Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Historiography" wg kryterium: Wszystkie pola


Wyświetlanie 1-12 z 12
Tytuł:
Проблематика історії грецької присутності на українських теренах у сучасній вітчизняній історіографії
Issues of the history of the Greek presence on Ukrainian territory in modern national historiography
Autorzy:
Piskizhova, Vladyslava
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1977999.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Greek presence on the Ukrainian territory
articles
theses
monographs
modern national historiography
грецька присутність на українських теренах
статті
дисертації
монографії
сучасна вітчизняна історіографія
Opis:
Метою розвідки є історіографічний аналіз доробку сучасних вітчизняних істориків із проблематики етнічної історії греків України, які належать до її найбільш давніх і сталих етнічних спільнот. У цьому зв’язку передбачені дослідницькі завдання, серед яких визначення основних тематичних напрямків цих студій. Методологія праці базується на наукових принципах історизму та об’єктивності. Було застосовано конкретнонаукові методи історіографічного аналізу й синтезу, ідеографічний тощо. Наукова новизна визначається насамперед тим, що дотепер заявлена тема в окреслених нею хронологічних межах не стала предметом окремого наукового дослідження. Висновки: Розробка проблематики етнічної історії греків України, яка була започаткована наприкін. XVIII – ХІХ ст. студіями вчених західноєвропейських країн та Російської імперії і значно еволюціонувала завдяки науковому доробку радянських істориків, отримала нового імпульсу на початку 1990-х рр. у працях українських істориків. Поява чергової хвилі наукового інтересу до означеної теми пов’язана з перезавантаженням вітчизняної історичної науки після відновлення незалежності України, імперативами державної етнополітики, запитами української громадськості тощо. Ці напрацювання побудовані на широкому колі нововиявлених джерел і вирізняються сучасними дослідницькими підходами, переосмисленням ключових питань, виробленням нових теорій (насамперед щодо етногенезу урумів та румеїв) тощо. Визначено, що вагомий внесок у вивчення проблематики було здійснено співробітниками Інституту історії України НАН України, зокрема Кабінету українсько-грецьких відносин (з 2007 р. – Центр досліджень українсько-грецьких відносин) на чолі з Н.О. Терентьєвою. На тлі широкого розмаїття питань з етнічної історії українських греків, які мають доволі високий ступінь розробки станом на сьогоднішній день, що насамперед стосується історії греків Ніжина й Надазов’я, їхнє національно-культурне життя в умовах незалежної України є найменш репрезентованим.
The purpose of the study is a historiographical analysis of the works of modern Ukrainian historians on the issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, who belong to its oldest and most stable ethnic communities. In this regard, several tasks are set, one of which is to define main thematic areas of these studies and the degree of their analysis. The methodology is based on the scientific principles of historicism and objectivity. Specific scientific methods of historiographic analysis, synthesis, ideographic and other methods were used. Scientific novelty is determined primarily by the fact that this topic within the outlined chronological boundaries has not become the subject of a separate scientific study so far. Conclusions: Development of issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, which was initiated in the studies of scholars from Western European countries and the Russian Empire at the end of the XVIII – XIX centuries and has evolved significantly thanks to the scientific achievements of Soviet historians, received a new impetus in the early 1990s in the works of Ukrainian historians. The emergence of another wave of scientific interest in this topic is associated with the reset of the national historical science after the proclamation of independence of Ukraine, the imperatives of state ethnopolitics, the demands of the Ukrainian public, etc. These developments are based on a wide range of newly discovered sources and are characterized by modern research approaches, rethinking key issues of the problem, developing new theories (primarily on the ethnogenesis of Urums and Roumeans), etc. It is determined that a significant contribution to the study of the issue was made by the staff of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, in particular the Cabinet of Ukrainian-Greek Relations (since 2007 – Research Center for Ukrainian-Greek Relations) headed by N.O. Terentyeva. Against the background of a wide variety of issues on the ethnic history of Ukrainian Greeks, which have a fairly high level of development today, primarily in the history of the Greeks of Nizhyn and North Azov region, their national and cultural life in independent Ukraine is the least represented.
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 428-450
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Дослідження життя і творчості хроніста Алессандро Ґваньїні від середини ХХ століття (польська, українська і російська історіографія)
Research into the life and work of Aleksander Gwagnin, a chronicler, from the mid-20th century (Polish, Ukrainian and Russian historiography)
Autorzy:
Diachok, Oleh
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1036397.pdf
Data publikacji:
2020-12-20
Wydawca:
Uniwersytet Pedagogiczny im. Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie
Tematy:
Aleksander Gwagnin
Chronicle of European Sarmatia
historiography
European Sarmatia
Kronika Sarmacji europejskiej
historiografia
Sarmacja europejska
Opis:
W artykule przeanalizowano studia nad życiem i twórczością kronikarza Aleksandra Gwagnina podejmowane przez polskich, ukraińskich i rosyjskich historyków i filologów ostatnich sześciu dekad. Autor wyróżnia dwa okresy. W pierwszym okresie (1960–1971) opublikowano prace о biografii Gwagnina, w których do obiegu naukowego wprowadzono nowe źródła, dokonały się pozytywne zmiany w ocenie wkładu kronikarza naukowców rosyjskich, pojawiły się publikacje o korzystaniu z jego Kroniki Sarmacji europejskiej przez autorów krajów Europy zarówno zachodniej, jak i wschodniej. W drugim okresie (od początku lat 70. XX wieku) Kronika Gwagnina stała się obiektem wszechstronnej analizy: badano jej źródła, ją samą jako źródło historyczne i historiograficzne, rękopiśmienne tłumaczenia Kroniki i odrębnych fragmentów, problem autorstwa samego dzieła. Ukazały się jej nowoczesne tłumaczenia, częściowo po rosyjsku i w całości po ukraińsku z komentarzami.
The paper is dedicated to the analysis of life and work of Aleksander Gwagnin, a Polish chronicler from the 16th century, on the basis of Slavic historical‑philological studies. The author distinguishes two periods of interest in Gwagnin: in the first one (1960–1971) mainly works on his biography were written, Russian researchers made a positive verification of the authenticity of Chronicle of European Sarmatia – Gwagnin’s major work, which was also appreciated as a valuable source of knowledge by historians from Western Europe. In the second period of research (from the 1970s), Chronicle… became an object of a comprehensive historical and historiographical analysis, for example the question of Gwagnin’s authorship was considered. On the basis of new, critical translations (partly in Russian and entirely in Ukrainian with comments), thorough textological studies of the work were conducted.  
Źródło:
Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historicolitteraria; 2020, 20; 142-153
2081-1853
Pojawia się w:
Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historicolitteraria
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Лінгвоісторіографія української лінгвістики ХХІ століття: жанрові різновиди репрезентації
Linguistic historiography of the XXI century Ukrainian Linguistics: representation genre varieties
Autorzy:
Kosmeda, Tetyana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/31344010.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
антропоцентризм
дискурс
жанр
лінгвоісторіографія
націєцентризм
національна наукова школа
філософія науки
anthropocentrism
discourse
genre
linguistic historiography
nation-centrism
national research school
philosophy of science
Opis:
У науковій розвідці актуалізується принцип антропоцентризму та націєцентризму у зв’язку з викладом теоретичних засад української лінгвоісторіографії, що базується на національній традиції і нових підходах до принципів опису історії мовознавства. Зазначене важливо для переосмислення української лінгвофілософії і філософії науки загалом. У сучасній українській лінгвістиці актуалізовані традиційні жанри репрезентації історіографії (покажчик, біобібліографія, хрестоматія, монографічні видання, наукові статті і под.), присвячені питанням історії розвитку української лінгвістики загалом, наукових осередків і шкіл зокрема, опису досягнень в окремих галузях українського мовознавства, напрацювань окремих учених та ін.) і нові гібридні жанри (метабібліографічні посібники, бібліографія окремих часописів, хрестоматії за окремими науковими напрямами, словники персоналій та ін.). У сучасному науковому просторі відбувається становлення й розвиток критично-шанувального дискурсу, лінгвістики персоналій.
The paper discusses the principle of anthropocentrism and nation-centrism in relation to the presentation of the theoretical foundations of Ukrainian linguistic historiography, based on national traditions and new approaches to the principles of describing the history of linguistics. It is significant for reconsidering Ukrainian linguistic philosophy and philosophy of science in general. In modern Ukrainian linguistics, traditional genres of historiography are updated (index, biobibliography, textbook, monographs, scientific articles, etc.) on the history of Ukrainian linguistics in general, research centers and schools in particular, descriptions of achievements in certain fields of the Ukrainian linguistic studies, etc.) and new hybrid genres (metabibliographic manuals, bibliography of individual journals, textbooks in some scientific fields, dictionaries of personalities, etc.). In the modern scientific space the formation and development of critical-respecting discourse as well as linguistics of personalities can be observed.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 75-87
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Геополітичний Статус України: Історіографія Та Методологічний Дискурс
Geopolitical Status of Ukraine: Historiography and Methodological Discourse
Autorzy:
Kondratenko, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070516.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
methodology
geopolitics
foreign policy
the Baltic-Black Sea project
geopolitical status of Ukraine
методологія
геополітика
зовнішня політика
геополітичний статус україни
міжмор’я
Opis:
The issue of Ukraine’s geopolitical status through the prism of historiography and methodological discourse of domestic and foreign scholars is revealed. It is established that in the vast majority of scientific works the geopolitical status of Ukraine is defined as extremely low with a further tendency to deteriorate. It is found out that the decline of Ukraine’s geopolitical status in the international arena began immediately after it acquired non-nuclear status under pressure from Russia and the United States. In the end, the “cassette” and “Kolchuga” scandals caused only a deterioration of both the international image and the geopolitical status of Ukraine. According to the works of leading Ukrainian scholars, the crisis of foreign policy and the decline of geopolitical status of the state were also caused by internal factors. These included the demographic crisis, large-scale corruption and falling GDP, which in turn led to an increase in Ukraine’s negative trade balance. A significant number of scholars link the weakness of Ukraine’s geopolitical status with its complicated geographical location. Thus, we can agree with the most authors that Ukraine is geographically located between the West and the East, as well as at the intersection of strategic interests of three civilizations: Euro-Atlantic, Eurasian and Islamic. It is this factor, along with Ukraine’s internal problems, that determines the peripherality of Ukraine’s geopolitical position as that of a buffer state. In order to finally transform Ukraine into a “gray” security zone and prevent its rapprochement with the EU and NATO, Russia launched a hybrid war in 2014, as a result of which it annexed Crimea and caused an armed conflict in Donbas. Such actions of Russia led to further weakening of the geopolitical status of Ukraine and its final transformation into an object of policy of powerful international players. In the current circumstances and forecasts, we increasingly share the idea of intensifying the Euro-Atlantic vector of Ukraine’s foreign policy and establishing a strategic security dialogue to strengthen relations with Eastern European neighbors in the framework of the possible implementation of the Baltic-Black Sea project.
Розкрито питання геополітичного статусу України через призму історіографії та методологічного дискурсу вітчизняних та зарубіжних науковців. Встановлено, що у абсолютній більшості наукових праць геополітичний статус України визначений як вкрай низький з подальшою тенденцією до погіршення. З’ясовано, що зниження геополітичного статусу України на міжнародній арені розпочалося одразу після набуття нею без’ядерного статусу під тиском Росії та США. Врешті «касетний» та «кольчужний» скандали зумовили лише погіршення як міжнародного іміджу, так і геополітичного статусу України. Згідно праць провідних українських вчених, криза зовнішньої політики та зниження геополітичного статусу держави були також зумовлені й внутрішніми чинниками. Серед них: демографічна криза, масштабна корупція та падіння рівня ВВП, що у свою чергу стало причиною зростання від’ємного торговельного сальдо України. Значна кількість науковців пов’язує слабкість геополітичного статусу України з її складним географічним положенням. Адже, варто погодитися з більшістю авторів, Україна географічно знаходиться між Заходом і Сходом, а також на перетині стратегічних інтересів трьох цивілізацій: євроатлантичної, євразійської та ісламської. Саме цей фактор, поряд із внутрішніми українськими проблемами, зумовлює периферійність геополітичного положення України як буферної держави. З метою остаточного перетворення України на «сіру» безпекову зону та унеможливлення зближення її з ЄС та НАТО, РФ у 2014 р. розпочала гібридну війну унаслідок чого анексувала Крим та спричинила збройний конфлікт на Донбасі. Такі дії Росії зумовили подальше ослаблення геополітичного статусу України та остаточне перетворення її на об’єкт політики потужних міжнародних гравців. За нинішніх обставин і прогнозів дедалі розділяємо думку про активізацію євроатлантичного вектору зовнішньої політики України та налагодження стратегічного безпекового діалогу про зміцнення відносин зі східноєвропейськими сусідніми країнами у рамках можливої реалізації проекту Балто-Чорноморської співдружності (Міжмор’я).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 41-63
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ОБРАННЯ НА БОЛГАРСЬКИЙ ПРЕСТОЛ ФЕРДИНАНДА КОБУРГА У ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ Й НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
ELECTION OF FERDINAND COBURG TO THE BULGARIAN THRONE IN THE SOCIO-POLITICAL AND SCIENTIFIC DISCOURSE OF THE RUSSIAN EMPIRE
Autorzy:
Mykolenko, Dmytro
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2153626.pdf
Data publikacji:
2022-12-12
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Ferdinand Coburg
discourse
Russian Empire
public
historiography
Opis:
The paper characterizes the reflections of Russian historians, journalists and publicists regarding the election of Ferdinand Coburg as Prince of Bulgaria. These reflections are part of the socio-political discourse of the Russian Empire in 1887–1917. The concept of “socio-political and scientific discourse” is understood by us as a complex of texts – articles, monographs, news reports, cartoons, journalism, as well as the result of social, political, international, cultural, pragmatic, cognitive and philosophical factors characteristic of the Russian Empire in the late 19th and early 20th centuries. The reflection of the election to the Bulgarian throne of Ferdinand Coburg in the socio-political and scientific discourse of Russia has not previously been the subject of specific historical research. The public interest of the Russian Empire in the election of Ferdinand to the Bulgarian throne in 1887 was determined by the great importance of this Balkan country in the geopolitical plans of the empire. The assessments of the Russian public of this event depended on its perception by the official Russian government. The autocratic government had a decisive influence on the opinion of intellectuals, and the imperial narrative, even after the 1905 Revolution, continued to largely determine the evaluative approaches of both liberal and conservative authors. We can trace the differences in the perception of the fact of the election of Coburg to the Bulgarian throne by representatives of the liberal and conservative trends
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2022, 31; 229-241
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Teoretyczne problemy współczesnej historycznej polityki na Ukrainie
Autorzy:
Zaszkilniak, Leonid Opanas
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/632206.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej
Tematy:
historical politics, Ukraine, social functions of history, Ukrainian historiography, myths and stereotypes
polityka historyczna, Ukraina, społeczne funkcje historii, ukraińska historiografia, mity i stereotypy
історична політика, Україна, соціальні функції історії, українська історіографія, міфи і стереотипи
Opis:
The article deals with the theoretical problems of current historical politics in Ukraine. The beginning presents the definition of historical politics as an instrument of state power that works to confirm the dominant interpretations of the past. The author then analyses the theoretical issues relevant to the social functions of historical knowledge and argues that the principal one among them is the social identification of members of the community which seeks to separate itself from other communities. It is emphasised that history acts as a “biography” of a community or person, and historical knowledge functions as a product of the ideologists of this community. The argument references the theory of “cultural imputation” elaborated in detail by the Polish historian Wojciech Wrzosek. The author also introduces his own concept of the historian’s limitations in understanding and explaining the past from contemporary positions, since the current state of knowledge has the ability to rely only on the past models. The subsequent part describes the difficulties of modern Ukrainian historiography in shaping the “normative” image of Ukraine, which would foresee a projection of the subjectivity of the modern state in its past. Ukrainian historians have to cope with numerous anti-Ukrainian myths and stereotypes that have been developed over the centuries by powerful Ukraine’s neighbors, primarily Russia and Poland. The final part of the article provides examples of a gradual re-evaluation by Ukrainian historians of established and widespread stereotypes, in particular on the concept of “Great Patriotic War”, and also analyses the measures taken by the Ukrainian authorities regarding historical policy after the so-called The Revolution of Dignity and the beginning of the Russian-Ukrainian War, in particular regarding de-communization and the return of the fighters for the independence of Ukraine to the social historical discourse.
W artykule rozpatrzono teoretyczne zagadnienia współczesnej polityki historycznej na Ukrainie. Najpierw podano określenie historycznej polityki jako instrumentu władzy państwowej dla poszerzenia i utwierdzenia dominujących interpretacji przeszłości. Następnie zanalizowano teoretyczne kwestie społecznych funkcji wiedzy historycznej i stwierdzono, że najważniejszą z nich jest społeczna tożsamość członków wspólnoty, która pragnie oddzielić się od innych wspólnot. Podkreślono, że historia występuje jako „biografia” wspólnoty lub osoby, a wiedza historyczna jako utwór ideologów tej wspólnoty. Przy tym wykorzystano teorię imputacji kulturowej  polskiego historyka Wojciecha Wrzoska. Autor wprowadza też własną koncepcję ograniczeń historyka w rozumieniu i wyjaśnianiu przeszłości z pozycji współczesności w związku z tym, że bieżący stan poznawania stwarza możliwość oparcia się tylko na minionych wzorcach. W dalszej części scharakteryzowano trudności współczesnej ukraińskiej historiografii w kształtowaniu „normatywnego” obrazu Ukrainy, który przewidywałby projekcję przedmiotowości współczesnego państwa w jego przeszłość. Ukraińscy historycy muszą pokonywać wiele antyukraińskich mitów i stereotypów wytworzonych w ciągu stuleci przez sąsiadów Ukrainy, przede wszystkim Rosję i Polskę. Na końcu podano przykłady stopniowego obalenia przez ukraińskich badaczy ustalonych i poszerzonych historycznych stereotypów, zwłaszcza odnoszących się do konceptu „wielkiej wojny ojczyźnianej” oraz przeanalizowano przedsięwzięcia organów władzy Ukrainy w sprawie prowadzenia polityki historycznej po tzw. rewolucji godności i początku wojny rosyjsko-ukraińskiej, a zwłaszcza te związane z dekomunizacją i przywróceniem do społecznego historycznego dyskursu wojowników o niepodległość Ukrainy.
У статті розглянуто теоретичні проблеми сучасної історичної політики в Українi. На початку подано визначення історичної політики як інструменту державної влади для утвердження домінантних інтерпретацій минулого. Далі Автор аналізує теоретичні питання соціальних функцій історичного знання і стверджує, що головною серед них є соціальна ідентифікація членів спільноти, яка прагне відокремитись від інших спільнот. Підкреслено, що історія виступає як «біографія» спільноти чи особи, а історичне знання – як твір ідеологів цієї спільноти. При цьому використано теорію «культурної імпутації» польського історика Войцєха Вжоска. Автор запроваджує також власну концепцію обмеженості історика у розумінні та поясненні минулого з сучасних позицій, оскільки біжучий стан пізнання має можливість спиратися тільки на минулі взірці. Далі охарактеризовано труднощі сучасної української історіографії у формуванні «нормативного» образу України, який би передбачав проекцію суб’єктності сучасної держави у її минуле. Українським історикам доводиться долати численні антиукраїнські міфи і стереотипи, вироблені впродовж століть сусідами України, насамперед Росією і Польщею. В заключній частині статті подано приклади поступової переоцінки українськими істориками усталених і поширених стереотипів, зокрема щодо концепту «великої вітчизняної війни», а також проаналізовано заходи органів влади України щодо історичної політики після т.зв. pеволюції гідності та початку російсько-української війни, зокрема щодо декомунізації і повернення до суспільного історичного дискурсу борців за незалежність України.
Źródło:
Res Historica; 2018, 46
2082-6060
Pojawia się w:
Res Historica
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Французька революція кінця XVIII століття в історіографії останньої третини XIX – початку XXI ст.
The French Revolution of the End of the XVIII Century in the Historiography of the Last Third of the XIX – the Beginning of the XXI Century
Autorzy:
Taran, L.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51608618.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Французька революція кінця XVIII ст.
“російсько-українська історична школа”
соціалістична
ліберальна та марксистська історіографія революції
сучасні концепції революції
French Revolution of the end of the XVIII century
“Russian-Ukrainian historical school”
liberal
socialist
Marxist historiography
modern concepts of revolution
Opis:
У статті простежуються методологічні основи вивчення Французької революції кінця ХVIII століття та концептуальні зміни в її трактуванні з останньої третини XIX – початку ХХІ ст. В останній третині XIX ст. у французькій історичній науці запанував позитивізм, принадами якого були сформульовані О. Контом ще у 30-х роках. Під його впливом історики почали звертатися до вивчення архівів, відроджувалися університети, історична періодика. Вивчення Великої французької революції велося школою А. Олара, який має великі заслуги у розробці її політичної історії. Російська й українська історіографія цієї революції теж у цей час набувала професіоналізму на засадах позитивізму і прославилася створенням «російсько-української історичної школи» –М.І. Карєєв, І.В. Лучицький, М.М. Ковалевський, Є.В. Тарле. Школа під впливом реалій життя та марксизму зробила значний внесок у розробку аграрного аспекту революції. З кінця ХІХ ст. світова історіографія відчула могутній вплив неокантіанства, особливо баденської школи – В. Віндельбанд та Г. Ріккерт. У підсумку це привело у Франції до створення широковідомої школи «Анналів». Вона вважала історичні факти фактами психологічними. Перехід же до вивчення психології маси під час революції був у Франції здійснений істориками соціалістичного напрямку – передусім Ж. Лефевром – послідовником Ж. Жореса. У статті простежуються концептуальні зміни у трактуванні революції – зміни як у французькій історіографії, так і у російській, українській, радянській. Визначним етапом у формуванні нового концептуального образу революції були її ювілеї – 190, 200-ліття, та світові дискусії з приводу кардинальних її питань. В статті дається огляд поглядів французьких, американських та російських вчених і робиться невтішний висновок про те, що за останні десятиліття вивчення революції в Україні зійшло нанівець.
The article traces the methodological foundations of the study of the French Revolution at the end of the XVIII century and conceptual changes in its interpretation from the last third of the XIX to the beginning of the XXI century. In the last third of the XIX century in French historiography, positivism occupied a dominant position, the principles of which were outlined by A. Comte back in the 30s. Under his influence, historians began to turn to the study of archives, universities and historical periodicals were revived. The study of the Great French Revolution was carried out by the school of A. Aulard, who is credited with developing its political history. The Russian and Ukrainian historiography of this revolution also acquired a professional appearance, based on the same principles of positivism and became famous for the creation of the “Russian-Ukrainian historical school” – N.I. Kareev, I.V. Luchitsky, M.M. Kovalevsky, E.V. Tarle. The school, influenced by the realities of Russian reality and Marxism, made an important contribution to the development of the agrarian aspect of the revolution. From the end of the XIX century world historiography was strongly influenced by neo-Kantianism, especially by the Baden school of W. Windelband and H. Rickert. As a result, this led to the creation of the well-known Annales school. The school considered historical facts to be psychological facts. The transition to the study of the psychology of the masses during the revolution was carried out in France by historians of the socialist direction - the pioneer was J. Lefebvre. These historians were followers of J. Jaurès. The article traces conceptual changes in the interpretation of the French Revolution at the end of the XVIII century – changes in both French and Russian, Ukrainian, Soviet historiography. It is noted that an important stage in the formation of a new conceptual image of the revolution was its anniversaries – the 190th, 200th anniversary, and world discussions around its cardinal problems. The article provides an overview of the points of view of French, American, Russian scientists and makes a sad conclusion that over the past decades, the study of the revolution in Ukraine has come to naught.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 16-29
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
„Революційний союз робітників і селян” в українській марксистській історіографії 1920 – 1930-х рр. („Revoljucіjjnijj sojuz robіtnikіv і seljan” v ukraїnskіjj marksistskіjj іstorіografії 1920 – 1930-kh rr.)
„The revolutionary worker-peasant alliance” in Ukrainian marxist historiography of the 1920 – 1930-ies
„Революционный союз рабочих и крестьян” в украинской марксистской историографии 1920 – 1930-х гг.
Autorzy:
Житков (Zhitkov), Олександр (Oleksandr)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2178650.pdf
Data publikacji:
2016-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Marxist historiography
social paradigm
worker-peasant alliance
post-totalitarian transformation
totalitarian ideology
марксистская историография
социальная парадигма
тоталитарная идеология
посттоталитарная трансформация
союз рабочих и крестьян
Opis:
The author of this article has studied the original material, revealing the opportunity of totalitarian period historiographical sources decontruction. The formation of the Soviet discourse of the historical and chronological matrix (scheme), so called „Lenin’s concept of the working class and peasantry alliance during the Revolution and Civil War” has been enlightened. The influence of Bolshevism ideology on the historical science has been shown. The reasons of Soviet historical narrative fluctuation in Ukrainian „Marxist school” historiography of the 1920 – 1930-ies have been defined. The idea of the „Marxist historiography” going through a period of disengagement and uncertainity concerning the solution of national and social components of history under conditions of totalitarian USSR society has been grounded. It is evident that its social paradigm was close to the national concept, while the ideological pressure of the totalitarian system and political control of the government forced the Ukrainian Soviet historians to prioritize the development of the 1917 – 1920 Proletarian Revolution and Civil War class schema in Ukraine.
Автором статьи изучен оригинальный материал, расскрывающий возможности деконструкций историографических источников тоталитарного периода. Освещается формирование советского дискурса историко-хронологической матрицы (схемы), т. н. „ленинской концепции союза рабочего класса и крестьянства” в период революции и гражданской войны. Показано влияние идеологии большевизма на историческую науку. Определены причины флуктации советского исторического наратива „марксистской школы” украинской историографии 1920 – 1930-х гг. Обоснована мысль о том, что в условиях тоталитарного общества СССР „марксистская историография” переживала период размежевания и неопределенности касательно решения дилеммы национального и социального компонентов истории. Очевидно, что ее социальная парадигма была близка к национальному концепту, в то время как идеологическое давление тоталитарной системы и политический контроль органов власти, навязывали украинским советским историкам приоритетность разработки классовой схемы пролетарской революции и гражданской войны на Украине 1917 – 1920 годов.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2016, 2; 90-106
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Дослідження пам’яток кам’яної сакральної архітектури ніез «Переяслав» (1991–2020): історіографія проблеми
Research of monuments of stone sacred architecture of the nher «Pereiaslav» (1991–2020): historiography
Autorzy:
Вовкодав (Vovkodav), Вікторія (Viktoriia)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2177499.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
пам’ятка архітектури
сакральна споруда
собор
дзвіниця
церква
architectural monument
sacred building
cathedral
bell tower
church
Opis:
An attempt at historiographical analysis dedicated to the monuments of stone sacred architecture of the National Historical and Ethnographic Reserve «Pereiaslav» was made in this research. These monuments are listed on the State Register of Immovable Monuments of Ukraine by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 929 of October 10, 2012 under security numbers: 100030/1-N, 100030/2-N, 100031/1- N, 100031/2-N. These include: Ascension Cathedral (1700), St. Michael’s Church (1750) and the bell tower with the refectory of St. Michael’s Church (1747). The bell tower of Ascension Cathedral (1770–1776), which is on the balance of Pereiaslav UTC and is an integral part of the complex of monuments of Ascension Monastery 1700–1776, was taken into account too. The results of the study of the above sacred monuments should be considered as part of the author’s research. The subject of this research is the study of scientific literature on cultural heritage sites of the National Historical and Ethnographic Reserve «Pereiaslav». Publications on this issue should be considered within two periods: the soviet (1954−1991) and modern (1991−2019). An overview of scientific works published during the modern period, characterized by an increase of scientific interest in sacred stone monuments of architecture of the National Historical and Ethnographic Reserve «Pereiaslav» was offered in this study. In order to convenience of perception, we divided these studies into two groups according to their thematic content. The first one includes publications directly devoted to the study of these objects. Among the researchers in this group are: D. A. Teteria, M. T. Tovkailo, O. V. Yurchenko, L. M. Nabok, O. V. Kolybenko, V. V. Vecherskyi, V. P. Melnyk, I. V. Bilchenko and other. Another group consists of generalized and fragmentary researches, related to the study of the history of Pereiaslav and Ukraine in general. These include studies of various thematic areas, where monastic complexes of Pereiaslav are mentioned in a certain aspect. Among the researchers in this group are: O. V. Lesyk, V. V. Nikitina, M. I. Sikorskyi, H. M. Buzian, M. V. Rodobudko, O. V. Tkachenko, N. M. Soloviova, V. M. Lialko, H. P. Tkachenko, N. H. Tkachenko, L. V. Lykhovyd, I. I. Kucherenko, S. O. Korkach, A. Kuzmenko, N. V. Kostenko, Yu. V. Avramenko, O. I. Tonkonoh, V. M. Shakula, O. M. Zham, O. A. Horbovyi, L. V. Naumenko, S. M. Zuber, S. M. Zakharchenko ta Yu. S. Fihurnyi, Yu. A. Mytsyk ta I. Yu. Tarasenko, V. Yu. Vysharovskyi, S. S. Dembitskyi, N. V. Kostiuk, I. H. Dunaina, S. A. Teteria, N. A. Boiko, M. V. Shkira, N. M. Shkira, A. O. Ivanenko, O. A. Tarapon, T. Yu. Nahaiko, S. V. Taranets, V. A. Lokha, V. P. Kotsur, O. I. Hurzhii, O. L. Lastovska and other. Our work on collecting and systematizing scientific literature on stone sacred monuments of architecture will be used in the future during the creation of a bibliographic index of works on objects under the operational management of the NHER «Pereiaslav».
У цій розвідці здійснено спробу історіографічного аналізу праць, присвячених пам’яткам кам’яної сакральної архітектури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України Постановою Кабінету Міністрів України № 929 від 10 жовтня 2012 р. під охоронними номерами: 100030/1-Н, 100030/2-Н, 100031/1-Н, 100031/2-Н. До них належать: Вознесенський собор (1700 р.), Михайлівська церква (1750 р.) та дзвіниця з трапезною Михайлівської церкви 1747 р. До уваги також взято дзвіницю Вознесенського собору (1770–1776 рр.), яка знаходиться на балансі Переяславської об’єднаної територіальної громади і є невід’ємною частиною комплексу пам’яток Вознесенського монастиря (1700–1776 рр.). Результати дослідження, зазначених вище сакральних пам’яток, необхідно розглядати як частину розвідки автора, предметом якої є вивчення наукової літератури про об’єкти культурної спадщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Значний масив наукових публікацій з цієї проблематики варто розглядати в межах двох періодів: радянського – 1954–1991 рр. та сучасного – 1991–2019 рр. У цьому дослідженні запропоновано огляд наукових праць, що вийшли друком впродовж сучасного періоду, характерною ознакою якого є збільшенням наукового інтересу до кам’яних сакральних пам’яток архітектури Заповідника. Для зручності сприйняття ці студії ми розділили на дві групи відповідно до їх тематичного наповнення. До першої – віднесені публікації, що безпосередньо присвячені вивченню вказаних об’єктів. Серед дослідників цієї групи варто згадати: Д. А. Тетерю, М. Т. Товкайла, О. В. Юрченка, Л. М. Набок, О. В. Колибенка, В. В. Вечерського, В. П. Мельник, І. В. Більченко тощо. Іншу групу складають розвідки узагальнюючого та фрагментарного характеру, пов’язані з вивченням історії Переяславщини та України загалом. До них належать дослідження різного тематичного спрямування, де у певному аспекті згадуються монастирські комплекси м. Переяслава. До пошукчів другої групи відносяться: О. В. Лесик, В. В. Нікітіна, М. І. Сікорський, Г. М. Бузян, М. В. Родобудько, О. В. Ткаченко, Н. М. Соловйова, В. М. Лялько, Г. П. Ткаченко, Н. Г. Ткаченко, Л. В. Лиховид, І. І. Кучеренко, С. О. Коркач, А. Кузьменко, Н. В. Костенко, Ю. В. Авраменко, О. І. Тонконог, В. М. Шакула, О. М. Жам, О. А. Горбовий, Л. В. Науменко, С. М. Зубер, С. М. Захарченко та Ю. С. Фігурний, Ю. А. Мицик та І. Ю. Тарасенко, В. Ю. Вишаровський, С. С. Дембіцький, Н. В. Костюк, І. Г. Дунайна, С. А. Тетеря, Н. А. Бойко, М. В. Шкіра, Н. М. Шкіра, А. О. Іваненко, О. А. Тарапон, Т. Ю. Нагайко, С. В. Таранець, В. А. Лоха, В. П. Коцур, О. І. Гуржій, О. Л. Ластовська та ін. Пророблена нами робота зі збору та систематизації наукової літератури про кам’яні сакральні пам’ятки архітектури в подальшому буде використана під час створення бібліографічного покажчика праць, присвяченого об’єктам, що перебувають в оперативному управлінні НІЕЗ «Переяслав»
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2022, 7(4); 99-119
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Постать Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного) у спогадах і історичних дослідженнях XX – поч. XXI ст.
Postać Wilhelma von Habsburga (Wasyla Wyszywanego) we wspomnieniach i badaniach historycznych XX – początku XXI wieku
The figure of Wilhelm von Habsburg / Vasyl` Vyshivanyj / in memoirs and historical studies of XX – ear. XXI cen.
Autorzy:
Лазурко, Лідія
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2077242.pdf
Data publikacji:
2021-12-29
Wydawca:
Uniwersytet Rzeszowski. Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego
Tematy:
historiografia
obraz historiograficzny
Wilhelm von Habsburg
Wasyl Wyszywany
tożsamość narodowa
historiography
historiographic image
Vasyl Vyshyvanyi
identity
national identification
Opis:
W artykule przedstawiono, jak rozwijała się i nabrała charakteru legendy historia austriackiego arcyksięcia Wilhelma von Habsburga, znanego jako pułkownik Wasyl Wyszywany, który zdecydował się zmienić własną tożsamość narodową i wybrał wizerunek bojownika o wolność Ukrainy. Ukazano, w jaki sposób ewoluował obraz samego bohatera: od poznania okoliczności zmiany tożsamości narodowej do badania motywów tego kroku. Na podstawie źródeł pochodzenia osobistego i materiałów historiograficznych powstałych w XX w. pokazano, w jaki sposób konstruowano historiograficzny wizerunek tej postaci.
The purpose of the research – is to demonstrate how the historiographic image of Wilhelm von Habsburg, known as Colonel Vasyl Vyshyvanyi, was constructed on the basis of sources of personal origin and historiography materials that were deposited during the XX century. In the first time in historiography shown as the as the story of the Austrian archduke, who decided to change his national identity and chose for himself the image of a fighter for the will of Ukraine, unfolded and mythologized. The history of the life of the Austrian Archduke Wilhelm von Habsburg-Lötringen has in recent years been enriched by a number of thorough studies. The main issue of this research was the question of choosing a Ukrainian national identity. The construction of the Ukrainian legend Vasyl Vyshyvany in the historiography began, based on his own autobiography. As the accumulation of source and scientific material, the question of the vision of the hero evolved: from explaining the circumstances of change of national self-identification to exploring the motives of this step. Changes in the interpretation of this issue were also outlined and brought to the cultural and philosophical research field.
Źródło:
Galicja. Studia i materiały; 2021, 7; 316-326
2450-5854
Pojawia się w:
Galicja. Studia i materiały
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та контрпам’ять про Другу світову війну в Словаччині
Historical Memory and Counter-memory of the Second World War in Slovakia
Autorzy:
Боровець, I.I.
Віднянський, В.С.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676903.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Словацька держава 1939-1944 рр.
Словацька Республіка
Друга світова війна
історіографія
історична пам’ять і контрпам’ять
Словацьке національне повстання
Голокост
«Мала війна»
«усна історія»
військові мемуари ймеморіали
Slovak state in 1939-1944
Slovak Republic
World War II
historiography
historical memory and counter-memory
Slovak National Uprising
Holocaust
“Little War”
“oral history”
war memoirs and memorials
Opis:
У Словацькій Республіці (СР) після Оксамитової революції 1989 р. в Чехословаччині й розпаду ЧСФР у 1993 р. актуалізувалася проблема створення національного наративу історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, як одного з важливих елементів трансформації словацького суспільства та системних посткомуністичних перетворень у молодій державі. У статті розглянуто офіційну версію збереження й популяризації історичної пам’яті про Другу світову війну в СР, головною державною інституцією для впровадження якої виступає створений у 2002 р. Інститут національної пам’яті, а також різні  інтерпретації словацькими істориками та політиками таких вузлових подій часів Другої світової війни як історія Словацької держави 1939-1944 рр., угорсько-словацької «Малої війни» в березні 1939 р., участі словацьких військових підрозділів у війні на Східному фронті, Словацького національного повстання 1944 р., Голокосту. При цьому використовуються різні джерела: наукова літературай художні твори, продукція кіномистецтва та історичної публіцистики, військові мемуари й меморіали історичної пам’яті, матеріали «усної історії» тощо. Наголошується, що роздвоєність словацької історіографії, історичної пам’яті та й власне суспільства в оцінках та інтерпретаціях подій Другої світової війни в національній історії триває до нині, насамперед як протистояння офіційної/наднаціональної та національної версій історичної пам’яті. Перевага на сучасному етапі спостерігається за наднаціональним підходом, який застосовує інтегральний метод, синтезує погляди, пропонує багаторакурсні бачення, а оцінки історичних фактів, явищ та процесів здійснює на основі критеріїв лібералізму та демократії.
In the Slovak Republic (SR), after the Velvet Revolution of 1989 in Czechoslovakia and the collapse of ČSFR in 1993, the problem of creating a national narrative of historical memory, in particular about the Second World War, as one of the important elements of the transformation of Slovak society and systemic post-communist transformations in the young state, became more urgent. The article deals with the official version of preserving and popularizing the historical memory of the Second World War in the Slovak Republic, the main state institution for the implementation of which is the Institute of National Remembrance established in 2002, as well as various interpretations by Slovak historians and politicians of such key events of the Second World War as the history of the Slovak state in 1939-1944, the Hungarian-Slovak “Little War” in March 1939, the participation of Slovak military units in the war on the Eastern Front, the Slovak National Uprising of 1944, the Holocaust. Various sources are used: scientific literature and fiction, cinema and historical journalism, military memoirs and memorials of historical memory, materials of “oral history”, etc. The authors emphasize that the bifurcation of Slovak historiography, historical memory and society itself in assessments and interpretations of the events of World War II in national history continues to this day, primarily as a confrontation between official/supranational and national versions of historical memory. The supranational approach, which applies an integral method, synthesizes views, offers multidimensional visions, and evaluates historical facts, phenomena and processes based on the criteria of liberalism and democracy, is preferred at the present stage.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 57-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Tрансформація поглядів науковців XX століття на етнологічні студії Івана Франка (Transformacіja pogljadіv naukovcіv XX stolіttja na etnologіchnі studії Іvana Franka)
The transformation of the scientists views of 20th century on ethnological studies of Ivan Franko
Трансформация взглядов ученых ХХ века на этнологические исследования Ивана Франко
Autorzy:
Конта (Konta), Ростислав (Rostislav)
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2178649.pdf
Data publikacji:
2016-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
I. Franko
ethnology
ethnography
folklore
historiography
bibliography
Shevchenko Scientific Society in Lviv
Иван Франко
этнология
этнография
фольклористика
историография
библиография
Научное общество имени Шевченко во Львове
Opis:
An article deals with a problem of study of scientists of XX century ethnological scientific heritage of I. Franko by analyzing historiographical and bibliographical works concerning the problem.
В статье рассматривается вопрос изучения учеными ХХ века этнологического научного наследия И. Франко путем анализа историографических и библиографических трудов, затрагивающих поставленную проблему.
Źródło:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe; 2016, 2; 75-89
2543-9227
Pojawia się w:
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-12 z 12

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies