Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "XX century" wg kryterium: Wszystkie pola

  Lista filtrów
Wyrównaj
Wyświetlanie 1-15 z 16
Tytuł:
Особливості фемінізму в українській літературі кінця XIX – початку XX століття
Features of feminism in Ukrainian literature late XIX – early XX century
Autorzy:
Iaruchyk, Viktor
Svirzevska, Svitlana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32077938.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
література
фемінізм
Ольга Кобилянська
Леся Українка
Іван Франко
Наталія Кобринська
емансипація
Олена Пчілка
literature
feminism
Olga Kobylyanska
Lesya Ukrainka
Olena Pchilka
Ivan Franko
Natalia Kobrynska
emancipation
Opis:
У статті йдеться про тему фемінізму в українській літературі у період порубіжжя. Це одна з провідних тем української літератури. Спершу вони себе проявили в літературній діяльності, пізніше – у сферах науки, мистецтва, громадського, економічного, політичного життя суспільства. Уперше в українській літературі тему емансипації жінки з середніх соціальних верств порушує Ольга Кобилянська. Питання жіночого руху як суспільного явища привертало і продовжує привертати увагу багатьох дослідників. В Україні, так як і в інших країнах Європи, він набув поширення в другій половині XIX століття. Ініціаторки та учасниці жіночих рухів відстоювали необхідність надання жінкам рівних із чоловіками прав у професійному, суспільному та політичному житті.
The article deals with the topic of feminism in Ukrainian literature in the period of the frontier. This is one of the leading themes of Ukrainian literature. For women the XIX century was a turning point. At first they man ifested themselves in literary activity, later – in the fields of science, art, social, economic, political life of society. For the first time in Ukrainian literature Olga Kobylyanska raises the topic of emancipation of women from middle social strata. The issue of the women’s movement as a social phenomenon has attracted and continues to attract attention of many researchers. In Ukraine, as in other European countries, it became widespread in the second half of the XIX century. The initiators of the women’s movement advocated the need to give women equal rights with men in professional, social and political life.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 229-237
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Діяльність ЮНЕСКО у другій половині 1940-х – 1950-х рр. ХХ ст.
UNESCO’s Activity in the Second Half of the 1940s – 1950s of the XX Century
Autorzy:
Pilkevych, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51605975.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
ЮНЕСКО
конвенція
освіта
культурна спадщина
штаб-квартира
UNESCO
Convention
education
cultural heritage
headquarters
Opis:
У статті досліджено діяльність Організації Об’єднаний Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) у період другої половини 1940-х–1950-х років ХХ ст. Це початковий період роботи міжнародної організації, коли потрібно було врахувати досвід попередніх часів, визначити плани на майбутнє, знайти своє місце в системі міжнародних відносин. Відзначено, що відправною точкою діяльності ЮНЕСКО стала ратифікація Статуту, як основного документу будь-якої організації. Велика увага присвячена розгляду структурних елементів ЮНЕСКО, зокрема, Генеральній асамблеї, Виконавчій раді, Секретаріату, а також посаді генерального директора, яку займали в даний період часу представники з різних країн (Велика Британія, Мексика, Сполучені Штати Америки, Італія) і навіть континентів, підкреслюючи важливий акцент роботи Організації – рівність усіх, незалежно від мови, раси, релігії тощо. Тому доцільно було проаналізувати роль даних генеральних директорів у цей період часу. Після Другої світової війни починає виходити головне видання Організації «Кур’єр ЮНЕСКО», яке на своїх сторінках розкриває важливі питання, знайомить світове співтовариство з тими проблемами, які потребували найшвидшого вирішення. Особливий акцент у статті зроблено на питанні боротьби з расовою дискримінацією, яке було актуальним у політиці ЮНЕСКО з початку її створення. Галузь освіти завжди була у пріоритеті Організації, що підтверджує політика ЮНЕСКО: заохочення до безкоштовної початкової освіти, поширення грамотності, допомога країнам, рівний доступ до освіти тощо. А створення у 1953 р. мережі асоційованих шкіл ЮНЕСКО підкреслює спрямованість Організації на максимальне залучення освітніх закладів до поширення головних цінностей ЮНЕСКО. Протягом даного періоду діяльності ЮНЕСКО з’являлися перші важливі документи, зокрема, варто згадати Конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 р.), що є однією з ключових у культурній сфері роботи Організації, ратифікація якої країнами доводить її необхідність у світі постійних конфліктів, війн, терористичних актів. УРСР стала членом ЮНЕСКО саме у 1954 р., долучившись до роботи міжнародної спільноти, пропонуючи різні проекти, приймаючи конвенції Організації. Автор звернула увагу на важливу подію у роботі будь-якої міжнародної організації – відкриття штаб-квартири. Адже основне місцеперебування співробітників ЮНЕСКО з’явилося лише у 1958 р., чому передувала серйозна робота, підготовка, спільні зусилля архітекторів з різних країн, що призвело до появи цікавої будівлі Організації, яка була доповнена іншими спорудами в наступні роки. Досліджено результати роботи ЮНЕСКО з часу створення і до кінця 50-х рр. ХХ ст., відзначено наявність планів на подальшу активну політику Організації для досягнення головних цілей.
UNESCO’s activity (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) in the second half of the 1940s - 1950s of the XX century are researched. It was the first period of the activities of the international organization, when UNESCO had to take into account the mistakes of previous times, to determine plans for the future, to find its place in the system of international relations. UNESCO’s Constitution was adopted in London in 1945, it entered into force in 1946. Special attention was given to Governance: The General Conference, The Executive Board, The Secretariat, which consists of the Director-General and the Staff appointed by him or her. The author analyses the UNESCO’s policy in educational sphere: free primary education, campaign for universal compulsory schooling, supporting Member States in their efforts, encouraging their educational activities to incorporate the Organization’s own objectives, equal access to education. Special attention was given to one of the world’s first international journals “UNESCO Courier”. The first issue of rolled off the presses in Paris in 1948. Also United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization undertakes a major program designed to combat racism. During this period of UNESCO’s activity The Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict is adopted. It is the first international treaty with a world, wide vocation focusing exclusively on the protection of cultural heritage in the event of armed conflict. This article focuses on the inauguration of UNESCO Headquarters in Paris in 1958. It was designed by three architects from different countries. Author outlines the results of UNESCO’s activity from the time of its creation to the end of the 50s of the XX century and plans for future active policy of the Organization.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 21; 101-111
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Діяльність європейських воєнно-інструкторських місій в країнах Південно-Східної Европи на початку ХХ ст.
Activity of European Military-Instruction Missions in the Countries of South-Eastern Europe at the beginning of the XX century
Autorzy:
Фалько, C.A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676562.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
воєнна модернізація
реформування збройних сил
Південно-Східна Європа
воєнні місії
military modernization
reorganization of military forces
South-Eastern Europe
military missions
Opis:
Стаття досліджує одну зі складових історії модернізаційних процесів у країнах Південно-Східної Європи на початку ХХ ст. – військову модернізацію. Мета дослідження – аналіз ролі іноземної військової допомоги у створенні збройних сил Румунії, Сербії, Болгарії, Чорногорії, Албанії та Греції. Розкриваються окремі напрямки військової допомоги, наданої країнам Південно-Східної Європи у вигляді військових місій, навчання офіцерів у Європі, поставок зброї та інших аспектів. Один із маркерів військового розвитку в досліджуваний період – це військово-інструкторська діяльність розвинених держав Європи в межах військової модернізації можливих військових союзників цих країн. Робота присвячена одній зі складових процесу військової модернізації – діяльності військово-інструкторських місій провідних європейських держав у визначений період. Часовий проміжок дослідження – 1908-1918 рр. Нижньою межею дослідження є боснійська криза 1908 р., викликана анексією Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини. Конфлікт послужив причиною швидкої мілітаризації регіону. Воєнні місії з країн Європи починають активну діяльність в Греції, Чорногорії, Туреччині. Тисячі офіцерів з балканських армій проходять навчання у військових закладах Європи. Верхня межа дослідження – Перша світова війна 1914-1918 рр. В той час був досягнутий очевидний успіх в модернізації збройних сил союзників воєнними місіями з Німеччини в Туреччині та Франції в Румунії. Це був час модернізації нових національних армій у Східній Європі. Не останню роль у цьому складному процесі відігравали воєнні місії. Швидко й ефективно досягти якісної модернізації відсталих у розвитку армій, без інструкторської допомоги, було неможливо. Зіставлення результатів перетворень дозволяє точніше зрозуміти регіональну специфіку та конкретні результати цієї форми військової модернізації збройних сил у міжвоєнне двадцятиліття. Використовується метод порівняння варіантів військової модернізації армій країн Сходу, які відбуваються на початку ХХ ст., і реформування збройних сил держав Південно-Східної Європи. Цей метод конкретизує результати, наслідки, невдачі й успіхи військової модернізації. Дослідження є актуальним для вивчення сучасних процесів воєнної модернізації.
This article studies one of the components of the history of modernization processes in the countries of South-Eastern Europe in the latter half of the 19th century – the early 20th century – military modernization. The purpose of research is to analyze the role of foreign military assistance in formation of military forces of Romania, Serbia, Bulgaria, Montenegro, Albania and Greece. Separate directions of military assistance provided to the countries of South-Eastern Europe in the form of military missions, training of officers in Europe, arms export and other aspects are disclosed. One of the markers of military development during the period in question was the military instructor activity of the developed European countries in the framework of military modernization of possible military allies in these countries. The lower limit of research is the Bosnian crisis in 1908 caused by annexation of Bosnia and Herzegovina by Austria-Hungary. The conflict was the reason of rapid militarization of the region. Military missions from the countries of Europe began their activity in Greece, Montenegro, Turkey. Thousands of officers from Balkan army studied in military establishments of Europe. The top limit of the research is the First world war І 1914-1918. The obvious success was attained with modernization of the armed forces of allies by military missions from Germany in Turkey and from France in Romania in that time. The work deals with the process of military modernization, i.e. the activities of military instructor missions of the leading European countries during the interwar period. The time interval of the study ranges within 1908-1918. This was the period marked by modernization of new national armies in Eastern Europe. Military missions played an important role in this complex process. The comparison of the results of transformations provides for better understanding of the regional specifics and concrete results of this form of military modernization of armed forces during the twenty-year interwar period. The method for comparing variations of military modernization of armies of Oriental countries occurring at the turn of the 20th centuries and reorganization of military forces of the countries of South-Eastern Europe is used. This method instantiates results, consequences, failures and success of military modernization. The research is relevant for studying modern processes of military modernization.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 24-52
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Стосунки уряду та опозиції в Чехословаччині в кінці 80-х – на початку 90-х років XX ст.
Relationship between the Government and the Opposition of Czechoslovakia at the End of 80th Beginning of 90th of XX century
Autorzy:
Бусленко, Василь
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489347.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
political opposition
Czechoslovakia
government
authority
competition
Opis:
The study aims to identify of the specific models of cooperation between government and opposition in Czechoslovakia in transition period. In the article the prerequisites of confrontational relationships and their projection on the level of political competition and the formation of new political institutions in terms of democratization are determined. Was proved that the character of the relationship between government and opposition in Czechoslovakia was largely determined by degree of democratization of the regime and the opposition force, it`s goals and strategies. In the late 80th under pressure of the opposition, parties have moved from confrontation to cooperation, what reflected on co-option of the opposition members to the government. However, at the coalition government in fact was no division on pro-government and opposition forces, which made adaptation of opposition to the new socio-political conditions more complicated. A fundamental difference between the relationship of government and opposition in West European countries and Czechoslovakia was noted. In West European countries, the relationship found expression in both legal and political norms. They were characterized by the fact that they are in mutual consent of the parties to act before all in the public interest without going beyond existing law. In Czechoslovakia the main opponents of the ruling forces were communists who had radically different understanding of the main goals of social development. As for the anti-communist opposition, which operated until 1989, its isolation and the virtual disappearance were observed. The elections did not lead to authority post-communist forces, as it were observed in Poland and Hungary. The weakness of the opposition until 1989 gave her little chances at a new political conditions. It was weakened by internal divisions. Against the background of a weak opposition increased level of competition between pro-government parties. This, to some extent, contributed the establishment of new informal rules of electing of the president and prime minister of the federal government. After the first free parliamentary elections, relations between the government and the opposition have changed to a more confrontational with minimal consensus. In Czechoslovakia, in contradistinction to Poland and Hungary, there was no opposition repositioning, i.e. its transformation from outsider of changes of political order to an active participant in the parliament. Post-opposition forces remained weak and separated political entities. In 1991-1992 clear division between progovernment and opposition forces cannot be traced. Blurred boundaries between political opponents were intensified duality of political regime, that combines the features of the previous and democratic, centrifugal tendencies, regionalization of political parties. The competition took the form of real competition within the ruling group, formally differentiated by geographic criteria into two political parties. All this weakens the inter-party competition at the level of «government-parliamentary opposition» at the national level and put the problems of democratization to the second plan, giving priority to processes of formation of independent states of Czech Republic and Slovakia.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2016, 6; 162-168
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Внесок польських дослідників у вивчення народної медицини українців (друга половина xix–перша половина xx ст.)
The contribution of Polish researchers in the study of Ukrainian folk medicine (from second half of XIX century to the first half of XX century)
Wkład polskich naukowców w badania w dziedzinie ukraińskiej medycyny ludowej (druga połowa XIX–pierwsza połowa XX wieku)
Autorzy:
Козаченко, Тетяна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2178920.pdf
Data publikacji:
2015-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
folk medicine
Polish ethnologists
ethnological researches
folk beliefs
folk healers
medycyna ludowa
polska etnologia
badania etnologiczne
wierzenia ludowe
lekarze ludowi
Opis:
The article contains historio-graphical analysis of Polish ethnographic researches of the folk medicine of Ukrainians from the second half of the XIX to the early XX century. The process of emergence and development of interest of Polish researchers in Ukrainian folk treatments is considered on the base of literature sources.
W artykule przedstawiono analizę historiografii polskich badań etnograficznych z zakresu tradycyjnej ukraińskiej medycyny w drugiej połowie XlX–na początku XX wieku. Na podstawie wiadomości z literatury odtworzono proces powstawania i rozwoju zainteresowania polskich naukowców ukraińskim lecznictwem ludowym.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2015, 1; 165-177
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Відносини Угорщини з сусідніми країнами у ХХ – на початку ХХІ ст.
Hungary Relations with Neighboring Countries in the XX – early XXI Century
Autorzy:
Перга, Т.Ю.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676598.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Угорщина. Словаччина
Україна
міжнародні відносини
етнічна меншина
конфлікт
Перша світова війна
Друга світова війна
Hungary
Slovakia
Ukraine
international relations
ethnic minority
conflict
World War I
World War II
Opis:
У статті акцентується на відносинах Угорщини зі Словаччиною та Україною. Зроблено висновок про радикалізацію зовнішньої політики Угорщини на початку ХХI ст., що проявляється в зростаючому тиску на сусідні країни, зокрема Україну, з метою надання представникам угорської етнічної меншини автономії. З’ясовано, що це відбувається в рамках впровадження ідеї «Великої Угорщини», яка полягає у забезпеченні домінування об’єднавчих і реасиміляційних процесів та інтеграції угорської нації у Східній Європі навколо Будапешта. Доведено, що передумови для її розвитку були закладені Тріанонським договором, у результаті якого країна втратила дві третини території і третину населення. Виявлено, що антогонізм, закладений у результаті неврахування етнічного принципу під час встановлення кордонів після Першої світової війни спонукав Угорщину вдатися до силового сценарію вирішення територіальних суперечностей, який домінував у першій половині ХХ ст. З’ясовано, що зміна геополітичної ситуації у другій половині ХХ ст. унеможливили його реалізацію, що привело до зміни стратегії і тактики Угорщини щодо повернення втрачених у результаті Першої і Другої світових воєн територій, що полягає у перенесенні вирішення узгодження суперечностей з сусідніми країнами у правове поле, на двосторонню основ. Угорщина зробила ставку на культурологічне та мовне об’єднання нації, засноване на збереженні національних традицій. Автор прийшов до висновку, що, не дивлячись на відмінність ситуації з угорською спільнотою в Словаччині та Україні, Угорщина використовує подібні інструменти просування своїх інтересів і тиску на країни – сусіди. Політика Угорщини створює загрозу національній безпеці України, а методи, якими вона впроваджується, призводять до періодичного втручання в політику сусідніх держав. Їх варто розглядати як один із елементів політики «м’якого приєднання» угорськомовної частини Закарпаття до Угорщини, що можна розцінити як елемент гібридних воєн початку ХХI ст., спрямованих на перегляд встановлених після Другої світової війни кордонів мирним шляхом.
The article focuses on Hungary’s relations with Slovakia and Ukraine. It is concluded that the foreign policy of Hungary is radicalized at the beginning of the XXI century, which is manifested in the growing pressure on neighboring countries, in particular Ukraine, in order to provide autonomy to members of the Hungarian ethnic minority. It was found that this policy implements the idea of “Greater Hungary”, which must ensure the dominance of the unification and re-assimilation processes and the integration of the Hungarian nation in Eastern Europe around Budapest. It is proved that the preconditions for its development established the Treaty of Trianon, as a result of which the country lost two thirds of its territory and one third of its population. It was found that the antagonism inherent in the disregard of ethnic principle during the establishment of borders after the World War I prompted Hungary to resort to a forceful scenario of resolving territorial disputes, which dominated in the first half of the XX century. It was revealed that the change in the geopolitical situation in the second half of the XX century made it impossible to implement thus scenario, which led to a change in Hungary’s strategy and tactics to return the territories lost as a result of the World War I, II,. So Hungary transfers the solving of disputes with neighboring countries in the legal field, on a bilateral basis. Hungary has relied on the cultural and linguistic unification of the nation, based on the preservation of national traditions. The author concludes that, despite the differences in the situation with the Hungarian community in Slovakia and Ukraine, Hungary uses similar tools to promote the idea of a “Greater Hungary” and pressure on neighboring countries. Hungary’s policy poses a threat to Ukraine’s national security. Its methods lead to periodic interference in the policies of neighboring countries. This should be considered as one of the elements of the policy of “soft accession” of the Hungarian-speaking part of Transcarpathia to Hungary, which can be regarded as one of the elements of hybrid wars of the early XXI century.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 74-91
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Tрансформація поглядів науковців XX століття на етнологічні студії Івана Франка (Transformacіja pogljadіv naukovcіv XX stolіttja na etnologіchnі studії Іvana Franka)
The transformation of the scientists views of 20th century on ethnological studies of Ivan Franko
Трансформация взглядов ученых ХХ века на этнологические исследования Ивана Франко
Autorzy:
Конта (Konta), Ростислав (Rostislav)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2178649.pdf
Data publikacji:
2016-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
I. Franko
ethnology
ethnography
folklore
historiography
bibliography
Shevchenko Scientific Society in Lviv
Иван Франко
этнология
этнография
фольклористика
историография
библиография
Научное общество имени Шевченко во Львове
Opis:
An article deals with a problem of study of scientists of XX century ethnological scientific heritage of I. Franko by analyzing historiographical and bibliographical works concerning the problem.
В статье рассматривается вопрос изучения учеными ХХ века этнологического научного наследия И. Франко путем анализа историографических и библиографических трудов, затрагивающих поставленную проблему.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2016, 2; 75-89
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Між національними та інтернаціональними тенденціями термінотворення: формування української астрономічної термінології наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
Between national and international trends of terms: formation of Ukrainian astronomical terminology in late nineteenth and early twentieth century
Między narodowymi i międzynarodowymi tendencjami tworzenia terminologii: kształtowanie ukraińskiej terminologii astronomicznej w końcu XIX - początku XX wieku
Autorzy:
Богуш, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2178932.pdf
Data publikacji:
2015-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Ukrainian scientific language
Ukrainian astronomical terminology
terminological dictionary
national and international trends of terms
tracing
ukraiński język naukowy
ukraińska terminologia astronomiczna
słownik terminologiczny
narodowe i międzynarodowe tendencje tworzenia terminologii
zapożyczanie
Opis:
Ukrainian scientific astronomical terminology has been rapidly evolving in the late XIX and early XX century due to the publication of scholarly works on astronomy in Ukrainian. During this period, the development of astronomical terminology system, as well as other subsystems of the scientific language was not a normal, natural way of challenging conditions of stateless Ukrainian nation. In the article the author discusses the influence of linguistic and extra-linguistic factors on the creation of the Ukrainian language and national scientific terminology. For example, I present Ukrainian astronomical terminology’s influence on national and international trends in terms of formation and development of astronomical terminological Ukrainian language.
Ukraińska terminologia astronomiczna na podstawie naukowej zaczyna się szybko rozwijać pod koniec XlX i na początku XX wieku, co spowodowane zostało ukazaniem się prac naukowych z dziedziny astronomii w języku ukraińskim. W tym okresie rozwój systemu terminologicznego astronomii, jak też innych podsystemów języka naukowego nie odbywał się w sposób naturalny w związku z trudnymi warunkami bezpaństwowości narodu ukraińskiego. W artykule pokazano wpływ czynników językowych i pozajęzykowych na tworzenie ukraińskiego języka naukowego oraz narodowej terminologii. Na przykładzie ukraińskiej terminologii astronomicznej zademonstrowano wpływ narodowych oraz międzynarodowych tendencji tworzenia terminologii na kształtowanie i rozwój w języku ukraińskim słownictwa specjalistycznego z zakresu astronomii.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2015, 1; 299-309
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Від ідеологізації до патріотизму: рецепції моделі А. Міцкевича «Поет і народ» в українській письменницькій критиці XX – початку ХХІ ст.
From ideologisation to patriotism: receptions of A. Mickiewicz’s model “Poet and people” in the ukrainian literary criticism of the XX – beginning of the XXI century
Autorzy:
Дирибало (Dyrybalo), Оксана (Oksana)
Чик (Chyk), Денис (Denys)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177887.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
польська література
критика письменників
ідеологія
рецепція
інтерпретація
Polish literature
writers’ criticism
ideology
reception
interpretation
Opis:
The article is devoted to the research of reception of A. Mickiewicz’s model “the Poet and the People” in twentieth- century Ukrainian writers’ criticism. The writers traced the canon of relations between the artist and society created by A. Mickiewicz, which had a profound influence on the literature of Polish Romanticism. Considering the reception of the ‘poet and people’ paradigm, the authors of the article note that Ukrainian poets of the Soviet period were forced to dissect certain artistic phenomena through the prism of the communist ideology of the time. One of the most consistent and productive interpreters of A. Mickіewіcz among Ukrainian writers was M. Rylskyi. He left a considerable inheritance of literature and publicist articles about the Polish poet. M. Rylskyi as a critic gave the deepest scientific standards to the analysis of the poetics of A. Mickіewіcz’s works. He did not cast aside the generally accepted scheme of the creative evolution of the Polish poet but cautioned researchers from the monolinear measuring of it. M. Rylskyi was the first one in Ukrainian Mickіewіcz Studies who noticed that mixing of styles was inherent in А. Mickіewіcz’s works during all of his creative life. M. Rylskyi allowed the identification of the poet Konrad Wallenrod with A. Mickiewicz himself, warning that after all the person of the hero does not reflect and cannot reflect the personality of the author. M. Rylskyi described Konrad Wallenrod as mysterious and contradictory, as was A. Mickiewicz. The article also compares the interpretations of M. Rylskyi and Polish researchers and writers, in particular, Maria Cieśla-Korytowska and Jan Kasprowicz. The authors trace that the Ukrainian poet D. Pavlychko was the first in Ukrainian literary criticism to draw attention to the idea of Europe in the artistic and ideological system of A. Mickiewicz as the idea of the Fatherland.
Стаття присвячена дослідженню рецепції моделі А. Міцкевича «Поет і Народ» у критичних дослідженнях українських письменників ХХ ст., які простежили створений А. Міцкевичем канон стосунків між митцем і суспільством, який справив глибокий вплив на літературу польського романтизму. Розглядаючи рецепцію парадигми «поет і народ», автори статті зазначають, що українські поети радянського періоду були змушені розглядати окремі мистецькі явища крізь призму тогочасної комуністичної ідеології. Одним із найбільш послідовних і продуктивних інтерпретаторів А. Міцкевича серед українських письменників був М. Рильський, який залишив значну кількість літературно-критичних і публіцистичних статей про польського поета. М. Рильський як критик дав найглибші наукові стандарти аналізу поетики творчості А. Міцкевича. Він не відкидав загальноприйняту схему творчої еволюції польського поета, але застеріг дослідників від її монолінійного вимірювання. М. Рильський був першим в українському міцкевичознавстві, хто помітив, що змішування стилів притаманне творчості А. Міцкевича впродовж усього його творчого життя. М. Рильський допустив ототожнення поета Конрада Валленрода з однойменного твору з самим А. Міцкевичем, застерігши, що все-таки особа героя не відображає і не може відображати особистість автора. М. Рильський характеризував Конрада Валленрода як загадкового і суперечливого, яким був і А. Міцкевич. У статті також порівнюються інтерпретації М. Рильського та польських дослідників і письменників, зокрема Марії Цесла-Коритовської та Яна Каспровича. Автори простежують, що український поет Д. Павличко першим в українському літературознавстві звернув увагу на ідею Європи в художньо-ідейній системі А. Міцкевича як ідею Батьківщини.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 157-167
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Фотограмметрія кінця XX столiття - здобутки i тенденцн
Photogrammetry of the end of XXth century - achievements and tendencies
Fotogrametria końca XX wieku - osiągnięcia i tendencje rozwoju
Autorzy:
Dorozhynskyy, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/129831.pdf
Data publikacji:
2001
Wydawca:
Stowarzyszenie Geodetów Polskich
Tematy:
fotogrametria
XX wiek
rozwój
photogrametry
20th century
development
Opis:
The modern conditions of navigational-digital and space photogrammetry, radar interferometry and laser scanning is detailed described in the paper.
Źródło:
Archiwum Fotogrametrii, Kartografii i Teledetekcji; 2001, 11; P-13-P-22
2083-2214
2391-9477
Pojawia się w:
Archiwum Fotogrametrii, Kartografii i Teledetekcji
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Українське термінознавство кінця XX – перших десятиріч XXI століття
Ukraińskie terminoznawstwo końca XX – pierwszych dekad XXI wieku
Ukrainian terminology from the end of the 20th and the first decades of the 21st century
Autorzy:
Koczan, Iryna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343578.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
text-book
monograph
Ukrainian language
theoretical and practical terminology
terminology
podręcznik
monografia
język ukraiński
terminoznawstwo teoretyczne i praktyczne
terminologia
Opis:
W artykule zaprezentowano trzy główne etapy rozwoju terminoznawstwa ukraińskiego okresu niepodległości Ukrainy. Pierwszy etap, w latach 1991–2000, to czas rozpadu ZSRR, kryzysu gospodarczego, masowej migracji, pogorszenia warunków życia i bytu ludności przy jednoczesnym wzroście ducha narodowego, świadomości, próby rewizji zrusyfikowanego systemu terminologicznego. Drugi etap, od 2001 do 2014 roku, związany jest z wysiłkami na rzecz przezwyciężenia kryzysu gospodarczego i ustanowienia wartości narodowych. Trzeci etap, od 2015 roku do dziś, również ma swoją specyfikę: cechują go inwazja Federacji Rosyjskiej na terytorium Ukrainy, pandemia covid, zmiana rytmu życia ludzi, zdalna nauka i komunikacja. I wreszcie dochodzi do gorącej fazy wojny Federacji Rosyjskiej w Ukrainie w latach 2022–2023. Jednak życie naukowe nie zamiera, choć intelektualiści emigrują. Na każdym z tych etapów scharakteryzowano badanie określonych systemów terminologicznych w rozprawach, monografiach, publikacjach podręczników i skryptów, organizację regionalnych, ogólnoukraińskich i międzynarodowych konferencji terminoznawczych, ukazano elementy współpracy międzynarodowej.
The article examines the main stages of the development of Ukrainian terminology during the period of Ukrainian independence. There were three chronological stages. The first one was between 1991–2000, the time of the collapse of the USSR, economic crisis, mass migration, deterioration of the life and livelihood of the populace. The second stage was from 2001 to 2014. It is associated with efforts to overcome the economic crisis and to establish national values. The third is from 2015 to the present. It also has its own specifics. Here we are speaking about the Russian Federation’s military invasion of the territory of Ukraine, the Covid pandemic, the change in the rhythm of people’s lives, remote learning and communication. And finally, the hot phase of the Russian Federation’s war on Ukraine in 2022–2023. However, scientific life does not stop, although the nation’s intelligence often migrates. In each of the stages mentioned, research on certain terminological systems is described in theses, monographs, the publication of textbooks and manuals, regional, Ukrainian, and international terminological conferences, and the elements of international cooperation are shown.
Źródło:
Studia Ukrainica Posnaniensia; 2023, 11, 1; 55-70
2300-4754
Pojawia się w:
Studia Ukrainica Posnaniensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Мандрівки галицької молоді наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.: організація, характер, маршрути, вплив на формування особистості гімназистів і студентів
Trips of Galician youth at the end of the 19th century – at the beginning of the 20th century: organisation, character, tourist trail, the impact on the shaping the personality of secondary school students and university students
Wycieczki młodzieży galicyjskiej w końcu XIX – na początku XX wieku: organizacja, charakter, szlaki turystyczne, wpływ na kształtowanie się osobowości gimnazjalistów i studentów
Autorzy:
Мисак, Наталія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1370615.pdf
Data publikacji:
2020-12-22
Wydawca:
Uniwersytet Rzeszowski. Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego
Tematy:
: stowarzyszenia studenckie
wycieczki
turystyka
krajoznawstwo
Galicja
students’ associations
trips
tourism
sightseeing
Galicia
Opis:
Objazdy i piesze wędrówki były bardzo popularne w środowisku młodzieży galicyjskiej pod koniec XIX i na początku XX w. Ich inicjatorami byli sami gimnazjaliści i studenci pragnący zdobyć doświadczenie, wiedzę i przyjemnie spędzić czas. Przedsięwzięcia te zyskały wsparcie administracji szkolnej oraz kierownictwa poszczególnych szkół średnich i uczelni wyższych, nabierając edukacyjnego i naukowego wymiaru. Czas tych podróży była różny, od jednego do kilku dni czy tygodni. Wycieczki odbywały się pieszo, czasami koleją, końmi lub jako spływ rzeką. Trasy podróży obejmowały tereny Galicji, zwłaszcza szlaki górskie w Karpatach, terytorium imperium Habsburgów, kraje Europy Południowej, Północnej i Zachodniej. W trakcie podróży ich uczestnicy mogli zapoznać się z geografią, historią, gospodarką, obyczajami i tradycjami swojego i sąsiedniego regionu.
Tours and hiking trips were very popular among Galician youth at the end of the 19th century. They were initiated by junior high schools students and university students themselves who wanted to gain experience, knowledge and to spend time in a pleasant way. Such enterprises were supported by the school administration and management of particular secondary school and institutions of higher education, thus acquiring educational and scientifc dimension. The length of such trips varied from several days to several weeks. Trips, on foot, sometimes by train, by horse and cart or by means of rafting, included the territory of Galicia, especially mountain trail in the Carpathian Mountains, the territory of the Habsburg Empire, the countries in southern, northern and western Europe. During the travels, the participants could become familiar with geography, history, economy, morals and the traditions of their own and the neighbouring region.
Źródło:
Galicja. Studia i materiały; 2020, 6; 238-273
2450-5854
Pojawia się w:
Galicja. Studia i materiały
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Особові назви з суфіксом -ець у сучасній українській мові
Names of People with Suffix -ець in the Ukrainian Language in the Late 20th-Early 21st Century
Nazwy osobowe z sufiksem -eć w języku ukraińskim na przełomie XX i XXI wieku
Autorzy:
Goral, Agnieszka
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1877064.pdf
Data publikacji:
2019-11-04
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
sufiks -eć
nazwy osobowe
nazwy dewerbalne
rzeczowniki osobowe
słowotwórstwo
język ukraiński
suffix -ець
names of people
deverbatives
personal nouns
word formation
Ukrainian language
Opis:
Sufiks -ець jest jednym z najstarszych afiksów i występuje we wszystkich językach wschodniosłowiańskich, w tym także w języku ukraińskim. W artykule analizie poddano 216 nazw osobowych z tym formantem, wybranych z następujących źródeł: Słownika a tergo języka ukraińskiego (Odessa 1976), Nowego słownika języka ukraińskiego w czterech tomach (Kijów 1999), Wielkiego słownika współczesnego języka ukraińskiego (Kijów 1991-2001). Wśród badanych nazw najwięcej pochodziło od rzeczowników (110 słów), co stanowi 51 procent ogółu zebranego materiału. Znaczna większość rzeczowników z sufiksem -ець to derywaty mutacyjne.
Suffix -ець – one of the oldest suffix, which is known to all Slavic languages, including Ukrainian. The analysis is based on 216 personal names with the suffix -ець selected from three sources, which is a Reverse Dictionary of the Ukrainian language (Odessa 1976), New Dictionary of the Ukrainian language in four volumes (Kyiv 1999), Great Dictionary of Modern Ukrainian (Kyiv 1991-2001). Among the analized names the most is derivatives from nouns, which is a group of 110 words (51 percent). A significant majority of nouns with suffix -ець – mutational type.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2019, 67, 7; 207-220
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Українське театрознавство першої третини хх століття: робота з першоджерелами
Ukraińskie studia teatralne w pierwszych trzech dekadach XX wieku. Praca z materiałami źródłowymi
Ukrainian theatre studies in the first three decades of the 20th century. Working with sources materials
Autorzy:
Korzhova, Anastasiia
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1363436.pdf
Data publikacji:
2020-12-13
Wydawca:
Uniwersytet Zielonogórski. Wydział Humanistyczny
Tematy:
Іван Франко
Володимир Перетц
Володимир Рєзанов
методологія театрознавства
дослідження історичних джерел
Iwan Franko
Władimir Peretz
Władimir Rezanow
teatr: metodologia badawcza źródeł historycznych
Ivan Franko
Volodymyr Peretz
Volodymyr Rezanov
theatre study methodology: historical sources research
Opis:
У статті здійснено спробу на основі аналізу текстів провідних українських істориків театру першої третини ХХ століття виявити їхні методологічні принципи. Визначено, що підходи театрознавців зазначеного періоду до дослідження першоджерел було зумовлено академічною традицією дисциплін історико-філологічного циклу, з яких постало театрознавство, і процесом самоідентифікації науки про театр. Виявлено, що для досліджень істориків театру характерні наступні ознаки: історична і жанрова атрибуція джерел; визначення композиційних і стилістичних особливостей тексту; порівняльний аналіз (визначення джерел наслідування, паралелей тощо). Разом із тим, дослідження кожного з істориків мають свої особливості: зроблено акцент на національній складовій (І. Франко), сюжетних архетипах (В. Рєзанов), сценічних ефектах і поетиці театру (В. Перетц), його естетичній (О. Кисіль) і соціологічній (П. Рулін) складових. Встановлено, що зміни способів роботи з першоджерелами протягом першої третини ХХ століття свідчать не лише про індивідуальні особливості підходів різних дослідників, а й про різні етапи театрознавства. Способи роботи з джерелами опосередковано виявляють зміну як предметного поля дослідження, так і методи, на які спиралися дослідники різних поколінь.
W artykule na podstawie analizy tekstów czołowych ukraińskich historyków teatru trzech pierwszych dziesięcioleci XX wieku podjęto próbę ukazania ich podstaw metodologicznych. Ustalono, że podejście teatroznawców z tego okresu do badania materiałów źródłowych wynikało z akademickiej tradycji dyscyplin historyczno-filologicznych, z której wyłoniło się teatroznawstwo, oraz z procesu samoidentyfikacji nauki o teatrze. Stwierdzono, że badania te charakteryzują następujące cechy: atrybucja historyczna i gatunkowa źródeł; określenie cech kompozycyjnych i stylistycznych tekstu; analiza porównawcza (identyfikacja źródeł, podobieństwa itp.). Jednak studia poszczególnych badaczy różnią się grupą odrębnych właściwości: nacisk na komponent narodowy (I. Franco), archetypy fabularne (V. Rezanov), efekty sceniczne i poetykę teatru (V. Peretz), jego estetyczny (A. Kisel) i socjologiczny (P. Roulin) wymiar. Ustalono, iż różnice w sposobie pracy ze źródłami we wspomnianym okresie świadczą nie tylko o indywidualnym podejściu uczonych, ale także o różnych etapach rozwoju teatroznawstwa. Sposoby pracy ze źródłami pośrednio ujawniają zmianę zarówno dziedziny badań, jak i metod, po które sięgali badacze różnych pokoleń.
The article attempts to identify leading Ukrainian theatre historians of the first third of the 20th century methodological principles based on the analysis of their texts. It was established that the approach of theatre experts from this period to the study of source materials resulted from the academic tradition of historical and philological disciplines, from which theatre studies emerged, and from the process of self-identification of theatre science. These studies are characterized by the following features: historical and species attribution of sources; defining the compositional and stylistic elements of the text; comparative analysis (identification of sources, similarities, etc.). However, the studies of individual researchers differ in the group of distinct properties: the national component emphasis (I. Franko), the plot archetypes (V. Rezanov), the stage effects and the poetics of the theatre (V. Peretz), its aesthetic (O. Kysil) and sociological (P. Rulin) component. It was found that differences of working with sources in the said period testify not only to the individual approach of scholars, but also to various stages of the development of theatre studies. Working with sources indirectly reveals the change in both the field of research and the methods that researchers of different generations sought.
Źródło:
Filologia Polska. Roczniki Naukowe Uniwersytetu Zielonogórskiego; 2020, 6; 53-71
2450-3584
Pojawia się w:
Filologia Polska. Roczniki Naukowe Uniwersytetu Zielonogórskiego
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Особливості семантичної структури діалектних текстів про важливі історичні події початку ХХ століття
Features of Semantic Structure of Dialectal Texts Concerning Important Historical Events of the Early Twentieth Century
Cechy struktury semantycznej tekstów gwarowych dotyczących ważnych wydarzeń historycznych z początków XX wieku
Autorzy:
Глуховцева, Катерина Дмитрівна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/38648917.pdf
Data publikacji:
2020-12-31
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Instytut Slawistyki PAN
Tematy:
dialectal text
texteme
macrotext
semantic text structure
differential trait
multidimensionality of dialectal text
explicit and implicit meaning in dialectal text
Opis:
This article analyses the semantic structure of dialectal texts concerning important historical events of the early twentieth century, describes the characteristics of their linguistic representation and presents dynamic aspects of sense formation. The analysed material comes from the older generation of respondents interviewed in the course of fieldwork conducted in 1990–2018 in the area of Ukrainian Eastern Slobodian dialects, i.e. in the far east of Ukraine (in terms of current administrative divisions – the Luhansk region). The semantic structure of oral memory texts under consideration is reflected in conceptual clusters characterised by semantic-logical features of processuality, actionality, temporality, agentivity, denotativity and axiology. These clusters include designations of phenomena and names of their referents, linked by subject relations into a comprehensive semantic complex, a nominative chain which reflects the semantic network of the text. The author argues that in the conceptual structure of a texteme concerning historical events of the early twentieth century we can distinguish central and secondary differential features. For example, the texteme holodivka (голодівка) ‘hunger, famine’ is characterised by such central differential features as ‘enumeration of plants that could be used as food’; ‘names of dishes that could be made without flour’; ‘overall assessment of the situation’; ‘enumeration of events that people had to endure’; ‘stories about how people survived in difficult conditions’; ‘how the dead were buried’; and such secondary differential features as ‘who was responsible for the famine in the country’. The components of this texteme also include reports of cannibalism, appropriation of someone else’s property and accusations against people who deprived villagers of food, guarded kolkhoz property so that nothing would be taken away, etc. These memory texts, stories in which users of dialects of the Luhansk region assess important social events of the early twentieth century, constitute one macrotext that condemns crimes against the nation – the resettlement of farmers to Siberia, coercive collectivisation, the Great Famine of 1933, alienation from anything that is Ukrainian. The evaluation of these events is mainly verbalised by means of exclamations, words expressing a strong emotional assessment.  
W artykule przeanalizowano strukturę semantyczną tekstów gwarowych dotyczących ważnych wydarzeń społecznych z początków XX wieku, opisano cechy charakterystyczne ich reprezentacji językowej oraz dynamiczne aspekty kształtowania sensu. Analizowany materiał został zebrany drogą zapisów respondentów ze starszej grupy wiekowej w latach 1990–2018 na terenach występowania ukraińskich gwar wschodniosłobodzkich, to jest na dalekim wschodzie Ukrainy (według współczesnego podziału administracyjnego – w obwodzie ługańskim). Struktura semantyczna ustnych tekstów wspomnieniowych dotyczących ważnych wydarzeń historycznych z początków XX wieku znajduje odzwierciedlenie w blokach pojęciowych, charakteryzujących się semantyczno-logicznymi cechami procesualności, akcjonalności, temporalności, agentywności, denotatywności, aksjologiczności. Są to określenia samych zjawisk oraz nazwy ogółu denotatów, powiązane relacjami przedmiotowymi w całościowy kompleks semantyczny, łańcuch nominatywny, który odzwierciedla sieć semantyczną tekstu. Autorka dowodzi, że w strukturze pojęciowej tekstemu dotyczącego wydarzeń historycznych z początków XX wieku można wyodrębnić centralne i poboczne cechy dyferencyjne. Na przykład tekstem голодівка ‘głód’ charakteryzują takie centralne cechy dyferencyjne jak ‘wyliczenie roślin, które można było wykorzystać jako pokarm’; ‘nazwy potraw, które można było przyrządzić bez mąki’; ‘ogólna ocena sytuacji’; ‘wyliczenie zdarzeń, które musieli przeżyć ludzie’; ‘opowiadania o sposobach przetrwania ludzi w trudnych warunkach’; ‘jak chowano zmarłych’ oraz poboczne cechy dyferencyjne, np. ‘kto doprowadził państwo do głodu’. Wśród komponentów tekstemu występują także relacje o przypadkach kanibalizmu, wejściu w posiadanie cudzego mienia oraz oskarżenia wobec osób, które odbierały jedzenie mieszkańcom wsi, pilnowały, żeby nikt nie wziął niczego z kołchozu itp. Teksty wspomnieniowe, opowieści, w których użytkownicy gwar obwodu ługańskiego oceniają ważne wydarzenia społeczne z początków XX wieku, stanowią jeden makrotekst potępiający zbrodnie przeciwko narodowi – przesiedlenie rolników na Syberię, przymusową kolektywizację, Wielki Głód 1933 roku, wyobcowanie od wszystkiego co ukraińskie. Podstawowymi środkami werbalizacji oceny tych wydarzeń w tekstach są wykrzykniki, słowa wyrażające zdecydowaną ocenę emocjonalną.
Źródło:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej; 2020, 55
0081-7090
2392-2435
Pojawia się w:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Wyświetlanie 1-15 z 16

Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies