Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "practice." wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-8 z 8
Tytuł:
Нове двомовне фразеологічне видання: полемічна рефлексія
A New Bilingual Phraseological Dictionary: A Polemical Reflection
Polemiczna refleksja na temat nowego dwujęzycznego słownika frazeologicznego
Autorzy:
Космеда, Тетяна Анатоліївна
Ковалевська, Олена Олегівна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/38658360.pdf
Data publikacji:
2020-12-31
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Instytut Slawistyki PAN
Tematy:
bilingual phraseography
phraseological dictionary
theory of phraseography
phraseographic practice
Opis:
This article presents a critical analysis of the bilingual publication entitled A Lexicon of Polish and Ukrainian Active Phraseology (Leksykon aktywnej frazeologii polskiej i ukraińskiej / Leksykon pol′s′koï ta ukraïns′koï aktyvnoï frazeolohiï), compiled by Roman Tymoshuk, Wojciech Sosnowski, Maciej Jaskot and Yurii Ganoshenko. In the history of Ukrainian-Polish and Polish-Ukrainian phraseography of the twenty-first century, this is the second attempt at creating a bilingual phraseological dictionary, following the publication of A Concise Ukrainian-Polish Dictionary of Set Expressions: Lexical Equivalents, Phraseologisms, Proverbs and Sayings (Korotkyĭ ukraïns′ko-pol′s′kyĭ slovnyk ustalenykh vyraziv: Ekvivalenty slova, frazeolohizmy, prysliv′ia ta prykazky, Poznań and Kharkiv, 2017), compiled by Tetiana Kosmeda, Olena Homeniuk and Tetiana Osipova. The distinctive feature of the reviewed dictionary is that it contains phraseologisms which are most widely used in everyday speech. The compilers developed an original conception: (1) Polish-Ukrainian and Ukrainian-Polish parts differ in content, as they were compiled independently, yet most popular phraseologisms are included in both parts; (2) the most representative set expressions in active use in both languages were selected on the basis of questionnaires and mass media material; (3) entries include illustrative material; (4) it has an optimal size – about 1,000 phraseological units. On the other hand, the dictionary also has some drawbacks, such as: (1) it lacks key criteria for determining the status of the notion “active” phraseology; (2) it does not include slang phraseologisms which do not belong to literary language; (3) the meanings of phraseological units are described by means of simple syntactic structures which lack consistent criteria of clarity and comprehensibility of interpretation, and the dictionary does not cover all semantic potential and pragmatic information of the listed units; (4) excessively categorical interpretation of the notion zero equivalence; (5) not all entries contain stylistic labels, and those used are only of three types: slang, colloquial, vulgar; the label przyslowie/приказка (proverb) seems incorrect, as the compilers do not provide criteria of its separate status; (6) metalanguage of the dictionary is marked with some violations of orthographic and stylistic norms. Nevertheless, the dictionary has undoubtedly enriched the theory of phraseography, phraseographic practice and found its users.  
Niniejszy artykuł przedstawia analizę krytyczną dwujęzycznego Leksykonu aktywnej frazeologii polskiej i ukraińskiej (Лексикон польської та української активної фразеології), autorstwa Romana Tymoshuka, Wojciecha Sosnowskiego, Macieja Jaskota i Yuriia Ganoshenki. Jest to drugi dwujęzyczny słownik frazeologiczny w historii ukraińsko-polskiej i polsko-ukraińskiej frazeografii XXI wieku, po Małym ukraińsko-polskim słowniku utrwalonych wyrażeń językowych: Ekwiwalenty, frazeologizmy, powiedzenia i przysłowia (Короткий українсько-польський словник усталених виразів: еквіваленти слова, фразеологізми, прислів’я та приказки, Poznań–Charków 2017) Tetiany Kosmedy, Oleny Homeniuk i Tetiany Osipovej. Cechą wyróżniającą recenzowany słownik jest jego zawartość – frazeologizmy powszechnie używane ca co dzień. Autorzy zastosowali oryginalną koncepcję, w myśl której: (1) pomimo że część polsko-ukraińska i ukraińsko-polska mają różną zawartość, powstawały bowiem niezależnie, każda z nich zawiera najbardziej popularne frazeologizmy; (2) najbardziej reprezentatywne wyrażenia wybrano na podstawie badań kwestionariuszowych i materiałów ze środków masowego przekazu; (3) hasła zawierają przykłady ilustrujące ich użycie; (4) słownik ma optymalną wielkość: zawiera około tysiąca jednostek frazeologicznych. Z drugiej zaś strony, słownik ma również pewne niedociągnięcia, wśród których należy wymienić: (1) brak określenia kluczowych elementów pojęcia „aktywna” frazeologia; (2) nieuwzględnienie wyrażeń slangowych nienależących do języka literackiego; (3) opis znaczeń frazeologizmów za pomocą prostych struktur syntaktycznych, którym brak spójnych kryteriów jasności i zrozumiałości interpretacyjnej, co sprawia, że słownik nie w pełni uwzględnia potencjał semantyczny i informację pragmatyczną przedstawianych wyrażeń; (4) zbyt kategoryczna interpretacja pojęcia brak ekwiwalencji; (5) nie wszystkie hasła są opatrzone kwalifikatorami stylistycznymi, a lista tych ostatnich ogranicza się jedynie do trzech: slang, potoczne, wulgarne; kwalifikator przysłowie/приказка wydaje się niepoprawny, jako że autorzy nie podają kryteriów, na podstawie których go wyodrębniono; (6) metajęzyk słownika cechuje się pewnymi naruszeniami norm ortograficznych i stylistycznych. Niemniej jednak słownik z pewnością wzbogacił teorię frazeografii i praktykę frazeograficzną, oraz spotkał się z zainteresowaniem ze strony użytkowników.
Źródło:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej; 2020, 55
0081-7090
2392-2435
Pojawia się w:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
НОВІ АСПЕКТИ НАРАТОЛОГІЇ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЕСЕЇСТИЧНОГО ТЕКСТУ
NEW ASPECTS OF NARRATOLOGY: INTERPRETATION OF ESSAYISTIC TEXT
Autorzy:
ШЕВЧЕНКО, ТЕТЯНА
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1041641.pdf
Data publikacji:
2020-06-30
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
essay
narrative
exogynarrator
author
discursive practice
esej
narracja
egzoginarrator
autor
praktyka dyskursywna
Opis:
Artykuł powstał stworzony z potrzeby wszechstronnej analizy narracji w tekście eseistycznym. Autorka posługuje się narzędziem metodologicznym narratologii jako jednego z najbardziej aktualnych kierunków we współczesnej filologii oraz stosuje podejście narratologiczne wobec komunikacyjnej strategii w tekście eseju. Celem artykułu jest wprowadzenie i uzasadnienie pojęcia egzoginarratora, tzn. charakterystycznej postaci w eseju pisarza jako praktyce dyskursywnej. Na podstawie badania autorka dochodzi do wniosku, iż tradycyjna kategoria „narrator” w przypadku eseju pisarza może być stosowana jedynie z pewnym dystansem, ponieważ nie jest w nim obecna właśnie opowieść jako taka, lecz jest realizowana sytuacja opowieści przechodzącej w refleksje. Udowodniono, że proces rozważania i proces opowieści w eseju łączą się w spójną całość. Nośnikiem tych czynności jest narrator, który właśnie w eseju przybiera cechy myśliciela bądź wręcz występuje jako myśliciel. Wprowadzone pojęcie zostało przedstawione na materiale eseistyki ukraińskiego pisarza Stepana Prociuka.
The articleʼs relevance lies in the need to understand the peculiarities of narrativity in essays. The article is written within the scope of narratology as one of the most relevant disciplines in modern philology, narrative approach to communicative strategies in essay is used. The articleʼs goal is to introduce and argumentate the concept “exogynarrator”, narrative instance in essay as a discursive practice. As a result of the research, it is concluded that ‘narrator’ as a traditional category in epic works, can be applied to a writerʼs essay conventionally: in the essay there is no actual story or narration, etc., except that it may be possible if narration turns into mediatation. It is proven that the process of meditation and the process of narration in an essay become a single entitiy. The bearer of these actions is the narrator, who in the essay acquires features of a thinker or turns into him. The introduced concept is illustrated based on the essays written by Ukrainian author S. Protsiuk.
Źródło:
Studia Ukrainica Posnaniensia; 2020, 8, 1; 281-295
2300-4754
Pojawia się w:
Studia Ukrainica Posnaniensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Використання принципів інноваційного менеджменту у процесі формування корпоративної культури
Using principles of the innovation Management in the process of the corporate culture
Autorzy:
Smyrnova, T. A.
Holei, Y.M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/692403.pdf
Data publikacji:
2014
Wydawca:
Dnieprowski Uniwersytet Narodowy im. Ołesia Honczara
Tematy:
корпоративна культура
інновації
інноваційна діяльність
ІТ-компанії
corporate culture
innovation
innovative practice
IT-companies
Opis:
The elements of corporate culture and its impact on innovation management are investigated. A corporate culture tasks in the structure of enterprise    activity innovative system are developed
Досліджено елементи корпоративної культури та їх вплив на інноваційний менеджмент. Розроблено завдання корпоративної культури в системі інноваційної діяльності підприємства.
Źródło:
European Journal of Management Issues; 2014, 3; 100-106
2519-8564
Pojawia się w:
European Journal of Management Issues
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Штучний інтелект в процесі прийняття та реалізації управлінських рішень в сфері юридичного менеджменту
Artificial Intelligence in the Process of Making and Implementing Management Decisions in the Field of Legal Management
Autorzy:
Охотнікова, Олена
Дорош, Вікторія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163431.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
інтелектуальні системи
менеджмент юридичної практики
юридична фірма
управлінське рішення
юрист
intelligent systems
law practice management
law firm
management
solution
lawyer
Opis:
The scientific article, based on the works of domestic scientists, researchers and modern legislation, highlights current issues of the introduction of artificial intelligence in the process of making and implementing management decisions. The authors emphasize the existence of different views of scholars on the definition of the concept of legal management, its relationship with the concept of law practice management. The vision of various scholars to define the concept of managerial decision-making is also analyzed. Find out why this component of the above area is so important and significant. In addition, the authors of the study explain what are the technologies of artificial intelligence and how widely they are used in leading countries. The most famous examples of the use of such intelligent systems in decision making are identified. The experience of foreign countries on the use of artificial intelligence in the process of legal activity is analyzed. Find out what specific tools are used to provide effective legal assistance to clients in these countries. The authors also study the existence of such tools for legal activity in Ukraine. The scientific article also provides a thorough analysis of Ukrainian legislation. The normative legal acts regulating the introduction of artificial intelligence in various spheres of the economy, in particular, in legal management, are analyzed. The authors of the article also propose a specific addition to the Civil Code of Ukraine, which would help to effectively implement artificial intelligence. Another new piece of legislation to regulate this issue was also presented. This explains the advantages of law firms that use modern technology over those that do not. Based on this, the authors also describe their model of introducing artificial intelligence in the field of legal management. Thus, the article emphasizes the importance of introducing the described changes to the legislation and the model proposed by them.
У науковій статті на основі праць вітчизняних вчених, дослідників та сучасного національного і міжнародного законодавства висвітлюються актуальні питання запровадження штучного інтелекту в процес прийняття та реалізації управлінських рішень. Автори наголошують на існуванні різних поглядів науковців щодо визначення поняття юридичного менеджменту, а також ними вказано його співвідношення з поняттям менеджмент юридичної фірми. Окрім цього, аналізується бачення різних вчених щодо визначення поняття прийняття управлінських рішень в юридичному менеджменті. З’ясовується, чому ця складова вищезазначеної сфери є такою важливою та потребує детального дослідження науковими діячами. До того ж автори поданого дослідження пояснюють, що являють собою технології штучного інтелекту та на скільки широко вони використовуються у провідних країнах світу, зокрема, і в Україні. Визначаються найбільш відомі приклади використання таких інтелектуальних систем в процесі прийняття та реалізації управлінських рішень. Також аналізується досвід зарубіжних країн щодо використання штучного інтелекту у веденні юридичної діяльності та з’ясовується, які конкретно інструменти на основі вищезгаданої інтелектуальної системи використовуються для результативної правової допомоги клієнтам в цих країнах. Авторами наукової статті також досліджується наявність таких інструментів здійснення юридичної діяльності в України. Також у статті проводиться ґрунтовний аналіз українського законодавства, а саме аналізуються нормативно-правові акти, які регулюють запровадження штучного інтелекту в різні сфери економіки, зокрема, і в юридичний менеджмент. До того ж автори наукової статті пропонують доповнити Цивільний кодекс України розділом про штучний інтелект, який допоміг би ефективно впроваджувати відповідну інтелектуальну систему, а також представляють ще один новий законодавчий акт, а саме Закон України «Про штучний інтелект», який б також став елементом здійснення правового регулювання в цій сфері. При цьому пояснюються переваги юридичних фірм, які використовують сучасні технології, перед тими компаніями, які цього не роблять. На основі поданого дослідження автори також описують розроблену ними модель запровадження штучного інтелекту в сферу юридичного менеджменту, яка допоможе ефективно здійснювати процес прийняття та реалізації управлінських рішень. Так, у статті наголошується на важливості запровадження описаних змін до законодавства та запропонованої авторами моделі.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 78-93
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Внесок Харківської лінгвістичної школи у становлення й розвиток теорії невербальної комунікації
Contribution of the Kharkiv Linguistic School to the Formation and Development of Theory of Non-Verbal Communication
Wkład charkowskiej szkoły językoznawczej w powstanie i rozwój teorii komunikacji niewerbalnej
Autorzy:
Осіпова, Тетяна Федорівна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/38661035.pdf
Data publikacji:
2020-12-31
Wydawca:
Polska Akademia Nauk. Instytut Slawistyki PAN
Tematy:
non-verbal communication
non-verbal communication theory
Kharkiv linguistic school
periodisation of the development of non-verbal communication theory
pragmalinguistics
discourse practice
Opis:
This article describes contribution of the Kharkiv linguistic school to the formation of theory of non-verbal communication (NVC) and indicates the periods of its development in Ukrainian linguistics: from the psycholinguistic research of Oleksandr Potebnia (the late nineteenth century) to modern pragmalinguistic studies. The article aims to familiarise the European scholarly community with theoretical achievements of world-class Ukrainian linguists: Oleksandr Potebnia, Leonid Bulakhovs′kyĭ, Iuriĭ Shevel′ov (Iuriĭ Sherekh, George Shevelov), who directly or indirectly formed a theory of non-verbal communication (its methodological postulates, typology of non-verbal parameters, terminology), as well as with achievements of their followers, representatives of the pragmalinguistic branch of the Kharkiv linguistic school, exploring issues of NVC theory in the framework of discourse theory. Modern Ukrainian linguists actively develop non-verbal communication theory in relation to discourse practice (theoretical, terminological, stylistic, ethnocultural, idiolectic, gender and lexicographic aspects) and declare to have worked out a methodology for a comprehensive analysis of the non-verbal communication system on the basis of oral and written Ukrainian material. However, the article draws attention to the lack of a national Ukrainian theoretical platform, uniform NVC metalanguage and research methods, and identifies this issue as the most pressing research challenge. Based on the presented conceptualisations, the article identifies five periods of the formation and development of the Ukrainian theory of NVC, as reflected in the achievements of the most well-known and the strongest school in Ukrainian linguistics: (1) the initial period: late 19th – early 20th centuries; (2) the avant-garde period: 1920s–1930s; (3) the Soviet period: 1930s–1960s; (4a) the (“post-Soviet”) diaspora period (1970s); (4b) the post-Soviet period (1990s); (5) the current period: since the early 2000s. The article also outlines research prospects in this study area.  
Niniejszy artykuł opisuje wkład charkowskiej szkoły językoznawczej w powstanie i rozwój teorii komunikacji niewerbalnej oraz nakreśla etapy rozwoju tej teorii w ukraińskim językoznawstwie, począwszy od psycholingwistycznych badań Ołeksandra Potebni pod koniec XIX wieku aż po współczesne badania pragmalingwistyczne. Artykuł ma na celu zapoznanie europejskich badaczy z teoretycznymi osiągnięciami ukraińskich językoznawców światowej klasy: Ołeksandra Potebni, Leonida Bułachowskiego, Jurija Szewelowa (Jurija Szerecha, George’a Shevelova), którzy bezpośrednio lub pośrednio przyczynili się do sformułowania teorii komunikacji niewerbalnej (jej postulatów metodologicznych, typologii parametrów niewerbalnych, terminologii), jak również z osiągnięciami ich następców, przedstawicieli nurtu pragmalingwistycznego charkowskiej szkoły językoznawczej, badających zagadnienia teorii komunikacji niewerbalnej w ramach teorii dyskursu. Dzisiejsi językoznawcy ukraińscy aktywnie rozwijają teorię komunikacji niewerbalnej w odniesieniu do praktyki dyskursu (w aspekcie teoretycznym, terminologicznym, stylistycznym, etnokulturowym, idiolektalnym, genderowym i leksykograficznym) i deklarują stosowanie opracowanej na bazie ukraińskiego materiału ustnego i pisemnego metodologii wszechstronnej analizy systemu komunikacji niewerbalnej. Artykuł zwraca jednak uwagę na brak ogólnokrajowej platformy teoretycznej, jednolitego metajęzyka i metod badawczych, wskazując przy tym, że jej stworzenie stanowi najpilniejsze zadanie stojące przed badaczami. Na podstawie przedstawionych konceptualizacji artykuł wyróżnia pięć okresów rozwoju ukraińskiej teorii komunikacji niewerbalnej w odniesieniu do osiągnięć charkowskiej szkoły językoznawczej, najbardziej znanej i najlepszej szkoły ukraińskiego językoznawstwa: 1) okres początkowy (schyłek XIX i początek XX wieku); 2) okres awangardy (lata 20. i 30. XX wieku); 3) okres radziecki (od lat 30. do 60. XX wieku); 4a) okres „postradzieckiej” diaspory (lata 70. XX wieku); 4b) okres postradziecki (lata 90. XX wieku); 5) okres współczesny (od początku XXI wieku). Artykuł przedstawia również perspektywy badawcze na tym polu.
Źródło:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej; 2020, 55
0081-7090
2392-2435
Pojawia się w:
Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Актуальні проблеми українського мовознавства на сторінках журналу "Studia Ucrainica Varsoviensia": оглядовий опис (2013–2022: до 10-літнього ювілею)
Topical issues of Ukrainian linguistics ona the Studia Ucrainica Varsoviensia journal: overview (2013–2022: in honour of the 10-year anniversary)
Autorzy:
Kosmeda, Tetyana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32364327.pdf
Data publikacji:
2023-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
українське та компаративне мовознавство
нові і традиційні напрями мовознавства
філософія мови
теорія і практика художнього перекладу
Ukrainian and comparative linguistics
theory and practice of artistic translation
new and traditional linguistic directions
language philosophy
Opis:
У науковій розвідці презентовано огляд часопису "Studia Ucrainica Varsoviensia" за десять років його існування (2013–2022) з нагоди ювілею. Простежено зміст цього видання у фокусі проблематики українського та компаративного мовознавства, що було спроєктоване на одиниці всіх рівнів мовної системи, а також теорію і практику художнього перекладу. З’ясовано, що проблематика статей стосується таких порівняно нових лінгвістичних напрямів, як лінгвокультурологія та лінгвоконцептологія, психолінгвістика, теорія мовної особистості й лінгвоемоціологія, теолінгвістика й лінгвоаксіологія, політична й комунікативна лінгвістика, а також лінгвістика тексту, дискурслінгвістика, лінгвожанрологія, щоденникознавство й лінгвістична експертиза. Чимало статей виконані в руслі традиційного мовознавства, зокрема української діалектології, історії української мови та усіх розділів науки про сучасну українську мову (фонетика й фонологія, словотвір, лексикологія, зокрема й термінологія, та пареміологія, граматика, включаючи морфологію і синтаксис, а також стилістика). Особливий інтерес простежуємо до проблематики ономастики та новітньої української соціолінгвістики. Автори статей актуалізували основні методологійні принципи сучасного мовознавства: антропоцентризм, слово-, тексто- та дискурсоцентризм, міждисциплінарність, лінгвістичний когнітивізм, прагматизм, функціоналізм, структуралізм, а також постулати філософії мови: семантики, синтактики і прагматики.
The paper presents a review of the 'Studia Ukrainica Varsoviensia' journal for its tenyear existence (2013–2022) on the occasion of the anniversary. The author analyzes the content of the journal focusing mainly upon the Ukrainian and comparative linguistics issues being projected on the units of all the language system levels, as well as the theory and practice of artistic translation. The paper finds that the issues of the journal articles are related to such modern linguistic trends as linguocultural studies and linguoconceptology, psycholinguistics, linguistic personality theory and linguoemotionology, theolinguistics and linguoaxiology, political and communicative linguistics, as well as text linguistics, discourse linguistics, linguistic genre studies, diary studies and linguistic expertise. Many research papers are written in the field of traditional linguistics, in particular Ukrainian dialectology, the Ukrainian language history and all the branches of the modern Ukrainian language study (phonetics and phonology, word formation, lexicology, including terminology and paremiology; grammar, including morphology and syntax; as well as stylistics). The researchers are particularly interested in the problems of onomastics and modern Ukrainian sociolinguistics. The authors of the research papers under consideration updated the main methodological principles of modern linguistics: anthropocentrism, word, text- and discourse-centrism, interdisciplinarity, linguistic cognitivism, pragmatism, functionalism, structuralism, as well as the language philosophy postulates: semantics, syntactics and pragmatics.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2023, 11; 207-220
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Подолання стереотипів про український/неукраїнський Донбас у сучасних українських літературно-художніх, есеїстичних практиках та акціях культурної дипломатії
Przełamywanie stereotypów o Donbasie ukraińskim / nieukraińskim we współczesnych ukraińskich praktykach literackich i artystycznych, eseistycznych і działaniach dyplomacji kulturalnej
Autorzy:
Bondarewa, Олена Євгенівна
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2015108.pdf
Data publikacji:
2021-12-23
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
identity
stereotypes
war in the east of Ukraine
fire tests
literary and cultural practice
ідентичність
стереотипи
війна на Сході України
випробування вогнем
літературні та культурні практики
tożsamość
stereotypy
wojna na wschodzie Ukrainy
próby ogniowe
praktyki literackie i kulturowe
Opis:
У статті досліджується траєкторія зміни суспільних стереотипів про тотальну неукраїнськість/антиукраїнськість Донбасу, яка уможливлюється завдяки сучасній українській літературі, культурним практикам, заходам  і проєктам культурної дипломатії. Ключовим художнім текстом, довкола якого вибудовується аналітичне поле, обрано п’єсу Сергія Жадана “Хлібне перемир’я”, а контекстами стають його романи “Інтернат” та “Ворошиловград”, роман Вікторії Амеліної “Дім для Дома”, книга Олександра Михеда “Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід”, проєкт PEN Ukraine “Мости замість стін, або Що об’єднує українців”, аналітичні дослідження-звіти Національної академії наук України та Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова, присвячені аналізу передумов, стану та наслідків війни на Донбасі, а також сучасні проєкти культурної дипломатії на Сході України. Наголошено, що саме українська культура сьогодні стає дієвим інструментом розбудови громадянського діалогу з людьми українського Сходу. Підкреслено, що культурні амбасадори України повсюдно створюють ефективні площадки для уможливлення такого діалогу і привертають увагу українського та світового співтовариства до його необхідності у контексті постколоніальних і посттоталітарних практик, а також у майбутніх повоєнних культурних стратегіях держави Україна.
Artykuł analizuje trajektorię zmiany stereotypów społecznych na temat totalnej nieukraińskości/antyukraińskości Donbasu, która to zmiana jest możliwa dzięki współczesnej literaturze ukraińskiej, praktykom kulturowym, wydarzeniom i projektom polityki kulturalnej. Kluczowym tekstem artystycznym, wokół którego zbudowane jest pole analityczne, jest sztuka Serhija Żadana Chlebowy rozejm, a kontekstami są jego powieści Internat i Woroszyłowgrad, powieść Wiktorii Ameliny Dom dla domu, książka Olexandra Mykheda I mieszam twoją krew z węglem. Zrozumieć ukraiński Wschód, projekt PEN Ukraina „Mosty zamiast murów, czyli co jednoczy Ukraińców”, badania-raporty analityczne Narodowej Akademii Nauk Ukrainy i Ukraińskie Centrum Studiów Ekonomiczno-Politycznych im. Ołeksandra Razumkowa, poświęcone analizie przyczyn, sytuacji wojny w Donbasie i jej konsekwencjom oraz nowoczesne projekty polityki kulturalnej na wschodzie Ukrainy. Podkreśla się, że kultura ukraińska staje się dziś skutecznym narzędziem budowania dialogu obywatelskiego z mieszkańcami ukraińskiego Wschodu. Zwraca się uwagę, że ambasadorzy kultury ukraińskiej tworzą skuteczne platformy takiego dialogu na całym świecie i uczulają społeczność ukraińską oraz opinię światową na jego konieczność wobec postkolonialnych i posttotalitarnych praktyk, a także z uwagi na planowane, powojenne strategie kulturowe Ukrainy.
The article examines the trajectory of changing social stereotypes about the total non-Ukrainianness/anti-Ukrainianness of Donbass, which is made possible by modern Ukrainian literature, cultural practices, events and projects of cultural diplomacy. Serhiy Zhadan's play "Bread Armistice" was chosen as the key literary text around which the analytical field is built, and his novels "Boarding School" and "Voroshilovgrad", Victoria Amelina's novel "House for Home", book by Alexander Mikhed “I mix your blood with coal. Understanding the Ukrainian East”, PEN Ukraine project“ Bridges Instead of Walls, or What Unites Ukrainians”, analytical studies-reports of the National Academy of Sciences of Ukraine and the Oleksandr Razumkov Ukrainian Center for Economic and Political Studies, devoted to the analysis of preconditions, state and consequences , as well as modern projects of cultural diplomacy in eastern Ukraine. It is emphasized that Ukrainian culture today is becoming an effective tool for building civil dialogue with the people of the Ukrainian East. It is emphasized that cultural ambassadors of Ukraine everywhere create effective platforms for such a dialogue and draw the attention of the Ukrainian and world community to its need in the context of postcolonial and posttotalitarian practices, as well as in future postwar cultural strategies of Ukraine.
Źródło:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2021, 6, 16; 83-96
1733-2249
Pojawia się w:
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Формування радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин
Formation of the Soviet Totalitarian Model of State-church Relations
Autorzy:
Otrosh, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51604525.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
політика більшовиків у галузі релігії
ленінські основи радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин
гоніння на православну церкву та фізичні розправи над представниками духовенства
радянське антирелігійне законодавство та практика його застосування
кампанія з розкриття святих мощей
кампанія з вилучення церковних цінностей
the policy of the Bolsheviks in the field of religion
the Leninist foundations of the Soviet totalitarian model of state-church relations
the persecution of the Orthodox Church and physical massacres of the clergy
the Soviet anti-religious legislation and the practice of its application
the campaign to reveal holy relics
the campaign to seize church values
Opis:
У статті ставиться завдання дослідження сформованої в часи правління Леніна радянської тоталітарної моделі державно-церковних відносин, яка після Жовтневої революції 1917 р. принципово змінила релігійну ситуацію в країні. Прихід до державного керівництва більшовицької партії означав для православної церкви настання епохи жорстоких гонінь. При негативному ставленні до всіх релігій більшовики виявляли особливу ворожість до православ’я, тому їх  відносини з церквою з самого початку набули конфліктних форм. Декрет Ради Народних Комісарів «Про відокремлення церкви від держави» від 20 січня 1918 р. позбавив православну церкву юридичних і майнових прав та заклав основи її безправного становища на увесь період існування радянської влади. Цей декрет став замахом на весь устрій церковного життя і актом відкритого гоніння на церкву. Розпочався активний процес захоплення та вилучення монастирських і церковних будівель. Тисячі духовних осіб та активних віруючих були кинуті до в’язниць і концтаборів, масово відбувалися позасудові розправи над ними. Проведена більшовиками протягом 1918-1920 рр. блюзнірська кампанія з розкриття рак зі святими мощами стала першою з найбільших  загальнодержавних антицерковних акцій за всю історію радянського періоду. Вилучені у монастирях і соборах святі мощі поміщалися в атеїстичні музеї. Особи, винні у протидії розкриттю рак зі святими мощами, притягалися до кримінальної відповідальності. Одночасно відбувалося масове закриття монастирів, у них вилучалися земельні угіддя та будівлі, проводилися реквізиції та пограбування церковних цінностей, насельники виселялися і зазнавали репресій. Під виглядом проведеної 1922 р. кампанії з вилучення у храмах предметів із дорогоцінних металів для реалізації на допомогу голодуючим розпочалися безпосередні каральні дії проти церкви. До обвинувачених в організації протидії вилученню церковних цінностей застосовувалася вища міра покарання. У цей період більшовики намагалися також усунути від церковного управління патріарха Тихона та інших авторитетних архіпастирів, щоб зруйнувати єдність церкви, зробити її підконтрольною, а в подальшому розкласти та знищити. Протистояння з православною церквою було основою радянської релігійної політики в період правління Леніна. Стосовно до інших конфесій, всупереч деклараціям про повну рівноправність усіх релігій у радянській державі, у перші роки після Жовтневої революції політика більшовиків була менш жорсткою. У пропагандистських цілях «колишній панівній» православній церкві протиставлялися усі інші релігії, які раніше обмежувалися у правах або переслідувалися царизмом. Однак наприкінці 1923 р. (вже без участі тяжко хворого Леніна, який раніше був безпосередньо причетний до прийняття практично всіх принципово важливих рішень радянського уряду і більшовицької партії щодо церковної політики) в СРСР формується нова структура здійснення державної релігійної політики та відбувається перехід радянської держави до більш гнучкого курсу щодо церкви (так званий «релігійний неп»).
The article sets the task of researching the Soviet totalitarian model of state-church relations formed during Lenin’s reign, which fundamentally changed the religious situation in the country after the October Revolution of 1917. The coming to the state leadership of the Bolshevik Party meant the beginning of an era of brutal persecution for the Orthodox Church. With a negative attitude towards all religions, the Bolsheviks showed particular hostility towards Orthodoxy, so their relations with the church took conflicting forms from the very beginning. The Decree of the Council of People’s Commissars “On the Separation of Church and State: of January 20, 1918 deprived the Orthodox Church of its legal and property rights and laid the foundations for its lawless position for the entire period of Soviet rule. This decree became an attack on the entire system of church life and an act of open persecution of the church. An active process of seizure and seizure of monastery and church buildings began. Thousands of clergy and active believers were thrown into prisons and concentration camps, extrajudicial massacres took place against them en masse. The blasphemous campaign conducted by the Bolsheviks during 1918-1920 to reveal the cancer with holy relics became the first of the largest nationwide anti-church actions in the entire history of the Soviet period. Holy relics removed from monasteries and cathedrals were placed in atheistic museums. Persons guilty of resisting the opening of coffins with holy relics was held criminally liable. At the same time, there was a mass closure of monasteries, their land and buildings were seized, church valuables were requisitioned and looted, the inhabitants were evicted and subjected to repression. Direct punitive actions against the church began under the guise of a 1922 campaign to seize objects made of precious metals from temples for use in aid of the starving. A higher measure of punishment was applied to those accused of organizing opposition to the seizure of church valuables. During this period, the Bolsheviks also tried to remove Patriarch Tikhon and other authoritative archpastors from the church administration in order to destroy the unity of the church, make it under their control, and subsequently disintegrate and destroy it. Confrontation with the Orthodox Church was the basis of Soviet religious policy during the period of Lenin’s rule. In relation to other confessions, contrary to the declarations of full equality of all religions in the Soviet state, in the first years after the October Revolution, the policy of the Bolsheviks was less strict. For propaganda purposes, the “former ruling” Orthodox Church was opposed to all other religions that were previously restricted in their rights or persecuted by tsarism. However, at the end of 1923 (already without the participation of the seriously ill Lenin, who had previously been directly involved in the adoption of almost all fundamentally important decisions of the Soviet government and the Bolshevik Party regarding church policy), a new structure for the implementation of state religious policy was formed in the USSR and the transition of the Soviet state to a more flexible of course regarding the church (the so-called “religious non”).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 183-209
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-8 z 8

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies