Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "collective" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-8 z 8
    Tytuł:
    Перспективи дослiдження української лiтератури в контекстi архетипальної критики
    The prospects for the study of Ukrainian literature in the context of archetypal criticism
    Autorzy:
    Betko, Iryna
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/481206.pdf
    Data publikacji:
    2011-12-01
    Wydawca:
    Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
    Tematy:
    Ukrainian literature
    spiritual symbolism of archetypes of the collective unconscious
    Opis:
    The article examines the prospects for the study of Ukrainian literature in the context ofarchetypal criticism. The rich spiritual symbolism of archetypes of the collective unconscious, asPersona and Shadow, Anima and Animus, Wise Old Man and a Great Mother, and specially theSelf, helps open new contents parameters in the analysis of religious and philosophical works. Inthis regard, attention is focused on appropriate archetypal motifs of Garden o f Divine Song ofGregory Skovoroda and the novel Double Leon of Yuri Izdryk.
    Źródło:
    Acta Polono-Ruthenica; 2011, 1, XVI; 7-20
    1427-549X
    Pojawia się w:
    Acta Polono-Ruthenica
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Ars memoriae в літературній інтерпретації Сергія Осоки
    Ars memoriae w interpretacji literackiej Serhija Osoki
    Ars Memoriae in the literary interpretation of Serhij Osoka
    Autorzy:
    Puchonska, Oksana
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/31343501.pdf
    Data publikacji:
    2022
    Wydawca:
    Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
    Tematy:
    individual memory
    collective memory
    text
    culture
    history
    pamięć indywidualna
    pamięć zbiorowa
    tekst
    kultura
    historia
    Opis:
    W proponowanym artykule rozpatrywana jest rewizja pamięci jako konstruktywny czynnik współczesnej świadomości narodowej Ukraińców. W ciągu ostatnich lat ten problem okazał się jednym z najważniejszych w społeczeństwie i kulturze Ukraińców. Aktualne badanie polega na dokładnej analizie książki Serhija Osoki Три лини для Марії (Trzy liny dla Mariji). Książka jest zbiorem opowiadań związanych ze sobą wspólną strategią przemyślenia przez bohatera własnego doświadczenia życia, szczególnie z okresu dzieciństwa. Wartością nadrzędną takiej strategii literackiej jest sposób wyeksponowania przez autora indywidualnej pamięci bohatera na tle pamięci zbiorowej, reprezentowanej poprzez odrębne doświadczenia ludzi skazanych na zapomnienie w biegu historii.
    The article presents research on a very important problem, which has become extremely widespread in Ukrainian society and culture during the last years. It is a revision of memory as a constructive element of the contemporary Ukrainian national consciousness. The research is based on Serhij Osoka’s book Три лини для Марії (Three Tench for Mariia). The different stories included in the book are connected by the same strategy – rethinking the hero’s life experience, mostly that of his childhood. The main value of such a literary strategy is that the writer presents the personal memories of his hero against the background of collective memory. The last one shaped by the stories of people who have disappeared without a trace in the background of history.
    Źródło:
    Studia Ukrainica Posnaniensia; 2022, 10, 1; 179-191
    2300-4754
    Pojawia się w:
    Studia Ukrainica Posnaniensia
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Вплив переселенського руху в УСРР на етнічний склад населення півдня республіки у 1920-х – на початку 1930-х років (Vpliv pereselenskogo rukhu v USRR na etnіchnijj sklad naselennja pіvdnja respublіki u 1920-kh – na pochatku 1930-kh rokіv)
    The influence of the resettlement movement in the Ukrainian SSR on the ethnic composition of the south region population of the republic in the beginning of 1920th–1930th
    Влияние переселенческого движения в УССР на этнический состав юга республики в 1920-х – в начале 1930-х гг.
    Autorzy:
    Розовик (Rozovik), Олеся (Olesja)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2178645.pdf
    Data publikacji:
    2016-12-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    ethnic minorities
    landless peasants
    resettlement
    resettlement commission
    collective farms
    национальные меньшинства
    безземельные крестьяне
    переселение
    переселенческие комиссии
    колхозы
    Opis:
    The article outlines the causes of agrarian overpopulation in the Ukrainian Socialist Soviet Republic and government’s measures for the relocation of minorities into southern regions (Odessa, Kherson, Mykolaiv, KryvyiRih, Katerinoslavsk, Zaporozhye, Mariupol districts). Also lands were granted for Dutch, Belarusians, Swedes, Armenians, Czechs, Georgians and representatives of other nationalities. But this data is not conclusive because in addition to the officially planned there were unauthorized resettlements. Their numbers reached tens of thousands of people.
    В статье определены причины аграрного перенаселения в УССР, раскрыты меры правительства республики по переселению представителей национальных меньшинств в южные регионы (Одесская, Херсонская, Николаевская, Криворожская, Екатеринославская, Запорожская, Мариупольская округи). Также были предоставлены земли голландцам, белорусам, шведам, армянам, чехам, грузинам и представителям других национальностей. Но эти данные не являются окончательными, так как кроме официальных плановых переселений, были и самовольные переезды. Их количество достигало десятков тысяч человек.
    Źródło:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2016, 2; 26-43
    2543-9227
    Pojawia się w:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Культурний спротив як стратегія київських неокласиків
    Cultural resistance as a strategy of Kyiv neoclassics
    Autorzy:
    Ageyeva, Vira
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/32062484.pdf
    Data publikacji:
    2022-12-28
    Wydawca:
    Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
    Tematy:
    ідентичність
    культурний спротив
    київські неокласики
    урбанізм
    колективна пам’ять
    identity
    cultural resistance
    Kyiv neo-classics
    urbanism
    collective memory
    Opis:
    Стаття присвячена проблемі культурного спротиву та модернізації української національної ідентичности за умов посилення імперського тиску в постуенерівський період. Ідеться про стратегії співіснування з переможцями, вироблені в колі київських неокласиків, про настанови на збереження культурного суверенітету попри демонстрування політичної лояльности до режиму. Поняття культурного спротиву виробляється у цій статті з допомогою аналітичного інструментарію постколоніалізму та студій пам’яти. Неокласики, зокрема Микола Зеров, зосередилися на простеженні європеїстських інтенцій вітчизняної літератури. Упривілейованим місцем спогаду стає у поезії Зерова та Рильського Київ. Для цієї мистецької спільноти він завжди зоставався культурною столицею, а реваншистське позбавлення міста столичного маєстату вони завжди сприймали як наругу переможців. Сам літературний побут неокласиків був інваріантом внутрішньої еміграції. Адресатом їхніх текстів бачився свій упривілейований читач, що також означало протистояння панівним концепціям масового, пролетарського мистецтва.
    The article is devoted to the problem of cultural resistance and modernization of Ukrainian national identity in the conditions of intensification of imperial grip in the post-UNR period, after national revolution. It deals with the strategies of coexistence with the winners, which were developed in the community of neoclassics in Kyiv, about the preservation of cultural sovereignty while demonstrating political loyalty to the regime. The concept of cultural resistance is interpreted with the additional analytical tools of post-colonial studies and memory studies. Neoclassicists, especially Mykola Zerov, focused on the Europecentered trends in the country’s literature. Kyiv became a place of privilege in the poetry of Zerov and Rylskyi. For this creative community the city was still the cultural capital, and the revanchist divestiture of the city’s capital status was perceived as an act of victors’ revenge. The literary life itself appears to be an invariant of the inner emigration of neoclassics. The addressee of their texts was imagined as a privileged reader, which also meant resistance to dominant concepts of mass, proletarian art.
    Źródło:
    Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 125-146
    2299-7237
    Pojawia się w:
    Studia Ucrainica Varsoviensia
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Християнська мораль і колективний етичний досвід у сучасному українському художньому дискурсі
    Autorzy:
    Malyuha, Nataliya
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1788622.pdf
    Data publikacji:
    2020-08-31
    Wydawca:
    Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
    Tematy:
    Christian morale
    biblical moral postulates
    collective ethical experience
    art discourse
    християнська мораль
    біблійні моральні постулати
    колективний етичний досвід
    художній дискурс
    Opis:
    The article in question deals with the fact that contemporary art discourse under the infl uence of Christian ideas refl ects Ukrainian mentality and spirituality, represents profoundly symbolic information on every individual’s outlook, priorities of his/her existence and criteria for assessing the morality of deeds. The study considers current issues of cultural identity and national Christian ethics of Ukrainians, the dichotomy of biblical ethical mandates and collective ethical experience recorded in literary works. Taking into account individual samples of literary works, the interpretation of biblical moral postulates from the perspective of collective ethical experience has been examined. The process of modifying biblical images in current secular context has been described. It has been taken into consideration that appealing to biblical parallels is an eff ective way to draw attention to urgent national issues.
    Źródło:
    Studia Ucrainica Varsoviensia; 2020, 8; 119-128
    2299-7237
    Pojawia się w:
    Studia Ucrainica Varsoviensia
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Мотиваційні детермінанти політичної волі
    Determinanty motywacyjne woli politycznej
    Autorzy:
    Смірнова, Валентина
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/489468.pdf
    Data publikacji:
    2018
    Wydawca:
    Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
    Tematy:
    political will
    political responsibility
    collective political will
    individual political will
    political compromise
    arbitrary rule
    unpopular political decisions
    voluntarism
    freedom of will
    Opis:
    Political will acts as a key component of the political process, the understanding of the essence of political events and the development of mechanisms for the modernization of socio-political life. The systematization of the motivational factors for implementing political will in decisions of the ruling elite and consolidation of the social outlook within the framework of the national identification process will allow establishing the essence of the determination of the political process, as well as identifying the key problems of balancing the socio-political environment and rationalizing the methodology of public policy development. Of particular importance is the above-mentioned problem within the Ukrainian socio-political space. The complexity of modernizing management institutes, regulating channels of power-public interaction and leveling up the confrontation of social initiatives requires the urgent development of algorithms for the transformation of a political system based on the materialization of social political will and the reconciliation of public expectations with the functional guides of key political actors. A prerequisite for these progressive advances is the theoretical understanding of the processes of practical implementation of the political interests of civil society in political decisions of the ruling elite, which is possible on the basis of studying the motivation of political will as the basis for reforming the socio-political sphere and the driving force of the gradual improvement of the political arrangement of the state system. Understanding the will as a regulator of human behavior and activity is expressed in the ability to overcome internal and external difficulties in the process of the implementation of purposeful actions and actions. It is the will to control the incentive to act and act in accordance with the purpose. Will and her motivation are the most important components of the deliberate behavior of a statesman. If the motivation is primarily responsible for initiating behavior (the formation of intentions), the will is responsible for their implementation. Considering the essence of the concept of «political will» through the prism of the practical measurement of the political process, the extraordinary value in the context of the search for the root causes and the development of mechanisms for modernizing public administration is to prevent the negative phenomena of politics - the centralization of political power and authoritarianization of the political system. After all, the greatest potential and opportunities for the implementation of motivated political will are fixed by the political actors endowed either by democratic procedures or through the form of organization of the political regime of power preferences. As with the functioning of representative democracy of the Western model with the prevalence of the legislative institution and the presidential form of the organization of political power inherent in certain countries of the post-Soviet political space, the implementation of a functional program for modeling state policy is de facto consolidated by representatives of the authorities. In any case, the political will of a separate political actor in the implementation of national policies should not prevail over the collective initiatives of civil society. Only then, representative democracy, based on the articulation of public interests by democratically oriented politicians, will not turn into a state system of an authoritarian type, where the definition of the course of foreign and domestic policy of the country will be in the plane of individual beliefs of one or more political actors. Expansion of the motivational paradigm of political will becomes especially relevant for defining the content of democratization processes in the post-Soviet political space, including in Ukraine. The long process of formation of Ukrainian statehood was accompanied by the arrival of a number of political forces, which were marked by different political views and a change in the constitutional matrix of the organization of political space. However, not always the political will of the country’s elite to form the course of state policy was in the field of national benchmarks of the Ukrainian public. As a result, the dissonance of the political will of the authorities and public institutions has led to political activation of the public and reformatting political power on the basis of popular will. The coincidence of various factors of a subjective and objective nature put the Ukrainian state in front of the choice of a vector for further political development. Challenges are not only in the field of consolidation of public landmarks, but also in rationalizing the administrative and management system and improving the program of political actions of the ruling elite. So, as a general conclusion, we note the following. Whatever the active role played by the will in the activity of a statesman, one can not completely deny that it is determined by a set of objective conditions and subjective factors, the material relations in which a person is. Will, as a driving force, is the concentration of energy that the subject receives from society, a form of manifestation of political activity, which includes the political consciousness and behavior of the subject of politics, and is directed, first of all, to the realization of interests and needs, related to the achievement of power, its maintenance, strengthening and use. An essential characteristic of political will is the ability of a political entity, through the appropriate volitional effort, to consistently pursue its goals and objectives in the field of political life, which involves the development, clear and clear articulation of political requirements and programs, the ability to adjust its goals and actions in relation to certain circumstances. The main motivational factors and at the same time the semantic core of the realization of political will are political values and the installation of social and individual consciousness, the political and legal culture of the subject of political activity. Volitional efforts can be related to biologically determined predispositions of the individual. Along with this, the motivation of political leaders in resolving political problems by volitional efforts is often caused by external factors, which indicates a significant reduction in their role of internal moral control. External motives can drive a policy maker in favor of a solution that will bring immediate benefits, but its long-term consequences will be negative. Therefore, when making decisions, one must always take into account the voice of conscience and think about how one or another solution will affect other people. Ideally, volitional activity of subjects of political activity should be limited not only to moral values, but also to the corresponding rules and norms. Only in this case, it will meet the idea of achieving the public good.
    Źródło:
    Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 214-222
    2312-8933
    Pojawia się w:
    Studia Politologica Ucraino-Polona
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Пам’ять про ІІ Світову Війну в романах Кейт Аткінсон
    Memory of world war II in the novels of Kate Atkinson
    Autorzy:
    Белімова (Belimova), Тетяна (Tetiana)
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2177871.pdf
    Data publikacji:
    2022-03-31
    Wydawca:
    Wydawnictwo Adam Marszałek
    Tematy:
    «Місце пам’яті»
    «рана часу»
    архів
    колективна пам’ять
    індивідуальна пам’ять
    травма
    «Place of remembrance»
    «wound of time»
    archive
    collective memory
    individual memory
    trauma
    Opis:
    The article analyzes Kate Atkinson’s novels «Life after Life», «Ruins of God» and «Transcription» in terms of memory studies. The current objectives of the study were: 1) to outline private memories in the textual structure (these are the main correlates of individual and collective memory); 2) revealing the relationship between the injuries suffered by the heroes and the «wounds of time» inflicted by World War II; 3) understanding the mechanism of «crystallization» of collective memory in a particular cell («place of remembrance» in novels); 4) delineation of the boundaries of the cultural archive, which is reproduced by the author. The study found that the main message of the novels is focused on the theme of World War II, its understanding and reflection in the collective memory of the British. Through the images of the main characters, the author recreates the memories of wartime. It is noticed that in all novels the chaotic, instead of chronological principle of reproduction of the past is applied: the plot acquires cyclic character. This image principle mimics the work of the human brain, which sporadically emits layers of memory. This kaleidoscope of memories follows the author’s logic: the scattered fragments of memory form a coherent history, correlated with the national archive. Teddy Todd is a survivor who survived to preserve the memory of his fallen comrades («places of remembrance») and to testify about war crimes, as well as to nurture a new generation of Britons. At the same time, Ursula Todd and Juliet Armstrong present a feminine but polar experience of war. At first glance, there are no significant differences between the heroines: both work for secret military departments, contributing to the approach of victory, both took the place of men who went to the front. At the same time, Juliet Armstrong is a double agent recruited for espionage in favor of the Soviet Union, who, through her own betrayal, separates herself from the collective memory. Miss Armstrong’s memoirs do not correlate with the National Archives, but are the antithesis of the British collective consciousness, constituting an unexplored «white spot» (the phenomenon of betrayal is indeed something of a native «stain»). The post-war duty of Teddy and Ursula Todd, the true heirs of national values, is to heal the «place of remembrance» and to preserve the memory of the fallen. Todd’s memories should be embodied in «places of remembrance» (monuments, museums, military burials, works of art, etc.). The conditional archive of the novel, the «place of remembrance» recreated in it, correlate with the collective memory of the peoples of Britain, thus encouraging the understanding of the traumatic experience of World War II.
    У статті проаналізовано романи К. Аткінсон «Життя за життям», «Руїни бога» та «Розшифровку» із погляду memory studies. Актуальні завдання дослідження полягали в: 1) в окресленні приватних спогадів у текстовій структурі (ідеться про основні кореляти індивідуальна та колективної пам’яті); 2) оприявленні співвідношення між травмами, що їх зазнали герої, і «ранами часу», завданими ІІ світовою війною; 3) осягненні механізму «кристалізації» колективної пам’яті в певному осередку («місця пам’яті» в романах); 4) окресленні межі культурного архіву, що його відтворює авторка. У студії спостережено, що основний авторський посил романів зосереджений на темі ІІ світової війни, її осмисленні й відображенні в колективній пам’яті британців. Через образи головних героїв авторка відтворює спогади воєнного часу. Завважено, що у всіх романах застосовано хаотичний, а не хронологічний принцип відтворення минулого: фабула набуває циклічного характеру. Такий принцип зображення наслідує роботу людського мозку, яка спорадично видає на поверхню пласти пам’яті. Зазначений калейдоскоп спогадів підпорядковується авторській логіці: розрізнені фрагменти пам’яті складають цілісну історію, співвідносну з національним архівом. Тедді Тодд – уцілілий, той хто вижив задля збереження пам’яті загиблих побратимів (створення «місць пам’яті») та свідчення про воєнні злочини, а також задля плекання нового покоління британців. Воднораз Урсула Тодд і Джульєтта Армстронґ презентують фемінний, проте полярний досвід участі у війні. На перший погляд між героїнями немає суттєвих розбіжностей: обидві працюють на секретні військові відомства, роблячи свій внесок у наближення перемоги, обидві заступили на місця чоловіків, котрі пішли на фронт. Воднораз Джульєтта Армстронґ – подвійна агентка, завербована заради шпигування на користь Радянського Союзу, яка через власну зраду від’єднується від колективної пам’яті. Спогади міс Армстронґ не корелюють із національним архівом, а є певним антиподом до колективної свідомості британців, становлять недосліджену «білу пляму» (феномен зради – це й справді щось із рідні «заплямованості»). Повоєнний обов’язок Тедді й Урсули Тоддів – справжніх спадкоємців національних цінностей – полягає в заліковуванні «ран часу», у збереженні пам’яті про полеглих. Спогади Тоддів мають утілитися в «місця пам’яті» (монументи, музеї, військові поховання, художні твори тощо). Умовний архів роману, відтворені в ньому «місця пам’яті» корелюють із колективною пам’яттю народів Британії, відтак спонукають до осмислення травматичного досвіду, завданого ІІ світовою війною.
    Źródło:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 4(1); 69-80
    2543-9227
    Pojawia się w:
    Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Пейзажі (не)пам’яті в сучасній українській літературі
    Krajobrazy (nie) pamięci we współczesnej literaturze ukraińskiej
    Autorzy:
    Poliszczuk, Ярослав
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/2015674.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-14
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    місця пам’яті
    не-місця
    ` ідентичність
    колективна пам’ять
    роман
    герой
    place of memory
    non-place
    identity
    collective memory
    novel
    hero
    miejsce pamięci
    nie-miejsce
    tożsamość
    pamięć zbiorowa
    powieść
    Opis:
    Предметом рефлексії у статті є способи присвоєння або ревізії пам’яті, що практиковані в сучасній українській літературі, зокрема в популярній романістиці. Вибрані приклади – це художні тексти останніх років авторства Володимира Лиса, Оксани Забужко, Василя Шкляра, Софії Андрухович, Сергія Жадана, Володимира Рафеєнка та ін. Вони репрезентують різні меморіастичні опції й таким чином засвідчують різнорідність літературних пошуків “віднайдення” традиції, яка стала би ідентичнісним опертям для людини нашого часу. Автор використовує теоретичні концепції місць пам’яті Пєра Нора та не-місць Марка Оже. Українські письменники найчастіше апелюють до освоєних місць, знаковість яких була призабута чи штучно викреслена з колективної пам’яті, – Волині, Галичини, Буковини, Київщини. Простір Сходу (зокрема в контексті війни на Донбасі), навпаки, маркується в популярних романах як набір не-місць, що знеособлюють та деморалізують людину. Однак у романах Сергія Жадана та Володимира Рафеєнка є не тільки констатація фатального впливу не-місць, а й спроби моделювання місць пам’яті, які творять історичний наратив там, де досі його не було.
    Przedmiotem rozważań w tym artykule są metody przyswojenia lub rewizji pamięci miejsca praktykowane we współczesnej literaturze ukraińskiej, w szczególności w powieści popularnej. Jako materiał egzemplifikacyjny służą ostatnio opublikowane utwory Wołodymyra Łysa, Oksany Zabużko, Sofiji Andruchowycz, Serhija Żadana, Wołodymyra Rafiejenki etc. Reprezentują one bowiem rozmaite opcje pamięci, a tym samym świadczą o różnorodności literackich intencji wobec prób odzyskania tradycji, która stałaby się oparciem tożsamościowym dla współczesnego człowieka. Autor wykorzystuje teoretyczne koncepcje pamięci Pierre’a Nory i nie-miejsca Marca Augé. Ukraińscy pisarze najczęściej odwołują się do miejsc ustabilizowanych i dobrze oswojonych w pamięci zbiorowej, są to Wołyń, Galicja, Bukowina, Kijowszczyzna. Z drugiej strony przestrzeń Wschodu (Donbas) w literaturze popularnej jest opisywana jako zbiór nie-miejsc, które powodują wydziedziczenie i demoralizację człowieka. Trzeba jednakże zauważyć, że Żadan i Rafiejenko nie tylko konstatują fatalny wpływ nie-miejsc na człowieka, lecz próbują zbudować narrację historyczną wobec miejsc, które jej wcześniej nie posiadały.
    The paper deals with the research of the revision of memory which are practiced in the contemporary Ukrainian literature, especially in the novels. Suggested examples are the literary texts written during the last decade by such authors as Volodymyr Lys, Oksana Zabuzhko, Vasyl Shkliar, Sofia Andrukhovych, Serhii Zhadan, Volodymyr Rafeienko and others. These texts represent different options of memory searching the tradition, which would become a productive foothold for a person of our time. The author of the article uses two theoretical conceptions of French scientists: the places of memory of Pierre Nora and non-places of Marc Augé. Ukrainian writers often appeal to places that have been forgotten or artificially crossed out of collective memory. These are traditional settlements of Ukrainian life in Volhynia, Galicia, Bukovina, and Kyiv region. The space of the East (Donbas), on the contrary, is labeled in popular novels as a set of non-places that personify and demoralize man.
    Źródło:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2020, 6, 15; 83-93
    1733-2249
    Pojawia się w:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-8 z 8

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies