Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "President" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-4 z 4
Tytuł:
Інформаційна політика президентів Російської Федерації і Республіки Польща щодо України
Polityka informacyjna prezydentów Federacji Rosyjskiej i Rzczypospolitej Polskiej w stosunku do Ukrainy
Autorzy:
Кукуруз, Оксана
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489311.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
information policy
state information policy
information geopolitics
information policy of the Russian president
information policy of the Polish president
Opis:
In 2013, Ukraine’s geopolitical choice was in the centre of attention of the whole world, began to take a significant part of the information space. For the authorities of the neighbouring states, it is important to know what is happening in Ukraine and, if possible, influence on situation. After the Revolution of Dignity, the annexation of the Crimea by the Russian Federation and the initiation armed conflict in the Donetsk and Luhansk regions, Ukrainian society must understand the political stance of Russia towards Ukraine. Also no less important is the position of the Republic of Poland regarding Ukraine, since it was this state until recently was considered the main advocate of Ukraine in the European Union. Information component of the foreign policy of the states in the XXI century has a decisive influence on the formation of public opinion, the position of international institutions, international relations, the image of society and the state in the world. The purpose of this article is to find out the goals of the information policy of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in the period 2014–2017. The article shows: the essence of the concept of «information policy»; the existing characteristics of the information policy of Russia and Poland concerning Ukraine; the positions of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine, which were published on their official sites; similarities and differences in the positions of the Russian and Polish presidents toward to Ukraine. Having analyzed the public statements of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in 2014–2017, the author finds some similarities and differences. For example, the Russian president, as a rule, tell about Ukraine and Russia’s role in issues related to Ukraine, while Polish presidents usually speak about Poland and Ukraine, focusing on Polish-Ukrainian relations. The Russian authorities, in the person of its president, divide Ukraine into power and people (the power is bad, the people need help). For the Polish authorities, at least until recently, in the official speeches of the presidents it was about Ukraine as a single whole (the people and the power that this people elected). In addition to the geopolitical interest of Russia and Poland to Ukraine, Russian authorities often tell about their economic interests in Ukraine; Poland authorities – about security issues (the dependence of the security of Poland and Europe as a whole on the situation in Ukraine). Russian authorities call the Ukrainian nationalists guilty of worsening Russian-Ukrainian relations. The Polish authorities also lately actualized the discussion of the activities of Ukrainian nationalists in the first half of the twentieth century. This issue has recently been the basis of modern PolishUkrainian relations. The comparison of the theoretical definitions of the concept of «information policy», which was presented at the beginning of the report and the practical aspects elucidated in the process of analyzing the public statements of the presidents of the two states in 2014–2017, gives possibility to formulate another conclusion. The information policy of the Polish president is more in line with the definition – the promulgation of the official position of the president of the state, informing the society of the goals and plans of activity, and attempts to obtain public support. Instead, the information policy of the Russian president, or rather the information geopolitics, is more oriented towards the use of technologies of information and psychological influence on the individual and mass consciousness in order to form the necessary public opinion, behaviours that will meet the goals defined by the authorities.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 41-50
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретичні особливості, інституційні ризики та позитиви збалансованого напівпрезиденталізму й перспективи його реформування в Україні
Teoretyczny model, instytucjonalne ryzyko i zalety zbilansowanego półprezydencjonalizmu i oraz perspektywy jego reformowania na Ukrainie
Autorzy:
Литвин, Віталій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/489373.pdf
Data publikacji:
2015
Wydawca:
Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:
semi-presidentialism,
dual executive,
president, prime minister,
government,
parliament, balanced semi-presidentialism,
Ukraine
Opis:
The article is dedicated to analysing the features of balanced semi-presidentialism compared to other types of semi-presidentialism constitutional system of government. The author outlined theoretical features, institutional risks and positives of balanced semi-presidentialism at the example and experience of different countries and singled the history of formation and prospects for reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine. In the first part of the study, the researcher dealt with the knowledge of theoretical framework, institutional risks and positives, which are peculiar to a balanced semi-presidentialism in different countries. The author also argued that semi-presidentialism is a system of government and a constitutional model with a position of a nationwide and directly elected for a fixed term president (usually as a head of state, but sometimes as a head of state and a chief executive) and with positions of prime minister and cabinet, which are necessarily collectively responsible to parliament. Accordingly, the author has identified different types of semi-presidential and outlined a phenomenon of balanced semi-presidentialism. In the second part of the study, the researcher noticed that the problem of balanced semi-presidentialism in Ukraine can be understood only in the context of the consideration of the evolutional consequences of different systems of government in 1991–2015. Based on this, the author analysed the prospects for sustainable development and reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.
Źródło:
Studia Politologica Ucraino-Polona; 2015, 5; 45-54
2312-8933
Pojawia się w:
Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Жити в епоху перемін (до питання майбутнього розвитку України)
Living in the Era of Change (to the Question of the Future Development of Ukraine)
Autorzy:
Chekalenko, L.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51610301.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Україна
загроза
війна
ядерна зброя
звинувачення президента Росії
Ukraine
threat
war
nuclear weapons
accusations of the president of Russia
Opis:
Безпрецедентна війна, яку Росія розв’язала проти нашої держави, спрямована агресором на винищення України, знищення або перелаштування українського народу на російщину, приниження української гідності і паплюження українських європейських цінностей. Це страшна війна, що побудована на концепції випаленої землі і перетворення українських патріотів на російську рабську силу. Це війна цивілізацій, війна демократії з автократією, війна до винищення паростків європейськості, що вже міцно проросли в українському суспільстві. Ідею війни проти України Росія плекала кілька десятиліть, оскільки незалежна українська держава дратувала російське керівництво і була незрозумілою російській спільноті. Таке ставлення не змінилось із роками, а тільки посилилось із подальшим успішним розвитком України, нарощуванням економічного потенціалу і відстоюванням самостійної ходи до європейських та євроатлантичних структур. Керівництво Московії певний час було переконане, що ці прагнення України є тимчасовими, «дитячими забавами», які швидко зміняться на проросійські, а український народ змінить європейську орієнтацію на проросійську. З цією метою Росія докладала значних зусиль, шантажуючи Україну політичною та економічною блокадою, шантажем і тиском, втручанням у внутрішні справи суверенної держави, впровадженням своїх людей в українську владу і призначенням проросійського президента. Імперська сутність Росії не зникла, а була завуальована штучними проросійськими проєктами, які Московія впроваджувала на пострадянському просторі, створивши Співдружність незалежних держав і похідних від неї інших структур. Після Другої світової війни Московія дала шанс Україні - УРСР набути членства в ООН і стати однією з засновниць цієї світової організації. Нагадаємо, що таке сталося завдяки непримиренної позиції президента США Франкліна Рузвельта і прем’єр-міністра Вінстона Черчиля. Союзові були потрібні васали в майбутній організації, які б послідовно голосували за його пропозиції. Водночас внутрішня політика розкручувалась навколо фейкової ідеї «побудови комунізму». Український народ складно піддавався такій політиці: провалював соціалістичне змагання, ідеологічну роботу, компартійну схему керування країною тощо. Найбільш активних разом із родинами ізолювали і знищували. Ідеологічна система виростила «хомо совєтікус», нащадки якого і зараз воюють проти українців, як найактивніші поборники радянської ідеології. А всіх, хто є для цієї маси незрозумілими, рашисти називають бандерівцями і націоналістами. У статті розглянуто основні віхи підготовки Росії до війни проти України. Увагу зосереджено на питаннях зовнішньої і внутрішньої політики Росії, що підтверджує і свідчить про агресивний, загарбницький характер українського сусіда. Питання україно-російських відносин завжди посідали важливе місце серед проблем безпеки української держави. Дослідження цієї площини є вкрай необхідними задля врахування допущених владними структурами нашої держави низки стратегічних і тактичних прорахунків як у внутрішній, так і в зовнішньополітичній сферах, задля розбудови майбутнього України.
The unprecedented war launched by Russia against our country is aimed by the aggressor at the extermination of Ukraine, the destruction or conversion of the Ukrainian people to the Russian state, the humiliation of Ukrainian dignity and the denigration of Ukrainian European values. This is a terrible war, built on the concept of scorched earth and the transformation of Ukrainian patriots into a Russian slave force. This is a war of civilizations; a war of democracy against autocracy, a war to exterminate the sprouts of European is m that has already grown firmly in Ukrainian society. Russia nurtured the idea of a war against Ukraine for several decades, as an independent Ukrainian state irritated the Russian leadership and was incomprehensible to the Russian community. This attitude has not changed over the years, but has only strengthened with the further successful development of Ukraine, the growth of economic potential and the advocacy of an independent move towards European and Euro-Atlantic structures. For some time, the leadership of Moscow was convinced that the suspirations of Ukraine are temporary, “children’s fun”, which will quickly change to pro-Russian ones, and the Ukrainian people will change their European orientation to pro-Russian ones. To this end, Russia made significant efforts, blackmailing Ukraine with a political and economic blockade, blackmail and pressure, interference in the internal affairs of a sovereign state, the introduction of its people into the Ukrainian government and the appointment of a pro-Russian president. The imperial essence of Russia did not disappear, but was veiled by artificial pro-Russian projects that Moscow implemented in the post-Soviet space, creating the Commonwealth of Independent States and other structures derived from it. After the Second World War, Moscow gave Ukraine – the Ukrainian SSR a chance to become a member of the United Nations and become one of the founders of this world organization. We will remind that this decision was happened thanks to the uncompromising position of US President Franklin Roosevelt and GB Prime Minister Winston Churchill. The Union was needed vassals in the future organization who would consistently vote for its proposals. At the same time, domestic politics was spinning around the fake idea of “building communism”. The Ukrainian people had a hard time succumbing to such a policy: it failed the socialist competition, ideological work, the Communist Party scheme of managing the country, etc. The most active persons were isolated and destroyed together with their families. The ideological system raised “homo soveticus”, whose descendants are still fighting against Ukrainians as the most active defenders of Soviet ideology. And all those who are in comprehensible to this mass are called Banderites and nationalists by the Rashists. The article examines the main milestones of Russia’s preparation for the war against Ukraine. Attention is focused on issues of Russia’s foreign and domestic policy, which confirms and testifies the aggressive, invasive character of the Ukrainian neighbor. The issue of Ukrainian-Russian relations has always occupied an important place among the security problems of the Ukrainian state. The research on this plane is absolutely necessary in order to take into account a number of strategic and tactical miscalculations which were made by the power structures of our country in the domestic and foreign policy spheres, in order to build the future of Ukraine.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 23; 67-82
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Oсобливості оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій Президента України)
Сechy aktualizacji strategii komunikacyjnych instytucji władzy w warunkach rosyjskiej agresji (na przykładzie komunikatów Prezydenta Ukrainy)
Autorzy:
Tsikul, Iryna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31343694.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
communication
communication strategy
communication ability
Russian aggression
the Institute of the President
komunikacja
strategia komunikacji
umiejętność komunikacji
rosyjska agresja
instytut prezydencki
комунікація
стратегія комунікації
комунікаційна спроможність
російська агресія
інститут президента
Opis:
У статті здійснено аналіз особливостей оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій президента України). Розглядаючи стратегії комунікації інститутів влади з позиції інтеракціоністського підходу, що передбачає взаємодію рівноправних суб’єктів, автор визначає їх діяльність політичних акторів, спрямовану на створення стійкого інформаційного простору, яка сприяє максимізації залучення всіх взаємодіючих акторів, що беруть участь у процесах комунікації. Системний аналіз практик комунікації інститутів влади в Україні дозволяє стверджувати про необхідність оптимізації комунікативної діяльності політичних акторів. Практики впровадження стратегій комунікації інститутів влади в Україні характеризуються низкою проблем, пов’язаних з інформаційною відкритістю та комунікаційною спроможністю. Інститути влади в умовах воєнного стану надають важливого значення комунікації, що знайшло своє відображення в оновленні стратегії комунікації президента України. Особливостями стратегії комунікації В. Зеленського визначено (1) постійну присутність у національному медіа-просторі, (2) комунікаційну спроможність на міжнародній арені та (3) активне використання простору соціальних мереж. Означені особливості можна розглядати як специфічні маркери комунікації періоду військової агресії рф проти України. 
The article analyzes the features of updating communication strategies of power institutes in the conditions of Russian aggression (on the example of the communications of the President of Ukraine). Considering the communication strategies of power institutes from the standpoint of an interactionist approach, which involves the interaction of equal subjects, the author defines their activities as political actors, aimed at creating a stable information space, which helps to maximize the involvement of all interacting actors participating in communication processes. A systematic analysis of the communication practices of power institutes in Ukraine allows us to assert the need to optimize the communication activities of political actors. The practices of implementing communication strategies of power institutes in Ukraine are characterized by a number of problems related to information openness and communication ability. Institutions of power in the conditions of martial law attach great importance to communication, which was reflected in the renewal of the communication strategy of the President of Ukraine. Features of V. Zelenskyi's communication strategy are defined as (1) constant presence in the national media space, (2) communication ability in the international arena, and (3) active use of the space of social networks. The specified features can be considered as specific markers of communication during the period of military aggression of the Russian Federation against Ukraine.
Artykuł analizuje cechy aktualizacji strategii komunikacyjnych instytucji rządowych w warunkach rosyjskiej agresji (na przykładzie komunikatów Prezydenta Ukrainy). Rozpatrując strategie komunikacyjne instytucji rządowych z punktu widzenia podejścia interakcjonistycznego, polegającego na interakcji równorzędnych podmiotów, autor definiuje ich działania jako aktorów politycznych, mające na celu stworzenie stabilnej przestrzeni informacyjnej, która pomaga maksymalizować zaangażowanie wszystkich oddziałujących aktorów w procesach komunikacyjnych. Systematyczna analiza praktyk komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie pozwala stwierdzić potrzebę optymalizacji działań komunikacyjnych aktorów politycznych. Praktyki wdrażania strategii komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie charakteryzują się szeregiem problemów związanych z otwartością informacyjną i zdolnością komunikacyjną. Instytucje władzy w warunkach stanu wojennego przywiązują dużą wagę do komunikacji, co znalazło odzwierciedlenie w odnowie strategii komunikacyjnej prezydenta Ukrainy. Cechy strategii komunikacyjnej W. Zełenskiego to (1) stała obecność w ogólnopolskiej przestrzeni medialnej, (2) umiejętność komunikowania się na arenie międzynarodowej oraz (3) aktywne korzystanie z przestrzeni portali społecznościowych. Wymienione cechy można uznać za swoiste wyznaczniki komunikacji w okresie agresji zbrojnej Federacji Rosyjskiej na Ukrainę.
Źródło:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 37-53
2450-4866
Pojawia się w:
Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-4 z 4

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies