Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "manager" wg kryterium: Wszystkie pola


Wyświetlanie 1-2 z 2
Tytuł:
Педагогічні умови формування комунікативних умінь у фахівців у сфері управління
Pedagogical conditions for the formation of communicative skills in management specialists
Autorzy:
Савчук (Savchuk), Наталія (Nataliia)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177540.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
комунікативні уміння
інтерактивні технології навчання
менеджер
педагогічні умови
мотивація
особистісно-орієнтовані технології
communicative skills
interactive learning technologies
manager
pedagogical conditions
motivation
personality-oriented technologies
Opis:
The article substantiates the pedagogical conditions for the formation of communicative skills in specialists in the field of management. It is determined that communication skills are the ability to establish and maintain important contacts with other people, the appropriate system of professional knowledge, skills and practical skills that contribute to effective communication. And in order to improve the educational process and increase its effectiveness as a way of forming communication skills in management, the following pedagogical conditions were formed: the formation of positive motivation, the use of principles of innovation, interactivity and professional orientation; providing psychological and pedagogical support to specialists in the field of management; application of interactive learning technologies (business and role-playing games, brainstorming, project method, case studies, debates, psychological trainings); providing modern content of professional training of managers in order to form communicative skills in the process of studying the humanities. It has been proved that specialists with high communicative skills meet European educational standards, it is necessary to introduce dialogic training, which will promote the formation of dialogic competence, which is the highest expression of communicative competence of managers and will implement psychological and didactic mechanisms of self-organization. , will ensure the development of critical thinking, solving important educational tasks of mastering productive knowledge, integrative skills in dialogue. It is determined that in the process of application of dialogic learning the motivation of learning increases, interest is shown, there is a formation of communicative skills, creativity, intelligence, their worldview expands. Thus, based on the analysis, it should be noted that the formation of communication skills of managers should be clearly structured. In addition, it is important to direct the learning process to personality-oriented interaction, as well as to implement interactive learning technologies, namely: role-playing and business games, trainings, case situations, project method, brainstorming. And the implementation of these technologies in the learning process should be based on the following principles: problems in learning, interdependence and interdependence of the study of individual disciplines; situationality; accessibility; professional orientation; integration; the principle of activity approach in learning and group cooperation.
У статті обґрунтовано педагогічні умови формування комунікативних умінь у фахівців у сфері управління. Визначено, що комунікативні уміння – це здатність налагоджувати і підтримувати важливі контакти з іншими людьми, відповідну систему професійних знань, умінь і практичних навичок, які сприяють досягати ефективного спілкування. А з метою удосконалення навчального процесу та підвищення рівня його результативності як способу формування комунікативних умінь у фахівців у сфері управління, було сформовано наступні педагогічні умови: формування позитивної мотивації, використання принципів інноваційності, інтерактивності та професійної спрямованості; забезпечення психолого-педагогічної підтримки фахівців у сфері управління; застосування інтерактивних технологій навчання (ділові та рольові ігри, мозковий штурм, метод проектів, кейс ситуації, дебати, психологічні тренінги); забезпечення сучасного змісту професійної підготовки менеджерів з метою формування комунікативних умінь у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Доведено, що фахівці, які володіють комунікативними уміннями на високому рівні відповідають освітнім європейським стандартам, необхідно впровадити діалогове навчання, яке сприятиме формуванню діалогічної компетентності, що є вищим вираженням комунікативної компетенції фахівців-управлінців та дозволятиме реалізувати психологічні і дидактичні механізми самоорганізації дослідницької та пошукової діяльності фахівців, забезпечуватиме розвиток критичного мислення, вирішуючи важливі освітні завдання оволодіння продуктивними знаннями, інтегративними уміннями в рамках діалогу. Визначено, що в процесі застосування діалогового навчання підвищується мотивація навчання, проявляється зацікавленість, відбувається формування комунікативних умінь, креативності, інтелекту, розширюється їхній світогляд. Таким чином, на основі проведеного аналізу, необхідно зазначати, що формування комунікативних умінь у фахівців-управлінців має бути чітко структурованою. Крім того, важливо, спрямувати навчальний процес на особистісно-орієнтовану взаємодію, а також впроваджувати інтерактивні технології навчання, а саме: рольові та ділові ігри, тренінги, кейс-ситуації, метод проектів, мозковий штурм. А втілення даних технологій в процес навчання має здійснюватися на основі наступних принципів: проблемності у навчанні, взаємозумовленості та взаємообумовленості вивчення окремих дисциплін; ситуативності; доступності; професійної спрямованості; інтегрованості; принцип діяльнісного підходу в навчанні та групової співпраці.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 7(4); 141-147
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Співвідношення понять організатор та володілець атракціону як суб’єкта відповідальності в деліктних зобов’язаннях
The Correlation between the Manager and the Owner of the Attractions as a Subject of Responsibility in Tort Legal Relations
Autorzy:
Бабійчук (Babiichuk), Володимир (Volodymyr)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2187862.pdf
Data publikacji:
2022-06-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
експлуатація
володіння
утримання
атракціони
організація
відповідальність
exploitation
possession
maintenance
the attractions
organization
liability
Opis:
The article focused on the subject of tort liability for damage caused by the activities of the attractions. Particular attention is paid to the history of the concept of «owner of a source of increased danger» in the context of the owner of the attractions. Fundamental historical monuments of civil law of Ukraine have been studied. Documents such as Russ’ka Pravda; The Six Books of Constantine Armenopoulos in 1345; Lithuanian statutes; Cathedral Act of 1649; «The Rights of the Malorussian People» of 1743; Galician Civil Code of 1797; Napoleon’s Civil Code of 1804; The Collection of Malorussian Rights of 1807; Code of Civil Laws (as amended by the Law of June 4, 1912); Civil Code of the Russian Empire; Civil Code of the Ukrainian SSR of 1963; Fundamentals of the civil legislation of the USSR in 1991; current Civil Code of Ukraine were analyzed. Approaches to the understanding of the owner of the attractions as a person who: operates the source of the damage; owns the source of the damage; is obliged to maintain the source of the damage. The owner of the attractions is considered outside the legal framework of «the owner of the thing». There is a statement that human activity in the form of highly dangerous mobile environment is the basis for the formation of the source of harm – the attractions. It is concluded that the inseparable link between the activities of economic entities and the attractions, allows you to identify the responsible person of such a source through the entity that operates. There is a statement that the concept of «owner of the attractions» does not correspond to the modern realities of civil law, so there is a need to introduce into the conceptual apparatus of a specialized subject of liability for damage caused by the attractions. It is noted that the basis of the subject’s activities in relation to the activities of the attractions is not the ownership of the attractions and not its management, but the organization of its activities, namely the establishment of all processes since the creation of a legal entity or individual entrepreneur; development of plans and projects of attractions; installation of the attractions, its testing; selection and cohesion of personnel (operators); security; establishing a clear workflow of the attractions. The interpretation of the word «organize» is analyzed, and it is suggested that the special subject of responsibility for the damage caused by the attractions to determine «the organizer of the attractions». It is noted that the actual ownership of the attractions is carried out by persons who can be divided into two categories: the owner of the attractions and the organizer of the attractions. At the same time, when the owner uses the attractions in his activities, he also becomes the organizer. The features of the attractions organizer are highlighted and the author’s definition of the term «the attractions organizer » is proposed.
Статтю присвячено дослідженню суб’єкта деліктної відповідальності за шкоду, завдану діяльністю атракціону. Особливу увагу приділено історії становлення поняття «володілець джерела підвищеної небезпеки» в контексті володільця атракціону. Досліджено основоположні історичні пам’ятки цивільного права України. Проаналізовано такі документи, як Руська правда; «Синтагми» Матфія Властиря 1335 року; Шестикнижжя Константина Арменопула 1345 року; Литовські статути; Соборне уложення 1649 року; «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року; Галицький цивільний кодекс 1797 року; Цивільний кодекс Наполеона 1804 року; Зібрання малоросійських прав 1807 року; Звід законів цивільних (в ред. Закону від 4 червня 1912 р.); Цивільне Уложення Російської Імперії; Цивільний кодекс Української РСР 1963 року; Основи цивільного законодавства СРСР 1991 року; чинний Цивільний кодекс України. Виділено підходи до розуміння володільця атракціону, як особи, що а) здійснює експлуатацію джерела завдання шкоди; б) володіє джерелом завдання шкоди; в) зобов’язана до утримання джерела завдання шкоди. Розглянуто володільця атракціону за рамками правової конструкції «володілець речі». Сформовано твердження, що людська діяльність у вигляді підвищено небезпечного рухливого середовища виступає основою для формування джерела завдання шкоди – атракціону. Зроблено висновок, що нерозривний зв’язок діяльності господарчих суб’єктів і атракціону дає змогу ідентифікувати відповідальну особу такого джерела через суб’єкт, який здійснює діяльність. Констатовано, що поняття «володілець атракціону» не відповідає сучасним реаліям цивільних правовідносин, тому виникає потреба ввести в поняттєвий апарат спеціалізований суб’єкт відповідальності за шкоду, завдану атракціоном. Відзначено, що основою діяльності суб’єкта щодо функціонування атракціонів є не володіння атракціоном і не управління ним, а організація його діяльності, тобто налагодження всіх процесів від моменту створення юридичної особи або фізичної особи-підприємця; розробки планів та проєктів діяльності атракціонів; встановлення атракціону, його випробування; добору та згуртовування персоналу (операторів); гарантування безпеки; налагодження чіткого робочого процесу діяльності атракціонів. Проаналізовано тлумачення слова «організовувати» та запропоновано спеціальним суб’єктом відповідальності за шкоду, завдану атракціоном, визначити саме «організатора атракціону». Зауважено, що фактичне володіння атракціоном здійснюють особи, яких умовно можна поділити на дві категорії: володілець атракціону та організатор атракціону. Водночас, коли володілець використовує атракціон у своїй діяльності, він одночасно стає організатором. Виділено ознаки організатора атракціону та запропоновано авторську дефініцію поняття «організатор атракціону».
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2022, 2; 57-67
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-2 z 2

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies