Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "church" wg kryterium: Wszystkie pola


Tytuł:
Українська редакція церковнослов’янської мови в парадигмі сучасної лінгвістики
Ukrainian Redaction of the Church Slavonic Language from the Perspective of Modern Linguistics
Autorzy:
Наєнко, Галина
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/16530463.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Czasopisma i Monografie PAN
Tematy:
Slavic
Church Slavonic
history of the Ukrainian language
Ukrainian redaction of Church Slavonic
Ukrainian linguistics
Opis:
Since modern Slavic studies lack a uniform concept of the Ukrainian redaction of the Church Slavonic language, this article analyzes the major achievements of Ukrainian linguistics in the study of this phenomenon. Applying the method of linguistic historiography, the author describes the emergence of a national concept, according to which written sources – reflecting the features of the Ukrainian language from different periods of its formation – attest to the existence of a single Ukrainian redaction. The development of views on the Church Slavonic language is evidenced by the works of M. Maksymovych, I. Ohienko, G.Y. Shevelov, V. Nimchuk. Today different schools are primarily concerned with the quantitative interpretation of particular features of the Ukrainian redaction. Such an interpretation is largely premised on the 19th‑century Russian philological tradition which does not take into consideration the historical differentiation of East Slavic. Burdened with problematic terms like Russian, such an approach remains in contrast with Ukrainian linguistics, which accepts the existence of the Ukrainian redaction of Church Slavonic since the times of Kyivan Rus’.
Źródło:
Slavia Orientalis; 2022, LXXI, 4; 779-795
0037-6744
Pojawia się w:
Slavia Orientalis
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Церковно-співочі ініціятиви Василіянських монастирів
Church Singing Activities in Basilian Monasteries
Autorzy:
Yasіnovs’kiy, Yurіy
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1795771.pdf
Data publikacji:
2020-01-27
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
ukraiński śpiew kościelny
monastery bazyliańskie
śpiew kakofoniczny
Ukrainian church singing
Basilian monasteries
kalophonic chant
Opis:
Działalność w zakresie śpiewu kościelnego w monasterach bazyliańskich Autor artykułu podkreśla rolę, jaką odegrały bazyliańskie monastery w rozwoju śpiewu kościelnego oraz muzyki instrumentalnej. W XVII w., na terenie Ukrainy i Białorusi, wspierały one nie tylko tradycyjny śpiew liturgiczny, ale i nowe rozwiązania, co potwierdzał m.in. Jozafat Kuncewicz OSBM. Nie bez znaczenia był tutaj również wpływ kultury zachodniej, oddziałującej na Kościoły wschodnie. Monastery te stały się ważnym ośrodkiem rozwoju późnobizantyjskiej kultury śpiewu kościelnego, rozpowszechniając styl śpiewu kalofonicznego także na terenach rosyjskich (głównie moskiewskich), bułgarskich i mołdawskich. Oprócz monodycznego śpiewu melizmatycznego w klasztorach praktykowano śpiew partesny i chóralny (monaster w Żyrowiczach), działali tam liczni śpiewacy i kompozytorzy (np. w Ławrze Peczerskiej w Kijowie), zaś podczas świąt wprowadzano nawet muzykę instrumentalną (jak to miało miejsce w Ławrze Uniowskiej, gdzie przebywał wówczas Atanazy Szeptycki).
The author of the article emphasizes the role of Basilian monasteries in the development of church singing and instrumental music. In the 17th century, in the territories of Ukraine and Belarus, they supported not only traditional liturgical singing, but also new solutions (which was confirmed, among others, by Josaphat Kuncevich OSBM). Not without the influence of Western culture, these monasteries became an important centre for the development of late Byzantine church singing culture, spreading the style of kalophonic chant also in Russian (mainly Moscow), Bulgarian and Moldavian areas. Apart from monodic melismatic chant, the partesny and choral singing was practiced (Zhyrovichy Monastery). Moreover, numerous singers and composers were active there (e.g. in (Kyiv Pechersk Monastery), and during holidays even instrumental music was introduced (as it was the case in Univ Monastery, where Athanasius Szeptycki stayed at that time). Both Ukrainians and Belarusians introduced their creative achievements and professional engagement to the Moscovia monastery.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2019, 67, 12; 27-37
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
„Обрядова війна” 1860-х років на західноукраїнських землях і церковне малярство
„Ceremonial War” of the 1860s in the western Ukrainian lands and church painting
Autorzy:
Kupchynska, Larysa
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32062734.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
„обрядова війна”
греко-католицька церква
митець
традиції
новаторство
церковне малярство
„ritual war”
Greek Catholic Church
artist
church painting
traditions
innovation
Opis:
У статті на прикладі творчої діяльності провідних митців розглянуто вплив „обрядової війни” 1860-х років на формування самобутнього осередку церковного живопису західноукраїнських земель другої половини ХІХ ст. Велику увагу присвячено одному з наслідків конкордату 1855 р. між Австрією і Ватиканом, яким була „обрядова війна” греко-католицької церкви 1860-х років. Конкретизовано багатолітню діяльність духовенства у напрямі очищення грецького обряду в греко-католицькій церкві. Розкрито роль митців у розвитку церковного живопису та індивідуальний підхід Олександра Рачинського, Корнила Устияновича і Корнила Романовського до переосмислення традицій українського іконопису минулих століть. Доведено, що вони шляхом вивчення історії українського і західноєвропейського мистецтва сприяли новому підходу до живописно-композиційних і образно-змістових вирішень церковного малярства, вони переосмислили давні традиції відповідно до вимог свого часу.
The article investigates into the influence of the „ritual war” of the 1860s on the formation of an authentic center of church painting in the western Ukrainian lands of the second half of the nineteenth century by the example of the creative life of prominent artists. Much attention is paid to one of the consequences of the 1855 concordat between Austria and the Vatican, which was the „ritual war” of the Greek Catholic Church in the 1860 s. The long-term activity of the clergy to purify the Greek rite in the Greek Catholic Church is detailed. The role of artists in the development of church painting and the individual approach of Oleksandr Rachynskyi, Kornyl Ustiianovych and Kornyl Romanovskyi to rethinking the traditions of Ukrainian icon painting of past centuries is revealed. It is proved that by studying the history of Ukrainian and Western European art they contributed to a new approach to pictorial-compositional and figurative-semantic solutions of church painting, they rethought ancient traditions with due regards to the requirements of their time.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 181-196
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Церковнослов’янізми, пов’язані з церковними таїнствами в українському письменстві ХVІ –ХVІII століть
Cerkiewnosłowianizmy powiązane z cerkiewnymi sakramentami w piśmiennictwie ukraińskim ХVІ –ХVІII wieku
Church Slavonic words associated with the church sacraments in the Ukrainian literature of the 17th and 18th centuries
Autorzy:
Осінчук, Юрій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/594227.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Łódzkie Towarzystwo Naukowe
Tematy:
słownictwo
zabytki piśmiennictwa
semantyka
sakrament
cerkiewnosłowianizmy
vocabulary
historic texts
semantics
sacrament
Church Slavonic words
Opis:
W artykule poddano analizie fonetykę, strukturę oraz semantykę słownictwa cerkiewnosłowiańskiego funkcjonującego w języku ukraińskim ХVІ–ХVІІІ w. Przedstawiono również rozwój semantyczny cerkiewnosłowianizmów we współczesnym języku ukraińskim oraz w praktyce liturgicznej. Aktualność niniejszego badania wynika z konieczności podjęcia dogłębnych oraz systematycznych studiów nad słownictwem liturgicznym i obrzędowym w języku ukraińskim ХVІ–ХVІІІ w., szczególnie nad wyrazami pochodzenia cerkiewnosłowiańskiego, tak charakterystycznymi dla sfery religijnej – dotyczącymi sakramentów, ich udzielania itp. Za bazę źródłową artykułu posłużyły ukraińskie zabytki piśmiennictwa świeckiego: akta i dokumenty sądowe, gramoty, latopisy, utwory literatury polemicznej oraz pięknej, wchodzące do korpusu źródeł Słownyka ukrajinśkoji mowy XVI – perszoji połowyny XVII st., Istorycznoho słownyka ukrajinśkoho jazyka pod redakcją J. Tymczenki oraz ich kartotek, przechowywanych w O ddziale języka ukraińskiego Instytutu Ukrainoznawstwa im. I. Krypiakiewicza NAN Ukrainy (Lwów). Dołączono materiał ilustracyjny pochodzący z zabytków, które łączą styl teologiczny z naukowym. Przeprowadzona analiza wykazuje, że różne warianty graficzne i fonetyczne słownictwa cerkiewnosłowiańskiego, powiązanego z sakramentami cerkiewnymi, były bardzo często używane w języku ukraińskim XVI–XVIII w. Mowa tu przede wszystkim o kalkach semantycznych z języka greckiego, które za pośrednictwem języka cerkiewnosłowiańskiego weszły do języka ukraińskiego. Jak się okazuje, badane słownictwo z minimalnymi zmianami semantycznymi przetrwało we współczesnej literackiej ukraińszczyźnie oraz w praktyce cerkiewnej i liturgicznej.
This article analyses the phonetics, structure and semantics of Church Slavonic words used in the Ukrainian language of the 16th to 18th centuries. The semantic development of Church Slavonic words in contemporary Ukrainian and in liturgical practice is also examined. The research is timely due to the need for a deeper, systematic study of liturgical and ritual vocabulary in the Ukrainian language of the 16th to 18th centuries, in particular of items taken from Church Slavonic characteristic of the religious sphere – such as those associated with the sacraments and their administration. The sources for the research were secular Ukrainian texts: legal documents, scripts, chronicles, literature and polemical writings, found in the corpus of the Dictionary of the Ukrainian Language, 16th and First Half of 17th Century, in the Ukrainian Historical Dictionary, ed. E. Timchenko, and in the card index kept at the Ukrainian Language department of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, at the National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv). Illustrative material from the historic texts, combining theological and scientific styles is included. The analysis shows that different graphic and phonetic variants of Church Slavonic vocabulary connected to church sacraments were in frequent use in the Ukrainian language of the 16th to 18thcenturies. These are mostly semantic calques from Greek which came into the Ukrainian language via Church Slavonic. The studied vocabulary was found, with minimal semantic changes, to have survived in modern literary Ukrainian and in Church and liturgical practice.
Źródło:
Rozprawy Komisji Językowej ŁTN; 2018, 66; 351-369
0076-0390
Pojawia się w:
Rozprawy Komisji Językowej ŁTN
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Репресії сталінського режиму щодо Римсько-католицької церкви на Волині і в Східній Галичині у 1939–1941 рр.
Repression of the Stalinist regime against the Roman Catholic Church in Volhynia and Eastern Galicia 1939–1941
Autorzy:
Baran, Wołodymyr
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/488063.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
Tematy:
stalinizm
Kościół Rzymskokatolicki w ZSRR
Stalinist regime
Roman Catholic Church in USSR
Opis:
The article analyzes the situation of the Roman Catholic Church in Volhynia and Eastern Galicia in 1939–1941. The author discusses the Stalinist policy towards religion and the Church, forms and methods of government pressure on religious organizations, believers and clergy (intimidation, summoning for questioning, the introduction of high taxes, the use of a variety of administrative harassment, etc.). This paper shows the activity of the Soviet state security organs to the distribution of religious communities, to discredit priests and church leaders, as well as the persecution and repression against the most stubborn and rebellious priests. However, even such action could not undermine the authority of the clergy and tear items of local people on the maintenance of a constant tradition, and the Christian faith.
Źródło:
Komunizm: system – ludzie - dokumentacja; 2014, 3; 49-63
2299-890X
Pojawia się w:
Komunizm: system – ludzie - dokumentacja
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Вплив святоотцівської спадщини і святих Православної Церкви на формування богословської думки архимандрита Софронія Сахарова
The influence of the patristic heritage and the saints of the Orthodox Church on theological thought formation of the archimandrite Sophronius Sakharov
Autorzy:
Sydorak, Andriy
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/612871.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
Sakharov
Silouan
Church Fathers
spirituality
virtues
image and likeness
perfection
Opis:
In his article, the author considers the main patristic sources and works of Orthodox saints, that were crucial in the formation of a well-known Orthodox theologian and spiritual seeker of the XX century the Archimandrite Sophrony Sakharov. He also reaches his writings, as well as the works and memoirs of contemporaries, to show what was the archimandrite’s relationship to the heritage of the Holy Fathers, and which texts were most relevant to him. The author pays special attention to the role of the elder Silouan, Sakharov’s spiritual mentor, who formed his patristic theology vision.
W swym artykule autor analizuje podstawowe źródła patrystyczne i dzieła świętych prawosławnych, które wpłynęły na kształt myśli znanego prawosławnego teologa i pisarza ascetycznego XX wieku – archimandryty Sofroniusza Sacharowa. Sięga też do jego pism, jak również dzieł i wspomnień współczesnych mu pisarzy, po to by ukazać, jaka była relacja archimandryty do dziedzictwa Świętych Ojców, oraz które teksty były dla niego najbardziej istotne. Szczególną zaś uwagę poświęca autor roli starca Sylwana, który był przewodnikiem duchowym Sacharowa i ukształtował jego patrystyczną wizję teologii.
Źródło:
Vox Patrum; 2017, 67; 573-597
0860-9411
2719-3586
Pojawia się w:
Vox Patrum
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Обґрунтування церковної незалежності у теологічному вченні періоду пізньої Візантії
Justification of Church Independence in the Theological Doctrine of the Late Byzantine Period
Оправдение самостоятельности церкви в теологическом учении позденвизантийского периода
Autorzy:
Кобетяк, Андрій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2176066.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
ecclesiology
Ecumenical Council
autocephaly
eparchy
patriarch
pentarchy
dogma
church
Byzantium
theologian
экклезиология
Вселенский собор
автокефалия
епархия
патриарх
пентархия
догмат
церковь
Византия
богослов
Opis:
The article considers the main mechanisms and principles of functioning of the church-administrative system of governance of the Ecumenical Church. It is established that church life is a lively and dynamic process. The church is steadily moving forward and is forced to respond to societal demands and problems. It is proved that the formation of two approaches (Greek and Slavic) to the understanding of the structure of the system of Universal Orthodoxy was the cause of the crisis in the church. It is noted that “church misunderstandings” became apparent after the Great Council of Crete and the granting of the Tomos to the Ukrainian Church. The study highlights the transformational processes of the institution of autocephaly in late Byzantium period, as well as its importance for the modern church. It is proved that the ecclesiological conditionality of the autocephalous principle stems from the very nature of the church. The article argues that in the Orthodox tradition there is no generally accepted interpretation of the interdependence of gaining state independence and the autocephalous status of churches. From the point of view of Orthodox ecclesiology, it is obvious that, by its very structure, every church must necessarily be autocephalous. However, in practice, a number of national churches are waiting for PanOrthodox recognition for a long time. During the period of late Byzantium, autocephaly was transformed from a natural state to an ecclesiasticalpolitical phenomenon. And in the modern period – to an exclusively political one. It is established that the key task of modern world theology is to study the problem of autocephaly. Since the beginning of Christianity, autocephaly has become the basic principle of the apostolic foundation of the community-church, taking into account the national and ethnic characteristics of the population of the then Roman Empire. It is emphasized that autocephaly is one of the oldest institutions of the Church, which is the main feature of Orthodoxy. It is proved that the state is always an interested party in the process of church independence. Since each independent country seeks to have its own church, it acts as a protector of the powers and rights of the church located within its territorial authority. This significantly affects the current geopolitical relations between the Local Churches. It has been established that autocephaly was an adaptation of the church to the political geography of the state. The article establishes that the Ecumenical Church, while being united in its essence, is divided into independent Local Churches on an administrative and national basis. The article establishes that the institutional disputes of modern Local Churches in most cases are related to the “canonical territory” and the limits of their influence. This is directly related to the acquisition of autocephalous status. It is concluded that such global problems of All-Church significance can be solved exclusively by a conciliar way and reasonable means. This requires the participation of all Orthodox hierarchs, including unrecognized churches, to take into account their position.
В статье рассматриваются основные механизмы и принципы функционирования церковно-административной системы управления экуменического движения. Установлено, что церковная жизнь представляет собой живой и динамичный процесс. Церковь неуклонно движется вперед и вынуждена реагировать на запросы и проблемы общества. Доказано, что формирование двух подходов (греческого и славянского) к пониманию устройства системы Вселенского православия явилось причиной кризиса в церкви. Отмечается, что «церковные недоразумения» стали очевидны после Великого Критского Собора и предоставления Томоса Украинской Церкви. В исследовании освещаются трансформационные процессы автокефалии в поздневизантийский период, а также её значение для современной церкви. Доказано, что экклезиологическая обусловленность автокефального принципа вытекает из самой естественности церкви. В статье утверждается, что в православной традиции отсутствует общепринятая интерпретация взаимообусловленности обретения государственной независимости и автокефального статуса церквей. С точки зрения православной экклезиологии очевидно, что по самой своей структуре каждая церковь обязательно должна быть автокефальной. Однако на практике ряд национальных церквей давно ждут всеправославного признания. В период поздней Византии автокефалия из естественного состояния превратилась в церковно-политическое явление. А в современный период – к исключительно политическому. Установлено, что ключевой задачей современного мирового богословия является изучение проблемы автокефалии. С момента возникновения христианства автокефалия стала основным принципом апостольского основания общины-церкви с учетом национальных и этнических особенностей населения тогдашней Римской империи. Подчеркивается, что автокефалия является одним из древнейших институтов Церкви, что является главной чертой Православия. Доказано, что государство всегда является заинтересованной стороной в процессе церковной самостоятельности. Поскольку каждая независимая страна стремится иметь свою церковь, она выступает защитником полномочий и прав церкви, находящейся в пределах ее территориальной власти. Это существенно влияет на текущие геополитические отношения между Поместными Церквами. Установлено, что автокефалия была адаптацией церкви к политической географии государства. В статье установлено, что Вселенская Церковь, будучи единой по своей сути, делится на самостоятельные Поместные Церкви по административному и национальному признаку. В статье установлено, что институциональные споры современных Поместных Церквей в большинстве случаев связаны с «канонической территорией» и пределами их влияния. Это напрямую связано с приобретением автокефального статуса. Делается вывод о том, что такие глобальные проблемы общецерковного значения могут решаться исключительно соборным путем и разумными средствами. Для этого необходимо участие всех православных иерархов, в том числе непризнанных церквей, с учетом их позиции.
Źródło:
Studia Orientalne; 2022, 3(23); 132-149
2299-1999
Pojawia się w:
Studia Orientalne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Державно-церковні відносини пізньопротестантських течій у Польщі (1918 1939 рр.)
Autorzy:
Галуха, Любов
Бородинська, Ліна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2158631.pdf
Data publikacji:
2012
Wydawca:
Instytut Studiów Międzynarodowych i Edukacji Humanum
Tematy:
Poland (1918-1939)
late Protestants
state and church relations
Opis:
The article deals with state and church relations of late Protestant movements in interwar Poland that provided the right recognition for activities of religious communities, the legalization of community and religious communities, ensuring civil rights and duties of the faithful.
Źródło:
Prosopon. Europejskie Studia Społeczno-Humanistyczne; 2012, 2(4); 215-226
1730-0266
Pojawia się w:
Prosopon. Europejskie Studia Społeczno-Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Дiячi украïнськоï культури щодо дискусïï орiенталicтiв та окциденталicтiв у Греко-католицькiй Церквi (1920-1930 рр.)
Ukrainian cultural activists discussion about orientalism and oxydentalism in Greek Catholic Church (1920-1930th)
Autorzy:
Kramar, Rotysław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/482434.pdf
Data publikacji:
2008-12-01
Wydawca:
Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
Tematy:
Greek Catholic Church
orientalism
oxydentalism
Ukrainian cultural activists
Opis:
The theme of this article is the discussion about Greek Catholic Church tendency of the development in Galician uniate priests’ surrounding such as orientalism and oxydentalism. Spiritual debates were about the ritual forms in epoch of the new challenge of the modernizing world; which of them would be more suitable for the Church. They transformed to the wide discussion about the civilizing development of the Ukraine by means of the scientists and cultural activists.
Źródło:
Acta Polono-Ruthenica; 2008, 1, XIII; 319-332
1427-549X
Pojawia się w:
Acta Polono-Ruthenica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Роль Митрополита Варшавського Діонісія Валединського в конституюванні УАПЦ формації 1942 року
Rola Metropolity Warszawskiego Dionizego Waledyńskiego w ukształtowaniu Ukraińskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego formacji 1942 roku
The role of the Metropolitan of Warsaw Dionisii Valedynskyi constituting the wartime Ukrainian Autocephalous Orthodox Church
Autorzy:
Смирнов, Андрій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/436954.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydział Lingwistyki Stosowanej. Katedra Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej
Tematy:
Dionizy Waledyński
Kościół prawosławny
Metropolia Warszawska
kanoniczność
hierarchia
Dionisii Valedynskyi
the Orthodox Church
Warsaw Metropolitanate
canonicity
hierarchy
Opis:
Artykuł jest poświęcony zewnętrznym przemianom ukraińskiego prawosławia w latach II wojny światowej. Szczególną uwagę zwrócono na stosunki kanoniczne między Metropolią Warszawską i Patriarchatem Moskiewskim. Pod okupacją niemiecką prawosławie ukraińskie zostało podzielone na dwie grupy. Autonomiczny Kościół Prawosławny zarządzony przez metropolitę Aleksego Hromadskiego uznawał jurysdykcję Patriarchatu Moskiewskiego. Metropolita Warszawski Dionizy Waledyński popierał ustanowenie Ukraińskiego Autokefalicznego Kościóła Prawosławnego i mianował arcybiskupa Polikarpa Sikorskiego administratorem tego Kościóła na ziemiach Ukrainy. Sikorski w lutym 1942 r. w Pińsku wyświęcił dwóch nowych ukraińskich władyków (Nikanora Abramowicza i Ihora Hubę). W maju 1942 r. w Kijowie Sobór Biskupów UAKP nadał Dionizemu godność locum tenens metropolii kijowskiej.
The role of the Metropolitan of Warsaw Dionisii Valedynskyi constituting the wartime Ukrainian Autocephalous Orthodox Church The article deals with external transformation of Ukrainian orthodoxy during the World War II. Special attention is paid to the canonical relations between the Warsaw Metropolitanate and the Moscow Patriarchate. Under German occupation, ukrainian orthodoxy split into two groups. One trend was led by Metropolitan Oleksii Hromadskyi who created the Autonomous Orthodox Church under the Moscow Patriarchate. Metropolitan of Warsaw Dionisii Valedynskyi gave his blessing for the establishment of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church and designated Archbishop Polikarp Sikorskyi as administrator of the church. In February 1942 in Pinsk Sikorsky consecrated the fi rst two bishops of the UAOC on Ukrainian territory (Nykanor Abramovych and Ihor Huba), and in May 1942 the Kyiv Council of UAOC bishops elected Dionisii as locum tenens of the Metropolitan See of Kyiv
Źródło:
Przegląd Środkowo-Wschodni; 2019, 4; 389-406
2545-1324
Pojawia się w:
Przegląd Środkowo-Wschodni
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.
Cerkiew prawosławna i władze radzieckie w obwodzie donieckim w latach 1965–1985
Autorzy:
Nikiforow, Карен
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2015083.pdf
Data publikacji:
2021-12-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
державно-церковні відносини
радянська влада
Російська Православна Церква
релігійна політика
“застій”
Донецька область
state-church relations
Soviet power
Russian Orthodox Church
religious policy
“stagnation”
Donetsk region
stosunki państwo-Kościół
władza radziecka
rosyjska Cerkiew prawosławna
polityka religijna
„stagnacja”
obwód doniecki
Opis:
Після короткої антирелігійної кампанії “штурму небес”, інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала змінюватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви.
Po krótkiej kampanii antyreligijnej „szturm nieba” zainspirowanej przez Nikitę Chruszczowa okres zaostrzenia kryzysu ideologicznego w Związku Radzieckim w latach 1965–1985 stał się względnie spokojny dla związków religijnych. Ogólnie w ZSRR, szczególnie w ukraińskiej SRR, a zwłaszcza w regionie donieckim, największą liczbą wspólnot i wierzących posiadała rosyjska Cerkiew prawosławna. Sowiecka polityka religijna, która pozostała jawnie ateistyczna, zaczęła się zmieniać w czasach panowania Leonida Breżniewa przy milczącej akceptacji istnienia Cerkwi. Trend ten był widoczny na poziomie lokalnym. Uwaga autora koncentruje się na regionalnym aspekcie interakcji między władzami sowieckimi a Cerkwią Prawosławną.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 71-82
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Формування радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин
Formation of the Soviet Totalitarian Model of State-church Relations
Autorzy:
Otrosh, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51604525.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
політика більшовиків у галузі релігії
ленінські основи радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин
гоніння на православну церкву та фізичні розправи над представниками духовенства
радянське антирелігійне законодавство та практика його застосування
кампанія з розкриття святих мощей
кампанія з вилучення церковних цінностей
the policy of the Bolsheviks in the field of religion
the Leninist foundations of the Soviet totalitarian model of state-church relations
the persecution of the Orthodox Church and physical massacres of the clergy
the Soviet anti-religious legislation and the practice of its application
the campaign to reveal holy relics
the campaign to seize church values
Opis:
У статті ставиться завдання дослідження сформованої в часи правління Леніна радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин, яка після Жовтневої революції 1917 р. принципово змінила релігійну ситуацію в країні. Прихід до державного керівництва більшовицької партії означав для православної церкви настання епохи жорстоких гонінь. При негативному ставленні до всіх релігій більшовики виявляли особливу ворожість до православ’я, тому їх  відносини з церквою з самого початку набули конфліктних форм. Декрет Ради Народних Комісарів «Про відокремлення церкви від держави» від 20 січня 1918 р. позбавив православну церкву юридичних і майнових прав та заклав основи її безправного становища на увесь період існування радянської влади. Цей декрет став замахом на весь устрій церковного життя і актом відкритого гоніння на церкву. Розпочався активний процес захоплення та вилучення монастирських і церковних будівель. Тисячі духовних осіб та активних віруючих були кинуті до в’язниць і концтаборів, масово відбувалися позасудові розправи над ними. Проведена більшовиками протягом 1918-1920 рр. блюзнірська кампанія з розкриття рак зі святими мощами стала першою з найбільших  загальнодержавних антицерковних акцій за всю історію радянського періоду. Вилучені у монастирях і соборах святі мощі поміщалися в атеїстичні музеї. Особи, винні у протидії розкриттю рак зі святими мощами, притягалися до кримінальної відповідальності. Одночасно відбувалося масове закриття монастирів, у них вилучалися земельні угіддя та будівлі, проводилися реквізиції та пограбування церковних цінностей, насельники виселялися і зазнавали репресій. Під виглядом проведеної 1922 р. кампанії з вилучення у храмах предметів із дорогоцінних металів для реалізації на допомогу голодуючим розпочалися безпосередні каральні дії проти церкви. До обвинувачених в організації протидії вилученню церковних цінностей застосовувалася вища міра покарання. У цей період більшовики намагалися також усунути від церковного управління патріарха Тихона та інших авторитетних архіпастирів, щоб зруйнувати єдність церкви, зробити її підконтрольною, а в подальшому розкласти та знищити. Протистояння з православною церквою було основою радянської релігійної політики в період правління Леніна. Стосовно до інших конфесій, всупереч деклараціям про повну рівноправність усіх релігій у радянській державі, у перші роки після Жовтневої революції політика більшовиків була менш жорсткою. У пропагандистських цілях «колишній панівній» православній церкві протиставлялися усі інші релігії, які раніше обмежувалися у правах або переслідувалися царизмом. Однак наприкінці 1923 р. (вже без участі тяжко хворого Леніна, який раніше був безпосередньо причетний до прийняття практично всіх принципово важливих рішень радянського уряду і більшовицької партії щодо церковної політики) в СРСР формується нова структура здійснення державної релігійної політики та відбувається перехід радянської держави до більш гнучкого курсу щодо церкви (так званий «релігійний неп»).
The article sets the task of researching the Soviet totalitarian model of state-church relations formed during Lenin’s reign, which fundamentally changed the religious situation in the country after the October Revolution of 1917. The coming to the state leadership of the Bolshevik Party meant the beginning of an era of brutal persecution for the Orthodox Church. With a negative attitude towards all religions, the Bolsheviks showed particular hostility towards Orthodoxy, so their relations with the church took conflicting forms from the very beginning. The Decree of the Council of People’s Commissars “On the Separation of Church and State: of January 20, 1918 deprived the Orthodox Church of its legal and property rights and laid the foundations for its lawless position for the entire period of Soviet rule. This decree became an attack on the entire system of church life and an act of open persecution of the church. An active process of seizure and seizure of monastery and church buildings began. Thousands of clergy and active believers were thrown into prisons and concentration camps, extrajudicial massacres took place against them en masse. The blasphemous campaign conducted by the Bolsheviks during 1918-1920 to reveal the cancer with holy relics became the first of the largest nationwide anti-church actions in the entire history of the Soviet period. Holy relics removed from monasteries and cathedrals were placed in atheistic museums. Persons guilty of resisting the opening of coffins with holy relics was held criminally liable. At the same time, there was a mass closure of monasteries, their land and buildings were seized, church valuables were requisitioned and looted, the inhabitants were evicted and subjected to repression. Direct punitive actions against the church began under the guise of a 1922 campaign to seize objects made of precious metals from temples for use in aid of the starving. A higher measure of punishment was applied to those accused of organizing opposition to the seizure of church valuables. During this period, the Bolsheviks also tried to remove Patriarch Tikhon and other authoritative archpastors from the church administration in order to destroy the unity of the church, make it under their control, and subsequently disintegrate and destroy it. Confrontation with the Orthodox Church was the basis of Soviet religious policy during the period of Lenin’s rule. In relation to other confessions, contrary to the declarations of full equality of all religions in the Soviet state, in the first years after the October Revolution, the policy of the Bolsheviks was less strict. For propaganda purposes, the “former ruling” Orthodox Church was opposed to all other religions that were previously restricted in their rights or persecuted by tsarism. However, at the end of 1923 (already without the participation of the seriously ill Lenin, who had previously been directly involved in the adoption of almost all fundamentally important decisions of the Soviet government and the Bolshevik Party regarding church policy), a new structure for the implementation of state religious policy was formed in the USSR and the transition of the Soviet state to a more flexible of course regarding the church (the so-called “religious non”).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 183-209
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Польська громада у міському просторі Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
Autorzy:
Боженко, Анастасія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/631731.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
Kharkiv, Polish community, University, social structure, church
Харків, польська громада, Університет, соціальна структура, костьол
Opis:
The article is devoted to the study of interaction of Polish inhabitants with the Kharkiv city community in the second half of 19th – the early 20th century. The theme is actualized enough in the works of Polish and Ukrainian scholars, such as L. Zhvanko, A. Kijas, T. Kovalenko, K. Latawiec, M. Korzeniowski and others. Studying the social structure of Poles in Kharkiv, we found that the Polish community had a greater proportion of privileged strata of society than the city structure as a whole. It has been found that within the city space, the Polish community was concentrated around two centers – the University of Kharkiv and Catholic Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary. They were the centers of cultural and spiritual life of Polish community. Although the Kharkiv Polish community was small, it was one of the most influential communities in East Ukraine.
Стаття присвячена дослідженню взаємодії польського населення з міською спільнотою Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Тема є достатньо актуалізована у монографіях як польських, так і українських дослідників, таких як Л. Жванко, А. Кийас, Т. Коваленко, К. Лятавець, М. Коженьовський та інші. Досліджуючи соціальну структуру польського населення Харкова, ми з’ясували, що воно має у своєму складі більшу питому вагу привілейованих станів населення, аніж міська структура в цілому. У просторовій організації польської громади ми виділили два основних кристалізуючих ядра, а саме, Харківський Університет та Католицький Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, які були своєрідними центрами тяжіння культурного та духовного життя польської громади у Харкові. Не дивлячись на відносно невеликі розміри, харківська польська спільнота була найвпливовішою на теренах Східної України.
Źródło:
Res Historica; 2018, 45
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Польська громада у міському просторі Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
Autorzy:
Боженко, Анастасія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/631760.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
Kharkiv, Polish community, University, social structure, church
Харків, польська громада, Університет, соціальна структура, костьол
Opis:
Стаття присвячена дослідженню взаємодії польського населення з міською спільнотою Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Тема є достатньо актуалізована у монографіях як польських, так і українських дослідників, таких як Л. Жванко, А. Кийас, Т. Коваленко, К. Лятавець, М. Коженьовський та інші. Досліджуючи соціальну структуру польського населення Харкова, ми з’ясували, що воно має у своєму складі більшу питому вагу привілейованих станів населення, аніж міська структура в цілому. У просторовій організації польської громади ми виділили два основних кристалізуючих ядра, а саме, Харківський Університет та Католицький Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, які були своєрідними центрами тяжіння культурного та духовного життя польської громади у Харкові. Не дивлячись на відносно невеликі розміри, харківська польська спільнота була найвпливовішою на теренах Східної України.
Źródło:
Res Historica; 2018, 45
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Польська громада у міському просторі Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
Autorzy:
Боженко, Анастасія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/953657.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
Kharkiv, Polish community, University, social structure, church
Харків, польська громада, Університет, соціальна структура, костьол
Opis:
Стаття присвячена дослідженню взаємодії польського населення з міською спільнотою Харкова у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Тема є достатньо актуалізована у монографіях як польських, так і українських дослідників, таких як Л. Жванко, А. Кийас, Т. Коваленко, К. Лятавець, М. Коженьовський та інші. Досліджуючи соціальну структуру польського населення Харкова, ми з’ясували, що воно має у своєму складі більшу питому вагу привілейованих станів населення, аніж міська структура в цілому. У просторовій організації польської громади ми виділили два основних кристалізуючих ядра, а саме, Харківський Університет та Католицький Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, які були своєрідними центрами тяжіння культурного та духовного життя польської громади у Харкові. Не дивлячись на відносно невеликі розміри, харківська польська спільнота була найвпливовішою на теренах Східної України.
The article is devoted to the study of interaction of Polish inhabitants with the Kharkiv city community in the second half of 19th – the early 20th century. The theme is actualized enough in the works of Polish and Ukrainian scholars, such as L. Zhvanko, A. Kijas, T. Kovalenko, K. Latawiec, M. Korzeniowski and others. Studying the social structure of Poles in Kharkiv, we found that the Polish community had a greater proportion of privileged strata of society than the city structure as a whole. It has been found that within the city space, the Polish community was concentrated around two centers – the University of Kharkiv and Catholic Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary. They were the centers of cultural and spiritual life of Polish community. Although the Kharkiv Polish community was small, it was one of the most influential communities in East Ukraine.
Źródło:
Res Historica; 2018, 45
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies