Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "language of minorities" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-13 z 13
    Tytuł:
    Bilinguale Erziehung – neue Herausforderungen und Lösungen aus linguistischer Sicht
    New challenges and solutions from a linguistic point of view
    Autorzy:
    Reinhold, Utri
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/916894.pdf
    Data publikacji:
    2018-11-05
    Wydawca:
    Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
    Tematy:
    bilingualism
    migrants
    language of minorities
    school
    integration
    bilingual instruction
    language policy
    status of language
    drama
    Opis:
    Bilingual education has many aspects. Teachers and parents of bilingual children face many difficult issues. This article starts with the definition of the problem and gives different types of bilingualism. Elements of the language programs in school, that are to be changed resp. developed, are presented. By this semilingualism should be avoided, the integration of children of a different L 1 and their equal career chances are to be guaranteed. Some innovative and creative projects show the right way.
    Źródło:
    Glottodidactica. An International Journal of Applied Linguistics; 2009, 35, 1; 35-48
    0072-4769
    Pojawia się w:
    Glottodidactica. An International Journal of Applied Linguistics
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 3)
    Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 3)
    Autorzy:
    Держалюк, M.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676582.pdf
    Data publikacji:
    2021-06-10
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Trianon Peace Treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    foreign Hungarians
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    Opis:
    У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 26-106
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Polskość na antypodach: wybrane aspekty historyczne i językowe polskiej obecności w Brazylii
    Poles on the antipodes. Selected historical and language aspects of Polish presence in Brazil
    Autorzy:
    Goczyła Ferreira, Alicja
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/511121.pdf
    Data publikacji:
    2018
    Wydawca:
    Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego
    Tematy:
    Polish emigration in Brazil
    Polish language in Brazil
    Polish language in a world
    languages of the minorities
    Opis:
    he aim of the article is to present some aspects concerning the presence of Poles and their descendants in Brazil. It resulted from the emigration of the 19th and the beginning of the 20th century. The representatives of the so‑called ‘old emigration’, mostly illiterate peasants, settled down in isolated colonies, devoting themselves to farming. Their social position and conditions of living enabled the maintenance of Polish culture and language. This language contains archaic and regional elements. It was influenced by the languages of the partitioners of Poland first, and later by the Portuguese language.
    Źródło:
    Postscriptum Polonistyczne; 2018, 1 (21) Pomiędzy Polską, Portugalią i Brazylią. Literatura – kultura – język – edukacja; 173-186
    1898-1593
    2353-9844
    Pojawia się w:
    Postscriptum Polonistyczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
    Autorzy:
    Derzhaliuk, M.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    trianon peace treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    foreign Hungarians
    тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Opis:
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
    У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
    The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
    Autorzy:
    Держалюк, M.C.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-18
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    Тріанонський мирний договір
    титульна нація і меншина
    міжетнічні проблеми
    закордонні угорці
    подвійне громадянство
    автономія
    мова освіти меншин
    роль державної мови
    Trianon Peace Treaty
    titular nation and minority
    interethnic problems
    foreign Hungarians
    dual citizenship
    autonomy
    language of education of minorities
    the role of the state language
    Opis:
    У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
    The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Odwracanie Zmiany Językowej Na Kaszubach
    Reversing Language Shift in Kashubie (Compared to Activities of Breton and Sorbian Minorities)
    Autorzy:
    Dołowy-Rybińska, Nicole
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2134486.pdf
    Data publikacji:
    2010
    Wydawca:
    Polska Akademia Nauk. Czytelnia Czasopism PAN
    Tematy:
    transmisja międzypokoleniowa języka
    mniejszości językowe
    socjolingwistyka
    odwracanie zmiany językowej
    intergenerational transmission of the language
    linguistic minorities
    sociolinguistics
    reversing language shift
    Opis:
    Punktem wyjścia artykułu jest ośmiostopniowa skala działań Joshuy A. Fishmana, które – jego zdaniem – powinny być podejmowane wobec mniejszości językowej i przez nią samą, aby język mniejszościowy miał szanse przetrwać (The Graded Intergenerational Dislocation Scale). Te działania służą również zachowaniu tożsamości kulturowej. W tekście przedstawiono i omówiono niektóre działania społeczności kaszubskiej w celu zachowania i rozwoju tożsamości językowej i kulturowej (w sferach takich jak transmisja międzypokoleniowa, edukacja, oficjalny status języka, życie publiczne i media masowe, instytucje i organizacje etniczne). Jako tło porównawcze zaprezentowane są niektóre rozwiązania mniejszości Bretończyków we Francji i Łużyczan w Niemczech. Ukazanie współcześnie prowadzonych przez grupy mniejszościowe działań służy refleksji nad obecną sytuacją i kondycją kultur mniejszościowych i języków zagrożonych.
    The starting point for the article is Joshua A. Fishman’s eight point scale of activities that should be taken towards linguistic minorities and by them in order for the minority languages to survive (The Graded Intergenerational Dislocation Scale). All activities related to a minority language also serve to maintain the cultural identity. Based on the Fishman’s schema, certain activities undertaken by the Kashubian community are described and discussed whose aim is to preserve and develop their linguistic and cultural identity (in fields such as intergenerational transmission of the language, education, offi cial status of the language, public life and mass media, ethnic institutions and organizations). As a comparative background selected activities carried out by two different European minorities are presented, namely those of – Bretons in France and Sorbs in Germany. The presentation of contemporary activities undertaken by minority groups leads to reflection on the present situation and condition of minority cultures and endangered languages.
    Źródło:
    Studia Socjologiczne; 2010, 3(198); 47-76
    0039-3371
    Pojawia się w:
    Studia Socjologiczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Языковая политика в системе образования Украины
    Language policy in Ukrainian educational system
    Autorzy:
    Teres, Nataliia
    Kudinov, Dmytro
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1193128.pdf
    Data publikacji:
    2020
    Wydawca:
    Akademia Zamojska
    Tematy:
    Ukraine
    language policy
    EU language legislation
    Ukrainian language legislation
    the Ukrainian language
    languages of national minorities
    Украина
    языковая политика
    законодательство ЕС в области языков
    языковое законодательство
    Украины
    украинский язык
    языки национальных меньшинств
    Opis:
    Статья посвящена проблемам формирования и реализации государственной языковой политики Украины в области образования. Проанализированы исторические и социально-политические факторы, повлиявшие на языковую деформацию в украинском обществе, представлена эволюция законодательных норм в области государственной языковой политики. Исследовано современное состояние в области обучения на языках национальных меньшинств, представлены различные точки зрения о его эффективности и влиянии на двусторонние международные отношения. Показаны качественные изменения в системе образования Украины накануне аннексии Автономной Республики Крым и части Донецкой и Луганской областей, проанализировано принятое накануне президентских выборов 2019 г. законодательство Украины об укреплении статуса украинского языка как государственного. Исследованы вопросы, связанные с изучением иностранных языков в Украине в контексте имплементации рекомендаций институций ЕС в части развития языковых компетентностей граждан и увеличения количества языков, которые должны изучаться в системе образования.
    The article deals with the problems of formation and implementation of the state language policy of Ukraine in the field of education. It analyzes historical and socio-political factors causing language deformations in Ukrainian society as well as the evolution of the legal framework of the state language policy. Authors present contemporary situation of teaching languages of national minorities showing various approaches to its effectiveness and impact on bilateral international relations considering changes in quantitative indicators in the education system of Ukraine before the annexation of the Autonomous Republic of Crimea and parts of the Donetsk and Lugansk regions. The article analyzes legislative acts of Ukraine on strengthening the status of Ukrainian as the state language, adopted on the eve of the 2019 Presidential election and problems of studying foreign languages in Ukraine, implementing the recommendations of the EU institutions concerning the development of linguistic competence of citizens and increasing the range of foreign languages that should be studied in the education system.
    Źródło:
    Facta Simonidis; 2020, 13; 231-256
    1899-3109
    Pojawia się w:
    Facta Simonidis
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Wybrane aspekty wolności wypowiedzi w kontekście praw mniejszości narodowych
    Selected aspects of freedom of expression in the context of the national minorities’ rights
    Autorzy:
    Kuzborska-Pacha, Elżbieta
    Aleksandrowicz, Małgorzata
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1812107.pdf
    Data publikacji:
    2020-10-08
    Wydawca:
    Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
    Tematy:
    prawa człowieka mniejszości narodowych
    freedom of expression
    human rights of national minorities
    national minority media
    use of minority language in public and in private
    Opis:
    Wolność wypowiedzi stanowi warunek konieczny pełnego rozwoju jednostki i jest podstawą każdego wolnego i demokratycznego społeczeństwa. Wolność wypowiedzi i wyrażania opinii jest również podstawą pełnego korzystania z innych praw człowieka. Dla przykładu, wolność wypowiedzi stanowi integralną część prawa do wolności zrzeszania się i zgromadzeń, jak również prawa do głosowania. Dla przedstawicieli mniejszości narodowych wolność wypowiedzi, jeżeli korzystają z niej w swoim języku ojczystym, posiada dodatkowy wymiar, będąc przejawem ich tożsamości. Na gruncie standardów międzynarodowych ochrona wolności wypowiedzi w zintegrowanym i szanującym różnorodność społeczeństwie zakłada przyjęcie zarówno gwarancji dotyczących zakazu niedyskryminacji ze względu na język czy pochodzenie narodowe, jak również, w celu zabezpieczenia pełniej i rzeczywistej realizacji dostępu do środków przekazu, podjęcie przez władze środków specjalnych ułatwiających taki dostęp. Środki takie mają podwójny cel: ułatwienie dostępu do mediów przedstawicieli mniejszości narodowych oraz promocję tolerancji i pluralizmu kulturowego. Artykuł omawia niektóre aspekty wolności wypowiedzi przedstawicieli mniejszości narodowych, takich jak posiadanie i utrzymywanie mediów mniejszości narodowych oraz używanie języków mniejszości narodowych w sferze publicznej i prywatnej. To ostatnie zagadnienie jest szczególnie istotne z punktu widzenia rozróżnienia tego, co publiczne i tego, co prywatne. W kontekście używania języków mniejszości władze państwowe nierzadko bezpodstawnie regulacje dotyczące ograniczeń rozszerzają też na sferę prywatną.
    Freedom of expression is a prerequisite for the full development of the individual and the cornerstone of every free and democratic society. Freedom of expression and opinion constitutes the basis for the full enjoyment of other human rights. For example, freedom of expression is an integral part of the right to freedom of association and assembly, as well as the right to vote. For representatives of national minorities, if they use it in their native language, it has an additional dimension, being a manifestation of their identity. According to international standards, the protection of freedom of expression in an integrated and respecting diversity society assumes the adoption of both, non-discrimination guarantees regarding language or national origin, as well as special measures that facilitate such access, to secure full exercise of access to the media. Such measures have a dual purpose: to facilitate access to media for representatives of national minorities and to promote tolerance and cultural pluralism. This article explores different aspects of the freedom of expression of representatives of national minorities, namely: establishment and maintenance of national minority media and the use of national minority languages in the public and private sphere. This last issue is particularly important in terms of distinguishing between what is public and what is private. In the context of the use of minority languages, state authorities also in some cases unreasonably extend restrictions to the private sphere.
    Źródło:
    DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne; 2019, 16, 16; 83-101
    1730-0274
    Pojawia się w:
    DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Згубний вплив політики русифікації та її наслідки для українського народу
    Detrimental impact of russification policy and its consequences for the Ukrainian people
    Autorzy:
    Свинаренко (Svynarenko), Наталія (Nataliia)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2177554.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    зросійщення
    українізація
    вивчення російської мови
    національна ідентичність
    національні меншини
    етнокультурна невизначеність
    Russification
    Ukrainization
    study of Russian language
    national identity
    national minorities
    ethnocultural uncertainty
    Opis:
    On the basis of the analysis of normative legal documents and modern scientific historical literature the peculiarities of the action of total Russification on the events of modern history of Ukraine are determined. At the time of the policy of Ukrainization, Russification attacks had somewhat weakened their activity, compared to the Valuev Circular and the Ems Decree. During the period of Soviet Ukraine, Russification developed quite strongly: this was facilitated by the full Russification of the army throughout the USSR, the educational policy of the Soviet Union, the peculiarities of personnel policy for the distribution of jobs to young professionals after graduating from secondary special and higher education.Beginning in 1970, the scientific world of all the then republics of the Union was also Russified - because all dissertation defenses were approved in Moscow, and abstracts were allowed to be published only in Russian. Meanwhile, the Russian language is becoming more and more popular. The Soviet policy of Russification in Ukraine can be called a weapon of slow action, which after decades of its planned action has achieved its actual result - a war in which completely innocent people die. The cult of the so-called “Soviet man” was formed throughout the existence of the USSR. This formation was especially successful on the territory of our Ukraine.Over time, this led to certain signs of erasure of the national self-identification of the Ukrainian people and the formation of a dual mentality. The policy of our pro-presidential parties fully confirms this. At the time of the collapse of the Soviet Union on the territory of our Ukraine, the majority of the population were Ukrainian-speaking Ukrainians and slightly fewer Russian-speaking Ukrainians. But neither the highestranking politicians nor the vast majority of society considered this to be a significant problem. A significant number of Russian-speaking Ukrainians and, on the eve of Russian military aggression, the majority of Ukrainian citizens are overly tolerant of the Russian-speaking phenomenon in Ukraine. The existence of the so-called dual mentality in modern Ukraine – pro-Western (European) and Eastern (pro-Moscow) with the appropriate cultural characteristics. You need to take into account that.The fact that the nation is aging in Ukraine, and there were more pro-Moscow mentality since independence, so there were always enough representatives of pro-Russian parties in the Verkhovna Rada. The language laws approved by the Verkhovna Rada of Ukraine during its entire existence are a direct confirmation of this fact. From the point of view of the civilization approach, the view of foreign researchers (historians, publicists, sociologists, political scientists) on the problem of Russification of the Ukrainian people within the Soviet Union and at the time of independence is important
    На основі аналізу нормативних правових документів та сучасної наукової історичної літератури визначено особливості дії тотальної русифікації на події сучасної історії України. На час проведення політики українізації русифікаційні напади дещо послабили свою активність, порівняно з Валуївським циркуляром та Емським указом. За період Радянської України русифікація розвивалася досить потужно: цьому сприяли повна русифікація армії у всьому СРСР, освітня політика Радянського Союзу, особливості кадрової політики розподілу робочих місць молодим спеціалістам після закінчення середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. Починаючи з 1970 р. науковий світ усіх тодішніх республік Союзу теж русифікувався – бо всі захисти дисертацій затверджувалися у Москві, а автореферати дозволялося публікувати тільки російською мовою. А російська мова тим часом все більше популяризується. Радянську політику русифікації на Україні цілком можна назвати зброєю сповільненої дії, яка через десятиліття своєї планомірної дії досягла свого фактичного результату – війни, у якій гинуть абсолютно невинні люди. Культ так званої «радянської людини» формувався протягом всього періоду існування СРСР. Особливо успішним це формування виявилося на території нашої України. З плином часу це призвело до певних ознак стирання національної самоідентифікації українського народ та до формування подвійної ментальності. Політика наших пропрезидентських партій повністю це підтверджує. На момент розпаду Радянського Союзу на території нашої України більшість населення становили україномовні українці та дещо менше було російськомовних українців. Але за суттєву проблему це ні політики найвищого рангу, ні переважна більшість суспільства не вважали. Значна кількість українців російськомовних та станом на переддень військової російської агресії переважно занадто толерантне ставлення більшості українських громадян до явища російськомовності в Україні. Існування так званої подвійної ментальності в сучасній Україні - прозахідного (європейського) спрямування та східний (промосковський) з відповідними культурними характеристиками. Враховувати потрібно і той факт, що на Україні відбувається старіння нації, і носіїв промосковського типу ментальності було за часи незалежності більше, тому представників проросійських партій завжди було достатньо у Верховній Раді. Ті мовні закони, які затверджувала Верховна Рада України за весь час її існування є прямим підтвердженням цього факту. З точки зору цивілізаційного підходу є важливим погляд іноземних дослідників (істориків, публіцистів, соціологів, політологів) на проблему русифікації українського народу у складі Радянського Союзу та у часи незалежності.
    Źródło:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 7(4); 197-204
    2543-9227
    Pojawia się w:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Prawa językowe mniejszości narodowych na Litwie – sytuacja faktyczna mniejszości polskiej (w kontekście międzynarodowych standardów ochrony praw mniejszości narodowych)
    Autorzy:
    Kuzborska, Elzbieta
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/524420.pdf
    Data publikacji:
    2014-06-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    prawa językowe mniejszości narodowych
    mniejszość polska na Litwie konstytucyjna doktryna ochrony języka państwowego
    międzynarodowe standardy ochrony praw mniejszości narodowych
    linguistic rights of national minorities Polish national minority in Lithuania constitutional doctrine of state language protection
    international standards of national minorities rights protection
    Opis:
    Niniejszy artykuł zawiera przegląd niektórych praw językowych mniejszości narodowych na Litwie oraz omówienie sytuacji faktycznej mniejszości polskiej w tej mierze. Analizie zostały w nim poddane prawa szczególnie istotne z punktu widzenia zachowania tożsamości przedstawicieli mniejszości: prawo do używania języka mniejszości przed organami instytucji samorządowych, w życiu publicznym, w procesie wyborczym, prawo do umieszczania dwujęzycznych nazw topograficznych, prawo do pisowni i oficjalnego uznania oryginalnego zapisu imienia i nazwiska. Praw tych nie można rozpatrywać w oderwaniu od doktryny ochrony języka państwowego, która na Litwie została rozwinięta w orzeczeniach Sądu Konstytucyjnego RL i Litewskiego Naczelnego Sądu Administracyjnego i która wywiera zasadniczy wpływ na treść i zakres praw językowych mniejszości.
    This article provides the review of the linguistic rights of national minorities in the practical aspects of the situation of polish national minority. The paper discusses the essential rights for the preservation of national identity: the right to use the language of national minority in communication with local authorities and in public, in the electoral process, in topographic indications, as well as the right to write names and surnames in the language of national minority. These rights are presented in the context of constitutional doctrine of state language protection, as it largely affects the content of mentioned rights of national minorities.
    Źródło:
    Przegląd Prawa Konstytucyjnego; 2014, 3 (19); 41-47
    2082-1212
    Pojawia się w:
    Przegląd Prawa Konstytucyjnego
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Ochrona kultury i języka Serbów łużyckich w Brandenburgii
    Preservation of the culture and language of the Lusatian Sorbs in Brandenburg
    Autorzy:
    Weissbrot-Koziarska, Anna D.
    Nowosad, Inetta
    Michniuk, Justyna
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/19894587.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    polityka edukacyjna
    mniejszości narodowe i etniczne
    Serbowie łużyccy
    ochrona języka i kultury
    języki wymierające
    język dolnołużycki
    educational policy
    national and ethnic minorities
    Lusatian Sorbs
    protection of language and culture
    dying languages
    Lower Sorbian language
    Opis:
    Lusatian Serbs, also called Sorbs, are people living in Upper, Middle and Lower Lusatia. This small nation is a remnant of the Slavic settlement in East Germany (Brandenburg and Saxony). Lower Lusatia now lies in the state of Brandenburg, and Upper and Middle Lusatia in the Free State of Saxony. According to official data, in these areas there are approximately 50,000 – 60,000 Lusatian Serbs, of which it is assumed that two-thirds reside in Saxony and one-third in Brandenburg. The article draws attention to formal and legal issues aimed at protecting the culture and the Lower Sorbian language. The analyses carried out concern the general provisions of the European Union, Germany and more detailed guidelines adopted in Brandenburg. Legal acts are important formal means of protection, the effectiveness of which is expressed by the way of practice. Unfortunately, in Brandenburg, many of the existing regulations have no proper effect on everyday life or are distorted. The article is an attempt to identify the assumptions with the implementation, to recognize the limitations, but also to discuss the directions of improving the existing state.
    Serbowie łużyccy, nazywani w języku polskim również Serbołużyczanami, to ludność zamieszkująca Górne, Środkowe i Dolne Łużyce. Ten mały naród to pozostałość osadnictwa słowiańskiego na terenie Niemiec Wschodnich (Brandenburgia i Saksonia). Dolne Łużyce leżą obecnie w kraju związkowym Brandenburgia, zaś Górne i Środkowe w Wolnym Kraju Saksonia. Według oficjalnych danych na tych terenach zamieszkuje obecnie około 50 000–60 000 Serbów łużyckich, z tego przyjmuje się, że dwie trzecie rezyduje w Saksonii, zaś jedna trzecia w Brandenburgii. W artykule zwrócono uwagę na kwestie formalnoprawne skierowane na ochronę kultury i języka dolnołużyckiego. Wyprowadzone analizy dotyczą postanowień ogólnych Unii Europejskiej, Niemiec oraz szczegółowych wytycznych przyjętych w Brandenburgii. Akty prawne są ważnym, formalnym sposobem ochrony, którego skuteczność wyraża sposób praktykowania. Niestety w Brandenburgii wiele z istniejących zapisów nie przekłada się na codzienność lub jest wypaczana. Celem artykułu jest podjęcie próby identyfikacji założeń formalnoprawnych z ich realizacją, rozpoznania ograniczeń, ale też dyskusji nad kierunkami poprawy istniejącego stanu. Zastosowano metodę analizy dokumentów.
    Źródło:
    Edukacja Międzykulturowa; 2023, 21, 2; 57-68
    2299-4106
    Pojawia się w:
    Edukacja Międzykulturowa
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Prawa językowe w Federacji Rosyjskiej: commùne bònum czy bonorum privata? Język v. konstytucja
    Language rights in the Russian Federation: commùne bònum or bonorum privata? Language v. Constitution
    Autorzy:
    Klinytskyi, Illia
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1929056.pdf
    Data publikacji:
    2021-10-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    prawa człowieka
    prawa językowe
    prawa mniejszości
    Federacja Rosyjska
    reforma konstytucyjna w Rosji
    konstytucja Rosji
    human rights
    language rights
    rights of minorities
    Russian Federation
    constitutional reform in Russia
    European convention
    Opis:
    W artykule zaprezentowano występujące w literaturze przedmiotu podejścia do ochrony praw językowych jednostki, a następnie sposób jej realizacji w ustawodawstwie Federacji Rosyjskiej. Prowadzone badania pozwoliły na zidentyfikowanie dwóch sposobów kwalifikowania praw lingwistycznych jednostki jako praw człowieka. Pierwsze z nich opiera się na rozumieniu ich jako jednego z praw mniejszości narodowych, a drugie jako kategorii dóbr osobistych. Niewątpliwie oba podejścia w pewnym zakresie wzajemnie się przenikają, bowiem ojczysty język jednostki jest z jednej strony wyrazem tożsamości narodowej, a z drugiej dobrem osobistym, za pomocą którego wyraża siebie. Analiza przepisów Konstytucji Rosji prowadzi do wniosku, że państwo to nie tylko nie udziela gwarancji prawom językowym, ale wręcz że mogą być one naruszane. Ustrojodawca w ostatniej noweli do ustawy zasadniczej stworzył bowiem warunki do godzenia w tę kategorię praw wbrew zobowiązaniom międzynarodowym. Wg Jerzego Zajadły obserwowany w tym zakresie w Rosji swoisty proces samowykluczania się ze społeczności międzynarodowej można nazwać kontrkulturą prawną.
    The article presents the approaches to protecting an individual’s linguistic rights that appear in the literature on the subject and then the method of its implementation in the Russian Federation’s legislation. The conducted research allowed us to identify two ways of qualifying an individual’s linguistic rights as human rights. The first is based on understanding them as one of the rights of national minorities, and the second as a category of personal rights. The approaches interpenetrate each other because the native language of an individual is, on the one hand, an expression of national identity and, on the other, a personal good through which he expresses himself. The analysis leads to the conclusion that the state not only does not guarantee language rights but even that they may be violated. The constitution-maker created the conditions for reconciling this category of rights against international obligations.
    Źródło:
    Przegląd Prawa Konstytucyjnego; 2021, 5 (63); 307-322
    2082-1212
    Pojawia się w:
    Przegląd Prawa Konstytucyjnego
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Migration policy and national minorities in the Republic of Lithuania: lessons for Ukraine
    Polityka migracyjna i mniejszości narodowe w Republice Litewskiej: lekcje dla Ukrainy
    Autorzy:
    Shulga, Taisiya
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1912341.pdf
    Data publikacji:
    2020-06-15
    Wydawca:
    Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
    Tematy:
    The Republic of Lithuania
    migration policy
    the EU migration crisis
    national minorities
    immigration
    state language development
    Republika Litewska
    polityka migracyjna
    kryzys migracyjny UE
    mniejszości narodowe
    imigracja
    rozwój języka państwowego
    Opis:
    The purpose of the article is to determine the factors that influenced the process of the development and implementation of Lithuania’s foreign and domestic policies in the field of migration within the framework of the EU rules (dispositive and imperative) and identify those factors that may have a similar effect on the stability of migration processes in Ukraine with regard to its accession to the EU. The task is to determine the problems (negative preconditions and consequences) of the migration sector based on the analysis of more than a decade of experience of Lithuania as an EU member and the influence of the latest European crisis. Lithuania’s strategies with regard to the following issues are relevant to Ukraine’s European integration aspirations: the migration crisis in the EU, in terms of overcoming it through a “relocation plan;” and the integration of the national minorities of Lithuania, including the Roma minority, into the country’s civil society. Furthermore, some of Lithuania’s efforts actively support Ukraine’s European integration aspirations, such as the attempt to model how current problems can be predicted and resolved by Ukraine if it acquires EU membership, on the basis of Lithuania’s experience, which has relevance for Ukraine due to the fact that Lithuania and Ukraine – along Poland and other countries – inherited the Soviet system of government, and because of their similar mentality and current bilateral relations. After the Ukrainian crisis in 2014, and the subsequent EU migration crisis in 2015, Lithuania reviewed its national policy priorities taking into account that its state boundary is the part of the EU boundary, without any “buffer zone.”
    Celem artykułu jest określenie czynników, które wpłynęły na proces opracowywania i realizacji litewskiej polityki zagranicznej i krajowej w zakresie migracji w ramach przepisów UE (dyspozycyjnych i imperatywnych) oraz wskazanie tych czynników, które mogą mieć podobny wpływ na stabilność procesów migracyjnych na Ukrainie w związku z jej przystąpieniem do UE. Zadanie polega na określeniu problemów (negatywnych uwarunkowań i konsekwencji) sektora migracji w oparciu o analizę ponad dekady doświadczeń Litwy jako członka UE oraz wpływu ostatniego kryzysu europejskiego. Strategie Litwy w odniesieniu do następujących zagadnień są istotne dla aspiracji Ukrainy w zakresie integracji europejskiej: kryzys migracyjny w UE, w zakresie przezwyciężenia go poprzez „plan relokacji”; oraz integracja mniejszości narodowych Litwy, w tym mniejszości romskiej, ze społeczeństwem obywatelskim kraju. Ponadto, niektóre wysiłki Litwy aktywnie wspierają aspiracje Ukrainy w zakresie integracji europejskiej, takie jak próba modelowania, w jaki sposób Ukraina może przewidywać i rozwiązywać bieżące problemy w przypadku uzyskania członkostwa w UE, na podstawie doświadczeń Litwy, co ma znaczenie dla Ukrainy ze względu na fakt, że Litwa i Ukraina – wraz z Polską i innymi krajami – odziedziczyły sowiecki system rządów, a także ze względu na ich podobną mentalność i obecne stosunki dwustronne. Po kryzysie ukraińskim w 2014 roku, a następnie kryzysie migracyjnym UE w 2015 roku, Litwa zrewidowała swoje priorytety polityki krajowej, biorąc pod uwagę, że jej granica państwowa jest częścią granicy UE, bez żadnej „strefy buforowej”.
    Źródło:
    Przegląd Politologiczny; 2020, 2; 45-57
    1426-8876
    Pojawia się w:
    Przegląd Politologiczny
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-13 z 13

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies