Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "criminal" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-7 z 7
Tytuł:
Правові аспекти легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії Російської Федерації
Legal Aspects of Legalization of Circulation and Use of Firearms by Civilians in order to Repel Armed Aggression of the Russian Federation
Autorzy:
Kuznetsov, Vitaliy
Syiploki, Mykola
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2120251.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
firearms
criminalization
Criminal Code
criminal liability
legislative acts
вогнепальна зброя
криміналізація
кримінальний кодекс
кримінальна відповідальність
законодавчі акти
Opis:
The current aggression of the Russian Federation (RF) against Ukraine has highlighted various actual socio-political and criminal issues. It was established that the problem of legalization of circulation and use of firearms by civilians to repel the armed aggression of the Russian Federation arouses the greatest interest in society. The analysis of normative acts allows determining two levels of civilians’ accessing to firearms to repel the armed aggression of the Russian Federation: general and special. The general level is determined by the laws of Ukraine «On Ensuring the Participation of Civilians in the Defense of Ukraine» from 03.03.2022 № 2114-IX and «On Amendments to the Criminal Code of Ukraine and other Laws of Ukraine to Determine the Circumstances that Exclude Criminal Misconduct and Provide Combat Immunity Actions in the conditions of martial law» from 15.03.2022 № 2124-IX. Special one is defined by the Law of Ukraine «On Fundamentals of National Resistance» of 16.07.2021 № 1702-IX and the Procedure for the use of personal hunting weapons and ammunition by members of voluntary formations of territorial communities in the performance of territorial defense tasks, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 29, 2021 № 1448. The analysis of normative acts at the general level allows to determine the gaps in the Law of Ukraine № 2114-IX, such as: the lack of clear correspondence with the Law of Ukraine № 1702-IX; incorrect reference to the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 828; lack of clear conditions for the use of weapons. The positive aspects are: expanding opportunities not only for the citizens of Ukraine, but also for foreigners and stateless persons to obtain and use firearms; de facto exclusion of criminal liability for the use of firearms. It is established that the Law of Ukraine № 2124-IX provides for a new circumstance that excludes the criminal illegality of the act, that is «Fulfillment of the Duty to Protect the Fatherland, Independence and Territorial Integrity of Ukraine» (Article 43–1 of the Criminal Code), which determines, on the one hand, rather wide opportunities for Ukraine protection; on the other hand, it provides a number of conditions for the legality of the act, which significantly complicate such activities. It is proved that regulations at the special level are designed more for the peaceful period of life (it is complicated by conditions that are difficult to comply with in a particular period), subjects and means of protection are clearly defined, time limits are defined, and that is the period of territorial defense tasks performing. A discrepancy was established between the list of remedies defined by the Law of Ukraine № 1702-IX and the Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution № 1448. It was stated that these regulations do not apply to all civilians and do not provide more opportunities for defense.
Сучасна агресія Російської Федерації (РФ) проти України актуалізувала різні актуальні соціально-політичні та кримінально-правові проблеми. Встановлено, що найбільший інтерес у суспільства викликала проблема легалізації обігу та застосування цивільними особами вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ. Аналіз нормативних актів дозволив визначити два рівні доступу цивільних осіб до вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії РФ: загальний та спеціальний. Загальний визначений законами України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 03.03.2022 № 2114-IX та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану» від 15.03.2022 № 2124-ІХ. Спеціальний визначений Законом України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р. № 1702-IX та Порядком застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448. Аналіз нормативний актів на загальному рівні дозволив визначити, що прогалинами Закону України № 2114-IX є: відсутність чіткої кореспонденції з Законом України № 1702-IX; невірне посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 828; відсутність чітких умов щодо застосування зброї. Позитивними моментами є: розширення можливостей не тільки для громадян України, а також для іноземців та осіб без громадянства, щодо отримання та застосування вогнепальної зброї; фактичне виключення кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї. Встановлено, що Закон України № 2124-ІХ передбачив нову обставину, що виключає кримінальну протиправність діяння – «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України» (ст. 43–1 КК України), яка визначає, з одного боку, досить широкі можливості для захисту України; з іншого – передбачає низку умов правомірності діяння, які значно ускладнюють таку діяльність. Доведено, що нормативні акти на спеціальному рівні розраховані більше на мирний період життя (він ускладнений умовами, які в особливий період важко дотримуватися), чітко визначені суб’єкти та засоби захисту, визначені часові межі – під час виконання завдань територіальної оборони. Встановлено невідповідність між переліком засобів захисту, який визначений Законом України № 1702-IX та Постановою Кабінету Міністрів України № 1448. Констатовано, що вказані нормативні акти не мають поширення на всіх цивільних осіб та не дають більш широких можливостей для необхідної оборони.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 102-121
