Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "інтеграція" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-13 z 13
Tytuł:
Глобалізація vs локалізація: діалектика взаємодії у сучасному світі
Globalization vs localization: the dialectics of interaction in the modern world
Autorzy:
Vermenych, Yaroslava
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1977808.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
globalization
glocalization
regionalization
localization
integration
decentralization
лобалізація
глокалізація
регіоналізація
локалізація
інтеграція
децентралізація
Opis:
Активізація інтересу до локальної історії і явищ регіоналізму відбувається в усьому світі в міру того, як глобалізаційні процеси ставлять під удар специфічність розвитку окремих країн та їх частин. Ослаблення внутрішніх суспільних структур сучасних держав знаходить свій прояв у руйнуванні старих і пошуках нових джерел ідентифікації. У контексті методологічних підходів «просторової парадигми» у статті досліджено вплив глобалізаційних процесів на динаміку та структуру регіоналізації та локалізації сучасних соціумів. Розширюючи сферу людських контактів, глобалізація створює додаткові резерви для соціально-економічного розвитку більшості країн світу. Проте водночас вона породжує нові ризики й небезпеки, бо передбачає звуження можливості вибору особливого, специфічного шляху поступу. Двоїстість процесу глобалізації виявляється в тому, що він небачено розширює й водночас звужує простір життя людини. У той час як економіка руйнує національні кордони, люди, не бажаючи втрачати відчуття «дому», відшукують локальні простори із стійкими зв'язками. Глобалізація і локалізація стають паралельними процесами, що відбивається в новому понятті «глокалізація». Доведено, що загальна тенденція впливу глобалізації на світ-системну структуру полягає у збільшенні потенціалу взаємопов’язаності та взаємозалежності. Частково стертими виявляються грані між внутрішнім і зовнішнім просторами держав, а отже, і між внутрішньою та зовнішньою політикою. Зустрічні потоки інноваційності й інерційності, стандартизації і культурної диференціації створюють неповторну палітру міжцивілізаційних обмінів і взаємовпливів – із відповідним розширенням «простору можливостей». У відповідь на культурну уніфікацію та натиск стандарту дедалі більша кількість людей намагається обстоювати свою самобутність, демонструє прихильність до традиційних норм і цінностей. Тому універсальній тенденції до глобалізації протистоїть локальна тенденція до диверсифікації, яка знаходить свій прояв у плеканні власного простору існування, обстоюванні пріоритетів культурної, етнічної, релігійної та інших групових ідентичностей.
The intensification of interest in the local history and regionalism is happening all over the world as globalization processes undermine the specific development of individual countries and their parts. The weakening of the internal social structures of modern states is manifested in the destruction of old and the search for new sources of identification. In the context of methodological approaches to the "spatial paradigm" the article examines the impact of globalization processes on the dynamics and structure of regionalization and localization of modern societies. By expanding the scope of human contacts, globalization creates additional reserves for the socio-economic development of most countries. But at the same time it creates new risks and dangers, because it involves narrowing the possibility of choosing a special, specific path of development. The duality of the process of globalization is manifested in the fact that it unprecedentedly expands and at the same time narrows the space of human life. While the economy is destroying national borders, people, not wanting to lose the feeling of "home", are looking for local spaces with strong ties. Globalization and localization are becoming parallel processes, which is reflected in the new concept of "glocalization". It is proved that the general tendency of globalization to influence the world-system structure is to increase the potential for interconnectedness and interdependence. The boundaries between the internal and external spaces of states, and hence between domestic and foreign policy, are partially blurred. The counter-flows of innovation and inertia, standardization and cultural differentiation create a unique palette of intercivilizational exchanges and interactions – with a corresponding expansion of the "space of opportunities". In response to cultural unification and the pressure of the standard, more and more people are trying to defend their identity, demonstrating a commitment to traditional norms and values. Therefore, the universal tendency to globalization is opposed by the tendency to diversify, which is manifested in the cultivation of their own space of existence, advocating the priorities of cultural, ethnic, religious and other group identities.
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 207-224
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Стратегії Міграційної Політики Австралії: Етапи Становлення, Нові Виклики Та Відповіді На Сучасні Загрози
Strategies of Australia’s Migration Policy: the Stages of Becoming, New Challenges and Responses to Today’s Threats
Autorzy:
Romanenko, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070496.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
migration policy
assimilation
integration
multiculturalism
Australia
австралія
міграційна політика
асиміляція
інтеграція
мультикультуралізм
Opis:
The article examines the Australia’s migration policy, the stages of its formation and development, the current situation. There are three stages of Australia’s post-World War II migration strategy: assimilation policy, integration policy, and a policy of cultural diversity and multiculturalism. This policy is regulated by the Australian Department of Immigration. Since its inception, the name of the Department has been changed more than ten times, reflecting the main directions of its activities and functions during these periods. Summing up the results of the article, it can be said that the first head of the Department of Immigration in 1945 had promoted mass British immigration, proclaiming the slogan “Populate or Perish”, however the policy on immigrants and the name of the Department changed over time. In March 1996, the name of the institution had changed to the Department of Immigration and Multicultural Affairs, whose slogan was “Enriching Australia through migration”. The main idea of immigration strategy was to create a multicultural country with strong potential due to its diversity. In 2007, the concept of multiculturalism was excluded from the name of the structure; more emphasis in the work of the Department was placed on the recognition of national identity, based on a number of core values, which still contribute to the development of a multicultural society. And in 2017 Department of Home Affairs was officially established, which today deals with all migration issues. The country has an Australian migration program at the beginning of the XXI century, which provides several main reasons why citizens of another country can enter the continent for long-term residence: student’s, qualified immigration (taking into account the professional experience, skills or qualifications required by Australian economy at the time), family reunification (family members living in Australia), special circumstances (return of Australian citizens who have previously left the country). There is also a humanitarian program for refugee’s migration and adaptation to Australian life.
У статті розглядається Австралійська міграційна політика, етапи її становлення та розвитку, сучасний стан справ. Можна виділити три етапи міграційної політики Австралії в період після Другої світової війни: політика асиміляції, політика інтеграції та політика культурного різноманіття і мультикультуралізму. Дана політика регулюється Міністерством імміграції Австралії. З моменту створення назва Міністерства була змінена більше десяти разів, що відображало основні напрями діяльності установи та функції за ці періоди. Підсумовуючи результати, отримані внаслідок роботи над статтею, можна сказати, що, якщо перший очільник Міністерства імміграції у 1945 р. пропагував масову британську імміграцію, проголошуючи гасло «Заселити або загинути», то з плином часу назва Міністерства та політика щодо іммігрантів змінювалася. У березні 1996 р. назва установи змінилася на Міністерство імміграції та мультикультурних питань, чиїм гаслом було «Збагачення Австралії шляхом міграції». Головною ідеєю міграційної стратегії стало створення мультикультурної країни з сильним потенціалом завдяки її різноманітності. У 2007 р. поняття «мультикультуралізм» виключено з назви структури; більший акцент у роботі Міністерства було зроблено на визнанні національної ідентичності, заснованої на низці основних цінностей, які все ще сприяють розвитку мультикультурного суспільства. 2017 р. було офіційно створено Міністерство внутрішніх справ, що сьогодні займається імміграцією. На початку ХХІ ст. в країні діє Австралійська міграційна програма, що передбачає декілька основних причин, за якими громадяни іншої держави можуть здійснювати в’їзд на довготривале проживання в країну: студентська, кваліфікована імміграція (враховується професійний досвід, навички або кваліфікація, які потребує на момент дії програми економіка Австралії), возз’єднання сім’ї (члени сім’ї, які проживають в Австралії), особливі обставини (повернення громадян Австралії, які раніше покинули країну). Також є гуманітарна програма по міграції та адаптації у австралійське життя біженців.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 152-167
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці
Consequences of a full-scale Russian-Ukrainian war for the positioning of the «Three Seas Initiative» in global politics
Autorzy:
Тишкун, Юрій
Лопата, Мар’ян
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/16538506.pdf
Data publikacji:
2023-03-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
регіональна інтеграція
КНР
США
Європейські Співтовариства
Центрально-Східна Європа
regional integration
China
USA
European Communities
Central-Eastern Europe
Opis:
The article discusses the term “Three Seas Initiative” – a product of the adaptation of the philosophical and geographical category “Intermarium” to the description of Central-Eastern and South-Eastern Europe. The thesis is substantiated that the application of the category “Intermarium” to Central-Eastern and South-Eastern Europe is due not only to the “mental geography” of Polish political thought and the practical needs of Polish geopolitics of the 20th and 21st centuries but also to the objectively existing general characteristics of the region (its buffer status between geopolitical powers of Germany and Russia, the lower level of prosperity of this region compared to Western Europe, its predominantly Slavic character, which repeatedly pushes the implementation of pan-Slavist projects in the Central-Eastern and South-Eastern Europe, the trends in social, in particular, cultural, economic and political, which are observed at least since the late 1980s). It is argued that the project “Three Seas Initiative” by A. Duda is a modern reincarnation of the idea of the Prometheists – “Intermarium”, created between the two world wars on the basis of the Jagiellonian idea of the Early Modern Age. This project arose as an opposition of rightwing conservative, poorer EU members to its left-liberal, rich participants with external support from the Eurosceptic, right-wing populist government of D. Trump in the USA. However, the evolution of the Three Seas Initiative finally led it to institutionalization as one of the cores of integration in the modern European Union at different speeds, with an emphasis on the development of cross-border communication and infrastructure projects in the region with the cooperation of the EU and the USA. It is emphasized that after the start of the Russian- Ukrainian war, the threat of its spread to the territory of the “Three Seas Initiative”, which the EU cannot overcome, forces the members of the initiative to seek direct military support from the United States in exchange for Washington’s support in its opposition to Beijing, an ally of Moscow. “Three Seas Initiative” could be perceived as an activation of the role of the region as one of the outposts of opposition to Chinese influence on the planet. In addition, the Russian- Ukrainian war involuntarily led to the achievement of one of the goals of the Three Seas Initiative - the development of the logistics infrastructure of its participants, due to the need to serve large-scale land and air movements of troops and the functioning of “grain” and humanitarian corridors from the European Union to Ukraine. Also, a full-scale Russian-Ukrainian war caused the resuscitation and development of the military-industrial complex of the Three Seas Initiative countries, its integration within the region and the rest of the EU, as well as with Ukraine, the USA, and South Korea, which gives a chance for high-tech economic growth of the participants of the project.
У статті проаналізовано термін «Тримор’я» – продукт адаптації філософсько-географічної категорії «Міжмор’я» до опису Центрально-Східної і Південно-Східної Європи. Обґрунтовано тезу про те, що застосування категорії «Міжмор’я» до регіону ЦСЄ-ПСЄ зумовлено не лише «ментальною географією» польської політичної думки і практичними потребами польської геополітики ХХ-ХХІ ст., але й об’єктивно наявними спільними характеристиками регіону (його буферним статусом між геополітичними потугами Німеччини та Росії; нижчим рівнем добробуту цього регіону порівняно із Західною Європою; його переважно слов’янським характером, який неодноразово підштовхував реалізацію в ЦСЄ-ПСЄ панславістських проєктів; тенденціями в соціальному, зокрема культурному, економічному і політичному житті регіону, помітні принаймні з кінця 1980-х років). Констатовано, що проєкт «Тримор’я» А. Дуди – сучасна реінкарнація ідеї прометеїстів – «Міжмор’я», створеної між двома світовими війнами на основі ягеллонської ідеї Раннього Нового часу. Цей проєкт виник як фронда правоконсервативних, бідніших членів ЄС щодо його ліволіберальних, багатих учасників за зовнішньої підтримки євроскептичного, правопопулістського уряду Д. Трампа в США. Втім, еволюція «Тримор’я» врешті-решт привела його до інституалізації як одного з ядер інтеграції в сучасному Європейському Союзі різних швидкостей, з акцентом на розвитку транскордонних комунікаційних, інфраструктурних проєктів в регіоні за співпраці ЄС та США. Підкреслено, що після початку російсько-української війни загроза її поширення на територію «Тримор’я», яку ЄС подолати не може, змушує членів ініціативи звертатись по пряму військову підтримку до США в обмін на надання Вашингтону підтримки в його протистоянні Пекіну – союзникові Москви, активізуючи роль регіону як одного з форпостів протистояння китайському впливу на планеті. Окрім того, російсько-українська війна мимоволі привела до досягнення однієї з цілей проєкту «Тримор’я» – розвитку логістичної інфраструктури його учасників через необхідність обслуговувати масштабні сухопутні й авіаційні переміщення військ та функціонування «зернових» і гуманітарних коридорів з Євросоюзу до України. Також повномасштабна російсько-українська війна викликала реанімацію і розвиток ВПК країн «Тримор’я», його інтеграцію всередині регіону і решти ЄС, а також з Україною, США і Південною Кореєю, що дає шанс на високотехнологічне економічне зростання учасників проєкту.
Źródło:
Copernicus Political and Legal Studies; 2023, 5; 18-29
2720-6998
Pojawia się w:
Copernicus Political and Legal Studies
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
A Quarter-century of the Weimar Triangle: in Context of Europe’s Regions
ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ «ВАЙМАРСЬКОМУ ТРИКУТНИКУ»: У КОНТЕКСТІ РЕГІОНІВ ЄВРОПИ
Autorzy:
Martynov, A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894465.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Weimar Triangle, European Union, European integration, regionalization, regions of Europe
Ваймарський трикутник, Європейський Союз, європейська інтеграція, регіоналізація, регіони Європи
Opis:
У статті розглядаються два вектори європейського інтеграційного процесу: тісніша інтеграція країн-членів Євросоюзу та регіоналізація країн ЄС відповідно до критеріїв близького сусідства або поглибленого співробітництва. Автор прослідковує тенденції розвитку регіональної співпраці країн-членів ЄС в умовах різних етапів розвитку сучасних міжнародних відносин. Мова йде про вплив на процес регіоналізації розширення ЄС, конкуренції і конфронтації із Росією, ускладнень процесу європейської інтеграції внаслідок негативного результату нідерландського референдуму щодо ратифікації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, а також британського референдуму про вихід із ЄС. Наголошується на тому, що особливо важливою є міжрегіональна співпраця в структурі Євросоюзу на нинішньому кризовому етапі розвитку процесу європейської інтеграції.
The article considers the two vectors of the European integration process: closer integration among the EU member states and regionalization of the EU countries according to the criteria of close neighbourhood or deep cooperation. The author traces  development trends of regional cooperation of the EU member states at different stages of development of international relations i.e. the impact of the EU enlargement on regionalization process, competition and confrontation with Russia, the  complications in the field of European integration due to the negative outcome of the Dutch referendum on  ratification of the Association Agreement between the EU and Ukraine, as well as the British referendum on withdrawal from the EU. It is stressed that  the interregional cooperation  is particularly important at this critical stage  of European integration.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 122-131
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Теоретико-методологічні аспекти регіоналізму: проблеми взаємодії прикордонних регіонів
Theoretical and Methodological Aspects of Regionalism: Problems of Interaction of Border Regions
Autorzy:
Толстов, С.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676708.pdf
Data publikacji:
2022-01-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
регіоналізм
глобалізація
інтеграція
міжрегіональне співробітництво
прикордонне співробітництво
трансрегіональне співробітництво
regionalism
globalization
integration
interregional cooperation
cross-border cooperation
trans-regional cooperation
Opis:
В науковій літературі зустрічаються різні визначення понять «регіоналізм», «регіоналізація» та «міжрегіональна взаємодія». Процеси, пов’язані з глобалізацією та інтеграцією, знайшли втілення в ущільненні макрорегіональних зв’язків. Формування великих макроекономічних зон пріоритетного співробітництва охоплює сусідні і територіально близькі країни. Формування великих економічних просторів супроводжується створенням регіональних економічних організацій та інтеграційних об’єднань, спрямованих на поглиблення торговельно-економічної співпраці та регіонального поділу праці. Паралельно зі становленням великих економічних і політичних регіональних об’єднань на макрорівні, під впливом глобалізації прискорився процес диверсифікації функцій територіального управління всередині окремих держав. Перерозподіл владних повноважень усередині окремих країн розглядається як паралельний процес регіоналізації. До ознак регіоналізму на мікрорівні належать підвищення ролі субнаціональних територіальних спільнот, зростання їх зацікавленості в налагодженні тіснішої взаємодії з прикордонними територіями сусідніх країн. В найбільш загальному сенсі автор цієї статті розглядає регіоналізм як динамічну ознаку міжнародних політико-економічних процесів, позначених диверсифікацією функцій управління на різних рівнях суспільно-політичної організації. Методологія політичних наук розрізняє прояви регіоналізму на макро- та мікрорівнях. Різноманітні прояви регіоналізму знаходять втілення в оформленні великих економічних просторів, перерозподілі владних повноважень усередині окремих країн, підвищенні рівня регіонального самоуправління, розвитку міжрегіональних контактів та міжрегіональних інтеграційних зв’язків між сусідніми та /або територіально близькими країнами. Найбільш вдало практика міжрегіональної взаємодії застосовується у межах багатосторонніх інтеграційних об’єднань, насамперед у ЄС та ширшому європейському просторі, охопленому сферою дії європейських конвенцій та рішень у сфері просторового співробітництва територіальних співтовариств і влад, включно з органами місцевого і регіонального самоврядування. Взаємодія між субнаціональними регіонами включає укладенні угод між територіальними громадами сусідніх країн, створення міжрегіональних об’єднань і договірних структур міжрегіональної співпраці.
The scientific literature presents various definitions of the concepts of ‘regionalism’, ‘regionalization’ and ‘interregional interaction’. The processes associated with globalization and integration manifest themselves in the form of consolidation of macro-regional ties. The formation of big macroeconomic zones of priority cooperation covers neighbouring and geographically close countries. The consolidation of large economic spaces is accompanied by the creation of regional economic organizations and integration communities aimed at deepening trade, economic cooperation and regional division of labour. In parallel with the formation of large economic and political regional associations at the macro level, globalization has accelerated the process of diversification of territorial administration functions within individual states. The redistribution of power within individual countries is seen as a parallel process of regionalization at the grassroots level. The signs of regionalism at the micro level include the increasing role of subnational territorial communities, the growth of their interest in establishing closer cooperation with the border territories of neighboring countries. In the most general sense, the author considers regionalism as a dynamic feature of international political and economic processes, indicated by the diversification of management functions at different levels of socio-political organization. The methodology of political science distinguishes the manifestations of regionalisms at the macro and micro levels. Various manifestations of regionalism are embodied in the design of large economic spaces, the redistribution of power within individual countries, increasing the level of regional self-government, development of interregional contacts and interregional integration ties between neighbouring and/or geographically close countries. The practice of interregional cooperation is most successfully applied within the framework of multilateral integration associations, primarily in the EU and in the wider European space covered by the scope of European conventions and decisions in the field of spatial cooperation of territorial communities and authorities, including local and regional self-government. Interaction between subnational regions includes the conclusion of agreements between territorial communities of neighbouring countries, the creation of interregional associations and contractual networks of interregional cooperation.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 17; 7-41
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Process of European Integration of Romania: Main Results and Experience for Ukraine
ПРОЦЕС ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ РУМУНІЇ: ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
Autorzy:
Zaitseva, Z.
Rotar, N.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894303.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
European integration, Ukraine, Romania, EU membership, experience of European integration
європейська інтеграція, Україна, Румунія, членство в ЄС, досвід європейської інтеграції
Opis:
У статті здійснено дослідження процесу європейської інтеграції Румунії, його основних результатів в контексті визначення досвіду для України. Доведено, що успіх європейської інтеграції залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішими є політична воля національних еліт, відповідність копенгагенським критеріям та громадська підтримка євроінтеграційного поступу держави. Для України особливо важливим є вивчення румунського досвіду вироблення та реалізації національної політики в умовах асоційованого членства і членства в ЄС та процесу участі у функціонуванні політичних інститутів ЄС, які є як ареною артикуляції й зіткнення інтересів національних держав, так і простором узгодження та вироблення спільної європейської позиції в умовах глобалізації.
The article studies the process of European integration of Romania, its main results in the context of determining experience for Ukraine. It is proved that the success of European integration dependson many factors, among which the most important are the political will of national elites, compliance with the Copenhagen criteria and public support for the state’s European integration progress. ForUkraine, it is especially important to study the Romanian experience in developing and implementing national policies in the context of associate and EU membership and the process of participation in thefunctioning of EU political institutions, which are both an arena of articulation and conflict of interests of national states, and a space for harmonizing and developing a common European position in the context of globalization.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 9; 161-174
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Візуальні виміри соціокультурної інтеграції родин вимушених переселенців в Україні (на матеріалах українсько-польського проєкту)
Visual dimensions of socio-cultural integration of forced migrants’ families in Ukraine (based on the Ukrainian-Polish project)
Autorzy:
Ivankova-Stetsiuk, Oksana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/32062749.pdf
Data publikacji:
2022-12-28
Wydawca:
Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
Tematy:
візуальні матеріали
соціокультурна інтеграція
культурні цінності та смисли
родини вимушених переселенців
visual materials
socio-cultural integration
forced migrants’ families
cultural values and meanings
Opis:
Стаття присвячена виявленню евристичного потенціалу візуальних матеріалів у вивченні культурних цінностей і смислів, у контексті проблеми пошуку оптимальних шляхів соціокультурної інтеграції сімей вимушених переселенців та спільнот-реципієнтів. Дослідження базується на методологічних засадах соціальної культурології, що передбачає розгляд творів мистецтва як індивідуальних випадків реалізації культурних форм. У статті використано матеріали фотовиставки „Надія. Сім’я. Громада” – українсько-польського проекту, покликаного привернути увагу до проблем і потреб людей, які постраждали внаслідок військового конфлікту на сході України. Здійснено аналіз фотографій, присвячених особливостям соціокультурної інтеграції сімей сходу України та Криму. Описано формат стенду-кейсу та його конструктивні елементи. Окреслено основні принципи соціокультурного менеджменту виставкового проекту „Надія. Сім’я. Громада”. Доведено важливість візуальних матеріалів у вивченні інтеграційних процесів у сучасних українських громадах.
The article is devoted to identifying the heuristic potential of visual materials in the study of cultural values and meanings, in the context of the problem of finding optimal ways of socio-cultural integration of forced migrants’ families and recipient communities. The study is based on the methodological principles of social culturology, which involves the consideration of artworks as individual realization cases of cultural forms. The article uses materials from the photo exhibition „Hope. Family. Community”. This Ukrainian-Polish project is designed to draw attention to the problems and needs of people affected by the military conflict in Eastern Ukraine. The analysis of photos of the peculiarities of the socio-cultural integration of families from Eastern Ukraine and Crimea has been made. The format of the stand-case and its structural elements are described. The basic principles of socio-cultural management of the exhibition project „Hope. Family. Community” are outlined. The importance of visual materials in the study of integration processes in modern Ukrainian communities has been proven.
Źródło:
Studia Ucrainica Varsoviensia; 2022, 10; 157-167
2299-7237
Pojawia się w:
Studia Ucrainica Varsoviensia
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
МІЖГАЛУЗЕВІ ТА МІЖГОСПОДАРСЬКІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ АГРАРНО- ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
INTER - BRANCH AND INTER - ECONOMIC INTERACTION OF THE SUBJECTS OF AGRO – INDUSTRIAL PRODUCTION
Autorzy:
Нестерчук, Юлія
Новицький, Ігор
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/446771.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
Mazowiecka Uczelnia Publiczna w Płocku
Tematy:
аграрно-промислове виробництво
інтеграція
продуктовий підкомплекс
міжгалузеві взаємодії
мі- жгосподарські взаємодії
agro-industrial production
integration
food sub-complex
inter-sectoral cooperation
inter-economic cooperation
Opis:
Обґрунтовано мультирівневу струк- туру системи аграрно-промислового виробництва, виокремлюючи функціо- нально-галузевий, сировинно-продук- товий, регіональний, соціально-еконо- мічний, організаційно-управлінський рівні. Охарактеризовано функціональні зв’язки та синергічні взаємодії у вироб- ничо-технологічній системі АПК. До- ведено трансформування міжгалузевих та міжгосподарських трансакції в ме- жах АПК з ринкових форм до інтегра- ційних з організаційним оформленнямсистеми господарюючих суб’єктів у різні за масштабом аграрно-про- мислові формування. Проаналізовано об’єктивні передумови виникнення інтеграційних взаємодій в аграрному секторі, що дозволяють тлумачити їх як інструмент реалізації стратегії стало- го інноваційного розвитку. Дано нове тлумачення інтегрованого розвитку підприємств продуктових підкомплек- сів аграрного сектору, що є наслідком розширення взаємодій суб’єктів госпо- дарювання в межах послідовних стадій виробничо-розподільчого процесу за певними видом інтеграційних процесів під впливом специфічних груп факто- рів.
The multilevel structure of the system of agro – industrial production was grounded, pointing out the functional and branch, raw and product, regional, socio – economic as well as organizational and managerial levels. The functional relationships and synergistic interactions in the industrial and technological system of AIC were characterized. The transformation of inter - branch and inter – economic transactions from the market forms into the integration ones with the organizational design of the business entities system into the agro - industrial formations of different scale within the AIC was proved. The objective prerequisites of the integration interactions emergence in agriculture, that allow interpret them as a tool to implement the strategy of sustainable innovation, were analyzed. The new interpretation of the integrated development of enterprises of food sub-complexes of the agricultural sector was given, resulting from the expansion of the interactions of entities within the successive stages of the production and distribution process for specific type of integration process influenced by the specific groups of factors.
Źródło:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne; 2017, 2(26); 119-131
1644-888X
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe PWSZ w Płocku. Nauki Ekonomiczne
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
“Asia-Pacific Dream” – Chinese Regional Integration Project
«Азійсько-Тихоокеанська мрія» – китайський проєкт регіональної інтеграції
Autorzy:
Oliynyk, Oleh
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676586.pdf
Data publikacji:
2021-06-10
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Китай
Азійсько-Тихоокеанський регіон
Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС)
розвиток
інтеграція
згуртованість
гармонія
глобалізація
China
Asia-Pacific region
Asia-Pacific Economic Cooperation (APEC)
Asia-Pacific Dream
development
integration
cohesion
harmony
globalization
Opis:
In the 21st century, China has significantly strengthened its role in world historical processes. In 40 years of reform and openness, China has not only become a world leader in economic development, it has also become an active player in the world political arena. China began to show greater interest in world development and at the same time began to actively integrate into the world community, seeking to prove the global benefits of cooperation with China. The Chinese leadership believes that China cannot stand aside from world processes and, like the rest of the world, be held hostage to the policies of other countries and bear the brunt of all the negative consequences of such policies. As a result, it was taken a course for active integration with the world community and strengthening China’s participation and influence in world processes. For this purpose, several strategic strategies have been developed to achieve a specific goal, including “going abroad”, “globalizing”, “internationalizing” and others. At the same time, the strengthening of integration processes in the world could not leave the country’s leadership indifferent, so China began to pay more attention to participation in both global and regional integration processes. One such area was China’s accession to the Asia-Pacific Economic Cooperation (APEC) in 1991. These areas have identified three key aspects of the Asia-Pacific Dream concept: development and economic cohesion, the unification of Asia with an emphasis on harmony, mutual benefit and prosperity in the region. The China Asia-Pacific Dream initiative aims to maintain stable and friendly partnerships with neighboring countries in order to build mutual trust. China has identified a number of common challenges that the parties must address in order to build an Asian community. China hopes to work with its partners to create a beautiful region that will lead the world, benefit all parties and bring prosperity to future generations. In this context, the Chinese leadership has identified a number of areas for development for the Asia-Pacific region.
У ХХІ столітті Китай значно посилив свою роль в світових історичних процесах. За 40 років політики реформ та відкритості Китай не тільки перетворився на країну-лідера в світовому економічному розвитку, він також став активним гравцем на світовій політичній арені. Китай почав виявлять більший інтерес до світового розвитку і поряд з цим почав активно інтегруватись у світове співтовариство, прагнучи довести світові переваги від співпраці з Китаєм. Керівництво країни вважає, що Китай не може стояти осторонь світових процесів, і як решта країн світу бути заручником політики інших країн та нести тягар усіх негативних наслідків від такої політики. В результаті було взято курс на активну інтеграцію з світовим співтовариством та посилення участі та впливу Китаю в світових процесах. З цією метою було розроблено кілька стратегічних стратегій спрямованих на досягнення визначеної мети серед яких – «йти зовні», «глобалізуватись», «інтернаціоналізуватись» та інші. Водночас посилення інтеграційних процесів в світі не могло залишити керівництво країни байдужими, тому Китай почав приділяти більшої уваги до участі як в глобальних так і регіональних інтеграційних процесах. Одним з таких напрямків стало приєднання Китаю в 1991 р. до форму Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Визначено три аспекти для майбутнього АТЕС, а саме: поглиблена регіональна економічна інтеграція; сприяння інноваційному розвитку, економічна реформа та зростання; посилення всебічного розвитку інфраструктури та з’єднання. Ці напрями визначили три ключові аспекти концепції «Азійсько-Тихоокеанської мрії» – розвиток та економічна з’єднаність, об’єднання Азії з акцентом на гармонію, взаємну вигоду та процвітання в регіоні. Китайська ініціатива «Азійсько-Тихоокеанської мрії» спрямована на підтримку стабільних та дружніх партнерських стосунків з сусідніми країнами, з метою формування взаємодовірчих відносин. Китай розраховує спільно з партнерами створити прекрасний регіон, який поведе за собою світ, сприятиме всім сторонам та принесе процвітання майбутнім поколінням. В цьому контексті керівництво Китаю визначило низку напрямків розвитку для АТР.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 131-146
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Досвід Постсоціалістичної Трансформації У Словацькій Республіці
Experience of Postsocialist Transformation in the Slovak Republic
Autorzy:
Tkachenko, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070490.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
суспільно-політична модернізація
європейська інтеграція
громадянське
суспільство
постсоціалістична трансформація
громадський сектор
членство в єс та
нато
sociopolitical modernization
european integration
civil society
post socialist
transformation
public sector
EU and NATO membership
Opis:
In the article the experience of post-socialist transformation in the Slovak Republic after the Velvet Revolution and gaining of independence after the collapse of Czechoslovakia in 1993 was examined. The process of reforming of the society and state, the transition from the communist to the western model of economy, the role of public sector on the path to EU and NATO accession were investigated. It was defined that the reforming of authorities, society and the state, which had already begun in the common state of Czechs and Slovaks under the leadership of V. Havel in 1990-1992, had a great value for the formation of independent Slovakia, because, despite some differences, the European destination became a key point which determined the process of accelerated modernization and the transition from planned socialism to a free market relation. It was determined that the «peaceful divorce» with Czech Republic had become one of the most important steps on the way for successful European integration of Slovakia. The key role of civil society in the transforming of Slovak state and overcoming the negative consequences of the dominance of communist ideology on the path of European and Euro Atlantic integration was represented. The public sector has become a driving force that guided Slovak society towards accelerated modernization in 1998-2006. It was shown the process of struggle of the European choice supporters with pro-Russian policy of V. Meciar, whose period should be generally considered as a «Slovak kuchmism». The final victory of pro-European forces in the 1998 elections led to the acceleration of modernization processes in Slovakia, implementation of required changes in society and state managing necessary for EU and NATO accession.
У статті розглянуто досвід постсоціалістичної трансформації у Словацькій Республіці після Оксамитової революції та здобуття незалежності внаслідок розпаду Чехословаччини у 1993 р. Досліджено процес реформування суспільства і держави, перехід від комуністичної до західної моделі господарювання, роль громадського сектору на шляху до вступу у ЄС та НАТО. Визначено, що реформування влади, суспільства і держави, започатковані ще в спільній державі чехів і словаків під проводом В. Гавела у 1990-1992 рр., мали важливе значення для формування і подальшого становлення незалежної Словаччини, адже, не зважаючи на певні відмінності, європейський вектор був ключовим фактором, який визначив прискорену модернізацію і перехід від планового соціалізму до вільного ринку. Вказано, що «мирне розлучення» з Чехією стало одним з найвагоміших кроків на шляху успішної європейської інтеграції Словаччини. Представлено ключову роль громадянського суспільства у процесі трансформації словацької держави, подоланні негативних наслідків домінування комуністичної ідеології на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Громадський сектор став тією рушійною силою, який спрямував словацьке суспільство шляхом прискореної модернізації в період 1998-2006 рр. Показано процес боротьби прихильників європейського вибору з проросійською політикою В. Мечіара, період правління якого слід охарактеризувати як «словацький кучмізм». Перемога проєвропейських сил у 1998 р. сприяла прискоренню модернізаційних процесів у Словаччині, проведенню необхідних для вступу до ЄС та НАТО змін у суспільстві та державному будівництві.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 168-185
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС
Development and problematic issues of Ukraines partnership with the neighbouring EU member states
Autorzy:
Vidnyanskyj, Stepan
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1976786.pdf
Data publikacji:
2021-11-01
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
Tematy:
Ukraine
Polska
Slovakia
Hungary
Romania
relations
neighbourhood problems
conflict situations
national minorities
historical memory
European integration
Україна
Польща
Словаччина
Угорщина
Румунія
відносини
проблеми добросусідства
конфліктні ситуації
національні меншини
історична пам’ять
європейська інтеграція
Opis:
У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.
The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region
Źródło:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 156-176
2411-345X
2415-7198
Pojawia się w:
The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Багатовекторна зовнішня політика Узбекистану як важливий засіб вирішення соціально-економічних проблем країни
Multi-vector Foreign Policy of Uzbekistan as an Important Means of Solving the Socio-economic Problems of the Country
Autorzy:
Фомін, C.C.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676689.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
демографічна проблема
безробіття
трудова міграція
екологічна проблема
багатовекторна зовнішня політика
євразійська економічна інтеграція
зона вільної торгівлі
економічний союз
протекціонізм
demographic problem
unemployment
labour migration
ecological problem
multi-vector foreign policy
Eurasian economic integration
free trade area
economic union
protectionism
Opis:
В статті окреслені внутрішні проблеми Узбекистану, серед яких слід назвати проблему бідності, масового безробіття, нестачі сільськогосподарської землі і водних ресурсів, екологічні проблеми. Значною мірою ці проблеми обумовлені швидким зростанням населення. Узбекистан намагається  вирішити ці проблеми шляхом ліберальних ринкових реформ та багатовекторної зовнішньої політики, розвиваючи одночасно політичні та торгово-економічні відносини з різними країнами, зокрема, з Китаєм, США, Євросоюзом, Туреччиною, Південною Кореєю, Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). В статті показано, що обсяги торгівлі Узбекистану із західними країнами, а також обсяги західних інвестицій в економіку цієї країни в цілому залишаються, принаймні зараз, невисокими. Робиться висновок, що для США Узбекистан є цікавим головним чином в геополітичному і військово-стратегічному аспектах, особливо зараз, після виводу американських військ із Афганістану. ЄС значно більше, ніж США, зацікавлений в розвитку торгово-економічних відносин з Узбекистаном. Нова угода між Узбекистаном і ЄС про розширене партнерство і співробітництво створить більш сприятливі умови для економічного співробітництва і торгівлі, зростання європейських інвестицій в економіку Узбекистану. Проте, здається, що фактор географічної віддаленості Узбекистану від Європи не дасть можливості країнам Євросоюзу займати таке ж провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах Узбекистану, яке зараз займають сусідні Китай, Росія та інші країни-члени ЄАЕС. Показано, що найважливішим торгово-економічним партнером Узбекистану є Китай, який розглядає Узбекистан як важливу транзитну країну, через територію якої проходять транспортні коридори для транспортування, перш за все, китайських товарів в країни Європи та інші регіони світу. Китайські інвестиції в економіку Узбекистану невпинно зростають. Євразійський економічний союз (ЄАЕС), зокрема, такі його члени як Росія і Казахстан, також є для Узбекистану найважливішим торгово-економічним партнером. Крім того, Росія є головним ринком праці для мільйонів узбецьких трудових мігрантів. В межах ЄАЕС був створений єдиний ринок праці, трудові мігранти-громадяни країн-членів ЄАЕС користуються соціальними правами країни перебування та можуть вільно пересуватися територією країн-членів ЄАЕС. Ця обставина особливо важлива для Узбекистану, який зацікавлений в покращенні умов перебування своїх трудових мігрантів. Крім того, як свідчать факти, економічна інтеграція в межах ЄАЕС не перешкоджає урядам країн-членів ЄАЕС розвивати інтенсивні політичні і економічні відносини з різними країнами. Враховуючи всю низку гострих соціально-економічних, екологічних і демографічних проблем, які стоять перед Узбекистаном, думається, що в майбутньому неможливо повністю виключати членство Узбекистану в ЄАЕС, особливо, якщо таке членство не завадить узбецькому керівництву й надалі проводити багатовекторну зовнішню політику. Парламент Узбекистану схвалив рішення брати участь в роботі ЄАЕС в якості спостерігача. В грудні 2020 р. ЄАЕС надав Узбекистану такий статус.
The article elucidates the internal problems of Uzbekistan among which one should mention the problem of poverty, mass unemployment, shortage of arable land and water resources, serious ecological problems. To a high degree these problems have been caused by a rapid growth of population. Uzbekistan tries to solve these problems by means of liberal market reforms and the multi-vector foreign policy developing political, economic and trade relations at the same time with different countries, in particular with China, the USA, the EU, Turkey, South Korea, Russia and other countries-members of the Eurasian Economic Union (EAEU). It was shown that volumes of trade of Uzbekistan with the Western countries as well as the level of Western investments remain at least now not high. The conclusion is drawn that for the USA Uzbekistan presents the interest mainly in geopolitical, military and strategic aspects, especially now after the US troops left Afghanistan. The EU is more than the USA interested in developing the trade and economic relations with Uzbekistan. The new agreement between Uzbekistan and the EU on enlarged partnership and cooperation will create more favorable conditions for economic cooperation and trade, growth of European investments into economy of Uzbekistan. Nevertheless it seems that the factor of geographic remoteness of Uzbekistan from Europe will not make it possible for the EU countries to occupy the same place in external economic links of Uzbekistan as the countries-neighbours such as China, Russia and other countries-members of the EAEU. It is shown that China is the most important trade and economic partner of Uzbekistan. China considers Uzbekistan as the important transit country with transport corridors indispensable for transportation first of all of Chinese goods to the countries of Europe and other regions of the world. The Chinese investments into economy of Uzbekistan are constantly growing. The Eurasian Economic Union (EAEU), in particular Russia and Kazakhstan, is also the most important trade and economic partner of Uzbekistan. Besides, Russia is the biggest labour market for millions of Uzbek migrant workers. Within the EAEU the common labour market was created, migrant workers who are citizens of the countries-members of the EAEU enjoy the social rights of the country of stay and may freely move over territories of the countries-members of the EAEU. This fact is especially important for Uzbekistan which is interested in improving living conditions of its migrant workers. Besides, as the facts show, the economic integration within the EAEU does not prevent the governments of the countries-members of the EAEU from developing intensive political and economic relations with different countries. Taking into account the complex of acute socio-economic, ecological and demographic problems facing Uzbekistan it seems that in the future one cannot completely exclude the possibility of membership of Uzbekistan in the EAEU especially if such a membership does not prevent the Uzbek government from pursuing the multi-vector foreign policy. The parliament of Uzbekistan approved the decision to obtain the status of observer at the EAEU. The EAEU granted this status to Uzbekistan in December 2020.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 175-195
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Агропродовольчий потенціал співробітництва у форматі Україна-Польща
Rolno-spożywczy potencjał współpracy Ukrainy z Polską
Agri-Food Potential of Cooperation between Ukraine and Poland
Агропродовольственный потенциал сотрудничества между Украиной и Польшей
Autorzy:
Zinchuk, Tetyana
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/509018.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
Akademia Finansów i Biznesu Vistula
Tematy:
агропродовольчий потенціал
потенціал
європейська інтеграція
ресурси
експорт
імпорт
співробітництво
potencjał rolno-spożywczy
integracja europejska
eksport
import
potencjał
zasoby
współpraca gospodarcza
agri-food potential
economic cooperation
European integration
export
potential
resources
агропродовольственный потенциал
европейская интеграция
импорт
потенциал
ресурсы
экономическое сотрудничество
экспорт
Opis:
Досліджено теоретично-економічну сутність категоріального апарату «агропродовольчий потенціал» і методологічні підходи до розуміння понять «ресурси», «потенціал» та їх відмінності. Встановлено, що зв’язок між ресурсами та потенціалом є органічним та необхідним для досягнення високих результатів економічної діяльності підприємств, працівників, галузі та суспільства в цілому. Оцінено умови формування, розвитку та характерні риси агропродовольчого потенціалу України у процесі здійснення економічних трансформацій і аграрних реформ. Виділено проблеми, що гальмують процес адаптації аграрного сектора України до вимог ЄС, серед яких: стандарти якості та безпечності продуктів харчування, недостатність державної підтримки виробників агропродовольчих товарів, невідповідність державної аграрної політики принципам та нормам САП ЄС. В основу співробітництва в аграрній сфері між Україною та Польщею покладено основні засади євроінтеграційної стратегії України, які містяться в Угоді про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Виявлені основні напрями експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі економіки з орієнтацією на світові ринки, ринки країн-членів ЄС, зокрема Польщі. Виділені пріоритети взаємної торгівлі агропродовольчою продукцією між Україною та Польщею.
Zbadano teoretyczno-ekonomiczną istotę kategorii „potencjał rolno-spożywczy” i podejścia metodologiczne do definicji takich pojęć jak „zasoby” i „potencjał”, a następnie zidentyfikowano różnic między nimi. Ustalono, że organiczny związek między pojęciami „zasoby” i „potencjał” jest niezbędnym warunkiem osiągnięcia wysokich wyników działalności ekonomicznej przedsiębiorstw, pracowników, branży i społeczeństwa jako całości. Dokonano oceny warunków kształtowania, rozwoju i najbardziej charakterystycznych cech potencjału rolno-spożywczego Ukrainy w procesie realizacji przeobrażeń gospodarczych i reform rolnych. Zidentyfikowano problemy, które spowalniają proces adaptacji sektora rolnego gospodarki Ukrainy to wymogów UE. Wśród nich akcent położono na następujące kwestie: normy jakości i bezpieczeństwa żywności, niedostateczny stopień udziału państwa i wsparcia producentów artykułów rolno-spożywczych, niezgodność polityki rolnej państwa z ustalonymi w UE zasadami i normami Wspólnej Polityki Rolnej (WPR UE). Analizę kierunków współpracy w sferze agrarnej między Ukrainą i Polską oceniono z pozycji eurointegracji, której podstawy rozwoju wprowadzono do Porozumienia o strefie wolnego handlu Ukrainy z UE. Zidentyfikowano najbardziej priorytetowe i perspektywiczne kierunki działalności eksportowo-importowej między Ukrainą i Polską w sektorze rolnym gospodarki.
In her article, the author researched the theoretical and economic essence of the category called “agri-food potential” and methodological approaches to the definition of such notions as “resources” and “potential” with a further identification of differences between them. There is ascertained that the organic relationship between the notions “resources” and “potential” is an indispensable condition for achievement of high results of the economic activity of enterprises, employees, the branch, and the society as a whole. The author assessed the terms and conditions for formation, development, and the most characteristic features of the Ukrainian agri-food potential in the process of implementation of economic transformations and agricultural reforms. She identified the problems slowing down the process of adaptation of the agricultural sector of the Ukrainian economy to the EU’s requirements. Among them, the emphasis is made on the following issues: standards of food’s quality and safety, insufficiency of the state’s participation and support provided for food producers, incompliance of the state’s agricultural policy with the set forth in the EU rules and standards of the Common Agricultural Policy (CAP EU). The analysis of the directions of cooperation in the agricultural sphere between Ukraine and Poland is evaluated from the position of European integration whose developmental bases are included into the Agreement on the Zone of Free Trade between Ukraine and the EU. The author identified the most preferential and perspective directions of exports and imports between Ukraine and Poland in the agricultural sector of the economy.
Исследованы теоретико-экономическая сущность категориального аппарата «агропродовольственный потенциал» и методологические подходы к определению таких понятий, как «ресурсы», «потенциал» с последующим выявлением отличий между ними. Установлено, что органическая связь между понятиями «ресурсы» и «потенциал» является необходимым условием для достижения высоких результатов экономической деятельности предприятий, работников, отрасли и общества в целом. Проведена оценка условий формирования, развития и наиболее характерных черт агропродовольственного потенциала Украины в процессе осуществления экономических трансформаций и аграрных реформ. Выявлены проблемы, которые замедляют процесс адаптации аграрного сектора экономики Украины к требованиям ЕС. Среди них акцент сделан на следующих: стандарты качества и безопасности продуктов питания, недостаточность государственного участия и поддержки производителей агропродовольственных товаров, несоответствие государственной аграрной политики установленным в ЕС правилам и нормам единой аграрной политики (ОАП ЕС). Анализ направлений сотрудничества в аграрной сфере между Украиной и Польшей оценен с позиции евроинтеграции, основы развития которой заложены в Соглашение о Зоне свободной торговли Украина-ЕС. Выявлены наиболее приоритетные и перспективные направления экспортно-импортной деятельности между Украиной и Польшей в аграрном секторе экономики.
Źródło:
Zeszyty Naukowe Uczelni Vistula; 2016, 47(2) Ekonomia XI. Stan i rozwój bilateralnej współpracy gospodarczej Polski i Ukrainy; 285-300
2353-2688
Pojawia się w:
Zeszyty Naukowe Uczelni Vistula
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-13 z 13

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies