Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Subjects" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-8 z 8
Tytuł:
Публічна політика та вплив її суб’єктів на безпеку держави
Public policy and Influence of its Subjects on State Security
Autorzy:
Кукуруз, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489303.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
public policy
subjects of public policy
external and internal subjects
policy of
Russian Federation
conflicts in Ukraine
state security
ways reducing state security
Opis:
The situation in the east of Ukraine actualized issues of the state security. The attempts to identify subjects of public policy, who influenced on reduce level of national security of Ukraine, are made in this article. The author considered different approaches to the definition of public policy, kinds of its subjects. Scientists understand public policy as a state policy; as society policy, which protects the society interests; associate it with transparent policy; define it as statements and activities of politicians who were promulgated. Different definitions of the public policy research showed that it depends on scientific interests of the researcher. For example, specialists of administrative law usually identify public policy with state policy, and therefore understand it as a program and activities of the state authorities. In the same time political scientists consider public policy widely, as programs, activities, power struggle of different political and social actors, whose ideas are promulgated and it can become part of state policy. Public policy is a very dynamic phenomenon in the modern world and has many features in each country. Transformation processes in different spheres of social life are still occurring in Ukraine. There are still no established mechanisms through which state policy can be formed and realized. Social and political forces use different ways of influence on decision-making by state authorities. Thus public policy in Ukraine do not need to be identified only with the state policy («American tradition»), but it need to be understood as a purposeful activity of active representatives of state authorities, social and political forces that have a clear goal, spread their ideas in society and try to implement it through legislation («European tradition»). The author offers subjects of public policy to divide into external and internal. Representatives of power of another state (states) and international political and social forces are external subjects of public policy. Representatives of state power, political and social forces of the same state (or one political union) are internal subjects of public policy. Expressions, statements, activities of representatives of Russian Federation (external subjects of public policy), which influenced on reducing level of national security of Ukraine, are given in this article. Also there are showed the list of subjects, who according to Ukrainian legislation, should detect and prevent threats to national security. Instead of this internal subjects of public policy made statements and accepted the legal acts that contained threats to the national security of Ukraine. The author noted the problems that became public reasons for conflicts in Ukraine. External and internal subjects of public policy mostly used the ethnic, linguistic and religious contradictions of Ukrainian society to reduce the security of t he state. Influence external and internal subjects of public policy on Ukraine security were powerful. Deliberate and well organized their activity was conducted in several directions and contained different ways: 1) forming of anti-Ukrainian ideology; 2) creating organizational structures which must spread this ideology (political parties, associations, and even religious organizations); 3) searching supporters of this ideology among representatives of state authorities; 4) implementation of main provisions of ideology in state policy; 5) adoption of legislation corresponding to this policy. This practice, according to the author, suggests that public policy is neutral notion. It doesn’t mean that this policy is created and implemented for benefit of society. This qualitative characteristic can be used only for some kinds of public policy, when its aim really is provide interests of society.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2016, 6; 217-227
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Публічна дипломатія в діяльності Першої Леді (на прикладі України й Польщі)
Public Diplomacy in the Activities of the First Lady (on the Example of Ukraine and Poland)
Autorzy:
Matiash, Iryna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676888.pdf
Data publikacji:
2023-11-20
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
суб’єкти публічної дипломатії
Перша Леді
Україна
Республіка Польща
subjects of public diplomacy
First Lady
Ukraine
Republic of Poland
Opis:
Мета дослідження полягає в з’ясуванні особливостей діяльності дружин глав держав у сфері публічної дипломатії на прикладі України й Польщі. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності та загальнонаукові і спеціальнонаукові методи, зокрема біографічний. Наукова новизна результатів дослідження полягає в постановці питання про інститут Першої Леді як суб’єкт публічної дипломатії та аналізі напрямів діяльності Перших Леді України й Польщі в цій сфері. Висновки: На прикладі діяльності Перших Леді України й Польщі можна стверджувати, що Агата Корнгаузер-Дуда й Олена Зеленська змінили уявлення про роль дружин президентів у розвитку публічної дипломатії. Попри перші згадки про публічну дипломатію наприкінці XIX ст., апробацію її інструментарію в першій половині XX ст., активне залучення до наукового і професійного використання розпочалося у другій половині XX ст., а в Україні в XXI ст. Елементи публічної дипломатії можна помітити в діяльності дружин перших осіб України й Польщі в період боротьби за державність на початку ХХ ст.: Марії Грушевської, Олександри Пілсудської, Ольги Петлюри, Міхалини Мосцицької. Вони створили історичне підґрунтя застосування Першими Леді інструментарію публічної дипломатії. Сучасні Перші Леді України й Польщі поспіль із традиційними обов’язками віртуозно опанували інструментарій публічної дипломатії для формування позитивного іміджу своєї держави в уявленні суспільств інших країн. Особливого значення набуло використання цього інструментарію з початком широкомасштабної війни Росії проти України і фактично всього цивілізованого світу 24 лютого 2022 р. Своєю діяльністю Агата Корнгаузер-Дуда й Олена Зеленська засвідчують належність Інституту Першої Леді до суб’єктів публічної дипломатії.
The purpose of the study is to identify the peculiarities of the First Lady's activities in the field of public diplomacy on the example of Ukraine and Poland. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism, systematicity, and general scientific and specialised methods, including the biographical method. The scientific novelty of the research results lies in raising the issue of the institution of the First Lady as a subject of public diplomacy and analysing the activities of the First Ladies of Ukraine and Poland in this area. Conclusions: Based on the activities of the First Ladies of Ukraine and Poland, it can be argued that Agata Kornhauser-Duda and Olena Zelenska have changed the perception of the role of presidential wives in the development of public diplomacy. Despite the first mentions of public diplomacy in the late nineteenth century, the testing of its tools in the first half of the twentieth century, active involvement in academic and professional use began in the second half of the twentieth century, and in Ukraine in the twenty-first century. Elements of public diplomacy can be seen in the activities of the wives of the first persons of Ukraine and Poland during the struggle for statehood: Maria Hrushevska, Aleksandra Piłsudska, Olha Petliura, and Michalina Mościcka. They created the historical basis for the use of public diplomacy tools by First Ladies. The modern First Ladies of Ukraine and Poland in addition to their traditional duties have mastered the tools of public diplomacy to create a positive image of their countries in the minds of other countries. The use of this toolkit gained particular importance with the outbreak of Russia's large-scale war against Ukraine and, in fact, the entire civilised world on 24 February 2022. Agata Kornhauser-Duda and Olena Zelenska demonstrate that the First Lady's Institute belongs to the public diplomacy community.
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2023, 32; 244-261
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Суб’єкти медіаіндустрії: проблеми систематизації
Subjects of media industry: systematisation issues
Субъекты медиаиндустрии: вопросы систематизации
Autorzy:
Булат, Наталія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2176054.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
subjects of media industry
information agencies
publishers
(manufacturers) of information agency products
distributors of information agency products
subjects of information activity in television and radio
broadcasting
television and radio organisations
advertising producers
advertising disseminators
субъекты медиаиндустрии
информационные агентства
издатели (изготовители) информационно-агентской продукции
распространители информационно-агентской продукции
субъекты
информационной деятельности в сфере телерадиовещания
телерадиоорганизации
рекламопроизводители
рекламорас-пространители
издатели
производители издательской продукции
распространители
издательской продукции
Opis:
The article is devoted to systematisation of media industry subjects. Considering that the field of media is extensive and activity of media industry of each media branch is regulated by separate legal normative acts, tere are difficulties regarding unified understanding what subjects may be considered media industry subjects, what main functions they have, how the terms of media industry subjects correlate with each other, etc. The article aims to systematise subjects of media industry, whose activity is provided by the current legislation of Ukraine. The author addresses the key legal normative acts a field of media (the Law of Ukraine “On Information Agencies”, the Law of Ukraine “On Television and Radio Broadcasting”, the Law of Ukraine “On Advertising” and the Law of Ukraine “On Publishing”), analyses relevant provisions, and based on this determines the following subjects of media industry: information agencies, publishers (manufacturers), and distributors of information agency products (according to the Law of Ukraine “On Information Agencies”), subjects of information activity in television and radio broadcasting, particularly television and radio organisations and other subjects (a broadcaster, a multi-channel television network operator, a programme service provider and a production studio (independent producer)) in a form of legal entities, and other subjects (a broadcaster, a multi-channel television network operator, a programme service provider, and a production studio (independent producer)) as individual entrepreneurs (according to the Law of Ukraine “On Television and Radio Broadcasting”), advertising producers and disseminators (according to the Law of Ukraine “On Advertising”), publishers, producers and distributors of publishing products (according to the Law of Ukraine “On Publishing”). The article justifies a necessity of the harmonisation of norms determining media industry subjects while improving the legislation in media.
Статья посвящена вопросам систематизации субъектов медиаиндустрии. Принимая во внимание, что сфера СМИ достаточно широка и деятельность субъектов медиаиндустрии каждой отрасли СМИ регулируется отдельными нормативными правовыми актами, возникают сложности с единым пониманием того, какие субъекты можно отнести к субъектам медиаиндустрии, какие основные функции они выполняют, как соотносятся между собой термины субъектов медиаиндустрии и др. Целью статьи является систематизация субъектов медиаиндустрии, деятельность которых предусмотрена действующим законодательством Украины. Автор обращается к основным нормативно-правовым актам в сфере СМИ (Закон Украины «Об информационных агентствах», Закон Украины «О телевидении и радиовещании», Закон Украины «О рекламе» и Закон Украины «Об издательском деле»). Кроме того, анализирует соответствующие положения и на этой основе определяет следующие субъекты медиаиндустрии: информационные агентства, издатели (изготовители) и распространители продукции информационного агентства (в соответствии с Законом Украины «Об информационных агентствах»), субъекты информационной деятельности в сфере телерадиовещания, в том числе телерадиоорганизаций и иных субъектов (вещатель, оператор многоканальной телесети, поставщик программных услуг и продюсерская студия [независимый продюсер]) в форме юридического лица и другие субъекты (вещатель, оператор многоканальной телевизионной сети, поставщик программных услуг и продюсерская студия [независимый производитель]) как физические лица предприниматели (согласно Закону Украины «О телевидении и радиовещании»), производители и распространители рекламы (согласно Закону Украины «О рекламе»), издатели, производители и распространители издательской продукции (согласно Закону Украины «Об издании»). В статье обосновывается необходимость гармонизации норм, определяющих субъектов медиаиндустрии, при совершенствовании законодательства в сфере СМИ.
Źródło:
Studia Orientalne; 2022, 4(24); 83-94
2299-1999
Pojawia się w:
Studia Orientalne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Державна система охорони прав інтелектуальної власності в Україні та Польщі
State system of intellectual property rights protection in Ukraine and Poland
Autorzy:
Kurylo, Tetyana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/29519688.pdf
Data publikacji:
2023-06-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
інтелектуальна власність
авторське право
основні суб’єкти державного захисту
державний захист прав інтелектуальної власності в Україні
intellectual property
copyright
main subjects of state protection
state protection of intellectual property rights in Ukraine
Opis:
The article’s theme is relevant, as intellectual property has become one of the most popular issues discussed in the modern business world. Intellectual property is a product of the human mind, resulting from creativity protected by the law. Protecting intellectual property rights is increasingly crucial in economic development and trade growth. Many goods containing intellectual property objects are moving across the Customs Union border, and their share makes up a significant part of the value of goods. According to some estimates, up to 80% of global trade comprises intellectual property goods. At the present stage, there is a tendency for the results of intellectual activity to acquire an increasing commodity dimension. Moreover, increasingly, objects of intellectual property – products of intellectual labour are created for successful market functioning. For intellectual property to become a full-fledged object of agreements, it is necessary to provide it with a reliable legal framework, create convenient legislative support for it, and, at the same time, organize economic protection. The article presents the main aspects of state protection of intellectual property rights from alleged infringers in Poland, examines various types of protection of intellectual property rights in Poland, and singles out state bodies and other entities protecting intellectual property rights in Ukraine.
Тема статті є актуальною, оскільки інтелектуальна власність стала однією з найпопулярніших тем, що обговорюються у сучасному діловому світі. Інтелектуальна власність є продуктом людського розуму, результатом творчості, що охороняється законом. Захист прав інтелектуальної власності стає більш актуальним за умов розвитку економіки та зростання торгівлі у світі. Через кордон Митного союзу переміщується дедалі більше товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, частка яких становить значну частину вартості товарів. За деякими оцінками, до 80% світової торгівлі посідають товари, що містять інтелектуальну власність. На сучасному етапі існує тенденція усе більшого набуття результатами інтелектуальної діяльності товарного виміру. Й все частіше об’єкти інтелектуальної власності - продукти інтелектуальної праці створюються для успішного функціонування на ринку. Щоб інтелектуальна власність могла стати повноцінним об’єктом угод, необхідно надати їй надійну правову оболонку, створити для неї зручне законодавче забезпечення, організувавши при цьому економічний захист. У статті представлено основні аспекти державного захисту прав інтелектуальної власності від імовірних порушників в Польщі; досліджено різні види захисту прав інтелектуальної власності в Польщі; виокремлено державні органи та інші суб’єкти, що здійснюють захист прав інтелектуальної власності в Україні.
Źródło:
Pomiędzy. Polsko-Ukraińskie Studia Interdyscyplinarne; 2023, 9(2); 27-34
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polsko-Ukraińskie Studia Interdyscyplinarne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Динаміка розгортання деліберативих практик моделювання процесу відновлення України
Dynamika wdrażania deliberatywnych praktyk modelowania procesu odbudowy Ukrainy
Autorzy:
Rotar, Natalii
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343701.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
Russian aggression
restoration of Ukraine
deliberative democracy
deliberation
subjects of deliberation
consensus
rosyjska agresja
odbudowa Ukrainy
demokracja deliberatywna
deliberacja
tematy deliberacji
konsensus
російська агресія
відбудова України
дорадча демократія
обговорення
обговорювальні теми
консенсус
Opis:
У статті досліджено дискусійний процес, тематичне поле якого сформувалося навколо проблеми подолання деструктивних наслідків російського агресора в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства, який у лютому 2022 р. здійснив повномасштабне вторгнення на Україну. Встановлено, що сьогодні буде створено впізнавану та визнану систему індикаторів ефективного обговорення, наслідком чого може стати потенційна розробка консолідованого, узгодженого, систематизованого бачення відбудови України та поетапного плану його реалізації. Доведено, що сформувався інституціоналізований простір міркувань щодо відбудови України, структурно представлений площиною національних міркувань і площиною міжнародних міркувань, які перебувають у постійній комунікаційній взаємодії, що забезпечує, серед іншого, нормативні принципи їх функціонування. Обґрунтовано, що в інституціоналізованому просторі УРК коло активних суб’єктів (Українська держава, Європейський Союз, Світовий банк, міжнародні організації, країни-партнери) та коло потенційних суб’єктів (громадські організації, приватний бізнес, міста і регіони ЄС) були чітко визначені, обговорення принципів реконструкції України. Під час зустрічі були консолідовані позиції учасників цього процесу щодо визначення умов початку відбудови, яка має розпочатися в умовах воєнного стану та широкомасштабної агресії Росії проти України, але сформульовано ряд позицій щодо визначення етапів та їх сутність. Кожна сторона процесу обговорення зберігає свою позицію щодо лідерства в процесі. Відповідно до офіційно зафіксованої позиції ЄС, відновлення такого масштабу на європейському континенті вимагає лідерства ЄС у співпраці з міжнародними партнерами. Луганська декларація, яка стала результатом першого раунду обговорень, встановила, що процес реконструкції очолює та спрямовує Україна. Натомість експерти GMF наголошують, що лідерським ядром процесу відбудови України мають стати країни G7, які разом з Україною виділять потужного координатора – США, пояснюючи свою позицію відсутністю необхідних політичних і фінансових ресурсів у державі. Було встановлено, що основні висновки консенсусу в процесі обговорення питань відновлення України стосуються зобов’язань учасників обговорення, як це відображено в Луганській декларації та відповідних керівних принципах: партнерство; спрямованість на реформи; прозорість, підзвітність і верховенство права; демократична участь; залучення всіх зацікавлених сторін; гендерна рівність та інклюзія; cталий розвиток. Також важливо досягти консенсусу щодо того, що процес відновлення не має пріоритету над процесом реформ, боротьбою з корупцією, забезпеченням прозорості здійснення влади та створенням незалежної системи правосуддя, оскільки ці два процеси взаємозалежні.
The article studies the deliberative process, the subject field of which was formed around the problem of overcoming the devastating consequences inflicted on all areas of the functioning of Ukrainian society by the Russian aggressor, who launched a large-scale armed aggression against a sovereign democratic state in February 2022. It is established that today a system of markers of effective deliberation has been formed, the result of which could be the potential development of a consolidated, agreed, systematized vision of the update and a step-by-step plan for its implementation. It has been proved that an institutionalized space of deliberation of recovery of Ukraine was formed, structurally represented by the level of the national plane of deliberation and the level of the international plane of deliberation, which are in constant communication interaction, which is ensured by the normative principles of their functioning. It is substantiated that within the framework of the institutionalized space of the URC, a circle of active subjects (the Ukrainian state, the European Union, the World Bank, international organizations, partner states) and a circle of potential subjects (public organizations, private business, cities and regions of the European Union) of deliberation of the principles of Ukraine’s recovery. In the process of deliberation, there was a consolidation of the positions of the participants in this process in terms of determining the timing of the start of recovery, which should begin under martial law and russia's aggression against Ukraine, but a number of positions were formulated regarding the stages and their essence. Each of the parties to the process of deliberation adheres to its own position regarding leadership in this process. According to the official position of the EU, a recovery of this magnitude, taking place on the European continent, needs EU leadership, implemented in cooperation with international partners. The Lugano Declaration, which is the result of the first round of deliberation, determined that the recovery process is led and directed by Ukraine. At the same time, GMF experts note that the leadership core of managing the recovery process of Ukraine should be formed by the G7 countries, which, together with Ukraine will appoint a powerful coordinator – the United States, explaining their position by the lack of necessary political and financial resources in the EU. It has been established that the basic consensus decisions in the process of deliberation of recovery of Ukraine relate to the obligations of the subjects of deliberation, reflected in the Lugano Declaration and the relevant guidelines: partnership; focus on reform; transparency, accountability and the rule of law; democratic participation; involvement of all stakeholders; gender equality and inclusion; sustainable development. The consensus reached is also important that the reconstruction process does not take priority over the reform process, the fight against corruption, ensuring the transparency of the exercise of power and the creation of an independent judiciary, since two processes are interconnected.
Artykuł bada proces deliberatywny, którego pole tematyczne ukształtowało się wokół problemu przezwyciężenia destrukcyjnych konsekwencji, jakie we wszystkich sferach funkcjonowania społeczeństwa ukraińskiego wyrządził rosyjski agresor, który w luty 2022 r. napadł na Ukrainę. Planowane jest powstanie rozpoznawalnego i uznanego systemu wskaźników skutecznej deliberacji, którego wynikiem może być potencjalne wypracowanie skonsolidowanej, uzgodnionej, usystematyzowanej wizji odbudowy Ukrainy i stopniowego –etapowy plan jego realizacji. Udowodniono, że ukształtowała się zinstytucjonalizowana przestrzeń rozważań nad odbudową Ukrainy, reprezentowana strukturalnie przez płaszczyznę rozważań narodowych i płaszczyznę rozważań międzynarodowych, które pozostają w ciągłej interakcji komunikacyjnej, co zapewnia m.in. normatywne zasady ich funkcjonowania. Uzasadnione jest, że w ramach zinstytucjonalizowanej przestrzeni URC krąg podmiotów aktywnych (państwo ukraińskie, Unia Europejska, Bank Światowy, organizacje międzynarodowe, państwa partnerskie) oraz krąg podmiotów potencjalnych (organizacje publiczne, prywatne biznes, miasta i regiony UE) zostały jasno określone, toczone są obrady nad zasadami odbudowy Ukrainy. Podczas obrad skonsolidowano stanowiska uczestników tego procesu w kwestii określenia warunków rozpoczęcia odbudowy, która powinna rozpocząć się w warunkach stanu wojennego i agresji Rosji na wielką skalę na Ukrainę, ale szereg stanowisk sformułowano w odniesieniu do definicji etapów i ich istoty. Każda ze stron procesu deliberacji obstaje przy swoim stanowisku dotyczącym przywództwa w tym procesie. Zgodnie z oficjalnie zapisanym stanowiskiem UE, przywrócenie takiej skali na kontynencie europejskim wymaga przywództwa UE realizowanego we współpracy z partnerami międzynarodowymi. Deklaracja z Lugano, będąca wynikiem pierwszej rundy obrad, ustaliła, że proces odbudowy jest prowadzony i kierowany przez Ukrainę. Zamiast tego eksperci GMF podkreślają, że trzon przywódczy procesu odbudowy Ukrainy powinny stanowić kraje G7, które wraz z Ukrainą wyznaczą potężnego koordynatora – USA, tłumacząc swoje stanowisko brakiem niezbędnych środków politycznych i finansowych w UE. Ustalono, że podstawowe ustalenia konsensusu w procesie obrad nad odbudową Ukrainy dotyczą zobowiązań podmiotów obrad, odzwierciedlonych w Deklaracji Lugano i odpowiednich przewodnich zasadach: partnerstwo; skupić się na reformach; przejrzystość, odpowiedzialność i praworządność; udział demokratyczny; zaangażowanie wszystkich zainteresowanych stron; równouprawnienie i włączenie płci; zrównoważony rozwój. Istotne jest również osiągnięcie konsensusu, że proces naprawczy nie ma pierwszeństwa przed procesem reform, walką z korupcją, zapewnieniem przejrzystości sprawowania władzy i utworzeniem niezależnego wymiaru sprawiedliwości, gdyż te dwa procesy są współzależne
Źródło:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 11-35
2450-4866
Pojawia się w:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Суб’єкти муніципально-правової політики як різновиду правової політики держави
Subjects of Municipal Legal Policy as a Type of Legal Policy of the State
Autorzy:
Marchenko, Volodymyr
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2120249.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Subjects
legal policy
municipal legal policy
state structures
local self-government
local community
authorities
non-state structures
Суб’єкти
правова політика
муніципально-правова політика
державні структури
недержавні структури
місцеве самоврядування
місцева громада
органи влади
Opis:
The article is devoted to the study of the issue of subjects of municipal legal policy. The author made a thorough analysis of approaches to the definition of legal policy, municipal legal policy and gives his own vision on this issue, based on scientific literature and the provisions of Ukrainian and foreign legislation. The article considers two approaches (activity and institutional) to the understanding of the concept of «legal policy» in the scientific literature and analyzes the approaches to the definition of «legal policy». Thus, the paper presents the scientific developments of the representatives of the activity approach, in which the main subject of legal policy is the state bodies, it is concluded that such an approach narrows the understanding of the subjects of legal policy. The opinions of the representatives of the institutional approach are studied and it is noted that their understanding of legal policy without the allocation of subjects is quite controversial. The paper singles out the scientific approach, according to which the subjects are understood as state and municipal bodies, it is said that such an approach also narrows the understanding of the subjects. The author concludes that the subjects of legal policy can include government agencies and non-governmental organizations (political parties, NGOs, citizens, the scientific community). Regarding the definition of subjects of municipal legal policy, the author analyzes the approach to which the subjects are public authorities, local governments and the local community. It is noted that this definition of subjects in terms of separate allocation of the local community is fully consistent with the provisions of Art. 140 of the Constitution of Ukraine. The approach to the selection of subjects of municipal legal policy, according to which the subject is local government, is studied. The author believes that this position should be criticized because the municipal legal policy is formed and implemented not only at the local but also at the national level. The results of the study conclude that the allocation of state and non-state structures as subjects is the most balanced position in the scientific literature. The author concludes that the subjects of municipal legal policy should be understood as state and non-state (political parties, public organizations, etc.) structures, as well as individual citizens, scientists. The separation of state and non-state structures as groups of subjects of municipal legal policy is substantiated, as well as their division into a number of smaller subgroups.
Стаття присвячена дослідженню питання суб’єктів муніципально-правової політики. На основі наукових досліджень та положень вітчизняного та зарубіжного законодавства автором здійснено ґрунтовний аналіз підходів до визначення суб’єктів правової політики, муніципально-правової політики та наведено власне бачення з цього питання. У статті розглядається два підходи (діяльнісний та інституційний) до розуміння поняття «правова політика» у науковій літературі та на основі проведеного розподілу аналізуються підходи до визначення суб’єктів правової політики. Так, у роботі наведено наукові розробки представників діяльнісного підходу, у яких основним суб’єктом правової політики вважаються органи держави, висновується, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів правової політики. Досліджуються думки представників інституційного підходу та зазначається, що їх розуміння правової політики без виділення суб’єктів є досить спірним. У роботі окремо виділено науковий підхід, за яким під суб’єктами розуміються державні та муніципальні органи, сказано, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів. На підставі проведеного аналізу автор робить висновок, що до суб’єктів правової політики можна віднести органи держави та недержавні утворення (політичні партії, громадські організації, громадяни, наукове співтовариство). Звертаючись до визначення суб’єктів муніципально-правової політики автор аналізує підхід, за яким суб’єктами є органи державної влади, місцевого самоврядування та місцева громада (власне населення). Зазначається, що таке визначення суб’єктів в аспекті окремого виділення місцевої громади повністю відповідає положенням ст. 140 Конституції України. Досліджується підхід до виділення суб’єктів муніципально-правової політики, за яким суб’єктом є органи місцевого самоврядування. Автор вважає, що до такої позиції слід ставитися критично через те, що муніципально-правова політика формується та реалізується не лише на місцевому, а й на загальнодержавному рівні. За результатами проведеного дослідження висновується, що виділення державних та недержавних структур як суб’єктів є найбільш виваженою позицією у науковій літературі. На підставі проведеного аналізу наукової літератури та законодавчих актів автор доходить висновків, що під суб’єктами муніципально-правової політики необхідно розуміти державні і недержавні (політичні партії, громадські організації тощо) структури, а також окремих громадян, учених. Обґрунтовується виділення державних та недержавних структур як окремих груп суб’єктів муніципально-правової політики, а також їх поділ на низку менших підгруп.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 122-135
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Альтернативні способи вирішення митних спорів
Alternative Ways to Resolve Customs Disputes
Autorzy:
Оніщик, Юрій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163428.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
customs disputes
subjects of customs relations
alternative
administrative proceedings
dispute resolution with the participation of a judge
conciliation of the parties
митні спори
суб’єкти митних правовідносин
альтернатива
адміністративне судочинство
врегулювання спору за участю судді
примирення сторін
Opis:
The article is devoted to clarifying the nature and features of legally established alternative ways of resolving customs disputes in Ukraine. The spheres of application of alternative ways of resolving legal disputes are established. It is emphasized that alternative ways of resolving legal disputes can be used in both private and public spheres. Alternative ways of resolving customs disputes in court are identified: dispute resolution with the participation of a judge and conciliation of the parties. The specifics of these methods of resolving customs disputes are described. Attention is drawn to the fact that among scholars there is no single approach to understanding the nature and legal nature of the institution of dispute resolution with the participation of a judge. It is concluded that dispute resolution with the participation of a judge is an independent way of resolving customs disputes, which is coordinated directly by the judge. It is pointed out that the application of the institute of dispute resolution with the participation of a judge in customs disputes is limited, namely: in cases at the request of customs authorities in the exercise of their statutory powers and in typical cases. It is emphasized that the role of the institution of conciliation of the parties as a way of resolving customs disputes is that its application is possible at any stage of proceedings in customs disputes in the administrative proceedings of Ukraine. The author’s understanding of the following categories is given: «alternative ways of resolving customs disputes» is a set of procedures aimed at peaceful settlement of conflicts by mutual will of both parties; «settlement of a dispute involving a judge» is a way of resolving customs disputes involving a judgerapporteur for the peaceful settlement of the conflict between the parties; «reconciliation of the parties» is a way of resolving customs disputes, which is aimed at peaceful settlement of the conflict in court by mutual will of both parties. It is stated that in resolving customs disputes in court, dispute resolution with the participation of a judge can be applied only before the trial on the merits, and conciliation of the parties – at any stage of consideration and resolution of the case. It is noted that the existing legal regulation of alternative ways of resolving customs disputes needs to be updated, harmonized and systematized. In order to ensure effective functioning of alternative methods of resolving customs disputes in Ukraine, it is proposed at the legislative level to provide that in addition to administrative and judicial procedures, customs disputes may also be resolved using alternative methods and regulate pre-trial and judicial alternatives.
Стаття присвячена з’ясуванню сутності та особливостей законодавчо встановлених альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні. Встановлено сфери застосування альтернативних способів вирішення правових спорів. Наголошено, що альтернативні способи вирішення правових спорів можуть бути застосовані як у приватній, так і публічній сферах. Виокремлено альтернативні способи вирішення митних спорів в судовому порядку: врегулювання спору за участю судді та примирення сторін. Охарактеризовано специфіку цих способів вирішення митних спорів. Звернуто увагу на те, що серед науковців відсутній єдиний підхід до розуміння сутності та правової природи інституту врегулювання спору за участю судді. Зроблено висновок, що врегулювання спору за участю судді є самостійним способом вирішення митних спорів, який координується безпосередньо суддею. Вказано на обмеженість застосування інституту врегулювання спору за участю судді у митних спорах, а саме: у справах за зверненням митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень та у типових справах. Наголошено, що роль інституту примирення сторін як способу вирішення митних спорів полягає у тому, що його застосування можливе на будь-якій стадії провадження у справах з митних спорів в адміністративному судочинстві України. Наведено авторське розуміння таких категорій: «альтернативні способи вирішення митних спорів» – це сукупність процедур, спрямованих на мирне врегулювання конфліктів шляхом взаємного волевиявлення обох сторін , «врегулювання спору за участю судді» – це спосіб вирішення митних спорів за участю судді-доповідача, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту між сторонами; «примирення сторін» – це спосіб вирішення митних спорів, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту у судовому порядку шляхом взаємного волевиявлення обох сторін. Констатовано, що під час вирішення митних спорів в судовому порядку врегулювання спору за участю судді може бути застосовано виключно до початку розгляду справи по суті, а примирення сторін – на будь-якій стадії розгляду і вирішення справи. Зазначено, що існуюче правове регулювання альтернативних способів вирішення митних спорів потребує оновлення, узгодження та систематизації. З метою ефективного функціонування альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні запропоновано на законодавчому рівні передбачити, що крім адміністративного та судового порядку, митні спори можуть також вирішуватися за допомогою альтернативних способів та регламентувати порядок застосування досудових та судових альтернативних способів вирішення митних спорів.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 122-139
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Напрями підвищення ефективності системи заходів загальносоціального запобігання терористичним актам в Україні
Directions of Improving the Efficiency of the System of Measures of General Social Prevention of Terrorist Acts in the Ukraine
Autorzy:
Стукаліна, Ольга
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163417.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
терористичний акт
заходи загальносоціального запобігання
держава
велике місто
регіон
суб’єкти запобігання терористичним
актам
антитерористичні заходи
запобігання тероризму
міська програма
terrorist act
measures of general social prevention
state
large city
region
subjects of prevention of terrorist acts
anti-terrorist measures
prevention of terrorism
city program
Opis:
The article is devoted to improving the effectiveness of the system of measures of general social prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels. It was emphasized that the prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels is a key area that allows the most humane, with the least harm to the state and society, to address the problem of combating this phenomenon. The content of «general social prevention of terrorist acts» is revealed. It is proposed to understand «general social prevention of terrorist acts» as a system of measures that promotes the anti-criminogenic potential of the state, society and all institutions, and most importantly – the formation of a positive criminological situation, improving security of life and reducing existing terrorist threats. It is concluded that the system of measures of general social prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels should be built to taking into account all financial and resource opportunities and specifics of specific administrative-territorial units, as well as: should be targeted, planned and systemic. settlement; should affect almost all spheres of society; should be aimed at neutralizing criminogenic factors in the of the environment that affect the emergence and implementation of terrorist acts, through the consolidated efforts of all, without exception, the subjects of preventive activities; Competent entities must take into account the territorial and spatial specifics of a particular settlement (its natural resources, historical features of the economy, proximity to the border, level of economic development, ethnic composition of the population, etc.); Competent entities should take into account the architectural design and planning of individual urban planning facilities, which will help to establish effective control over the state of public safety and public order, as well as prevent terrorist attacks; should cover a range of: socio-economic, political, ideological, organizational and managerial, psychological and educational, legal, informational and socio-cultural activities. It is proved that the activity of local self-government bodies, which promote the implementation of targeted and comprehensive programs to improve the security of the entire population and reduce the level of existing threats, including terrorist, is of particular importance in the development and implementation of social measures to prevent terrorist acts at the local and regional levels.
Стаття присвячена підвищенню ефективності системи заходів загальносоціального запобігання терористичним актам на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Наголошено, що запобігання терористичним актам є ключовим напрямом, що дає можливість найбільш гуманно, з найменшою шкодою для держави й суспільства, вирішувати завдання протидії цьому явищу. Розкрито зміст «загальносоціального запобігання терористичним актам». Запропоновано під «загальносоціальним запобіганням терористичним актам» розуміти систему заходів, яка сприяє реалізації антикриміногенного потенціалу держави й суспільства, а найголовніше – формуванню позитивної кримінологічної обстановки, підвищенню рівня безпеки населення та зниженню ступеня існуючих терористичних загроз. Зроблено висновок, що система заходів загальносоціального запобігання терористичним актам на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях повинна будуватися із урахуванням усіх фінансово-ресурсних можливостей та специфіки конкретних адміністративно-територіальних одиниць, а також: має носити цільовий, плановий та системний характер з урахуванням існуючого потенціалу певного населеного пункту; повинна зачіпати практично усі сфери життєдіяльності суспільства; має спрямовуватися на нейтралізацію криміногенних факторів у міському середовищі, що впливають на виникнення та реалізацію терористичних актів, за допомогою використання консолідованих зусиль усіх без винятку суб’єктів запобіжної діяльності; компетентним суб’єктами має враховуватися територіально-просторова специфіка окремого населеного пункту (його природні ресурси, історичні особливості господарства, наближеність до кордону, рівень економічного розвитку, етнічний склад населення тощо); компетентними суб’єктами має враховуватися архітектурне проектування й планування окремих об’єктів містобудування, що сприятиме створенню ефективного контролю за станом громадської безпеки й публічного порядку, а також унеможливлювати вчинення терактів; має охоплювати цілий комплекс: соціально-економічних, політичних, ідеологічних, організаційно-управлінських, психолого-виховних, правових, інформаційних та соціально-культурних заходів. Доведено, що особливого значення при розробці й реалізації загальносоціальних заходів запобігання терористичним актам на місцевому та регіональному рівнях набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які сприяють втіленню цільових і комплексних програм щодо підвищення безпеки усього населення, а також зниження рівня існуючих загроз, у тому числі терористичного характеру.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 259-280
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-8 z 8

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies