Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "AUTONOMY" wg kryterium: Wszystkie pola


Wyświetlanie 1-8 z 8
Tytuł:
Виборність старшини як політико-культурна цінність і маркер автономії козацького Гетьманату (друга половина XVІІ-XVІІІ ст.)
Election of a Sergeant as a Apolitical and Cultural Value and a Marker of the Autonomy of the Cossack Hetmanate (Second Half of The XVII-XVIII Centuries)
Elekcyjność starszyzny jako wartość polityczna i kulturalna oraz wyznacznik autonomii Hetmanatu Kozackiego (druga połowa XVII-XVIII wieku)
Autorzy:
Horobets, Viktor
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2053593.pdf
Data publikacji:
2022-04-01
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II. Towarzystwo Naukowe KUL
Tematy:
Kozacy
Hetmanat
wojsko zaporoskie
prawo do wolnych wyborów
hetman kozacki
starszyzna kozacka
kultura polityczna Kozaków
prawa autonomii
Cossacks
Cossack Hetmanate
Zaporozhian Host
right of free election
Cossack Hetman
Cossack sergeant
political culture of Cossacks
rights of autonomy
Opis:
У статті досліджується проблема функціонування в політичній культурі і практиці козацької України засад вільної елекції козацької старшини – від сотників до полковника та гетьмана включно. Прослідковуються традиційне змістове наповнення поняття «вільна елекція» та темпоральні зміни в його характері, що сталися в процесі іманентного політичного і соціального розвитку козацького Гетьманату, а також під впливом чинників зовнішнього характеру. В контексті впливів зовнішнього походження детально реконструюється політика Російської держави щодо побутування практики виборності влади в автономному по відношенню до імперського центру Козацькому Гетьманаті, зокрема намагання центральної влади спочатку налагодити контроль за цариною кадрової політики автономії, а згодом й активно впливати на неї. З’ясовується різниця в ставленні козацького загалу до адміністраторів, обраних з дотриманням належних виборних процедур, та призначених владою вищого рівня. Розглядається питання кореляції дотримання/обмеження права вільної елекції козацької старшини та збереження/звуження імперською владою автономії Гетьманату.
Artykuł podejmuje problematykę funkcjonowania w kulturze politycznej i praktyce kozackiej Ukrainy zasad wolnego wyboru starszyzny kozackiej – od setników po pułkowników i hetmanów włącznie. Prześledzono tradycyjne rozumienie pojęcia „wolnej elekcji” i czasowe zmiany w jego charakterze, jakie nastąpiły w procesie immanentnego rozwoju politycznego i społecznego Hetmanatu Kozackiego, a także pod wpływem czynników zewnętrznych. W kontekście wpływów zewnętrznych rekonstruowana jest polityka państwa rosyjskiego w sprawie praktyki elekcji władzy w Hetmanacie Kozackim, który w II połowie XVII-XVIII wieku miał prawo do autonomii w stosunku do centrum władzy carskiej, w szczególności próby rządu centralnego, aby najpierw ustanowić kontrolę nad obszarem polityki personalnej autonomii, a następnie aktywnie na nią wpływać. Badana jest różnica w stosunku społeczności kozackiej do administratorów wybieranych zgodnie z właściwymi procedurami wyborczymi i powoływanych przez władze wyższe. Poruszona została kwestia korelacji między przestrzeganiem/ograniczeniem prawa wolnego wyboru starszyzny kozackiej a tendencjami do zachowania/zawężenia przez władze cesarskie autonomii Hetmanatu.
The article examines the problem of functioning in the political culture and practice of Cossack Ukraine of the principles of free election of Cossack sergeants (starshyna)—from captains (sotnyk) to colonels and hetman inclusive. The traditional content of the concept of “free election” and temporal changes in its character, which occurred in the process of immanent political and social development of the Cossack Hetmanate, as well as under the influence of external factors are traced. In the context of external influences, the policy of the Russian state on the practice of electing power in an autonomous Cossack Hetmanate in relation to the imperial center is reconstructed in detail. There is a difference in the attitude of the Cossack community towards the administrators elected in accordance with the proper election procedures and appointed by the highest-level authorities. The issue of correlation between observance/restriction of the right of free election of Cossack sergeants and tendencies of preservation/narrowing of the rights of autonomy of the Hetmanate is touched upon.
Źródło:
Roczniki Humanistyczne; 2022, 70, 2; 25-39
0035-7707
Pojawia się w:
Roczniki Humanistyczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ДИСПОЗИТИВНІСТЬ НОРМ ЯК ОСНОВА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Dispositivenes Of Norms As A Basis Of Contractual Regulation Of Economic Procedural Relations
Autorzy:
Puzanova, Galyna
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1932010.pdf
Data publikacji:
2021-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
диспозитивність
диспозитивна норма
імперативна норма
договірне регулювання
процесуальні відносини
автономія волі
dispositiveness
dispositive norm
imperative norm
contractual
regulation
procedural relations
autonomy of will
Opis:
The article considers the dispositiveness of the norm of economic procedural law as a basis for the application of contractual regulation of economic procedural relations. Consideration of this issue is caused by the need to increase the effectiveness of legal regulation of procedural relations on a contractual basis. In particular, the peculiarity of dispositiveness of norms in procedural law is considered, which shows that the structure of such a norm is incomplete, and dispositiveness is associated with the presence of a unilateral or bilateral legal order, which differs from the general rule established by the legislator. It is established that dispositiveness in the economic process is limited in comparison with dispositiveness in substantive law, as it acts not as a generally established principle, but as a rule of conduct, which can be allowed within clearly defined limits. Restriction of dispositiveness in commercial proceedings is based on two parameters: the parties to the relationship and the subject matter of the dispute. Dispositive rules in procedural law, albeit to a limited extent, allow the parties to a commercial proceeding to exercise their subjective rights at their own discretion by determining the direction of the trial. Thus, the parties independently determine whether to protect their rights and interests in the application of contractual principles based on the dispositiveness of procedural rules, or to comply with the provisions of the mandatory rules of procedural law. At the same time, in implementing the chosen course of action, both the parties and the court must follow the procedure established by procedural law, which is clearly spelled out in the provisions of mandatory rules and is binding.
В статті розглядається диспозитивність норм господарського процесуаль- ного права як підстави застосування договірного регулювання господар- ських процесуальних відносин. Розгляд даної проблематики викликаний необхідністю підвищення ефективності правового регулювання процесу- альних відносин на договірній основі. Зокрема, розглядається особливість диспозитивності норм в процесуальному праві, яка полягає в тому, що структура такої норми є неповною, а диспозитивність пов’язується із на- явністю одностороннього чи двостороннього правонаділяючого припису, який відрізняється від загального правила встановленого законодавцем. Встановлено, що диспозитивність в господарському процесі є обмеже- ною порівняно із диспозитивністю в матеріальному праві, оскільки діє не як загальновстановлений принцип, а як правило поведінки, що може допу- скатись в чітко встановлених межах. Обмеження диспозитивності в госпо- дарському судочинстві відбувається за двома параметрами: за учасниками відносин та предметом спору. Диспозитивні норми в процесуальному праві, хоч і в обмежених обся- гах, дозволяють сторонам господарського процесу на свій розсуд здійсню- вати свої суб’єктивні права визначаючи напрямок судового розгляду. Таким чином, сторони самостійно визначаються чи захищати свої права та інте- реси із застосування договірних начал заснованих на диспозитивності про- цесуальних норм, чи підпорядкуватись положенням імперативних норм процесуального законодавства. Водночас, реалізовуючи обраний варіант поведінки і сторони, і суд мають дотримуватись порядку встановленого процесуальним законодавством, який чітко прописаний в положеннях ім- перативних норм і є обов’язковим до виконання.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2021, 4(32); 25-40
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Словацьке питання в зовнішньополітичній візії владних кіл І Речі Посполитої (1938 – березень 1939 р.)
The Slovak question in foreign policy vision of the Second Rzeczpospolita authorities (1938 – march 1939)
Autorzy:
Borovets, Ivan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1976077.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Second Rzeczpospolita
Czechoslovak Republic
Glinka Slovak People’s Party
foreign policy
diplomatic sondage
autonomy
union
revindication
separatism
secession
Opis:
Тогочасна польська влада негативно ставилася до центрального уряду Чехословацької республіки. Тому вона активно контактувала з опозиційною Глінковою словацькою народною партією, з якою мала низку спільних ідеологічних цінностей: слов’янська взаємність, католицизм, антибільшовизм, позитивне ставлення до авторитаризму. Польські діячі запевняли, що Варшава підтримує державотворчі плани словацьких лідерів, урочисто вітали їх делегацію в Польщі у травні 1938 р. Під час та відразу після мюнхенської кризи польсько-словацькі взаємини відзначалися суперечністю. Словаки запропонували державне об’єднання і представили декларацію про польсько-словацьку унію. Проте, не отримавши відповіді, домовилися з празьким урядом про надання Словаччині автономії. Польська сторона очікувала від словаків більш вираженого сепаратизму. Аби підштовхнути нерішучих опозиціонерів Варшава висунула територіальні претензії на словацькі землі в районі Спіша та Орави. Ультимативний характер вимог та силові дії польської влади продемонстрували дійсний характер її політики щодо Словаччини. Це мало наслідком покращення чесько-словацьких відносин у рамках помюнхенської Чехо-Словаччини, а також зумовило звернення поглядів словацьких політиків до Німеччини. Взимку 1938-1939 рр. обидві сторони намагалися поліпшити атмосферу двосторонніх взаємин. Відбувалися зустрічі делегацій, на яких обговорювалися шляхи активізації позитивної співпраці. Головним чинником польсько-словацького зближення в цей час було усвідомлення небезпеки з боку Німеччини, яка збільшувала свій вплив у регіоні. На початку березня Берлін організував кампанію тиску на словацьких діячів, схиляючи їх до сецесії, водночас вони марно намагалися висунути цьому польську противагу. Проголошення незалежності Словаччини за німецьким сценарієм ознаменувало стратегічну невдачу польської зовнішньої політики, адже південний кордон держави ставав зоною потенційної небезпеки.
The Polish authorities had a negative attitude towards the central government of the Czechoslovak Republic at that time. Therefore, the Polish reprezentatives were in active contact with the opposition Glinka Slovak People’s Party. They had a number of common ideological values such as Slavic reciprocity, Catholicism, Anti-Bolshevism, and positive assessment of authoritarianism. The Polish politics assured that Warsaw supports state-building plans of the Slovak leaders and solemnly welcomed their delegation to Poland in May 1938. Polish-Slovak relations were marked by contradictions during and shortly after the Munich crisis. The Slovaks suggested state association and submitted a declaration on the Polish-Slovak union. But they did not receive an answer, so they agreed with the Prague government about granting Slovakia autonomy. The Polish authorities expected more pronounced separatism from the Slovaks. Warsaw made territorial claims for Slovak lands in the area of Spis and Orava because Poles wanted to push indecisive oppositionists. The ultimate form of the demands and the forceful nature of Polish actions demonstrated the real content of Warsaw’s policy towards Slovakia. These events resulted to the improvement of Czech-Slovak relations within the framework of Post Munich Czechoslovakia and also led to the appeal of Slovak politicians to Germany. Both sides tried to improve the atmosphere of bilateral relations during the winter of 1938-1939. Meetings of delegations were organized for discuss different ways to intensify positive cooperation. An influence of Nazi Germany was increasing in the region at that time. So, the realization of the danger, posed by Germans, was the main factor to Polish-Slovak rapprochement. In early March, Berlin organized a campaign to put pressure on Slovak politicians and persuaded them to secession. They tried in vain to put forward a Polish counterweight. The declaration of independence of Slovakia according to the German scenario marked the strategic failure of Polish foreign policy, because the southern border of the state became a zone of potential danger
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 284-303
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ФІЛОСОФСЬКО-МИСТЕЦЬКИЙ ПОРТРЕТ ЮРІЯ ВИННИЧУКА (на основі проведеного уЛьвові інтерв’ю з письменником від 13 серпня 2018 р.)
PHILOSOPHICAL AND ARTISTIC PORTRAIT OF YURIY VYNNYCHUK: CASE STUDY OF THE INTERVIEW WITH THE WRITER (Lviv, 13th of August, 2018)
Autorzy:
Lis-Markiewicz, Przemysław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1041639.pdf
Data publikacji:
2020-06-30
Wydawca:
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Tematy:
philosophical and artistic portrait
interview
internal autonomy
origin of the literary style
portret filozoficzno-artystyczny
wywiad
autonomia wewnętrzna
geneza stylu literackiego
Opis:
Przedmiotem publikacji jest portret filozoficzno-artystyczny ukraińskiego pisarza Jurija Wynnuczuka stworzony na podstawie przeprowadzonego z nim wywiadu. Celem opracowania jest przedstawienie na podstawie rozmowy z artystą genezy jego stylu literackiego oraz początków twórczości. Analiza treści wywiadu prowadzi do wniosku, że styl literacki pisarza ukształtował się pod wpływem ukraińskich przekładów literatury obcej, głównie zachodnioeuropejskiej. Pisarz deklaruje, że istotna jest dla niego możliwość zachowania autonomii wewnętrznej podczas tworzenia utworu. Pragnie on zatem tworzyć bez ulegania naciskom ze strony swoich wyobrażeń o gustach i oczekiwaniach czytelników.
Th earticle aims to depict a philosophical and artistic portrait of the Ukrainian writer Yuriy Vynnychuk. The portrait is based on his interview. The objective of the study is to present the origin of his literary style and the beginning of his work. The analysis of the content of the interview leads to the conclusion that the writer’s literary style was influenced by Ukrainian translations of foreign literature, mainly from Western Europe; the writer declares that he intends to preserve his internal autonomy during the creation of the work, he wants to be free from the pressure connected with his would-be readers’ tastes and expectations.
Źródło:
Studia Ukrainica Posnaniensia; 2020, 8, 1; 267-279
2300-4754
Pojawia się w:
Studia Ukrainica Posnaniensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Трансформація середньої освіти в Україні: у пошуках нової філософії, форми та формули
Transformation of Secondary Education in Ukraine: in Search of a New Philosophy, Form and Formula
Autorzy:
Альохін, Михайло
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/16539015.pdf
Data publikacji:
2022-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
академічна автономія
Державний стандарт освіти
зміст освіти
зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО)
класно-урочна система навчання
приватна школа
реформа освіти
якість освіти
academic autonomy
State standard of education
content of education
external independent test
classroom system
private school
education reform
quality of education
Opis:
The author outlines the main challenges and problems faced by modern secondary education system in Ukraine: transfer of philosophy and school education formula from industrial to information age; discrepancy of competence approach in learning and knowledge (factual) approach in assessment its outcomes in the form of external independent test; lack of efficient procedures and mechanisms for individualization of educational trajectory of students with special educational needs, stigmatization of students who cannot master program material in the allotted study time. The author analyzes the results of the external independent test for 2019–2021 in terms of pedagogical and economic efficiency of Ukrainian schools. In particular, the dynamics of the number of school leavers who did not get the minimum threshold score in the main academic subjects, and the estimated cost of their tuition are considered. Special attention is paid to the discussion on the effectiveness of classroom system, it’s capacity to take into account students’ individual pace of learning and educational needs. The author suggests reconsidering the concepts of formation of secondary education institutions, in particular, through use of a matrix of components of a new modern school formula, consisting of the following components: academic autonomy, period of study, curriculum, organizational system, concept of the educational institution. The author predicts that private schools can become the driving force for resetting secondary education in Ukraine, since they are currently employing best teachers and, having wider academic autonomy, develop more efficient teaching methods and tools, that can be shared with public schools.
У статті автор виокремлює основні виклики та проблеми функціонування інституту сучасної середньої освіти в Україні: трансфер філософії та формули шкільного навчання індустріальної доби в добу інформаційну; неузгодженість компетентнісного підходу у процесі навчання та знаннєвого (фактологічного) під час перевірки його результатів у вигляді ЗНО; відсутність дієвих процедур та механізмів індивідуалізації освітньої траєкторії учнів з особливими освітніми потребами, стигматизацію школярів, що не можуть опанувати програмовий матеріал у відведений навчальний час. Автор аналізує результати ЗНО за 2019–2021 роки у розрізі педагогічної та економічної ефективності роботи українських шкіл. Зокрема, розглядається динаміка кількості осіб, що за результатами складання тесту не набрали мінімального порогового балу з основних предметів, та розрахункова вартість їх підготовки. Особливій увазі присвячується дискусія щодо ефективності класно-урочної системи навчання, можливості у її межах враховувати індивідуальний темп навчання учнів та освітніх потреб. Автор пропонує переглянути формування концепцій інституцій середньої освіти, зокрема, через використання матриці складників нової формули сучасної школи, змістовими блоками якої пропонується визначити наступні: академічна автономія, тривалість навчання, робочий навчальний план, система організації навчання, освітня концепція закладу. Автор прогнозує, що драйвером перезавантаження інституту середньої освіти в Україні можуть стати приватні школи, які сьогодні акумулюють у своїх рядах кращих педагогів та розробляють завдяки ширшій академічній автономії більш дієві методики та інструменти навчання школярів, які можуть бути поширені й у державних закладах освіти.
Źródło:
Viae Educationis; 2022, 1; 80-91
2956-2856
Pojawia się w:
Viae Educationis
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
ДЕРЖАВНА ЕТНОПОЛІТИКА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ)
Etnopolityka Ukraińskiej Centralnej Rady (na przykładzie polskiej mniejszości narodowej)
The state national policy in the period of the Ukrainian Central Rada (on the example Polish national minority)
Autorzy:
Лазарович, Микола
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/550542.pdf
Data publikacji:
2013
Wydawca:
Wyższa Szkoła Biznesu i Przedsiębiorczości w Ostrowcu Świętokrzyskim
Tematy:
Centralna Rada
mniejszość polska
narodowo-osobista autonomia stosunki międzyetniczne
polityka kulturalna i oświatowa
Central Rada
the Polish national minority national-personal autonomy interethnic relations
the cultural and educational policy
Opis:
Autor bada główne tendencje w polityce Centralnej Rady w sprawie mniejszości narodowych. Analizu-je zasady funkcjonowania Ministerstwa Spraw Polskich. Szczególną uwagę przywiązuje do zbadania kulturalnej i edukacyjnej działalności mniejszości polskiej. Uważa, że warunki dla rozwoju mniejszości narodowych na Ukrainie były w badanym okresie korzystne.
The basic tendencies of the Ukrainian Central Rada policy in relation to national minorities were analyzed. Also the principles of Ministry of Polish affairs’ functioning were examined. Significant attention was given to cultural and educational activities of the Polish minority. It has been found out that the conditions for development of national minorities in UNR were favorable.
Źródło:
Acta Scientifica Academiae Ostroviensis. Sectio A, Nauki Humanistyczne, Społeczne i Techniczne; 2013, 1; 207-223
2300-1739
Pojawia się w:
Acta Scientifica Academiae Ostroviensis. Sectio A, Nauki Humanistyczne, Społeczne i Techniczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський Мирний Договір – Джерело Нестабільності У Центрально-східній Європі (частина 1)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 1)
Autorzy:
Derzhaliuk, M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070501.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
trianon peace treaty
titular nation and minority
interethnic problems
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
foreign Hungarians
тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Opis:
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase.
У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 118-151
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)
The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 2)
Autorzy:
Держалюк, M.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676563.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Тріанонський мирний договір
титульна нація і меншина
міжетнічні проблеми
закордонні угорці
подвійне громадянство
автономія
мова освіти меншин
роль державної мови
Trianon Peace Treaty
titular nation and minority
interethnic problems
foreign Hungarians
dual citizenship
autonomy
language of education of minorities
the role of the state language
Opis:
У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.
The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 53-92
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-8 z 8

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies