Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "Modernization" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-13 z 13
    Tytuł:
    Impact of the Imperial State Tradition on Modernization in Contemporary Russia
    ВПЛИВ ІМПЕРСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ТРАДИЦІЇ НА МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СУЧАСНІЙ РОСІЇ
    Autorzy:
    Bulvinskiy, A.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894473.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Russia, empire, modernization, social and political model
    Росія, імперія, модернізація, суспільно-політична модель
    Opis:
    У статті розкривається вплив імперської державної традиції на зміст, напрями і мету модернізації у сучасній Росії. Одним із ключових факторів імперського характеру російської державності є історично сформована імперська свідомість російських еліт та росіян, як пануючого етносу, яка постійно відтворюється. Сучасна Росія реалізує стратегію оборонної модернізації, яка спрямована на подолання військово-технічного відставання від передових країн Заходу. Російським керівництвом не проводилась і не планується проводитись модернізація політичної і державної системи Росії з опертям на принципи реальної, а не контрольованої чи «соборної» демократії. Обґрунтовується, що без зміни суспільно-політичної моделі, яка утвердилась у сучасній Росії, успішна технолого-економічна, а тим більше політична модернізація неможливі.
    The article explains the influence of imperial state tradition on the substance, direction and purpose of the modernization in contemporary Russia. One of the key factors of the imperial nature of the Russian statehood is the historically formed imperial consciousness of Russian elites and  Russians as the dominant ethnic group, which is being constantly reproduced. Contemporary Russia pursues a strategy of defensive modernization that aims at overcoming the military-technical gap between Russia and the advanced Western countries. The Russian leadership has neither conducted nor planned modernization of the Russian state and political system on the basis of the principles of the real non-controllable democracy. It is shown that successful technological, economic, and especially political modernization is impossible without changing the socio-political model established in modern Russia.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 49-71
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Діяльність воєнно-інструкторських місій європейських країн і США в арміях держав, що реформували збройні сили (остання третина ХІХ – перша третина ХХ ст.): проблеми та перспективи досліджень
    Activities of Military Training Missions of European Countries and the United States in the Armies of States, Transforming the Armed forces (the last third of the XIXth – the first third of the XXth Centuries): Problems and Prospects of Research
    Autorzy:
    Фалько, С.А.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676848.pdf
    Data publikacji:
    2022-11-08
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    військова модернізація
    офіцери
    воєнні інструктори
    військові радники
    воєнні місії
    military modernization
    officers
    military instructors
    military advisers
    military missions
    Opis:
    Вивчення роботи військових професіоналів, надісланих у складі місій з передових європейських держав і США до армій країн Європи, Азії, Африки і Латинської Америки, що реформувалися, в останній третині ХIХ – першій третині ХХ ст., неодноразово було об’єктом уваги досліджень професійних істориків. Дослідження інструкторської діяльності воєнних місій у вище зазначений період дозволяє побачити загальні та окремі проблеми історії військової модернізації. Завдяки значному проміжку часу і різним регіонам світу, в яких виконували обов’язки офіцери місій, можна побачити наукові перспективи та проблеми вивчення воєнно-інструкторської діяльності, використовуючи компаративний метод. Порівняння інструкторської діяльності місій із різних країн сприяє аналізу національних військових шкіл. Цей факт, надає вирішального значення роботі воєнних інструкторів. При порівнянні більш чітко простежується регіональна специфіка професійної роботи членів воєнних місій. Порівняльна методика дозволяє завдяки безлічі історичних прикладів простежити еволюцію інструкторської діяльності офіційних воєнних місій в історичній ретроспективі. Чималий проміжок часу дозволяє побачити, що саме і чому залишилося поза межами аналізу в дослідженнях багатьох істориків, і які напрями розглядалися авторами як обов’язкові для вивчення. Дослідження виявляє найбільш вдалі роботи науковців з проблематики, що вивчається. Однією із цілей статті є визначення найважчих напрямів вивчення роботи військових професіоналів зі складу місій у чужих арміях та шляхи їх розкриття. Наукове дослідження є актуальним у зв’язку з постійним інтересом професійних істориків до теми військової модернізації та використання воєнних місій для більш швидких реформ збройних сил у складні періоди розвитку деяких країн.
    The study of the work of military professionals sent as part of missions from the advanced European states and the United States to the reformed armies of the countries of Europe, Asia, Africa and Latin America in the last third of the 19th – the first third of the 20th centuries has repeatedly been the focus of research by professional historians. The study of the training activities of military missions at the time under study allows us to see general and particular problems of the history of military modernization. A significant time span and various regions of the world in which mission officers served, allow for the scientific prospects and problems of studying military training activities using a comparative method. Comparison of training activities of missions from different countries contributes to the analysis of national military schools. This factor, along with other causes, has a decisive importance for the work of military instructors. By comparison, the regional specifics of the professional work of members of military missions are more clearly visible. The comparative methodology allows us to trace specifically the evolution of training activities of official military missions in historical retrospect through a set off historical examples. The extensive time span enables us to see what and why in the studies of a number of historians remained outside the scope of analysis, and which are as a reconsidered by the authors as mandatory for study. The study reveals the most successful works of researchers on the issues understudy. One of the aims of the article is to determine the most difficult areas for study the work of military professionals from missions in foreign armies and the ways of their disclosure. The study is relevant due to the constant interest of professional historians in the topic of military modernization and the use of military missions for faster reforms of the armed forces during difficult periods of development in some countries.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 41-64
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Concept of Modernization of the Ottoman Empire in the XVIII century
    Концепція модернізації Османської імперії у XVIII ст.
    Autorzy:
    Chalyi, A.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894315.pdf
    Data publikacji:
    2020
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    East, Ottoman Empire, modernization theory, historiography, Eastern question, industrial society
    Схід, Османська імперія, модернізація, історіографія, Східне питання, індустріальне суспільство
    Opis:
    Стаття висвітлює процеси реформування Османської імперії впродовж XVIII століття з позицій «теорії модернізації», яка, зважаючи на наукові й ідеологічні позиції другої половини ХХ століття, мала на меті вибудувати уніфікований магістральний шлях розвитку суспільств незалежно від їхньої історико-культурної чи цивілізаційної специфіки – від бідності до багатства, від політичної розпорошеності до створення модерної нації. Робиться спроба змоделювати загальний шаблон розуміння і впровадження владою необхідних реформ для успішної конкуренції Османської держави із європейськими країнами. Робиться наголос на двозначності самої концепції, і що з самого моменту виникнення як дослідницької гіпотези, теорія модернізації увібрала в себе велетенський масив різноманітних ідей, теорій та припущень, суперечливих та все ж існуючих у соціальних науках, зокрема історії, що намагаються дати відповідь на питання як країнам Західної Європи, що загалом були слабшими від своїх неєвропейських суперників, вдалося здійснити комплекс заходів по оновленню, чи то пак створенню нового типу організації суспільства, що дозволило країнам «Заходу» вже в другій половині ХІХ століття бути абсолютними світовими лідерами в усіх можливих галузях. В статті робиться акцент на соціальній видозміні Османської імперії впродовж XVIII-XIX століть, коли численні спроби поступових реформ в окремих сферах, пов`язаних в першу чергу із військовою справою, засвідчили намагання правлячих верхівок османів здійснити системні реформи для надолуження втрачених позицій на геополітичній арені. Робиться спроба обережної оцінки даних явищ для відповіді чи були ці зміни модернізацією чи «вестернізацією» (при відзначенні суперечності даних термінів), аналізуються фактори які сприяли й заважали процесам модернізації та які створювали замкнене коло, без розриву якого будь-які якісні зміни були б неможливі. Наголошується на тому, що загальний напрям реформ зводився до намагання дорівнятись до європейських інституцій, умінь та реалій, зберігаючи османську самобутність.
    Article examines views and current conceptions of theory of modernization applied to the so called “Eastern societies” and more to the Ottoman Empire as the most prominent non-European political actor and one of few states that survives the domination of the “West” during XIX century. Due to its origins in 1960’s, theory of modernization encompassed wide and numerous ideas, theories and concepts in desperate attempt to clarify, how backward and generally weak, comparing to its Eastern neighbors-rivals European civilization (mainly Western European) became economically and so force politically stronger and suddenly turned the tables, enslaved almost all the world for century. Europeans created new or renovate old institutions (frequently in spite of themselves) to became fitter than their competitors in worldwide struggle for wealth, both political and economic. Theory of modernization tries to explain when, how and by whom these changes were incentivized. It took a few decades to create various and rarely views depends on scholar’s scientific methodology and research methods, ideological preferences and ethnicity. Simultaneously, such European-based theories were applied to the non-Western societies due to find out the reasons of their second-rate positions, which appeared obvious to anyone in the last quarter of the XIX century. Author tries to apply a methodic instrument given by theory of modernization to analyze the process of reforms in XVIII century Ottoman Empire and what their efforts in political, economical and moreover mental spheres lead them into a trap of vicious circle of reform. The main question, were the innovations, provided by Ottomans a simple westernization (in the meaning of mindless compilation of European-created institutions) or in was straight purpose to emulate “Western” societies – to become stronger and sufficient, using their own resource and methods.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 10; 45-60
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Діяльність європейських воєнно-інструкторських місій в країнах Південно-Східної Европи на початку ХХ ст.
    Activity of European Military-Instruction Missions in the Countries of South-Eastern Europe at the beginning of the XX century
    Autorzy:
    Фалько, C.A.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676562.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-18
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    воєнна модернізація
    реформування збройних сил
    Південно-Східна Європа
    воєнні місії
    military modernization
    reorganization of military forces
    South-Eastern Europe
    military missions
    Opis:
    Стаття досліджує одну зі складових історії модернізаційних процесів у країнах Південно-Східної Європи на початку ХХ ст. – військову модернізацію. Мета дослідження – аналіз ролі іноземної військової допомоги у створенні збройних сил Румунії, Сербії, Болгарії, Чорногорії, Албанії та Греції. Розкриваються окремі напрямки військової допомоги, наданої країнам Південно-Східної Європи у вигляді військових місій, навчання офіцерів у Європі, поставок зброї та інших аспектів. Один із маркерів військового розвитку в досліджуваний період – це військово-інструкторська діяльність розвинених держав Європи в межах військової модернізації можливих військових союзників цих країн. Робота присвячена одній зі складових процесу військової модернізації – діяльності військово-інструкторських місій провідних європейських держав у визначений період. Часовий проміжок дослідження – 1908-1918 рр. Нижньою межею дослідження є боснійська криза 1908 р., викликана анексією Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини. Конфлікт послужив причиною швидкої мілітаризації регіону. Воєнні місії з країн Європи починають активну діяльність в Греції, Чорногорії, Туреччині. Тисячі офіцерів з балканських армій проходять навчання у військових закладах Європи. Верхня межа дослідження – Перша світова війна 1914-1918 рр. В той час був досягнутий очевидний успіх в модернізації збройних сил союзників воєнними місіями з Німеччини в Туреччині та Франції в Румунії. Це був час модернізації нових національних армій у Східній Європі. Не останню роль у цьому складному процесі відігравали воєнні місії. Швидко й ефективно досягти якісної модернізації відсталих у розвитку армій, без інструкторської допомоги, було неможливо. Зіставлення результатів перетворень дозволяє точніше зрозуміти регіональну специфіку та конкретні результати цієї форми військової модернізації збройних сил у міжвоєнне двадцятиліття. Використовується метод порівняння варіантів військової модернізації армій країн Сходу, які відбуваються на початку ХХ ст., і реформування збройних сил держав Південно-Східної Європи. Цей метод конкретизує результати, наслідки, невдачі й успіхи військової модернізації. Дослідження є актуальним для вивчення сучасних процесів воєнної модернізації.
    This article studies one of the components of the history of modernization processes in the countries of South-Eastern Europe in the latter half of the 19th century – the early 20th century – military modernization. The purpose of research is to analyze the role of foreign military assistance in formation of military forces of Romania, Serbia, Bulgaria, Montenegro, Albania and Greece. Separate directions of military assistance provided to the countries of South-Eastern Europe in the form of military missions, training of officers in Europe, arms export and other aspects are disclosed. One of the markers of military development during the period in question was the military instructor activity of the developed European countries in the framework of military modernization of possible military allies in these countries. The lower limit of research is the Bosnian crisis in 1908 caused by annexation of Bosnia and Herzegovina by Austria-Hungary. The conflict was the reason of rapid militarization of the region. Military missions from the countries of Europe began their activity in Greece, Montenegro, Turkey. Thousands of officers from Balkan army studied in military establishments of Europe. The top limit of the research is the First world war І 1914-1918. The obvious success was attained with modernization of the armed forces of allies by military missions from Germany in Turkey and from France in Romania in that time. The work deals with the process of military modernization, i.e. the activities of military instructor missions of the leading European countries during the interwar period. The time interval of the study ranges within 1908-1918. This was the period marked by modernization of new national armies in Eastern Europe. Military missions played an important role in this complex process. The comparison of the results of transformations provides for better understanding of the regional specifics and concrete results of this form of military modernization of armed forces during the twenty-year interwar period. The method for comparing variations of military modernization of armies of Oriental countries occurring at the turn of the 20th centuries and reorganization of military forces of the countries of South-Eastern Europe is used. This method instantiates results, consequences, failures and success of military modernization. The research is relevant for studying modern processes of military modernization.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 24-52
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    “The Clash of Theoretizations”: the Case of the Ottoman Empire in the XVIIIth century
    “Зіткнення теоретизувань”: Османська імперія у XVIII ст.
    Autorzy:
    Chalyi, A.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/51607964.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Османська імперія
    XVIII століття
    модернізація
    історична соціологія
    світ-системний аналіз
    Ottoman Empire
    XVIII century
    modernization theory
    world-system analysis
    historical sociology
    Opis:
    Article deals with some common theoretical questions and theories regarding the Ottoman Empire as an interesting matter to prove them right or wrong, and how they work on particular historical material. For such reasons several key theories will be used: modernization theory, world-system analysis, divergence theory, historical sociology, class struggle theory, another point of view is Ray Dalio’s concept of “big curve” and economic cycles theory, depicted in Clement Juglar, Tugan-Baranovsky and Nikolai Kondratiev works along with Oded Lagor’s theory of unified growth. Author tries to imply how these theories explain or could explain the magistral way of development in the XVIII century and how Ottoman history is comparable to other states. Main results are next: from modernization theory prospects Ottomans faced couple short periods of what we can call modernization (improvement or reestablishing institutions and the way they perform their strict duties) during the “Tulip Era” (1703-1730), during major confrontations with European powers (1750-1770) and by the beginning or reign of Selim III from 1789. All those endeavors were different in spheres. lasting and methods, but pursuing one goal – to emulate European experience using Islamic and strictly Ottoman background – creating a well-organized state, able to withstand Europe. Due to world-system analysis in the XVIII century Ottoman Empire inadvertently lost its superpower status, diminishing to regional power. Also, they shifted from semi-periphery to periphery, a process which has been proceeding for all of the XVIII century and ended in 1839. From a sociological point of view, Ottoman society began to polarize – both in territorial and functional ways. Territorial – local elites began to grow in wealth and question central government power, creating local myths, dealing with non-Muslim and tribal minorities. Functional – due to absence of large-scale industrial manufacturing and consequently absence of middle class in European view, Ottoman trading elites profited as mediators for Europeans and consequently didn’t grow as “Third power” to provide pressure on their government. Ray Dalio’s “big curve” concept was chosen due to its nearly absence in current research, and it is shown that it is too abstract and uses non-qualified criteria to make any probable conclusion, whether state is fine or on the verge of collapse. Economic activity cycles concept shows that Ottomans situated in the wholesale trend of the XVIII century – diminishing prices for grain and rising activity in the credit sphere.
    У статті аналізуються основні соціологічні теорії й концепції стосовно Османської імперії XVIII ст. її політичного, економічного, міжнародного життя. Основні теорії які будуть використовуватися в рамках фактологічного матеріалу: модернізаційна, світ-системна, класова, дивергенційна, історичної соціології, концепція “Великої кривої” Рея Даліо, економічних циклів, описаних згідно методології економічних циклів. Метою статті є перевірка теорій османською практикою і вироблення загальної теоретичної лінії розвитку держави Османів у XVIII ст. Виявлено, що Османська держава пережила у XVIII столітті низку змін, які, на перший погляд були не дуже помітні сучасникам, але які визначили подальший розвиток держави на десятиліття вперед аж до середини кінця ХІХ ст. З точки зору модернізаційної теорії Османська держава зазнала кілька етапів змін, які вже й так докладно досліджені в історіографії: “Епоху тюльпанів” (1703-1730), модернізаційні потуги 1750-1770-х рр., правління Селіма ІІІ (“Нізамі-Джедід”) – які намагалися скопіювати й дорівнятися до європейських інститутів у намаганні відновити військову могутність і вдало протистояти наступу європейців. Через цілу низку причин як суб’єктивного так і об’єктивного або реального характеру ці спроби не дали того результату, який очікували його впроваджувачі, а обмежилися лише певними здобутками, які структурно мало змінили османську державу. Згідно теорії економічних циклів – османи потрапили в низхідну тенденцію ділової активності (як і інші країни), але через структуру економіки та економічну політику зазнали більших збитків, що вплинули на соціальну сферу. З точки зору марксистського аналізу османи залишалися феодальною країною з яскраво вираженим військово-експансіоністським елементом. З точки зору світ-системного аналізу – до кінця століття османи міцно закріпилися в статусі держави напівпериферії, знизивши свій статус до регіональної держави в кращому випадку. З точки зору історичної соціології – османське суспільство почало поляризуватися як територіально (через зростаючу роль місцевих верхівок та пониження влади центрального уряду) та функціонально (через відсутність індустріалізації та асиметричності торгівлі й неадекватності економічної політики влади в османів так і не виник виробничий «третій клас»). Окремо варто виділити концепцію Рея Даліо, яка хоч і відносно популярна в журналістських та наукових колах, але не може слугувати науковою теорією через неверифікованість та понятійну розмитість критеріїв.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 43-58
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Поєднання традицій і новацій в економічному поступі Естонії
    Combining Tradition and Innovation in the Economic Progress of Estonia
    Autorzy:
    Orlova, T.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/51605021.pdf
    Data publikacji:
    2022
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Естонія
    радянська Прибалтика
    економічний розвиток
    європейський вибір
    модернізація
    реформи
    інформаційне суспільство
    Estonia
    Soviet Baltics
    economic development
    European choice
    modernization
    reforms
    informational society
    Opis:
    У статті з позицій історика аналізуються особливості естонського економічного життя у динаміці від минулого до сьогодення – від аграрного до постіндустріального суспільства. Показано, що Естонія гідно приймає виклики сучасності, зокрема кризи та їх наслідки. Раціональні балти не впадають в архаїку, хоча шанобливо бережуть свої традиції. Усвідомлюючи глобальні тенденції, вони рухаються шляхом інновацій, даючи в такий спосіб відповідь на головний виклик новітніх часів – виклик модернізації. Естонський досвід ще раз продемонстрував важливість двох складових успіху реформування: широкої підтримки з боку суспільства і здатності національної еліти керувати процесом. Акцентовано фактори, що визначали і визначають економічний поступ Естонії: менталітет, невмируща переконаність у приналежності до європейської цивілізації, відданість її цінностям, готовність їх втілювати у життя і захищати. Від початку відновленої державності без будь-яких сумнів щодо альтернатив було визначено мету – приєднання до Європейського Союзу і НАТО. Діалектика розвитку визначалася взаємозв’язком вимог до претендентки на вступ і реформами, які здійснювалися заради відповідності до них. У висновках зазначається, що для успішного соціально-економічного розвитку нації необхідне те саме, що й для повноцінного розвитку і самореалізації окремого індивіда – цінності інтелектуальної свободи, майстерності і відкритості до змін. Обраний шлях ліберальної демократії із соціально-орієнтованою ринковою інноваційною економікою вивів Естонію із стану окраїни російської імперії до кола розвинених європейських держав. Естонський досвід є цінним для тих пострадянських країн, які прагнуть того ж. Саме вдале поєднання традицій і новацій стало підгрунтям успіхів народу, який, незважаючи на всі складності і кризи сучасного світу, значно покращив власне життя і, допомагаючи іншим, заслужив повагу міжнародного співтовариства.
    From a historian’s perspective, the article analyzes the specifics of Estonian economic life in dynamic from the past till present days – from the agrarian to the post-industrial society. Estonia is displayed to take on contemporary challenges with dignity, including crises and their aftermaths. The rational Balts don’t recede to the archaic, despite cherishing their own traditions. Aware of global trends, they move along the path of innovation, thus responding to the core challenge of today – the challenge of modernization. Estonian experience re-emphasizes the importance of two constituents of successful reform: broad public support and the competence of national elites to govern the process. Highlighted are the factors that have been distinguishing Estonia’s economic progress: mentality, immortal convincement in belonging to the European civilization, devotion to its values, willingness to bring them to life and to protect them. Since the beginning of its restored statehood, the aim was undoubtedly set to join the EU and NATO. The dialectic of progress was determined by the connection of admission requirements and reforms conducted to comply with them. It is concluded that a nation’s successful socioeconomic development requires the same as does an individual’s full-fledged development and fulfilment: the values of intellectual freedom, proficiency and openness to change. The chosen path of liberal democracy with social-oriented innovation-based market economy has brought Estonia from the margins of the Russian empire to the circle of developed European states. Estonian experience is valuable to those post-Soviet countries that aspire to the same. It was the successful combination of tradition and innovation that became the groundwork to the success of the nation that, despite all complications and crises of the modern world, had significantly improved its own life and, helping others, had earned the international community’s respect.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 150-162
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Political Systems and Political Elites of the Post-Soviet States under Globalization
    ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ТА ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
    Autorzy:
    Sherhin, S.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894373.pdf
    Data publikacji:
    2018
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    globalization, global structures, transformation, political systems, political elites, political establishment, prekariat, social modernization
    глобалізація, глобальні структури, трансформація, політичні системи, політичні еліти, політичний істеблішмент, прекаріат, суспільна модернізація
    Opis:
    Стаття презентує аналітичний огляд актуальних проблем трансформації політичних систем держав пострадянського простору за умов глобалізації в Україні та Росії. Особливу увагу приділено розгляду загальних і особливих характеристик політичних еліт двох країн під впливом глобальних трансформацій. Різноманітність проявів глобалізації ускладнює оцінку її впливу на соціально-політичний розвиток країн світу. Позитивний або негативний вплив глобалізаційних процесів, зокрема глобальних структур на світовий розвиток, є важливою темою сучасних політичних досліджень. У категоріях політичної науки феномен глобалізації можна визначити як процес створення цілісної глобальної економіки, інституційно-правового оформлення цієї цілісності та прагнення транснаціональних еліт налагодити систему глобального управління. Глобалізація прискорила структурну деформацію політичних еліт і соціальну диференціацію, що спричинило зростання соціально-політичних конфліктів та занепад ліберальної демократії. Незважаючи на певні відмінності у результатах трансформації політичних систем України і Росії,  сформовану в цих країнах еліту характеризує соціальна неоднорідність, бюрократизм, олігархічність, корупційність, популізм і залежність від глобальних структур.
    The article presents an analytical review of actual problems of the post-soviet states political systems within globalization in Ukraine and Russia. Special attention is paid to the consideration ofgeneral and particular features of political elites in both countries under impact of global transformations. The variety of globalization’s exercises complicates the valuation of its impact onsocial and state-political development the world over. Positive or negative influence of globalization processes particularly the global structures on world’s development is the main point of the present-day political studies. In terms of political science phenomena of globalization could be determined as a process of creation of integral global economy and institutional legalization of its integrity as well as transnational elite’s will to establish the system of global governance. Globalization accelerated the structural deformation of political elites and social differentiation that escalated socio-political conflicts and caused the stagnation of liberal democracy. In spite of some distinctions in results of transformations in Ukraine’s and Russia’s political systems the political elite that has been formed in these countries is characterized as socially heterogenic, bureaucratic, oligarchic, corruptive, populist and dependent on the global structures.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 9-24
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Особливості та наслідки воєнної модернізації на Балканах 1856–1914 рр.: порівняльний аналіз
    Features and Consequences of Military Modernization in the Balkans 1856–1914: a Comparative Analysis
    Autorzy:
    Falko, S.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/51608103.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    військова модернізація
    збройні сили
    військові реформи
    балканські країни
    військові інструктори
    навчання офіцерів у Європі
    military modernization
    armed forces
    military reforms
    Balkan countries
    military trainers
    training in Europe
    Opis:
    Вивчення феномену військової модернізації в країнах балканського регіону та його впливу на соціально-політичні, воєнно-економічні та культурні напрямки розвитку суспільства в досліджуваних країнах є перспективною науковою темою. Вона дає змогу осмислити складний процес державотворення та впливу військових реформ на його динаміку. Дослідження присвячене вивченню особливостей проведення військових реформ у регіоні Південно-Східної Європи. Часовий інтервал, що вивчається, – середина ХIХ – початок ХХ ст. Це період становлення збройних сил у Сербії, Румунії, Болгарії, Чорногорії, які здобули незалежність, і період проведення динамічних реформ в османській і грецькій арміях. Порівняльний метод щодо проведення реформ у збройних силах християнських країн Балканського півострова з перетвореннями, які здійснювалися в досліджуваний період в армії Османської імперії, дає змогу деталізувати деякі особливості й складнощі в організації реформ. Уточнення низки елементів реформ дають змогу дійти висновку щодо вирішальної ролі військової модернізації на Балканах, запозиченої із моделей європейських армій, насамперед Німеччини та Франції. Розкрито такі фактори реформувань, як: освіта, здобута в європейських військових вишах; закупівля новітнього озброєння в передових країнах Європи і США; запрошення іноземних військових фахівців у ролі інструкторів для здійснення навчання частин і з’єднань; організація штабної служби; участь у плануванні й організації бойових дій інструкторів; створення військової медицини; стажування офіцерів у військах європейських країнах; створення мобілізаційного резерву за німецьким, або французьким зразками. У дослідженні розглядаються підсумки проведення військових реформ в арміях Греції, Сербії, Болгарії, Румунії та Чорногорії. Уточняються наслідки військової модернізації, що вплинули на стан армій країн Балкан напередодні Першої світової війни.
    The study of military modernization phenomenon in the countries of the Balkan region and its impact on the socio-political, military-economic, cultural directions of social development in the countries of the region is a promising subject for further scientific research. It allows us to study a complex development of states building and military reforms influence on its dynamics. The study focuses on the study of some specifics of military reforms in the region of South-East Europe. The time frame studied involves the middle of the 19th century, including the beginning of the First World War. This is the period of the armed forces formation in independent Serbia, Romania, Bulgaria, Montenegro and implementation of active reforms in the Ottoman and Greek armies. The comparative method of the reforms implementation in the armed Christian countries of the Balkan Peninsula with the transformations in the army of the Ottoman Empire carried out in the study period allows us to clarify a number of peculiarities and complex it is in reforming. The clarification of a number of the reforms elements enables us to conclude that borrowings from the European armies models, primarily from German and French armies, plays a crucial role in military modernization in the Balkans. It covers such factors as education obtained in European military universities; purchase of the latest weapons in the advanced countries of Europe and the USA; engaging foreign military specialists as instructors for organizing of units and formations training; headquarters establishment; participation in planning and organization of military actions; military medicine development; officers training in the armies of European countries; creation of a military mobilization reserve according to the German or French standard. The results of military reforms in the armies of Greece, Serbia, Bulgaria, Romania and Montenegro are specified. The consequences of military modernization affecting the state of the Balkan countries armies on the eve of the First World War are clarified.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 59-92
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Evolution of Shiite Clergy Role in Socio-political Development of Iran
    ЕВОЛЮЦІЯ РОЛІ ШИЇТСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ РОЗВИТКУ ІРАНУ
    Autorzy:
    Prorochenko, N.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894367.pdf
    Data publikacji:
    2019
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Iran, Shiism, Islamic government, political structure of IRI, modernization, clergy, religion modernism, conservatives, reformers
    Іран, шиїзм, ісламське правління, політична система ІРІ, модернізація, духовенство, релігійний модернізм, консерватори, реформатори
    Opis:
    Метою даної публікації є аналіз історичних, релігійних та соціокультурних передумов місця і ролі шиїтського духовенства у політичному процесі та суспільних змінах в Ірані у новітню добу. Розкрито основні особливості зв’язку шиїтської доктрини та політики. Автор досліджує участь шиїтського духовенства у процесі розбудови іранської політичної моделі. Показано, що сучасна політична система Ірану характеризується поєднанням ісламських принципів з елементами демократії: релігія визначає всі сфери життя – політику, економіку, культуру, духовенство здійснює контроль над світськими структурами влади, проте, всі органи влади виборні. Особливу увагу приділено питанню еволюції сучасних політичних інститутів Ірану та процесу трансформації поглядів представників правлячого релігійного істеблішменту Ісламської Республіки Іран в контексті внутрішньополітичних змін і зовнішніх викликів. Розглядаються можливості збереження ісламського правління в умовах подальшої модернізації суспільства.
    The purpose of this publication is to analyze the historical, religious and socio-cultural background of the Shiite clergy place and role in the political process and the social changes in Iran in recent times. The main features of the connection between the Shiite doctrine and politics arerevealed. The author investigates the participation of the Shiite clergy in the process of building the Iranian political model. It is shown that the modern political system of Iran is characterized by the combination of Islamic principles with elements of democracy: the religion determines all spheres of life – politics, economy, culture, the clergy monitors the secular structures of power, but all the authorities are elected.Special attention is paid to the evolution of the Iranian modern political institutions and the process of representatives views transformation in the field of the ruling religious establishment of the Islamic Republic of Iran in the context of internal political changes and external challenges. The possibilities of preserving Islamic rule in the conditions of further modernization of society are considered.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 56-72
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Особливості модернізаційних процесів в економіці Узбекистану та їх вплив на гуманітарну політику
    Features of Modernization Processes in the Economy of Uzbekistan and their Impact on Humanitarian Policy
    Autorzy:
    Chekalenko, L.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/51605312.pdf
    Data publikacji:
    2022
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Узбекистан
    модернізація економіки
    інноваційний розвиток
    виклики національній безпеці
    гальмівні процеси
    гуманітарна сфера
    Uzbekistan
    modernization of the economy
    innovative development
    challenges to national security
    inhibiting processes
    humanitarian sphere
    Opis:
    Модернізаційні процеси, запроваджені в економіці Узбекистану на зламі тисячоліть, були спрямовані на впровадження економічних нововведень в промисловість і сільське господарство. Меншою мірою відповідні зміни торкнулися гуманітарної сфери. Найкращі результати економічних перетворень вже нині можна спостерігати в розвитку видобувної і переробної промисловості, що вивели державу на високий індустріально інноваційний рівень розвитку. Гуманітарні чинники, зокрема захист прав людини, значно відстають від індустріальних успіхів за широтою охоплених питань, за ритмом впровадження і за наслідками реформування. Хоча і в гуманітарній сфері можна спостерігати певні зрушення, які все ж таки відбуваються, хоча й уповільненими темпами. Аналіз проведених змін, широкого переліку особливостей узбецьких нововведень дає підстави сподіватися, що економічний прорив сприятиме покращенню ситуації і у сфері дотримання і захисту прав людини. Складнощі соціального виміру викликані не тільки допущеними прорахунками політиків. Переважна більшість проблем гуманітарної сфери пов’язана з глибокими коренями мусульманської ідентичності узбецького народу, його культурою і віруваннями, яким не прийнятні деякі установки модернізованих суспільств сучасності. Однак, у зв’язку з поступовим модернізованим розвитком, як можна припустити, поступове збагачення населення в цілому в результаті економічного зростання, має поетапно вдосконалити державну політику, спрямовану на захист прав людини, віднайти ефективні методи впровадження гуманітарних реформі сприяти покращенню їхніх результатів, підвищити якість роботи і підготовку чиновницького апарату. Водночас, таке може відбутися тільки за умов наявності демократичної влади і модернізованого управлінського апарату, цивілізаційного керівництва країни, яке сповідує людські цінності. Позитивні прогнозні сценарії подальшого розвитку країни пов’язані і залежатимуть також від інших немалозначущих факторів, а саме від глибокої зацікавленості в модернізації і демократизації Узбекистану не тільки світових бізнесових структур, а й провідних міжнародних акторів: США, Китаю, Японії, країн арабського світу, міжнародних фінансових організацій тощо. Світові гравці сприяли цивілізаційному розвиткові країни і допомогли узбецькому народові здійснити вражаючий прорив у переході від середньовічного стану економіки, який через бавовняний чинник спочатку російської, а потім радянської імперії «затримався» в економіці Узбекистану протягом всього періоду підпорядкованості Росії, до сучасного модерного науково-технічного інноваційного стану економіки. Вагомі іноземні інвестиції і пільгові кредити у провідні галузі – видобувну і переробну промисловості, транспортну систему, банківську сферу, впровадження інноваційних технологій, надання відповідної консалтингової допомоги, вивели державу Узбекистан на почесне місце серед індустріально розвинутих країн світу.
    Modernization processes introduced in the economy of Uzbekistan at the turn of the millennium were aimed at introducing economic innovations in industry and agriculture. To a lesser extent, the corresponding changes affected the humanitarian sphere. The best results of economic transformations can already be observed in the development of the mining and processing industries, which have brought the state to a high industrially innovative level of development. Humanitarian factors, in particular the protection of human rights, lag far behind industrial successes in terms of the breadth of issues covered, the pace of implementation, and the consequences of reforms. Although certain shifts can be observed in the humanitarian sphere, which are still taking place, albeit at a slower pace. The analysis of the implemented changes, a wide list of features of Uzbek innovations gives reason to hope that the economic breakthrough will contribute to the improvement of the situation in the sphere of observance and protection of human rights. Complexities of the social dimension are caused not only by miscalculations of politicians. The vast majority of problems in the humanitarian sphere are related to the deep roots of the Muslim identity of the Uzbek people, their culture and beliefs, which are not acceptable to some of the attitudes of the modernized societies of today. However, in connection with the gradual modernized development, as can be assumed, the gradual enrichment of the population as a whole as a result of economic growth, it is necessary to gradually improve the state policy aimed at protecting human rights, find effective methods of implementing humanitarian reforms, contribute to the improvement of their results, improve the quality work and training of the bureaucratic apparatus. At the same time, this can happen only if there is a democratic government and a modernized administrative apparatus, a civilized leadership of the country, which professes human values. Positive forecast scenarios for the further development of the country are connected and will depend also on other important factors, namely on the deep interest in the modernization and democratization of Uzbekistan not only of global business structures, but also of leading international actors: the USA, China, Japan, countries of the Arab world, international financial organizations, etc. World players contributed to the country's civilizational development and helped the Uzbek people make an impressive breakthrough in the transition from the medieval state of the economy, which, due to the cotton factor of the first Russian and then the Soviet empire, “stuck” in the economy of Uzbekistan throughout the entire period of subordination to Russia, to a modern modern scientific and technical innovative state of the economy. Substantial foreign investments and concessional loans in leading industries – the mining and processing industry, the transport system, the banking sector, the introduction of innovative technologies, the provision of appropriate consulting assistance, have brought the state of Uzbekistan to an honorable place among the industrially developed countries of the world.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 93-115
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Проблеми соціально-економічної модернізації Казахстану
    Problems of Social and Economic Modernization of Kazakhstan
    Autorzy:
    Деменко, О.Ф.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676693.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-16
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Республіка Казахстан
    Центральна Азія
    соціально-економічна модернізація
    прямі іноземні інвестиції
    зовнішня торгівля
    енергетичний сектор
    Republic of Kazakhstan
    Central Asia
    socio-economic modernization
    foreign direct investment
    foreign trade
    energy sector
    Opis:
    У статті проаналізовано особливості соціально-економічного розвитку Республіки Казахстан після здобуття незалежності у 1991 р. Зазначається, що історично економіка Казахстану протягом багатьох десятиліть формувалася як сировинна база єдиного народногосподарського комплексу СРСР. В умовах незалежності сировинні галузі, у першу чергу паливно-енергетичний та гірничо-металургійний комплекси, стали основою соціально-економічного розвитку Казахстану, завдяки яким країна здійснила економічний прорив та глибоко інтегрувалася у світову економіку. Казахстан є лідером серед пострадянських країн за обсягом залучених прямих іноземних інвестицій, які сприяли нарощуванню видобутку природних ресурсів, будівництву нових промислових підприємств та об’єктів інфраструктури. Найважливішими торгівельними та інвестиційними партнерами Казахстану є Європейський Союз, Російська Федерація, Китай та США. До того ж, незважаючи на географічну близькість, спільні соціальні й етнокультурні риси, тільки 4,9% зовнішньої торгівлі Казахстану припадає на сусідні по регіону країни Центральної Азії. Залежність Казахстану від продажу сировинних ресурсів, низька інвестиційна привабливість обробних галузей промисловості залишають економіку країни вразливою до змін кон’юнктури на сировинних ринках, періодично призводять до загострення соціально-економічної ситуації. У структурі казахстанського експорту близько 70% складає продукція видобувної промисловості. Проблемою для розвитку енергетичного сектору є обмеженість маршрутів постачання енергоносіїв на світові ринки. Вкрай актуальним є питання щодо зміни моделі економічного зростання шляхом розвитку високотехнологічних секторів промисловості, підтримки малого та середнього бізнесу. Потребує підвищення ефективності й система державного управління, яка є занадто забюрократизованою та громіздкою. Також назріла реформа соціальної політики, яка має бути спрямована на збільшення соціальної підтримки громадян. Необхідна зміна стратегії розвитку регіонів, у першу чергу щодо забезпечення робочих місць та зниження регіональних диспропорцій.
    The article analyzes the features of the socio-economic development of the Republic of Kazakhstan after gaining independence in 1991. It is noted that historically the economy of Kazakhstan for many decades was formed as a raw material base for the unified national economic complex of the USSR. Under the conditions of independence, the raw materials industries, primarily the fuel and energy and mining and metallurgical complexes became the basis for the socio-economic development of Kazakhstan, thanks to which the country made an economic breakthrough and deeply integrated into the world economy. Kazakhstan is the leader among the post-Soviet countries in terms of the volume of attracted foreign direct investment, which contributed to the increase in the extraction of natural resources, the construction of new industrial enterprises and infrastructure facilities. The most important trade and investment partners of Kazakhstan are the European Union, the Russian Federation, China and the United States. At the same time, despite the geographical proximity, common social and ethnocultural features, only 4.9% of Kazakhstan’s foreign trade falls on the neighboring countries of Central Asia. The dependence of Kazakhstan on the sale of raw materials, the low investment attractiveness of the manufacturing industries make the country’s economy vulnerable to changes in the situation in the commodity markets, periodically lead to an aggravation of the socio-economic situation. In the structure of Kazakhstani exports, about 70% are products of the extractive industry. A problem in the development of the energy sector is the limited supply routes for energy carriers to world markets. The issue of changing the model of economic growth through the development of high-tech sectors of industry and support for small and medium-sized businesses is extremely relevant. The system of public administration, which is too bureaucratic and cumbersome, also needs to improve efficiency. Also, a reform of social policy is ripe, which should be aimed at increasing social support for citizens. It is necessary to change the strategy for the development of regions, primarily with regard to the creation of jobs and the reduction of regional imbalances.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 213-232
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Досвід Постсоціалістичної Трансформації У Словацькій Республіці
    Experience of Postsocialist Transformation in the Slovak Republic
    Autorzy:
    Tkachenko, I.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070490.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    суспільно-політична модернізація
    європейська інтеграція
    громадянське
    суспільство
    постсоціалістична трансформація
    громадський сектор
    членство в єс та
    нато
    sociopolitical modernization
    european integration
    civil society
    post socialist
    transformation
    public sector
    EU and NATO membership
    Opis:
    In the article the experience of post-socialist transformation in the Slovak Republic after the Velvet Revolution and gaining of independence after the collapse of Czechoslovakia in 1993 was examined. The process of reforming of the society and state, the transition from the communist to the western model of economy, the role of public sector on the path to EU and NATO accession were investigated. It was defined that the reforming of authorities, society and the state, which had already begun in the common state of Czechs and Slovaks under the leadership of V. Havel in 1990-1992, had a great value for the formation of independent Slovakia, because, despite some differences, the European destination became a key point which determined the process of accelerated modernization and the transition from planned socialism to a free market relation. It was determined that the «peaceful divorce» with Czech Republic had become one of the most important steps on the way for successful European integration of Slovakia. The key role of civil society in the transforming of Slovak state and overcoming the negative consequences of the dominance of communist ideology on the path of European and Euro Atlantic integration was represented. The public sector has become a driving force that guided Slovak society towards accelerated modernization in 1998-2006. It was shown the process of struggle of the European choice supporters with pro-Russian policy of V. Meciar, whose period should be generally considered as a «Slovak kuchmism». The final victory of pro-European forces in the 1998 elections led to the acceleration of modernization processes in Slovakia, implementation of required changes in society and state managing necessary for EU and NATO accession.
    У статті розглянуто досвід постсоціалістичної трансформації у Словацькій Республіці після Оксамитової революції та здобуття незалежності внаслідок розпаду Чехословаччини у 1993 р. Досліджено процес реформування суспільства і держави, перехід від комуністичної до західної моделі господарювання, роль громадського сектору на шляху до вступу у ЄС та НАТО. Визначено, що реформування влади, суспільства і держави, започатковані ще в спільній державі чехів і словаків під проводом В. Гавела у 1990-1992 рр., мали важливе значення для формування і подальшого становлення незалежної Словаччини, адже, не зважаючи на певні відмінності, європейський вектор був ключовим фактором, який визначив прискорену модернізацію і перехід від планового соціалізму до вільного ринку. Вказано, що «мирне розлучення» з Чехією стало одним з найвагоміших кроків на шляху успішної європейської інтеграції Словаччини. Представлено ключову роль громадянського суспільства у процесі трансформації словацької держави, подоланні негативних наслідків домінування комуністичної ідеології на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Громадський сектор став тією рушійною силою, який спрямував словацьке суспільство шляхом прискореної модернізації в період 1998-2006 рр. Показано процес боротьби прихильників європейського вибору з проросійською політикою В. Мечіара, період правління якого слід охарактеризувати як «словацький кучмізм». Перемога проєвропейських сил у 1998 р. сприяла прискоренню модернізаційних процесів у Словаччині, проведенню необхідних для вступу до ЄС та НАТО змін у суспільстві та державному будівництві.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 168-185
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    State and Features of Socio-economic Modernization of the Republic of Belarus
    Стан та особливості соціально-економічної модернізації Республіки Білорусь
    Autorzy:
    Богданович, I.I.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676674.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-16
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Республіка Білорусь
    соціально-економічна модернізація
    державні програми
    промислова політика
    ризики для економіки
    зовнішньоекономічна діяльність
    інвестиційне співробітництво
    Republic Belarus
    socio-economic modernization
    state programs
    industrial policy
    risks to the economy
    foreign economic activity
    investment cooperation
    Opis:
    Сьогодні питання та проблеми соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь, його модернізації, застосування інструментів реалізації теоретико-методологічних та практичних аспектів розвитку національної економіки, макроекономічного регулювання в країні в контексті виконання завдань соціально-економічного характеру, інституційних механізмів забезпечення стійкого економічного росту Білорусі залишаються вкрай актуальними та містять чималий потенціал подальших наукових досліджень. За 30 років своєї незалежності Республіка Білорусь пройшла спад 90-х рр. ХХ ст., викликаний розривом соціально-економічних зв’язків із іншими складовими колись єдиної держави, а також низка криз, які мали політичне підґрунтя зовнішньої та внутрішньої природи. Виходячи із цього, перед органами законодавчої та виконавчої влади загострилась необхідність модернізації країни. На порядок денний вийшли питання вдосконалення макроекономічного стану в Республіці Білорусь в контексті виконання завдань соціально-економічного розвитку. Продовжують вимагати змін та розвитку інституційні механізми для забезпечення стійкого економічного зростання країни. Одним з головних елементів щодо вирішення комплексу поставлених завдань в Республіці Білорусь визнано програмно-цільовий підхід щодо соціально-економічної модернізації. Зважаючи на вагомість і визначальну роль виробничої сфери у формуванні ВВП країни та роль збалансованості економіки, доводиться необхідність державної підтримки виробництв і об’єктів інфраструктури, які можуть служити основою для швидкого відновлення економіки. На основі проведеного дослідження привернута увага до потенційних ризиків для національної економіки та напрямів їх нейтралізації, розглянуті окремі аспекти зовнішнього партнерства країни, а також демографічного розвитку держави в контексті його впливу на розвиток Білорусії в майбутньому. Відзначені позитивні та негативні сторони розвитку сучасної білоруської держави.
    Today the issues and problems of socio-economic development of the Republic of Belarus, its modernization, the use of tools for implementing theoretical, methodological and practical aspects of the national economy development, macroeconomic regulation in the country in the context of performing tasks of a socio-economic nature, institutional mechanisms for ensuring sustainable economic growth of Belarus remain extremely relevant and contain considerable potential for further scientific research. Over the 30 years of its independence, the Republic of Belarus has experienced a decline in the 90s of the twentieth century, caused by the severance of socio-economic ties with other components of the unified state before, as well as a number of crises that had a political basis of external and internal nature. Based on this, the need for modernization of the country became more acute for the legislative and executive authorities. The agenda includes improving the macroeconomic situation in the Republic of Belarus in the context of fulfilling the tasks of socio-economic development. Institutional mechanisms to ensure sustainable economic growth continue to require change and development. A program-based approach to socio-economic modernization is recognized as one of the main elements for solving the set of tasks in the Republic of Belarus. Given the importance and determining role of the manufacturing sector in the formation of the country’s GDP and the role of economic balance, the need for state support for production and infrastructure facilities that can serve as the basis for rapid economic recovery is proved. Based on the conducted research, there is drawn attention to potential risks for the national economy and directions for their neutralization, certain aspects of the country’s external partnership, are considered, as well as demographic development of the state in the context of its impact on the development of Belarus in the future. There are noted positive and negative aspects of the development of the modern Belarusian State.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 124-142
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-13 z 13

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies