Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "proceedings" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-7 z 7
    Tytuł:
    МЕТА ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ІСТИНА ЧИ ПРОЦЕСУАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ?
    The Purpose Of Proof In The Criminal Proceedings On Infringement Of Intellectual Property Rights: Truth Or Procedural Justice?
    Autorzy:
    Компанець, Євгеній
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1932004.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    мета доказування
    кримінальний процес
    істина
    ефективність
    процесуальна справедливість
    purpose of proof
    criminal proceedings
    truth
    efficiency
    procedural
    justice
    Opis:
    The article summarizes the existing discussible approaches of domestic and foreign scholars to understanding of the purpose of criminal procedural proof and the search for truth. The legislation of Ukraine, norms of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Criminal Procedure Codes of a number of European countries, modern approaches of US courts, the Supreme Court [of Ukraine], the European Court of Human Rights on normative consolidation of the purpose of criminal procedural proof and application of the law are analyzed. On the basis of an excursion in the history of science the basic theories of truth are highlighted. It has been established that the theory of objective truth has prevailed in science for a long time, but attention is drawn to the fact that it is increasingly criticized in favor of efficiency of criminal proceedings through applying relevant legal procedures. Judicial practice shows a shift in emphasis from establishing the truth to procedural justice aimed at achieving the optimal model of the purpose of criminal proceedings and proof. The approaches to the purpose of proof and the search for truth of various subjects in criminal proceedings on infringement of intellectual property rights and efficiency of applying conventional truth are substantiated. The own vision of the concept of the purpose of proof is proposed and propositions on improvement of the procedural legislation of Ukraine are provided.
    В статті наведено узагальнення існуючих дискусійних підходів вітчизняних та закордонних науковців до розуміння мети кримінального процесуального доказування та пошуку істини. Проаналізовано законодавство України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кримінальних процесуальних кодексів низки країн Європи, сучасні підходи судів США, Верховного суду [України], Європейського суду з прав людини щодо нормативного закріплення мети кримінального процесуального доказування та правозастосування. На підставі екскурсу в історію науки висвітлені основні теорії істини. Встановлено, що довгий час в науці панувала теорія об’єктивної істини, однак звертається увага, що вона все частіше зазнає критики на користь ефективності кримінального провадження шляхом застосування належної правової процедури. Судова практика свідчить про зміщення акцентів з встановлення істини до процесуальної справедливості, яка направлена на досягнення оптимальної моделі мети кримінального провадження та доказування. Обґрунтовано підходи до мети доказування і пошуку істини різних суб’єктів у кримінальному провадженні про порушення прав інтелектуальної власності та ефективність застосування конвенційної істини. Запропоновано власне бачення поняття мети доказування та пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства України.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 54-77
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Механізм оскарження та способи перевірки висновку експерта в кримінальному провадженні
    Mechanism of Appeal and Methods of Verification of the Expert Opinion in Criminal Proceedings
    Autorzy:
    Петрович Жмудінський (Petrovych Zhmudinskyy), Василь (Vasyl)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2185487.pdf
    Data publikacji:
    2022-09-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    висновок експерта
    спеціальні знання
    кримінальне провадження
    докази
    оскарження
    судовий розгляд
    expert opinion
    special knowledge
    criminal
    proceedings
    evidence
    appeal
    trial
    Opis:
    The article is devoted to the study mechanisms of appeal and methods of verification of the expert opinion in criminal proceedings. It is proved that the expert opinion, as well as other collected evidence, should be verified for its compliance with the requirements of the legislation and consistency with the case materials, and if violations are detected during its preparation, such an opinion should be subject to appeal. It is indicated that the methods of verifying the expert opinion are defined by articles 332 and 356 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. However, the peculiarity of carrying out this verification of the expert opinion is that such verification is possible only at the stage of judicial proceedings, while the current Criminal Procedure Code of Ukraine does not provide for a mechanism for verifying the expert opinion at the stage of pre-trial investigation. Attention is drawn to the fact that despite the absence of a legally defined mechanism for appealing an expert opinion in accordance with the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, a party to criminal proceedings is not deprived of the right to appeal against such an opinion in a different order, namely by submitting to the Central Expert Qualification Commission of the Ministry of Justice of Ukraine an application for initiating disciplinary proceedings against an expert who violated the current legislation during the relevant expert examination. The grounds for submitting this application for initiation of disciplinary proceedings are: non-compliance of the expert’s specialty with the type of expert examination conducted by it; non-compliance of the content of questions put to the expert’s decision with the requirements of scientific and methodological recommendations; application by an expert of improper methodology of forensic examination; conducting expert research to clarify issues of law. It is argued that if, as a result of a review of the disciplinary responsibility of a forensic expert, it is found that he violates the norms of current law, then such an expert will be held disciplinarily liable, and the expert’s expert opinion drawn up by such an expert will be considered inadmissible evidence.
    Статтю присвячено дослідженню механізмів оскарження та способів перевірки висновку експерта в кримінальному провадженні. Доведено, що висновок експерта, як і інші зібрані докази, слід перевіряти на його відповідність вимогам законодавства та узгодженість з матеріалами справи, а в разі виявлення порушень такий висновок має підлягати оскарженню. Зазначено, що способи перевірки висновку експерта визначено статтями 332 і 356 Кримінального процесуального кодексу України. Проте особливість здійснення вказаної перевірки висновку експерта полягає в тому, що така перевірка можлива тільки на стадії судового розгляду, а механізму перевірки висновку експерта на стадії досудового розслідування чинний КПК України не передбачає. Звернено увагу на те, що, незважаючи на відсутність законодавчо визначеного механізму оскарження висновку експерта згідно з нормами КПК України, сторона кримінального провадження не позбавлена права оскаржити такий висновок в іншому порядку, а саме шляхом подання до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України заяви про порушення дисциплінарного провадження щодо експерта, який порушив чинне законодавство в ході проведення відповідної експертизи. Підставами для подання зазначеної заяви про порушення дисциплінарного провадження є такі: невідповідність спеціальности експерта виду проведеної ним експертизи; невідповідність змісту питань, поставлених на вирішення експертові, вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень; застосування експертом неправильної методики проведення судової експертизи; недотримання експертом правил оформлення (структури) відповідного висновку; проведення експертом дослідження для з’ясування питань права. Аргументовано, що в разі, якщо за наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальности судового експерта буде встановлено порушення ним норм чинного законодавства, то такого експерта буде притягнуто до дисциплінарної відповідальности, а висновок експертизи, складений таким експертом, буде вважатись недопустимим доказом.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 46-54
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    СЛУЖБОВІ ОСОБИ, УПОВНОВАЖЕНІ НА ВЧИНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ В ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ
    Officials Authorized To Perform Procedural Actions In The Extraterritorial Space Of Ukraine
    Autorzy:
    Rybytska, Olena
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1932003.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    екстериторіальність
    юрисдикція
    керівник дипломатичного представництва
    капітан судна
    кримінальне провадження
    extraterritoriality
    jurisdiction
    head of diplomatic mission
    ship captain
    criminal proceedings
    Opis:
    In the article, the author, first of all, defines the concept of extraterritorial space and its structural elements, it helps to determine the scope of officials. In accordance with the norms of the Criminal Procedure Code, officials who are authorized to perform procedural actions in the extraterritorial space of Ukraine are indicated. However, the author points to gaps and conflicts of criminal procedure law related to these officials. The article also analyzes the process of replacing an official authorized to carry out procedural actions on the territory of diplomatic missions and consular posts of Ukraine abroad, on aircraft, sea or river vessels outside Ukraine under the flag or with the identification mark of Ukraine, if this vessel is assigned to port located in Ukraine. It is noted that the issue of criminal procedural jurisdiction over the crew of the object, which is launched into space is not regulated in the Criminal Procedure Code of Ukraine, does not determine the official authorized to perform procedural actions and the mechanism of its replacement is absent. In the conclusions, the author proposes amendments to the criminal procedure legislation of Ukraine in order to fill the gaps and resolve conflict issues.
    У статті автор, перш за все, визначає поняття екстериторіального простору та його структурних елементів, це сприяє визначенню сфери дії службових осіб. Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу зазначаються службові особи, які уповноважені на вчинення процесуальних дій в екстериторіальному просторі України. Разом з тим, автор вказує на прогалини та колізії кримінального процесуального закону, що повязані з зазначеними службовими особами. Також у статті аналізується процес заміщення службової особи уповноваженої на здійснення процесуальних дій на території дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, на повітряних, морських чи річкових суднах, що перебувають за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні. Зазначається, що питання кримінально-процесуальної юрисдикції щодо членів екіпажу об’єкту, який запущений в космом не врегульовується в Кримінальному процесуальному кодексі України, не визначається службова особа уповноважена на вчинення процесуальних дій та механізм її заміщення відсутній. У висновках автор пропонує внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України з метою заповнення прогалин та вирішеня колізійних питань.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 78-91
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Судові рішення суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві України
    Judicial Decisions of the Court of Cassation in Administrative Proceedings of Ukraine
    Autorzy:
    Володимирівна Стафійчук (Volodymyrivna Stafiichuk), Катерина (Kateryna)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2185485.pdf
    Data publikacji:
    2022-09-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    Верховний Суд
    касаційне провадження
    постанова
    ухвала
    окрема ухвала
    касаційна скарга
    Supreme Court
    cassation proceedings
    decision
    ruling
    separate ruling
    cassation appeal
    Opis:
    The article analyzes the legal nature of court decisions of the Supreme Court as a court of cassation in the administrative proceedings of Ukraine. The concept and role played by court decisions of the court of cassation in administrative proceedings are defined. The types of court decisions of the Supreme Court as a court of cassation in the administrative proceedings of Ukraine are systematized. It is emphasized that the Supreme Court as a court of cassation within the limits set by the Code of Administrative Procedure of Ukraine, adopts rulings and rules. The decision on the cassation appeal is essentially made in the decision, which is final and not subject to further appeal. At the same time, the Code of Administrative Procedure of Ukraine provides for the possibility of adopting an additional resolution. It is emphasized that additional court decisions are made when all procedural issues have not been resolved by a ruling, in particular the issue of court costs. Such an additional decision is made by the court of cassation, which issued the main decision in the case. The content and structure of resolutions and rulings of the court of cassation in the administrative proceedings of Ukraine are studied. It is noted that although the procedural law distinguishes four components of court decisions: introductory, descriptive, motivational and operative parts, the Supreme Court in its rulings proposes a broader structure of court decisions. Many decisions of the Supreme Court reflect the following elements: introduction; the essence of the dispute; the factual circumstances of the case established by the courts; decisions of courts of first and appellate instances and motives for their adoption; cassation appeal; relevant sources of law and acts of their application; the position of the Supreme Court; court costs; operative part. It is emphasized that important in terms of resolving the case in fact play resolutions, which formalize the completion of the case, address the main issues and requirements of the cassation appeal, as well as the response to the cassation appeal. It is noted that the decisions are made on various procedural issues related to the progress of the case, motions and applications of the parties, the issue of adjournment of the case, adjournment, suspension of proceedings, etc. The type of judicial acts of the Supreme Court is singled out as a separate ruling by which the court can respond to violations of the law, in particular for abuse of procedural rights, violation of procedural duties, improper performance of professional duties by lawyers or prosecutors. which may bring the relevant persons to disciplinary responsibility.
    У статті проаналізовано правову природу судових рішень Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві України. Визначено поняття та охарактеризовано роль, яку відіграють судові рішення суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві. Систематизовано види судових рішень Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві України. Наголошено, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції в межах, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, ухвалює постанови та постановляє ухвали. Вирішення справи за касаційною скаргою по суті здійснюється в постанові, яка є остаточною та не підлягає подальшому оскарженню. Водночас Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість ухвалення додаткової постанови. Наголошено, що додаткове судове рішення ухвалюють, коли постановою не розвʼязано всіх процесуальних питань, зокрема питання про судові витрати. Таку додаткову постанову ухвалює суд касаційної інстанції, що виніс основну постанову в справі. Досліджено зміст і структуру постанов та ухвал суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві України. Звернуто увагу, що хоча й процесуальний закон виокремлює чотири складові частини судових рішень (вступну, описову, мотивувальну та резолютивну), проте Верховний Суд у своїх постановах пропонує більш розширену структуру судового рішення. У багатьох постановах Верховного Суду містяться такі її елементи: вступ; суть спору; встановлені судами фактичні обставини справи; рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення; касаційне оскарження; релевантні джерела права й акти їхнього застосування; позиція Верховного Суду; судові витрати; резолютивна частина. Підкреслено, що важливе значення в частині вирішення судової справи по суті відіграють постанови, якими оформлюють завершення розгляду в справі, вирішують основні питання та вимоги касаційної скарги, а також відгуку на касаційну скаргу. Зазначено, що ухвали постановляють з різноманітних процедурних питань, які пов’язані з рухом справи, клопотаннями та заявами учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі тощо. Виокремлено такий різновид судових актів Верховного Суду як окрема ухвала, за допомогою якої суд може реагувати на порушення законности, зокрема за зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежне виконання професійних обов’язків адвокатами чи прокурорами з одночасним скеруванням такої заяви до органу, який може притягнути відповідних осіб до дисциплінарної відповідальности.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 30-38
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Стягнення коштів на рахунках боржника в банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах
    Recourse to the Funds on the Accounts of the Debtor in Banking Institutions, in the Execution of Court Decisions in Civil Cases
    Autorzy:
    Горбенко (Horbenko), Микита (Mykyta)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2185494.pdf
    Data publikacji:
    2022-09-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    виконавче провадження
    арешт коштів
    арешт рахунків
    арешт банківських рахунків
    арешт
    національної валюти
    enforcement proceedings
    arrest accounts
    arrest
    of funds
    arrest banking accounts
    arrest of national currency
    Opis:
    The article considers some legal problems faced by public and private executor when applying for the funds on the accounts of the debtor in banking institutions, in the execution of court decisions in civil cases. It is also not unimportant to determine the enforcement action, which consists in foreclosing funds on the debtor’s accounts in banking institutions as a primary and effective measure performed by the executor when opening enforcement proceedings, which contributes to an increase in the level of execution of court decisions in civil cases. The main problems that arise when applying for recovery on the funds on the accounts of the debtor are given in this article. Legislative changes considered that have had an impact on the improvement of the arrest system of funds of the debtor. The role of such an enforcement action as recourse to sanctions is defined to the funds on the accounts of the debtor in banking institutions in the execution of judicial proceedings in civil cases. Identifies shortcomings and points the way to improve the automated seizure of debtors’ funds in bank accounts. The content of the application for recovery of funds has been disclosed in the accounts of the debtor in banking institutions. The classification of such an executive action is proposed as an application for recovery of money on accounts of the debtor in banking institutions. Proposals for further development are formulated in automatic seizure of debtors’ funds in bank accounts. Disputed court practice on account security to which wages are credited is presented. Court practice on recovery of funds in the accounts of the debtor in banking institutions in the execution of civil judgements analyzed. Based on the examples of established practical activities the executors are modelled problem situations for private and public executors recovery on funds in accounts of the debtor in banking institutions during the execution court decisions in civil trials. Ideas on improvement of banking legislation presented in the field of forcible to cancel the debt debtors’ funds. Direction of development of the executive production to increase the level of efficiency execution of actions aimed at recovery of funds in the accounts of the debtor in banking institutions in the execution of civil judgements.
    У статті досліджено правові проблеми, з якими стикаються державні та приватні виконавці у разі стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах. Також не менш важливим є визначення виконавчої дії, яка полягає у стягненні коштів на рахунках боржника у банківських установах як першочерговий та ефективний захід, який вчиняє виконавець, відкриваючи виконавче провадження, що сприяє підвищенню рівня виконання судових рішень у цивільних справах. Наведено основні проблеми, що виникають у разі стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах. Розглянуто законодавчі зміни, які вплинули на вдосконалення системи арешту коштів боржника. Досліджено процедуру автоматизованого арешту коштів боржників на їхніх рахунках. Визначено роль такої виконавчої дії, як стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах. Визначено недоліки та шляхи вдосконалення автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках в банківських установах. Розкрито зміст стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах. Запропоновано класифікацію такої виконавчої дії, як стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах. Сформульовано пропозиції щодо подальшого розвитку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банківських установах. Наведено спірну судову практику щодо захищеності рахунків, на які зараховують заробітну плату. Проаналізовано судову практику щодо стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах. На основі прикладів, сформованих на підставі практичної діяльності виконавців, з модельовано проблемні ситуації, які виникають у приватних та державних виконавців у разі стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах. Подано ідеї щодо вдосконалення банківського законодавства у сфері примусового списання коштів боржників. Визначено напрямок розвитку виконавчого провадження для підвищення рівня ефективності проведення виконавчих дій, спрямованих на стягнення коштів на рахунках боржника у банківських установах на виконання судових рішень у цивільних справах.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 109-118
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Альтернативні способи вирішення митних спорів
    Alternative Ways to Resolve Customs Disputes
    Autorzy:
    Оніщик, Юрій
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2163428.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    customs disputes
    subjects of customs relations
    alternative
    administrative proceedings
    dispute resolution with the participation of a judge
    conciliation of the parties
    митні спори
    суб’єкти митних правовідносин
    альтернатива
    адміністративне судочинство
    врегулювання спору за участю судді
    примирення сторін
    Opis:
    The article is devoted to clarifying the nature and features of legally established alternative ways of resolving customs disputes in Ukraine. The spheres of application of alternative ways of resolving legal disputes are established. It is emphasized that alternative ways of resolving legal disputes can be used in both private and public spheres. Alternative ways of resolving customs disputes in court are identified: dispute resolution with the participation of a judge and conciliation of the parties. The specifics of these methods of resolving customs disputes are described. Attention is drawn to the fact that among scholars there is no single approach to understanding the nature and legal nature of the institution of dispute resolution with the participation of a judge. It is concluded that dispute resolution with the participation of a judge is an independent way of resolving customs disputes, which is coordinated directly by the judge. It is pointed out that the application of the institute of dispute resolution with the participation of a judge in customs disputes is limited, namely: in cases at the request of customs authorities in the exercise of their statutory powers and in typical cases. It is emphasized that the role of the institution of conciliation of the parties as a way of resolving customs disputes is that its application is possible at any stage of proceedings in customs disputes in the administrative proceedings of Ukraine. The author’s understanding of the following categories is given: «alternative ways of resolving customs disputes» is a set of procedures aimed at peaceful settlement of conflicts by mutual will of both parties; «settlement of a dispute involving a judge» is a way of resolving customs disputes involving a judgerapporteur for the peaceful settlement of the conflict between the parties; «reconciliation of the parties» is a way of resolving customs disputes, which is aimed at peaceful settlement of the conflict in court by mutual will of both parties. It is stated that in resolving customs disputes in court, dispute resolution with the participation of a judge can be applied only before the trial on the merits, and conciliation of the parties – at any stage of consideration and resolution of the case. It is noted that the existing legal regulation of alternative ways of resolving customs disputes needs to be updated, harmonized and systematized. In order to ensure effective functioning of alternative methods of resolving customs disputes in Ukraine, it is proposed at the legislative level to provide that in addition to administrative and judicial procedures, customs disputes may also be resolved using alternative methods and regulate pre-trial and judicial alternatives.
    Стаття присвячена з’ясуванню сутності та особливостей законодавчо встановлених альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні. Встановлено сфери застосування альтернативних способів вирішення правових спорів. Наголошено, що альтернативні способи вирішення правових спорів можуть бути застосовані як у приватній, так і публічній сферах. Виокремлено альтернативні способи вирішення митних спорів в судовому порядку: врегулювання спору за участю судді та примирення сторін. Охарактеризовано специфіку цих способів вирішення митних спорів. Звернуто увагу на те, що серед науковців відсутній єдиний підхід до розуміння сутності та правової природи інституту врегулювання спору за участю судді. Зроблено висновок, що врегулювання спору за участю судді є самостійним способом вирішення митних спорів, який координується безпосередньо суддею. Вказано на обмеженість застосування інституту врегулювання спору за участю судді у митних спорах, а саме: у справах за зверненням митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень та у типових справах. Наголошено, що роль інституту примирення сторін як способу вирішення митних спорів полягає у тому, що його застосування можливе на будь-якій стадії провадження у справах з митних спорів в адміністративному судочинстві України. Наведено авторське розуміння таких категорій: «альтернативні способи вирішення митних спорів» – це сукупність процедур, спрямованих на мирне врегулювання конфліктів шляхом взаємного волевиявлення обох сторін , «врегулювання спору за участю судді» – це спосіб вирішення митних спорів за участю судді-доповідача, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту між сторонами; «примирення сторін» – це спосіб вирішення митних спорів, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту у судовому порядку шляхом взаємного волевиявлення обох сторін. Констатовано, що під час вирішення митних спорів в судовому порядку врегулювання спору за участю судді може бути застосовано виключно до початку розгляду справи по суті, а примирення сторін – на будь-якій стадії розгляду і вирішення справи. Зазначено, що існуюче правове регулювання альтернативних способів вирішення митних спорів потребує оновлення, узгодження та систематизації. З метою ефективного функціонування альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні запропоновано на законодавчому рівні передбачити, що крім адміністративного та судового порядку, митні спори можуть також вирішуватися за допомогою альтернативних способів та регламентувати порядок застосування досудових та судових альтернативних способів вирішення митних спорів.
    Źródło:
    Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 122-139
    1643-6911
    Pojawia się w:
    Krakowskie Studia Małopolskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Касаційні фільтри в цивільному судочинстві
    Cassation Filters in Civil Judiciary
    Autorzy:
    Щербак (Shcherbak), Світлана (Svitlana)
    Мирославський (Myroslavskyi), Сергій (Serhii)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2185491.pdf
    Data publikacji:
    2022-09-30
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    доступ до касаційного суду
    правові
    висновки Верховного Суду
    переконливий судовий
    прецедент
    відступ від правових висновків
    цивільне
    судочинство
    access to the court of cassation
    legal conclusions of the Supreme Court
    convincing court precedent
    deviation from legal conclusions
    civil proceedings
    Opis:
    The article is devoted to the study of theoretical aspects of the implementation of the latest cassation filters in civil proceedings, related to the legal opinions of the Supreme Court, as well as the prospects for their further legal regulation. Procedural filters in the court of cassation are considered in the context of conceptual theoretical approaches developed by the judges of the Supreme Court themselves, which are most relevant to the outlined issues, as well as from the point of view of the participants in the process – the subjects of the cassation appeal as it affects a fairly wide range of people, they are judges not only of the Supreme Court but also all instances, including the first and appellate ones, the parties to the case and the lawyers who file cassation appeals,after all, the level of complexity of a civil case permanently determines the increased requirements for the content of the cassation appeal, its structuring,proper substantiation and clear formulation of the grounds for cassation appeal of a court decision. A retrospective analysis of civil procedural legislation on the right of access to the court of cassation was carried out, demonstrating the narrowing of the jurisdiction of the domestic cassation, starting with the granting of the right to appeal in cassation to any court decision with the transition to the definition at the constitutional level of restrictions on obtaining judicial protection in cases specified by law, taking into account public or private interests. The notion of cassation filters is formulated, which defines the restrictions established by law in access to the court of cassation, which make it impossible to file a cassation appeal and the right to cassation review,and the classification of cassation filters in civil proceedings is divided into two groups: \ unconditional cassation filters are mandatory restrictions on access to the court of cassation, which exclude the right to file a cassation appeal(for example, if the case is heard under the rules of summary proceedings) and conditional cassation filters are the restrictions under which a cassation appeal may be admitted under certain conditions. The provision that cassation filters should be fair and justified, effective and, most importantly, should not impede access to justice and should not violate the right to a fair trial. A detailed description of each ground of cassation appeal, laid down in part two of Article 389 of the CPC of Ukraine on the fairness of the new cassation filters that operate in the domestic model of cassation over the past two years, the conditions for the application of paragraph 1 of Part 2 of Article 389 of the CPC of Ukraine, which include the presence of a legal opinion of the Supreme Court (including overcome or selfassigned) and maintaining its legal force in relation to the disputed legal relationship, establishing whether the legal relationship is similar, disregarding the legal opinion of the Supreme Court by the courts of first and second instance. The problematic and controversial issues of modern cassation filters have been specified, which include: ignoring the term “cassation filters” by the current CPC of Ukraine, which is derived at the doctrinal level; lack of clear legislative regulation of the concept and limits of legal conclusions of the Supreme Court; lack of official systematization of legal opinions of the Supreme Court,as well as a certain classifier of cases, which complicates their search by participants in the process; operation by the legislator of a number of evaluative concepts,such as “similar legal relations”, “motivation”, “validity” in determining cassation filters; failure to link cassation filters to the legal conclusions of the Supreme Court,that in judicial practice has not led to a decrease in cassation appeals; lack of a legally formed list of grounds for deviation from the legal conclusions of the Supreme Court and differences in the wording of similarity of legal relations; lack of unity in understanding the correct meaning of the term „taking into account” the legal opinion of the Supreme Court courts of first and second instance in view of the vertical and horizontal effect of legal opinions of the Supreme Court. It is proved that the most dangerous risks are embedded in the cassation filter contained in paragraph 2 of Part 2 of Art. 389 GIC of Ukraine, such as a reasoned justification for the need to deviate from the conclusion on the application of the rule of law in such legal relations. which transferred to lawyers the function of forming judicial practice that is not peculiar to them, which violates the right of participants in the process to access the court of cassation. The concept of cassation filters already covers a wide range of general procedural filters, which relate to the impossibility of cassation appeal of court decisions made in summary proceedings, in minor cases, cases of refusal to open cassation proceedings due to unfounded cassation appeal. It is proposed to revise the scope of the current cassation the prism of the expediency of the latest cassation filters in terms of the effectiveness of legislation given that the binding of cassation filters to the legal conclusions of the Supreme Court does not reflect the impact of new procedural filters on the unloading of the Supreme Court as a higher court.
    Статтю присвячено дослідженню теоретичних аспектів реалізації останніх касаційних фільтрів у цивільному судочинстві, пов’язаних із правовими висновками Верховного Суду, а також перспективам їхнього подальшого правового регулювання. Процесуальні фільтри у касаційному суді розглянуто в контексті концептуальних теоретичних підходів, вироблених самими суддями Верховного Суду, які найбільш дотичні до окреслених питань, так і з погляду учасників процесу – суб’єктів складання касаційної скарги, оскільки проблема стосується доволі широкого кола осіб – не лише суддів Верховного Суду, а й суддів усіх інстанцій, в тому числі й першої та апеляційної, сторін у справі та адвокатів, які складають касаційні скарги, адже рівень складності цивільної справи перманентно зумовлює підвищені вимоги до змісту касаційної скарги, її структурування, належного обґрунтування та чіткого формулювання підстав касаційного оскарження судового рішення тощо. Здійснено ретроспективний аналіз цивільного процесуального законодавства щодо права на доступ до касаційного суду, що демонструє звуження юрисдикції вітчизняної касації, починаючи з надання права на оскарження в касаційному порядку будь-якого судового рішення з переходом до визначення на конституційному рівні обмежень щодо отримання судового захисту у визначених законом випадках, з урахуванням публічних чи приватних інтересів. Сформульовано поняття касаційних фільтрів, якими визначено встановлені законом обмеження в доступі до касаційного суду, що унеможливлюють право на подачу касаційної скарги та право на касаційний розгляд, та проведено класифікацію касаційних фільтрів у цивільному процесі на дві групи: безумовні касаційні фільтри (імперативні обмеження доступу до касаційного суду, що виключають право на подачу касаційної скарги (наприклад, якщо справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження)) та умовні касаційні фільтри (обмеження, за яких касаційна скарга може бути допущена до розгляду за певних умов). Обґрунтовано положення про те, що касаційні фільтри мають бути справедливими та виправданими, дієвими та, головне, не перешкоджати доступу до правосуддя та не порушувати права на справедливий судовий розгляд. Здійснено детальну характеристику кожної підстави касаційного оскарження, закладеної в частині другій статті 389 ЦПК України щодо справедливості нових касаційних фільтрів, що діють у вітчизняній моделі касації протягом двох останніх років. Виокремлено умови для застосування пункту 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України, до яких зараховуємо наявність правового висновку Верховного Суду (у тому числі подоланого чи самовідступленого) та збереження його юридичної сили щодо спірних правовідносин, встановлення, чи є правовідносини подібними, неврахування правового висновку Верховного Суду судами першої та другої інстанцій. Конкретизовано проблемні та спірні питання сучасних касаційних фільтрів, до яких зараховуємо такі: ігнорування терміна “касаційні фільтри” чинним ЦПК України, що виводиться на доктринальному рівні; відсутність чіткого законодавчого регулювання поняття та меж дії правових висновків Верховного Суду; відсутність офіційної систематизації правових висновків Верховного Суду, а також певного класифікатора розглянутих справ, що ускладнює їхній пошук учасниками процесу; оперування законодавцем низкою оцінних понять, такими, як “подібні правовідносини”, “вмотивованість”, “обґрунтованість” під час визначення касаційних фільтрів; невдалість прив’язки касаційних фільтрів до правових висновків Верховного Суду, що в судовій практиці не привело до зменшення касаційних скарг; відсутність законодавчо сформованого переліку підстав для відступу від правових висновків Верховного Суду та розбіжності у формулюванні подібності правовідносин; відсутність єдності в розумінні правильного значення терміна “врахування” правового висновку Верховного Суду судами першої та другої інстанцій з огляду на вертикальну та горизонтальну дію правових висновків Верховного Суду. Доведено, що найнебезпечніші ризики закладено в касаційний фільтр, що міститься у п. 2 ч. 2 ст. 389 ЦПК України, – вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. яким на адвокатів перекладено не властиву їм функцію формування судової практики, що порушує право учасників процесу на доступ до касаційного суду. Концепція касаційних фільтрів і так охоплює доволі широкий спектр загальних процесуальних фільтрів, які стосуються неможливости касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у порядку спрощеного позовного провадження, за малозначними справами, випадків відмови у відкритті касаційного провадження через необґрунтованість касаційної скарги. Запропоновано переглянути обсяг чинної касації крізь призму доцільности останніх касаційних фільтрів з погляду ефективності законодавства, позаяк прив’язка касаційних фільтрів до правових висновків Верховного Суду не відображає впливу нових процесуальних фільтрів на розвантаження Верховного Суду як найвищої судової інстанції.
    Źródło:
    Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 82-93
    2720-6998
    Pojawia się w:
    Copernicus Political and Legal Studies
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-7 z 7

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies