Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "The state" wg kryterium: Temat


Tytuł:
Суверенні держави перед викликами глобалізації: аналіз сучасних концепцій
Suwerenne państwa wobec wyzwań cywilizacyjnych: analiza współczesnych koncepcji
Autorzy:
Кресіна, Ірина
Алєксєєнко, Ірина
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489466.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
the nation state,
the transnational state,
sovereignty,
globalization,
world government
Opis:
The authors examine the national states development scenarios on the basis of two tendencies – the world government nascence and strengthening of the nation state. The ideas about inevitable formation to the 2000 year of the «world state» in the form of conflict-free and just united society of humanism in 1990-years failed. The possibilities of passing to more humane, just and intelligent society changed to the scenarios of split to parts civilization, contradictions between which were practically impossible to solve. By the end of XX century the determinative feature in investigation of the further existence of a sovereign state investigation becomes an inconsistency of the globalization process, which, despite expectations, at one time integrates and disjoins nations. The 1990s witnessed, that within global governance of the continuous "Shift of power" from governments of nation states to some new supranational structure of international management is not observed. Rather we talk about fundamentally new tendency of world development: at the global level both states and transnational formations own “the part” of power. The capital flows, which are consistently increasing, and products crossing national borders, making them more and more transparent, demand creation of coordinating bodies at the supranational level, but not as a shape of a "world government", but as collective actions of governments of several states. This model propsed by German political scientist W. Beck, is based on the idea of transnational state, namely community of states. The process of globalization provides arguments for supporters of the traditional theory of political realism, who claim, that in future development scenarios the main parts, as previously, belong to strong states and their nation interests, strength of which will be only increasing due to economic integration. The debates are kept only about whom in XXI century the leadership belongs to - traditional Western centers of power or East which grows stronger.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2014, 4; 8-17
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Взаємодія державної влади та громадянського суспільства в Україні в умовах системних викликів сучасності (кратологічно-управлінський і антропологічний дискурси)
The interaction of government and civil society in Ukraine in conditions of systemic challenges (kratalogical, management analysis and anthropological discourses)
Autorzy:
Бульбенюк, Світлана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489452.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
political power,
government,
civil society,
the state,
the ruling class,
«opinion leaders»,
transformation
Opis:
We consider the issues of interaction between government and civil society in modern Ukraine in terms of system calls through the prism kratological and management analysis and anthropological discourses. These discourses are concentrated in the kratological domain of research, because the issues of power in the domestic space forever are key in the theoretical and practical plane. Nowadays, the kratological discourse is complemented by the problem of studying the network of civil society and the E-state, which causes a qualitatively different view of political power - as a disperse phenomenon, a set of political alternatives known and equal to all rules. The author draws attention to the importance of lighting latent internal mechanisms for the implementation of political and / or power state for a deeper understanding of trends, implications and possible prospects of implementation of the strategy of systemic transformation of the Ukrainian state and society. At the same time, special attention is paid to the formation of a de facto semi-political confrontation between political and social actors of two types - representatives of the establishment and "opinion leaders" of the traditional and networked civil society. If the former are mainly representatives of the domestic political class of the post-Soviet period, then the latter are activists, intellectuals, artists, public, and eventually also potential statesmen (say, the young generation of people's deputies of the Verkhovna Rada of Ukraine of the VIII convocation), who came to the political and social advance during or after the revolutionary events of autumn 2013 - the winter of 2014. It is proved that in the conditions of those splits that occur now in Ukraine, the key social and political actors of socio-political shifts should be updated representatives of the ruling class, on the one hand, and «opinion leaders» from among the traditional and the network of civil society, on the other hand. Substantiates the view that the expression of an effective and truly democratic interaction of the state and civil society should be to ensure transparent competitive environment and creating a realm where it becomes possible political dialogue between the government and citizens, which the state is ready to negotiate with its citizens about the important issues of social development. After all, the main problems of the national state building in Ukraine in the last two and a half decades are related precisely to the fact that the domestic ruling class has not managed to conduct a permanent public dialogue with citizens, and those attempts to formulate and put forward relevant projects of social agreements that were carried out by social actors from the civil society, did not find an adequate response from the political actors on the part of the state. Thus, it can be argued that while the attempts to "conventionalisation" Ukrainian political life are a model of "one-gates", when only one side of a potential public-public dialogue and the conclusion of a social contract on its basis is interested in such a process. Moreover, the representatives of the establishment of various ideological and ideological and geopolitical directions, from the conventionally "pro-Moscow" to the conditionally "pro-American" and "pro-European" ones, have shown their disinterest. The basis of such a political dialogue should be symbolic of the conclusion convene social contract between senior representatives of the state and civil society on the basis of a political and social compromise. The importance of achieving a political and social compromise is due not only to the fact that without its achievement it is impossible to speak about the further political and socio-economic progress of our state in the conditions of a long Russian-Ukrainian military conflict and the unsolved numerous splits (intergenerational, value, structural-institutional, geopolitical And others) within the domestic society, but also because in recent decades, under the influence of the deployment and deepening of the processes of informatization and globalization in a substantial way the understanding of political and / or state power has changed - its essence, purpose, features of interaction with society and citizens. A true "conventionalisation" of domestic political life is possible only on condition of recognition of the equality of both subjects in the conclusion of such a symbolic pact - and the leading figures of the political class and civil society actors, with their circle to be expanded as much as possible, including through the involvement of representatives of the network civil society, various communities of so-called "grassroots" public initiatives.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2017, 7; 163-171
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Комунікативний вимір формування і просування публічного іміджу держави
Communicative Dimension of Formation and Promotion of the State`s Public Image
Autorzy:
Нагорняк (Nagornyak), Тетяна (Tetyana)
Польовий (Polovyi), Микола (Mykola)
Бондаренко (Bondarenko), Сергій (Sergii)
Осмоловська (Osmolovska), Анна (Anna)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2187908.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
інформаційний простір
політика формування іміджу держави
інтегральна модель формування іміджу держави
комунікаційні моделі
держав світу
імідж держави
image of the state
information space
integral model of state’s image
formation
communication models of the states of the world
policy of state’s image formation
Opis:
Within the framework of the author’s scientific research, three types of communicative models of the world’s states were identified, which reflect the basic principles of building state information policy and reflect the key characteristics of the political system. Among them are subsidiary, vertical, and transitional models. The institutional method was used to prove the specifics of the state as a political institution that is the bearer of national images, as well as the role and degree of influence of public policy on the formation of ideas about the state in the external information space, on the policy of promoting and transforming these images, with an emphasis on the actions of those states that shape the global political discourse of today. The authors propose an integral model of state’s public image formation, which provides for the synergy of actors of public diplomacy. The result of its implementation is the formation of the components of the state image (regional, multicultural, culinary, educational, expert) together with official products (national symbols, reputation characteristics, socio-economic development indicators, rating indicators and e-diplomacy products) «from below». Both the central government and local communities in the context of the implementation of «bottom-up» policy should be involved in the realization of a successful image formation policy. The authors emphasize that the policy of state’s image formation in the external information space should be considered as a multifaceted component of the foreign policy of the state. The tools, channels and subjects of formation and adjustment of the stateʼs image should be embedded in each of the vectors of foreign policy- in security, diplomatic, economic, social, legal, and directly information vectors.
У рамках авторських наукових пошуків виділено три типи комунікативних моделей держав світу, що відображають базові принципи побудови державної інформаційної політики та віддзеркалюють найважливіші характеристики політичної системи. Серед них – субсидіарна, вертикальна та перехідна моделі. За допомогою інституційного методу проаналізовано специфіку держави як політичного інституту, що є носієм загальнонаціональних образів, а також роль і ступінь впливу саме державної політики на формування уявлень про державу в зовнішньому інформаційному просторі, на політику просування і трансформації цих іміджів з акцентом на дії тих держав, які формують глобальний політичний дискурс сучасності. Автори пропонують інтегральну модель формування публічного іміджу держави, що передбачає синергію суб’єктів публічної дипломатії. Результатом її має стати формування «знизу» частини складових іміджу держави (регіональних, полікультурних, кулінарних, освітніх, експертних) разом з офіційними продуктами (державними символами, репутаційними характеристиками, соціально-економічними показниками розвитку, рейтинговими індикаторами та продуктами цифрової дипломатії). Для реалізації успішної політики формування іміджу слід залучати і центральну владу, і локальні громади в контексті впровадження політики «знизу». Автори наголошують на тому, що політику формування іміджу держави в зовнішньому інформаційному просторі слід розглядати як багатоаспектний складник зовнішньополітичного курсу держави. Інструменти, канали та суб’єкти формування і коригування іміджу держави мають бути закладені в кожному з векторів зовнішньої політики, а саме в безпековому, дипломатичному, економічному, соціальному, правовому та безпосередньо інформаційному.
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 1; 14-27
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретичні основи державної інноваційної політики і її складників
Theoretical foundations of the state innovation policy and its components
Теоретические основы государственной инновационной политики и ее составляющих
Autorzy:
Svyatohor, V. V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/692310.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:
інновації
інноваційна політика
інноваційна стратегія
методи реалізації державної інноваційної політики
инновации
инновационная политика
инновационная стратегия
методы реализации государственной инновационной политики
innovation
innovation policy
innovation strategy
methods of implementation of the state innovation policy
Opis:
Современная динамика социально-экономического развития актуализировала вопрос повышения эффективности государственной инновационной политики, ее адекватности современным приоритетам и проблемам развития страны. Целесообразным и актуальным вопросом является систематизация знаний, полученных при исследовании теоретических основ государственной инновационной политики, и результативность ее внедрения в зависимости от методов реализации. Цель работы – обобщить теоретико-методологические основы государственной инновационной политики. Автором рассмотрены типы государственной инновационной политики, факторы, влияющие на формирование государственной инновационной политики, составляющие разработки и осуществления государственной инновационной политики. Отмечено, что реализация государственной инновационной политики подчинена стратегии инновационного развития, указаны стратегические направления инновационного развития национальной экономики. Особое внимание автор обратил на этапы формирования государственной инновационной политики в индустриально развитых странах и охарактеризовал методы реализации государственной инновационной политики. На основе полученных результатов научного исследования, предложены основные направления инновационной политики для Украины в современных условиях. Сделан вывод, что государственная инновационная политика представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимообусловленных форм, механизмов, инструментов, технологий воздействия государства на процессы формирования, развития и реализации научно-технического, технологического и инновационного потенциала страны, основанные на перспективных мировых тенденциях научно-технологического развития. Реализация государственной инновационной политики подчинена стратегии инновационного развития, главная функция которой заключается в определении основных долговременных направлений научных разработок, внедрении нововведений, обеспечении ресурсами для достижения поставленных целей. Государство, реализуя инновационную политику, прежде всего в области регулирования НИОКР, применяет два основных типа методов: административные и программно-целевые. В ходе развития программно-целевых методов сформировалось несколько вариантов их реализации: система субсидий, институциональных программ и кооперативных внедренческих программ. Научная новизна исследования заключается в определении методологии государственной инновационной политики, которая охватывает интегрированную систему методов, способов, средств ее реализации, учитывая приоритеты современного инновационного развития индустриально развитых стран. Практическое значение исследования – использование особенностей теоретико-методологических основ государственной инновационной политики для выбора таких направлений и методов реализации инновационной политики, которые наиболее приемлемы для Украины в современных экономических условиях.
Modern dynamics of socio-economic development emphasized issues to improve efficiency of state innovation policy, its adequacy to contemporary priorities and problems in the country’s development. An appropriate and relevant question is the systematization of knowledge obtained in the study of theoretical foundations of the state innovation policy, and effectiveness of its implementation depending on the methods of realization. The aim of present work is the development of theoretical and methodological fundamentals of state innovation policy. To solve the set tasks, we applied such general scientific and special research methods as: analysis, synthesis, generalization, systematic approach. Author examined the types of state innovation policy, factors that influence its formation, components of development and implementation of the state innovation policy. It is highlighted that the implementation of the state innovation policy is coordinated with the strategy of innovative development; strategic directions of innovation development of the national economy are demonstrated. Special attention was paid by Author to stages in the formation of state innovation policy in industrialized countries with the methods characterized for the realization of state innovation policy. Based on the obtained results of scientific research, main directions were proposed of innovation policy for Ukraine under present conditions. A conclusion was drawn on that the state innovation policy is a set of interrelated and interdependent forms, mechanisms, instruments, technologies of influence of the state on the formation, development and realization of scientific-technical, technological and innovation potential of the country, based on the promising world trends in scientific and technological development. The implementation of the state innovation policy is coordinated with the strategy of innovation development whose main function is to define main long-term directions of scientific development, to implement innovations, to provide resources to achieve the set objectives. The state, when implementing innovation policy, above all in the R&D sector, applies two basic types of methods: administrative and program-targeted. In the course of development of program-targeted methods, there were formed several variants of their implementation: a system of subsidies, institutional programs and cooperative implementation programs. The scientific novelty of present research is in determining the methodology of the state innovation policy, which covers an integrated system of methods, ways, and means of its implementation, taking into consideration the priorities in modern development of leading industrial countries. A practical value of the research is in applying the features of theoretical and methodological foundations of the state innovation policy for the selection of such areas and methods of implementation of the innovation policy that are most acceptable for Ukraine under current economic conditions.
Сучасна динаміка соціально-економічного розвитку актуалізувала питання підвищення ефективності державної інноваційної політики, її адекватності сучасним пріоритетам і проблемам розвитку країни. Доцільне і актуальне питання – систематизація знань, одержаних під час дослідження теоретичних основ державної інноваційної політики, і результативність її впровадження залежно від методів реалізації. Мета роботи – узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційної політики. Автор розглянув типи державної інноваційної політики, фактори, що впливають на її формування, складники розробки та здійснення державної інноваційної політики. Зазначено, що реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку й вказано стратегічні напрями інноваційного розвитку національної економіки. Окрему увагу автор звернув на етапи формування державної інноваційної політики в індустріально розвинених країнах та охарактеризував методи реалізації державної інноваційної політики. На основі отриманих результатів наукового дослідження запропоновано основні напрями інноваційної політики для України в умовах сьогодення. Зроблено висновок, що державна інноваційна політика являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених форм, механізмів, інструментів, технологій впливу держави на процеси формування, розвитку та реалізації науково-технічного, технологічного й інноваційного потенціалу країни, заснованих на перспективних світових тенденціях науково-технологічного розвитку. Реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку, головна функція якої полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, упровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава, реалізуючи інноваційну політику, перш за все у сфері регулювання НДДКР, застосовує два основні типи методів: адміністративні й програмно-цільові. У ході розвитку програмно-цільових методів сформувалося кілька варіантів їх реалізації: система субсидій, інституційних програм і кооперативних впроваджувальних програм. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології державної інноваційної політики, яка охоплює інтегровану систему методів, способів, засобів її реалізації, із урахуванням  пріоритетів сучасного інноваційного розвитку індустріально розвинених країн. Практичне значення дослідження – використання особливостей теоретико-методологічних основ державної інноваційної політики для вибору таких напрямів і методів реалізації інноваційної політики, які найбільш прийнятні для України в сучасних економічних умовах.
Źródło:
European Journal of Management Issues; 2016, 7; 258-271
2519-8564
Pojawia się w:
European Journal of Management Issues
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Фінансова система України: проблеми і перспективи розвитку
The Financial System of Ukraine: Problems and Prospects of Development
System finansowy Ukrainy: problemy i perspektywy rozwoju
Autorzy:
Karlin, Mykola Ivanovych
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/38944301.pdf
Data publikacji:
2010
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
system finansowy państwa
finanse publiczne
lokalne finanse
budżet
deficyt budżetowy
dług publiczny
wydatki socjalne
system podatkowy
financial system of country
state finances
public finances
local finances
the state budget
deficit of budget
national debt
social charges
tax system
Ukraine
Polska
European Soyuz
Ibero-American model
Opis:
W artykule określono strukturę systemu finansowego Ukrainy, rolę finansów publicznych w jego rozwoju, zidentyfikowane wspólne problemy finansów publicznych ukraińskiego państwa i zaproponowane kierunki ich rozwiązania. Znaczną uwagę poświęcono w artykule problemom i sposobom reformowania systemu podatkowego Ukrainy.
In the article the specified structure of the financial system of Ukraine, role of state finances in its development, found out the general issues of functioning of public finances of the Ukrainian state, offered ways of their decision. Considerable attention in the article is spared problems and ways of reformation of the tax system of Ukraine.
Źródło:
Roczniki Wydziału Nauk Prawnych i Ekonomicznych KUL; 2009-2010, 5-6, 1; 217-230
1896-6365
Pojawia się w:
Roczniki Wydziału Nauk Prawnych i Ekonomicznych KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
Autorzy:
Derzhaliuk, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
trianon peace treaty
titular nation and minority
interethnic problems
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
foreign Hungarians
тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Opis:
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
Autorzy:
Держалюк, M.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:
У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Наукові категорії «альтернативне оскарження» та «адміністративне оскарження» в контексті оскарження у сфері державної реєстрації
“Alternative Appeal” and “Administrative Appeal” as Scientific Categories in the Context of State Registration Appealing Procedure
Autorzy:
Селіванова, Кристина
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163427.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Extrajudicial appeal
alternative dispute resolution in the field of
state registration
extrajudicial instances
quasi-judicial appeal
non-traditional
appeal in the field of state registration
boards for consideration of complaints
in the field of state registration
позасудове оскарження
альтернативне вирішення спору
в сфері державної реєстрації
позасудові інстанції оскарження
квазісудове
оскарження
нетрадиційне оскарження у сфері державної реєстрації
колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації
Opis:
The article deals with categories of “alternative appeal” and “administrative appeal” in domestic and foreign legal doctrine, as well as under the prism of the appealing procedure in the field of state registration. The author emphasizes that etymologically the problem is to determine the legal nature of the procedure for appealing against decisions, actions or inaction in the field of state registration of real estate and business: whether it is alternative, administrative or mixed. The researcher comprehensively uses the methods of comparative law and philology, so this research is intersectoral and interdisciplinary. The article also analyzes the general state of modern jurisprudence’s categorical apparatus by studying some scientific definitions of “alternative appeal” and “administrative appeal” terms to determine the essence of an out-of-court appeal in the field of state registration procedure. The author explores different interpretations of such a term as “alternative appeal” in the institutional context of administrative law and administrative process. The scientific paper notes the existence of scientific concepts on the synonymy of such terms as “alternative appeal”, “extrajudicial appeal”, “pre-trial appeal”, “non-traditional appeal”. The researcher considers some scientific interpretations of administrative appeal in the context of Ukrainian system of administrative services’ historical and social reforming. The article also lists the basic principles of an out-of-court appealing procedure in the field of state registration as well as it has signs of alternative and administrative appeal mechanisms. There is information about the competence and positive features of special advisory structures of the Ministry of Justice of Ukraine and its territorial offices – boards that consider complaints against illegal decisions, actions or inaction of administrative service providers in the field of state registration. The author summarizes that the procedure for appealing against decisions, actions or inaction of state registrars is extrajudicial, administrative and alternative (alternative to litigation).
Стаття присвячена дослідженню категорій «альтернативне оскарження» та «адміністративне оскарження» у вітчизняній та зарубіжній правовій доктрині, а також під призмою процедури оскарження у сфері державної реєстрації. Акцентовано увагу на тому, що з точки зору етимології проблематику становить визначення правової природи процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу: чи має вона альтернативний, адміністративний чи змішаний характер. Дослідження побудовано на комплексному використанні методів порівняльного правознавства та філології, отже носить міжгалузевий і міждисциплінарний характер. Проаналізовано загальний стан категоріального апарату сучасної юридичної науки шляхом дослідження наукових визначень термінів «альтернативне оскарження» та «адміністративне оскарження» для визначення сутності позасудової процедури оскарження у сфері державної реєстрації. Досліджено концепції тлумачення терміну «альтернативне оскарження» в інституційному контексті адміністративного права та адміністративного процесу. Зауважено про наявність наукових концепцій щодо синонімічності термінів «альтернативне оскарження», «позасудове оскарження», «досудове оскарження», «нетрадиційне оскарження». Досліджено наукові тлумачення терміну «адміністративне оскарження» крізь призму історико-політичного та соціального контексту реформування системи надання адміністративних послуг в Україні. Розглянуто загальні засади позасудової процедури оскарження у сфері державної реєстрації до органів юстиції та зауважено про наявність у неї ознак альтернативного й адміністративного механізмів оскарження. Наведено інформацію про обсяг компетенції та позитивні риси спеціальних консультативно-дорадчих структур при Міністерстві юстиції України та його територіальних управліннях – колегій, які уповноважені розглядати скарги на неправомірні рішення, дії чи бездіяльність надавачів адміністративних послуг у сфері державної реєстрації. Зроблено висновок про те, що процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів, дій чи бездіяльності суб’єктів державної реєстрації прав можна вважати позасудовою, адміністративною та альтернативною (альтернативою щодо судового розгляду спорів).
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 140-162
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Культурна дипломатія як інструмент сприяння розвитку відносин між Україною та Румунією в культурно-гуманітарній сфері
Dyplomacja kulturalna jako narzędzie promocji rozwoju stosunków Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej
Autorzy:
Melnychuk, Liubov
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343700.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
cultural diplomacy
cultural communication
foreign policy of the state
Cultural and Information Centеr
Ukraine
Romania
dyplomacja kulturalna
komunikacja kulturalna
polityka zagraniczna państwa
Centrum Kulturalno-Informacyjne
Ukraina
Rumunia
культурна дипломатія
культурна комунікація
зовнішня політика держави
Культурно-інформаційний центр
Україна
Румунія
Opis:
В статті аналізується культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної держави. Визначено сутнісні характеристики та особливості культурної дипломатії. Характеризується її місце та значення у зовнішній політиці держави. Висвітлено особливості розвитку міжнародної культурної комунікації України. Розкрито особливості культурної взаємодії України з Румунією. Зазначено, що культурно-інформаційний центр у складі Посольства України в Румунії є одним з осередків співпраці України та Румунії в культурно-гуманітарній сфері. За роки роботи центру його діяльність спрямовувалася на зміцнення двосторонніх відносин між Україною та Румунією, поглиблення співпраці у культурній, гуманітарній, інформаційній сферах; поширення в Румунії інформації про Україну, її історію і культуру, туристичні можливості і привабливість; зміцнення зв’язків з українською меншиною, сприяння задоволенню її національно-культурних потреб.
In the article cultural diplomacy is analysed as an instrument of foreign policy of the modern state. The essence and features of cultural diplomacy are defined. It is characterized its place and importance in the foreign policy of the state. Specificities of the development of international cultural communication in modern Ukraine are highlighted. The peculiarities of cultural interaction between Ukraine and Romania are described. It is noted that the cultural and information centеr within the Embassy of Ukraine in Romania is one of the centеrs of cooperation between Ukraine and Romania in the cultural and humanitarian sphere. Over the years of the centеr’s work, its activities have been aimed at strengthening bilateral relations between Ukraine and Romania, deepening mutual cooperation in the cultural, humanitarian and informational spheres. The centеr promotes spreading of information in Romania about Ukraine, its history and culture, tourist opportunities and attractiveness, strengthening ties with the Ukrainian minority, helping to satisfy its national and cultural needs.
W artykule podjęto analizę dyplomacji kulturalnej jako instrumentu polityki zagranicznej współczesnego państwa. Określono istotę i cechy dyplomacji kulturalnej. Scharakteryzowano jego miejsce i znaczenie w polityce zagranicznej państwa. Podkreślono specyfikę rozwoju międzynarodowej komunikacji kulturalnej we współczesnej Ukrainie. Opisano specyfikę interakcji kulturowych pomiędzy Ukrainą i Rumunią. Należy zauważyć, że centrum kulturalno-informacyjne Ambasady Ukrainy w Rumunii jest jednym z ośrodków współpracy Ukrainy i Rumunii w sferze kulturalnej i humanitarnej. Przez lata działalności centrum jego działania miały na celu wzmocnienie dwustronnych relacji między Ukrainą a Rumunią, pogłębienie wzajemnej współpracy w sferze kulturalnej, humanitarnej i informacyjnej. Centrum promuje rozpowszechnianie w  Rumunii informacji o  Ukrainie, jej historii i  kulturze, możliwościach i atrakcyjności turystycznej, wzmacnianie więzi z mniejszością ukraińską, pomagając w zaspokajaniu jej potrzeb narodowych i kulturalnych.
Źródło:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 139-160
2450-4866
Pojawia się w:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Дружина консула – авторка роману про українських дипломатів
The consul’s wife – the author of a novel about Ukrainian diplomats
Autorzy:
Matiash, Iryna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32062733.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
роман про українських дипломатів
Валерія О’Коннор-Вілінська
Генеральне консульство Української Держави в Цюріху
novel about Ukrainian diplomats
Valeria O’Connor-Vilinska
Consulate General of the Ukrainian State in Zurich
Opis:
У статті окреслено основні віхи долі української письменниці, перекладачки, громадської діячки Валерії О’Коннор-Вілінської та шлях до читача її роману „На еміграції”. Дослідження про дружину генерального консула як авторку роману про українських дипломатів є складовою частиною проєкту „Жіноче обличчя української дипломатії”. Його ініціювало Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин 2021 року на відзначення 30-ліття відновлення державної незалежності України. Опублікований через 75 років після смерті авторки літературний твір привернув увагу читачів до маловідомих подій дипломатичної історії. Водночас твір містив суголосні висловленим у спогадах сучасників оцінки болючих проблем молодої дипломатії. Відзначено, що особливість роману полягає в тому, що в його основу було покладено дійсну історію українського Генерального консульства в Цюріху, власний життєвий досвід дружини генерального консула як безпосередньої учасниці відтворених подій.
The article outlines the main stages of the fate of the Ukrainian writer, translator and public figure Valeria O’Connor-Vilinska and the path of her novel „In Emigration” to the reader. The research on the Consul General’s wife as the author of a novel about Ukrainian diplomats is a part of the Women’s Face of Ukrainian Diplomacy project. It was initiated by the Scientific Society for the History of Diplomacy and International Relations in 2021 to mark the 30th anniversary of the restoration of state independence of Ukraine. Being published 75 years after the author’s death the literary work drew readers’ attention to little-known events in diplomatic history. At the same time the work contained consonant assessments of the painful problems of young diplomacy expressed in the memoirs of contemporaries. It is noted that the peculiarity of the novel is that it was based on the true history of the Ukrainian Consulate General in Zurich, her own life experience of the Consul General’s wife as a direct participant in the events.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 197-211
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Інформаційна політика президентів Російської Федерації і Республіки Польща щодо України
Polityka informacyjna prezydentów Federacji Rosyjskiej i Rzczypospolitej Polskiej w stosunku do Ukrainy
Autorzy:
Кукуруз, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489311.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
information policy
state information policy
information geopolitics
information policy of the Russian president
information policy of the Polish president
Opis:
In 2013, Ukraine’s geopolitical choice was in the centre of attention of the whole world, began to take a significant part of the information space. For the authorities of the neighbouring states, it is important to know what is happening in Ukraine and, if possible, influence on situation. After the Revolution of Dignity, the annexation of the Crimea by the Russian Federation and the initiation armed conflict in the Donetsk and Luhansk regions, Ukrainian society must understand the political stance of Russia towards Ukraine. Also no less important is the position of the Republic of Poland regarding Ukraine, since it was this state until recently was considered the main advocate of Ukraine in the European Union. Information component of the foreign policy of the states in the XXI century has a decisive influence on the formation of public opinion, the position of international institutions, international relations, the image of society and the state in the world. The purpose of this article is to find out the goals of the information policy of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in the period 2014–2017. The article shows: the essence of the concept of «information policy»; the existing characteristics of the information policy of Russia and Poland concerning Ukraine; the positions of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine, which were published on their official sites; similarities and differences in the positions of the Russian and Polish presidents toward to Ukraine. Having analyzed the public statements of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in 2014–2017, the author finds some similarities and differences. For example, the Russian president, as a rule, tell about Ukraine and Russia’s role in issues related to Ukraine, while Polish presidents usually speak about Poland and Ukraine, focusing on Polish-Ukrainian relations. The Russian authorities, in the person of its president, divide Ukraine into power and people (the power is bad, the people need help). For the Polish authorities, at least until recently, in the official speeches of the presidents it was about Ukraine as a single whole (the people and the power that this people elected). In addition to the geopolitical interest of Russia and Poland to Ukraine, Russian authorities often tell about their economic interests in Ukraine; Poland authorities – about security issues (the dependence of the security of Poland and Europe as a whole on the situation in Ukraine). Russian authorities call the Ukrainian nationalists guilty of worsening Russian-Ukrainian relations. The Polish authorities also lately actualized the discussion of the activities of Ukrainian nationalists in the first half of the twentieth century. This issue has recently been the basis of modern PolishUkrainian relations. The comparison of the theoretical definitions of the concept of «information policy», which was presented at the beginning of the report and the practical aspects elucidated in the process of analyzing the public statements of the presidents of the two states in 2014–2017, gives possibility to formulate another conclusion. The information policy of the Polish president is more in line with the definition – the promulgation of the official position of the president of the state, informing the society of the goals and plans of activity, and attempts to obtain public support. Instead, the information policy of the Russian president, or rather the information geopolitics, is more oriented towards the use of technologies of information and psychological influence on the individual and mass consciousness in order to form the necessary public opinion, behaviours that will meet the goals defined by the authorities.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 41-50
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Economic approaches to ensure the economic security of domestic higher education institutions
Autorzy:
Breus, S.V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2157720.pdf
Data publikacji:
2015
Wydawca:
Instytut Studiów Międzynarodowych i Edukacji Humanum
Tematy:
higher education
state economic security
economic security of higher education institu- tions
the labor market
the government
universities and employers
Opis:
Considered in the article the role and importance of higher education in the present conditions for achieve economic development as a distinct country and world as a whole. The basic economic approaches to economic security of domestic higher education institutions.
Źródło:
Społeczeństwo i Edukacja. Międzynarodowe Studia Humanistyczne; 2015, 3(18); 25-34
1898-0171
Pojawia się w:
Społeczeństwo i Edukacja. Międzynarodowe Studia Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Економічні підходи до забезпечення економічної безпеки вітчизняних вищих навчальних закладів
Economic approaches to ensure the economic security of domestic higher education institutions
Autorzy:
Breus, S.V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2134336.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Instytut Studiów Międzynarodowych i Edukacji Humanum
Tematy:
higher education
state economic security
economic security of higher education institutions
the labor market
the government
universities and employers
Opis:
Considered in the article the role and importance of higher education in the present conditions for achieve economic development as a distinct country and world as a whole. The basic economic approaches to economic security of domestic higher education institutions.
Źródło:
Humanum. Międzynarodowe Studia Społeczno-Humanistyczne; 2014, 2(13); 21-30
1898-8431
Pojawia się w:
Humanum. Międzynarodowe Studia Społeczno-Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ЕВОЛЮЦІЯ РОЛІ ДЕРЖАВИ У ЗАПОБІГАННІ ТА ПОДОЛАННІ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В ЕКОНОМІЦІ
The state role evolution in preventing and overcoming of the economic crisis
Zmieniająca się rola państwa w zapobieganiu i zwalczaniu kryzysu gospodarczego
Autorzy:
Бурдяк, Олег
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/550707.pdf
Data publikacji:
2013
Wydawca:
Wyższa Szkoła Biznesu i Przedsiębiorczości w Ostrowcu Świętokrzyskim
Tematy:
state functions evolution
economy and society globalization the integration process
crises
state running model economy
ewolucja funkcji państwowych globalizacja gospodarki i społeczeństwa
proces integracji
kryzysy gospodarcze
Opis:
The author argues that in all economically independent states, as well as in Ukraine, the mechanisms of optimization of the state economic role and private economic initiatives are being searched. However, the optimal combination of the market mechanism forces and state regulation in the long-term perspective failed to be reached almost anywhere, that leads to a permanent review of the economic and political forces impact, science impact on the relations between economy and state, entails a transition from the current, state running model to liberal economic policy or vice versa.
Autor udowadnia, że w każdym gospodarczo niepodległym państwie, również na Ukrainie, trwa poszukiwanie mechanizmu optymizacji roli gospodarczej państwa oraz inicjatyw prywatnych. Jednak w trwałej perspektywie nie osiągnięto optymalnego połączenia wysiłków mechanizmu rynkowego i regulacji rządowych. Wpływanie państwa na gospodarkę pociąga za sobą szereg zmian, m.in. przejście od modelu centralizacji gospodarki do modelu liberalnego lub odwrotnie.
Źródło:
Acta Scientifica Academiae Ostroviensis. Sectio A, Nauki Humanistyczne, Społeczne i Techniczne; 2013, 1; 81-100
2300-1739
Pojawia się w:
Acta Scientifica Academiae Ostroviensis. Sectio A, Nauki Humanistyczne, Społeczne i Techniczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Переосмислення ідеї національної держави у Республіці Молдова
Reconception of the Idea of the Nation state in the Republic of Moldova
Autorzy:
Derzhaliuk, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51602657.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Республіка Молдова
розбудова держави
уніонізм
молдовонізм
нейтралітет Молдови
придністровський конфлікт
The Republic of Moldova
state development
unionism
Moldovanism
Moldova’s neutrality
the Transnistrian conflict
Opis:
Висвітлюються процеси формування державності у Молдові. Звертається увага на суперечливу спадщину, яку отримала республіка після розпаду СРСР та проголошення незалежності. Завдяки індустріалізації у другій половині ХХ ст. Молдова перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну країну середнього рівня розвитку. Водночас молдовани, як титульна нація, зазнали значної русифікації та асиміляції. З переселенням 1 млн. російськомовного населення у Молдову та вивезенням понад 500 тис. молдован до інших республік СРСР Молдова стала багатонаціональною. У кінці ХХ ст. російськомовне населення складало біля 35% жителів республіки, а у Придністров’ї – дві третини. Звернуто увагу на те, що під час набуття Молдовою незалежності нечувано зміцнювалися національно-визвольні, патріотичні й націоналістичні сили. Під їхнім впливом було відновлено правопис молдовської мови латинською графікою, надано їй статус єдиної державної мови на території Молдови, визнано її ідентичність з румунською мовою, посилилася ідеологія уніонізму, об’єднання з Румунією. Пануючій до цього російській мові відводилася роль мови міжнаціонального спілкування. Моделлю держави ставала унітарна форма із забезпеченням автономних прав для національних меншин у єдиній державі. Російська спільнота та русифікована українська громада, яка чисельно була найбільшою у Молдові, виступили проти таких державотворних і націєтворних процесів у країні. Центром їхньої боротьби стало Придністров’я. Сепаратисти почали вимагати забезпечення російській мові статусу другої державної на усій території країни, формування федеративного устрою, за яким цей край отримував би статус суб’єкта федерації з правом вето на рішення Кишинева, якщо Тираспіль з ними не погоджувався, відмови від планів унії з Румунією. Влада РМ на це не погодилася. У відповідь лідери сепаратистів проголосили про утворення Придністровської Молдовської Республіки, її незалежність та об’єднання з РФ, збереження військ Росії на території краю для його захисту. Спроби РМ збройно у березні-липні 1992 р. ліквідувати сепаратистів у Придністров’ї і відновити владу Кишинева й на цій території зазнали поразки від збройних сил Росії. Підкреслюється, що проголошена Придністров’єм у 1991 р. незалежність до нинішнього часу не визнана жодною державою світу, навіть Росією. З плином часу у суспільстві РМ плани уніонізму втратили актуальність, гору взяли помірковані сили. РМ слідує курсом постійного нейтралітету і збереження свого суверенітету. В останні 15 років у республіці проявляють політичну зрілість дві політичні течії, які орієнтуються на ЄС та на Росію. Домінуючим стало конструктивне використання обох цих міжнародних факторів. Курс РМ на євроінтеграцію є пріоритетним, але не менш важлива увага приділяється конструктивному співробітництву з РФ на взаємовигідних умовах. Для РМ така позиція є принциповою, а проголошений постійний нейтралітет – найкращим підтвердженням цього. Але РФ й ПМР продовжують саботувати ініціативи Кишинева. На їхню думку, від’єднаність Придністров’я складає значну перешкоду для євроінтеграції Молдови, України та Грузії, розширення ЄС і НАТО на схід. Наголошується, що у збереженні суверенітету і територіальної цілісності РМ міжнародна спільнота демонструє єдність, але у питаннях реалізації національної ідеї, в основі якої лежать унітарні принципи, недопущення федералізації республіки, такого консенсусу немає. Значна частина країн вважає за доцільне забезпечити автономію для російськомовного населення чи навіть запровадити у країні федеративний устрій. РМ продовжує курс на розбудову моноцентричної держави, в якій національні спільноти мають набути автономію на зразок Гагаузії. Незважаючи на це, ПМР, користуючись всебічною підтримкою Росії, продовжує слідувати самостійним курсом. Звертається увага на особливу зацікавленість України у прискоренні врегулювання придністровського конфлікту, на докладені зусилля з її боку для успіху у цьому питанні, яке складає значну небезпеку для України. Наголошується, що Україна є єдиною сусідньою державою РМ, яка неухильно підтримує її інтереси, є її надійним стратегічним партнером.
The processes of state formation in Moldova are covered. Attention is drawn to the controversial legacy that the republic received after the collapse of the USSR and the declaration of independence. Thanks to industrialization in the second half of the 20th century. Moldova has turned from an agrarian to an industrial-agrarian country of medium level of development. At the same time, the Moldovans, as the titular nation, underwent considerable Russification and assimilation. With the resettlement of 1 million Russian-speaking people to Moldova and the deportation of more than 500,000 Moldovans to other republics of the USSR, Moldova became multinational. At the end of the 20th century the Russian-speaking population made up about 35% of the republic's inhabitants, and in Transnistria - two-thirds. Attention was drawn to the fact that during the acquisition of independence by Moldova, national liberation, patriotic and nationalist forces were unheard of. Under their influence, the spelling of the Moldovan language in Latin script was restored, it was given the status of the only state language on the territory of Moldova, its identity with the Romanian language was recognized, and the ideology of unionism, unification with Romania was strengthened. The role of the language of international communication was assigned to the Russian language that was dominant before that. The model of the state was a unitary form with the provision of autonomous rights for national minorities in a single state. The Russian community and the Russified Ukrainian community, which was numerically the largest in Moldova, opposed such state-building and nation-building processes in the country. Transnistria became the center of their struggle. The separatists began to demand that the Russian language be granted the status of the second state language throughout the country, the formation of a federal system, according to which this region would receive the status of a subject of the federation with the right to veto the decisions of Chisinau if Tiraspil did not agree with them, and the rejection of plans for a union with Romania. The authorities of the Republic of Moldova did not agree to this. In response, the separatist leaders announced the formation of the Pridnestrovian Moldavian Republic, its independence and unification with the Russian Federation, and the preservation of Russian troops on the territory of the region for its protection. Attempts by the Republic of Moldova to eliminate the separatists in Transnistria and to restore the power of Chisinau in this territory were defeated by the armed forces of Russia in March-July 1992. It is emphasized that the independence declared by Transnistria in 1991 has not been recognized by any country in the world, not even Russia. Over time, the plans of unionism lost their relevance in the society of the Republic of Moldova, moderate forces prevailed. The Republic of Moldova follows a course of permanent neutrality and preservation of its sovereignty. In the last 15 years, two political currents oriented toward the EU and Russia have shown political maturity in the republic. Constructive use of both of these international factors became dominant. The course of the Republic of Moldova on European integration is a priority, but no less important attention is paid to constructive cooperation with the Russian Federation on mutually beneficial terms. For the Republic of Moldova, this position is fundamental, and the declared permanent neutrality is the best confirmation of this. But the Russian Federation and PMR continue to sabotage Chisinau’s initiatives. In their opinion, the separation of Transnistria is a significant obstacle to the European integration of Moldova, Ukraine and Georgia, and the eastward expansion of the EU and NATO. It is emphasized that the international community demonstrates unity in preserving the sovereignty and territorial integrity of the Republic of Moldova, but there is no such consensus in the implementation of the national idea, which is based on unitary principles and the prevention of federalization of the republic. A large number of countries consider it expedient to ensure autonomy for the Russian-speaking population or even introduce a federal system in the country. The Republic of Moldova continues the course of building a monocentric state, in which national communities should acquire autonomy like Gagauzia. Despite this, PMR, enjoying the comprehensive support of Russia, continues to follow an independent course. Attention is drawn to the special interest of Ukraine in speeding up the settlement of the Transnistrian conflict, to the efforts made by it for success in this matter, which constitutes a significant danger for Ukraine. It is emphasized that Ukraine is the only neighboring state of the Republic of Moldova that steadfastly supports its interests and is its reliable strategic partner.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 128-149
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies