Temat: Aggression - Katalog OPAC zbiorów

Skocz do pozycji: 1.

Tytuł:: До питання про конфліктну комунікацію: специфіка активної вербальної агресії у фразеології
Тhe Issue of Conflict Communication: Specificity of Active Verbal Aggression in Phraseology
Autorzy:: Краснобаєва‑Чорна, Жанна
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2030956.pdf
Data publikacji:: 2021
Wydawca:: Polska Akademia Nauk. Czytelnia Czasopism PAN
Tematy:: conflict communication
phraseological unit
phraseology
verbal aggression
Źródło:: Slavia Orientalis; 2021, LXX, 2; 443-458
0037-6744
Pojawia się w:: Slavia Orientalis
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 2.

Tytuł:: Формулювання комунікату в українському політичному дискурсі: невміння чи свідоме маніпулювання?
Formulation of Comments in Ukrainian Political Discourse: the Inability to Communicate or Deliberate Manipulation?
Autorzy:: Romaniuk, Switłana
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/1844422.pdf
Data publikacji:: 2015-07-26
Wydawca:: Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:: comments
political discourse
manipulation
rhetoric
verbal aggression
Opis:: This article analyses the way Ukrainian politicians express themselves, which is different from the general principles of rhetoric: comments often contain verbal aggression towards the opponent. By analyzing Ukrainian political discourse I managed to track the imprudence fond in the formulation of comments for different reasons – an inability to report or inability to control emotions, as well as a direct and deliberate strategy of applying all possible means of modeling verbal aggression, especially the use of invectives. The postulates of the author are confirmed by illustrative material – examples of statements made by Ukrainian politicians from different parties and groups, selected from the transcripts of the Supreme Council of Ukraine (Verkhovna Rada) from the year 2013.
Źródło:: Studia Ucrainica Varsoviensia; 2015, 3; 165-178
2299-7237
Pojawia się w:: Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 3.

Tytuł:: НЕБЕЗПЕЧНИЙ СХІД: КОНФЛІКТ НА СХОДІ УКРАЇНИ - ЗАГРОЗА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
DANGEROUS EAST: THE CONFLICT ON THE EASTERN UKRAINE - THE DANGER OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE STATE
Autorzy:: Zalizkii, Artem
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/530926.pdf
Data publikacji:: 2019-03-06
Wydawca:: Państwowa Wyższa Szkoła Zawodowa w Raciborzu
Tematy:: changes
struggle
development opportunities
aggression of the Russian Federation
Opis:: The article presents an analysis of the beginning of the conflict in the east of Ukraine and the effects affecting the economy of the country. Attempts have been made to find ways to reduce their impact due to the fact that the conflict can not be ended immediately.
Źródło:: Eunomia – Rozwój Zrównoważony – Sustainable Development; 2018, 2(95); 111-120
1897-2349
2657-5760
Pojawia się w:: Eunomia – Rozwój Zrównoważony – Sustainable Development
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 4.

Tytuł:: Концепція «балансу сил» в Центрально-Європейському регіоні крізь призму російської агресії проти України: теоретико-методологічні аспекти
Koncerpcja „bilansu sił” w regionie centralno-europejskim poprzez pryzmat agresji rosyjskiej przeciwko Ukrainie: aspekty teoretyczno-metodologiczne
Autorzy:: Максимець, Віра
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/489297.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:: balance of power
Ukraine
Central Europe
annexation of Crimea
Russian aggression
Opis:: It substantiates theoretical and methodological basis of the comprehensive political science analysis of the transformation of new systems «balance of power» in Central Europe. The different theoretical and conceptual approaches to the understanding of the international relations system in the late XX – early XXI century and described a new balance of power model. The essential characteristics of the European security paradigm in the dimensions of establishing a «balance of power» new system in Central Europe are revealed. It is stated that against the background of changes in the international system, there is a need to revise theoretical and conceptual approaches to the study of the concept of «balance of power», the theoretical foundations of which were laid in different from today’s world-political conditions. Analysis of the concept of «balance of power» shows that over time, its interpretation significantly changed and supplemented by new arguments, which led to the conceptual ambiguity and even blurriness. It is also noticeable differences in approaches to the «balance of power» in the foreign policy practice of different states. The very concept of force in international relations, as well as the ways of its application, evolved. It turns out that it is safe to speak of the historicity of the principle of balance of power, the structure and content of which have changed throughout world history. The classical interpretation of political realism (the approach of G. Morgenthau) was based on the bipolar world order, the presence of two superpowers (the USSR and the USA) and two military-political blocs (NATO and ATS) in the international system. The destruction of the bipolar system forced the researchers to seek new interpretations of the balance of power. So there were modifications to the principle of balance of power for a unipolar and multipolar world. Proponents of neo-realism began to present the concept of «balance of power» through the prism of their individual concepts of a new world order, thus distorting the original meaning of the principle (K. Waltz, M. Kaplan, E. Haas). The annexation of Crimea in the context of the destruction mechanism of «balance of power» in Central Europe is analyzed. The annexation of Crimea sets a very dangerous precedent for the future security environment in Europe, and in post-Soviet space especially. The Ukrainian conflict has also exposed weaknesses in international law, agreements and treaties, as these often allow for contradictory interpretations. The factors and potential negative consequences of forces imbalance are identified not only in Central Europe, but also in the global arena in general. The Russian aggression against Ukraine undermined the system of international relations that had been built for decades, violated the principles of regional and global security. The annexation of the Crimea, the situation in the east of Ukraine brought fundamental changes not only in the Central European region, but also de facto in the European and transatlantic defense complex. These strategic changes not only changed the situation that existed since the end of the Cold War, but led to a paradigm shift in security policy.
Źródło:: Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 9-14
2312-8933
Pojawia się w:: Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 5.

Tytuł:: Концептуалізація сучасних політичних конфліктів на прикладі російської агресії на Сході України
Conceptualization of Modern Political Conflicts on the Example of the Russian Aggression in the East of Ukraine
Autorzy:: Примуш, Микола
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/489494.pdf
Data publikacji:: 2016
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:: political conflicts
the negotiation process
hybrid warfare
external aggression
National security
Opis:: Article is devoted to studying of specifics of the military-political conflict in the Donetsk and Luhansk regions. The analysis is based on idea of what the classical theory of a political conflict is extremely limited approaches studying of all brinks of a political conflict. Leaving linearity and staging of political process (a phase of tension, instability, a contradiction and collision), the modern political conflict on the example of the East of Ukraine can have some unusual aspects. First of all it is informal support and the help from other state, this imposing by method of blackmail by one of participants of the conflict of own benefits in exchange for the terminations of open collisions. The conflict problem in the East of Ukraine has peculiar, poorly studied line: modeling and development of the conflict by intelligence agencies of other state. The political conflict in the East of Ukraine has no latent phase as in it is mute lines unusual for the classical conflicts are mixed: intervention of other state, informal military support of one of participants of the conflict, promotion of concrete ultimatums to authorities by the indirect participant of the conflict, mixing of electoral and political technologies (radicalism of electorate on the basis of political myths). In it is a high time in the analysis of the conflict in the East of Ukraine many experts too specifics of the organization of the political power in the Donetsk and Luhansk regions don’t join. It is first of all about the interested financial and industrial groups which in the activity have carried out synthesis of complete control over financial and economic activity of the region before direct influence on the electoral choice of his population. In view of orientation of economic contacts and mental orientations towards Russia, the political elite of the East of Ukraine in the investigation of disagreement with the movement of «Euromaidan» has appeared in a desperate situation: she has ceased to have authority among the population; wishing to keep the economic capitals, the elite as a result has lost control over a situation; and in she is a high time too I have reached oppositional position to the new power. The specified factors in the sum have led to opening of mental space for handling technologies from interested parties. Without wishing to lose from the geopolitical field Ukraine, the hybrid political conflict has also been introduced. Complexity of his studying consists in an absence factor in him two key factors: first of all latent phase and mechanism of his full permission. Instead the multistage mechanism of his suppression, but not permission is offered by politicians and scientists. The essence consists in the fact that according to «game theory» the scenario «the world in war on the terms of the winner» is offered. At the same time winners both Ukraine, and Russia equally want to see themselves. In practice it leads to the fact that any technology of permission of a political conflict in the form of negotiation process, a mediator, involvement of the third party won’t have qualitative effect. A paradox of a situation is that the parties don’t wish to go on compromises. Each of the parties by method of tightening of time expects when the second party is forced to offer a string of concessions and weakening of tension. In this context the research is also devoted to studying of the specified technologies from outside of both foreign, and domestic scientific developments.
Źródło:: Studia Politologica Ucraino-Polona; 2016, 6; 292-298
2312-8933
Pojawia się w:: Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 6.

Tytuł:: Внутрішньополітична безпека України крізь призму концептуалізації гібридних викликів та загроз (2014-2018 рр.)
Wewnątrzpolityczne bezpieczeństwo Ukrainy poprzez pryzmat konceptualizacji hybrydalnych zagrożeń i wezwań
Autorzy:: Гулай, Василь
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/489309.pdf
Data publikacji:: 2018
Wydawca:: Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu
Tematy:: security
internal security
hybrid aggression
political regime
political elites and leaders
Opis:: The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure. Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications. The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People’s Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman). The main components of Ukraine’s internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine. It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens. An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations. The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine. The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People’s Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin’s influence. The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness. Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine.
Źródło:: Studia Politologica Ucraino-Polona; 2018, 8; 119-126
2312-8933
Pojawia się w:: Studia Politologica Ucraino-Polona
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 7.

Tytuł:: Росія: від «брата» до загарбника (ретроспекція агресивності)
Russia: from “Brother” to Conqueror (Aggression in Retrospection)
Autorzy:: Severyniuk, Valentine
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/26850886.pdf
Data publikacji:: 2015
Wydawca:: Akademia Zamojska
Tematy:: Ukraine
Russia
people
brotherhood
empire
aggression
Україна
Росія
народ
братерство
імперія
агресія
Opis:: Розглянуто деякі передумови теперішнього конфліктного стану російсько-українських відносин, що спричинений, на думку автора, також історичними прецедентами політичної та морально-психологічної агресивності з боку офіційної Москви. Проаналізовано місце в політиці Росії щодо України офіційної ідеології «Москва – третий Рим», концепцій: «собирание русских земель», «единый русский мир». Наведено факти дискредитації російською владою українських політиків, зневаження історико-культурних, ментальних відмінностей між «великоросами» та «малоросами», штучної асиміляції українського населення у XVII – XIX століттях.
In this article the author discusses some preconditions of present military conflict between Russia and Ukraine getting to the conclusion that this situation has been caused by historical precedents of political, moral and psychological aggression of the Russian government. The author analyses the place of the official Russian ideology «Moscow is the third Rome» in relation to Ukraine, as well as concepts like «Russian lands gathering», «single Russian world». What is also being mentioned is the disrespect of historical, cultural and mental differences between «Great Russian» and «Little Russian» and artificial assimilation of the Ukrainian people in 16th-19th centuries.
Źródło:: Facta Simonidis; 2015, 8, 1; 9-25
1899-3109
Pojawia się w:: Facta Simonidis
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 8.

Tytuł:: Патріотичне виховання як чинник формування національної ідентичності в умовах російської агресії
Patriotic Education as a Factorin The Formation of National Identity in the Conditions of Russian Aggression
Autorzy:: Chupriy, Leonid
Sira, Oksana
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2120304.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: national identity
patriotism
threats
challenges
Russian aggression
національна ідентичність
патріотизм
загрози
виклики
російська агресія
Opis:: The article examines the features of patriotic education of Ukrainian youth in the context of the formation of national identity. It is noted that this process was significantly intensified in the context of Russian aggression, when the entire Ukrainian people united into one, defending the sovereignty and territorial integrity of Ukraine, democratic values, human rights and freedoms. Today, Ukraine is an outpost of European civilization, protecting it from the expansion of the Russian Federation. It is noted that in the context of increasing current threats and challenges, national-patriotic education is an important security factor, as it is aimed at forming the national identity of young people, their willingness to defend their homeland. It is emphasized that patriotism is the basis for the formation of national identity. It is pointed out that, in essence, national identity is a multidimensional concept that can integrate cultural, ethnic, professional, regional, gender, or other types of identities, preserving each of them. It is noted that several identity groups coexist in Ukraine, each of which seeks to become national. The first group includes identities that have a strong national-patriotic character, focused on preserving the identity of Ukrainians, the development of national language, culture, customs and more. The second group is partly pro-European cosmopolitan identities, focused on democratic pan-European values, seeking integration with the European Union. The third group includes pro-Russian identities, which are disappearing in the face of the Russian Federation’s aggression against Ukraine, as Russia has completely discredited itself by destroying peaceful towns and villages, killing civilians. The last, fourth group consists of cosmopolitan identities that perceive themselves as citizens of the vanished USSR and do not accept the values of the three previous groups. It is noted that the idea of polyethnic, social, political harmony on the basis of the generally accepted goal – ensuring the spiritual and material well-being of the citizens of Ukraine should be the basis for the formation of national identity; The idea of patriotism, love for Ukraine as a defining value; national self-esteem and respect for representatives of other nations and national minorities. It is emphasized that in the conditions of Russian aggression there is an active formation of national identity, which is based primarily on supporting the culture and language of the titular Ukrainian ethnic group, education of patriotism and the formation of the Ukrainian political nation.
В статті досліджуються особливості патріотичного виховання української молоді в контексті формування національної ідентичності. Зазначається що цей процес значно активізувався в умовах російської агресії, коли весь український народ об’єднався в єдине ціле, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, демократичні цінності, права і свободи людини. Україна на сьогодні є форпостом європейської цивілізації, захищаючи її від експансії Російської Федерації. Зазначається, що в умовах посилення сучасних загроз та викликів, національно-патріотичне виховання є важливим безпековим чинником, оскільки спрямоване на формування національної ідентичності молоді, її готовності захищати свою Вітчизну. Підкреслюється, що саме патріотизм лежить в основі формування загальнонаціональної ідентичності. Вказується, що за своєю сутністю загальнонаціональна ідентичність є багатовимірним поняттям, яке може інтегрувати в себе культурну, етнічну, професійну, регіональну, статеву, чи інші види ідентичностей, зберігаючи кожну з них. Зазначається, що в Україні співіснують кілька груп ідентичностей, кожна з яких прагне стати загальнонаціональною. До першої групи входять ідентичності, що мають виражений національно-патріотичний характер, орієнтовані на збереження самобутності українців, розвиток національної мови, культури, звичаїв тощо. Друга група являє собою частково космополітичні ідентичності проєвропейського спрямування, орієновані на демократичні загальноєвропейські цінності, прагнуть інтеграції з Європейським союзом. До третьої групи входять проросійські ідентичності, які в умовах агресії Російської Федерації проти України зникають, оскільки Росія повністю себе дискредитувала, знищуючи мирні міста і села, убиваючи мирне населення. Остання, четверта група складається з космополітичних ідентичностей, які усвідомлюють себе громадянами зниклого СРСР і не сприймають цінностей трьох попередніх груп. Зазначається, що в основі формування загальнонаціональної ідентичності повинна лежати ідея поліетнічної, соціальної, політичної злагоди на основі загальноприйнятої мети – забезпечення духовного і матеріального добробуту громадян України; Ідея патріотизму, любові до України як визначальної цінності; національна самоповага та повага до представників інших націй та національних меншин. Підкреслюється, що в умовах російської агресії відбувається активне формування загальнонаціональної ідентичності, яка базується передусім на підтримці культури і мови титульного українського етносу, вихованні патріотизму та формування української політичної нації.
Źródło:: Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 27-46
1643-6911
Pojawia się w:: Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 9.

Tytuł:: Суб’єктивація versus масовізація українського соціуму
Subjectivation Versus Massization of Ukrainian Society
Субъективация против массизации украинского общества
Autorzy:: Грабовська, Ірина
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2176055.pdf
Data publikacji:: 2022-12-31
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: Ukraine
massification
critical thinking
identity policies
fluid
ideologies
Russian aggression
Украина
массификация
критическое мышление
политика идентичности
текучие идеологии
российская агрессия
Opis:: The article analyses the transformation in modern Ukraine in specific manifestations of their specificity, namely – the subjectivation and massization of Ukrainian society. In analysing this problem, parallels are drawn with the conclusions of already developed concepts and ideas of foreign and Ukrainian philosophers. In the modern civilized world, according to the worldfamous scientist F. Fukuyama, there are two mutually exclusive processes dependent primarily on Western civilization. One of them is the defragmentation of communities by group identities: professional, age, religious, sexual, etc. Such a mosaic of community leads to the disappearance of unity in the country, the growth of mutual claims, misunderstandings and conflicts, the individuation of members of society to the existence of atomised individuals who lose touch with their social environment. On the other hand, there is a process of identifying the mass of people as social beings with more powerful groups, primarily nations, which leads to mutual claims at the international level and threats of authoritarianism and destruction of democracies in certain countries, especially those that have entered the modernisation process. And yet F. Fukuyama believes that understanding is possible. It is worth looking for and finding a reasonable compromise that leads to consensus. According to the author of this intelligence, such a process can be tentatively described as the formation of “liberal nationalism”. The article concludes that strengthening the subjectivity of modern Ukraine is a necessary condition for its self-affirmation as an independent state – a self-sufficient actor in the historical arena. One of the main directions in the development of subjectivation is the demassization and demassification of post-Soviet society, overcoming all signs of its postcolonialism.
В статье анализируются трансформационные процессы в современной Украине в конкретных проявлениях их специфики, а именно – субъективации и массизации украинского общества. При анализе этой проблемы проводятся параллели с выводами уже разработанных концепций и идей зарубежных и украинских философов. В современном цивилизованном мире, по мнению всемирно известного ученого Ф. Фукуямы, происходят два взаимоисключающих процесса, от которых зависит будущее прежде всего западной цивилизации. Один из них – дефрагментация сообществ по групповым идентичностям: профессиональным, возрастным, религиозным, половым и т. д. Такая мозаика со обществ приводит к исчезновению единства в стране, росту взаимных претензий, непонимания и конфликтов, индивидуализации членов общества к существованию разрозненных индивидуумов, теряющих связь с социальной средой. С другой стороны, идет процесс отождествления массы людей как социальных существ с более могущественными группами, в первую очередь нациями, что приводит к взаимным претензиям на международном уровне и угрозам авторитаризма и разрушения демократий в отдельных странах, особенно тех, которые вступили в процесс модернизации. И все же Ф. Фукуяма считает, что понимание возможно. Стоит искать и находить разумный компромисс, ведущий к консенсусу. По мнению автора этой статьи, такой процесс условно можно охарактеризовать как формирование «либерального национализма». В статье делается вывод о том, что усиление субъектности современной Украины является необходимым условием ее самоутверждения как независимого государства – самодостаточного актора на исторической арене. Одним из основных направлений развития процесса субъективации является демассизация и демассификация постсоветского общества, преодоление всех признаков его постколониализма.
Źródło:: Studia Orientalne; 2022, 4(24); 71-82
2299-1999
Pojawia się w:: Studia Orientalne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 10.

Tytuł:: Психологічні особливості легітимізованої агресії у осіб похилого віку
Psychological features of legitimized aggression in the elderly
Autorzy:: Білюченко (Biliuchenko), Юлія (Yulia)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2177717.pdf
Data publikacji:: 2022-09-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: aggressive behavior
aggressiveness
women
legitimized aggression
elderly people
retirement age
men
агресивна поведінка
агресивність
жінки
легітимізована агресія
пенсійний вік
чоловіки
Opis:: The article covers a theoretical review of foreign literature on the problem of aggression in the elderly. The psychological characteristic of the outlined phenomenon is given and the urgency of conducting empirical investigations in this direction is substantiated. A review of scientific achievements in the field of psychology showed that the specific of legitimized aggression in retirees is not sufficiently developed and studied scientific problem. The purpose of the study is to establish the specifics of legitimized aggression in women and men of retirement age. The sample consisted of elderly people aged 60 to 70 years, with a total number of 40 people. The first group included 20 women of retirement age, the second - 20 retired men. “Questionnaire of Legitimized Aggression” by S. Enikolopov and M. Tsybulsky was used to identify the psychological features of legitimized aggression. Student’s t-test for independent samples was used for mathematical and statistical data processing. Empirical research has shown that older women are characterized by aggressive behavior, which is reflected in the most acceptable forms of society, such as communication, education, seeking to teach others, sharing experiences, knowledge or expressing their own. thoughts. Women prefer not to show their negative feelings in public, as evidenced by not high enough on all scales of legitimized aggression. Retirement women are well-versed in situations where their aggressive behavior can be noticed, so they try not to show their feelings to the general public, as this can negatively affect their reputation. As for the group of elderly men, they are clear representatives of legitimized aggression, who can skillfully justify and disguise their own aggressive behavior. Quite bold statements on the topic of politics, sports, education are a good opportunity for them to demonstrate rich personal experience on the issues outlined and prove their rightness, thereby strengthening their authority and competence in the eyes of others. In our opinion, this trend is quite alarming, since such behavioral reactions are quite often provocative in nature and become a reason for the emergence of conflict situations.
Стаття висвітлює теоретичний огляд закордонної літератури з проблеми агресивності у осіб похилого віку. Надано психологічну характеристику окресленого феномену та обґрунтовано актуальність проведення емпіричних розвідок в даному напрямку. Огляд наукових здобутків в царині психології показав, що специфіка легітимізованої агресії у пенсіонерів є недостатньо розробленою та вивченою науковою проблемою. Мета дослідження – встановити специфіку легітимізованої агресії у жінок та чоловіків пенсійного віку. Вибірку дослідження склали особи похилого віку у віці від 60 до 70 років, загальною чисельністю 40 осіб. До першої групи увійшло 20 жінок пенсійного віку, до другої - 20 чоловіків-пенсіонерів. Для виявлення психологічних особливостей легітимізованої агресії був використано «Опитувальник легітимізованої агресії» С. Еніколопова та М. Цибульського. Для математико-статистичної обробки даних було використано t – критерій Стьюдента для незалежних вибірок. В ході емпіричного дослідження було встановлено, що для жінок похилого віку характерний прояв агресивної поведінки, котра знаходить своє відображення у найбільш прийнятних для суспільства формах, наприклад, під час комунікації, у вихованні, у прагненні повчати інших, при обміні досвідом, знаннями чи висловлюванні власної думки. Жінки воліють не демонструвати свої негативні почуття публічно, про що свідчать не достатньо високі показники за всіма шкалами легітимізованої агресії. Жінки пенсійного віку чудово орієнтуються в ситуаціях, коли їх агресивні прояви можуть бути помічені, тому вони прагнуть власні почуття не показувати на широкий загал, оскільки це може негативно відбитися на їх репутації. Щодо групи чоловіків похилого віку, то вони являються виразними представниками легітимізованої агресії, котрі власну агресивну поведінку можуть вправно виправдати та замаскувати. Доволі сміливі висловлювання на тему політики, спорту, виховання є для них вдалою нагодою щоб продемонструвати багатий особистий досвід з окреслених питань та довести свою правоту, тим самим посилити свій авторитет та компетентність в очах навколишніх. На нашу думку, подібна тенденція є доволі тривожною, оскільки подібні поведінкові реакції досить часто носять провокативний характер та підбурюють до виникнення конфліктних ситуацій.
Źródło:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 6(3); 147-153
2543-9227
Pojawia się w:: Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 11.

Tytuł:: Удосконалення кримінального законодавства України в умовах російсько-української війни 2022 року
Improvements of Criminal Legislation of Ukraine in the Conditions of the Russia-Ukraine War of 2022
Autorzy:: Марюхно (Maryukhno), Віталій (Vitaliy)
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/2187879.pdf
Data publikacji:: 2022-06-30
Wydawca:: Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:: збройна агресія
воєнний стан
законодавство
колабораціонізм
злочин
позбавлення волі
глорифікація
armed aggression
martial law
legislation
collaborationism
crime
imprisonment
glorification
Opis:: The article is devoted to the review of the amendments to the Criminal Code of Ukraine adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine during the first month since the beginning of the next act of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The analyzed period is limited to the timeframe from February 24 to March 25, 2022. During this period, the Ukrainian parliament adopted 10 pieces of legislation related to amendments to the Criminal Code of Ukraine. It is noted that the relevant amendments to the legislation were made throughout Ukraine during the period of martial law. The main purpose of the adopted changes was to strengthen criminal liability for crimes committed during martial law and criminalize certain acts that have not yet provided for the occurrence of criminal liability. The first law to supplement the criminal legislation of Ukraine during martial law was the law on collaboration. Collaborative activities are now understood as a fairly wide range of criminal acts: public denial of armed aggression against Ukraine; public appeals to support the decisions and/or actions of the aggressor state; propaganda in educational institutions, voluntary employment in illegal authorities, etc. Also, the Criminal Code of Ukraine is supplemented with articles criminalizing the threat of murder of a serviceman (including production/distribution of materials containing such a threat) and justification, recognition of legitimate, denial of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine (including production/distribution of relevant materials). In terms of liability for treason and sabotage, the legislator strengthened the liability of perpetrators to life imprisonment with confiscation of property (if the relevant crimes were committed under martial law). A separate law stipulates that civilians are not criminally liable for the use of firearms against persons who carry out armed aggression against Ukraine if such weapons are used in accordance with the requirements of a special law. Criminal liability for theft, robbery, banditry, and extortion has been strengthened. Responsibility for looting has also been strengthened. The Verkhovna Rada of Ukraine also passed a law recognizing the fulfillment of the duty to protect the Fatherland, independence, and territorial integrity of Ukraine as a circumstance that excludes criminal wrongdoing. Laws were also passed to increase criminal liability for cybercrime, establish liability for the illegal use of humanitarian aid, and disseminate information on the relocation, movement, or position of the Armed Forces of Ukraine).
Статтю присвячено огляду внесених до Кримінального кодексу України змін, ухвалених Верховною Радою України протягом першого місяця від початку чергового акту збройної агресії Російської Федерації проти України. Аналізований період обмежено часовими рамками з 24 лютого до 25 березня 2022 року. Протягом вказаного періоду український парламент ухвалив 10 законодавчих актів, що стосувалися змін та доповнень до Кримінального кодексу України. Зазначено, що відповідні зміни до законодавства внесено в період дії правового режиму воєнного стану на всій території України. Основною метою ухвалених змін стало посилення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів під час воєнного стану та криміналізація окремих діянь, які до цього часу не передбачали настання кримінальної відповідальності. Найпершим законом, що доповнив кримінальне законодавство України під час дії воєнного стану, став закон про колабораційну діяльність. Під колабораційною діяльністю відтепер розуміють досить широкий спектр кримінальних діянь, як-от: публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України; публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора; здійснення пропаганди в закладах освіти, добровільне обіймання посад у незаконних органах влади та ін. Також Кримінальний кодекс України доповнено статтями, що криміналізують погрозу вбивством військовослужбовцеві (у тому числі, виготовлення/ поширення матеріалів, що містять таку погрозу) та виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України (у тому числі, виготовлення/поширення відповідних матеріалів). У частині відповідальності за вчинення державної зради та диверсії законодавці посилили заходи відповідальності винних осіб до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна (якщо відповідні злочини вчинено в умовах воєнного стану). Окремим законом встановлено, що цивільні особи не несуть кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо таку зброю застосовано відповідно до вимог спеціального закону. Посилено кримінальну відповідальність за вчинення в умовах воєнного стану крадіжки, грабежу, розбою та вимагання. Також посилено відповідальність за вчинення мародерства. Верховна Рада України також ухвалила закон, що визнає виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України обставиною, що виключає кримінальну протиправність діяння. Відбулося також ухвалення законів щодо посилення кримінальної відповідальності за кіберзлочини, встановлення відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, за поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних сил України (якщо її не було розміщено у відкритому доступі уповноважених органів або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів).
Źródło:: Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 96-106
2720-6998
Pojawia się w:: Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 12.

Tytuł:: Радянська агресія в Афганістані (1979–1989 рр.) і американсько-пакистанські відносини
Soviet Aggression in Afghanistan (1979–1989) and American – Pakistan Relanions
Autorzy:: Ковальков, О.Л.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676891.pdf
Data publikacji:: 2022-11-08
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Афганістан
Міжвідомча розвідка
Пакистан
радянська агресія
США
Центральне розвідувальне управління
Afghanistan
Interagency Intelligence
Pakistan
Soviet aggression
USA
Central Intelligence Agency
Opis:: У статті на підставі переважно американських і пакистанських документів і мемуарної літератури досліджено вплив агресії СРСР в Афганістані в 1979–1989 рр. на відносини між США і Пакистаном. Радянська інтервенція в Афганістан зумовила погіршення радянсько-американських відносин, згортання «розрядки» і загострення «холодної війни». Одним із проявів цього стала підтримка Сполученими Штатами афганської опозиції. США потребували союзників у цій політиці, одним з яких став Пакистан. Він був затиснутий між окупованим радянськими військами Афганістаном і недружньою Індією, тож потребував надійних союзників. До того ж у Пакистані розмістилися штаб-квартири афганських опозиційних партій, знайшли притулок майже 3 млн. біженців і були облаштовані табори підготовки моджахедів. США і Пакистан були зацікавлені у співпраці. Доведено зумовленість зміни формату американсько-пакистанських відносин громадянською війною в Афганістані та залученням у неї СРСР на боці правлячої Народно-Демократичної Партії Афганістану. З’ясовано, що відносини між США і Пакистаном у 1980-і рр. розвивались у двох напрямках: офіційному і прихованому. Під впливом афганської кризи США поступилися своїми принципами. Попри диктаторський режим і порушення умов ядерного нерозповсюдження США значно розширили військово-технічну й економічну допомогу Пакистану. Це значно посилило обороноздатність країни і посилило позиції режиму М. Зіяуль-Хака. Пакистан перетворився на одного з головних союзників США у регіоні загалом і в їх підтримці опозиції в афганській кризі зокрема. Важливою була таємна співпраця Центрального розвідувального управління США і пакистанської Міжвідомчої розвідки з фінансування і постачання військового майна афганським моджахедам, надання їм розвідувальних даних, сприяння у виготовленні та поширенні пропагандистських матеріалів тощо. Це мало помітний вплив на перебіг Афганської війни, значно посилило здатність моджахедів протистояти радянським військам і збільшило згубні наслідки афганської авантюри для СРСР. Після виведення радянських військ з Афганістану Пакистан втратив для США стратегічне значення, більшість програм американсько-пакистанського співробітництва були згорнуті.
The impact of the Soviet aggression in Afghanistan in 1979–1989 on US–Pakistan relations on the basis of predominantly American-Pakistani documents and memoirs has been examined in the article. Soviet intervention in Afghanistan led to the deterioration of Soviet-American relations, the curtailment of “détente” and the escalation of the Cold War. One manifestation of this was the United States’ full support for the Afghan opposition. The USA needed Pakistan as allies in this policy but it was sandwiched between Soviet-occupied Afghanistan and unfriendly India, so it needed reliable allies. In addition, the Afghan opposition parties’ headquarters, Mujahedeen training camps were located in Pakistan with almost 3 million settled refugees. The USA and Pakistan were mutually interested in close cooperation. The conditionality of changing the format of US-Pakistani relations by the civil war in Afghanistan and the involvement of the USSR on the side of the ruling People’s Democratic Party of Afghanistan have been proved. The relations between the USA and Pakistan in the 1980s developed in two directions: official and covert but under the Afghan crisis influence the United States gave in to its principles. Despite the dictatorial regime, violation of the conditions of nuclear non-proliferation the USA has significantly expanded its military-technical and economic assistance to Pakistan. This significantly strengthened the country's defense capabilities and position of M. Ziyaul-Haq’s regime and Pakistan has become in general one of the main allies of the USA in their support of the Afghan crisis opposition. The secret cooperation between the CIA and the Pakistani Interagency Intelligence in financing and supplying military property to the Afghan Mujahedeen, providing them with intelligence, assisting in the production and dissemination of propaganda materials was important. This had a marked effect on the Afghan war outbreak, greatly strengthened the Mujahedeen’s ability to resist Soviet troops, and significantly increased the disastrous consequences of the Afghan adventure for the USSR. After the Soviet troops’ withdrawal from Afghanistan, Pakistan lost strategic importance to the USA, and most programs of US-Pakistani cooperation were curtailed.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 128-143
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 13.

Tytuł:: Oсобливості оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій Президента України)
Сechy aktualizacji strategii komunikacyjnych instytucji władzy w warunkach rosyjskiej agresji (na przykładzie komunikatów Prezydenta Ukrainy)
Autorzy:: Tsikul, Iryna
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343694.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: communication
communication strategy
communication ability
Russian aggression
the Institute of the President
komunikacja
strategia komunikacji
umiejętność komunikacji
rosyjska agresja
instytut prezydencki
комунікація
стратегія комунікації
комунікаційна спроможність
російська агресія
інститут президента
Opis:: У статті здійснено аналіз особливостей оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій президента України). Розглядаючи стратегії комунікації інститутів влади з позиції інтеракціоністського підходу, що передбачає взаємодію рівноправних суб’єктів, автор визначає їх діяльність політичних акторів, спрямовану на створення стійкого інформаційного простору, яка сприяє максимізації залучення всіх взаємодіючих акторів, що беруть участь у процесах комунікації. Системний аналіз практик комунікації інститутів влади в Україні дозволяє стверджувати про необхідність оптимізації комунікативної діяльності політичних акторів. Практики впровадження стратегій комунікації інститутів влади в Україні характеризуються низкою проблем, пов’язаних з інформаційною відкритістю та комунікаційною спроможністю. Інститути влади в умовах воєнного стану надають важливого значення комунікації, що знайшло своє відображення в оновленні стратегії комунікації президента України. Особливостями стратегії комунікації В. Зеленського визначено (1) постійну присутність у національному медіа-просторі, (2) комунікаційну спроможність на міжнародній арені та (3) активне використання простору соціальних мереж. Означені особливості можна розглядати як специфічні маркери комунікації періоду військової агресії рф проти України.
The article analyzes the features of updating communication strategies of power institutes in the conditions of Russian aggression (on the example of the communications of the President of Ukraine). Considering the communication strategies of power institutes from the standpoint of an interactionist approach, which involves the interaction of equal subjects, the author defines their activities as political actors, aimed at creating a stable information space, which helps to maximize the involvement of all interacting actors participating in communication processes. A systematic analysis of the communication practices of power institutes in Ukraine allows us to assert the need to optimize the communication activities of political actors. The practices of implementing communication strategies of power institutes in Ukraine are characterized by a number of problems related to information openness and communication ability. Institutions of power in the conditions of martial law attach great importance to communication, which was reflected in the renewal of the communication strategy of the President of Ukraine. Features of V. Zelenskyi's communication strategy are defined as (1) constant presence in the national media space, (2) communication ability in the international arena, and (3) active use of the space of social networks. The specified features can be considered as specific markers of communication during the period of military aggression of the Russian Federation against Ukraine.
Artykuł analizuje cechy aktualizacji strategii komunikacyjnych instytucji rządowych w warunkach rosyjskiej agresji (na przykładzie komunikatów Prezydenta Ukrainy). Rozpatrując strategie komunikacyjne instytucji rządowych z punktu widzenia podejścia interakcjonistycznego, polegającego na interakcji równorzędnych podmiotów, autor definiuje ich działania jako aktorów politycznych, mające na celu stworzenie stabilnej przestrzeni informacyjnej, która pomaga maksymalizować zaangażowanie wszystkich oddziałujących aktorów w procesach komunikacyjnych. Systematyczna analiza praktyk komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie pozwala stwierdzić potrzebę optymalizacji działań komunikacyjnych aktorów politycznych. Praktyki wdrażania strategii komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie charakteryzują się szeregiem problemów związanych z otwartością informacyjną i zdolnością komunikacyjną. Instytucje władzy w warunkach stanu wojennego przywiązują dużą wagę do komunikacji, co znalazło odzwierciedlenie w odnowie strategii komunikacyjnej prezydenta Ukrainy. Cechy strategii komunikacyjnej W. Zełenskiego to (1) stała obecność w ogólnopolskiej przestrzeni medialnej, (2) umiejętność komunikowania się na arenie międzynarodowej oraz (3) aktywne korzystanie z przestrzeni portali społecznościowych. Wymienione cechy można uznać za swoiste wyznaczniki komunikacji w okresie agresji zbrojnej Federacji Rosyjskiej na Ukrainę.
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 37-53
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 14.

Tytuł:: Динаміка розгортання деліберативих практик моделювання процесу відновлення України
Dynamika wdrażania deliberatywnych praktyk modelowania procesu odbudowy Ukrainy
Autorzy:: Rotar, Natalii
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/31343701.pdf
Data publikacji:: 2023
Wydawca:: Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:: Russian aggression
restoration of Ukraine
deliberative democracy
deliberation
subjects of deliberation
consensus
rosyjska agresja
odbudowa Ukrainy
demokracja deliberatywna
deliberacja
tematy deliberacji
konsensus
російська агресія
відбудова України
дорадча демократія
обговорення
обговорювальні теми
консенсус
Opis:: У статті досліджено дискусійний процес, тематичне поле якого сформувалося навколо проблеми подолання деструктивних наслідків російського агресора в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства, який у лютому 2022 р. здійснив повномасштабне вторгнення на Україну. Встановлено, що сьогодні буде створено впізнавану та визнану систему індикаторів ефективного обговорення, наслідком чого може стати потенційна розробка консолідованого, узгодженого, систематизованого бачення відбудови України та поетапного плану його реалізації. Доведено, що сформувався інституціоналізований простір міркувань щодо відбудови України, структурно представлений площиною національних міркувань і площиною міжнародних міркувань, які перебувають у постійній комунікаційній взаємодії, що забезпечує, серед іншого, нормативні принципи їх функціонування. Обґрунтовано, що в інституціоналізованому просторі УРК коло активних суб’єктів (Українська держава, Європейський Союз, Світовий банк, міжнародні організації, країни-партнери) та коло потенційних суб’єктів (громадські організації, приватний бізнес, міста і регіони ЄС) були чітко визначені, обговорення принципів реконструкції України. Під час зустрічі були консолідовані позиції учасників цього процесу щодо визначення умов початку відбудови, яка має розпочатися в умовах воєнного стану та широкомасштабної агресії Росії проти України, але сформульовано ряд позицій щодо визначення етапів та їх сутність. Кожна сторона процесу обговорення зберігає свою позицію щодо лідерства в процесі. Відповідно до офіційно зафіксованої позиції ЄС, відновлення такого масштабу на європейському континенті вимагає лідерства ЄС у співпраці з міжнародними партнерами. Луганська декларація, яка стала результатом першого раунду обговорень, встановила, що процес реконструкції очолює та спрямовує Україна. Натомість експерти GMF наголошують, що лідерським ядром процесу відбудови України мають стати країни G7, які разом з Україною виділять потужного координатора – США, пояснюючи свою позицію відсутністю необхідних політичних і фінансових ресурсів у державі. Було встановлено, що основні висновки консенсусу в процесі обговорення питань відновлення України стосуються зобов’язань учасників обговорення, як це відображено в Луганській декларації та відповідних керівних принципах: партнерство; спрямованість на реформи; прозорість, підзвітність і верховенство права; демократична участь; залучення всіх зацікавлених сторін; гендерна рівність та інклюзія; cталий розвиток. Також важливо досягти консенсусу щодо того, що процес відновлення не має пріоритету над процесом реформ, боротьбою з корупцією, забезпеченням прозорості здійснення влади та створенням незалежної системи правосуддя, оскільки ці два процеси взаємозалежні.
The article studies the deliberative process, the subject field of which was formed around the problem of overcoming the devastating consequences inflicted on all areas of the functioning of Ukrainian society by the Russian aggressor, who launched a large-scale armed aggression against a sovereign democratic state in February 2022. It is established that today a system of markers of effective deliberation has been formed, the result of which could be the potential development of a consolidated, agreed, systematized vision of the update and a step-by-step plan for its implementation. It has been proved that an institutionalized space of deliberation of recovery of Ukraine was formed, structurally represented by the level of the national plane of deliberation and the level of the international plane of deliberation, which are in constant communication interaction, which is ensured by the normative principles of their functioning. It is substantiated that within the framework of the institutionalized space of the URC, a circle of active subjects (the Ukrainian state, the European Union, the World Bank, international organizations, partner states) and a circle of potential subjects (public organizations, private business, cities and regions of the European Union) of deliberation of the principles of Ukraine’s recovery. In the process of deliberation, there was a consolidation of the positions of the participants in this process in terms of determining the timing of the start of recovery, which should begin under martial law and russia's aggression against Ukraine, but a number of positions were formulated regarding the stages and their essence. Each of the parties to the process of deliberation adheres to its own position regarding leadership in this process. According to the official position of the EU, a recovery of this magnitude, taking place on the European continent, needs EU leadership, implemented in cooperation with international partners. The Lugano Declaration, which is the result of the first round of deliberation, determined that the recovery process is led and directed by Ukraine. At the same time, GMF experts note that the leadership core of managing the recovery process of Ukraine should be formed by the G7 countries, which, together with Ukraine will appoint a powerful coordinator – the United States, explaining their position by the lack of necessary political and financial resources in the EU. It has been established that the basic consensus decisions in the process of deliberation of recovery of Ukraine relate to the obligations of the subjects of deliberation, reflected in the Lugano Declaration and the relevant guidelines: partnership; focus on reform; transparency, accountability and the rule of law; democratic participation; involvement of all stakeholders; gender equality and inclusion; sustainable development. The consensus reached is also important that the reconstruction process does not take priority over the reform process, the fight against corruption, ensuring the transparency of the exercise of power and the creation of an independent judiciary, since two processes are interconnected.
Artykuł bada proces deliberatywny, którego pole tematyczne ukształtowało się wokół problemu przezwyciężenia destrukcyjnych konsekwencji, jakie we wszystkich sferach funkcjonowania społeczeństwa ukraińskiego wyrządził rosyjski agresor, który w luty 2022 r. napadł na Ukrainę. Planowane jest powstanie rozpoznawalnego i uznanego systemu wskaźników skutecznej deliberacji, którego wynikiem może być potencjalne wypracowanie skonsolidowanej, uzgodnionej, usystematyzowanej wizji odbudowy Ukrainy i stopniowego –etapowy plan jego realizacji. Udowodniono, że ukształtowała się zinstytucjonalizowana przestrzeń rozważań nad odbudową Ukrainy, reprezentowana strukturalnie przez płaszczyznę rozważań narodowych i płaszczyznę rozważań międzynarodowych, które pozostają w ciągłej interakcji komunikacyjnej, co zapewnia m.in. normatywne zasady ich funkcjonowania. Uzasadnione jest, że w ramach zinstytucjonalizowanej przestrzeni URC krąg podmiotów aktywnych (państwo ukraińskie, Unia Europejska, Bank Światowy, organizacje międzynarodowe, państwa partnerskie) oraz krąg podmiotów potencjalnych (organizacje publiczne, prywatne biznes, miasta i regiony UE) zostały jasno określone, toczone są obrady nad zasadami odbudowy Ukrainy. Podczas obrad skonsolidowano stanowiska uczestników tego procesu w kwestii określenia warunków rozpoczęcia odbudowy, która powinna rozpocząć się w warunkach stanu wojennego i agresji Rosji na wielką skalę na Ukrainę, ale szereg stanowisk sformułowano w odniesieniu do definicji etapów i ich istoty. Każda ze stron procesu deliberacji obstaje przy swoim stanowisku dotyczącym przywództwa w tym procesie. Zgodnie z oficjalnie zapisanym stanowiskiem UE, przywrócenie takiej skali na kontynencie europejskim wymaga przywództwa UE realizowanego we współpracy z partnerami międzynarodowymi. Deklaracja z Lugano, będąca wynikiem pierwszej rundy obrad, ustaliła, że proces odbudowy jest prowadzony i kierowany przez Ukrainę. Zamiast tego eksperci GMF podkreślają, że trzon przywódczy procesu odbudowy Ukrainy powinny stanowić kraje G7, które wraz z Ukrainą wyznaczą potężnego koordynatora – USA, tłumacząc swoje stanowisko brakiem niezbędnych środków politycznych i finansowych w UE. Ustalono, że podstawowe ustalenia konsensusu w procesie obrad nad odbudową Ukrainy dotyczą zobowiązań podmiotów obrad, odzwierciedlonych w Deklaracji Lugano i odpowiednich przewodnich zasadach: partnerstwo; skupić się na reformach; przejrzystość, odpowiedzialność i praworządność; udział demokratyczny; zaangażowanie wszystkich zainteresowanych stron; równouprawnienie i włączenie płci; zrównoważony rozwój. Istotne jest również osiągnięcie konsensusu, że proces naprawczy nie ma pierwszeństwa przed procesem reform, walką z korupcją, zapewnieniem przejrzystości sprawowania władzy i utworzeniem niezależnego wymiaru sprawiedliwości, gdyż te dwa procesy są współzależne
Źródło:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne; 2023, 9, 1; 11-35
2450-4866
Pojawia się w:: Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Skocz do pozycji: 15.

Tytuł:: Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин (Частина 1)
Results of Parliamentary Elections in Hungary on April 3, 2022 and Prospects of Ukrainian-Hungarian Relations (Part 1)
Autorzy:: Держалюк, M.C.
Powiązania:: https://bibliotekanauki.pl/articles/22676893.pdf
Data publikacji:: 2022-11-08
Wydawca:: National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:: Угорщина
вибори 2022 р.
правляча коаліція
російська агресія
Україна
двосторонні відносини
угорська спільнота Закарпаття
врегулювання проблеми
Hungary
the 2022 elections
the ruling coalition
Russian aggression
Ukraine
bilateral relations
the Hungarian community of Transcarpathia
settlement of the problem
Opis:: Стаття присвячена виборам до Державних Зборів Угорщини 3 квітня 2022 р., які завершилися перемогою і здобуттям конституційної більшості нині правлячою коаліцією Фідесу-Угорського громадянського союзу та Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) - (Fidesz–KDNP). Аналізується її виборча платформа «Війна або мир», центром якої було ставлення до російсько-української війни. Вказується, що ця війна розділа політичні сили Угорщини на два табори – прихильників нейтралітету (миру) або прихильників підтримки України (війни). Правляча коаліція відстоювала нейтралітет, невтручання у війну, що гарантувало збереження миру і спокою для громадян Угорщини. Усі опозиційні сили демонстрували прихильність до України проти Росії. Влада звинувачувала останніх у тому, що їхня проукраїнська і антипутінська діяльність складала небезпеку і загрозу поширення війни на територію Угорщини. Наголошується, що завдяки такій позиції Фідес-ХДНР в цілому по Угорщині і особливо серед закордонних угорських спільнот здобув переконливу перемогу, а опозиційний блок із шести партій, хоч і переконливо переміг у 17 з 18 округів Будапешта, в цілому по країні зазнав значної поразки. Висвітлюються основні причини неочікуваної перемоги правлячої коаліції Фідес – ХДНП на цих виборах. Серед них: коаліція гнучко поєднала центристські і правоцентристські цінності, синтезувала їх і вивищилася над вузькопартійними інтересами, перетворилася на широкий народний фронт угорської нації. Зазначається й те, що упродовж 12-ти річного перебування при владі в країні було завершено трансформаційні перетворення: прийнято новий Основний закон (конституцію), сформовано відповідне законодавство, запроваджено національно-демократичну модель політичної і економічної влади, що відповідала державним і єесевським стандартам. Внутрішня політика спрямовувалася на розвиток традиційних галузей економіки і формування сучасних форм господарювання. Відносно високий економічний розвиток країни було забезпечено завдяки ефективному використанню іноземних інвестицій, міжнародних ринків, які далеко не обмежуються країнами ЄС. Угорщина розвиває тісне співробітництво з країнами усіх регіонів, якщо забезпечуються її національні інтереси. Велика увага приділяється підтримці і захисту угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні). На законодавчому рівні статус закордонних угорців у порівнянні з угорцями самої країни практично прирівнюється. Політика національного єднання, визнання угорців, незалежно від країни їхнього проживання, членами єдиної угорської нації, набула загального схвалення. Сконцентрованість внутрішньої та зовнішньої політики на пріоритеті угорських інтересів допомогла Фідесу перетворитися на авторитетну і надійну політичну силу країни, яка цивілізованими методами бореться за майбутнє Угорщини, всебічний розвиток її народу, збереження ідентичності угорських закордонних спільнот, недопущення асиміляції, масової еміграції та обмеження їх прав за національними ознаками. Крім того, правлячій коаліції вдалося сформувати надійний фінансовий, кадровий, медійний потенціал, значною мірою розширити електоральне поле своєї діяльності, з яким жодна опозиційна політична сила конкурувати не в змозі, особливо під час виборів до Державних Зборів. Проаналізовано якісний склад нового парламенту. Висвітлюється перебіг обрання нового Президента Угорщини 9 березня, спікера новообраного парламенту, його заступників та керівників парламентських фракцій 2 травня, і насамкінець – Прем’єр-міністра Угорщини 16 травня та затвердження нового уряду країни на чолі з Віктором Орбаном 24 травня. Велика увага приділяється формуванню угорсько-українських відносин. Аналіз політичних процесів під час виборчої кампанії та у перші місяці після завершення виборів, зокрема ставлення Будапешта до агресії РФ проти України, до формування угорсько-українських взаємин, дозволив зробити висновки, що пріоритети міжнародної діяльності правлячої коаліції Угорщини залишатимуться незмінними: служіння інтересам угорської нації на усіх територіях її проживання, зокрема підтримка, захист і надання допомоги угорським національним спільнотам у Румунії, Словаччині, Сербії та Україні. Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. підтвердили, що ці принципи є незмінними і продовжують носити зобов’язальний характер у діяльності владних інституцій Угорщини. Підкреслюється, що рівень розвитку двосторонніх відносин Угорщини із сусідніми державами узалежнюватиметься від того, наскільки будуть забезпечуватися інтереси угорських закордонних спільнот (надання подвійного громадянства, статусу автономії для спільноти, формування умов культурно-освітнього розвитку на національній мові і традиціях). У такому ж стані перебуватимуть і угорсько-українські відносини. Угорщина підтримує територіальну цілісність України, її європейський вибір, засуджує російську агресію, підтримує санкційну політику ЄС проти РФ, надала притулок для 800 тис. біженців з України. Понад 100 тисяч осіб з України перебуває в Угорщині нелегально. Угорщина дозволила з 19 липня транзит зброї інших держав через її територію до України. Але вона продовжує зберігати нейтралітет у російсько-українській війні, підтримує енергетичні санкції ЄС проти РФ у такий спосіб, щоб це не зашкодило її економічним іитересам. Водночас вона не погоджується на застосування щодо угорської спільноти Закарпаття низки положень законів про освіту та порядок застосування української мови як державної на території України, що набули чинності в 2017 та 2019 рр. Наголошується, що врегулювання культурно-освітніх питань угорської спільноти Закарпаття має стати пріоритетним завданням для обох країн.
The article is dedicated to the elections to the State Assembly of Hungary on April 3, 2022, which ended with the victory and acquisition of a constitutional majority by the now ruling coalition of Fidesz-Hungarian Civil Union and the Christian Democratic People’s Party (KDNP) - (Fidesz–KDNP). It analyzes its electoral platform “War or Peace”, the center of which was the attitude to the Russian-Ukrainian war. It is indicated that this war divided the political forces of Hungary into two camps – supporters of neutrality (peace) or supporters of Ukraine (war). The ruling coalition advocated neutrality, non-intervention in the war, which guaranteed the preservation of peace and tranquility for the citizens of Hungary. All the opposition forces showed support for Ukraine against Russia. The authorities accused the latter of the fact that their pro-Ukrainian and anti-Putin activities posed a danger and threatened the spread of the war to the territory of Hungary. It is emphasized that thanks to this position, Fidesz–KDNP won a convincing victory in Hungary as a whole and especially among the Hungarian communities abroad, while the six-party opposition bloc, although it won convincingly in 17 of Budapest’s 18 districts, suffered a significant defeat in the country as a whole. The main reasons for the unexpected victory of the ruling coalition Fidesz - HDNP in these elections are highlighted. Among them: the coalition flexibly combined centrist and center-right values, synthesized them and rose above narrow party interests, turning into a broad popular front of the Hungarian nation. It is also noted that during the 12-year remaining stay in power in the country, transformations were completed, namely, a new Basic Law (constitution) was adopted, relevant legislation was formed, and a national democratic model of political and economic power was introduced according both to the state and EU standards that complies with state and EU standards. The internal policy was aimed at the development of traditional branches of the economy and the formation of modern forms of management. Relatively high economic development of the country was ensured thanks to by the effective use of foreign investments, international markets, which are far from being limited to EU countries. Hungary develops close cooperation with countries of all regions, if its national interests are ensured. Great attention is paid to the support and protection of Hungarian communities living in countries neighboring Hungary (Romania, Slovakia, Serbia, Ukraine). At the legislative level, the status of Hungarians abroad is almost equal to that of Hungarians in the country itself. The policy of national unity, the recognition of Hungarians, regardless of their residency country of residence, as members of a united single Hungarian nation, gained general approval. The concentration of domestic and foreign policy on the priority of Hungarian interests helped Fidesz to turn into an authoritative and reliable political force of the country, which, using civilized methods, fights for the future of Hungary, the comprehensive development of its people, the preservation of the identity of Hungarian communities abroad, the prevention of assimilation, mass emigration and the restriction of their rights along national lines. In addition, the ruling coalition managed to form a reliable financial, personnel, and media potential, to significantly expand the electoral field of its activities, which no opposition political force is able to compete with, especially during the elections to the State Assembly. The qualitative composition of the new parliament was analyzed. The progress of the election of the new President of Hungary on March 9, the speaker of the newly elected parliament, his deputies and heads of parliamentary factions on May 2, and finally the Prime Minister of Hungary on May 16 and the approval of the country’s new government headed by Viktor Orbán on May 24, is highlighted. Great attention is paid to the formation of Hungarian-Ukrainian relations. The analysis of political processes during the election campaign and in the first months after the end of the elections, in particular the attitude of Budapest to the aggression of the Russian Federation against Ukraine, to the formation of Hungarian-Ukrainian relations, allowed us to draw conclusions that the priorities of the international activities of the ruling coalition of Hungary will remain unchanged: serving the interests of the Hungarian nation on in all territories of its residence, in particular support, protection and assistance to Hungarian national communities in Romania, Slovakia, Serbia and Ukraine. The results of the parliamentary elections in Hungary on April 3, 2022 confirmed that these principles are unchanged and continue to be binding in the activities of the Hungarian government institutions. It is emphasized that the level of development of Hungary's bilateral relations with neighboring states will depend on ensuring the Hungarian foreign communities interests how the interests of the Hungarian foreign communities will be ensured (granting dual citizenship, autonomy status for the community, creating conditions for cultural and educational development based on in the national language and traditions). Hungarian-Ukrainian relations will be in the same condition state. Hungary supports the territorial integrity of Ukraine, its European choice, condemns Russian aggression, supports the EU’s sanctions policy against the Russian Federation, and provided shelter for 800,000 refugees from Ukraine. More than 100,000 people from Ukraine stay are in Hungary illegally. Since July 19, Hungary has allowed the transit of weapons from other countries through its territory to Ukraine. Yet But it continues to maintain neutrality in the Russian-Ukrainian war, supports EU energy sanctions against the Russian Federation in such a way that it does not harm its economic interests. At the same time, it does not agree to the application of certain legal provisions on education the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, that came into force in 2017 and 2019 to the Hungarian community of Transcarpathia of a number of provisions of the laws on education and the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, which came into force in 2017 and 2019. It is emphasized that the settlement of cultural and educational issues of the Hungarian community of Transcarpathia should become a priority task for both countries.
Źródło:: Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 144-186
2707-6776
Pojawia się w:: Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:: Biblioteka Nauki

Artykuł

Zmień widok

na półce

Informacja

Wyszukujesz frazę "Aggression" wg kryterium: Temat

Źródło danych

Dostawca treści

Kolekcja

Rok wydania

Wydawca

Temat

Autor

Typ dokumentu

Język