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Рафал лемкін (1900-1959), один із твоРців міжнаРодного кРимінального пРава. коРотка біогРафія
Рафал Лемкін (1900-1959), один із творців міжнародного кримінального права. Коротка біографія (Raphael Lemkin (1900-1959), co-creator of international criminal law. Short biography)
Autorzy:
Redzik, Adam
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2232232.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
Fundacja im. Aliny i Leszka Allerhandów
Tematy:
Rafał Lemkin
Juliusz Makarewicz
ludobójstwo-genocyd
międzynarodowe prawo karne
Raphael Lemkin
genocide
international criminal law
Opis:
Opracowanie jest nieco zmienioną wersją książeczki, która ukazała się w 2017 r. w języku angielskim (Rafał Lemkin (1900-1959) co-creator of international criminal law. Short biography, Warsaw 2017). Z uwagi na okoliczności, w tym ujawniane stale zbrodnie dokonywane przez rosyjskie wojsko na ludności ukraińskiej, postanowiliśmy opublikować artykuł poświęcony Rafałowi Lemkinowi w języku ukraińskim, także dlatego, że Lemkin dostrzegał tragizm Ukrainy już w połowie XX w., gdy Hołodomor i politykę wynaradawiania Ukrainy przez Rosjan, a następnie Sowieckich Rosjan, nazwał ludobójstwem (zob. polską wersję referatu Lemkina z 1953 r. – niżej s. 141–148 ). Za pomoc w tłumaczeniu i przygotowaniu do druku opracowania dziękuję serdecznie Panu docentowi dr. Ihorowi Zemanowi oraz Pani Krystynie Potapenko.
The study is a slightly modified version of the book published in English in 2017 (Rafał Lemkin (1900-1959) co-creator of international criminal law. Short biography, Warsaw 2017) [Raphael Lemkin (1900-1959), co-creator of international criminal law. Short biography]. Owing to the circumstances, including the constantly uncovered crimes committed by the Russian army against the Ukrainian population, we decided to publish an article devoted to Rafał Lemkin in Ukrainian, also because Lemkin himself noticed the tragedy of Ukraine already in the mid-XX century, when he labelled the Holodomor and the policy of Ukraine’s denationalization by Russians, and subsequently by the Soviet Russians, a genocide (see the Polish version of Lemkin’s 1953 - p. 141-148). This article is published in Ukrainian. For help in the paper’s translation and the preparation for publication, the author thanks Dr Ihor Zeman and Ms. Krystyna Potapenko.
Źródło:
Głos Prawa. Przegląd Prawniczy Allerhanda; 2022, 5, 1 (9); 66-86
2657-7984
2657-800X
Pojawia się w:
Głos Prawa. Przegląd Prawniczy Allerhanda
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
МЕТА ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ІСТИНА ЧИ ПРОЦЕСУАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ?
The Purpose Of Proof In The Criminal Proceedings On Infringement Of Intellectual Property Rights: Truth Or Procedural Justice?
Autorzy:
Компанець, Євгеній
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1932004.pdf
Data publikacji:
2021-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
мета доказування
кримінальний процес
істина
ефективність
процесуальна справедливість
purpose of proof
criminal proceedings
truth
efficiency
procedural
justice
Opis:
The article summarizes the existing discussible approaches of domestic and foreign scholars to understanding of the purpose of criminal procedural proof and the search for truth. The legislation of Ukraine, norms of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Criminal Procedure Codes of a number of European countries, modern approaches of US courts, the Supreme Court [of Ukraine], the European Court of Human Rights on normative consolidation of the purpose of criminal procedural proof and application of the law are analyzed. On the basis of an excursion in the history of science the basic theories of truth are highlighted. It has been established that the theory of objective truth has prevailed in science for a long time, but attention is drawn to the fact that it is increasingly criticized in favor of efficiency of criminal proceedings through applying relevant legal procedures. Judicial practice shows a shift in emphasis from establishing the truth to procedural justice aimed at achieving the optimal model of the purpose of criminal proceedings and proof. The approaches to the purpose of proof and the search for truth of various subjects in criminal proceedings on infringement of intellectual property rights and efficiency of applying conventional truth are substantiated. The own vision of the concept of the purpose of proof is proposed and propositions on improvement of the procedural legislation of Ukraine are provided.
В статті наведено узагальнення існуючих дискусійних підходів вітчизняних та закордонних науковців до розуміння мети кримінального процесуального доказування та пошуку істини. Проаналізовано законодавство України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кримінальних процесуальних кодексів низки країн Європи, сучасні підходи судів США, Верховного суду [України], Європейського суду з прав людини щодо нормативного закріплення мети кримінального процесуального доказування та правозастосування. На підставі екскурсу в історію науки висвітлені основні теорії істини. Встановлено, що довгий час в науці панувала теорія об’єктивної істини, однак звертається увага, що вона все частіше зазнає критики на користь ефективності кримінального провадження шляхом застосування належної правової процедури. Судова практика свідчить про зміщення акцентів з встановлення істини до процесуальної справедливості, яка направлена на досягнення оптимальної моделі мети кримінального провадження та доказування. Обґрунтовано підходи до мети доказування і пошуку істини різних суб’єктів у кримінальному провадженні про порушення прав інтелектуальної власності та ефективність застосування конвенційної істини. Запропоновано власне бачення поняття мети доказування та пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства України.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 54-77
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Механізм оскарження та способи перевірки висновку експерта в кримінальному провадженні
Mechanism of Appeal and Methods of Verification of the Expert Opinion in Criminal Proceedings
Autorzy:
Петрович Жмудінський (Petrovych Zhmudinskyy), Василь (Vasyl)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2185487.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
висновок експерта
спеціальні знання
кримінальне провадження
докази
оскарження
судовий розгляд
expert opinion
special knowledge
criminal
proceedings
evidence
appeal
trial
Opis:
The article is devoted to the study mechanisms of appeal and methods of verification of the expert opinion in criminal proceedings. It is proved that the expert opinion, as well as other collected evidence, should be verified for its compliance with the requirements of the legislation and consistency with the case materials, and if violations are detected during its preparation, such an opinion should be subject to appeal. It is indicated that the methods of verifying the expert opinion are defined by articles 332 and 356 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. However, the peculiarity of carrying out this verification of the expert opinion is that such verification is possible only at the stage of judicial proceedings, while the current Criminal Procedure Code of Ukraine does not provide for a mechanism for verifying the expert opinion at the stage of pre-trial investigation. Attention is drawn to the fact that despite the absence of a legally defined mechanism for appealing an expert opinion in accordance with the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, a party to criminal proceedings is not deprived of the right to appeal against such an opinion in a different order, namely by submitting to the Central Expert Qualification Commission of the Ministry of Justice of Ukraine an application for initiating disciplinary proceedings against an expert who violated the current legislation during the relevant expert examination. The grounds for submitting this application for initiation of disciplinary proceedings are: non-compliance of the expert’s specialty with the type of expert examination conducted by it; non-compliance of the content of questions put to the expert’s decision with the requirements of scientific and methodological recommendations; application by an expert of improper methodology of forensic examination; conducting expert research to clarify issues of law. It is argued that if, as a result of a review of the disciplinary responsibility of a forensic expert, it is found that he violates the norms of current law, then such an expert will be held disciplinarily liable, and the expert’s expert opinion drawn up by such an expert will be considered inadmissible evidence.
Статтю присвячено дослідженню механізмів оскарження та способів перевірки висновку експерта в кримінальному провадженні. Доведено, що висновок експерта, як і інші зібрані докази, слід перевіряти на його відповідність вимогам законодавства та узгодженість з матеріалами справи, а в разі виявлення порушень такий висновок має підлягати оскарженню. Зазначено, що способи перевірки висновку експерта визначено статтями 332 і 356 Кримінального процесуального кодексу України. Проте особливість здійснення вказаної перевірки висновку експерта полягає в тому, що така перевірка можлива тільки на стадії судового розгляду, а механізму перевірки висновку експерта на стадії досудового розслідування чинний КПК України не передбачає. Звернено увагу на те, що, незважаючи на відсутність законодавчо визначеного механізму оскарження висновку експерта згідно з нормами КПК України, сторона кримінального провадження не позбавлена права оскаржити такий висновок в іншому порядку, а саме шляхом подання до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України заяви про порушення дисциплінарного провадження щодо експерта, який порушив чинне законодавство в ході проведення відповідної експертизи. Підставами для подання зазначеної заяви про порушення дисциплінарного провадження є такі: невідповідність спеціальности експерта виду проведеної ним експертизи; невідповідність змісту питань, поставлених на вирішення експертові, вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень; застосування експертом неправильної методики проведення судової експертизи; недотримання експертом правил оформлення (структури) відповідного висновку; проведення експертом дослідження для з’ясування питань права. Аргументовано, що в разі, якщо за наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальности судового експерта буде встановлено порушення ним норм чинного законодавства, то такого експерта буде притягнуто до дисциплінарної відповідальности, а висновок експертизи, складений таким експертом, буде вважатись недопустимим доказом.
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 3; 46-54
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
СЛУЖБОВІ ОСОБИ, УПОВНОВАЖЕНІ НА ВЧИНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ В ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ
Officials Authorized To Perform Procedural Actions In The Extraterritorial Space Of Ukraine
Autorzy:
Rybytska, Olena
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1932003.pdf
Data publikacji:
2021-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
екстериторіальність
юрисдикція
керівник дипломатичного представництва
капітан судна
кримінальне провадження
extraterritoriality
jurisdiction
head of diplomatic mission
ship captain
criminal proceedings
Opis:
In the article, the author, first of all, defines the concept of extraterritorial space and its structural elements, it helps to determine the scope of officials. In accordance with the norms of the Criminal Procedure Code, officials who are authorized to perform procedural actions in the extraterritorial space of Ukraine are indicated. However, the author points to gaps and conflicts of criminal procedure law related to these officials. The article also analyzes the process of replacing an official authorized to carry out procedural actions on the territory of diplomatic missions and consular posts of Ukraine abroad, on aircraft, sea or river vessels outside Ukraine under the flag or with the identification mark of Ukraine, if this vessel is assigned to port located in Ukraine. It is noted that the issue of criminal procedural jurisdiction over the crew of the object, which is launched into space is not regulated in the Criminal Procedure Code of Ukraine, does not determine the official authorized to perform procedural actions and the mechanism of its replacement is absent. In the conclusions, the author proposes amendments to the criminal procedure legislation of Ukraine in order to fill the gaps and resolve conflict issues.
У статті автор, перш за все, визначає поняття екстериторіального простору та його структурних елементів, це сприяє визначенню сфери дії службових осіб. Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу зазначаються службові особи, які уповноважені на вчинення процесуальних дій в екстериторіальному просторі України. Разом з тим, автор вказує на прогалини та колізії кримінального процесуального закону, що повязані з зазначеними службовими особами. Також у статті аналізується процес заміщення службової особи уповноваженої на здійснення процесуальних дій на території дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, на повітряних, морських чи річкових суднах, що перебувають за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні. Зазначається, що питання кримінально-процесуальної юрисдикції щодо членів екіпажу об’єкту, який запущений в космом не врегульовується в Кримінальному процесуальному кодексі України, не визначається службова особа уповноважена на вчинення процесуальних дій та механізм її заміщення відсутній. У висновках автор пропонує внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України з метою заповнення прогалин та вирішеня колізійних питань.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 78-91
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
До 90-річча Ю.М. Грошевого: внесок видатного вченого в розвиток теорії і практики кримінального процесуального доказування
Mark the 90th Anniversary of the Birth Of Y.M. Hroshevyi: Contribution of an Outstanding Scientist to the Development of the Theory and Practice of Criminal Procedure Evidence
Autorzy:
Bespalko, Inna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2076553.pdf
Data publikacji:
2022-06-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
outstanding scientist
Yurii Mykhailovych Hroshevyi
criminal procedure evidence
proof
the CPC of Ukraine
видатний вчений
Юрій Михайлович Грошевий
КПК України
кримінальне процесуальне доказування
докази
Opis:
On April 13, 2012 (10 years ago) Verkhovna Rada of Ukraine decided to approve the new Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the CPC of Ukraine), which was primarily developed with international and European standards in the field of criminal justice as reference. Thus, Art.9 of the CPC of Ukraine originally indicates the need to take into account the practice of the European Court of Human Rights in the process of applying criminal procedure legislation at the level of the law. The new CPC of Ukraine is conveniently structured. Many evaluative concepts appeared (for example, reasonableness of terms). The adoption of the CPC of Ukraine in 2012 can be generally called a «positive breakthrough» for the legislation of Ukraine in the whole. I would like to highlight the following аmong the most progressive provisions: –– entirely new institutions were introduced, for example, the institution of agreements in criminal procedure, which is an agreement between the parties formalized in the relevant service document and aimed at settling the criminal law conflict; –– Article 45 of the new CPC of Ukraine clearly established that a lawyer can only act as a defense counsel in criminal proceedings, thereby prohibiting «specialists in the field of law» from carrying out defense; –– the need to distinguish between crimes and criminal offenses was clearly defined for the first time at the legislative level, and the features of the investigation of the criminal offenses were formulated as well; –– a separate chapter «Foundations of criminal proceedings» appeared where the legislature fixed 22 general foundations in accordance with which criminal legal proceeding should be carried out; –– a procedure for a special pre-trial investigation or special judicial proceedings (in absentia) in respect of a suspect, except for a minor who is hiding from the investigation authorities and the court in order to evade criminal liability if he is outside Ukraine; –– the law provides for a special arrangements of pre-trial investigation in conditions of martial law, a state of 9 emergency or in the area of an antiterrorist operation; –– another innovation is a significant expansion of the functioning of the court to monitor the observance of the rights and freedoms of the parties to criminal proceedings during the pre-trial investigation, as well as the introduction of the institute of the investigating judge as a person specially authorized to exercise such control for the given purpose. Almost all criminal procedure institutions were generally improved in the new Criminal Procedure Code of Ukraine.
13 квітня 2012 року (10 років тому) Верховною Радою України було прийнято рішення про затвердження нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), який було розроблено в першу чергу орієнтуючись на міжнародні та європейські стандарти у сфері кримінальної юстиції. Так, в ст. 9 КПК України вперше на рівні закону вказується необхідність враховувати практику Європейського суду з прав людини в процесі застосування кримінального процесуального законодавства. Новий КПК України зручно структурований. В ньому з’явилося багато оціночних понять (наприклад, розумність строків). Загалом прийняття КПК України 2012 року можна назвати «позитивним проривом» для законодавства України в цілому. Серед найбільш прогресивних положень хотілося б виділити наступні: –– були введені абсолютно нові інститути, наприклад, інститут угод у кримінальному процесі, який являє собою домовленість сторін, яка формалізована у відповідному процесуальному документі і спрямована на врегулювання кримінально-правового конфлікту; –– статтею 45 нового КПК України було чітко встановлено, що захисником у кримінальному провадженні може бути виключно адвокат, тим самим заборонивши здійснювати захист «фахівцям у галузі права»; –– вперше на законодавчому рівні була чітко визначена необхідність розмежовувати злочини та кримінальні проступки, а також сформульовано особливості розслідування останніх; –– з›явилася окрема глава «Засади кримінального провадження», де законодавець закріпив 22 загальні засади, відповідно до яких має здійснюватися кримінальне судочинство; –– передбачено процедуру спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження (in absentia) відносно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, якщо він перебуває поза межами України; –– закон передбачає особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції; –– однією з новацій також є суттєве розширення функції суду щодо контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування, а також запровадження з цією метою інституту слідчого судді, як особи, яка спеціально уповноважується на здійснення такого контролю. Загалом у новому КПК України удосконалено майже всі кримінально-процесуальні інститути.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 2(34); 167-178
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Внесок Нюрнберзького трибуналу у формування норм міжнародного права щодо злочинних організацій
The Contribution of the Nuremberg Tribunal to the Formation of the Standards of International Law on Criminal Organizations
Autorzy:
Ковалів (Kovaliv), Мирослава (Myroslava)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2187810.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
недержавні організації
юридична відповідальність
міжнародне кримінальне право
міжнародний злочин
нюрнберзькі принципи
non-governmental organizations
legal responsibility
international criminal law
international crime
Nuremberg principles
Opis:
The article examines the contribution of the Nuremberg tribunal in the formation of modern international law on criminal organizations. The methodological basis of the study is a systematic analysis of international law on liability for international crimes, the use of comparative law, formal law and other methods, historical analysis of the origin and development of liability for international crimes, generalization of a wide range of normative and practical materials. The evolution of the responsibility of non-governmental organizations that committed international crimes in the period after the Nuremberg Trials is analyzed, in particular the trends and factors that influenced the development of the concept of international criminal responsibility. In characterizing evolution in international law, it is advisable to consider not all changes in international law, but only those that indicate qualitative improvement. The evolution of international law, like all development, is always objective. The enshrinement of the principle of international criminal responsibility in the Statute of the Nuremberg Tribunal constitutes a protective function, which is expressed in the direct application of the norms of international criminal law and international humanitarian law. The development of international law governing the jurisdiction of criminal organizations does not stop. It is noted that with the development of legal certainty of the status of non-governmental organizations, the principles set out in the decisions of the Nuremberg Tribunal on the responsibility of individuals and legal entities under public law for crimes against humanity are developing. The main trends in the development of international criminal law, including the liability of non-state legal entities under public and private law. It is determined that in the period after the Nuremberg Trials, the main direction in the legal definition of liability for war crimes was the development of norms and mechanisms of criminal liability. Criticism of Russian researchers’ views on the responsibility for international crimes of non-governmental organizations committed in other countries, who believe that non-governmental organizations in this case can not be recognized as criminal organizations. It is stated that international law does not contain a clear line between formally defined organizations - legal entities recognized as subjects of national law, and criminal groups, whose legal status can be recognized from the standpoint of the decisions of the Nuremberg tribunal. International legal norms on this issue should be devoted to identifying the criminal nature of the group and the establishment of criminal consequences for members of the criminal group. Dissemination of international legal responsibility for war crimes, crimes against humanity committed during armed conflicts of international and non-international nature, the modern concept of international humanitarian law.
У статті досліджено внесок Нюрнберзького трибуналу у формування норм сучасного міжнародного права щодо злочинних організацій. Методологічною основою дослідження є системний аналіз міжнародно-правових норм про відповідальність за скоєння міжнародних злочинів, застосування порівняльно-правового, формально-юридичного та інших методів, історичний аналіз виникнення та розвитку відповідальності за скоєння міжнародних злочинів, узагальнення широкого кола нормативних та практичних матеріалів. Проаналізовано еволюцію відповідальності недержавних організацій, які вчинили міжнародні злочини в період після Нюрнберзького процесу, зокрема тенденції та чинники, що вплинули на розвиток концепції міжнародної кримінальної відповідальності. Характеризуючи еволюцію міжнародного права, вважаємо за доцільне розглядати не всі зміни міжнародного права, а лише ті, які вказують на якісне вдосконалення. Еволюція міжнародного права, як і весь розвиток, завжди є об’єктивною. Закріплення принципу міжнародної кримінальної відповідальності у Статуті Нюрнберзького трибуналу виконує охоронну функцію, що виражається в безпосередньому застосуванні норм міжнародного кримінального права та міжнародного гуманітарного права. Розвиток норм міжнародного права, що регулюють юрисдикцію злочинних організацій, не зупиняється. Зазначено, що з розвитком правової визначеності статусу недержавних організацій розвиваються принципи, визначені в рішеннях Нюрнберзького трибуналу щодо відповідальності фізичних і юридичних осіб публічного права за злочини проти людяності. Визначено основні тенденції розвитку міжнародного кримінального права, зокрема щодо відповідальності недержавних юридичних осіб публічного та приватного права. Констатовано, що в період після Нюрнберзького процесу основним напрямом у правовій визначеності відповідальності за військові злочини було розроблення норм і механізму кримінальної відповідальності. Піддано критиці погляди російських дослідників щодо відповідальності за міжнародні кримінальні злочини недержавних організацій, вчинених на території інших країн, позаяк вони вважають, що недержавні організації у такому випадку не можна визнати злочинними організаціями. Вказано, що міжнародне право не містить чіткої межі між формально визначеними організаціями – юридичними особами, визнаними суб’єктами національного права, та злочинними угрупованнями, правовий статус яких може бути визнаний з позиції рішень Нюрнберзького трибуналу. Міжнародно-правові норми з цього питання мають бути присвячені виявленню злочинного характеру діяльності угруповання та встановлення кримінально-правових наслідків для учасників злочинного угруповання. Поширення міжнародно-правової відповідальності за військові злочини, злочини проти людяності, що скоються в період збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру, сучасна концепція міжнародного гуманітарного права.
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 33-39
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-7 z 7

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies