнішню політику. Парламент Узбекистану схвалив рішення брати участь в роботі ЄАЕС в якості спостерігача. В грудні 2020 р. ЄАЕС надав Узбекистану такий статус.
    The article elucidates the internal problems of Uzbekistan among which one should mention the problem of poverty, mass unemployment, shortage of arable land and water resources, serious ecological problems. To a high degree these problems have been caused by a rapid growth of population. Uzbekistan tries to solve these problems by means of liberal market reforms and the multi-vector foreign policy developing political, economic and trade relations at the same time with different countries, in particular with China, the USA, the EU, Turkey, South Korea, Russia and other countries-members of the Eurasian Economic Union (EAEU). It was shown that volumes of trade of Uzbekistan with the Western countries as well as the level of Western investments remain at least now not high. The conclusion is drawn that for the USA Uzbekistan presents the interest mainly in geopolitical, military and strategic aspects, especially now after the US troops left Afghanistan. The EU is more than the USA interested in developing the trade and economic relations with Uzbekistan. The new agreement between Uzbekistan and the EU on enlarged partnership and cooperation will create more favorable conditions for economic cooperation and trade, growth of European investments into economy of Uzbekistan. Nevertheless it seems that the factor of geographic remoteness of Uzbekistan from Europe will not make it possible for the EU countries to occupy the same place in external economic links of Uzbekistan as the countries-neighbours such as China, Russia and other countries-members of the EAEU. It is shown that China is the most important trade and economic partner of Uzbekistan. China considers Uzbekistan as the important transit country with transport corridors indispensable for transportation first of all of Chinese goods to the countries of Europe and other regions of the world. The Chinese investments into economy of Uzbekistan are constantly growing. The Eurasian Economic Union (EAEU), in particular Russia and Kazakhstan, is also the most important trade and economic partner of Uzbekistan. Besides, Russia is the biggest labour market for millions of Uzbek migrant workers. Within the EAEU the common labour market was created, migrant workers who are citizens of the countries-members of the EAEU enjoy the social rights of the country of stay and may freely move over territories of the countries-members of the EAEU. This fact is especially important for Uzbekistan which is interested in improving living conditions of its migrant workers. Besides, as the facts show, the economic integration within the EAEU does not prevent the governments of the countries-members of the EAEU from developing intensive political and economic relations with different countries. Taking into account the complex of acute socio-economic, ecological and demographic problems facing Uzbekistan it seems that in the future one cannot completely exclude the possibility of membership of Uzbekistan in the EAEU especially if such a membership does not prevent the Uzbek government from pursuing the multi-vector foreign policy. The parliament of Uzbekistan approved the decision to obtain the status of observer at the EAEU. The EAEU granted this status to Uzbekistan in December 2020.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 175-195
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Культурна дипломатія як інструмент сприяння розвитку відносин між Україною та Румунією в культурно-гуманітарній сфері
    Dyplomacja kulturalna jako narzędzie promocji rozwoju stosunków Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej
    Autorzy:
    Melnychuk, Liubov
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/31343700.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
    Tematy:
    cultural diplomacy
    cultural communication
    foreign policy of the state
    Cultural and Information Centеr
    Ukraine
    Romania
    dyplomacja kulturalna
    komunikacja kulturalna
    polityka zagraniczna państwa
    Centrum Kulturalno-Informacyjne
    Ukraina
    Rumunia
    культурна дипломатія
    культурна комунікація
    зовнішня політика держави
    Культурно-інформаційний центр
    Україна
    Румунія
    Opis:
    В статті аналізується культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної держави. Визначено сутнісні характеристики та особливості культурної дипломатії. Характеризується її місце та значення у зовнішній політиці держави. Висвітлено особливості розвитку міжнародної культурної комунікації України. Розкрито особливості культурної взаємодії України з Румунією. Зазначено, що культурно-інформаційний центр у складі Посольства України в Румунії є одним з осередків співпраці України та Румунії в культурно-гуманітарній сфері. За роки роботи центру його діяльність спрямовувалася на зміцнення двосторонніх відносин між Україною та Румунією, поглиблення співпраці у культурній, гуманітарній, інформаційній сферах; поширення в Румунії інформації про Україну, її історію і культуру, туристичні можливості і привабливість; зміцнення зв’язків з українською меншиною, сприяння задоволенню її національно-культурних потреб.
    In the article cultural diplomacy is analysed as an instrument of foreign policy of the modern state. The essence and features of cultural diplomacy are defined. It is characterized its place and importance in the foreign policy of the state. Specificities of the development of international cultural communication in modern Ukraine are highlighted. The peculiarities of cultural interaction between Ukraine and Romania are described. It is noted that the cultural and information centеr within the Embassy of Ukraine in Romania is one of the centеrs of cooperation between Ukraine and Romania in the cultural and humanitarian sphere. Over the years of the centеr’s work, its activities have been aimed at strengthening bilateral relations between Ukraine and Romania, deepening mutual cooperation in the cultural, humanitarian and informational spheres. The centеr promotes spreading of information in Romania about Ukraine, its history and culture, tourist opportunities and attractiveness, strengthening ties with the Ukrainian minority, helping to satisfy its national and cultural needs.
    W artykule podjęto analizę dyplomacji kulturalnej jako instrumentu polityki zagranicznej współczesnego państwa. Określono istotę i cechy dyplomacji kulturalnej. Scharakteryzowano jego miejsce i znaczenie w polityce zagranicznej państwa. Podkreślono specyfikę rozwoju międzynarodowej komunikacji kulturalnej we współczesnej Ukrainie. Opisano specyfikę interakcji kulturowych pomiędzy Ukrainą i Rumunią. Należy zauważyć, że centrum kulturalno-informacyjne Ambasady Ukrainy w Rumunii jest jednym z ośrodków współpracy Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej. Przez lata działalności centrum jego działania miały na celu wzmocnienie dwustronnych relacji między Ukrainą a Rumunią, pogłębienie wzajemnej współpracy w sferze kulturalnej, humanitarnej i informacyjnej. Centrum promuje rozpowszechnianie w  Rumunii informacji o  Ukrainie, jej historii i  kulturze, możliwościach i atrakcyjności turystycznej, wzmacnianie więzi z mniejszością ukraińską, pomagając w zaspokajaniu jej potrzeb narodowych i kulturalnych.
    Źródło:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 139-160
    2450-4866
    Pojawia się w:
    Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Західна Євразія: пошук регіональної безпекової парадигми
    Western Eurasia: the Search for a Regional Security Paradigm
    Autorzy:
    Bevzyuk, Evgen
    Kotlyar, Olga
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/21151169.pdf
    Data publikacji:
    2023-11-20
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    США
    ЄС
    Китай
    Росія
    Україна
    Азія
    ОДКБ
    НАТО
    геополітика
    імперія
    регіон
    конфлікт
    безпека
    Радянський Союз
    війна
    агресія
    міжнародні відносини
    пострадянській простір
    корупція
    зовнішня політика
    USA
    EU
    China
    Russia
    Ukraine
    Asia
    CSTO
    NATO
    geopolitics
    empire
    region
    conflict
    security
    Soviet Union
    war
    aggression
    international war
    post-traditional expanse
    corruption
    foreign policy
    Opis:
    У статті проаналізовано обставини формування нової безпекової парадигми у країнах Азії (колишні Радянські республіки – Вірменія, Киргизстан, Туркменістан, Таджикистан, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан). Сутінки біполярності, на жаль, не відкрили нової якісної сторінки в системі регіональної безпеки. Глобальні соціально-економічні трансформації і політичні потрясіння додали політичної нестабільності й невизначеності. На цьому історико-політичному тлі війна Росії проти України стала точкою біфуркації для такого регіону, як Західна Євразія. Актуальність теми дослідження обумовлена міжнародно-політичними процесами, які сьогодні відбуваються на території колишнього Радянського Союзу. Безпековий формат колишніх республік Союзу за традицією розглядають переважно в регіональному – пострадянському геополітичному контексті. Тому при аналізі зовнішньополітичних особливостей регіону слід враховувати факт тривалого перебування азійських республік у складі СРСР. При цьому процес розпаду Радянського Союзу принципово не змінив специфічного статусу Росії у євразійському «Хартленді». Росію з південними республіками колишнього Союзу впродовж тривалого часу пов’язували узи загальної імперської історії, культури та цінностей. Утім, факт багаторічного перебування Азії під політичним дахом Російської імперії визначив парадигму патерналістського ставлення Росії до країн регіону та на багато років означив рамки регіональної безпекової парадигми. Регіональні політичні процеси є актуальною проблемою в системі дослідження процесів та явищ на пострадянському просторі, викликаючи зіткнення різних поглядів і практики. У центрі дослідження – проблема минулого та сучасності у країнах Азії (колишніх радянських республік) як міжнародних регіональних акторів та визначення можливих перспектив розвитку їхнього зовнішньополітичного сценарію. Мета дослідження – з’ясувати роль та місце країн Азії (колишніх республік СРСР) у процесі формування нової регіональної безпекової парадигми від моменту початку активної фази військової агресії Росії проти України. Об’єкт дослідження – Західна Євразія як сучасний регіональний феномен геополітики. Предмет дослідження – зовнішня політика сучасних країн Азії (колишніх Радянських республік) в умовах становлення нової парадигми міжнародних відносин та зростаючої конкуренції світових акторів у регіоні (США, ЄС, Китай, Росія).
    The paper analyzes the circumstances of the formation of a new security paradigm in Asian countries (former Soviet republics - Armenia, Kyrgyzstan, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Uzbekistan, Kazakhstan). The twilight of bipolarity, unfortunately, did not open a new qualitative page in the system of regional security. Global socio-economic transformations and political upheavals have added to political instability and uncertainty. Against this historical and political background, Russia's war against Ukraine became a bifurcation point for such a region as Western Eurasia. The relevance of the research topic is determined by the international political processes that are taking place today in the territory of the former Soviet Union. The security format of the former republics of the Union is traditionally considered mainly in the regional - post-Soviet geopolitical context. Therefore, when analyzing the foreign policy features of the region, one should take into account the fact that the Asian republics were part of the USSR for a long time. At the same time, the process of the collapse of the Soviet Union did not fundamentally change the specific status of Russia in the Eurasian “Heartland”. For a long time, Russia and the southern republics of the former Soviet Union were bound by ties of common imperial history, culture and values. However, the fact that Asia has been under the political roof of the Russian Empire for many years has determined the paradigm of Russia's paternalistic attitude towards the countries of the region and for many years defined the framework of the regional security paradigm. Regional political processes are an urgent problem in the system of researching processes and phenomena in the post-Soviet space, causing a clash of different points of view and practice. The focus of the research is the problem of the past and present in the countries of Asia (former Soviet republics) as international regional actors and the determination of possible prospects for the development of their foreign policy scenario. The purpose of the study is to clarify the role and place of Asian countries (former republics of the USSR) in the process of forming a new regional security paradigm from the moment of the beginning of the active phase of Russia's military aggression against Ukraine. The object of research is Western Eurasia as a modern regional phenomenon of geopolitics. The subject of the study is the foreign policy of modern Asian countries (former Soviet republics) in the conditions of the formation of a new paradigm of international relations and the growing competition of world actors in the region (USA, EU, China, Russia).
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 81-105
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Management by the Development of Small and Medium Business in Ukraine
    Управління розвитком малого та середнього бізнесу в Україні
    Autorzy:
    Boreiko, Volodymyr
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/469837.pdf
    Data publikacji:
    2018-03-01
    Wydawca:
    Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
    Tematy:
    small and medium business
    tax law
    legal protection
    investment and innovation policy
    foreign economic activity
    Opis:
    Purpose. To disclose the effectiveness of management of the development of medium and small business in Ukraine. Methods: The study uses descriptive method based on a literature review. Results: In the industrialized countries of the world, medium, small enterprises as well as business involved individuals – entrepreneurs play an important role in ensuring development of national economies. They create new jobs and are the basis for training of highly skilled managers. Therefore, these cоuntries through taxуs and other cоnditions providе favourable еnvironment for the devеlopment of small and mеdium businesses. To support small and medium enterprises in foreign countries governmental policy include their involvement into the state contracts execution, provision of loan guarantees, corporate tax rates reduction, full dismissal from income tax during first years of an enterpise performance, the introduction of accelerated depreciation of buildings, encouragement of capital investments. Understanding the important role of medium and small enterprises in ensuring the development of the country's economy has encouraged Ukrainian legislators to introduce a simplified system of taxation of small enterprises and a special regime for taxation of individuals-entrepreneurs. These changes in the Ukrainian taxation system have given impetus to the development of small and medium businesses. However, the lack of an effective regulatory policy and system of legal protection as well as an increase in the tax burden due to the financial and economic crisis do not allow such enterprises to play a key role in the Ukrainian economy. So, to stimulate the development of small and medium-sized enterprises Ukraine should not be limited to introducing a preferential taxation regime for them, but should take advantage of other countries’ experience implementation. Considering foreign experience and analysis of the small and medium business activity in Ukraine have shown that besides the preferential tax regime, many other factors such as policy of the state investments and innovations promoting, getting loans, conducting training of young leaders, assistance in establishing cooperation with large domestic enterprises, and access to international markets, as well as protection against unlawful encroachment have made significant influence on its development. Therefore, creation of favourable tax, legal, financial-credit, investment and innovation environment, involvement in state orders fulfillment and promotion of foreign economic activity should become the basis for the development of small and medium businesses and the economy of Ukraine.
    Źródło:
    Intercultural Communication; 2018, 4, 1; 229-244
    2451-0998
    Pojawia się w:
    Intercultural Communication
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Дослідження з всесвітньої історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики України в Інституті Історії України НАН України: традиції та сучасний розвиток
    Studies on world history, international relations and foreign policy of Ukraine at the Institute of History of Ukraine of the NAS of Ukraine: traditions and contemporary development
    Autorzy:
    Vidnyanskyj, Stepan
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1977930.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Institute of History of Ukraine
    National Academy of Sciences of Ukraine
    Department of the History of International Relations and Foreign Policy of Ukraine
    world history
    coordination of scientific activities
    international relations
    Інститут історії АН УРСР (Інститут історії України НАН України)
    відділ історії країн народної демократії (відділ історії
    міжнародних відносин і зовнішньої політики України)
    наукові кадри
    всесвітня історія
    проблематика та результати досліджень
    координація наукової діяльності
    міжнародні наукові зв’язки
    Opis:
    У статті узагальнюються результати майже 75-річної діяльності одного з провідних відділів Інституту історії України НАН України з дослідження питань всесвітньої історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики України. Розглядаються історія структурних реорганізацій інституту та відділу, формування й характеристика його кадрового складу, проблематика та інноваційний характер багатьох праць наукових співробітників відділу радянського періоду з проблем історії зарубіжних країн та міжнародних зв’язків України, незважаючи на політичну й ідеологічну заангажованість історичної науки в СРСР, а також зміна методологічної та історіографічної парадигм і проблематики досліджень відділу після повалення комуністичних режимів у Європі, розпаду Радянського Союзу й соціалістичного блоку та закінчення «холодної війни» і проголошення незалежності України. Зокрема наголошується, що за 30 років української незалежності науковими співробітниками відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України підготовлено й опубліковано понад 100 оригінальних наукових видань (індивідуальних і колективних монографій, тематичних збірників наукових праць, історичних хронік, збірників документів і матеріалів тощо), що є значним творчим здобутком відділу загалом і суттєвим внеском у розвиток вітчизняної історичної науки на сучасному етапі. Вагомим є також внесок відділу в підготовку висококваліфікованих наукових кадрів зі всесвітньої історії, підтвердженням чого є підготовка в ньому й успішний захист близько 50 докторських і кандидатських дисертацій, у розвиток міжнародних наукових зв’язків істориків та координацію наукових досліджень зі всесвітньої історії і міжнародних відносин в Україні.
    The article summarises the results of almost 75-year old research activities on world history, international relations and foreign policy of Ukraine by one of the leading departments of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. The history of structural reorganizations of the institute and department, its staff composition, research problems and innovative manner of many scholarly works of the department in the Soviet period on the history of foreign countries and international relations of Ukraine, despite the political and ideological engagement of historical science in the USSR, are investigated. The author focuses on changes in methodological and historiographical paradigm, in the department's research issues following the crash of Communist regimes in Europe, the collapse of the Soviet Union and the break-up of the socialist camp, the end of the Cold War, Ukraine’s declaration of independence. The paper emphasises that for thirty years of Ukrainian independence the researchers of the Department of the History of International Relations and Foreign Policy of Ukraine have prepared over 100 original scholarly publications (individual and collective monographs, thematic collections of scientific papers, historical chronicles, collections of documents and materials, etc.). These scholarly works are a significant achievement of the department and a substantial contribution to the development of national historiography at the present time. The department’s participation is also crucial in training of highly qualified professionals in world history, as evidenced by the preparation and successful defence of about 50 pre-doctoral dissertations and doctoral theses, as well as in developing international scholarly relations among historians and coordination of scientific activities in Ukraine focusing on world history and international relations.
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 451-476
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Теоретико-методологічні аспекти поняття міжнародний імідж держави
    Theoretical and Methodological Aspects the Concept of International Image of the State
    Autorzy:
    Єремєєва, Ірина
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2163432.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    nation branding
    political marketing
    state
    globalization
    foreign
    policy
    international state image-making
    international relations
    національний брендинг
    політичний маркетинг
    держава
    глобалізація
    зовнішня політика
    міжнародний державний іміджмейкінг
    міжнародні відносини
    Opis:
    The article considers the theoretical and methodological aspects of the formation of the international image of the state through: analysis of conceptual approaches to the concept of international image of the state; identification of factors influencing the formation of an effective image of the state in the international arena; formulation of essential features of the state image and determination of their influence on the international competitiveness of the state; defining criteria for assessing the international image; analysis of areas of international state image-making. The international image of the state is a strategic tool for strengthening the status of the state in the international arena and the main criterion for its effectiveness. The international image is formed under the influence of natural factors and purposeful activity of state and other actors. The author identifies specific features of the international image of the state: compliance with the level of political, socio-economic and cultural development of the state; emphasis on the brightest and specific characteristics of the state; the presence of significant emotional and psychological composition; easy to display object; symbolization of some aspects of state life. The main criterion for the effectiveness of the state image is to strengthen the status of the state in the international arena. The result of the analysis of the main directions of international state image-making is the allocation of three areas: geopolitical direction forms the idea of geographical space as a territory for domestic and foreign policy; marketing direction provides promotion of economic processes of the state on the world stage; branding direction based on the recognizability of formal and informal symbols of the state contributes to the recognizability of the state on the world stage. Thus, the international image is a manageable category that can be built according to the political or economic demands of the state.
    У статті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти формування міжнародного іміджу держави через вирішення наступних завдань: аналіз концептуальних підходів до визначення державного іміджу; визначення чинників, що впливають на формування ефективного іміджу держави на міжнародній арені; формулювання основних особливостей державного іміджу та визначення їх впливу на міжнародну конкурентоспроможність держави; визначення критеріїв оцінки та аналіз структури міжнародного іміджу. Імідж є стратегічним інструментом зміцнення позицій і статусу держави та основним критерієм ефективності її діяльності на міжнародній арені. Міжнародний імідж формується під впливом об’єктивних чинників та цілеспрямованої діяльності державних та інших акторів. Автор визначає наступні особливості міжнародного іміджу держави: відображення рівня політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави; акцент на найяскравіших та специфічних характеристиках держави; наявність вагомої емоційної та психологічної складової; символізація деяких аспектів державного життя. Результатом змістовної характеристики іміджу держави є виділення трьох напрямків його формування: геополітичний напрям розглядає географічний простір як територію внутрішньої та зовнішньої політики; маркетинговий напрям забезпечує підтримку зовнішньоекономічної діяльності держави; брендинг сприяє розвитку формальних та неформальних символів держави та її пізнаваності у світі. Таким чином, міжнародний імідж є керованою категорією, що побудована відповідно до національних інтересів держави.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 61-77
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-14 z 14

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies